де L - необхідний повітрообмін, м³/год;

G - газовиділення в приміщенні, л/год;

b_В - обмежено допустимий вміст газу в повітрі, що видаляється, л/м3;

b_Н - вміст газу в повітрі приточування, л/м3;

n - кількість працівників;

1.2 Необхідний повітрообмін при вологовиділеннях

Втрата тиску в місцевих опорах z (кгс/м² ) рівна

де сума коефіцієнтів місцевих опорів, приймаємо по табл. VII.13.

Опір системи повітроводів Н_С по стандартному повітрю:

де l - длина повітроводу, м;

R - втрати тиску на 1 м довжини круглого перетину, що приймається по номограмах VII.7-VII.10 або по табл. VII.11[1], кгс/м²;

z-місцевий опір, кгс/м².

Рекомендується перевіряти потужність, що витрачається. Для цього уточнюють дійсний опір системи по формулі:

де Б - барометричний тиск повітря, мм рт. ст. (для м. Харкова він дорівнює 745 мм рт. ст.)

Кількість повітря, що проходить через систему вентиляції або вентилятор, визначають по формулі:

де L_B - кількість необхідного вентиляційного повітря, м³/год;

t - температура повітря в робочій зоні приміщення, ⁰C;

t_B - температура повітря, що проходить через вентилятор, ⁰C;

Настановна потужність електродвигунів, вказана на графіках[1] для підбору вентиляторів, підрахована для стандартного чистого повітря при г=1,2 кг/м3 по рівнянню

кВт.

де - к.к.д. підшипників, що приймається рівним 0,95--0,98;

Опір фільтрів, калориферів, грат і іншого устаткування визначають при підборі устаткування, підсумовують і додають до опору мережі воздуховодов.

У системах штучної вентиляції загальний опір значно перевищує гравітаційний тиск і характеризує той тиск, який повинен розвивати вентилятор.

Розрахунки:

Коефіцієнти місцевих опорі на ділянках визначаються таким чином:

Ділянка 1. Решітка (табл. VII.13, п. 69)

Три коліна під кутом 90⁰

Разом

Ділянка 2. Місцевих опорів не має.

Ділянка 3. Трійник на стику ділянок 2, 3 та 6: б=90⁰; х₂=0,43; х₃=1,25; х₆=0,9 (індекси відповідають номерам ділянок).

Ділянка 4. Трійник на стику ділянок 3 та 7: б=45⁰; х₇=0,85; х₃=0,85; х₄=0,85.

Раптове розширення при вході повітропроводу в типову камеру (лист VII.2) перерізом 0,85 м².

; .

Разом на розрахунковій ділянці 4 .

Ділянка 5. Раптове звуження з поворотом потоку при вході у шахту з камери

Дифлектор ЦАГИ на шахті

Разом

Рисунок 2.1 Схема повітроводу

Довжини ділянок:, l₁ -5м, l₂ -15м, l₃ -20м, l₄ -35м, l₅ -20м, l₆ -10 м, l₇ -22м, l₈ -10м, l₉ -5м, l₁₀ -10м, l₁₁ - 5м, l₁₂ - 5м.

Швидкість на вході(виході) воздуховода: х₁₂, х₈, х₇ - 0,85м/с; х₁₀, х₆ ,х₁ , -0,9м/с.

2.2 Розрахунок фільтру

У вентиляційних установках приточувань житлових і суспільних будівель фільтри встановлюються для очищення зовнішнього повітря від пилу. При невеликій продуктивності установок застосовують проникні (листкові) фільтри тонкого очищення з періодичним очищенням фільтрів від пилу. У центральних камерах систем вентиляції великої продуктивності і в системах кондиціонування застосовують масляні фільтри харківського заводу, що самоочищаються, «Кондиціонер».

Необхідну поверхню фільтру, м² , визначають по рівнянню

де q_Ф - питоме навантаження фільтруючої поверхні фільтру, значення якої приймають, м³/м^2.год, приймають по табл. VII.24;

L - годинна витрата повітря, м³/год.

Таблиця 2.1

Основні технічні показники фільтрів приведені в табл. VII.27. Більшість фільтрів призначаються для початкової запиленої повітря не більше 20 мг/м³. Про забруднення фільтрів судять по опору. Очищення фільтрів проводять при збільшенні опори удвічі. У таблиці вказані опори фільтрів при максимальному забрудненні.

Очищення зовнішнього повітря для житлових і суспільних будівель не слід передбачати в приморських і гірських районах з чистим повітрям, а також коли огорожа повітря проводиться в зеленій зоні.

Фільтри встановлюються, як правило, до калориферів (по ходу повітря). Масляні фільтри можуть бути встановлені після калориферів при застосуванні масел, що застигають при температурі вище за розрахункову зовнішню температуру холодного періоду року, відповідну параметрам Б.

Висновки

Вимоги до систем вентиляції встановлюється державними санітарно-гігієнічними нормами, будівельними нормами, а також вимогами технологічних процесів. Залежно від типу та призначення приміщення, ці вимоги регламентують продуктивність вентиляції, гранично допустиму концентрацію (ГДК) шкідливих речовин в приміщеннях, температуру та вологість повітря, рівень шуму, що генерується чи передається вентиляційною системою, швидкість потоку повітря у повітропроводах та інші параметри.

Література

1. Справочник по теплоснабжению и вентиляции (издание 4-е, переработанное и дополненное). Книга 2-я. Р. В. Щекин, С.М. Кореневский, Г. Е. Бем, (Ф. И. Скороходько), Е. И. Чечик, Г. Д. Соболевский, В. А. Мельник, О. С. Кореневская. Киев, «Будівельник», 2010, стр. 352.

2. Проектирование промышленной вентиляции: Справочник / Торговников Б.М. Табачник В. Е., Ефанов Е, М.-- Киев: Будивельник, 2008.-- 256 с.

3. Цодиков В. Я. Вентиляция и теплоснабжение метрополитенов. Изд. 2-е, перераб. и доп. М., «Недра», 1975. 568 с.

4.ГОСТ 2.702-85. ЕСКД. Правила виконання електричних схем.-Введен 01.01.85.

5. СНиП 2.04.05-91 Строительные нормы и правила. Отопление, вентиляция и кондиционирование.

6. ГОСТ 2.702-75 Единая система конструкторской документации. Правила выполнения схем.

Размещено на Allbest.ru