Інформаційні ресурси бібліотек

Размещено на http://www.allbest.ru/

«ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ БІБЛІОТЕК»

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ІР - інформаційні ресурси

БФ - бібліотечний фонд

ВСТУП

Бібліотеки є найціннішим інформаційним ресурсом сучасного суспільства. Вони зберігають знання, яке людство накопичувало тисячоліттями, й водночас надають людині найсучаснішу інформацію з усіх галузей практичної діяльності. Виникнення нових мультимедійних форм зберігання та презентації інформації не зменшило значення бібліотек як скарбниці знань. Сьогодні наука й освіта як і раніше базуються на фундаменті, створеному бібліотеками, й продовжують користуватися їх фондами для майже всіх своїх інформаційних потреб.

Бібліотечний фонд - основа діяльності кожної бібліотеки. Тому значна увага приділяється формуванню документних ресурсів бібліотек, укомплектуванню їх матеріалами на різних носіях інформації.

Фонди бібліотек є частиною загальнонаціональної культурної спадщини, історичним джерелом та інформаційним ресурсом країни. Сьогодні перед бібліотеками стоїть завдання, з одного боку, надати користувачам можливість широкого доступу до бібліотечних фондів, а з другого - забезпечити їхні збереження. Найважливішим елементом їхнього збереження є облік.

Дослідження організації інформаційних ресурсів бібліотек є дуже важливим завданням для сучасного документознавства. В цьому й полягає актуальність теми курсової роботи.

Ступінь наукової розробки теми. Інформаційні ресурси сучасних бібліотек привертали увагу багатьох вчених. У працях М.П. Васильченко, Н.М. Кушнаренко, В.А. Мільмана [1]; Васильченко М.П. [2]; К.Л. Воронько [3]; Джиго, А. А. [4]; Лавренова, О. А. [5] та інших вчених розглянуті різні аспекти що до інформаційних ресурсів бібліотек. До того ж, інформаційні ресурси бібліотек не привертали окремої уваги вчених. Це підвищує наукову актуальність теми нашого дослідження.

Об'єктом нашого дослідження є інформаційні ресурси в сучасному суспільстві.

Предмет дослідження - інформаційні ресурси бібліотечних установ.

Мета роботи - проаналізувати систему інформаційних ресурсів бібліотек.

Ця мета обумовлює наступні завдання дослідження:

– розглянути загальну організацію інформаційних ресурсів;

– дослідити організацію інформаційних русурсів у бібліотеках;

– виявити особливості інформаційних ресурсів бібліотек їх типологію і види;

– проаналізувати напрями інформатизації інформаційних ресурсів бібліотеки її основні напрямки і подальший розвиток галузі.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні застосовані наступні наукові методи: аналізу, синтезу, дедукції, порівняння, системний метод. Метод аналізу використано під час розгляду інформаційних ресурсів бібліотек. Метод синтезу застосовано для підбиття підсумків окремих розділів та дослідження в цілому. Метод дедукції дав можливість розглянути окремі інформаційні ресурси, виходячи з їх загальної організації. Метод порівняння використано під час виявлення особливостей інформаційних ресурсів саме бібліотек. Системний метод застосовано для аналізу системи інформаційних ресурсів у сучасних бібліотеках.

І Розділ. «Інформаційні ресурси в сучасному суспільстві»

1.1 Поняття та сутність інформаційних ресурсів

На початку третього тисячоліття інформація стає одним із найбільш важливих ресурсів. Зростаюча залежність від наявності інформації, рівня розвитку та ефективності використання засобів її обробки та передачі призвела до виникнення такого принципово нового поняття як інформаційні ресурси, яке є центральним поняттям даної розділу. Тому доцільно виділити ряд трактувань та визначень цього терміну.

За тлумачним словником, слово "ресурси" походить від французького ressourse - допоміжні засоби (грошові кошти, цінності, запаси, можливості, джерела прибутків тощо). Наявність корисних ресурсів у будь-якій сфері діяльності - це гарантія і застава її стабільності та процвітання.

Раніше до складу ресурсів входили матеріальні, енергетичні, трудові, фінансові, технологічні.

Із кінця 1970-х років у наукове і практичне життя стало широко входити шосте поняття: інформаційні ресурси. Їх не можна розглядати як різновид інших - вони існують самостійно і мають власні унікальні властивості та велике суспільне значення і впливають на всі суспільні процеси.

За своєю значимістю ІР не тільки не поступаються іншим видам стратегічної сировини, але і відносяться до найбільш важливих ресурсів, що визначає насамперед інтелектуальну, а також економічну, політичну і військову міць їхнього власника. Тобто ресурси (матеріальні, енергетичні, інформаційні) є необхідними елементами людської діяльності. Вони виробляються, перетворюються, використовуються тощо. Процес перманентний.

