Технологія виробництва робіт із спорудження багатоповерхового промислового будинку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Кафедра мостів, конструкцій та будівельної механіки

Розрахунково-графічна робота

«Технологія виробництва робіт із спорудження багатоповерхового промислового будинку»

Виконав: ст. гр.Д-42

Васильєв Є.Ю.

Перевірив: ст.викл.

Ігнатенко А.В.

Харків 2015



Зміст

Вступ

1.1 Визначення обсягів земляних робіт і розмірів котловану під фундаменти будівлі

1.1.1 Вертикальне планування майданчика

1.1.2 Розміри котловану

1.2 Вибір машин для виконання земляних робіт

1.2.1 Машини для планування майданчика

1.2.2 Машини для копання котловану

2.1 Загальна характеристика об'єкта монтажних робіт

2.2 Вибір методів установлення та поточної організації монтажних робіт

2.3 Схема складання специфікації монтажних елементів

2.4 Вибір монтажних засобів

2.5 Вибір параметрів монтажних механізмів

2.6 Технологія встановлення конструкції

2.6.1 Встановлення колон першого поверху

2.6.2 Встановлення ригелів перекриття

2.6.3 Монтаж залізобетонних плит перекриття

2.6.4 Монтаж балок і плит покриттів

2.6.5 Монтаж стінових панелей

Список літератури



Вступ

фундамент монтаж стіновий котлован

Технологія будівельного виробництва - це сукупність методів раціональної взаємодії трудових і матеріальних ресурсів, які зайняті на зведення будівлі або споруди. Вони передбачають послідовність обробки і виконання процесів. Зміна властивостей матеріалів і їх взаємодія в процесі виробництва з метою перетворення матеріалів і конструкцій у готову продукцію (будівлю, споруду). Продукція будівництва - стаціонарна, а будівельних підрозділів - мобільна і пересувається навколо об'єктів. Продукція будівництва як правило індивідуальна і розрізняється:

1. За видами відтворення;

2. За призначенням;

3. За ступенем капітальності;

4. За збірністю.



1.1 Визначення обсягів земляних робіт і розмірів котловану під фундаменти будинку

1.1.1 Вертикальне планування площадки

Розміри проектованого будинку 36х18 м, отже, щоб одержати розміри будівельного майданчика, нам необхідно попередньо збільшити розміри будинку в 2 рази. Одержимо початкові розміри будівельного майданчика 80х40 м.

Для підрахунку обсягів земляних мас необхідно на план ділянки в горизонталях нанести сітку квадратів, розміри яких призначаються залежно від рельєфу місцевості (у границях 10-50 м, кратне 5 м), при цьому в границях будівельного майданчика квадрати повинні міститися цілком.

Призначаємо сторону квадрата 20 м. Тоді розміри будівельного майданчика збільшуємо до кратних 20, тобто 80х40 м. Одержуємо будівельний майданчик, розбитий на 4х2=8 квадратів, які нумеруємо з ліва на право і зверху вниз.

Методом інтерполяції визначаємо чорні відмітки кожної вершини квадрата. Приймаємо, що родючий верхній шар ґрунту вже вивезений. Чорні відмітки вписуємо праворуч, у кожної вершини квадрата.

Тому що планувальна відмітка площадки в нас не задана, то необхідно визначити її з умови нульового балансу по способі квадратів або трикутників. Для прямокутних у плані будинків найбільш раціональним є спосіб квадратів.

Планувальну відмітку ділянки, рівного розмірам будинку в плані плюс необхідна відстань для руху транспорту й складування елементів, по способі квадратів визначаємо як середню величину із всіх оцінок вершин квадратів.

деУН₁ - сума чорних оцінок крапок, у яких розташована тільки одна вершина квадрата, м;

УН₂ - сума чорних оцінок крапок, у яких сходяться вершини двох суміжних квадратів, м;

УН₄ - сума чорних оцінок крапок, у яких сходяться вершини чотирьох суміжних квадратів, м;

n - кількість квадратів.

м

Для обчислення червоних (проектних) відміток у кутових крапках площадки необхідно задати поздовжній і поперечний ухили i_x і i_y уздовж сторін l_x і l_y. Ухили необхідні для відводу води із площадки під час будівництва.

Призначаємо ухили i_x=0,010 і i_y=0,010.

Червоні відмітки обчислюємо в наступному порядку:

Обчислюємо червоні відмітки Н_А,В,С,Д у кутах вершин площадки

Знаки "+" і "-" приймаємо відповідно до призначеним напрямкам ухилів: "+" - якщо ухил спрямований від крапки, "-" - якщо ухил спрямований до крапки.

м

м

м

м

Обчислюємо червоні оцінки в кутових крапках площадки, знаходимо проектні (червоні) оцінки всіх вершин квадратів

,

де- червоні відмітки ј+1 і ј вершин;

Я - ухил від вершини ј +1 до вершини ј;

а - розмір сторони квадрата, м.

