12-поверховий цегляний житловий будинок в м. Суми

5) бетонну суміш розвантажують в опалубку якнайближче до місця укладання; починаючи з висоти 3 м використають виброхобот;

6) у процесі укладання суміші спостерігають за станом опалубки, положенням арматур, кріпильних елементів, що підтримують лісів, розкосів і розпірок. При виявленні їхньої деформації або зсуву від проектного положення припиняють процес бетонування й усувають порушення;

7) укладати суміш рекомендується безупинно, якщо перерва неминуча, то влаштовують робочі шви, використовуючи дошку або рейковий щит. Якщо перерва була незначний, то при укладанні нової бетонної суміші не рекомендується вібрувати бетон на відстані 1 м від шва. Якщо бетон досяг міцності, то новий можна укладати як звичайно;

8) якщо один шар кладуть на іншій, то час перекриття визначається лабораторією, тому що залежить від умов витримування;

9) якщо розрив в укладанні шарів більше двох годин, то поверхня нижнього шару не загладжують, а по закінченні схоплювання очищають від цементної плівки стисненим повітрям або водяник струменем;

10) щоб поліпшити удобоукладываемость суміші, у неї додають пластифікатори;

11) у великих конструкціях роблять деформаційні шви, щоб запобігти розтріскуванню (поява усадочних тріщин);

12) розрівнюють суміш лопатами або вібраторами.

Ущільнення бетонної суміші фундаменту й перекриттів здійснюють за допомогою виброплощадок, колон - за допомогою виброигл.

Глибинні вібратори опускають у бетон не більше ніж на 1,25 довжини робочої частини. Крок вібраторів установлюють не більше ніж на 1,5 радіуса дії.

5.6.4 Контроль якості

5.6.4.1 Опалубні роботи

Точність установки інвентарної опалубки унікальних і спеціальних споруджень повинна визначатися проектом.

Перепади поверхонь, у тому числі стикових, для конструкцій, готових під фарбування без шпаклівки, не повинні перевищувати 2 мм.

Установка й приймання опалубки, распалубливание монолітних конструкцій, очищення й змащення виробляються по проекті провадження робіт. У процесі опалубливания контролюють правильність установки опалубки, кріплень, а також щільність стиків у щитах і сполученнях, взаємне положення опалубних форм й арматури (для одержання заданої товщини захисного шару). Правильність положення опалубки в просторі перевіряють прив'язкою до разбивочным осей і нівелюванням, а розміри - звичайними вимірами.

5.6.4.2 Арматурні роботи

У процесі армування конструкцій контроль здійснюється при прийманні стали (наявність заводських марок і бирок, якість арматурної сталі); при складуванні й транспортуванні (правильність складування по марках, сортах, розмірах, схоронність при перевезеннях); при виготовленні арматурних елементів і конструкцій (правильність форми й розмірів, якість зварювання, дотримання технології зварювання). Після установки й з'єднання всіх арматурних елементів у блоці бетонування проводять остаточну перевірку правильності розмірів і положення арматур з урахуванням допускаемых відхилень.

На арматурні роботи необхідно становити акти огляду схованих робіт.

5.6.4.3 Бетонування

При транспортуванні бетонної суміші стежать за тим, щоб вона не початку схоплюватися, не розпадалася на складові, не губила рухливості через втрати води, цементу або схоплювання.

Кожна партія бетонної суміші, що відправляє споживачеві, повинна мати документ про якість, у якому повинні бути зазначені:

- виготовлювач, дата й час відправлення бетонної суміші;

- вид бетонної суміші і її умовна позначка;

- номер складу бетонної суміші, клас або марка бетону по міцності на стиск у проектному віці;

- те ж по міцності на розтягання при вигині;

- коефіцієнт варіацій міцності бетону, необхідна міцність бетону;

- вид й обсяг доставок;

- найбільша крупность заповнювача, удобоукладываемость бетонної суміші в місця укладання;

- номер супровідного документа;

- гарантії виготовлювача;

- інші показники (при необхідності).

Результати випробувань контрольних зразків бетону в проектному або іншому необхідному віці виготовлювач зобов'язаний повідомити споживачеві на його вимогу не пізніше чим через 3 сут. після проведення випробувань.

При вхідному контролі бетонної суміші на будівельному майданчику необхідно:

- перевірити наявність документа про якість на бетонну суміш і необхідних у ньому даних;

- шляхом зовнішнього огляду переконатися у відсутності ознак розшарування бетонної суміші, у наявності в бетонній суміші необхідних фракцій великого заповнювача, у відповідності необхідної її пластичності;

- при виникненні сумнівів як бетонна суміш зажадати контрольної перевірки її відповідності вимогам державного стандарту й проекту.

Перед укладанням бетонної суміші контролюють чистоту робочої поверхні опалубки і якість її змащення.

