Комахи як шкідники лісових біоценозів в умовах Березнівського району

Перед тим, як застосовувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упаковці чи в інструкції. Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані в інструкції. Якщо після роботи залишилися невикористані речовини отрутохімікатів, то їх ні в якому випадку не можна зливати в каналізацію, водоймища чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці.

При обробці отрутохімікатами приміщень, необхідно винести з нього всі харчові продукти, кухонний посуд, домашніх тварин та птахів.

Отже, дотримання всіх вищезгаданих правил, а також інструкцій щодо правильного застосування препарату забезпечують безпеку при роботі з засобами побутової хімії та отрутохімікатів.

Крім використання цих препаратів ми користувалися плиткою (розправлення комах), з якою потрібно поводитись обережно і дотримуватися правил протипожежної безпеки. Не залишати без нагляду включену плитку, яка має бути закритого типу. Якщо стоїть вода на плитці, бути обережними, щоб не перекинути на себе.

Підраховуючи кількість гусениць слід дотримуватись вимог із захисту тіла (очей, рук тощо) від отруйних волосків.

Отже, для того, щоб не сталося нещасних випадків потрібно чітко дотримуватися правил поведінки з побутовими приладами, хімічними речовинами та електроприладами. [5, 14]

2.3 Екологічні групи комах

Шкідників лісу залежно від шкідливості та характеру пошкоджень поділяють на кілька груп. Найбільш обґрунтованим є поділ на групи в залежності від пошкоджуваних ними органів та частин рослин. За цієї ознакою виділяють такі групи: хвоє- та листогризучі, стовбурові, шкідники коріння, молодняків, плодів та насіння.

Хвоє- та листогризучі комахи. Спалахи масового розмноження цих шкідників в лісі періодично повторюються на значних площах. Більшість шкідників цієї групи комах належать до ряду лускокрилих, менше до пильщиків, пильщиків-ткачів, листоїдів. Це ті шкідники, які в дорослій стадії не живляться, їх личинки частково чи повністю об'їдають асиміляційний апарат дерев. Даний процес носить назву об'їдання і супроводжується порушенням найважливіших фізіологічних функцій дерева (фотосинтезу, дихання, транспірації). Об'їдання листя та хвої цими шкідниками приводить в першу чергу до зниження поточного приросту деревини.

Не менш суттєвим наслідком об'їдання хвої (листя) є зміни, які відбуваються в кільці річного приросту.

Ті комахи, личинки яких живляться в літній період вегетації, менш небезпечні для насаджень. Через відкритий спосіб життя личинки хвоє- та листогризучих комах легко доступні для різних паразитичних та хижих ентомофагів, пташок, а також для патогенних мікроорганізмів, які викликають іноді їх масові епізоотії.

Стовбурові шкідники. До стовбурових шкідників лісу відносяться комахи з родини короїдів (Іріdае), вусачів (Сеrambycidae), златок (Вuprestidae), рогохвостів (Siricidae), довгоносиків (Сurculionidae) і деяких інших. У більшості видів ходи під корою і в деревині прокладають личинки. У короїдів і жуки ведуть скритий спосіб життя під корою і навіть в деревині, де, прокладаючи ходи, живляться і розмножуються. Прогризаючи ходи в лубі, заболоні стовбурові шкідники наносять деревам значну фізіологічну шкоду від чого дерева гинуть. Прокладання ходів в деревині наносить також технічну шкоду, що призводить до псування деревини.

Здорові хвойні дерева стійкі проти стовбурових шкідників -- у них в місцях пошкодження лубу і деревини інтенсивно виділяється живиця, яка містить токсичні для комах речовини -- терпени (ефірні олії). У листяних порід аналогічне значення мають дубильні речовини, які містяться в соці здорових дерев. У ослаблених дерев живиця та сік виділяється повільно, до того ж вони містять мало терпенів та дубильних речовин. Через це зменшується стійкість дерев проти шкідників.

За строками розвитку виділяється весняна і літня фенологічні підгрупи стовбурових шкідників. Комахи, які входять у весняну підгрупу, заселяють дерева у квітні-травні. Вже в кінці червня--липні вилітає їх молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. Їх потомство, як правило, залишається зимувати під корою або в деревині і закінчує розвиток на наступному році і навіть пізніше.

Деякі стовбурові шкідники під час додаткового живлення здатні нападати навіть на здорові дерева, помітно послаблюючи їх цим. Інші переносять збудників хвороб.

Встановлено 3 типи заселення дерев: комлевий або кореневий, стовбуровий, вершинний. Факторами, що сприяють масовому розмноженню стовбурових шкідників являються: кліматичні -- головним чином засуха або навпаки, надлишкове зволоження діють вони головним чином опосередковано -- через послаблення дерев; стихійні -- пошкодження лісу снігом, ожеледицею, пожежами, вітром тощо; біотичні -- пошкодження лісу хвоє- та листогризучими шкідниками та збудниками хвороб; антропічні -- пов'язані з господарською діяльністю людини (неякісні рубки, підсочка, промислові викиди та ін.).

Серед стовбурових шкідників особливими біологічними особливостями відзначаються короїди (Іріdае). На території Березнівщини поширені кілька видів короїдів, життя яких тісно пов'язане з деревом. Це дрібні жуки (найбільший з них великий ялиновий лубоїд має довжину 8мм). Вусики у них колінчасто-булаво-подібні, гомілки передніх ніг розширені, лапки чотиричленні. За зовнішніми ознаками короїди поділяються на 3 підродини, що чітко відрізняються між собою: лубоїди (Нуlеsіnini), заболонники (Scolitini) і справжні короїди (Іріnі) [Додаток 2]. У лубоїдів задні кінці надкрил зверху закруглені вниз і закривають черевце ззаду. Надкрила заболонників зверху прямі, і не закривають черевце ззаду, черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. У видів обох цих підродин передньоспинка не накриває голову. Накрита вона передньоспинкою у представників підродини справжніх короїдів. Більшість видів якої мають на задній частині надкрил заглибини із зубчиками та бугорками на краях, що утворюють "тачку", якою жуки, рухаючись назад видаляють зі своїх ходів порохно. Число зубців і їх форма на надкрилах на краях "тачки" у різних видів різні, і для певного виду постійні [Додаток 4].