Різниця між червоними й чорними відмітками дає величина робочих позначок у вершинах квадратів:

H_р = H_кр - H_ч

При знаку "+" необхідно досипати ґрунт, при знаку "-" варто видалити ґрунт.

За даними відмітками будуємо поздовжні й поперечні профілі площадки. На профілях негативні робочі відмітки відкладаємо від насипу до виїмки (крапки з нульовими робочими позначками). З'єднання цих крапок на відповідних обріях сітки утворить нульову лінію, що розмежовує ділянки насипу й виїмки.

Обсяги земляних робот обумовлений у табличній формі (табл. 1.1.).

Визначення обсягів грабарств виконуємо методом квадратних призм.

Якщо знаки робочих оцінок квадрата однакові, то обсяги в кожному квадраті знаходимо як добуток площі квадрата на середнє арифметичне робочих оцінок

де а - сторона квадрата, м;

Н₁; Н₂; Н₃; Н₄; - робочі оцінки, м.

Якщо знаки робочих оцінок у вершинах квадратів різнойменні (квадрати перетинаються лінією нульових робіт), то обсяг насипу й виїмки визначаємо як добуток площі фігури на середню робочу оцінку для кожної частини квадрата.

Підрахунок об'мів земляних мас зводимо до таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Підрахунків об'ємів земляних робіт

№квадрату	Робоча відмітка	У/Н/				Об'єм робіт
	Н1	Н2	Н3	Н4					Насип	Виїмка
1	0,42	0,63	0,78	0,48	2,31	100	-	-	231	-
2	0,63	0,24	0,48	0,1	1,45		-	-	145	-
3	0,24	-0,27	0,1	-0,43	0,36		0,321	1,361	32,1	136,1
4	-0,27	-0,6	-0,43	-0,83	2,31		-	-	-	213
5	0,78	0,48	0,52	0,23	2,01		-	-	201	-
6	0,48	0,1	0,23	-0,18	0,63		1,041	0,286	104,1	28,6
7	0,1	-0,43	-0,18	-0,67	1,18		0,085	1,39	8,5	139
8	-0,43	-0,83	-0,67	-1,22	3,15		-	-	-	315
Об'єм квадратів	721,05	710,7
Об'єм укосів
Сума об'ємів
Об'єм залишкового розрихлення 4%	32,32
ВСЬОГО	750,57	808,24

За отриманими даними визначимо відсоток різниці об'єму насипу та об'єму виїмки:

= % = 7 % < 5 %

Різниця об'єму насипу та об'єму виїмки задовольняє умову, перерахунок не потрібен.

Середня дальність переміщення грунту в межах площадки дорівнює відстані між центрами ваги виїмки і насипу. Графічно визначимо, що середня дальність переміщення дорівнює 48 м.

1.1.2 Розміри котловану

Розміри котловану визначають на підставі розмірів будови у плані та даних розрахунків фундаментів. Приймаємо до розрахунку стрічковий фундамент шириною 60 см.

Рис. 1.2.1 Схема розміщення фундаментів під зовнішні стіни будови

Визначаємо ширину та довжину котловану:

Об'єм котловану визначають як об'єм зрізаної піраміди.

де: - ширина котловану, м

- довжина котловану, м

- відстань між осями зовнішніх стін, м

- відстань між осями зовнішніх стін, м

1.2 Вибір машин для виконання земляних робіт

1.2.1 Машини для планування площадки

Середня дальність транспортування ґрунту:

Базуючись на середній дальності транспортування підбираємо з урахуванням раціональної дальності транспортування тип землерийно-транспортної машини.

Варіант І

Бульдозер з неповоротним відвалом на гусеничному тракторі ДЕТ-250М2 потужністю 246 кВт - ДЗ-132-1

Розмір відвалу:

- довжина - 4550 мм;

- висота - 1550 мм;

Швидкість пересування:

- транспортна - 19,00 км/год;

- при різанні та пересуванні - 2,3км/год;

Об'єм ґрунту який пересувається відвалом - 4,6-10,3 м³;

Занурення відвалу в ґрунт - 0,45 м.

Розраховуємо об'єм ґрунту, який зрізується відвалом:

дец - кут природного укосу, град;

К_Р - коефіцієнт розпушення ґрунту;

- довжина відвалу, м;

Н - висота відвалу, м.

Коефіцієнт збереження ґрунту під час транспортування визначається за формулою:

де:L_ср - відстань переміщення ґрунту.

Далі визначають довжину шляху набирання ґрунту:

де: - товщина стружки, що зрізається відвалом.

Час, який витрачено на набирання ґрунту, визначається за формулою:

де: - швидкість різання ґрунту;

L_H - довжина шляху набору ґрунту та його переміщення.