На місці укладання варто звертати увагу на висоту скидання суміші, тривалість вібрування й рівномірність ущільнення, не допускаючи розшарування суміші й утворення раковин, порожнеч.

5.6.5 Техніка безпеки при провадженні робіт техкарти

5.6.5.1 Опалубні роботи

При установці елементів опалубки в кілька ярусів кожен наступний ярус варто встановлювати після закріплення нижнього ярусу.

Розбирання опалубки повинна вироблятися після досягнення бетоном заданої міцності. При розбиранні опалубки необхідно приймати міри проти випадкового падіння елементів опалубки, обвалення підтримуючих лісів і конструкцій.

Опалубка перекриттів повинна бути обгороджена по всьому периметрі. Всі отвори в робочій підлозі опалубки повинні бути закриті. При необхідності залишати ці отвори відкритими їх варто затягувати дротяною сіткою.

Розміщення на опалубці встаткування й матеріалів, не передбачених ППР, а також знаходження людей, що безпосередньо не беруть участь у провадженні робіт на встановлених конструкціях опалубки, не допускаються.

5.6.5.2 Арматурні роботи

Заготівля й укрупнювальне складання арматури повинна виконуватися в спеціально призначені для цього місцях. При виконанні робіт із заготівлі арматур необхідно:

- установлювати захисні огородження робочих місць, призначених для розмотування мотків і виправлення арматур;

- при різанні верстатами стрижнів арматури на відрізки довжиною менш 0,3 м застосовувати пристосування, що попереджають їхній розліт;

- установлювати захисні огородження робочих місць при обробці стрижнів арматури, що виступає за габарити верстата, а у двосторонніх верстатів, крім того, розділяти верстат посередине поздовжньою металевою запобіжною сіткою висотою не менш 1 м;

- складати заготовлені арматури в спеціально відведені для цього місцях;

- закривати щитами торцеві частини стрижнів арматури в місцях загальних проходів, що мають ширину менш 1 м.

Елементи каркасів арматури необхідно пакетировать із урахуванням умов їхнього підйому, складування й транспортування до місця монтажу.

Ходити по покладених арматурах допускається тільки по спеціальних настилах шириною не менш 0,6 м, покладеним на арматурний каркас.

5.6.5.3 Бетонування

Естакада для подачі бетонної суміші автосамосвалами повинна бути обладнана відбійними брусами. Між відбійними брусами й огородженнями повинні бути передбачені проходи шириною не менш 0,6 м. На тупикових естакадах повинні бути встановлені поперечні відбійні бруси.

При очищенні кузовів автосамосвалов від залишків бетонної суміші працівникам забороняється перебувати в кузові транспортного засобу.

Бадді для бетонної суміші повинні відповідати вимогам Дст. Переміщення завантажений або порожній бункери дозволяється тільки при закритому затворі.

При укладанні бетону з бункера відстань між нижньою крайкою бункера й раніше покладеним бетоном або поверхнею, на яку укладається бетон, повинне бути не більше 1 м.

Щодня перед початком укладання бетону в опалубку необхідно перевіряти стан тари, опалубки й засобів подмащивания. Виявлені несправності варто негайно усувати.

При подачі бетону за допомогою автобетононасоса необхідно:

- здійснювати роботи з монтажу, демонтажу й ремонту бетоноводов, а також видаленню з них пробок тільки після зниження тиску до атмосферного;

- видаляти всіх працюючих від бетоновода на час продувки на відстань не менш 10м;

- укладати бетоноводы на прокладки для зниження впливу динамічного навантаження на арматурний каркас й опалубку при подачі бетону.

Видалення пробки в бетоноводе стисненим повітрям допускається за умови:

- наявності захисного щита у вихідного отвору бетоновода;

- знаходження працюючих на відстані не менш 10 м від вихідного отвору бетоновода;

- здійснення подачі повітря в бетоновод рівномірно, не перевищуючи припустимого тиску.

При неможливості видалення пробки варто зняти тиск у бетоноводе, простукуванням знайти місце знаходження пробки в бетоноводе, расстыковать бетоновод і видалити пробку або замінити засмічена ланка.

При ущільненні бетонної суміші вібраторами переміщати вібратор за струмоведучі кабелі не допускається, а при перервах у роботі й при переході з одного місця на інше вібратори необхідно виключати.

При пристрої технологічних отворів для пропуску трубопроводів у конструкціях алмазними кільцевими свердлами необхідно на місці очікуваного падіння керна відгородити небезпечну зону.

VI Охорона праці

6.1 Вплив на здоров'я робочих-будівельників виробничих шкідливостей (пилу, шуму, вібрації, газів тощо) і захист від їх дії при монтажних роботах

На здоров'я робітників дуже негативно впливають виробничі шкідливості - пил, шум, вібрація тощо.

