Правове регулювання митного режиму безмитної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра адміністративного та митного права

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Правове регулювання митного режиму безмитної торгівлі»

Дніпропетровськ

2013

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Митний режим як різновид адміністративно-правових режимів

1.1 Поняття і класифікація адміністративно-правових режимів.

1.2 Поняття митного режиму та його місце у системі адміністративно-правових режимів.

1.3 Види митних режимів за українським законодавством.

Висновок до Розділу І.

Розділ ІІ. Нормативно-правове забезпечення митного режиму безмитної торгівлі

2.1 Поняття та ознаки безмитної торгівлі.

2.2 Нормативно визначені умови застосування митного режиму безмитної торгівлі.

2.3 Виконання митних формальностей відповідно до митного режиму безмитної торгівлі.

Висновок до Розділу ІІ.

Розділ ІІІ. Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі

3.1 Правове регулювання відкриття та експлуатації магазинів безмитної торгівлі.

3.2 Митний статус та правила продажу товарів у магазинах безмитної торгівлі.

3.3 Особливості діяльності магазинів безмитної торгівлі у контексті євроінтеграції України

Висновок до Розділу ІІІ.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Безмитна торгівля, як економічний, правовий та фінансовий інститут є невід?ємною частиною економіко-правової моделі розвитку Українського суспільства.

Протягом багатьох років туристи мали можливість придбати дешевші товари в аеропортах, на борту літака і морського судна, а також на території спеціальних безмитних портів. Ця схема, спочатку розрахована на пасажирів океанічних лайнерів, діяла починаючи з першої половини XX ст., а в 1944 р. поширилася і на пасажирів повітряних суден. Перший у світі магазин безмитних товарів (що й досі функціонує) був відкритий Бренданом О?Реганом в аеропорту Шаннон в 1947 р., коли Ірландський парламент прийняв Закон «Про безмитну торгівлю в аеропортах». Саму модель сучасних магазинів безмитної торгівлі розробили американські підприємці Чарльз Філі та Роберт Міллер у 1960 році. Магазини безмитної торгівлі почали діяти у США, Гонконгу та поширились у Європі. Основною передумовою їх шаленої популярності була можливість портів, аеропортів та перевізників отримати збільшення прибутків.

Актуальність теми курсової роботи зумовлена зміною нормативних інструментів правового регулювання застосування митного режиму безмитної торгівлі в Україні внаслідок оновлення митного законодавства України.

Метою курсової роботи є аналіз, дослідження та характеристика нормативно-правового регулювання митного режиму безмитної торгівлі. Поставлена мета визначає ряд завдань, які ставимо перед собою при написанні курсової роботи:

1) визначення ролі та місця митних режимів у системі адміністративно-правових режимів;

2) визначення поняття, виокремлення та характеристика властивих рис митного режиму безмитної торгівлі;

3) опис та аналіз умов застосування митного режиму безмитної торгівлі, встановлених законодавством України;

4) особливості здійснення митних формальностей при застосуванні безмитної торгівлі;

5) розгляд порядку відкриття та експлуатації магазинів безмитної торгівлі, визначеного нормативними актами, а також дослідження правового статусу утримувача магазину безмитної торгівлі;

6) порядок продажу товарів у МБТ, їх митний статус та особливості контролю митних органів за рухом товарів у магазинах безмитної торгівлі;

7) вплив глобалізаційних процесів на правове регулювання безмитної торгівлі, у розрізі європейського вибору України.

Варто зазначити, що проблема правового регулювання безмитної торгівлі залишається практично нерозкритою у науці митного права. Комплексне дослідження розвитку безмитної торгівлі в Україні провели Вінник С.Ф., Рашдорф З.Х. Окремі аспекти діяльності магазинів безмитної торгівлі досліджували Бондаренко І.О., Лужанська Н.О., Міщенко І.В., Степанюк С.А. Проте всі зазначені дослідники не розглядали правові вимоги застосування митного режиму безмитної торгівлі у контексті оновлення митного законодавства України.

Під час написання курсової роботи були використані загальні та спеціальні методи дослідження. Серед філософських методів передусім для систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації тощо використовувалися принцип об'єктивності, гносеологічний та діалектичний підходи. Використання спеціальних методів, як от: формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм дозволило проаналізувати правове регулювання безмитної торгівлі.

Розділ І. Митний режим як різновид адміністративно-правових режимів

1.1 Поняття і класифікація адміністративно-правових режимів

Розгляд та аналіз поняття митного режиму та характеристика правового регулювання одного з видів митних режимів, умов та особливостей застосування у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності неможливо без визначення понять «правовий режим» та «адміністративно-правовий режим».

Визначення поняття і сутності адміністративно-правових режимів залежить від з'ясування поняття і співвідношення термінів «режим», «правовий режим», «адміністративно-правовий режим». Ці поняття співвідносяться між собою як загальне, особливе та часткове.

Під режимом, як правило, розуміється спеціальний режим деяких об'єктів або видів діяльності, закріплених правовими нормами та забезпечених сукупністю юридичних засобів, систем, методів, правил, заходів, установлених для досягнення певної мети.

Правовий режим являє досить широке юридичне поняття. Він означає багатогранне правове явище, яке виявляється у специфічному комплексі прийомів і засобів правової регламентації [1, с.18].