Час на пересування ґрунту до місця насипу:

Час який витрачено на зворотній хід до місця набирання ґрунту:

Тривалість повного циклу роботи бульдозера:

t_ц = t_п +t_r + t_н =19,49+55,64+9,1=84,23 с

де:t_n - час, витрачений на набір ґрунту;

t_у - час переміщення ґрунту до місця насипу;

t_н - час витрачений на зворотній шлях.

Експлуатаційна продуктивність:

К_У - коефіцієнт ухилу місцевості;

Нормативна продуктивність:

для

де: - одиниця об'єму, для якої приведені норми;

- тривалість зміни, ;

- норма витрат машинного часу.

Тривалість розробки і переміщення ґрунту:

Варіант ІІ

Бульдозер з неповоротним відвалом на гусеничних тракторах Т-180 потужністю 132 кВт - ДЗ-35Б.

Розміри відвалу:

- довжина - 3640мм;

- висота - 1230 мм;

Швидкість пересування:

- транспортна - 8,7-12 км/год;

- при різанні та пересуванні - 2,9 км/год;

Об'єм ґрунту який пересувається відвалом - 2,31-5,18 м³;

Занурення відвалу в ґрунт - 0,6 м.

Розраховуємо об'єм ґрунту, який зрізується відвалом:

Коефіцієнт збереження ґрунту під час транспортування:

Довжина шляху набирання ґрунту:

Час, який витрачено на набирання ґрунту:

Час на пересування ґрунту до місця насипу:

Час який витрачено на зворотній хід до місця набирання ґрунту:

Тривалість повного циклу роботи бульдозера:

t_ц = t_п +t_r + t_н =9,73+49,85+31,44=91,02 с

Експлуатаційна продуктивність

Нормативна продуктивність:

для

Тривалість розробки і переміщення ґрунту:

Встановлюємо тривалість роботи комплектуючих машин (котки для ущільнення ґрунту). Ґрунт ущільнюється шаром 20 см; число проходів по одній смузі - 8. За таких умов нормативна продуктивність складає:

Для котка ДУ-31А:

Для котка ДУ-29:

Приймаємо один бульдозер ДЕТ-250М2 з одним котком ДУ-29. Загальна тривалість роботи 4 зміни.

Бульдозер працює з недовантаженням:

Каток працює з недовантаженням:

1.2.2 Машини для копання котлованів

Вихідні данні для розрахунку:

- глибина котловану - 1,5 м;

- ширина котловану по дну - 23,95 м;

- довжина котловану по дну - 41,95 м;

- закладення укосів - 1:1,25;

- об'єм котловану - 1229,79 м³.

Виходячи із глибини котловану, яка дорівнює 1,5 м, вибираємо екскаватор який обладнано зворотною лопатою ЭО-3122, на гусеничній ходовій установці:

- швидкість пересування - 3 км/год;

- ємність ковша - 0,4 м³;

- найбільша глибина копання 1,71 м;

- найбільший радіус копання - 7,8 м;

- найбільша висота вивантаження - 4,5 м;

- тривалість циклу 16,3 с.

Розробку котловану виконуємо торцевою проходкою з переміщенням екскаватора вздовж котловану.

Довжина робочого перерізу екскаватора ЭО-3123:

де: - найбільший радіус копання на рівні дна виїмки;

- найменший радіус копання на рівні дна виїмки.

.

Визначають найбільшу відстань від осі екскаватора до нижньої кромки бокового забою при торцевій проходці:

Найбільша ширина торцевої проходки при пересуванні екскаватора по прямій (на рівні дна забою):

Найбільша відстань від осі екскаватора до верхньої кромки бокового забою при торцевій проходці:

Найбільша ширина торцевої проходки по верху майданчика при пересуванні екскаватора по прямій:

Найбільша ширина кожної наступної проходки, якщо розроблюють один борт виїмки:

Визначаємо тривалість розробки котловану екскаватором ЭО-3323 з ув'язкою тривалості роботи комплектуючих машин. Для цього розраховуємо експлуатаційну та нормативну продуктивність екскаватора:

деg - ємність ковша екскаватора, м³;

К_е - коефіцієнт використання ємності ковша;

К_е=

К_н - коефіцієнт наповнення ковша (0,9);

К_р - коефіцієнт розпушення (1,2);

К_в - коефіцієнт використання змінного часу дорівнює (0,71);

t_Ц - тривалість циклу, с.

Нормативна продуктивність:

Для розрахунків тривалості розробки ґрунту в котловані, приймають нормативну продуктивність.

Нормативна тривалість роботи екскаватора:

Необхідна кількість самоскидів визначається умовою безперебійної роботи екскаватора.

N - необхідна кількість самоскидів, шт.;

Т_Ц - час повного циклу роботи одного самоскиду, хв.;

t_П - час находження самоскиду під завантаженням, хв.

