Виробництво рибофлавіну

Загальна характеристика рибофлавіну, його властивості та значення. Рекомендації щодо прийому вітаміну В2, його застосування рибофлавіну. Технологія одержання рибофлавіну. Визначення поживного середовища, посівного матеріалу. Основний процес ферментації.

Рубрика Химия
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.05.2019
Размер файла 381,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

КАФЕДРА БІОТЕХНОЛОГІЇ

Курсова робота

з дисципліни: Загальна біотехнологія

на тему: Виробництво рибофлавіну

Виконала: студентка ННІЕБ 303 групи

Білякевич І.А.

Перевірила : кандидат технічних наук

Косоголова Л.О.

доцент кафедри біотехнології:

Київ 2018

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Кафедра: біотехнології

Дисципліна: Загальна біотехнологія

Спеціальність: Біотехнологія

Курс_______ІІІ_____Група________303______Семестр________5_____

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу студента

_____________Білякевич Ірини Андріївни_____________

(прізвище, ім'я, по-батькові студента в родовому відмінку)

1. Тема роботи: " Виробництво рибофлавіну"

2. Строк здачі студентом закінченої роботи:

3. Зміст розрахунково - пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці): У першій частині ми розглядаємо, загальну характеристику вітаміну В2 (рибофлавіну). У другій частині визначаємо основні методи підготовки поживного середовища, посівного матеріалу, розглядаємо процес біосинтезу та відділення цільового продукту з культуральної рідини. У третій частині курсової роботи ми досліджуємо способи одержання готового продукту.

Студент Нечипорчук Г.О.

Керівник Косоголова Л. О.

« » 2018 р.

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до курсової роботи «Виробництво рибофлавіну» : 35 с., 1 рисунок, 19 літературних джерел.

Об'єкт дослідження - рибофлавін(вітамін В2) .

Мета роботи - дослідити та проаналізувати особливості виробництва рибофлавіну(вітамін В2),основні властивості вітаміну В2, показати причини його нестачі, проаналізовати інформацію щодо основних продуцентів рибофлавіну, які використовуються в промисловості, розглянути основні технології отримання рибофлавіну. рибофлавін вітамін ферментація

Методи досліджень - аналіз, системний підхід, спостереження.

Метою дослідження є вивчення морфологічних і культуральних особливостей штаму Eremothecium ashbyi Б340 та його здатності накопичувати рибофлавін на різних поживних середовищах.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1) вивчити загальну характеристику рибофлавіну та способи його застосування;

2) вивчити методи підготовки, очищення поживного середовища;

3) охарактеризувати поживні середовища для процесу ферментації та для посівного матеріалу;

ВСТУП

Актуальність. Офіційно визнана назва вітаміну В2 - рибофлавін. Назви, що використовувались раніше: вітамін G, лактофлавін, овофлавін, гепатофлавін, вердофлавін та урофлавін. Більшість з них вказують на джерело, з якого даний вітамін був виділений - молоко, яйця, печінка, рослини та сеча.

У 1879 році Бліт виділив з сироватки лактохром - жовту, водорозчинну флуоресцуючу речовину.

Через півстоліття у 1932 році Варбург та Крістіан виділяють жовтий фермент з пивних дріжджів та припускають, що він відіграє важливу роль у клітинному диханні. Через рік Кун, Георгі та Вагнер - Йорег виділяють з яєчного білка та сироватки жовтий кристалічний пігмент, який стимулює ріст клітин, та ідентифікують його як вітамін В2.

У 1934 р. група Куна в Хейдельберзі та група Каррера в Цюріху синтезують чистий рибофлавін.

1935 р. - відкриття Гільєрмоном явища понадсинтезу вітаміну В2 міцеліальними дріжджеподібними грибами.

1937 р. - фармацевтична рада Американської медичної асоціації присвоює вітаміну назву «рибофлавін».

1941 р. - група Себреля демонструє клінічні прояви нестачі рибофлавіну в експериментах на волонтерах.

1968 р. - Глатцель та його група пропонують використовувати тест вимірювання активності глутатіон-редуктази еритроцитів для визначення статусу рибофлавіну.

Рибофлавін синтезується більшою частиною вищих рослин і багатьма мікроорганізмами, включаючи бактерії, дріжджі та гриби. Тварини не здатні до самостійного синтезу рибофлавіну, і їхня потреба в ньому задовольняється мікрофлорою шлунково-кишкового тракту та їжею.

Рибофлавін, або вітамін В2, є попередником флавінмононуклеотиду (ФМН) та флавінаденін-динуклеотиду (ФАД) -- кофакторів для широкого кола ферментів метаболізму, має комерційну цінність як домішка в харчовій промисловості.

Кілька видів флавіногенних мікроорганізмів застосовуються в промисловості для виробництва рибофлавіну за допомогою ферментації.

Мікроорганізми-продуценти рибофлавіну поділяються на 3 групи:

* слабкі (Clostridium acetobutylicum);

* помірні (дріжджі Pichia guilliermondii і Candida flareri);

* сильні суперпродуценти (Eremothecium ashbyi, Ashbya gossypii).

Промислове виробництво рибофлавіну здійснюється трьома способами: хімічним, мікробіологічним і змішаним синтезом. Останній включає мікробний синтез рибози з подальшою хімічною модифікацією її в рибофлавін. Рибофлавін виробляється різної якості: більш очищений, призначений для харчування та медичних цілей, і менш очищений, призначений для ринку кормів для тварин.

Для фармацевтичних рецептур рибофлавін синтезують хімічно, в той час як кормові концентрати для птахів і домашньої худоби отримують ферментаційно, використовуючи Eremothecium ashbyi або Ashbya gossypii. Проте додаткові етапи виділення та очистки дають можливість з рибофлавіну, отриманого ферментаційно, одержати препарат медичної якості.

Метою курсової роботи є вивчення морфологічних і культуральних особливостей штаму Eremothecium ashbyi Б340 та його здатності накопичувати рибофлавін на різних поживних середовищах.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1) вивчити загальну характеристику та способи його застосування;

2) вивчити методи підготовки, очищення поживного середовища;

3) охарактеризувати поживні середовища для процесу ферментації та для посівного матеріалу;

Об'єкт дослідження - рибофлавін (вітамін В2) .

Методи дослідження - аналітичні, систематичні.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИБОФЛАВІНУ

1.1 Вітамін В2 (рибофлавін)

Вітамін В2 отримав назву рибофлавіну тому, що його молекула утворена з двох речовин: рибози (гідрокарбонату) і флавін (жовтого пігменту). Вже на початку ХХ століття було помічено, що в той час, як одна частина вітамінів комплексу «В» руйнувалася під впливом тепла, інші частини цього комплексу виявлялися більш стійкими до високих температур. Таке відкриття дозволило відокремити вітамін В1 (дуже нестійкий до дії тепла) від вітаміну В2, який протистоїть високих температур, не змінюючи при цьому своєї молекулярної будови. Цю стійку до тепла молекулу вдалося отримати в 1933 році, коли її виділили з речовини, пофарбованого в жовтий колір.

