Стан бібліотечної справи в Німеччині

- Тісний зв'язок під час комбінованого навчання Бібліотечно-наукового інституту і наукової бібліотеки;

- Подолання традиційно вузькості спеціалізації випускників (переважно філологічно-історичної);

- Максимально тісний контакт з бібліотекарською практикою ;

- Збільшення кількості годин для предмета Бібліотекознавство .

В 1954 році було зараховано перший набір студентів на спеціальність «Бібліотекознавство». Студенти слухали лекції спочатку з наукової історії (професор доктор Йоріс Форштіус (Joris Vorstius), потім функції і методи роботи наукових бібліотек (професор доктор Хорст Кунце ) та історії книжкової справи (професор доктор Вилли Гёбер (Willi Gцber).

Освіта (бібліотекознавство і спеціальний предмет) тривало планомірно 5 років і закінчувалося державним іспитом в обох предметах. Успішне закінчення давало можливість отримати посаду галузевого референта в наукових бібліотеках. Назва професії "Науковий бібліотекар" набувалась тільки після наступного дворічного стажування та написання домашньої роботи асистента.

2.Бібліотекознавство (денне навчання)

В 1968 році Ервін Марк (Erwin Marks) започаткував повне бібліотечно-наукове навчання денної форми. Перед заснуванням , комісія для молодих кадрів і перепідготовки Німецького бібліотечного союзу відправила "Анкету з основних питань бібліотечно-наукової повної освіти" бібліотекам всієї бібліотечної системи НДР і регіональним групам у межах бібліотечного союзу. Фрідріх Нестлер (Friedrich Nestler) представляв концепцію цієї навчальної програми бібліотекарській професійній громадськості. Він підкреслював, що це навчання не замінить комбінованого, а стане як друга навчальна програма поряд з ним. Тому що, з одного боку, це повне навчання "робить можливим поліпшення освіти кадрових працівників вищої школи для наукових бібліотек і стане в той же час першою німецькою вищою освітою для наукових кадрових працівників мережі Загальних Громадських бібліотек."

Приклади можливих сфер діяльності майбутніх випускників Нестлер називав:

Провідних бібліотекарів для науково-методичного керівництва і координації бібліотечних мереж (наприклад, в університетських бібліотеках, у бібліотеці академії, в райо

нних бібліотеках).

Керівник відділень великих бібліотек (наприклад, земельні бібліотеки, великі районні бібліотеки, великі спеціалізовані бібліотеки).

Провідні бібліотекарі у великих міських бібліотеках або великих головних бібліотеках міських мереж

.

Керівник

центральних бібліотек.

Керівник

установ із загальними бібліографічними завданнями.

Керівник районних бібліотек.

Наукові

співробітники в центральних установах і організаціях бібліотечної справи (наприклад, центрального інституту бібліотечної справи, Методичного центру наукових бібліотек).

Галузеві доценти в бібліотекарських технікумах.

Випускники денної форми навчання працювали в різних

сферах діяльності в усіх галузях бібліотечної справи, громадських , наукових , спеціалізованих бібліотеках, а також в центральних установах бібліотечної справи.

3.Бібліотекознавство (заочне навчання)

Заочне навчання , започатковане в 1971році, тривало спочатку 4 роки і відповідало змісту повного бібліотекознавства . При вступі до інституту студенти надавали документи : атестат зрілості або атестат повної спеціальної освіти, а також свідчення багаторічної успішною діяльністю в бібліотечній справі. Бібліотекарі з завершенням спеціальної освіти, які виконували провідну діяльність у різних галузях бібліотечної справи або готувалися до цього, мали переваги при вступі, так що протягом перших років не всі претенденти могли зараховуватися.

У 1971-1993 роках в цілому 354 студента-заочника (загалом, на практиці влаштувалися працювати в бібліотеки) із званням "Дипломований бібліотекар" .

4.Бібліотекознавство (післядипломне навчання)

Дворічне післядипломне навчання з бібліотекознавства було введено в 1976р. Так як передумовою для навчання було закінчене навчання у вищій школі, а також практична діяльність у бібліотечній справі , то форма досліджень була комбінованою .

3.1 Структура бібліотечної освіти на сучасному етапі

Німецька Система освіти в Німеччині дуже схожа на українську та російську.

Сьогодні бібліотечна освіта Німеччини, як і інших країн Європи, переживає кризу. Підґрунтям такої кризи є, безперечно, економічні та соціально-політичні чинники. Для аналізу національних особливостей освіти в Німеччині недостатньо лише опису її сучасного стану, проблем та перспектив розвитку. Для того, щоб чітко зрозуміти різні аспекти даного питання ми перш за все розглянули деякі ключові моменти в історії німецької бібліотечної освіти на різних етапах розвитку німецького суспільства.

Система освіти Німеччини включає 250 вищих навчальних закладів, 70 університетів у старих і 28 у нових землях, спеціалізовані професійні навчальні заклади (113 у старих землях і 15 у нових), існують педагогічні, технічні, теологічні інститути, вищі школи управління, мистецтв. В останні роки з'являються приватні університети.

Навчання бібліотекарів у Німеччині здійснюється різними шляхами, оскільки завдання бібліотек - від роботи за столом, видачі книжок, комплектування фонду чи його вивчення аж до залучення спонсорських коштів - можуть бути дійсно різноманітними.

Коли Бенцій з Упсали, герой роману Умберто Еко «Ім'я троянди», був призначений помічником бібліотекаря, абат Аббон говорив про його майбутні завдання таке: «Потурбуйся про відкриття скрипторіуму і зважай на те, щоб ніхто не піднімався до бібліотеки. <...> Кожний має працювати з тими книжками, які лежать перед ним на столі. Хто хоче, може скористатися каталогом. Але не більше».[6]

Часи, коли завдання бібліотекарів та їхніх помічників полягало у тому, щоб стояти на варті книжок, на щастя, вже давно минули. У сучасному суспільстві інформації та знань бібліотекарі мають володіти найрізноманітнішими навичками. У Німеччині вони засвоюють їх на трьох рівнях державної служби. Державною службою називають діяльність чиновника на рівні держави, федеральної землі або ж громади. Кожному з цих трьох рівнів, пропонованих бібліотекарям (йдеться про «середню», «вищу» і «найвищу» службу), відповідають певні категорії.

