Характеристика екологічної ситуації в місті Запоріжжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введення

Головною задачею курсового проекту є визначення основних факторів впливу на навколишнє середовище природних та техногенних чинників. Визначити основні фізико-географічні процеси, які розвиваються на території Запоріжжя та охарактеризувати джерела забруднення міста.

Запоріжжя -- місто в Україні на Запорожжі, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Місто, разом з навколишніми поселеннями, утворює Запорізьку агломерацію. Населення -- 770 тис. осіб, площа міста 240 кмІ.

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів -- 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня -- Дніпропетровська (33 га).

Більше 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8%), порядку 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6% міських земель використовується в сільському господарстві.

Клімат -- атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, що проявляються в окремі роки з особливою інтенсивністю. Літо тепле, звичайно починається в перших числах травня і продовжується до початку жовтня, охоплюючи період біля п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву становить 14см, найбільша -- 35см.

Середня річна температура + 9,0°C, середня температура в липні + 22,8°C, а в січні -- 4,9°C.

Запоріжжя -- великий промисловий центр та технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

1) металургійні -- Запоріжсталь, Дніпроспецсталь, Запорізький алюмінієвий комбінат, Запорізький титано-магнієвий комбінат, Запорізький завод феросплавів;

2) машинобудівні -- Мотор Січ, ТОВ Завод під'ємно-транспортних машин -- один з найбільших кранобудівних заводів України, Завод імені Войкова;

3) енергетичні -- ДніпроГЕС, Запорізький трансформаторний завод;

4) гірничодобувні підприємства та численні науково-дослідні заклади.

«Мотор Січ» є одним із найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків «Мрія», «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ДП ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка -- один з найбільших у СНД та світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) -- єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Що раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз -- «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».

Техногенно-небезпечні підприємства на території міста

Запоріжжя є потужним індустріальним центром, де здійснюють діяльність підприємства металургії, машинобудування, хімічної промисловості, такі як: ВАТ «Запоріжсталь», ПАТ «Дніпроспецсталь», ПАТ «Запоріжкокс», ВАТ «Український графіт», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ПАТ «Запоріжсклофлюс», ПАТ «Запоріжвогнетрив», ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», ЗДП «Кремнійполімер», ПАТ «Мотор Січ» та інші.

Обсяги викидів вищезазначених підприємств складають 97,0% від загального обсягу викидів забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел по місту.

На території міста 116 підприємств мали викиди забруднюючих речовин (без вуглецю діоксиду) в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення та звітували за формою 2ТП-повітря.

Орієнтовні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (без урахування вуглецю діоксиду) за 2011 рік складали 117,01 тис. т, що становить 106,8% до обсягів викидів за 2010 рік.

Постійно збільшуються обсяги викидів від автотранспорту, частка яких у загальному обсязі викидів складали 30,0%.



1. Теоретичний розділ

1.1 Оцінка стану природного геологічного середовища

Місто Запоріжжя є одним з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі -- річці Дніпро, у місці її перетинання транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії,Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Небезпечне природне явище -- подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Стихійні явища, як правило, виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища в основному визначаються проявом трьох головних груп факторів -- ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

Зсуви -- зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень. Вони характерні для зон тектонічних зрушень, високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ.

Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ. Зсуви розвинуті на 50% освоєних схилових площ з основними здеформованими горизонтами від глин карбону до плейстоценових суглинків.

Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних належать: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними причинами є руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини (антропогенний фактор).

Виникають зсуви при крутизні схилу 10% і більше. На глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 5--7%.

За глибиною залягання зсуви бувають: поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м); за типом матеріалу: кам'яні (граніт, гнейс) та ґрунтові (пісок, глина, гравій); а залежно від потужності, вони поділяються на: малі (до 10 тис. м3), великі (до 1 млн. м3), дуже великі (понад 1 млн. м3).

Зсуви можуть бути активними і неактивними. На активність впливає гірська порода схилу, що становить основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву становить від 0,06 м/рік до 3 м/с.

Карст - процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного поверхневого та підземного рельєфу.

Для розвитку карсту необхідні такі умови:

1) Наявність порід, що карстуються.

2) Достатня кількість опадів (в рідкому стані) чи підземних вод.

3) Можливість інфільтрації поверхневих вод в породи, що можуть карстуватись.

4) Тріщинуватість порід, що можуть карстуватись - порода, що лежить суцільним пластом не буде розмиватися, а стане водотривким для горизонту підземних вод.

Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних) вод.

За характером руйнування ґрунту водна ерозія поділяється на краплинну - роздроблення агрегатів ґрунту ударами дощових крапель, внаслідок чого шпари ґрунту забиваються мулистими фракціями, зменшується водопроникність і посилюється поверхневий стік і змив ґрунту; площинну, або поверхневу, коли ґрунт рівномірно змивається невеликими струмками талих і дощових вод по всій поверхні площі; лінійну, або глибинну, коли ґрунт розмивається углиб концентрованими потоками води; іригаційну, яка виникає в умовах неправильно організованого зрошення на схилових землях, коли по лінії течії поливної води є схили, здатні до розмивання.

Розвиток водної ерозії тісно пов'язаний з рельєфом місцевості. Як правило, руйнування ґрунтів починається на схилах крутизною 1-2°.

Засолення - це процес накопичення солей натрію, кадмію, марганцю в ґрунті в недопустимих концентраціях. Формування засолених ґрунтів пов'язане з нагромадженням солей у ґрунтових водах і породах та умовами, що сприяють їхній подальшій акумуляції в профілі ґрунтів.

Основне джерело утворення солей (хлоридів, сульфатів, нітратів, силікатів і карбонатів) -- це продукти вивітрювання гірських порід. Другим джерелом засолення ґрунтів є соленосні геологічні породи різного походження. Перенесення солей з цих порід у ґрунт відбувається за участю підґрунтових вод.

1.2 Зміни геологічного середовища під впливом техногенного навантаження

Запорізька область - один з найбільш розвинених промислових регіонів України. Промисловості припадає на частку велика частина ВВП регіону. Основу промисловості регіону складає металургійний і енергетичний комплекси, де виробляється 12,1% загального об'єму чавуну, 14% стали, 15,6% готового прокату, 11,9% коксу, 46,4% електроенергій в Україні, основний виробник якої - Запорізька АЕС в Енергодарі. Також такі підприємства регіону, як "Запорізький алюмінієвий комбінат" і "Запорізький трансформаторний завод", є єдиними в Україні виробниками алюмінію і трансформаторів світової якості.

Рис. 1 - Основна промисловість Запоріжжя

Серед ста найбільших промислових підприємств України у верхній частині списку стійко зберігають своє місце " Запоріжсталь", що є єдиним в Україні підприємством по виробництву тонколистового прокату з нержавіючих і легованих сталей, високоекономічних гнутих профілів, консервної жерсті, тонколистового прокату з полімерним покриттям; "Днепроспецсталь" і "Запорізький завод феросплавів".

Хімічну промисловість в області представляють 8 підприємств, найбільший з них - ПО "Кремнийполимер" - провідний виробник в Україні каучуків і пластиків на основі кремнійполімеру.

Санепідстанцією міста Запоріжжя було названо 12 основних підприємств, що здійснюють найбільшу кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Запорізька теплова електростанція з річним обсягом викидів понад 80 тис. т., ВАТ «Запоріжсталь» (відповідно - понад 70 тис. т.), ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (майже 28 тис. т.), ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» (5 тис. т.). Замикає список «брудних» підприємств Запорізький титаномагнієвий комбінат, щорічно забруднюючий повітря майже тонною викидів.

Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) -- єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Що раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз -- «Sens», «Lanos», «Forza», «Opel», автобус «I-VAN».

Загальний обсяг реалізованої продукції по місту у 2009 році -- 37,5 млрд. грн.

Екологічна ситуація у м. Запоріжжі і регіоні напружена, причина чого -- насиченість промисловими підприємствами і недосконалість очищувальних технологій. У 2007 р. порівняно з 2000 р. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря промислових підприємств Запорізького регіону збільшились з 333,3 тис. т до 347,6 тис. т (4,2%).

Основною причиною забруднення атмосферного повітря міста залишаються застарілі технології та устаткування, на базі яких функціонують підприємства і які вже не в змозі забезпечити дотримання сучасних екологічних нормативів. Так, мартенівське виробництво функціонує на ВАТ «Запоріжсталь» з тридцятих років, а коксові батареї ВАТ «Запоріжкокс» знаходяться в безперервній експлуатації більш ніж 25 років.

Очисні споруди підприємств уловлюють, в основному, тільки пил, у той час як найбільш шкідливі сполуки викидаються без очищення.

