Правове регулювання митного режиму безмитної торгівлі

2.3 Виконання митних формальностей відповідно до митного режиму безмитної торгівлі

Питання, пов'язані з виконанням необхідних митних формальностей та здійсненням митного контролю товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, регулюються МК України (ч. 2 ст. 73).

Ч. 2 ст. 246 МК України визначає, що порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, якщо інше не передбачено Митним кодексом. Варто звернути увагу на наступну правову невідповідність. Порядок застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі, затверджений наказом Держмитслужби №287 від 07.04.2011, не має правових основ для подальшого застосування у зв'язку із втратою чинності наказу [28]. Підставою для втрати чинності наказу Держмитслужби №287 став наказ Міністерства фінансів України №657 від 31.05.2012 Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму [29]. Не зважаючи на скасування попереднього порядку, новий наказ не встановлює жодного нового порядку правового регулювання застосування митних формальностей у митному режимі безмитної торгівлі. Виконання митних формальностей в цьому режимі залишається поза спектром нормативного регулювання наказу Мінфіну. Враховуючи оновлення митного законодавства України, що відбулося у 2012 році, логічним було б внесення змін до існуючого наказу про порядок застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі, а не його повне скасування і відсутність наступника у правовому регулюванні.

Митні формальності щодо товарів у митному режимі безмитної торгівлі здійснюються посадовими особами митного органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин безмитної торгівлі. Магазин безмитної торгівлі - спеціальний торговельний заклад, де реалізуються товари у митному режимі безмитної торгівлі, територія яких становить зону митного контролю та є невід'ємною частиною території України. Це означає, що тут діє законодавство України, в тому числі нормативно-правові акти, якими регулюється діяльність у сфері торгівлі та встановлюються вимоги до товарів, що реалізуються у роздріб.

Товари, що поміщуються у режим безмитної торгівлі, перебувають під митним контролем з моменту поміщення їх у режим безмитної торгівлі до моменту завершення цього режиму.

На товари, які поміщуються в митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України та після перебування у таких митних режимах поміщуються в інші митні режими заповнюється митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа для декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України декларантами (п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 Про Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій) [30].

Правило, що існувало раніше, передбачало, що декларування товарів, реалізованих у магазині безмитної торгівлі, здійснюється утримувачом магазину безмитної торгівлі щомісяця, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, шляхом подання митної декларації.

Митний контроль та митне оформлення товарів заявлених у митний режим безмитної торгівлі здійснює митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться магазин безмитної торгівлі, утримувач якого здійснює декларування.

Заповнення митної декларації на товари, що поміщуються у режим безмитної торгівлі, та на товари, реалізовані в магазині безмитної торгівлі, здійснюється згідно Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012).

Згідно цього наказу здійснюється й митний контроль та митне оформлення товарів, заявлених у митний режим безмитної торгівлі.

Виконання митних формальностей за митною декларацією щодо товарів, заявлених у митний режим безмитної торгівлі, відбувається за загальними правилами і проходить декілька етапів:

1) реєстрація митної декларації (перевірка відповідності формату електронних копій митної декларації та ДМВ встановленим вимогам; фіксування дати й часу подання МД для оформлення шляхом присвоєння МД реєстраційного номера, унесення поданих ЕК МД і ЕК ДМВ або ЕМД і ЕДМВ до бази даних митного органу, зазначення у графі А аркуша з позначенням "1/6" форми МД-2 МД, поданої на паперовому носії, дати й часу подання цієї МД та прізвища й особистого підпису посадової особи ПМО, яка її зареєструвала);

2) перевірка митної декларації (перевірка наявності поданих разом з МД рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення МД відповідно до вимог, встановлених законодавством з питань державної митної справи; перевірка відповідності відомостей, унесених до ЕК МД, відомостям, що внесені до МД, поданої на паперовому носії);

3) прийняття митної декларації для оформлення (проставлення у митній декларації відбитка штампа ПМК) або відмова у прийнятті митної декларації до оформлення (оформлення картки відмови);

4) оформлення митної декларації. При здійсненні митного оформлення МД виконуються такі митні формальності:

- перевірка дотримання строків подання митної декларації;

- перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів;

- контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення;

- контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД за допомогою АСАУР;

- перевірка правильності класифікації товарів;

- перевірка правильності визначення країни походження товарів;

- перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання (відсутність визначених законодавством заборон щодо переміщення або поміщення у митний режим безмитної торгівлі задекларованих товарів; наявність відповідних документів, наявність в МД відомостей про відповідні документи або відомостей про відмітки у товаросупровідних документах);

- перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності;

- перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні;

- перевірка правильності визначення митної вартості товарів;

5) можливе призупинення митного оформлення митної декларації (у випадку виявлення порушення права інтелектуальної власності), а також передання її до спеціалізованого підрозділу (для моніторингу);

6) проведення митного огляду;

7) завершення митних формальностей за митною декларацією. На цьому етапі відбувається перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками; перевірка правильності нарахування митних та інших платежів, правильності заповнення граф 47 та B МД; нарахування плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для них (у разі здійснення такого оформлення); завершення митного оформлення шляхом проставлення у МД відбитка особистої номерної печатки посадової особи ПМО, яка завершила митне оформлення, та внесення за допомогою АСМО до ЕК МД відмітки про завершення митного оформлення та номера особистої номерної печатки; передача у встановлений строк ЕК МД до ЄАІС.