Продукт, спочатку названий лактофлавін, був потім штучно синтезований і отримав свою теперішню назву «рибофлавін».

1.2 Властивості рибофлавіну

Жоден вітамін не функціонує в обміні речовин в тому вигляді, в якому він потрапляє з їжею. Перш ніж реалізувати свої функції, він має пройти ряд певних етапів за допомогою спеціальних транспортних, ферментних та рецепторних білків .

Флавіни, що потрапляють з їжею, звільняються у шлунку під дією кислот і потім всмоктуються у верхній частині тонкого кишечнику за допомогою транспортного механізму з участю жовчних солей. В клітинах слизистої оболонки кишечнику рибофлавін перетворюється в коферментну форму флавінового мононуклеотиду (ФМН) з подальшим зв'язуванням в системі транспорту з плазматичним альбуміном та переноситься у печінку, де перетворюється в другу коферментну форму флавінового аденіндинуклеотиду (ФАД) і зв'язується з спеціальними білками, які називаються флавіновими протеїнами.

У тканини рибофлавін потрапляє головним чином у формі ФАД, але концентрація його не висока і він не запасається там у великій кількості. Печінка - головний орган зберігання - містить близько третини загальної кількості рибофлавіну в організмі. Рівень вмісту рибофлавіну в плазмі крові відображає кількість рибофлавіну, що потрапляє з їжею і в нормі становить 30-40 мкг/л. Значна концентрація рибофлавіну спостерігається в тканинах сітчатки, але його функція там невідома.

Виділення рибофлавіну здійснюється головним чином з сечею, якій він придає жовтий колір. Невелика кількість рибофлавіну також виділяється разом з потом і жовчю.

Рибофлавін, що знаходиться в калі, є головним чином результатом діяльності кишкових бактерій. У жінок в період годування груддю близько 10% отриманого рибофлавіну виділяється в молоко.

Рис. 1.1 Обмін та функціональна роль вітамінів

Рибофлавін належить до флавінів, в основі будови яких лежить гетероциклічна ізоаллоксазинова система , що має три конденсованих цикли: ароматичний, піразиновий та піримідиновий. До азоту піримідинового кільця приєднаний спирт рибіт.

Рибофлавін кристалізується у вигляді помаранчево-жовтих голок з температурою плавлення +282°С з розкладанням. Він нерозчинний в жирах та в розчинниках жирів, слаборозчинний у воді. При температурі +27,5°С насичений водний розчин містить 0,0і2% рибофлавіну, при +40°С -0,01944%, а при +100°С - 0,23%. У лужному середовищі рибофлавін краще розчинний ніж у нейтральному. Слабко розчинний в нормальному бутиловому, аміловому, етиловому (0,0045% при 27,5°С) та метиловому спиртах, помірно розчинний у льодяній оцтові та мурашиній кислотах. Добре - у соляній кислоті.

Три факти пояснюють потребу клітини у флавінових ферментах. Це, по-перше, здатність флавінових коферментів до окислювально-відновних реакцій, що дозволяє флавінам функціонувати в ланцюгу переносу електронів в мітохондріях та різних реакціях дегідрування. По-друге, здатність флавінів приймати участь в окислювальних реакціях з вільними радикалами і в реакціях з іонами металів, та, по-третє, -аутооксидабельність флавінів, яка дозволяє переносити електрони безпосередньо на молекулярний кисень та приймати участь в реакціях гідроксилювання .

Основним джерелом вітаміну В2 служать: молоко, м'ясо, особливо печінка, серце, нирки, яйця, листові зелені овочі, цільнозернових хліб і натуральні крупи. З усіх форм вітамінів групи В вітамін В2 є самим гостродефіцитним, тому слід приділяти підвищену увагу прийому продуктів, багатим цим вітаміном, або приймати його в складі біологічно активних добавок до їжі. Рибофлавін міститься у великій кількості пивних дріжджах, печінці, м'ясі, яйцях, молоці, сирі. А також цією речовиною багаті такі продукти, як капуста, свіжий горох, яблука, мигдаль, зелена квасоля, помідори, стручки бобових, зародки та оболонки пшениці, жита, вівса.

Добова потреба у вітаміні В2 дорослої людини - 2,0 мг, вагітних і годуючих жінок - 2-2,2 мг.

В нейтральних водних розчинах має зеленувато-жовте забарвлення, зумовлене наявністю азометинової групи >С=N-, з інтенсивною жовто-зеленою флуоресценцією, яка зменшується до зникнення як у кислому, так і в лужному середовищі (максимум при рН=6-7). Рибофлавін у лужному середовищі переходить в люміфлавін, розчинний в хлороформі і не володіє біологічними властивостями вітаміну В2.

Рибофлавін - світлочутлива жовта речовина. Світлочутливість зумовлена наявністю в боковому ланцюзі в положенні 2 вільної гідроксильної групи. Під дією світла в нейтральному та кислому середовищі рибофлавін перетворюється на біологічно неактивний люміхром, який володіє сильною голубою флуоресценцією. Пряме сонячне світло швидко руйнує рибофлавін при любому значенні рН. Найбільш пагубну дію на рибофлавін мають промені світла з довжиною хвилі 440 нм.

Спектр поглинання рибофлавіну (у воді) має один максимум у видимій частині спектра при довжині хвилі 445 нм та три максимуми в ультрафіолетовій частині спектра при довжині хвилі 372, 269, 225 нм. Спектр флуоресценції знаходиться в жовто-зеленій області (максимум 530 нм). Флуоресценція пов'язана з наявністю вільної аміногрупи у положенні 3 кільця піримідину.

Рибофлавін функціонує в 2 коензимних формах, що являють собою його фосфорні ефіри: рибофлавін - 5'- фосфат (ФМН) та флавінаденіндинуклеотид (ФАД), а також у вигляді моно- та динуклеотидних форм - аналогів рибофлавіну. Рибофлавін діє як посередник при переносі електронів у різних окислювально-відновних реакціях. Він приймає участь у великій кількості реакцій метаболізму вуглеводів, жирів та білків, а також в реакціях по виробництву енергії в дихальному ланцюгу. Коферменти рибофлавіну грають важливу роль при перетворенні піридоксину (вітаміну В6) та фолієвої кислоти в їх активні коферментні форми та в перетвореннях триптофану в ніацин.

1.3 Значення вітаміну В2

Вітамін В2 важливий для нормального функціонування органу зору, зменшує стомлюваність очей. Рибофлавін бере участь у побудові зорового пурпуру, захищає сітківку ока від шкідливої дії ультрафіолетових променів і, разом з вітаміном А, забезпечує нормальний зір - гостроту сприйняття кольору і світла, а також темнову адаптацію.