На думку В.Б. Рушайла, «правовий режим це - закріплені в законодавстві права, обов'язки й відповідальність, система заходів, яка використовується для досягнення поставленої мети, і система правового впливу, що полягає у специфіці прийомів регулювання механізму цього впливу» [2, c.47].

Одна з найвідоміших - позиція С.С. Алексєєва. Він вважає, що правовий режим - це порядок регулювання, який відображається в комплексі правових засобів, котрі характеризують особливе сполучення взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобов'язань і створюють особливу спрямованість регулювання. [3, c.18]

Специфічним інститутом державного управління, який повинен забезпечити управління в особливих, неординарних ситуаціях, коли з боку держави необхідні додаткові зусилля для підтримання нормальної обстановки, є адміністративно-правові режими [4].

На думку Д.М. Бахраха, під адміністративно-правовим режимом слід розуміти поєднання адміністративно-правових заходів регулювання, зумовлене централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу, що виражається в тому, що суб'єкти правовідносин за своїм статусом займають юридично нерівні позиції [5].

І.С. Розанов характеризує адміністративно-правовий режим, 1) як встановлену в законодавчому порядку сукупність правил діяльності, дій або поведінки громадян та юридичних осіб; 2) як порядок реалізації своїх прав у певних умовах і ситуаціях, забезпечення і підтримання суверенітету й оборони держави, інтересів безпеки і охорони громадського порядку спеціально створеними для цієї мети службами державного управління. [6, c.85]

М. В. Ковальова, поєднуючи ряд згаданих загальнотеоретичних та галузевих підходів, визначає адміністративно-правовий режим як форму правового регулювання, що побудована на комплексі юридичних і організаційно-технічних процедур та адміністративно-правових засобів і визначає міру можливої та належної поведінки суб'єктів і надає особливу спрямованість суспільним відносинам у сфері державного управління [7].

Кожний адміністративно-правовий режим складається із низки елементів, що визначають його структуру:

- мети адміністративно-правового режиму;

- адміністративно-правового методу, який ґрунтується на засадах влади й підкорення, імперативному типі регулювання і виражається в юридичній нерівності суб'єктів правовідносин;

- встановленої в законодавчому порядку сукупності правил діяльності, дій або поведінки громадян, юридичних осіб, державних органів та їх посадових осіб, і реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях (умовах), тобто «режимних правил»;

- спеціальних служб державного управління («режимних органів»), на які покладено завдання здійснення мети адміністративно-правового режиму;

- просторово-часових рамок дії адміністративно-правового режиму.

Ці елементи дозволяють виділити у структурі адміністративно-правових режимів дві взаємопов'язані сторони - змістовну і формальну [4]. Змістовна сторона - це причини і цілі існування режиму, його організаційні, економічні елементи, пов'язані з ним дії; формальну сторону складають суб'єкти, терміни, територія, на якій встановлюється режим, процедура його ведення, скасування, зміни, система «режимних» обов'язків і прав.

Настюк В.П. виділяє наступні ознаки адміністративно-правових режимів: визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних і юридичних осіб; вимушена детальна регламентація діяльності державних органів і громадських організацій; введення додаткових правил або вилучення із загальнообов'язкових норм правового характеру; установлення особливого контролю за належним дотриманням правопорядку у сфері дії особливого режиму і встановлення деяких обмежувальних заходів. [8, c.12]

Виходячи з вищевикладеного, можна виділити наступні ознаки адміністративно-правових режимів:

- застосовуються у сфері державного управління;

- базуються на нормах адміністративного права;

- певною мірою трансформують правовідносини, що перебувають у сфері їх впливу;

- змінюють правовий статус суб'єктів правовідносин;

- діють у певних специфічних ситуаціях.

Визначивши головні ознаки адміністративно-правового режиму, варто звернути увагу на положення Митного кодексу України, в якому у п.25 ст. 4 визначається, що митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення [9]. Порівнявши його з установленими вище ознаками адміністративно-правового режиму, можна з'ясувати, що митний режим є різновидом адміністративно-правового за такими ознаками:

1) митний режим застосовується у сфері митної справи, тобто безпосередньо пов'язаний з митною політикою як системою напрямків та принципів діяльності держави, котра, безперечно, має управлінський характер. Отож, митний режим застосовується у сфері державного управління;

2) митний режим - це сукупність норм;

3) митний режим установлює порядок переміщення товарів через митний кордон та обсяг митних процедур, які застосовуються. Тому правові відносини в межах одного з видів режиму трансформуються й істотно відрізняються від правовідносин, що складаються в межах іншого виду митного режиму;

4) шляхом застосування одного з видів митних режимів власник товарів, що переміщуються через митний кордон, змінює коло своїх юридичних прав та обов'язків, тобто його правовий статус певною мірою змінюється.

Таким чином, адміністративно-правовий режим є різновидом правового режиму. В свою чергу митний режим є різновидом адміністративно-правового режиму, поєднуючи його ознаки з ознаками фінансового правового регулювання, про що свідчить неоднакове встановлення розмірів податків для різних митних режимів. [10, c.156]

Важливе значення для розуміння змісту, місця та значення митних режимів в системі адміністративно-правових режимів мають підходи до класифікації останніх. З даного питання в літературі також існує багато підходів.

