Флора судинних рослин правобережної частини долини р. Сула в околицях с.м.т. Недригайлів

293. Трясучка середня (Briza media L.). Заплавні луки; бт, мез., корм.

294. Мишій сизий (Setaria glauca (L.) Beauv.). Поля, городи; бур., ксер.

295. Мишій зелений (Setaria viridis (L.) Beauv.). Узбіччя доріг, рудеральні місця; бур., мез., лік.

296. Плоскуха звичайна (Echinochloa crusgalli (L.) Beauv.). Рудеральні місця, поля; бур., мез.

Родина Ароїдні (Araceae)

297. Лепеха звичайна (Acorus calamus L.). Заболочені луки, болота; бт, гігр., лік., ефіроол.

Родина Ряскові (Lemnaceae)

298. Ряска мала (Lemna minor L.). Річка, стариці, озера; гідат., корм.

299. Ряска триборозенчаста (Lemna trisulca L.). Водойми; бт, гідат., корм.

300. Спіродела багатокоренева (Spirodela polyrhyza (L.) Schleid.). Водойми; бт, гідат., корм., лік.

Родина Їжачоголівкові (Sparganiaceae)

301. Їжача голівка зринувша (Sparganium erectum L.). По берегах русла та озер; бт, гідр.

302. Їжача голівка непомітна (Sparganium neglectum Beeby). Водойми (береги); бт, гідр.

Родина Рогозові (Typhaceae)

303. Рогіз вузьколистий (Typha angustifolia L.). Водойми, болота; бт, гідр., корм., дек., техн.

304. Рогіз широколистий (Typha latifolia L.). Водойми, болота; бт, гідр., корм., харч., техн.

4.2 Систематичний аналіз флори

У результаті проведеного протягом 2008-2010 років дослідження на правобережній частині долини р. Сула в околиця с. м. т. Недригайлів нами виявлено 304 види судинних рослин, які відносяться до 4 відділів, 5 класів, 34 порядків, 64 родин, 213 родів (табл. 4. 1.)

98,68% видового складу судинних рослин складають представники відділу Покритонасінних (300 видів). На цей відділ припадає 98,59% виявлених родів (210 абс. число), 95,31% виявлених родин (61 абс. число), 91,17 порядків (31 абс. число). Серед 5 класів провідне місце за кількістю видів займає клас Дводольних (251 вид із 180 родів, 52 родин, 23 порядків). У межах цього класу знаходиться 82,56% всього видового складу судинних рослин обстеженої нам території. На другому місці за кількістю видів знаходиться клас Однодольних (53 види із 33 родів, 12 родин, 11 порядків).

Таблиця 4. 1.

Систематична структура судинних рослин правобережної частини долини р. Сула

Відділи	Кількість (абсолютне число)
	Класів	порядків	родини	родів	видів
Хвощеподібні	1	1	1	1	1
Папоротеподібні	1	1	1	1	2
Голонасінні	1	1	1	1	1
Покритонасінні	2	31	61	210	300
Всього:	5	34	64	213	304

Із 34 порядків 8 (табл. 4. 2.) займають провідне положення за кількістю виявлених видів (165 види; 54,27 % від загального числа) і родів (119; 55,8 % від загального числа).

судинний рослина флора

Таблиця 4. 2.

Провідні порядки за кількістю виявлених видів і родів

Порядки	Кількість
	видів	родів	родин
Гвоздикоцвіті	11	9	1
Каперцевоцвіті	20	16	1
Розоцвіті	15	9	1
Бобовоцвіті	16	8	1
Аралієцвіті	15	14	1
Губоцвіті	20	15	1
Айстроцвіті	43	31	1
Тонконогоцвіті	25	17	1

У складі 8 провідних родин (табл. 4. 3.) знаходиться 54,27 % всього видового складу судинних рослин ( 165 - абсолютне число видів) і всіх родів (119 - абсолютне число родів).

Таблиця 4. 3.

Провідні родини за кількістю виявлених родів і видів

№	Родини	Кількість родів	Кількість видів
			абсолютне число	%
1.	Гвоздикові	9	11	3,6 %
2.	Капустяні	16	20	6,5 %
3.	Розові	9	15	4,9 %
4.	Бобові	8	16	5,2 %
5.	Зонтичні	14	15	4,9 %
6.	Губоцвіті	15	20	6,5 %
7.	Айстрові	31	43	14,1 %
8.	Злакові	17	25	8,2 %
	Всього:	119	165	53,9 %

Серед родів найбільшою кількістю представлені: фіалка (триколірна, дивна, польова, шершава, запашна), перстач (сріблястий, гусячий, повзучий, неблискучий, прямостоячий), конюшина (повзуча, гірська, лучна, гібридна, польова, заяча багатолиста), осока (волосиста, побережна, гостра, гостровидна, колхідська, заяча, рання), тонконіг (лучний, дібровний, бульбастий, стиснутий, болотний). По 4 види виявлено із родів: гірчак (звичайний, перцевий, березковидний, почечуйний), верба (тритичинкова, попеляста, ламка, козяча), волошка (синя, лучна, несправжньоплямиста, скабіозовидна). По 3 види виявлено із родів: жовтець (повзучий, багатоквітковий, їдкий), кропива (жалка, дводомна, жабрійолиста), зірочник (ланцетовидний, злаковидний, середній), щавель (кінський, кучерявий, горобиний), клен (гостролистий, польовий, татарський), герань (болотна, лучна, Робертова), підмаренник (справжній, м'який, чіпкий), шавлія (лучна, кільчаста, лікарська), жовтозілля (звичайне, еруколисте, весняне), полин (звичайний, гіркий, австрійський), ситник (розлогий, стиснутий, чорний).

