Вдосконалення системи управління ризиками в митній службі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Ризик як загроза митній безпеці держави

1.1 Митний ризик - один із видів економічного ризику

1.2 Система управління ризиками в митній службі - нова філософія митного контролю

1.3 Аналіз сучасного стану ризик-менеджменту в Україні

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ЄАІС ДМСУ

2.1 Концептуальна структура САУР, що використовується митними органами України

2.2 Аналіз показникі роботи АСАУР

2.3 Вирішення прикладних задач та розробка алгоритму розрахунку для профілю ризику

РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПЦІЯ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В МИТНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Світовий досвід управління ризиками та можливість його імплементації в Україні

3.2 Перспективні напрямки у сфері ризик-менеджменту для митних органів України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Митне регулювання є одним із способів впливу держави на функціонування зовнішньоекономічного середовища національної економіки. У розпорядженні митного регулювання є ряд інструментів: митне оформлення, митний контроль, митні режими, Українських класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності, митний тариф, нетарифні заходи, митні платежі, митні преференції та ін..

Митне оформлення та митний контроль - головні функції, що виконуються митними органами. Більше того, вони мають статус одного із основних принципів переміщення товарів і транспортних засобів, що знайшло своє закріплення в Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур Всесвітньої митної організації (Конвеція Кіото). Правило 6.1. Генерального додатку до Кіотської конвенції вказує на те, що всі товари підлягають митиному контролю.

В умовах ринкової економіки державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності проводиться переважно за рахунок використання економічних методів. Тому митний контроль передбачає створення сприятливих для переміщення товарів через державний кордон, спрощення та прискорення проведення митних процедур. На зміну тотальному митному контролю приходить система управління ризиками. Вона представляє собою системою заходів по оцінці ризиків в митній сфері і пов'язані із ухиленням від сплати мита, податків та інших питань, що можуть впливати на державні інтереси, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи. При цьому під митним ризиком розуміється імовірність недотримання митного законодавства.

На даний час кожна держава намагається контролювати процеси переміщення товарів через свої кордони з метою захисту економічних інтересів та забезпечення національної безпеки, тому митні органи у своїй діяльності постають перед цілим рядом складних завдань. Головними залишаються забезпечення надходжень у Державний бюджет і економічний захист суспільства. Але ці завдання повинні здійснюватися ефективно й дієво, водночас підтримуючи легальний потік товарів.

Незважаючи на те, що Кіотська конвенція, яка передбачила інформаційно-аналітичні засоби вдосконалення митного контролю, була прийнята ще в 1973 році, фундаментальних досліджень система аналізу та управління ризиками не отримала. Всі надбання з даної теми представлені в нормативно-правових актах міжнародного та національного рівня. Дослідженням даного питання в окремих його аспектах займаються Д. Відовсон, С. Холловей, В. Науменко, С. Терещенко, Ю. Кунєв, С. Коляда та Б. Літовченко. митний ризик

Створення ефективної системи аналізу та управління ризиками є актуальним питанням для митної служби України. Не тільки тому, що Україна прагне відповідати світовим стандартам, а, в першу чергу, тому, що розвиток митної справи в даному напрямку відповідає економічним інтересам держави.

Тому метою нашої роботи стало дослідження системи аналізу та управління ризиками в митній діяльності. Його сучасного стану в Україні, основних проблем його впровадження та можливих перспектив.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

1) визначити поняття митного ризику та з'ясувати основні відмінності від економічного ризику;

2) розглянути основні положення нормативно-правових актів ВМО та ООН та визначити національні особливості України у даних аспектах;

3) провести аналіз сучасного стану ризик-менеджменту вУкраїні;

4) проаналізувати застосування системи аналізу та управління ризиками на основі даних АСАУР;

5) розробити алгоритм для вирішення прикладної задачі для подальшої розробки профіля ризику;

6) проаналізувати зарубіжний досвід управління ризиками та можливість його імплементації в Україні;

7) визначити основні перспективні напрямки у сфері ризик-менеджменту для митних органів України.

Об'єктом дослідження є ризики, що виникають під час митного контролю та митного оформлення. Предметом дослідження є система аналізу та управління ризиками у митній діяльності.

При виконанні даної роботи були використані такі методи дослідження, як порівняння, аналіз та синтез, систематизація та узагальнення при розгляді нормативних та теоретичних джерел, математико-статистичні методи при опрацюванні статистичних даних.

В результаті проведення наукового дослідження було дано визначення поняттям ризик та ризик-менеджмент стосовно митної діяльності, розроблено алгоритм для майбутнього його імплементування до профілю ризику, проаналізовано зарубіжний досвід управління ризиками та визначено переваги, які варто врахувати при вдосконаленні даної практики в Україні.

В результаті дослідження запропоновано перспективні напрямки роботи митної служби для переходу на принципово новий рівень роботи та співпраці із суб'єктами ЗЕД.

Результати можуть використовуватися при розробці програми вдосконалення системи управління ризиками митною службою України, для подальших грунтовних досліджень даної тематики та при підвищенні кваліфікації працівників митних органів, тому мають вагому науково-практичну значимість.

Отримані висновки базуються на дослідженні нормативно-правових актів, публікацій працівників митниць та відповідних департаментів ДМСУ, наукових досягненнях зарубіжних та вітчизняних вчених, статистичних та звітних матеріалах Державної митної служби України та Департаменту аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту.

Розділ 1. Ризик як загроза митній безпеці держави

1.1 Митний ризик - один із видів економічного ризику

Національна єдність як запорука забезпечення ефективного захисту інтересів особи, суспільства й держави досягається за умови поваги до гідності людини та реалізації життєво важливих національних інтересів України. Життєдіяльність людини потребує певних умов існування: природно-кліматичних, ресурсних, соціальних та інших, причому ці системи повинні бути адаптовані для задоволення потреб людини.

