Приготування м’ясних холодних закусок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Харчування є необхідною умовою життя. Їжа - одна з головних основ здоров'я людини, її працездатності, життєрадiстностi та довголіття. Громадське харчування являє собою галузь народного господарства, основу якої складають підприємства, що характеризуються єдністю форм організації виробництва обслуговування споживачів і різняться за типами спеціалізації. Pозвиток в Україні масового харчування перетворюється на велику механізовану галузь народного господарства. На сучасному етапі розвитку суспільства індустріалізація є головним напрямом в організації виробництва продукції масового харчування.

Підприємства оснащені новим сучасним механічними та електричними обладнаннями; yдосконалено технологічні процеси приготування страв, первинної і теплової обробки продуктів. В умовах ринкової економіки значно зростає сітка дрібних підприємств харчування. Це в основному підприємства з невеликим, але конкретним асортиментом страв, призначених для обслуговування населення. Нарощування темпів виробництва і обсягів випуску продукції м'ясної промисловості вимагає вдосконалення існуючих і розробки нових технологічних процесів, що забезпечують раціональне використання сировинних ресурсів, підвищення виходів і поліпшення якості продукції, що випускається. Ринкові відносини сприяють випуску продукції високої якості, раціональному використанні сировини розвитку естетичного смаку в оформленні страв та виробів, створюють тенденції до конкуренції. Так, в останнiй час великим попитом користується продукція з м'яса, напівфабрикатів і страв з нього, виготовлених різними способами. Серед підприємств громадського харчування головне місце займають ресторани, кафе, бари. Радо зустріти, швидко та смачно нагодувати людей, створити їм всі умови для повноцінного відпочинку - така задача працівників ресторану. Візитною карткою ресторану називають його меню - перелік закусок, страв, напоїв (з вказанням ціни й виходу), що є в продажу протягом усього часу роботи.

Меню включає різноманітно приготовлені продукти, в тому числі і продукцію з м'яса. Продукція з м'яса користується великим попитом за рахунок поживних властивостей м'яса. Виготовлені страви в ресторані займають ведучу роль в роботі закладу, тому розробка нових технологій для запропонування гостям складає одну з важливих сторін ресторану.

Підвищення ефективності громадського харчування грунтується на загальних для всього народного господарства принципах інтенфікації виробництва - досягнення високих матеріальних і трудових ресурсів. У громадському харчуванні необхідно вдосконалення форм поділу праці та впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Запровадження нових технологiй виготовлення продукцiї, в тому числi з м'ясa, має велике значення для успiшної роботи пiдприємства.

Метою і завданням курсової роботи є докладне вивчення та приготування м'ясних холодних закусок, а також вивчення та узагальнення технології приготування страв, загальні положення про охорону праці на виробництві та значення харчування для людини.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що на сьогоднішній час все більше розвивається ресторанне господарство, зокрема важливу роль для ресторану відіграє кухня, а саме приготування страв. Зокрема приготування страв стало на сьогоднішній день мистецтвом приготування їжі.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновку та списку використаної літератури.



Розділ I. Історія розвитку української кухні

1.1 Значення страв в харчуванні людини

Страви з овочів - важливе джерело вуглеводів, необхідних для організму людини мінеральних речовин, органічних кислот і вітамінів. Смакові й ароматичні речовини, барвники, які містяться в овочах, підвищують апетит. Клітковина посилює перистальтику кишечника, а також сприяє нормалізації жирового обміну і виведенню з організму холестерину. Тому страви з овочів слід споживати для профілактики і лікування атеросклерозу. Пектин характеризується бактерицидною дією (стримує розвиток гнильних бактерій), виводить з організму радіонукліди.

Їжа повинна бути різноманітною, збуджувати апетит і приносити людині задоволення. Важлива роль у цьому належить гарнірам з овочів, які доповнюють страви з м'яса, птиці і риби, надають їм привабливого зовнішнього вигляду, збагачують поживними речовинами, збуджують апетит і сприяють кращому їх засвоєнню. Поєднуючи овочі з м'ясом, птицею, рибою, можна значно підвищити їхню біологічну цінність. Добирати гарніри до страв з м'яса, птиці, риби потрібно за смаком, кольором і складом овочів, враховуючи при цьому калорійність і смак основної страви.

Наприклад, до страв з жирного м'яса і птиці використовують більш гострі гарніри - тушковану, квашену капусту, овочі, тушковані з томатною пастою. До страв з нежирного м'яса краще подавати гарніри з ніжним смаком - відварну картоплю, картопляне пюре, овочі в молочному соусі; до вареного м'яса подають зелений горошок, відварну картоплю, картопляне пюре, смаженого - смажену картоплю, складні овочеві гарніри; до вареної і припущеної риби - картоплю варену. Гарніри з капусти, брукви і ріпи до рибних страв не подають.

М'ясні гарячі страви є важливим джерелом повноцінних білків, жирів, мінеральних і екстрактивних речовин, вітамінів А та групи В. Амінокислотний склад білків м'язових волокон близький до оптимального, коефіцієнт засвоєння їх дуже високий (97%). Жири підвищують калорійність страв, а також є джерелом енергії. Екстрактивні речовини надають стравам своєрідного приємного смаку й аромату, сприяють виділенню травних соків, збудженню апетиту і поліпшують засвоюваність їжі.

М'ясо поєднують з овочами, які використовують як гарнір або тушкують разом з ними, завдяки чому мінеральний склад м'ясних страв збагачується лужними сполуками, досягається оптимальне співвідношення кальцію і фосфору, підвищується вітамінна активність.

Гарніри з круп і макаронних виробів збагачують м'ясні страви вуглеводами, вітамінами і мінеральними речовинами.

Більшість м'ясних страв подають з різноманітними соусами (з хріну, гірчиш, грибів, цибулі, часнику, м'яти, щавлю, чорносливу), які поліпшують смак і зовнішній вигляд.

Залежно від способу теплової обробки м'ясні гарячі страви поділяють на варені, смажені, тушковані і запечені.

У процесі теплової обробки м'яса білки, жири, мінеральні речовини зазнають складних змін. Повноцінні білки м'язових волокон при нагріванні зсідаються і витискують рідину, яка міститься в них, разом з розчиненими в ній речовинами. При цьому м'язові волокна ущільнюються, втрачають здатність вбирати воду, маса м'яса зменшується.

Сполучна тканина м'яса складається з неповноцінних білків колагену й еластину. Колаген під дією тепла і при достатній кількості вологи перетворюється на глютин, який розчиняється у гарячій воді.