Ю. А. Тихомиров вирізняє три групи адміністративно-правових режимів за критерієм мети режимів: 1) адміністративно-правові режими певних державних станів (режими надзвичайного і воєнного стану, охорони державного кордону (прикордонний режим), митний режим, режим прикордонної торгівлі та режим вільних економічних зон). Вчений відносить до цієї ж групи і режим протекціонізму [11, c. 40-41]; 2) адміністративно-правові режими громадян: дозвільний режим (придбання вогнепальної зброї та ін.); процедури вирішення питань про громадянство; порядок в'їзду в країну та виїзду з неї громадян, іноземних громадян та осіб без громадянства; паспортна система та режим прописки; реєстрація громадських об'єднань та ін.; 3) обліково-легалізуючі режими, що стосуються як офіційної реєстрації юридичних і фізичних осіб, так і регламентації нормативних вимог до окремих видів діяльності: державна реєстрація суб'єктів підприємницької (господарської) діяльності; ліцензування окремих видів підприємницької діяльності; реєстрація учасників зовнішньоторговельної діяльності; стандартизація і сертифікація; 4) функціональні адміністративно-правові режими, покликані забезпечувати функції управління в різноманітних сферах діяльності - податковій, санітарній, екологічній та ін. [12, c. 404].

Ю.П. Битяк адміністративно-правові режими поділяє за критерієм масштабу волі громадян та організації у використанні їхніх можливостей для реалізації суб'єктивних прав. За цією класифікацією вирізняють пільгові та обмежувальні режими. Перші надають громадянам та організаціям додаткові права і свободи (пільги) у здійсненні ними певних прав чи свобод, наприклад, пільги учасникам бойових дій або постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Інші, навпаки, запроваджують особливі правила використання громадянами та організаціями їхніх прав і свобод або встановлюють заборону на їх здійснення [13, c.101-102].

Т.О. Коломоєць адміністративно-правові режими поділяє на такі види: 1) за територією: загальнодержавні й такі, що діють в окремих регіонах або місцях (режим прикордонної зони); 2) за часом дії: постійні, тимчасові та ситуаційні; 3) за глибиною змін у конституційному статусі громадян та організацій: звичайні та спеціальні; 4) за масштабами волі громадян та організацій у використанні їхніх можливостей для реалізації суб'єктивних прав: пільгові та обмежувальні; 4) за окремими об'єктами: режими заповідників; вогнепальної зброї; 5) за видами діяльності: оперативно-розшукової діяльності, підприємницької діяльності тощо. [14, c. 115]

Настюк В.П. в монографічному дослідженні визначає наступні види адміністративно правових режимів: захисту державної таємниці; прикордонний; в'їзду в України і виїзду з неї; ліцензійно-дозвільної системи; санітарний; митний; паспортно-візовий. [8, c. 46]

Деякі дослідники критерієм класифікації визначають ступіть належності адміністративно-правових режимів до забезпечення національної безпеки, поділяючи їх на: 1) режими забезпечення безпеки держави (державної таємниці, державного кордону, в'їзду до України, перебування іноземних громадян на території України та ін.); 2) режими забезпечення громадського порядку (порядку обігу вогнепальної зброї, вибухових та отруйних речовин,радіоактивних ізотопів, наркотичних речовин, дотримання паспортно-візових правил); 3) адміністративно-правові, які спрямовані на досягнення цілей в інших галузях управління (митний, санітарний та ін.); комплексні адміністративно-правові (в умовах масових заворушень, епідемій, епізоотій, стихійних лих, техногенних процесів,воєнної загрози та ін.) [15].

Але найбільш поширеним є поділ адміністративно-правових режимів на загальні та спеціальні, а також на постійно діючі й тимчасові. Застосування спеціальних адміністративно-правових режимів пов'язано з якимись екстраординарним ситуаціями (наприклад, режим надзвичайного стану). Застосування загальних режимів не потребує якихось виняткових обставин (адміністративно-правовий режим проживання та переміщення іноземців, прикордонний режим, режим сприяння інвестуванню тощо). Щодо класифікації митних режимів за даними двома критеріями, то їх запровадження не пов'язане з надзвичайними подіями чи введенням певних юридичних обмежень конституційних прав громадян, що дозволяє віднести їх до числа загальних адміністративно-правових режимів. За класифікацією за терміном дії митні режими не можна віднести однозначно ані до першої групи, ані до другої, оскільки деякі види митних режимів обмежені чітким строком (тимчасове ввезення, тимчасове вивезення тощо), а інші є безстроковими (експорт, імпорт).

1.2 Поняття митного режиму та його місце у системі адміністративно-правових режимів

Поняття митного режиму можна розглядати в декількох аспектах. Так, митний режим може виступати інститутом митного права або як загальнодержавний режим, який встановлює порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Митні режими, як інститут митного права, представляють собою комплексний правовий інститут із специфічним змістом та структурою, який забезпечує регулювання суспільних відносин, пов'язаних із переміщенням через митний кордон держави товарів та інших предметів як фізичними, так і юридичними особами.

Інститут митних режимів охоплює такі групи відносин:

- щодо встановлення загальних правил митних режимів;

- між різними ланками виконавчої влади, а також між різними ланками митної служби України щодо порядку застосування митних режимів;

- між митними органами та фізичними і юридичними особами, щодо переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України;

- щодо володіння, користування, розпорядження товарами та іншими предметами, які переміщуються через митний кордон України;

- щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які переміщують товари та інші предмети через митний кордон України;

- щодо встановлення відповідальності за порушення правил митних режимів, та притягнення до відповідальності осіб, які порушують ці правила та інші[4].