Одною з таких систем є економічна система, призначення якої полягає в забезпеченні потреб людини через реалізацію та досягнення національних інтересів у цій сфері, зокрема конкурентоспроможності держави і економічного добробуту населення. Діяльність державних систем і механізмів управління економікою на різних рівнях влади повинна мати на меті підвищення ефективності функціонування національного господарства та забезпечення його економічної безпеки. Підвищення ефективності економічних систем завжди є актуальним завданням, над вирішенням яких працюють вчені усього світу.

Згідно з теорією потреб основною, після фізіологічних потреб будь-якої організованої структури, як людини, так і держави є потреба безпеки. Так, А. Маслоу у створеній ним ієрархії потреб відносить до другого рівня потреби самозбереження (безпеки, захищеності), які стоять вище фізіологічних потреб, а також передують соціальним потребам (задоволення почуттів духовної близькості, любові).

Якщо ж розглядати потреби не окремого індивідуума, а суспільства, то класифікацію А. Маслоу не можна вважати застосовною. Для людської спільноти як групи людей, об'єднаних спільними інтересами, цілями, умовами життя, традиціями тощо, первинною потребою є безпека. Лише в безпеці людина спроможна існувати, відтворюватись та ефективно працювати. Потреба в безпеці є близькою до фізіологічних потреб. Так, потреба в самозбереженні стоїть поряд з потребою їжі та води.

В умовах стрімкого розвитку суспільства поняття «безпека» одержало досить широке застосування в науковій літературі, навчальних посібниках у зв'язку із зростанням кількості небезпек і уваги до них з боку держави, громадських організацій, різних партій, рухів і науковців. [1, 13-14]

У сучасний умовах безпека становить ключову складову економічної політики будь-якої держави. Особливо вона є актуальною для країн, які не завершивши складних ринкових трансформацій, гостро відчули на собі наслідки світової фінансової кризи. До таких країн належить і Україна, яка за оцінками Європейського банку реконструкції та розвитку, найбільше потерпіла від економічної кризи серед країн Центральної та Східної Європи. Все це посилює актуальність наукових досліджень спрямованих на пошук шляхів та напрямів підвищення рівня економічної безпеки нашої держави.

Проблема забезпечення належного рівня економічної безпеки України - багатоаспектна, тому всі сучасні антикризові заходи повинні формуватися, виходячи із глобальної цілі - забезпечення економічної безпеки держави.

Термін економічної безпеки держави виникає під впливом глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків і спершу використовувалося на рівні міжнародних економічних відносин як сукупність окремих кількісних і якісних характеристик окремих країн. Офіційного статусу термін “економічна безпека” набув 1985 року, коли на 40-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція “Міжнародна економічна безпека”. У ній відзначалося необхідність сприяння забезпеченню міжнародної економічної безпеки з метою соціально-економічного розвитку і прогресу кожної країни.

Наукові дослідження проблем економічної безпеки держави в ХХІ столітті наполягають на неприпустимості розуміння сутності безпеки як “стану захищеності”. І одні, з теоретико-філософської точки зору, пропонують розглядати поняття безпека як сукупність умов існування суб'єкта, що контролюються ним. Інші, на основі інституціонального підходу, виділяють сутність безпеки в умовах діяльності суб'єкта, що характеризується сукупністю умов, за яких забезпечується здатність держави і суспільства до самозбереження і розвитку.

Не дивлячись на існування двох концептуальних підходів у трактуванні змісту поняття “безпека”, поза сумнівом залишається методологія дослідження. Безпека - це синергетичне поняття, яке комплексно відображає узагальнений стан її складових і досліджувати яке необхідно через систему національної безпеки. Крім неї в дане багатогранне поняття входять геополітична, військова, інформаційна, екологічна та демографічна безпека. В свою чергу, економічна безпека відображає причинно-наслідкові зв'язки між економічною могутністю країни, її військово-економічним потенціалом та національною безпекою і має власну структуру.

Одним із пріоритетних напрямів забезпечення економічної безпеки України повинно стати посилення уваги до стану всіх складових, що формують рівень економічної безпеки, в тому числі і до митної складової. Дослідження митної складової як важливої соціально-економічної характеристики економічної системи вимагає розкриття її внутрішньої природи, з'ясування чинників, загроз, індикаторів, національних економічних інтересів у цій сфері, а також вивчення її місця та діалектичного взаємозв'язку з поняттями національна, економічна та фінансова безпека.

Митна складова відіграє одну з ключових ролей в процесі забезпечення економічної безпеки держави в цілому та фінансової безпеки зокрема, оскільки спрямована на захист національних економічних інтересів в зовнішньоекономічній та фінансовій сфері одночасно. Особливості сучасного етапу, зокрема фінансово-економічна криза і сповільнення ринкових трансформацій породжують велику кількість чинників в митній сфері, що формують рівень економічної безпеки та виводять ситуацію в державі та її регіонах за безпечні межі. Загалом, проблема забезпечення економічної безпеки для свого вирішення потребує аналізу всіх внутрішніх і зовнішніх чинників впливу. Внаслідок все більш зростаючого значення митної складової економічної безпеки необхідно виявляти і проводити нейтралізацію дестабілізуючих факторів на всіх ієрархічних рівнях.

Під чинниками економічної безпеки слід розглядати економічні процеси та явища, що формують її рівень на макро-, мезо- та мікрорівнях, та впливають на основні структурні пропорції народногосподарського комплексу країни. До основних чинників в митній сфері, що впливають на стан економічної безпеки можна віднести:

* порядок на митному кордоні - оскільки саме кордон є індикатором, який відображає порядок в цілій державі і наведення порядку на ньому першочергово впливає на стан боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

* ефективність роботи митних органів - від виконання покладених на митні органи завдань залежить наповненість дохідної частини державного бюджету, ділова активність та довіра з боку іноземних інвесторів;

* застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання;

* законодавче забезпечення.