М'ясо вважається готовим при перетворенні 45% колагену в глютин. При цьому зв'язок між колагеновими волокнами послаблюється, і воно розм'якшується. Тривалість розм'якшення м'яса залежить від кількості колагену і його стійкості проти дії тепла. На стійкість колагену впливають різні фактори: порода, вік, угодованість, стать тварин тощо. Частини м'яса, які містять нестійкий колаген, розм'якшуються за 10--15 хв., а стійкий -- за 2--3 год. Процес переходу колагену у глютин починається при температурі більш як 50°С і особливо швидко відбувається при температурі понад 100°С.

При смаженні м'ясо, що містить стійкий колаген, залишається твердим оскільки волога з нього випаровується швидше, ніж відбувається перехід колагену у глютин. Колагенові волокна при цьому стають коротшими на половину своєї початкової довжини, а шматочки м'яса деформуються. Тому для смаження використовують м'ясо, що містить нестійкий колаген. Перед смаженням шматочки його відбивають, роблять надсічки, перерізують сполучну тканину, щоб запобігти деформації.

М'ясо з великим вмістом колагену використовують для варіння і тушкування. У кислому середовищі перехід колагену відбувається швидше. Тому перед смаженням м'ясо маринують, а в процесі тушкування додають кислі соуси або томатне пюре.

Неповноцінний білок м'яса еластин під час теплової обробки майже не змінюється і не засвоюється організмом людини.

Екстрактивні речовини, мінеральні солі, розчинні білки під час варіння м'яса переходять у відвар, білки переходять у відвар доти, доки м'ясо не прогріється. Тому солити воду, в якій вариться м'ясо, треба після того, як воно добре прогріється, і білки втратять здатність розчинятися.

При смаженні з поверхні м'яса волога частково випаровується, а частково переміщується вглиб виробів. Вироби слід смажити на добре розігрітій з жиром сковороді при сильному нагріванні. При цьому швидко утворюється кірочка, яка запобігає витіканню клітинного соку. Колір рум'яної кірочки зумовлений меланоідиновими утвореннями, в ній концентруються білки, мінеральні та екстрактивні речовини м'яса, які надають йому особливого приємного смаку й аромату. Червоний колір м'яса залежить від барвника міоглобіну, внаслідок розпаду якого у процесі теплової обробки він змінюється.

Вміст жиру під час теплової обробки зменшується, оскільки при смаженні він витоплюється, а при варінні переходить у бульйон і спливає на поверхню.

М'ясні гарячі страви готують у соусному відділенні гарячого цеху. Варять і тушкують м'ясо в казанах, каструлях, сотейниках; смажать на сковородах, листах, електросковородах, жаровнях І на рожнах; запікають на листах, порційних сковородах.

Температура при подаванні готових м'ясних страв повинна бути не нижчою за 65°С.

Подають гарячі м'ясні страви у підігрітих столових мілких тарілках. На них спочатку кладуть гарнір, поряд -- м'ясо, яке поливають розтопленим жиром чи соусом, або соус подають окремо в соуснику. Гарнір підливою не поливають.

1.2 Харчова цінність страв і закусок

Холодні страви і закуски знаходять все більш широке застосування в харчуванні нашого населення. Вони займають велике місце в меню підприємств громадського харчування і в асортименті магазинів кулінарних виробів.

Закуски бувають холодними і гарячими. До холодних закусок прийнято відносити холодні страви, у складі яких є основний продукт і відсутня гарнір або він дається в обмеженій кількості і асортименті. Наприклад, ікра кетова і зерниста з зеленою цибулею, ікра паюсна з лимоном, сьомга та балики з лимоном, кільки з яйцем, шпроти й сардини з лимоном, солоні і мариновані гриби, в'ялена риба і т. п.

Чіткого розмежування між холодним блюдом і холодною закускою немає. Одне і те ж кулінарний виріб може бути холодним стравою або холодною закускою. Як правило, закуска за обсягом і вагою менше холодного страви.

Холодні страви зазвичай подають на початку прийому їжі. У цьому випадку їх називають закусками, вони доповнюють складу основних страв, прикрашають стіл, втамовують голод, збуджують апетит і доповнюють харчову цінність раціонів.

Багатий асортимент і харчове гідність холодних страв дозволяють використовувати їх в якості основних страв на сніданок, вечерю або доповнювати ними меню банкету. Наприклад, паштет, заливне м'ясо або рибу, можна включати в меню вечері чи сніданку, а холодні закуски: ікру, салати, оселедець з гарніром та ін, в меню обіду, сніданку або вечері з метою порушення апетиту. Сокогонное дію холодних страв і закусок обумовлюється їх гострим смаком, вигадливим оформленням, приємною забарвленням продуктів, що входять до складу цих виробів.

Особливу роль відіграють холодні страви в меню банкетів, де число їх досягає 5-10.

В асортименті банкетних страв переважають вироби складного приготування, такі, як заливна риба, сир з дичини, фаршировані риба і птиця та ін, оформлення яких приділяють значну увагу. При виготовленні цих страв користуються особливими прийомами оформлення і застосовують спеціальні інструменти.

У харчуванні людини холодні страви і закуски мають не тільки допоміжне значення. Багато з них мають високу калорійність, наприклад салати з м'ясних або рибних продуктів з майонезом, сир з дичини, галантін та ін. Холодні закуски з свіжих овочів малокалорійні і багаті вітамінами, мінеральними солями, цінними органічними кислотами.

Калорійність холодних страв коливається у великих межах і залежить від їх складу і норм вкладення окремих продуктів. Найменшою калорійністю (50-100 калорій) володіють блюда з зелених салатів, більш калорійні м'ясні і рибні салати, заправлені сметаною, майонезом: калорійність однієї порції їх досягає 250-350 калорій, в залежності від норм вкладення сировини.

Овочі та фрукти, що входять до складу холодних страв у великій кількості, є важливим джерелом таких цінних харчових речовин, як вітаміни, мінеральні солі. Картопля характеризується великим змістом вуглеводів і значно підвищує калорійність холодних страв. Зміст вітаміну С у ній невелика, але велике споживання цього продукту робить його важливим джерелом вітаміну С. І дійсно, 200 г картопляного салату забезпечують людині 20-25% добової норми вітаміну С.

Холодні страви, що включають м'ясо, птицю, рибу, яйця, бобові, горіхи, багаті білковими речовинами і містять деяку кількість жиру, а також ряд важливих вітамінів і мінеральних речовин. Бобові збагачують блюда вітаміном B 1, солями кальцію, заліза. Страви з печінки, ікри риби, оселедця багаті вітаміном А. Соуси, заправлення, використовувані до холодних страв, не тільки покращують і урізноманітнюють смак, але і суттєво впливають на їх харчову цінність Сметана і соус майонез містять значну кількість жиру і тому підвищують калорійність холодних страв і закусок. У рецептуру багатьох холодних страв входять рослинне масло або соуси і заправки до них. Такі страви є джерелом ненасичених жирних кислот. При цьому особливе значення має та обставина, що рослинне масло в цьому випадку не піддається термічній обробці і не втрачає свою біологічну активність.