У 40 родів виявлено по 2 види. Це щитник (чоловічий, шартрський), в'яз (гладкий, граблистий), лобода (біла, міська), сухоребрик (лікарський, високий), гірчиця (польова, біла), водяний хрін (лісовий, земноводний), зубниця (бульбиста, п'ятилиста), вербозілля (лучне, звичайне), суниця (зелена, лісова), гравілат (міський, річковий), буркун (білий, лікарський), люцерна (посівна, лежача), горошок (мишачий, тонколистий), зніт (шорсткий, дрібноквітковий), ксантоксаліс (рогата, Ділена), розрив-трава (дрібноквіткова, звичайна), миколайчики (польові, плоскі), бруслина (європейська, бородавчаста), валеріана (висока, пагононосна), паслін (солодко-гіркий, чорний), вероніка (дібровна, колосиста), подорожник (великий, ланцетолистий), розхідник (звичайний, шорсткий), чистець (болотний, однорічний), собача кропива (звичайна, п'ятилопатева), дзвоники (ріпчастовидні, розлогі), череда (трироздільна, поникла), будяк (пониклий, акантовидний), лопух (великий, малий), жовтий осот (болотний, польовий), деревій (майже звичайний, благородний), роман (напівфарбувальний, собачий), зірочки (малі, жовті), стоколос (прибережний, Бенекена), костриця (лучна, борозниста), мишій (сизий, зелений), ряска (мала, триборозенчаста), їжача голівка (зринувши, непомітна), рогіз (вузьколистий, широколистий). У решти 154 родів виявлено по одному виду.

4.3 Екологічний аналіз флори

Екологічні групи рослин. Аналіз видового складу рослин стосовно вимог до вологи показав, що за кількістю зростаючих видів переважають представники екологічної групи мезофітів (182 види; 59,86 %). 72 види представлені ксерофіти (23,6%), це (сокирки польові, жовтець багатоквітковий, зірочник злаковидний, віниччя сланке, гикавка сіра, сухоребрик високий, кудрявець Софії, жовтушник лакфіолевидний, лаватера турінська, очиток їдкий, перстач сріблястий, горошок тонколистий, миколайчики польові, різак звичайний, свербіжниця польова, підмаренник справжній та м'який, синяк звичайний, липучка відхилена, дивина борошниста, вероніка колосиста, шавлія дібровна, чебрець Маршалів, щебручка польова, залізняк бульбастий, собача кропива звичайна, цмин пісковий, нечуй-вітер волохатенький, козельці великі, волошка синя та несправжньоплямиста, будяк пониклий та акантовидний, жовтозілля еруколисте, полин австрійський, роман напівфарбувальний, цибуля Вальдштейна, холодок лікарський, анізанта покрівельна, костриця борозниста, тонконіг бульбастий та інші). Серед них 2 види відносяться до листових сукулентів. Це очиток їдкий та портулак городній. Решта ксерофітів - склерофіти.

31 видів (10,19 %) виявлено гігрофітів (калюжниця болотна, кропива жабрійолиста, вільха клейка, гірчак перцевий, водяний хрін лісовий, верба тритичинкова та попеляста, вербозілля лучне, алтей лікарський, жовтяниця черговолиста, гравілат річковий, гадючник оголений, зніт дрібноквітковий, верх широколистий, дягель лікарський, крушина ламка, калина, плетуха звичайна, живокіст лікарський, чистець болотний, м'ята польова, череда трироздільна, вовконіг європейський, шоломниця списолиста, сідач конопляний, жовтий осот болотний, комиш лісовий, тонконіг болотний та інші.

14 видів (4,6 % флори) відносяться до екологічної групи гідрофітів (вербозілля звичайне, плакун верболистий, омег водяний, стрілолист стрілолистий, півники болотні, осока побережна, гостра та гостровидна, лепешняк великий, очерет звичайний, їжача голівка зринувша та непомітна, рогіз вузьколистий та широколистий). 5 видів (1,3 %) гідатофіти (кушир темно-зелений, глечики жовті, ряска мала та триборозенчаста, спіродела багатокоренева).

Життєві форми рослин. За життєвими формами (згідно класифікації І.Г. Серебрякова) виявлені види розподіляють таким чином: чотирма відділами: деревні (30 видів, серед яких - 16 видів дерев і 14 видів чагарників), напівдеревні (2 види напівчагарничків - чебрець Маршаллів, паслін солодко-гіркий), наземні трави (273 види, із них - 220 видів полікарпічних наземних трав і 53 - монокарпічних наземних трав), водні трави (19 видів, із них - 5 видів справжніх водних трав і 14 видів земноводних трав).

