Документування управлінської діяльності митних органів та участь в ній юридичних служб

Необхідність державної реєстрації нормативного акта визначається юридичною службою митного органу. У разі відповідності проекту нормативного акта законодавству України юридичною службою проставляється відмітка «Підлягає державній реєстрації» поряд з підписом її керівника.

Для подання на державну реєстрацію до оригіналу нормативного акта додаються такі документи:

дві завірені митним органом копії акта українською мовою;

одна завірена митним органом копія акта в перекладі на російську мову;

дискета з текстами акта українською та російською мовами;

супровідний лист митного органу;

пояснювальна записка, що повинна містити обґрунтування необхідності видання нормативного акта, відомості про чинні акти з питань, що належать до сфери правового регулювання виданого акта, відомості про акти, що втрачають чинність у зв'язку з виданням цього нормативного акта;

відомості про погодження акта (у разі потреби) із зацікавленими органами;

довідка про відповідність нормативного акта основним положенням законодавства ЄС.

Порядок подання нормативного акта на державну реєстрацію, проведення його правової експертизи та державної реєстрації врегульовано Указом Президента України від 03.10.92 №493 (493/92) «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами й доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами й доповненнями), наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2002 №102/5 «Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.11.2002 за №915/7203

Порядок включення нормативних актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, а також опублікування врегульовано Указами Президента України від 27.06.96 №468 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів», від 13.12.96 №1207 (1207/96) «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України», постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.96 №1504 «Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та здійснення правової інформатизації України», Порядком ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (376-2001-п), і наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2002 №102/5 «Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції 25.11.2002 за №915/7203.

Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативного акта врегульовано наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 №32/5 (z0458-00) «Про затвердження Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру» (зі змінами й доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.07.2000 за №458/4679.

У разі внесення змін і доповнень до акта законодавства або визнання його таким, що втратив чинність, орган, що видав нормативний акт відповідно до нього, зобов'язаний у місячний термін внести до цього нормативного акта відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5

«Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:

зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;

мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну з указаних ознак, так і декілька.

Зміни і доповнення до зареєстрованих нормативно-правових актів незалежно від того, містять вони правові норми чи ні, а також акти про втрату чинності зареєстрованих нормативно-правових актів підлягають державній реєстрації в загальновстановленому порядку.

Зміни та доповнення до нормативно-правового акта оформлюються, як правило, розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ. При цьому зміни до розпорядчого документа формулюються виключно у розпорядчому документі.

У разі внесення змін у заголовок нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, відповідні зміни повинні бути внесені також у заголовок та текст розпорядчого документа.

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;

в) оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

ґ) спрямовані на організацію виконання рішень органів вищого рівня і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не мають нових правових норм, а також внутрішньовідомчого характеру;

д) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо);

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення тощо).

Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб'єктами нормотворення не пізніше 5-денного строку після їх прийняття.

Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати Конституції та чинному законодавству України, правилам нормопроектування, узгоджуватися з раніше прийнятими актами, викладатися згідно з правилами українського правопису та вимогами Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 №1153 (із змінами) (далі - Примірна інструкція), зокрема мати у верхньому правому кутку під номером акта і грифом затвердження вільне місце (6 х 10 см) для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта.

Структура нормативно-правового акта повинна забезпечувати логічний розвиток предмета правового регулювання.

Заголовок нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, повинен відповідати заголовку в тексті розпорядчого документа та у відмітках до додатків до нормативно-правового акта і в тексті акта та розпорядчого документа пишеться з великої літери.

Для розкриття підстав і мети прийняття нормативно-правового акта в ньому дається вступна частина - преамбула, яка містить посилання на компетенційний нормативно-правовий акт. При цьому правові норми до преамбули не включаються.

Нормативні приписи оформляються у вигляді пунктів, які мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами з крапками і не мають заголовків. Пункти можуть поділятися на підпункти, які можуть мати цифрову або літерну нумерацію.

Великі за обсягом нормативно-правові акти можуть поділятися на розділи і глави, які мають заголовки.

Розпорядчий документ, нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, та додатки до них повинні мати окрему нумерацію сторінок арабськими цифрами, яка розміщується посередині верхнього поля без слова «сторінка» та розділових знаків. Перша сторінка не нумерується.

