Оскільки сертифікація систем екологічного менеджменту обумовлена зовнішньоекономічними передумовами, її актуальність істотно розрізняється по галузях. Найбільш затребувана вона в галузях із твердою конкуренцією: у виробництві металу й металопрокату, хімічної продукції, електричного й оптичного встаткування, машин і будівельної продукції. У той же час, наприклад, у газовій промисловості сертифікація систем екологічного менеджменту має обмежене поширення.

Хоча сам стандарт ISO 14001:2004 [1] указує, що він не призначений для використання з метою створення нетарифних бар'єрів у торгівлі, формально ніхто не забороняє компаніям жадати від своїх постачальників сертифікати на відповідність цьому стандарту. Більше того, це вимога може бути частиною їх корпоративної екологічної політики й заохочуватися суспільною думкою в їхніх країнах (з екологічної точки зору), а заодно й захищати своїх товаровиробників від зовнішньої конкуренції з товаровиробниками з інших країн, де екологічний менеджмент не має широкого поширення.

З викладеного вище видно, що поняття екологічної сертифікації охоплює як аспекти екологічного аудита, так і екологічного маркування. Екологічна сертифікація функціонує в багатьох країнах миру, що говорить про її ефективність у справі забезпечення охорони навколишнього середовища.

У цей час із ініціативи Госпотребстандарта ведуться роботи зі створення системи екологічної сертифікації в Україні. У зв'язку із цим розглядаються питання реформування законодавства України (природоохоронного, підтвердження відповідності, санітарно-епідеміологічного), підготовки переліку продукції (процесів, послуг), що повинна підлягати екологічній сертифікації в обов'язковому порядку, розробки технічних регламентів, що встановлюють екологічні вимоги, розробки правил акредитації органів по екологічній сертифікації, підготовки аудиторів по сертифікації СУНС.

4.2 Порядок проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем

Сертифікацію системи управління навколишнім середовищем в Системі проводять органи по сертифікації систем якості (далі - органи по сертифікації), акредитовані на право проведення цих робіт, а у випадку їхньої відсутності - організації, яким доручене виконання функцій органа по сертифікації за рішенням національного органа України по сертифікації.

Порядок проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем регламентується ДСТУ 3419-96 [27].

Виготовлювач, що претендує на сертифікацію СУНС в Системі, подає в акредитований у Системі орган по сертифікації заявку.

Орган по сертифікації СУНС розглядає заявку й посилає підприємству-заявникові:

- опитну анкету для проведення попереднього обстеження системи якості підприємства-заявника;

- перелік вихідних матеріалів, які повинне подати підприємство в орган по сертифікації для проведення попередньої (заочної) оцінки системи управління навколишнім середовищем й стани виробництва.

Підприємство-заявник заповнює опитну анкету, готовить всі необхідні вихідні матеріали й подає їх в орган по сертифікації.

Процес сертифікації систем управління навколишнім середовищем складається з таких етапів (рис. 4.1)

- попередня (заочна) оцінка системи управління навколишнім середовищем;

- заключна перевірка й оцінка системи управління навколишнім середовищем;

- оформлення результатів перевірки;

- технічний нагляд за сертифікованою системою управління навколишнім середовищем протягом терміну дії сертифіката.

Попередня (заочна) оцінка системи управління навколишнім середовищем здійснюється з метою визначення доцільності продовження робіт із сертифікації системи управління навколишнім середовищем підприємства й, у випадку встановлення такої доцільності, розробки, програми перевірки.

Попередня оцінка здійснюється комісією органа по сертифікації шляхом проведення аналізу документів і вихідних матеріалів, отриманих від підприємства. До складу комісії повинен бути включений хоча б один аудитор, атестований у Системі.

Орган по сертифікації призначає головного аудитора, що формує комісію з компетентних фахівців для проведення аналізу отриманих матеріалів і підготовки попередніх висновків. Головний аудитор призначається навіть тоді, коли аналіз проводиться однією особою. До складу комісії не включають співробітників підприємства-заявника, а також представників інших підприємств, зацікавлених у результатах сертифікації СУНС підприємства-заявника. Склад комісії затверджується керівником органа по сертифікації.

Попередня (заочна) оцінка системи управління навколишнім середовищем завершується підготовкою письмового висновку про доцільність або недоцільність проведення заключної перевірки й оцінки системи управління навколишнім середовищем.

У випадку позитивного рішення орган по сертифікації посилає заявникові висновок і просить господарського договору на проведення заключної перевірки й оцінки системи управління навколишнім середовищем. У випадку негативного рішення за результатами оцінки у висновку приводять причини такого рішення й всі невідповідності перевіряємої системи вимогам відповідних нормативних документів. Всі невідповідності повинні бути усунуті до відвідування виготовлювача комісією. Після обліку всіх зауважень комісії підприємство може подавати документи на повторну попередню оцінку системи управління навколишнім середовищем. Повторну попередню оцінку підприємство оплачує окремо.

Заключна перевірка й оцінка системи управління навколишнім середовищем.

Перевірка здійснюється комісією, що проводила попередню оцінку, або іншою комісією, до складу якої обов'язково входять експерти, що виконували попередню оцінку. До складу комісії обов'язково включають експерта-фахівця по розробці й (або) технології виробництва відповідної продукції. Склад комісії затверджується керівником органа по сертифікації, з ним також знайомлять виготовлювача. Виготовлювач може відхилити запропонований склад комісії, якщо він уважаю, що здійснення (проведення) перевірки цим складом може викликати конфліктні ситуації.

Рисунок 4.1 - Процес проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем

На основі результатів аналізу матеріалів, що надійшли від підприємства-заявника на етапі попередньої оцінки, комісія розробляє програму (план) заключної перевірки системи управління навколишнім середовищем (з урахуванням специфіки підприємства, що випускає продукції, вимог споживачів і ін.), програми й методики перевірки й оцінки стану виробництва й готовить необхідні робочі документи.