Незалежно від закінчення митних формальностей митний контроль за товарами може здійснюватися шляхом проведення документальних перевірок (митний пост-аудит) у порядку, передбаченому статтями 345 - 355 МК України [31].

Особливого правового регулювання потребує інший аспект діяльності магазинів безмитної торгівлі, а саме постачання, повернення та облік товарів, які реалізуються пасажирам повітряних та водних транспортних засобів міжнародного сполучення.

Постачання товарів магазинами безмитної торгівлі на повітряні та водні транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, для реалізації пасажирам цих рейсів здійснюється за письмовою заявою утримувача магазину безмитної торгівлі на ім'я керівника митного органу, у зоні діяльності якого розташований магазин, або особи, яка виконує його обов'язки, та на підставі відповідного договору між утримувачем магазину безмитної торгівлі та підприємством - експлуатантом зазначених транспортних засобів або іншим підприємством, уповноваженим експлуатантом на укладання таких договорів. Умови зазначеного договору не повинні передбачати перехід права власності на товари, що постачаються на транспортний засіб. Засвідчена утримувачем магазину безмитної торгівлі копія такого договору додається до заяви.

Постачання товарів магазином безмитної торгівлі на борт повітряного (водного) транспортного засобу комерційного призначення, що виконує міжнародний рейс, здійснюється під контролем посадових осіб митного органу в контейнерах під митним забезпеченням та/або забезпеченням утримувача магазину безмитної торгівлі. Посадовій особі митного органу, яка здійснює митний контроль та митне оформлення зазначених товарів, подаються товаросупровідні документи на ці товари та звіт про товари, поставлені, реалізовані та не реалізовані на повітряному (водному) транспортному засобі, форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Посадова особа митного органу перевіряє відповідність накладеного на контейнер забезпечення утримувача магазину безмитної торгівлі та товарів у контейнері відомостям, наведеним у звіті про товари, та за відсутності зауважень погоджує постачання товарів на повітряний (водний) транспортний засіб комерційного призначення шляхом проставляння на звіті відбитка особистої номерної печатки. Посадова особа митного органу має право перевірити вміст контейнера на будь-якому етапі постачання товарів магазином безмитної торгівлі на повітряний (водний) транспортний засіб комерційного призначення та повернення цих товарів з транспортного засобу до зазначеного магазину.

Після завершення повітряним (водним) транспортним засобом комерційного призначення міжнародного рейсу в прямому та зворотному напрямках товари, що не були реалізовані, повертаються з цього транспортного засобу в контейнерах під контролем посадових осіб митного органу до магазину безмитної торгівлі, який постачав їх на зазначений транспортний засіб. Якщо міжнародні рейси виконуються повітряним транспортним засобом через нетривалі проміжки часу, товари після закінчення чергового міжнародного рейсу можуть залишатися на такому транспортному засобі під забезпеченням утримувача магазину безмитної торгівлі до наступного міжнародного рейсу.

Облік товарів, що постачаються магазинами безмитної торгівлі на повітряні (водні) транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, та повертаються з цих транспортних засобів до магазинів, які постачали ці товари, ведеться утримувачами магазинів безмитної торгівлі окремо від обліку інших товарів, що реалізуються зазначеними магазинами.

Митний орган, у зоні діяльності якого розташований магазин безмитної торгівлі, затверджує технологічну схему постачання товарів зазначеним магазином на повітряні (водні) транспортні засоби комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси [9].

Висновок до Розділу ІІ

У другому розділі курсової роботи було розглянуто законодавчі підходи до визначення поняття митного режиму безмитної торгівлі та виокремлено його характерні риси. У цьому зв'язку, ми можемо виділити притаманні митному режиму ознаки:

- безмитній торгівлі властиві загальні риси, які визначають митний режим із системи адміністративно-правових режимів;

- товари, заявлені у даний митний режим, не призначені для вільного обігу на митній території України;

- товари знаходяться і реалізуються через спеціалізовані заклади торгівлі - магазини безмитної торгівлі;

- магазини безмитної торгівлі знаходяться у міжнародних пунктах сполучення;

- товари знаходяться під митним контролем;

- реалізація товарів у магазинах безмитної торгівлі має певні пільги: умовне звільнення від оподаткування митними платежами, незастосування заходів нетарифного регулювання, звільнення від проходження визначених видів контролю.

Також було зроблено загальний огляд умов застосування режиму безмитної торгівлі, котрі пов'язані з митним статусом товарів, їх походженням, особливостями поміщення у митний режим, а також завершенням застосування митного режиму.

У п. 2.3. розділу було здійснено спробу охарактеризувати особливості виконання митних формальностей, митного контролю та оформлення товарів, заявлених у митний режим безмитної торгівлі. Також було акцентовано на недосконалості відповідних правових інструментів регулювання.

