Бібліотечна справа у Великобританії

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇЇ

1.1 Історія виникнення перших бібліотек на території Великобританії

1.2 Стан бібліотек під час Англійської революції XVII ст.

1.3 Розвиток бібліотечної справи у ХІХ-ХХ ст.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

2.1 Британська бібліотека - національна бібліотека Великобританії

2.2 Роль бібліотечної асоціації у діяльності бібліотек Великобританії

2.3 Підготовка бібліотечних кадрів у Великобританії

РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

3.1 Стратегія розвитку бібліотечної справи у Великобританії

3.2 Розвиток інформаційно-комунікативні технологій в сучасних бібліотеках Великобританії

3.3 Форми та методи роботи в бібліотеках Об'єднаного Королівства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Бібліотеки - одні з найдавніших культурних інститутів людства, які в процесі свого становлення та розвитку безліч разів трансформувалися (змінювали форми документів, функції та завдання), проте ніколи не припиняли свого існування. Можливо, так склалося тому, що вони зберігають, акумулюють і передають вічні духовні цінності від одного покоління до іншого.

Пройшовши величезний і досить складний шлях розвитку бібліотечна справа Великобританії знаходиться у постійному пошуку нових напрямів, намагаються осмислити себе як простір, в якому перетинаються інформаційні потоки, відбувається циркуляція книг та інших документів, розгортаються дискусії. Сьогодні працівники бібліотек аналізують ціннісні орієнтації бібліотечної діяльності, як це і відбувалося в різні часи й історичні періоди. Удосконалюються технології зберігання інформації, змінюються типи і види документів, відходять на другий план пропаганда і цензура. Тому доцільно проаналізувати періоди розвитку бібліотечної справи, коли бібліотека стає по суті інформаційно-культурним центром, який включає у себе книгосховище, інформаційну систему у вигляді каталогів та вторинної бібліографічної інформації, формуються і нові форми бібліотечного порядку. Сучасна британська бібліотека - це вже не тільки інформаційний простір, але простір комунікації, який поступово виходить на лідируючі позиції.

Актуальність наукового висвітлення проблем, що складають основний зміст нашого дослідження, обумовлена також зростаючим значенням змін у професійній свідомості бібліотечних працівників та методів бібліотечно-інформаційного обслуговування, що викликані соціально-політичними, економічними та технологічними змінами.

Варто зазначити, що відсутність узагальнюючих історико-порівняльних праць, присвячених еволюції й сучасному етапу функціонування бібліотечної справи Великобританії та їхньої ролі в розвитку професії та удосконаленні управління бібліотеками, також визначили актуальність і своєчасність цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Стан дослідження теми. Відтворення цілісної картини розвитку бібліотечної справи та бібліотечної професії у Великобританії неможливо без вивчення історії становлення та розвитку бібліотек. Як показало проведене дослідження, у ґрунтовних історико-бібліотекознавчих працях І. А. Сенченко,Н. С.Авалової, І. В. Балкової, Ю. В. Григор'єва, Є. І. Шамуріна та інших розвиток бібліотечної справи Великобританії згадуються лише побіжно [1; 9; 12; 46; 60].

Науковий інтерес вітчизняних бібліотекознавців до проблем діяльності бібліотек інших країн виникає протягом ХХ століття. Наприклад, О. І. Талалакіна, у своїй праці «Історія бібліотечної справи за кордоном», «Болгарскийучебник по историибиблиотек» подає в узагальненому, вигляді матеріал про становлення та розвиток бібліотечної справи різних країн, зокрема, й Великобританії [52; 53; 54].

У книзі Б. Ф. Володіна «Всесвітня історія бібліотек» дуже стисло надано інформацію про розвиток бібліотечної справи на території Великобританії. Описано основні події та досягнення бібліотечної справи Об'єднаного Королівства [18].

Варто відмітити, що велику кількість інформації щодо сучасного стану бібліотек Великобританії, розвитку бібліотечно-інформаційної професії надано в наукових працях І. Ю. Багрової [4; 5; 6; 7]. Дослідниця чітко і лаконічно звертає увагу на основні перспективи та тенденції розвитку діяльності бібліотек на сучасному етапі.

Розвиток інформаційно-бібліотечної професії розглянуто в наукових дослідженнях Т. Ф. Лиховид, Керолін Томас, Д. Хейє, В. М. Оськіной, О. А. Набатнікової, Д. Стівенса, Дж. Фезера та інших [32; 65; 37; 47; 50; 72].

Значна кількість публікацій присвячена історії створення та сучасного стану національної бібліотеки Великобританії - Британській бібліотеки. До науковців, які займалися вивченням Бібліотеки відносяться: А. Есдейл, Н. В. Стрішенець Т. Н. Лужинська, І. Бузукашвили, А. А. Ткаченко, А. Шарапов тощо [17; 34; 50; 51; 55; 59; 69].

Діяльність Британської бібліотечної асоціації була вивчена у публікаціях багатьох відомих бібліотекознавців, проте, на нашу думку, більш детально щодо розвитку бібліотечних асоціацій різних країн було описано у бібліотекознавчих працях В. С. Пашкової [38; 39; 40].

Відомі науковці А. Кочеткова, В. Цвєткова, О. В. Мельникова, О. А. Мельников, Д. Б. Саркисян займалися дослідженням розвитку інформаційних технологій в бібліотеках Великобританії [29; 35; 57].

Опрацьоване широке коло електронних джерел, зокрема веб-сторінки національної бібліотеки Об'єднаного Королівства, блоги, електронні публікації, що явили собою важливе джерело інформації, зокрема про останнє десятиріччя розвитку бібліотек країни. Цінну з наукової точки зору інформацію містить електронний ресурс Британської бібліотеки [8; 10; 15; 16; 19; 33].

Наукові роботи, які були використані при написанні нашого дослідження, важливі для розуміння історичних етапів розвитку бібліотечної справи у всій її багатогранності. Проте, значна кількість праць була взята у британських дослідників, а це означає, що на сучасному етапі існує проблема у кількості інформації щодо розвитку та стану бібліотек їхнього внеску у розвиток професії та управління бібліотечною справою.