Згідно законодавства ІР визначаються як "сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)". ІР науково-технічної інформації - рушійна сила прогресу - законом визначено як "систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях".

Визначення ІР як сховищ документованої інформації відображає аспект масиву документів достатньо, але аспект потоку документів - недостатньо.

ІР являє собою симбіоз знань та інформації.

Інформація - це відомості про суб'єкти, об'єкти, явища і процеси.

Згідно законодавства України інформація - відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб.

Знання - сукупність фактів, закономірностей, відносин, евристичних правил, що відбивають рівень знайомства з проблемами деяких предметних галузей.

За європейськими стандартами, знання - це комбінація даних (інформації у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки) та інформації, до яких додається точка зору, навички та досвід експерта, що дає вагомий результат, який може бути використано для прийняття рішень. Знання може бути вичерпним та/або вузьким, індивідуальним та/або колективним.

За іншим визначенням дані - це результат простого збору визначених фактів; інформацією вони стають лише при зв'язуванні у щось корисне, комбінацію хто, що, де і як. У свою чергу знання - це розуміння, як і чому щось відбувається. На жаль, українське законодавство взагалі не визначає поняття "знання".

Найбільш прийнятним варіантом термінологічного визначення ІР є такий: "Це окремі документи і масиви документів, результати інтелектуальної, творчої та інформаційної діяльності, бази та банки даних, всі види архівів, бібліотеки, музейні фонди та інші, що містять відомості і знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації, є об'єктами права власності всіх суб'єктів України і мають споживчу вартість (політичну, економічну, соціокультурну, оборонну, історичну, ринкову, інформаційну тощо)".

ІР - це інтелектуальний ресурс, фактор колективної творчості і головні труднощі в розумінні його природи і функцій полягають у розкритті механізму перетворення знань на силу, способів його впливу на матеріальні фактори прогресу. Але сам по собі ІР не рухає системи. Її рушіями виступають матеріальні сили, енергетичні і трудові фактори. ІР немов фермент перетворює ці матеріальні фактори з латентного в активний стан і спрямовує їх у задане русло.

Виділяють сім основних особливостей ІР:

1. на відміну від інших видів ресурсів (зокрема матеріальних) ІР практично невичерпний;

2. з використанням ІР не зникає, а зберігається і навіть збільшується;

3. ІР не є самостійним і сам по собі має лише потенційне значення. Тільки поєднуючись з іншими ресурсами - досвідом, працею, кваліфікацією, технікою, енергією, сировиною - він є рушійною силою;

4. ефективність застосування ІР пов'язана з ефектом повторного виробництва знань. Інформаційна взаємодія дозволяє одержати нові знання ціною менших витрат, порівняно з витратами праці, енергії, часу на його пряме генерування;

5. ІР є формою безпосереднього включення науки до складу виробничих сил. В індустріальному суспільстві наука виступає опосередкованою і безпосередньою продуктивною силою. Посередником при цьому виступають машини, нові матеріали і препарати. Радикально змінюється характер дії ІР: продуктивність праці підвищується не на проценти, а на порядки в 10-100 разів. Здійснюється перехід до тематичних виробничих систем, основою функціонування яких служать ІР та інформаційні зв'язки;

6. ІР виникають в результаті не просто розумової праці, а її творчої частини;

7. перетворення знань в ІР залежить від можливості їхнього кодування. Існують дві форми ІР як відчужуваних знань, що стають повідомленнями: пасивна і активна. Модель - це опис системи, що відображає певну групу її властивостей. Програма і проспект - кінцеві, синтетичні форми існування ІР у його життєвому циклі. Модель, алгоритм, програма, проект і особливо бази знань - виступають активними формами ІР. Книги, статті, патенти, бази даних є пасивними формами.

Певні ІР у державі набувають статусу національних.

Національні інформаційні ресурси - це вся належна Україні інформація, включаючи окремі документи і масиви документів, незалежно від змісту, форми, часу і місця їх створення, форми власності, а також кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, зафіксовані на будь-яких носіях інформації, доступні для використання особою, суспільством і державою через засоби масової інформації та телекомунікації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публічні виступи, художньо-виконавську діяльність тощо.

Національні ІР формуються в результаті діяльності органів державної влади, державних і недержавних підприємств, суспільних, наукових, навчальних і інших організацій. Вони можуть бути державними й недержавними, знаходитися у власності й володінні громадян, органів державної влади, органів міського самоврядування, організацій і суспільних об'єднань.