Ситуацію загострює розташування основного промвузла з навітряної сторони стосовно житлових районів міста, що сприяє їхній загазованості. До того ж, обмеження зі споживання електроенергії вдень стимулюють підприємства працювати з найбільшою інтенсивністю в нічний час.

Будь-хто, навіть ідеально працююча АЕС, робить специфічне, відмінне від усіх інших великих індустріальних споруд, вплив на довкілля, в результаті поширення зони освічених радіонуклідів по трьох напрямах:

1. Поширення радіонуклідів з газо-аерозольними викидами в атмосферу.

2. Поширення радіонуклідів з рідкими відходами (водою).

3. Поширення радіонуклідів з твердими радіоактивними відходами, як АЕС, що утворюються в ході експлуатації, так і при її розбиранні і утилізації (включаючи проблему зберігання і переробки ядерного палива (ВЯП), що відпрацювало, яке в більшості країн світу вважається відходами АЕС.

1.3 Розробка рекомендацій по обмеженню і попередженню негативних і небезпечних геологічних та техногенних процесів

Проводячи оцінювання небезпеки зсувів, необхідно враховувати: структурно-геологічні властивості території, рівень сейсмічного ризику, типи порід, кількість атмосферних опадів, гідрологічну обстановку, швидкість танення снігу, міцність порід схилів та укосів гір, навантаження схилів, зміну порід у процесі вивітрювання, проведення будівельних робіт без врахування особливостей рельєфу та геологічних умов місцевості, підрізання схилів гір під час прокладання доріг, магістральних трубопроводів, ліній електропередач та інші фактори.

Для боротьби з карстовими процесами можна застосовувати наступні заходи:

1. Припинення доступу поверхневих і підземних вод до порід, які карстуються, шляхом регулювання поверхневого стоку і влаштування дренажів.

2. Штучне обрушення покрівлі карстових пустот і заповнення їх глинистими породами. До цього вдаються при будівництві залізниць і шосейних доріг, трубопроводів.

3. Цементація порід основ споруд, так створюється підземний водонепроникний бар`єр і одночасно породи зміцнюються.

Важливо своєчасно помітити перші ознаки зсуву, скласти правильний прогноз його подальшого розвитку. Потрібно врахувати, що зсуви рухаються з максимальною швидкістю в основному в початковий період, надалі вона поступово знижується.

Зменшити масштаби біди або й запобігти зсуву можуть своєчасно організований контроль за станом схилів і дотримання протизсувного режиму.

Якщо зсув розпочався, то, як показує досвід, потрібно, по-перше, зупинити його, для чого терміново звести тимчасові споруди, по-друге, провести комплекс капітальних інженерних робіт, які б і надалі не допускали розвитку подібних явищ.

Боротьба з водною ерозією включає цілий комплекс протидії ерозійних заходів: організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних з урахуванням зональних умов зволоження, рельєфу, ступеня прояву ерозії.

Організаційно-господарські заходи передбачають насамперед раціональне землевпорядження території, при якому розробляють плани протиерозійних заходів та їх реалізації.

Особливу увагу приділяють посівам ґрунтозахисних культур, сівозміни, насиченим багаторічними травами, і буферним смугах, що складається з однорічних і багаторічних рослин. Найбільшою ґрунтозахисної ефективністю володіють посіви багаторічних трав (коефіцієнт ерозійної небезпеки досить низький - 0,08 … 0,01).

Лісомеліоративні заходи в основному спрямовані на створення полезахисних, водорегулюючих лісових і чагарникових смуг, які закладаються поперек схилів, лісових насаджень (прибалкових, прибалочних і на схилах балок і ярів).

У завдання гідротехнічних заходів входять затримання і регулювання поверхневого схилового стоку за допомогою різних гідротехнічних споруд: терас різного типу, валів, водовідвідних каналів на схилах для перехоплення та відведення стоку талих і зливових вод, вершинних водотоків, а також укосів ярів , гребель в ярах і балках та ін.

В умовах зрошуваного землеробства головну увагу приділяють запобіганню іригаційної ерозії. При цьому важливу роль грають прийоми обробки ґрунтів і способи поливу.