Пил - це мілкі тверді частки, які здатні деякий час знаходитися у повітрі або в промислових газах у зважувальному стані. Пил виникає при багатьох технологічних процесах на будівельному майданчику та при виробництві будівельних виробів і конструкцій. Пил майже завжди утворюється при монтажних роботах.

Пил являє собою гігієнічну шкідливість, так як негативно впливає на організм людини. Під його дією можуть виникнути такі хвороби як екземи, дерматити, коньюнктівіти та ін. Чим дрібніше пил, тим він не безпечніше для людини. Пил токсичних речовин може призвести до гострого або хронічного отруєння організму. Також він погіршує видимість на будівельному об'єкті, знижує світловіддачу освітлювальних приладів. В результаті цих причин знижується працездатність і якість праці та погіршується спільна культура виробництва.

Для попередження забруднення пилом повітряного середовища у виробничих приміщеннях та захисту працівників від його негативного впливу необхідне проведення слідуючого комплексу заходів: максимальна механізація та автоматизація виробничих процесів (дозволяє виключити повністю або звести до мінімуму кількість працівників, які знаходяться в місцях інтенсивного пиловиділення); використання герметичного обладнання, герметичних устаткувань для транспорту пилущих матеріалів; використання зволожених сипучих матеріалів; використання ефективних аспіраційних установок.

Щоб уникнути запилення найпростіше підтримувати необхідний режим вологості покриттів. Значно полегшити ситуацію з запиленістю повітря може своєчасне прибирання запилених приміщень. Пиловидні матеріали (цемент, вапно) необхідно зберігати в силосах, бункерах або інших закритих ємкостях, запобігаючи розпиленню в процесі навантаження та розвантаження. Для захисту від пилу склади сипучих матеріалів розміщують ізольовано від інших робочих місць з навітряної сторони. У випадку коли названі методи не забезпечують зниження концентрації пилу або очищення повітря неможливе (при вантажно-розвантажувальних роботах, перевезенні сипучих матеріалів), тоді застосовують індивідуальні засоби захисту (распіратори, ватно-марлеві пов`язки).

З фізіологічної точки зору шумом є будь-який звук, який не приємний для сприйняття, який заважає розмовній мові і який негативно впливає на здоров'я людини. Орган слуху людини реагує на зміну частоти, інтенсивності та направленості звуку.

Шум виникає при багатьох технологічних процесах на будівельному майданчику, а особливо при будівельно - монтажних роботах.

Встановлено, що довготривала дія шуму викликає в організмі людини різні негативні для здоров'я зміни. Об'єктивно дія шуму проявляється у вигляді підвищеного кров'яного тиску, зниження гостроти слуху, ослаблення уваги, деякого порушення координації руху і зниження працездатності. Суб'єктивно дія шуму може виражатися у вигляді головної болі, запаморочення, безсонниці, загальної слабкості. Комплекс змін, які виникають в організмі під дією шуму, в останній час медиками розглядаються як «шумова хвороба». При влаштуванні на роботу з підвищеним рівнем шуму працівники повинні пройти медичну комісію з участю невропатолога, терапевта та отоларинголога.

Розробка заходів по боротьбі з виробничим шумом повинна починатися на стадії проектування технологічних процесів та машин, розробці плану виробничого приміщення та генерального плану підприємства, а також технологічної послідовності операцій. Цими заходами можуть бути: зменшення шуму в джерелі виникнення; зниження шуму на шляхах його поширення; архітектурно-планувальні заходи; удосконалення технологічних процесів та машин; акустична обробка приміщень. Зменшення шуму в джерелі виникнення є найбільш ефективним та економічним. У випадку коли технічними заходами не вдається знизити шум до допустимих меж, використовують індивідуальні засоби. До них відносяться навушники, вкладиші із ультра-тонкого волокна, противошумні каски, дія яких основана на ізоляції та поглинанні звуку. Засоби індивідуального захисту від шуму повинні володіти слідуючими основними властивостями: знижувати рівень шуму до допустимих меж; не чинити черезмірний тиск на вушну раковину; не знижувати сприйняття мови; не приглушувати звукові сигнали небезпеки; відповідати необхідним гігієнічним вимогам.

Розвиток механізації в будівництві і промисловості будівельних матеріалів визвало широке використання вібраційної техніки, потужних будівельних машин і механізмів. У результаті зросла кількість людей які піддаються негативному впливу високих рівнів вібрації. Шум, як правило, є наслідком вібрації і тому на практиці часто працівники відчувають спільну негативну дію шуму та вібрації. Основними джерелами вібрації та шуму є машини для приготування, розподілення і віброущільнення бетонної суміші. Також вібрація виникає при будівельно-монтажних роботах.