Майже все своє життя короїди проводять приховано, живучи під корою стовбурів і гілок дерев. Там вони прокладають ходи, що мають форму, характерну для кожного виду [Додаток 5]. За зовнішнім виглядом і місцем розташування ходів короїдів деревинників легше, ніж за будовою жуків визначити кому вони належать. Короїдам характерна цікава спроможність створювати сім'ї в період розмноження. При цьому, одні види короїдів (як правило лубоїди та заболонники) мають моногамні сім'ї (самець і самка), а іноді, переважно справжні короїди, мають полігамні сім'ї (самець і декілька самок). Вхідний канал під кору у полігамних короїдів прогризають самці і вигризають там так звану "шлюбну камеру". Від неї після спарювання кожна самка проточує окремий маточний хід у вигляді прямого чи зігнутого каналу. З боків ходу вона вигризає дрібні заглиблення -- яйцеві камери, в кожну з яких відкладає одне яйце, прикриваючи його порохнею. Через декілька днів (як правило, 10--14) із яєць вилуплюються личинки. Кожна з них проточує самостійний личинковий хід. По мірі росту личинок ходи їх помітно розширяються. Закінчивши живлення, личинка в кінці ходу вигризає лялечкову колисочку і в ній заляльковується. Там же із лялечки відроджується дорослий жук. Спочатку він майже білий, а згодом змінює колір. Прогризаючи в корі круглі вилітні отвори, жуки покидають лялечкові колисочки і вилітають в крони дерев. За кількістю вилітних отворів можна мати уявлення про те, як багато вилетіло молодого покоління короїдів, і яку загрозу лісу вони можуть утворити. Багато видів короїдів прогризають у корі над маточним ходом "вентиляційні отвори", які не слід враховувати при визначенні показника "продукція молодих жуків".

Ходи моногамних короїдів відрізняються від ходів полігамних видів тим, що у них немає шлюбної камери, а є лише один маточний хід [Додаток 3]. Можна відрізнити ходи, проточені на стоячих та звалених деревах. Вони проточуються так, щоб полегшити жукам очищати свої ходи від порохні. Вхідний канал, спрямований вниз до комля під гострим кутом до осі стовбура вказує на те, що поселення відбулося на лежачому дереві. Молоді жуки короїдів додатково живляться під корою ослаблених дерев, а деякі види -- на тонких гілочках і навіть серцевині молодих пагонів. Іноді це відбувається на деревах, які не мають ознак ослаблення.

Шкідники підземних частин рослин. Одна з найбільш поширених і шкідливих груп комах. Представлена переважно видами рядів твердокрилих, рідше лускокрилих. Розвиток яєць, личинок і лялечок цих комах відбувається у ґрунті. Під час пересування личинки наштовхуються на коріння різних рослин. Тому у них розвинена багатоїдність. Більшість личинок живляться корінням самих різноманітних рослин, однак їх виживання, ріст і розвиток залежить від якості їжі. В зв'язку з обмеженістю пересування личинки часто змушені користуватися їжею, від якої вони ростуть повільно, дають малоплодюче потомство, погано виживають. Розповсюдження кореневих шкідників, формування їх осередків залежить від ґрунтових умов, головні із яких -- вологість, температура, аерація, кислотність. Вони в свою чергу залежать від механічного складу ґрунту. В пошуках сприятливих умов відбуваються їх горизонтальні та вертикальні міграції. Тому глинисті, важкі ґрунти заселені значно менше, ніж легкі піщані та супіщані. Великий вплив на коливання чисельності кореневих шкідників мають комахи та інші тварини, що заселяють ґрунт, а також звірі та птахи (кроти, свині, борсуки, шпаки, граки та ін.). Іноді має місце велика смертність личинок від грибних, бактеріальних та вірусних захворювань. Із патогенних організмів найбільш вивчені гриби, що викликають мускардіноз -- хворобу досить розповсюджену, особливо в роки із великою кількістю опадів в літньо-осінній період. Роль хижаків, що знаходяться в ґрунті, суттєво зростає при застосуванні агротехнічних заходів -- оранки, рихлення ґрунту тощо.

Шкідники надземної частини молодих насаджень. Молоді дерева в культурах, декоративних посадках і полезахисних смугах пошкоджуються багатьма комахами, які можуть шкодити і в більш старшому віці, але найбільш типові і небезпечні вони в перші роки їх життя.

Шкідники шишок, плодів та насіння. Шкідники цієї групи (конобіонти) нерідко повністю знищують врожай, що дуже важливо в умовах насіннєвого господарства. Особливо сильно страждають від цих шкідників головні лісоутворюючі породи -- дуб, сосна, ялина. Пошкодження плодів і насіння впливає не тільки на плодоношення, а й на природне відновлення лісу. Так, природне відновлення дуба звичайного майже повністю відсутнє внаслідок знищення навесні його квіткових бруньок та суцвіть гусеницями листовійок та п'ядунів. Іноді зібране Березнівським лісництвом насіння в значній мірі непридатне через те, що воно пошкоджене шкідниками. Більшість комах цієї групи ніде, крім плодів і насіння, розвиватися неспроможні. За кормовими породами поділяються нерівномірно, але серед них майже немає вузько спеціалізованих по породах видів. Більш чітка спеціалізація спостерігається в межах однієї родини кормових порід. Наприклад, в шишках різних видів родини Рісеа розвиваються багато видів комах, не характерних для родини Lагіх або Ріnus.

Характерною біологічною особливістю цієї групи шкідників є синхронізація періодів розвитку окремих їх стадій і кормових порід. Так, модринова муха літає в період опилення ялини. Статеві гонади самок жолудевого довгоносика дозрівають в період живлення жолудями, що виходять з плюски. Потайний спосіб життя конобіонтів, особливо в стадіях ембріонального та личинкового розвитку, перешкоджає активному знищенню їх ентомофагами і виключає розповсюдження епізоотій, що визиваються вірусними, грибними, бактеріальними збудниками. Перебування всередині плодів та насіння личинок конобіонтів накладає на будову їх тіла певні наслідки. Вони голі, з прогнатичною формою голови, і короткими ногами, які непристосовані до пересування по поверхні субстрату, досить стійкі до живиці. За характером живлення можна виділити 3 групи конобіонтів:

пошкоджують тільки насіння;

пошкоджують насіння і тканини плоду;

пошкоджують тільки тканину плоду, не зачіпаючи насіння.