Наслідки технологічних інновацій прискорили революцію у відтворенні і розповсюдженні ІР. На відміну від багатьох галузей матеріального виробництва ІР буде відігравати зростаючу роль як в економіці окремих країн, так і в світовій економіці. Ця роль визначається фундаментальними інтеграційними процесами, що відбуваються в людському суспільстві, особливо процесом інформаційної інтеграції людства, що забезпечується бурхливим розвитком міжнаціональної інфраструктури, включаючи комунікаційні мережі і центри накопичення і передачі інформації. Виникнення індустрії ІР призвело до радикальної зміни структури робочої сили. В найбільш розвинутих країнах більше половини всіх працюючих зайнято в індустрії ІР. Це пояснюється випереджаючим ростом нової галузі в порівнянні з іншими галузями економіки.

ІР можна класифікувати за такими ознаками:

1. приналежність ресурсу до певної організаційно-технологічної системи (наприклад, бібліотечної мережі, засоби масової інформації, корпоративної системи);

2. спосіб виділення об'єктів обліку (твори, документи, видання, БД, інтернет-сторінки, сайти, тощо);

3. призначення ресурсу (масова інформація, освіта, бізнес, переписка);

4. зміст ресурсу (тематичний, об'єктний, функціональний);

5. видовий склад ресурсу (види документів);

6. джерело інформації (національне або закордонне, офіційне або неофіційне тощо);

7. правовий статус ресурсу (публічні документи, об'єкти інтелектуальної власності, спам, таємні документи, тощо);

8. структурний тип ресурсу, що включає: можливість виділення даних від програм та представлення, формати, кодування, інше;

9. відкритість ресурсу (відкритий або з обмеженим доступом);

10. ступінь структурованості інформації;

11. спосіб розповсюдження і носій;

12. мова ресурсу.

Крім того ІР мають ряд характеристик. Основними характеристиками продуктивності є:

1. пропускна спроможність;

2. час відгуку;

3. час затримки.

Не менш важливою характеристикою ІР є його вартість. При цьому вартість ІР визначається не тільки (і не стільки) вартістю використаних при його створенні програмних засобів а і вартістю інформації, яка в нього закладена.

Продукування ІР є одним з основних завдань інформаційного суспільства. Під продукуванням ІР звичайно розуміють створення нових видів ІР на основі існуючих даних, інформації, знань.

Для створення ефективних ІР необхідно провести повний і ґрунтовний аналіз даних, інформації та знань, які закладаються у ресурс; визначити взаємозв'язки між ними. Це є основною проблемою при створенні автоматизованих засобів розробки ІР.

1.2 Види інформаційних ресурсів

Інформаційні ресурси можуть бути різних видів.

Це інформація, бібліотеки, інтернет. Наприклад, через Інтернет можуть успішно продаватися такі інформаційні ресурси:

1. Новинні стрічки (on-line-новини). Наприклад, стрічка фінансових і політичних новин життєво необхідна трейдерам для прийняття рішень про продажі і покупки на біржах;

2. Підписки на електронні копії періодичних видань. Деякі газети і журнали випускають свої повні електронні копії та надають до них доступ;

3. Доступ до електронних архівів і баз даних, що містить інформацію з різних питань;

4. Аналітичні звіти та дослідження;

5. Власні аналітичні матеріали і прогнози.

За категорією доступу інформаційні ресурси можуть бути відкритими (загальнодоступними) або з обмеженим доступом. У свою чергу, документована інформація з обмеженим доступом поділяється на віднесену до державної таємниці та конфіденційну.

Впровадження мережевих інформаційних технологій в даний час кардинально змінюють роботу інформаційних органів і бібліотек. Виникнення можливості віддаленого доступу до інформаційних ресурсів і використання локальних мереж при роботі з базами даних і іншими інформаційними ресурсами (електронними виданнями, електронними каталогами та інше), з одного боку, створюють користувачам умови самостійного пошуку інформації зі своїх робочих місць і, з іншого боку, виводять інформаційне обслуговування на інший, більш високий рівень. Підвищується роль бібліотек та інформаційних органів як довідкових і навчальних інформаційних центрів, які можуть дати консультацію користувачам не тільки про наявність першоджерел у фондах і базах даних, але і про можливості самостійного пошуку інформації із застосуванням нових інформаційних технологій, систем і мереж.

Система інформаційного обслуговування вийшла за межі локальних можливостей, коли всі ресурси концентруються в одній бібліотеці. Однак це жодним чином не виключає створення та накопичення своїх інформаційних ресурсів і в той же час ставить завдання раціонального і комплексного використання наявних зовнішніх і внутрішніх можливостей.