Програма (план) перевірки в загальному випадку повинна містити: мета й область перевірки; склад комісії з перевірки; дату й місце проведення перевірки; перелік документів, на відповідність яким здійснюється перевірка; перелік структурних підрозділів, що перевіряють; назва елементів системи управління навколишнім середовищем й виробництва, що підлягають перевірці, розподіл перевірки елементів системи управління навколишнім середовищем й стани виробництва; орієнтовні строки проведення кожного з основних заходів програми: вимоги щодо забезпечення конфіденційності інформації, що є комерційною таємницею; перелік організацій і осіб, якою представляється звіт про перевірку.

Для реалізації програми (плану) перевірки й відображення її результатів щодо конкретних розділів програми якщо буде потреба розробляють форми таких робочих документів:

- переліки контрольних питань, які використаються для оцінки елементів системи управління навколишнім середовищем;

- форми для реєстрації спостереження під час перевірки;

- форми для документування допоміжних даних, що підтверджують висновки аудиторів.

Робочі документи розробляють аудитори під керівництвом головного аудитора й цих документів не повинні обмежувати проведення додаткових заходів щодо перевірки, необхідність у які може бути виявлена на основі інформації, отриманої під час перевірки.

Перевірка включає такі процедури:

- проведення попередньої наради;

- проведення обстеження;

- проведення заключної наради;

- підготовка звіту про перевірку.

Попередню нараду організовують і проводять підприємства й головний аудитор. У ньому беруть участь члени комісії й персонал підприємства-заявника, призначений для участі в проведенні перевірки. Під час попередньої наради:

- рекомендують членів комісії керівництву підприємства-заявника;

- інформують учасників наради про мету й завдання перевірки, програмі, методах і процедурах перевірки;

- установлюють офіційні способи спілкування між аудиторами й персоналом підприємства;

- погоджують дату проведення заключної наради й проміжних нарад (у випадку виникнення необхідності їхнього проведення);

- становлять графік перевірки підрозділів і виробництв підприємства;

- з'ясовують всі незрозумілі питання програми перевірки.

За результатами попередньої наради складається й підписується головним аудитором протокол, а також розподіл обов'язків між аудиторами, що є додатком до протоколу.

Обстеження включає роботи з оцінки стану виробництва, аналізу фактичного матеріалу й підготовки попередніх висновків для заключної наради.

Оцінка здатності виробництва забезпечує стабільний випуск продукції необхідного рівня якості, здійснюється на основі аналізу відповідної інформації про якість продукції й спостережень за станом виробництва відповідно до програми й методиці, розробленими комісією для даного підприємства або діючими на підприємстві й погодженими з органом по сертифікації систем системи управління навколишнім середовищем.

У випадку наявності на підприємстві атестованого у встановленому порядку виробництва оцінка стану виробництва за рішенням комісії може не проводитися.

Аналіз фактичного матеріалу здійснюється з метою встановлення відповідності або невідповідності елементів системи управління навколишнім середовищем підприємства-заявника вимогам стандарту на системи управління навколишнім середовищем, а також здатності виробництва забезпечувати стабільний випуск продукції необхідного екологічного рівня. Аналіз проводиться відповідно до програми й контрольних питань по перевірці й оцінці системи управління навколишнім середовищем.

На основі результатів аналізу фактичного матеріалу підготовляють попередні висновки про відповідність або невідповідність:

- системи управління навколишнім середовищем в цілому, вимоги нормативних документів на системи управління навколишнім середовищем;

- виробництво вимогам стабільного забезпечення необхідного екологічного рівня продукції.

Після обстеження комісія повинна провести заключну нараду з керівництвом підприємства й особами, відповідальними за об'єкти перевірки. Основна мета наради - надати керівництву підприємства зауваження, складені за результатами перевірки й оцінки, а також зробити попередні висновки щодо можливості (або неможливості) видачі сертифіката відповідності системи управління навколишнім середовищем підприємства вимогам нормативним документам. Зауваження пред'являються головним експертом в усній формі й викладаються в протоколі залежно від їхньої вагомості й у формі, що забезпечує підприємству розуміння результатів перевірки.

Звіт про перевірку підготовляє комісія під керівництвом головного аудитора.

Звіт повинен містити:

- загальні відомості про підприємство-заявника (назва, адреса, банківські реквізити) і про орган по сертифікації (назва, адреса, банківські реквізити, реєстраційний номер атестата акредитації органа);

- відомості про експертів, про підстави для проведення перевірки, мета, завдання й масштаби перевірки;

- перелік основних документів, на відповідність яким здійснювалася перевірка;

- відомість про програму перевірки;

- результати попередньої оцінки й висновок по них;

- характеристика фактичного стану об'єктів перевірки;

- зауваження щодо невідповідностей;

- висновки комісії про відповідність або невідповідність системи якості вимогам нормативних документів;

- вказівки про конфіденційність інформації, використаної у звіті;

- висновок про можливість або неможливість видачі сертифіката;

- відомості про організації й осіб, яким надається звіт.

Строк підготовки звіту - протягом місяця після заключної наради.

Орган по сертифікації передає заявникові два екземпляри звіту. Заявник сам вирішує, кому відіслати звіт.

Оформлення результатів перевірки

У результаті перевірки й оцінки системи управління навколишнім середовищем можливі такі основні висновки:

- система повністю відповідає нормативним документам на системи управління навколишнім середовищем, на відповідність яким здійснювалася перевірка (варіант);

- система в цілому відповідає нормативним документам на системи управління навколишнім середовищем, на відповідність яким здійснювалася перевірка, але виявлені деякі незначні невідповідності щодо окремих елементів системи, які можуть бути усунуті досить швидко (у строк до шести місяців) (варіант 2);

- система має серйозні невідповідності, які можна усунути лише в результаті доробки протягом досить довгостроково тривалого часу (варіант 3).

У випадку позитивного висновку комісії орган по сертифікації оформляє сертифікат установленого зразка, реєструє його в Реєстрі Системи, видає підприємству-заявникові й відправляє копію органу по сертифікації продукції. Термін дії сертифіката визначає орган по сертифікації, але він не може перевищувати п'ять років.

