Облаштування та озеленення саду в м. Миколаєві

Найбільшою складовою вартості земляних робіт являються транспортні витрати. Таким чином, вертикальне планування краще вести з розрахунком мінімальних переміщень земляних мас, щоб об'єми насипів і виїмки на окремих ділянках збалансувались, а земляні роботи виконувались з використанням землекопаючих - транспортних машин без перевантажувальних робіт.

При проектуванні вертикального планування меморіального парку в с. Мазепинці використовуємо метод горизонталей. Об'єм земляних робіт розраховують по ділянках, на які розбивають проектуючу територію. Для потрібно накреслити сітку квадратів зі сторонами, рівними 20м. На цій сітці проектують картограму земляних робіт. Картограмму виконують зазвичай в тому ж масштабі, в якому розроблений план вертикального планування. Для побудови картограми у кутах квадратів виписують чорні та червоні позначки (існуючі і проектуючі), що знаходяться за відмітками на плані методом інтерполяції. Чорні позначки вписують внизу, праворуч від розглянутих точок, а червоні - вверху. Робочі позначки, тобто різниця між червоними і чорними відмітками, що характеризують об'єм насипу (зі знаком "+") або виїмки (зі знаком "-").

Таблиця 2. - Відомість визначення об'ємів земляних робіт

Виймання	Насип
Назва об'єкту	Площа об'єкту, м3	Об'єм земляних робіт	Назва об'єкту	Площа об'єкту, м3	Об'єм земляних робіт
Доріжки	278	113	Рокарій і посадки під кущі і дерева	11 464	50 2
Декоративна водойма	90	126	Посадки під кущі і дерева	476	26
Фонтан	12,6	25,2	Посадки під кущі і дерева	476	25,2
Будівлі: 1.адміністація 2.теплиця	120 100	120 100	Посадки під кущі і дерева	476	90 100

3.6 Розрахунок зливової каналізації

Дощова каналізація є однією з тих систем, без яких не може обійтися жоден сад. Дощова каналізація не є сучасним винаходом. Вона застосовувалася дещо в іншому вигляді ще в стародавньому Римі. Сьогодні дощова каналізація - це система труб, воронок, перехідників, фільтрів і інших спеціальних деталей, які зібрані воєдино і вирішують проблему відведення з території дощової і талої води. Системами збирання води обладнується садові доріжки, автостоянки і інші місця, де надлишок води явно небажаний і може пошкодити створеним зеленим насадженням.

До елементів зливової каналізації відносяться дощоприймачі, лотки, труби і дощові колодязі. Зливова каналізація захищає фундаменти будівель та споруд, дорожнє покриття (тротуари та бруківку) і газони.

За своєю будовою зливова каналізація досить проста: вода по похилих поверхнях стікає в канали, по яких доставляється в колектор, Для очищення води, що потрапляє в ливнівки, застосовують пісковловлювачі. Також у системі зливової каналізації використовуються точкові водозбори - дощоприймачі, куди вода збирається з-під водостічних труб, кранів і колонок. Щоб видалити з води сміття дощоприймачі оснащуються спеціальними фільтрами.

Одним з елементів системи зливової каналізації є труби, по яких і транспортується вода. Як і у всіх інженерних комунікаціях, в каналізації, у т.ч. і зливової, раніше використовували металеві (чавунні) і залізобетонні труби. Однак ці матеріали недостатньо довговічні і герметичні, їм на зміну прийшли полімери. У сучасних каналізаційних системах успішно використовують пластикові труби: поліетиленові (ПЕ), полівінілхлоридні (ПВХ) і поліпропіленові (ПП).

Найбільш поширеним трубним матеріалом є поліетилен (ПЕ). Для зливової каналізації успішно застосовуються двошарові гофровані поліетиленові труби (типу КОРСІС). У порівнянні з трубами з традиційних матеріалів ПЕ труби володіють такими перевагами як довговічність, набагато менша вага (в 10 разів легше чавунних), герметичність, можливість використання сучасних технологій при монтажі, можливість повторного монтажу, екологічність та багато інших. Гофровані труби КОРСІС ефективно використовуються в капітальному будівництві, де потрібна вища кільцева жорсткість.

У сучасній зливової каналізації замість морально застарілих і нетривких залізобетонних колодязів успішно застосовуються поліетиленові колодязі, створені на основі труб КОРСІС.

Повсюдно застосовуються в зливовій каналізації і труби з непластифікованого полівінілхлориду (НПВХ). В Україні виробляють каналізаційні ПВХ труби діаметрами від 110 до 630 мм, як одношарові, так і тришарові. Труби ПВХ застосовують частіше в індивідуальному будівництві.

Також застосовуються в системах зливової каналізації поліпропіленові (ПП) каналізаційні труби.

Таблиця 3. - Розрахунок матеріалів та робіт з влаштування зливової каналізації

№ п/п	Специфікація обладнання, види робіт	Одиниця виміру	Кількість, шт., об'єм робіт	Ціна, грн	Сума, грн.
1	Зливоприймачі	штук	8	50	400
2	Трійники пластикові150/90		6	25	150
3	Труби пластикові 150-4000	М	800	36	28800
4	Бетонні круги для ревізійних колодязів 120х100	штук	20	250	5000
5	Бетонні кришки	штук	20	200	4000
6	Пластикові люки	штук	26	400	10400
7	Пісок	м3	60	100	6000
Робота
1	Прокопування ровів для укладки труб нижче рівня промерзання ґрунту	м3	64	75	4800
2	Укладка і монтаж труб з нівеліром на піщану основу	М погонні	800	25	20000
4	Загортання, утрамбовування, вирівнювання поверхні	м3	1000	25	25000
5	Монтаж зливо приймачів	штук	8	100	800
Всього:	105350

Отже, для облаштування дощової каналізації необхідно затратити 105350 грн.