Підвищені рівні вібрації шкідливо діють на здоров'я та працездатність людини. ЇЇ довготривала дія може викликати стійкі зміни фізіологічних функцій робітника. Дія вібрації не тільки негативно відбивається на здоров'ї, погіршує самопочуття, знижує працездатність праці, але інколи призводить до професійних захворювань - віброхвороби. Під дією вібрації найбільші зміни виникають в нервовій та сердечно - судинній системах. Об'єктивно негативна дія вібрації виражається у вигляді втоми, головної болі, підвищеної роздратованості. Ефективне лікування віброхвороби можливе тільки на ранніх стадіях, причому відновлення порушених функцій відбувається дуже повільно.

Розробка заходів по захисту від вібрації робочих місць повинна починатися на стадії проектування технологічних процесів та машин, розробці плану виробничого приміщення, схеми організації робіт. У тому випадку, якщо технічними методами (віброізоляція, віброгасінням) не вдається знизити вібрацію ручних машин та робочих місць до гігієнічних норм, використовують віброзахисні рукавиці та віброзахисне взуття.

6.2 Проектування системи загального рівномірного освітлення даного будівельного майданчика згідно СНиП ІІІ-4-80^* «Техника безопасности в строительстве»

Система штучного освітлення будмайданчика виконується у відповідності до ДБН В.2.5-28-2006 “Природне та штучне освітлення”. При проектуванні освітлення будівельного майданчика необхідно забезпечувати виконання вимог:

достатньої видимості на робочих місцях та рівномірного освітлення будівельного майданчика;

- використання електробезпечних та пожежобезпечних джерел освітлення;

- вимкнення дії джерела освітлення, яке може засліплювати робітників.

На будмайданчику передбачається робоче, охоронне та аварійне освітлення. Відповідно до діючих нормативних вимог загальне освітлення повинно бути рівномірним із значенням освітленості не менше 2,0лк. Охоронне освітлення повинно забезпечувати освітленість - 0,5лк, аварійне - 0,3лк.

Потрібно підібрати освітлювальну систему для штучного загального рівномірного освітлення будівельного майданчика в сутінковий та нічний час доби. Вихідні данні згідно з завданням на проектування:

- ширина освітлювальної площі а = 78м;

- довжина освітлювальної площі l = 129м;

- відстань між щоглами (прийнято згідно з додатком табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^* );

- тип прожекторів, які є в наявності - ПЗС-45.

У прожекторах встановлені ртутні газорозрядні лампи високого тиску - ДРЛ потужністю кожна .

Прийнято прямокутне розташування щогл.

Визначаємо кількість щогл для розміщення прожекторів згідно з табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^*:

,

приймаємо шт.

Визначаємо кількість ламп, потрібних для установлення в прожектори: шт. Згідно з табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^* на кожній щоглі розміщується 3 прожектори типу ПЗС-45.

Визначаємо загальну потужність електроенергії, потрібної для живлення освітлювальної установки: .

Визначаємо одержану розрахунками питому потужність:

,

де S - освітлювана площа, м²

Звіряємо результат з величиною питомої потужності, наведеної в табл. 11 СНиП ІІІ-4-80^*. Визначаємо згідно з цією таблицею параметри освітлювальної установки:

- висота установки прожекторів (щогл) ;

- кут нахилу прожекторів 20⁰ ;

- кут між оптичними осями прожекторів 60⁰ .

Таким чином, установка складається з двох щогл, на кожній встановлено по три прожектори типу ПЗС-45 з лампами типу ДРЛ, потужністю 700Вт кожна. Розташування щогл прямокутне, відстань між щоглами (в ряду) - 160м.

6.3 Техніка безпеки

6.3.1 Основні причини травматизму при будівельно-монтажних роботах. Заходи і засоби безпечного виконання кам'яних робіт

Бетонні та залізобетонні роботи проводять відповідно до затвердженого ПВР. Матеріали, що використовуються для приготування бетонних сумішей, шкідливо діють на організм людини, спричинюючи захворювання шкіри. Крім того, при обробці і транспортуванні.цементу та інших в'яжучих створюється значна кількість пилу, що небезпечно діє на органи дихання. Окремі механізми для цих робіт створюють значний шум, який негативно впливає на органи слуху і нервову систему працюючих.

Збагачення інертних матеріалів та приготування бетонних сумішей нині проводять в основному механізовано на центральних бетонних заводах. Проте на деяких будовах суміші готують на приоб'єктних механізованих бетонозмішувальних установках.

Робітників, які виконують бетонні роботи, забезпечують спецодягом, окулярами і респіраторами.

Арматуру для залізобетонних робіт нині заготовляють і обробляють переважно в добре оснащених механізмами спеціалізованих цехах і доставляють на будівельний майданчик у готовому вигляді.

При невеликих обсягах арматурних робіт арматуру заготовляють у майстернях, оснащених механізмами і верстатами. Для безпеки виконання робіт основні операції в цих майстернях відділяють від другорядних, а верстати розставляють так, щоб виключити перехрестя потоків арматури та розворот стрижнів для обробки другого кінця.

