Національна бібліографія в країнах Західної Європи та США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національна бібліографія в країнах Західної Європи та США

План

Вступ

1. Історичні передумови виникнення та особливості розвитку НБ у країнах Західної Європи та США

2. Історія виникнення ПНБ та РНБ у Франції

3. Основні історичні етапи формування системи органів ПНБ Великобританії

4. Особливості розвитку ПНБ Німеччини та її сучасний стан

Висновок

Використана література

Вступ

Терміном «національна бібліографія» у міжнародній бібліографічної практиці прийнято називати вид бібліографії, яка забезпечує підготовку та функціонування універсальної бібліографічної інформації про всі документи (від рукописних до електронних), створених на території країни в процесі її історичного розвитку. Згідно сучасним нормативним документам, що відображають термінологію нової інформаційної ери, національну бібліографію слід визначати як «інформаційну інфраструктуру, яка забезпечує підготовку, розповсюдження та використання універсальної бібліографічної інформації про документи будь-якої країни / нації».

Вперше термін «національна бібліографія» зустрічається в «Нарисі бібліографії» (Grundrib der bibliographie, 1774) Михайлом Дениса, бібліотекаря імператриці Марії-Терезії. Розуміючи і трактуючи бібліографію як книгознавство (що характерно для XVIII-XIX ст.), М. Денис не давав і не прагнув представити визначення бібліографії. Термін був використаний ним для позначення більш ранніх бібліографічних та біобібліографічних робіт, що відбивали друковані видання певних національних літератур. Подібне слововживання як класифікаційної ознаки бібліографічних видань виявляється і в роботах наступних авторів - Г. Дебюро-мол., Ш.Ж. Брюне, Ю. Петцхольдта, Г. Штайна.

В даний час термін «національна бібліографія» є, з одного боку, найбільш вживаною в бібліографічної теорії та практиці, а з іншого - одним з найбільш невизначених і багатозначних. Причину багатозначності терміна слід шукати в розходженні конкретно-історичних умов розвитку держав, їх культури, видавничої і книготорговельної справи, насамперед у XIX ст., коли і відбувалося формування НБ. До причин виникнення НБ можна віднести:

· становлення націй, утворення держав, формування національної самосвідомості та випливає звідси потреба в узагальненні вітчизняної історії та здобутків національної культури;

· зростання видання і розповсюдження книг на живих народних мовах і поступове витіснення раніше пануючої міжнародної мови - латинської;

· інтенсивний розвиток друкарства (якщо до 1600 р. в Європі було випущено близько 6 тис. назв книг, то в 1900 р. - більше 158 тис.);

· виникнення в більшості країн Європи і в США національних товариств та об'єднань видавців, книгопродавців, бібліотекарів і бібліографів.

Поява перших національних бібліографічних видань відноситься до XVI ст. і пов'язане з іменами англійців Джона Леленда («Коментарі про британських письменників», 1545) і Джона Бейля («Перелік знаменитих письменників Великої Британії, тобто Англії, Камбрії і Шотландії, розділений на декілька розрядів з відмінностями їх навчань і правильним розрахунком років за всі віки від Яфета, сина святійшого Ноя, до 1548 ... », 1549). У цей же період виходять і перші книготорговельні каталоги, також носили ретроспективний характер, бо вони відображали друковану продукцію, випущену за кілька років, а то й десятиліть. Наприклад, у Німеччині широкого поширення набули так звані ярмаркові каталоги (Messekatalog), що видавалися до книжкових ярмарків, які регулярно проводились спочатку у Франкфурті-на-Майні, а потім і в Лейпцігу. В Англії в 1595 р. був випущений «Каталог англійських друкованих книг», складений книгопродавцем Е. Монселлем, що відображав книги англійською мовою, видані в Англії з початку розвитку в ній друкарства. Однак розвиток друкарства, прогрес науки і культури, потреби книжкової торгівлі в бібліографічній інформації вимагали систематичного і оперативного обліку виданої друкованої продукції, своєчасного інформування про неї. Такий облік найчастіше здійснювався книговидавцями і книготорговцями і кінцевою метою ставив, насамперед, інформування самих же книготорговців про появу на книжковому ринку нових видань. У рідкісних випадках систематична реєстрація здійснювалася представниками культури або науки, видатними просвітителями.