Ефемероїдів (весняних) виявлено 6 видів (анемона жовтецева, пшінка весняна, ряст ущільнений, проліска сибірська, зірочки малі, зірочки жовті). Ефемери представлені крупкою дібровною.

Табл. 4. 4.

Поширення видів у різних ценозах

Природні угруповання	Синантропні угруповання
Ліс	Степ	Луки	Болото	Водна рослинність
				Повітряно-водна	Справжня водна	Рудеральні	Сегетальні
90	42	73	18	14	5	44	49

Найбільше видів рослин виявлено в лісі та на луках, оскільки степових ділянок не багато і знаходяться в деградованому стані, то й видове різноманіття відносно бідне, включає всього 23 види рослин, у болотних угрупуваннях нараховано 18 видів рослин, водна рослинність загалом складає 30 видів рослин. Рудеральні рослини - 44 видів рослин, сегетальні рослини - 49 видів рослин.

Більшість судинних рослин, представлені в конспекті видового складу, є видами з широкою амплітудою пристосувань до едафічного фактора, величини Ph, валового складу елементів мінерального живлення. На досліджуваній території відмічено масове поширення та високі показники рясності, частоти зустрічання, високий рівень життєвості у родини Макові передусім це - чистотіл великий; Родина Первоцвіті - первоцвіт весняний, вербозілля звичайне; Родина Геранієві - герань болотна, Родина Зонтичні - яглиця звичайна; Родина Геранієві - герань лучна; Родина Губоцвіті - шавлія лучна, шавлія кільчаста, шавлія дібровна, материнка звичайна; Родина Частухові - стрілолист стрілолистий; Родина Лілійні - зірочки малі, зірочки жовті, проліска сибірська; Родина Осокові - осока волосиста, осока побережна, осока гостра, осока гостро видна; Родина Злакові - стоколос Бенекена, анізанта покрівельна, щучник дернистий, мітлиця тонка, тимофіївка лучна; Родина Ряскові - ряска мала, ряска триборозенчаста, спіродела багато коренева; Родина Рогозові - рогіз вузьколистий, рогіз широколистий.

Типовими рослинами дібров є яглиця звичайна, зірочник лісовий, осока волосиста, копитняк європейський, медунка темна, весняні ефемероїди (проліска сибірська, пшінка весняна), щитник чоловічий, щитник шартрський. Нагірні діброви представлені субформацією липово-дубовою й кленово-липово дубовою, асоціацією лісів липово-дубових та кленово-липових лісів, яглицевих, волосисто-осокових, ланцетолисто-зірочникових.

Типовими рослинами степових угруповань є стоколос безостий, лещиця волосиста, різак звичайний, шавлія дібровна, шавлія кільчаста, костриця борозниста, стоколос прибережний, куничник наземний, пирій повзучий тощо. Степи представлені здебільшого угрупуваннями костриці борознистої [3, 5, 17, 24, 38, 47].

89,40% виявлених видів судинних рослин (272 абс. число) відносяться до автохтонних видів (місцевих, або аборигенів). 32 види є адвентивними. Це розрив-трава дрібноквіткова, злинка канадська, хамоміла запашна, гречка татарська, галінсога дрібноцвіта, амброзія полинолиста та інші).

4.4 Народногосподарське значення та охорона судинних рослин околиць с. м. т. Недригайлів

Про велике народногосподарське значення видів флори досліджуваної нами території можна судити з розподілу їх за господарськими групами (табл. 4.5.). Так, деревні рослини є постачальниками будівельного матеріалу, використовуються для виробництва меблів і різноманітних виробів, як паливо, як сировина для одержання численних цінних речовин, в тому числі й лікарських тощо. Давно визнане лікувальне значення березових бруньок, суцвіть вільхи клейкої, кори дуба, крушини, верби, ясена, калини, квіток липи, плодів калини, горобини, ожини і т. д. Береза та клени є постачальниками смачного та корисного соку навесні. Від сосни отримують скипидар. Дерева й чагарники мають також кормове значення. Плоди яблунь, груш, горобини, ожини мають харчове значення. Серед деревних рослин багато медоносів. У цьому на передній план виходять липа, види з родини розових. Різноманітне господарське значення й багатостороннє використання мають трав'янисті рослини.

Всього виявлено 122 види лікарських рослин, 62 - медоносних, 53 -кормових рослин, 42 - харчових, 28 - отруйних, 20 - технічних, 11 - дубильних, 7 - ефіроолійних, 10 видів фарбувальних рослин [11, 13, 27, 31].

Табл. 4. 5.

Розподіл видів за господарськими групами

Відділи рослин	Господарські групи рослин
	Декоративні	Лікарські	Фарбувальні	Отруйні	Бур'яни
Хвощеподібні	-	1	-	1	1
Папоротеподібні	2	2	-	2	-
Голонасінні	1	1	-	-	-
Покритонасінні	90	118	10	25	92
Разом:	93	122	10	28	93

Серед дикоростучих кормових рослин на перші місця виходять родини айстрових, злакових і бобових, серед харчових - розові, серед декоративних - розові, лілійні, гвоздичні, айстрові, дзвоникові, півникові тощо.