Таким чином можна згрупувати основні чинники економічної безпеки держави. (Див. Додаток А) Перевищення порогових значень по наведених чинниках перероджує їх у фактори дестабілізації економічної ситуації в державі, що є причинами виникнення і розвитку кризових економічних явищ та створює загрозу для сталого економічного розвитку всієї країни. Іншим словами, одні і ті ж економічні явища і процеси, в одних випадках виступають чинниками економічної безпеки - якщо вони позитивно впливають на економічний стан країни, а при зміні позитивного впливу на негативний перетворюватися на загрози. [3, 118-120]

Розглянувши саме поняття «безпеки» спробуємо з'ясувати, що лежить в корені цього поняття та який його взаємозв'язок із поняттям «небезпека». Дуже часто поняття «безпека» трактують як відсутність небезпеки, схоронність, надійність. [6] Щодо визначення даного поняття у іншій літературі, то не всі спеціалізовані джерела та тлумачні словники містять поняття «безпека», а в тих джерелах, де воно присутнє, поняття «безпека» так само розкривається через зміст поняття «небезпека». [1, 15] Проте, як уже зазначалося вище, даний підхід вичерпав себе і не є актуальним. Але, все ж таки, ми точно знаємо одне - рівень безпеки тим вищий, чим нижчий рівень небезпеки. Тож спробуємо розібратись із поняттям небезпеки та його впливом на людину зокрема, та на суспільство загалом. Пашко П. В. вважає, що найзагальнішим поняттям, яке оцінює небезпеку, є ризик. [1, 16] Для нас важливим є розгляд економічного ризику та одного із його різновидів - митного, як такого, що являється на сьогодні одним із найменш досліджених видів ризику.

Економічний ризик - це один із низки феноменів в економічній діяльності, характерних для ринкової економіки. Аналіз проблем сучасної науки і практики переконливо свідчить, що саме сучасні процеси переходу до більш досконалої моделі соціально-економічного устрою зумовили його появу.

Не можна сказати, що раніше не зверталась увага на ризик. Однак це стосувалось переважно правового аспекту. Нині категорія «ризик» входить до повсякденного словника керівника, стає складовою частиною та необхідною передумовою виробничого процесу. Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в економічній діяльності досить рідко. Більшість чинників, що спричиняють ризик є тільки частково прогнозованими та неконтрольованими, їх неможливо уникнути, а тому навіть на перший погляд є досить ефективним рішення, які приймають в економічному житті, можуть призвести до значних, непередбачуваних збитків, якщо їх не врахувати. Чим складнішим та невизначенішим є навколишнє середовище, тим складнішим є і методи управління, тим актуальнішим є урахування ризику, його аналіз та управління ним. [2, 83-84.]

Термін «ризик» як історична категорія виник на зорі цивілізації тоді, коли людини з'явилося почуття страху перед смертю. Згодом, незважаючи на індивідуальну оцінку змісту і звучання цього терміну в різних мовах, його походження більшою чи меншою мірою тісно пов'язана із розумінням небезпеки, збитків, дефекту, знищення, випадку, загрози, ненадійності тощо. Існує думка, що ризик пов'язаний із невизначеністю майбутньої ситуації. Він виникає тоді, коли реальні події відрізняються від очікуваних. [4, 65]

Ризик - це складне явище, що має безліч не співпадаючих, а іноді й протилежних реальних обґрунтувань. Це обумовлює можливість існування декількох визначень поняття ризик з різних точок зору. [5, 22]

Економісти трактують ризик як «можливість настання подій з негативними наслідками в результаті відповідних рішень чи є імовірність понесення збитків; невпевненість в отриманні відповідного прибутку чи понесення збитку». [7]

Варіативність визначень досить значна - від спроб сформулювати найбільш загальне, всеохоплююче визначення, яке б підходило для ідентифікації будь-яких видів і проявів ризиків, до спеціальних дефініцій, що мають досить вузькі застосування. Дослідження аналізу ринку можна знайти в літературі з питань будь-яких галузей людського життя. Таку різноманітність можна пояснити багатоаспектністю явища. Найчастіше виражається в необхідності прийняття рішення, результат реалізації якого залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних умов. Врахувати всі умови, адекватно впливати на них і спрогнозувати результат розвитку подій не завжди вдається. Не дивлячись на те, що нині уже сформувався окремий напрям економічної науки, який досліджує ризик, але ще й досі немає єдиного визначення цієї категорії. [4, 65-66]

Ризик можна визначити як імовірність виникнення небезпеки втрати ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів.

Отже, ризик є категорією, яка поєднує всі складові, що формують потенційну небезпеку: імовірність, чинники, наслідки. Утім, поняття «ризик», складовою якого є невизначеність, поєднує в собі як реальну небезпеку, так і потенційну, яка може і не реалізуватись. Крім того ризик може бути динамічним, тобто таким, результатом якого можуть бути як втрати, так і вигоди.

Ми можемо трактувати безпеку як стан, у якому ризик (небезпека) є несуттєвим, тобто рівень загрози системі (об'єктові) є прийнятним. Звісно, такий стан може бути досягнутий лише за умови управління ризиком і вжиття відповідних заходів до подолання ризику: уникання, попередження, прийняття, оптимізації.

Реальний негативний результат ризику розкривається через поняття «загроза», оскільки небезпека проявляється у вигляді різноманітних загроз.

Загроза - це сукупність явищ та дестабілізуючих чинників, що становлять можливу небезпеку не тільки людині, а й суспільству та державі в цілому. [1, 18-19]

Наказ Державної митної служби України від 14.08.2009 року № 753 «Про затвердження Порядку розроблення профілів ризику» дає нам визначення митної загрози. Відповідно до нього, митна загроза - це конкретна чи безпосередня форма митної небезпеки на стадії переходу її з можливості в реальність як результат протиріч, що мають місце і формуються в самому суспільстві, в зовнішньоекономічних сферах і видах політичних та економічних відносин, у сфері управління митною службою, в регіонах, у природних та інших явищах тощо, та конкретизується відповідною формою прояву й способом впливу, наслідки якої можуть заподіяти будь-якої митної шкоди. [8]

Оскільки вищезгадане поняття розкривається через митну небезпеку, то ми повинні дати дефініцію і їй. Отже, митна небезпека - об'єктивно існуюча можливість негативного впливу на стан митної безпеки. [8]

Сьогодні поняття економічної безпеки та митної безпеки зокрема, виходить на передній план. Цим питанням присвячуються праці багатьох вчених. Осторонь не залишаються і міжнародні організації, які намагаються забезпечити об'єднання держав у вирішенні глобальних питань та запроваджують уніфіковані правила та стандарти, що допомагає у кращому розумінні вирішення питань.