Виникнення систематичного, або поточного, бібліографічного обліку відноситься до XIX в. Перший подібний орган створений у Франції в 1811 р. У 1829 р. починає реєструватися поточна інформація про шведскі книги, в 1833 - про голландскі, в 1834 р. - про німецькі. З 1835 р. ведеться реєстрація випущеної книжкової продукції в Італії, з 1837 - в Росії та Англії, з 1843 - в Данії. 1871 рік знаменує появу поточного бібліографічного обліку у Швейцарії, 1872 - в США, 1875 - у Бельгії.

У XX в. поточна національна бібліографія стає пріоритетним напрямом у розвитку НБ, так як забезпечує максимальний рівень обліку всього національного масиву документів. Незважаючи на це, найскладнішим залишається питання про зміст поняття «національна бібліографія», що пов'язано з принципами відбору документів для національних бібліографічних покажчиків. Основне питання, яке намагалися вирішити багато дослідників, полягало у визначенні об'єктів обліку: якими критеріями слід керуватися при відборі творів друку для відображення в виданнях НБ.

1. Історичні передумови виникнення та особливості розвитку НБ у країнах Західної Європи та США

Зародження європейської бібліографії відноситься до пізньої античності. Перші бібліографічні роботи (наприклад, "Книга про знаменитих мужів" Ієроніма Стридонського, IV ст.) відображають боротьбу християнської церкви з язичницькою літературою стародавнього світу. В середні віки панівним типом бібліографічних творів були біобібліографічні словники церковних письменників.

XVI ст. відзначилось значним розвитком бібліографії. Виникли поточні бібліографічні посібники - "ярмаркові каталоги", що виходили у Франкфурті-на-Майні (1564-1749) і в Лейпцігу (1594-1860) двічі на рік - до весняної та осінньої ярмарок. З'явилися перші галузеві бібліографічні довідники, наприклад "Про славних письменників по медицині" С. Шампо. Вершиною європейської бібліографії з часу її виникнення була книга швейцарського вченого К. Геснера "Загальна бібліотека", що вийшла в Цюріху. Вона являє собою алфавітний перелік праць 4,5-5 тис. авторів, писалась латинською, грецькою та давньоєврейською мовами. У 1548 р. Геснер випустив систематичний покажчик до "Бібліотеки" - "Двадцять одну книгу Пандект". Обидві роботи принесли автору почесний титул "батька бібліографії". У другій половині XVI ст. з'явилися праці з ретроспективної національної бібліографії Англії (Е. Маунселл), Франції (Ф. Делакруа дю Мен і А. дю Верде) та Італії (А.Ф. Доні).

Перша друкована книга на території США була видана в 1639 р., і до початку XIX в. загальний обсяг книговидання був незначним. Потреба в книгах задовольнялася за рахунок ввозу з Європи книг переважно англійською мовою. Власне книговидання орієнтувалося виключно на випуск книг релігійного й богослужбового змісту, календарів і юридичних документів, які в свою чергу реєструвалися в англійських бібліографічних покажчиках. Це відклало свій відбиток на формування НБ США, яка починає розвиватися значно пізніше, ніж у країнах Старого Світу.

У XVIІ ст. слово "бібліографія" вперше було застосовано для назви бібліографічного довідника "Паризька бібліографія" Л. Жакоба.

У XVIII ст. великого розвитку досягла галузева бібліографія (праці І.А. Фабриціуса по бібліорафії філології, Ж. Ле Лонга по бібліографії історії Франції та А. Халлер по біюліографії медицини). У 1778-1780 рр.. вперше вийшов бібліографічний покажчик дисертацій, складений шведським вченим І.Г. Лідененом.

Підйом і розвиток американської культури (1775-1783), привели до пожвавлення видавничої і книготорговельної діяльності. Поява перших бібліографічних робіт було прямо пов'язане з розвитком книговидання і книжкової торгівлі. У 1804 р. Американським товариством книготорговців випущений «Каталог усіх книг, надрукованих у Сполучених Штатах».