Отже, недостатній рівень розробленості проблеми, актуальність її розв'язання для бібліотекознавства значною мірою вплинули на вибір теми, визначення її мети, завдань і зміст дипломного дослідження.

Об'єктом дослідження є розвиток бібліотечної справи в зарубіжних країнах на прикладі Великобританії

Предмет дослідження - виявлення особливостей виникнення та становлення бібліотечної справи в Великобританії, ефективність функціонування її в сучасних умовах та перспективи розвитку.

Мета дослідження: на основі вивчення і відтворення цілісної картини виникнення, становлення та розвитку бібліотечної справи в Великобританії визначити і теоретично осмислити історичний досвід її діяльності, роль як важливого фактору розвитку національної культури, а також обґрунтувати напрями діяльності, важливі для вдосконалення бібліотечної справи.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

проаналізувати стан та ступінь дослідженості обраної теми в історіографії;

визначити історичну специфіку виникнення, основні етапи й закономірності розвитку бібліотек в Великобританії;.

охарактеризувати діяльність роботи Бібліотеки Британського музею як національної бібліотеки Великобританії

проаналізувати діяльність бібліотечної асоціації країни;

визначити роль та місце бібліотечної освіти на території Об'єднаного Королівства;

охарактеризувати стратегію розвитку бібліотечної справи у Великобританії;

з'ясувати основні форми та методи роботи в бібліотеках Великобританії;

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що автором: Уперше:

- науково обґрунтовано теоретико-методологічні та практичні засади діяльності бібліотек Великобританії в історичній ретроспективі, а також в умовах інформаційного суспільства з урахуванням потреб і особливостей читачів;

Удосконалено:

- еволюція бібліотечної справи детермінована історичним, соціальним, політичним та економічним розвитком суспільства, що бібліотеки знаходяться в економічній, соціально-політичній і духовно-інформаційній взаємодії з іншими соціальними системами;

Дістали подальшого розвитку:

- комплексний підхід до визначення проблем функціонування бібліотечної справи Великобританії;

- сучасні напрями діяльності бібліотек Великобританії, відтворено цілісну наукову картину їхньої еволюції, обґрунтовано періодизацію їхнього становлення та розвитку.

Теоретично-практичне значення. Результати дипломної роботи дозволяють істотно поглибити теоретичні дані про історію розвитку бібліотек Великобританії та їх вплив і внесок на інноваційні процеси, які відбуваються в бібліотечній сфері. Вони можуть бути використані при викладанні таких дисциплін як «Культурологія», «Історія бібліотечної справи», «Бібліотекознавство», «Книгознавство», «Історія освіти» тощо.

Методологія та методи дослідження.

Методологічна основа дослідження - принципи історизму, об'єктивності та системності. Під час роботи над різними аспектами теми (історичним, теоретичним і прикладним) для досягнення мети дослідження та реалізації його завдань була застосована система методів. Серед загальнонаукових - емпіричні (спостереження, опис) і теоретичні (аналіз, синтез, абстраґування, пояснення тощо) методи. Застосовувалися також загальноісторичні методи, зокрема, історико-порівняльний, історико-ретроспективний, історико-типологічний, статистичний.

Серед спеціальних методів дослідження особливе значення мали методи порівняльного бібліотекознавства. Порівняльне дослідження розвитку і функціонування бібліотечної с системи Великобританіє здійснювалося за такими етапами:

- систематичне збирання та опис даних;

- наукова інтерпретація - аналіз і пояснення даних з урахуванням їхніх зв'язків і соціальних відносин; розгляд отриманих даних у різних історичних, соціальних і культурних умовах, що визначаються особливостями історичного, політичного, культурного, географічного розвитку країни, для створення бази для порівняння;

- порівняльний аналіз і визначення тенденцій і закономірностей розвитку бібліотечної мережі Великобританії, а також їхнього впливу на культурний розвиток країни.

Апробація результатів дослідження. Основні положенням дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри інформаційних комунікацій та бібліотекознавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, були представлені на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Другі наукові читання, присвячені пам'яті доктора історичних наук, професора О. І. Путра» (Київ, 21 листопада 2016 р.).

Структура наукової роботи підпорядкована логіці дослідження, його меті та основним завданням. Дослідження обсягом 84 сторінки складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 82 позиції.



РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

1.1 Історія виникнення перших бібліотек на території Великобританії

Бібліотеки Великобританії пройшли досить складний шлях становлення і по-різному розвивалися у всіх куточках Об'єднаного Королівства. Найбільший розвиток бібліотечна справа зазнала на території Англії, на яку пізніше опиралися Шотландія, Уельс та Північна Ірландія. На сьогодні бібліотеки Великобританії займають чільне місце серед інших бібліотечних систем різних країн. Адже вони зберігають культурну та інтелектуальну спадщину попередніх поколінь та формують колекції актуальних документів та матеріалів.

Першими бібліотеками на території Великобританії були монастирські бібліотеки, які виникли на початку VII століття. Загалом церковні бібліотеки були призначені для служителів церкви, на допомогу проведення релігійних служб та навчанню учнів церковних шкіл. Фонди монастирських бібліотек були невеликі і містили у собі близько 300-500 рукописів. Адже поповнялися монастирські бібліотеки за допомогою рукописів із скрипторіїв (майстерні письма). Скрипторії були невід'ємною частиною книгосховищ, де самі рукописи переписувалися в кількох екземплярах і потім залишалися в бібліотеці, передавалися монастирській школі та зберігалися в абатстві. Проте, були й інші шляхи збільшення кількості зібрань текстів. Наприклад, англійські та ірландські монахи спеціально їздили за книгами до Риму, щоб сформувати фонд бібліотек монастирів. На той час найбільш значною була бібліотека Кентерберійського абатства, яка зберігала зібрання текстів на грецькій та латинській мовах[53]. Але, вже в VII столітті виникає давньоанглійська мова, на яку монахи перекладали відомі церковні тексти.

Хоча в монастирських бібліотеках переважали рукописи по теології (близько 75%), проте у фондах інколи можна було знайти твори античних мислителів. Варто зазначити, що король Англії Альфред Великий запрошував вчених з багатьох країн, а у великих скрипторіях збиралися та переписувалися давні латинські та грецькі тексти на англосаксонську мову. Також за наказом короля вівся літопис важливих державних подій та наказів. Варто додати, що Альфред Великий вважав за потрібне створення великої кількості церковних єпископських шкіл для того, щоб підготувати освічених кліриків, чиновників для апарату управління тощо. Недоліком було те, що коло осіб, яких охопила просвіта, було занадто вузьке [52].