Деякі холодні страви готують із сирих овочів і фруктів, так що вітаміни та інші цінні речовини в них добре зберігаються. Для максимального збереження вітаміну С в овочах, фруктах і інших продуктах розроблені спеціальні умови їх обробки, яких необхідно суворо дотримуватися. Зокрема, овочі потрібно промивати не в нарізаному, а в цілому вигляді, овочі для варіння слід закладати в киплячу, підсолену воду і варити в котлі, закритому кришкою, при слабкому кипінні, суворо дотримуючись встановлені терміни. Для збереження вітаміну С у зелені важливо не допускати тривалих термінів її зберігання і особливо в'янення. Оскільки технологічний процес виробництва холодних страв і закусок не передбачає їх теплової обробки перед відпусткою споживачу, а також у зв'язку з тим, що частина овочів входить до складу холодних страв у свіжому вигляді (салат, огірки, помідори, ріпчаста і зелена цибуля та ін), велика увага має приділятися суворому дотриманню санітарних правил при їх приготуванні і зберіганні. Особлива увага повинна бути звернена на очищення і нарізку варених овочів, миття свіжих овочів і зелені (не менше 5 хв). Нарізку овочів бажано проводити машинним способом.



Розділ II. Технологія приготування

2.1 Підготовка м'ясних холодних страв

Будь-яке м'ясне блюдо, в тому числі з птиці, яке подається в холодному вигляді, має бути після приготування добре охолоджене. Це дає можливість правильно і красиво нарізати м'ясо. Якщо м'ясо нарізати, недостатньо охолодивши його, то скиби виходять нерівні, з розривами; застигаючи, вони змінюють форму, колір і смак, що пояснюється надто швидким висиханням.

Скибки холодного м'яса повинні бути тонше, ніж скиби м'яса, що подається в гарячому вигляді.

Рублене смажене і варене м'ясо (печеня по-римськи, рулети, галантін, різні паштети), грудинку і різні сорти сальтисону слід нарізати більш товстими скибками.

Перед тим як різати, з ковбас треба зняти оболонку. Сирокопчені ковбаси, з яких не можна зняти оболонку, слід ретельно вимити в гарячій воді, отсушить чистою серветкою і нарізати тонкими скибочками. Кабаноси і мисливські ковбаски підготувати таким же чином, як і сирокопчені ковбаси. Нарізати скибочками завдовжки близько 5 см. М'ясо слід різати довгим, досить широким і тонким ножем. Потрібно намагатися нарізати холодне м'ясо можливо більш широкими скибками, отже, чим довше шматок м'яса, тим більше навскіс треба тримати ніж. Однак не можна надавати ножу такого нахилу, щоб розрізи збігалися з природним напрямком волокон. При різанні паштету ніж опускати в гарячу воду.

М'ясо треба нарізати, укласти на блюдо і прикрасити незадовго до подачі. Передчасно приготовлені м'ясні закуски значною мірою втрачають смак, вигляд і живильні якості, особливо при кімнатній температурі.

Найбільш відповідною температурою зберігання закусок слід вважати +2 до +4 ° С, але не більше 10-15 годин, в залежності від виду закуски. Наприклад, рубане і смажене м'ясо, закуски в желе, салати псуються швидше, ніж ковбаси та копченості, і т. п.

Закуски не слід зберігати довго, особливо при високій температурі (вище +4 ° С), тому що при цьому розвиваються мікроби, що викликають псування. Такі закуски, часто без видимих зовнішніх змін, можуть з'явитися причиною серйозного харчового отруєння.

Приправи. До м'ясних холодних страв подають соус майонез і соуси, основою яких служить майонез (татарський, гірчичний, равігот), соуси, приготовлені зі сметаною (соус-хрін, гірчичний соус), а також соуси, основою яких служать фрукти та продукти їх переробки (Камберленд, брусниця з хріном).

2.2 Класифікація та асортимент м'яса

М'ясо належить до найважливіших продуктів харчування, як джерело повноцінних білків, а також жирів, мінеральних, екстрактивних речовин і деяких вітамінів. За допомогою м'яса і м'ясних продуктів світові потреби в білку тваринного походження задовольняються приблизно на 27,4%.

Харчова цінність м'яса визначається його хімічним складом, енергетичною цінністю, смаковими властивостями і рівнем засвоюваності. Найбільш важливою складовою частиною м'яса є білки, тому що основна частка їх представлена повноцінними, легкозасвоюваними протеїнами, які використовуються організмом людини для побудови своїх тканин. Для характеристики біологічної цінності враховують збалансованість незамінних амінокислот, знаходять коефіцієнт використання білка (КВБ) -- процентне відношення засвоєного білка до прийнятого; коефіцієнт ефективності білка (КЕБ) -- відношення приросту дослідних тварин до 1 використаного білка. У порівнянні з "ідеальним білком" КВБ окремих видів продуктів складає, %: яловичини -- 88,3; свинини -- 86,2; молока -- 69,2; ізоляту соєвого білка -- 62,6; гороху, квасолі -- 57,9. Коефіцієнт ефективності білка вареної ковбаси 1-го сорту складав 4,2, тоді як з добавкою 3% казеїнату натрію -- 3,2. Харчову цінність м'яса характеризують також по "якісному білковому показнику", який являє собою відношення триптофану (як індекс повноцінних білків м'язової тканини) до оксипроліну (показника неповноцінних сполучнотканинних білків).

М'ясом вважають сукупність м'язової, сполучної, кісткової, жирової тканин в їх природному співвідношенні із залишком крові. Ці тканини мають неоднакову харчову цінність, а тому їх співвідношення впливає на споживні властивості м'яса.

М'язова (мускульна) тканина є основною їстівною частиною м'яса. Вона має найвищу харчову цінність, М'язова тканина складається із м'язових волокон і міжклітинної речовини. М'язове волокно являє собою сильно витягнуту (до 15 см) клітку. Воно складається з оболонки (сарколеми), ядра, плазми (саркоплазми) і міофібрил. Група м'язових волокон утворює первинний м'язовий пучок, оточений сполучнотканинною оболонкою. Первинні пучки об'єднуються в пучки вторинні, третинні, що відповідно оточені сполучнотканинними оболонками, які називають перемізієм, а в сукупності утворюють м'яз (мускул). М'яз також оточений оболонкою -- фасцією. М'язи можна відділити один від одного по фасціях і використати відповідно до харчової цінності.