Нормативно-правові акти, затверджені розпорядчим документом, додаються у послідовності, у якій вони затверджені у розпорядчому документі.

Додатки до розпорядчих документів та до нормативно-правових актів оформлюються відповідно до вимог Примірної інструкції.

Якщо додаток до розпорядчого документа викладається в новій редакції, у грифі затвердження або відмітці до додатка зазначаються вид, дата та номер основного розпорядчого документа, а в дужках зазначаються вид, дата та номер розпорядчого документа, відповідно до якого цей додаток викладено в новій редакції.

У відмітці до додатка до нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, указуються номер додатка та заголовок нормативно-правового акта.

Розпорядчий документ підписується керівником суб'єкта нормотворення або особою, яка виконує його обов'язки.

Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, та інші додатки до розпорядчого документа підписуються керівником структурного підрозділу суб'єкта нормотворення на лицьовому боці останнього аркуша.

Ініціали та прізвище керівника друкуються на рівні останнього рядка найменування посади.

Дата підписання і затвердження нормативно-правового акта оформляється цифровим способом. У тексті нормативно-правового акта дати оформляються цифровим або словесно-цифровим способом відповідно до вимог Примірної інструкції.

Якщо в нормативно-правовому акті наводяться таблиці, графіки, схеми, то вони, як правило, мають бути оформлені у вигляді додатків з наскрізною нумерацією, а відповідні пункти акта повинні містити посилання на ці додатки. Знак N при цьому не ставиться.

Кожна сторінка додатка, крім першої, повинна мати у правому верхньому куті напис «Продовження додатка» та його номер.

У разі розміщення таблиці на декількох аркушах, на кожному аркуші, крім першого, у правому верхньому куті повинні розміщуватись напис «Продовження таблиці» та її номер. Знак N при цьому не ставиться.

У разі посилання в нормативно-правовому акті на інший зареєстрований у Міністерстві юстиції України нормативно-правовий акт необхідно вказувати його вид, повне найменування суб'єкта нормотворення або його офіційне скорочення, зазначене в законодавчих актах, положеннях (статутах), дату прийняття, номер, заголовок, реєстраційний номер, присвоєний Мін'юстом України під час державної реєстрації, та дату державної реєстрації.

У разі, якщо такий нормативно-правовий акт викладено в новій редакції, посилання робиться на його першу редакцію із зазначенням у дужках нової редакції, а заголовок нормативно-правового акта наводиться в новій редакції.

Посилання в нормативно-правовому акті, що подається на державну реєстрацію, на нормативно-правовий акт міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, органу господарського управління чи контролю, іншого органу, акти якого підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства, що не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, не допускається.

У тексті нормативно-правових актів наводяться повні назви державних органів або їх офіційні скорочення, зазначені в законодавчих актах, положеннях (статутах).

Абревіатури (крім загальновживаних) та позначення допускаються в тексті нормативно-правового акта тільки після наведення їх повних назв чи відповідних пояснень.

Разом з нормативно-правовим актом до реєструючого органу подаються відомості про офіційне внутрішнє погодження нормативно-правового акта із заінтересованими структурними підрозділами суб'єкта нормотворення, у тому числі пропозиції юридичної служби щодо подання цього акта до Мін'юсту України для державної реєстрації.

Внутрішнє погодження оформляється візуванням проекту документа посадовими особами. Віза включає: найменування посади, особистий підпис, ініціали і прізвище особи, яка візує документ, та дату візування.

Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію у 4 примірниках: оригінал, три копії (з них дві українською мовою та одна копія в перекладі на російську мову) розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови тощо), а також затверджених ним положення, інструкції, порядку тощо і додатків до них.

Копії розпорядчого документа, нормативно-правових актів, затверджених розпорядчим документом, додатки до розпорядчого документа та до нормативно-правових актів, затверджених розпорядчим документом, повинні бути чіткими для прочитання, завірені в установленому Примірною інструкцією порядку, текст має бути розміщений через півтора міжрядкових інтервали на аркушах формату А4 без звороту.

Крім того, подається також дискета з текстами документів, яка повертається суб'єкту нормотворення після державної реєстрації нормативно-правового акта.

