Заходи охорони земельних і біологічних ресурсів Закарпатської області

Збереження земельних ресурсів безпосередньо пов'язане із захистом їх від підтоплення. Площі природного та техногенного підтоплення охоплюють 12% території держави, головним чином на території Степового регіону, в зоні зрошувального землеробства та великих водосховищ. Підтоплюються населені пункти, сільськогосподарські угіддя, погіршуються умови функціонування господарських об'єктів, знижується родючість земель, виникають надзвичайні ситуації.

З метою визначення придатності земель для використання встановлюються норми гранично допустимого забруднення грунтів щодо гранично допустимої концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо, максимально допустимого рівня забруднення грунтів радіоактивними речовинами. Для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів встановлена норма максимального рівня забруднення, щодо оптимального вмісту поживних речовин, фізико-хімічних властивостей ґрунтів тощо. Важливими є рекомендації стосовно встановлення оптимального співвідношення земельних ресурсів сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також оптимального співвідношення земель лісового та водного фондів; оптимального співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах. Показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також норми інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення дозволяють оцінити деградацію земель, запобігти погіршенню їх стану в процесі використання.

Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів землевласникам та землекористувачам.

4. Охорона та раціональне використання біологічних ресурсів (лісових та рекреаційних)

4.1 Загальна характеристика лісових та рекреаційних ресурсів

Для економічного потенціалу регіону ліси мають надзвичайно важливе значення. Ліси використовують як ресурсний матеріал для розвитку різних галузей економіки, створюють придатні умови для життя людини.

Лісові ресурси -- це і деревина, і технічна сировина, і харчові та кормові ресурси. Важливого значення набувають ліси як засіб охорони навколишнього середовища. Завдяки захисним властивостям ліси сприяють поліпшенню водного режиму територій, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

У сукупності з іншими природними ресурсами лісові ресурси являють собою складову частину продуктивних сил країни безпосередньо беруть участь в економічному розвитку, у забезпеченні соціальних потреб суспільства, виступають одночасно як засіб виробництва, предмет і продукт праці.

Ліси є найбільшим багатством області, близько 55% території області покрито лісами (687,000 га), з яких близько 65% листяні та 35% хвойні. Загальний запас лісу оцінюється у 160 млн.м3.

Площа земель лісового фонду Закарпаття складає 54,2 відсотка. Із загальної площі лісів 48 відс. складають експлуатаційні ліси. Всі ліси області знаходяться у державні власності та розподілені між постійними користувачами земельних ділянок лісового фонду де: 71,5 відс. - знаходиться в постійному користуванні Державного комітету лісового господарства; 10,9 відс. ? Головне державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Закарпатагроліс” (Міністерство аграрної політики України); 1,4 відс. ? Ужгородське військове лісництво (Міністерство оборони України); 0,5 відс. - Закарпатський лісотехнікум (Міністерство освіти і науки України); 11,4 відс. - заповідні зони, парки підпорядковані Мінекоресурсів; 4,6 відс. - землі запасу органів місцевого самоврядування.

Основна частина обсягів продукції та послуг лісового господарства припадає на лісозаготівлю. Ділова деревина в загальних обсягах заготівлі складає близько 48,0 відсотків. Постійними лісокористувачами вироблено продукції, виконано робіт та надано послуг на 120,8 млн грн, з них продукція лісозаготівель склала 114,5 млн грн.

Обсяг реалізації продукції зріс на 8,0 відс. у порівнянні з відповідним періодом минулого року і становив 112,4 млн грн. У структурі реалізації продукції переважала деревина у круглому вигляді (95,0 відс.).

Лісовідновлення за 9 місяців 2013 року проведено на площі 2327,7 га (103,0 відс. від планових обсягів). З яких шляхом посадки лісових культур на площі 1361,0 га та за рахунок природного поновлення на площі 710,7 га. Крім цього створено 3,8 га нових лісових насаджень.

За рахунок коштів державного бюджету в обсязі 8,2 млн грн лісогосподарськими підприємствами проводиться будівництво лісових доріг. Заплановано збудувати 35 км нових лісових автошляхів.

Лісовий комплекс Закарпатської області має значну сировинну базу продукції побічного користування лісом. В цілому на території лісогосподарських підприємств та природно-заповідному фонду області зосереджено лісових угідь з білими грибами понад 10,5 тис.га, біологічний і експлуатаційний запаси яких при середній врожайності складають відповідно 660 т і 330 т; малинники складають площу в 6,5 тис.га, ожинники - 13 тис.га, чорничними - понад 2 тис.га (з експлуатаційним запасом відповідно 1000 т, 1300 т, і 647 т.).

Мисливське господарство області як складова частина побічного користування лісом надає можливість отримання цінних харчових продуктів, трофеїв, ведення мисливського собаківництва, розвитку мисливського стрілкового спорту та задоволення потреб населення у полюванні. Існуючі в області структури мисливського господарства не в повному обсязі виконують покладені на них функції з профілактики мисливських угідь від зоонозних захворювань, заборони випасу великої рогатої худоби у відтворюючих ділянках, створення біотехнічних комплексів, організації відтворюючих вольєрів для диких тварин тощо.