Всі інформаційні ресурси можна умовно розподілити:

1. За способом надання інформації користувачу (прямий чи опосередкований);

2. За типом інформаційного ресурсу (визначається кінцевою метою користувача).

За першою ознакою всі інформаційні ресурси можна розділити на дві категорії:

1. Інформаційні ресурси (бази даних), доступні для колективного доступу;

2. Інформаційні ресурси (бази даних), не доступні для колективного користування.

Інформаційні ресурси діляться на державні та недержавні інформаційні ресурси. До складу державних інформаційних ресурсів входять базові, відомчі і територіальні інформаційні ресурси.

Державна реєстрація інформаційних ресурсів здійснюється з метою створення єдиної системи обліку та збереження інформаційних ресурсів, створення умов для їх передачі на державне архівне зберігання, інформаційного забезпечення державних органів (організацій), інформування громадян та юридичних осіб про склад і зміст інформаційних ресурсів.

Базові інформаційні ресурси становлять собою інформаційні ресурси загального користування, включаючи загальнонаціональні регістри (реєстри), що створюються на підставі законодавчих актів України, і використовуються з метою інформаційного забезпечення державних органів (організацій), задоволення інформаційних потреб громадян і юридичних осіб.

Базові інформаційні ресурси є основою для інтеграції інформаційних ресурсів, що мають національне значення.

Відомчі інформаційні ресурси містять інформацію, необхідну для інформаційного забезпечення державних органів (організацій) відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством України, а також для задоволення інформаційних потреб громадян і юридичних осіб.

Відомчі інформаційні ресурси формуються і використовуються державними органами, які також є власниками інформаційних ресурсів.

Територіальні інформаційні ресурси містять інформацію, необхідну для інформаційного забезпечення місцевих виконавчих і розпорядчих органів відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством України, а також для задоволення інформаційних потреб громадян і юридичних осіб.

Територіальні інформаційні ресурси формуються і використовуються місцевими виконавчими і розпорядчими органами, які є власниками інформаційних ресурсів.

ІІ Розділ. «ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ СУЧАСНИХ БІБЛІОТЕК»

2.1 Бібліотечний фонд, як інформаційний ресурс

Бібліотечний фонд - впорядковане зібрання документів, призначене для зберігання і громадського використання з метою задоволення наукових, культурних і освітніх потреб фізичних та юридичних осіб. Бібліотечні фонди характеризуються рядом параметрів, ознак, до основних з яких відносять їх обсяг, повноту, склад і структуру.

Обсяг або величина фонду - це сума (кількість) зосереджених у фонді документів. Його обсяг обчислюється в примірниках та назвах документів, що його складають. Це дає змогу оцінити його у кількісному і якісному відношенні. При визначенні оптимального обсягу фонду бібліотеки керуються правилом: обсяг не має перевищувати можливості його використання читачами.

Повнота фонду - це рівень охоплення документів для найповнішого задоволення читацьких потреб. Вона визначається співвідношенням наявних у фонді документів певної тематики (типу, виду, мови) до числа документів, необхідних для найкращого задоволення потреб читачів. Розрізняють недостатню, надмірну та оптимальну повноту фонду. Бібліотеки мають прагнути до оптимальної повноти фонду за профілем бібліотеки. Надмірна, як і недостатня, повнота фонду не бажані.

Важливим параметром бібліотечного фонду є його склад: сукупність ознак, які характеризують номенклатуру документів, що складають бібліотечний фонд. Склад фонду характеризується п'ятьма основними ознаками: змістом (тематикою) документів; типами або читацьким призначенням документів (науковий, навчальний, довідковий тощо); видами документів (книги, брошури, газети, журнали, діафільми тощо); мовою (російська, українська, англійська тощо); хронологічною ознакою документів (рік видання) та ін.

Структура бібліотечного фонду - це система поділу його на частини (підрозділи, підфонди) в залежності від обсягу, змістовного, мовного, хронологічного складу, наявності різноманітних видів документів, структури самої бібліотеки. Наприклад, фонд читального залу, абонемента, бібліотеки-філіалу тощо. Структура фонду обумовлена потребами диференційованого формування кожної з його частин, а також обслуговування читачів.

Бібліотечний фонд - основа діяльності кожної бібліотеки. Тому значна увага приділяється формуванню документних ресурсів бібліотек, укомплектуванню їх матеріалами на різних носіях інформації.

Фонди бібліотек є частиною загальнонаціональної культурної спадщини, історичним джерелом та інформаційним ресурсом країни. Сьогодні перед бібліотеками стоїть завдання, з одного боку, надати користувачам можливість широкого доступу до бібліотечних фондів, а з другого - забезпечити їхні збереження.