Багато людей, що живуть в умовах поспіху і вимушені вирішувати конфлікти і проблеми, жертвують своїми резервами рибофлавіну для постійного виробництва гормонів стресу. Рибофлавін позитивно впливає на стан нервової системи. Тим, хто постійно випробовує психічні чи фізичні стреси, особливо потребує додаткового вживанні рибофлавіну, який сприяє викиду гормонів стресу, наприклад, адреналіну з кори надниркових залоз.

Рибофлавін бере участь в окисно-відновних процесах та синтезі аденозин-три-фосфорної кислоти (АТФ) - головного переносника енергії в клітині. АТФ надає судинорозширювальну дію, має антиагрегаційні властивостями. Цими властивостями обумовлене застосування вітаміну В2 при ряді серцево-судинних захворювань: ішемічна хвороба серця, дистрофія міокарда, постінфарктний кардіосклероз, спазми периферичних судин, варикозна хвороба.

Вітамін В2 - це своєрідний двигун організму. Він невтомно стимулює виробництво енергії в клітинах тіла. Якщо ви займаєтеся спортом або фізичною працею, витрачається велика кількість рибофлавіну.

Рибофлавін є важливою складовою частиною двох ферментів, які допомагають перетворювати вуглеводи і жири в енергію, необхідну для м'язової активності. Цей вітамін відіграє важливу роль і в анаболічних процесах, при яких білок бере участь в прискореному побудові м'язів.

Ознаки дефіциту вітаміну В2:

? запалення слизових оболонок;

? відсутність або затримка росту;

? печіння і зміна шкіри,

? aнгулярний стоматит (хворобливості куточків рота);

? різь і сльозливість очей, порушення сутінкового зору;

? підвищення секреції залоз.

При подальшому розвитку захворювання:

? стає сухим, яскраво-червоним мову;

? розвивається дерматит;

? з'являється світлобоязнь, кон'юнктивіт;

? починається випадання волосся;

? відзначається м'язова слабкість, загальний занепад сил.

1.4 Рекомендації щодо прийому вітаміну В2 (рибофлавіну)

З усіх форм вітамінів групи В вітамін В2 витрачається швидше за все, тому слід приділяти підвищену увагу прийому продуктів, багатих цим вітаміном, або приймати його в складі біологічно активних добавок до їжі.

Нестача вітаміну В2, за різними даними, зустрічається у 90% російського населення, особливо у літніх людей.

Рибофлавін, поряд з вітаміном А, важливий для зорової функції очей, забезпечує нормальний зір і захищає сітківку ока від шкідливої дії ультрафіолетового випромінювання; робить благотворний вплив на нервову і серцево-судинну систему, беручи участь в синтезі енергії; позитивно впливає на стан шкіри і слизових оболонок ; стимулює кровотворення.

Рибофлавін є одним з найбільш широко розповсюджених вітамінів. Він міститься у всіх тваринних та рослинних клітинах, але лише деякі продукти є багатими джерелами даного вітаміну. Найбільша концентрація рибофлавіну спостерігається у дріжджах та печінці, але найбільш розповсюдженими дієтичними джерелами рибофлавіну є молоко та молочні продукти, м'ясо, яйця, овочі та зелень. Рибофлавін з тваринних продуктів засвоюється краще, ніж з рослинних джерел. У коров'ячому, овечому та козиному молоці не менш 90% рибофлавіну знаходиться у вільній формі, в більшості інших джерел він виявляється зв'язаним з білками.

Вітамін В2 термостабільний, тому він практично не руйнується в процесі звичайного приготування їжі, якщо тільки не піддавати продукти тривалій дії світла, що може призвести до втрати до 50% вітаміну. Деяка частина рибофлавіну може також втрачатись разом з водою, що використовується для приготування. Внаслідок високої чутливості рибофлавіну до дії світла, він швидко руйнується в молоці, що зберігається в скляних пляшках при яскравому сонячному світлі (85% протягом 2 год.). Стерилізація продуктів опроміненням або обробка оксидом етилену може також призвести до руйнування рибофлавіну.

Явні клінічні симптоми рибофлавінові нестачі не часто зустрічаються у розвинутих країнах. Проте до клінічні стадії рибофлавінові нестачі, що характеризуються змінами біохімічних параметрів, достатньо широко розповсюджені. У дітей це може призвести до затримки росту. Нестача рибофлавіну не часто спостерігається сама по собі, та зазвичай проявляється у комбінації з нестачею інших водорозчинних вітамінів.

Штучно викликана рибофлавінові нестача в експериментах на волонтерах призводила до глоситу (запалення язика), стоматиту (запалення слизової оболонки порожнини рота з утворенням тріщинок у кутках губ), зуду, шелушіння шкіри та себорейного дерматиту (висипу на шкірі). У осіб, які страждають рибофлавіновою нестачею, може спостерігатися васкуляризація роговиці у поєднанні з фотофобією, погіршенням зору, зудом та враженням, наче в око потрапила порошинка.

Дослідження з використанням антагоніста галоктофлавіна виявили ряд змін, що зазвичай не зустрічаються при звичайній дієтологічній нестачі рибофлавіну. Зокрема, спостерігалась нормохронічна анемія та периферична невропатія кінцівок (відчуття поколювання, відчуття холоду та болю). Нестача рибофлавіну також розглядається як тератогена, оскільки вагітні криси, які отримували недостатню кількість рибофлавіну народжували дітей з багатьма аномаліями.

Нестача рибофлавіну може виникнути внаслідок травматичного пошкодження, опіка або хірургічної операції, а також спостерігалась у пацієнтів, з хронічним хворобливим станом (ревматоїдна лихорадка, туберкульоз, повільно протікаючий бактеріальний ендокардит), діабет, запалення щитовидної залози та цироз печінки. Другу групу ризику складають жінки похилого віку, що приймають пероральні контрацептиви, діти та підлітки з малозабезпечених сімей, діти, що страждають хронічними хворобами серця, люди, що не включають у свій раціон молочні продукти, та малі діти с підвищеним вмістом білірубіну в сироватці крові та які проходять тривалий курс фототерапії.

Синдром нестачі всмоктування може розвинутись в результаті шлунково-кишкових розладів, таких як, целіакальна хвороба, запір, резекція тонкої кишки, діарея, запалення тонкої кишки, атрезія жовчних протоків та синдром подразнення кишечнику. Наслідки недостатнього надходження рибофлавіну в організм можуть ускладнюватися хронічним алкоголізмом та хронічним стресом.

Більше 20-ти років в Україні вирішують проблеми, пов'язані з наслідками Чорнобильської катастрофи. Було проведено обстеження людей, які брали участь у ліквідації аварії, а також тих, хто проживає на території, прилеглій до Прип'яті (Київська область, м. Славутич), і працюють на об'єкті «Укриття» та ЧАЕС. Вибіркове обстеження вітамінного статусу персоналу ЧАЕС і об'єкта «Укриття» показало, що забезпеченість організму більшості цих людей (67-91%) вітамінами С, В1, В2, В6 значно нижче норми. Дефіцит цих вітамінів і мікроелемента селену виявлено також в організмі 50-90% обстежених жінок і дітей, що мешкають у м. Славутич. Дефіцит вітамінів в організмі більшості обстежених має характер полі гіповітамінозу, тобто поєднання нестачі кількох вітамінів групи В за одночасно низької забезпеченості селеном, а у частини обстежених жінок і дітей - також і залізом. Результати багаторічних комплексних досліджень авторських колективів свідчать про необхідність та актуальність формування та здійснення Міждержавної програми з оптимізації харчування, мікронутрієнтного статусу та здоров'я населення потерпілих регіонів України, Білорусі та Росії .