Не використовується цінна сировина дарів лісу виробничими потужностями підприємств переробної і харчової промисловості області (обсяги заготівлі недеревних продуктів лісу використовується в межах 30 відс.) На внутрішньому ринку практично відсутні екологічно чисті березові, шипшинові та інші ягідні натуральні соки та напої, вироби з грибів, фруктові та овочеві порошки з вичавок та не стандартної сировини для кулінарних та кондитерських виробів.

Рекреаційні ресурси. Закарпаття, завдяки вигідному, географічному розташуванню, наявності унікальних рекреаційних ресурсів є одним із найпопулярніших регіонів санаторного лікування, туризму і відпочинку.

В області виявлено і досліджено 360 джерел мінеральних вод, з яких 62 у Свалявському, Міжгірському, Мукачівському, Хустському, Рахівському, Ужгородському районах мають експлуатаційне значення.

На зазначеній основі функціонують (станом на 1 січня 2006 р.) 17 санаторіїв, 14 санаторіїв-профілакторіїв, 3 пансіонати та будинки відпочинку, 26 інших баз відпочинку та 15 туристичних баз. їх кількість та рівень комфортності за аналізований період суттєво не змінилися, хоча й відбулися організаційні зміни управління галузями.

Найбільш відомі родовища лікувальних мінеральних вод - це Поляна Квасова, Голубине, Сойми, Келечин, Кваси, Шаян та інші.

На даний момент на території Закарпаття функціонують понад 50 зареєстрованих та ліцензованих туристичних фірм (35 з них знаходиться в м.Ужгороді та Ужгородському районі, 7 - у м.Мукачеві, інші - в Рахівському, Іршавському, Перечинському, В. Березнянському та Хустському районах), які займаються обслуговуванням туристів, що прибувають з різних куточків України, а також з-за кордону.

Карпатські ріки придатні для сплавлення на байдарках і каное, а також для купання. Область відзначається особливими умовами для організації зимового відпочинку, туризму та гірськолижного спорту. Період, сприятливий для проведення зимових видів спорту і відпочинку, триває 4-5 місяців - з кінця листопада до середини березня. Так, лише система "Закарпаттурист" приймає клієнтів у 4-х туркомплексах та 10-ти туристичних базах, які вміщують 3200 відпочиваючих. Для гірськолижників - траси маршрутів обладнано 29 канатними дорогами протяжністю від 200 до 1400 метрів.

Мінеральні води Закарпаття різні за хімічним складом і лікувальними властивостями. Із 207 родовищ, занесених до Кадастру мінвод України, 18,8 відсотка становлять закарпатські. Із досліджених 30 типів мінеральних вод 27% становлять вуглекислі хлоридні натрієві, 22% - вуглекислі хлоридно - гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18% - вуглекислі гідрокарбонатні натрієві, 15% - вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієво-магнієві, по 6% - сульфідні, миш'яковисті, кремнисті.

Ряд родовищ є унікальними, їх води відповідають типу Єсентуки, Боржомі та Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Із загальної кількості мінеральних вод 21 внесені до державного стандарту України "Води мінеральні питні".

4.2 Стан лісових насаджень та місць рекреації регіону

Карпатський регіон в межах України - унікальна природна гірсько-лісова екосистема, яка займає 37,0 тис, км², або 6,1% від усієї території країни. Це своєрідні ''легені", де формуються три чверті стоків Дністра, Прута, Тиси та інших великих європейських рік. Найціннішим природним ресурсом регіону є ліс, який займає особливе місце. Це найдосконаліший природний комплекс, який продукує понад 20 тисяч видів продукції. Він є регулятором клімату, має незамінне водо- і ґрунтозахисне значення, є місцем рекреації, туризму, оздоровлення людей та ін.

Ліси Українських Карпат характеризуються високою продуктивністю. Середньорічне нагромадження біомаси лише стовбурової деревини і гілок, без врахування органічної маси кореневих систем, підросту, підліска і трав'яного покриву, становить для окремих деревних порід 5,8--8,2 м³/га. Лісові насадження Карпат щороку поглинають 12,8 млн. т вуглекислого газу і виділяють 9,8 млн. т кисню. В середньому 1 га лісу поглинає за рік 8 т вуглекислого газу і виділяє 6,1 т кисню. Для порівняння можна відмітити, що в Свердловській області 1 га лісу через значно менше нагромадження органічної маси виділяє за рік близько 2 т кисню, або втричі менше.

Біологічна активність кисню залежить від ступеня його іонізації, Іонізоване повітря підвищує активність дихальних ферментів ,сприяє лікуванню бронхіальної астми, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, легеневого туберкульозу. В лісовому повітрі іонізація кисню і 2-3 рази більша ніж в морському, і в 8-10 разів - ніж в атмосфері промислових міст.

Мікроклімат лісу вигідно відрізняється від мікроклімату міста перш за все тим, що під його намет проникає мало сонячної радіації. Більше половини її відбивається кронами дерев в атмосферу, частина поглинається листям і хвоєю для фотосинтезу і транспірації і тільки 4-12% досягає поверхні ґрунту.

В Карпатах у кожному лісовому масиві є насадження з різним складом деревних порід, з густими і зрідженими деревостанами, під кронами яких створюються різні мікрокліматичні умови. Відвідувачі без особливих зусиль можуть завжди знайти для відпочинку місця з відповідними для них умовами.