Фонди сучасних бібліотек складають не тільки книги і періодичні видання, а й грамплатівки, діафільми, карти, ноти, рукописи, мікрофільми, електронні документи тощо. Для їх позначення прийнято вживати узагальнюючий термін «документ». Документ - це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріальному носії інформації з метою її зберігання, розповсюдження і використання.

Всі документи, що складають бібліотечний фонд, можна штучно поділити на такі основні групи: видання або твори друку (книги, газети, журнали, плакати, буклети, карти, ноти, стандарти); кінофотофонодокументи (кінофільми, діафільми, діапозитиви, магнітні фонограми, грамплатівки); неопубліковані документи (рукописи, звіти про науково-дослідні роботи, переклади, дисертації); репродуктивні документи (мікрофільми, мікрофіші, мікрокарти); машиночитані документи (електронні) тощо.

Основну частину бібліотечних фондів складають різноманітні видання - твори друку, поліграфічно самостійно оформлені, що пройшли редакційно-виробничу обробку, мають вихідні дані та призначені для передачі певної інформації. Твори друку не однорідні, вони поділяються на кілька різновидів у залежності від певної ознаки:

за матеріальною конструкцією (книжкові, журнальні, газетні, карткові видання, плакати і буклети);

за знаковою природою інформації (текстові, нотні, картографічні, образотворчі);

за періодичністю і структурою (неперіодичні, періодичні, виданіння, що продовжуються, серійні видання);

за цільовим призначенням та характером інформації (офіційні, наукові, науково-популярні, нормативно-виробничі тощо).

Документи можуть надходити до бібліотечних фондів шляхом:

придбання, у тому числі за операціями з централізованого постачання;

безоплатного отримання, у тому числі отримання обов'язкових безоплатних примірників документів;

отримання у дарунок;

одержання від користувачів замість загублених видань.

БФ формується у відповідності до інформаційних потреб користувачів бібліотеки. Інформаційна потреба - це потреба у комплексі відомостей, потрібних користувачеві для досягнення в поточний момент найбільш ефективних результатів діяльності, отримуючи конкретне вираження у формі інформаційного запиту.

Інформаційні потреби поділяють на індивідуальні (потреби в інформації окремого фахівця, який вирішує конкретні наукові й виробничі завдання) та групові (потрібні і достатні для виконання колективних завдань, сукупність індивідуальних інформаційних потреб).

Для виявлення інформаційних потреб здійснюються такі заходи: анкетування, особисте опитування, ведення щоденників, аналіз наявних даних, синтез відповідних висновків (виявлення та формування об'єктивних уявлень про інформаційні потреби), комбінування цих методів. Інформаційний запит - це заявка на отримання інформаційних послуг, в якій конкретно виражені інформаційні потреби користувача. Запит може бути в усній чи письмовій формі.

Під поняттям «формування БФ» розуміють створення, постійний розвиток бібліотечного фонду і підтримку його в робочому стані. Технологічно формування бібліотечних фондів починається з визначення ідеального образу фонду, або його моделі. Наступний етап - відбір, придбання (виключення) документа, або комплектування. За ним слідують облік, обробка, розміщення, зберігання, доставка документа на вимогу абонента.

Комплектування - це планомірний відбір і придбання творів друку та інших документів, а також постійне оновлення фонду бібліотеки відповідно до її завдань та потреб читачів. Комплектування - один з найважливіших процесів формування фондів, завдяки якому створюється можливість виконувати функції, властиві бібліотеці як соціальному інституту, сприяти освіті та вихованню читачів.

Загальна методика комплектування бібліотечного фонду складається з ряду послідовних операцій:

1. вибір документів за бібліографічним посібником;

2. визначення джерел книгопостачання;

3. замовлення документів;

4. включення замовлених документів до картотек поточного або ретроспективного комплектування;

5. контроль за надходженням документів.

Облік документів, що надходять до бібліотек або вибувають з них, є важливою складовою частиною організації бібліотечних фондів. Він здійснюється згідно «Інструкції з обліку документів, що знаходяться в бібліотечних фондах», затвердженої 2007 р. та «Інструкції про порядок доставки, комплектування та облік літератури» , затвердженої 1995 р.

Метою ведення обліку бібліотечного фонду є встановлення кількості документів у підрозділах та по бібліотеці в цілому, відображення надходження та вибуття документів, забезпечення контролю за збереженням, наявністю та рухом документів. Ця інформація є основою для державного статистичного обліку, звітності та планування розвитку бібліотечних фондів.