Час повного циклу роботи одного самоскида:

t_П - час находження самоскида під завантаженням, хв;

S - відстань від екскаватора до місця розвантаження, м;

V - середня швидкість руху самоскида по місту, м/хв;

t_P - час розвантаження;

t_m - час маневрування.

На основі того, що ємність ковша екскаватора 0,4 м³ та дальність транспортування 2000 м, призначаємо автосамоскид КАМАЗ 5511:

- вантажопідйомність - 10 т;

- ємність кузова - 8 м³;

- радіус повороту - 8,5 м;

- висота до верху борту - 2 м;

- час маневрування при навантаженні - 2 хв;

- час розвантаження з маневруванням - 1,9 хв;

- середня швидкість при дальності транспортування:

до 2 км - 19,4 км/год;

Визначають кількість ковшів М, які може завантажити екскаватор ЭО-3122 у самоскид типу КАМАЗ 5511 вантажопідйомністю Q=10 т та ємністю кузова 8 м³.

q - маса ґрунту в ковші екскаватора, т.

т

V_q - ємність ковша екскаватора, м³;

- 1,9-2,0 - щільність ґрунту, т/м³;

К_е - коефіцієнт використання ємності ковша.

;

К_в=0,6 - коефіцієнт використання екскаватора у часі за зміну;

t_Ц=16 сек - довготривалість циклу роботи екскаватора;

К_t=0,9 - коефіцієнт, який залежить від організації роботи транспорту.

Час повного циклу роботи одного самоскида при дальності перевезення

S = 2 км:

Необхідна кількість самоскидів:

Приймаємо чотири автомобілі-самоскида.

Схема розробки котлованів екскаватором із зворотною лопатою зображена на рисунку 1 та рисунку 2



2.1 Загальна характеристика об'єкта монтажних робіт

Згідно зі своїм індивідуальним завданням наводимо план і розрізи будівлі з показом основних розмірів і позначок сітки колон, загальну характеристику конструктивних елементів, їх розміри, розташування та конструкцію монтажних стиків.

Будівля має розміри в осях 36х18м, висота 6м, поверхів 5 м. Сітка колон 6Ч9м. ( Рисунок 1)

Колони крайніх рядів мають нульову прив'язку, а колони середніх рядів розміщуються симетрично. Відповідно до прив'язки колон поздовжні зовнішні стіни мають нульову прив'язку. У торців будівлі стіни мають нульову прив'язку по поперечних розбивочних осях, а колони відсунуті від поперечних розбивочних осей всередину будівлі на 500 мм. У зазор між стіною і колоною ставиться при колоні стальні стійки фахверка.

Стіни з само несучих утеплених панелей з номінальною довжиною 6,0 м та висотою 1,2 м; 1,8 м.

Ригелі встановлені на консолі залізобетонних колон та з'єднуються з колонами зварюванням арматури та закладанням частин і омонолічуванням. Всі ригелі мають однакові за формою та розмірами поперечний переріз, але відрізняються довжиною та армуванням.

Плити покриття мають два номінальних розміри за шириною 1500 та 750 мм, а довжиною 5550 та 5050 мм. Плити номінальної ширини 1500 мм вкладають у поздовжніх стін будівлі, на іншій площині вкладають плити номінальної довжини 5550 мм.



2.2 Вибір методів установлення конструкцій та поточної організації монтажних робіт

Будівлі із збірних конструкцій необхідно споруджувати поточними методами при комплекції механізації транспортних, вантажних і монтажних робіт з використанням ефективного монтажного устаткування, раціонального технологічного оснащення та інструменту.

Для початку виконують підготовчі роботи: влаштування тимчасових під'їзних доріг і постійних, підготовка і обладнання при об'єктних складів, налагодження монтажних механізмів, пристроїв та устаткування, влаштування підкранових колій. У даній роботі ми виконуємо тільки монтаж наземної частини будівлі після завершення робіт нульового циклу. Монтаж конструкцій здійснюється безпосередньо із транспортних засобів.

Процес монтажу вимагає таких операцій: стропування, підйом-подачу, орієнтування і установлення, тимчасове закріплення та вивірку, проектне закріплення.

При виконанні монтажних робіт широко використовують різні види монтажної оснастки: кондуктори, підкоси, фіксатори, які забезпечують зменшення ручної праці та збільшують точність вивірки та установлення елементів.

При монтажі багатоповерхових будівель використовують горизонтально-висхідний, вертикально-висхідний та комбінований напрямки розвитку фронту робіт.



2.3 Схема складання специфікації монтажних елементів

Для багатоповерхових промислових споруд, за допомогою довідника складають специфікацію монтажних елементів, які і визначають загальну характеристику робіт.