Дещо спрощено шляхи здобуття освіти виглядають таким чином: у межах професійної освіти можна дістати кваліфікацію так званого кваліфікованого співробітника у галузі служб медіа та інформації; навчання у професійному училищі забезпечує бібліотекареві вищу службу; (не спеціалізоване) навчання в університеті із додатковим стажуванням, тобто магістратура з бібліотекознавства та інформатики, є передумовою для отримання посади у найвищій службі.

Спеціалісти служб медіа та інформації (скорочено - РАМІ) потрібні для архівів, бібліотек, роботи з інформацією й документацією, фото агентствами , а також із медичними документами. 3 1998 року ця ще зовсім молода професія складає конкуренцію асистентам бібліотеки.

Трирічне навчання, до якого, як правило, додається неповна середня освіта, реалізується за подвійною системою - це означає, що наявні як теоретична, так і практична частини. На теоретичній стадії здійснюється блокове навчання у професійний школі, а практична частина передбачає навчання у бібліотеці.

Велике значення під час навчання надається новим медіа, таким чином РАМІ старанно вивчають Інтернет, бази даних та мультимедійні новації. Після закінчення навчання вони працюють у наукових та громадських бібліотеках, у різноманітних сферах, закуповують книги, журнали та інші медіа, систематизують їх у каталогах, видають літературу, консультують читачів та здійснюють для них простий пошук. Завдяки таким спеціалістам, навіть на найнижчому рівні, німецькі бібліотеки можуть покластися на добре кваліфікований персонал із «середньої служби», у той час як в інших країнах у цій галузі працюють некваліфіковані помічники.

На наступному щаблі - на «вищій службі» - перебувають бібліотекарі, які закінчили вище професійне училище. Навчальні курси у цій сфері мають назви: «Бібліотечний та інформаційний менеджмент», «Бібліотечний та медіа-менеджмент» або ж «Управління знаннями та інформацією».

Бібліотекарі, які закінчили професійне училище, на відміну від кваліфікованих співробітників, відповідають за складну каталогізацію. Значно більшою мірою вони залучені до предметизації і приймають, передусім у громадських бібліотеках, рішення щодо придбання літератури, їхньою першочерговою справою є надання інформації. Вони максимально обізнані й орієнтуються в різноманітних базах даних, здійснюють у них розширений пошук для користувачів бібліотеки. Працівники з такою освітою також частково працюють над розробкою відповідних баз даних. У деяких громадських бібліотеках невеликих міст вони можуть здобути керівну посаду.

Бібліотекарі на найвищій службі, як правило, здобувають свою спеціальність в університеті й після цього проходять дворічне стажування. Як референти-експерти вони працюють у наукових бібліотеках і зазвичай відповідають за змістове наповнення їхніх ресурсів, залежно від того, що вивчали - природничі, економічні науки, історію тощо. До завдань цих працівників належать самостійне комплектування фонду і наукові розвідки щодо нього.

Стажування вважається чимось на зразок підвищення кваліфікації. Це час для одержання потрібних актуальних знань, знайомства з найновішими сучасними технологіями, зокрема такими, що наразі є взірцями на міжнародному рівні. До того ж стажерів готують до здійснення функцій управління, що їх виконують, наприклад, директори бібліотек.

У деяких федеральних землях нещодавно з'явилася альтернатива такій моделі освіти. Так, у Північному Рейні-Вестфалії випускники магістратури за напрямом підготовки «Бібліотечний та інформаційний менеджмент» без додаткового стажування мають змогу працювати на найвищій службі. Такий курс магістратури є також у Берлінському університеті ім. Ґумбольдта - навіть із можливістю захисту дисертації.

З приводу освіти бібліотекарів нині точаться дискусії не тільки з огляду на Болонський процес. Заплановано підвищення кваліфікації до рівня керівника служб медіа та інформації. В такому випадку підготовлені кваліфіковані керівники зайняли б позицію між кваліфікованими співробітниками служб медіа та інформації і бібліотекарями вищої служби.

Так званий Болонський процес став рушієм реформ та змін. Він передбачає, у першу чергу, запровадження міжнародних освітніх ступенів - бакалавра (Вachelor) і магістра (Маstег), а також введення кредитів. Кожного навчального року, як правило, можна дістати 60 кредитів, відповідно З0 - за семестр. Один кредит вимагає робочого навантаження (Work Loand) у З0 годин аудиторного і самостійного навчання. Для отримання ступеня бакалавра потрібно, як мінімум, 180 балів ЕСТS, а для подальшого ступеня магістра - в цілому 300 балів ЕСТS. Це з урахуванням отриманих балів під час попереднього навчання.

Бакалаврська і магістерська програми потребують акредитації. Завданням процедури акредитації є забезпечення професійних стандартів спеціальності та перевірки здобутих знань, що відповідають даній професії. Процедура акредитації проводиться зазвичай спеціалізованою або ж регіональною акредитаційною комісією.

