Виробництво збірних залізобетонних виробів базується на використанні потокових технологічних ліній різних типів, які різняться ступенем спеціалізації та безперервності процесів, способом і характером переміщення предметів праці, рівнем механізації та автоматизації. Залежно від взаємно розміщення у паспорті засобів праці (технологічного обладнання), предметів праці (форм, матеріалів, напівфабрикатів та робітників) можливі два варіанти організації виробництва на заводах залізобетонних виробів і конструкцій:

1) технологічне обладнання та робітники не переміщуються, а форми з виробами переміщуються; форми нерухомі, переміщуються, а форми з виробами переміщуються; форми нерухомі, переміщуються обладнання та робітники.

До першого варіанта процесу належать агрегатне та конвеєрне виробництво, до другого - стендове та касетно-стендове. При агрегатному способі всі частини процесу здійснюються на спеціалізованих постах, обладнаних машинами для виконання відповідної роботи. Форми з виробами для виконання всіх стадій обробки послідовно переміщуються від поста до поста. Формують вироби на спеціально обладнаних установках - агрегатах, що складаються з формо укладача, бетоноукладача, віброплощадки чи центрифуги. Незалежно від засобу виготовлення, номенклатури продукції та технологічної схеми виробництва, процес виробництва збірних залізобетонних виробів та конструкцій включає такі головні операції - підготовку форм або формуючої стрічки (установка форми, очищення, змазка внутрішньої поверхні форм або формуючої стрічки); виготовлення арматурних стінок, каркасів, закладних виробів і їх встановлення у форму (в разі використання попередньо напруженої арматури виконується натягування арматури); виготовлення бетонної суміші; її укладка і ущільнення у формах; тепловологісна обробка відформованих виробів; розпалубка вироблених виробів; опорядження виробів; контроль якості виробів; транспортування виробів на склад; їх зберігання і відправлення на будівництво.

В даному випадку розглядається конвеєрний спосіб виробництва. Конвеєрний спосіб виробництва - це замкнене технологічне кільце, в якому форми переміщуються послідовно від одного спеціалізованого технологічного поста до іншого із заданою швидкістю. Переміщення може бути пульсуючим або безперервним. За кожним постом закріплюють обладнання і ланку робітників для виконання відповідної роботи. Головною умовою ефективного здійснення конвеєрного виробництва є однакові витрати часу для виконання робіт на кожному посту; після закінчення цього часу форми переміщують до іншого робочого поста. Цей період часу зветься ритмом конвеєра. Залежно від виду руху розрізняють конвеєрні безперервної дії (пластинчасті, ланцюгові) та крокової дії.

Найпоширеніші є прийняті по даній технології візкові конвеєри крокової дії. Вироби на них виготовляють на пересувних піддонах, які утворюють від виду виробів та ступеня їхнього опорядження. Ритм роботи конвеєра становить 15…30 хв, після чого всі піддони-візки одночасно переміщуються на довжину одного поста. Камери теплової обробки є частиною замкненого конвеєрного кільця. Коли відформований виріб потрапляє до камери теплової обробки, одночасно з камери виштовхується піддон-візок з виробом, що пройшов теплову обробку.

В роботі прийняті конвеєрні лінії з щілинними підземними тепловими камерами. На верхній частині вертикально замкненого конвеєра виконують розпалублення виробів, готують форми до бетонування, армують та формують вироби. Нижню гілку використовують для теплової обробки. Передають форми з однієї гілки на іншу механізмами піднімання та опускання форми.

В роботі прийняті конвеєрні лінії з щілинними підземними тепловими камерами. На верхній частині вертикально замкненого конвеєра виконують розпалублення виробів, готують форми до бетонування, армують та формують вироби. Нижню гілку використовують для теплової обробки. Передають форми з однієї гілки на іншу механізмами піднімання та опускання форм.

На конвеєрних лініях виготовляють майже 40 % загального обсягу виробництва збірного залізобетону для промислового цивільного будівництва: зовнішні й внутрішні стінові панелі, плити перекриттів та покриттів, колони та ригелі промислових будівель. Найбільший ефект досягається з мінімальним числом типорозмірів. Недоліком конвеєрних технологічних ліній є висока металомісткість.

Балки перекриття, розміри яких залежатимуть від довжини прольоту і долають навантажень, виготовляються після влаштування опалубки. Для днища опалубки використовується дощатий щит, а для бічних стінок - фанера або дошки товщиною 3-5 см.

Для полегшення зняття опалубки її бічні стінки оббиваються руберойдом або поліетиленовою плівкою. Опалубку необхідно ретельно зміцнити з усіх боків, щоб бетонна суміш не видавила її, від чого вся робота піде нанівець. Після цього можна приступати до виготовлення арматурного каркаса.

Залежно від довжини прольоту і долають навантажень майбутні залізобетонні балки перекриття міжповерхові можуть бути оснащені верхнім і нижнім каркасом або тільки нижнім. Нижній каркас необхідно укладати на 3 см вище днища опалубки, щоб бетонна суміш повністю його заповнила.

Необхідно використовувати арматуру не тонше 10 мм, оскільки нижній каркас відчуває навантаження на розтяг, вона повинна бути цільною по всій довжині балки. Каркас зварюється або в'яжеться дротом. Після цього можна бетонувати.

Для виготовлення ригелів слід використовувати бетонну суміш, приготовлену за таким рецептом: частина цементу, дві частини піску, чотири частини щебеню дрібної фракції і необхідну кількість води. Після укладання бетону в опалубку, його потрібно утрамбувати глибинним вібратором.

Заливка проводиться без перерви, тобто, вже укладена бетонна суміш не повинна встигнути схопитися, поки вся балка НЕ буде залита. Опалубку бажано знімати не раніше, ніж через два тижні. Після монтажу саморобних ригелів можна здійснювати пристрій перекриття по залізобетонних балках.

Вироби належить зберігати відповідно до вимог ДСТУ Б. В.2.6-2 та ДСТУ Б. В.2.6-143: 2010. Зберігання готових виробів передбачають у штабелях розсортованими за видами та марками.

залізобетонний балка скатна інвестиційний

4. Організаційний план та розрахунок виробничих витрат