Розділ ІІІ. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі

3.1 Правове регулювання відкриття та експлуатації магазинів безмитної торгівлі

Розглянувши нормативні положення та доктринальні підходи до розуміння митного режиму безмитної торгівлі, варто приділити увагу одній з «вітальних» складових застосування цього режиму - магазину безмитної торгівлі. Він являє собою утворення, через яке реалізується економічна складова митного режиму і яке не позбавлене нормативно-правового регулювання своєї діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 420 МК України магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі [9].

Наукова література, присвячена митному праву, давно і активно використовує термін «митні посередники». Відразу визначимося, що поняття «митний посередник», чи «суб'єкт митного посередництва», є доктринальними і в законодавстві відсутні. Хоча в такому формулюванні вони цілком передають зміст та сутність діяльності, що здійснюється цими суб'єктами. Новий МК України не винайшов особливої назви для подібних учасників митної справи, які безпосередньо не беруть участі в переміщенні товарів через митний кордон України, а надають при цьому різноманітні посередницькі послуги суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Розділ XV цього документа має назву «Здійснення митними органами контролю за окремими видами діяльності підприємств», відтак митними посередниками є підприємства, контроль за діяльністю яких покладено на митні органи [25, с. 231]. Новий МК України називає такі види підконтрольної їм діяльності: 1) митна брокерська діяльність; 2) відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі; 3) відкриття та експлуатація митного складу; 4) відкриття та експлуатація вільної митної зони комерційного або сервісного типу; 5) відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання; 6) відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу (ст. 404 МК України).

Усі митні посередники є підприємствами-резидентами. Поняття «підприємство» для цілей МК України визначено так само, як і в попередній його редакції. Під ним розуміється будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Визначення поняття «резиденти» вилучено з нової редакції МК України, яка натомість містить банкетну норму і відсилає до Податкового кодексу України. Відповідно до п.14.1.213 цього документа резидентами є юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітети; фізичні особи, які мають місце проживання в Україні [26]. Таким чином, підприємствами, що утримують магазини безмитної торгівлі, можуть бути юридичні особи, необов'язково ті, що підпадають під загальноприйняте визначення поняття «підприємство», незалежно від організаційно-правової форми, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які створені та функціонують відповідно до законодавства України.

Обов'язковою умовою діяльності митних посередників є необхідність отримання дозволів у компетентних органів. Згідно ст. 405 МК України для відкриття та експлуатації магазинів безмитної торгівлі надаються дозволи, після чого підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів.

Дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону (ч. 1 ст. 406 МК України) [9].

Порядок подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії й анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію магазинів безмитної торгівлі затверджено наказом Міністерства фінансів України №692 від 08.06.2012.

З метою одержання дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ до митного органу та органу охорони державного кордону, у зоні діяльності яких планується відкрити МБТ, підприємством подається заява на відкриття та експлуатацію МБТ (далі - Заява) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №692 від 08.06.2012

До Заяви додаються визначений пакет документів, як от виписка з ЄДРПОУ (ЄДРЮОФОП), довідка банку (банків) про поточні рахунки заявника в національній та/або іноземній валюті; 3) план пункту пропуску через державний кордон України з позначенням місця, де планується відкрити МБТ (у разі відкриття МБТ у пункті пропуску через державний кордон України); 4) копії документів, що підтверджують право власності або користування приміщенням, у якому плануються відкриття та експлуатація МБТ; 5) згода заявника на обробку його персональних даних відповідно до законодавства України; 6) план приміщення МБТ; 7) довідка органу державної податкової служби про відсутність у юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців заборгованості із сплати податків та зборів до державного та місцевих бюджетів.

Заява реєструється в день її надходження і розглядається митним органом та органом охорони державного кордону протягом 5 робочих днів після її реєстрації. Під час розгляду Заяви перевіряється достовірність відомостей, зазначених у поданих заявником документах. Митним органом також перевіряється відповідність передбачуваного для МБТ приміщення вимогам статей 420 та 421 Митного кодексу України.

Мотивовані висновки щодо можливості або неможливості відкриття МБТ разом з наданими документами, митний орган та орган охорони державного кордону подають відповідно до Держмитслужби України (Міністерства доходів і зборів України) та Адміністрації Держприкордонслужби України. Висновок митного органу, зокрема, має містити повні відомості про МБТ та організацію в ньому митного контролю за товарами, що переміщуються через митний кордон України. Копії документів зберігаються у митному органі та органі охорони державного кордону.

Подані до Держмитслужби України (Міністерства доходів і зборів України) та Адміністрації Держприкордонслужби України документи розглядаються спільною робочою групою, створеною відповідно до спільного наказу двох відомств. Якщо документи відповідають вимогам, установленим Митним кодексом України та законодавством України з питань охорони державного кордону, наказом Держмитслужби України (Міністерства доходів і зборів України) й Адміністрації Держприкордонслужби України протягом 15 робочих днів після надходження документів до Держмитслужби України заявнику надається дозвіл на відкриття та експлуатацію МБТ (далі - дозвіл). Як бачимо, загальний час від моменту подання заяви до видачі дозволу не перевищує нормативу на строк розгляду заяви, визначеного ст. 409 МК України - 20 днів.