Виконуючи роботи, пов'язані із заготовкою арматури, місця для її розмотування та виправлення обгороджують. Для попередження розлітання відрізків арматури передбачають спеціальні пристрої завдовжки менш як 0,3м. Між двосторонніми верстатами встановлюють запобіжну сітку заввишки 1м. Заготовлену арматуру складають у відведених для цього спеціальних місцях.

Під час виконання робіт, пов'язаних з натягненням арматури, потрібно у місцях переходу працюючих робити захисні огорожі заввишки не менш як 1,8м. Устаткування для натягнення арматури обладнують сигналізацією, що приводиться в дію при включенні приводу. У місцях, де заготовлюється арматура, не повинні перебувати люди ближче ніж за 1м від арматурних стержнів.

Елементи каркасів арматури пакетують, враховуючи умови піднімання, складування і транспортування їх до місця монтажу. Конструкції опалубки для вкладання арматури і бетонної суміші у монолітні конструкції будівель повинні бути надійними. Опалубні роботи складаються із встановлення підтримувальних риштувань, виготовлення опалубки та її монтажу. Опалубку, підтримувальні риштування, а також робочі настили виконують відповідно до ПВР і робочих креслень. При бетонуванні опалубка несе значні навантаження, тому опорні її частини (стояки, підкладки) потрібно встановлювати на надійній основі, щоб не допустити до осідання забетонованих конструкцій.

Часто опалубку виготовляють і поставляють у вигляді великих елементів разом з арматурними каркасами, що є просторовими конструкціями. У цих випадках монтаж опалубки, а також влаштування підтримувальних риштувань виконують, додержуючи всіх вимог техніки безпеки, що належать до монтажних робіт. При проведенні опалубних робіт індустріальними методами затрачають менше зусиль, оскільки виконують менше побічних операцій.

Опалубку з готових елементів збирають так, щоб під час подання монтажним механізмом наступного елемента не пошкоджувались раніше встановлені конструкції чи їхні частини. При встановленні елементів опалубки в кілька ярусів кожний наступний ярус слід установлювати після закріплення нижнього. На опалубці не повинно бути обладнання і матеріалів, не передбачених ПВР, а на настилі опалубки -- людей, які безпосередньо не беруть участі у проведенні робіт.

Розбирають опалубку (після досягнення бетоном заданої міцності) з дозволу виконроба, а особливо відповідальних конструкцій (за переліком, встановленим проектом) -- з дозволу головного інженера.

Перед бетонуванням конструкцій кожної зміни перевіряють стан опалубки, помостів, огорож і драбин. Виявлені недоліки ліквідують до початку виконання робіт. Бункери та інші посудини для подання бетону до місць укладання обладнують справними затворами з замками, що запобігають зайвому вивантаженню суміші. Переміщувати бункер можна тільки при закритому затворі, а відстань між ним і вкладеним бетоном не повинна перевищувати 1 м.

Розбирати опалубку можна після того, як бетон набере необхідної стійкості. Для цього повинні бути відсутні навантаження і дефект у роботі, а також вжиті заходи проти падіння елементів опалубки і обвалення риштувань.

При ущільненні бетонної суміші електровібраторами перевіряють їхню надійність і вживають заходів щодо захисту від ураження електричним струмом.

Під час роботи потрібно стежити ,3а надійністю кріплення самого вібратора. Не можна проводити з вібратором, який працює, будь-які операції. Переміщують його тільки за допомогою гнучких тяг, категорично забороняється переміщувати його за струмовідні шланги. Вібратори виключають через кожні ЗО...35 хв. для охолодження, а також під час перерв чи при переході на інше місце роботи.

При електропрогріванні зону електропрогрівання обгороджують, роблять світлову сигналізацію і знаки безпеки, встановлюють круглодобовий нагляд електромонтерів. Для прогрівання застосовують тільки ізольовані гнучкі кабелі. Відкриту арматуру залізобетонних конструкцій заземлюють.

При виконанні кам'яних робіт потрібно дотримуватися чинних державних актів і будівельних норм, інструкцій з безпечної експлуатації будівельних машин, механізмів та технологічного оснащення, вимог з електро-, пожежо-та вибухобезпеки, а також вимог з виробничої санітарії і гігієни праці. Риштування мають відповідати вимогам міцності, мати достатню просторову сталість і бути надійно закріпленими до стін будівлі. Стояки трубчастих риштувань слід встановлювати у башмаки, а при недостатній міцності основи ще і на підкладки з дощок 50мм завтовшки, які укладають по спланованій поверхні, й кріпити до стіни гаками за анкери, які закладають у кладку під час її виконання. Просторову сталість і незмінність риштувань забезпечують встановленням діагональних в'язів. Металеві риштування треба заземлити та захистити від блискавки. Риштування і помости потрібно оснащувати огорожею заввишки не менше ніж 1м, що складається з поручня, проміжної та бортової дощок заввишки не менше ніж 150мм. Проміжок між стіною і робочим настилом риштувань не повинен перевищувати 50мм.