Поняття митних режимів, як правового інституту, об'єднує в собі норми різних галузей права: митного, адміністративного, цивільного, податкового та ін. Комплексність даного інституту митного права також обумовлюється й тим, що свою функцію вони виконують за допомогою поєднання адміністративно-правових та цивільно-правових заходів регулювання, тарифних та нетарифних методів.

Тобто, «митний режим», як правовий інститут - це система правових норм, які регулюють відносини: що складаються у процесі переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; щодо володіння, користування, розпорядження товарами та іншими предметами, які переміщуються через митний кордон України; що безпосередньо пов'язані із вищезазначеними відносинами (забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб при переміщенні товарів та інших предметів, відповідальність за порушення правил митних режимів та ін.).

Розглядаючи митний режими в іншому контексті, варто відзначити, що митний режим відіграє значну роль у правовому регулюванні суспільних відносин, які складаються у сфері митної справи. Саме тому законодавець присвятив йому досить багато уваги, виділивши в чинному Митному кодексі України розділ V «Митні режими». Цей розділ містить вичерпний перелік видів митного режиму, які можуть застосовуватись під час переміщення товарів через митний кордон України, а також дає досить детальну характеристику кожного з них.

В Митному кодексі України 1991 р. не роз'яснювалося поняття «митний режим», не наводився їх перелік (лише в розділі IV вказувався загальний порядок стосовно пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів) [16].

Митний кодекс України 2002 року визначав у п. 16 ст. 1, що митний режим - це сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України обумовлюють порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються [17].

Новий Митний кодекс України визначив у п. 25 ст. 4 «Визначення основних термінів та понять» митний режим як комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення [9].

Кіотська Конвенція не оперує поняттям «митний режим». Натомість Конвенція оперує поняттям митні процедури, але не надає його визначення.

Кодекс Митного союзу Республіки Білорусія, Республіки Казахстан та Російської Федерації також використовує поняття митні процедури замість митних режимів, але на відміну від міжнародного законодавства, визначає у ст. 4 митні процедури як сукупність норм, що визначає для митних цілей вимоги та умови використання та (або) розпорядження товарами на митній території Митного союзу та за її межами [18].

Митний кодекс Європейського Союзу не містить визначення поняття «митний режим», надаючи при цьому у п. 15 ст. 4 вичерпний перелік митних режимів [19].

В науковій літературі категорія «митний режим» вживається в значенні загального та спеціального митних режимів. Загальний митний режим це постійний, загальнодержавний режим, який встановлює засади порядку переміщення через митний кордон України товарів, транспортних засобів та інших предметів. До компонентів загального митного режиму можна віднести: єдину митну територію; загальний порядок переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України; встановлену на законодавчому рівні систему загальних обмежень та заборон, щодо ввезення в Україну, вивезення за її межі або транзиту через її територію окремих товарів чи інших предметів; засади митного контролю; засади митного оформлення; закріплення на законодавчому рівні митних платежів, якими обкладаються товари при переміщенні через митний кордон України; загальні правила користування товарами та іншими предметами, що знаходяться під впливом дії митного режиму та ін.

За допомогою спеціальних митних режимів встановлюється конкретний порядок переміщення товарів через митний кордон України; умови їх знаходження та допустимого використання на митній території (або за її межами); права та обов'язки бенефіціара митного режиму; у деяких випадках, також вимоги до певних товарів, правового статусу особи, яка переміщує їх через митний кордон. Спеціальний митний режим потрібно розглядати як систему правових норм, що визначають у митних цілях: статус товарів, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; статус юридичних і фізичних осіб, які мають до цього відношення; сукупність митних процедур, пов'язаних із розміщенням товарів та інших предметів під обраний митний режим, знаходженням під його дією та припиненням його дії.

Критеріями виокремлення спеціальних митних режимів є наступні: походження товарів, що розміщуються під дію митного режиму; напрям переміщення товарів і транспортних засобів; сплата митних платежів або встановлення пільг щодо їх сплати; правила користування, володіння й розпорядження товарами та іншими предметами, які знаходяться під дією митного режиму; термін знаходження під режимом; статус товарів після завершення митного оформлення та ін. [4].

У юридичній науці триває полеміка стосовно розмежування категорій «митний режим» і «митно-правовий режим». Зокрема, В.С. Нерсесянц підкреслює, що зміст митного режиму становлять не тільки положення, які знайшли своє вираження в нормах права й, відповідно, є загальнообов'язковими, формально визначеними, охоронюваними державою, а й технічні норми (під час функціонування митного режиму посадова особа митного органу здійснює митний огляд із застосуванням технічних пристроїв) та інші норми (наприклад корпоративні).

Під митно-правовим режимом розуміють сукупність правових норм, які, залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів, визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на митній території держави; встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин, що при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, які здійснюються митними органами [20, с. 308].

Можна погодитися з думкою О.М. Козиріна про зміст митного режиму, до якого він відносить:

1) умови митного режиму -- обставини, які обумовлюють можливість розміщення під нього товарів та транспортних засобів;

2) вимоги -- дії, під час виконання яких є можливість завершити митний режим;

3) обмеження -- прямі або непрямі заборони здійснення з ними деяких дій.

