Обласне відділення Національної спілки письменників України в культуротворчому просторі Рівненщини

Національна спілка письменників України: розгортання діяльності. Робота з молоддю як форма участі спілчан у культуротворчих процесах краю. Рівненська організація Національної спілки письменників України на тлі художньо-мистецького середовища краю.

Рубрика Культура и искусство
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 30.03.2013
Размер файла 107,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Саме в цей період в літературу прийшов зі своєю витонченою прозою Василь Остапов. З ніжною поетичною лірикою - Дмитро Пічкур. Серйозну заявку на продовження народних традицій у жанрі сатири і гумору роблять Олександр Височанський, Леонід Кущій, Василь Коряк.

В 2011 році Вінницькій обласній організації Національної спілки письменників України виповнилося 40 років. Зараз її очолює Михайло Каменюк. Святкування почесної річниці Вінницької Спілки письменників України зібрало творчу еліту краю, сподвижників і патріархів подільської прози, молодих, а також визнаних широким читацьким колом літераторів. З нагоди визначного ювілею було розгорнуто виставку книг, авторами яких є вихідці із Вінниччини - від класика Михайла Коцюбинського до відомих сьогодні в Україні письменників - Олега Чорногуза, Петра Перебийноса, Миколи Рябого . З річницею літераторів прийшли привітати представники місцевої влади та письменники, які були присутні ще на заснуванні Вінницької організації Національної Спілки письменників України 1971 року. За високу літературну майстерність вінницьких літераторів було нагороджено грамотами і медалями від Національної Спілки та подарунками від Міжнародної громадської організації ,,Вінницьке земляцтво”, яку представляла поетеса Ніна Гнатюк. За особистий внесок у розвиток української літератури Михайла Каменюка урочисто нагородили літературною премією ім. Є. Гуцала. Велику надію покладають майстри слова і на майбутнє покоління письменства Вінниччини. Саме до такої творчої молодої еліти належить поет Юрій Сегеда, який у Національній спілці всього 5 років, але добре відомий вінничанам.

Восени 1972 року була зареєстрована Черкаська обласна організація СПУ. До цього факту приклали багато зусиль і таланту Микола Негода, Михайло Масло, Петро Линовицький, Майя Фролова, інші літератори краю. Першим відповідальним секретарем обласної письменницької організації став Федір Моргун. Після нього цю посаду обіймали Микола Негода (1978-1988 рр.), Сергій Носань (1988-1992 рр.), Людмила Тараненко (1992-1999 рр.), Григорій Білоус(1999-2010 рр.). З грудня 2010 року спілку очолює Валентина Коваленко.

1976 року письменники Черкащини започаткували щорічне літературно-мистецьке свято „Поетичний жовтень”, проведення якого після тривалої перерви відновлене кілька років тому. За ініціювання черкащан започатковане й утвердилося щорічне Міжнародне Шевченківське свято „В сім'ї вольній, новій” [60].

За роки існування Черкаської обласної організації СПУ виходили колективні збірники, сторінки в яких надавалися переважно молодим авторам - „Черкаські поети - 89”, „Черкаські поети - 90”, „Толока”, „Вітрила наших мрій”, збірник творів російськомовних авторів „Новые страницы”, регіональні збірники типу „Первоцвіт. Поети Маньківщини”, Світанки над Тясмином” (Чигирин), „Тарасова зоря” (Канів). В 70-80 роках виходили збірники „Привет с Днепра”, „Любові щедрий цвіт”, „Дніпрові зорі. Черкасам-700”, колективні збірки авангардного спрямування 90-х „Боже, ми вільні” (автори: М. Бабак, І. Лавріненко, С. Левченко, Є. Найден) і „Доба туманів” (автори ті ж і М. Воробйов).

Немалий внесок у розвиток літпроцесу краю вносить обласна і районна періодика. У 70-90 роках стали традиційними й набули неабиякої популярності літературні сторінки „Дніпрові зорі”, „Ровесник”, „Дніпряни” (Черкаси), „Дніпро” (Черкаський район), „Звенигора” (Звенигородка), „Златоград” (Золотоноша), „Тясмин” (Сміла), „Первоцвіт” (Катеринопіль), „Кобза” (Лисянка) та ін.

З 1997 року у Каневі регулярно виходить українсько-російсько-німецький журнал „Склянка часу”, хоч і нерегулярно, але друкується „Корсунський часопис”. Стабільно виходить альманах обласної письменницької організації „Холодний Яр” [60] .

Вихованню нових талантів сприяє обласне літературне об'єднання ім. В. Симоненка, де яскраво засяяло поетичне слово багатьох нині відомих літераторів.

Для стимулювання творчої праці письменників, публіцистів, краєзнавців, заохочення їх до нових звершень 1994 року в області встановлено дві премії: літературно-публіцистична (з 2001 р. - літературна) премія імені Василя Симоненка та літературно-краєзнавча (з 2000-го - краєзнавча) премія імені М.Максимовича.

За роки існування у складі обласної організації СПУ відбувалася природна міграція. На Черкащину переїхали й поповнили письменницький осередок Костянтин Світличний і Василь Захарченко, прийняті до Спілки письменників Максим Гаптар, Іван Дробний, Валентина Кузьменко, Сергій Носань, Ляля Рубан, Василь Дергач, Людмила Тараненко, Сергій Підгорний, Микола Шапошник та багато інших. На сьогодні Черкаська обласна організація Національної спілки письменників України є досить помітним та впливовим літературним осередком центрального регіону країни.

Волинська організація Спілки письменників України з'явилася 1980 року. Протокол про її створення підписав Павло Загребельний, котрий тоді очолював Спілку письменників України. До Волинської обласної організації СПУ також входили і письменники Рівненщини [34].

Відповідальним секретарем спілчанської організації було обрано Петра Маха-- поета, прозаїка, публіциста, члена НСПУ з 1963 р. Він очолював Спілку до лютого 1989 р. Засновник Конгресу української інтелігенції на Волині, з 20 грудня 1995 р. -- її голова. Автор 25 книг поезії, прози, історичних есе, сценаріїв п'яти телефільмів. Творець різновиду поезії -- пастелей. Друкувався в антологіях української поезії в Білорусі, Польщі, Румунії, Болгарії, Словаччині та Азербайджані. У Москві вийшла книга вибраних поезій ,,Светелка”. Перекладався, крім того, на німецьку та грузинську мови, ввійшов до Енциклопедій України та Білорусі.

Нагороджений медаллю, Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнакою Президента України. Лауреат премій імені Олександра Гаврилюка й Агатангела Кримського.

Помер Петро Мах 17 березня 2011 року.

Першими у Волинській організації під керівництвом Петра Маха об'єдналися Олександр Богачук, Василь Гей, Віктор Лазарук, Йосип Струцюк, Михайло Пронько, Микола Смолярчук.

Творчий доробок волинських письменників за роки існування досить вагомий. У 1991-му році вийшов перший номер ,,Світязя” - літературного збірника Волинської організації Спілки письменників України. До нього увійшли твори як вже відомих на той час письменників краю, так і початківців: Василя Гея, Петра Маха, Олександра Богачука, Івана Чернецького, Йосипа Струцюка, Петра Боярчука, Володимира Лиса, Валентини Штинько, Віктора Лазарука, Олени Криштальської, Клави Корецької, Миколи Панасюка.