Захист довкілля є важливим соціально-економічної завданням. Для ефективного захисту навколишнього середовища необхідно законодавчо ввести принцип обмеження шкідливих техногенних впливів, зокрема викидів небезпечних речовин. За аналогією з принципами радіаційного захисту людини, згаданими вище, можна сказати, що принципи захисту навколишнього середовища полягають у тому, що:

· повинні бути виключені необґрунтовані техногенні впливи;

· нагромадження шкідливих речовин у біоценозах, техногенні навантаження на елементи екосистем не повинні перевищувати небезпечні межі;

· надходження шкідливих речовин в елементи екосистем, техногенні навантаження повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з обліком економічних і соціальних факторів.

техногенний геологічний природний запоріжжя



2. Спеціальна частина

2.1 Методика відбору проб води та проведення аналізу в лабораторних умовах

Взяття проб води у річках. Проби води в річках треба брати на струмені потоку на глибині 0,2-0,5 м від поверхні. Якщо річка дуже глибока, то пробу беруть з кількох горизонтів, що дає можливість відобразити середній склад води. Брати в глибоких річках одну пробу, яка відображала б середній склад води кількох горизонтів, не можна та й не дозволяється.

Якщо ширина річки більша 200 м, то пробу води слід брати не менше як у трьох пунктах: дві коло берегів і одну на стрижені річки.

У річках слід брати проби води в такий час:

- узимку - до початку танення снігу;

- навесні - у час весняного водопілля;

- улітку - літню межень;

- восени - перед замерзанням річок.

Для повного аналізу проби слід брати близько 13 години за місцевим часом, а для скорочення - між 12 та 17 годинами.

Взяття проб в озерах. Проби води в озерах слід брати у відкритій найглибшій частині, з різних горизонтів і як мінімум з двох: на глибині 0,2 - 0,5 м від поверхні і 0,5 м від дна. З проміжних горизонтів беруть пробу в тому разі, якщо глибина озера понад 30 м. У таких випадках проби беруть за окремими і інструкціями.

Проби води в озерах рекомендується брати чотири рази на рік:

- узимку - незадовго до скресання озера, при найменшому рівні води;

- на весні - при найвищому рівні води;

- улітку - в період літньої стагнації (стояча вода), при найбільшому прогріванні і найнижчому її рівні;

- восени - не задовго до льодоставу.

Взяття проб з криниць. Якщо в криниці є насос, то воду відкачають протягом 15 хв. і лише після цього беруть пробу. Якщо насоса немає то пробу беруть з середньої частини водяного стовпа.

Пробу води з водопроводу беруть так само, як з криниці.

Воду з глибин беруть спеціальним приладом - батометром. (рис. 2).

Рис. 2 - Барометри: а - батометр Рутнера; б - спрощений батометр

До дволітрової широкошийкової склянки підбирають гумову пробку, в якій по прямій лінії три отвори. У середній отвір вставляють термометр для вимірювання температури води. В один крайній отвір вставляють коротку скляну трубку, зігнуту під прямим кутом. На верхній кінець цієї трубки надівають гумову трубку з затискачем. У другий крайній отвір вставляють також скляну трубку, кінець якої доходить до склянки. На верхній кінець трубки, зігнутий дугоподібно, надівають гумову трубку з затискачем. Довжина гумової трубки залежить від глибини, на якій беруть пробу води. На кінець гумової трубки прикріпляють невеликий тягарець (100-150 г). На гумовій трубці роблять позначки - поділки на сантиметри з тим, щоб було видно, на яку глибину опускається її кінець при відбиранні води.

Реєстрація, зберігання та транспортування проб.

1) На відібрану пробу складають супровідний документ (акт, паспорт) в якому має бути наведена така інформація:

· номер посуди;

· назва проби, мета відбору;

· вид проби (разова або об'єднана) із зазначення способу осереднення;

· спосіб відбору;

· пункт та місце відбору;

· дані про обробку проби (фільтрування, відстоювання, консервування);

· дата, час та відомості про особу (осіб), яка відібрала пробу.

2) Дозволяється вносити в паспорт додаткові відомості, що роз'яснюють та доповнюють попередні дані, в тому числі:

· витрати води в місці відбору на момент відбору;

· показники складу та властивостей, що визначені на місці чи точці відбору;

· органоліптичні показники та інші.

3) Зберігати пробу лише у разі неможливості проведення аналізу зразу після відбору. При цьому необхідно врахувати можливі зміни у складі проби.

Для збільшення строку зберігання проби консервують з урахуванням таких вимог:

· консерванти даного компоненту або групи показників неповинні змінювати показників;

· метод консервування проби має бути узгоджений з методикою визначення відповідних показників;

· конкретні засоби консервування та терміни зберігання приймають у відповідності з методикою виконання вимірювань.