В практичній роботі бажано визначати пошкодження в той період, коли комахи знаходяться в шишках. Динаміка популяцій конобіонтів відрізняється від динаміки популяцій комах, які ведуть відкритий спосіб життя, і визначається, в першу чергу, періодичністю плодоношення. Пристосуванням до переживання неврожайних років у конобіонтів є 1--3 річна діапауза на стадії личинки або лялечки, яка притаманна багатьом видам цієї групи шкідників. В урожайні роки відбувається масовий вихід шкідників з місць зимівлі, і діапаузуючих особин практично не залишається. Проте в такі роки заселення шкідниками, наприклад шишок ялини складає до 75%. Але в наступні маловрожайні роки майже весь врожай може бути пошкоджений частиною популяції, що вийшла з діапаузи. Представники цієї групи комах рідко мають спалахи масового розмноження але різких спадів чисельності конобіонтів не буває. Більшість конобіонтів віддають перевагу розрідженим насадженням, поодиноким деревам, насіннєвим плантаціям, які добре прогріваються сонцем [4, 6, 7, 9, 20,].

2.4 Характеристика комах в умовах Березнівського району

Вивчення особливостей видового складу сосново-березових біоценозів ми проводили в 2008-2009 рр., в результаті яких було виявлено 14 видів комах, що приурочені до даної території. Вони належать до 5 рядів: напівтвердокрилі (Hemiptera), жуки (Coleoptera), перетинчастокрилі (Hymenoptera), сітчастокрилі (Neuroptera), прямокрилі (Оrthoptera), лускокрилі (Lepidoptera). Нижче наведений опис екологічних груп комах.

Хвоє- та листогризучі шкідники

Сосновий шовкопряд (Dendrolimus pini L.), (род. коконопряди - Lasiocampidae, ряд лускокрилі - Lepidoptera), [Додаток 4]. Резерваціями соснового шовкопряда є чисті соснові насадження культури II -- III класів віку, створені на староорних землях і заражені збудником кореневої губки. Самки відрізняються від самців розмахом крил (відповідно 60--80 мм і 40-70мм) і вусиками (у самки ниткоподібні, у самця - перисті). В забарвленні переважає бурий колір -- під колір кори сосни. Передні крила з широкою поперечною червоно-бурою смугою. Біля середини крила, ближче до переднього краю, розміщена невелика пляма у вигляді півмісяця. Яйця сизувато-зелені, а згодом сірі, схожі на дрібне конопляне насіння. Гусениці до 9см, волохаті, сірі або бурувато-сірі сріблястого забарвлення, з дещо отруйними волосками. Позаду голови дві поперечні темно-сині смужки, а далі -- плями у вигляді підковок. Лялечки до 4см, коричневі. Верхня сторона темніша, матова, в світло-сірому коконі. Біологія. Літають та спарюються ввечері та вночі з кінця червня до кінця липня. Вдень вони сидять нерухомо на стовбурах та гілках. Яйця відкладають на хвою та пагони відкрито, купками. Плодовитість самок складає близько 400 яєць. Через 2--3 тижні вилуплюються гусениці, які спочатку обгризають хвоїнки з боків, а потім і цілком. Живляться до настання заморозків, після чого в жовтні спускаються з дерева в підстилку і згорнувшись кружечком, зимують. Навесні після танення снігу вони протягом десяти днів піднімаються у крону і дуже інтенсивно починають об'їдати хвою в травні. Спочатку об'їдають стару хвою, а згодом молоду і навіть бруньки. Живлення гусениць продовжується до кінця червня. Якщо бруньки залишаться непошкодженими, дерева після одноразового об'їдання за дощової погоди можуть вижити. Сума ефективних температур за період їх живлення складає 1400°С. Закінчивши живлення, гусениці плетуть м'який бурувато-сірий кокон і заляльковуються серед хвої, на гілках, стовбурах дерев. Стадія лялечки продовжується майже місяць. Таким чином, генерація у соснового шовкопряда однорічна [Додаток 20].

В період депресії чисельності шовкопряда через повторну зимівлю гусениць генерація може затриматись до 2 років. У шовкопряда значний за видовим складом комплекс паразитів. Найбільш ефективними є яйцеїд теленомус, який іноді заселяє до 95% яєць. Ефективним паразитом гусениць шовкопряда є тахіна Drino inconspicua, яка заражає до третини їх кількості. Залишається не виясненою роль лісової трихограми як ефективного паразита яєць. Нагляд. У червні за пошкодженнями і характерними екскрементами на каломірних площадках. Облік чисельності. Пізньої осені підраховують гусениць під підстилкою на облікових площадках розміром 0,5--2,0м (1м2). Контрольні обліки, на випадок призначення весняних винищувальних захисних заходів проводять підрахунком гусениць під клеєвими кільцями модельних дерев ранньою весною.

Сосновий п'ядун (Bupalus piniarius L.), (род. п'ядуни -- Geometridae, ряд лускокрилі -- Lepidoptera), [Додаток 4]. Резервації. Високоповнотні сосняки III--V класів віку (їх внутрішні частини), розміщені на рівнинних або понижених ділянках рельєфу (А2). Метелики з розмахом крил 30--40мм. У самки загальний фон крил рудий, з двома білуватими плямами біля середини. У самця рисунок на крилах такий же, але загальний фон крил темнобурий. Коли метелики сидять, то крила у них підняті над спиною і складені. Це денні метелики. Яйця сплющено-еліпсоподібної форми у вигляді цеглинок з заокругленими кінцями. Відкладаються вздовж хвоїнок в ряд. Гусениця до 30мм завдовжки, гола, зелена, з трьома поздовжніми білими смужками, які подовжені і на зеленій голові. Пересуваються гусениці, дугоподібно згинаючи тіло. Лялечка довжиною до 1,5см, жовтувато-бура, блискуча. Кремастер з прямим зморшкуватим відростком на вершині. Біологія. Літають в кінці травня -- в червні з характерним зигзагоподібним польотом. Молоді гусениці спочагку обгризають хвою з боків, а дорослі з'їдають її значну частину. Заляльковуються під підстилкою або в поверхневому шарі грунту у вересні. Генерація 1-річна [Додаток 20].

Головну роль в комплексі ентомофагів відіграють гусенично-лялечкові паразити іхневмоніди, а також тахіни та трихограма. Із хижаків -- лісові мурашки та личинки коваликів (дротяники). Іноді сильні ранньоосінні заморозки також можуть вплинути на гусениць. Нагляд. Кінець травня-початок червня -- за летом метеликів; серпень-вересень -- за пошкодженнями та екскрементами. Облік чисельності. Кінець вересня-жовтень -- за кількістю лялечок самок на 1м2 підстилки.