Протягом ХІІ-XIV ст. фонди монастирських бібліотек поступово зростають і вже нараховують близько 1500, а іноді й більше томів. Також розширюється коло читачів, хоча й богословська література переважала. Але проникали в такі бібліотеки й наукові праці, якими могли користуватися лише більш освічене духовенство. Поряд з богослужбовою літературою знаходилися хроніки, коментарі, повчання, повісті, романи, поеми, пісні тощо. Хоча латинська мова й переважала, але до неї додалися й праці на багатьох мовах тієї чи іншої країни.

Розвиток монастирських бібліотек сприяв появі каталогів, які бібліотекари розглядали як своєрідний довідковий посібник за допомогою якого можна швидше знайти потрібну працю. Зокрема, монахи-францисканці Британських островів склали «Перелік книг Англії», який містив у собі дані про книги 183 монастирських бібліотек.

Фонди деяких монастирських бібліотек Великобританії були розділені на дві частини. Одна частина містила книги, які були доступні всім читачам і їх навіть можна було виносити за територію самого монастиря і, книги, які мали особливу цінність та були призначені для обраних.

Кафедральні школи, які створювалися у приходах вагомих церков, які являлися офіційною резиденцією єпископів та архієпископів, були свого роду університетами для підготовки духовенства і в меншій мірі мирян. Бібліотеки таких шкіл виникли значно пізніше, ніж бібліотеки монастирів, проте вони краще фінансувалися , а їх фонди були більшими, хоча зміст подібних бібліотек і був обмежений працями релігійного характеру. Варто відмітити, що найбільшими та видатними з них були бібліотеки в Йорку, Кентерберрі та Даремі. Однак в період пізнього Середньовіччя церква почала втрачати монополію на розумову діяльність і аристократія стала збирати бібліотеки приблизно так, як це робили знать класичної епохи [9].

Хоча монастирські бібліотеки й відігравали значну роль у культурному житті народу Великобританії, однак поряд з ними виникають бібліотеки спеціальних шкіл, коледжів та університетів. Також, не варто забувати й про існування приватних бібліотек, деякі з яких пізніше влилися в колекцію бібліотек, які створювалися в містах та провінціях.

На території Англії виникають перші університети - Оксфордський та Кембриджський (ХІІІ ст.). Кожен університет мав свої скрипторії, тому що книга відігравала значну роль у житті студентів та викладачів.

Оксфорд володів однією із найбільших і багатших університетських бібліотек - Бодліанською. Вона була заснована наприкінці ХІІІ ст. єпископом Томасом де Кобемом. При університеті він зібрав невелику, але рідкісну колекцію книг та прикріпив їх цепами до поличок для того щоб уникнути крадіжок студентами. Фонд цієї бібліотеки складався із праць по теології, історії, медицини та інших наук. Проте поряд з книгами, які були доступні для студентів, зберігалися також книги, що були небезпечні з точки зору феодального устрою. І тому правила бібліотеки обмежували видачу таких книг: «Книги, вчення яких засуджені, писання, які небезпечні для читання, повинні довірятися лише професору богослов'я; проте він повинен утримуватися від них, якщо потреби аргументації або спору не змушують його використовувати їх. Сам професор не повинен читати їх задля чистої цікавості із побоювання, щоб отрута не проникла в нього» [60].

Одним із важливих джерел поповнення фонду були дари, адже власники багатих приватних бібліотек заповідали або віддавали їх університету Оксфорда. Наприклад, відомий бібліофіл, даремський єпископ, вихователь майбутнього короля Едуарда ІІІ, державний діяч Річард де Бері віддав своє зібрання, яке містило 1500 томів, студентам Оксфорда, який сам закінчив і в якому сам деякий час був бібліотекаром. З дозволю короля де Бері відшуковував книги в англійських монастирях та церквах. Подорожуючи по країнах Європи від обов'язково знаходив час для відвідування книгосховищ, де зазвичай купував потрібні йому праці. У своїй відомій книзі «Філобібліон» («Philobiblon») де Бері звертається до постійної проблеми наругою над бібліотечними книгами і звертає увагу на те, що потрібно виганяти студентів з бібліотеки, які наносять збиток книгам. У 1410 р. бібліотека перейшла в повне розпорядження університету і, завдяки допомозі герцога Хамфрі Глостерського (брата короля), переїхала до нової будівлі. В 1440 р. герцог подарував університету близько 300 стародавніх сувоїв та манускриптів, більшість з яких в подальшому була знищена в період Реформації, тому що вони містили в собі канонічні церковні тексти.

Кембриджський університет був заснований в 1209 році і спочатку існував у вигляді групдомів-«коледжів», у яких жили студенти. Загалом університет складався з традиційних факультетів: гуманітарного, юридичного, богословського та медичного. Бібліотека Кембриджського університету виникає значно пізніше і її фонд був невеликим. Видача книг була досить значною, тому правила бібліотек встановлювали порядок реєстрації видачі книг для читання поза стінами бібліотеки, «щоб не можна було підмінити один рукопис тієї ж зовнішності, але меншої цінності» [60]. В бібліотеці Кембриджу книги розділили на дві частини, одні можна було видавати студентам, а інші - ні. І, тому, останні були прикріплені до пюпітрів з написом «Прикований», що означало, що дана працю за межі бібліотеки не видається.

У 1415 році Вільям Лорінг передав бібліотеці свою колекцію юридичних книг, яка стала основою університетської бібліотеки.

Починаючи з XVI століття бібліотека одержала чимало цінних дарів, зокрема цілі приватні колекції, які за заповітом чи бажанням перейшли у власність бібліотеки. Значно пізніше при кожному коледжі виникає своя бібліотека.

Варто відмітити, що наприкінці ХІІІ століття в Шотландії виникає університет Роберта Гордона, який знаходився в місті Абердин та був заснований у 1451 році Університет Глазго. Бібліотеки цих університетів були створені значно пізніше і складалася лише з сотні томів, які були принесені в дар колекціонерами.