Щодо питання митної безпеки, то одним із головних міжнародних актів, що регулюють дане питання є Рамкові стандарти забезпечення безпеки і спрощення процедур митної торгівлі Всесвітньої митної організації.

У червні 2005 р. Всесвітня митна організація (далі - ВМО) - єдина міжурядова організація, яка спеціалізується на митній справі - прийняла Рамкові стандарти безпеки та спрощення світової торгівлі (SAFE) [9]. Нині членами ВМО є 174 країни світу з 6 регіонів. А Рамкові стандарти - міжнародний інструмент, що містить 17 стандартів, в яких регламентується безпека, спрощення торгівлі, боротьба з корупцією та збирання податків. Виходячи з того, що роль митниці у ХХІ ст. потребує оновленого професійного підходу до управління та функціонування митних адміністрацій у всьому світі, Всесвітня митна організація започаткувала дві програми: COLUMBUS (WCO Columbus Programme) та PICARD (Partnership in Customs Research and Academic Development).

COLUMBUS (WCO Columbus Programme) - програма модернізації митних служб (capacity building programme), яка була започаткована для надання допомоги при роботі з Рамковими стандартами безпеки.

PICARD (Partnership in Customs Research and Academic Development) - програма партнерства в галузі митних досліджень та академічного розвитку, головним завданням якої є розробка та імплементація Стандартів професійного навчання/перепідготовки митників.

З прийняттям Україною 23.06.2005 р. на 105/106 сесії Всесвітньої митної організації введених ВМО Рамкових стандартів безпеки і спрощення світової торгівлі та приєднанням України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур [10], нашою державою підтримано курс на уніфікацію міжнародних Стандартів безпеки, модернізацію митних служб, зміцнення кадрового потенціалу.

Держмитслужба України підписала Декларацію про наміри щодо впровадження Рамкових стандартів ВМО на національному рівні й затвердила Концепцію модернізації діяльності митної служби України [11], що дає можливість не лише використовувати міжнародні стандарти у розбудові національної митної системи, але й сприятиме кращій погодженості національних пріоритетів у митній сфері з міжнародними стандартами і дозволить ефективніше захищати національні інтереси України у сфері розвитку міжнародної торгівлі та економічної співпраці, перш за все шляхом використання механізмів ВМО для модернізації митних служб та імплементації стандартів.

Найголовнішим з механізмів модернізації, згідно з концепцією ВМО, є Регіональні центри зі зміцнення інституційних спроможностей митних адміністрацій (РЦІР), інакше Регіональні центри інституційного розвитку (модернізації) (їх 5 у світі), вони виступають координаційними механізмами впровадження міжнародних стандартів.

У митному контексті інституційні спроможності зазвичай розуміються як розвиток та досягнення певних умінь, компетентності, інструментів, процесів та ресурсів, необхідних для митних адміністрацій при виконанні їх функцій та досягненні поставлених цілей.

Зараз починається друга фаза нарощування потенціалу ВМО і митних служб, а саме фаза реалізації міжнародних стандартів. Вважається. що 2-3 роки триватиме процес розробки практичних інструментів для впровадження ідей, які будуть представлені у збірці документів ВМО з модернізації (WCO Capacity Building Development Compendium). ВМО надасть своїм членам кращі практики та знання всіх митних служб 174 країн-членів ВМО, а також адресно їх експертну оцінку.

Важливо, що до пріоритетів ВМО, крім нарощування потенціалу митних служб, належать питання безпеки і сприянню розвитку торгівлі, насамперед безпеки ланцюгів постачання та боротьби з контрабандою, з фальсифікацією продукції та піратством. У червні 2004 р. на засіданні в Женеві ВМО закликала особливу увагу приділити питанням спрощення митних процедур і прийняття сучасних методів контролю, які базуються на оцінці ризиків. Тим самим ВМО наголосила, що питання, окреслені в Рамкових стандартах безпеки, потребують широкомасштабних змін. Була прийнята програма G8, яка стала одним з інструментів імплементації стандартів безпеки.

У червні 2008 р. Рада ВМО прийняла програмний документ “Митниця у 21-му столітті” C21, який включає аналіз завдань ВМО та митних служб щодо захисту суспільства, Рис. 1.1.

 Рис. 1.1. Схема аналізу завдань ВМО та митних служб [12]

Хоча не існує універсальної моделі для сучасних митних служб, але світова спільнота вважає, що всі заходи розвитку інституційних спроможностей на митницях повинні бути зосереджені на покращанні діяльності в галузі митної справи відповідно до кожного ключового принципу, визначеного в новій редакції Конвенції Кіото, і ключова роль у координації цих зусиль належить ВМО.

Зрозуміло, що завдяки консолідованим міжнародним зусиллям митні служби перебувають у постійному процесі еволюції, змінюються їх функції. Як на міжнародному, так і на національному рівнях на передній план виходять питання збирання податків, захисту економічних інтересів вітчизняного виробника, суспільства в цілому, економічного розвитку і безпеки держави. Для вирішення цих питань застосовуються уніфіковані концептуально, але національно адаптовані підходи, які реалізовуються шляхом впровадження Рамкових стандартів безпеки як механізму імплементації, Pис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема еволюції митниці [12]

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що світовий та європейський досвід у галузі митної справи, її окремих напрямків є важливим інструментом пошуку інформації, узагальнення досвіду та вироблення на цій основі національних інструментів і механізмів забезпечення безпеки держави. На сучасному етапі ключову роль у цьому процесі адаптації міжнародного досвіду відіграють Рамкові стандарти безпеки SAFE Всесвітньої митної організації.