Звичайний сосновий пильщик (Diprion pini L.), (род. діпріоніди -- Diprionidae, ряд перетинчастокрилі -- Hymenoptera), [Додаток 5]. Резервації: чисті насадження сосни звичайної та сосни Банкса -- 10--25 років, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу з піщаними ґрунтами, і в першу чергу їх узлісся. Імаго. Самиці до 10мм завдовжки, тіло коренасте, груди чорні, а черевце бурувато-жовте з чорним пояском посередині. Яйцеклад у самки у вигляді пилочки. Самець до 7мм, чорний з перистими вусиками. Личинка до 30мм, зеленувато-жовта з буруватою головою. Над кожною ногою на черевці є дві чорні цяточки у вигляді крапки та коми. Лялечка в бурому або бурувато-сірому коконі бочкоподібної форми довжиною 7--12 мм. Біологія. Перше покоління літає навесні, коли настає стійка тепла погода. Самиці відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80--100 яєць). Зверху вони покривають кладку виділеннями придаткових статевих залоз, які, затвердівши, утворюють зазубрений сіруватий пінястий кантик. При температурі 25°С розвиток яєць продовжується 14 днів. За кількістю зубців на кантику можна підрахувати число відкладених яєць. Молоді личинки починають з'являтися з середини травня. Вони живляться до середини -- кінця червня групами по 50--60 особин і об'їдають стару хвою з боків. Якщо їх потурбують, вони різко піднімають голови і передню частину тіла. У зв'язку з тим, що залишена нез'їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою, пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з'їдають хвоїнки повністю. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах серед хвої, на траві, підстилці тощо. Довжина коконів, в яких розвиваються самки -- до 12,5мм, а самці -- до 10мм. В коконі личинка проходить стадію еонімфи, пронімфи та лялечки. Через 12--15 днів після заляльковування з'являються дорослі пильщики другої генерації. Вони більш плодовиті, яйця відкладають в молоду хвою. В кінці липня-серпня вилуплюються личинки другого покоління. Вони живляться хвоєю поточного року і таким чином наносять більшу шкоду, ніж личинки першого покоління. Об'їдання хвої продовжується до жовтня. Потім личинки спускаються в підстилку і коконуються. Зимують в коконах еонімфи або пронімфи. Заляльковуються в квітні. Генерація у пильщика подвійна [Додаток 20].

Під час діапаузи кількість шкідника щороку зменшується: його знищують ентомофаги, миті тощо. Найбільш ефективним паразитом пильщика є яйцеїд хальцид Achrysochorela ruforum. У нього також подвійна генерація і поява імаго за часом співпадає з відкладанням яєць господаря. В окремі роки цей паратит пошкоджує до 80--100% яєць пильщика. Заселені паразитом яйця стають блискуче-чорними і помітно відрізняються від непаразитованих. Активні також паразити личинок - тахіна Drino inconspigua M. та паразит лялечок - їздець Dahlbominus fuscipenis S. Супутнім видом звичайного пильщика частіше всього є зеленуватий пильщик (Gilpinia frutetorum F.) та жовтуватий (G. раllida Кl.). Нагляд. Друга половина травня, вересень -- по характерних пошкодженнях, по личинках, їх екскрементах. Облік чисельності. Восени шляхом підрахунку під підстилкою коконів на пробних площадках 0,5x1,0м або 0,5x2,0 м.

Рудий сосновий пильщик (Neodiprion sertiffer Goffr.), (род. діпріоніди, або хвойні пильщики -- Diprionidae; ряд перетинчастокрилі -- Нуmenoptera), [Додаток 5]. Резервації. Насадження сосни звичайної II--III класів віку, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу (особливо їх південно-східні експозиції). Імаго. Тіло тонше, ніж у звичайного пильщика. Самиця руда, до 8мм, самець чорний. Личинка до 25мм, сіро-зелена, з чорною головою. Лялечка в жовтувато-золотистому коконі розміром 8--10 мм. Біологія. Імаго літає в серпні-вересні. Самиця відкладає яйця, розміщуючи кожне в обособлені пропили вздовж бокового краю хвоїнок. При цьому не покриває їх виділеннями залоз. В місцях, де відкладені яйця, помітні лише потовщення і пожовтіння. В кожній хвоїнці відкладається до 12 яєць. З яєць, які перезимували, в травні вилуплюються личинки. Вони живуть групами по 10--30 особин і спочатку не пошкоджують центральну жилку хвоїнок. На зеленому фоні крони ці місця мають вигляд світлої плями. Потурбовані личинки різко реагують, піднімаючи передню частину тіла. В липні личинки спускаються в підстилку і утворюють золотисто-жовті бочкоподібні кокони, де перетворюються в лялечки. В коконі личинка буває проходить стан діапаузи, що продовжується 1--2 роки. В цей період значна частина коконів може бути знищена дротяниками, паразитичними комахами, мишами, хворобами. Генерація у рудого пильщика 1-річна [Додаток 20].

Нагляд. Середина червня -- за пошкодженнями, за колоніями личинок та їх екскрементами. Облік чисельності. Середина серпня -- облік коконів в підстилці з визначенням кількості самок на 1м2 підстилки (дерево). Контрольні обліки --весною, заносячи модельні гілки в приміщення і аналізуючи яйця, які перезимували.

Стовбурові шкідники хвойних порід

Шкідники сосни

Родина короїди (Іріdае). З весняної фенологічної підгрупи найнебезпечнішими є: великий (ВЛ) і малий (МЛ) соснові лубоїди, вершинний (ВК) і шестизубчастий (ШК) короїди. З літньої підгрупи -- друге покоління вершинного (ВК) і шестизубчастого (ШК) короїдів.