Характерні помилки На жаль, забудовники прагнуть зекономити не лише на дрібницях, а й на дощовій каналізації. Нерідко в цілях економії дощову воду з водостічних труб зливають прямо на підмостку. Це цілком безрозсудне рішення, оскільки в цьому випадку вода стікає в грунт і потім проникає в зону встановлення фундаменту, що призводить осідання і деформації під вагою.

У кращому випадку як наслідок - серйозний ремонт. Побудувавши одного разу дощову каналізацію, мало хто утрудняє себе її профілактикою і обслуговуванням, яке потрібно проводити не менше 2 раз на рік. Чистка дощової каналізації - це не занадто складна процедура. Стандартне обслуговування трубопроводів, пише iBud.ua, включає видалення сміття з дощових воронок і очистка мулу з колодязів. Регулярний догляд - це промивання лотків напором чистої води зі шланга і чищення пісковловлювачів і сміттєвих кошиків з дощоприймачів. Нерідко дощову воду відводять в дренажну систему для економії, а це робити теж небажано, оскільки під час сильного дощу обумовлює піднімання рівня води з можливим підмивом фундаменту. Те ж, до речі, може статися при неякісному монтажі стиків. Тому не можна при монтажі дощової каналізації економити на гідроізоляції з'єднань і якості гідроізоляційних матеріалів. Не можна використовувати неякісні мастила. Не допускається розташування кришки дренажного колодязя в місцях руху транспорту.

3.7 Розрахунок дренажної системи

При комплексному освоєнні ділянки під забудову й зону відпочинку часто з'являється необхідність у будівництві дренажу. Основне питання, хвилююче практично всіх власників: «Як зробити його правильно?»

На дренаж звичайно покладають наступні завдання:

- швидкий відвід поталих вод, що дозволяє використовувати ділянку майже відразу після відтавання мерзлоти;

- зниження рівня ґрунтових вод;

- відвід надлишкових вод від тривалих опадів, в основному в глинистих ґрунтах.

Проектування дренажної системи потрібно довіряти фахівцям, які можуть урахувати особливості осушуваної ділянки й гарантувати нормальну роботу дренажу.

На невеликих ділянках проект дренажу може бути виконаний без розрахунку. При цьому використовується великий практичний досвід і вироблені стандарти, що включають у себе:

- ухил і діаметр дрен;

- відстань між дренами;

- глибину залягання дрен;

- планове розташування дрен;

- пристрій гирлової частини й оглядових колодязів і інші.

Розрахунки потреби в матеріалах та видах робіт здійснюють за формою (Таб. 4).



Таблиця 4 - Розрахунок робіт та потреба в матеріалах під час влаштування дренажної системи

№ п/п	Види робіт, назва матеріалів	Одиниця виміру	Кількість	Ціна, грн..	Сума, грн..
1	Викопування дренажних канав вручну з ввезенням ґрунту	м3	500	100	50000
2	Нівелювання дна	м. п.	44	15	660
3	Укладання дренажних труб з обмотуванням спентбойтом	м. п	79	25	1975
4	Пошарове засипання дрен: гравієм, щебенем піском ґрунтом	м3	100	75	7500
Матеріали
1.	Труба дренажна пластикова 150 мм	м. п.	440	25	11000
2	Труба дренажна пластикова 60 мм	м. п.	120	15	1800
3	Спенбойт	м2	70	5	350
4	Пісок	м3	38	50	1900
5	Щебінь	м3	18	40	720

Отже, після розрахунків проведених на укладання дренажної системи, можна зробити висновок, що для цього необхідно 75905 грн.

3.8 Схема влаштування системи автоматичного зрошення

В сучасних садах для зрошення газонів використовують системи автоматичного зрошення способом дощування. Ця система дозволяє економно використовувати воду, якісно і рівномірно зрошувати рослини. Автоматичний пристрій для зрошення включає програматор - блок управління, який дозволяє визначати час та тривалість зрошення, дозу і зону зрошення; фільтри - очищують воду від сторонніх примісей; насос - забезпечує тиск в системі від 5до 7 атмосфер, електромагнітні клапани - почергово відкривають на певний проміжок часу крани на певній зоні зрошення; труби - пластикові труби забезпечують подачу води від ємності з водою до місця дощування; форсунки - забезпечують розпилення води у певному напрямі, ротори - забезпечують розпилення води під певним кутом; крапельниці - використовуються для організації крапельного зрошення під деревами та кущами. Як правило ділянку розбивають на зони, які зрошуються почергово. Важливо правильно розрахувати систему зрошення, щоб забезпечити ефективне зрошення усієї території.

Переваг автоматичного поливу в порівнянні з іншими видами поливу значні:

1. Економія часу (газон вимагає величезної кількості води, тому якщо невелику ділянку ще реально полити із шланга, то на ділянках площею більше 10 соток просто нереально здійснити потрібний полив, тому що він займе більше 5 годин на день; говорити про рівномірність такого поливу взагалі не доводиться).

2. Економія води (а відповідно і грошових ресурсів; на багатьох ділянках вода вже платна. Надалі вода буде тільки дорожчати і вільний доступ до неї буде обмежуватися).

3. Рослини отримують необхідну кількість опадів. Система розраховується виходячи з насаджень і норм опадів для них.

4. Відсутність людського чинника. Випадки, коли у найспекотніші літні дні садівники хворіють або господарі їдуть у відпустку.Тільки професійні системи поливу повністю позбавляють господаря від участі в поливі: не потрібно турбуватися про вмикання і вимикання системи.

5. Своєчасний полив (вже для всіх відома істина, що полив повинен відбуватися вночі. Рослина має поливатися не на пекучому сонці, щоб не отримати опіки).

6. Рівномірність поливу (особливо нерівномірний полив помітний на зеленому газоні. Коли через кілька тижнів поливу дуже помітними стають бурі плями, ділянки, на які вода потрапляла менше, і яскраво зелені, що знаходяться ближче до водяних колонок або які було «зручніше» поливати. У результаті виходить НЕ довгоочікуваний яскравий зелений газон, а килим різнокольорових плям.).