За будовою і характером скорочення м'язових волокон розрізняють поперечно-смугасту, гладку і серцеву тканини.

Поперечно-смугаста м'язова тканина складає основну частку м'яса і скорочується залежно від волі тварини. Вона характеризується високою поживною цінністю, завдяки вагомій частці повноцінних білків. Назва тканини походить від особливостей розміщення міофібрил у волокні, коли їх темні (анізотропні) і світлі (ізотропні) ділянки знаходяться на одному рівні і утворюють суцільні поперечні світлі і темні смуги, які чергуються між собою.

Від розміщення м'язів і функцій, які вони виконують, залежить якість м'яса. М'язи, які інтенсивно працювали при житті тварини (м'язи шиї, грудей, живота і передніх кінцівок), містять більше сполучної тканини, тому більш жорсткі, їх харчова цінність невисока. М'язова тканина старих тварин також більш жорстка, а колір її темніший, ніж у молодих тварин.

М'язова тканина являє собою найбільш складну і найбільш цінну в харчовому відношенні частину м'яса. Вона є основним джерелом білка і деяких інших важливих поживних речовин для організму людини. До складу м'язової тканини входять, %, білки -- 18,5--22, жири -- 2--3, азотисті екстрактивні речовини --0,9--2,5, вуглеводи -- до 1,5; мінеральні речовини -- 1--1,4; вода -- 72--75%.

Білки займають біля 80% сухого залишку м'язової тканини, з них близько 85% відносять до повноцінних. Окремі частини м'язового волокна характеризуються відповідним складом. Наприклад, до складу міофібрил в основному входять: міозин, актин, актоміозин і тропоміозин.

2.3 Технологія приготування м'ясних страв

М'ясо -- м'язові тканини різноманітних тварин що вживаються у їжу. Важливий продукт харчування, головне джерело тваринного білка та одне з головних джерел білка взагалі. М'ясо наземних ссавців містить усі необхідні для людини речовини. За походженням розрізняють м'ясо великих ссавців та птицю.

М'ясо є джерелом незамінних амінокислот, заліза й вітамінів групи В (ніацин, холін,рибофлавін, вітамін B6, вітамін B12). Особливо важливим для людини є залізо. Його складно отримати в достатніх кількостях з рослинних продуктів. До того ж, із продуктів тваринного походження воно краще засвоюється. Іншими важливими хімічними складниками м'яса єцинк, селен, фосфор. М'язова тканина бідна вуглеводами і не має клітковини. Вміст жиру в м'ясі може бути дуже різним у залежності від виду та природи тварини, а також від того, як цю тварину відгодовують, від частини тіла й методу приготування. Дичина зазвичай має менше жиру, ніж домашні тварини. Загальна тенденція попередніх десятиліть до вирощування жирніших тварин, у нас час поступається попитом на пісніше м'ясо.

У результаті обробки яловичої туші виходять такі крупно кускові напівфабрикати:

1. Котлетне м'ясо (дрібні образки, виходять від зачистки м'яса, м'якоть від шийної частини, гомілки, а також покройкі від туші 2 категорії). 2.Товстий край (спинна частина). 3. Тонкий край (поперекова частина). 4. Частини задньої ноги (бічна, зовнішня, верхня, внутрішня). 5. Лопаткова частина (плечова і заплечевая). 6.Підлопаткова частину. 7. Грудна частина. 8.Кромка, (від туші 1 категорії). 9. Вирізка.

Харчова цінність і кулінарні властивості великошматкових напівфабрикатів з яловичини залежать від кількості та виду сполучної тканини, що міститься в м'ясі. Так, в вирізці, товстому і тонкому краях - великий відсоток цієї тканини, тому вони швидко розм'якшуються після не тривалої теплової обробки (смаження). Лопатка, бічна і зовнішня частини задньої ноги мають значний відсоток сполучної тканини і вимагають тривалої теплової обробки - варіння або гасіння.

Шия, пашина і крайка у туші низькою вгодованості містять до 80% сполучної тканини. Тому ці частини перед тепловою обробкою бажано дрібно порізати або пропустити через м'ясорубку.

Деякі крупнокускові напівфабрикати з яловичини використовуються для варіння, смаження й гасіння з подальшим нарізуванням на порції. Наприклад:

Ростбіф - смажать вирізку, товстий і тонкий краї (шматки м'яса вагою від 1,5 до 2 кг.).

Яловичина, тушкована або яловичина шпигована - використовують бічну або зовнішню частини задньої ноги (шматки м'яса масою 1,5 - 2 кг.). Цю частину м'яса перед гасінням шпигують за допомогою шпіговальной голки морквою, петрушкою або шпиком, нарізаними брусочками. М'ясо відварне готують з грудинки, м'якоті лопатки або задньої ноги і по кромки.

До крупнокускових напівфабрикатів з баранини, телятини та свинини відносяться:

1. Котлетне м'ясо (шматки від зачистки і обрізки з шиї). 2. Дві корейки (м'якоть спиною і поперекової частини з реберними кістками) 3. Два окости. 4. Дві грудинки (реберна частина середнього відруби без грудної кістки і без грудної частини пашини). 5. Дві лопатки.

З великих шматків баранини готують наступні страви:

Сідло бараняче смажене - готують для банкетів або для 6 - 10 осіб. Напівфабрикат вирубують з поперекової частини, не вирізуючи хребта. Тонкі краю м'яса підгинають і обв'язують шпагатом у вигляді сідла.

Грудинка бараняча фарширована для приготування цього напівфабрикату баранячу грудинку фарширують гречаної або рисовою кашею з шматочками кураги та шинки або пропущеного через м'ясорубку баранячої печінкою та м'ясом з додаванням рубаного лука і свинячого шпигу нарізаного кубиками.

З великих шматків свинини готують наступні страви:

Карбонат - обвалена повністю корейка. Буженина - обвалені повністю окіст. Свинина смажена - м'якоть лопатки згорнутий рулетом.

Крім великошматкових напівфабрикатів з яловичини, баранини, свинини і телятини також готують дрібношматкових порційні напівфабрикати. Крім того, напівфабрикати поділяють на натуральні, рівні рубані. Натуральні порційні напівфабрикати готують з кращих частин яловичого, бараняче і свинячого м'яса по 1 - 2 шматки на порцію, визначеної маси і певної форми. Паніровані напівфабрикати - порційні шматки яловичого, свинячого або баранячого м'яса. Для розпушення тканин м'яса і надання йому певної форми ці напівфабрикати спочатку відбивають, а потім панірують (змочують у льєзон і обвалюють у дрібно подрібнених сухарях з білого хліба).