Бібліографічні праці, які з'явилися пізніше, в 50-70-і роки, також були підготовлені книгопродавцями і носили переважно ретроспективний характер. Книгопродавець О. Рурбах склав чотиритомну «Американську бібліотеку», що охоплює книжкову продукцію, випущену в США в 1820-1861 рр. Продовженням покажчика О. Рурбаха став двотомний «Американський каталог» книгопродавця Д. Келлі. В каталозі враховані книги за 1861-1870 рр..

З 1811 р. у Франції почала виходити щотижнева "Бібліографія Французької імперії", з 1814 р. отримала назву "Бібліографія Франції". Друковані органи поточної реєстрації книг з'явилися в Німеччині (1826), Нідерландах (1834), Великобританії (1837), Іспанії (1840), США (1852), Швеції (1863). Спочатку всі вони мали форму алфавітних списків. Систематичне розташування матеріалу було вперше введено в 1871 в "Загальній бібліографії для Німеччини".

Заснований в 1895 р. П. Отле Міжнародний бібліографічний інститут (Брюссель) розробив детальну схему Універсальної десяткової класифікації (УДК) на базі десяткової класифікації М. Дьюї та зробив складання міжнародного бібліографічного репертуару - вичерпною систематичною картотекою книг і статей на всіх європейських мовах з ХІV ст. Інтернаціональний центр зоологічної бібліографії вперше здійснив поточну інформацію про літературу на друкованих картках, забезпечених індексами УДК.

Для ХХ ст. характерний величезний розвиток усіх видів бібліографії, особливо галузевої бібліографії. В даний час майже всі галузі знань мають щорічні міжнародні бібліографічні довідники. Ретроспективні бібліографічні праці досягають величезних розмірів (наприклад, покажчик з історії Німеччини містить до 150 тис. назв). Помітно покращився бібліографічний облік дисертацій, офіційних видань, періодики, статей із збірок і т.д. Удосконалення опису в органах загальної поточної бібліографії поєднується з компактним описом і рясним використанням скорочень в ретроспективній галузевій бібліографії. Застосування малої поліграфії збільшує можливості створення ретроспективних бібліографічних праць. Починається використання електронно-обчислювальних машин для складання поточної загальної бібліографії.

Вже на початку ХХ ст. стали з'являтися перші томи «Американської бібліографії» Чарльза Еванса, бібліофіла і знавця американської книги. Унікальність цього покажчика полягає в тому, що він містить бібліографічну інформацію про американських інкунабул, тобто про видання, випущених в США з 1639 до 1820. Дванадцятитомник видавався з 1903 по 1934 р. і хронологічно був доведений автором лише до 1799. Тринадцятий том відобразив книги за 1800 р., підготовлений Клиффордом К. Шіптоном і виданий в 1955 р. А завершили роботу Р. Шоу і Р. Шумейкер, склавши покажчик «Американська бібліографія» в 23 томах і довівши облік до 1819 р. Пізніше Р. Шумейкер та Г. Купер готують «Перелік американських видань за 1820-1829 рр.. ». Завершальним етапом у підготовці національного репертуару американської книги став «Перелік американських книг», випущений в 16 томах. Він видавався протягом двадцяти років і включає бібліографічні відомості про книги за період з 1830 по 1844 р., а також доповнює покажчики О. Рурбаха і Дж. Келлі новими і уточненими відомостями. Таким чином, американська бібліографія розпорядженні достатньо повним репертуаром, доведеним до того періоду, коли в США виникає поточний бібліографічний облік, пов'язаний також з іменами і діяльністю книготорговців.

2. Історія виникнення ПНБ та РНБ у Франції

перспективний національний бібліографія європа

Ще до появи першої друкованої книги (1470) книжна культура Франції характеризувалася високим рівнем розвитку. У численних монастирях та скрипторіях XI-XIII ст. були створені шедеври рукописної книги, кількість яких обчислюється тисячами. Свою роль у поширенні книги зіграли середньовічні університети, найстарішим з яких є Сорбонна, заснована в 1257 р. У цьому ж році була створена і бібліотека. У 1480 р. остаточно оформилася Королівська бібліотека, заснована ще за вказівкою Карла Великого. У 1792 р. вона перетворена в Національну бібліотеку.

У 1537 р. був прийнятий перший у світі закон про обов'язковий примірник. За указом Франциска I всі друкарні країни повинні були представляти в Королівську бібліотеку по одному примірнику всіх книг, які вони випускали.