На підставі наказу про надання дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ підприємство включається Держмитслужбою України до реєстру МБТ. Ведення реєстру МБТ забезпечується Держмитслужбою України. Витяг з реєстру МБТ видається підприємству Держмитслужбою України протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу.

У наданні дозволу може бути відмовлено за результатами засідання спільної робочої групи Держмитслужби України й Адміністрації Держприкордонслужби України у разі:

коли приміщення МБТ не відповідає вимогам статей 420 та 421 Митного кодексу України;

відсутності документів, зазначених у пунктах 3 та 4 цього Порядку, або коли у цих документах містяться неправдиві відомості;

коли розташування такого магазину в пункті пропуску через державний кордон України ускладнюватиме забезпечення режиму, установленого у цьому пункті пропуску відповідно до законодавства.

Мотивована відмова в наданні дозволу надсилається Держмитслужбою України заявникові в письмовій формі. Оскарження рішення про відмову у наданні дозволу здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Держмитслужба України в 10-денний строк від дня надання дозволу інформує про це орган державної податкової служби за місцем реєстрації заявника як платника податків та відповідний орган державної статистики.

Дозвіл може бути переоформлений, анульований або його дія може зупинятись на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи.

Переоформлення дозволу, зупинення дії дозволу та анулювання дозволу здійснюються відповідно до статей 412 та 413 МК України.

Про зупинення дії або анулювання видається наказ. Завірена копія наказу про зупинення дії або анулювання дозволу видається заявникові або надсилається йому рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати видання такого наказу.

Оскарження наказу про зупинення дії чи про анулювання дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.

Протягом 30 днів з дня анулювання дозволу товари, які знаходяться у цьому магазині та перебувають в митному режимі безмитної торгівлі, підлягають декларуванню утримувачем магазину до іншого митного режиму або розміщенню в установленому Митним кодексом України порядку в іншому МБТ [27].

Надання та переоформлення дозволу на відкриття та експлуатацію МБТ надається на безоплатній основі (ст. 414 МК України).

Винятком із правила стосовно обов'язкового отримання дозволу на провадження певного виду підконтрольної митним органам діяльності є наявність у підприємства статусу уповноваженого економічного оператора і отримання ним дозволу на спрощення митних процедур (ч. 2 ст. 405 МК України). Уповноважені економічні оператори - це підприємства, створені відповідно до законодавства України, які відповідають умовам, встановленим МК України, та мають право користуватися певними спрощеннями. Такі підприємства можуть отримати сертифікати уповноваженого економічного оператора таких видів: 1) на спрощення митних процедур; 2) щодо надійності і безпеки; 3) на спрощення митних процедур та щодо надійності і безпеки.

Тож, якщо підприємство має сертифікат уповноваженого економічного оператора на спрощення митних процедур, хоча в деяких статтях він чомусь називається не сертифікатом, а дозволом, воно, окрім інших пільг (таких, наприклад, як здійснення митного контролю в першочерговому порядку, розміщення товарів на склад тимчасового зберігання закритого типу без отримання дозволу митного органу та інші) має право здійснювати всі види митної посередницької діяльності без отримання відповідного дозволу. Однак як такий статус може гарантувати дотримання підприємством усіх умов, що висуваються до провадження конкретного виду діяльності, залишається під питанням [25, с. 232].

Ст. 421 МК України встановлює вимоги до облаштування магазину безмитної торгівлі. Хоча наявне в тексті статті формулювання «може включати» ставить під питання влучність використання поняття вимоги. Отже, приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склади магазину, в тому числі склади для товарів, що реалізуються в торговельних залах, розташованих у різних пунктах пропуску, та переміщуються між ними виключно під митним контролем, та для майна, яке використовується у таких залах для реалізації зазначених товарів.

Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

У приміщенні магазину безмитної торгівлі створюється зона митного контролю. [9]

Основу правового статусу будь-якого суб'єкта, у тому числі й такого виду митного посередника як утримувача магазину безмитної торгівлі, складає система його прав та обов'язків. Розробники нового МК України не послідовно підійшли до встановлення прав і обов'язків підприємств-посередників. Так, МК України в статті 422 визначає права, обов'язки та відповідальність утримувача магазину безмитної торгівлі. Хоча відповідальність лише задекларована в назві статті, у тексті ж про неї навіть не згадується. Так, утримувач магазину безмитної торгівлі зобов'язаний: 1) своєчасно декларувати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, у тому числі товарні нестачі, що виникли не внаслідок умисних дій утримувача магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів; 2) виключити можливість надходження товарів до магазину та вживати всіх можливих заходів щодо запобігання вилученню товарів з магазину поза митним контролем, у тому числі виникненню товарних нестач; 3) дотримуватися положень Митного кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі; 4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і щоквартально подавати митному органу, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Утримувачі магазинів безмитної торгівлі можуть у порядку, передбаченому МК України, отримати дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу або складу тимчасового зберігання закритого типу для зберігання та наступного постачання в ці магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних, крім товарів, ввезення яких на митну територію України, вивезення за межі митної території України та/або переміщення митною територією України транзитом заборонено законом (ч. 2 ст. 422 МК України).