Будівельні матеріали слід рівномірно розташовувати в межах риштувань і помостів, робочі настили регулярно очищувати від сміття, а взимку від снігу й ожеледиці та посипати піском. Усі отвори у стінах, які розташовані на рівні настилу риштувань і помостів або не вище ніж 0,6м від їхньої поверхні, а також ліфтові шахти без настилу треба закривати інвентарною огорожею. На робоче місце цеглу і дрібні блоки слід подавати пакетами на піддонах з футлярами, які виключають їх випадання. При великоблоковій кладці захоплюючі пристрої слід знімати тільки після установлення блока в проектне положення та остаточного або тимчасового його закріплення. Монтажну оснастку, за допомогою якої подають матеріали на яруси, потрібно укомплектувати пристроями, які виключають їх самостійне розкриття і випадання матеріалу.

6.3.2 Виконання розрахунку небезпечних зон

Під час організації будівельного майданчика, розміщенні дільниць і робочих місць, проїздів, проходів, необхідно встановити небезпечні для людей зони. Під небезпечною зоною розуміють частину простору, в якій діють постійно або виникають періодично фактори, що створюють загрозу життю і здоров'ю працюючих. Небезпечні зони позначаються знаками безпеки і написами встановленої форми.

За допомогою самохідного крану передбачається монтаж будівельних конструкцій цеху по обслуговуванню та ремонту автомобілів в м. Конотоп. Визначимо границі небезпечної зони, враховуючи можливий відліт конструкції в сторону під час її падіння при розриві гілки стропу.

Вихідні данні:

- висота підйому конструкції H = 45м;

- довжина гілку стропа ;

- кут між вертикаллю і гілкою стропа ;

- половина довжини більшої сторони панелі (відстань від центра тяжіння до краю більшої сторони) ;

- максимальний виліт стріли крану r = 10м;

- ширина підкранової колії ; довжина підкранової колії

L = 25м.

Визначаємо можливий відліт панелі:

S = 12,8м.

Знаходимо радіус небезпечної зони: R = r + S = 10+12,8 = 22,8м.

Визначаємо границі небезпечної зони:

1. По довжині колії R₂ = L + 2R = 25 + 2*22.8 = 70.6м;

2. По ширині підкранового шляху R₁ = 2R + C = 2*22.8 + 2.5 = 48.1м.

Таким чином, радіус небезпечної зони 22,8м.

6.3.3 Основні організаційні та технічні заходи і засоби електробезпеки на даному будівельному майданчику. Комп'ютерний розрахунок захисного заземлення

У процесі експлуатації електроустановок нерідко виникають умови при яких навіть найсучасніше устаткування не забезпечує безпеки працюючого і вимагає застосування спеціальних захисних засобів.

Безпека обслуговування електроустановок будівельних майданчиків забезпечується в основному так:

1) підтримка необхідного стану ізоляції у всіх її елементах, а в окремих випадках застосування підвищеної ізоляції, зокрема застосування подвійної ізоляції; дотримання відповідних безпечних розривів до струмоведучих частин;

2) забезпечення неприступності електричних мереж;

3) використання ізолюючих основ, виконання корпусів електроустаткування з ізоляційних матеріалів; застосування пристроїв, розрахованих на харчування від мереж напругою 42В і нижче; блокування апаратів пуску для запобігання помилкових включень електроустановок; заземлення корпусів електроустаткування й елементів електроустановок, що можуть виявитися під напругою; застосування поділяючих трансформаторів.

Електроенергія використовується для електроприводів, освітлення, зварювання і т. д. Специфіка будівельно-монтажних робіт викликає деякі труднощі в забезпеченні надійної електробезпеки. Безпека обслуговування електроустановок будмайданчиків забезпечується при:

- підтриманні потрібного стану ізоляції всіх електричних установок;

- забезпеченні недоступності електромереж;

- використанні пристроїв, розрахованих на напругу 42В та нижче;

- в підвалах використання пристроїв, розрахованих на напругу 12В;

- блокуванні апаратів пуску для запобігання помилкових включень електроустановок;

- заземленні корпусів електрообладнання.

До заходів підвищення електробезпеки також відносяться:

- відключення від електромережі користувачів, які не користуються електроенергією деякий проміжок часу;

- відключення мережі по закінченню роботи на будмайданчику;

- забезпечення будмайданчиків індивідуальними засобами захисту в необхідній кількості;

-

- встановлення громовідводу на будівельному майданчику;

- забезпечити заземлення малярних, штукатурних станцій.