7. Естетика процесу (немає постійно присутніх на ділянці шлангів або садівників), в літній час полив здійснюється кожного дня.

8. Досить легке сервісне обслуговування (продування системи стислим повітрям на зиму.

Проектування систем автоматичного зрошення - це найвідповідальніший момент, під час якого необхідно враховувати безліч різноманітних факторів, що суттєво впливають на ефективність роботи системи автоматичного зрошення. Розумно спроектована та технічно правильно змонтована система автоматичного зрошення сприяє оптимальному розвитку рослинності в період вегетації, сприяє максимальну декоративності зелених насаджень, збільшує період цвітіння, сприяє утворенню щільної дернини та насиченого зеленого фону газону.

Кожна нова система автоматичного зрошення проектується та монтується паралельно з ландшафтним проектуванням та висаджуванням рослинності у відповідності до особливостей архітектурно-ландшафтних композицій, мережі доріжок, тротуарів, інших елементів мощення, а також будівельних споруд.

Для початку розробки проектної документації вкрай необхідно мати такі дані та характеристики:

1. Точний генеральний план ділянки з відображенням рельєфу та закладними трубами під доріжками (якщо такі передбачені).

2. Дендроплан та посадкові креслення. План вертикального озеленення

3. Ґрунтові умови з детальною характеристикою поверхневих і підґрунтових слоїв.

4. Показники фізичного стану ґрунтів.

5. Схема та принцип роботи дренажної системи.

6. Дані про джерела водопостачання:

- свердловина (дебіт, тиск, характеристики встановленого обладнання, комплексний аналіз води);

- місцева мережа водопостачання (потужність м3/год., тиск bar в години пік інтенсивного використання водопроводу, комплексний аналіз води);

- природне водоймище (характеристика берега, висота від дзеркала води до рівня зрошуваної майданчика, глибина водоймища на відстані 1, 2, 4 м. від берега, стан дна водоймища (мул, пісок і т.п.), наявність плаваючих фізичних часточок та коплексний аналіз води, присутність руху річкового транспорту);

- інше джерело водопостачання.

7. Бажаний метод управління системою поливу - ручний, автоматичний (кількість запусків на добу), автоматичний з можливістю дистанційного керування (радіус м.), автоматичний з можливістю управління та контролю за допомогою модемних інтерфейсів, автоматичне корегування опадів за допомогою погодних станцій.

8. Місце знаходження насосного обладнання та системи дозування розчинних добрив (якщо встановлюється).

9. Місце розташування електроживлення, потужність ___ В, ___ кВт.

10. Місце встановлення проміжної накопичувальної місткості (якщо передбачено).

11. Місце встановлення контролера та іншого обладнання з управління та використання води.

12. Присутність на ділянці садових гідрантів, бажана відстань між ними.

Складові частини автоматичної системи зрошення:

Контролер - це «мозок» системи. Він управляє електромагнітними клапанами, забезпечуючи їхнє почергове увімкнення. Коли клапан закінчив свій полив, контролер увімкне полив наступної запрограмованої зони. Цей процес називається циклом поливу.

За допомогою контролера можна запрограмувати певні дні поливу, час увімкнення зон, тривалість поливу кожної зони. Деякі контролери оснащені додатковими функціями - сезонне регулювання, можливість підключення дистанційного пульта керування й ін. Також існують автономні контролери, які працюють за допомогою батареї (9V).

Електромагнітний клапан управляє групою зрошувачів, яка утворює зону поливу. Кількість зон на ділянці залежить від багатьох факторів: складності дендроплану, ландшафту, параметрів водозабору. Відповідно, скільки зон поливу буде на ділянці, стільки й необхідно електромагнітних клапанів. Кожний клапан з'єднаний кабелем із установленим контролером.

Спринклери (зрошувачі або поливальні голівки) - це невід'ємна частина системи автоматичного поливу. Саме вони забезпечують подачу води й відповідають за її розпилення. Величезні асортименти поливальних голівок дають змогу втілити будь-який, навіть найскладніший проект.

Датчики погоди й метеостанції. На сьогоднішній день без них не обходиться жодна ділянка! Під час дощу, сильних поривів вітру або заморозків метеостанція вимикає полив. Тим самим захищає рослини й запобігає марній витраті води. Саме датчик погоди подбає про ландшафт і економію витрат.

Дистанційний пульт керування дасть змогу управляти поливом без втручання в програму контролера! З його допомогою можна не тільки продемонструвати роботу системи поза запрограмованими запусками, а й додатково полити ту або іншу зону ділянки.

3.9 Схеми влаштування системи освітлення

Світильники - це садово-паркові споруди, які використовуються для освітлення садово-паркового об'єкту, об'єднані в в систему декількох видів джерел світла.

Система освітлення ділянки

Системи освітлення ділянки несуть як практичну (освітлення доріжок, майданчиків, в'їзду, охоронне освітлення) функцію, так і декоративну (освітлення квітників, альпінарію, водоймища і т.д.).

При проектуванні дизайнер передбачає, які куточки саду краще виділити, як ефектніше зробити підсвічування водоймища, визначає місця для кожного світильника, в залежності від його функції і загального задуму. Вдале ландшафтне освітлення додає саду незвичайну красу.

Для кожної частини ділянки, з огляду на його функціональне призначення, підбирається певний вид світильника:

Для чергового освітлення ліхтарі повинні стояти на високих опорах при в'їзді на ділянку та вздовж периметру. Систему вмикання цих світильників використовують, зазвичай, автоматичну, комплектуючи її сутінковим датчиком (включає освітлення при настанні темряви), а також датчиком руху (спрацьовує при появі рухомих об'єктів);

Для освітлення доріжок і стежин використовують світильники висотою 1,0 м. Дуже ефектно виглядає підсвітка, що позначає контури доріжки. Це можуть бути світильники вбудовані в бруківку, півметрові стовпчики-болларди, бруківка що світиться (Брик);

Для освітлення парадного входу, майданчиків, зон відпочинку, а також уздовж доріжок зазвичай використовують високі ліхтарі, висотою не менше 2,0 м;

Для освітлення рослин і малих архітектурних форм використовується декоративне підсвічування. Це можуть бути як невеликі точкові світильники, підсвічування знизу, так і прожекторна підсвітка крупномірів та інших окремих об'єктів великого розміру, що вигідно підкреслює фактуру.