Поряд з монастирськими та університетськими бібліотеками виникають бібліотеки нових видів, хоча це були поодинокі випадки. Так, в 1579 році у зв'язку з потребами флоту в Англії виник перший навчальний заклад, який давав не лише класичну освіту. Це був Грешем-коледж, по програмі якого передбачалося викладання таких предметів, як геометрія, астрономія, навігаційні прибори. Тут читалися лекції на латинській та англійській мові. Зі створенням коледжу були закладені основи його бібліотек, хоча й фонд протягом довгого часу й був невеликим [53].

Величезну роль тогочасного суспільства Великобританії відігравали приватні бібліотеки. Не дивлячись на те, що церква забороняла мирянам мати особисті книги, проте потреба в читанні лише зростала під впливом розвитку наук, ремесл та торгівлі. Створюються мапи, географічні енциклопедії, тому що зростають та міцнішають зовнішні зв'язки країн. Все це стало своєрідним підґрунтям для появи бібліотек сановників, дипломатів, вчених, шкільних вчителів, лікарів, багатих міщан, феодалів, королів.

Приватні бібліотеки Англії складалися із книг різних жанрів переважно на англійській мові, зокрема, там знаходилися історичні твори, твори з медицини, мисливської справи, збірники віршів, поем, рицарські романи, праці по теології, довідники тощо. «Кентерберійські розповіді» Чосера мали неабияку популярність серед англійських колекціонерів.

Варто звернути увагу, на колекцію Джона Уітамстіда, який був абатом у Сент-Олбанському абатстві. Його бібліотека виділялася багатством та чисельністю різних творів та праць авторів Стародавнього світу та італійських гуманістів. Книги зі своєї колекції Уітамстід постійно дарував своєму абатству та коледжам.

Першим в Англії, хто придбав до своєї колекції праці видатних філософів Тацита та Лукреція був відомий бібліофіл Джон Тіптоф. Для поповнення своєї колекції Тіптоф навіть вдавався до крадіжок рукописів з бібліотек. У своєму фонді він мав близько 400 томів античних мислителів та гуманістів.

Особливу групу приватних бібліотек, які мали суттєві привілеї складали королівські бібліотеки, які значно пізніше переходили у власність національних бібліотек Великобританії.

З плином часу, церква поступово втрачає монополію на керівництво духовним життям тогочасного суспільства. Вже при правлінні короля Англії Генріха XVII ст. II, який керував країною з 1509 року, відбуваються певні міри, які підірвали основи ідеологічної та економічної могутності католицької церкви в країні. Однією із таких мір була секуляризація (конфіскація та передача світської влади) рухомого і нерухомого майна монастирів. Варто зауважити, що дана міра вилучення зібрань книг із фондів бібліотек монастирів мало сприяла збагаченню інших бібліотек. Адже ще до проведення секуляризації Джон Леленд молодший, хранитель особистої королівської бібліотеки, за наказом монарха у 1533 році провів ревізію усіх соборів, абатств, церковних коледжів на наявність цінних рукописів. Він зміг зібрати лише кілька сотень книг, яка була лише малою частиною володінь монастирських бібліотек. Величезна кількість творів та книг відомих авторів безслідно зникла.

Протягом 1536-1539 років було закрито 800 монастирів, а їх землі були виставлені на продаж і внаслідок стали власністю буржуазії [71]. Більшість бібліотек, які були при монастирі було зруйновано. Значна частина фондів була знищена в багатьох випадках монахами, які не хотіли щоб їхні книжні надбання потрапили до рук короля. Варто додати, що збереглися фонди кількох окремих бібліотек старих соборів, Оксфордського та Кембриджського університетів.

В двох найбільших університетах Великобританії - Оксфорді та Кембриджі - в XVI ст. зберігалася традиційна система вищої освіти, яка ґрунтувалася на вивченні теології, громадянського та церковного права, філософії Аристотеля і Платона, медицини Галена і Гіппократа, математики, арифметики, діалектики, геометрії, астрономії, риторики.

Вагомою подією в історії книговидавництва Англії було заснування двох типографій при головних університетах країни - в Кембриджі в 1583 році та в Оксфорді в 1585. Варто зазначити, що типографії університетів друкували переважно наукову літературу для навчання професорів та студентів. Хоча були й поодинокі випадки, коли типографії видавали книги й інших жанрів, а не лише наукову літературу [61].

Правління нового короля також не принесло значного поповнення у фонди існуючих бібліотек Великобританії. Так звана «чистка» університетських бібліотек, яка відбувалася за наказом Едуарда VI спричинила значні втрати книжкових зібрань. Бібліотека Оксфордського університету на 50 років припинила своє існування. Лише наприкінці ХVI століття спільними зусиллями багатьох державних діячів та бібліофілів бібліотека університету почала відроджуватися. Одним із таких діячів був студент, а пізніше і викладач університету, вчений, філософ Френсіс Бекон.

В 1602 р. вчений та дипломат Томас Бодлі допоміг бібліотеці зайняти нове приміщення та приніс в дар власне зібрання книг и манускриптів, а це близько 2,5 тисяч екземплярів. Протягом багатьох років він дбав про відновлення та розширення Оксфордської бібліотеки, зокрема, Бодлі за власні кошти купував дорогі та рідкісні книги із Німеччини, Франції, Туреччини, Китаю та інших країн. В її фонді зберігалися рукописи ІІІ-ІІ ст. до н. е. на грецькій та латинській мовах, колекція перших друкованих видань Англії тощо.

Варто зазначити, що в ХV-ХVI ст. існувала своєрідна продумана систематизація літератури, згідно з якою книги розставлялися в порядку, який був близький до класифікації знань Аристотеля. Щодо церковних бібліотек Англії, то книги, які були призначені для відвідувачів мали світлу обкладинку і знаходилися по правий бік від входу, а на протилежному - лівому боці - знаходилися книги в темних обкладинках і вони були заборонені, тому що містили в собі «єретичні вчення».