При цьому в рамках одного митного режиму можуть установлюватись вимоги, умови, обмеження і не тільки загального характеру, а й ті, що належать до окремих видів товарів [21, с.111-114].

адміністративний правовий митний торгівля

1.3 Види митних режимів за законодавством України

Для глибшого розуміння змісту категорії «митний режим» необхідно визначити види митних режимів та визначені класифікації митних режимів в науковій літературі.

Митний кодекс 2002 року налічував 13 режимів (перелік яких було наведено у ст. 185). Після прийняття нового Митного кодексу у 2012 році кількість митних режимів збільшилася на 1, проте не можна з впевненістю сказати, що цей перелік зазнав кардинальних якісних змін. Так, митний режим тимчасове ввезення (вивезення) розділили утворивши новий митний режим - тимчасове вивезення. Митний режим безмитної торгівлі (що є об'єктом даного дослідження) прийшов на зміну магазину безмитної торгівлі; далі у роботі буде проаналізовано, чи вплинула зміна назви режиму на особливості його правового регулювання та застосування. Спеціальна митна зона була замінена вільною митною зоною як видом митного режиму.

В.Г. Драганов поділяє митні режими, залежно від їхньої ролі в процесі господарської діяльності, на дві групи. Дія першої є характерним загальний, без будь-яких винятків та обмежень, порядок застосування митних засобів і методів регулювання. З економічного погляду митні режими цієї групи є відносно самостійними й завершеними комерційними операціями (випуск у вільний обіг, реімпорт, експорт, реекспорт). Другу групу складають так звані «економічні» митні режими, які вирізняються гнучкішим використанням митно-правових інструментів регулювання і є результатом їх адаптації до різних потреб учасників зовнішньоекономічної діяльності. Пропонуючи своїм користувачам певні економічні вигоди (наприклад звільнення від сплати мита), митні режими цієї групи допускають використання товарів лише з чітко визначеною метою (безмитна торгівля).

Козик В.В. визначає такі два види митних режимів:

- митні режими, при яких товари переходять у розпорядження особи, яка їх переміщує (випуск у вільний обіг, експорт, реекспорт, реімпорт);

- митні режими, які припускають використання товарів для суворо визначених цілей і при дотриманні умов митних органів (митний склад, безмитна торгівля, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), вільна митна зона) [22, с. 60-64]

Гребельник О.Б. надає наступну класифікацію митних режимів:

1. режим основного обсягу зовнішніх операцій (імпорт, експорт, реімпорт, реекспорт, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення);

2. режими відповідно до яких можна надавати послуги (безмитна торгівля, митний склад);

3. режими переробки (переробка поза/на митній території України);

4. режими припинення операцій у сфері митно-тарифних відносин (знищення або руйнування, відмова на користь держави);

5. спеціальні режими (транзит, спеціальна митна зона) [23, с. 78]

Ще одну класифікацію надає Науменко В.В., поділяючи митні режими на завершені (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, знищення або руйнування відмова на користь держави, спеціальна митна зона) та незавершені (тимчасове ввезення/вивезення, режими переробки, митного складу, транзиту).

Законодавець, визначаючи види митних режимів критерієм класифікації обрав мету переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Отже, в Україні згідно зі ст. 70 Митного кодексу України діє 14 видів митних режимів, які можна поділити на п'ять груп:

1) режими, які використовуються під час здійснення основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, пов'язаних з проданими українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарами до інших країн і закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника (експорт (остаточне вивезення), реекспорт, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, імпорт (випуск у вільний обіг), реімпорт);

2) митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується зі здійсненням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг (режими митного складу, безмитна торгівля);

3) митні режими, в рамках яких товари переміщуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в іншій країні (переробка на митній території, переробка за межами митної території);

4) режими, які використовуються під час припинення зовнішньоекономічних операцій (у зв'язку з неможливістю або неефективністю реалізації інших митних режимів на території України). Це такі режими, як відмова на користь держави та знищення або руйнування;

5) режими, зміст яких зводиться до того, що ввезення іноземних товарів відбувається без сплати митних податків, а також без застосування до даних товарів заходів нетарифного регулювання (режими транзиту, вільної митної зони) [10].

Важливо відмітити, що ч.2 ст. 70 визначає, що митні режими встановлюються виключно Митним кодексом України. Таким чином, законодавець визначає виключний перелік встановлених на даний момент митних режимів. Відповідно запровадження нових або скасування існуючих митних режимів може відбуватися виключно шляхом внесення змін до існуючого Закону або заміни його новим.

Враховуючи правове регулювання адміністративно-правових режимів та особливості кожної країни, цілком закономірним є те, що різновиди митних режимів у різних країнах відрізняються. Варто відзначити, зважаючи на пріоритетні напрями інтеграції України до світових практик, перелік видів митних режимів у національному відрізняються з переліками митних режимів за Кіотською конвенцією, Митним кодексом ЄврАзЕс, Митним кодексом ЄС.

Висновок до Розділу І

Під адміністративно-правовим режимом розуміється встановлена в законодавчому порядку сукупність правил діяльності, дій або поведінки громадян та юридичних осіб, зумовлене централізованим порядком, імперативним методом юридичного впливу. Кожен адміністративно-правовий режим (в тому числі і митні режими) повинен мати відповідні елементи, які визначають його структуру. Режимні правила адміністративно-правових режимів встановлюються виключно Законами України.