У випадку варіанта 2, якщо підприємство в строк, установлений органом по сертифікації, усуне зауваження й звернеться з повторною заявкою на сертифікацію, робота із сертифікації може здійснюватися по повній або скороченій схемі, коли перевіряються лише ті елементи системи управління навколишнім середовищем, щодо яких були зроблені зауваження. У випадку позитивного рішення за результатами цієї роботи виготовлювачеві видається сертифікат.

У випадку варіанта 3 оцінка системи якості підприємства здійснюється повторно в обсязі всіх робіт і етапів, установлених цим розділом за повною схемою.

Продовження терміну дії сертифіката на систему якості

Термін дії сертифіката не продляє. Для одержання сертифіката на новий строк підприємство не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку його дії посилає в орган по сертифікації системи управління навколишнім середовищем заявку.

Порядок повторної перевірки й оцінювання системи управління навколишнім середовищем визначає орган по сертифікації в кожному конкретному випадку з урахуванням результатів технічного нагляду за сертифікованою системи управління навколишнім середовищем.

5 СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМИ УПРАВЛННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ НА ПІДПРИЄМСТВІ «БІОЛА»

5.1 Гармонізація нормативних документів з якості води

На Україні, де значними темпами розвивається сертифікація систем управління якості за стандартами ISO сери 9000, у Реєстрі Державної системи сертифікації - УкрСЕПРО станом на 01.01.2005 зареєстровано лише 16 сертифікованих систем СУНС. Серед, них підприємства, на яких системи були сертифіковані ДП «Укрметртестстандартом» (м. Київ) - акредитованим органом з сертифікації систем управління навколишнім середовищем. Компанія «Біола» одна з перших підприємств на якому була сертифікована СУНС.

Однією з основних проблем при розробці СУНС на підприємстві по виготовленню питних напоїв є контроль якості води. На підприємстві «Біола» вода, яку завод споживає на технологічні потреби, після біологічної очистки та лабораторних тестів, частково використовується знову. У наповненому очищеними стічними водами озерці, що розташоване на території заводу, розводять рибу. Всі відходи виробництва (картон, папір, пластик, метал тощо) уважно сортуються, пресуються та відвозяться до компанії, що займається утилізацією відходів. Спеціальне сучасне обладнання використовується для абсорбції продуктів згоряння природного газу, які надалі стають сировиною для виробництва вуглекислоти.

У цей час контроль якості води проводиться на відповідність стандарту колишнього Радянського Союзу й має потребу в подальшому розвитку. Одним з принципів державної політики є наближення вимог національних стандартів на питну воду, технологій виробництва, а також засобів вимірювання i методів оцінки до стандартів, технологій, засобів i методів, прийнятих в ЄС.

У процесі розроблення та переглядання стандартів на питну воду враховують показники державних санітарних правил i норм, а також європейські нормативи вимоги щодо якості питної води.

Повноваження стосовно організації розроблення державних, міждержавних i рeгіoнальних програм у сфері питної води та питного водопостачання покладено на Кабінет Міністрів України.

Основними регулювальними документами є [28,29] та інші законодавчі акти. Розроблено також ряд нових нормативних документів з питань водопостачання, але вони за своїми параметрами не відповідають тим вимогам, які встановлено аналогічними нормативними документами ЄC та Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Слід зазначити, що у Російській Федерації з 1 липня 1997 року діє документ [30], який за кількістю та якістю нормованих показників максимально наближено до міжнародних НД аналогічного призначення.

У таблиці 5.1 показано порівняльну характеристику нормування показників якості води.

Таблиця 5.1 Порівняльна характеристика нормування показників якості питної води

Нормативні документи	Категорії показників	Разом
	Хі-мічні	Органо-лептичні	Мікро-біологічні	Радіо-логічні	Органіч-ні речо-вини	Неорга-нічні речо-вини
	Кількість показників за категоріями
НД Всесвітньої організації охорони здоров'я	1	2	2	2	26	61	94
НД Європейського Союзу	6	2	6	2	28	11	55
СанПиН РФ [30]	4	5	6	2	43	37	97
ДСанПіН України [31]	4	4	6	2	15	5	36
ГОСТ 2874-82 [32]	3	4	2	0	17	1	27

Начасі в Україні є чинні нормативні документи ДСанПіН України [31] та ГОСТ 2874-82 [32]. Якщо їх проаналізувати, то легко побачити, що вони нормують набагато менше параметрів якості питної води, ніж аналогічні міжнародні документи.

Як видно з таблиці, у ДСанПіН [31] України та ГОСТ 2874-82 [32] нормовано приблизно однакову кількість показників якості води, тобто прийняття ДСанПіН [31] України не спричинило суттєвих змін у нормуванні показників якості води: їх кількість є набагато меншою за кількість показників у документах ВООЗ, ЄC та РФ.

Тому доцільно в Україні розробити i ввести в дію новий національний стандарт, котрий за кількістю нормованих параметрів та за їхніми числовими значеннями максимально наблизити до аналогічних НД, чинних в ЄC, врахувавши існуючу в Україні загострену екологічну ситуацію.

5.2 Статистична обробка результатів прямих багаторазових вимірів з незалежними рівноточними спостереженнями

На підприємстві з виробництва питних напоїв «Біола» постійно контролюють якість води відповідно до ГОСТ 2874-82 [32].

Одним з контрольованих параметрів є водневий показник рН. Водневий показник виміряється при рН метрі будь-якої моделі зі скляним електродом з похибкою вимірів не перевищуючої 0,1 рН.

Скляний електрод у більшості випадків являє собою трубку з горлового скла, на кінці якої напаяна чутлива мембрана зі спеціального електродного скла [33]. Мембрана виконує функцію одночасно двох водневих електродів: зовнішнього, дотичного з контрольованим розчином, і внутрішнього, дотичного із приелектродній рідиною, що має відому сполуку й певне значення рН. Контакт між обома електродами здійснюється через скляну мембрану, що володіє електричним опором.

Для зняття потенціалу із внутрішньої поверхні скляного електрода служить допоміжний електрод контактної системи.

Таким чином, потенціал скляного електрода є алгебраїчною сумою потенціалів внутрішньої й зовнішньої поверхні вимірювальної мембрани. За умови сталості величини рН приелектродній рідині результуюча э.д.с. скляного електрода буде функцією величини рН контрольованого розчину.