Габріелю Ноде, придворному лікарю Людовика XIII, книголюбу та публіцисту, належать дві роботи, в назві яких вперше використано слово «бібліографія».

Роботи кармелітського ченця і бібліотекаря Л. Жакоба «Паризькі бібліографії» і «Галльські бібліографії» являють собою перші досліди поточного бібліографічного обліку. Покажчики не мали чітко визначеної періодичності і випускалися з інтервалом в рік або два. Об'єктом обліку в першому випадку були книги паризьких видавців, у другому - французьких.

У прийомах бібліографічного опису і розташування Л. Жакоб явно прямував франкфуртськими ярмарковими каталогами. Але при цьому його «Бібліографії» спиралися не на асортимент окремої або всієї книжкової торгівлі, а відображали французький видавничий репертуар за певний період.

В період Великої французької революції Законодавчими зборами була здійснена націоналізація монастирських і церковних книжкових зібрань, особистих бібліотек аристократів і всіх емігрантів. В результаті в руках держави виявилося величезна кількість книг (за різними оцінками від 10 до 20 млн.), які необхідно було якимось чином розмістити, забезпечивши їх зберігання, облік і доступність. Для вирішення цього завдання Конвент затвердив на місцях тимчасові «сховища літератури», в обов'язки яких входило складання у двох примірниках каталогів книг. Один примірник в картковій формі повинен був передаватися в спеціально створене Бюро бібліографії, яке, в свою чергу, було зобов'язане забезпечити підготовку загальнонаціонального каталогу. З цією метою на засіданнях Конвенту і Комітету громадської освіти була затверджена перша інструкція по опису книг і зроблена спроба створення бібліотечно-бібліографічної класифікації. Вони повинні були стати методичною основою для оформлення й угруповання бібліографічних записів задуманого загальнонаціонального каталогу фондів усіх французьких бібліотек (університетських, монастирських, приватних і пр.).

В області ретроспективної національної бібліографії видатною була праця Ж.М. Керара. У першій чверті XIX в. у Франції з'явилися перші томи каталогу, який і донині називають по імені його упорядника, Жозефа Марі Керара. Йому належить покажчик «Літературна Франція», який відобразив французьку літературу XVIII - початку XIX ст. Але «Літературна Франція» не може вважатися вичерпною бібліографією. З іншого боку, покажчик формувався на таких принципах відбору:

1) видання французьких творів усіх часів;

2) різні переклади на французьку мову всіх стародавніх і зарубіжних авторів;

3) французькі видання оригінальних творів зарубіжних авторів.

Перші десять томів «Літературної Франції» в алфавітному порядку представляють твори 32 тис. авторів, які супроводжувались короткими біографічними довідками. В одинадцяти-дванадцяти томах містяться доповнення, виправлення, розкриваються аноніми і псевдоніми.

З другої половини XIX в. стали виходити томи «Загального каталогу французької книжкової торгівлі» книгопродавця, німця за походженням, Отто Лоренца, продовжені згодом його друзями і колегами і доведені ними до 1925 р. Каталог видавався регулярно і мав ретроспективний характер. Як і в «Літературній Франції», тут наводилися біографічні довідки.

Можна давати різні оцінки працям Ж.М. Керара і О. Лоренца, але в одному їх значення безперечно: вони стали першими репертуарами французької книги. Фундаментальні роботи в області РНБ з'являються значно пізніше і здійснюються в рамках діяльності Національної бібліотеки в Парижі.

Найбільш значною подією в області організації французької поточної НБ стало створення на початку XIX ст. державного бібліографічного покажчика. Наполеон Бонапарт пілписав Декрет про заснування Головного управління у справах друку і книжкової торгівлі, в полі зору якого повинно було знаходитися все, «що відноситься до друкарської справи і книжкової торгівлі». Згідно з Декретом, видавець про всі рукописи повинен був повідомляти владі. З 1797 р. з метою організації контролю за виданням і поширенням книг П'єром Ру видається тижневик «Типографський і бібліографічний журнал». Був перейменований в «Бібліографію Франції», перший номер якої вийшов у 1811 р.