1.5 Застосування рибофлавіну

Рибофлавін застосовують при гіпо- та арибофлавінозі екзо- та ендогенного походження, гемералопії, кон'юнктивіті, іриті, кератиті, помутнінні роговиці, катаракті, ранах та язвах, що довго не загоюються, променевій хворобі, астенії, кутовому стоматиті (заїди), глоситі, зудячому дерматозі, екземі, нейродерміті, фото дерматозі, себореї, червоних вуграх, кандидозі, вірусному гепатиті А, хронічному гепатиті, цирозі печінки, порушеннях функції ШКТ, гіпотрофії, анемії, лейкозі. З профілактичною метою - при зниженні всмоктування з ШКТ, інтенсивній елімінації та збільшенні потреби в рибофлавіні (гостра і хронічна гіпоксія, дихальна та серцева недостатність, опікова хвороба, обмороження, нестача білкового та надлишок вуглеводного харчування, гострі інфекційні захворювання, при лікуванні протимікробними засобами, що пригнічують грам негативну флору кишечнику, фототерапія).

Рибофлавін незамінний при виробництві звичних бульйонних кубиків, супів швидкого приготування та інших подібних продуктів.

Саме рибофлавін (E 101) надає цим продуктам характерний «бульйонний» відтінок. Рибофлавін вдало використовується для того, щоб надати привабливого забарвлення таким продуктам, як морозиво, пудинги, молочні напої, цукрова глазур, сухі швидкорозчинні напої. Безсумнівною перевагою рибофлавіну в якості барвника в порівнянні з багатьма штучними барвниками є його безпечність та органічність для людини. Для забарвлення продуктів використовується як сам рибофлавін, так і натрієва сіль рибофлавін-5'-фосфату, оскільки вона краще розчинна у воді.

Інша сфера застосування рибофлавіну - збагачення продуктів харчування. Він широко використовується для вітамінізації молока, круп, дієтичних продуктів, дитячого харчування. Найчастіше він входить у склад сухих гомогенних вітамінних сумішей, які застосовують для збагачення.

Рибофлавін застосовується у сільському господарстві. Використання препарату у тваринництві збільшує приріст тварин та птахів до 15%, на 30% знижує смертність, на 3% збільшує яйценосність у курей та на 6% -виводимість курчат.

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ОДЕРЖАННЯ РИБОФЛАВІНУ

2.1 Характеристика поживного середовища

В якості поживного середовища можна застосовувати 1-3% меляси, гідрола або глюкози, 3-8% кукурудзяного екстракту або дріжджового автолізату, додаючи N, P2O5, K, Mg, Zn .

У СРСР для отримання кормового препарату застосовували середовище, яке включало наступні компоненти: масло, соєве борошно, кукурудзяний екстракт, крейду та буряковий або яблучний порошок. В Англії застосовують середовище, яке складається з глюкози (5 г/л), соняшникової олії (15 г/л), рН 6,5-7,0 .

Також можна застосовувати середовище, що містить 5% цукру-сирцю, 3% пептону, 1% пшеничних зародків, 0,3% м'ясного екстракту, 0,3% КН2Р04 та 0,25% NaCl. рН 6,0 .

Також застосовують середовища наступного складу:

- 3% соєвого борошна, 8% меляси, 1% білково-вітамінного концентрату, 0,5% крейди, 0,1% NaCl. В якості стимулятора росту мікроорганізму на четвертій годині культивування у дозі 10-9-10-12 моль/л у середовище вводять циклічний аденозин-3,5-монофосфат. В результаті введення добавки концентрація вітаміну В2 в культуральній рідині збільшувалась на 22-25% .

- соєве борошно 25г/л; кукурудзяний екстракт (сухий) 15г/л; патока 15г/л; цукор 5г/л; крейда 0,5г/л; хлорид натрію 1,0г/л; сульфат магнію 0,7г/л; вода, pH 6,7-7,0. Якщо замість неорганічної солі магнію застосувати 2,210-6 г/л аквахелату магнію з пантотеновою кислотою та гліцином (1:1:1), то вихід рибофлавіну збільшиться на 33% .

Високий вихід рибофлавіну у Е. ashbyi корелює із вмістом азоту пуринів і інших азотистих джерел. Як джерела вуглецю для синтезу В2,використовують глюкозу або сахарозу, практикують використання дріжджового і кукурудзяного екстрактів, соєвого борошна, а також жирів (олій). Рідкі поживні середовища для одержання інокуляту і виробничої ферментації можуть дещо різнитися. Наприклад, посівний матеріал отримують на середовищі, що містить сахарозу, пептон, кукурудзяний екстракт, дигідрофосфат калію, сульфат магнію, соняшникову олію. Тривалість вирощування продуцента становить 2 доби при 27--ЗО °С (залежно від штаму). Для одержання інокуляту в пробірках використовують середовище, що містить соєве борошно, буряковий цукор, агар, рН 6,8 (1-й варіант) або дріжджовий автолізат, пептон, глюкозу, агар, рН 6,8 (2-й варіант). Тривалість вирощування 5--7 діб.

Середовище для вирощування продуцента в колбах має такий склад: соєве борошно, буряковий цукор (1-й варіант) або пептон, буряковий цукор, кукурудзяний екстракт, КН2Р04, MgS04, соняшникова олія (2-й варіант). Тривалість культивування -- 48 год.

Середовище для інокулятора містить буряковий цукор, кукурудзяний екстракт, КН2Р04, технічний жир. Тривалість вирощування -- 21--26 год. Середовище для основної ферментації зазвичай включає кукурудзяне і соєве борошно, сахарозу, кукурудзяний екстракт, дигідрофосфат калію, карбонат кальцію, хлорид натрію і ненасичений жир.

Середовище стерилізують у змішувачі при 120--122 С упродовж 1 год. Культивування в ферментаторі ведуть до початку лізису клітин і появи спор. Зазвичай ферментацію здійснюють упродовж 5 діб при рН =5,5--7,7. Після споживання сахарози (приблизно через З0 год.) починає накопичуватися вітамін В2: спочатку -- в міцелії, пізніше -- у культуральній рідині.

Для одержання кормового препарату рибофлавіну культуральну рідину випарюють у вакуумі до З0--40 % сухих речовин, і сироп висушують на розпилювальній сушарці, суху плівку подрібнюють до порошкоподібного стану. Одержаний продукт із залишковою вологістю 8 %, що містить 1.5-- 2,5 % рибофлавіну, 20 % білка, тіамін, нікотинову кислоту, піридоксин, ціанкобаламін, мікроелементи та інші речовини, використовується у тваринництві.