Таблиця 3.1

Специфікація монтажних елементів

№ п/п	Найменування елементів	Розміри, мм	Елемент
		Довжина	Ширина	висота (товщина)	об'єм, м3	маса, т
1
	К-4	5250	400	400	0,98	2,5
	К-5	4800	400	400	0,78	1,8
	К-6	8600	400	400	1,06	2,64
2
	К-1,К-2	5250	400	400	0,98	2,5
	К-3	5250	400	400	0,75	1,6
	К-8,К-9	6600	400	400	1,09	2,7
	К-7,К-10	4800	400	400	0,78	1,8
3
	Р-1	8600		900	2,69	6,73
4
	П-1,П-2	5550	1500	400	0,89	2,2
	П-3	5550	750	400	0,6	1,5
	П-1а, П-2а	5050	1500	400	0,81	2,0
	П-3а	5050	750	400	0,55	1,4
5	Балка покриття: БП-1	18000	270	790-1540	3,64	9,1
6	Плити покриття: П-4	6000	3000	300	1,07	2,6
7	Фундаментні балки
	ФБ-2	8300	260	450	0,75	1,86
	ФБ-3	4300	260	450	0,45	1,1
	ФБ-4	4750	200	450	0,44	1,2
8	Стінові панелі
	ПС-1,ПС-2	9000	200	1800	2,57	2,6
	ПС-3, ПС-4	9000	200	1200	1,71	1,7
	ПС-5	6000	200	1800	1,71	1,7
	ПС-6	6250	200	1800	1,78	1,8

2.4 Вибір монтажних засобів

До монтажних засобів потрібно ставити такі вимоги: універсальність, мінімальні габаритні розміри та маса, зручність експлуатації, гарантування безпеки робіт і простота виготовлення.

Їх розділяють на три групи:

1. Засоби для підйому елементів: стропи, захватки, траверси;

2. Засоби для встановлення у проектне положення, вивірки та тимчасового закріплення елементів: індикатори, кондуктори, розмірки.

3. Допоміжне устаткування, яке називається оснасткою: риштування, сходини, огородження.

Складається відомості монтажних елементів (вид, маса, та габаритні розміри). Для цього використовують довідникові данні.

2.5 Вибір параметрів монтажних механізмів

Вибір монтажних елементів механізмів має обумовлюватися необхідністю забезпечення монтажу усіх елементів будівлі відповідно до її конфігурації та розмірів, габаритних розмірів, форми та розташування монтажних елементів.

Вибір монтажного крану здійснюється в два етапи. На першому етапі визначають необхідні параметри крану: монтажну висоту підйому гака, необхідний виліт стріли та вантажопідйомність. Далі за довідником порівнюють необхідні параметри з технічними характеристиками кранів і вибирають декілька варіантів монтажних кранів.

Необхідну вантажну висоту підйому гака знаходять з умови монтажу елементів останнього поверху за формулою:

Н=Н_му+а_з+h_с+h_г, м

де: Н_му - відстань від стоянки крана (від верху головки рейки підкранової колії або низу ходової частини крана) до опори, на яку встановлюють збірний елемент;

а_з - запас за висотою, необхідний за умов безпечного пронесення елемента, що монтується, над раніше встановленими конструкціями (а_з? 0,3 м), м;

h_с - висота елемента у монтажному положенні, м;

h_г - розрахункова висота стропуючого пристрою від верху елемента, що монтується, до низу гака крана. Її приймаємо за таблицею.

Вантажна висота підйому гака крана для балки покриття:

Н=33,0+0,3+1,39+3,6=38,29 ? 38,3 м.

Монтажний виліт стріли баштового крану для обслуговування усієї будівлі (варіант - кран з одного боку) визначається за умов монтажу найбільш віддаленого від крана елемента будівлі за формулою:

L=A+B+?L, м

де А - безпечна відстань від осі колії пересувного баштового крану до будівлі;

В - найбільша наведена ширина будівлі (з урахуванням виступаючих частин);

?L - запас за вильотом для прискорення наводки вантажу, який дорівнює 1,5-2 м.

Значення А залежить від конструкції крана та розмірів колії. Для кранів з поворотною баштою величина А складає: А= r + 0,7 , м.

r - заданий габаритний розмір платформи 3,8 м для крана КБ401

0,7 - наближення крана до виступаючих частин будівлі.

Так як будівля широка , то кран розташуємо з двох боків будівлі:

L=4,5+18+1,5=24,0 м

Звідси маємо, що виліт стріли крана повинен бути не менше 24 м.

Монтажну масу Q_m визначають за формулою:

Q_m = m_c + m_e + m_o

деm_e - маса елемента що монтується, т.;

m_c - маса обладнання, що стропується т.;

m_o - маса допоміжного обладнання, яке встановлюють на конструкціях до їх підйому, m_o=0,05 т.

Q_m=4,7+0,75+0,05=5,5 т

Технічні характеристики баштового крану КБ 401:

-вантажопідйомність 5-8 т;

-виліт стріли 13-25 м.