Якщо не видатну, то значну роль в історії французької бібліографії зіграла видавнича фірма «Ашетт». З 1933 р. вона почала випускати свій бібліографічний журнал «Бібліо», який став другим за значенням органом поточної бібліографічної реєстрації у Франції. Таке положення зберігалося до 1971 р., коли фірма поступилася права на видання журналу Об'єднанню продавців книг. І з наступного року журнал виходив під здвоєним назвою - «Бібліографія Франції - Бібліо».

Останнім кроком на шляху формування повноцінної і вичерпної поточної НБ стало прийняття в 1992 р. нового закону про обов'язковий примірник і відповідного декрету в 1993 р., згідно з якими «Офіційний запас» реорганізовано в Національне бібліографічне агентство в структурі Національної бібліотеки Франції. «Бібліографія Франції» перестала бути власністю Об'єднання продавців книг і вже з 1990 р. називається «Національна бібліографія Франції».

Однак у покажчиках поточної НБ як і раніше реєструються лише друковані видання та видання на мікрофішах. Істотним і принциповим недоліком «Національної бібліографії Франції» є відсутність кумулятивних покажчиків.

Весь комплекс покажчиків «Національної бібліографії Франції» випускається в трьох варіантах - книжному, на мікрофішах і в онлайновому режимі.

Перехід до нових методів видання та розповсюдження поточної НБ на першому етапі був пов'язаний зі створенням у 1970 р. в Національній бібліотеці Автоматизованої бази даних про друковані видання, що зберігаються в бібліотеці (BN-OPALE). З 1987 р. функціонує Інформаційна багатофункціональна база даних бібліотеки (BN-OPALINE). В даний час обидві бази даних доступні користувачам у режимі on-line через національну мережу RENATER. Використання сучасних інформаційних технологій дозволило підготувати нові та удосконалити традиційні джерела інформації, зокрема складати національні картотеки авторитетних даних, а також здійснювати автоматизовану обробку обов'язкового примірника.

Самим останнім і самим глобальним проектом бібліотеки є підготовка «Зведеного каталогу Франції», загальний задум і принципи формування якого співзвучні ідеї американського «Загальнонаціонального зведеного каталогу», але є й одна принципова відмінність. «Зведений каталог» задумувався ще й як французький національний репертуар усіх рукописних і друкованих видань, що знаходяться не тільки в бібліотеках Франції, але і в бібліотеках інших країн світу. Першим етапом його підготовки є переклад усіх раніше випущених видань «Генерального каталогу Національної бібліотеки» в електронну форму.

Найбільшими ретроспективними покажчиками періодичних видань є роботи Е. Атена "Історична та критична бібліографія французької періодичної преси".

3. Основні історичні етапи формування системи органів ПНБ Великобританії

Виникнення британського друкарства пов'язане з ім'ям У. Кекстона, який в 1475 р. надрукував у Брюгге (Бельгія) першу книгу англійською мовою. У 1476 р. в Вестмінстері заснована перша друкарня. Відмінною особливістю раннього періоду є той факт, що книгодрукування в країні почалося з випуску книг на англійській, а не латинською мовою, як це мало місце в інших державах Європи. І крім того, до другої половини XV в. Великобританія сформувалася як централізована держава.

Першою бібліографічною працею зазвичай називають «Каталог англійських друкованих книг», підготовлений в 1595 р. книгопродавцем і друкарем Е. Монселлем в інтересах «середнього читача» і продавця книг, який його обслуговує. Грунтуючись на власному досвіді і чудовому знанні асортименту, Е. Монселл розташував в систематичному порядку докладні бібліографічні описи всіх відомих йому друкованих книг, виданих в Англії з початку друкарства. З точки зору методики бібліографування його каталог став значним кроком вперед.

Протягом XVII-XIX ст. основне місце серед англійської бібліографічної продукції займали книготорговельні покажчики, з яких особливої уваги заслуговують «Каталоги Клевелла» (1668-1711), «Каталоги Бенте» (1776-1855), «Англійський каталог книг». Більшість з них виходило з певною регулярністю, що дозволяє розглядати їх як перші періодичні бібліографічні видання. Так, «Каталоги Клевелла» видавалися до кожного книжкового ярмарку, що проводився чотири рази на рік, і тому були щоквартальними. Регулярністю проведення ярмарків визначались хронологічні рамки відображених видань: в основному це були новинки, які з'явилися за період між ярмарками.