3.2 Митний статус та правила продажу товарів у магазинах безмитної торгівлі

Відповідно до ч. 2 ст. 420 МК України магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється.

Законодавство України передбачає нормативне регулювання такого продажу товарів. Йдеться про акт, який визначає порядок надходження, зберігання, підготовки до продажу і продажу товарів магазинами безмитної торгівлі - Постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1089 Про затвердження Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі.

Робота магазину безмитної торгівлі організовується таким чином, щоб забезпечити надходження, зберігання та продаж товарів відповідно до вимог Митного та Податкового кодексів України, інших нормативно-правових актів і зазначених правил.

Продаж товарів магазинами безмитної торгівлі здійснюється громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів, крім товарів, визначених у ч. 2 ст. 141та ч.4 ст. 420 МК України.

У магазині безмитної торгівлі з товарами можуть проводитися прості складські операції, а також операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції). Операції, що проводяться з товарами, не повинні змінювати характеристик, за якими ці товари були класифіковані згідно з УКТЗЕД.

Магазинами безмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на митному кордоні України або на транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси, фізичним особам, які від'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України. Факт продажу товару підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у двох примірниках), у якому повинні зазначатися номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека видається пасажирові, який придбав товар, а копія зберігається у магазині безмитної торгівлі протягом не менш як трьох років.

У разі коли між переліком товарів у документах, що подаються митному органу для декларування, і кількістю товарів, що фактично надійшли на склад магазину безмитної торгівлі, виявлено розбіжність, утримувач магазину безмитної торгівлі:

- разом з відповідною посадовою особою митного органу проводить опис товарів, яких не вистачає або кількість яких виявилася більшою ніж зазначено у документах;

- складає відповідний акт (у трьох примірниках), який підписується утримувачем магазину та посадовою особою митного органу;

- виконує інші дії, передбачені митним законодавством.

Товари, що реалізуються магазином безмитної торгівлі, повинні мати відповідне маркування, яке дає змогу їх легко ідентифікувати. Вид і метод маркування товарів затверджується керівником митного органу, в зоні діяльності якого відкрито магазин. Маркування товарів проводиться на складі магазину безмитної торгівлі у триденний строк після їх надходження та митного оформлення.

Посадові особи митного органу під час виконання службових обов'язків мають право доступу до приміщень магазину безмитної торгівлі у будь-який час.

На складі магазину безмитної торгівлі дозволяється здійснювати розпакування, пакування, перепакування та проводити операції, пов'язані із забезпеченням зберігання товарів і підготовкою їх до продажу. Товари повинні зберігатися на складі магазину безмитної торгівлі таким чином, щоб посадова особа митного органу могла провести їх перевірку.

Продаж товарів з допоміжних приміщень та із складу, за зразками, попереднім замовленням та в розстрочку, а також використання приміщень магазину безмитної торгівлі для зберігання та реалізації товарів, що не пройшли митного оформлення, не дозволяється.

Приміщення магазину безмитної торгівлі повинне відповідати вимогам, установленим статтею 421 МК України та іншими нормативно-правовими актами щодо регулювання питання роздрібної торгівлі, а також бути обладнаним засобами, які дають змогу забезпечити:

накладення митного забезпечення на всі місця доступу до приміщення магазину;

неможливість надходження або продаж товарів поза митним контролем;

надійне функціонування охоронної та пожежної сигналізації;

телефонний зв'язок посадової особи митного органу, яка здійснює митний контроль у магазині.

У неробочий час магазину безмитної торгівлі товари зберігаються в приміщеннях магазину з обов'язковим накладенням на зовнішні місця доступу до магазину митного забезпечення та пломб, печаток чи інших видів забезпечення утримувача магазину безмитної торгівлі з нанесеними на них реквізитами утримувача.

Магазин безмитної торгівлі відчиняється та зачиняється у присутності посадової особи митного органу.

Утримувач магазину безмитної торгівлі забезпечує належні умови для роботи посадової особи митного органу, персоналу магазину, а також вживає заходів для дотримання вимог, установлених законодавством про безпеку праці.

У магазинах безмитної торгівлі повинні розміщуватися на видному місці оголошення (рекламні листки) про те, що: 1)продаж товарів здійснюється лише за умови подання громадянами зазначених документів; 2) заборонено продаж алкогольних напоїв пасажирам віком до 21 року та тютюнових виробів - віком до 18 років; 3) касові чеки на товари повинні обов'язково зберігатися разом з проїзним документом до відправлення транспортного засобу в рейс або до виїзду з пункту пропуску через митний кордон України.

Утримувачем магазину безмитної торгівлі один раз на квартал проводиться інвентаризація. Митний орган у разі потреби має право проводити інвентаризацію товарів у приміщенні магазину в будь-який час його роботи.

Утримувач магазину безмитної торгівлі забезпечує ведення бухгалтерського обліку і звітності відповідно до законодавства. Рахунки (бухгалтерські книги) магазину безмитної торгівлі повинні бути доступними для ревізії у будь-який час роботи бухгалтерії магазину [32].