Для виміру показника рН води проводять багаторазові виміри експериментальним шляхом. Данні занесемо у таблицю 5.2.

Таблиця 5.2 _ Експериментальні результати вимірювань

№				№
1	6,888	-0,0106	0,00011342	1	6,881
2	6,910	0,0114	0,00012882	2	6,884
3	6,901	0,0024	0,00000552	3	6,886
4	6,904	0,0054	0,00002862	4	6,888
5	6,913	0,0144	0,00020592	5	6,889
6	6,900	0,0014	0,00000182	6	6,891
7	6,906	0,0074	0,00005402	7	6,891
8	6,894	-0,0046	0,00002162	8	6,894
9	6,886	-0,0126	0,00016002	9	6,896
10	6,902	0,0034	0,00001122	10	6,900
11	6,881	-0,0176	0,00031152	11	6,901
12	6,903	0,0044	0,00001892	12	6,902
13	6,884	-0,0146	0,00021462	13	6,903
14	6,889	-0,0096	0,00009312	14	6,904
15	6,909	0,0104	0,00010712	15	6,906
16	6,919	0,0204	0,00041412	16	6,906
17	6,906	0,0074	0,00005402	17	6,909
18	6,891	-0,0076	0,00005852	18	6,910
19	6,896	-0,0026	0,00000702	19	6,913
20	6,891	-0,0076	0,00005852	20	6,919

Результати вважаються незалежними й рівноточними. У загальному випадку вони можуть містити систематичні й випадкову складові погрішності вимірів. Зазначено довірчу ймовірність P=0,95; =3,42 - поправковий коефіцієнт.

За результатами багаторазових спостережень визначити найбільш достовірне значення рН і його довірчі границі.

З результатів спостережень виключити систематичні погрішності не вдається, тому ми їх відносимо до невиключених систематичних погрішностей або до невиключених залишків систематичних погрішностей.

Перевіримо відповідність експериментального закону розподілу результатів спостережень нормальному.

Для цього використаємо 2 критерії згоди.

a) для перевірки гіпотези про нормальність розподілу вихідної серії результатів спостережень за критерієм 1 обчислимо параметр (показник) d, обумовлений співвідношенням

, (5.1)

де - середнє арифметичне результатів спостережень X,

, (5.2)

,

- зміщена оцінка СКВ результатів спостережень X_i

, (5.3)

,

.

Результати спостережень , вважаються розподіленими за нормальним законом, якщо виконується умова:

. (5.4)

Значення ?-процентних точок розподілу показника (статистики) d

, (5.5)

.

Одержав квантілі розподілу параметра = 0,025 знайдемо показник  (див. таб. 5.3).

Таблиця 5.3 _ Значення показника

	x1	x	x2
	0.01	0.025	0.05
d	0.9001	d	0.8768

, (5.6)

.

Одержав квантілі розподілу параметра знайдемо показник  (див. таб. 5.4).

Таблиця 5.4 _ Значення показника

	X1	X	X2
d	0.95	0.975	0.99
	0.7304	d	0.6950

Тому що розрахункове значення d не виходить за межі теоретичних значень, можна вважати, що за першим критерієм розподіл отриманих результатів підкоряється нормальному закону;

б) визначимо приналежність результатів спостережень до нормального розподілу по 2 критерію. Відповідно до критерію 2.

Визначаємо число m різностей , які перевершують деяке теоретичне значення ,

де - незміщена оцінка СКО результатів спостережень

, (5.7)

,

- верхня квантiль розподілу інтегральної функції нормованого нормального розподілу, що відповідає довірчої ймовірності P₂. Значення m=1 і P₂=0.975 знаходимо по числу спостережень n=20 і рівню значимості для критерію 2. Потім обчислюємо і по табл. П.3 [34] додатка інтегральної функції нормованого нормального розподілу знаходимо , відповідне вичисленому значенню функції

.

.

Аналізуючи значення модулів відхилення результату спостережень, ми бачимо, що не один з їх не перевищує значення , при m=1, що підтверджує теоретичне допущення.

Проведемо перевірку грубих погрішностей результатів спостережень.

Для цього: а) складемо впорядкований ряд результатів спостережень, розташувавши вихідні елементи в порядку зростання й виконавши їхню перенумерацію (див. таблицю 5.2);

б) для крайніх членів (результатів спостережень) упорядкованого ряду, які найбільш вилучені від центра розподілу (обумовленого як середнє арифметичне цього ряду) і тому з найбільшою ймовірністю можуть містити грубі похибки, знаходимо модулі різностей , і для більшого з них обчислюємо параметр:

, (5.8)

де - найбільше значення при

,

,

;

в) по таблиці t_T (табл. П.7 додатка [34]), входом якої є число елементів вибірки і задана довірча ймовірність (або рівень значимості ), знаходимо теоретичне або граничне значення параметра і порівнюємо його з обчисленим фактичним значенням параметра.

Критерієм анормальності результату спостережень є умова .

Одержуємо, що умова не виконалася , значить результати вимірів грубих похибок не містять.

Обчислюємо незміщену оцінку СКВ результату виміру відповідно до вираження:

, (5.9)

,

де значення незміщеної оцінки СКВ результатів спостережень X_i, обчислено для обсягу вибірки , не утримуючої аномальних (грубих) результатів спостережень. Визначаємо довірчі границі випадкової складової погрішності вимірів з багаторазовими спостереженнями залежно від числа спостережень n у вибірці, що не містить анормальних результатів, границі довірчого інтервалу обчислюємо по формулі при n<30:

, (5.10)

де t_s=2,09 - коефіцієнт Стьюдента, обумовлений на підставі розподілу Стьюдента по заданій довірчій імовірності Р=0.95 або рівню значимості а й числу ступенів волі К_s= n - 1=19 .

Визначаємо довірчі границі сумарної невиключеної систематичної складової погрішності результату вимірів з багаторазовими спостереженнями.

Вихідними даними на цьому етапі обробки є границі невиключених залишків систематичних погрішностей, отримані в процесі попереднього аналізу умов проведення експерименту.

