Шляхи покращення митного оформлення та митних зборів під час транзиту, тимчасового ввезення та вивезення товарів і інших матеріалів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

Шляхи покращення митного оформлення та митних зборів під час транзиту, тимчасового ввезення та вивезення товарів і інших матеріалів

ЗМІСТ

митний режим ввезення тразит

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ПІД ЧАС ТРАНЗИТУ, ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ ТА ВИВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ І ІНШИХ МАТЕРІАЛІВ

1.1 Поняття та зміст митного оформлення в зовнішньоекономічній діяльності підприємств України

1.2 Зміст митного режиму «транзит»

1.3 Зміст митного режиму «тимчасове ввезення та вивезення товарів і матеріалів»

1.4 Підприємницькі послуги переробки «давальницької сировини» та застосування митних режимів при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ МИТНИХ РЕЖИМІВ ПРИ ПЕРЕРОБЦІ «ДАВАЛЬНИЦЬКОЇ СИРОВИНИ» В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ « НОВОМОСКОВСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА «ПАН»»

2.1 Характеристика підприємства ТОВ «НШФ «Пан»»

2.2 Аналіз технології зовнішньоекономічних операцій на підприємстві ТОВ «НШФ «Пан»»

2.3 Оцінка ефективності митних режимів, що застосовуються при проведенні зовнішньоекономічних операцій ТОВ «НШФ «Пан»»

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ В РЕЖИМАХ «ТИМЧАСОВЕ ВВЕЗЕННЯ-ВИВЕЗЕННЯ» ТА «ТРАНЗИТ»

3.1 Сутність, структура та функціональне призначення існуючої автоматизованої системи митного оформлення ЄАІС ДМСУ

3.2 Правова регламентація концепції удосконалення інформаційного забезпечення діяльності ДМСУ - перспективна автоматизована система «Електронна митниця»

3.3 Шляхи підвищення ефективності митного оформлення при переміщенні товарів в режимі «тимчасове ввезення-вивезення»

3.4 Шляхи покращення порядку стягнення митних зборів під час переміщення товарів в режимі «транзит»

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дипломного проекту полягає в тому, що в умовах інтеграції України в пан'європейську та світову транспортно-логістичну схеми, митна діяльність має метою забезпечення економічної безпеки України та створення ефективної системи митного оформлення вантажопотоків при міждержавному виробництві продукції.

Об'єктом дипломного дослідження є відносини, що виникають під час проведення митних операцій при переміщенні вантажів через митний кордон України згідно Митному Кодексу України.

Предметом дипломного дослідження є операції митного оформлення та стягнення митних зборів під час транзиту, тимчасового ввезення та вивезення товарів і інших матеріалів.

Метою дипломного дослідження є оцінка ефективності технологій митних операцій митних режимів «транзит» та «тимчасовий ввіз(вивіз)» та виявлення сучасної інтеграції в цих митних режимах елементів митного режиму «переробка на митній території України» для перспективної розробки єдиних електронних митних документів для всіх трьох режимів.

Для виконання поставленої мети дипломного дослідження вирішені наступні задачі:

1. В розділі 1 «Сутність митного оформлення під час транзиту, тимчасового ввезення та вивезення товарів і інших матеріалів»:

- дослідити сутність митних режимів в Україні згідно Митного Кодексу;

- проаналізувати особливості реалізації митного режиму «транзит»;

- проаналізувати особливості реалізації митного режиму «тимчасовий ввіз(вивіз)»;

- проаналізувати особливості реалізації митного режиму «переробка давальницької сировини на території України».

2. В розділі 2 «Аналіз застосування митних режимів при переробці «давальницької сировини» в зовнішньоекономічній діяльності ТОВ «Новомосковська швейна фабрика «Пан» »:

- проаналізувати технології логістичних та митних операцій при реалізації митного режиму «переробка на митній території України» для ТОВ НШФ «Пан»;

- провести аналіз виявлення інтеграції в цьому митному режимі елементів інших митних режимів «транзит» та «тимчасовий ввіз(вивіз)».