Навчання у магістратурі може бути орієнтованим як на практичну, так і на дослідницьку роботу. Така освіта задумана як безпосереднє продовження бакалаврату чи навчання на спеціаліста або ж як післядипломна. Для вступу до післядипломної магістратури необхідним є проходження професійної практики (не менше одного року). Зазвичай таке навчання є платним. Також у післядипломній магістратурі можна навчатися за вільним графіком відвідування. Передумовою вступу до магістратури, як правило, є певний - середній бал. Період навчання триває від одного до двох років. Ступінь магістра, отриманий у професійній школі, є запорукою, за рішенням конференції Міністерства внутрішніх справ у грудні 2007 р., посади у вищій службі. Такий ступінь дає ті самі права, що й диплом спеціаліста чи магістра, отриманий в університеті або у відповідному вищому навчальному закладі. Це означає можливість отримання титулу кандидата наук. [16] Очікується поява ширшої пропозиції магістерських програм.

Отже, у системі освіти бібліотекарів здійснено наступну диференціацію, що сприятиме стрімкому розвиткові кваліфікаційної характеристики цієї професії. Бібліотекарі сьогодні - на відміну від середньовічних героїв Еко - на різних рівнях дбають проте, щоб доступ до інформації став вільним для всіх, вони як інформаційні брокери забезпечують демократизацію знання. [16]

3.2 Основні центри підготовки бібліотечних кадрів у Німеччині

Вища освіта бібліотечного спрямування у Німеччині останніми роками суттєво змінилася на організаційному та змістовому рівні. Деякі вищі навчальні заклади (наприклад у Бонні - Райнський університет Фрідріха-Вільгельма заснований у 1818 році) закрилися або ж об'єдналися з іншими (у Франкфурті, Штуттґарті). Франкфуртське бібліотечне училище було закрито й інтегровано до професійного училища Дармштадту.

Інститут бібліотекознавства та інформації м. Штуттґарту об'єднався з професійним училищем медіа та друкарства і став Інститутом засобів масової інформації, землі Баден-Вюртемберг, який користується міжнародним визнанням в галузі технічних та природничих дисциплін.

Тут на факультеті інформатики, електротехніки та інформаційних технологій готують висококваліфікованих спеціалістів бібліотечної справи.

Деякі спеціальності, які раніше були самостійними, увійшли до складу інших галузей чи факультетів (наприклад у Кельні, Гамбурзі, Лейпцигу).

Однозначною є подальша диверсифікація спеціальностей. Поряд із класичними бібліотечними спеціальностями з'явилися нові, подібні за змістом, але інші своєю суттю, наприклад, інформаційний дизайн чи економіка інформації.

Вища освіта бібліотечного спрямування традиційно здійснюється у вищих професійних училищах. Наразі можна обирати поміж восьми професійних училищ та одного університету. Разом з тим, є велика кількість спеціальностей, пов'язаних з інформаційними науками.

Більшість ВНЗ пропонують вже зараз навчання на бакалавра замість спеціаліста або перебувають на стадії переходу до ступеня «ВА». Переважна більшість ВНЗ затвердили шести або семи семестрове навчання на бакалавра, яке включає, як правило, піврічну практику. Тільки у Берлінському університеті ім. Гумбольдта практика триває сім тижнів. Гумбольдтський університет Берліна (Humboldt-Universitдt zu Berlin), колишній Берлінський університет - найстарший з чотирьох університетів Берліна. В 1828 році одержав назву Університет Фрідріха Вільгельма на честь прусського короля Фрідріха Вільгельма III, під час правління якого його було засновано.

Заняття в університеті почалися в 1810 році, на той момент було зараховано 256 студентів, заняття проводили 52 викладачі. У 2009/2010 роках кількість студентів складає 28.239, кількість співробітників університету - 3967 (без Шаріте, 2008). У XX столітті університет був одним з найбільших наукових центрів Європи.

Бібліотекарів навчають на I факультеті філософії (філософія, історія, бібліотекознавство, інформатика, європейська етнологія).

Зміст освіти бібліотечного спрямування орієнтований на інформаційні технології, інформаційні дослідження, організацію знань, інформаційний та медіа-менеджмент, паблік менеджмент, інформаційні товариства та структури, послуги для цільових груп і надання інформації, роботу в галузі культури та медіа.

Під час навчання велика увага приділяється проектній роботі. Здебільшого йдеться про великий міждисциплінарний проект. У рамках проекту чи то у команді розглядаються теми професійного сьогодення (часто із колегами по професійній практиці). Така робота передбачає формування провідних якостей студентів, як-от вміння працювати у команді, використовувати здобуті знання, виявити гнучкість, творчий підхід тощо.

Наразі у Німеччині реалізовано або заплановано ряд магістерських програм. Професійне училище Кельну пропонує спеціальність «Магістр бібліотекознавства». Щоправда на неї поки що не зараховуються випускники професійних училищ. Ця додаткова магістерська програма найближчим часом має змінитися відповідно до нових рамкових умов. Особливо це стосується формальних структур Болонського процесу, а також професійно-правових змін у Північному Рейн-Вестфалії. Ця автономна магістратура є безкоштовною, оскільки, згідно з професійним правом, йдеться про необхідність другої освіти. Університет ім. Гумбольдта пропонує післядипломне дистанційне навчання за спеціальністю «Бібліотекознавство» (Library and Information Science), яке коштує 1 250 євро на семестр. Університет пропонує стаціонарну магістратуру за спеціальністю «Бібліотечні та інформаційні науки» (в зимовому семестрі). Штуттґартський інститут ЗМІ (в зимовому семестрі), а також Гамбурзький інститут прикладних наук (в зимовому семестрі) пропонують кожного зимового семестру магістерські програми з бібліотечного та інформаційного менеджменту. Професійне училище Ганновера пропонує післядипломну магістратуру з управління знаннями й інформацією із частковим відвідуванням занять. Навчання триває три семестри і коштує 1 500 євро на семестр. Набір відбувається раз на два роки.[10]

Разом із магістерськими програмами у Німеччині є можливість отримати післядипломну освіту під час державної служби. Баварська школа бібліотечної справи у Мюнхені пропонує дворічне навчання для адміністративних посадовців, крім того, віднедавна в університеті ім. Гумбольдта можна пройти стажування для вищої бібліотечної служби зі складанням державного іспиту. [19]

Навчання у бакалавраті орієнтовано на відповідальні посади менеджерів середньої ланки, як це раніше вдало практикувалося під час навчання на спеціаліста. Випускники бакалаврату працюють у певному напрямі, що раніше часто відбувалось під час навчання в рамках прикладних дослідницьких проектів.