З метою впорядкування роботи магазинів безмитної торгівлі утримувач МБТ зобов'язаний подавати щомісяця звіт про рух товарів у магазині безмитної торгівлі. Державна митна служба України встановила форму такого звіту у наказі №512 від 31.07.2003. Це дозволило отримати однакову форму звітності від різних МБТ, а також посилити контроль з боку митних органів за рухом товарів, що знаходяться під митним контролем у магазинах безмитної торгівлі, недопущення випадків незаконних ввезення в такі магазини та реалізації в них товарів, посилення рівня відповідальності утримувачів магазинів безмитної торгівлі за дотримання вимог законодавства.

Дані наведені у звіті, підтверджуються підписом керівника магазину та печаткою цього суб'єкта господарювання. Звіт містить дані про номер вантажної митної декларації, її тип, найменування, кількість, вагу товару, що надійшов до магазину, кількість реалізованого товару, залишок товару в магазині [33].

3.3 Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі у контексті євроінтеграції України

Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства ЄС сфера митного права визначена однією із пріоритетних, що вимагає поступового приведення національного митного законодавства у відповідність до норм і стандартів Європейського Союзу.

Митне регулювання у праві ЄС ґрунтується на нормах Митного кодексу ЄС 1992 року, а також інших вторинних актів, зокрема, Регламенту Комісії (ЄЕК) №2454/93 від 02.07.1993. На відміну від інших галузей права, митне право ЄС практично повністю заступає норми національного митного законодавства держав-членів [34, с. 4].

Це важливо для розуміння і для подальшого розкриття особливостей функціонування магазинів безмитної торгівлі у розрізі європейського вибору України.

Митний кодекс ЄС оперує одночасно 2 категоріями - «митний режим» та «митна процедура». При цьому митний режим означає поміщення товарів у митну процедуру, поміщення у вільну зону або на вільний склад, зворотнє вивезення з митної території Співтовариства, знищення або визнання товарів відумерлою власністю. П. 16 ст. 4 МК ЄС наводить вичерпний перелік митних процедур [19]. У аспекті розкриття обраної теми підкреслюємо, що не вдасться знайти в жодному з цих переліків глосарію МК ЄС терміну «безмитна торгівля» або «магазин безмитної торгівлі» чи подібних їм. МК ЄС взагалі не використовує ці поняття.

Митні правила ЄС застосовуються уніфіковано на всій митній території співтовариства, яка включає території її держав-членів з деякими не значними виключеннями. Відповідно всі держави, що стають членами ЄС, доповнюють митну територію ЄС і повинні використовувати визнані митні правила Союзу. Україна, як держава, що виявила намір вступити до ЄС, та її громадяни повинні усвідомлювати, що у такому разі митна територія стане частиною єдиної митної території Союзу і на ній будуть діяти нові уніфіковані митні правила.

У 1999 році політика гармонізації законодавства держав-членів ЄС призвела до заборони безмитної торгівлі («Відсутність митних кордонів, означає відсутність мита, як інструменту впливу на економіку держав-членів Союзу. Національні економічні інтереси держав є внутрішніми економічними інтересами ЄС. Митні ставки залишаються інструментом тарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Але всередині Союзу такий бар'єр не матиме місця. Ми створили єдиний внутрішній ринок Європи, з рівним доступом та вільною конкуренцією.»).

Таким чином, у державах-членах ЄС не дозволена безмитна торгівля (duty free, tax free) для осіб, що подорожують всередині Співтовариства, або осіб, що прибувають з-за меж ЄС. Аеропорти, морські порти та інші міжнародні пункти пропуску мають «Магазини для подорожуючих» (Travel shop), у яких пасажирам продаються товари по конкурентним цінам. Така торгівля часто називається «вигідні придбання для подорожуючих» (travel value shopping). Також на даний момент у багатьох аеропортах країн ЄС є магазини для пасажирів, що прибувають, у яких вони можуть купити товари у залах видачі багажу. Проте всі такі товари обкладаються податками (для імпортних товарів - митом), незалежно від країни, звідки прибув пасажир. Пасажири, які вилітають міжнародним рейсом за межі ЄС, можуть зробити покупки у залах відльоту. Придбані таким чином товари повинні бути вивезені за межі території ЄС, до країн, що не є членами ЄС. Це є найбільш схожою до всесвітньо поширеної моделі магазинів безмитної торгівлі схемою.

Час від часу роздрібні магазини внутрішньої торгівлі у міжнародних портах рекламують свої товари як такі, що звільнені від податків, хоча зазвичай це означає лише тимчасову акцію або систему знижок. Єдиними неоподатковуваними товарами у внутрішніх магазинах країн ЄС є товари, що продаються за схемою повернення податку (tax refund).

Tax refund - це система повернення суми податку (ПДВ) на покупки, зроблені іноземними громадянами при зворотному перетині кордону тієї країни, де вони були зроблені. Для юридичних осіб діє система повернення суми ПДВ з витрат, понесених на закордонні ділові поїздки - Business Tax free.

Система повернення податку діє у державах-членах ЄС. За нею туристи отримують можливість повернути кошти з податку на продаж товарів, придбаних під час візиту у європейську країну. Іноземні особи, що не є громадянами країн ЄС і повертаються до країн за межами зони ЄС, мають можливість скористатися схемою повернення податку, за якою сплачені кошти в рахунок податку з продажу (ПДВ) повертаються покупцю при виїзді з Європи. У аеропортах є спеціально обладнані місця, у яких здійснюється таке повернення [35].

