Бінарні сполуки

Бінарні сполуки як сполуки, до складу яких входять два різні елементи. Характеристика галогенідів природних – солей галоїдоводневих кислот. Що таке халькогеніди та карбіди. Оксид як бінарна сполука кисню з іншими елементами. Різновиди оксидів, їх якості.

Рубрика Химия
Вид доклад
Язык украинский
Дата добавления 02.10.2009
Размер файла 9,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1

Шановні присутні!

Вашій увазі пропонується розгляд питання про бінарні сполуки.

Отже, як нам відомо, бінарні сполуки - це сполуки до складу яких входять два різні елементи.

Отак, розглянемо таблицю бінарних сполук (Описую що написано в таблиці)

До бінарних сполук відносять: Галогеніди, Халькогеніди,Карбіди, Оксиди, Нітриди, Гідриди,Фосфіди.

Отже, галоген іди - це сполуки, до складу яких входять одновалентні аніони галогенів. До галогенідів також відносять cолі галоїдних кислот: HF, HCl, HBr, HI. Звичайно вони поділяються на солі слабкої флуоридної кислоти - флуориди і солі більш сильної хлоридної кислоти - хлориди, і близькі до них броміди та йодиди. Серед флуоридів найбільш характерними є солі кальцію, серед хлоридів - солі натрію і калію.

Звичайно галогеніди поширені і в природі:

ГАЛОГЕНІДИ ПРИРОДНІ - група мінералів, сполуки фтору, йоду, хлору,брому з іншими хімічними елементами. Галогеніди природні - солі галоїдоводневих кислот. Вони належать до чотирьох класів - флуоридів, бромідів, хлоридів та йодидів. Виділяють прості Галогеніди природні типу NaCl, складні, які містять два і більше катіонів, і змішані наприклад PbFCl.

Далі я хочу розповісти про халькогеніди і карбіди.

Халькогеніди - це бінарні сполуки металів з халькогенами. Халькогени - це елементи 6-ї групи.

Карбіди - це сполуки вуглецю з металами ( напр. карбід заліза, карбід кальцію). Карбіди досить тверді речовини, які нерозчинні без руйнування в жодному з розчинників. Карбіди є твердими кристалічними речовинами, плавкими при дуже високих температурах. Склад їх дуже різноманітний, іноді такий що зовсім не відповідає валентностям елементів, що з`єднаються. Одні з карбідів легко розкладаються водою з утворенням вуглеводів; на інші не діє не тільки вода, а й розбавлені кислоти. Хочу додати що важливе практичне значення має карбід кальцію CaC , що одержується прожарюванням суміші вугілля з вапном.

(CaO + 3C = CaC + CO ).

Наступною бінарною сполукою , про яку я розповім будуть Оксиди. Оксид - це бінарна сполука кисню з іншими елементами.

Крім нормальних оксидів кисень може утворювати й інші бінарні сполуки : складні оксиди, подвійні оксиди, пероксиди та інші.

Нормальними оксидами називаються сполуки елементів з киснем, у молекулах яких усі атоми кисню обома своїми валентними зв`язками безпосередньо сполучені з атомами елементу, а атоми елементу, в свою чергу, всіма своїми валентними зв`язками безпосередньо сполучені з атомами кисню.

Нормальні оксиди досить поширені, їх утворюють майже всі хімічні елементи, за винятком інертних елементів. Формули нормальних оксидів усіх елементів можна звести до таких восьми загальних формул: RO, RO, RO, RO, RO, RO, RO, RO, де R - відповідний елемент (метал або неметал) .

Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, оксид кальцію, оксид калію, або ж калій оксид, кальцій оксид.

Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілько оксидів, то в їх назвах до слова оксид додають префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксисену, що припадають на один атом даного елементу. наприклад CuO - гемі оксид (півоксид) міді, а CuO - моно оксид (однооксид) міді. Залізо частішу всього буває позитивно дво- і тривалентним і з киснем утворює FeO - монооксид заліза і FeO сесквіоксид (півтора) оксид заліза. Сірка з киснем утворює SO - діоксин (двооксид) сірки, і SO - триоксид сірки.

Азот утворює кілька оксидів, у тому числі NO - монооксид азоту, NO - сесквіоксид азоту і NO - геміпентаоксид (півп`ятиоксид) азоту.

Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.

Також ще є Основні оксиди, Кислотні, Амфотерні та Індиферентні.

До основних відносять такі оксиди , які при взаємодії з кислотами і ангідридами, а також з амфотерними оксидами утворюють солі, а між собою не взаємодіють. Наприклад:

СаО + СО = СаСО

Основні оксиди утворюються тільки з металами з низькою валентністю (не вище 3). Більшість основних оксидів з водою безпосередньо не взаємодіють, за винятком оксидів лужних і лужноземельних металів, які реагують з водою. Усім основним оксидам відповідають основи, тобто гідроксиди, які проявляють властивості основ.

До КИСЛОТНИХ оксидів відносять такі оксиди, які взаємодіють з основами та амфотерними оксидами, а також з їх гідроксидами з утворенням солей.