1) посуд з пробами призначений для транспортування має бути упакований в тару, що забезпечує його непошкодженість.

2) Проби транспортують з додержанням необхідних заходів безпеки будь-яким видом транспорту, що забезпечують їхню непошкодженість та своєчасну доставку. Проби повинні доставлятись не пізніше ніж через 3 години після відбору.

2.2 Визначення концентрації загального заліза в зразку води

Концентрацію заліза загального в зразку води, що аналізували розраховують за формулою:

(2.1)

де а - загальний вміст заліза, мг;

V - об'єм води, взятий для аналізу, см³.

Таблиця 1

Вихідні дані

№ проби	Загальний вміст заліза, мг	Об'єм води, взятий для аналізу, см3	Концентрація загального заліза в зразку води, мг/см3
1	0,7	120	5,83
2	0,9	115	7,83
3	0,8	105	7,62
4	1,0	95	10,53
5	1,3	85	15,29
6	1,5	110	13,63

1. За формулою (2.1) розраховуємо концентрацію заліза загального у першому зразку води:



2. За формулою (2.1) розраховуємо концентрацію заліза загального у другому зразку води:

3. За формулою (2.1) розраховуємо концентрацію заліза загального у третьому зразку води:

4. За формулою (2.1) розраховуємо концентрацію заліза загального у четвертому зразку води:

5. За формулою (2.1) розраховуємо концентрацію заліза загального у п'ятому зразку води:

6. За формулою (2.1) розраховуємо концентрацію заліза загального у шостому зразку води:



Рис. 3 - Вміст концентрації загального заліза в зразку води

Висновок: мінімальна концентрація заліза у досліджуваний воді спостерігається у першому зразку, а максимальне значення - у п'ятому.



3. Цивільний захист

Із виникненням загрози затоплення організовують термінову евакуацію населення та матеріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршрути евакуації.

Пошук людей на затопленій території та евакуацію здійснюють формування цивільної оборони, населення і, при можливості, військові підрозділи. Для цього залучаються всі плавзасоби (боти, баржі, катери, човни) тощо, можна використати підручні засоби (колоди, дошки, бочки) і спорудити плоти, переправляти людей дозволяється і у позначеному броді глибиною не більше 1 м.

Після того, як вода спала приступають до ліквідації наслідків затоплення, повені. Ці роботи передбачають: відведення води із затоплених місць та їх осушення; завалювання і прибирання напівзруйнованих споруд, які не підлягають відновленню; відкачування води із підвальних та інших приміщень; ремонт пошкоджених водою будівель, комунально-енергетичної мережі, доріг, мостів та інших споруд; очищення затоплених ділянок, сільськогосподарських земель, угідь, території тваринницьких ферм, сільських вулиць, дворів та ін.

У разі попередження про зсув необхідно якомога швидше покинути приміщення та вийти в безпечне місце.

Для прогнозу і контролю розвитку зсувів проводять детальні геологічні дослідження і складають карти, із зазначенням зсувонебезпечних місць. Спочатку методом аерофотозйомки виявляють ділянки накопичення зсувного матеріалу. Потім визначаються особливості породи, кути нахилу, характер підземних і поверхневих вод. Реєстрація зсувних процесів ведеться на схилах за допомогою опорних реперів.

Попередження та захист від зсувів передбачає ряд пасивних та активних заходів. До пасивних відносяться охоронно-обмежувальні заходи: заборона будівельних та вибухових робіт, підрізання зсувонебезпечних схилів. До активних заходів відносять укріплення зсувонебезпечних схилів берегів морів, річок та озер підпорними та водовідбійними стінками, набережними. Ґрунти, що зсуваються укріплюють бетонними палями, розташованими в шаховому порядку, проводять штучне заморожування ґрунтів, висаджують на схилах рослини з потужною кореневою системою. Для стабілізації зсувів в мокрих глинах проводять їх попереднє осушення. Для відведення поверхневих та ґрунтових вод роблять канави, штольні, горизонтальні свердловини.

Правила безпечної поведінки при загрозі і під час повеней.

З отриманням прогнозу про можливість повені населення сповіщають про це по радіо і телебаченню.

При отриманні інформації про початок евакуації необхідно швидко зібрати і взяти з собою:

Пакет з документами та грошима;

Аптечку;

Триденний запас продуктів і питну воду;

Постільну білизну і туалетні приналежності;

Комплект верхнього одягу і взуття.