Електромонтажні роботи в діючих електроустановках виконуються після зняття напруги з усіх струмоведучих частин, що знаходяться в зоні проведення робіт, їхнього від'єднання від діючої частини електроустановки, забезпечення видимих розривів електричного ланцюга і заземлення від'єднаних струмоведучих частин. Зона проведення робіт відділена від діючої частини електроустановки суцільним або сітчастим огородженням, що передує випадковому проникненню в цю частину персоналу монтажної організації. Персонал перед допуском до роботи в діючих електроустановках повинен бути проінструктований з питань електробезпечності на робочому місці відповідальною особою, що допускає до роботи.

У будівництві найбільш широко використовують установки напругою до 1000В з глухо заземленою централлю чи трансформатора генератора електростанції. У цих системах варто застосовувати заземлення - занулення, відповідно до якого обов'язково металевий зв'язок корпусів електроустаткування, що відповідають висновків трансформаторів - споживачів із заземленою централлю джерела харчування. Застосування заземлення без металевого зв'язку з централлю забороняється.

Виконуємо розрахунок захисного заземлення.

Вихідні данні:

1. Грунт - чернозем;

2. , Ом*м - 40;

3. Розташування електродів - у ряд;

4. - 1;

5. , м - 2,4;

6. , м - 0,05;

7. Заземлення, доп. опір, Ом - захисне, 4;

8. , кількість електродів - 5.

Виконавши комп'ютерний розрахунок захисного заземлення отримали - опір, , Ом - 2,621.

6.4 Пожежна безпека

Заходи, при яких виключається можливість пожежі та вибуху, а у випадку їх виникнення забезпечується захист людей та матеріальних цінностей називають пожежною безпекою. При визначенні ступеню вогнестійкості будівлі та її елементів, а також при плануванні будівлі враховується ймовірність виникнення пожежі або вибуху, розміри тхарактер наслідків аварії.

Згідно СНиП 2.01.02-85 вимагаєма межа вогнестійкості будівельних конструкцій визначається ступінню вогнестійкості проектуємої споруди. В свою чергу требуєма ступінь вогнестійкості виробничих споруд промислових підприємств визначається за СНиП 2.09.02-85 в залежності від категорії вибухопожежної небезпеки виробництва, площі та поверховості споруди. Після визначення вимагаємої ступіні вогнестійкості будівлі потрібно встановити регламентуємі СНиП 2.01.02-89 мінімальні межі вогнестійкості основних конструкцій споруди і максимальні межі розповсюдження вогню по цим конструкціям. Цех по обслуговуванню та ремонту автомобілів має І ступінь вогнестійкості (будівля з несучими та огороджуючими конструкціями із бетону та залізобетону, з приміненням листових та плиточних негорючих матеріалів), категорії по вибухопожежній небезпеці - Б, В, Д.

Під вогнестійкістю розуміють здатність будівельних конструкцій опиратися дії високих температур в умовах пожару і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції. Вогнестійкість відноситься до числа основних характеристик конструкцій і регламентується будівельними нормами та правилами. Час, по закінченню якого конструкція втрачає несучу або огороджуючу здатність, називають межею вогнестійкості. Залізобетонні конструкції завдяки їх негорючості та порівняно невеликій теплопровідності непогано справляються з дією агресивних факторів пожару. Межа вогнестійкості залізобетону залежить від розміру січення конструкції, товщини захисного шару, виду, кількості та діаметру арматури, класу бетону і виду заповнювача, навантаження на конструкцію і схеми її обпирання. Межа вогнестійкості огороджуючи конструкцій по прогріванню протилежної вогню поверхні на 160⁰ С (перекриття, стіни, перегородки) залежить від їх товщини, виду бетону і його вологості. Зі збільшенням товщини і зменшенням щільності бетону межа вогнестійкості

збільшується. Межа вогнестійкості колон залежить від схеми прикладення навантажень, розмірів поперечного січення, відсотка армування, виду крупного заповнювача бетону і товщини захисного шару в поперечній арматурі. Руйнування колони при нагріванні відбувається в результаті зниження міцності арматури та бетону. При пожежах, як правило, стіни обігріваються з однієї сторони і тому прогинаються в сторону пожежі, або в іншому напрямку. Трьох шарові самонесучі панелі зовнішніх стін піддаються дії невеликих навантажень, тому вогнестійкість цих стін звичайно задовольняє противопожежним вимогам.

Пожежі, як правило, виникають в одному місці і поширюються по горючим матеріалам та конструкціям. Виникнення пожежі пов`язано з порушенням протипожежного режиму та неуважною поведінкою з вогнем. Відсутність достатньої культури на будівельних майданчиках, забруднення території горючими матеріалами, невиконання вимог пожежної безпеки при генеральному плануванні призводить до виникнення пожежі. Пожежна безпека будівлі в значній мірі визначається її вогнестійкістю, яка залежить від вогнестійкості основних конструктивних елементів. При розробці генеральних планів необхідно передбачати забезпечення санітарних та протипожежних розривів, додержання мінімально допустимих розривів між житловими та громадськими будівлями, забезпечення проїздів та під'їздів пожежних автомобілів до будівлі, водоймищ або пожежних гідрантів.