У Розділі І було наведено підходи до тлумачення поняття «митний режим» як загальнодержавного режиму та інституту митного права, розмежування загальних та спеціальних митних режимів, класифікації різновидів митних режимів та зазначено місце режиму безмитної торгівлі у них. Це дозволить в наступних розділах курсової роботи глибше дослідити поняття та сутність митного режиму безмитної торгівлі.

Розділ ІІ. Нормативно-правове забезпечення митного режиму безмитної торгівлі

2.1 Поняття та ознаки безмитної торгівлі

Дослідження, наведене у курсовій роботі, спрямовується на характеристику та аналіз основних положень правового регулювання митного режиму безмитної торгівлі. Такого результату неможливо досягти не з'ясувавши поняття безмитної торгівлі та виділення особливих рис, притаманних даному митному режиму.

Перш за все, для з'ясування терміну «безмитна торгівля» звернемося до нормативно-правових джерел.

Ст. 140 МК України надає наступне визначення досліджуваного митного режиму: безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних і водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 МК України [9].

Поняття дещо відрізняється від попереднього визначення у Митному кодексі 2002 року. Так, у ст. 225 МК України магазин безмитної торгівлі визначено як митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання [17].

Як бачимо у результаті порівняння визначень сам зміст поняття лишається незмінним. Дещо змінюються елементи і складові: об'єкт митного режиму 10 років тому являв собою товари і супутні роботи, на сьогодні ж від зазначення робіт законодавець відмовився. Кодекс 2012 року конкретизує місця можливого розташування магазинів безмитної торгівлі, в той час як у кодексі 2002 року вони окреслені лише умовно (можливе розташування як у пунктах пропуску міжнародного сполучення, так і в інших визначених митними органами зонах митного контролю). Сутність самого режиму залишається незмінною: не призначені для вільного обігу на території України товари знаходяться у спеціальних магазинах під митним контролем, реалізуються на митній території України та вивозяться з неї, при цьому звільняються від сплати митних платежів та не зазнають впливу заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

Цікавим з точки зору вироблення теоретичного підходу др. Тлумачення поняття безмитної торгівлі видається пошук та аналіз визначення безмитної торгівлі у міжнародно-правових актах та законодавстві інших держав.

Варто відзначити, Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур не оперує поняттям безмитної торгівлі, так само як і Митний кодекс ЄС. Митний кодекс Митного Союзу Російської Федерації, Республіки Білорусь та Казахстану наводить визначення поняття аналізованого митного режиму, хоча тут перевага надається терміну процедура.

Так у ст. 302 МК Митного Союзу безмитна торгівля визначена як митна процедура, за якої товари реалізуються у роздріб у магазинах безмитної торгівлі фізичним особам, що виїжджають з митної території Митного союзу, або іноземним дипломатичним представництвам, прирівняним до них представництвам міжнародних організацій, консульським установам, а також дипломатичним агентам, консульським посадовим особам та членам їх сімей, що проживають разом з ними, без сплати мита, податків та без застосування заходів нетарифного регулювання [18].

Специфіка безмитної торгівлі досить чітко виявляється при здійсненні порівняння з іншими митними режимами.

Від митного режиму митного складу безмитна торгівля відрізняється, перш за все, метою розміщення товарів у митний режим. В даному випадку метою є не зберігання товарів на протязі певного строку, а його якнайшвидший продаж. Саме факт того, що товар іноземного виробництва реалізується на вітчизняній митній території без стягнення митних платежів та без застосування заходів економічної політики, становить основну відмінність безмитної торгівлі від митного режиму імпорту товарів (ввезення у вільний обіг).

Потенційних покупців у магазинах безмитної торгівлі приваблює, в першу чергу, можливість придбання товарів за цінами, до яких не були включені мито та інші податки. На ринку товарів ці податки значно збільшують вартість продукту у порівнянні з вітчизняними товарами, особливо по відношенню до підакцизних товарів, що значно впливає на конкурентоспроможність товару, що продається.

В якості об'єкта митного режиму безмитної торгівлі можуть виступати як вітчизняні товари, так і товари іноземного виробництва. Товари призначені для продажу фізичним особам, які виїжджають за межі митної території України. Таким чином напрям переміщення товарів (а саме їх вивезення), придбаних у магазинах безмитної торгівлі, через митний кордон України є невід'ємною умовою застосування цього митного режиму. З метою контролю за дотриманням митного режиму, працівники такого магазину роблять відмітки про придбання товарів в проїзних документах своїх клієнтів. Форма такої відмітки визначається утримувачом магазину безмитної торгівлі за погодженням з митним органом.

По відношенню до митного режиму безмитної торгівлі діяльність митних органів зводиться до контролю:

а) за дотриманням митного законодавства у процесі торгівлі;

б) за фактичним вивозом товарів, придбаних у магазині безмитної торгівлі [24].

Враховуючи вищезазначене, можемо виокремити характерні риси митного режиму безмитної торгівлі, що дозволить краще зрозуміти сутність досліджуваного поняття.