Для підсвічування водоймищ, каскадів, струмків та фонтанів використовуються підводні прожектори, плаваючі світильники, точкові світильники. Ця система освітлення абсолютно безпечна, оскільки живиться від мережі з напругою 12 вольт.

Керування системою освітлення

Керування системою освітлення може бути автоматичним або ручним. При ручному керуванні для кожної зони освітлення або безпосередньо світильника встановлюється власний вимикач. Автоматичні системи ландшафтного освітлення забезпечені таймером, який в певний час, вмикає і вимикає певні зони системи освітлення.

Освітлення ділянки

Система освітлення ландшафту парку культури і відпочинку повинна виконувати два завдання: практичну і естетичну. Рішення першої гарантує повноцінне "нічне життя" парку. Що стосується другого, то тут мова йде про формування комфортного візуального середовища - "паралельного світу", створеного в рамках добре знайомих географічних і архітектурних реалій.

Наповнююче освітлення

Найбільш простий, функціональний прийом, який зводиться до розміщення на високих опорах прожекторів наповнюючого світла. Використовується, як правило, для освітлення допоміжних територій або периметра ділянки.

Загальне освітлення

Традиційно для цих цілей використовуються високі світильники різних видів, в тому числі так звані Пушкінські ліхтарі, які крок за кроком встановлюються вздовж доріжок, у майданчиків для відпочинку і т.п.

Найбільш виграшне для світильників даного класу співвідношення ціна-якість пропонують вітчизняні фірми. Власна арматура та комплектуючі від західних виробників (в основному розсіювачі, як скляні, ручного виготовлення, так і виконані з якісних пластмас) забезпечують досить широкий асортимент. При цьому замовник має можливість не тільки підібрати плафони потрібної конфігурації, кольору (прозорі, матові і т. д.), розміру, але й "сконструювати" висоту світильника. В окремих випадках під замовлення відливають або навіть видувають сам розсіювач.

Маркувальне освітлення

Маркувальне - тому, що покликане не освітлювати, а позначати. Цей прийом використовується для отримання того чи іншого візуального ефекту: створення світлового контуру, виділення кордону пішохідних і автомобільних доріжок або позначення напрямку руху.

Вибір засобів для цих цілей величезний. Це можуть бути півметрові "стовпчики- болларди", оптоволоконне "перевернуте зоряне небо", бруківка що світиться (Брік) і т. д.

Загальна вимога для таких освітлювальних приладів - високий ступінь захищеності від механічних впливів. Наприклад, ударостійке скло бруківки, що світиться витримує вагу до 2000 кг.

Освітлення рослинності і малих архітектурних форм

Цілеспрямоване підсвітлення рослинності і малих архітектурних форм ділянки є одним з тих прийомів, завдяки яким ландшафт знаходить неповторне, "авторське" звучання. Використовуються як мінімум два основних принципи освітлення з землі (прожектори, переносні світильники на гострому стовпчику типу "Спайк") і підсвічування зверху. В останньому випадку застосовуються освітлювальні прилади які не завдають шкоди рослинам. Досить популярне розміщення в кроні дерев гірлянд з малогабаритними лампочками, круглий рік створюють святковий "новорічний" настрій.

Що стосується малих форм, то найбільш ефективним засобом вважаються вбудовані в землю асиметричні прожектора.

Основна вимога при використанні підсвітки - "невидимість" освітлювальних приладів.

Освітлення водойм

Найбільш складний, що потребує певних технічних вимог, але в той же час вдячний прийом, що дозволяє при правильному підході досягти дивовижних ефектів. Одна з основних вимог, якщо мова йде про підсвітку зсередини, полягає в тому, що живлення освітлювальних приладів повинне бути від напруги не вище 12 В. Цій вимозі відповідають герметичні світлодіодні і галогенні (метало-галогенні) світильники.

Більш того, перші є кращими, оскільки мають значно більший термін експлуатації і дозволяють реалізовувати різні колірні сценарії. Гнучкі волоконні світловоди, в принципі, знімають питання контакту струмоведучих частин з водою.

Всі ці види освітлення буде використано для створення запроектованого парку.

3.10 Конструкції різних типів дорожніх покрить

Дорожня мережа саду, а саме використані дороги, доріжки, стежки повинні забезпечувати зручний зв'язок входів в сад з всіма його функціональними зонами і окремими об'єктами в середині них. При організації дорожньої мережі необхідно враховувати призначення і розміри саду, особливості ландшафтної і планувальної ситуації. Рекомендовано в загальном балансі території саду дороги повинні складати - 2-4%. Відносна протяжність доріг - 50-100м/га. Характеристика дорожньої мережі саду за функціональним призначенням зображена в (Табл.5).

Таблиця 5. Ширина паркових доріг

№ н/п	Типи паркових доріг	Ширина, м	Довжина, м	Площа, М2
1	Основні пішохідні алеї і дороги	6,0	40	240
2	Другорядні алеї і дороги	3,0	60	180
3	Додаткові пішохідні дороги і стежки	1,5	200	300

Головна пішохідна дорога розрахована з пропускної здатності не більше 300люд./год, що забезпечує комфортність і неприривність руху

Австоянка для автомобілів займає площу 215 м² із розрахунком 2-3 машино-місць на першу чергу і 5-7 машино-місць на розрахунковий облік.

Так, як земельний участок автостоянки на одне місце слід приймати:

Легкові автомобілі - 25 м²

Автобуси - 40 м²

Мотоцикли с коляскою - 8 м²

Без коляски - 3 м²

Для велосипедів при установці на одне колесо - 0.6 м²

На два колеса - 0.9 м^2.