Такі проекти можуть інтегруватися у галузі, наприклад, довготривалого збереження архіву чи автоматичної індексації, бібліотечної педагогіки чи менеджменту або реалізовуватися під час розробки нових видів послуг.

IV. Проблеми та перспективи розвитку бібліотечної справи в Німеччині

На перший погляд Німеччина могла б пишатися своєю мережею бібліотек. Вона досить добре покриває всю площу країни і задовольняє весь спектр інформаційних потреб. Бібліотечна мережа розвиває компетентність у користуванні засобами інформації та у читанні, забезпечує доступ до інформації у всіх медійних формах і пропонує послуги з орієнтування як в реальних, так і у віртуальних світах засобів інформації. Тим самим бібліотеки надають інформацію щодо інноваційних процесів у суспільстві й економіці країни . [28]

Більш прискіпливий погляд щодо бібліотечної справи в Німеччині звертає увагу на політичні рамкові умови і демонструє, що тут також існує чітко виражена потреба нагальності оптимізації та реформування. На це вказують особливо такі фактори:

v відсутня стратегічна закріпленість бібліотек як частин освітянської інфраструктури;

v скрізні освітньополітичні цілі не пов'язані сьогодні у достатньому обсязі з бібліотечною справою ні на земельному рівні, ні з політикою Федерації;

v відсутність скоординованої інноваційно розвиваючої політики щодо бібліотечної справи на федеральному рівні;

v не достає досягнень центрального координаційного спрямування, які б розумно доповнювали федеральні структури і особисту відповідальність на місцях.

Тому необхідно привести рамкові умови у такий стан, щоб бібліотеки могли надавати послуги ефективно.

На основі аналізу ситуації у Німеччині команда експертів підприємництва "Буз Ален & Хемільтон" розробила концепцію стратегії, яка була опублікована у березні 2004 р. у видавництві фонду Бертельсманна і представлена на Бібліотечному конгресі у Лейпцигу. Серцевиною цього звернення до федерації і земель є пропозиція створення Агенства розвитку бібліотек (АРБ) у якості центрального інструмента керівництва інноваційною діяльністю та забезпеченням якості розвитку бібліотек по всій федерації.

Основні завдання Агенства розвитку бібліотек (АРБ) :

o Розробка планів розвитку та рамкових планів задля запобігання подвійної роботи з розробки концепцій завдяки систематичній координації і для того, щоб на центральному рівні опрацьовувати узгоджені пропозиції, валідні для більшості.

o Започатковувати й використовувати програми підтримки, які б запроваджувались на конкурсній основі, розширеному фінансуванні ("matching funds") і стимулюючому фінансуванні. Постійне фінансування бібліотек з боку АРБ не передбачається;

o Забезпечення якості послуг бібліотекаря завдяки визначенню стандартів якості на бібліотечні послуги, нормуванню й підтримці нових методів менеджменту.

o Модернізація бібліотечної роботи завдяки прийняттю інноваційних рішень з організаційних питань, оптимізації моделей діловодства, а також розвитку моделей кооперації між бібліотеками чи іншими освітніми закладами та закладами культури.

Робота над концепцією стратегії почалася у червні 2002 р. і скеровувалась групою експертів. Членами цього органу були: д-р. Ґабріела Бергер (Центральна і земельна бібліотека Берліну), Альберт Біло (Університетська бібліотека в Ессені), проф. Бірґіт Данкерт (Вища школа прикладних наук, фах "бібліотека та інформація" у Гамбурзі), д-р Аренд Флеммінг (Міські бібліотеки Дрездену), Барбара Лізон (Бременська міська бібліотека), д-р Елізабет Ніггеманн (Німецька бібліотека Франкфурту на Майні) та Ганс-Йоахімund Вет'єн (Бібліотечна й інформаційна система Ольденбурзького університету).

Зміст подальшої роботи за проектом складатиме донесення до політиків ідеї АРБ як необхідної інвестиції у конкурентоспроможність Німеччини як інформаційного суспільства, озброєного знаннями. Реформа бібліотечної справи має враховувати пріоритет земель щодо питань освіти і культури, а також відповідальність органів місцевого самоврядування за публічні бібліотеки і зможе бути реалізованою тільки за тісної співпраці з землями й комунами.

Існує думка, що сучасна технологія становить загрозу для бібліотек. Ось цитата з "Нью-Йорк Таймс": "Бідні бібліотекарі. Незабаром, і в цьому немає сумніву, чекає на вас доля ковалів та міських глашатаїв, адже так само, як і ці професії, обрана вами галузь стала застарілою. Такою її зробили пошукові засоби Інтернету та нескінченні електронні бази даних".[17]

Але це не так. Сутність бібліотеки не може бути адекватно замінена технологією, бо вона не є технологічною від самого початку, її значення не можна обмежити лише підтриманням фізичного стану фондів, адже цінність бібліотеки і в людському досвіді, котрий у ній зберігається, і у доступі до інформації та культури, і у впливі на потік інформації та соціальний розвиток.

Адже інформаційні технології поліпшують доступ до інформації та сприяють використанню фондів бібліотеки. Бібліотека як інституція, знайшла своє віртуальне місце в Інтернеті. [9]

Отож, на сьогоднішній день діяльність бібліотек Німеччини тісно пов'язана з інформаційними технологіями, мережею Інтернет.

Наведемо 10 припущень про майбутнє бібліотек від Стефана з Асоціації коледжів та наукових бібліотек :

1. Буде збільшений акцент на переведення в цифрову форму колекцій, цифрових архівів, і поліпшення методів зберігання даних і пошуку.