Для повернення податку необхідно виконання кількох вимог і, звісно, дотримання процедури. Покупка товарів у магазині повинна бути здійснена на певну суму (від 40 до 200 євро, в залежності від країни перебування). Продавець або касир, після пред'явлення закордонного паспорту особи, повинен надати вам і заповнити відповідні поля чеку Tax Free (Tax Free Shopping Cheque) - проставити суму покупки, дані покупця, суму сплаченого податку, а також надати інформацію стосовно компаній, у яких цей чек можна перевести в готівку (основні оператори - Global Refund, Premier Tax Free и CashBack). Продавець запаковує товар і опечатує спеціальною наліпкою, адже до моменту перетину кордону розпаковувати пакунок не можна.

У митниці країни перебування в момент від'їзду особі необхідно проставити штамп на чекові на підтвердження вивозу товару за кордон.

Поверненню підлягають ПДВ, спеціальний споживчий податок (якщо встановлено у країні). Податок повертається у обраній особою валюті готівкою, або, якщо оплата покупки була здійснена безготівковою карткою - на банківський рахунок особи.

Повернення податку можливе не лише у пунктах в аеропортах, а й представництвах відповідних компаній в Україні. В Україні таке повернення здійснює представництво та філіали фірми Global Refund.

Для переведення у готівку чеків і здійснення операції із повернення податку встановлено відповідний строк, який варіюється в залежності від країни візиту (наприклад, чеки із Чеської Республіки потрібно перевести у готівку не пізніше ніж через 4 тижні після виїзду) [36].

Таким чином, можемо побачити багато спільних рис у тому, як держави-члени ЄС використовують іншу систему неоподатковуваної торгівлі товарами, ніж існуючі магазини безмитної торгівлі. Така система має значний ряд переваг, перш за все для споживачів і покупців товарів. З іншого боку процедура повернення податку є досить складною із точки зору її організації та державного регулювання. Виходячи з сучасних українських реалій, повне запровадження і заміна системою повернення податків інституту митного режиму безмитної торгівлі мала б безліч перешкод на шляху впровадження, і невідомо чи пройшла би цей шлях до кінця. Адже це призвело б до знищення одного із видів митних посередників та цілого митного режиму. Адміністративне навантаження на знищення та процес формування такої системи було б надважким. Тому, навіть у контексті європейського вибору України, це питання підлягає дуже ретельному і обережному вивченню.

Митний кодекс Митного Союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації містить положення стосовно правового регулювання застосування митної процедури безмитної торгівлі та правового статусу утримувачів магазинів безмитної торгівлі (Глава 3 «Взаємовідносини митних органів із учасниками ЗЕД та особами, що здійснюють діяльність у сфері митної справи» (ст.ст. 33-37), Глава 41 «Безмитна торгівля» (ст.ст. 302-306) [18]. У цих частинах кодексу ми можемо побачити дуже багато спільних рис із сучасною діючою в Україні системою магазинів безмитної торгівлі.

Висновок до Розділу ІІІ

Розділ ІІІ курсової роботи присвячено характеристиці особливостей діяльності магазинів безмитної торгівлі, адже вони є закладами (місцями), де знаходить своє практичне втілення правове регулювання безмитної торгівлі.

Отже, було визначено магазин безмитної торгівлі як спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску для міжнародного сполучення, на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі. Далі було розглянуто особливості правового статусу утримувача магазину безмитної торгівлі та вимоги для набуття звання такого митного посередника. Детально описано порядок відкриття та реєстрації магазину безмитної торгівлі, вимоги до облаштування торговельного закладу та обов'язки утримувача магазину.

Окремої уваги заслуговує надходження, зберігання, підготовка до продажу і продаж товарів магазинами безмитної торгівлі, чому було присвячено відповідну частину розділу ІІІ. Нормативно-правові акти досить ретельно регламентують статус товарів та характер поводження з ними при реалізації через магазини безмитної торгівлі. Таким чином, держава встановлює досить сильний контроль за рухом товарів у магазинах безмитної торгівлі і зобов'язує їх утримувачів дбати про дотримання нормативних вимог.

Окрім того, проаналізовано практику продажу неоподатковуваних товарів у країнах ЄС, хоча й не можна назвати її безмитної торгівлею. Природнім є те, що у ЄС застосовується найбільш ефективна система повернення податків, адже економічна модель ЄС побудована на спільному економічному та об'єднаному митному просторі, і значно відрізняється від системи, що застосовується в державах, які не є членами ЄС. Як результат, сформульовано висновок про те, що запровадження tax refund у якості заміни МБТ матиме більше негативних наслідків, аніж позитивних.

ВИСНОВКИ

Митні режими, як інститут митного права, представляють собою комплексний правовий інститут із специфічним змістом та структурою, який забезпечує регулювання суспільних відносин, пов'язаних із переміщенням через митний кордон держави товарів та інших предметів як фізичними, так і юридичними особами.