Великий сосновий лубоїд (В1аstophagus piniperda), [Додаток 6]. Жук довжиною 3,5--5,0 мм, смоляно-чорний. Маточні ходи поздовжні, стінки їх часто засмолені. Біля вхідних отворів на корі інколи утворюються воронки з засохлої живиці. Личинкові ходи дуже звивисті, довгі, проточені в лубі. Лялечкові колисочки утворює в товщі кори. Один з найбільш небезпечних шкідників сосни звичайної. Пластичний вид, що зустрічається у лісах різного типу, особливо в осередках кореневої губки, на краях боліт, в розладнаних рубками деревостанах тощо. Зимують в товщі кори на кореневих лапах здорових дерев. Виліт жуків починається після звільнення від снігу пристовбурних кругів, коли цвіте ліщина. Заселяє низ стовбурів в районі товстої кори на ростучих і зрубаних деревах, лісоматеріали, пеньки. В посушливих умовах півдня України поселяється і у підземних частинах дерев. Виліт молодих жуків починається з першої декади липня, коли зацвітає липа. Молоді жуки додатково живляться в кронах здорових дерев, виїдаючи серцевину молодих пагонів, викликаючи цим їх обламування ("стрижка крони"). З настанням заморозків жуки йдуть на зимівлю.

Малий сосновий лубоїд (В1аstophagus minor L.), [Додаток 6].Жук 3,5--4,0мм завдовжки, смоляно-чорний з червоно-бурими надкрилами, на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків, маточний хід поперечний і нагадує фігурну дужку. Личинкові ходи відносно короткі, закінчуються лялечковою колисочкою в деревині на глибині 5--10 мм. Масовий шкідник сосни звичайної, зимують жуки головним чином в лісовій підстилці біля окоренкової частини сосен, а також -- у серцевині молодих пагонів, що зламані вітром. Літ починається на 1--2 тижні пізніше льоту великого соснового лубоїда під час цвітіння верби козячої. Поселяється на ростучих і зелених деревах в районі тонкої кори, на лісоматеріалах, порубочних рештках. Молоде покоління вилітає в липні. Вони живляться в кронах здорових дерев як і жуки великого соснового лубоїда. На 1га нараховували до 12 тисяч пошкоджених пагонів, що знижувало приріст не менше як на 30% (Воронцов А.І., 1951).

Шестизубчастий короїд або стенограф (Ірs sехdеntatus Воеrn.), [Додаток 2]. Жук довжиною 6--8 мм, коричневий. На задній частині надкрил є полога заглибина з шістьма зубчиками з кожного боку, з яких 4 найбільший і має потовщення на верхівці. Маточні ходи довгі. Від шлюбної камери відходять 2--3 поздовжні маточні ходи довжиною 25--40 см і 3,5--4,0 мм завширшки. Личинкові ходи до кінця поступово розширюються. Небезпечний шкідник сосни звичайної, рідше модрини, ялини. Віддає перевагу зрідженим і освітленим ділянкам лісу. Зимують імаго під корою сосни звичайної і в місцях додаткового живлення, або в підстилці біля всохлих дерев. Жуки починають літати з початку травня, коли зацвітає черемха. Заселяють частини стовбурів з товстою корою, частіше крупномірних ростучих і зрубаних дерев, лісоматеріали. Молоді жуки з'являються в липні. До зимівлі завершає розвиток і друге покоління.

Родина вусачі (Сеrаmbycidae)

Чорний сосновий вусач (Моnосhаmus gаllорrovincialis Оl.), [Додаток 7]. Жуки 1,1--2,8 см завдовжки, чорні. Надкрила вкриті дрібними світлими волосинками у вигляді плям. Волосяний покрив щитка досередини поділений голою борозенкою. Вусики у самця вдвоє довші, а у самиці трохи довші порівняно з тілом. Небезпечний, повсюдно поширений в Березнівському районі екологічно пластичний шкідник сосни. Заселяє ослаблені та звалені дерева, необкорені лісоматеріали. Завдає великої технічної шкоди. Зимує личинка в деревині. Для заляльковування вона, вигризає поблизу поверхні стовбура лялечкову колисочку. Заляльковується в травні-червні. Вилітають жуки, починаючи з червня протягом літа. Для цього вигризають у деревині та корі чітко округлі отвори діаметром 0,5--0,8 см. При додатковому живленні молоді жуки обгризають кору 2--3-річних пагонів ростучих сосен, нерідко окільцьовуючи їх повністю, чим викликають їх всихання. Для відкладання яєць самиці вигризають у корі, особливо в середній частині стовбура, невеликі поперечні насічки. Через 10--15 днів з яєць вилуплюються личинки, які спочатку вигризають на заболоні комоподібні (а на більш стійких деревах - стрічкоподібні) ходи, заповнені довгастою тирсою. Частково тирса викидається назовні через прогризені овальні отвори. Наприкінці літа личинки заглиблюються повністю в деревину, де роблять ходи довжиною до 20см. Періодично повертаються і розширюють площадку під корою. Генерація 1-річна, але при погіршенні умов розвитку личинок (наприклад, пересихання деревини) може затягнутися до 2 років.

Коротковусий (кореневий) вусач (Spondylis buprestoides L.), [Додаток 7]. Жук до 2,2см завдовжки, чорний, з короткими вусиками. Передньоспинка майже куляста, надкрила з 2 поздовжніми ребрами. Зустрічається повсюдно у хвойних насадженнях. Заселяє переважно коріння соснових пеньків на вирубках, а також дерева, пошкоджені пожежами, кореневою губкою. Жуки літають увечері в червні-липні. Самиці відкладають яйця на коріння та кореневі "лапи". Личинки проточують спочатку в корі, а потім під корою товстих коренів ходи, які згодом заглиблюються у деревину. Зимують личинки в деревині нижче кореневої шийки. Генерація 2-річна.

Шкідники підземних частин рослин

Родина пластинчастовусі (Scarabaeidae)