Дорожнє покриття повинно бути достатньо міцним, довговічним, водонепроникним. До дорожнім покриттям пред'являються вимоги індустріалізації і механізації виробництва робіт, санітарно-гігієнічні вимоги експлуатації та збирання (беспильность, безшумність при русі транспорту, можливість механізованого збирання).

При виборі типу дорожнього покриття необхідно враховувати його призначення, економічну доцільність, можливості промисловості, а при виборі конструкції - властивості грунту.

Найбільш поширеним видом дорожнього покриття до недавнього часу вважалися асфальтові. Однак останнім часом більш прогресивним і економічним видом вважаються збірні покриття. Вони найбільш індустріально, декоративні, відповідають вимогам ландшафтного дизайну в плані різноманітності типорозмірів, форм, фактури, кольору; при необхідності ремонту їх можна розібрати, не пошкодивши, та будуть використані знову . Але застосування того чи іншого типу плиток повинне бути об'єктивно виправдане.

3.11 Малі архітектурні форми

Після завершення всіх робіт вертикального планування, потрібно використати різноманітні деталі малих архітектурних форм, а саме: паркові східці, підпірна стінка, огорожі, альтанка, пергола, паркові павільйони, монументальна і паркова скульптура.

Відкриті садово-паркові східці - спеціальна споруда для переходу з одного рівня рельєфу на інший. Як правило, східці влаштовують за ухилів поверхні території понад 90 ‰. Східці відіграють як утилітарну, так і архітектурно-художню роль у парковому ландшафті.

Підпірні стінки - це споруди , які влаштовують на перепадах рельєфу з метою поєднання однієї ділянки з іншою. Підпірні стінки за вмілого проектування та розміщення можуть чітко організувати простір, визначити межу композиційних ділянок, завершити цікаву перспективу, посилити масштабне сприйняття і створити закінчені ландшафтні композиції.

Огорожі використовують для ізоляції відвідувачів від хаотичного руху по обєкту озеленення. Вони захишають квітники та газони від витоптування.

Альтанка (італ. alt -- «високий»; пол. Altanka -- «відкрита тераса») -- спочатку так називали великі балкони, потім так почали називати майданчики, виступи та бесідки, звідки можна насолоджуватися оточуючим краєвидом, пейзажем.

Пергола (итал. pergola) - садово-паркова споруда у вигляді арки, галереї, навісу, яка перекриває частину майданчика на якому розміщують місця відпочинку або садову прогулянкову доріжку. Перголи - це ажурні конструкції з ряду поставлених одна над одною арок, решіток, рам або парних стовпів, перев'язаних зверху деревяною обрешіткою.

Паркові (малі) павільйони призначені для сезонного або цілорічного обслуговування садово-паркових об'єктів. До них відносяться кіоски, у тому числі квіткові, літні кафе, буфети, павільйони для настольних та комп'ютерних ігор тощо.

Монументальна скульптура - особливий вид оформлення садів і парків, органічно вписується в ансамбль

пам'ятника.

Паркова скульптура - камерний елемент якої небуть ділянки парку або саду. Найкращим фоном для паркової скульптури є фон з газону, пишний килим квітуючих рослин, а задній план з дерев та кущів.



Таблиця 6. Склад МАФ в міському саду

Споруди	Кількість, шт.	Площа, м2
1.Паркові східці	1	67
2.Скульптури	11	11
3.Підпірна стінка	1	84
4.Огорожі	2	210
5.Альтанка	2	72
6.Пергола	1	30
7.Парковий павільйон	1	120
8.Лави	27
9.Урни	30
10.Туалет	2	181
11.Світильники	30
12.Спеціальне обладнання	4	70

В глибині саду у основних прогулянкових доріг через кожні 1-2км передбачається туалети. Стаціонарні і переносні лави , урни і т.д. виявляються найбільш багато чисельними і універсальними предметами устаткування. Їх кількість визначається з розрахунку забезпечення 10% одноразово відпочиваючих .

3.12 Розрахунок конструкції гідротехнічних споруд і забезпечення їх обладнанням

Вода - один з найважливіших компонентів природного ландшафту. Практично жоден сад не обходиться без водойми. Водойма в саду, крім своєї декоративної функції, також впливає на мікроклімат території, знижуючи температуру повітря й підвищуючи його вологість, що особливо цінується в жаркі літні дні. Естетична цінність води практично безмежна.

На початку необхідно визначити, для чого потрібна водойма, і якого декоративного ефекту потрібно домогтися:

- це нерухома гладінь води, що дає спокій;

- місце, де можна посадити різноманітні водні рослини;

- водойма як елемент композиції;

- місце існування для риб та іншої водної живності.

Цей список далеко не повний. Багато варіантів комбінуються.

Штучні декоративні водойми можуть бути будь - якої форми і по-різному оформлені. Їх можна створити використовуючи спеціальний м'який матеріал для вистилання внутрішніх поверхонь, литих форм різної конфігурації та розміру, а також за допомогою бетонування. Саме способом бетонуванням і з біоплато запропоновано створити водойму.

Місце розташування водойми в саду - біля однієї із альтанок. Площа водойми 90 м^2. Ця місцевість найбільш сонячна і розташована в низовині. Площа поверхні водойми 90 м^2.

Основні етапи створення штучної водойми з бетону:

· встановлюють зовнішню гідроізоляцію, завдання якої не допустити до бетону грунтові води.

· після встановлення зовнішньої гідроізоляції розпочинають виготовлення армокаркасу.

· виготовляючи армокаркас водойми задають необхідну товщину майбутнього бетону ( даному випадку 20см).

· наступний крок - це зовнішня гідроізоляція, завдання якої захистити бетон від дії води в водоймі.

· наступний крок - надання водойми природнього вигляду за допомогою облицювання її природнім каменем.