Тексти мають бути підготовлені, як правило, у Microsoft Word, формат RTF, з використанням шрифту Times New Roman, розмір 14, таблиці, діаграми тощо - у Microsoft Excel.

Нормативно-правовий акт може бути прийнятий спільно декількома суб'єктами нормотворення або одним із них за погодженням з іншими.

Нормативно-правовий акт уважається прийнятим спільно, якщо він підписаний керівниками декількох суб'єктів нормотворення.

Спільні розпорядчі документи викладаються на аркуші, у верхній частині якого розміщується малий Державний Герб України, нижче - на одному рівні найменування суб'єктів нормотворення, що приймають акт.

Спільний розпорядчий документ приймається за однією датою.

Номер спільного документа складається з номерів, присвоєних суб'єктами нормотворення, проставлених через дріб у відповідній послідовності.

У разі, якщо спільний нормативно-правовий акт приймається кількома суб'єктами нормотворення, які мають різні види розпорядчих документів, кількість розпорядчих документів, що затверджують нормативно-правовий акт, має відповідати кількості суб'єктів нормотворення, при цьому такі розпорядчі документи повинні мати одну дату та однаковий заголовок.

Спільно прийнятий нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію органом, підпис керівника якого стоїть першим. При цьому оригінал нормативно-правового акта подається в кількості примірників, яка дорівнює кількості органів, які прийняли цей акт. Нормативно-правові акти, прийняті спільно або за погодженням з іншими органами, змінюються, доповнюються або визнаються такими, що втратили чинність, спільно або за погодженням з відповідними органами.

У випадках, передбачених законодавством, або в разі наявності в нормативно-правовому акті положень, норм та доручень, що поширюються на інші органи, проект такого акта повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами у формі, установленій Примірною інструкцією.

Проекти нормативно-правових актів, які стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчої влади з урахуванням думки відповідних профспілок, об'єднань профспілок. Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці. Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію разом із супровідним листом, у якому обов'язково вказуються прізвище уповноваженого працівника суб'єкта нормотворення та номер його телефону.

У разі, якщо нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію повторно, а також якщо він прийнятий замість акта, у державній реєстрації якого відмовлено, у супровідному листі необхідно вказати дату і номер листа Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації або повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання.

У разі, якщо предмет правового регулювання нормативно-правового акта стосується прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), проект такого акта подається до Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Міністерства юстиції України для надання висновку щодо відповідності його положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини.

Щодо того, чи стосується предмет правового регулювання нормативно-правового акта прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією, визначається суб'єкт нормотворення. Якщо, за рішенням суб'єкта нормотворення, предмет правового регулювання нормативно-правового акта не стосується прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією, він зазначає про це в супровідному листі, з яким нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію.

При цьому в разі виникнення під час проведення державної реєстрації сумніву щодо правильності прийнятого суб'єктом нормотворення рішення нормативно-правовий акт повертається без державної реєстрації.

Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Міністерства юстиції України подаються:

а) пояснювальна записка, у якій зазначаються обґрунтування підстав та мета розроблення нормативного акта, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття, відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо джерел покриття витрат (якщо реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, то про це окремо повідомляється в записці), прогнозуються очікувані соціально-економічні результати реалізації акта.

Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати чотирьох сторінок. До неї може додаватися викладений у стислій формі інформаційно-довідковий матеріал (таблиці, схеми, діаграми тощо), який є необхідним для обґрунтування суті нормативного акта; б) відомості про чинні акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта;

в) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані;

г) відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб'єкту нормотворення, та 2 копії);

ґ) завірена копія рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про погодження проекту регуляторного акта або копія рішення Урядового комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції про задоволення скарги головного розробника проекту регуляторного акта щодо відмови в погодженні проекту регуляторного акта (для регуляторних актів);

д) довідка про відповідність нормативно-правового акта основним положенням законодавства Європейського Союзу, якщо цей акт за предметом правового регулювання належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України, за формою згідно з додатком 10 до пункту 16 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №915 (із змінами), із зазначенням відомостей, визначених пунктом 29 розділу VI цього Тимчасового регламенту;

е) висновок Національного бюро щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини;

є) інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).