, (5.11)

де = 3,42 - числовий коефіцієнт, що залежить від довірчої ймовірності Р.

.

Визначаємо довірчі границі сумарної (повної) погрішності вимірів з багаторазовими спостереженнями.

Обчислення засновано на співвідношенні між СКВ випадковою складовою й довірчими границями невиключеної систематичної складової погрішності вимірів з багаторазовими спостереженнями. При цьому можливі три випадки з яких ми вибираємо случай при якому .

Для знаходження повної похибки необхідно побудувати композицію розподілу випадкових і невилучених систематичних похибок вимірювань. Проте побудова композиції утруднена, тому використовують емпіричну формулу розрахунку довірчої повної похибки результату вимірювань

, (5.12)

.

Записуємо результат вимірів з багаторазовими спостереженнями. Його представляємо у вигляді:

.

6 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ НДР

6.1 Мета й призначення розробки

Метою даної роботи є підвищення екологічної безпеки виробництва продукції - питних напоїв.

У результаті проведення НДР була розглянута модель сертифікації системи управління навколишнім середовищем і методи впровадження її на підприємстві.

Результати НДР можуть бути використані для підвищення екологічної безпеки виробництва продукції на підприємствах у будь-якій галузі виробництва.

6.2 Розрахунок кошторисної вартості й ціни НДР

Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг)- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Це один з основних економічних показників підприємства, і це спричиняється необхідність однозначного визначення методики його розрахунку не залежно від того, де буде використатися показник виробничої собівартості. Як така методика є «Методичні вказівки по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості», затвердженої наказом №7 Держкомітету промислової політики України від 2.02.2002р.

Ціль планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат необхідних у планованому періоді для виробництва кожного виду й всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам по її якості.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне й достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, вирахування фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, а так само контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Витрати, що включають у собівартість продукції (робіт, послуг) групуються по наступних економічних елементах

ѕ матеріальні витрати

ѕ витрати на оплату праці

ѕ відрахування на соціальні заходи

ѕ амортизація

ѕ інші операційні витрати

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються по їхніх видах (елементам), інші - по комплексних статтях (включаючи кілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у декількох статтях калькуляції.

Матеріальні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати:

На сировину й матеріали у виробничій діяльності підприємства. При виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей і сприяння у виробничому процесі.

Розрахунок ведеться по формулі:

, (6.1)

де - норма витрати -го матеріалу на одиницю продукції;

- ціна одиниці -го матеріалу;

- кількість видів матеріалу.

Розрахунки вартості сировини й матеріалів наведені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Розрахунок вартості сировини й матеріалів

Перелік матеріалів і покупних виробів	Кількість	Ціна одиниці, грн.	Вартість грн.
1. Дискети	3шт.	2.00	6.00
2. Картридж для принтера	1шт.	41.50	41.50
3. Папір А-4	500 аркушів		16.00
4. CD-RW-диск	1шт.	8.50	8.50
Разом:			72.50

Транспортно-заготівельні витрати включають витрати на заготівлю матеріалів, оплату за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування матеріальних цінностей, а так само враховують витрати, по страхуванню ризиків транспортировки.

У даній роботі транспортно-заготівельні витрати приймають 12 % вартості сировини, матеріалів і покупних комплектуючих виробів.

, (6.2)

.

Витрати на оплату праці.

До складу елемента включається: заробітна плата по окладах і тарифам, надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбаченим чинним законодавством; премії й заохочення матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці персоналу, зайнятого безпосередньо на виконанні конкретної теми (науковці, науково-технічний, науково-допоміжний персонал і виробничі робітники). Розрахунок витрат на основну заробітну плату по темі наведеної в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 - Розрахунок витрат на основну заробітну плату.

Посада	Оклад, грн. /міс.	Кількість місяців	Участі на паях, %	Сума, грн.
Керівник теми	650,00	4	15	390,00
Інженер	332,00	4	85	1128,80
Разом 1518,80

Додаткова заробітна плата. Вона включає доплати й надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах передбачених чинним законодавством; премії й заохочення робітником, керівникам, фахівцям й іншому службовцям за виробничі результати; і інші витрати на оплату праці. Додаткову заробітну плату приймаємо в розмірі 10% від .

, (6.3)

.

Відрахування на соціальні заходи.

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування - 32% від ;

, (6.4)

;

- відрахування на обов'язкове соціальне страхування - 2,5% від ;

, (6.5)

грн;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнятості - 2,5% від ;

, (6.6)

грн;

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства - 1% від .

, (6.7)

грн.

Витрати на оренду остаткування

Витрати на оренду встаткування наведені в таблиці 6.3

Таблиця 6.3 - Витрати на оренду встаткування

Вид обладнання	Кількість	Вартість оренди, грн.	Тривалість оренди, міс.	Сума, грн.	Примітка
ПЕВМ	1	60	3,5	210	Для обробки результатів вимірювань
Принтер	1	40	1	40	Для документування
Пишучий CD-ROM	1	30	1	30	Для перезапису великих об'ємів інформації та статистичних даних на CD-диски.
Разом:				290

Витрати на машинний час розраховуються по формулі:

, (6.8)

де - кількість днів у місяці;

- години роботи на ПК;

- вартість машино-години, грн.

грн.

Накладні витрати. Допоміжні витрати по керуванню підприємством, амортизаційні відрахування по діючих нормах, витрати на охорону праці, опалення, освітлення, послуги сторонніх організацій. Накладні витрати розраховуються як 25% .

, (6.9)

грн.