До обліку документів висуваються такі вимоги:

1. повнота і достовірність облікової інформації;

2. документальне оформлення кожного надходження та вибуття з фонду;

3. своєчасність і оперативність реєстрації надходжень та вилучень з фонду;

4. сумісність засобів і форм обліку, їхня надійність в умовах застосування традиційної та автоматизованої технології;

5. відповідність показників обліку бібліотечного фонду показникам державної статистики.

Правовий статус бібліотечних фондів забезпечується базою загально прийнятого стандарту. У стандарті ДСТУ 7.26-80 дається теж визначення поняття бібліотечного фонду: «Бібліотечний фонд - це систематизоване зібрання творів друку та інших документів підібраних у відповідності із завданнями бібліотеки і потребам її читачів”.

Системою бібліотечних фондів виступає сукупність взаємопов'язаних і доповнюючи один одного бібліотечні фонди однієї або кількох бібліотек.

Універсальний бібліотечний фонд - це фонд, що складається із творів друку та інших документів з усіх галузей знань.

Галузевий бібліотечний фонд - це фонд, що складається з творів друку та інших документів з однієї галузі знання.

Депозитарний бібліотечний фонд - це фонд, що призначений для постійного зберігання в бібліотеках-дипозитаріях.

Обмінний бібліотечний фонд - це фонд, що призначений для обміну творами друку та іншими документами або для передачі їх другим бібліотекам.

Бібліотечні фонди на даному етапі становлять документальну базу розвитку суспільства, але правова база, яка забезпечувала їх розвиток бере свій початок ще з першої третини нашого століття.

Бібліотечні фонди, а точніше їх складові книги, розглядаються на рівні культурного та філософсько-історичного підходів, де вони сприймаються, як духовно-матеріальна цінність. Саме бібліотечні фонди сприяють розвитку суспільства, формуванню особистості, а в кінцевому результаті і сам світ сприяє формуванню фондів. Тільки в процесі комунікації книги, як предмет матеріальної культури і духовне явище, впливають на розвиток культури. Бібліотечні фонди відображають духовне життя народу і самі впливають на його життя. З найдавніших часів вони зберегли в собі зразки традицій української нації, мови, історії, в них відбились ознаки духовності українського народу.

2.2 Електронні ресурси сучасних бібліотек

Глобалізація та інформатизація суспільства вимагають від бібліотеки як важливого інструменту навчальної, наукової та пізнавальної діяльності реорганізації діяльності шляхом нарощування інформаційного потенціалу, інтеграції бібліотечних ресурсів, забезпечення навчально-виховного та наукового процесів повною, оперативною та якісною інформацією, формування інформаційного поля та швидкого доступу до інформації користувачів.

Саме бібліотекам належить значна роль у формуванні електронних масивів наукових знань та організації доступу до них. Вони переробляють, вилучають та надають доступ до цілком реального об'єкта - знань у вигляді інформаційного ресурсу.

Векторами розвитку процесів автоматизації в бібліотеці є формування інформаційного поля, створення швидкого доступу до інформації, забезпечення якісного та оперативного бібліографічно-інформаційного обслуговування. Статус бібліотеки визначається не лише кількістю фонду друкованих видань, обсягом передплати, а й тим, яким електронним ресурсом вона володіє, на скільки готова надати доступ до світових інформаційних ресурсів.

За умов активного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в електронному середовищі вагомою складовою документно-інформаційного ресурсу сучасної бібліотеки є електронні ресурси. Це інформаційні ресурси, що створюються, керуються та використовуються за допомогою комп'ютера і містять дані та програми, зафіксовані в електронній (цифровій) формі на певних носіях.

В сучасних умовах, коли інформація відіграє чималу роль, помітний стрімкий розвиток сфери інформаційних технологій та постійне збільшення потоків інформаційних ресурсів, це створює необхідність постійного вдосконалення всіх видів суспільної діяльності. Безумовно це стосується і бібліотек, які вважаються головними центрами культури та освіти. Сьогодні послуги, що базуються на комп'ютерних технологіях, стали невід'ємною частиною їх діяльності.

Головним наслідком поширення глобальної інформаційної цивілізації є розвиток електронної культури, до якої входять електронні інформаційні ресурси. ДСТУ 7.82-2001 визначає термін «електронні інформаційні ресурси» так: «об'єктом для складання бібліографічного опису є електронні інформаційні ресурси, керовані комп'ютером, зокрема ті, які вимагають використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера.

Електронні ресурси являють собою електронні дані, електронні програми або поєднання цих видів в одному ресурсі». Електронні ресурси задовольняють інформаційні потреби студентам, фахівцям, науковцям тощо. Ґрунтуючись на все це, для повного розуміння сучасних бібліотек необхідно проаналізувати світовий досвід.