Супровідний лист, пояснювальна записка, довідка про відповідність нормативно-правового акта основним положенням законодавства Європейського Союзу, інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів підписуються керівником суб'єкта нормотворення або його заступником.

Нормативно-правовий акт із супровідним листом та матеріалами, зазначеними вище, подається уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення до Департаменту державної реєстрації нормативних актів (далі - Департамент) для попереднього розгляду. Заступник директора Департаменту відповідно до розподілу обов'язків перевіряє комплектність документів та правильність їх оформлення (наявність підписів, печаток, погоджень тощо).

Якщо документи відповідають установленим вимогам, уповноважена особа Департаменту робить на супровідному листі відмітку про передачу документів до Управління документального забезпечення і ставить свій підпис і дату. У противному разі документи повертаються уповноваженому працівнику суб'єкта нормотворення для виправлення.

Управління документального забезпечення проводить реєстрацію документів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, відповідно до вимог Примірної інструкції і передає їх на розгляд керівництву Міністерства юстиції України.

Повернуті керівництвом Мін'юсту України нормативно-правові акти в той самий день передаються до Департаменту.

Проведення державної реєстрації нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти, що надійшли до Департаменту, заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, який ведеться в Департаменті.

Спеціалісти Департаменту проводять правову експертизу нормативно-правових актів, тобто перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України.

Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб'єкта нормотворення на прийняття цього акта, забезпечення його якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

Завданням експертизи нормативно-правового акта є: об'єктивний всебічний розгляд нормативно-правового акта; перевірка відповідності нормативно-правового акта вимогам і нормам чинного законодавства, правилам нормопроектування; прогнозування правових наслідків реалізації нормативно-правового акта; підготовка обґрунтованих експертних висновків.

Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України становить 10 робочих днів, а якщо акт має великий обсяг - 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до Мін'юсту України.

У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів законодавства тощо) строки можуть бути продовжені заступником Міністра відповідно до розподілу обов'язків, але не більш як на 10 робочих днів. У цьому разі працівник Департаменту, який проводить правову експертизу нормативно-правового акта (далі - виконавець), готує доповідну записку за підписом директора Департаменту, яка подається на узгодження заступнику Міністра.

У разі продовження строку проведення державної реєстрації нормативно-правового акта про це повідомляється суб'єкт нормотворення.

Для перевірки дотримання правил правопису виконавець після отримання нормативно-правового акта передає одну копію українською мовою редактору, який опрацьовує його паралельно з проведенням правової експертизи акта в строк, погоджений з виконавцем.

Зауваження редактора враховуються при прийнятті рішення щодо державної реєстрації нормативно-правового акта.

У залежності від результатів правової експертизи Міністерство юстиції України в межах установленого строку приймає одне з таких рішень.

У разі, якщо нормативно-правовий акт відповідає Конституції України, чинному законодавству та встановленим вимогам, Департамент готує висновок про державну реєстрацію нормативно-правового акта за формою, наведеною в додатку. Висновок підписується виконавцем та одним із заступників директора Департаменту (відповідно до розподілу обов'язків у Департаменті), редактором, узгоджується з директором Департаменту і затверджується заступником Міністра.

На прохання суб'єкта нормотворення або з власної ініціативи Мін'юст України може прийняти рішення про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання.

Для повернення нормативно-правового акта на доопрацювання на прохання органу, що його прийняв, такий орган повинен направити до Міністерства юстиції України відповідного листа, підписаного керівником (особою, яка виконує його обов'язки) або заступником керівника.

Нормативно-правовий акт також може бути повернутий Міністерством юстиції України на доопрацювання, якщо органом, що його прийняв, порушено вимоги Положення або цього Порядку. У цьому разі Мін'юст України повертає нормативно-правовий акт з письмовим обґрунтуванням необхідності його доопрацювання.

Лист про повернення акта суб'єкту нормотворення для доопрацювання готується виконавцем, візується заступником директора Департаменту, директором Департаменту та підписується заступником Міністра.

У разі повернення нормативно-правового акта на доопрацювання оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) з письмовим обґрунтуванням такого рішення повертаються органу, який подав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.

Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення, який забирає оригінал нормативно-правового акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Якщо протягом доби після прийняття рішення про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання оригінал акта не буде отриманий уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, він може бути відправлений поштою.