Потрібно не забути , що при створенні водойми, потрібно встановити фільтри. Для того щоб цього не відбулося, використовуються спеціальні біологічні засоби і системи фільтрації, що допомагають зберегти природний баланс. Основним критерієм при виборі фільтра для ставка є розмір водойми і співвідношення обсягу з населенністю рибами і рослинами.

Очищення води

Біоплато - це інженерна споруда, яка використовується для очистки і доочистки господарськопобутових, виробничих стічних вод та забрудненого поверхневого стоку, яка не вимагає (або майже не вимагає) затрат електроенергії та використання хімічних реагентів при незначному експлуатаційному обслуговуванні.

В основу технології покладені природні процеси самоочищення, властиві водним та новколоводним екосистемам. Принцип технології „біоплато” полягає у використання вищих водних рослин (ВВР). До факторів, які найбільше впливають на ефективність очистки, відносяться: температура води та повітря, рН та Еh середовища, період року, гідравлічне навантаження на споруди, аерація; початкова концентрація забруднюючих речовин води, що подається на очистку; наявність розвинених ефективних поверхонь як субстрату прикріплення для різноманітних водних організмів - бактерій, вактиномісцетів, грибів, простіших та одноклітинних водоростей, ракоподібних, червів, комах та мшанок. Помічено, що накопичування рослинами біогенних елементів стимулюється збільшенням їх концентрації в середовищі, збільшується на світлі, залежить від рН води, а також від видових особливостей рослин, густоти біомаси та ряду інших чинників. Таким чином, найбільш важливими характеристиками штучно сформованого біоценозу макрофітів є: загальна площа акваторії, яку займають рослини, їх видовий склад та чисельність на 1 м2; час контакту потоку води з біоценозом; режим експлуатації.

Біоплато з ВВР відзначаються значною окислювальною спроможністю завдяки високій концентрації активного мулу, який перебуває в комбінованому стані. Активний мул створює плівку (перифітон) на поверхні рослин, занурених у воду, знаходячись з ними у стані симбіотичної взаємодії; перебуває у зваженому стані у вигляді пластівців, а також утворює шар природних відкладень - бентос, в якому проходить активний процес анаеробного розкладу органічних забруднень. Значну роль в процесах доочистки виконують сапрофітні бактерії та мікроскопічні водорості - планктонні організми. Вони збагачують воду киснем в результаті процесу фотосинтезу, що значною мірою компенсує штучну аерацію. Роль дезінфектантів успішно виконують ВВР за рахунок своїх продуктів обміну та кисню, який утворюється в процесі фотосинтезу, що дозволяє уникнути використання систем хлорування або озонування води.

Також виділяють поверхневі, інфільтраційні та наплавні конструкції біоплато. В якості поверхневого біоплато використовуються інженерні споруди або природні заболочені території з вільним рухом води через угруповання повітряноводної та укоріненої зануреної рослинності. Інфільтраційні біоплато являють собою земляні фільтруючі споруди з завантаженням зі щебеню, гравію, керамзиту, піску та інших матеріалів. Фільтрація стічної рідини може здійснюватися як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямках. На поверхні завантаження висаджуються найбільш стійкі деревночагарникові та/або трав'яні рослини. Очистка стічних вод відбувається за рахунок життєдіяльності судинних рослин, мікрофітів, мікроорганізмів біоплівки і ризосфери, а також грибів і актиномісцетів ризосфери коренів і у шарі перегною, що поступово формується. Наплавні біоплато є по суті штучними сплавинами. На поверхні плаваючих у воді матів, які виготовляють із синтетичних волокон, висаджуються трав'яні багатолітні рослини, що утворюють розвинену кореневу систему. Наплавні біоплато добре зарекомендували себе у очистці вод від плаваючих домішок (піни, пластівців, нафтопродуктів та ін.).

Оформляємо водойму

Декоративні басейни - садово-парковий елемент, що прикрашає та урізноманітнює парковий пейзаж, віддзеркалюючи рослинність та малі архітектурні форми.

Для оформлення декоративних басейнів використовують рослини з чітким силуетом гілок, листя та квітів. Це такі кущі як ялівці козацький і його форми: `Glauca', `Variegata', `Tamarixofolia', `Repanda'; китайський `Maijery', `Old gold'; барбарис Тунбергера і його форми; перстач кущоподібний, рододендрони японський, Смірнова; кизильники горизонтальний, притиснутий, няньшанський, Дамера; самшит вічнозелений, юкка нитчаста. Оригінально виглядають біля водойм багаторічні квіткові рослини: іриси, бадан, функія, лілійники, дзвоники, аквілегія, сон-трава, астильба, дельфіній, гейхера. Доречним є використання в міксбордерах біля декоративних басейнів ефемероїдів: крокусів, нарцисів, мускарі, рябчиків, тюльпанів, гіацинтів. Їх краще висаджувати групами. Варто на передньому плані використовувати і ґрунтопокривні рослини: флокс дернистий, очіток садовий, сонце цвіт, чебрець тощо.

У самій водоймі так як водойма із біоплато то потрібно садити рослини які найкраще очищують воду і володіють здатністю видаляти з води забруднюючі речовини: біогенні елементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, марганець, сірку), важкі метали (кадмій, мідь, свинець, цинк), феноли, сульфати, нафтопродукти, синтетичні поверхневоактивні речовини і поліпшити такі показники органічного забруднення середовища, як біологічне споживання кисню і хімічне споживання кисню. Для цього найкраще підходять: комиш, очерет озерний, рогоз вузьколистий і широколистий, рдест гребінчастий і курчавий, спіродела багатокорінева, елодея, водний гіацинт (ейхорнія), касатик жовтий, сусак, стрілолист звичайний, гречиха земноводна, резуха морська, уруть, хара, ірис та інші.