Письменники Волині активно публікують свої твори на сторінках місцевої періодики. Найбільше таких публікацій в газеті ,,Волинь”. У її номерах знаходиться місце не лише поезії талановитих краян, до друку подають тут також уривки із прозових творів спілчан.

Нині організація має 34 члени спілки. Очолює її поетеса Ніна Горик. На рахунку волинських письменників - десятки поетичних і прозових книг. Вони лауреати письменницьких конкурсів, володарі всеукраїнських та міжнародних відзнак.

Восени 2010 року Волинська організація НСПУ святкувала 30 років з дня заснування. На урочистостях були присутні письменники зі столиці, колеги з обласних письменницьких осередків, представники місцевої влади та громадських організацій [34].

Отже, розбудова Спілки письменників України розпочалась шляхом організації обласних відділень у 1966 році, коли утворилась Запорізька організація. Це стало поштовхом для формування подібних структур по всіх областях України. Одним з перших на Поділлі у 1971 році розпочав свою діяльність Вінницький літературний осередок. Цього ж року почали діяти Херсонська та Івано-Франківська обласні організації. Пізніше були створені Черкаське (1972р.) та Волинське (1980р.) літературні товариства. З-поміж них Рівненське відділення є наймолодшим, воно у 2010 році відзначило лише чверть століття своєї діяльності.

Робота обласних організацій Національної спілки письменників України сьогодні - це помітне явище у процесах культуротворення, розвитку письменництва України.

1.3 Рівненська організація Національної спілки письменників України на тлі художньо-мистецького середовища краю

Формування художнього середовища у Рівному сягає повоєнних часів і розпочинається з організації артілей художників-оформлювачів, які у 1961 році об'єдналися у товариство ,,Укоопхудожник”. Окрім того в різні роки починають формуватися такі організації: Рівненська обласна організація Національної спілки архітекторів України (РОО НСАУ) (1974р.), РОО Національної спілки журналістів України (1959р.), РОО Національної спілки краєзнавців (1989р.), РОО Національної спілки композиторів України (40-ві роки ХХ ст.), РОО Національної спілки театральних діячів України (50-ті роки ХХ ст.), Асоціація бандуристів-кобзарів обласного відділення Національної музичної спілки (1991р.), Рівненське хорове товариство ім. М. Леонтовича Національної музичної спілки України (1991р.), Рівненське фольклорно-етнографічне товариство Національної музичної спілки України(1996р.) та інші.

Рівненська обласна організація Національної Спілки письменників України - наймолодший за віком літературний осередок. Створено її було в грудні 1985 року і в 2010 році вона святкувала свій 25-річний ювілей. На час виникнення, для того, щоб створити свій письменницький осередок, Рівненщина змушена була навіть залучати письменників з-за меж області, оскільки за статутом для цього потрібно не менш як шість членів Спілки письменників України. Зокрема, до Рівного переїхали Андрій Дугинець із Москви та Олександр Богачук з Луцька. Останній і став першим керівником Рівненської письменницької організації. Крім А. Дугинця та О. Богачука першими членами місцевого літературного осередку стали Євген Шморгун, Микола Пшеничний, Степан Бабій та Микола Тимчак [27, с. 4].

Олександр Теофілович Богачук народився в селі Сокіл на Волині. Дід і батько поета - ковалі.

Творчий здобуток Олександра Богачука - десять поетичних книг, музичний збірник ,,Світи мені, Дніпре”, він автор двох п'єс, які йщли на сценах театрів, і не менше сотні пісень. Особливо припала людям до душі його пісня ,,Тиша навкруги”.

На його поезії звернули увагу талановиті українські композитори - Георгій Майборода, Климентій Домінчен, Володимир Верменич, Віталій Кирейко, Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич, Василь Горностай, Віктор Герасимчук та багато інших. Так, за мотивами поеми ,,Крик попелу” Анатолій Пашкевич створив ораторію великої емоційної сили.

Результатом дружби Олександра Богачука та Георгія Майбороди є такі відомі пісні як ,,Зацвіли черешні”, ,,Зозуля кує”, ,,Дума про загибле село” і знаменита ,,Димить туман”.

Відомі пісні разом з О. Богачуком створили композитори К. Домінчен, А. Пашкевич, В. Процько, В. Верменич й інші. Не одна пісня, що залюбки співається народом, створена самим О. Богачуком.

Окремими виданнями вийшли книги поезій ,,Незабутнє”, ,,Вересневий грім” (1959р.), ,,Ні!” (1967р.), ,,На лісовому озері” (1974р.), ,,Зелене руно”, ,,Золота жінка” (1976р.), ,,Крик попелу” (1978р.), ,,Стогін землі” (1983р.), ,,Горно” (1984р.), ,,Цвіт роси” (1987р.), ,,А час не жде” (2003р.), збірник ліричних пісень ,,Світи мені, Дніпре” (1984р.). Він є автором п'єс ,,На Заході сонце не сходить” (1961р.) та ,,Брат із шатра” (1964р.).

Значне місце у творчості поета зайняла поема ,,Стогін землі” про трагедію волинського села Кортеліси. У вересні 1942 року воно було оточене гітлерівцями, розстріляне і спалене дотла. Сьогодні там споруджено величний меморіал.

Просто й суворо, без особливих мовних красномовостей, але з величезною психологічною напругою і точністю поет зумів показати в поемі жорстокість, і людиноненависність фашизму, незалежність духу простих трударів-селян. У поемі, як і у віршах цього циклу, та й як і в усій своїй поезії, автор виступає виразником незламності свого народу. Герой поезій Олександра Богачука часто сповнений болю і гіркоти, хвилюючими роздумами про минуле, сьогодення, майбутнє [42, с. 12].

Найкраща оцінка творчості поета, коли швидко розходиться книга і стає надбанням інших. З його поеми ,,Стогін землі” десятки рядків викарбувано в граніті меморіального комплексу жертвам фашизму в Кортелісах - як клич до всіх живих нашої землі.

Говорячи про Олександра Богачука як поета, варто звернути увагу на широту діапазону його поезії. Він пише про життя і боротьбу свого народу, про зв'язок поколінь, про добро і зло. Але немало віршів створено ним і про природу рідного краю, про справжню людську любов. І у всіх них виявляється глибока і ніжна духовна ліричність поета, яка прихиляє до його творчості людей всіх поколінь.

Ставши головою Рівненської письменницької організації Олександр Теофілович активізував і творчу діяльність, і роботу з молодими письменниками, розпочав співпрацю з композиторами, художниками, організовуючи разом з ними різні творчі заходи. Саме О. Богачук започаткував виступи письменників перед читачами, проведення літературних свят та заходів, присвячених видатним постатям, дотичним до нашого краю. Цю роботу продовжили і його наступники - Євген Шморгун та Степан Бабій. Сьогодні активно впроваджує в життя такі форми роботи теперішня голова РОО НСПУ - Лідія Рибенко. Тож уже традиційними стали обласні літературно-мистецькі свята ,,Шевченківська естафета”, ,,Дерманський світильник”, Свято Першокниги (Пересопницьке Євангеліє), поетичні читання пам'яті Валер'яна Поліщука, ,,Городецький автограф” (ідея Віктора Мазаного), Всеукраїнське літературно-мистецьке свято гумору ,,Лауреат Нобельської премії” (натхненник Роман Демчук). Спілчани працюють з музеями, бібліотеками, де влаштовують творчі вечори, презентації [6, с.12].