Правила ведення каталогів, не дивлячись на зміни, які відбулися в церковному та культурному житті Англії, не змінювалися. Перелік наявної літератури починався з теологічних творів. Одним із перших, хто змусив по-іншому поглянути на каталогізацію книг був відомий бібліограф Ендрю Маунсел. У «Каталозі англійських друкованих видань» в присвячені І-го тому, який був виданий самим Маунселом, він відмічає нові тенденції правил ведення каталогів. Автор зазначає, що потрібно подавати чітке відображення змісту книги, чому сприяє детальне ознайомлення з даною книгою. І, при веденні каталогу, спочатку потрібно писати книги, в яких читач був би найбільш зацікавлений. Варто зазначити, що Маунсел вважав, що читачу необхідні книги з природничих наук.

Проте, по всій країні з початку ХVII століття починають відбуватися політичні та соціальні хвилювання, які також торкнулися й культурного і освітнього життя Англії.

1.2 Стан бібліотек під час Англійської революції XVII ст.

Англійська революція XVII століття була боротьбою буржуазії за політичну та економічну владу, в той час як монархічне правління короля представляло феодалів, політика яких ґрунтувалася на захисті своїх привілеїв. Англійська революція стала однією з найвизначніших подій в історії людства XVII століття. Вона справила значний вплив не лише на розвиток Великобританії, а й на процес становлення всієї європейської цивілізації нового часу.

В XVII столітті виникає велика кількість пуританських сект, які збираються в окремих будівлях [9]. Могутню ідейну опору вони здобувають в Біблії, англійський переклад якої у вигляді кишенькових видань нелегально перевозився із Женеви та розповсюдився в Англії вже в 60-70-і роки XVI століття. Значна кількість кишенькових видань не лише Біблії, але й праць відомих письменників зберігалися в приватних колекціях багатих можновладців. В 1613 році видатною подією став санкціонований Яковом I новий переклад Біблії на англійську мову, який здійснювався викладачами та випускниками Кембриджського університету. Цей переклад вплинув на розвиток культури; він надавав вираження та аргументи, приписи і приклади, багатий світобразів, які надихали віднині не тільки літературу і поезію, але й політичну публіцистику.

Зрушення в економіці відбивалися на соціальній структурі англійського суспільства. Нові політичні та філософські ідеї створили необхідні умови для розвитку культури, зокрема бібліотек, які, проте, не були стрімкими.

Англійська революція внесла чимало змін у життя університетських бібліотек. Вони зазнали тимчасовий занепад, тому під час революції керівництво університетів Оксфорду та Кембриджу віддавало перевагу королівській владі. Зокрема, в 1642 р. король Англії Карл І оголосив війну парламенту, королівська армія, отримавши згоду облаштувалася в Оксфорді. Почалась перша громадянська війна, яка закінчилася в 1646 р. перемогою парламентської партії. Проте, розуміючи суспільну користь університетів, Олівер Кромвель, один із вагомих діячів англійської буржуазної революції, взяв під своє покровительство навчальні заклади та встановив охорону майна, зокрема і бібліотечного[12].Тому, за його приказом охоронялася бібліотека Оксфордського університету, яка тимчасово стала державною власністю. Завідував бібліотекою відомий громадський діяч Уайтлок. Допомагавйому Дюрі, релігійний діяч, автор праці «Реформований хранитель бібліотек», в якій він роздумував про роль бібліотекаря, який повинен бути не просто хранителем книги, алей робити їх доступними користувачам.

Олівер Кромвельтакож видав розпорядження про те, що фонди церковних бібліотек були передані університетам. Наприклад, бібліотека Оксфордського університету отримала в подарунок колекцію рідкісних рукописів, більшість яких була на грецькій мові. Кромвель значну увагу приділяв вченим, тому що розраховував на підтримку та віддану службу. В 1662 р. бібліотеки Оксфордського і Кембриджського університетів отримали право на обов'язковий примірник [52].

Протягом англійської революції фонди університетських бібліотек значно поповнилися. Революція привела до розвитку бібліотек університетів, коледжів і тому для деяких із них споруджувалися спеціальні будівлі. Наприклад, в 1676 р. відомий англійський архітектор Крістофер Рен був запрошений головою Трініті-коледжу в Кембриджі для розробки проекту бібліотечної будівлі. Проект вважався зразковим для бібліотек цього типу, хоча книг в бібліотеці Трініті-коледжу було ще мало, протеними дорожили й берегли. До кінця XVIII ст. фонди бібліотек Оксфордського та Кембриджського університетів були відображені в друкованих каталогах.

Не відстає у своєму розвитку бібліотечна справа Шотландії. До офіційного заснування національної бібліотеки, її функції виковувала бібліотека Колегії адвокатів. У 1682 році була створена бібліотека юридичного факультету Единбурзького університету, яка з 1710 року почала отримувати обов'язковий екземпляр, а згодом отримала статус національної бібліотеки Шотландії.

Перша бібліотека для громадського користування була започаткована в Лондоні в 1684 р. Теннісоном, який був служителем культу в приході св. Мартіна. Він збудував спеціальний будинок, де верхній поверх був призначений для бібліотеки. Протягом 20-х рр. XVIII ст. книготорговці стали відкривати невеликі платні бібліотеки. Однак вагома частина видавничої продукції потрапляла в приватні бібліотеки. За величиною та характером приватні колекції були різними: від відомого зібрання Ханса Слоуна, лікаря, ботаніка, колекціонера рідкісних книг та рукописів по ботаніці, зоології, мінералогії, історії медицини, в його колекції нараховувалося 3156 рукописів і більше 40 тис. книг, до невеликих книжних підбірок в селянських домах іоменів. Варто зазначити, що бібліотека вважалася невід'ємною частиною кожного хорошого дому. В Лондоні і в провінціях, особливо в курортних місцевостях, відкривалися підписні бібліотеки, які видавали книги на з собою. Перша із них була відкрита в 1740 році. Кращими серед них були бібліотеки Ліверпуля, Бата, Саутгемптона [51].Але з плином часу деякі із них перетворилася на безкоштовні публічні бібліотеки.