Дрібношматкових напівфабрикати представляють собою невеликі шматочки м'яса певної маси, форми і розміру. До дрібношматкових напівфабрикатів відносяться також м'ясо - кістковий напівфабрикат - рагу.

З яловичої вирізки нарізають тільки натуральні напівфабрикати - порційні і дрібношматкових.

Порційні напівфабрикати:

Біфштекс - шматок округлої форми без жиру товщиною 2 - 3 см. Лангет - два шматочки овальної форми без жиру, товщиною 1 - 1,2 см. Філе - шматок округлої форми завтовшки 4 - 5 см. Ростбіф - шматок м'якоті масою 1,5 - 2 кг; нарізається на шматки після смаження по 2 - 3 на порцію.

Дрібношматкових напівфабрикати:

Бет-Строгонов - дрібні шматочки м'яса у формі брусків довжиною 3 - 4 см. І вагою 5 - 7 гр.

М'ясо для шашликів (бастурма) - шматочки м'яса масою 30 - 40 гр. З товстого і танкового краю нарізають наступні напівфабрикати:

Порційні натуральні:

Антрекот - шматок овально - довгастої форми товщиною 1,5 - 2 см.

Порційні паніровані:

Ріштекс - шматок м'якоті овально - довгастої форми, товщиною 0,8 - 1см.

Дрібношматкових:

Бет-Строгонов - піджарка - шматочки по 10 - 15 гр.

З верхньої і внутрішньої частин задньої ноги нарізують порціонні напівфабрикати:

Ріштекс:

Зрази відбивні шматочки неправильної округлої форми, товщиною 1 - 1,5 см. (по 1 - 2 на порцію).

Дрібношматкових:

Бет-Строгонов:

Піджарка:

З бокової і зовнішньої частин задньої ноги нарізаються:

Порційні напівфабрикати.

Яловичина духова - шматки м'яса овальної або чотирикутної неправильної форми товщиною 2 - 2,5 см. (по 1 - 2 на порцію).

Дрібношматкових напівфабрикати:

Азу - шматочки м'яса у формі брусків, довжиною 3 - 4 см. І масою 10 - 15 гр. З лопаткової і подлопаточной частин і крайки нарізають дрібношматкових напівфабрикати.

Гуляш - шматочки м'яса у формі кубиків, вагою 20 - 30 гр.

З свинини нарізають як натуральні порційні, так і не порційні панірують і дрібношматкових напівфабрикати. Також напівфабрикати нарізають і з баранини. З свинячої корейки нарізають: натуральні порційні напівфабрикати.

Ескалоп - шматки м'якоті (легенева частина) овально - плоскої форми, товщиною 1 - 1,5 см. (по 2 на порцію).

Котлета натуральна - шматок м'яса овально-плоскої форми з реберної кісточкою, довжиною не більше 8 см., зачищеній і підрізаній від м'якоті на 2 - 3 см.

Порційні паніровані напівфабрикати:

Шніцель - шматок овально-довгастої форми, товщиною 2 - 3 см.

Котлета відбивна:

Дрібношматкових напівфабрикати

М'ясо для шашлику

Піджарка

З окосту нарізають порційні паніровані напівфабрикати:

Шніцель

Дрібношматкових напівфабрикати:

Піджарка

М'ясо для шашлику

З лопатки і шиї нарізують:

Свинина духова

Гуляш

З грудинки готують дрібношматкових напівфабрикат - рагу

З баранячої корейки нарізаються:

Порційні натуральні напівфабрикати

Котлета натуральна

Шашлик по - Карський

Корейка на рожні

Паніровані напівфабрикати

Котлета відбивна

Дрібношматкових напівфабрикати

М'ясо для шашлику рагу

З окосту:

Шніцель

М'ясо для шашлику

З лопатки:

Баранина духова

М'ясо для плову - шматочки масою по 10 - 15 гр.

З телятини для приготування порційних натуральних напівфабрикатів використовується тільки корейка. З спиною частини нарізаються котлети натуральні. З поперекової - ескалопи, з м'якоті корейки і окосту - шніцелі (паніровані).

Такі ж напівфабрикати виготовляють і з рубленого м'яса, а також тефтелі, зрази, фрикадельки, рулет, вування.

Технологія приготування страв з м'яса і м'ясних напівфабрикатів полягає в варінні, смаження гасінні та запіканні.



2.4 Технологічна карта

м'ясний холодний страва закуска

Висока якість готової продукції складається з багатьох факторів, одне з них - дотримання технологічних вимог до обробки продуктів і приготування страв на всіх стадіях виробничого процесу.

Кухарі і кондитери повинні забезпечуватися на робочих місцях технологічними картами, які складаються на кожне блюдо, кулінарний або кондитерський виріб на підставі Збірника рецептур, який застосовується на даному підприємстві.

У технологічних картах вказуються: найменування страв, номер і варіант рецептури, норма вкладення сировини масою нетто на одну порцію, а також дається розрахунок на певну кількість порцій або виробів, що готуються в котлах певної ємності, вказується вихід страви.

У картах також наводиться короткий опис технологічного процесу приготування страви і його оформлення, звертається увага на послідовність закладки продуктів залежно від термінів їх теплової обробки, характеризуються вимоги до якості страви, коефіцієнти його трудомісткості, що враховують витрати праці кухаря на приготування даної страви. Технологічні карти на гарніри до других страв складаються окремо.

Технологічні карти складаються за встановленою формою на щільному картоні, підписуються директором, завідувачем виробництва і калькулятором і зберігаються в картотеці начальника виробництва.

Техніко-технологічні карти (ТТК) розробляють на нові і фірмові страви та кулінарні вироби - - ті, що виробляють і реалізують тільки на даному підприємстві. Термін їх дії визначає саме підприємство. ТТК включає розділи:

1. Найменування виробу й області застосування ТТК. Вказують точну назву страви, яку не можна змінити без затвердження; наводять конкретний перелік підприємств (філій), яким дано право робити і реалізувати страву.

2. Перелік сировини для виготовлення страви (виробу).

3. Вимоги до якості сировини. Обов'язково роблять запис про те, що сировина, харчові продукти, напівфабрикати для даної страви (виробу) відповідають нормативним документам (ДСТУ, ТУ) і мають сертифікати і посвідчення якості.

4. Норми закладки сировини масою брутто і нетто, норми виходу напівфабрикатів і готового виробу.

