Якісний і кількісний аналіз невідомої речовини

Форма, величина та забарвлення криcтaлів. Гігроскопічність речовини. Визначення рН отриманого розчину. Характерні реакції на визначення катіонів ІІ групи. Кількісний аналіз вмісту катіону та аніону. Визначення вмісту води в тій чи іншій речовині.

Рубрика Химия
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.03.2012
Размер файла 34,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з аналітичної хімії

«Якісний і кількісний аналіз невідомої речовини»

Вступ

Аналітична хімія серед хімічних наук посідає одне з визначних місць. В останній час особливо підвищені вимоги до якості матеріалів і продукції народного господарства, до посилення охорони навколишнього середовища, до діагностики захворювань людини й тварин. Аналітична хімія стала фундаментальною наукою, яка створила основу для прикладних видів хімічного аналізу: технічного, харчового, сільськогосподарського, біохімічного, фармацевтичного, токсикологічного, санітарно - хімічного і ін.

Аналітична хімія вивчає методи якісного і кількісного аналізу речовини або їх сумішей.

Якісний аналіз - включає визначення «відкриття» окремих елементів, іонів або сполук, що знаходяться в суміші.

Якісний аналіз - це перший і особливо важливий етап у вивченні аналітичної хімії.

Кількісний аналіз - включає визначення кількісного вмісту окремих складових частин в речовині або в окремих речовин в зразку, що досліджується (виражають у %).

Серед методів аналізу (хімічний, фізико - хімічний, фізичний) одним з найважливіших є хімічний аналіз для контролю сировини, готової продукції, напівпровідників, атмосфери, води, ґрунтів, добрив, рослин, біологічно важливих речовин (вітамінів, жирів та ін.), отрут, лікарських препаратів та ін.

Теоретичну і методичну основу агрохімічного аналізу складають завдання аналітичної хімії, необхідні при вивченні спеціальних дисциплін: ґрунтознавства, агрохімічної хімії, мікробіології, хімічного захисту рослин, хімії навколишнього середовища, біонеорганічної хімії, процесів переробки продукції сільського господарства. Без знань аналітичної хімії неможливо правильно поставити агрохімічний експеримент.

Однією з важливих задач сучасної аналітичної хімії є визначення чистоти речовини. Розрізняють головний компонент (основу) і домішки, або «сліди» інших речовин. якщо домішки складають 10-1 - 10-3% - говорять про їх «сліди». Якщо домішки складають 10-7 - 10-9% - говорять, що речовина «особливо чиста».

1. Якісні визначення

Якісний аналіз об'єкту дослідження складається з ряду операції:

попередні дослідження;

відкриття катіонів;

відкриття аніонів.

Об'єкт аналізу може бути:

твердою речовиною (солі, розчині чи нерозчинні у воді, гідроксиди, оксиди, метали у вільному стані);

розчином (солі, луги, кислоти, вода).

Об'єкт аналізу можна віднести до однієї з двох категорій:

розчинні у воді;

не розчинні у воді.

До першої катeгopiї речовин відносяться: всі coлi амонію i лужних металів, більшість солей галогеноводневих, азотної, азотистої та оцтової кислот, а також деякі сульфати та сульфіти.

Друга категорія речовин включає метали у вільному стані, оксиди, гідроксиди металів та карбонати, фосфати, силікати, борати, молібдати ряду металів (за виключенням лужних) i деякі інші солі.

Нерозчинні у воді речовини можуть бути двох типів: 1) власне нерозчинні в ній i 2) такі, що при розчиненні гідролізують з утворенням осаду гідроксидів чи основних солей.

Перший тип нерозчинних у воді речовин характеризується тим, що при обробці водою вони не змінюють зовнішній вигляд i при відстоюванні порівняно легко осідають на дно пробірки.

Особливістю другого типу речовин є те, що при обробці їх водою утворюються (особливо при нагріванні) аморфні осади, які осідають на дно пробірки довгий час.

Переважна більшість нерозчинних у воді сполук переходить у розчин при їх обробці (на холоду чи при нагріванні) розведеними чи концентрованими мінеральними кислотами.

При цьому в розведеній соляній і азотній кислоті легко розчиняється більшість оксидів і гідроксидів металів та майже всі солі слабких кислот.