До найцінніших, широко використовуваних лікарських рослин відносяться передусім: береза повисла, сосна звичайна, липа серцелиста, конвалія звичайна, звіробій звичайний, материнка звичайна, лепеха звичайна, крушина ламка, бузина чорна, калина звичайна, дуб звичайний, деревні й чагарникові види верб, вільха клейка, деревій майже звичайний та ін. Проте в районі дослідження промислових масивів їх немає, і використання їх має бути дуже обмеженим. Щодо лісових дерев та чагарників, то заготівля лікарської сировини їх може бути лише плановою, регламентованою в термінах, методах і об'ємах, на спеціально відведених ділянках, за дозволом лісництв [10, 12, 13, 14, 27, 31, 36].

Реліктові угрупування глечиків жовтих, занесених до Зеленої книги України підлягають охороні. Родина Лататтєві (Nymphaeales).

Глечики жовті - Nuphar luteum Sibth et Sm . Українська назва - глечики жовті, народні назви - жовта водяна лілія, жовте латаття; жовта маківка, бабка, збанок, збанятник, кувшинка, лопатень жовтий, лопушняк жовтий, мак водяний.

Зустрічається по всій Україні, у великих кількостях і часто в лісових і лісостепових районах, рідше в степових. Зростає у водоймищах, річках, старицах, озерах, старих ставках. Для лiкарських потреб заготовляють кореневища, якi пiд час цвiтiння i восени - виривають, попередньо пiдрiзавши ножем. Кореневище мiстить алкалоїди (нуфаридин, нуфлеїн, тiобiнуфурадин), смоли, гiркi i дубильнi речовини, цукри. Застосовують для лiкування захворювань шкіри i слизових оболонок та як протизаплiдний засiб. Вiдвар п'ють при запальних процесах травного тракту, ревматизмi, iмпотенцiї. Борошно кореневища - засiб для боротьби з тарганами. [15, 25].

Із декоративних рослин уваги заслуговують щитник чоловічий, щитник шартрський, глечики жовті, калюжниця болотна, анемона жовтецева, жовтець повзучий, жовтець багатоквітковий, ряст ущільнений, зірочник ланцетовидний, зірочник злаковидний, роговик польовий, віскарія звичайна, куколиця біла, смілка звичайна, гвоздика дельтовидна, мильнянка лікарська, звіробій звичайний, фіалка триколірна, фіалка дивна, фіалка польова, фіалка шершава, фіалка запашна, первоцвіт весняний, вербозілля лучне, вербозілля звичайне, перстач сріблястий, парило звичайне, буркун лікарський, конюшина гірська, лядвенець український, дрік красильний, чина весняна, еспарцет виколистий, заяча конюшина багатолиста, плакун верболистий, зніт шорсткий, зніт дрібноквітковий, герань лучна, розрив-трава звичайна, китятки чубаті, миколайчики плоскі, бруслина європейська, бруслина бородавчаста, бузина чорна, калина, підмаренник справжній, підмаренник м'який, нонея звичайна, медунка темна, льонок звичайний, вероніка дібровна, вероніка колосиста, кравник звичайний, шавлія лучна, материнка звичайна, чебрець Маршалів, дзвоники ріпчастовидні, дзвоники розлогі, цмин пісковий, сідач конопляний, оман британський, волошка синя, волошка лучна, волошка скабіозовидна, роман напівфарбувальний, стрілолист стрілолистий, проліска сибірська, конвалія звичайна, півники болотні, рогіз вузьколистий [11, 47].

Поширені угрупування таких рослин, як: кропива жалка, кропива дводомна, кропива жабрійолиста, фіалка триколірна, гикавка сіра, суниця лісова, розрив-трава дрібноквіткова, яглиця звичайна, дивина борошниста, материнка звичайна, шавлія лучна, шавлія кільчаста, шавлія дібровна, собача кропива п'ятилопатева, цикорій дикий, проліска сибірська, тимофіївка лучна, щучник дернистий, стоколос Бенекена.

В лісі знаходиться велика кількість засмічених ділянок, люди не бережно відносяться до природи, тому потрібно посилити роз'яснювальну роботу. На не великій частинці лук відзначається перевипас й збіднення видового різноманіття рослин. На території району дослідження виявлено рідкісний вид рослин - стоколос прибережний [17].

Із чагарникової рослинності найбільш поширеними на території дослідження є угрупування формації верби тритичинкової. У вологих місцезростаннях на торф'яних грунтах зустрічаються угруповання верби попелястої. В умовах великого затінення трав'яний покрив дуже розріджений і має мозаїчне розміщення. У ньому зустрічаються мітлиця тонка, живокіст лікарський, осока побережна. Із більш високих рослин зустрічаються чистець болотний, вербозілля звичайне.