Про діяльність обласної Спілки можна дізнатися із номерів літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина”, де регулярно вміщується хроніка спілчанського життя. Цей об'ємний журнал, який видається за підтримки обласної влади - один з найвагоміших здобутків організації. На обласному телебаченні є однойменна телевізійна передача (автор ідеї та ведучий Петро Велесик), яка знайомить глядачів персонально з кожним письменником. Також і Микола Береза уже багато років є автором та ведучим радійних передач ,,Перевесло” та ,,Недільна світлиця", більшість з яких присвячені його колегам по перу. З метою популяризації української книги, і в тому числі творів місцевих авторів Рівненською облдержтелерадіокомпанією за звітний період підготовлено низку інформаційних та аналітично-публіцистичних матеріалів. Зокрема, дана тема висвітлювалася у спеціальних передачах ,,Перевесло” (перша програма радіомовлення) та ,,Погорина” (телеканал РТБ), у тематичних радіопередачах ,,Минувшина”, ,,У дзеркалі слова”, ,,Недільна світлиця”, ,,З невичерпної криниці'' та ін [39, с. 4].

У щомісячних телепередачах ,,Погорина” висвітлювалися творчі портрети місцевих літераторів - Є. Шморгуна, М. Пшеничного, М. Берези, П. Велесика, Л. Рибенко, Р. Солоневського, П. Рачка та інших.

Нині РОО НСПУ нараховує 37 членів. Твори рівнян претендували на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка, їх перекладено різними мовами.

Представники РО НСПУ є учасниками багатьох літературно-мистецьких заходів у місті та області. Це і Шевченківські дні, і ювілеї відомих культурних діячів краю, презентації, виставки.

В січні 2011 року в Рівному відбулася визначна подія: в рамках туру по містах України сюди завітала видатна українська поетеса, класик вітчизняної літератури - Ліна Костенко. Зустріч відбулася 25 січня в приміщенні Рівненського обласного музично-драматичного театру. Запрошення були розповсюджені ще задовго до події. Бажаючих потрапити на зустріч було близько 6 тисяч, при тому, що зала Обласного музично-драматичного театру вміщує лише 650 гостей. Зважаючи на це організатори передбачили встановлення моніторів на майдані і всі, хто не потрапили до зали, мали змогу спостерігати за перебігом подій на великому екрані перед приміщенням театру. Приїзд поетеси викликав настільки бурхливий ажіотаж, що вже задовго до початку зустрічі до самого приміщення було досить важко потрапити через натовп, що зібрався на Театральній площі. Причиною ж приїзду Л. Костенко до Рівного стала презентація її нової книги ,,Записки українського самашедшого'' - першого прозового роману письменниці. Чому Рівне перше у турі, Ліна Костенко назвала три причини: давно хотіла побачити красиве старовинне місто, у якому кількаразово була проїздом, тут інсценізували її ,,Берестечко”, у Рівному до того ж мешкає і працює колега по Чорнобильських експедиціях -- Алла Українець. Рівненського краєзнавця письменниця привітала у залі особисто [59, с. 2].

Від Рівненської організації Національної спілки письменників України на святі побували Л. Рибенко, Ю. Бондючна, В. Климентовська та Є. Цимбалюк. Також в залі були присутні вже не як представники Спілки В. Мазаний та А. Лимич.

Організація таких заходів потребує багато зусиль не лише від Спілки письменників. Зазвичай вечори, зустрічі та презентації проходять з музичним супроводом, який часто забезпечують члени Рівненської обласної асоціації композиторів та їх вихованці.

Рівненська обласна асоціація композиторів Національної музичної спілки України (в минулому обласна організація самодіяльних композиторів) була створена у 50-х роках минулого століття. Вперше навколо себе згуртував творців музики Дмитро Немченко (нині заслужений працівник культури України, заслужений діяч мистецтв Чечено-Інгушетії), з 1957 р. організацію очолив заслужений діяч мистецтв України Михайло Каганов, згодом кандидат мистецтвознавства, професор Михайло Лисенко-Дністровський, пізніше - заслужений діяч мистецтв України, професор Володимир Толканьов, з 1975 р. - відмінник освіти України, доцент, декан музично-педагогічного факультету Інституту мистецтв Рівненського гуманітарного університету Микола Корейчук [52, с. 78].

Щорічно проводяться творчі звіти асоціації та індивідуальні звіти композиторів. Для популяризації їх творів велику роль відіграє радіо, телебачення, які зберігають у своїх фондах численні записи, що звучать у всіх куточках нашого краю та України.

Твори авторів друкувались у колективних альманахах, збірниках, журналах, місцевих часописах, композитори видали свої твори окремими збірниками - це ,,Моя родина - Україна” А. Андрухова, ,,Заспівай мені” М. Корейчука, ,,Жайворова пісня” М. Дацика, ,,Етюди для баяна” В. Корчаги, ,,Пісня джерельного краю” В. Горностая, ,,Сім струн” В. Толканьова, ,,Поклик вічного” Т. Леус, ,,Спинилась осінь в батьковім саду” Б. Столярчука зробили записи на аудіо-касети та компакт-диски.

Важливим аспектом діяльності Рівненської обласної асоціації композиторів Національної музичної спілки України, на нашу думку, є її творча співпраця з РОО НСПУ. Продукт їх спільної діяльності - це пісні, що засвідчують високу майстерність авторів і їх непересічний талант. Зокрема, як приклад можна навести такі роботи: ,,Співай моє місто” (сл. Є. Цимбалюка, муз. М. Корейчука), ,,Поліський край. Волинська сторона” (сл. В. Басараби, муз. М. Корейчука), ,,Ідем до бабусі” (сл. Є. Шморгуна, муз. М. Корейчука), ,,Ластівка під стріхою” (сл. Є. Шморгуна, муз. А. Пастушенка), ,,Літо прийшло” (сл. Є. Шморгуна, муз. А. Пастушенка), ,,Зоряна гора” (сл. С. Бабія, муз. А. Пастушенка), ,,Зоряне танго” (сл. С. Бабій, муз. А. Пастушенка), ,,Мамо моя” (сл. П. Велесик, муз. А. Пастушенка), ,,Дощик” (сл. П. Велесика, муз. А. Пастушенка), ,,Осінній вальс” (сл. Ю. Берези, муз. А. Пастушенка), ,,Дивна гроза” (сл. Ю. Берези, муз. А. Пастушенка), ,,Ордени” (сл. Ю. Берези, муз. А. Пастушенка), ,,Пісня повертається додому” (сл. О. Богачука, муз. А. Пастушенка), ,,Моя родина - Україна” (сл. О. Богачука, муз. А. Андрухова) та інші. Ноти та тексти більшості з них були опубліковані в різних номерах ,,Погорини” [9, с. 381].