Багато речовин із категорії не розчинних у воді переходять у розчини також під дією лугів чи розчину аміаку - ZnO, Al2O3, ZnCO3, AlPO4, Ag2CO3, Cu(OH)2 та інші.

Якісний аналіз об'єкту аналізу виконується у дві стадії. Спочатку проводять попередні дослідження, які часто дозволяють правильно визначити напрямок подальшої роботи, а потім переходять до систематичного аналізу катіонів i аніонів.

2. Попередні дослідження

1. Форма, величина та забарвлення криcтaлів.

Форму кристалів та їх величину можна визначити за допомогою мікроскопу. Розрізняють кристали моноклінної, триклинної, тетрагональної, гексагональної, ромбічної та кубічної форми. Кристали бувають також голчастими, що видно неозброєним оком.

Забарвлення речовини у більшості випадків зумовлює катіон. Так, синій, блакитний, зелений кoлip кристалічної сполуки може свідчити про наявність у ній Си2+, рожевий, бузковий - Со2+, блідо-рожевий - Mn2+, світло-зелений - Ni2+, cipyвато-зелений - Fe2+, бурий - Fe3+.

Оксиди ряду металів також мають специфічне забарвлення (наприклад, РЬО - жовтий, СоО - коричневий, Fe2O3 - червоно-коричневий, NiO - темно-зелений тощо. Часто забарвлені йодиди, що можуть мати жовтий або коричневий колір за рахунок розкладу солі з виділенням вільного І2 при зберіганні.

2. Запах.

Характерний запах мають солі та гідроксид амонію (нашатирного спирту), ацетату, сульфіти (різкий, подібний до того, що відчувається при запалюванні сірників).

3. Гігроскопічність речовини.

Гігроскопічністю називають здатність хімічної сполуки вбирати воду, поглинаючи її з повітря. При цьому розрізняють речовини негігроскопічні, що залишаються розсипчастими, їх кристали не злипаються навіть при тривалому зберіганні при доступі повітря.

Гігроскопічність речовини інтенсивно вбирають вологу, caмi при цьому розпливаються або злипаються в моноліт.

Негігроскопічні: оксиди, карбонати, сульфати, сульфіти, середні фосфати, часто хлориди. До категорії сильно гігроскопічних відносяться тверді нітрати (наприклад, аміачна селітра NH4NO3 може злипнутись у монолітну масу, яку неможливо розбити), нітрити, галогеніди, ацетати, кислі фосфати, тверді луги.

Гідроксиди ряду металів (Cu2+, Fe2+, Fe3+, Ni2+ тощо) амфотерні, нестабільні i для них показник гігроскопічності як такий не має змісту. Таким чином, інформація про гігроскопічність об'єкту аналізу дає можливість передбачити його склад.

4. Проба на розчинність (якщо досліджуваний об'єкт - тверда речовина).

Починають дослідження з вивчення розчинності в дистильованій воді. Для цього беруть незначну кількість її (0,15 - 0,25 г.) i розчиняють в 6-8 мл дистильованої H2O на холоду, а при необхідності, при нагріванні.

Якщо речовина не розчиняється у воді (або розчиняється в їй погано), досліджують її розчинність на холоду i при нагріванні в такому порядку:

в розведеній оцтовій кислоті;

в концентрованій оцтовій кислоті;

в розведеній соляній кислоті;

в концентрованій соляній кислоті;

в розведеній азотній кислоті

в концентрованій азотній кислоті;

в «царській водці» (cyміші 1 частини концентрованої азотної i 3 частин концентрованої соляної кислот).

Зрозуміло, що коли об'єкт дослідження розчинився, наприклад, в розведеній НС1, не потрібно вивчати його розчинність у більш сильних кислотах.

При розчиненні в кислотах сполук необхідно пам'ятати, що деякі катіони при взаємодії із соляною та сірчаною кислотами утворюють осади малорозчинних хлоридів чи сульфатів. Для речовин, що містять аніони летких кислот (карбонати, сульфіти) розчинення у кислоті супроводжується виділенням газу чи появою характерного запаху.

5. Визначення рН отриманого розчину.