За результатами зроблених розрахунків становимо калькуляцію собівартості, що наведена в таблиці 6.4

Таблиця 6.4 - Калькуляція на проведення НДР

Найменування статей калькуляції	Сума
1. Сировина й матеріали	72,00
2. Транспортно - заготівельні витрати	8,64
3. Основна заробітна плата	1518,80
4. Додаткова заробітна плата	151,88
5. Відрахування на соціальні заходи: - відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування; - відрахування на обов'язкове соціальне страхування; - відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнятості; - відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства	534,62 41,77 41,77 16,71
6. Витрати на аренду	290,00
7. Витрати на машинний час	176,00
8. Накладні витрати	379,70
9. Собівартість	3231,89
10. Прибуток 25%	807,97
11. Ціна продажу	4039,86

6.3 Економічна ефективність НДР

Специфічною особливістю проведення розрахунків економічної ефективності НДР є їхній прогнозний характер, а також наявність невизначеності в галузі застосування й об'ємах використання результатів НДР, у рівні витрат на виробництво, в оцінці впливу приладів на характеристики більше складних систем.

Економічну ефективність даної НДР розрахувати неможливо через наявність великої кількості невизначеностей. Тому приведемо якісний опис соціально-економічної ефективності НДР.

Визначимо коефіцієнт науково-технічного ефекту НДР по формулі:

, (6.10)

де r_i - вагарні коефіцієнт i-го ознаки науково-технічного ефекту;

k_i - кількісна оцінка i-го ознаки науково-технічного ефекту.

Кількістні характеристики вагомості та класифікатор ознак наукової новизни ознак наведені в таблиці 6.5 та 6.6 відповідно.

Таблиця 6.5 - Коефіцієнти вагомості ознак

Ознака науково-технічного ефекту НДР	Значення вагового коефіцієнта
Рівень новизни	0,6
Теоретичний рівень	0,4
Можливість реалізації	0,2

Таблиця 6.6 - Класифікатор ознак наукової новизни

Рівень новизни Розробки	Характеристика новизни	Бали
Відносно нова	Результати досліджень систематизують і узагальнюють наявні відомості, визначають шляхи подальших досліджень, уперше знайдений зв'язок (або знайдений новий зв'язок) між відомими фактами, відомими об'єктами, в результаті чого знайдено ефективне рішення; розроблені більше прості способи для досягнення колишніх результатів; проведена часткова раціональна модифікація	4

По таблиці 6.7 визначаємо ознаку теоретичного рівня розробки.

Таблиця 6.7 - Класифікатор ознак теоретичного рівня

Теоретичний рівень отриманих результатів	Бали
Элементарный анализ связей между фактами с наличием гипотезы, симплексного прогноза, классификация, объясняющей версии, или практических рекомендаций частного характера.	2

У таблиці 6.8 наведено термін реалізації розробки.

Таблиця 6.8 - Класифікатор ознак часових реалізацій

Час реалізації	Бали
Протягом перших п'яти років	10

Коефіцієнт науково-технічного ефекту НДР дорівнює:

бали.

Максимальне значення узагальнюючого показника науково-технічного ефекту - 12 балів.

Розрахуємо економічний ефект НДР по формулі:

Э %, (6.11)

Э.

Э = 60%. Таким чином, коефіцієнт показує, що проведення НДР по даній тематиці доцільно.

7 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

7.1 Загальні питання

Охорона праці - система правових актів, соціально-економічних, організаційно - технічних, санітарно - гігієнічних і лікувально - профілактичних мір і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я, життя і працездатності людини в процесі праці.

Завдання охорони праці - звести до мінімуму імовірність поразки або захворювання працюючих з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

Реальні виробничі умови характеризуються наявністю технічних або інших шкідливих, небезпечних виробничих факторів .

Основа охорони праці - нормативна дисципліна, вона вивчає виробничі небезпеки і професійні шкідливості і розробляє методи їхнього запобігання або ослаблення з метою усунення нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, пожеж.

Тема даної бакалаврської роботи - «Сертифікація систем управління навколишнім середовищем на підприємстві з виробництва питних напоїв». У даному розділі розглянемо охорону праці стосовно дослідницької роботи, яка була виконана на персональному комп'ютері в навчальній лабораторії.

7.2 Характеристика виробничого середовища в приміщенні

Приміщення, у яких проводиться розробка, повинні відповідати нормам, які розглядаються нижче. У даному розділі розглядаються питання охорони праці для співробітників, що працюють у навчальній лабораторії площею 15 м², розташованої на другому поверсі триповерхового будинку електротехнічного корпусу НТУ «ХПІ»

Санітарні норми до навчальної лабораторії на одну людину становлять: площа - 6 м² і обсяг повітря - 20 м³. У нашій навчальній лабораторії всі ці норми виконуються.

У дослідницькій роботі була розроблена сертифікація системи управління навколишнім середовищем. Дана розробка проводилась в навчальному кабінеті - лабораторії НТУ «ХПІ» за допомогою роботи за комп'ютером і включав етапи як власне самого аналізу: огляд літератури (електронний варіант), пошук нової інформації (ресурси Інтернету) так і оформлення, приведення до відповідного виду (створення таблиць, малюнків і т.д.).

Лабораторія - це приміщення без виділення шкідливих парів, газу і пилу.

По пожежовибуховій і пожежній небезпеці приміщення лабораторії характеризується наступними показниками:

1) категорія В - пожежонебезпечна, тому що характеризується наявністю твердих спалених речовин и матеріалів [35];

2) клас П-ІІ, П-ІІа, тому що приміщення містить тверді або волокнисті речовини ;

3) дослідження проводилися в приміщенні, виконаному переважно із залізобетону, які належать до неспалених матеріалів, по ступеню вогнестійкості відносяться до ІІІ ступеня у відповідності із ДБН В.1.1-7-02 [36]

По ступеню ураження електричним струмом приміщення лабораторії згідно ПУЕ - 87 [37] відноситься до приміщень з підвищеною небезпекою, тому що існує можливість одночасного дотику людини до існуючих з'єднань із землею металоконструкцій будинків і тому подібного, з одного боку, і до металевих корпусів - з іншого боку.

По характеру навколишнього середовища, приміщення лабораторії відноситься до класу нормальних, тому що в ньому відсутні ознаки властиві приміщенням спекотним, пильним й з хімічно активним середовищем.

Вимірювальні прилади відносяться до електроустановок до 1000 В, закрите виконання.

Персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ), за способом захисту людини від поразки електричним струмом мають робочу ізоляцію, елемент заземлення і дріт без заземлюючої жили для приєднання до джерела згідно ПУЕ-87 [37].