Важливою рисою суспільного життя Об'єднаного Королівства кінця XVIIІ століття стали так звані книжкові клуби, а також дискусійні клуби, завдяки яким у любителів читання з'являлася можливість обговорювати книги письменників, їх переваги та недоліки. Книжковий клуб був свого роду «невеликою приватною бібліотекою», членство в якій могли собі дозволити далеко не всі, адже для цього потрібно було заплатити вступний внесок, а також щорічно вносити деяку суму на утримання та поповнення бібліотеки. Так, читачі вирішували проблему дорогої книги - те, що раніше не могли собі дозволити поодинці, змогли придбати спільно. Крім книжкових та дискусійних клубів, у великій кількості англійських міст були і свої літературні спілки. Подібні заклади були покликані «сприяти формуванню суспільної думки про літературні новинки» [2].

Протягом XVIIІ століття парламент Англії декілька раз проявляє ініціативу щодо покращення колекції зібрань Королівської бібліотеки. Було внесено чимало пропозицій про формування великої національної бібліотеки в Лондоні, хоча за цим і не відбулося ніяких дій. На початку XVIIІ століття Річард Бентлі запропонував парламенту створити національну бібліотеку, проте лише через тривалий час, завдяки зусиллям королівського лікаря сера Ханса Слоуна даний закон був прийнятий [9].

Щодо Шотландії, то на її території перші публічні, а згодом і підписні бібліотеки з'явилися в той же час, що і в Англії. До середини XVIIІ ст. церковні бібліотеки занепадають, а їхнє місце посідають світські бібліотеки.

В XVII-XVIIІ ст. Великобританія закріплює свій вплив у світовій політиці і стає однією із провідних держав. Стрімко розвивається економіка країни і культура її населення. Все це сприяє збільшенню кількості освічених, і, відповідно розширенню кола читачів. Відкриваються та стрімко розвиваються бібліотеки по всій країні.

В той же час освіта у Великобританії займає чільне місце в світі, масово створюються все нові університети, поряд з якими починають функціонувати бібліотеки.

1.3 Розвиток бібліотечної справи у ХІХ-ХХ ст.

В ХІХ столітті у Великобританії бібліотеки є не лише осередком культурного та освітнього життя народу, а й стають дієвим засобом прискорення розвитку науки та техніки. Зокрема, зростає кількість наукових бібліотек, насамперед в Лондоні. Дипломованих спеціалістів стали обслуговувати створені медична бібліотека, Бібліотека музею стародавності, мистецтва і природньої історії Індії. Все більшу популярність набували університетські бібліотеки, особливо Оксфордського та Кембриджського університетів. Університети мали по кілька бібліотек та обслуговували вчених та студентів. Великого значення в науковому житті набувають публікації праць вагомих наукових шкіл, наприклад, Кембриджська в області атомної фізики. Спеціалісти все частіше у своїх роботах звертаються до наукових журналів, спеціальних видів технічної літератури тощо. І тому такими виданнями у збільшуваних масштабах комплектуються нові та давно існуючі наукові бібліотеки. Таким чином, фонди національних та наукових бібліотек безперестанно збільшуються.

Головною серед них залишалася бібліотека Бодлі, в якій існувала традиція поповнення фондів приватними пожертвами. Варто зазначити, що ця особливість відображалася й розстановці фондів. В 1860 році всі видання по проблемам природознавства були передані в музей університету і склали ядро майбутньої Редкліфської наукової бібліотеки [53].

Фінансування наукових закладів та їх бібліотек здійснюється за рахунок монополій, благодійних фондів, мільйонерів, іноді держави.

В університетських бібліотеках поступово удосконалювалися каталогізація, класифікація літератури, бібліографічне обслуговування професорів, які мали ряд привілеїв - книги в їх користуванні могли знаходитися довгий час, багато з них володіли ключами від фондів і могли самостійно брати потрібні книги.

З початку розповсюдження бібліотек по всій країні видавці серйозно остерігалися того, що через велику кількість бібліотек читачі зовсім перестануть відвідувати книжкові магазини. Проте їх хвилюванні були марні - «бібліотечна лихоманка» ніяк не відобразилася на читацьких потребах.

В 1849 році у Великобританії був створений Комітет публічних бібліотек. В 1850 р. був прийнятий закон про публічні бібліотеки, згідно з яким муніципалітетам міст з населенням 10 тисяч людей дозволялося витрачати невелику частину податків на створення і утримання бібліотеки або музею. Таким чином, протягом кількох десятиліть в промислових містах Англії, Шотландії, Уельсу було засновано 26 бібліотек [28].

В першій половині ХІХ століття лише деякі публічні бібліотеки мали спеціальні будівлі, а решта знаходилася в тісних, погано освітлюваних, незручних приміщеннях. Саме тому бібліотекари вважали, що потрібно ввести спеціальні стандартні норми, які б регламентували в кожній бібліотеці площу для довідкового відділу, абонементу та читального залу. Щодо фонду, то він загалом забезпечувався дарами колекціонерів і тому в бібліотеках спостерігалися диспропорції їх складі, тому що, накопичувалися видання, які мало відповідали потребам та інтересам читачів.

Читачами публічних бібліотек були робочі, ремісники, клерки, продавці, які не мали доступу до інших бібліотек. Рідше в них читали адвокати, архітектори, військові, лікарі, місіонери. Найбільшою популярністю користувалася художня література, також домінували історична література, біографії і опис подорожей. Привертали увагу читачів періодичні видання і книги по гуманітарним та природнім наукам [20].

Протягом 30 років після прийняття закону лише 83 муніципалітети Англії ввели обслуговування населення публічними бібліотеками. В наступні десятиліття їх кількість зростала: 1889 р. - 153, 1909 р. - 532. Це стало можливим завдяки прийняттю закону «Про освіту» (1870 р.), зростання зацікавленості місцевих органів влади у розповсюдженні освіти, благодійності міліонера Карнегі. До 1917 року бібліотечним обслуговуванням було охоплено дві треті населення, в основному місцевого.

В 1915 році професор Оксфордського університету Адамс провів обстеження публічних бібліотек та висловив думку про організацію таких типів бібліотек в сільській місцевості. Він підкреслив, що бібліотека повинна стати духовним центром життя сільських жителів. Для здійснення даної програми Адамс запропонував розділити країну на п'ять районів, проте влада досить холодно поставилася до даної думки професора. Лише Англійський інститут імені Карнегі, за дорученням якого Адамс аналізував стан публічних бібліотек, за власним бажанням створив пробну мережу сільських публічних бібліотек. Комплектування публічних бібліотек відбувалося в основному за рахунок пожертв, тому фонди були неповні та дуже часто не відповідали запитам читачів.