Проте не тільки фізіологічний комфорт важливий для людини. Не менше значення має емоційний і психологічний вплив лісу. При сучасному розвитку науки і техніки деякі санітарно-гігієнічні функції лісу можуть замінити технічні засоби, наприклад, кондиціонер повітря, озонатор (створення штучного мікроклімату тощо). Але нічим не можна замінити позитивного емоційного та психологічного впливу, який одержує людина від спілкування з живою природою. З розвитком індустріалізації та урбанізації естетична роль лісових насаджень істотно зростає.

Емоційний та психологічний вплив лісу зумовлюється його естетичними якостями. Проявляються вони через сприйняття людиною краси і динамічності лісових пейзажів, різноманітності характеристик лісових насаджень. З якою б метою не прийшла людина до лісу, свій перший погляд вона завжди зупиняє на його загальному вигляді, на оточуючих деревах і кущах, на багатстві трав'яного покриву.

Анкетне опитування в Карпатах показало, що 65% відпочиваючих приваблюють шпилькові насадження, 35% -листяні. Майже 50% опитаних віддають перевагу старим насадженням, 40% - середньовіковим і лише 10% - молодим.

Українські Карпати характеризуються багатими рекреаційними ресурсами. Найбільш поширеними видами лісової, рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно -уристична, утилітарна та пізнавальна.

Особливе значення має лікувальна рекреація, головна мета якої -- лікування і профілактика захворювань. Вона базується на використанні оздоровчих властивостей лісів у комплексі з мінеральними водами, грязями, ваннами та кліматотерапією. Так, у Закарпатській області на базі використання гідрокарбонатно-натрієвих, натрієво-кальцієвих та хлоридно-натрієвих вод функціонують бальнеологічні санаторії «Синяк», «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Шаян», «Гірська Тиса», «Верховина» та кліматична здравниця «Карпати».

Не менш важливе значення має оздоровча рекреація, яка базується виключно на використанні цілющих властивостей лісів, її мета -- відновлення працездатності людей, зняття фізичних і нервових навантажень. Здійснюється як у стаціонарній, так і в нестаціонарній формах.

Для стаціонарного оздоровлення людей у Карпатах функціонують близько З0 санаторіїв-профілакторіїв, понад 50 баз і будинків відпочинку, 75 дитячих таборів та інші заклади, які розташовані в лісах або поблизу них. Вони дають можливість щорічно оздоровлювати більше 100 тис. чоловік.

Проте найбільш масовим є нестаціонарний, або самодіяльний відпочинок у лісі. Влітку десятки тисяч людей у вихідні виїжджають у приміські ліси, з якими є добре транспортне сполучення.

Як правило, оздоровча рекреація до деякої міри поєднується з утилітарною та пізнавальною. Використання лісів для масового відпочинку населення невпинно зростає, удосконалення руху громадського транспорту, збільшення кількості транспортних засобів в індивідуальному користуванні, будівництво нових доріг -- все це значно розширює можливості нестаціонарної оздоровчої рекреації.

Провідне місце в займає спортивно-туристична рекреація, яка поєднує заняття спортом, туризмом, мисливством і рибальством. До послуг спортсменів і туристів - «Світанок», «Латориця», «Нарцис», «Трембіта», «Тиса», «Говерла» -- на Закарпатті, Туристичні маршрути державного значення проходять через мальовничі гірські ліси до найвищої гори Говерла.

Найбільш масовою і неорганізованою є утилітарна рекреація, яка поєднує аматорський збір грибів дикоростучих ягід, горіхів, лікарських рослин і квітів з відпочинком у лісі. Цим видом рекреації охоплені практично всі ліси -- від передихних до високогірних районів.

Курортні ліси. У Карпатах курортні ліси виділені навколо всіх санаторіїв та санаторно-курортних комплексів загальною площею 34,5 тис.

На закарпатті курортні ліси санаторіїв «Поляна», «Сонячне Закарпаття» та «Квітка полонини», розташованих на відстані 3--5 км один від одного, займають площу 2,6 тис, га, в основному схили крутизною від 10 до 23° з абсолютними висотами від 300 і 650 м над рівнем моря. Ліси цікаві породним складом, віковою і просторовою структурою. Тут зустрічаються дубово-букові, чисті букові, ялиново-букові, ялинові, березові, вільхові насадження. За останні десятиріччя на значних площах створено лісові культури дуба звичайного, бука лісового, ялини звичайної, явора, сосни звичайної та інших порід. В урочищі Лиса створено дендрарій на площі 3,3 га, плодовий сад загальною площею 62,9 га, плантації горіха волоського (5,4 га) та каштана їстівного (2 га).

4.3 Заходи з охорони лісових та рекреаційних ресурсів

Лісові ресурси підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, на їх захист від шкідників і хвороб. Важливого значення набувають заходи по збереженню лісових ресурсів в процесі їх використання.

Ліси відносяться до категорії екологічно вразливих ресурсів. На них негативно впливають люди в процесі виробничої діяльності; ліси знищуються при пожежах, різними шкідниками та іншими негативними явищами. Тому використання та відтворення лісів має бути організовано таким чином, щоб найбільш повно задовольнити соціальні, економічні, культурні потреби людей.

Забезпечення охорони та захисту лісів має загальнодержавне та регіональне значення, покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, постійних лісокористувачів.