Загальну тривалість монтажних робіт надземної частини будинку визначаємо по формулі:

деТ_мод - час на монтаж, випробування і демонтаж крана;

Т_м - тривалість монтажу надземної частини будинку визначаємо по формулі:

деР - об'єм робіт з монтажу конструктивних елементів одного поверху по відомості монтажних елементів, т;

n_э - кількість поверхів;

К_n - коефіцієнт перевиконання норм;

П_см - змінна експлуатаційна продуктивність крана, т/зміну:

деQ - максимальна вантажопідйомність крана, т;

К_г - середнє значення коефіцієнта використання крана по вантажопідйомності:

Р_ср - середня маса одного елемента, т ;

6,8 - час роботи крана при тривалості зміни 8,2 г;

К_в - коефіцієнт використання крана за часом ;

t_Ц - усереднена тривалість одного циклу, хв.

деt_р - середньозважена тривалість виконання ручних операцій (стропування, установка, прихватка, розтроповка) на один цикл, віднесена до одного елемента.

t_маш - середня тривалість машинного часу при монтажі одного елемента, хв;

деН - шлях гака при підйомі й опусканні, м:

- середній кут між мостами страповки й установки елементів, приймаємо 135⁰;

n - частота обертання повороту стріли в горизонтальній площині, об/хв;

V₁ - швидкість підйому гака, м/хв;

V₂ - швидкість опускання гака, м/хв;

V₃ - швидкість пересування вантажного візка, м/хв;

V₄ - швидкість пересування крана, м/хв;

t_из - час зміни вильоту стріли, хв;

S₁ - середня відстань переміщення вантажу вантажним візком ;

S₂ - середня відстань переміщення крана, що приходяться на один елемент; 3 м з зміною вильоту стріли і 15 м при роботі з постійним вильотом стріли;

К_с - коефіцієнт, що враховує сполучення робочих рухів крана, К_с=0,8;

До розрахунку приймаємо баштовий кран КБ-401

Трудомісткість монтажа 1 т конструкцією, люд-зм/т.

деq_ед - одноразові витрати по доставці, монтажу, випробуванню і демонтажу крана, а також установці і розбиранню шляху для рейкового шляху кранів, люд.-год.:



деq_мод - трудозатрати в чол.-год. на транспортування, монтаж, випробування і демонтаж крана;

q_n - трудозатрати в чол.-год.на устрій і розбирання однієї ланки підкранових колій,

n_зв - кількість ланок підкранової колії;

q_тэ - поточне експлуатаційні витрати праці по монтажу конструкцій, а також керуванню краном і його обслуговуванням, чол.-год.

деN - кількість робітників у зміну;

t_зм - тривалість зміни;

q_тор - витрати праці на техобслуговування і ремонт крана:

Ці характеристики задовольняють розрахункові дані, тому при будівництві застосуємо цей баштовий кран.(Рисунок 3,4)



2.6 Технологія установлення конструкцій

Технологічні режими, які розроблюються для прийнятого варіанта, виносять у вигляді креслення на аркуш. Він повинен включати:

1. Розташування монтажних кранів на плані та в розрізі будівлі з показом вантажопідйомності, вильоту стріли, та висоти підйому для кожного монтажного елемента та прив'язкою до осей будівлі.

2. Напрямок установлення конструкцій з відображенням послідовності установлення елементів.

3. Напрямок подавання конструкцій на монтаж, розташування транспортних шляхів і транспортних засобів на них.

4. Схеми складування конструкцій.

5. Схеми стропування конструкцій.

6. Деталі установлення та вивірки конструкцій першого поверху рядового та верхнього поверху.

2.6.1 Встановлення колон першого поверху

1 ) До початку монтажу колон повинні бити виконані організаційно - підготовчі заходи у відповідності зі СНиП Ш- 1 - 76 «Організація будівельного виробництва», а також всі роботи відповідно до буд генплану23, розробленим в проекті виконання робіт для кожного конкретного випадку.

Крім того, повинні бути виконані наступні роботи:

- влаштування фундаментів і здача їх під монтаж за актом відповідно до СНиП Ш- 16 - 79 «Бетонні і залізобетонні конструкції збірні » ;

- проведена зворотна засипка пазух котловану фундаментів до відмітки планування ;

- робітники повинні бути ознайомлені з проектом виробництва робіт, технологією і організацією робіт, навчені безпечним методам праці

2 ) Доставляння на об'єкт колони слід розкладати в зоні дії монтажного крана. Запас конструкцій має становити повну потребу в них.

3 ) Збірні залізобетонні колони, що надходять на монтажну площадку, повинні відповідати проекту ( робочим кресленням ), чинним ГОСТ, технічним умовам на окремі залізобетонні вироби.