2. Навички бібліотекарів розвиватимуться у зв'язку з потребами населення.

3. Студенти будуть вимагати більш швидкий доступ до інформації.

4. Будуть поширюватися дебати щодо інтелектуальної власності у освіті.

5. Зросте попит на послуги, виросте додаткове фінансування.

6. Вищу освіту будуть розглядати як бізнес.

7. Студенти розглядатимуться як споживачі, клієнти, очікуючи високої зручності послуг.

8. Дистанційне навчання співіснуватиме з традиційним.

9. Вільний, відкритий доступ до інформації, що походить від публічно фінансованого дослідження, продовжить зростати.

10.Важливою проблемою в бібліотечній справі стане приватне життя [30] .

Тому на терені Німеччини створюються масштабні проекти з метою глобального доступу до інформації. Міжнародна бібліотечна робота в Німеччині розвивається комплексно, від всесвітньо діючих бібліотечних організацій до окремого бібліотекаря.

Проект «Спорудження Саксонського сервера документів»

П'ять найбільших саксонських наукових бібліотек (Лейпцигська бібліотека, бібліотека Хемніцу, Дрезденська, Фрейбергська, та бібліотека Цвікау) займаються створенням серверу документів для безкоштовної публікації і тривалого архівного зберігання електронних дисертацій, дипломних робіт та інших публікацій.

Щоб пов'язувати еволюційну потужність, досягати раціональних правил підприємства і узагальнювати великий релевантний, мультимедійний зміст, наявні локальні рішення повинні змінюватися високопродуктивним земельним уніфікованим сервером публікації на основі технічного стандартного рішення.

Істотними еволюційними цілями є разом з програмним забезпеченням інтеграції маленьких бібліотек , як користувачів або провайдерів, а також доречне ринкове проникнення із-за кордону та інститутів Саксонії. Саксонський сервер документів вніс суттєвий внесок у міжнародну ініціативу «Відкритий доступ», мета якої робити вільно доступним та безкоштовними наукову літературу та матеріали в Інтернеті без ліцензійних обмежень.

Система має служити для довгострокового надання публікацій з економіки і управління (звіти про стан справ, стратегічні документи, та ін. ) поєднувати науку і економіку.

В споруджені Саксонського сервера документів беруть участь установи: Саксонська земельна бібліотека ; Технічний університет Фрейберг, університетська бібліотека; Технічний університет Хемніц, університетська бібліотека; Університет Лейпцига, університетська бібліотека.

Спонсор : Європейський фонд регіонального розвитку. Проект триває з 2007 по 2011 роки.

Проект «Александрія» діє в масштабах Німеччини з 2007 по 2011 роки, учасником проекту являється Німецька національна бібліотека, спонсор проекту Федеральне міністерство економіки і технологій.

В однойменному місті на єгипетському узбережжі Середземного моря лежала сама знаменита бібліотека античності. Її точна система каталогізації спрощувала вже тоді доступ до інформації. Надихаючись цим зразком дослідники в рамках АЛЕКСАНДРІЯ розробляють платформу знань в Інтернеті, яка полегшує виявлення інформації .

Проект «Александрія» орієнтується на користувача, що базується на платформі Інтернетної інформації, яка підтримує користувача при публікації, подальшій обробці та пошуку за змістом у великих мультимедійних масивах даних. Для найбільш простішого і інтуїтивного використання проект «Александрія» надає допомогу і допоміжні засоби . Проект прагне з'єднати семантичні технологій з службами пошуку і комбінаціями технічних автоматичних пристроїв.

У рамках прикладного сценарію «CONTENTUS» нові технології розробляються для спорудження мультимедійних платформ інформації - наприклад, Цифрові бібліотеки або цифрові передачі архівів. Таким чином федеральний уряд сприяє покращенню доступу до інформації і бере активну участь у збереження культурної спадщини.

Культурні установи як бібліотеки, радіомовні станції, архіви та музеї стоять перед завданням у великому масштабі відкривати доступ до цифрових культурних надбань читачам. Метою КОНТЕНТУСу є створення автоматизованого процесу для надання мультимедійної інформації. Для цього розробляються інтелектуальні алгоритми, які автоматизують процеси оптимізації якості ( реставрація, автоматичне виготовлення метаданих і семантичне пов'язання книг, текстів, картин, музики, звукових документів і відео).

Проекти АЛЕКСАНДРІЯ і КОНТЕНТУС тісно співпрацюють, зокрема, в 3 основних питань:

- Модель даних / онтологія як основа для різноманітних завдань, семантичного пошуку

- Інтерфейс користувача / програми візуалізації для семантичного пошуку, навігації в мультимедійних засадах інформації

- Ідентифікація / об'єднання взаємодії з онтологією для структурованого смислового збагачення завдяки користувачам та обліку анотацій користувача при пошуках.

Нижньосаксонська державна бібліотека і університетська бібліотека Геттінгена (SUB) координує проект спорудження електронної дослідницької інфраструктури в Європейському співтоваристві. Проект з ім'ям OpenAIRE (Open Access Infrastructure for Research in Europe) приступив у грудні 2009 року до роботи з 38 проектними партнерами в межах Європейського співтовариства. Європейська комісія фінансує трирічний проект в межах дослідницької загальної програми і надає приблизно 4 млн. євро.

"Метою проекту є надання доступу через центральний електронний портал до високоякісних перевірених наукових статей ", за словами субдиректора доктора Норберта Лосзау. Ці статті на тему енергія, навколишнє середовище та здоров'я були взяті з проектів, які підтримувалися в рамках сьомої дослідницької програми Європейського співтовариства. "Результати дослідження, які до цих пір були у ліцензованих журналах, основі рішення Європейської комісії мають бути відтепер вільно доступними в Інтернеті для науки та зацікавленої громадськості ", пише доктор Лоссо .