Джерелом живлення ПЕОМ є трифазна чотирьохпровідна мережа з глухо - заземленою нейтралью, напругою 220 В, частотою 50 Гц, потужністю 2 кВт. Електроживлення здійснюється від електроустановки (трансформатора) з регульованою напругою під навантаженням. Напруга від мережі подається в розподільні шафи.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74* [38] при проведенні аналізу, що виконується на комп'ютері, на людину впливають шкідливі і небезпечні фактори. Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів наведені у таблиці 7.1

Таблиця 7.1 - Перелік небезпечних і шкідливих факторів

Найменування небезпечного і шкідливого виробничого фактора	Джерело утворення фактора	Характер впливу на людину	Нормоване значення фактора	Нормативний документ
1	2	3	4	5
Фізичні: Підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні	Екрани й інші поверхні ЕОМ	Мутагенні процеси, що виникають усередині організму	Кількість у 1 см3 повітря: позитивних іонів Ф=1500-3000, негативних іонів Ф=3000-5000	ДНАОП 0.00-3.06-80 [39]
Пряма і відбита блесткість	Неправильне розташування ПК	Перевтома зорового аналізатора	Показник засліпленості Р=20	ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]
Підвищений рівень шуму на робочому місці	Друкована техніка, системний блок ЕОМ	Загальне стомлення організму	Рівень шуму дБА	ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]
Вібрація (технологічна 3 “в” (комфорт))	Друкована техніка, системний блок ЕОМ	Загальне стомлення організму	Віброшвидкість, м/с; віброприскорення, м/с2; або їх рівні. дБА	ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]
Підвищене значення напруги в електричному ланцюзі	Електрична мережа, електроапаратура	Термічна, електролітична, механічна дія	I=0,6 мА (U=220 В)	ГОСТ 12.1.002-84 [41]
Рівень електромагнітних випромінювань	Монітор ЕОМ і неекранований корпус	Головний біль, запаморочення, сонливість, стомлюваність	Напруженість електричного поля Е 5 кВ/м, напруженість маггнітного поля Н 8 кА/м	ГОСТ 12.1.002-84* [41]
Виробничий пил	Статична електрика, накопичена на поверхні комп'ютера	Роздратування слизової оболонки	ПДК=4 мг/м3	ГОСТ 12.1.002-84 [41]
Психологічні: Статичні 1С	Постійна поза сидіння	М'язова утома	Зниження статичної витривалості на 40%	ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]
Розумова напруга	Складність завдання	Загальна утома		ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]
Емоційні перевантаження	Процес роботи	Перенапруга центральної нервової системи		ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]
Перенапруга очних аналізаторів	Монітор ЕОМ	Головний біль		ДНАОП 0.00-1.31-91 [40]

7.3 Промислова санітарія

Продуктивність праці багато в чому залежить від умов праці на виробництві. До них відносяться: освітлення, склад повітря, шуми, шкідливі випромінювання. Ці параметри окремо й у комплексі впливають на організм людини, впливаючи його самопочуття.

Внутрішнє середовище приміщення визначається діючої на організм людини сполученням температури, відносній вологості і швидкості руху повітря.

Дослідницька робота відноситься до категорії легкої 1а, фізичні витрати - 90-120 ккал/год, метеорологічні умови повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 [42], приведеним у таблиці 7.2.

Таблиця 7.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія робіт	Період року	Температура t,	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря не більш, м/с
Легка - Iа	холодний	22-24	40-60	0,1
Легка - Iа	теплий	23-25	40-60	0,1

Для підтримки параметрів на необхідному рівні застосовуються кондиціонування, вентиляція і центральне опалення в холодну пору року згідно СНиП 2.04.05-92 [43].

У лабораторії, де проводиться розробка системи передбачена природна і штучна (загально-обмінна приливно-витяжна) вентиляція.

Характер опалення - центральне, водяне й відповідає вимогам санітарних норм.

7.4 Виробниче освітлення

Характеристика зорової роботи з урахуванням найменшого об`єкта розрізнення в цьому випадку є високої точності, тому що об'єктом розрізнення є розмір цифр та букв на моніторі.

Раціональне освітлення є одним з найважливіших факторів у боротьбі з виробничим травматизмом. Правильна організація освітлення створює сприятливі умови праці, підвищує працездатність.

Освітлення повинне забезпечувати необхідний спектральний склад світла для правильної світло передачі. Правильну світло передачу створює природне освітлення й штучні джерела світла зі спектральною характеристикою, близької до природного освітлення.

Для забезпечення нормального освітлення в залежності від точності виконуваних робіт комп'ютерний клас повинний оснащуватися природним і штучним освітленням, а також комбінованим, з огляду на напруженість очного аналізатора, згідно СНиП II-4-79 [44].

Навчальна лабораторія має природне освітлення, а планування навчального кабінету і розміщення в ньому устаткування забезпечують також бічне освітлення робочого місця природним світлом ліворуч. Віконні плетіння в приміщенні - зі стулками, що відкриваються, кватирками у верхній зоні вікна.

Природне висвітлення нормується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) по СНиП II-4-79 [44]. Нормовані значення КПО (, %) для будинків, розташованих у IV поясі світлового клімату визначається по формулі:

, (7.1)

де - значення КЕО для III світлового клімату, складає 2 % ( для ІІІ розряду зорових робіт);

m - коефіцієнт світлового клімату (для міста Харкова m=0,9);

с - коефіцієнт сонячності клімату, дорівнює 1,0.

Таким чином значення КПО для природного освітлення (IV пояс):

%

У лабораторії застосовується загальне та комбіноване освітлення, як штучне джерело світла рекомендується використати люмінесцентні лампи типу ЛБ40-4 тип світильника ЛСП 01240.

7.5 Шум і вібрація

Шум - це безладне неритмічне змішання звуків різної сили й частоти. Рівень звуку в приміщенні лабораторії не перевищує 50 дБА, що є нормою для даного виду трудової діяльності.

Робота будь-яких приладів, у тому числі й електровимірювальна апаратура, супроводжується виникненням електромагнітного поля. Рівень електромагнітних полів не перевищує 1,4 кА/м - магнітне поле , 5 кВ/м - електричне поле, що відповідає ГОСТ 12.1.002 - 84.