Інтернет на сучасному етапі, перепрограмував ставлення людей до інформації. Він є головним помічником кожної сфери діяльності, це стосується і бібліотек, бо завдяки ньому можна швидко отримати більш змістовнішу інформацію. Функціонування сучасної бібліотеки вже неможливо без існування її веб - сайту. Він може бути як простим онлай новим довідником, так і ефективним інтерактивним інструментом із надання інформаційних послуг користувачам з різних міст та країн.

На сьогоднішній день у всьому світі відбувається створення електронних бібліотек. Під цим розуміється розподілена інформаційна система, що дозволяє надійно накопичувати, зберігати, ефективно застосовувати електронні документи, доступні через глобальні мережі передачі даних. В електронну форму можуть бути переведені й скульптури, картини та будь-які інші експонати, це робиться завдяки технології імітаційного та 3D-моделювання.

Через те, що Всесвітня павутина була винайдена саме американськими вченими, огляд бібліотек сьогодення краще було б почати з США. Бібліотеки США широко застосовують комп'ютерні технології. У 1990 році бібліотекою Конгресу було розпочато проект «Пам'ять Америки» (The Library of Congress. American Memory). Він надає вільний доступ до письмових і усних творів, звукозапису, гравюр, картин. Веб - сайт часто оновлює інформацію, доступ до нього можна здійснити через дане посилання: http://memory.loc.gov.

Практично всі університетські бібліотеки США мають добре розроблені сайти. Завдяки багатому змісту, зручній навігації, постійному оновленню, вони вважаються авторитетними і надійними джерелами інформації. Наприклад, Online Public Access Catalog (OPAC) - є невід'ємною частиною інформаційного сервісу, що надається університетськими бібліотеками США.

21 квітня 2009 року було офіційно відкрито проект Бібліотеки Конгресу -Всесвітня цифрова бібліотека (World Digital Library). Сюди входять матеріали Європи, Північної Америки, Центральної і Південної Азії, Близького Сходу і Північної Африки тощо.

Британським підходом із забезпечення доступності матеріалів є проект eLib, він надає доступ до фондів різних університетських бібліотек країни. Однією з перших цифрових бібліотек є цифрова Британська бібліотека (The British Library, http://www.bl.uk/). Вона у 1993 році створила повний каталог своїх сховищ та процифрувала 80% повнотекстових видань. З кожним роком ця бібліотека отримує шість мільйонів запитів на онлайн - каталог. Треба зазначити, що Королівська (або Національна) бібліотека Нідерландів розробила схожий проект і тісно співпрацює з бібліотекою Британії.

Японську національну електронну бібліотеку (http://www.ndl.go.jp/) було започатковано ще у 1989 році. Її загальна вартість становила 500 млн. доларів.

Проект «Нова національна бібліотека Франції» почав діяти в жовтні 1998 року. У Національній бібліотеці у 2006 році стали доступними на веб-сайті 80 тис. текстових документів.

З 1995 року розпочалося цифрування бібліотечних фондів Німеччини. Цифрування, яке використовується в країнах Європейського союзу є необхідною діяльністю для збереження культурної спадщини Європи. Для цього ЄС поставив собі за мету створити «Європейський культурний простір» (European Cultural Area). На основі цього було створено багато програм, особливої уваги заслуговує MINEVRA PLUS, спрямована на підтримку процесу створення Європейської цифрової бібліотеки.

На сайті The European Library (http://www.theeuropeanlibrary.org/tel4/) можна здійснити швидкий та легкий доступ до колекції з 48 національних бібліотек Європи і провідних європейських наукових бібліотек.

Що стосується Росії, створення «Електронної бібліотеки дисертацій» тут велося в межах Федеральної цільової програми «Електронна Росія на 2002- 2010 роки». Розвиток та перехід на нові інформаційні технології і створення зведеного каталогу бібліотек Росії зазначено в «Основних напрямах державної політики з розвитку сфери культури і масових комунікацій в РФ до 2015 р. і плані дій їх реалізації». Але проекти зі створення електронних бібліотек, що започатковані в СНД, перебувають ще на початковій стадії.

Наша держава, на жаль, має мало розвинену систему цифрування та надання доступу до своєї культурної та наукової спадщини. Спроби створення електронних бібліотек є невеликими та не дуже ефективними, тому не можуть цілком задовольнити потреби інформаційного суспільства. Більшість електронних ресурсів створюється окремими бібліотеками, основними є електронні каталоги та бібліографічні бази даних.

В Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського в залі періодики, протягом останніх років впроваджується сервісне обслуговування читачів із використанням новітніх інформаційних технологій та електронних інформаційних ресурсів. З 2006 року читачі мають доступ до достовірної наукової інформації від видання «Еlsеvіеr» - наукової бібліотеки на платформі «Science Direct». Ця платформа надає доступ до більш ніж 1800 назв журналів, нею користуються понад 70 країн світу.