Для покрашення стану лісів і лісових земель необхідно застосовувати такі технології, прийоми та методи, які дозволили б зберегти продуктивність, життєдіяльність, відтворення лісів. Заходи мають бути спрямовані на підвищення родючості ґрунтів (меліорація земель, запобігання водній і вітровій ерозії ґрунтів, заболоченості, засоленості земель та іншими процесами, що погіршують стан ґрунтів), на своєчасний та ефективний догляд за лісовими культурами, важливого значення набуває повне та ефективне використання земельних ділянок лісового фонду для вирощування лісів, поліпшення їх вікової структури, зменшення площі земель, не вкритих лісовою рослинністю, стійкими деревостанами, охорона лісів від пожеж та самовільних порубів, захист від шкідників і хвороб -- обов'язкова складова цих заходів.

Охорона лісів здійснюється в процесі спеціального використання лісових ресурсів, при заготівлі деревини. Заготівлю деревини проводять при наявності пильного контролю, тільки в межах розрахункової лісосіки.

Розрахункова лісосіка -- це щорічна норма заготівлі деревини в процесі рубок, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного лісокористувача з врахуванням групи порід лісів.

З метою охорони лісових ресурсів проводять такі види рубок: санітарні рубки, рубки догляду за лісом, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки в дерево станах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості.

Санітарні рубки проводять у лісах заповідників, заповідних і рекреаційних зон національних природних і регіональних ландшафтних парків, пам'яток природи, заповідних урочищ для на лаштування протипожежних розривів та реконструкції малоцінних дерево станів.

У лісах, що захищають нерестовища цінних промислових риб, лісах зон господарської діяльності і господарських національних природних парків, у лісах регіональних ландшафтних парків, а також у гірських лісах проводять рубки, що спрямовані на збереження захисних, протиерозійних, водорегулюючих та інших корисних властивостей лісів.

Рубки догляду, як виняток, допускаються у лісах на лікувально-оздоровчих територіях, у лісах населених пунктів, лісопаркових зон, державних лісових смугах тощо. В деяких випадках, в особливо захисних ділянках лісу може бути повністю або частково заборонено застосування окремих видів рубок.

Значна увага приділяється відновленню лісів та лісорозведенню, що спрямовується на поліпшення навколишнього природного середовища. Відновлення лісів забезпечується на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо). Роботи, пов'язані з відновленням лісів, провадяться способами, що забезпечують створення в найкоротші строки високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і чагарникових порід за спеціальними програмами і проектами, що розробляються державними органами лісового господарства.

На землях, призначених для насадження лісів, а також землях, непридатних в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо) займаються лісорозведенням. Лісорозведення проводиться способами, що забезпечують створення лісових насаджень з високими продуктивними і захисними властивостями з метою підвищення лісистості території, запобігання ерозійним процесам, поліпшення навколишнього природного середовища.

Обсяги і способи робіт щодо відновлення лісів та лісорозведення визначаються на підставі спеціальних обстежень, враховують при цьому фактичні зміни у лісовому фонді та стан земель, що підлягають залісенню.

Місцеві органи влади сумісно з працівниками лісового господарства з метою забезпечення охорони лісів в процесі їх використання надають земельні ділянки лісового фонду у тимчасове спеціальне користування, для здійснення культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних, заходів проведення науково-дослідних робіт. Впроваджують заборону на відвідання лісів населенням і в'їзду до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки. Одночасно організовують благоустроєні земельні ділянки для культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон відпочинку.

Природні рекреаційні ресурси є незамінною умовою і матеріальною базою розвитку рекреаційного природокористування, а їх охорона від забруднення і руйнування - найважливіше завдання суспільства. Охорона природи важлива не тільки в економічному відношенні, але і як засіб захисту здоров'я людини. Ступінь задоволення рекреаційних потреб залежить від якості оточуючого середовища в тому чи іншому регіоні.

Основні екологічні цілі рекреаційного природокористування включають:

- попередження деградації природних рекреаційних комплексів та їх компонентів під впливом антропогенної діяльності, в тому числі і рекреаційної;

- збереження нормального функціонування екосистем рекреаційного комплексу. Підтримання нормального гідрологічного режиму, оптимальної лісистості, сприятливого існування курортних, заповідних територій із зонами господарського освоєння та регуляція антропогенних навантажень можуть гарантувати нормальне відновлення природних ресурсів рекреації;

- збереження максимальної різноманітності екосистем. Це одна з важливих умов стійкості біотопів в межах природних рекреаційних комплексів.

Розробка родовищ корисних копалин в більшості випадків приводить до зниження рекреаційного потенціалу території, яка втрачає свою привабливість, не говорячи про якісний стан природних компонентів.

Щоб оптимізувати процес гірськопромислового рекреаційного використання таких територій, необхідно освоювати родовища корисних копалин, розробка яких завдає найменшої шкоди рекреаційному потенціалу; розробку родовищ вести із застосуванням найпрогресивнішої переробки сировини; втілювати повну комплексну переробку основної і супутньої сировини, використання порід покришки; проводити рекультивацію всіх вироблених площ з метою відновлення їх природного, в тому числі природно-рекреаційного потенціалу; виявляти і використовувати з господарською і рекреаційною метою деякі гірські виробки.