Помітною організацією на тлі художньо-мистецького середовища краю є Рівненська обласна організація Національної спілки журналістів України створена у квітні 1959 року. У свій час її очолювали Михайло Григорович Медяник, Василь Миколайович Холявчук, Георгій Павлович Сербін, Степан Володимирович Родич, Петро Якович Велесик. З квітня 2005 року обласну організацію НСЖУ очолює представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області Дмитро Володимирович Тарасюк.

Обласна організація Національної Спілки журналістів України - завжди у вирі подій. Один з пріоритетних напрямків її діяльності є проведення творчих конкурсів, спрямованих на активізацію творчо-виробничого процесу, зацікавлення редакційних колективів у створенні високорейтингових телерадіопрограм та публікацій, виявлення талантів серед журналістів, оперативне і широке відображення в ЗМІ історії і сьогодення, поширення передового досвіду. У таких номінаціях, як ,,Краща газета року”, ,,Краща телекомпанія року”, ,,Краще радіо року”, ,,Кращий дизайн року”, ,,Журналіст року”, ,,Фотожурналіст року” та інших, переможці отримують іменні кубки та грамоти обласної організації НСЖУ. Традиційним у діяльності обласної організації НСЖУ є також проведення спартакіад серед працівників друкованих та електронних засобів масової інформації краю. У червні 2010 року на берегах мальовничого Хрінницького водосховища (Демидівський район) стартувала 10-та Спартакіада рівненських журналістів, у якій брали участь і білоруські колеги [64].

З ініціативи секретаріату обласної організації Спілки вперше в Україні було проведено автомобільні змагання серед журналістів. Активну участь у цих ралі брали колеги з близького та далекого зарубіжжя. Саме на базі рівненського автоклубу згодом було створено Автомобільний клуб журналістів України (АКЖУ).

Станом на 1 січня 2010 року на обліку в Рівненській обласні організації НСЖУ перебувало 453 штатних та позаштатних працівники радіо, телебачення, друкованих ЗМІ та видавництв. Вони об'єднані в 42 первинні журналістські організації [64].

Почесне звання ,,Заслужений журналіст України” присвоєно 24 членам НСЖУ.

Діяльність Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України часто переплітається з роботою місцевого письменницького осередку. Це й не дивно, адже багато митців слова є одночасно членами обох товариств (П. Велесик, Ю. Береза та ін.). Імена письменників нерідко можна зустріти на сторінках місцевої періодичної преси, де вони виступають авторами статтей, присвячених подіям в царині художнього слова. В свою чергу, журналісти обласних видань висвітлюють події з життя спілчан і мають змогу опублікувати свої напрацювання в літературно-краєзнавчому журналі ,,Погорина”.

В деяких номерах ,,Погорини” (№4-5, №6-7, №10-11) відведено спеціальну рубрику ,,Мистецтво”. На її сторінках надруковані статті Феофана Бобрика ,,Вернісаж Феофана Бобрика” та Аліси Ніколаєвої ,,Співбуттєвість краси та духу (до 20-річчя Рівненської обласної організації Національної спілки художників України)”. Остання допомагає прослідкувати тенденції розвитку РО НСХУ, яка є важливим компонентом художньо-мистецького середовища області.

Передумовою створення Спілки стало об'єднання у 1961 році художників-оформлювачів Рівненщини у товариство ,,Укоопхудожник”. Першим його головою був В. Ємельянов, засновниками - І. Чичеланов, В. Колосов, А. Мащенко і Є. Домбров. У 1963 році в Рівному були створені виробничі майстерні Художнього фонду України, у 1993 році - художньо-виробничий комбінат Художнього фонду Спілки художників України.

Сьогодні перед Рівненською спілкою стоїть дуже багато завдань - це виставкова діяльність, підтримка творчих особистостей, надання майстерень для художників - членів спілки, фактично всі художники уже давно забезпечені майстернями - кожен митець має свою власну [41, с. 376].

Рівненська обласна організація Національної спілки художників України була створена 21 листопада 1989 року. Її очолив В. Пєтухов, а згодом понад десять років очолював К. Литвин, з 1998 р. - М. Ліханов, а з 2004р. - Ф. Бобрик. На сьогодні організація налічує 36 членів НСХУ. У 2008 році творчим колективом РО НСХУ на звання „Народний художник України” було висунуто художника Р. Звягінцева, а В. Пєтухова, Ф. Бобрика, О. Самчука - на звання „Заслужений художник України”. Ці кандидатури підтримані Радою областей Національної спілки художників України.

Рівненський митець Олег Безюк виборов світовий конкурс на „Пам?ятник Людству” і один представляв Україну в Таїланді, де працювали знані скульптори з усього світу.

П. Подолець, Ф. Бобрик, О. Бобришев постійно презентують Україну на міжнародних скульптурних і живописних пленерах в сусідній Польщі, де добре відомі їх імена.

І. Гуменюк, В. Гвоздинський і П. Подолець у складі Всеукраїнської делегації взяли участь в творчій мистецькій акції у Стамбулі (Туреччина).

Художники декоративного мистецтва І. Токар і Т. Лукашевич стали дипломантами І і ІІ-ої Всеукраїнської триєнале з текстилю.

Роботи Тетяни Лукашевич відібрані в 2009 році для експонування в Токіо (Японія).

П. Липова була висунута на премію ім. Катерини Білокур і нагороджена грамотою Міністерства культури та туризму України.

Всі пам'ятники в м. Рівному, а це - пам'ятник Т. Шевченку, С. Петлюрі, У. Самчуку, воїнам-афганцям, княгині М. Несвицькій, колона Божої матері, а також чисельні меморіальні дошки, створені рівненськими скульпторами - П. Подольцем, М. Сіваком, В. Стасюком та іншими.

Роботи рівненських художників прикрашають музейні стіни майже всіх областей України (крім Рівного, через відсутність такого музею). Є твори рівнян і у приватних зібраннях та музеях світу: Німеччини, Франції, Польщі, Англії, США і Канади, країн Балкан, Японії і Китаю, а також ближнього зарубіжжя.

Постійно радує рівнян своїми яскравими виставками і виставкова зала НСХУ в Рівному. В рік тут відбуваються 22-24 художні виставки.

Важливою складовою діяльності спілки стали пленери, які є традиційними для українського мистецтва. У цьому їм допомагає Всеукраїнська спілка художників України, обласні Управління культури - виділяють певні кошти на обладнання, харчування та проживання. У 2003 році велика група рівненських митців була запрошена в Польщу на творчу практику в Пйотркув - Трибунальський. З того часу пленери у цьому живописному середньовічному місті стали традиційними. Увійшли в традицію також пленери в інших містах, - скульптурні пленери у Вербиці та Сейне у Польщі, живописно - фотографічні пленери в Пряшеві на Словаччині. Рівненські митці активно долучилися і до пленерів на теренах України - на Сумщині, Івано - Франківщині , Богуславщині та Волині , на Тернопіллі і Трипіллі.

У 2006 році за підтримки управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації та управління культури міськвиконкому було організовано перший пленер ,,Історичні та природні перлини Рівненщини” [41, с. 379].