Травневі хрущі (Melolontha melolontha), [Додаток 8]. Досить великі жуки (до 3см завдовжки) з червоно-бурими надкрилами, чорною передньоспинкою. У самця булава вусиків із 7 пластинок, у самиці -- із шести. Пігідій (відросток на кінці тіла) добре виражений, похилений або прямовисний, що служить надійною ознакою для визначення близьких між собою видів. Личинки, характерні для пластинчатовусих, на задній частині анального стерніта мають поле, зайняте гачкуватими щетинками, із якого на половину його довжини виходять два майже паралельних ряди шипиків. Біологія. Жуки літають увечері в травні. Початок льоту співпадає з розпусканням листя на березі. Літ західного хруща співпадає з появою листя на дубі літньому і цвітінням яблуні. Іноді жуки перелітають за 3--4 км від місць виходу з ґрунту. Під час додаткового живлення вони об'їдають листя на березі, дубі, тополях, клені, плодових та інших листяних деревах. Особливо великої шкоди завдають хрущі в крайніх кварталах урочищ, що межують з неораними протягом декількох років землями. Самки після спарювання відкладають яйця купками в грунт на глибину 10--15 см, здебільшого неподалік від тих дерев, на яких вони живились. Одна самка відкладає до 70 яєць. На легких ґрунтах в соснових лісових масивах чисельно переважає східний, а в листяних -- західний травневий хрущ. Коли в період льоту і відкладання яєць відбувається пониження температури самки реагують на це, відкладаючи яйця на відкритих місцях і в незімкнених культурах. Коли в цей час температури високі (засуха), відкладання яєць відбувається під пологом лісу в достатньо затінених місцях, де не так висихає верхній горизонт ґрунту. Через 1 -- 1,5 місяці з яєць вилуплюються личинки, які живляться тоненькими корінцями і в перший рік не завдають великої шкоди. На перезимівлю вони спускаються в нижні горизонти ґрунту, які не промерзають. Навесні, після розмерзання ґрунту, личинки піднімаються в верхні горизонти ґрунту, де продовжують живлення. В червні-липні вони линяють і перетворюються в личинки II віку, пошкодження яких стають уже помітними. Через рік вони линяють вдруге і стають личинками третього віку, а наступного року линяють востаннє і після цього зразу заляльковуються, або залишаються в стадії личинки III віку, живуть іще рік і заляльковуються після четвертої перезимівлі. Жуки відроджуються здебільшого в серпні, зимують і вилазять з ґрунту тільки навесні. Отже генерація хрущів на відкритих місцях в сприятливі роки може бути 4-річна, під покривом лісу -- 5-річна. У хрущів виражені роки масового льоту (так звані льотні роки), які повторюються через 4 або 5 років. Господарське значення хрущів полягає в тому, що личинки II, особливо III віку, дуже пошкоджують коріння сіянців та саджанців в розсадниках, лісових культурах до їх зімкнення (особливо при несприятливих умовах росту на сухих та бідних грунтах). За таких умов сіянці (саджанці) звичайно гинуть [Додаток 20].

Родина вовчки, або капустянки (Grуllоtаlріdае), ряд прямокрилі -- Оrthoptera

Вовчок звичайний (капустянка) (Gryllotalpa gryllotalpa L.), [Додаток 8]. Доросла комаха до 5см, червонувато-бура або сірувато-бура з копальними передніми ногами, з вкороченими верхніми. Самці можуть літати. На кінці черевця дві довгих церки. Личинка схожа на дорослу комаху, але безкрила, або з недорозвинутими крилами. Поширений повсюдно. Завдає великої шкоди, підгризаючи корені в розсадниках, молодих посадках особливо тоді, коли вони закладені на вологих ґрунтах або поблизу боліт та водоймищ. Біологія. Зимує вовчок в землі на глибині до 1м. Навесні з'являється на поверхні ґрунту і після спарювання у травні-червні влаштовує в ґрунті на глибині 10--20 см гніздо, в яке відкладає 300--600 яєць. Через 10--15 днів із яєць вилуплюються личинки, які спочатку живуть разом, а згодом розповзаються. Дорослі комахи і личинки риють ходи в ґрунті поблизу його поверхні, при цьому дуже пошкоджуючи корені сходів та молодих сіянців. Ходи добре помітні -- у вигляді зрихлених дещо виступаючих смужок поверхні ґрунту. Розвиток личинок триває 13--14 місяців, тобто генерація 2-річна (є випадки 1- і 3-річної). Зимують вони в тих же місцях де і дорослі вовчки попереднього року [Додаток 20].

Шкідники надземної частини молодих насаджень

Шкідники бруньок та стовбурів, пагонів молодняків хвойних порід

Родина довгоносики -- Сurculionidae, ряд твердокрилі -- Соlеорtеrа. Великий сосновий довгоносик (Hylobius abiets L.), [Додаток 9]. Поширений повсюдно у соснових лісах. Жук 10--14 мм завдовжки, темно-бурий, вусики прикріплені поблизу вершини головотрубки; на надкрилах має 2--3 поперечних смужки із золотисто-жовтих лусочок. Імаго живе 2--3 роки. За цей час лусочки стираються і жуки стають майже чорними. Біологія. Зимують жуки в лісовій підстилці. В травні починають додаткове живлення на молодих деревах сосни (5--15-річного віку) та інших хвойних, вигризаючи в корі і лубі невеликі площинки, які часто заливаються живицею. Багаточисельні погризи зливаються і окільцьовують стовбурці або травневі пагони, внаслідок чого саджанці і підріст швидко всихають. Пошкоджують також бруньки. Додаткове живлення жуків чергується із спарюванням та відкладанням яєць. Жуки особливо шкодять 1- і 2-річним сосновим культурам, посадженим на свіжих вирубках або поблизу них, їм притаманний негативний фото- та термотаксис. При сумарній температурі 130--150°С вони починають літати. Яйця відкладають поблизу кореневої шийки, на кореневі "лапи" свіжих пеньків сосни, ялини та інших хвойних порід. Одна самка відкладає до 100 яєць. Живляться жуки і відкладають яйця протягом довгого періоду (травень-червень). Це іноді впливає на тривалість генерації. Після виходу з яєць через 2--3 тижні личинки прогризають зверху вниз поздовжні ребристі ходи під корою у верхньому шарі деревини коренів. Ходи заповнені дрібною порохнею. Довжина їх іноді досягає 1м. Закінчивши живлення, личинки в жовтні влаштовують в кінці ходів овальні лялечкові колисочки, заповнені тонкими стружками деревини, в яких зимують. Заляльковуються в червні-липні наступного року. Молоді жуки з'являються в липні-серпні. Частина їх виходить, а частина зимує в лялечкових колисочках і виходить з них у травні. Отвори після виходу жуків круглі. Розвиток довгоносика відбувається 14--15 місяців, а загальна тривалість генерації, включаючи зимівлю нестатевозрілих жуків, 2-річна, іноді 3-річна. В природі, як правило, зустрічаються одночасно жуки різних поколінь, які відрізняються між собою за кольором тіла, волосистістю, рисунком на надкрилах [Додаток 20].