Перспективою подальших розвідок у даному напрямку вважаємо як детальне дослідження існуючих міжнародних інструментів і механізмів імплементації Рамкових стандартів безпеки SAFE, так і подальшу їх розробку на національному рівні. [12]

Щодо митного ризику, то слід зазначити, що у міжнародних актах та національному законодавстві дане поняття розкривається як імовірність недодержання законодавства з митних питань. Проте, Наказ ДСМУ № 753 намагається дати цьому поняттю кількісне вираження. Відповідно до нього, митний ризик - це кількісна величина митного виклику у вигляді визначеної оцінки або імовірності реалізації діючої або потенційної митної загрози в зовнішньоекономічній діяльності, митних співвідношеннях та в галузі митної справи з погляду усвідомлення можливості виникнення митної шкоди. [8]

Отже, як ми бачимо, неможливо чітко розмежувати поняття ризику та небезпеки. Тому дані поняття потрібно розглядати у їх поєднанні та намагатись з'ясувати їх взаємозалежність та вплив один на одного. А щодо питання до митного ризику, то, беззаперечно, він є одним із різновидів економічного, але також він може проникати у всі сфери життя людей. Так, контрабанда, яка ввозиться несе не лише ризик недоотримання платежів до бюджету, але і загрожує іншим виробникам через недобросовісну конкуренцію.

1.2 Система управління ризиками в митній службі - нова філософія митного контролю

За останні роки середовище міжнародної торгівлі зазнало значних змін, зокрема це стосується способів перевезення і торгівлі товарами, швидкості операцій і абсолютного об'єму товарів в глобальному обороті. Це, на фоні тиску зі сторони міжнародної торгової спільноти мінімізувати втручання держави, спонукало митні органи приділяти все більше уваги полегшенню торгівлі.

Намагаючись забезпечити відповідний баланс між спрощенням торгівлі і регулятивним контролем, митні адміністрації в цілому, відходять від традиційних регулярних перевірок «на вході» і зараз застосовують принципи управління ризиками з різним ступенем важкості та успіху.

Концепція організаційного ризику стосується імовірності подій, що можуть завадити організації у виконанні покладених на неї задач. Митні органи повинні виконувати дві основні задачі - забезпечувати необхідний рівень сприяння міжнародному торговому співтовариству і забезпечувати дотримання регулятивних вимог. До ризиків для митниці входить потенційне недотримання норм митного законодавства, такого як вимоги по ліцензуванню, правила оцінки товарів, країни їх походження, режими звільнення від податків та зборів, положення про безпеку, а також потенційна неспроможність посприяти міжнародній торгівлі.

Митниця, як і будь-яка інша організація, повинна управляти своїми ризиками. Це потребує систематичного застосування процедур управління, що призначені для скорочення таких ризиків, в цілях забезпечення виконання своїх задач з максимально можливою ефективністю та дієвістю. Серед таких процедур можна виділити визначення, аналіз, оцінка,обробка, моніторинг і огляд ризиків, що можуть вплинути на виконання даних задач.

Правильне управління ризиками є важливим для ефективної роботи митниці, і слід зазначити, що всі адміністрації використовують деяку форму управління ризиками, або формально, або неформально. Маючи інформацію та досвід, митниця намагалась скоротити свої ризики, завжди впроваджувала процедури, призначені для виявлення незаконної діяльності. До більш традиційних процедур належить прикордонний контроль над переміщенням товарів та людей, що складається з перевірки документів і фізичного огляду, що направлені на виявлення незаконної торгівлі. Впровадження такого роду контролю є однією із форм управління ризиками, але не обов'язково ефективною та дієвою.

Останнім часом постійне ускладнення, швидкість і обсяги міжнародної торгівлі, що пожвавлюються розвитком технологій, значною мірою вплинули на виконання митними органами своїх функцій. Як наслідок, багато адміністрацій реалізовували більш дисциплінований на структурний підхід до управління ризиками. Це також допомогло їм підвищити ефективність своєї діяльності і раціоналізувати свої процеси та процедури, мінімізувавши при цьому втручання в торгівельні операції і скоротивши регулятивний тягар комерційного сектору. [13]

Традиційний метод перевірки кожної партії вантажів, що прибувають на митний кордон, стає бар'єром для торгівлі. Управління ризиками пропонує вирішення даної проблеми, що дає можливість митним адміністраціям знайти баланс між своїми контролюючими функціями та функцією сприяння торгівлі через вибіркову перевірку комерційних вантажів на науковій основі, що доповнюється пост-митним контролем.

В минулому, управління ризиками сприймалось, як процес, що може використовуватись лише високорозвиненими митними адміністраціями з автоматизованими і повністю комп'ютеризованими системами. Це є хибним враженням, оскільки програма по управлінню ризиками підходить для усіх митних служб, в якості найкращої міжнародної практики. Впровадження і ефективна реалізація потребує зміни способу мислення.

Впровадження митного контролю, що ґрунтується на управлінні ризиками, відображає кардинальну зміну ролі влади. Митні адміністрації виступають у якості органу, що забезпечує дотримання трейдерами і їх представниками, такими як брокери, митного законодавства та встановлених правил. Зміна культури праці митних адміністрацій через програму зміни від «мислення - контроль» на «сприяння дотримання закону» або «проінформованого дотримання вимог» Це процес, коли митні органи інформують торгівельну спільноту про вимоги до них, а остання, в свою чергу, повинна їх дотримуватись та запроваджувати відповідні заходи є критично важливим для впровадження системи управління ризиками. Проінформоване дотримання вимог можна стимулювати через суміщення аудиту, тренінгів і доведення інформації до трейдерів, їх представників та інших владних структур. Розвиток людських ресурсів, управління змінами і ефективне інформування повинні бути ключовими елементами поетапного впровадження управління ризиками.

Впровадження управління ризиками включає не тільки зміни в культурі праці, але й організаційні зміни такі, як створення підрозділів, що займатимуться питаннями оперативного збору даних, управління ризиками, і питаннями дотримання законодавства. Це також тягне за собою зміни в залучені ресурсів і сприйнятті персоналу. Лідерство керівництва і їх підтримка є важливим моментом у процесі змін.