Під час доопрацювання суб'єкт нормотворення повинен урахувати всі висловлені Міністерством юстиції України зауваження та усунути виявлені порушення і протягом місяця повторно подати акт на державну реєстрацію або надати Мін'юсту України копію розпорядчого документа про його скасування. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Міністерства юстиції України про повернення акта на доопрацювання.

Лист про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта готується виконавцем, візується заступником директора Департаменту та директором Департаменту і підписується заступником Міністра. При цьому оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) повертаються органу, який подав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.

Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення, який забирає оригінал нормативно-правового акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Якщо протягом доби після прийняття рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта оригінал акта не буде отриманий уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, він може бути відправлений поштою.

Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться в Департаменті.

Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню органом, що його видав, у 5-денний строк з дня отримання листа Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації акта чи висновку за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в державній реєстрації акта на користь Міністерства юстиції України. Копія відповідного розпорядчого документа в цей самий строк направляється до Мін'юсту України. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Міністерства юстиції України про відмову в державній реєстрації.

Поданий на державну реєстрацію акт може бути визнаний Міністерством юстиції України таким, що не підлягає державній реєстрації.

Лист про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, готується виконавцем, візується заступником директора Департаменту та директором Департаменту і підписується заступником Міністра.

У разі повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, оригінал акта та 2 копії (українською та російською мовами) з письмовим обґрунтуванням такого рішення повертаються органу, який подав акт на державну реєстрацію, а одна копія акта українською мовою залишається в Департаменті.

Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення, який забирає оригінал акта, зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

Якщо протягом доби після прийняття рішення про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, оригінал акта не буде отриманий уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, він може бути відправлений поштою.

Акти, визнані Міністерством юстиції України такими, що не підлягають державній реєстрації, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться в Департаменті.

Акт, визнаний Міністерством юстиції України таким, що не підлягає державній реєстрації, опубліковується в порядку, визначеному органом, що його прийняв. При цьому порядок набрання цим актом чинності також визначається органом, що його прийняв.

Після затвердження заступником Міністра висновку про державну реєстрацію нормативно-правового акта Департамент заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Державний реєстр)

4.1 Порядок реєстрації регуляторних актів

Окремій реєстрації підлягають регуляторні акти.

Регуляторний акт - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання або прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом).

Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначає порядок реєстрації регуляторних актів.

Регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

визначити цілі державного регулювання;

визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави;

обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

визначити показники результативності регуляторного акта;

визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності.

Висновок

Таким чином, рішення, які приймаються в митних органах у рамках управління цією системою, як об'єктом з боку держави, також управління, яке здійснюється в середині системи, та управління суспільними процесами, є управлінськими, оскільки мають усі його ознаки, що підтверджуються вищевикладеним. У підсумку хотілося б зазначити, що управлінське рішення, яке приймається в митній службі, - це фіксований акт суб'єкта управління в межах його компетенції, котрий містить приписи про майбутні дії об'єкта управління для вирішення проблем митної діяльності та яке підлягає подальшому документуванню.

Отже, необхідно зазначити, що впровадження та використання в системі митних органів певних порядків, які регламентують прийняття того чи іншого рішення, а також фіксування такого рішення у встановленому порядку позитивно впливає на управлінську діяльність у системі митних органів, полегшує роботу керівників середнього рівня та прискорює процес прийняття рішення. Наголошу також на необхідності постійного вдосконалення управлінської діяльності, яка повною мірою обумовлена внутрішніми та зовнішніми змінами функціонування керуючих об'єктів і безпосередньо пов'язана з процесом прийняття управлінських рішень, який посідає центральне місце в системі організаційно-правових заходів соціального управління.

Отже, для того, щоб забезпечити належну організацію процесу прийняття управлінських рішень та їх подальше документування на всіх стадіях його здійснення та в усіх органах і ланках управлінської системи, необхідно:

1. відокремити фактичну діяльність по розробці управлінських рішень від управління цією діяльністю;

2. розподілити конкретні повноваження по розробці управлінських рішень між різними органами та ланками апарату управління.