рН визначають за допомогою універсального лакмусового паперу. можливі тaкi варіанти:

В кислому розчині (при значеннях рН 1-3) аніони СО32 - SO32-, NO2 - відсутні, так як вони в такому середовищі розкладаються. В сильно кислому розчині відсутні також солі лужних та лужноземельних металів слабких кислот: оцтової, борної, кремнієвої, середні солі фосфорної кислоти. В кислому розчині не можуть бути присутні одночасно окисники та відновники;

Кисла реакція розчину свідчить, що об'єкт аналізу може бути кислотою (рН = 1-2) або сіллю слабкої основи i сильної кислоти (А1С13, NH4CI, Zn(NO3)2), якщо рН = 4-6;

Лужна реакція розчину свідчить, що об'єкт аналізу - луг (рН =11-12) або сіль слабкої кислоти i сильної основи (Na2CO3, Na3PO4, CH3COOK тощо), якщо рН = 8-10. В лужному середовищі відсутні солі слабких основ сильних кислот;

Нейтральна реакція розчину вказує, що об'єкт аналізу може бути: Н2О, сіллю сильної основи i сильної кислоти або сіллю слабкої основи ї слабкої кислоти (KCI, Na2SO4, CaCl2, CH3COONH4 тощо).

Результати попередніх досліджень потрібно підтвердити систематичним аналізом.

Якщо об'єкт аналізу розчинили в кислоті, то треба позбутися надлишку введеної кислоти випарюванням. Для цього кислий розчин переносять у фарфорову чашку i випарюють насухо. Сухий залишок розчиняють в 1-2 мл дистильованої води i в цьому розчині проводять відкриття катіонів.

Аналіз починають із відкриття катіонів, так як після цього можна прогнозувати склад аніонної складової об'єкту аналізу.

3. Результати якісного аналізу

Невідома речовина яку я досліджую має блідо - рожевий колір. Не має запаху. Добре розчиняється в гарячій воді. Має нейтральне рН середовище. Можна зробити припущення, що катіон досліджуваної речовини це Мn2+.

Відкриття катіонів

Проба на присутність катіонів IV групи

До окремої порції досліджуваного розчину додали груповий реактив 2н НСІ. Білий осад не утворився - катіон не належить до IV групи.

Проба на присутність катіонів III та II груп.

До окремої порції досліджуваного розчину додали груповий реактив (NH4)2HPО4 утворився осад, катіон належить до III чи II групи.

3Mn2+ + 2HPO42- + 2NH4OH = Mn3 (PO4)2v + 2NH4+ + 2H2O

Тоді, до одержаного осаду додаємо декілька крапель NH4OHконц. (або надлишок 10% NH4OH). При цьому осад не розчинився, тобто катіон належить до ІІ групи.

Робимо характерні реакції на визначення катіонів ІІ групи.

Відкриття аніонів

Відкриття аніонів в деяких випадках потребує спеціальної підготовки проби об'єкту аналізу. Справа в тому, що безпомилкове відкриття аніонів можливе лише в присутності катіонів К+, Na+, NH4+. А катіони II-ІV груп заважають відкриттю аніонів. Тому для їх виділення i переводу всіх об'єктів аналізу в натрієві солі пробу кип'ятять із розчином карбонату натрію Na2CO3 (содова витяжка). При цьому катіони II-IV груп осаджуються у вигляді карбонататів (або гідроксидів).

Відкриття аніонів ІІ групи.

До окремої порції об'єкту аналізу додаємо груповий реактив ВаС12. Утворився білий осад, що свідчить про те що аніон належить до ІІ групи.

MnSO4 + BaCl2=BaSO4v + MnCl2

Визначення SO42- - на осад що утворився при дії на об'єкт аналізу ВаС12 діємо 2 н.НСl, осад не розчинився, що свідчить про те що в суміші присутній аніон SO42-.

Висновки з результатів якісних визначень

Виконавши якісні дослідження, можна визначити наявність катіону та аніону в об'єкті аналізу. Проте однозначно встановити формулу речовини в ряді випадків не можна. В об'єкті аналізу виявлений катіони Mn2+, та аніон SO42 - Аналіз довідкових даних свідчить, що такому якісному складу може відповідати MnSO4.

Отже, виконавши якісний аналіз об'єкту аналізу, необхідно проаналізувати дані літератури стосовно складу, зовнішнього вигляду, розчинності, величин температур зневоднення, плавлення, кипіння сполук, що містять виявленні катіони та аніони. Ця інформація потрібна для подальшого вибору методів та методик кількісного аналізу об'єкту дослідження.