Наприклад, в Карпатському регіоні (смт. Солотвино Закарпатської області) створений санаторій для хворих на астму у підземному просторі вироблених соляних шахт.

Дуже важлива охорона повітряного басейну. Основними забруднювачами повітря звичайно є ТЕС, підприємства хімічної промисловості, транспорт. Забруднене повітря не тільки негативно впливає на здоров'я людини, але і порушує функціональну діяльність рослин, погіршує санітарний стан води і ґрунту

Серйозну небезпеку для рекреаційного потенціалу територій становить забруднення вод, особливо рік і озер. Головними джерелами забруднення рік є промислові підприємства, комунальне господарство, тваринницькі ферми. Ця проблема повинна вирішуватись шляхом вдосконалення технологічних способів очистки води, впровадження у виробництво маловодних і безводних технологій.

На природні рекреаційні комплекси сильно діють технологічні процеси рекреаційної діяльності: вилучення мінеральних вод, забруднення морських вод, атмосфери і т.д.

Основні напрями охорони рекреаційних ресурсів - створення раціональної технологічної схеми їх споживання, контроль за нормами витрати (на багатьох курортах встановлені автоматичні дозатори бальнеологічних ресурсів), поповнення запасів за рахунок додаткової розвідки ресурсів, прийняття раціональних планувальних рішень і функціональне зонування рекреаційних територій.

Крім того, на природу діють і самі рекреанти, особливо неорганізовані відпочиваючі (автотуристи). Для зменшення такого впливу слід перш за все створювати розгалужену мережу кемпінгів і обладнаних стоянок.

Природні комплекси і об'єкти природи, які є цінними в науковому, культурному, оздоровчому відношеннях, з урахуванням їх значення охороняють шляхом організації заповідників, заказників, природних (національних) парків і пам'яток природи.

В умовах інтенсифікації рекреаційної діяльності охорона природи на рекреаційних територіях є складовою частиною раціонального природокористування, яке включає комплекс заходів з вилучення, використання і відновлення природних ресурсів, у тому числі і рекреаційних. Тому за рахунок створення різноманітних природоохоронних територій при, безумовно, позитивному їх значенні не у всіх випадках можливо комплексно вирішити проблему збереження природного середовища.

Для практичної реалізації раціонального природокористування в рекреаційному районі необхідні нові форми взаємодії суспільства і природи, наприклад, створення регіонів особливого природокористування. Основна мета режиму особливого природокористування - комплексний розвиток виробничих сил регіону і повне збереження існуючих особливо цінних об'єктів, якщо з ряду причин їх не можна оголосити заповідником або іншою територією, що охороняється.

4.4 Заповідні території регіону

В Українських Карпатах, які займають значну частину області, збережені найбільші в Європі ділянки пралісів. Ліс є основним ресурсом області. Площа лісового фонду складає біля 51% її території, що й визначає основний напрямок розвитку економіки області - лісоексплуатація. Окрім деревини в області активно використовуються лісові ресурси місцевого значення - гриби та дикорослі ягоди.

До Червоної книги України занесені 144 види рослин, що знаходяться на території Закарпатської області. 33% видового складу віднесено до раритетного фітогенофонду. Близько 56 рослинних угрупувань увійшло до Зеленої книги України.

До найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський біосферний заповідник, створений постановою уряду України в 1968 році. Екосистеми заповідника віднесені до найцінніших на нашій планеті і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа заповідника становить 53 630 га, налічує 6 відокремлених масивів: Чорногірський (найвища вершина г. Говерла), Мармароський (г. Піп Іван -- 1940 м н. р. м.), Свидовецький (г. Близниці та Драгобрат), Кузійський, Угольсько-Широколужанський (найбільший осередок букових пралісів у Європі), «Долина нарцисів».

Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. За визначні здобутки в збереженні природної, культурної та історичної спадщини Рада Європи вперше в Україні нагородила Карпатський біосферний заповідник Європейським дипломом.

Ужанський національний природний парк розташований у північно-західній частині області і є невід'ємною складовою частиною єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного Заповідника «Східні Карпати», що підтверджено сертифікатом МАБ ЮНЕСКО. На території парку росте понад 200 видів цінних лікарських рослин, 40 з яких включено до Червоної Книги України.

Угольський тисово-буковий масив Карпатського державного заповідника розташований в центральній частині Полонинських Карпат між річками Теребля й Тересва довжиною близько 25 км. Найвищі його вершини Топаш(1552 м), Грона (1568 м), Руса (1498 м), Климова (1495 м).

З лівого боку до Угольського масиву примикає затверджений Закарпатським облвиконкомом Широколужанський фауно-флористичний заказник площею 5616 га, а справа розкинулися мальовничі, слабоокультурені ландшафти навколо штучного водоймища Теребля-Ріцької ГЕС та Синевирського озера. Наявність цінних в естетичному відношенні гірських ландшафтів цього району (Синевирський ландшафтний парк) у поєднанні з унікальними для Центральної Європи пралісами на південних мегасхилах згаданого гірського масиву дозволяє організувати в недалекому майбутньому національний парк Красна на площі понад 40 тис. га. Основою парку можуть бути заповідні угольські та широколужанські праліси, що збереглись на площі понад 10 тис. га.

В Угольському масиві охороняється одне з найбільших на Україні місцезростань третинного релікту тису ягідного.