Шкідники шишок, плодів та насіння

Шкідники шишок та насіння хвойних порід

Шишкова вогнівка (Dioryctria abietella F.) (род. плодові вогнівки -- Phycitidae, ряд лускокрилі -- Lеріdорtеrа, [Додаток 10]. Пошкоджує шишки і насіння ялини, модрини, ялиці, сосни. Останньої -- на насіннєвих плантаціях. Не пошкоджує шишки сосни кримської, сосни Банкса. Метелик з розмахом крил до 30мм. Передні крила вузькі, сірі або темно-сірі, навіть коричневі з 2 поперечними білими лініями з темними облямівками та білою серпоподібною маленькою плямою. Задні крила білуваті. Гусениця останнього віку до 2см, темно-коричнева, іноді майже чорна з поздовжніми червоно-бурими смугами на спині і боках. Лялечка світло-бура в світло-сірому коконі. Біологія. Метелики літають в сутінках в червні-липні після закриття лусок шишок ялини і модрини. Яйця відкладають на шишки ближче до їх основи. Через 7--10 днів, уже в кінці червня, з'являються перші гусениці. Вони вгризаються в шишку, пошкоджуючи насіннєві луски, не зачіпаючи стрижня і значну частину насіння. Шишка частково буріє, на ній накопичуються екскременти гусениць темно-бурого кольору, скріплені павутиною. Молоді шишки викривлюються, дуже пошкоджені -- розсипаються. Значна частина пошкоджених ялинових шишок опадає в кінці літа та восени. У вересні з них вилазять гусениці, які зимують в підстилці на глибині 5см в сірувато-білому плескуватому коконі. Заляльковуються в червні. Генерація 1-річна.

Шкідники плодів та насіння листяних порід

Жолудевий довгоносик, [Додаток 11]. В окремих масивах у неврожайні роки в зріджених чистих дубових насадженнях та на насіннєвих плантаціях пошкоджує більше 90% жолудів. Жук 5--8 мм завдовжки ромбічної форми, з довгою, тонкою, трохи зігнутою головотрубкою (у самиці вона довша за тіло), коричнево-чорний, з неясними світлими поперечними смужками на надкрилах. Личинка серпоподібно зігнута, біла, з жовто-бурою головою, м'ясиста. Біологія. Вид відрізняється складною структурою популяцій, різноякісністю особин за тривалістю і строками розвитку. Жуки виходять з місць зимівлі у травні і літають до липня. Поїдають бруньки і ніжні листочки дуба. Перевагу віддають чоловічим суцвіттям, а в липні, коли жолуді виходять з плюски, жуки накопичуються на дубах (це головним чином рання форма дуба звичайного), де і живляться молодими жолудями, роблячи в них тонкі, глибокі "уколи". В другій половині липня, коли жолуді досягають половини нормальної величини у вигризені ямки самки починають відкладати яйця по 1--5 штук. Це триває і на початку серпня. Дуже пошкоджені під час додаткового живлення жолуді не дозрівають і вже в липні опадають. Часто вони бувають заражені збудниками грибних захворювань. Личинки проточують у сім'ядолях ходи, щільно заповнюючи їх екскрементами у вигляді бурої маси. В жолуді одночасно можуть живитись 2--5 личинок. Пошкоджені жолуді в серпні опадають. Закінчивши живлення, личинки вигризають в оболонці жолудя круглий отвір, заглиблюються в ґрунт на 10--20 см і заляльковуються (частина личинок в стані діапаузи зимує). При ранньо-весняних розкопках під кронами дуба можна виявити до 200 особин довгоносика на одну яму (1x1x0,4). В кінці серпня відроджуються молоді жуки, які або виходять на поверхню, або залишаються в ґрунті. Зимують другий раз і деякі жуки попередньої генерації. Таким чином, частина популяції розвивається протягом одного року, а інша частина має 2-річну генерацію [Додаток 20] [1, 2, 5, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 22, 23, 25].

2.5 Корисні лісові комахи та ентомопатогенні мікроорганізми

Майже в кожному лісі можна зустріти багато різних видів комах. Одні з них являються споживачами фітомаси -- потенційними шкідниками лісу, інші переробляють рослинні рештки, прискорюючи біологічний кругообіг в екосистемі, запилюють рослини, а є й такі, які в значній мірі регулюють чисельність шкідливих видів, живлячись ними. Останні одержали назву ентомофагів.

Всі ентомофаги діляться на хижих та паразитичних. Хижі одразу вбивають свою жертву і вживають її цілком або частками. Паразитичні види живуть за рахунок інших комах (живителів) протягом тривалого часу, бо пов'язані з ними своїми життєвими циклами іноді до кількох місяців. При цьому паразити здебільшого живляться жировим тілом або гемолімфою живителя, не пошкоджуючи нервової системи та інших його важливих внутрішніх органів. Тільки в самий останній момент розвитку паразита живитель гине. Відношення між ними одержали назву господар - паразит.

За ступенем спеціалізації ентомофаги поділяють на монофагів, олігофагів та поліфагів. Монофаги живляться за рахунок одного виду живителя (або близьких видів одного роду). Олігофаги паразитують на кількох видах і родах однієї родини. Поліфаги можуть живитися комахами, що належать до різних родин. Серед паразитичних видів у лісових біоценозах Березнівського району зустрічаються:

яйцеїди, які відкладають свої яйця в яйця комахи-живителя, де їх личинки живляться і заляльковуються;

їздці, або наїздники, які паразитують на личинках і лялечках.

Іноді живлення личинки паразита відбувається протягом 2-х стадій розвитку живителя. Наприклад, яйцеїд відкладає своє яйце в яйце метелика, а закінчує свій розвиток уже в його гусениці. Часто їздці відкладають яйця на тіло або в тіло гусениць, а живлення личинок паразита закінчується вже у лялечці.

Паразитичних комах поділяють ще на паразитів першого, другого і т. д. порядків. Паразити другого порядку паразитують за рахунок паразитів першого, а тому вони шкідливі. Для відкладання яєць в яйця або тіло личинки, лялечки живителя, паразити мають добре розвинуті яйцеклади, якими можуть їх проколоти. Деякі паразити, щоб відкласти яйце у личинку шкідника, яка знаходиться у деревині, змушені проколювати своїм яйцекладом не тільки кору, а й верхній шар деревини стовбура, [Додаток 12]. Коли немає такої особливості в будові яйцеклада, вони можуть свої яйця приклеїти до шкіри живителя. У цьому разі личинки ентомофагів, слід підсівати нектароносії в тих лісах де їх мало. Наприклад, в сосняках жерднякового віку. На галявинах, узбіччях доріг, просік, канав слід підсівати кріп, гречку, гірчицю, чебрець та інші. До складу лісових культур доцільно вводити нектароносні деревні та чагарникові породи (акація, терен, глід, малина, верба гостролиста).