Рівненські митці презентують групові та персональні виставки в інших містах України та за її межами (2000 рік - ,,Над Горинню”, Мінськ, Білорусь; 2003 рік - ,,Барви Полісся”, Пйотркув-Трибунальський, Польща; 2006 рік - Луцьк, Тернопіль; 2008 рік - Луцьк; 2009 рік - ,,Барви України”, Ольштин, Польща).

Члени рівненського мистецького осередку беруть участь у Всеукраїнських виставках. Останнім часом Міністерство культури та туризму знову розпочало закупівлю кращих творів з виставок для художніх музеїв країни. У 2007 р. були закуплені роботи Р. Звягінцева, Ф. Бобрика, Т. Лукашевич, О. Самчука. Та все ж таки більше двох картин одного художника на такі виставки зазвичай не потрапляє через відсутність достатньої площі для виставки [41, с. 377].

Співпраця Спілки письменників та Спілки художників має певні традиції і здебільшого вона виявляється у художньому оформленні видань рівненських літераторів, які в свою чергу широко висвітлюють у своїх публікаціях усі заходи, що відбуваються за ініціативи Спілки художників. Завдяки цьому широка громадськість має змогу дізнатись про досягнення рівненських художників на українських, міжнародних пленерах та виставках.

Значний вплив на формування мистецького середовища краю має Рівненське обласне краєзнавче товариство Національної спілки краєзнавців України було створене 31 березня 1989 року на установчих зборах. Це було нове віяння, адже все, що стосувалося краєзнавства, за радянських часів було вкрай заідеологізовано. Після утворення товариства головною його метою стає відродження інтересу до рідного краю, шанобливого ставлення до скарбів рідної природи, виховання духовності та патріотизму, піднесення загальнокультурного потенціалу регіону.

Свою діяльність товариство, в якому на початку налічувалося близько 30 членів, розпочало під опікою обласного відділення Українського фонду культури з публікацій різноманітних краєзнавчих матеріалів у місцевій пресі.

27 березня 1990 року було відроджено Всеукраїнську спілку краєзнавців (з 16 жовтня 2008 року - Національна спілка краєзнавців України), і обласне краєзнавче товариство стало структурним підрозділом цієї організації [52, с. 99].

До найбільших досягнень товариства належить правдиве висвітлення історії, успіхи на ниві книговидавництва. Краєзнавці області щорічно видають понад 20 назв книг: тут і монографії, і документально-публіцистичні та історико-краєзнавчі нариси про окремі населені пункти, і фольклорні збірники тощо.

Рівненське товариство було одним з ініціаторів проведення науково-краєзнавчих конференцій ,,Велика Волинь: минуле і сучасне”. Щорічно проводяться конференції ,,Берестецька битва в історії України”, організовано й проведено низку конференцій, присвячених ювілеям міст Острога, Дубна, Корця, Гощі, Дубровиці, Зарічного, Млинова [43, с.116].

З 1991 року правління товариства присуджує регіональну краєзнавчу премію ,,За відродження Волині”, лауреатами якої стали уже понад 20 краєзнавців з Рівненської, Житомирської та Волинської областей.

За ініціативою товариства започатковано видання бібліографічних покажчиків творів та літератури про найбільш відомих краєзнавців. Уже побачили світ бібліографії праць Я. Поліщука, Гурія Бухала, Б. Столярчука, М. Федоришина.

За останні роки за сприяння і замовлення правління товариства відкрито меморіальні дошки почесному членові Національної спілки краєзнавців України Г. Дем'янчуку, фольклористу і музикознавцю Ю. Цехміструку, письменнику і краєзнавцю Л. Кравцову, кошовому отаману П. Калнишевському, та в Острозі - історику, музейчику П. Андрухову.

Товариство підтримує тісні творчі і дружні зв'язки з Житомирським, Волинським, Хмельницьким обласними краєзнавчими осередками, з громадськими, національними, історичними й іншими профільними товариствами Польщі, Німеччини, Канади, Білорусі, багатьма районними організаціями сусідніх областей і різних регіонів України [43, с. 119].

Незмінним головою товариства є почесний член правління Національної спілки краєзнавців України Іван Пащук. Його діяльність на ниві краєзнавства відзначена Подякою Кабінету Міністрів України (2003 р.) та орденом ,,За заслуги ІІІ ступеня” (2007р.). І. Пащук - відмінник освіти України, лауреат багатьох літературних і краєзнавчих премій. У його доробку є перша в історії краю ,,Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини” (2005р.), та історико-краєзнавча хроніка ,,Рівне. 1283-2003” (2006р.). Ним відредаговано кілька десятків художніх, краєзнавчих і наукових книг місцевих авторів [52, с. 100].

Отже, художньо-мистецьке середовище Рівненського краю сьогодні формується великою кількістю творчих організацій, взаємопов'язаних між собою. Значне місце серед них належить Рівненській організації Національної спілки письменників України. На сторінках літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина” мають змогу друкуватися композитори, журналісти, краєзнавці, художники, діячі театру та етнографи.

Впродовж багатьох років простежується творча співпраця рівненських поетів і композиторів, що дало чимало високохудожніх пісень (О. Богачук - А. Андрухов: ,,Моя родина - Україна”, В. Басараба - М. Корейчук: ,,Поліський край. Волинська сторона”, та інші). Також плідно співпрацюють письменники і журналісти, дехто з них є членами обидвох спілок.

Значну роль у формуванні культурно-мистецького простору відіграють Спілка краєзнавців, художників, та інші. Виконуючи кожна з них певну функцію, займаючи свою нішу у культурному середовищі краю, разом вони неабияк впливають на розвиток художньо-естетичних смаків, поваги до культурної спадщини, а відтак, любові до свого міста.

Розділ ІІ. Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України: стан, тенденції, перспективи

2.1 Персоналії: творче різноманіття

Жанрова палітра рівненських письменників представлена досить широко. На високому рівні презентовані поезія (С. Бабій, В. Басараба, Ю. Береза, М. Береза, Ю. Бондючна, Б. Боровець, П. Велесик, І. Сидорчик, Н. Диб'як, Ю. Загорський, О. Ірванець, В. Каневська, В. Климентовська, А. Криловець, Н. Левчун, А. Лимич, Л. Рибенко, Л. Литвинчук, С. Мейта, С. Праск, Л. Пшенична, М. Пшеничний, Р. Слободенюк, Р. Солоневський, М. Степанюк, М. Тимчак, С. Українець, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун), проза (С. Бабій, В. Басараба, М. Береза, Б. Боровець, П. Велесик, І. Сидорчик, С. Гуля, О. Євтушок, Ю. Загорський, О. Ірванець, М. Кащук, П. Кралюк, А. Лимич, Л. Рибенко, В. Мазаний, М. Оттов, С. Праск, М. Пшеничний, Р. Слободенюк, М. Тимчак, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун), драматургія (А. Вишневський, Ю. Загорський, О. Ірванець, Л. Рибенко), гумор (Ю. Береза, Р. Демчук, М. Кащук, Р. Солоневський, М. Степанюк), дитяча література (Р. Демчук, Н. Диб'як, М. Кащук, А. Лимич, Л. Пшенична, М. Тимчак, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун). Як бачимо, серед членів РОО НСПУ є багато письменників, які плідно працюють одразу в кількох напрямках.