4. Кількісний аналіз вмісту катіону

Кількісний аналіз - це сукупність методів та способів, за допомогою яких визначають відносну кількість елементів, іонів чи хімічних сполук у досліджуваній речовині.

Комплексометричне визначення мангану.

1. Посуд та пристосування:

• колба на 200 мл;

• 2 конічні колби на 250 мл для титрування;

• Бюретка на 50 мл;

• Піпетка на 20 мл;

• Штатив;

• Промивалка з дистильованою водою;

• Аналітичні та технохімічні терези;

• Годинникове скельце;

• Циліндр чи дозатор.

2. Реактиви:

• Трилон Б;

• Еріохром чорний;

• Розчин будь-якого лугу

4. Порядок роботи:

Розрахунок наважки:

m = NEV = 0,05·75,5·0,1 = 0,37 г.

де m - наважка, г;

N - нормальна концентрація розчину об'єкту аналізу, г-екв/л; Е - еквівалентна маса об'єкту аналізу, г/г-екв; V - об'єм мірної колби для приготування розчину, л.

Наважку кількісно переносимо з годинникового скельця в мірну колбу на 100 мл, додаємо гарячої дистильованої води до повного розчинення наважки. Розчин перемішуємо.

В колбу для титрування циліндром (або дозатором) перенести 20 мл розчину наважки, перемішуєм і по краплям додаємо NH4OH доки рН розчину не дорівнюватиме ~ 9-11. Потім додаємо трішки уріохрому чорного. Колбу накриваєм годинниковим скельцем i залишаємо у темному місці на 5-6 хв. до завершення реакції. Відтитровуємо вміст колби розчином трилоном Б до зміни кольору.

Процентний вміст в мангані розрахунку на обчисленні за формулою:

%Mn=(Nтрилона·Vтрилона·EМи·Vк)/(10·g ·Vп)=

(0.05·20.7·27.7·100)/(10·0.37·20)=38.6

% MnО =%Mn·f (MnO/Mn)=38.6·(71/55)= 48,65

де N (трилона Б) - нормальність розчину трилона Б, г-екв/л;

V (трилона Б) - об'єм розчину трилона Б, витраченого на титрування, мл;

Е(MnО) - еквівалентна маса MnО, 71 г./г-екв;

колби - об'єм мірної колби, л;

V проби - об'єм піпетки, л.

5. Кількісний аналіз вмісту аніону

Ваговий метод аналізу

1. Принцип методу.

При ваговому визначенні вмісту барію в хлориді барію його осаджують сірчаною кислотою згідно до рівняння:

BaCl2 + H2SO4 = ВаSO4v + 2HCl.

2. Обладнання та реактиви:

Аналітичні та технохімічні терези;

Годинникове скельце;

Шпатель;

Фільтрувальний пaпip знезолений;

Воронка;

Піпетка градуйована;

Склянки на 100 i 200-300 мл;

Конічна колба;

Електроплитка;

Бюретка;

Соляна кислота, 2 н. розчин;

Дистильована вода;

Кристалічний ВаС12·2Н2О кваліфікації «чда» або «хч»

3. Розрахунок величини наважки coлi:

Вихідні дані: г-моль MnSO4 - 151 г.

m (MnSO4) = 0,5

Bеличина наважки MnSO4 має бути 0,5 г.

Взяту наважку MnSO4 без втрат переносимо у хімічно чисту склянку місткістю 200-250 мл, і розчиняють у теплій дистильованій воді.

4. Розрахунок кількості осаджувача.

Що підлягає аналізу, ґрунтується на основі даного рівняння i відомої норми маси кристалічного осаду.

Вихідні дані: г-моль BaSO4 - 233,43 г.;

Але для повнішого осадження іона Ва+2 треба брати деякий надмір осаджувача, найкраще полуторний, але ми беремо вдвічі більше, тобто в даному випадку 1,0 г.

5. Осаджування.