Ефективне управління ризиками може застосовуватись в будь-якій організації, де праця може бути як ручною, так і автоматизованою, варіюючись, від тактичного до стратегічного підходу. Тим не менш, інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) без сумніву, можуть зробити систему управління ризиками більш ефективною. Комп'ютеризовані модулі допомагають проводити аналіз поставки вантажів для профілю ризику, при цьому забезпечуючи механізм зворотного зв'язку, що призводить до більш успішного управління ризиками. При розвитку ІКТ також необхідно враховувати достатню гнучкість, щоб протидіяти частим змінам в правовій базі і для адаптації до різних змін у торгівельному середовищі.

Управління ризиками включає систематичний збір та аналіз митних даних і оперативної інформації, щоб вирізняти вантажі підвищеного ризику серед вантажів із низьким ступенем ризику. Структурований підхід до аналізу даних є досить важливим для своєчасної оцінки даних і постійного обновлення профілів ризику, що відповідають специфічним характеристикам ризиків.

Оперативні дані - це ключовий компонент управління ризиками і повинні проходити і надаватись через інформаційний цикл. Функція управління ризиками не повинна стосуватися лише одного підрозділу, а скоріше усіх підрозділів митниці, і повинна бути рівномірно інтегрована в усі аспекти митних послуг. Постійний діалог і механізм зворотного зв'язку між постачальниками та користувачами оперативних даних, так як і тренінги працівників митниці, може допомогти укріпленню управління ризиками в митниці і функцій оперативних даних.

Запровадження управління ризиками відображає фундаментальні зміни в сучасних митних послугах, а також і у взаємовідносинах між владою та приватним сектором. Тісне партнерство з приватним сектором забезпечить митні служби достатнім знанням комерційних операцій, що допоможе їм сфокусуватись на торгівельних операціях з підвищеним ступенем ризику і сподіватись на процедури самостійного дотримання законодавства і саморегулювання, впровадженими підприємствами і торговим співтовариством. Як заявляється в Рамкових стандартах ВМО, митні служби можуть гарантувати схоронність та безпеку міжнародному торгівельному ланцюгу поставок шляхом надання для легалізації процесу для Уповноважених економічних операторів (AEOs) Оператор АЕО - це сторона, залучена в міжнародне переміщення товарів на різноманітних засадах для виконання функцій, схвалених національною митною адміністрацією або від її імені, як таких, що відповідають стандартам ВМО або еквівалентним стандартам забезпечення безпеки поставок. Серед іншого сюди можна віднести, підприємців, імпортерів, експортерів, брокерів, перевізників, посередників, порти, аеропорти, операторів терміналу, інтегрованих операторів, склади та дистриб'юторів., а також взаємне визнання статусу АЕО митними адміністраціями.

Регіональна співпраця є дуже важливою для ефективного управління ризиками, що є специфічними для даного регіону. Тому необхідно створити юридичну основу і встановити механізм для обміну інформацією, і колективно займатись такими питаннями, як, наприклад, інформаційно-технологічна інфраструктура і вимоги до митних даних. [14] Такими чином, Україна має сьогодні намагатися об'єднати зусилля із своїми сусідами та стратегічними партнерами для кращого управляння ризиками та взаємного обміну інформацією із митними адміністраціями даних країн, оскільки самостійно вирішувати питання міжнародного характеру будь-яка держава не в силах.

Управління ризиками повинно починатися із визначення «базової невідповідності» торгівельних представників та підприємств, щоб визначити той рівень, що стане задачею для системи управління ризиками. Розуміння природи невідповідності визначає комплекс необхідних заходів. У тому випадку, якщо невідповідність стосується нестачі знань про нові закони та інструкції, прийняті митною службою, вирішенням має стати проведення тренінгів та ефективне інформування трейдерів, замість застосування покарань. З іншої сторони, заходи заохочення, у вигляді меншого втручання і швидшого оформлення, повинні надаватись трейдерам, що гарно себе зарекомендували. Необхідно вводити «системи бальної оцінки» суб'єкті ЗЕД, проводити постійний моніторинг та перевіряти їх на відповідність встановленим нормам та стандартам.

Основними задачами повинно бути проведення тренінгів та розповсюдження інформації про систему управління ризиками як серед службовців, так і серед суб'єктів ЗЕД. Також необхідно надавати на певний термін послуги експертів та технічної підтримки країнам, що вирішили впроваджувати системи управління ризиками. [14]

Митниця має виконувати два ключових завдання «сприяння» та «контроль». Намагаючись забезпечити відповідний баланс між полегшенням торгівлі та регулятивним контролем, митниця повинна одночасно управляти двома ризиками - потенціальною нездатністю полегшити міжнародну торгівлю і потенційним недотриманням законодавства з митних питань. Застосування систем управління ризиками дозволяє досягнути такого балансу.

Слід звернути увагу, що «сприяння і контроль» часто вважаються діалектично протилежними. Вважається, що по мірі підвищення рівня сприяння, рівень контролю падає. Аналогічно, вважається, що при посиленні контролю, зазнає втрат сприяння. Це дуже спрощений погляд на проблему, так як він передбачає, що єдиний спосіб посприяти процесу - це послабити контроль. Таке розходження думок фундаментально некоректне, оскільки концепція сприяння і контролю представляє дві змінні, а їх взаємозв'язок відображено на Рис 1.3.

Рис. 1.3. Матриця забезпечення дотримання вимог [13]

Верхній лівий квадрант матриці являє собою режим високого контролю, при якому вимоги митних органів дуже жорсткі, а на сприяння майже не звертається уваги. Це можна описати як бюрократичний підхід, який часто виявляється в стилі управління, що не зважає на ризик. Сьогодні такий підхід, найбільш імовірно, накличе на себе багато критики та скарги з боку суспільства. Це перш за все буде спричинено невиконанням перед торгівельною спільнотою задекларованої мінімізації митного втручання.