Хижі комахи. Широкою популярністю користуються хижі жуки красотіли із родини жужелиць (Саrabidae). В лісах Березнівщини живуть красотіли: великий (Саlоsота sусорhапtа L.), малий (С. іпgиisitor L.), та ін. Вони поїдають гусениць та лялечок багатьох лускокрилих, [Додаток 13].

Корисні, в лісах також кокцинеліди (Соссіпеlidae), або "божі корівки", сонечка, їх надкрила яскраво зафарбовані, з чорними крапками (плямами). Кількість плям на надкрилах -- одна із діагностичних ознак. Так, розрізняють двадцятикрапкове, п'ятикрапкове, двокрапковв сонечка, соснове сонечко (Harmonia guadripunctata Pont.) та ін, [Додаток 13]. Яйця самки відкладають купками (5--20 штук), прикріплюючи їх до листків. Личинки живляться тією ж їжею, що і дорослі комахи. Вони дуже ненаситні, живляться попелицями, щитівками тощо. Зимують дорослі жуки в підстилці, дуплах.

Значну кількість стовбурових шкідників знищують хижі жуки з родини пістряків (Cleridae), карапузиків (Histeridae), плоскотілок (Cucujidae), коротконадкрилів (Staphylinidae). Серед них виділяється мурахожук (Thanasimus formicarius L.) із родини пістряків. Жук і личинки живуть під корою в ходах короїдів, яких і винищують. Жук своїм забарвленням нагадує мурашку, [Додаток 14].

Серед сітчастокрилих найбільш поширена золотоочка звичайна (Chrysopa carnea Steph.). Відкладає яйця групами, але кожне яйце на довгій тонкій ніжці. Комахи з ніжним зеленуватим тілом, переливчастим двокольором пар однаково розвинутих крил. Очі виблискують золотом. Живляться попелицями, щитівками, кліщами, яйцями різних комах, [Додаток 14].

Цінними лісовими хижаками є верблюдки, [Додаток 14]. Найбільш поширена верблюдка тонковуса (Rhaphidia ophiopsis Schum.). Зимують личинки в основі стовбурів дерев між шарами відмерлої кори. Для живлення заповзають в ходи короїдів, під луски кори, де живляться яйцями підкорового клопа та ін. Першість серед ентомофагів з родини перетинчастокрилих належать мурашкам. Є багато видів мурашок, серед яких зустрічаються корисні і шкідливі. Найбільш ефективні на Березнівщині руда лісова мурашка (Formica rufa L.), та мала, або голоспинна мурашка (F. рolictema Forst.), [Додаток 14]. Всі перераховані мурашки придатні для переселення. Мурахи -- суспільні комахи. У мурашниках є багаточисельні ходи і камери, які йдуть в глибину до 2м і створюють підземну частину гнізда. У кожного виду рудих мурашок свої особливості побудови гнізда [5, 6, 16, 23].

РОЗДІЛ ІІІ. Дослідження чисельності шкідників лісових біоценозів в умовах Березнівського району

3.1 Хвоєгризучі шкідники

При детальному обстеженні визначають площу осередків і заселеність насаджень шкідниками, для чого закладають пробні площі. В грунті або підстилці підраховують кількість тих шкідників, які там зимують або заляльковуються. При цьому під деревами закладають облікові площини розміром 2Ч0,5м так, щоб вузька сторона їх була напрямлена до дерева. На них спочатку знімають і переглядають підстилку, а потім верхній шар грунту. Залежно від умов шкідники можуть заляльковуватись на різній глибині, тому на кількох пробних площах грунт обстежують на глибину 15-20см. На решті площ грунт обстежують на ту глибину, на якій шкідники були виявлені (здебільшого 5-8см). Всіх виявлених комах збирають, підраховують окремо здорових, мертвих, заражених паразитами і дані записують в облікову відомість. Підраховують також ентомофагів - хижих комах, лялечок паразитів. У підстилці і у грунті підраховують таких шкідників, як соснову совку, п'ядуна, шовкопряда, пильщика звичайного і рудого, а також лунку сріблясту, червонохвоста, дубову чубатку, п'ядуна зимового та обдирало. Облік починають, коли всі гусениці спустились в грунт для заляльковування або на зимівлю. Підраховують лялечки соснової совки в серпні - жовтні; червонохвоста, лунки, п'ядуна - з середини вересня і в жовтні; соснового шовкопряда і пильщика звичайного в кінці жовтня та на початку листопада; рудого пильщика - з кінця липня до початку вересня; п'ядунів зимового та обдирало - з липня до половини вересня.

Сосновий шовкопряд зимує в стадії гусениці в лісовій підстилці, соснова совка, сосновий п'ядун - в стадії лялечки в лісовій підстилці, шовкопряд-монашка - в стадії яйця в тріщинах кори, звичайний сосновий пильщик та рудий сосновий пильщик - в стадії лялечки в коконі бочкоподібної форми в лісовій підстилці.

На закладеній обліковій площадці було зібрано кокони звичайного соснового пильщика в кількості 9шт.: здорових - 4, пошкоджених паразитами - 2, відкритих - 3. Припустимо, що серед здорових коконів половина з них припадає на кокони самок, тобто 4/2, а половина - на кокони самців. Оскільки яйця відкладають тільки самки, то враховуємо кількість коконів лише самок.

Дані обліку порівнюємо із таблицею О.І. Іллінського[Додаток 18] :

13 - 100 х = (2 Ч 100) / 13 = 15%.

2 - х

15% - це кількість звичайного соснового пильщика на одне дерево або 1м2 підстилки що загрожує 100% об'їданням хвої або листя в насадженні.

Якщо на 1м2 підстилки припадає 13 коконів самок, то це загрожує насадженню 100% об'їданням хвої. Отже, порівнюючи свої дані з табличними вважаємо, що об'їдання хвої на наступний рік становитиме 15%.

Гусениці соснового шовкопряда до 9см, волохаті, сірі або бурувато-сірі сріблястого забарвлення, з дещо отруйними волосками, позаду голови дві поперечні темно-сині смужки, а далі -- плями у вигляді підковок ми підраховували пізньої осені під підстилкою на облікових площадках розміром 0,5--2,0м (1м2). Їх кількість становила 6 екз., але 2 з них були пошкоджені.