Рівненські літератори - лауреати всеукраїнських та міжнародних премій: ,,Гранослов” (С. Українець, Н. Левчун, В. Климентовська, П. Кралюк), ,,Благовіст” (А. Криловець), імені Дмитра Нитченка (Л. Рибенко), імені Остапа Вишні (Ю. Береза), імені Миколи Островського (М. Тимчак), імені Лесі Українки (Є. Шмлргун), імені Миколи Гоголя (П. Кралюк), імені Івана Франка в галузі публіцистики (Є. Цимбалюк), молодіжної літературно-мистецької премії Туви (М. Пшеничний), імені Світочів (С. Бабій, Л. Рибенко, С. Гуля, П. Кралюк, Є. Цимбалюк, В. Мазаний, С. Праск, Є. Шморгун), ,,Лауреат Нобельської премії” (Р. Солоневський, Ю. Береза, Р. Демчук). Твори рівнян претендували на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка, їх перекладено різними мовами.

Яскраву сторінку з історії роду князів Острозьких висвітлює Петро Кралюк в своєму романі ,,Шестиднев, або Корона дому Острозьких”, або як він ще називається ,,Реліквія”. Петро Кралюк - автор понад 150 наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, літературознавства, в т. ч. монографічних досліджень: ,,Особливості вияву національної свідомості в українській суспільній думці XVI - першої половини XVII ст.” (Луцьк, 1996 р.), ,,Духовні пошуки Мелетія Смотрицького” (Луцьк, 1997р.), ,,Острозька Біблія в контексті української та європейської культур” (Острог, 2006р.), ,,Волинь та Поділля в житті Т. Г. Шевченка” (Луцьк, 2007 р.) та ін. Петро Михайлович є лауреатом міжнародного літературного конкурсу ,,Гранослов” (1992р.), Всеукраїнського конкурсу ,,Україна. Духовні острови” (2008 р.), премії імені Світочів (2008 р.), премії імені Миколи Гоголя ,,Тріумф” (2009 р.) [32,с. 191].

Характеризуючи свій витвір, автор визначає його жанр як інтелектуальний роман. До цієї характеристики хочеться ще додати означення - історично-психологічний роман-розуміння. Подібне твердження виникає із аналізу архітектоніки тексту.

Символіка шести пов'язаних між собою частин твору - асоціація із біблійною легендою про час сотворення світу. Шість днів митець малював портрет князя, і шість днів князь пригадував події, що мали місце у шести знакових для роду Острозьких містах.

Цікавим є те, що назви частин (умовно - розділів) граматично є номінативними реченнями, у яких превалюють назви кольорів. Це вирізняє твір ,,Шестиднев, або Корона дому Острозьких” від традиційних історичних романів, які діляться на класичні розділи чи частини.

У творі діє закон спресованого часу. Князь передчуває свій швидкий відхід, а тому просить маляра завершити портрет за шість днів. Відповідно до законів романного жанру подібний термін є дуже малим.

Цікава побудова видання передбачає також авторські додатки, які пояснюють певною мірою незрозумілі читачеві місця у тексті, дають змогу сформувати цілісне уявлення не лише про конкретну історичну постать, але і про певні події епохи. Це можна назвати певною новацією у плані тексту, адже класично автори обмежуються короткими коментарями [5, с. 10].

Неординарним представником прозових жанрів вважається Лідія Гуріївна Рибенко. Вона народилася 11 листопада 1953 р. на Рівненщині в сім'ї вчителів. Після закінчення середньої школи навчалася в Українському інституті інженерів водного господарства. За фахом - інженер-будівельник. Працювала інженером, екскурсоводом, керівником туристсько-екскурсійної фірми, провідним науковим редактором редакційно-видавничої групи ,,Реабілітовані історією”. Нині очолює Рівненську обласну організацію Національної Спілки письменників України.

Першою книгою Л. Рибенко була збірка ,,Острів фіксованих” (Рівне: ,,Азалія”, 1992), котра і стала перепусткою до прийому її в Спілку письменників України.

Явище репрезентації читацькому загалу збірки фантастичних оповідань в той час, коли українська книга опинилася в напівзабутті, було особливим не лише для літературної громадськості області, а й України. Фантастика Лідії Рибенко соціально-психологічна. Тематика її творів широка - від земної медицини, освіти, журналістики до наддалеких зоряних мандрівок. Однак, яким би сюжетом не послуговувалася авторка, у центрі розповіді завжди стоїть людина: її моральні, духовні запити, філософія душі.

Твори Л. Рибенко неодноразово друкувались в журналі ,,Березіль”. В 1999 році в числі 3-4 цього часопису з'явилася нова фантастична повість ,,Бо ти -людина", яка стала фактично її прозовим дебютом в ,,Березолі”. Читачі схвально сприйняли твір, в якому на сучасному життєвому тлі через фантастичний сюжет авторка по-своєму відобразила складні людські колізії, прагнення людини до моральної чистоти, високих устремлінь. За повість ,,Бо ти - людина” Л.Рибенко було присуджено другу літературну премію журналу ,,Березіль” за 1999 рік. Сьогодні Лідія Рибенко пише фантастичну книгу ,,Де не ростуть люба риси”[32, с. 341].

У 2004 році з друку вийшов роман Лідії Гуріївни ,,Суднотроща”, головна героїня якого, як і авторка, колись працювала екскурсоводом, а також збирала і накопичувала передусім духовні скарби. Однак, одразу стає зрозумілим, наскільки болісним є повернення такої ідеалістично налаштованої людини, як Тамара в реальний світ. Л. Рибенко розповідає про життєві злети і падіння, що супроводжували її героїню в перші роки незалежності України. Власне, весь роман - це цікава, багата деталями екскурсія. І не тільки по Риму, куди українка поїхала в пошуках заробітку, а й по характерах і долях головних героїв [21, с. 233].

Особливу роль в діяльності РО НСПУ відіграє Шморгун Євген Іванович, який є її членом з дня заснування. Літературну діяльність Євген Іванович розпочав на початку сімдесятих років, коли в журналі ,,Барвінок” з'явилося його оповідання ,,Грім”. А невдовзі, одна за одною виходять книжки для дітей: ,,Зелені сусіди” (1978 р.), ,,Що шукала білочка”, ,,Дивосил-зілля” (1980 р.), ,,Що сказав би той хлопчик” (1981 р.), ,,Де ночує туман” (1984 р.). Врожайним був 1989 рік - ,,Каменяр” видав збірку ,,Вогник-цвіт”, а видавництво ,,Веселка” надрукувало повість-версію про видатного Гомера ,,Дорога до Іліона”. Також друком вийшли такі книги рівненського письменника як ,,Повісті з античних часів” (2001 р.), ,,Шість століть Велигорських” (2002 р.), ,,Тиха радість” (2003 р.), ,,Сніги непочаті” (2005 р.), ,,Їдемо до бабусі” (2006 р.), ,,Твори” в трьох томах, том 1 (2007 р.), том 2 (2008 р.), том 3 (2009 р.).