Xлорид барію ререносимо в стакан на 250-300 мл, змивши сіль зі скельця гарячою дистильованою водою приблизно 100-150 мл. Щоб не утворився колоїдний розчин BaSО4 і нагріваємо його майже до кипіння. Одночасно в другій склянці готуємо наважку таким ж методом. До гарячого розчину розчиненої наважки повільно порціями приливають гарячий розчинений ВаSО4, не перестаючи мішати розчин скляною паличкою. Після цього склянку із вмістом накриваємо листком паперу не витягуючи скляної палички і залишаємо стояти кілька годин, а ще краще до наступного дня.

Нагрівання при осаджуванні і устоюванні сприяє утворенню крупнокристалічного осаду.

6. Випробовування на повноту осадження.

Після устоювання роблять пробу на повноту осадження іона SO42 - Для цього в розчин, коли він устоїться, добавляють кілька крапель розчину BaCl2. Якщо при цьому в місці падіння крапель каламуті не утворюється, значить осадження іонівна SO42 - повне і можна приступати до фільтрування.

7. Фільтрування і промивання осаду.

Фільтрування й промивання осаду у ваговому аналізі є важливими відповідальними операціями, від старанності виконання яких у значній мірі залежить точність аналізу.

Для фільтрування розчинів найчастіше застосовуються так звані беззольні фільтри. Це паперові фільтри, які звільнені від більшої частини мінеральних речовин і залишають при згорянні так мало золи (попелу), що її ваагою можна знехтувати. Ці фільтри бувають трьох сортів; пачки з чорною стрічкою - найменш щільні фільтри, пачки з білою стрічкою - фільтри середньої щільності і пачки з синьою стрічкою - найщільніші фільтри. Для фільтрування сірчанокислого барію беруть найщільніший фільтр (з синьою стрічкою). При виборі розмірів фільтра треба керуватись кількістю осаду, - він не повинен займати більше половини фільтра. Лійку слід вибирати такої величини, щоб краї вкладеного в неї фільтра не доходили до країв лійки на 10-15 мм. Фільтр вкладають у лійку і, змочивши його дистильованою водою, щільно притискують чистим пальцем до стінок лійки, щоб зовсім видалити бульбашки повітря між фільтром і лійкою.

Лійку з припасованим фільтром вставляють у кільце штатива, підставляють під неї чисту склянку так, щоб кінець трубки доторкався до неї, і приступають до фільтрування. Коли рідина устоїться, її зливають на фільтр по скляній паличці, щільно приставленій до носика склянки, стараючись не скаламутити осаду. При цьому не слід наповнювати фільтр до країв. Закінчивши фільтрування устояної рідини, приступають до промивання осаду. На початку фільтрування може трапитись, що осад частково пройде крізь фільтр, а тому, коли у фільтраті буде помітно хоч би незначна каламуть, його треба знов пропустити крізь той самий фільтр.

Добре промитий осад переносять на фільтр. Для цього, вливши в склянку 15-20 мл. промивної рідини і добре перемішавши її з осадом, швидко зливають утворену суспензію по паличці на фільтр. Цю операцію повторюють доти, поки осад не буде цілком перенесений на фільтр. Треба мати на увазі, що втрата однієї краплі каламутної рідини зводить нанівець весь аналіз. Якщо на стінках склянки залишаються невеликі сліди осаду, їх видаляють гумовим наконечником, надітим на скляну паличку. Після цього наконечник обмивають над фільтром дистильованою водою з промивалки. Перенесений на фільтр осад промивають гарячою дистильованою водою доти, поки в промивних водах вже не буде іонів SO4, у чому треба впевнитись за допомогою спеціальних проб (проба на SO4 - реакції з ВаСІ2). Закінчивши промивання, пускають струмину воду з промивалки по стінках фільтра з таким розрахунком, щоб весь осад зібрати в глибині фільтра. Потім лійку закривають вологим клаптиком фільтрувального паперу і потім переносять її разом з осадом у сушильну шафу.

8. Висушування й прожарювання осаду.

В сушильній шафі осад просушують 25-30 хвилин при температурі 100-150є. Поки осад просушується, точно зважують приготовлений фарфоровий тигель. Приготування тигля полягає в тому, що його доводять до сталої ваги. Суть цієї операції зводять ось до чого.

Чисто вимитий тигель прожарюють у муфельній печі 25-30 хвилин. Прожарений тигель тигельними, щипцями переносять в ексикатор для охолодження, після чого його зважують і результат зважування записують. Потім тигель повторно прожарюють 10-15 хвилин і після охолодження в ексикаторі знов зважують. Цю операцію повторюють доти, поки різниця результатів двох останніх зважувань не перевищуватиме 0,0002 г. Упевнившись, що тигель доведено до сталої ваги, в нього переносять фільтр з осадом.