Багата й різноманітна за географічними елементами флора вапнякових скель Великої й Малої Угольки. Там відмічені такі рідкісні види рослин, як в'язіль стрункий, молодило шорстке, ломикамінь живучий, вероніка зубчаста, кортуза Маттіолі, клопогін смердючий, перлівка трансільванська, порізник гірський, кадило мелісолисте, квітучий плющ, дзвоники карпатські та багато інших, серед яких чимало реліктових. Трохи нижче трапляється середземноморський вид -- еритроній собачий зуб.

Дещо відрізняються у типологічному відношенні ліси Широколужанського фауно-флористичного заказника, що пояснюється холоднішими кліматичними умовами та перевагою пісковиків (іноді крупнозернистих) серед материнських порід. Тому поруч з чистими бучинами тут є і хвойно-букові ліси.

Угольський та Широколужанський заповідні масиви відносно бідні на фауну. З ссавців поширені бурий ведмідь, вовк, рись, кіт лісовий, горностай, куниця кам'яна й лісова, благородний олень, козуля, дика свиня. У вапнякових печерах Великої і Малої Угольки живуть колонії кажанів. У вологих біотопах масово поширені саламандри плямисті, що збереглись з третинного періоду і в Радянському Союзі відомі лише з Карпат.

Національний природний парк «Синевир» створено 1989 року у верхів'ях річки Тереблі. Тут на площі 40,4 тис. га збереглися праліси і високогірні луки, де охороняються близько 100 видів рідкісних та зникаючих рослин. У парку охороняються благородний олень, бурий ведмідь, рись, глухар, форель, плямиста саламандра.

Ужанський ландшафтний парк охоплює басейн мальовничої долини Ужа від Жорнавського перевалу до села Кам'яниці. Тут зональне поширені дубові ліси з дуба скельного, дубово-букові, букові та ялицево-букові ліси, що мають рекреаційне значення. Кліматичні умови сприятливі для масового туризму у всі пори року. Ландшафтний парк уже тепер користується великою популярністю у відвідувачів.

Шаянський ландшафтний парк. Його потрібно організувати навколо Шаянського санаторно-курортного комплексу. Крім лікувальних мінеральних джерел та сприятливих кліматичних умов, приваблюють відвідувачів мальовничі ландшафти вулканічних гір, покритих природними дубовими, дубово-буковими та буковими лісами. На деяких вершинах добре збереглись вулканічні кратери. В них зростає скельна флора.

Флористичне дуже цікаві вапнякові скелі -- стрімчаки Світле Бердо та Соколове Бердо в долині річки Кісви -- правого притоку Тиси. На них зростають такі рідкісні види, як листовик сколопендровий, блехнум колосистий, багаторядник Брауна, аспленій зелений, порізник гірський та інші. Поодиноко трапляється смерека звичайна реліктового характеру.

Чудова пам'ятка природи в урочищі Борсучина в околицях Ростоки Костринського лісництва (0,15 га). Тут на висоті 520 м зростає унікальний ендемічний чагарник, бузок угорський, що в карпатській гірській системі відомий тільки в Південних та Східних Карпатах. Правдоподібно бузок мігрував на територію Закарпаття у теплий польодовиковий період і зберігся як релікт до наших часів. Зростає він у бузковій ясенині кременевій. Резерват має значення для збереження цього цінного декоративного чагарника, відомого в СРСР тільки з Карпат.

Памятка природи Соколів Камінь у Лужанському лісництві Великобичківського лісокомбінату (1 га). Тут на висоті 690 м на виходах вапняків зберігся цікавий осередок тисової бучини переліскової. На скелях багато кальцефільних і рідкісних рослин, таких як квітучий плющ, листовик сколопендровий, в'язіль стрункий та інші. Пам'ятка має й геологічне значення.

Наукове та ландшафтно-естетичне значення має ландшафтний резерват Зачарована долина в околицях Ільниці Іршавського району. В ній на поверхню виходять юрські вапняки -- останці, що придають естетичність ландшафту.

Цікава геоморфологічна пам'ятка -- карстові воронки та печера Жолоб в урочищі Чертеж в селі Крігчеві Тячівського району, куди сягає гряда угольських вапняків.

На північ від Рахова над потоком Тростянець на поверхню виходять вулканічні породи. Це цінна ботаніко-геологічна пам'ятка. На південь від міста над струмком Кам'яний Потік розташована геологічна пам'ятка кам'янопотіцької світи.

В області практично не проводиться селекція дикої фауни. Відсутнє штучне переселення фауни. Переселення має особливо важливе значення у низинних та передгірських районах області, оскільки більшість популяцій існує на суцільно оточених населеними пунктами ділянках.

В області тільки одне господарство - мисливське господарство «Нове село» Берегівського району - проводить штучне розведення дикої фауни та переселення. На території цього господарства утримується єдина в області популяція лані європейської - перспективного для полювання виду копитних.

Станом на 01.01.2011 р. в Закарпатській області взято на облік 454 об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 171420,272 га, з них загальнодержавного значення -- 34 об'єкти загальною площею 155609,51 га, місцевого значення -- 416 об'єктів загальною площею 15810,762 га.

Розподіл територій та об'єктів ПЗФ в Закарпатській області за їхнім значенням, категоріями та типами станом на 01.01.2011 р.