У 1663 р. прийнятий перший закон про обов'язковий примірник, згідно з яким типографи і видавці повинні були три екземпляри своїх тиражів направляти в бібліотеки: Бодлеанську, Королівську і Кембриджського університету.

Найбільшою удачею британської бібліографії XVIII в. історики вважають що вийшов в 1773 р., що містив відомості про книгах по мистецтву і культурі, виданих у Великобританії на багатьох мовах. Це був перший випуск з цілої серії покажчиків, підготовлений книгопродавцем У. Бенте і видавався ним до 1823 р. Хоча покажчик був задуманий як ретроспективний каталог, часті доповнення та поновлення робили його актуальним з точки зору розвідки поточної бібліографічної інформації.

Особливе місце в розвитку і формуванні НБ належить Семпсон Лоу і Джозефові Уайтекеру. Видавець С. Лоу в 1837 р. став першим редактором заснованого за ініціативи лондонських продавців книг журналу «Видавничі оголошення». Журнал спочатку виходив раз на два тижні, а з 1891 р. - щотижня. Зміст журналу - видавнича та книготоргівельна хроніка, а постійний бібліографічний розділ - «Книги за два тижні», потім «Книги за тиждень», матеріал яких кумулювався в щомісячних, щорічних і багаторічних виданнях, що звався «Англійський каталог книг». Протягом багатьох десятиліть ці два видання, що випускалися згодом британською Асоціацією видавців, виконували функцію обліку англійської друкованої продукції.

У 1858 р. побачив світ перший номер журналу «Продавець книг» книговидавця Дж. Уайтекера, який випускався спочатку щомісяця, а з 1909 р. - щотижня. Постійним в журналі став розділ «Книги тижня» (спочатку за місяць), який інформував про новинки книжкового ринку Великобританії.

У 1874 р. Дж. Уайтекер опублікував перший випуск «Довідкового каталогу поточної літератури», що містив бібліографічні дані про книги, надруковані у Великобританії. З 1965 р. покажчик виходить щорічно під назвою «Книги у продажу».

У 1908 р. фірма почала видавати щомісячний покажчик «Поточна література». В ньому бібліографічні описи систематизувалися під широкими рубриками, що розташовувалися в алфавітному порядку. З 1924 р., наслідуючи американський зразок, фірма видає «Кумулятивний список книг», що виходить кожні три місяці.

У підсумку компанія Дж. Уайтекера так само, як і фірма С. Лоу, організувала бібліографічний облік національної друкованої продукції, випускаючи поточні щотижневі покажчики і щорічні зведення.

Подібне положення зберігалося до створення і випуску в 1950 р. «Британської національної бібліографії». Її появі передували такі події. У липні 1949 р. була зареєстрована Рада Британської національної бібліографії. Спеціальна комісія Ради, вивчивши досвід зарубіжних країн, виробила власну методику підготовки нового видання, який по можливості найбільш повно відображає англійську друковану продукцію. Її головне завдання - поточний облік всіх виданої на території країни друкованої продукції та інших видів документів незалежно від засобів розповсюдження та реалізації.

У 1972 р. був прийнятий Бібліотечний закон, відповідно до якого Бібліотека Британського музею, національні бібліотеки Шотландії та Уельсу, Національна довідкова бібліотека з природничих наук і винахідництва, Національна науково-технічна бібліотека-абонемент були об'єднані в Британську бібліотеку (British Library). На основі Ради Британської національної бібліографії та Бюро авторського права була створена Національна бібліографічна служба як одне з трьох підрозділів бібліотеки.

В даний час «Британська національна бібліографія» випускається Національною бібліографічною службою.

З 1998 р. Британська бібліотека здійснює облік так званої «сірої літератури», тобто видань, які не надходять в книготоргівельну мережу. Сюди відносяться наукові доповіді, дисертації, видання дослідних інститутів і громадських організацій, промислові каталоги і т.п.