В 1913-1914 роках у фондах публічних бібліотек Великобританії нараховувалося до 11,4 млн. томів: 70 % бібліотек мали фонди менше 20 тисяч томів кожна, інші - менше 10 тисяч фондів. Всі бібліотеки, навіть невеликі, збирали загалом краєзнавчу літературу. До 1900 року всі вагомі публічні бібліотеки, за невеликим виключенням, мали музичну та нотну літературу. Ряд бібліотек придбав і навіть видавав книги для сліпих. У столиці були розповсюджені невеликі читальні із однієї кімнати із стійками для читання, які були прикріплені до поличок газет. Дані читальні були досить популярними та мали велику кількість відвідувань протягом дня [53].

До початку ХХ століття в публічних бібліотеках Англії остаточно закріпився вільний доступ до поличок. Активізувався пошук нових видів та форм розстановки фондів, організація реальних каталогів. В цей період була створена «Предметна класифікація» Джеймса Дафа Брауна. Вона видавалася двічі, в 1906 та 1914 роках. Браун одним каталогом хотів замінити два основних: систематичний та предметний. Запропоноване Брауном задумане комплексування матеріалу не набуло широкого розповсюдження схеми навіть в бібліотеках Англії. Адже частіше всього використовувалася десяткова класифікація Мелвіла Дьюї.

Вже в цей період для публічних бібліотек у Великобританії починають будувати спеціальні будівлі з приміщеннями для довідкового відділу, абонементу, читального залу періодичних видань, робочими кімнатами для обслуговуючого персоналу.

Величезний внесок у розвиток бібліотечної системи Великобританії зробив британський бібліотекар, історик бібліотеки і біограф Едвард Едвардс (1812-1886). Він народився в Лондоні у родині будівельника [71]. В 1836 році він виступає в якості памфлетиста з питань, що становлять суспільний інтерес. Він писав про національні університети, з особливим посиланням на Лондонський університет, статут якого тоді був у стадії обговорення; у Британському музеї, під час проходження ретельного розслідування з боку комітету Бенджаміна Хоса; і, дещо пізніше, про реформу Королівської Академії. Між тим, його брошура про музеї та докази, які він надав комітету Британського музею привернули увагу влади, і в 1839 році він став позаштатним помічником у департаменті друкованого видання.

Варто зазначити, що в бібліотечну справу починають проникати методи та прийоми роботи інших країн. Бібліотекари та бібліотекознавці починають організовувати міжнародні конференції різних рівнів, де обговорюють нові ідеї та питання, які є важливими для розвитку бібліотек своєї країни. Зокрема, в 1877 році у Лондоні відбувається 1-а Міжнародна конференція, яка була присвячена бібліотечній справі і, на якій зібралися представники дев'яти країн. Виступаючи на конференції, Д. У. Джонс, професор та хранитель Британського музею сказав, що наступає нова ера, коли розширюються масштаби обміну ідеями та досвідом практичної діяльності. Також Джонс зауважив, що велике значення для розвитку бібліотечної справи всіх країн є діяльність Антоніо Паніці та іншого відомого англійського бібліотекаря Е. Едвардса, «батька публічних бібліотек». Значне місце посіло обговорення проблем стану каталогів, на якій Мелвіл Дьюї і виклав суть своєї класифікації каталогів. Варто додати, що саме на 1-ій Міжнародній конференції поглибилися зв'язки бібліотекарів Великобританії та США.

Варто зауважити, що ХІХ століття в країнах Європи та США входить новий вид бібліотек - масові. Проте, такий вид бібліотек в дійсності на території Великобританії не отримав особливого розвитку. Тому функції масової бібліотеки продовжує виконувати публічна бібліотека.

У 1897 році в Лондоні знову відбулася 2-га Міжнародна конференція, яка прийняла представників 14 країн, лише із США прибуло 50 учасників. На цій конференції важливими були і цікавими були ідеї та методи щодо роботи публічних бібліотек, які запропонували Ф. Мількау, М. Дьюї, Ч. Кеттер [53].

В 1919 р. новий закон «Про публічні бібліотеки» дозволив створення та фінансування бібліотек за рахунок органів самоврядування адміністративно-територіальних одиниць (графств).Однак ні цей закон, ні прийняті раніше не були обов'язковими та не передбачали ні керівництва бібліотеками з боку держави, ні їх централізованого фінансування. Закон не впливав на розмежовування обов'язків між бібліотечними мережами міст та графств, ліквідації роз'єднаності в управлінні масовими бібліотеками, які продовжували підкорюватися різним місцевим органам влади: комітетам графств, муніципальних міст, місцевих округів.

Функції управління бібліотеками були об'єднані лише в одному випадку, коли бібліотеками самостійних приходських комітетів керували комітети графств. У відповідності з прийнятим законом з 1925 році починають організовувати центральні бібліотеки графств, при цьому продовжували існувати раніше відкриті центральні бібліотеки міст. Відмінності в економічному стані, у відношенні влади до бібліотек міст, графств визначали нерівномірність розвитку бібліотечних систем. Тому немає нічого дивного в тому, що сільське населення залишалося без бібліотечного обслуговування, адже головним джерелом доходу, якій підтримував ріст бібліотек залишалася благодійність та пожертви.

В 1965 р. новий бібліотечний закон вказував, що керівництвом публічними бібліотеками буде займатися Міністерство просвіти з правом контролювання діяльності місцевих органів самоврядування у сфері бібліотечної справи. В 1972 р. була розпочата реорганізація мережі публічних бібліотек: створені 75 (замість 314) бібліотечних систем в Англії (виключаючи Лондон), 8 в Уельсі (замість 37). Варто зазначити, що кожна бібліотечна система повинна була забезпечувати потреби графства і його населення (від 100 тис. до 1 млн. людей), що знаходилося на підвладній їм території.

Наукові та спеціальні бібліотеки у Великобританії розвивалися за спільною закономірністю. Цей період характеризується зростанням чисельності та виникненням нових видів бібліотек різних сфер. Набували якості діючі наукові бібліотеки та просунулося вперед рішення бібліотекознавчих проблем. В цей час найбільш багатими сховищами національної та іноземної літератури, які обслуговували основну частину наукових працівників, були національні бібліотеки [18].