Нижній лівий квадрант описує підхід адміністрації, що проводить невеликий контроль, досягаючи, при цьому, небагато в області сприяння. Підхід управління в кризою не йде на користь ні державі, ні суб'єктам ЗЕД.

Нижній правий квадрант являє собою підхід, коли сприяння є першочерговим завданням, але при цьому досягнення в області митного контролю досить незначні. Підхід невтручання підходить для забезпечення виконання вимог в ідеальному світі, де торгівельна спільнота повністю дотримується вимог без загроз та стимулів зі сторони держави, бо таке середовище не може мати будь-яких ризиків недотримання законодавства.

І, врешті-решт, верхній правий квадрант - це збалансований підхід як до регулятивного контролю, так і до полегшення торгівлі, через що і досягається високий рівень обох показників. Даний підхід забезпечує максимальні переваги як для митних органів, так і для суб'єктів ЗЕД. Це той підхід, до якого повинні прагнути всі митні адміністрації.

Ефективне застосування принципів управління ризиками є ключем до досягнення відповідного балансу між сприянням та контролем. По мірі того, як застосування управління ризиками стає більш ефективним, відповідний баланс стає більш досяжним та ближчим. Таким чином, ті адміністрації, які можуть досягти високого рівня і сприяння, і контролю, досягають цього за рахунок управління ризиками. Так само, як і адміністрації с стані повного управління кризою по суті приймають стратегію забезпечення дотримання вимог, позбавлену управління ризиками. Однак, будь-яке відхилення від стану повного управління кризою, має на увазі існування деякої форми управління ризиком.

Таким чином роль митниці заклечається в забезпеченні дотримання законодавства таким чином, що забезпечити полегшення торгівлі. Для досягнення цього багато митних адміністрацій вже реалізували стратегії забезпечення дотримання вимог, що ґрунтуються на принципах управління ризиками.

Матриця забезпечення дотримання вимог дає корисну концептуалізацію взаємозв'язку між сприянням, регулятивним контролем і управлінням ризиками. Наступний крок - це визначити складові стратегії забезпечення дотримання вимог, заснованої на ризиках.

Слід порівняти ключові елементи стилю забезпечення дотримання вимог, заснованої на ризиках, та більш традиційного стилю «воротаря», що типово характеризується всеохоплюючим митним втручанням або режимом 100 %-х перевірок. Так само, сплата податків та платежів в моделі воротаря є підставою для митного очищення, яке без виключення призупиняється до завершення всіх формальностей та перевірок в реальному часі. Однак, підхід управління ризиками характеризується визначенням областей з потенційно високим ризиком і відповідною концентрацією уваги на них, і мінімальним втручанням у визначені таким же чином області з мінімальним рівнем ризику. При такому режимі приймається стратегія, що розриває зв'язок між фізичним контролем товару і обов'язком торгівельних сторін сплати зобов'язань, що дозволяє провести митне очищення до прибуття вантажу.

Усі елементи кожного стилю забезпечення дотримання вимог можна, загалом, згрупувати у чотири основні категорії - законодавча база держави, адміністративна база митного органу держави, тип системи управління ризиками, що впроваджена митними органами даної держави, і технологічна база. (Див. Додаток Б) Разом ці чотири категорії є ключовими факторами прискорення переміщення вантажів через державний кордон, і проведення митного контролю таких вантажів.[13]

1.3 Аналіз сучасного стану ризик-менеджменту в Україні

Внаслідок суттєвого зростання світових ринків виникає потреба систематизації знань про вибір рішень в умовах ризиків та управління ними. Швидкий розвиток стандартів управління ризиками розпочався нещодавно. Вони трансформуються від визначення основних етапів управління ризиками до формування тісної взаємодії із загальною системою управління якістю, враховуючи особливості формування кожної системи управління ризиком і розроблення стандартів для управління певними ризиками відповідно до спеціалізації організації. Можна стверджувати, що процес розробки нових і вдосконалення чинних стандартів управління ризиками буде тривати постійно. Розвиток стандартів дає можливість застосовувати їх практично в усіх сферах діяльності людини. [15, 84, 93] Не винятком є і сфера митних послуг, від яких сьогодні вимагають все більшої якості та відповідності міжнародним стандартам.

Система аналізу та управління ризиками (САУР) в митних органах України є методологічною основою для запобігання порушенням законодавства України з питань митної справи шляхом створення та використання сучасної системи митного адміністрування, забезпечення ефективного митного контролю, оптимального розподілу матеріальних та людських ресурсів митної служби на найбільш важливих і пріоритетних напрямах роботи.

У зв'язку із приєднанням України згідно із Законом України від 05.10.06 № 227-V до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур та з метою забезпечення доступу товарів, що експортуються з України, до зовнішніх ринків, забезпечення стабільного та передбачуваного розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій, запровадження режиму найбільшого сприяння у сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ Держмитслужбою України визначено стратегію митного контролю та митного оформлення із застосуванням сучасних методів роботи, таких як САУР й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій.

Митні органи України при проведення митного контролю повинні керуватись принципом вибірковості і, як правило, обмежуватися формами митного контролю, достатніми для забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи. При визначенні форми митного контролю повинна використовуватись система аналізу та управління ризиками.

Процедури, засновані на управлінні ризиками, дозволяють контролювати проведення митного оформлення на ділянках, де існує найбільший ризик, дозволяючи основному потоку товарів і фізичних осіб досить вільно переміщуватись через митний кордон України.

При такій організації митної справи діють принципи, закріплені Рамковими стандартами Всесвітньої митної організації у 2005 році, а саме завчасний електронний обмін даними про товари й транспортні засоби, послідовне застосування управління ризиками; застосування нових технологій неруйнівного контролю під час митного огляду, партнерське співробітництво митних органів з підприємствами та тісна співпраця між митними органами різних держав.

На виконання пункту 55 Заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна - ЄС, затвердженого розпорядженням КМУ від 22.04.05 № 117-р, та з метою прискорення митних формальностей, спрощення митних процедур, підвищення ефективності митного контролю та основі системи аналізу ризиків наказом ДМСУ від 27.05.05 № 435 затверджено Концепцію створення, упровадження та розвитку системи аналізу та керування ризиками, а також Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю.