Безмитна торгівля це митний режим, тобто, відповідно до чинного законодавства України, комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Правові норми інституту безмитного торгівлі визначають особливості поведінки суб'єктів правовідносин щодо відповідних об'єктів. Тобто застосування цих правових норм визначає: 1) як саме суб'єкт може поводитися з товарами, заявленими у митний режим безмитної торгівлі; 2) характер застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання; 3) момент закінчення митного режиму; 4) використання обмежень щодо використання товарів.

Об'єктом митного режиму є відносини та поведінка суб'єктів правовідносин щодо товарів, які знаходяться під митним контролем від моменту заявлення їх у митний режим безмитної торгівлі та безпосереднього поміщення у спеціально відведене місце - магазин безмитної торгівлі.

Особливістю митного режиму безмитної торгівлі є висування на один із перших планів мети використання товарів та місць їх реалізації.

Так, товари заявлені у даний митний режим, не призначені для вільного обігу на митній території України. Тобто їх реалізація, використання, споживання чи обробка на території України є протиправною. Цим товарам немає ходу на внутрішній ринок. Власник товару (не покупець, а саме власник) йде на такі обмеження в обмін на умовне звільнення від сплати митних платежів та незастосування до нього визначених заходів. Таке обмеження приносить йому економічну вигоду. Покупець товарів отримує змогу придбати товар за значно нижчою ціною, при цьому усвідомлюючи неможливість використання товару на митній території України.

Ще однією ознакою безмитної торгівлі є спеціальні установи реалізації товарів - магазини безмитної торгівлі. Правове регулювання митного режиму безмитної торгівлі нерозривно пов'язано із нормативним регулюванням порядку відкриття, експлуатації та контролю діяльності магазинів безмитної торгівлі, а також правил продажу товарів у них. Ці питання потребують окремого детального розгляду, що й буде зроблено у Розділі ІІІ курсової роботи. Поки що, до складових елементів безмитної торгівлі віднесемо спеціально відведені для реалізації цього митного режиму магазини.

Інша важлива риса - місце розташування відповідних магазинів. Як сказано у ст. 140 МК України товари реалізуються у пунктах пропуску через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних і водних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси. Акцентування тут відбувається саме на міжнародному сполученні. Згадаймо класифікацію пунктів пропуску через державний кордон і відмітимо, що безмитна торгівля можлива лише у пунктах пропуску категорії міжнародний. Таким чином, безмитна торгівля не може мати місця, скажімо, у місцевих пунктах пропуску. Новацією МК України 2012 року є зазначення можливості застосування митного режиму безмитної торгівлі на комерційних повітряних і водних транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси.

Також, до характерних рис варто віднести вигідне і у певному розумінні пільгове економічне регулювання митного режиму безмитної торгівлі. Як вже неодноразово зазначалося, товари реалізуються з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, незастосуванням заходів нетарифного регулювання, звільненням від проходження визначених видів контролю.

2.2 Нормативно визначені умови застосування митного режиму безмитної торгівлі

Визначивши поняття та окресливши у загальних рисах ознаки безмитної торгівлі, можемо розпочати розгляд нормативно-правових умов застосування митного режиму безмитної торгівлі. Їх характеристика має велике значення для розкриття теми курсової роботи та глибшого розуміння правового регулювання безмитної торгівлі.

Особливі умови застосування цього митного режиму пов'язані з митним статусом товарів, їх походженням, особливостями поміщення у митний режим, а також завершенням застосування митного режиму.

Ст. 141 МК України визначає, що у митний режим безмитної торгівлі поміщуються іноземні та українські товари, які ввозяться з-за меж митної території України або вивозяться з митної території України (ч.1).

У митний режим безмитної торгівлі поміщуються будь-які товари, крім товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України і транзиту через територію України, товарів, що надходять в Україну як гуманiтарна допомога, живих тварин (ч. 2 ст. 141 МК України).

Митні органи здійснюють контроль за додержанням заборон та обмежень, встановлених законами України, щодо ввезення на територію держави товарів, заборонених до такого ввезення. Згідно норми права, відображеної у ч. 2 ст. 141 МК України, логічним є висновок, що такі товари не можуть бути поміщені у митний режим безмитної торгівлі [9].

Наведемо перелік товарів, заборонених до ввезення на митну територію України згідно із законами України.

Забороняється виробництво і ввезення в Україну творів, зображень, інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення, реклама, збут чи розповсюдження (ст. 6 Закону України «Про захист суспільної моралі»). Ввезення культурних цінностей, щодо яких оголошено розшук, забороняється (ст. 21 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»). З 1 січня 2003 року забороняється ввезення на територію України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину (ст. 1 Закону України «Про заборону ввезення і реалізації на території України етилованого бензину та свинцевих добавок до бензину»).

Окремо варто відзначити, що вичерпний перелік товарів, які заборонені для пропуску через митний кордон України наведено у постанові Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009. Пункт 37 вищезазначеної постанови визначає, що у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати:

· вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї, холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством;

· наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства, та радіоактивні речовини; Ст. 2 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори» визначає, що Таблиця I Закону містить наркотичні засоби, у тому числі рослини, і психотропні речовини, включені до списків №1, №2 та №3, обіг яких на території України заборонено, за винятком їх обігу лише в цілях та на підставах, передбачених статтями 15, 19 і 20 цього Закону;

· дозволи на право носіння зброї, трудові книжки, військові квитки, документи, що посвідчують особу (крім паспортів громадянина України для виїзду за кордон);

· інші предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу;

· живих тварин тощо.