3. В розділі 3 «Шляхи покращення організації митного оформлення зовнішньоекономічних операцій в режимах «Тимчасове ввезення-вивезення» та «Транзит»»:

- розробити пропозиції по удосконаленню митних технологій в перспективній системі «Електронна митниця»;

- обгрунтувати шляхи удосконалення митної технології для режиму «транзит»;

- обгрунтувати шляхи удосконалення митної технології для режиму «тимчасовий ввіз(вивіз)»

Інформаційною базою дипломного дослідження були закони України, Митний Кодекс України, постанови КМ України, нормативні документи ДМСУ, митно-фінансова документація ТОВ НШФ «Пан» за 2004 - 2010 рр.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що доведена можливість та запропоновані шляхи інтеграції документального оформлення митних режимів «транзит», «тимчасовий ввіз(вивіз)» та «переробка на митній території України» в перспективній системі «Електронна митниця» при заміні системи внутрішньодержавного митного контролю за використанням цих режимів на практику міжнародних фінансово-гарантійних документів, які дозволять суттєво знизити обсяги митного контролю транзитного переміщення та своєчасного вивезення вантажів за митну територію України.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ПІД ЧАС ТРАНЗИТУ, ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ ТА ВИВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ І ІНШИХ МАТЕРІАЛІВ

1.1 Поняття та зміст митного оформлення в зовнішньоекономічній діяльності підприємств України

Митна переробка зовнішньоекономічних ванатжів, займаючи провідне місце в діяльності митної служби, водночас потребує і найбільших затрат трудових, фінансових, матеріальних та інших ресурсів. Під митною переробкою ванатжів розуміється комплекс митних операцій, пов'язаних із процесом фізичного переміщення вантажу через митний кордон держави. Митний Кодекс України [1] класифікує ці операції як митні режими. Митний режим - це сукупність положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон України для митних цілей.

Згідно з Митним Кодексом України [1] відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються 13 видів митного режиму (рис.1.1) : 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України; 12) знищення або руйнування; 13) відмова на користь держави.

Роль і значення митного режиму полягає в тому, що він встановлює:

а) порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

б) умови перебування товару на (поза) митній території;

в) межі, в яких може використовуватися товар;

г) права й обов'язки особи, що переміщує товар;

д) вимоги до товару, який розміщується під певний режим.

Рис.1.1. Митні режими в Україні [1]

З позицій митної логістики(або логістизації митної переробки вантажів), усі митні режими класифікуються за такими суттєвими ознаками (див.табл.1.1):

1. Залежно від використання заходів економічної політики розрізняють митні режими із застосуванням таких заходів та без іхнього застосування. Так, товари, що підпадають під режим «імпорт» та «експорт», підлягають випуску після завершення митного оформлення із застосуванням заходів економічної політики, сплатою всіх належних митних зборів та податків. А товари, що розміщуються у митний режим «транзит», «митний склад», «спеціальна митна зона», «магазин безмитної торгівлі», після завершення митного оформлення випускаються умовно без застосування заходів економічної політики та сплати митних зборів та податків.

2. Залежно від накладання мита слід розрізняти митні режими за яких:

а) передбачається повне звільнення від митних платежів;

б) передбачається часткове звільнення від митних платежів;

в) звільнення від митних платежів немає.

До перших двох випадків належать митні режими «реімпорт», «транзит», митний склад», «тимчасовий ввіз(вивіз)», «мпеціальна митна зона».

3. Залежно від необхідності ліцензування митними органами України учасників митних режимів розрізняють:

а) митні режими, що ліцензуються ДМСУ;

б) митні режими, що не ліцензуються ДМСУ.

Так, до перших режимів належать митні режими «магазин безмитної торгівлі», «митний склад», «переробка на митній території». Ліцензування учасників митних режимів, яке здійснює ДМСУ, слід відрізняти від ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, яке здійснюється державними органами, та може бути у формі:

а) дозволу на виконання певного виду зовнішньоекономічної діяльності;

б) дозволу на проведення певної експортно-імпортної операції з використанням експортної або імпортної ліцензії.

4. Залежно від характеру зовнішньоекономічної операції митні режими поділяють на:

а) пов'язані з експортом товарів;

б) пов'язані з імпортом товарів;

в) пов'язані одночасно з експортом та імпортом товарів;

г) інші.

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Таблиця 1.1 Класифікація митних режимів [41]

Статтею 187 «Регулювання питань, пов'язаних із застосуванням митних режимів» Митного Кодексу України основні характеристики митних режимів визначені наступним чином [1]:

1. Імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

а) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

б) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

в) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

2. Реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони:

а) походять з митної території України;

б) ввозяться на митну територію України не пізніше ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

в) не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

г) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Експорт - це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

а) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

б) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

в) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

4. Реекспорт - це итний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

а) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;

б) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

в) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

г) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

5. Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

а) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

б) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

в) у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

г) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

д) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

6. Тимчасове ввезення (вивезення) - це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

а) подання митному органу документів на такі товари з обгрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

б) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;

в) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

7. Митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

8. Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Ввезення на митну територію України цих товарів у незмінному стані або товарів, повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених у таких зонах, здійснюється в режимі імпорту.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

9. Магазин безмитної торгівлі - це митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

10. Переробка на митній території України - це митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується.

