Фомрма (з лат. forma) - термін, що характеризує тривимірну зовнішню оболонку, контурний вигляд певного об'єкту. Форма обумовлює структуру, композицію, функціональність, екологічність виробу, вибір зображально-виражальних засобів й технічних прийомів, що допомагають дизайнеру розкрити її основний зміст і художній образ. Краса, довершеність форми у дизайні нерозривно пов'язані з її доцільністю, функцією.

Важливу групу вимог до дизайн-об'єкту формують вимоги до структури й форми, які найглибше розкривають призначення, функціональність та ергономічність виробу.

Відображення сучасного уявлення про значення форми предмету - рівень естетичної досконалості об'єкту виходячи з тенденцій промислового формоутворення, розкриття зв'язку виробу і функціонально-предметного середовища з людиною.

Організація форми внаслідок її функції, форми як гармонійного поєднання краси і зручності має важливе значення для дизайнера. Об'єктивні закони гармонійно створеної форми й засоби композиції (масштаб, пропорції, контраст, нюанс, колір,ритм), мають місце як фактори формоутворення в мистецтві і дизайні.

Раціональність організації форми, демонструє наскільки об'єктивно форма й конструктивне рішення предмету відображають його головну функцію, призначення, експлуатаційні характеристики, принцип дії та особливості створення. Велику роль відіграє те, настільки виріб пов'язаний з предметами, що його оточують, його взаємодія з середовищем. Всі формоутворювальні показники мають відповідати умовам, у яких виріб будуть використовувати. Отже, раціональну організацію форми предмету визначають:

— функціонально-конструктивна обумовленість, що свідчить про відповідність форми об'єкту його призначенню, конструктивному вирішенню, матеріалам і функціям;

— відповідністю умовам його використання;

— відповідністю форми об'єкту навколишньому середовищу.

Поєднання функційно-експлуатаційних якостей у виробі є базовими, адже споживач, перш за все, цінує максимальну здатність об'єкту виконувати свою первинну базову функцію якомога довше і якісніше.

Першим етапом формування властивостей виробу вважається аналіз потреб споживача. Вимоги, що висуває споживач до призначення виробу й процесу його використання мають назву функціональні.

Функціональні вимоги до виробу: функціональна корисність об'єкту, різноманітність функцій, зручність і тривалість експлуатації, ясність і простота у використанні виробу. Функціональні показники поряд із показниками технічної ефективності дизайн - об'єкту визначають користь експлуатації виробів, рівень, оригінальності, прогресивності, перспективності закладених у них рішень. Якщо характеризуються складні технічні вироби, ці показники називають експлуатаційними.

Конструктивні показники визначають уявлення про основні проектно - конструктивні вирішення виробів, визначають зручність їх встановлення й монтажу, органічність поєднання з простором, можливість транспортування, габаритність. До цієї категорії відносять дані про розміри товару, наявність у ньому додаткових пристроїв, рівень використання готових блоків, дані щодо ефективності й функціональності.

Гарантійні терміни експлуатації продукції визначають за показниками надійності, що спричиняють збереження головних показників в межах певного часу й за відповідних умов експлуатації. Дизайнер, проектуючи виріб, вважає, що буде дотримано належних умов та режимів функціонування виробу, правил його зберігання, транспортування, ремонту. В залежності від властивостей та призначення особливостей експлуатації виробу виробник повинен встановлювати гарантійні терміни споживання і зберігання. Надійність виробу - складна властивість, що закладається в проектуванні, забезпечується виробництвом й підтверджується експлуатацією.

Для досягнення максимально високої функційно-експлуатаційної якості об'єкту дизайнер має володіти глибокими технічними знаннями і при створенні виробу враховувати відповідні показники якості продукції.

Вимоги до дизайн - об'єктів залежать не лише від якості естетичного сприйняття певного предметного середовища, системи загалом, а й від потреб споживачів, їхнього бачення функціональності та зручність об'єкта, від об'єктивних чинників показників ергономічності, екологічності й естетичності виробу, гарантійного терміну експлуатації.

Наприклад на Рис. 1 представлено предмети, що зберігають свою пряму функцію незважаючи на нестандартний дизайн, який лише підсилює функцій ну зручність та продовжує термін експлуатації. Використання об'єктів є простим і зрозумілим, їх форма відповідає функційним вимогам до виробу, розкриває призначення, функціональність та ергономічність виробу.

Рис. 1 - поєднання функційно-експлуатаційних якостей у формі виробів промислового дизайну.

Форма комплексу поєднує в собі функційно - експлуатаційні якості. Плавні лінії обумовлені тим, що комплекс має використовуватись в громадському місці де гострі кути не доречні, тому форма пелюстки найкраще поєднує ці вимоги, а також круглий стіл всередині, навколо якого зручно розташувати три сидячих місця. Нестандартність форми є цікавим вирішенням для концептуального кафе чи клубу, привертаючи увагу пересічного споживача, що хоче відпочити від напруженої роботи і зануритись у фантастичний і казковий світ. Виріб є простим в експлуатації і розрахований на тривале використання. При його виготовлені використано матеріали які потребують мінімум догляду, тканина зроблена з волокон, що відштовхує бруд, пластик і скло покриті захисним шаром, що не дозволяє йому пошкоджуватись і зменшує кількість часу, що потрібно витрачати на чистку виробу. Транспортування комплексу спрощується тим, що комплекс складається з окремих елементів.

Таким чином, форма дизайн - об'єкту має поєднувати у собі ряд якостей, особливе місце серед яких займають функціонально - експлуатаційні якості. Але при цьому виріб має й відповідати екологічним вимогам.

2. Загальні уявлення про форму яка відповідає екологічним вимогам