Виходячи з цього, бібліотека, під впливом інформатизації, кардинально змінюється, її метою вже є не тільки збирання і зберігання інформації, а і надання до неї доступу незалежно від місцезнаходження користувача. Такий процес продукування інформації допоможе ефективно підвищувати якість освіти, надавати нові можливості для будь-яких типів робіт.

ВИСНОВОК

інформаційний бібліотека цифрування комплектування

Поступове входження бібліотек України в демократичне суспільство і в міжнародний інформаційний простір, розвиток національної бібліотечної справи на нових принципах і засадах вимагає переосмислення орієнтирів, щодо діяльності бібліотек визначення чітких завдань формування та розвитку бібліотечних фондів на сучасному етапі. З утвердженням української державності бібліотечним фондам відводиться важлива роль в національній культурі, в соціально-економічному розвитку суспільства, у задоволенні професійних потреб населення в документах. Все це розширює соціальний статус бібліотечних фондів, підвищує їх роль в усіх сферах соціального життя, має важливе значення для розробки питань з фондознавства.

1. Сьогодні бібліотечні фонди виступають документальною базою розвитку суспільства, оскільки вони вміщують книги та інші твори друку, що зафіксували розвиток суспільства. Вони є основою, на якій базується життя і діяльність всього людства.

2. Розвиток бібліотечних фондів не можливий без правового забезпечення з боку держави. Україна створила ґрунтовне правове поле, яке надає юридичний статус і право захисту фондам.

3. Велика увага з боку громадськості приділяється відродженню культури, духовності, історії. Важливе місце в цьому процесі займають бібліотечні фонди, що є духовною скарбницею української нації.

4. Бібліотечні фонди є національно-культурним надбанням нації. Вони відіграють величезну роль у розвитку культури, науки, освіти, а також посідають одне з перших місць у піднесенні духовності українського народу на світовий рівень.

Для подальшої оптимізації розвитку бібліотечних фондів як документальної бази потрібно:

1. Розробити стратегічні плани розвитку бібліотечних фондів в Україні.

2. Вирішити питання комплектування та документопостачання бібліотек на сучасному етапі.

3. Вирішити питання зберігання документів.

4. Оцифрування бібліотечних фондів.

Для збільшення поля дії фондів у розвитку національного відродження потрібно, щоб бібліотеки акцентували свою роботу на залученні читачів до джерел національної культури на основі своїх фондів.

Для оперативного використання фондів в галузі науки, освіти, техніки, потрібно провести автоматизацію бібліотечних процесів, що дозволить виконувати бібліотечну роботу на новому рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонов, В. М. Автоматизація бібліотек на основі АРМ: навч. посіб. / Киів. ун-т ім. Т. Г. Шевченка / В.М. Антонов, В.Г. Нестеренко. - К. : Видав. центр «Киів. ун-т», 1998. - 82 с.

2. Васильченко М.П. Бібліотечні фонди: Навч. посібник/ М.П. Васильченко, Н.М. Кушнаренко, В.А. Мільман. - Х.: ХДАК, 1993. - 152 с.

3. Воронько, К. Л. Організація бібліотечних фондів і каталогів: підруч. / К. Л. Воронько. - М. : Книга, 1981. - 327 с.

4. Джиго, А. А. Обслуживание и обмен библиографическими данными / А. А. Джиго // Библиотековедение и библиогр. за рубежом. - 1993. - Вып. 133. - С. 39-51.

5. Лавренова, О. А. Тематический поиск в электронных каталогах и электронных библиотеках / О. А. Лавренова // Библиотековедение, 2004. - № 5. - С. 42-50.

6. Про бібліотеки і бібліотечну справу : закон України : за станом на 16 березня 2000 р. / Верховна Рада України. - К.: Параламентське видавництво, 2000. - 8 с. - (Закон України).

7. Солтон, Дж. Динамические библиотечно-информационные системы : пер. с англ. / Дж. Салтон. - М. : Мир, 1979. - 560 с.

8. Сукиасян, Э. Р. Каталогизация и классификация. Электронные каталоги и автоматизированные библиотечные системы : избр. ст. / Э. Р. Сукиасян. - СПб : Профессия, 2009. - 536 с.

9. Чекмарьов, А. Національна система електронних бібліотек
/ А. О. Чекмарьов, А. Й. Костенко; Нац. б-ка України ім. Вернадського. - К. : НБУВ, 1998. - 50 с.

Размещено на Allbest.ru