7.6 Пожежна безпека

Поняття пожежна безпека означає стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у випадках його виникнення запобігає вплив на людей небезпечних факторів пожежі й забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причини, які можуть викликати пожену в розглянутому приміщенні, є: несправність електропроводки й приладів; коротке замикання електричних ланцюгів; перегрів апаратури й електропроводки; розряд статичної електрики; блискавка.

Відповідно ГОСТ 12.1.004-91* [45] пожежна безпека в лабораторії забезпечується системами протипожежного захисту запобігання пожежі й організаційно-технічних заходів.

Заходи системи протипожежного захисту є:

1) наявність засобів повідомлення про пожежу (електрична пожежна сигналізація, телефонний зв'язок і т. п.);

2) застосування засобів пожежегасіння (зовнішній водопровід, внутрішній водопровід);

3) первинні засоби пожежегасіння:

- вуглекислотні вогнегасники ВВК - 2А, 2 шт. (на площі 20 м²);

- повітрянно-пінні вогнегасники ППВ - 10, 1 шт.;

- ящик з піском;

- войлок.

7.7 Охорона навколишнього середовища

Питання охорони здоров'я населення від впливу електромагнітних випромінювань має важливе медичне и соціально-економічне значення.

Джерелами електромагнітного випромінювання є передавальні радіотелевізійні й радіолокаційні станції, радіотелефонний стаціонарний і мобільний зв'язок, комп'ютери, а також високовольтні лінії електропередачі. Результати наукових досліджень показали, що електромагнітне випромінювання, створюване цими джерелами, впливає на стан здоров'я окремих людей.

ВИСНОВКИ

У роботі наведено огляд нормативної бази екологічного менеджменту. Розглянута модель системи управління навколишнім середовищем. Особлива увага приділяється опису розробки й впровадженню системи управління навколишнім середовищем на підприємстві з виробництва питних напоїв.

Дана оцінка точності й вірогідності сертифікаційних випробувань і контролю. Проведен сравнительный анализ нормативных документов по оценке качества воды. Розглянуті засоби використання методів статистичного аналізу в керуванні якістю сертифікації й проведена обробка багаторазових вимірів при оцінці якості води.

Отримані результати можуть бути використані при виробництві та сертифікації продукції в будь-яких галузях промисловості.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. ISO 14001:2004. Системы менеджмента окружающей среды. Требования и руководство по применению. Введен с 01.09.04.

2. ISO 14001:1996. Системы менеджмента окружающей среды. Требования и руководство по применению. Введен с 15.04.96.

3. ISO 9001:2000. Системы управления качеством. Основные положения. Введен с 01.10.00.

4. ISO 19011:2002. Указания относительно осуществления аудитов системы управления качеством и экологического управления. Введен с 01.04.02.

5. ISO 14015 Екологічна оцінка цехів і підрозділів. У розробці

6. ISO 14031:1996. Оцінювання екологічної ефективності. Загальні вимоги. Чинний від 15.06.96.

7. ISO 14040:1997. Оцінка життєвого циклу. Принципи й структура. Чинний від 01.10.97.

8. ISO 14041:1998. Оцінка життєвого циклу. Мети, сфера й аналіз. Чинний від 01.01.98.

9. ISO 14042:2000. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу. Чинний від 01.11.00.

10. ISO 14043:2000. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація. Чинний від 01.11.00.

11. ISO 14050:1998. Терміни й визначення. Чинний від 01.01.98.

12. ISO Guide 64. Посібник із включення екологічних аспектів у стандарти продукції. Чинний від 01.01.98.

13. ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів, провідних вказівок по їхньому застосуванню. Чинний від 01.01.98.

14. ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні провідні вказівки по принципах управління, системам і коштам забезпечення. Чинний від 01.01.98.

15. ДСТУ ISO 14020:2003. Екологічні маркування й декларації. Загальні принципи. Чинний з 01.11.04.

16. ДСТУ ISO 14021:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні само декларації. (Екологічне маркування типу II). Чинний з 01.11.04.

17. ДСТУ ISO 14024:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічне маркування типу I. Принципи й методи. Чинний з 01.10.04.

18. ДСТУ ISO/TR 14025:2002. Екологічні маркування й декларації. Екологічні декларації типу III. Чинний з 01.10.04.

19. ДСТУ 2195-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, зміст, виклад і правила внесення змін. Чинний з 01.11.99.

20. ДСТУ 3910-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Класифікація відходів. Порядок застосування відходів по генетичному принципі й віднесення їх до класифікаційних категорій. Чинний з 01.11.99.

21. ДСТУ 3911-99. Охорона природи. Обіг з відходами. Виявлення відходів і надання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги. Чинний з 01.11.99.

22. ДСТУ ISO 19011:2003. Настанови щодо здійснення аудитів системи управління якістю та екологічного управління. Чинний з 01.01.04.

23. Бабина Ю.В. Экологический менеджмент/ Ю.В. Бабина, Э.А Варфоломеева. М.: ИД «Социальные отношения»: Изд-во «Перспектива», 2002

24. Егоровна Л.Г. Проблемы и перспективы интеграции систем менеджмента// Сертификация. 2004. №2

25. Крілова Г.Д. Основы стандартизации, сертификации, метрологии. Учебное пособие для вузов /Г.Д.Крылова. _ 3-е изд. перераб. и доп. _ М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2003. _ 671с

26. Бичківський Р.В. та ін. "Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підручник /Р.В.Бичківський, П.Г.Столярчук, П.Р.Гамула. _ Львів: Видавн. нац. університету "Львівська політехніка", 2004.-506с.

27. ДСТУ 3419-96.Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення. Чинний від 01.04.97

28. Водний кодекс України від 06 червня 1995 року.

29. Закон «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року, № 2918-ІІІ

30. Сан ПиН 2.1.4.599-96. Питьевая вода. Гигиенические требования к качеству воды централизованных систем питьевого водоснабжения. Контроль качества. Введен с 01.07.97.