5. Опис технологічного процесу. Дають докладний опис цього процесу, режиму холодної і теплової обробки, що забезпечують безпеку страви (виробу), наводять використані харчові добавки, барвники та ін.

6. Вимоги до оформлення, подачі, реалізації і зберігання. Мають бути відображені особливості оформлення, правила подачі страви, порядку реалізації, зберігання (відповідно до ДСТ 30390-95 "Громадське харчування. Кулінарна продукція, реалізована населенню. Загальні технічні умови", Санітарними правилами та умовами зберігання особливо швидкопсувних продуктів).

7. Показники якості і безпеки. Вказують органолептичні показники страви (смак, запах, колір, консистенція), фізико-хімічні і мікробіологічні показники, що впливають на безпеку страви.

8. Показники харчового складу й енергетичної цінності. Наводять дані про харчову й енергетичну цінність страви (за таблицями "Хімічний склад харчових продуктів", схваленими Міністерством охорони здоров'я), які особливо важливі для організації харчування певних груп споживачів (дієтичне, лікувально-профілактичне, дитяче харчування та ін.).

Кожна техніко-технологічна карта отримує порядковий номер і зберігається в картотеці підприємства. Підписує ТТК відповідальний розробник.



2.5 Вимоги до якості м'яса

Після післяубійної обробки туші, напівтуші і четвертини повинні надходити в підприємства громадського харчування без забруднень, бахромок, побитостей, синців, згустків крові та залишків внутрішніх органів. Виняток становлять туші телятини, баранини і козлятини, у яких залишають нирки і біля нирковий жир. Морозиво м'ясо повинно бути, крім того, без снігу та льоду. На тушах яловичини допускаються зачистки і зриви підшкірного жиру, що не перевищують 15% площі поверхні напівтуші або четвертини; телятини, баранини і козлятини - 10% всієї поверхні туші. Для свинини кількість зачисток не повинно перевищувати 10%, а зривів підшкірного жиру-15% площі поверхні туші або напівтуші. М'ясо в залежності від доброякісності може бути свіжим, сумнівною. свіжості і несвіжим. У реалізацію має надходити тільки свіже м'ясо. М'ясо свіже характеризується наступними ознаками.

Свіже прохолоджене м'ясо-яловичина, баранина, свинина-повинно мати суху поверхневу кірочку підсихання від блідо-рожевого до блідочервогоно кольору. Поверхня свіжого розрізу злегка волога, але не липка, певного кольору для кожного виду м'яса. М'ясний сік прозорий. Консистенція пружна, тобто ямочка, яка утворилася після натискання пальцем на м'ясо, швидко зникає. Запах - властивий виду м'яса, без ознак псування. Визначають запах на поверхні туш в області врізу і в товщі м'язів біля кісток, тому що в цьому місці швидше відбувається псування. Жир яловичини твердий, при роздавлюванні кришиться, від білого до жовтого кольору; жир баранини досить щільний, білий; жир свинини м'який, еластичний, білого кольору до блідо-рожевого відтінку. Запах жиру неосалівшійся і непрогорклий. Кістковий мозок пружний, жовтий, на зламі блискучий, заповнює всю порожнину трубчастих кісток x і не відстає від їх країв. Сухожилля гладкі, щільні, пружні. Поверхня суглобів гладка, блискуча. Міжсуставного синовіальна рідина прозора. Бульйон, отриманий при варінні охолодженого м'яса, прозорий, ароматний, з великою кількістю жиру на поверхні.

Свіже морожене м'ясо має поверхню нормального кольору, але з більш яскравим відтінком, ніж у охолодженого м'яса. Поверхня розрубу рожево-сіра з-за наявності кристаликів льоду, в місці дотику пальцями або теплим ножем з'являється пляма яскраво-червоного кольору. Консистенція тверда, звук при постукуванні твердим предметом ясний. Колір жиру яловичини ~ від білого до світло-жовтого, а свинини і баранини - білий. Морозиво м'ясо запаху не має. При відтаванні з'являється запах, властивий даному виду м'яса, але без характеpного аромату дозрілого м'яса. Для визначення запаху вглиб м'язової тканини у напрямку до кісток вводять розігріте лезо ножа. Сухожилля щільні, білого кольору з cіpo вато - жовтуваті M відтінком. Бульйон з мороженого м'яса мутнуватим, з великою кількістю сіро-червоної піни і без характерного аромату, властивого бульйону з охолодженого м'яса.

М'ясо сумнівної свіжості має поверхню завітринну або липку, місцями зволожену, темного кольору. На розрізі м'язова тканина темно-червона, волога і злегка липка. Консистенція недостатньо щільна і пружна, ямка після натискання відновлюється повільно і не завжди повністю. М'ясний сік мутнуватий. Запах злегка кислуватий або з відтінком затхлості (в області врізу, по краях пашини і біля кісток відрубів). Жир сірувато-матового опенька, з легким запахом просолювання, у яловичини і баранини жир мажеться і липне до рук. Кістковий мозок м'якше, ніж у свіжого м'яса, дещо відстає від країв кістки, матово-білий або сірий, без блиску на зламі. Сухожилля незначно розм'якшені, білого або сірого кольору і без блиску. Поверхня суглобів злегка слизова. Міжсуставна рідина каламутна. Бульйон з такого м'яса каламутний, неароматним, іноді навіть з затхлим запахом, краплі жиру дуже дрібні, з салістим запахом і присмаком. М'ясо сумнівної свіжості в реалізацію не допускається.

М'ясо несвіже має поверхню сильно підсохлу, сірого або зeленоватого кольору, часто зі слизом або цвіллю. На розрізі воно мокре і липке, темного кольору із зeленоватим або сіруватим відтінком. Консистенція в'яла, ямка після натискання трохи відновлюється. У товщі м'язової тканини відчувається гнильний запах. Жир сірого кольору, з сильно соляним або гірким запахом. Кістковий мозок мажущейся консистенції, брудно-сіро кольору. Сухожилля м'які, cіpoвaтого кольору. Суглобові поверхні покриті слизом. Бульйон мутний, з великою кількістю пластівців піни, з неприємним запахом. М'ясо несвіже продавати і використовувати в їжу не можна.

2.6 Організація роботи в гарячому цеху

Теплову обробку продуктів і напоїв фабрикатів, приготування І-ІІ страв, гарнірів та соусів здійснюється у гарячому цеху.

Тут також випікають вироби з борошна, які використовують до перших страв, піддають тепловій обробці продукти для приготування і солодких страв.

Цех має зручний зв'язок з усіма виробничими і торговими приміщеннями, тому його розміщують поблизу холодного цеху, роздавальні, приміщення для миття столового і кухонного посуду. Також має зв'язок з овочевим та мясорубним цехами, або з цехом обробки зелені і доготовлення н/ф.