Операції щодо переробки товарів можуть включати:

а) власне переробку товарів;

б) обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

в) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

г) використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа - митної декларації, в якій зазначаються кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що ввозилися для переробки.

Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту товарів українського походження.

11. Переробка за межами митної території України - це митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

12. Знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

13. Відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, складається з наступного [24]:

1. Митна декларація

2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо

3. Зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту)

4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару

Документи, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури

5. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України)

6. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари

7. Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, форма якої затверджується Державною митною службою, або її копія, завірена таким суб'єктом.

8. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)

9. Документ контролю за доставкою товарів

10. Документи про надання фінансових гарантій

11. Ліцензія митного перевізника

12. Книжка МДП, книжка АТА, книжка CPD

13. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами

14. Акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти, аміаку тощо)

15. Посередницький договір

16. Документ на право провадження митної брокерської діяльності

17. Документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

18. Документи, що визначають країну походження товарів

19. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД

20. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов'язкових платежів)

21. Векселі (відповідно до законодавства)

22. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування

23. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом

24. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)

25. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Примітка. У разі транзиту залізничним транспортом вантажів з непідакцизними товарами для здійснення митного контролю та митного оформлення подається накладна ЦІМ (СІМ) або УМВС (СМГС), або ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС).

1.2 Зміст митного режиму «транзит»

Законодавчі засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України визначаються Законом України «Про транзит вантажів» [5], згідно якому:

- транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України;

- контроль транзитних вантажів - діяльність спеціально уповноважених органів виконавчої влади та їх службових осіб у пунктах пропуску через державний кордон України по перевірці відповідності транзитних вантажів і транспортних засобів транзиту вимогам митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного та інших видів контролю, що встановлюються виключно законами та міжнародними договорами України;

- транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо;

- учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).

Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиним транспортним документом протягом усього шляху слідування.

Транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю. У разі транзиту вантажів залізничним транспортом до митних органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до митних органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю. У разі транзиту вантажів автомобільним транспортом до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або книжка МДП (Carnet TIR). Декларування транзиту вантажів, що переміщуються авіаційним транспортом, здійснюється за авіаційною вантажною накладною (Air Waybill) та/або вантажною відомістю (Cargo Manifest) з поданням митним органам вантажної митної декларації. У разі транзиту вантажу в межах одного пункту пропуску вантажна митна декларація не подається. Декларування транзитних вантажів, що переміщуються морським і річковим транспортом, відповідно до вимог законодавства України здійснюється за поданням митним органам коносамента (BILL of Lading) та вантажної митної декларації. Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень. Тарифи на транзитні послуги (роботи) визначаються договорами (контрактами), зазначеними у статті 7 Закону [5], якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, для забезпечення їх конкурентоспроможності порівняно з відповідними послугами (роботами) у суміжних державах. Розрахунки між вантажовласниками та іншими учасниками транзиту здійснюються у порядку, визначеному цими договорами (контрактами), згідно з якими вантажовласники можуть попередньо перераховувати на рахунки інших учасників транзиту кошти, що не є власністю останніх і використовуються ними виключно для розрахунків від імені вантажовласників за транзитні послуги (роботи) з їх надавачами (виконавцями), після чого такі операції оподатковуються відповідно до законодавства України як оплата цих послуг (робіт). Контроль транзитних вантажів встановлюється виключно законами і міжнародними договорами України та здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України. Контроль транзитних вантажів та обробка супроводжувальної документації транзиту вантажів здійснюються за технологічними схемами пропуску через державний кордон України відповідних транспортних засобів, що визначають терміни його проведення та регламентують дії службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Обов'язковими умовами здійснення контролю транзитних вантажів є:

- чітка регламентація проведення контролю та дій службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади виключно нормативно-правовими актами;

- кваліфіковані службові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади, що утримуються виключно за рахунок коштів державного бюджету;

- наявність необхідних сертифікованих засобів контролю;

- спрощений та прискорений порядок контролю;

- комплексне, одночасне та безперервне проведення всіх видів контролю, а за наявності угод з відповідними органами суміжних держав - спільно з ними.

Застосування митного режиму «транзит» виконується згідно главі 33 «Транзит» Митного Кодексу України [1].

Вантажі, а також транспортні засоби і контейнери, вважаються транзитними територією України в тому випадку, якщо транзит цих вантажів з організацією операцій з їхнього перевантаження, складування, розбивки на партії, зміни транспортного засобу або без здійснення таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що починається і закінчується за межами території України.