Основні вимоги пожежної безпеки до території будівельного майданчику на період будівництва наступні:

- до початку будівельних робіт необхідно прокласти внутрішньо

- майданчикові дороги та під'їзні шляхи з влаштуванням не менше двох в'їздів;

- тимчасові побутові приміщення слід розташовувати на відстані не менше 24м від будівлі, що будується;

- при складуванні конструкцій необхідно додержуватись розривів між складами та будівлею;

- при зберіганні на відкритих площадках горючих матеріалів (толь, руберойд), їх необхідно розташовувати на відстані 24м від будівлі;

- склади для зберігання балонів зі стиснутим газом повинні відповідати вимогам правил влаштування та безпечної експлуатації балонів, які працюють під тиском;

- будівельний майданчик повинен бути обладнаний телефонним та радіозв'язком для виклику пожежної служби;

- тимчасові електричні мережі та електрообладнання слід монтувати та експлуатувати у відповідності до правил влаштування електрообладнання;

- при експлуатації будівельних машин місця їх стоянки необхідно забезпечити засобами пожежегасіння (відстань від машини до будівлі І класу вогнестійкості приймається 9м);

- будівельний майданчик обладнується засобами пожежегасіння та виділяються місця для паління.

До засобів гасіння пожежі, які ефективно використовуються на початковій стадії пожежі, відносять пожежні крани, вогнегасники, пісок. Зовнішнє пожежегасіння передбачене від пожежних гідрантів, установлених на кільцевій водогінній мережі.

VII Економоміка будівництва об'єкта

7.1 Визначення техніко-економічних показників

1. К_уд - показник питомих капітальних вкладень на основну розрахункову одиницю (1м³ будівельні чи обсяги 1м² загальної площі будівлі і т.д.):

К_уд = К_в:V_Б=213460.428:26264.8=8.127 тис. грн./м³;

К_уд = К_в: S_B=213460.428:583.7=365.7 тис. грн./м²;

де К_в - повна кошторисна вартість об'єкта (об'єктів), грн; V_б, S_б - технічні показники об'єкта, м³, м² і т.д.

2. Техніко-економічна оцінка трудових витрат - трудомісткість робіт і виробітку дається на підставі «Об'єктного кошторису» з обліком:

а) Т_пр.об - прийняту об'єктну трудомісткість на зведення об'єкта (об'єктів), люд-дн, у які включені витрати праці робітників, зайнятих на неосновних будівельно-монтажних роботах (за рахунок накладних витрат, що обслуговують машини, внутрібудівельного транспорту й ін.);

Т_пр.об = 38035 люд.-дн.

б) Т_п._р - витрати люд-дн робітників, зайнятих на підсобних виробництвах (бетонно-розчинні вузли, майстерні в розмірі 12% від величини Т_пр.об);

Т_пр = 38035*0,12=4564 люд.-дн.

в) Т_у.п. - витрати праці управлінського й обслуговуючого персоналу (службовців і МОП), що приймаються в розмірі -10% від величини Т_пр._об

Т_у.п = 38035*0,10=3803.5 люд.-дн.

Виробіток (В_р) обчислюється в тис. грн на 1 чол.-день облікового працівника:

В_р = С_ст : Т_овщ, тис. грн/люд-дн,

В_р = 141470,618:46402,5=3,05тис. грн/люд-дн,

де С_ст - кошторисна вартість об'єкта (будівельно-монтажних робіт) nо об'єктному кошторису, грн;

Т_овщ - загальна трудомісткість по об'єкту, що визначається по формулі:

T_общ = T_проб + (Т_пр.об * 0,12) + (Т_пр.об * 0,10), люд-дн

Т_общ = 38035+4564+3803.5=46402.5 люд-дн

3. Показники потреби в основних будівельних матеріалах на 1м загальної (корисної, приведеної) площі бетону, сталі і т.д. підраховуються на підставі «Відомості обсягів робіт і вироблення ресурсів».

4. Технологічність проектних рішень визначається за наступним показником: рівень збірності (К_сб - коефіцієнт збірності).

К_сб =С_ст.сб.к : С_ст.м-к

К_сб = 3059,939:133407,191=0,023

де С_ст.сб.к - кошторисна вартість збірних конструкцій з бетону,

залізобетону, дерева і металу, тис. грн, що приймається за даними локальних кошторисів;

С_ст.м-к - кошторисна вартість усіх матеріалів і конструкцій, грн, що також приймається по локальних кошторисах.

Размещено на Allbest.ru