Проблема охорони рослинності в сучасних умовах належить до однієї з найважливіших і невідкладних. Протягом агрокультурного періоду відбулися дуже великі зміни в структурі природних ландшафтів і природній рослинності. Прискореними темпами відбувається зникнення багато численних видів рослин, деградація. Рослини, як продуценти є невід'ємними компонентами екосистем. Вони створюють необхідне середовище для всіх живих істот екосистем. Тому першочергове місце в охороні природи, всієї біоти Землі належить охорона рослинності. Охорона полягає в раціональному природокористуванні, бережному відношенні до рослин, у відтворенні та збагаченні природних рослинних ресурсів.

На дослідженій території під охороною знаходиться частина заплави р. Сула, від західної окраїни села Засулля та Бродок - це східна окраїна Недригайлівського гідрологічного заказника. У перспективі обстежена нами територія запланована на включення до складу Верхньосульського національного природного парку. Особливу цінність тут представляє нагірна діброва на правому корінному березі Сули, розташована в східному напрямку від дороги Недригайлів - Хоружівка. Тут дуже високий, стрімкий і малодоступний заліснений корінний берег. У минулому ще до часів татаро-монгольської навали, ця місцевість відігравала велику оборонну роль від захисту кочових завойовників. Тут проходила Посульська оборонна лінія і знаходилось історично відоме літописне місто Попаш [11, 14, 17, 19, 37, 40].

На правому корінному березі р. Сула (в нагірній діброві). виявлений 1 вид із охоронним статусом. Це зубниця п'ятилиста, занесена до Червоного списку Сумської області [39] у заплаві річки (по руслу) трапляються угруповання глечиків жовтих, занесені до Зеленої книги України [17].

Розділ 5. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В РОБОТІ ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Біологічна освіта передусім покликана сприяти вихованню особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі, сформувати екологічну свідомість формуванню цілісного уявлення про наукову картину світу, роль і місце людини в природі, розвитку умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою, формуванню емоційно-ціннісного ставлення до природи.

Природоохоронне виховання - одне з найважливіших завдань сучасної школи. У сучасний період загальновизнано, що одним із найважливіших заходів по збереженню природи Землі є формування природоохоронної поведінки кожної людини [11, 14, 17].

Виконана нами дипломна робота має велике значення в роботі вчителя біології загальноосвітньої школи, зокрема при викладанні розділів біології «Рослини», «Різноманітність рослин», «Організми і середовище існування» у сьомому класі, розділу «Надорганізменні системи» - в 11 класі.

При вивченні теми «Розмноження й розвиток рослин» у сьомому класі розглядаються сезонні явища в житті рослин. Тут необхідно ознайомити учнів з місцевими ранньовесняними ефемероїдами, їх різноманіттям, звернути увагу на екологічні особливості, декоративні властивості, необхідність їх охорони. Зібрана нами інформація про судинні рослини правобережної частини долини р. Сула в околицях с. м. т. Недригайлів стане базою для формування з використанням краєзнавчого принципу навчання понять про їх систематику, різноманітність, умови зростання, будову, розмноження, пристосування до умов існування, значення в природі та житті людини, роль у формуванні місцевих ландшафтів, господарські групи рослин, про раціональне природокористування, необхідність охорони рослин і шляхи їх реалізації. Вчитель повинен зробити все, щоб юні вихованці добре усвідомили, що вони в стінах школи осягли закони природи, щоб вони прагнули й уміли берегти природу, зокрема рослинний світ - першооснову життя, джерело незчисленних благ.

При вивченні заключної теми в цьому класі - «Організм і середовище існування» розглядаються питання про середовище існування і пристосування до них рослин, основні екологічні групи рослин, їх життєві форми (дерева, кущі, трави), їх адаптивні особливості, основні типи рослинних угруповань (лісові, лучні, чагарникові, водні тощо), про рідкісні рослини свого регіону, про вплив екологічних чинників середовища на організм рослин для обгрунтування заходів з охорони рослин і рослинних угруповань.

Матеріали нашого дослідження знайдуть широке використання при проведенні планових екскурсій з тем: Природа рідного краю; Ознайомлення з сезонними явищами в житті рослин; Пристосування рослин до життя в екосистемі (на прикладі будь-якої екосистеми своєї місцевості). Найкраще для цього вибрати діброву. [7, 17, 21, 22, 23, 27, 29, 37, 49].

Недригайлівщина приваблює своїми неповторними краєвидами. Цей край помережений звивистими річками і широкими ставками, крутими схилами, пагорбами, глибокими ярами з загадковими назвами, у яких відгукується прадавня історія краю. Густі ліси заховали у собі старі фортеці, укріплення городища [28].

Біля Недригайлова на правому березі Сули, археологи виявили сліди городища часів Київської Русі. В народі це місце називалось Мазепиною горою. Городищами в давньоруській державі називались невеликі укріплені населені пункти, які виконували роль прикордонних застав. Найукріпленіші частини городищ, цитаделі, утворювали невеликі дерев'яні фортеці, обнесені по периметру земляними валами і ровами. Під час ворожого нападу все населення ховалось і оборонялось за його стінами. Правий берег Сули дещо піднятий, і розташоване на ньому городище Мазепина гора (біля 43 метрів у ширину та до 70 метрів у довжину) займало мисоподібний виступ-плато, який нависав над посульською долиною і з обох боків обмежувався ярами, все це було серед дрімучих дібров.