Провідна роль у процесі документування управлінської діяльності в митних органах належить юридичним службам. В процесі своєї діяльності юридична служба організує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності митниці. У разі виявлення порушень закону подає начальнику митниці письмові пропозиції щодо їх усунення, а також консультує керівництво митниці з правових питань.

Також, вважаю за необхідне визначити шляхи покращення організації роботи з документами, які полягають у передбаченні інструкції з діловодства, яка відповідає державним стандартам, зразків правильно оформлених документів, які будуть установлені на комп'ютерах, номенклатури справ організації із зазначенням термінів зберігання, посадових інструкцій працівників, що встановлюють обов'язки і відповідальність за підготовку і зберігання документів, технічному навчанні працівників новим технологіям роботи з документами, методичному керівництві службою діловодства робіт з документами у структурних підрозділах організації, інформуванні керівництва про стан роботи з документами, призначенні співробітників, відповідальних за організацію діловодства у структурних підрозділах.

Шляхами вдосконалення діловодних процесів у митній службі є:

- повна автоматизація та комп'ютеризація діловодних процесів, що дає змогу уніфікувати технології в організації роботи з документами, прискорити процеси обробки, пошуку, зберігання та передавання інформації;

- спрощення та повна уніфікація і стандартизація в оформлені документів та їх елементів, вироблення єдиних науково обґрунтованих правил підготовки й оформлення документів. Адже при докладному розгляді та порівнянні документів споріднених установ чи навіть у рамках однієї організації можна спостерігати досить суттєві відмінності;

- розробка переліку документів галузі, що дасть можливість уявити обсяг і склад документаційної діяльності, виробити єдині вимоги до оцінювання документів;

- раціоналізація документування, тобто створення документів з більшою інформаційною місткістю.

Таким чином, тема досліджувана мною виявилась цікавою та пізнавальною, адже фактично було розглянуто одне з найактуальніших питань діяльності митної службі в аспекті документування управлінської діяльності та визначено роль та місце юридичних служб у цьому процесі.

Тема курсової роботи є специфічною, тому джерельна база з даного питання є недостатньо розробленою, хоча це не викликало великих складнощів при висвітленні основних питань.

Список літератури

1. Г. Беспянська. Організаційно-розпорядчі документи на підприємстві. // Секретар-референт, №1 (50), 2007 р.с. 9.

2. Кунєв Ю.Д, Коросташова І.М., Мазур А.В., Шапошник С.П. Управління в митній службі: Підручник / За заг. ред. Ю.Д. Кунєва. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 408 с.

3. Ершов А.Д. Основы управления и организации в таможенном деле: Учебное пособие. - СПб., 1999. - 361 с.

4. Є. Гармаш. Теоретичні аспекти прийняття управлінських рішень в митній службі України // №6, 2005, с. 51.

5. Є. Гармаш. Управлінські рішення в митній службі України // Вісник АМСУ №3, 2005, с. 105

6. Г. Беспянська. Класифікація службових документів. // Секретарь-референт, №1, 2007.с. 21.

7. О.В. Фанін. Роль і місце юридичного підрозділу в структурі митних органів // Митна справа №3 (45), 2006 р.с. 87.

8. О.Ю. Митнченко. Этические принципы управления информацией и документами // Делопроизводство, №2, 2005, с. 10.

9. Г. Асєєв. Методологія корпоративного документообігу: схеми і вимоги до них. Вісник книжкової палати, №3, 2006.

10. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Ученик. - 2-е изд., перераб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 460 с.

11. Кунєв Ю.Д. Організаційні принципи вдосконалення організаційних структур соціальних систем // Вісник Запорізького юридичного інституту. -2000. - №3.-С. 147.

12. Конституція України., прийнята на V сесії ВРУ 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, №30, ст. 141

13. Митний кодекс України №92-IV від 11.07.2002 // ВВР, 2002, №38-39

14. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 в. // ВВР, №9, 2004.

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» №1153 від 17.10.1997.

16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» №1893 від 27.11.1998.

17. Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5.

18. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження інструкції з діловодства в митній службі України» №747 від 28.12.2002.

19. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку роботи з наказами в митних органах України» від 20.09.01 №622.

20. Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України» від 08.07.2003 р. №441.

Размещено на Allbest.ru