Дивує і радує діапазон шморгунової прози - від образків, звернених до дошкільнят, до міцно збитої, точної ,,дорослої” белетристики. І все сповнене любові до живої природи, до кожної, хай і найнепримітнішої рослинки. Євген Шморгун разом з відомим травознавцем І. М. Носалем подорожував просторами Полісся, шукав рідкісні рослини, щоб позначивши на карті місця, де вони ще збереглися, взяти їх під захист. З подорожніх записок складалися книги. Уперше автор познайомив нас з ботанічною міфологією України в книзі ,,Дивосил-зілля”. В ній чимало правдивого і вигаданого про зозулині черевички, дивосил, горицвіт, азалію, меч-траву, росичку та інших представників царства флори. А невздовзі у ,,Веселці” виходить розкішне видання ,,Ключ-трава”. Автор запрошує читача у цікаву мандрівку зеленими просторами рідного краю, розповідає про багатства і красу природи, знайомить з багатьма рідкісними рослинами, їхніми лікувальними властивостями. Читач знайде у книзі багато захоплюючих легенд, переказів, які упродовж століть складав народ про своїх зелених друзів. Етапним у житті ще початкуючого письменника став 1978 рік: у київському видавництві ,,Веселка” були випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей - ,,Що шукала білочка” і ,,Зелені сусіди”. Це було, по суті, дещо запізніле визнання його непересічного таланту, адже друкувався вже впродовж двадцяти літ, у тому числі і в республіканських виданнях. Перші збірки визначили основне спрямування творчості Євгена Шморгуна - писати для тих, хто ще не навчився читати, а також для молодших школярів, навчати їх розуміти природу, прищеплювати їм співчутливість, потяг до знань [16, с. 6].

З 1984 року Є. Шморгун - член Спілки письменників України, керівник літоб'єднання при редакції газети ,,Зміна”.

З 1989 до 2000 року Євген Шморгун очолював Рівненську обласну організацію Національної спілки письменників України.

У 2000 році Євгенові Шморгуну було присуджено одну з найпочесніших письменницьких відзнак України - державну премію імені Лесі Українки. Таку високу оцінку дістала книжка ,,Мова зела”, яка стола свого роду підсумковою у більш як сорокарічній творчій діяльності письменника. Адже весь цей час однією з визначальних його тем була тема малодослідженого рослинного світу Рівненщини, неповторної краси рідного краю. З такою глибокою обізнаністю, з таким прозорим, зворушливим ліризмом про це до Є. Шморгуна, здається, не писав ніхто [16, 20].

Крім літературної премії імені Лесі Українки, письменник удостоєний обласної літературної премії імені Валер'яна Поліщука, літературної премії імені Володимира Кобилянського, Валер'яна Поліщука, лауреат просвітянської премії імені Григорія Чубая, премії імені Леоніда Куліша-Зіньківа в галузі дитячої літератури, Заслужений журналіст України.

Євген Шморгун також очолює книжкове видавництво ,,Азалія”, яке вперше в Україні видало книги Олени Теліги, Олекси Степановича, Леоніда Мосенса, Ніла Хасевича. Таких авторів - цілий ряд. Таким чином, діяльність Євгена Івановича наблизила до України її вигнанців, на яких трималася вся література, культура, мистецтво [32, с. 461].

В 2006 році Євген Шморгун був удостоєний премії Світочів за історичний роман ,,Сніги непочаті”, в якому змальовано героїчні сторінки боротьби волинян за незалежність нашого краю під проводом славного князя Федора Острозького, канонізованого до лику Святих Православної Церкви. Роман побудований на подіях кінця ХІV - початку XV століть. У той час українські землі опинилися під владою різних державних утворень - Великого князівства Литовського, Польського та Угорського Королівства, степова ж зона фактично контролювалися татарами. І все ж у ті ,,темні віки” знаходилися люди які намагалися вивести свій край зі стану руїн. Помітною фігурою серед таких діячів був князь Федір Данилович Острозький. Саме завдяки діяльності князя Федора з'явилися міцні мури Острога, які зробили це місто майже неприступним для татарських нападів. Тоді було побудоване нове приміщення Богоявленської церкви в Острозькому замку. Острог став помітним та культурним центром України.

Цінність твору в тому, що письменнику вдалося вловити дух того часу. Особливо цікаві описи батальних сцен, військової техніки, та військових технологій того часу. Роман допомагає пізнати й осмислити непрості й маловідомі сторінки нашого минулого.

Важко переоцінити значення творчого доробку Євгена Івановича Шморгуна для сучасної літератури. Деякі твори Євгена Шморгуна включено в підручники для школярів молодших класів. Вони формують підростаюче покоління, запам'ятовуються, западають у душу, адже в них іде мова про те, що так співзвучне дитячому світовідчуттю.

В рівненському краї та й далеко за його межами відоме ім'я Юрія Берези, адже впродовж багатьох років громадськість має можливість не тільки читати його твори, а й чути на хвилях місцевого радіо.

Юрій Павлович Береза народився 22 травня 1955 року в селі Городище Шепетівського району Хмельницької області в селянській родині. Після закінчення середньої школи працював робітником у місцевому господарстві.

Потім закінчив Рівненський державний педагогічний інститут і 5 років трудився вчителем української мови та літератури в школах Рівненського Полісся. Після того перейшов на журналістську роботу. Виконував обов'язки кореспондента, завідувача відділу, відповідального секретаря, заступника редактора та власкора в редакціях районних, обласних та всеукраїнських газет. Нині - власний кореспондент всеукраїнського тижневика ,,Волинські губернські відомості”. Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти та науки України.

До літературної праці прилучився ще в шкільні роки. Його гумористичні, сатиричні та ліричні твори використовувалися в розважальних передачах українського радіо, друкувалися в багатьох періодичних виданнях, колективних збірниках, виходили окремими книгами. На слова Юрія Берези композитори написали пісні. Знайшли свого читача такі збірки дотепного слова Юрія Берези, як ,,Щастить же людям!”, ,,Хронічне нещастя”, ,,Дефіцитний фанат”, ,,Оглядини з виграшем”, ,,Не роззявляйте рота!”, ,,Не вішай носа в шафу!” [32, с. 14].

Як перекладач з білоруської, став одним з авторів книги поезії відомого поета з Мінська, лауреатом премії імені Аркадія Кулєшова, Сергія Траховського ,,Доброта”, виданої ,,Українським письменником”. Підготував до друку, перекладену з білоруської книгу лірики цього поета під назвою ,,З сумної осені вернися”.

З 1994-го року Юрій Береза член Національної спілки письменників України, лауреат просвітянської премії імені Грицька Чубая за 2005 рік, літературної премії імені Остапа Вишні за 2006 рік, постійний учасник Всеукраїнського фестивалю гумору ,,Лауреат Нобельської премії”. Його ім'я внесено в багатотомну енциклопедію сучасної України. Творить колюче та веселе, сумне та щемливе слово й досі, поєднуючи письменництво з журналістикою.

Книгу гумору й сатири ,,Безпрограшна лотерея” українського письменника Юрія Берези складають твори досі не опубліковані і вже відомі широкому читацькому загалу. Видання приурочене до 50-річчя автора дотепного слова.