Крім Мазепиної гори на території нашого дослідження знаходиться Городище Гульбище - цитадель літописного Попала (згадується під 1147 р.), що займає площу розміром 240х65 - 85 м. Городище Гульбище - це пам'ятка археології. Гульбище свого часу було найбільш укріпленою частиною Попаша, яке мало велике оборонне значення для захисників під час ворожих нападів.

Спільними зусиллями адміністрації району, місцевого господарства, підприємств райцентру, лісництва створено туристичний маршрут «Попаш - Гульбище - Мазепина гора», який урочисто був відкритий ще у травні 1997 року [28, 40, 41, 42].

Сьогодні у районі розроблені основні туристично-екскурсійні маршрути, які ознайомлять гостей, туристів з найпривабливішими місцями краю, пам'ятками, історії, археології, архітектури:

– городище Попаш, 12 ст. с. Засулля

– укріплення Мазепина гора, 1708 р. с. Засулля

Маршрут № 1.

Недригайлів - Мазепина гора - Костянтинів - Курмани.

Маршрут № 2.

Недригайлів - Мазепина гора - Хоружівка - Терни - Городище.

Будинок дитячої та юнацької творчості разом із школами району проводять туристичні злети в с. Засулля, де знаходиться Мазепина гора. Учні повинні знати, які рослини вашого краю є рідкісними, які взяті під охорону в Сумській області (у Червоний обласний список), які рослинні угруповання занесені до Зеленої книги України, чому і як їх охороняти. Всі ці відомості узагальнені в нашій роботі. Їх треба повідомити. Велике місце в реалізації цих завдань належить і позакласній роботі, зокрема гуртковій роботі [28, 40, 42].

ВИСНОВКИ

1. Аналіз опублікованих ботанічних праць показав, що конкретні відомості про флору й рослинність обстеженої нами території у них відсутні. Є лише узагальнена інформація в одній статті (Карпенко К.К. і ін., 1999) про рослинність заплави р. Сула в межах території Недригайлівського гідрологічного заказника місцевого значення.

2. У результаті проведеного протягом 2008-2010 років дослідження на правобережній частині долини р. Сула в околицях с. м. т. Недригайлів нами встановлене зростання 304 видів судинних рослин із 213 родів, 64 родин, 43 порядків, 5 класів, 4 відділів. 98,68% їх видового складу становлять представники відділу Покритонасінних (300 видів). На цей відділ припадає 98,59% виявлених родів (210 абс. число), 95,31% виявлених родин (61 абс. число), 91,17 порядків (31 абс. число).

3. Серед класів провідне місце за кількістю видів займають Дводольні (251 вид із 180 родів, 52 родин, 23 порядків). У межах цього класу знаходиться 82,56% всього видового складу судинних рослин обстеженої території. На другому місці за кількістю видів знаходиться клас Однодольних (53 види із 33 родів, 12 родин, 11 порядків). У складі 8 провідних родин (табл. 4. 3.) знаходиться 54,8 % всього видового складу судинних рослин (165 - абсолютне число видів) і всіх родів (119 - абсолютне число родів).

4. До провідних за кількістю виявлених видів порядків відносяться: Айстроцвіті (43 види), Тонконогоцвіті (25), Каперцевоцвіті, Губоцвіті (по 20 видів), Бобовоцвіті (16), Аралієцвіті, Розовоцвіті (по 15 видів), Гвоздикоцвіті (11 видів). У їх складі знаходиться 165 видів, що становить 54,27 % усього видового складу судинних рослин району нашого дослідження. Провідними родинами за кількістю видів виявились: Айстрові (43 види), Злакові (25), Губоцвіті, Капустяні (по 20 видів), Бобові (16 видів), Зонтичні, Розові (по 15 видів), Гвоздикові (11 видів), провідними родами є фіалка, конюшина, осока, тонконіг, перстач (по 5 видів).

5. За даними екологічного аналізу виявлені види відносяться до 5 екологічних груп за вимогами до умов вологості. 182 види (59,86 %) складають мезофіти, 72 (23,6 %) ксерофіти (70 видів склерофітів, 2 -листових сукулентів), 31 вид (10,19 %), гігрофітів, 14 видів (4,6 %) гідрофітів, 5 видів гідатофітів. За класифікацією І.Г. Серебрякова життєвих форм рослин виявлені види відносяться до чотирьох відділів: деревні (30 видів, серед яких - 16 видів дерев і 14 видів чагарників), напівдеревні (2 види напівчагарників), наземні трави (273 види, із них - 220 видів полікарпічних наземних трав і 53 - монокарпічних наземних трав), водні трави (19 видів, із них - 5 видів справжніх водних трав і 14 видів земноводних трав).