Якість роботи гарячого цеху залежить від правильної організації робочих місць забезпечення їх обладнанням, посудом інвентарем.

Гарячий цех умовно поділяється на супове і соусне відділення І страв, гарнірів, соусів, гарячих напоїв. Робоче місце кухарі супового відділення оснащують тепловим, холодильним, механічним і немеханічним обладнанням.

Немеханічне обладнання встановлюють паралельно тепловому, воно включає виробничі столи, які мають полиці і ящики для зберігання інвентарю та спецій, столи з холодильною шафою і вмонтованою ванною.

Використовують так механічне обладнання, як універсальний привід П-11. Який має змінні механізми для протирання і подрібнення овочів, м'яса.

Для порціонування м'яса, птиці, риби, для І страв, на виробничому столі розміщують обробну дошку, ваги настільні циферблатні, ножі кухарські трійки і місткість для укладання порціонованих продуктів.

На робочому місці використовують такий інвентар: черпаки місткістю 2 л. Для переливання бульйону, сита, друшляки, цідилки, кухарські лопатки, дерев'яні качалки, черпаки, ложки для гарнірів і соусів, промар керовані обробні дошки та ножі.

В гарячому цеху працюють кухарі 3-4-5 розряду, під керівництвом кухаря 5 розряду. Працівників розміщують відповідно за класифікацією. Кухарі спочатку вивчають меню, роблять необхідний розрахунок сировини, організовують робочі місця; для цього використовують технологічні карти, які розробляють на кожному підприємстві на основі збірника рецептур.

Контроль за технікою приготування страв та їх якість здійснює бригадир цеху та завідуючий виробництва, санітарний працівник. Бракераж їжі проводиться орнаментним методом. Механічне обладнання встановлюють паралельно тепловому, воно включає виробничі столи які, мають полиці і ящики для зберігання інвентарю і спецій, столи з холодильною шафою. І вмонтованою ванною, для перебирання і промивання круп, підготовки макаронних виробів.

Для порціонування м'яса, птиці, риби, для перших страв на виробничому розміщують обробну дошку, ваги настільні циферблатні, ножі кухарської трійки і місткість для укладання для порціонованих продуктів.

До прозорих бульйонів готують гарніри (вушка профіт ралі, пиріжки печені з м'ясом). Для приготування їх виділяють окреме робоче місце, де встановлюють казан для варіння їжі з пристроєм для розмішування тіста і виробничий стіл для формування виробів. З інвентарю тут використовують ножі кухарської трійки, дерев'яні косалки.

Для нарізки локшини пристрій. У соусному відділенні гарячого цеху організовують універсальні робочі місця: для варіння, смаження, пасерування, тушкування, запікання, приготування гарнірів, соусів і гарячих напоїв, приготування кулінарних виробів (сирників, вареників, галушок). Робоче місце кухарів обладнують плитами, електросковородами жаровими шафами, виробничими столами з полицями і ящиками для зберігання інвентарю і спецій, столами з умонтованою мийною ванною (для перемивання і перебирання круп) з вагами, обробними дошками(для фарширування кулінарних виробів), столи з холодильною шафою, універсальним приводом П-2, пересувною ванною (для промивання круп).

Важливо на робочих місцях правильно підібрати кухонний посуд за місткістю і призначенням. Він має бути з рівним дном прикріпленими ручками.

Для варіння страв у невеликих кількостях використовують каструлі і казанки, різної місткості, парові рибні казани довгастої форми які мають вставні решітки для пасерування або припускання сотейник і мармітниці, для смаження різні сковороди і листи.

Робоче місце для приготування соусів та гарнірів і гарячих напоїв оснащують виробничим столом з мийною ванною СПМ-1500 для перебирання і промивання круп. Котлом КП-60, для варіння гарнірів і підлив, електроплитою для приготування в на плитних казанах кави, какао (а в ресторанах - шоколаду, кави по східному).

Рис або макаронні вироби у перфорованій місткості занурюють у казан з хроном за допомогою пересувного візка з підйомною платформою.

Готовий гарнір промивають у казані і вивантажують разом з місткістю, використовуючи той самий візок, потім перекладають у функціональну місткість, заправляють вершковим маслом. У гарячому цеху великих підприємств використовують конвеєрну піч для безперервного смаження котлет, рамси тексів, антрекотів та інших виробів з м'яса (продуктивність печі 2000 шт.1 год). Комплект для виробництва овочевих і кукурудзяних котлет, биточків, запіканок - продуктивність 5000 шт. За 1 год. Який складається з двох теплових апаратів для припускання овочів протиральної машини і формувального апарата; апарат для пасерування цибулі і моркви, який складається з двох круглих сковорід з мішалкою і штикового конвеєра для завантаження продукту, шафу інтенсивного охолодження, призначену для швидкого зниження температури гарячої продукції до температури 4-6 градуси С у функціональних місткостях, які встановлюються на стелажах.

У модульному виконанні випускають конвекційну шафу, яка складається з корпусу із стійкою візка стелажа, де розміщено 10 решіток. Повітря нагрівається теками переміщується вентилятором. Шафа обладнана параленуатором. Тут можна розморожувати, смажити, варити на парі, випікати і тушкувати різні продукти. Час обробки виробів автоматично регулюється двома таймерами. Потрійну температуру встановлюють за допомогою безступінчастого термостата. Про початок, хід і закінчення процесу повідомляють світлові і звукові сигнали.