,,Безпрограшна лотерея” - це гумористично-сатирична повість ,,Теребеньківські просвітителі”, понад сотня сторінок прозових гуморесок, що об'єднані в розділі ,,Колючі снопи з прозової копи”. Крім цього є і віршоване дотепне слово, що складає розділ ,,Гайок байок” та ,,З гумористично-сатиричного клунка”[1].

Лауреатом ІV Нобельського фестивалю гумору став Юрій Береза за нову книгу гуморесок, сатиричних повістей та афоризмів ,,Короткими перебіжками”, видану за сприяння Рівненської облдержадміністрації та обласної ради відповідно до обласної Програми розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки.

Зміст книги ,,Короткими перебіжками” складають прозові гуморески, дві сатиричні повісті та афоризми.

Поетичний доробок Рівненських письменників можна оцінити на прикладі творчості одних з найяскравіших поетів області С. Бабія та П. Велесика.

Степан Олександрович Бабій народився 28 березня 1940 року в селі Голибіси Шумського району Тернопільської області. Закінчив медичне училище, один курс філологічного факультету Львівського університету, згодом - Тернопільський медичний інститут. Працював лікарем, завідувачем відділу культури Рівненської міської управи, заступником голови, завідувачем відділу Здолбунівської районної державної адміністрації. У 2000-2005 роках - голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України. Співавтор і ведучий чотирьох телефільмів про Т. Г. Шевченка, телефільмів ,,Одержима” (про Лесю Українку), ,,Гурби”.

Окремими виданнями вийшли поетичні збірки ,,Журавлиний невід” (1972р.), ,,Відкриваю себе” (1980р.), ,,Музика крил” (1986р.), ,,Пізні яблука” (1987р.), ,,Потривожені птахи” (1990р.), ,,Із вирію літ” (1992р.), ,,Ріка у відблиску очей” (1993р.), ,,Україна під сатаною” (1997р.), ,,Це інший світ” (1998р.), ,,У холодному блиску комет” (2000р.), ,,Такий день” (2001р.), ,,Вертаючий з небес” (2002р.), ,,Нічні спалахи” (2003р.), ,,Спротив” (2007р.), ,,Яблука чаклунки” (2007р.), ,,Грані грози” (2008р.), ,,Осіння райдуга” (2009р.); зірки віршів для дітей ,,Хитавиця-купавиця” (1992р.), книги прози ,,Криниці на пагорбах” (1993р.), ,,Плата за любов. Прокляття волхвів” (2003р.) та публіцистики ,,Волинські дзвони” (1994р.), ,,Луни повстанського краю” (2002р.), ,,На хвилі, на часі” (2005р.). У 2005 році вийшла книга ,,Незборимість” (вибране).

Степан Олександрович лауреат премій імені В. Поліщука та імені Світочів. Переможець рейтингу м. Рівне ,,Гордість міста” у номінації ,,Кращий поет” 2005 року. Його поезія - це насамперед передача відчуттів людини. С. Бабій в своїх віршах спостерігає за реакцією та відображає почуття людини в певний відрізок її життя [32, с. 5].

Петро Якович Велесик (нар. 2 січня 1944 року в селі Гута Костопільського району Рівненської області) --поет, журналіст, редактор. Навчався у Степанській середній школі, закінчив фізико-математичний факультет Рівненського педінституту, згодом здобув і журналістську освіту. Працював у сарненській, костопільській районних газетах, був головним редактором газети ,,Вісті Рівненщини”. Заслужений журналіст України. Загалом з-під його пера вийшло близько двадцяти книг поезії та прози, які побачили світ у видавництвах Києва, Львова, Рівного. Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука. На тексти Петра Велесика написано кілька десятків пісень. Твори поета перекладали на білоруську, російську і тувинську мови.

Автор збірок віршів: ,,Вербова колиска” (1983р.), ,,Бурштинова роса” (1991р.), ,,Сполохані коні” (1991р.), ,,Сенс нестерпного польоту” (2002р.), ,,Голуба вуздечка” (2008р.) та ін.

Збірка віршів ,,Листя у слідах”, надрукована у 2006 році, наповнена високим поетичним ліризмом, пронизана теплотою кохання. Поет розмірковує над сенсом життя, над проблемами навколишнього світу, наскільки вони близькі і чи змушують дивитися з осторогою в майбутнє. Для віршів Петра Велесика характерна соковита образність, що додає творам виразної індивідуальності [57, с. 256].


Подобные документы

  • Важливим складником нашого духовного життя став величезний потенціал української науки. Її здобутки можуть бути предметом національної гордості. Українська Академія наук завжди була мозковим центром, генеральним штабом української національної культури.

    реферат [37,8 K], добавлен 15.01.2011

  • Місце портрету та роль кольору в оформленні інтер’єру навчального закладу. Етапи комплексної роботи по створенню інформаційно-художніх стендів з зображенням визначних постатей національної історії та державної символіки України в приміщенні коледжу.

    курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.11.2014

  • "Календарі знаменних та пам’ятних дат" Національної парламентської бібліотеки України в системі бібліографічних ресурсів країни. Класифікація календарів за формою та призначення. Видання наукових бібліотек України в системі науково-технічної інформації.

    дипломная работа [2,7 M], добавлен 25.05.2012

  • Стан мистецтва в часи Української Народної Республіки. Творчість М. Бойчука та його школа. Створення спілки художників. Огляд діяльності радянських живописців. Драма "шестидесятників". Уніфікаторська політика партії в галузі образотворчого мистецтва.

    контрольная работа [3,1 M], добавлен 25.09.2014

  • Бібліотека як дзеркало і пам'ять народу, держави та центр їх духовності. Характеристика Національної парламентської бібліотеки в Україні, що має статус національної, і що є провідною державною культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом.

    реферат [50,1 K], добавлен 20.01.2011

  • Особливості культурного життя доби відновлення української державності (1917-1920 рр.). Радянський етап розвитку української культури. Відродження національної культури в добу розбудови незалежної України. Державна підтримка національної культури.

    реферат [40,4 K], добавлен 03.10.2008

  • Характеристика народних символів України, що позначаються на формуванні національної свідомості людей і виховують почуття любові до своєї рідної землі. Символіка традиційного одягу українців. Вишиванка. Рушник. Народні символи здоров'я, щастя та достатку.

    курсовая работа [95,2 K], добавлен 13.12.2013

  • Джазове мистецтво як частина музичної культури України. "Джаз-коло" (серія джазових концертів) - проект, створений для підтримки української імпровізаційної музики. Аналіз українського джазу, ролі та значимості проекту в культурному просторі України.

    статья [22,3 K], добавлен 07.02.2018

  • Організація метабібліографії в Україні. Особливості покажчиків бібліографічних посібників. Типологічна диференціація метабібліографічних посібників. Внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України у становлення метабібліографії.

    дипломная работа [105,3 K], добавлен 26.08.2014

  • Реалізм в українському живописі 19 століття. Санкт-Петербурзька академія мистецтв і її вплив на формування українського образотворчого мистецтва. Самостійна творчість Т. Шевченка: художньо-виразна мова провідних творів та їх жанрово-тематичне розмаїття.

    курсовая работа [33,0 K], добавлен 26.08.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.