Ефемероїдів (весняних) виявлено 6 видів, ефемерів - 1 вид.

6. 90 видів рослин виявлено в лісах, 73 - на луках, 42 - у степових ценозах, 18 - на болотах, 19 - у водоймах, 44 - в рудеральних угруповання, рослини, 49 - в сегетальних. 89,40% виявлених видів (272 абс. число) відносяться до автохтонних (місцевих, або аборигенів), 32 види є адвентивними.

7. За даними господарського аналізу 122 види виявлено лікарських рослин, 62 - медоносних, 53 - кормових рослин, 42 - харчових, 20 -технічних, 11 - дубильних, 7 - ефіроолійних, 10 видів фарбувальних рослин, 93 види бур'янів. Найбільше небезпечним із них є амброзія полинолиста - карантинний вид, який спричиняє у період цвітіння захворювання людей.

8. На правому корінному березі р. Сула (в нагірній діброві) виявлений 1 вид із охоронним статусом. Це зубниця п'ятилиста, занесена до Червоного списку Сумської області. По руслу Сули трапляються угруповання глечиків жовтих, занесені до Зеленої книги України. В угрупованнях степу і материкових лук на правому корінному березі виявлений рідкісний вид - стоколос прибережний, який поширений в степовій зоні, Гірському Криму і лише зрідка трапляється в Правобережному і Лівобережному Лісостепу України.

9. На дослідженій території під охороною знаходиться частина заплави р. Сула, що входить до складу території Недригайлівського гідрологічного заказника місцевого значення. У перспективі обстежена нами територія включена до складу створюваного Верхньосульського національного природного парку. Особливу цінність тут представляє нагірна діброва на правому корінному березі Сули, розташована в східному напрямку від дороги Недригайлів - Хоружівка. Тут проходить туристично-екскурсійний маршрут «Попаш - Гульбище - Мазепина гора», які ознайомлюють гостей, туристів з найпривабливішими місцями краю, пам'ятками, історії, археології, архітектури. Одночасно є можливість і потреба в ознайомленні з природою, зокрема із розташованими тут дібровами, які в минулому в нашому краї мали важливе оборонне значення (Посольська оборонна лінія, літописні міста Попаш тощо), а нині представляють один із зональних типів його рослинності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрощук О.Ф. Актуальні питання охорони фітогенофонду // Укр. ботан. журн. - 1986. - Т. 43, № 2. - С. 75 - 82.

2. Атлас Сумської області - К.: Укргеодезкартографія, 1995. - 24 с.

3. Афанасьєв Д.Я. Рослинність УРСР. Природні луки. - К. : Наук. думка, 1968. - 254 с.

4. Белосельськая Г.А., Виленкин В.Л., Приходський С.И. Северная Лесостепная область Полтавской равнины // Физико-географическое районирование Украинской ССР / Под. ред. В.И. Попова, А.М. Маринича. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. - С 307 - 324.

5. Білик Г.І. Лучні степи. Рівнинні лучні степи // Рослинність УРСР. Степи, кам'яні відслонення, піски. - К. : Наук. думка, 1973. - С. 33 - 83.

6. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Рослинність УРСР. Болота. - К.: Наук. думка, 1969. - 241 с.

7. Віркун В.О., Мирна Л.А. Навчальна програма: Біологія 7 - 11 класи. // Біологія «Основа» - 2009. - № 22 - 24. - С. 13.

8. Геоботанічне районування Української РСР / Т. Л. Андрієнко., Г.І. Білик., Є.М. Брадіс та ін. - К.: Наук. думка, 1977. - 302 с.

9. Грунти Сумської області. - Х. : Прапор, 1970. - 71 с.

10. Губанов И.А, Крылова И.Л, Тихонова В.Л. Дикорастущие полезные растения СССР. - М. : Мысль, 1976. - 360 с.

11. Дари лісів України / Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С. І. - К.: Урожай, 1975. - 432 с.

12. Дикоростучі рослини Сумщини, їх значення, використання та охорона / Карпенко К.К., Ковтун В.А., Родінка О.С. та ін. // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Книга друга. - Суми: 1997. - С. 100 - 123.

13. Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. - К.: Наук. думка, 1983. - С. 72 - 80.

14. Заповідні скарби Сумщини / За заг. ред. Т.Л. Андрієнко. - Суми : Джерело, 2001. - 208 с.

15. Зелена книга України / Під заг. ред. НАН України Я.П. Дідуха - К.: Альтерпрес, 2009. - 448 с.

16. Карпенко К.К. Історія вивчення флори та рослинності Сумщини (з кінця XVIII до середини XX століття) // Біологічні науки: Збірник наук. праць СумДПУ ім. А. С. Макаренка. - Суми: СумДПУ, 2001. - С. 3 - 9.

17. Карпенко К.К., Ковтун В.А. Рослинність Сумської області, її сучасний стан і проблеми охорони / Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 1. - Суми, 1996. - С. 33 - 59.