4. Особливості розвитку ПНБ Німеччини та її сучасний стан

Батьківщина друкарства, класична країна книги - Німеччина - є державою найбільш древніх і своєрідних бібліографічних традицій з високим рівнем розвитку книготорговельної бібліографії. Своєю появою остання зобов'язана виникненню друкарства, і першим її кроком слід вважати оголошення мандрівних книготорговців. Подібні оголошення, що мали вигляд плаката або афіші, наклеювалися по прибутті торговця в те чи інше місто на найвидніших місцях. Текст плаката зазвичай був друкованим, а назви книг (не завжди) і адресу книгопродавця вписувалися від руки. Перелік пропонованих видань не перевищував двадцяти назв.

Далі розвиток бібліографії в Німеччині було пов'язано з книжковою торгівлею. Більшість бібліографічних покажчиків поточного і ретроспективного характеру були підготовлені саме продавцями книг, заклали своїми працями основи німецької національної бібліографії.

Історія книготоргівельної бібліографії Німеччині XVI в. ознаменувалася появою так званих «ярмаркових каталогів», що виходили з певною періодичністю і мали широке міжнародне значення. Вперше вони були представлені на Франкфуртському ярмарку. Ініціатива у виданні каталогів належала продавцю книг Георгу Віллеру. Каталоги Віллера і його спадкоємців видавалися щорічно з 1564 по 1627 роки.

Пізніше місце найбільшого ярмаркового центру зайняв Лейпциг. Лейпцизький ярмарок також мав свій «Каталог нових книг, які виставлені до продажу на осінньому ярмарку у Франкфурті-на-Майні й Лейпцигу». Вперше він був випущений Геннінг Гроссе ще в 1594 р. і видавався після його смерті синами та іншими книготорговцями (Г. Ербен, І. Вейдманн) аж до 1860 р.

Охоплення та облік книг в каталогах обох ярмарків був неповним і неточним. Багато не розпродані на попередніх ярмарках книги з комерційних міркувань включалися в каталог наступної, але вже під іншим заголовком. Але, незважаючи на ці недоліки, ярмаркові каталоги поклали початок багатьом традиціям німецької бібліографії.

Особливе місце в історії книготорговельної бібліографії Німеччині належить Біржовому союзу німецької книгопродавців, заснованому в 1824 р. в Лейпцігу. Він об'єднав видавців та книготорговців німецьких держав, а також представників книжкової торгівлі Австрії та німецьких кантонів Швейцарії. З самого початку свого існування Біржовий союз став потужною професійною організацією, що надає величезний вплив на розвиток німецької книготоргівлі і видавничої справи. Біржовий союз вів активну боротьбу проти незаконних передруків і цензури, яка заважала вільному духу книжкової справи. Союз брав участь у розробці авторського і видавничого права. Але особливо важливою і значимою роботою організації стало видання «Біржового листка німецької книжкової торгівлі».

Розвиток бібліографії в Німеччині в кінці XVIII-XIX ст. найтіснішим чином пов'язаний з іменами лейпцігських продавців книг В. Хейнзіусом і Й. Хінріксом. Першому з них німецька бібліографія зобов'язана створенням ретроспективних бібліографічних покажчиків, другому - системи взаємодоповнюючих і взаємопов'язаних поточних бібліографічних видань, що випускаються з певною періодичністю. Бібліографічні праці В. Хейнзіуса, Й. Хінрікса, а також роботи Х.Г. Кайзера та К. Георга сформували особливості національної бібліографії.

1912 р. став початком наступного етапу в розвитку німецької бібліографії, основним результатом якого було створення єдиної системи бібліографічних покажчиків, що випускаються Німецькій бібліотеки в Лейпцігу. Сконцентрувавши в своїх руках випуск видань поточної НБ, бібліотека в 1931 р. вперше почала випускати нову серію «Німецької національної бібліографії», поклавши початок принципово новому бібліографічному обліку національної друкованої продукції.

«Біржовий листок німецької книжкової торгівлі» як і раніше залишався важливим друкованим органом Союзу, що публікує найрізноманітнішу інформацію про його діяльність, про події в галузі книговидання і книжкової торгівлі країни.

Після падіння фашистської Німеччини основним виданням, що інформує про новинки, є бюлетень «Німецька національна бібліографія», що випускається раз на тиждень Об'єднанням книгопродавців і підготовлюваний Німецькою бібліотекою, що об'єднала обидві національні бібліотеки (в Лейпцигу і у Франкфурті-на -Майні) та Німецьку музичну бібліотеку.