Фільтр слід брати за самий верх у тій його частині, де він складається з трьох шарів паперу. Верхні кінці фільтру загортають всередину так, щоб осад з усіх боків був закритий папером. Усі ці операції треба проводити дуже обережно, щоб не було втрат осаду.

Закінчивши перенесення, приступаємо до спалювання фільтра і прожарювання осаду. Для цього тигель з осадом вставлюємо у фарфоровий трикутник, кладемо у кільце штатива і нагріваємо на невеликому полум'ї пальника. Нагрівання слід вести так, щоб фільтр тільки обвуглився, але не спалахнув. Коли фільтр цілком обвуглився, підсилюємо полум'я і прожарюємо осад до повного зникнення частинок вугілля в осаді й на стінках тигля.

Після цього осад прожарюємо ще 20-30 хвилин, а потім охолоджуємо в ексикаторі до кімнатної температури і зважуємо. Щоб упевнитись у тому, що осад доведений до сталої ваги, тигель з осадом ще раз прожарюємо 15-20 хвилин і після охолодження в ексикаторі знов зважуємо. Якщо результат другого зважування відрізняється від першого не більш як на 0,0002 г., то прожарювання слід вважати закінченим; інакше його треба продовжити.

9. Обчислення.

При проведенні аналізу одержано такі дані:

Вага наважки солі: 0.5

Вага наважки ВаСl2 =1.0 г.

Вага тигля: 10,945 г.

Вага тигля з прожареним осадом: 11,645 г.

Вага осаду: 0,7 г.

% SO4 = 0,7 MnSО4·2Н2О·100%

MnSО4 - x

0,7MnSО4 =233,4

m(SО4)=96·0,7/233,4=0,29 г.

x=0,29/0,7·100%=41,4%.

6. Визначення вмісту води

гігроскопічність розчин невідомий речовина

Перш ніж визначати кристалізаційну воду в тій чи іншій речовині, треба спочатку по довіднику встановити температуру, при якій дана речовина втрачає свою кристалізаційну воду. При цій температурі її й видаляють.

Хід визначення.

Чисто вимитий бюкс сушать у сушильній шафі при температурі 160° протягом 40-45 хвилин. Після охолодження в ексикаторі бюкс зважують на аналітичних терезах. Щоб упевнитись у сталості ваги бюкса, його вдруге ставлять на 15-20 хвилин у сушильну шафу при тій самій температурі і після охолодження в ексикаторі повторно зважують. Якщо вага бюкса змінилась не більш як на 0.0002 г., висушування закінчують. У висушений і зважений бюкс кладуть 1 г. сульфату кальцію і знову точно зважують. Зважений з наважкою бюкс відкривають і разом з кришкою ставлять у сушильну шафу на 1,5-2 години. Температуру в сушильній шафі весь час треба підтримувати на рівні близько 120-125°С.

Коли мине дві години, бюкс з кришкою за допомогою тигельних щипців переносять в ексикатор. Після охолодження в ексикаторі (20-25 хвилин) бюкс закривають кришкою і зважують. Далі відкритий бюкс із змістом знову ставлять на 20-30 хвилин у сушильну шафу при тій самій температурі і після охолодження в ексикаторі ще раз зважують. Якщо при повторному зважуванні результат не зміниться або відрізнятиметься від першого не більш як на 0.0002 г., можна вважати, що кристалізаційної води вже немає. В противному разі просушування треба продовжувати до сталої ваги.

Обчислення.

При проведенні аналізу одержано такі дані:

Вага порожнього бюкса: 11,368 г.

Вага бюкса з наважкою: 12.368 г.

Вага бокса з прожареною речовиною: 12,168 г.

Вага наважки: 0.8 г.

Вага Н2О=0,2

% Н2О = 20.

7. Розрахунки

MnSO4·2H2O > MnO·SO3·2H2O

%H2O=20

% Mn=38.6

% MnO = 48,65

% SO4 = 41,4

%SO3 =

B досліджуваній речовині:

% MnO =48.65;

%SO3 = 33,35;

%H2O = 20;

н (MnO) =

н (SO3) =

н (H2O) = .