У разі високого вмісту рибофлавіну останній можна виділяти як індивідуальну речовину (субстанцію) медичного призначення.

2.2 Характеристика посівного матеріалу

Рибофлавін синтезує більша частина вищих рослин та багато мікроорганізмів, включаючи бактерії, дріжджі та гриби. Тварини не здатні до самостійного синтезу рибофлавіну, і їх потреба в ньому задовольняється мікрофлорою ШКТ та їжею.

Мікроорганізми-продуценти рибофлавіну поділяють на 3 групи:

1) слабкі (Clostridium acetobutylicum);

2)помірні (дріжджі Pichia guilliermondii, Candida flareri);

3) сильні суперпродуценти (Eremotecium ashbyii, Ashbya gossipii).

На середовищі з глюкозою E. ashbyi здатен синтезувати до 3,8 г/л, A. gossipii - до 6,4 г/л рибофлавіну. Саме ці гриби використовують зазвичай при отриманні рибофлавіну мікробіологічним способом, проте описані способи отримання його за допомогою Pichia guilliermondii . Недоліком використання дріжджів P.guilliermondii в промисловості є їх дуже велика чутливість до іонів заліза, середовища культивування потребують ретельної чистки від іонів Fe. На біосинтез рибофлавіну E. ashbyi та A. gossipii іони заліза не впливають, що є важливою перевагою для використання цих продуцентів в промисловості . Недоліком E. ashbyi є нестабільність мікроорганізму при зберіганні. Недоліком A. gossipii є дуже тривалий процес культивування та складні та дорогі середовища.

Перший етап перетворення рибофлавіну у коферментні форми каталізує рибофлавінкіназа (РФ-кіназа) - АТФ-залежний фермент, який фосфорилює рибофлавін з утворенням РФ-5'-фосфату (ФМН).

Серед грибів високу питому активність РФ-кінази мають A.gossipii й E.ashbyii - відомі промислові продуценти рибофлавіну і ФАД .

У Львівському інституті біології клітини HAH України та Львівському національному університету імені Івана Франка проведені дослідження генетичних механізмів регуляції біосинтезу рибофлавіну у еукаріотичних мікроорганізмів. Зручною моделлю для досліджень обрані дріжджі Pichia guilliermondii .

У дріжджів Pichia guilliermondii виявлено регуляцію біосинтезу рибофлавіну за позитивним і негативним типом дії. Показано, що дефіцит заліза в середовищі або пошкодження регуляторних генів негативного типу дії RIB80, RIB81, HIT1 і RED1 спричиняють дерепресію майже всіх ферментів флавіногенезу та як наслідок - надсинтез РФ у вищезгаданих дріжджів. Ці ж гени контролюють також асиміляцію заліза у P.guilliermondii, запобігаючи його надмірному нагромадженню у клітинах. Очевидно, у P.guilliermondii функціонує механізм, який координує як постачання дихального ланцюга обома кофакторами - флавінами та залізом, так й інші потреби клітини в іонах заліза .

У львівському інституті біології клітини HAH України сконструйований генно-інженерний штам флавіногенних дріжджів Candida famata з високою активністю рибофлавінкінази .

Bacillus subtilis - продуцент рибофлавіну. Природні штами B. subtilis синтезують рибофлавін тільки в кількості, необхідній для підтримки власної життєдіяльності і зовсім не виділяють його в середовище. У ВНДІ генетики та селекції промислових мікроорганізмів під керівництвом СтепановаА.І. створено промисловий продуцент рибофлавіну на основі B. subtilis. Спочатку були отримані мутанти, стійкі до розеофлавіну -структурного аналогу рибофлавіну. Дані мутанти мали здатність виділяти в культуральне середовище до 10 мг/л вітаміну. На другому етапі були отримані мутації в гені-регуляторі, що кодує регуляторний білок, здатний впливати на експресію рибофлавінового оперону. Це дозволило отримати штам, що продукував до 100 мг/л вітаміну. На наступному етапі отримані мутації стійкості до аналогу пурину, що також призвело до росту продукції рибофлавіну.

Наступним етапом було створення рекомбінантного штаму B. subtilis. Генно-інженерними методами була сконструйована рекомбінантна плазміда рМХ45, яка несла в собі розрегульований рибофлавіновий оперон B. subtilis та ген стійкості до еритроміцину. Ця плазміда була внесена в штам B. subtilis, що за рахунок збільшення кількості копій рибофлавінового оперона дало можливість отримувати до 3-4 г/л вітаміну на комплексних поживних середовищах. В результаті подальших селекційних робіт були отримані мутанти, ауксотрофні по аденіну, та мутанти з порушеною транскетолазою та глутаматсинтетазою.

Все це, а також підібраний склад середовища та умов культивування, дозволило отримувати до 8-12 г/л рибофлавіну.

Проведені дослідження показали, що плазміда рМХ45 є стійкою протягом 50 генерацій на твердих поживних середовищах. Єдиною умовою елімінації плазміди є збільшення температури вище 45°С.

Параметри ферментаційного процесу: температура - 37-40°С, аерація, перемішування, pH підтримується 6,8-7,5, піногасник подають за необхідністю, тривалість 50-72 години.

За необхідності отримання кристалічного рибофлавіну кристали рибофлавіну у культуральній рідині переводять у повністю розчинний стан за рахунок нагрівання та додавання концентрованої соляної кислоти. Гарячий розчин фільтрують. Фільтрат охолоджують та додають відновник. Отримують технічні кристали рибофлавіну.

Е. аshbуі належить до класу сумчастих грибів, або аскоміцетів. Він паразитує на коробочках хлопчатнику, утворює справжній розгалужений багатоядерний міцелій, що зрідка септований, плодових тіл не утворює. Міцелій має яскраво-жовтий колір, що зумовлено присутністю рибофлавіну, який накопичується в такій кількості, що випадає у вигляді кристалів у вакуолях. Аски утворюються з продовгуватих вегетативних клітин або клітин міцелію без попередньої кон'югації та незабаром після дозрівання руйнуються з визволенням спор. Аскоспори по 8-32 в аску, веретеноподібні, голкоподібні.

Відомо, що штами E. ashbyi дуже нестабільні, утворення рибофлавіну дуже змінюється навіть при ідентичних умовах культивування. E. ashbyi можливо зберегти в активному стані 8-10 місяців шляхом систематичного розсіву на тверді поживні середовища та відбору найбільш інтенсивно забарвлених в жовтогарячий колір колоній .

Для Candida guilliermondii важливо регулювати вміст заліза у поживному середовищі, оптимальні концентрації іонів заліза становлять 0,005-- 0,05 мкг/мл. За таких умов певні штами дріжджів можуть утворювати за 5--7 днів більше як 0,5 г/л вітаміну. Звичайно, для промислового виробництва такий вихід рибофлавіну занадто низький, тому нині як продуценти використовують штами грибів -- Е. ashbyi та Ashbyi gossypii.