1. Біосферні заповідники (1 шт. на площі 58035,8га)

2. Національні природні парки (3 шт. на площі 87964,3 га)

3. Регіональні ландшафтні парки (1 шт. на площі 10330,66 га)

4. Заказники (64 шт. на площі 13255,5 га)

5. Пам'ятки природи (338 шт. на площі 659,67 га)

6. Заповідні урочища (9 шт. на площі 881,3 га)

7. Ботанічні сади (1 шт. на площі 86,41 га)

8. Дендрологічні парки (4 шт. на площі 37,9 га)

9. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (33 шт. на площі 168,732га).

5. Екологічна політика регіону Заходи з охорони навколишнього природного середовища

Регіональний план дій з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області на 2013-2015 роки було розроблено Держуправлінням ОНПС в Закарпатській області на основі Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, враховуючи цілі Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 року та пропозиції управлінь облдержадамінстрації, громадських організацій природоохоронного спрямування та природоохоронних установ краю. Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області організовуватиме та забезпечуватиме контроль за його виконанням.

Таким чином протягом наступних трьох років у рамках РПД передбачена реалізація природоохоронних заходів на загальну суму близько 421 млн. грн. відповідно до цілей :

1. Підвищення рівня суспільної свідомості.

2. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки.

3. Досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища.

4. Інтеграція екологічної політики та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління.

5. Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі.

6. Забезпечення екологічного збалансованого природокористування.

7. Удосконалення регіональної екологічної політики.

Обласні екологи очікують високі результати від виконання Плану. Зокрема, зменшення обсягів викидів від стаціонарних джерел до 2015 року на 10 відсотків, зменшення обсягів викидів забруднених зворотних воду у поверхневі водойми у населених пунктах області, зменшення обсягів утворення відходів та їх утилізація, створення територій та об'єктів природо-заповідного фонду, зниження інтенсивності ерозійних процесів, підвищення родючості ґрунтів, удосконалення системи моніторингу довкілля тощо.

6. Розрахунок зборів за забруднення навколишнього середовища

Метою системи платежів за викиди і розміщення забруднюючих речовин у навколишньому середовищі є відшкодування народногосподарських екологічних втрат, акумулювання коштів і упорядкування джерел фінансування, кредитування і стимулювання природоохоронної діяльності, ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів. Проте, економічні проблеми забруднення набувають невизначеного характеру, оскільки невідомі ні терміни, ні масштаби дії забруднення.

Набагато ефективнішим є впровадження в економіку прогресивних безвідхідних технологій, удосконалення заходів щодо утилізації відходів, прийняття і дотримання міжнародних норм з охорони навколишнього середовища.

6.1 Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (П_ас)

визначається за формулою

де, H_бі. - базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 тони і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн/т;

М _лі - маса річного викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

К_п - коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин;

М_пі - маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-тої забруднюючої речовини, т;

К_т - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості; К_інд - коефіцієнт індексації = 1,8.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості (К_т), залежить від чисельності жителів населеного пункту, його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

Де, К _нас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту і визначається за табл. 1;

К_ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту і визначається за табл. 2 Додатку 3.

Базові нормативи плати за викиди в атмосферу і-тої забруднюючої речовини стаціонарними джерелами забруднення (Н_бі) встановлюються на підставі їхньої гранично допустимої концентрації, відносної та оцінки економічного збитку від шкідливої дії викидів і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством Фінансів України (Додаток 4, табл. 1).

Якщо забруднююча речовина не має затвердженої середньодобової гранично допустимої концентрації, базові нормативи плати визначаються в залежності від її класу небезпечності (Додаток 4, таб 2).

Для забруднюючих речовин, на які не встановлені класи небезпечності, за норматив плати береться ставка, що дорівнює базовому нормативу плати за викид забруднюючої речовини 1 класу небезпечності.

Значення показника М_лі береться рівним річному обсягу викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, а показника М_пі - річному обсягу понадлімітного викиду (фактичний викид мінус ліміт).

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива.

Індивідуальне завдання: Ужгородський машинобудівний завод.

Умжгород -- адмінцентр Закарпатської області та Ужгородського району. Місто розташоване на висоті приблизно 120 м в передгір'ях Карпат на річці Уж (105 км в межах України). Територія міста становить 41,56 кмІ. Населення Ужгорода приблизно 117 тисяч чоловік різних національностей (українці, росіяни, угорці, словаки, та рн.)

Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища

Назва та адреса підприємства: Ужгородський машинобудівний завод. Закарпатська область, м. Ужгород.

За ______________________20 року

(за перший квартал, півріччя, 9 місяців, рік)