МК України окремо відзначає, що у митний режим безмитної торгівлі не можуть бути поміщені живі тварини. Це положення відповідає нормам Закону України «Про ветеринарну медицину» (ст. ст.. 7, 15, 82). Ст. 53 Закону України «Про тваринний світ» встановлює заборону ввезення в Україну електроловильних систем (електровудок), монониткових (волосінних) сіток, мисливських капканів та інших засобів добування об'єктів тваринного світу, заборонених законом. Відповідно ці товари не можуть бути розміщені у митний режим безмитної торгівлі та реалізовуватись через відповідні магазини.

Іноземні товари поміщуються у митний режим безмитної торгівлі з умовним звільненням від оподаткування митними платежами (ч. 3 ст. 141 МК України). Для роз'яснення цього положення варто розтлумачити поняття «звільнення від оподаткування митними платежами».

Так, згідно п. 62 ст. 4 МК України умовним звільненням від оподаткування митними платежами є звільнення від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму. Це означає, що при дотриманні всіх вимог та умов заявленого митного режиму (у нашому випадку - безмитної торгівлі) особа звільняється від сплати мита та інших податків, хоча фактично вони нараховуються. У разі порушення або зміни митного режиму нараховані податки і мито підлягають сплаті, якщо інше не передбачено законом.

Інше визначення міститься у Податковому кодексі України. Ст. 14 визначає умовне звільнення від оподаткування митними платежами як звільнення від сплати митних платежів, застосування якого передбачає дотримання певних умов та обмежень під час використання товарів і транспортних засобів комерційного призначення, розпорядження ними після їх випуску [26].

Іншими словами, особа звільняється від сплати митних платежів за виконання визначених умов.

Поміщення українських товарів у митний режим безмитної торгівлі для цілей оподаткування вважається експортом цих товарів (ч. 4 ст. 141 МК України).

Для поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі забезпечення виконання обов'язку із сплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України не вимагається. Забезпечення виконання обов'язку із сплати митних платежів при переміщенні іноземних товарів між митними органами або між різними пунктами пропуску в межах зони діяльності одного митного органу у зв'язку з необхідністю їх ввезення у приміщення магазину безмитної торгівлі або випуску з такого приміщення здійснюється відповідно до розділу Х МК України (ч. 5 ст. 141 МК України).

Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний магазин безмитної торгівлі (ч. 6 ст. 141 МК України).

Стаття 142 МК України визначає умови перебування товарів у митному режимі безмитної торгівлі. Ними є наступні:

- товари можуть перебувати в митному режимі безмитної торгівлі протягом всього строку їх придатності для споживання та/або використання;

- товари, поміщені в митний режим безмитної торгівлі, протягом всього строку перебування у цьому режимі знаходяться під митним контролем.

Якісні характеристики деяких товарів можуть змінюватися із плином часу. Це є причиною того, що окремі товари можуть використовуватися за призначенням не завжди, а протягом певного строку. Саме тому законодавець встановлює строк придатності для окремих товарів, тобто строк, визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору (п. 24 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (ст. 677 ЦК України).

Згідно ст. 144 МК України товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, можуть бути вивезені повністю або частково в інший магазин безмитної торгівлі за умови виконання митних формальностей, передбачених розділом V МК України для митних режимів транзиту та безмитної торгівлі.

Ст. 145 МК України визначає митний статус товарів, що поміщуються у митний режим безмитної торгівлі. Так, іноземні товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, зберігають статус іноземних товарів. А от українські товари, поміщені у митний режим безмитної торгівлі, отримують статус іноземних товарів.

Окремої уваги потребують товари, що не призначені для реалізації (продажу) у магазинах безмитної торгівлі (наприклад рекламний матеріал, компоненти оформлення, обладнання, меблі тощо). Так ч. 3 ст. 145 МК України визначає, що українські товари, що не призначені для реалізації в магазині безмитної торгівлі та необхідні для забезпечення його функціонування, допускаються у приміщення такого магазину (випускаються з нього) з письмовим інформуванням митного органу без зміни їх митного статусу та поміщення у митні режими. Ч. 4 ст. 145 МК України встановлює правило, згідно якого українські та іноземні товари, які використовуються магазином безмитної торгівлі в рекламних та/або презентаційних цілях і не призначені для реалізації зазначеним магазином, розміщуються у магазині безмитної торгівлі у тому ж порядку та на тих же умовах, що й товари, призначені для реалізації.

Ст. 146 МК України визначає момент завершення застосування митного режиму безмитної торгівлі.

Митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх у інший митний режим, що допускається МК України, а також у випадках, передбачених ч. 4 ст. 146 МК України.

У разі псування товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, ці товари підлягають поміщенню у митний режим знищення або руйнування утримувачем магазину безмитної торгівлі.

Якщо встановлені законом заборони або обмеження щодо імпорту відповідних товарів, які діяли під час перебування цих товарів у режимі безмитної торгівлі, скасовано, дозволяється завершення режиму безмитної торгівлі шляхом випуску зазначених товарів для вільного обігу на митній території України.

Митний режим безмитної торгівлі припиняється митним органом у разі:

1) конфіскації товарів;

2) повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.