2.3 Основний процес ферментації

Об'єктом дослідження є штам Eremothecium ashbyi F340, отриманий із Всеросійської колекції промислових мікроорганізмів (таксономічне положення: царство Fungi, відділ Ascomycota, клас Hemiascomycetes, порядок Saccharomycetales, родина Spermophthoraceae.

Штам гриба зберігаєтьсяся при кімнатній температурі на скошеному агаризованому глюкозо-пептонному середовищі (ГПС) складу: дріжджовий екстракт -- 0,5 %; пептон -- 0,3; глюкоза -- 1,0; агар -- 2,0 %.

З метою дослідження росту на щільних середовищах E. ashbyi культивуєтьсяся на агаризованих ГПС, соєвому середовищі, середовищі Чапека-Докса, картопляно-декстрозному середовищі (КДА) та сусло-агарі.

Культивування на рідких середовищах здійснюєтьсяся при Т=28 °С протягом семи діб у конічних колбах з 50 мл рідкого поживного середовища на качалці зі швидкістю 180 об/хв. Для цього використовуютьсяся глюкозо-пептонне середовище (ГПС), середовище Чапека--Докса , соєве середовище , середовище Городкової та сусло (330 мл неохмеленого пивного сусла на 1 л води). Посівний матеріал отримується на ГПС і вноситься у кількості 5 %.

Кількість біомаси визначається ваговим методом після її відділення від культуральної рідини та висушування до сталої маси при 105 °С. Вміст рибофлавіну визначаєтьсяся спектрофотометрично при X = 450 нм після попереднього кип'ятіння культуральної рідини з біомасою протягом 30 хв і гідролізу ФАД до ФМН протягом 12 год у 10 % ТХО. Визначення редукуючих речовин на початку та в кінці культивування здійснюється фериціанідним методом (метод Хагедорна-- Ієнсена) .

Біосинтез рибофлавіну стимулюється додаванням ненасичених жирних кислот, насичені, навпаки, гальмують його утворення. Розвиток E. ashbyi стимулюється додаванням біотину, тіаміну, інозиту. Піримідинові та пуринові основи є попередниками утворення рибофлавіну і також можуть бути використані для інтенсифікації його біосинтезу. Найкращим стимулятором є ксантин .

Для потреб технології (головним чином аерації при культивуванні) на сучасних заводах тонкого мікробіологічного синтезу необхідно отримувати сотні тисяч кубічних метрів на годину стерильного повітря з коефіцієнтом проскакування порядку 10-8-- 10-11%. Крім того, повітря повинно мати надлишковий тиск близько 0,2 МПа, температуру в межах 20--40°С і вологість не більше 80%. Остання вимога пов'язана з використанням в якості основних апаратів на завершальній стадії очищення фільтрів тонкого очищення.

Існуючий рівень розвитку техніки не дозволяє отримувати в одному апараті великі маси стерильного аераційного повітря, що відповідає перерахованим вимогам.

Забір повітря з атмосфери відбувається через спеціальні шахти, які, як правило, мають висоту більше 8--10 м і розташовуються на найменш забруднених ділянках території заводу.

Як перед-фільтри 1 грубого очищення повітря використовуються фільтри Рекка або масляні фільтри з насадкою з кілець Рашига і стружки, змоченою вісциновим, веретенним або трансформаторним маслом, а також фільтри, що самоочищаються (так звані циклофільтри). Швидкість фільтрації через ці фільтри складає 1--2 м/с, а коефіцієнт проскакування від загального вмісту твердої фази (пилу) близько 10%.

Щоб подолати опір системи очищення повітря і стовпа рідини в культиваторі, а також створити в ньому деякий надлишковий тиск, повітря необхідно стиснути до тиску не менше 0,2 МПа. У більшості випадків для цих цілей застосовуються турбокомпресори 2, які не дивлячись на декілька менший ККД в порівнянні з ККД звичайних поршневих компресорів мають переваги з точки зору стерилізації повітря. У турбокомпресорах повітря нагрівається до вищих температур і не забруднюється маслом, яке ускладнює подальше очищення та стерилізацію повітря.

Після стискання повітря з нього видаляється волога, щоб виключити зволоження фільтрів тонкого очищення. Для цих цілей встановлюють холодильник і вологовідділювач. У холодильнику (зазвичай кожухотрубчатому) повітря охолоджується оборотною або охолодженою водою. Краплинна волога, що виділяється при охолоджуванні стислого повітря, уловлюється у вологовідділювачах, в якості яких застосовуються циліндрові апарати з насадкою або пастки інерційного типу. Відділення вологи в цих апаратах відбувається в результаті багаторазової зміни напряму руху повітря і великої поверхні контакту в пастках насадок або в результаті зміни швидкості повітря від 5--15 до 0,5--2 м/с і напряму його руху в пастках інерційного типу.

При великій протяжності (сотні метрів) трубопроводів від компресорної до цеху-споживача перед головним фільтром встановлюється додатковий вологовідділювач або підігрівач 5, який захищає головний фільтр від зволоження. Головний фільтр 6 зазвичай розташовується в місці введення трубопроводу в цех-споживач. Відстань від головного фільтру до індивідуальних фільтрів, які розміщуються безпосередньо у культиватора, може досягати сотень метрів і більше. Тому перед індивідуальним фільтром тонкого очищення також встановлюють підігрівач 7. Зважаючи на те, що необхідну відносну вологість (70--80%) перед індивідуальним фільтром 8 вдається забезпечити при нагріві повітря на 10--15° С, як підігрівач зазвичай використовують ділянки повітряводів, що підігріваються парою.

Нормальне функціонування системи очищення повітря неможливе без підтримки певних термодинамічних параметрів повітря (тиск, температура, вологість). Надмірний перегрів аераційного повітря може негативно вплинути на життєдіяльність мікроорганізмів і викликати збільшення витрати охолоджуючої води. Недоцільне і надмірне осушення аераційного повітря, оскільки це спричинює відповідне випаровування культуральної рідини. Визначальним параметром є відносна вологість повітря перед головним та індивідуальними фільтрами, при якій призупиняється конденсація вологи. Для визначення режиму роботи всієї системи очищення повітря та кожного її елементу окремо необхідний розрахунок термодинамічного стану повітря в найбільш характерних точках залежно від вихідних параметрів повітря (температури, тиску і вологості), які у свою чергу залежать від пори року. Як показують такі розрахунки, оптимальний режим роботи системи очищення повітря може бути досягнутий як при частковому відділенні вологи у вологовідділювач, так і без відділення вологи.

РОЗДІЛ ІІІ. ОДЕРЖАННЯ ГОТОВОГО ПРОДУКТУ

Для отримання кормового препарату рибофлавіну культуральну рідину випарюють в вакуумі до 30-40% сухих речовин та сушать у розпилювальній або валково-вакуумній сушарці. Готовий продукт являє собою порошок жовто-бурого кольору, який містить не менш 10 мг/г рибофлавіну і до 20% протеїну. Кормовий препарат містить також вітаміни В-і, В3, В6, В12 та нікотинову кислоту .