Варто зазначити, що в 1825 році поет та видавець Алан Рамзі відкрив першу бібліотеку в Единбурзі, яка видавала книги додому. Тому що, книги того часу залишалися доволі дорогим задоволенням для більшості потенційних читачів. Завдяки подібним бібліотекам книги стали доступніші для широкої аудиторії читачів: той, хто не міг собі дозволити купити цікаву книгу в книжковому магазині, міг заплатити річний внесок за користування бібліотекою і, таким чином, отримати можливість познайомитися з останніми новинками літературного життя.

У Великобританії було кілька національних бібліотек: найстаріша на Британських островах Бібліотека Британського музею, Національна довідкова бібліотека по природнім наукам та винахідництву (створена в 1885 році як бібліотека Патентного управління, обслуговування якої відбувалося лише в читальних залах); Національна центральна бібліотека, заснована в 1916 році для обслуговування студентів; Національна бібліотека Уельсу в Аберістуїті (1907 р.), яка збирала та зберігала всі друковані та рукописні матеріали про Уельс, валлійцях та інших кельтські народи, праці уельських авторів; Національна бібліотека Шотландії в Единбурзі (до 1925 року - бібліотека юридичного факультету університету); Національна бібліотека в Вестмінстері з відділенням для сліпих в Манчестері (1882 р.).

На відміну від інших країн головна національна бібліотека, Бібліотека Британського музею, відносилася не до відомства міністерства освіти, а до державного казначейства, парламентським секретарем якого був голова Комітету попечителів Британського музею в палаті общин парламенту. Щорічно Комітет попечителів офіційно звертався в парламент за державною дотацією, надаючи державному казначейству кошторис на рік для включення в цивільний бюджет. З середини ХІХ століття і до початку ХХ ст. бібліотека отримувала великі субсидії на закупівлю іноземних видань по всім галузям знань. Проте, в окремі періоди, особливо наприкінці Першої світової війни, бібліотека знаходилася в тяжкій фінансовій ситуації [51].

В 1916 році була заснована Національна центральна бібліотека, яка до 1972 року була центром міжбібліотечного абонементу та місцезнаходженням національного зведеного каталогу. В 1972 р. був прийнятий Закон про національну бібліотеку, і з 1973 р. почала функціонувати Британська бібліотека, яка стала однією з найбільших в країні, фонд становить близько 150 млн.

Обов'язковий екземпляр британської друкованої продукції та офіційних видань колоніальних територій разом з іншими джерелами надходження літератури при зростаючій активності видавничої діяльності в світі призвели до великого зросту фонду та нестачі приміщень. Тому з початку ХХ століття комплектування друкованими книгами стало відбуватися вибірково. В 1903 році із-за нестачі місця провінційні англійські газети переводяться в Коліндейл, передмістя Лондона і звідти за потребами читачів доставлялися в читальні зали.

Серед наукових бібліотек у Великобританії, як за об'ємом фондів, так і по якості їх підбору, особливе місце займали університетські бібліотеки. В першому десятиріччі ХХ століття вони перетворилися на досить складні організми, де була відсутня єдність в організації діяльності та структурі цих однотипних бібліотек. Бібліотека Оксфордського університету складалася із Бодліани, найбагатшої, найбільш значної за кількістю книг та рукописів колекції. Також в склад університету входили бібліотеки факультетів та коледжів, які займалися обслуговуванням лише своїх студентів та бібліотеки наукових закладів та інститутів. Варто зазначити, що із Бодліани література видавалася тільки в читальні зали. З 1873 року функціонувала спеціальна читальня з підсобним фондом для студентів, які працювали над дипломними проектами. Ріст університету, всіх його відділів, коледжів досить ускладнював комплектування бібліотеки. Потребувалося точно визначити екземплярність та профіль літератури, яка в подальшому направлялася в коледжі. Тому з 1871 року фонди Бодліани та бібліотек коледжів починають комплектуватися окремо. Але єдиного центру, який би керував та координував всіма підрозділами не було [1].

Досить різноманітними за своїм складом та наповненістю в цей період є бібліотеки Кембриджського університету. До початку ХХ століття в них не було навіть єдиної схеми розстановки фонду. Спеціальні бібліотеки університетських закладів Кембриджу виникли в основному після Першої світової війни. Вони носили досить підсобний характер, забезпечуючи роботу лабораторій, зберігання та ріст музейних колекцій. Найбільш значними із них були центральна університетська бібліотека та бібліотека наукових періодичних видань.

Отже, варто зауважити, що центральні бібліотеки британських університетів, як правило, опрацьовували літературу для всіх бібліотек університету. На перших етапах існування в більшості університетів існувала одна бібліотека і лише по мірі відкриття нових факультетів, лабораторій з'являються бібліотеки для окремих груп читачів.

До 1925 року відноситься створення Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій (ІФЛА), однією із цілей якої стала кооперація бібліотечної діяльності в міжнародному масштабі. ІФЛА зародилася у вигляді Міжнародного бібліотечного та бібліографічного комітету, який був заснований на конференції бібліотекарів в Единбурзі, присвяченій 50-літтю Бібліотечної асоціації Великобританії. На ній були присутні делегації 14 країн. З початком існування нова професійна організація - асоціація бібліотечних асоціацій - стала місцем зустрічі лідерів бібліотечної справи Європи та Америки. До теперішнього часу ІФЛА об'єднала у своїх лавах понад 2000 бібліотечних асоціацій, організацій та індивідуальних членів з 150 країн [23].

Під час Другої світової війни на території Великобританії було зруйновано багато бібліотек, а багато цінних старовинних книг було знищено або вивезено в приватні колекції. Зокрема, вибухи авіабомб в 1940 і 1941 роках призвели до руйнувань бібліотек Лондона, Ковентрі. В будівлі книгосховища Британського музею було знищено близько 250 тисяч томів цінних видань, в тому числі рідкісні слов'янські та російські видання. Також у воєнний час відбулася значна втрата кваліфікованих працівників і тому в бібліотеках дуже часто змінювалися бібліотечні кадри. Виникають труднощі в комплектуванні та припиняється видання бюлетенів, списків.