18. Карпенко К. К., Ковтун В. А., Гончаренко І. В. До історії флористичних та геоботанічних досліджень на території Сумщини // Третя Сумська обласна науково-краєзнавча конференція (7-8 грудня 1999 р.): Збірник статей. - Суми: СумДПУ, 1999. - С. 166 - 168.

19. Карпенко К.К., Тюленєва В.О., Вакал А.П., Родинка О.С., Книш М. П., Кравченко В.М. Гідрологічні заказники в заплаві р. Сула на Сумщині // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 3. - Суми: Джерело, 1999. - С. 86 - 98.

20. Климат Сумской области / Сост. В.А. Тюленева. - Сумы: СГПИ, 1989. - 24 с.

21. Ковтун В.А., Карпенко К.К. Урок-екскурсія на тему: «Біогеоценоз широколистяного лісу» // Біологія і хімія в школі. - 2003. - № 3. - С. 26 - 29

22. Ковтун В.А., Карпенко К.К. Урок -екскурсія на тему: «Фітоценоз лук» // Біологія і хімія в школі. - 2002. - № 2 - С. 25 - 27

23. Ковтун В.А., Карпенко К.К. Урокм - екскурсія на тему: «Що росте навколо нас?» // Біологія і хімія в школі. - 2002. - № 4 - С. 19 - 22

24. Кожевников П.П. Екологічний нарис дубових лісів Лівобережного Лісостепу // Труди н-д інституту ботаніки. - Харків: Вид-во Харків. Ун-ту, 1937. - Т. 2. - С. 117 - 134.

25. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь / Відп. ред. Т.В. Паращук, Товариство «Зелена книга». - К.: Стилос, 1997. - 154 с.

26. Леонтьєва Г. Г., Тюленева В. О., Яценко Д. І., Черепанова Є. О. Географія рідного краю. - Суми: Реноме, 2000. - 76 с.

27. Лікарські та рідкісні рослини Сумської області (ресурси, використання, охорона) / Наук. ред. К.К. Карпенко. - Суми, 1994. - 66 с.

28. Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные валы в бассейне р. Сулы. - М.: 1901. - С. 11 - 12.

29. Мусієнко М.М. Екологія рослин. - К.: Либідь, 2006. - 432 с.

30. Нешатаев Б.Н., Корнус А.А., Шульга В.П. Региональные природно-территориальные комплексы Сумского Приднепровья // Екологія і раціональне природокористування: Наукові записи Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка. - Суми, 2005. - С. 10 - 31.

31. Носаль І. М. Від рослини до людини: Розповіді про лікувальні рослини України. - К.: Веселка, 1993. - 606 с.

32. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов. М. И., Прокудин Ю. Н. и др. - К.: Наук. думка, 1987. - 548 с.

33. Панова Л.С. Протопопова В.В. Весенние растения. - К.: Рад. школа, 1987. - 160 с.

34. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование / Маринич А.М. и др. - К.: Наук. думка, 1985. - 224 с.

35. Протопопова В.В. Рослини-мандрівники. - К.: Рад. шк., 1989. - 240 с.

36. Рідкісні рослини флори України в культурі / Антонюк Н.Є., Бородіна Р.М., Собко В.Г., Скворцова Л.С. - К.: Наук. думка, 1982. - 216 с.

37. Родінка О.С. До збереження природної рослинності басейну річки Сули // Заповідна справа на Сумщині: Тези доповідей наукової конференції. - Суми, 1994. - С. 61 - 63.

38. Рослинність УРСР. Ліси. - К.: Наук. думка, 1971. - 459 с.

39. Рослини, занесені до Червоного списку Сумської області / Карпенко К.К., Родінка О.С., Вакал А.П., Гончаренко І.П. // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 6. Част. 1. - Суми: ПП М. Д. Вінниченко, 2004. - 122 с.

40. Скрипченко І.В., Абаровський І.К. Недригайлівська старовина. - Суми : Макден, 2000. - 55 с.

41. Скрипченко І.В. Історія Недригайлова з найдавніших часів до кінця ХХ століття. Історико - краєзнавче видання. - Суми: Собор, 2000. - 128 с.

42. Сумська обласна туристична карта / Під. ред. Д.В. Ісаєв. - К. : Вид. Тов. Новий друк, 2008.

43. Сумська область: Географічний атлас. - К.: Мапа, 2006. - С. 8

44. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха -- К .: Глобалконсалтинг, 2009. - 900 с.

45. Чижов М.П. Український Лісостеп. Фізико - географічний нарис. - К.: Рад. школа, 1961. - 204 с.

46. Чопик В.И., Дудченко Л.Г., Краснова А.Л. Дикорастущие полезные растения Украины. - К. : Наук. думка, 1983. - 399 с.

47. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Андриенко Т.Л. Растительность Украины // Природа Украинской ССР. Растительный мир. - К. : Наук. думка, 1985. - С. 130 - 200.

48. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Дубові ліси других терас річок лісостепової зони України // Укр. ботан. - журн. - Т. 28, № 2. - С. 186 - 191.

49. Шенников А.П. Экология растений. - М. : Советская наука, 1950. - 380 с.

ДОДАТОК

КАРТА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Размещено на Allbest.ru