Після цього необхідно прибути у встановлений термін на заздалегідь призначений евакуаційний пункт для реєстрації й відправлення в безпечне місце.

Якщо повінь застала вас раптово, то необхідно:

1. швидше зайняти високе місце і бути готовим до евакуації;

2. вжити заходів до подачі сигналів;

3. в безпечному місці потрібно перебувати до спаду води, самоевакуацію можна проводити тільки у разі реальної загрози вашому житті.

Після спаду води:

Остерігайтеся обірваних і провислих проводів;

Продукти, що потрапили у воду, можна вживати тільки після їх перевірки санітарною інспекцією;

Воду перед вживанням обов'язково кип'ятити.



4. Техніка безпеки та охорона праці

Вимоги безпеки при відборі проб води.

При проведенні постійних і частих відборів проб води місце їх відбору повинно забезпечувати безпечний відбір проби в будь-який час року.

Особи, які залучаються до відбору проб води, забезпечуються надувними рятувальними жилетами, повинні вміти гребти, плавати, надавати першу допомогу при нещасних випадках, знати способи рятування на воді, періодично проходити інструктаж з техніки безпеки.

Якщо при відборі проб води на водних об'єктах застосовують плавзасоби, то їх плавучі і ходові якості повинні відповідати умовам водних об'єктів, на яких вони використовуються.

Вимоги безпеки при відборі проб льоду, а також проб води з льоду.

При відборі проб на ділянках з невивченим льодовим режимом перед початком робіт проводять попереднє обстеження міцності крижаного покриву. Відбір проб дозволяють при товщині льоду не менше 7 см.

При відборі проб з припаю в прибережних зонах морів з помітними припливно-відпливними явищами вихід на роботу на льоду оформляють спеціальними дозволами адміністрації, підготовленими з урахуванням короткострокового прогнозу погоди з метою запобігання виносу людей на льоду з припавши в море. При видачі дозволу забороняють роботу поодинці і обмежують проведення робіт в темний час доби і при малій видимості (менше 500м).

При відборі проб на гладкому безсніжна льоду дотримуються запобіжних заходів для запобігання падінь і травм.

При використанні льодових бурів необхідно запобігати нанесення травм про ріжучі кромки.

Для робіт на льоду повинно бути забезпечено наступне обладнання: багор, сходи, дошка, мотузка.

При відборі проб морського льоду в районах з можливою небезпекою відриву і виносу припайного льоду має бути передбачено додаткове рятувальне обладнання: надувний човен, намет, запас продуктів, теплого одягу, ракетниця, радіобуй та інші сигнальні пристрої.



Висновки

В ході виконання курсового проекту охарактеризовано екологічну ситуацію в місті Запоріжжя. Було розроблено наступні частини:

В теоретичній частині ознайомлено з основними природними та техногенними чинниками, які впливають на стан навколишнього природного середовища. Охарактеризовано основні промислові підприємства міста Запоріжжя та їхній вплив на атмосферу, літосферу та гідросферу. Щоб знизити вплив на геологічне середовище від природних та техногенних факторів було розроблено рекомендацій по обмеженню і попередженню негативних і небезпечних геологічних та техногенних процесів.

В спеціальній частині охарактеризовано методику відбору проб води з водних об'єктів та розраховано концентрацію загального заліза в досліджуваній воді. На основі розрахунків побудовано графік залежності вмісту концентрації залізу у шести пробах. Визначено, за максимальне значення заліза спостерігається в п'ятій пробі, а мінімальне - у першій.

В курсовому проекті також передбачено цивільний захист населення при зсувах та підтопленні території.

Розроблено техніку безпеки та охорону праці при відборі проб води з водоймищ.



Перелік посилань

1. Мягченко, О.П. Основи екології: підручник / О.П. Мягченко.- К.: Центр учбової літератури, 2010 - 312 с.

2. Юрченко, Л.І. Екологія: навчальний посібник / Л.І. Юрченко. - К.: Професіонал; К.: Центр учбової літератури, 2009. - 304 с.

3. Потіш, Л.А. Екологія: навчальний посібник для вищої школи / Л.А. Потіш. - К.: Знання, 2008. - 272 с.

4. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П., Чорна О.Г. Безпека життєдіяльності та охорона праці (Практичний курс): Навчальний посібник. - Кам'янець-Подільський: "Думка", 2010 - 152 с.

Размещено на Allbest.ru