Назви забруднюючих речовин, видів пального та класу небезпеки	Ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів, розміщення відходів, т	Фактичні обсяги викидів, використаного пального, скидів, розміщення відходів,т	Нормативи збору за викиди, скиди, розміщення відходів*, грн. /т (грн../ 1одиницю**)	Коефіцієнти до нормативів збору *** (1,5 або 10)	Коригуючі коефіцієнти згідно з додатком до Постанови КМ У від 01.03.99 №303	Суми збору, обчисленого в межах ліміту к.3 або к.2.( якщо к 3 більше к 2) х к.4.х к.5.х к.6х к.7 ,рн...	Суми збору, обчисленого за понадлімітні викиди, скиди, розміщені відходи (заповнюється, якщо к.3 більше к.2) (к.3-к.2)х к.4 хк.5хк.6 х к.7 х к.5), рн..	Загальні суми збору (к.8 + к.9), грн
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. Нараховано збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення , усього
1.1				х
1.2				х
1.3				х
2. Нараховано збору за викиди пересувними джерелами забруднення, усього
2.1
2.2
2.3
3. Нараховано збору за скиди у водні об'єкти , усього
3.1
3.2
3.3
4. Нараховано збору за розміщення відходів, усього
4.1
4.2
4.3
Нараховано збору з початку року, усього ( ряд.1+ ряд.2 + ряд. 3 + ряд. 4)
У т.ч.: 5.1. До державного бюджету (ряд.5 х 20%)
4.2. До місцевих бюджетів (ряд.5 х 70%)
4.3. Залишається у розпорядженні підприємства **(ряд.5 х 10%)*

Директор ___________________________________________(підписується студент)

(підпис, ініціали, прізвище)

*Згідно з додатком до постанови КМУ від 01.3.99р №303;

** для обладнання та приладів , що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентних ламп.

***використовуються при розрахунку суми збору за скидання забруднюючих речовин в озера, ставки та інші непроточні водні об'єкти та за захоронення забруднюючих рідинних речовин, відходів виробництва та стічних вод у глибокі підземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод.

Колонка 6 - коригуючий коефіцієнт, який враховує чисельність мешканців населеного пункту, де розташоване підприємство

Колонка7 - коригуючий коефіцієнт , що визначає господарський статус населеного пункту . якщо населений пункт розташований на березі річки чи моря, то перевага віддається регіональному басейновому коефіцієнті.

Розрахунки:

К_п - коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин = 3;

К_нас = (116408 тис.чол) = 1,2;

К_ф = 1,25;

К_т = 1,2•1,25 = 1,5.

П_{(тверді частки)} = (10•15+10•5,5•3) •1,5•1,8 = (150+165) •2,7 = 850,5грн;

П_{(ангідрид сірчаний)} = (53•37+122,9•53•3) •1,5•1,8 = (1961+19541,1) •2,7 = 58055,67грн;

П_{(окис вуглицю)} = (2•3,2) •1,5•1,8 = 17,28грн;

П_{(діоксид азоту)} = (132•5,6+132•2,8•3) •1,5•1,8 = (739,2+1504,8) •2,7 = 6058,8грн;

Загальна сума виплат за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами забруднень становить:

П_ас = 850,5+58055,67+17,28+6058,8 = 64982грн.

6.2 Розмір платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (П,)

визначається за формулою:

де, Н_бі - базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалювання 1 тонни і-го пального грн./т (додаток 4, табл. 4);

М_і - річний обсяг використання пального і-го виду, т;

К_т - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості. Використаємо попредні розрахунки і отримуємо = 1,5;

К_інд - коефіцієнт індексації = 1,8.

П_{(дизельне паливо)} = 632•3•1,5•1,8 = 5119,2грн;

П_{(зріджений газ)} = 4•3,85•1,5•1,8 = 41,58грн;

Загальна сума: П = 5119,2+41,58 = 5160,78грн.

6.3 Визначення розмірів платежів за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі

Розмір платежу за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (П_рв) визначається за формулою:

де: Н_бі - базовий норматив плати за розміщення 1 тонни і-го виду в межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення) грн./ т;

М_лі - річна маса відходів і-ro виду в межах ліміту (згідно з дозволами на розміщення), т;

К_п - коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів у навколишньому природному середовищі;

М_пі - маса понадлімітного річного розміщення відходів і-го виду, т;

К_т - коефіцієнт, який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів = 1,5;

К_о - коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів = 1;

К_інд - коефіцієнт індексації = 1,8.

Базові нормативи плати за розміщення 1 тони відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі (Н_6і) встановлюється з урахуванням їхньої небезпечності для навколишнього природного середовища і оцінки економічних збитків від розміщення відходів у природному середовищі та затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України ( таб.1, додатка 5)

Значення показника М_лі береться рівним річному обсягу розміщення відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі в межах ліміту (згідно з дозволами на їхнє розміщення), а показника М_пі - річному обсягу понадлімітного розміщення відходів і-го виду у навколишньому природному середовищі (фактичний обсяг мінус ліміт).

Коефіцієнт К_м який враховує розташування місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, визначається за табл.2.. додатка 5.

Коефіцієнт К_о, який враховує характер облаштування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, визначається за табл.3. додатка 5.

Розрахунки:

П_{рв(зола)} = (0,5•416+3•0,5•186) •1,5 •1 •1,8 = 753,3грн.

Висновок: Провівши оцінку забруднення машинобудівним підприємством навколишнього середовища було визначено, що дане підприємство у місті Ужгороді за забруднення навколишнього середовища стаціонарними джерелами забруднення повинно сплатити 64982 грн; за забруднення пересувними джерелами забруднення - 5161 грн; за розміщення відходів - 754 грн. Всього за забруднення навколишньг середовище підприємство повинно сплатити - 70897 грн. В тому числі до державного бюджету - 14179,4 грн; до місцевого бюджету - 49627,9 грн; залишається в розпорядженні підприємства - 7089,7 грн.

Размещено на Allbest.ru