Захист водойм

На зиму якщо на поверхні водойми рекомендують залишити якийсь плаваючий предмет, піддається тиску льоду, наприклад, поліна, закритий бляшаний бачок, дерев'яну бочку і т. п. Чим цей предмет буде за кольором темніше, тим краще. Восени не треба зрізати в басейні очерет (Scirpus), рогозу, трави. Навпаки, корисніше, коли взимку в басейні їх залишиться побільше. Коли такої рослиності у водоймі немає, можна занурити у воду оберемок соломи або пов'язані снопом стебла. Лід навколо такого предмети та, що плаває на поверхні, швидше буде танути, а через ополонки стане проникати і повітря, такий необхідний зимою для риб.

У дуже суворі зими, коли наростає товстий шар льоду, рекомендується декілька знизити рівень води під крижаним панциром. Тоді повітряна подушка між двома шарами льоду буде служити тепловою ізоляцією.

Щоб не допустити надмірного промерзання землі в не посередній близькості від бетонних басейнів, а, значить, і небезпечного тиску на їхні стінки, простір на відстань до одного метра від країв покривають сухими рослинними залишками, накидають туди сніг або ж, заздалегідь готуйте водойми з тонкими стінками до зими, висаджуйте на їхніх берегах густі килимові рослини.

Також, в даному саду я запроектувала невеликий фонтан у формі кола, діаметр якого 4м, а глибина 2м.

Технологія будівництва фонтанів проста, якщо за справу беруться спеціалісти.

Все фонтанне «господарство» складають три основні елементи: водний резервуар, насос (помпа) та фонтанна насадка. Все інше призначене прикрашати фонтан та спрощувати управління та обслуговування фонтанів.

Мета технології фонтану - приведення води у рух. Будівельні принципи цією метою і визначаються. Головна задача при цьому - забезпечити достатню кількість води. Часто виготовлення фонтанів передбачає будівництво штучної водойми, іноді поповнення резервуару забезпечується за рахунок магістрального водогону.

Створення фонтанів немислиме без рушійної сили - насоса. Найпростіше будівельне рішення - встановлення заглибного насоса. Якщо за задумом замовника та за проектом висота струменю не перевищує 1,2 метра, зазвичай обмежуються низьковольтним насосом (24 В). Великі фонтани потребують наявності заглибного насоса, що працює від мережі. Більш складний варіант - так зване «сухе» встановлення насоса. З'єднання з фонтаном здійснюється за допомогою подавального і зворотного трубопроводу. В цьому випадку вийде більш дорогий фонтан, ціна його зростає з причини влаштування спеціальної насосної камери, котру слід обладнати нижче рівня дна водойми, і покупки великої кількості труб. Однак цей варіант можна вважати антивандальним, до того ж і обслуговування фонтану з «сухим» насосом обійдеться дешевше.

Всі етапи будівництва завершуються пусконалагоджувальними роботами. Спеціалісти перевіряють і регулюють всі системи, режими роботи обладнання.

3.13 Технологія створення зелених насаджень та особливості догляду за насадженнями в перші роки створення об'єкта

Посадка дерев і кущів на садово-паркових об'єктах - один із головних і відповідальних етапів озеленювальних робіт. Її здійснюють висококваліфіковані робітники під керівництвом ландшафтних інженерів і техніків. Ці роботи проводять за допомогою спеціальної техніки і автотранспорту - автокранів для завантаження і розвантаження рослин, автомобілів і причепів, машин і механізмів, спеціального інструменту та обладнання.

Виробничий процес посадки деревних рослин надзвичайно відповідальний і трудомісткий. Від чіткості, послідовності і грамотності виконання окремих операцій, організованості праці залежить успіх реалізації проекту на першому етапі будівництва. Приживлюваність рослин залежить від дії на рослини негативних факторів: обвітрювання, сонячного опромінення, механічного пошкодження і втрати частини коренів під час викопування та транспортування. Зменшення періоду між викопкою і посадкою та протидія негативним факторам рослин є головною умовою зменшення негативного впливу та підвищення приживлюваності.

Важливе значення має походження деревних рослин, що висаджуються на об'єкти, їх розміри, особливості вирощування і формування в розсаднику.

Садивний матеріал підбирають відповідно до існуючих кондицій.

Рослини, які висаджують на об'єкти озеленення повинні мати компактну, добре розвинену кореневу систему, встановленої висоти та товщини штамб, певну кількість скелетних гілок в кроні та характер гілкування, що відповідає даному виду.

Не допускається зменшення прикореневої грудки землі, невідповідність встановленим стандартам, надломування скелетних гілок та використання дерев з кривим штамбом.

Строки висаджування визначаються:

· порою року;

· погодними умовами - температурою, відносною вологістю повітря, швидкістю вітру;

· фізіологічним станом рослин.

Оптимальними строками посадки деревних рослин в умовах України є:

- весняні строки - на початку активізації фізіологічних процесів в рослинах під час набухання бруньок і до розпускання листя, більш пізні посадки дерев з відкритою кореневою системою несприятливі і часто викликають загибель рослин.

- осінні - строки посадки ефективні, коли фізіологічна активність рослинного організму падає і рослини скидають листя, вступаючи в фазу спокою і завершення процесів здерев'яніння пагонів. Цей строк забезпечує найвищу приживлюваність деревних рослин на об'єктах озеленення.

Рослини, що зарані скидають листя (клен, липа, глід) краще пересаджувати восени, а види з пізнім листопадом - весною.

Основну масу рослин під час садово-паркового будівництва висаджують в оптимальні строки проте на практиці практикують посадку у будь яку пору року.

Післяпосадковий догляд за деревними рослинами

Процес утримання об'єкту включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, санітарне очищення території об'єкта благоустрою.

Догляд за деревами і чагарниками

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, оприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників

Удобрення деревних рослин потрібно проводити на основі агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати дерева та чагарники після їхнього обрізування. Головною видимою ознакою "ґрунтового голоду" рослин є їхні слабі прирости, здрібнене листя та зміна барв.

Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази за вегетаційний період:

· перший раз - весною, в період розкриття бунькових лусок та вегетаційного росту пагонів;

· другий - в період повного розпускання листя;

· третій - восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня.