4 ) Кожна партія збірних залізобетонних колон повинна бути забезпечена паспортом, що видаються споживачеві підприємством-виробником при відпуску їх. Відпустка і приймання залізобетонних колон без паспортів забороняється.

5 ) До монтажу колон дозволяється приступати тільки після підготовки стакану фундаменту і інструментальної перевірки відповідності його положення в плані і по вертикалі робочим кресленням проекту. На дно стакану фундаменту укладається шар жорсткого бетону до відмітки низу колони, визначеній з урахуванням фактичної довжини колони. Заміна бетонного вирівнюючого шару металевими прокладками не допускається.

Монтаж колони виконується за допомогою баштових кранів БК- 300 І МСК- 8 -20.

Колони повинні бути розкладені в радіусі дії монтажного крана в положенні "на ребро" і в порядку, що забезпечують їх переведення з горизонтального положення у вертикальне, шляхом повороту.

Приварка до колон накладних металевих деталей проводиться внизу до їх підйому. Установка колон у склянки фундаменту проводиться за мітками , нанесеним на колони і фундаменти, з одночасним вивірянням вертикальності колон по розбивочним осям теодолітами.

Стропування і монтаж колон виконується за допомогою пристосування для монтажу колон вантажопідйомністю 100 kH.

6 ) Тимчасове закріплення колон у стаканах фундаментів слід виробляти за допомогою кондукторів. Правильність положення колон в плані і по вертикалі перевіряється за допомогою теодоліта.

7 ) Після установки, вивірки і тимчасового закріплення колони, зазори між стінками стакану і колоною заповнюється бетоном марки не менше 300 на дрібному гравії або щебені. Ущільнення бетонної суміші проводиться глибинними вібраторами ІВ- 17. Кондуктори знімають після досягнення бетоном в стиках не менше 70% проектної міцності.

8 ) Роботи з монтажу колон виконуються одночасно двома монтажними бригадами, обслуговуючими два крана. Кожна монтажна бригада складається з 5 осіб, до складу якої входять:

- монтажник конструкцій - ланковий 5 розряду 1 (М1) ;

- монтажник конструкцій 4 розряду 1 (М2) ;

- монтажник конструкцій 3 розряду 2 (М3, М4 ) ;

- монтажник конструкцій 2 розряду 1 ( М5 ) ;

Роботи з замонолічуванню стиків колон з фундаментами виконуються бригадою з 2 чоловік:

- монтажник конструкцій 4 розряду ( М6 ) ;

- монтажник конструкцій 3 розряду ( М7 ).

9 ) Методи і послідовність виробництва робіт.

Монтажники конструкцій М4 і М5 оглядають колону, перевіряючи її придатність до монтажу, очищають від бруду, а закладні деталі від напливів бетону, розчину, наносять осьові мітки і стропують колону.

Монтажники конструкцій М1, М2 і М3 наносять осьові мітки на фундамент і встановлюють кондуктор для прийому колони.

За командою монтажника конструкцій М4 машиніст крана піднімає колону, а монтажник конструкцій М5 виводить її у вертикальне положення Впевнившись в правильній строповці і надійності кріплення, машиніст крана по команді монтажника конструкцій М4 подає колону до місця установки.

Подавши колону до місця установки на висоту 0,5 м від верху кондуктора по команді монтажника конструкцій М1 машиніст крана плавно опускає через кондуктор, а монтажники конструкцій М2 і М3 встановлюють колону, поєднуючи осьові мітки колон з мітками фундаментів.

Рихтуючи ломами низ колони, а верх - стрілою крана, керуючись сигналами геодезиста, вивіряють колону, допомогою двох теодолітів, монтажники конструкцій М1, М2 і М3 встановлюють в проектне положення і закріпляють її гвинтами кондуктора. Потім по команді монтажника конструкцій М1 машиніст крана відпускає стропи, а монтажники конструкцій М2 і М3 виконують розстроповку колони.

Встановивши і вивіривши колону, монтажники конструкцій М1, М2 і М3 переходять на наступний фундамент, а монтажники конструкцій М6 і М7 приступають до замонолічуванню стиків.

Монтажник М6 стежить за правильною вивантаженням бетонної суміші з кузова автосамоскида в ящики, після чого скребком очищає кузов від її залишків.

2.6.2 Встановлення ригелів перекриття

До складу робіт входять:

- установлення ригелів;

- електрозварювання монтажних елементів;

- омонолічування стиків.

Монтаж ригелів третього поверху проводять після монтажу колон того ж поверху.

Стропування ригелів виконують траверсою вантажопідйомністю 60кН і масою 0,386 т. Установлення в проектне положення ригелів здійснюють з котючих риштувань. Для тимчасового кріплення застосовують кондуктори. Проектне закріплення ригелів виконують електрозварюванням. Роботи щодо монтажу ригелів виконують двома монтажними ланками, кожна ланка складається з робітників.