Транзит є митним режимом, за якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Митний транзит підрозділяється на прохідний і внутрішній.

До прохідного митного транзиту відноситься переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України (пункту ввозу на митну територію України) до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, (пункту вивозу за межі митної території України).

Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем:

1) від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввозу на митну територію України - до митного органу, розташованому на митній території України;

2) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;

3) від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.

При визначенні митного режиму варто враховувати, що режим переміщення товарів може бути класифікований як режим транзиту тільки за дотримання певних умов. Так, товари, що переміщуються в режимі транзиту, повинні:

1) залишатися в незмінному стані, крім змін у результаті природного зносу або втрат при нормальних умовах транспортування і збереження;

2) не використовуватися на території України з іншою, крім транзиту, метою;

3) переміщатися при наявності дозволу відповідного уповноваженого органу на транзит по території України, у випадках, визначених законодавством України;

4) переміщатися встановленими маршрутами і шляхами у випадках, визначених Кабінетом міністрів України;

5) бути доставленими в митний орган призначення в термін, визначений діючими в Україні нормативами на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту й інших умов перевезення.

Під час транзиту товарів митною територією України з дозволу і під контролем митного органу можуть здійснюватися окремі операції з такими товарами (перевантаження, вивантаження, навантаження, переупаковка) без зміни їхніх властивостей і товарного вигляду.

Транзит вантажів здійснюється автомобільними, залізничними, водяними і повітряними шляхами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через державний кордон України, визначені Кабінетом міністрів України (далі КМУ) з урахуванням принципу свобод транзиту і вимог міжнародних договорів України.

Митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, що визначаються перевізниками на власний розсуд. У той самий час КМУ може: встановлювати обмеження у використанні окремих шляхів і напрямків транзиту на території України; визначати шляхи або напрямки руху для певних видів транспорту або товарів, що переміщаються транзитом через територію України; визначати пункти пропуску для ввезення та вивозу окремих видів товарів.

Транспортні засоби, що їдуть без вантажу, також декларуються в місці перетинання кордону України або в митному органі за місцем розташування власника транспортного засобу. Ця умова відноситься і до транспортних засобів, що їдуть без вантажу і перетинають Україну в режимі транзиту.

Товари, що переміщуються транзитом, при дотриманні умов, передбачених статтею 201 Кодексу [1], у відповідності до статті 3 Закону України від 20.10.99 № 1172-XIV "Про транзит вантажів" [ 5] звільняються від оподаткування митом, акцизним збором та ПДВ.

В митному режимы «транзит» - сплаті підлягає тільки єдиний збір за ставками, встановленими Законом України від 04.11.99 № 1212-XIV „Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” [7].

Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.02 № 1569 „Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон” [22].

Режим «Транзит» забезпечує ефективне використання транзитного потенціалу країни, завантаження її транспортних артерій, формування внутрішньої доданої вартості за рахунок міжнародних перевезень товарів. А звільнення перевізників від сплати мита і податків при його здійсненні стимулює розвиток транспорту та його інфраструктури. З метою обліку переміщуваних по країні вантажів на транзит товарів необхідно мати дозвіл митного органу (звичайно, це митний орган відправлення товару). В окремих випадках (автотранзит підакцизних товарів) дозвіл видається тільки після внесення належних коштів на депозит митного органу або пред'явлення банківської гарантії. Якщо в митних органів є сумніви щодо здатності перевізника (або транспортного засобу) нормально доставити товар, митний орган має право вимагати належного устаткування транспортного засобу, або застосувати митний супровід чи перевезення митним перевізником, а також забезпечення сплати мита та податків внесенням належних коштів на депозит митного органу відправлення.

1.3 Зміст митного режиму «тимчасове ввезення та вивезення товарів і матеріалів»

Застосування митного режиму «тимчасове ввезення та вивезення» вико-нується згідно главі 34 «Тимчасове ввезення (вивезення)» Митного Кодексу України [1].

Тимчасове ввезення (вивезення) - це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) перед-бачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обгрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (вве-зення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу пе-редбачено законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:

- товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

- професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Украї-ну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

- контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але вве-зення яких саме по собі не є комерційною операцією;

- зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерцій-ного характеру;

- товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення доз-вілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчаль-ної, наукової або культурної діяльності;

- особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

- матеріалів для реклами та туризму;

- транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

- морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту;

- устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

Звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими закона-ми України.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів товарів, які визначаються Кабінетом Міністрів України, митне оформлення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за умови гарантування відповідно до закону додержання режиму тимчасового ввезення (вивезення).