Висновки

Аналітична хімія серед хімічних наук посідає одне з визначних місць. Аналітична хімія стала фундаментальною наукою, яка створила основу для прикладних видів хімічного аналізу: технічного, біохімічного, токсикологічного і ін.

Аналітична хімія вивчає методи якісного і кількісного аналізу речовин або їх сумішей.

Якісний аналіз - включає визначення окремих елементів, іонів або сполук, що знаходяться в суміші. Це перший і особливо важливий етап у вивченні аналітичної хімії.

Кількісний аналіз - включає визначення кількісного вмісту окремих складових в речовині або окремих речовин в зразку, що досліджується (виражають у %).

Таким чином, при виконанні кількісних та якісних аналізів, що є предметом професійної діяльності фахівця екології та охорони навколишнього середовища ми навчилися самостійно проводити повний хімічний аналіз (якісний та кількісний) хімічних реактивів; працювати з навчальною літературою з методів хімічного аналізу; виконувати математичну обробку результатів аналізу та виведення молекулярної формули своєї сполуки; встановлювати склад механічних сумішей сполук з розрахунком процентного вмісту їх окремих складових; оформлювати результати експериментальних досліджень та огляду літератури у вигляді наукового звіту.

Список літератури

Войтенко Л.В., Копилевич В.А., Косматий В.Є., Панчук Т.К., Гаєвська Л.В. Посібник до виконання спец практикуму з аналітичної хімії. - К.:2003. - 92 с.

Жаровський Ф.Г., Пилпенко А.Т., П'ятницький І.В. Аналітична хімія. - 2-е видання. - К.; Вища школа., 1982. - 829 с.

Комарецький С. Аналітична хімія Державне видавництво України, 1929 р. - 204 с.

Шапиро С.А. Количественный анализ Государственное научно - техническое издательство химической литературы. - Ленинград: 1958 г. - 172 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Якісний аналіз об’єкту дослідження: попередній аналіз речовини, відкриття катіонів та аніонів. Метод визначення кількісного вмісту СІ-. Встановлення поправочного коефіцієнту до розчину азоткислого срібла. Метод кількісного визначення та його результати.

    курсовая работа [23,1 K], добавлен 14.03.2012

  • Характеристики досліджуваної невідомої речовини, методи переведення її в розчин, результати якісного аналізу, обґрунтування і вибір методів і методик кількісного аналізу. Проба на розчинність, визначення рН отриманого розчину, гігроскопічність речовини.

    курсовая работа [73,1 K], добавлен 14.03.2012

  • Етапи попереднього аналізу речовини, порядок визначення катіонів та відкриття аніонів при якісному аналізі невідомої речовини. Завдання кількісного хімічного аналізу, його методи та типи хімічних реакцій. Результати проведення якісного хімічного аналізу.

    курсовая работа [26,4 K], добавлен 22.12.2011

  • Дослідження методики виконання реакції катіонів 3, 4 та 5 аналітичної групи. Характеристика послідовності аналізу невідомого розчину, середовища, яке осаджує катіони у вигляді чорних осадів сульфідів. Вивчення способу відокремлення осаду у іншу пробірку.

    лабораторная работа [35,6 K], добавлен 09.02.2012

  • Аналіз мінеральної води на вміст солей натрію, калію, кальцію полуменево-фотометричним методом та на вміст НСО3- та СО32- титриметричним методом. Особливості визначення її кислотності. Визначення у природних водах загального вмісту сполук заліза.

    реферат [31,1 K], добавлен 13.02.2011

  • Характеристика та застосування мінеральних вод. Розгляд особливостей визначення кількісного та якісного аналізу іонів, рН, а також вмісту солей натрію, калію і кальцію полуменево-фотометричним методом. Визначення у воді загального вмісту сполук феруму.

    курсовая работа [31,1 K], добавлен 18.07.2015

  • Розподіл катіонів на рупи за сульфідною та за кислотно-лужною класифікацією. Класифікація аніонів за розчинністю солей барію і срібла. Вивчення реакцій на катіони. Аналіз суміші катіонів різних аналітичних груп. Проведення аналізу індивідуальної речовини.

    методичка [1,3 M], добавлен 04.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.