Існує спосіб виділення рибофлавіну, який передбачає нагрівання отриманої після ферментації суспензії рибофлавіну з максимальним вмістом сухих речовин при температурі 35-55°С в квазіанаеробних умовах (помірне розмішування без введення повітря) протягом 6-28 годин та при значеннях pH 4-9. З отриманого після індукованого автолізу розчину, що містить рибофлавін, останній виділяють центрифугуванням, десантуванням та сушать .

Для отримання кристалічного препарату рибофлавіну культуральну рідину нагрівають до 95-100°С, оскільки в цих умовах весь рибофлавін виходить з клітин. Потім розчин центрифугують, центрифугат охолоджують до 18-20°С, встановлюють pH 4,5-5,0 та осаджують рибофлавін з розчину за допомогою гідросульфіту. Після декантації розчин промивають, центрифугують, сушать та подрібнюють. Таким чином отримують технічний препарат рибофлавіну.

Пропонують спосіб очистки та кристалізації рибофлавіну, при якому рибофлавін в стабільній модифікації розчиняють у водному розчині мінеральної кислоти при температурі не >30°С при інтенсивному перемішуванні, додають до отриманого розчину активоване вугілля, фільтрують через керамічні мембрани з розмірами пор 20-200 нм, отриманий розчин змішують при температурі не вище 30°С з 5-10-кратною кількістю води, кристали рибофлавіну, що випали, відокремлюють центрифугуванням або фільтруванням .

Мікробіологічним шляхом одержують ергостерин, вітамін В12, вітамін В2, а також р-каротин -- попередник вітаміну А.

ВИСНОВКИ

Термін «вітаміни» був запропонований Функом ще на по­чатку минулого сторіччя. Сьогодні до вітамінів належить велика група низькомолекулярних органічних сполук різної хімічної природи, які присутні в організмі у незначних концентраціях, і як компоненти ферментних систем, що каталізують відповідні реакції. Вищі тварини і людина в основному потребують одержання готових вітамінів, а серед мікроорганізмів широко роз­повсюджена здатність до їх синтезу.

До вітамінів включають за прийнятою літерною класифікацією: в групу В (В1 - тіамін, В2 - рибофлавін, В3 - пантотенова кислота, В5 - нікотинова кислота, В6 - піридоксин, В9 - фолієва кислота, В12- ціанкобаламін, Н - біотин); вітамін С (ас­корбінова кислота); групи А - ретиноли і провітамін А - Я-каротин; D (кальцифероли і провітаміни - ергостерин, холестерин); Е (токофероли); К (нафтохінони); їх коферментні форми та різ­ні інші похідні.

Вітаміни групи В ще називають кофакторними вітамінами, тому, що вони входять у структуру коферментів. Ці вітаміни бе­руть участь в метаболізмі як вищих організмів, так і мікробних клітин. Механізм дії інших вітамінів вивчений недостатньо. Деякі з них, наприклад С, А, D, не функціонують в мікробних клітинах, хоча провітаміни останніх двох - Я-каротин і ергосте­рин - беруть участь у життєдіяльності певних типів мікроорга­нізмів і ними синтезуються.

Вітаміни одержують як хімічним, так і мікробіологічним синтезом.

Практичне використання здатності мікроорганізмів до біосинтезу вітамінів розпочалося в 30--40-і роки минулого століття. В першу чергу звернули увагу на пивні і пекарські дріжджі як джерело вітамінів -- В1, D2, С тощо.

Однак широкі перспективи щодо використання мікроорганізмів для одержання вітамінів з'явилися пізніше завдяки вия­вленню у них здатності до так званого надсинтезу вітамінів, тоб­то до утворення і накопичення в культурах деяких видів набагато більшої їх кількості, ніж потрібно для виконання ката­літичних функцій. На це явище вперше звернув увагу в 30-х ро­ках XX ст. Гільєрмон, який виявив накопичення рибофлавіну в культурі гриба Eremothecium ashbyii.

Незабаром надсинтетики рибофлавіну були знайдені і се­ред інших груп мікроорганізмів -- дріжджів, бактерій, міцеліальних грибів. Потім була виявлена здатність до підвищеного синтезу інших вітамінів -- В12 (у актиноміцетів, пропіоновокислих, метанових і деяких інших груп бактерій), каротиноїдів (у гетероталічних мукорових грибів), ергостерину (у деяких сахароміцетів).

Прогрес у вивченні хімізму біосинтезу вітамінів дав можливість використовувати для їх одержання не тільки активні про­дуценти, але й мікроорганізми, здатні здійснювати окремі етапи синтезу.

Завдяки встановленню механізмів вітаміногенезу одержані мутанти продуцентів спроможні до надсинтезу вітамінів, що сприяло створенню більш економічних способів виробництва продуктів порівняно з існуючими. Є дані про одержання мутантів, які накопичують у середовищі вітаміни В1, В6, біотин (Діканська Е.М., 1984).

Рибофлавін є одним з найбільш широко розповсюджених вітамінів. Він міститься у всіх тваринних та рослинних клітинах, але лише деякі продукти є багатими джерелами даного вітаміну. Найбільша концентрація рибофлавіну спостерігається у дріжджах та печінці, але найбільш розповсюдженими дієтичними джерелами рибофлавіну є молоко та молочні продукти, м'ясо, яйця, овочі та зелень. Рибофлавін з тваринних продуктів засвоюється краще, ніж з рослинних джерел. У коров'ячому, овечому та козиному молоці не менш 90% рибофлавіну знаходиться у вільній формі, в більшості інших джерел він виявляється зв'язаним з білками.

Вітамін В2 термостабільний, тому він практично не руйнується в процесі звичайного приготування їжі, якщо тільки не піддавати продукти тривалій дії світла, що може призвести до втрати до 50% вітаміну. Деяка частина рибофлавіну може також втрачатись разом з водою, що використовується для приготування. Внаслідок високої чутливості рибофлавіну до дії світла, він швидко руйнується в молоці, що зберігається в скляних пляшках при яскравому сонячному світлі (85% протягом 2 год.). Стерилізація продуктів опроміненням або обробка оксидом етилену може також призвести до руйнування рибофлавіну.

Міститься в клітинах різ­них мікроорганізмів, будучи коферментом у складі флавопротеїнів (перш за все відповідних ферментів класу оксидоредуктаз - ФМН, ФАД). Продуцентами рибофлавіну (флавопротеїнів) можуть бути бактерії, дріжджі і нитчасті гриби.

Методами генетичної інженерії вдалось одержати штам сінної палички, яка утворює приблизно 6 г рибофлавіну від культурального середовища, що містить патоку, білково-вітамінний концентрат і його гідролізат.

Високий вихід рибофлавіну у Е. ashbyii корелює з азотом пуринів та іншими азотистими джерелами, вміст яких у середо­вищі має бути достатнім. Як джерело вуглецю використовують глюкозу або цукрозу, дріжджовий або кукурудзяний екстракт, соєву муку, масла (жири).