РО + 3СаО = Са(РО)

Кислотні оксиди називають звичайно ангідридами (зневодненими кислотами)

вказуючи цим, що їх можна одержати з кислот, віднімаючи від них елементи води. Кислотні оксиди утворюються неметалами та деякими металами, які проявляють змінну валентність. Валентність металів у кислотних оксидах буває, від 4 до 7, Наприклад СгО - хроматний ангідрид (вал хрому 6) МnO - ангідрид марганцю (вал. марг. 7)

Деякі кислотні оксиди взаємодіють з водою, утворюючи відповідні гідроксиди, тобто кислоти.

Однак більшість з них з водою не взаємодіють.

Амфотерні оксиди

Амфотерними оксидами називають такі оксиди, які взаємодіють як з кислотами, так і з основами, утворюючи сіль. при взаємодії з кислотами вони поводять себе як основні оксиди, а при взаємодії з основами - як кислотні.

ZnO + HSO = ZnSO + HO.

З водою амфотерні оксиди не взаємодіють. Амфотерні оксиди утворюються тільки металами з валентністю від 2 до 4. До амфотерних оксидів належать ZnO, SnO, PbO, AlO, SnO і інші.

Індиферентними називають такі оксиди, які не взаємодіють з кислотами, не взаємодіють з основами і солей не утворюють. Тому їх називають ще несолетворними оксидами. Індиферентних оксидів небагато. До них належать монооксид вуглецю - СО, моно оксид азоту NO і деякі інші.

Отже неметали утворюють тільки кислотні оксиди, а метали можуть утворювати основані, амфотерні і кислотні. причому для металів із змінною валентністю існує така залежність : при низькому валентному стані металу (не вище 3 ) він утворює основний оксид, при високому валентному стані (від 4 до 7) він утворює кислотний оксид, а при проміжному Від 2 до 4 ) він утворює амфотерний оксид. Основні, кислотні і амфотерні оксиди називають ще солетворними, бо вони при взаємодії з кислотами або основами утворюють солі.

Тепер я коротко розповім про Нітриди, Гідриди, і Фосфіди.

Нітриди це бінарні сполуки металів з гідрогеном.

Нітриди за своїми властивостями близькі до самородних елементів ( напр. сидеразот FeN, відомий у вулканічних нальотах у лаві Етни, ос борніт TiN, знайдений у метеориті з Індії ).

Гідриди - сполуки водню і елементів з меншою електронегативністю ніж у водню. Так, наприклад, сполука водню з галогенами, азотом, киснем, вуглецем і сіркою не є гідридами.

Фосфіди - бінарні сполуки металів з фосфором ( InP )

Розглянувши бінарні сполуки можна зробити такий висновок:

Оскільки бінарні сполуки це сполуки до складу яких входять два хімелементи, то виходячи з кількості відомих хімелементів їх може бути дуже багато. Практично всі сполуки крім інертних газів можуть утворювати Галогеніди, Оксиди, Халькогеніди, Нітриди, Флуорити, Карбіди і Гідриди.


Подобные документы

  • Сполуки, до складу яких входять атоми Гідрогену. Водні розчини кислот та негативні іони і їх концентрація та класифікація за різними критеріями. Номенклатура кислот і реакції іонної обмінної взаємодії. Утворення малодисоційованої сполуки, азотна кислота.

    контрольная работа [69,2 K], добавлен 12.12.2011

  • Поняття, класифікація, будова і біологічна роль гетероциклічних сполук. Фізичні і хімічні властивості гетероциклів. Біциклічні сполуки з п'ятичленними гетероциклами. Ароматичні сполуки з конденсуючими ядрами. Шестичленні гетероцикли з одним гетероатомом.

    курсовая работа [434,7 K], добавлен 05.12.2015

  • Загальні відомості про комплексні сполуки та принципи їх класифікації. Загальні принципи будови. Поняття про хелати. Координаційні сполуки за природою ліганда, за знаком заряду комплексу. Природа координаційного зв’язку. Номенклатура комплексних сполук.

    курсовая работа [49,3 K], добавлен 01.05.2011

  • Біологічно активні вітаміноподібні сполуки. Структурні компоненти вітамінів. Здатність синтезуватися у тканинах. Інозитол. Карнітин. Ліпоєва кислота. Параамінобензойна кислота. Біофлавоноїди. Пангамова кислота. Оротова кислота. Убіхінон. Вітамін U.

    реферат [389,0 K], добавлен 04.12.2008

  • Ліпіди як органічні сполуки, різні за хімічною природою, загальною властивістю яких є здатність розчинятись у неполярних органічних розчинниках, їх головні фізичні та хімічні властивості, класифікація та різновиди. Значення жирів в організмі людини.

    реферат [2,9 M], добавлен 17.04.2012

  • Фізичні та хімічні властивості боранів. Різноманітність бінарних сполук бору з гідрогеном, можливість їх використання у різноманітних процесах синтезу та як реактивне паливо. Використання бору та його сполук як гідриручих агентів для вулканізації каучука.

    реферат [42,4 K], добавлен 26.08.2014

  • Отримання алюмінія в промисловості. Хімія метала. Алюміній - типовий амфотерний елемент. Фізичні властивості. Використання алюмінія. Різні сполуки з алюмінієм. Термодинамічний розрахунок.

    реферат [14,4 K], добавлен 18.11.2002

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.