" Поряд з науковою координацією проекту бібліотека Геттінгена займається розробкою Європейських інформаційних послуг, що діє в межах 27 країн . Ця інформаційна установа консультує авторів статей щодо умов ліцензування, вибору серверів та з інших питань . Open Access - вільний доступ до інформації та публікацій ,які знаходяться в Інтернеті та доступні для всієї громадськості. . Університет Георга Августа Геттінгена підтримує Open Access як центральну стратегію опублікування майбутнього, яка може покращувати потік інформації в науці на довгий термін.

Виникає питання: що є пріоритетом для сучасного читача - інформація або документ (книга)? Тут існує кілька моментів. Коли мова йде про читача-вченого, то в наявності нове явище. Якщо раніше йому необхідно було перш за все спертися на авторитет і він шукав книгу з викладенням догм, то зараз у більшості наук протилежне явище: дослідник зацікавлений зібрати якомога більше альтернативних думок з питання, що цікавить, щоб прийняти самостійне рішення. Такого дослідника зацікавить, швидше за все, не книга як така, а стаття, глава або параграф з книги.

У той же час не можна заперечувати, що більшість читачів не готові читати книгу з екрану монітора і навіть відчувають відразу до такого роду читання.

На відміну від кінопрокату, який у недалекому минулому переживав занепад, бібліотека може активізувати свою наукову функцію. Наукова функція бібліотек - ось та область, де симбіоз традиційних бібліотечних методів і новітніх інформаційних технологій може принести очікувані плоди. Справа в тому, що ми живемо в епоху парадигматичних змін у сфері знань. Виділення нових наук і нових предметних областей вимагає постійної бібліографічної роботи. Створення тематичних бібліографічних покажчиків, тобто те, чим завжди традиційно займалися бібліотеки, не втрачає значення і в наші дні. Більш того, в цьому сенсі значення бібліотек навіть посилюється. Бібліотеки також не повинні залишати своїх читачів наодинці з Інтернетом. [29]

Стан взаємин Інтернет і бібліотеки як універсального явища культури складає предмет особливої уваги. Інтернет, безумовно, потіснить бібліотеки. Але багато чого в цьому процесі залежить від самих бібліотек, від їх здатності передбачити заходи, що сприяють виконанню ними їх базисних функцій. В даний час Інтернет дає бібліотекам більше, ніж вони йому. Інтернет дозволяє бібліотекам створювати корпоративні каталоги, давати бібліографічні довідки віддаленим читачам, забезпечувати дистанційний прийом замовлень на книги від своїх читачів, передавати їм електронні копії документів або частин які їх цікавлять. Бібліотеки ж обмежуються поданням приміщень для Інтернет-користувачів. Створення навігаторів в Інтернет, організація баз знань - ось нове завдання наукових бібліотек. Саме тут бібліотечні фахівці повинні сказати своє слово.

Тільки бібліотеки не повинні ізолювати себе в тісних рамках традиційних методів роботи з читачем. Умовою їх успішного функціонування в нових умовах є співіснування та взаємодія з новітніми інформаційними технологіями, правильне розуміння свого місця і ролі в сучасному інформаційному суспільстві. [27]

Висновки

Таким чином, наш матеріал показує, що бібліотечна справа в Німеччині на сучасному етапі є не лише відображенням всіх переваг і недоліків сучасного німецького суспільства, а й несе в собі славетні традиції епохи Просвітництва. За тривалий період становлення німецької нації бібліотечна справа Німеччини переживали часи злетів і падінь.

Розкриваючи зміст становлення та розвитку бібліотек Німеччини варто зазначити, що бібліотечна справа Німеччини впливає на еволюцію інформаційних потреб, що в свою чергу стимулює пошук шляхів оптимізації бібліотечної системи, удосконалення їхньої структури, створення максимально сприятливих умов для задоволення наукових, виробничих, культурних, навчальних потреб читачів, раціонального використання бібліотечних фондів.

В даній роботі ми розглянули бібліотеки , які являються гордістю Німеччини:

Перша німецька народна бібліотека була заснована Карлом Беньяміном Пройскером (Karl Benjamin Preusker) 24 жовтня 1828 року. Як кваліфікований книгар, а пізніше високий чиновник, він заснував спочатку маленьку книгарню в Старій Школі Латинської Мови (Alte Lateinschule), а потім розбудував її , як перше громадське книгосховище у всій Німеччині. За її зразком виникли багаточисленні міські церковні бібліотеки та книгосховища в німецькомовному просторі.

Найважливішими публічними бібліотеками Німеччини є Баварська державна бібліотека (Bayerische Staatsbibliothek) у Мюнхені з фондом понад 6 млн. томів та Державна бібліотека Фундації прусського культурного надбання у Берліні з фондом більше 4 млн. томів. Перлиною серед німецьких бібліотек є Бібліотека Герцога Августа у Вольфенбюттелі, де зберігаються понад 660 тис. томів, серед яких 12 тис. - коштовні середньовічні рукописи.

Варто відзначити Міську публічну бібліотеку Фульди (120 тис. томів), котра обслуговує як доросле населення, так і дітей; міжнародну дитячу бібліотеку; бібліотеку Професійної вищої школи (160 тис. томів); книгозбірню чоловічого монастиря.

Та головним бібліотечним центром є Земельна наукова бібліотека Фульди. Тут працює 15 фахівців з вищою бібліотечною освітою на повну робочу ставку (38 годин на тиждень), 4 співробітники вчаться і тому працюють 20 годин на тиждень, технічний персонал складається з 3-х осіб.