Зазвичай тривалість ферментації становить 5 діб при рН 5,5-7,7. Після використання цукрози (приблизно через 30 годин) починає помітно накопичуватися вітамін В2, спочатку -- в міцелії, а потім -- у культуральній рідині.

Для використання в годівлі тварин всю біомасу висушують і в одержаному сухому продукті вологістю 8 % міститься 1,5-2,5 % рибофлавіну, 20 % білка, тіамін, нікотинова кислота, піридоксин, ціанкобаламін, мікроелементи та інші речовини.

Для промислового виробництва рибо­флавіну перевагу надають більш продуктивним видам і штамам грибів - E.ashbyii і Аshbyii gossypii.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Спиричев В.Б. Теоретические и практические аспекты современной витаминологии.// Укр. біохім. журнал, 2004, т.76, №4, с. 32-53.

2. Воробьева Л.И. Промышленная микробиология: Учеб. пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 294с.

3. Шнайдман Л.О. Производство витаминов. - М.: Пищевая промышленность, 1973. - 443с.

4. Биотехнология биологически активных веществ. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений./ Под ред. д.б.н., проф. МГУ И.М.Грачевой и д.т.н., проф. МГУ Л.А.Ивановой. - М.: Издательство НПО «Элевар», 2006. - 453с.

5. Спірічев В.Б., Донченко Г.В., Блажеевич Н.В. та ін. До 20-річчя Чорнобильської аварії. Вивчення вітамінного статусу та забезпеченості мікро-та макроелементами окремих груп людей в різні періоди часу після аварії на ЧАЕС.// Укр. біохім. журнал, 2006, т.78, №2, с. 5-26.

6. Поморцева Н.В. Перспективы получения витаминов и коферментов с помощью микроорганизмов (обзор).// Химико-фармацевтический журнал, 1986, №8, с. 965-974.

7. Воробьева ПИ. Промышленная микробиология: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 294с.

8. Білінська І., Гавриленко 3., Кащенко В. Дослідження активності рибофлавінкінази - першого ферменту біосинтезу флавінових нуклеотидів у мікроорганізмів.// "Вісник Львівського національного університету. Серія біологічна", випуск 25, 2000, с 81-86.

9. Мочевинський Л., Білінська І., Кащенко В. Електрофоретичне дослідження АТФ: рибофлавін-5'-фосфотрансферази деяких мікроорганізмів.// "Вісник Львівського національного університету. Серія біологічна", випуск 37, 2004, с. 37-44.

10. Шавловский Г.М., Логвиненко Е.М. Сверхсинтез флавинов у дрожжей.// Укр. биохим. журнал. 1985. Т. 57. № 4. С. 98-112.

11. Капустяк К., Стенчук М. Спільний вплив мутацій red2 і red3 на біосинтез рибофлавіну та фериредуктазну активність у дріжджів Pichia guilliermondii.// "Вісник Львівського національного університету.

12. Романюк Т., Федорович Д., Протченко С, Гудзь С. Вплив суміщення мутацій RIB80 і HIT на біосинтез рибофлавіну та фериредуктазну активність у дріжджів Pichia guilliermondii.// "Вісник Львівського національного університету. Серія біологічна", випуск 26, 2001.

13. Фаюра Л.Р., Федорович Д.В., Прокопив Т.М. и др. Плейотропный характер мутаций rib80, hit1 и red6, нарушающих регуляцию биосинтеза рибофлавина у дрожжей Pichia guilliermondii.// Микробиология, 2007, т. 76, №1, с. 66-71.

14. Іщук СП., Яцишин В.Ю., Дмитрук К.В. та ін. Генно-інженерне конструювання штамів флавіногенних дріжджів Candida famata з високою активністю рибофлавінкінази.// Укр. біохім. журнал, 2006, т. 78, №5, с. 63-64.

15. Патент России №2081175. Степанов А.И., Куканова А.Я., Галушкина З.М. и др. Штамм Bacillus subtilis - продуцент рибофлавина. - 1994.

16. Бабаева И.П., Чернов И.Ю. Биология дрожжей. Учебное пособие для университетов. Электронная версия. - 2005.

17. Голышева М.Г., Гришакова Е.В., Успенская В.Э. и др. О сохранении Eremothecium ashbyii в активном состоянии.// Микробиология, 1965, т. 34, №4, с. 661-665.

18. Мосичев М.С, Складнев А.А., Котов В.Б. Общая технология микробных производств. - М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. - 264с.

19. Никитин Г.А., Биохимические основы микробных производств: Учебное пособие. - К.: Вища школа, 1992. - 319с.

ДОДАТОК

Рис.1. Технологічна схема виробництва рибофлавіну

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Актуальність визначення металів та застосування реагенту оксихіноліну для їх визначення. Загальна його характеристика. Правила методик визначення з оксихіноліном, аналітичні методи. Застосування реагенту в медиціні, при розробці нових технологій.

    курсовая работа [55,0 K], добавлен 11.05.2009

  • Загальна характеристика мелоксикаму, його фізичні і хімічні властивості, особливості застосування в медицині. Лікарські засоби, рівні якості. Загальне поняття про методику полярографічного визначення мелоксикаму в дозованих лікарських формах і плазмі.

    контрольная работа [101,1 K], добавлен 24.01.2013

  • Загальні властивості міді як хімічного елементу, історія його відкриття, походження, головні фізичні та хімічні властивості. Мідь у сполуках, її якісні реакції. Біологічна роль в організмі людини. Характеристика малахіту, його властивості та значення.

    курсовая работа [555,8 K], добавлен 15.06.2014

  • Вивчення вітаміну С, опис його властивостей, методик ідентифікації і кількісного визначення. Медичні та фізико-хімічні властивості аскорбінової кислоти, її біосинтез. Фармакодинаміка та фармакокінетика. Залежність між будовою і біологічною активністю.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 30.11.2014

  • Опис неорганічного скла - аморфного полімерного матеріалу, що отримується при твердінні розплаву оксидів кремній, алюміній, бор, фосфор, арсеній, свинець й інших елементів. Класифікація скла за призначенням і сферою застосування, його властивості.

    реферат [94,9 K], добавлен 02.06.2015

  • Загальна характеристика жиророзчинних вітамінів. Добова потреба вітаміну А. Біологічна роль вітаміну D. Джерела отримання вітаміну К. Передозування вітаміну Е. Комплекс поліненасичених жирних кислот. Рослинні олії із зародку пшениці, лляного насіння.

    курсовая работа [240,6 K], добавлен 19.12.2015

  • Технологічні аспекти отримання ергостерину. Приготування поживного середовища, накопичення біомаси дріжджів. Виробництво концентрату вітамінів групи В, провітаміну D2. Розрахунок ферментера марки Б-50 продуктивністю 200 кг вологої біомаси на годину.

    контрольная работа [853,7 K], добавлен 06.06.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.