Для реалізації приписів Концепції в ДМСУ розроблено програмно-інформаційний комплекс «Інспектор-2006» з імплементованим модулем автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). Основним завданням АСАУР є обробка відомостей, занесених у електронні копії ВМД та оцінка рівнів ризиків за заздалегідь сформованими критеріями (профілями ризику).

На нормативному рівні діяльність митної служби з розроблення профілів ризику в частині створення організаційних умов формування, формалізації та затвердження профілів ризику регулюється Порядком розроблення профілів ризику, розроблений Департаментом та затверджений наказом Держмитслужби України від 16.08.06 № 694. Цим же наказом затверджено Порядок взаємодії митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з Департаментом аналізу ризиків та аналітичної роботи при підготовці та опрацюванні пропозицій щодо розроблення профілів ризику, відповідно до якого Департаментом опрацьовуються пропозиції щодо розроблення профілів ризику, які щоквартально надаються структурними підрозділами Держмитслужби та митними органами.[16, 4-5]

Як свідчить аналіз митної діяльності, на сьогодні в Україні здебільшого реалізовано метод безпосереднього митного контролю, який передбачає його здійснення безпосередньо під час прибуття вантажів на митну територію.

Рішення про глибину контролю приймає безпосередньо інспектор на підставі рекомендацій, що надаються вищими митними органами, довідкових відомостей, а також враховуючи власний досвід. Разом із тим, слабким місцем залишається недостатня достовірність подачі суб'єктами ЗЕД відомостей про характеристики товарів з метою зміни митної вартості. Виявлення таких правопорушень сьогодні складає значну частку результатів діяльності митних органів. Так до основних товарів, по яких спостерігається найбільша кількість ПМП, є експортні товари, що визначають експортний потенціал України, і отже, впливають на стан економічної безпеки країни. Головними причинами належності до групи ризику є факти порушення митних правил. Характер порушень при імпорті: подання ВМД з неправдивими відомостями щодо коду товару з метою ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, при експорті - завищення митної вартості товарів з метою штучного збільшення експортного ПДВ.

Одним із шляхів вирішення проблем, що стоять перед ДМСУ, поряд із технічним переоснащенням митних органів, удосконаленням законодавчої і нормативної бази та іншими напрямками, може бути створення цілісної САУР.

Основними вимогами до такої системи мають стати:

1. Охоплення всієї структури митних органів зверху до низу з чітким розподілом завдань і відповідних повноважень;

2. Комплексність автоматизації завдань митного контролю, раціональність співвідношення функцій, які покладаються на засоби автоматизації і на людину;

3. Максимальне використання існуючого досвіду митних органів у сфері аналізу та управління митними ризиками;

4. Простота використання програмно-апаратних засобів інспекторами митних постів;

5. Упровадження методу попереднього аналізу електронних ВМД, їх автоматичне пересилання митному органу, який передбачає формування відправником ВМД, її автоматичне пересилання до митного органу, автоматичний або напівавтоматичний аналіз митним органом на предмет правильності заповнення, оцінювання достовірності внесених відомостей і визначення рівня митного ризику на основі зіставлення із профілем ризику;

6. Ретельне вивчення та постійний моніторинг митними органами вищих ланок управління зовнішньоекономічних умов та чинників, прогнозування структурних та об'ємних змін вантажопотоків, результатів діяльності митних органів і визначення (корегування) на основі цього профілів митних ризиків;

7. Надання інспектору необхідних рекомендацій щодо доцільної процедури здійснення митного контролю вантажу з обов'язковим збереженням раціонального рівня ініціативи та особистої відповідальності за прийняте рішення;

8. Ретельний аналіз діяльності підпорядкованих митних органів, інспекторів для визначення необхідних корегувань профілів ризику, а також для визначення напрямів роботи з корупцією в митних органах;

9. Врахування нечіткості класифікаторів інформації, числових значень параметрів, що використовуються при аналізі електронних ВМД.[17, 240-241]

Таким чином, можемо зробити висновки, що система аналізу та управління ризиками в Україні відповідає міжнародним нормативним вимогам та постійно вдосконалюється. Процес вдосконалення полягає у вдосконаленні уже існуючої системи та імплементації світових найкращих досвідів функціонування аналогічних систем.

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ЄАІС ДМСУ

2.1 Концептуальна структура САУР, що використовується митними органами України

Органом, що займається питаннями розробки та впровадження системи управління ризиками в структурі митних органів України є Департамент аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту. Історія створення цього інституту виглядає наступним чином. Відповідно до Наказу Державної митної служби України від 7 жовтня 2003 року № 660 «Про ліквідацію Оперативної митниці та створення Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби» було ліквідовано Оперативну митницю та на його базі створено Центральне бюро аналізу ризиків та аудиту Держмитслужби. До його структури мали, окрім інших, увійти підрозділи контролю за дотриманням митного законодавства та сектор з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Наказом Державної митної служби України від 30 травня 2005 року № 442 «Про затвердження Положення про Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України» на виконання Указу Президента України від 24 серпня 2000 № 1022/2000 «Питання Державної митної служби України» та у зв'язку з реорганізацією Центрального бюро аналізу ризиків та аудиту, було створено Департамент аналізу ризиків та аудиту. Прийняттям Наказу Державної митної служби України від 17 травня 2008 року № 515 «Про затвердження Положення про Департамент аналітичної роботи та інформаційної розвідки» було ліквідовано Департамент аналізу ризиків та аудиту Державної митної служби України і створено на його базі Департамент аналітичної роботи та інформаційної розвідки. Відповідно до Наказу Державної митної служби України від 7 квітня 2000 року № 307 «Про затвердження Положення про Департамент аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту» було створено діючий на сьогодні орган. Слід зазначити, що повноваження усіх даних установ були досить близькі за суттю, але з часом, вони доповнювались та удосконалювались. [18-22]