Об?єктом дослідження курсової роботи виступало правове регулювання митного режиму безмитної торгівлі. Митний кодекс України надає наступне визначення: безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних і водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У курсовій роботі було визначено властиві ознаки цього митного режиму та умови його застосування. Відзначимо, що джерелом нормативно-правового регулювання у більшості випадків виступає Митний кодекс України. Що природно, було проведено деяке порівняння із попередником чинного кодексу, Митним кодексом Митного Союзу та Митним кодексом ЄС.

Виконання митних формальностей при оформленні товарів у митному режиму безмитної торгівлі відбувається у загальному порядку, протее має свї особливості (наприклад, митні формальності здійснюються митним органом, у зоні якого знаходиться МБТ, утримувач МБТ зобов?язаний подавати декларацію щомісячно тощо). Порядок застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі, затверджений наказом Держмитслужби від 07.04.2011№287, не має правових основ для подальшого застосування у зв'язку із втратою чинності наказу. Підставою для втрати чинності наказу Держмитслужби №287 став наказ Міністерства фінансів України №657 від 31.05.2012 Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму. Не зважаючи на скасування попереднього порядку, новий наказ не встановлює жодного нового порядку правового регулювання застосування митних формальностей у митному режимі безмитної торгівлі. Виконання митних формальностей в цьому режимі залишається поза спектром нормативного регулювання наказу Мінфіну. Враховуючи оновлення митного законодавства України, що відбулося у 2012 році, логічним було б внесення змін до існуючого наказу про порядок застосування митного режиму магазину безмитної торгівлі, а не його повне скасування і відсутність наступника у правовому регулюванні.

Іншою важливою складовою правового регулювання безмитної торгівлі є правові положення щодо відкриття та функціонування магазинів безмитної торгівлі. Розділ ІІІ курсової роботи присвячено саме висвітленню цього питання. Окремо описавши порядок відкриття та експлуатації магазинів безмитної торгівлі, не можна не зазначити практичну проблему, з якою стикаються особи при реалізації процедури. Це інституційний рівень організації - куди звертатися особам при поданні заяви, переоформленні чи анулюванні дозволів? Загальне нагальне питання - розподіл повноважень у структурі Міністерства доходів та зборів України. Переконані, що ця проблема є короткостроковою і буде вирішена найближчим часом.

Нормативно-правові акти досить ретельно регламентують статус товарів та характер поводження з ними при реалізації через магазини безмитної торгівлі. Таким чином, держава встановлює досить сильний контроль за рухом товарів у магазинах безмитної торгівлі і зобов'язує їх утримувачів дбати про дотримання нормативних вимог.

Список використаної літератури

1. Харечко Н.В. Щодо визначення поняття надзвичайного адміністративно-правового режиму//Кримський юридичний вісник. - 2010. - № - С. 18-25

2. Рушайло В. Б. Адміністративно-правові режими / Рушайло В. Б. - М., 2000. - 21с.

3. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве [Текст] / С. С. Алексеев. - М.: Юрид. лит, 1989. - 288 с.

4. Крестьянінов О.О. Правове регулювання митних режимів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 /Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. -- Х., 2002. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/_scripts/wwwi32.exe/[in=_scripts/ep.in]

5. Бахрах Д. Н. Адміністративне право / Бахрах Д. Н. - М., 1996. - с. 202

6. Розанов И. С. Административно-правовые режимы по законодательству РФ, их назначение и структура // Гос-во и право. - 1996. - № 9. - с. 84 - 91

7. Резнік І.М. Співвідношення категорій «адміністративно-правовий режим» та «митний режим». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vamsu_pravo/2009_1/Reznik/Reznik.htm

8. Настюк В.Я., Бєлєвцева В.В. Адміністративно-правові режими в Україні:монографія/НастюкВ.Я., Бєлєвцева В.В. - Х.: Право, 2009. = 128 с.

9. Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4495-17

10. Митне право України: навч. посібник/За заг. ред. В.В. Ченцова та Д.В. Приймаченка/Вид. 2. - К.: Істина, 2008. - 328 с.

11. Мінка Т. Підходи до класифікації адміністративно-правових режимів//Публічне право. - 2011. - № 2. - С. 40-47

12. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса / Ю.А.Тихомиров.- М.: Издание г-на Тихомирова М. Ю., 1998.- 798 с.

13. Битяк Ю. П. Административное право Украины: [учебник] / Сост. Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук и др. [Под ред. проф. Ю. П. Битяка].- 2-е изд., перераб. и доп.- Х.: Право, 2003.- 576 с

14. Адміністративне право України / [За заг. ред. Г. Ю. Гулєвської, Т. О. Коломоєць].- К.: Істина, 2007.- 216 с

15. Гостєв В.В. Поняття та використання адміністративно-правових режимів в сучасних умовах. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlduvs/2010_1/10_1_3_5.pdf

16. Митний кодекс України від 12.12.1991 № 1970-XII - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T197000.html

17. Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/92-15

18. Митний кодекс Митного Союзу від 27 листопада 2009 року (в ред.. протоколу від 16 квітня 2010 року). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tsouz.ru/Docs/Kodeks3/Pages/default.aspx