Університетська бібліотека ,,Фольксваген-Хаус"(Берлін) нараховує 3 млн примірників документів, 400 тис. з яких - у відкритому доступі. У книгозбірні обладнано 715 місць для читачів, 300 з яких під'єднано до мережі Інтернет та ще додатково забезпечена можливість підключення 300 ноутбуків. На високому технологічному рівні спроектовано систему автоматичної доставки замовлень. Тут працює чотири ліфти, які розташовані у різних частинах приміщення та з'єднані між собою транспортером по периметру першого поверху. Контейнери для транспортування книг можуть бути доставлені із будь-якого поверху чи його частини в іншу частину приміщення.

Щодня бібліотека видає користувачам 2,5 тис. документів. Замовлення на видання із закритого сховища виконуються протягом години.

Можна взяти книгу з відкритого доступу бібліотеки або повернути її туди, скориставшись не лише послугами бібліотекаря, але і зробити це за допомогою спеціальної машини, яка автоматично зчитує штрих-код із читацького квитка та фіксовану інформацію із спеціального чіпа з інформацією, що вставляється при технічній обробці документа. Машини для запису книг користувачам є новими для бібліотек Німеччини.

Ми з'ясували, що Німецька національна бібліотека - це центральна архівна бібліотека і національно-бібліографічний центр Федеральної Республіки Німеччини. Одним з переважаючих завдань, що стоїть перед бібліотекою, є постійне поповнення зборів, шляхом колекціонування публікацій німецькою мовою, як надрукованих в Німеччині , так і за кордоном.

Німецька нація дала світові цілу плеяду видатних вчених, філософів, мислителів, державних діячів.

Тому , вивчаючи внесок бібліотечних діячів Німеччини в розвиток бібліотечної справи варто привернути увагу до першої жінки-бібліотекаря Бони Пайзер, яка довгий час надавала в своїй бібліотеці жінкам єдину можливість пройти практичну підготовку для професійної діяльності.

Константін Ньорренберг - засновник Руху Книгарів зробив неоціненний вклад у розвиток народних бібліотек. Так, за його сприянням уже в кінці 1898 року була заснована перша « Міська народна бібліотека і читальна зала Шарлоттенбург». Це стало початком заснування народних бібліотека по всій Німеччині.

Отто фон Бісмарк свого часу говорив, що Німеччина своєю могутністю і славою зобов'язана в першу чергу своїй освіті. Національною особливістю освіти в Німеччині завжди було виховання високоморальної особистості.

Вперше в Німеччині та Пруссії в 1886 році було засновано факультет «бібліотечних суміжних наук» у університеті Геттінгена Карлом Дціацко. А згодом низка бібліотек та навчальних закладів почали готувати кваліфікованих бібліотечних кадрів. Освітою бібліотекарів займалися такі навчальні заклади : Інститут бібліотекознавства університету Гумбольдта, Бібліотечно-науковий інститут Берлінського університету та інші.

Були створені окремі навчальні програми:

- Освіта стажера.

- Коротка освіта референта.

Комбінована освіта

1. Бібліотекознавство

2.Бібліотекознавство (денне навчання)

3.Бібліотекознавство (заочне навчання)

4.Бібліотекознавство (післядипломне навчання)

Вища освіта бібліотечного спрямування у Німеччині останніми роками суттєво змінилася на організаційному та змістовому рівні. Деякі вищі навчальні заклади (наприклад у Бонні-Райнський університет Фрідріха-Вільгельма заснований у 1818 році) закрилися або ж об'єдналися з іншими (у Франкфурті, Штуттґарті). Франкфуртське бібліотечне училище було закрито й інтегровано до професійного училища Дармштадту. Інститут бібліотекознавства та інформації м. Штуттґарту об'єднався з професійним училищем медіа та друкарства і став Інститутом засобів масової інформації.

На сьогоднішній день основними центрами підготовки бібліотечних кадрів являються : Гумбольдтський університет Берліна, Штуттґартський інститут ЗМІ, Гамбурзький інститут прикладних наук, Професійне училище Кельну пропонує спеціальність «Магістр бібліотекознавства», Професійне училище Ганновера пропонує післядипломну магістратуру з управління знаннями й інформацією. Разом із магістерськими програмами у Німеччині є можливість отримати післядипломну освіту під час державної служби. Баварська школа бібліотечної справи у Мюнхені пропонує дворічне навчання для адміністративних посадовців.

Окреслюючи проблеми та перспективи розвитку бібліотечної справи Німеччини варто звернути увагу на деякі аспекти:

По-перше, на перший погляд Німеччина могла б навіть пишатися своєю мережею бібліотек. Вона досить добре покриває всю площу країни і задовольняє весь спектр інформаційних потреб. На основі аналізу ситуації у Німеччині команда експертів підприємництва "Буз Ален & Хемільтон" розробила концепцію стратегії створення Агенства розвитку бібліотек (АРБ) у якості центрального інструмента керівництва інноваційною діяльністю та забезпеченням якості розвитку бібліотек по всій федерації. Зміст роботи за проектом складатиме донесення до політиків ідеї АРБ як необхідної інвестиції у конкурентоспроможність Німеччини, як інформаційного суспільства, озброєного знаннями.

По-друге, на терені Німеччини створюються масштабні проекти з метою глобального доступу до інформації, електронної інформації , яка стає необхідною в бібліотечній галузі міжнародного співробітництва . Тому найбільші бібліотеки Німеччини з цією метою почали плідно працювати над такими глобальними проектами: проект «Спорудження Саксонського сервера документів», проект «Александрія», проект «CONTENTUS» та інші. Нижньосаксонська державна бібліотека і університетська бібліотека Геттінгена координує проект спорудження електронної дослідницької інфраструктури в Європейському співтоваристві.

Стан взаємин Інтернету і бібліотеки складає предмет особливої уваги. Інтернет дозволяє бібліотекам створювати корпоративні каталоги, забезпечувати дистанційний прийом замовлень на книги від своїх читачів, передавати їм електронні копії документів або частин які їх цікавлять. Створення навігаторів в Інтернеті, організація баз знань - ось нове завдання сучасних бібліотек.