Методи та послідовність виконання робіт такі:

Монтажник перевіряє маркування та закладні деталі ригеля та наносить на ригель осьові риски. Потім стропальник зачиняє ригель траверсою та підйомні петлі та дає команду машиністу крана тягти стропи та відійти на безпечну відстань, потім дає сигнал на підняття ригеля на 0,2-0,3м. переконавшись у надійності стропування, монтажник подає команду підняти ригель. Інші робітники цієї ланки готують пересувні риштування під кожну колону, на які ставлять ригель та установлюють кондуктори тимчасового кріплення ригеля. Робітники знаходячись на риштуваннях, перевіряють наявність рисок на консолях колон. За командою монтажника машиніст крана подає ригель за місця установки, зупиняє його на висоті 0,5 м. вище консолі колони. З цього положення установлюють ригель за осьовими рисками та фіксують болтами положення ригель. Шаблоном перевіряють величину прольоту між сусідніми ригелями. Переконавшись, що ригель відповідає проектному положенню, приступають до електрозварювальних робіт, а потім до омонолічування стиків.

2.6.3 Монтаж залізобетонних плит перекриття

До складу робіт входять:

- укладення плит;

- електрозварювання монтажних стиків, плит і ригелів;

- омонолічування стиків плит.

Збірні, залізобетонні плити перекрить рекомендується завозити на об'єкт напівпричепом - плитовозом вантажопідйомністю 9,0т.Стропування плит виконують траверсою вантажопідйомністю3,0т. масою 0,205т. Монтаж плит здійснюють одночасно на двох захватках.

Монтаж плит починається з установлення між колонних плит. Номінальна довжина площадки опирань плит становить 100 мм.

Осьові плити установлюють з пересувних риштувань, а рядові плити із змонтованих осьових плит.

Методи та послідовність монтажу такі:

Монтажник застроплює плиту. Відходить від неї і дає команду машиністу підняти плиту на 0,2-0,3м. Переконавшись у надійності стропування, він подає команду на підйом плити та йде у напрямку її переміщення. Машиніст крана подає плиту до місця установлення та зупиняє на висоті 0,5м. над перекриттям. Монтажник розвертає плиту у необхідному напрямку. Потім машиніст крана за командою повільно опускає плиту, а монтажники притримують та спрямовують її на ригелі впритул до раніш укладеної, рихтують плиту за допомогою ломів, досягаючи проектного зазору. Потім за сигналом монтажника машиніст крана послабляє натягнення строп траверси, а монтажники виводять гаки із монтажних петель плити. Електрозварник приступає до зварювання стиків.

2.6.4 Монтаж балок і плит покрить

Склад технологічних операцій при установленні балок покрить і плит аналогічний складу операцій установлення ригелів перекриття і монтаж плит перекриття.

2.6.5 Монтаж стінових панелей

До складу робот входять:

- монтаж стінових панелей;

- електрозварювання стиків;

- обробка швів між панелями.

Панелі розвантажують у касети в зоні дії баштового крана. Монтаж стінових панелей виконують із перекрить. Тимчасове кріплень стрічок панелей здійснюють кутовими струбинами до колон. Цими же засобами панель приводять до вертикалі у площині стін. До зняття стропів панелі приварюють електрозварюванням. Перевірку вертикальності виконують виском. Стики між стіновими панелями заповнюють прокладками із пружних синтетичних матеріалів, герметизують нетвердіючими мастиками та цементно-мішаним розчином. При влаштуванні горизонтального стика короізолову прокладку наклеюють на торець поставленої нижче панелі, покривають мастикою, а зверху ставлять панель наступного ярусу. Роботи щодо заповнення вертикальних стиків, а також розшиву швів виконують із само підйомних електроійованних пульок або із авто підйомників. Кожна монтажна ланка складається із п`яти чоловік різних розрядів.

Список літератури

1. Технология строительного производства/ под редакцией О.О. Литвинова и Ю.И. Белякова. Киев « Вища школа», 1985.

2. Технология строительного производства. Справочник / под редакцией С.Я. Луцкого, С.С. Атаева. Москва: висшая школа, 1991.

3. Технология строительного производства. / под редакцией Г.М. Бадьипа и А.В, Мещарякова. Ленинград, Стройиздат, 1987.

4. ЕНиР, ФБ.Е2. Земляные работы. Механизированные и ручные работы. Москва: Госстрой СССР, 1988.

5. ЕНиР, ФБ Е1. Монтаж сборных и устройство монолитных железобетонных конструкций. Здания и производственные сооружения. Москва: Госстрой СССР, 1987.

6. Методичні вказівки до курсової роботи “Технологія зведення промислової споруди”(розділи “Земляні роботи” та “Монтаж конструкцій”). Харків: ХДАДТУ, 1999.

Размещено на Allbest.ru