У разі тимчасового ввезення товарів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) гарантування їх перебування у митному режимі тимчасового ввезення здійснюється відповідно до положень зазначеної Конвенції.

ДМСУ встановлює певний перелік категорій товарів, поміщення яких під вищезазначений режим не допускається [39]. Це: а) витратні матеріали та зразки; б) харчові продукти, напої (включаючи алкогольні) тютюнові вироби, в) товари з квотами, призначені до вивозу; г) промислові відходи.

1.4 Підприємницькі послуги переробки «давальницької сировини» та застосування митних режимів при ввезенні сировини та вивезенні готової продукції

Одним з спірних митних режимів є режим переробки сировини та товарів на території України з подальшим вивезенням готової продукції за митний кордон України. Основними проблемами в забезпеченні такого режиму митних технологій є наступні [40]:

а) контроль наявності та питомої ваги в готовій продукції «давальницької сировини», ввезеної на переробку, та внутрішньої української сировини;

б) включення витраченої електроенергії, пари, води, газів, теплової енергії, послуг каналізації та знищення відходів переробки - в обсяги послуг по переробці «давальницької сировини»;

в) відказ замовника від переробки «давальницької сировини» та її переведення та вивезення замовнику в режимі «тимчасове ввезення - вивезення» в іншу країну на переробку чи повернення в країну замовника;

г) ввезення замовником «давальницької сировини» в Україну на переробку з декількох країн - нерезидентів та вивезення готової продукції за митну територію України в треті країни, які не є країнами -постачальниками давальницької сировини та не є країною замовника.

д) облік тимчасово ввезеного технологічного обладнання замовника (лекала, креслення викройок, спеціальні розкрійні машини та програмне забезпечення для їх роботи та інш.) для перероблення «давальницької сировини» в митному режимі «тимчасове ввезення(вивезення)» згідно принципам Стамбуль-ської угоди 1990 року «Про тимчасове ввезення» [19].

Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньо-економічних відносинах» [6] визначає:

а) давальницька сировина - це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику;

б) готова продукція - це продукція (товар), вироблена з використанням давальницької сировини (крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку) і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем. Готова продукція може бути повернена у країну замовника або реалізована замовником (чи за його дорученням виконавцем) у країні виконавця або в іншій країні. У разі потреби Кабінет Міністрів України визначає види продукції (товару), які не можуть класифікуватися як готова продукція;

в) замовник - суб'єкт господарської діяльності, який надає давальницьку сировину для вироблення готової продукції;

г) операція з давальницькою сировиною - операція з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) за умови, якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції;

д) операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - це операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця;

Порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника та вивезення виробленої з неї готової продукції:

1. Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іно-земним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

2. Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) прова-диться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця:

- простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календар-них днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Сума, зазначена у простому авальованому векселі, визначається у валюті контракту на здійснення операції з давальницькою сировиною.

3. Виходячи з технологічних особливостей виробництва Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші строки виконання окремих видів операцій з давальницькою сировиною.

4. У разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються.

5. Підставою для митного оформлення давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання), авізованого (взятого на облік) органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця, та копії зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини.

6. Підставою для митного оформлення готової продукції, що вироблена з використанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію України, і вивозиться з її території, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання) та копії ввізної вантажної митної декларації, а у разі потреби - і висновку Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат про те, що готова продукція вироблена внаслідок переробки давальницької сировини, вартість якої становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

7. Підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.

8. Готова продукція, що вироблена з давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником на митну територію України з урахуванням вимог цього Закону, і вивозиться з митної території України, не обкладається вивізним (експортним) митом та іншими податками і зборами (крім митних зборів), що справляються у разі експорту товарів, і не підпадає під режим ліцензування та квотування. На готову продукцію, яка вироблена з використанням давальниць-кої сировини, ввезеної на митну територію України іноземним замовником, і належить йому, не поширюється спеціальний режим експорту товарів.

9. За частину давальницької сировини або готової продукції, отриманої як плата за виконану роботу, український виконавець сплачує ввізне мито, податки та збори, що справляються при ввезенні товарів (робіт, послуг).

10. За письмовою заявою іноземного замовника давальницька сировина, ввезена ним і не перероблена на митній території України, або відходи чи брухт, що залишилися після повною зіпсуття давальницької сировини або готової продукції внаслідок форс-мажорних обставин чи після переробки давальницької сировини, можуть бути вивезені у порядку, встановленому Державною митною службою України.

Застосування митних режимів при переробці «давальницької сировини» виконується згідно главі 38 «Переробка на митній території України» Митного Кодексу України [1].

Переробка на митній території України - це митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосуван-ня до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експор-ту.