Список використаних джерел:

1. ErlaЯ betreffend die Befдhigung zum wissenschaftlichen Bibliotheksdienst bei der Kцniglichen Bibliothek zu Berlin und den Kцniglichen Universitдtsbibliotheken (Указ соответствия пригодности к научной библиотечной службе в Королевской библиотеке в Берлине и Королевской университетской библиотеке).- Bibl.-№ 29 .-1912. - s. 75-78

2.Артемов, Ю. Библиотеки и глобальный прогресс[Текст]/ Ю.Артемов // Бібліотечний форум України.-2004.-№2.

3.Вітенко, В. Європейські стратегії розвитку культури: бібліотеки Німеччини [Текст]/ В.Вітенко // Бібліотечний форум України.-2005.-№3.

4.Ворона, Ю. Публічні бібліотеки Німеччини: погляд зблизька [Текст]/ Ю.Ворона// Бібліотечна планета .- 2009.- №4(46).- с.25-28.

5. Гасієвич ,Крістіан. Книга та бібліотека[Текст]= BuB -- Forum fur Bibliothek und Information / Переклад С. Іваненко // Бібліотечний та інформаційний форум.- 2004 .-№4 .

6. Гірсберг Д. Шляхи освіти бібліотекарів [Текст]/ Переклад з нім. Міщенко К.// Бібліотечна планета.-2008.-№3 (41).- с.29-30.

7.Гоншіор, Хана-Лора. Зібрання східноєвропейської літератури у фондах Баварської бібліотеки [Текст]/ Хана-Лора Гоншіор; переклад з нім. Н.Малолєтової//Бібліотечний вісник.- 1996.-№4.-с.21-22.

8. Каліберда, Надія. Організаційні структури обслуговування в Національних бібліотеках [Текст]/ Н.Каліберда// Бібліотечний вісник .- 1998.- №2.-с.13-18.

9.Калістер,Поль. Майбутнє бібліотек [Текст]/ П.Калістер; переклад з англ.мови кандидата іст. наук Н.Стрішенець//Бібліотечний форум України.-2005.-№2(8).-с.46.

10. Краус-Ляйхерт У. Бібліотечна освіта за доби перетворень[Текст]/ Переклад з нім. Міщенко К.// Бібліотечна планета .- 2008.- №4 (42).-с.15-17.

11.Книги для народа: 80 лет назад скончалась первая в Германии женщина-библиотекарь[Текст]/ Лара Деммиг// Judisches Berlin = Новости еврейской общины Берлина.- 2009.- №3 (112).- с.21-22.

12.Matthias Graf von Schmettow: Constantin Nцrrenberg[Text]:[Матіас Шметов . Константін Ньорренберг].- In: 200 Jahre Landes- und Stadtbibliothek Dьsseldorf.- Dьsseldorf .- 1970 ,№6.

13.Matthew Battles: Die Welt der Bьcher. Eine Geschichte der Bibliothek/ Artemis & Winkler im Patmos Verlag, Dьsseldorf 2007, ISBN 978-3-49169142-1.

14.Національні бібліотеки світу - Національна Бібліотека Німеччини// rad.rv.ua

15.Павленко, Раїса. Семінар у Берліні та Лейпцизький книжковий ярмарок [Текст]/ Р.Павленко// Бібліотечний вісник .-1997.-№5.-с.35.

16.Поберезська Г.Г. Причини і перспективи "Болонського процесу" в європейській вищій освіті // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. - 2003. - Випуск 8. - С. 136-147;

17.Поберезська Г.Г. Тенденції розвитку вищої освіти у країнах Західної Європи та України / Г.Г.Поберезька - К.:Ун-тет „Україна", 2005;

18.Попова, Н. Міська бібліотека Шпандау в Берліні: досвід реконструкції [Текст]/ Н.Попова // Бібліотечна планета .- 2004.-№1(23).- с.27-30.

19.Сердега, В. Україністика в Баварській державній бібліотеці /В.Сердега // Бібліотечна планета .- 2003.- №4 (22).- с.19-20

20.Славова, М. Міжнародна бібліотека для юнацтва в Мюнхені [Текст]/ М. Славова //Бібліотечна планета .-2004.-№3(25).-с.36-37.

21.Соціологія: Навчальний посібник \за навчальною редакцією Ш.В. Туленкова. - К.: МАУП.--1998.

22.Thomas Adametz: Bona Peiser (1864-1929). Wegbereiterin der Bьcherhallenbewegung und Deutschlands erste Volksbibliothekarin. // Helga Lьdtke (Hrsg.): Leidenschaft und Bildung. Zur Geschichte der Frauenarbeit in Bibliotheken. - Berlin : Orlanda Frauenverlag GmbH ,1992.- S. 133 -141.

23.Wolfgang Thauer: Die Bьcherhallenbewegung. Verlag Harrassowitz (Вольфганг Тауер: Движение народных библиотек) Висбаден : Издательство Harrassowitz, 1970.- ISBN 978-3447012850

24.Wolfgang Thauer: Geschichte der цffentlichen Bьcherei in Deutschland(Вольфганг Тауер: История общественного книгохранилища в Германии) Висбаден: Издательство Harrassowitz, 1990.-ISBN 978-3447029742

25.Zur Geschichte der bibliothekswissenschaftlichen Ausbildung in Berlin //http://www.ibi.hu-berlin.de

26.Шамо, Т.Стародавнє і сучасне бібліотек ФРН[Текст]: глобальний бібліотечний простір/ Т.Шамо//Бібліотечна планета .- 1999.- №3.- с.24-26.

27. http://www.bibliotheksportal.de.

28. http://www.nbuv.gov.ua.

29. http://www.schattenblick.org

30. http://weblog.ib.hu-berlin.de