Дерева і чагарники, які не переносять низьких температур, вимагають захисту в зимовий період. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших заморозків. Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали.

З бур'янами борються двома способами - механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів).

Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться 5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3-5 років.

При механічному пошкодженні стовбурів або видаленні гілок деревина пошкоджується різними цвілевими грибами і бактеріями, що зумовлює утворення дупел. Для збереження таких дерев необхідний своєчасний догляд за утвореними дуплами і ранами.

Під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне.

Обрізування кущів передбачає їх формування, поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок, вейгела, форзиція, хеномелес тощо), слід обрізувати лише відцвілі суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізування старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням розміщення квіткових бруньок.

У кущів з квітковими бруньками на пагонах поточного року (буддлея Давида, гортензія волотиста, пухироплідник калинолистий, таволги Бумальда, японська тощо), які цвітуть у середині чи в другій половині літа, навесні до початку росту або пізно восени вкорочують пагони на 1/2 - 1/3 їхньої довжини залежно від виду й сорту, а в низькорослих кущів окремі слабкі скелетні гілки можна "саджати на пеньок", залишаючи ділянку вищу від кореневої шийки на 10-15 см.

Показником потреби в обрізанні є зменшення приросту пагонів, зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення.

Згрібати листя з-під групи дерев і чагарників забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що приведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам'ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).

Догляд за живоплотами

Живоплоти із регулярною формою завжди повинні мати широку основу. Підстригання таких огорож починають від основи, визначивши необхідну ширину і рухаються догори.

Живоплоти, які формуються, починають стригти в перший рік після висаджування. Підстригання виконують згори на певній висоті від поверхні землі та з боків. Живопліт із світлолюбних кущів формують у вигляді зрізаної піраміди з нахилом бічних сторін 20-25 С та ширшою основою внизу.

У перший рік кущі живоплоту підстригають один раз за вегетаційний сезон - напровесні до початку сокоруху, пізніше - 3-5 разів за вегетацію в міру відростання.

Вільнорослі живоплоти систематично не підстригають. У них вирізають старі (які починають засихати) та надто загущені гілки. Один раз за два-три роки вільнорослі живоплоти проріджують у період спокою.

Утримання квітників

Декоративність і якість квітників значною мірою залежать від догляду, який має забезпечити сприятливі умови для росту і розвитку рослин.

Догляд за квітниками полягає у поливанні, прополюванні, розпушуванні ґрунту, прищіпуванні та видаленні суцвіть, прибиранні стебел з квітників, штикуванні на зиму, захисті від хвороб і шкідників, підстриганні килимових рослин, розкритті багаторічних квітів з прибиранням сміття, підживлюванні, підв'язуванні рослин та укриття їх на зиму.

Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання коріння.

Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і проростання бур'яну та обов'язково після рясного поливу чи великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні, щойно просохне верхній шар ґрунту, а потім регулярно (один раз на 2-2,5 тижні) до змикання рослин.

Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню розвитку бур'янів.

Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж систематичною заміною ґрунту забезпечують рослини оптимальним живленням.

На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням чіткості рисунка за допомогою підстригання. Підстригати можна і звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє цвітіння.

У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників.

Загальне правило догляду за квітковими рослинами у квітниках полягає в уникненні зав'язування й дозрівання насіння, що сприяє збільшенню тривалості цвітіння та довголіттю насаджень.

Осіннє прибирання квітників проводять після перших заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2 С. Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні парники, підвали й оранжереї.

На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі, товщина покривального шару 5-20 см. Прикривання проводять після заморозків (по остиглій землі).

Догляд за газонами

Догляд за газонами полягає у розпушенні і розкиданні снігу, прочісуванні газону граблями, весняному та літньому підживленні, поливі, прополюванні, косінні трави, збиранні сміття та обпалого листя.

Ранньою весною після танення снігу і підсихання грунту на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав'яного покрову гострими граблями або спеціальними металевими щітками у двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя, зруйнувати грунтову кірку.

Для підвищення довголіття газони необхідно піддавати аерації (проколювання або прорізування дернини) на глибину до 10 см.

Для підтримки декоративного стану газонного покриття і забезпечення нормального відростання травостою після скошування необхідно проводити регулярні поливи, зберігаючи грунт коренепроникаючого шару (на глибині 15-20 см) у вологому стані.

Звичайні газони слід скошувати, як тільки травостій досягне висоти 8-10 см, 10-14 разів за сезон. Висота травостою, що залишається, - 4-5 см.

При підживлені вносять сухі або рідкі добрива. Терміни та норми внесення добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов і віку травостою. Орієнтовні дози внесення добрив за весь вегетаційний період на малородючих ґрунтах становлять з азоту - 40-80, фосфору - 60-120, калію - 100-120 кг/га.

Знищення бур'янів на газоні досягається, крім скошування, за допомогою прополювання. На молодих газонах, які ще не зміцніли, проводиться ручне прополювання. Дуже важливо забезпечити вчасне прополювання бур'янів у весняний період до їх цвітіння та штучного запліднення.

Захист зелених насаджень від шкідників і хвороб.

У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із найголовніших є санітарно-профілактичні. Їхнє завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки, знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах, спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел.

Для захисту зелених насаджень від шкідників та хвороб застосовуються такі основні методи: агротехнічні, хімічні, біологічні, біофізичні, механічні та інтегральні.



Розділ4. Організація садово-паркових робіт та розрахунок економічної ефективності

4.1 Послідовність та календарні строки виконання робіт

Одне з основних і першочергових завдань проектування міського саду є організація робіт -- встановлення послідовності виробництва окремих його етапів. При цьому необхідно передбачити, щоб виконання одного етапу робіт не відбивалося на якості і не утрудняло виробництво робіт інших етапів і, нарешті, щоб були враховані природні умови і реальні можливості здобуття необхідних матеріалів.