На сьогодні національна бібліографія Німеччини доступна в Інтернеті на сайті Національної Бібліотеки Німеччини. Таким чином, каталог бібліотеки виконує дві функції: відображає фонди Бібліотеки та відображає національну бібліографію, тобто бібліографічні відомості про всі публікації, що вийшли на території Німеччини. З метою збереження і доступності бібліографію перевели в електронний формат.

Поряд з поданням національної бібліографії в каталозі Бібліотека пропонує наступні види послуг по розкриттю національної бібліографії:

Національна бібліографія Німеччини в друкованому вигляді;

Щотижневий покажчик включає розділи А, В, і С.

Розділ А - книги та періодика, не музичні аудіодокументи, відеодокументи, мікроформи та електронні документи, доступні через торгівельну мережу.

енти, відеодокументи, мікроформи та електронні документи, недоступні через торгівельну мережу.

Розділ С - карти. Виходить щоквартальна.

Розділ Н - матеріали вузів, дисертаціі німецьких вузів та закордонні дисертації на німецькій мові незалежно від їх форми. Виходить щомісяця.

Піврічний покажчик HJV - кумулює назви з розділів А, В і С. Містить допоміжний алфавітний покажчик та індекс. Виходить раз на півроку.

Кумулятивний покажчик за пару років MJV (3 роки) - кумулює піврічні покажчики і назви з розділу Н. Містить допоміжний алфавітний покажчик та індекс.

Висновки

Бібліографія, як і будь-яка інша галузь людської діяльності, має свою величезну історію.

Величезне значення для розвитку бібліографії мало винахід друкарства і книжкову торгівлю як способу реалізації друкованої книги. Бібліографія стає важливим засобом інформування покупців про асортименті. І першими бібліографічними виданнями з'явилися ярмаркові каталоги.

Знаменним для бібліографії у багатьох відношеннях стало XIX ст. Так як саме в це століття зароджується національна бібліографія. Паралельно відбувається і формування основних форм НБ - ретроспективної і поточної. Дбайливе ставлення до національної літератури і національної книжкової культурі породжує створення національних репертуарів друкованої книги, авторами яких стають видатні представники національних культур (К. Естрейхер, Ж. Керар, К. Сабо). Виникнення поточної НБ в більшій мірі пов'язане з книжковою торгівлею і її потребою в регулярній та оперативній інформації про новинки книжкового ринку. Багато з видань, що вперше з'явилися в XIX в. і заклали основи поточного бібліографічного обліку, продовжують виходити до теперішнього часу (журнали «Біржовий листок німецької книжкової торгівлі», «Книгопродавець», «Видавничий тижневик»).

Сучасний етап у розвитку бібліографії характеризується двома взаємопов'язаними факторами. З одного боку, це високий рівень розвитку міжнародного співробітництва в галузі бібліографії. А з іншого - широке розповсюдження і використання нових інформаційних технологій, що в підсумку дозволяє створити єдиний світовий інформаційний простір, в якому всі мешканці землі повинні і будуть мати рівні можливості доступу до знань людства і їх використання в самих гуманних цілях. При цьому роль бібліографії не тільки не зменшується, але, навпаки, наповнюється новим змістом, що відображає реалії «інформаційного суспільства», в контексті якого вона існує і розвивається. Різноманітність видів документів, конкуренція між книжковими та електронними виданнями породжують необхідність освоєння нового інформаційного простору, адаптуючись в якому бібліографія сама стає «віртуальною».

Використана література:

1. Грузинова Л.Б. Библиография в зарубежных странах: конспект лекций / Л.Б. Грузинова, Н.Г. Каменская. - М.: Изд-во МПИ, 1988. - 60 с.

2. Грузинова Л.Б. Иностранная библиография: Конспект лекций. - М.: Изд-во МГАП "Мир книги", 1995. - 64 с.

3. Малолєтова Н. Німецька національна бібліотека у Лейпцигу: основні напрями діяльності / Н. Малолєтова // Бібліотечний вісник. - 2010. - №6. С. 34-39.

4. Соколов А. Национальная библиография за рубежом / А. Соколов // Бібліятэчны свет. - 2005. - №1. - С. 26-28

Размещено на Allbest.ru