Розділ III. Охорона праці та техніка безпеки на виробництві

3.1 Санітарія та гігієна кухаря

Гігієна - наука, що вивчає проблеми профілактики захворювань, і поліпшення здоров'я, працездатності й довголіття людини. Вона досліджує взаємодія людини з довкіллям і вплив її чинників на організм людини. Санітарія - це практична діяльність, спрямовану покращення й збереження здоров'я. Гігієна і санітарія тісно пов'язані між собою. Оскільки запровадження у практику гігієни є завданням санітарії. Робота кухарів, кондитерів потребує напруження м'язів рук і ніг, а висока температура, підвищена вологість, забруднене повітря, дуже багато різноманітного обладнання створюють додатковий ризик здоров'ю працівників. Тому дотримання правил санітарії і гігієни дає можливість забезпечити захист здоров'я працівника від дії шкідливих факторів, і підвищити працездатність. Якість продукції, і його калорійність безпосередньо залежить від виконання технологічних, гігієнічних, і санітарних режимів. Тому, знання основ виробничої, санітарної й особистої гігієни необхідні всім працівникам харчових підприємств. З метою охорони здоров'я покупців, безліч довкілля діє санітарний законодавство. Контроль з виконання правових санітарним нормам і керував виконують санітарно-епідеміологічні станції через санітарних лікарів і інспекторів. Всім галузей харчової промисловості розроблено санітарних норм, куди входять у собі вимоги до устаткуванню діючих підприємств і який стосуються особистої гігієни працівників. Особиста гігієна - це ряд санітарних правил, які мають дотримуватися працівники комунального харчування. Виконання правил особистої гігієни має важливого значення у запобіганні забруднення їжі мікробами, які можуть стати причиною виникнення заразних захворювань, і харчових отруєнь в споживачів. Особиста гігієна працівників підвищує культуру обслуговування споживачів і є важливим показником загальної культури підприємства комунального харчування. Правилами особистої гігієни передбачено ряд гігієнічних вимог до змісту тіла, рук, ротовій порожнині, до санітарної одязі, санітарному режиму підприємства, медичному огляду працівників ресторанного господарства. Зміст тіла чистими - важливе гігієнічний вимога. Шкіра виконує складну функцію у житті - бере участь у дихальному процесі змін і виділенні продуктів обміну. Загрязнились від поту (особливо в кухарів і кондитерів), виділенням шкірно-жирового мастила, злущуюгося епітелію, пилу й мікробів, шкіра погано функціонує, погіршуючи самопочуття людини. З іншого боку, бруд дає підстави виникнення гнійничкових шкірних захворювань, і забруднення мікробами оброблюваної їжі. Тож усім працівникам підприємств комунального харчування, особливо кухарям, кондитерам, треба мати тіло у чистоті. Рекомендується щодня перед роботою приймати гігієнічний душ з допомогою мила і мочалки чи перед роботою старанно вимити руки до ліктя. У чоловіків кухарів, кондитерів мусить бути вивіска волосся, повинно бути добре виголені. Зміст рук чистими має особливе значення до працівників комунального харчування, які у процесі приготування їжі постійно вбираються продуктами. Зовнішній вид рук працівників харчоблока повинен відповідати наступним вимогам: коротко стрижені нігті без лаку, чистий піднігтевий простір. Забороняється носити прикраси і годинники. На руках кухарів, кондитерів може стати хвороботворні мікроби (сальмонели, дизентерійні палички) яйця глистів. Тому руки слід мити і дезінфікувати до початку роботи після відвідин туалету, під час переходу від обробки сировини до опрацювання готової їжі. У інших випадках руки у процесі приготування їжі потрібно мити з милом після кожної виробничої операції. При ушкодженні шкіри рук рану слід обробити дезинфікуючим розчином перекису водню чи діамантової зелені, закрити її стерильною пов'язкою та одягти гумовий стійло. Кухаря, кондитери, мають гнійничкові захворювання на руках, на роботу не допускаються, оскільки можуть стати джерелом харчових отруєнь. На кожному цукрозаводі ресторанного господарства мусить бути аптечка з набором медикаментів з метою першої долікарської допомоги. Зміст ротовій порожнині працівників ресторанного господарства також має велику гігієнічний значення, оскільки в роті звичайно знаходиться значну кількість мікроорганізмів. Необхідно щодня чистити зуби (вранці та проти ночі). При простудних захворюваннях (ангіні, нежить тощо.) не можна починати роботу без відповідного укладання лікаря. Санітарна одяг кухарі захищає харчові продукти від забруднень, які можуть потрапити там із тіла, і особистої одягу працівників у процесі приготування їжі. До комплекту санітарної одягу кухарі й кондитера входять:

· куртка чи халат;

· ковпак чи марлева косинка;

· фартух;

· рушник;

· косинка для витирання поту;

· штани чи спідниця;

· спеціальна взуття.

Санітарний одяг виготовляють їх білої бавовняною легко стирається тканині з розрахунку три комплекту одному працівникові. Нині використовують санітарну одяг виконану без кишень і гудзиків. Санітарний одяг надягають у певному послідовності, домагаючись акуратного зовнішнього вигляду, головного убору повинен цілком відійти закривати волосся. При носінні санітарної одягу кожен працівник зобов'язаний виконувати такі правила:

· утримувати одяг протягом усього робочого дні, у чистоти й охайності,

· не користуватися булавками чи голками для застегивания курток,

· не класти кишені санітарної одягу сторонні предмети;

· не укладати санітарної одязі до вбиральні;

· змінювати санітарну одяг принаймні забруднення (але з рідше 3 разів на тиждень) і для роздачею їжі;

· зберігати санітарну одяг окремо від верхнього одягу;

· забороняється прати санітарну одяг в в індивідуальному порядку за домашніх умов.

Персонал, працював у помешканнях із підвищеної вологістю повітря (овочевий цех, мийні кухонної та їдальнею посуду), забезпечують крім санітарної одягу водостійкими фартухами і спецвзуттям. Особиста одяг кухарі, кондитера, що вони надягають під санітарну одяг, має бути легкою, бавовняною, а взуття - зручною з задником, на гумової підошві з низьким каблуком і призначатися лише роботи з виробництві (змінна). Санітарний режим поведінки зобов'язує працівників комунального харчування ознайомитися з чистотою робочого місця, устаткування, інвентарю і посуду.

Курити в виробничих та торгових приміщеннях заборонено (для куріння відводять спеціальне місце). Не можна їсти в виробничих цехах, оскільки залишки їжі забруднюють робочі столи. Прийом їжі працівниками організують в їдалень для співробітників чи спеціально виділених столах у залі.

Медичне обстеження працівників комунального харчування проводять попередження поширення інфекційних захворювань через їжу. Особи на час вступу працювати підприємств громадського харчування та вже працівники ньому зобов'язані проходити такі медичні огляди і обстеження:

· огляд дерматовенерологом - 2 рази на рік,

· обстеження на туберкульоз (флюорографія) - 1 на рік,

· дослідження крові на сифіліс (РМ) - 1 на рік,

· мазки на гонорею - 2 разу ніяк,

· дослідження на бактеріоносійство збудників кишкових інфекцій, серологічне обстеження на черевної тиф,

· дослідження на глистоносительство не рідше 1 разу ніяк.

До роботи на підприємствах ресторанного господарства не допускають осіб: хворих на туберкульоз, дизентерією, черевний тиф, епідемічним гепатитом (інфекційної жовтухою), сифілісом і гострої гонорей, шкірними заразними захворюваннями (на коросту, стригущим позбавляємо, паршой), і навіть осіб, у в сім'ї є хворі заразними захворюваннями, до пред'явлення довідки про госпіталізації з онкозахворюваннями та проведенні вдома дезінфекції.