Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Огляд стану питання управління навколишнім середовищем на підприємствах

1.1 Нормативна база екологічного менеджменту

1.2 Модель, принципи та вимоги до СУНС

1.3 Порядок розробки і впровадження СУНС

2. Сертифікація систем управління навколишнім середовищем

2.1 Загальні відомості про екологічну сертифікацію

2.2 Загальні принципи сертифікації СУНС

3. Розробка системи управління навколишнім середовищем на підприємстві водоочищення

3.1 Виробництво та сертифікація питної води

3.2 Порядок проведення сертифікації СУНС

4. Результати сертифікаційних випробувань питної води

4.1 Контроль за якістю води

4.2 Статистична обробка результатів прямих багаторазових вимірів водневого показника з незалежними рівноточними спостереженнями

5. Техніко-економічне обґрунтування проведення НДР

5.1 мета й призначення досліджень

5.2 Розгляд проблеми

5.3 Розрахунок кошторисної вартості й ціни НДР

5.3.1 Матеріальні витрати

5.3.2 Витрати на оплату праці

5.3.3 Додаткова заробітна плата

5.3.4 Відрахування на соціальні заходи

5.3.5 Витрати на оренду устаткування

5.3.6 Витрати на машинний час

5.3.7 Накладні витрати

5.4 Калькуляція на проведення НДР

5.5 Економічна ефективність НДР

5.6 Висновки

6. Охорона праці й навколишнього середовища

6.1 Характеристика виробничого середовища

6.2 Промислова санітарія

6.2.1 Вимоги до мікроклімату робочої зони

6.2.2 Освітлення

6.2.3 Природне освітлення

6.2.4 Штучне освітлення

6.2.5 Шум і вібрація

6.2.6 Вимоги рівня електромагнітних випромінювань

6.3 Електробезпечність

6.4 Пожежна безпека

6.5 Захист навколишнього середовища

Висновок

Список джерел інформації

ВСТУП

До важливих проблем сучасності належать проблеми захисту навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Ця проблема актуальна для всіх країн, тому що вирішення її не може бути ефективним тільки на національному рівні. Багато ресурсів планети є, по суті, надбанням людей всього світу. Не знають державних кордонів атмосферне повітря, води світового океану, ряд тварин.

Крім того, екологічний фактор в останні роки почав набувати важливе значення у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності підприємств. Придбаваючи продукцію та послуги, встановлюючи партнерські відносини у різноманітних сферах бізнесу пріоритет (за умовою інших рівних умов) у все більшій мірі віддається тим компаніям, які орієнтуються на екологічні фактори. При цьому в умовах глобалізації інформаційних течій найбільш важливе значення має не стільки сама діяльність по забезпеченню екологічної безпеки виробництва, скільки розповсюдження інформації про природоохоронну діяльність, та тим більш в широкому плані - про готовність компанії розв'язувати існуючі екологічні проблеми. Очевидно, що це пов'язано з необхідністю формування сприятливого екологічного іміджу, оскільки саме репутація значною мірою визначає успіх компанії на світовому ринку. Погіршення репутації будь-якої компанії, в тому числі і пов'язане з її нехтуванням екологічними пріоритетами, неминуче погрожує фінансовими втратами.

Зростаючі екологічні вимоги та одночасно гостра конкуренція на світових ринках примушують компанії займатися охороною навколишнього середовища та шукати шляхи для демонстрації свого переймання екологічними цінностями. Саме потреба бізнесу у досягненні економічної мети з врахуванням природоохоронних вимог та формування сприятливого екологічного іміджу на основі загальновизнаних підходів до оцінки діяльності в області охорони навколишнього середовища визначили доцільність підготування міжнародних стандартів спеціальної серії, які пропонують до використання уніфіковані процедури управління охороною навколишнього середовища, які можуть бути інтегровані до загальної діяльності у сфері адміністративного управління підприємством та гарантувати певний рівень споживання природних ресурсів, що не перевищує певні кордони, і вплив на оточуюче середовище.

В даному бакалаврському проекті проаналізована нормативна база екологічного менеджменту, розроблена система управління навколишнім середовищем та порядок її сертифікації, розглянута СУНС на підприємстві водоочищення та виконана статистична обробка значень водневого показника.

1. Огляд стану питання управління навколишнім середовищем на підприємствах

1.1 Нормативна база екологічного менеджменту

Екологічні норми і вимоги стають сьогодні одним з найбільш важливих знарядь взаємовідносин між країнами, загостренням боротьби за ринки збуту продукції, екологічними бар'єрами для обмеження завезення до країни багатьох видів промислової та сільськогосподарської продукції [1].

З метою підготовки національних підприємств і організацій до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім середовищем може стати невід'ємною частиною вимог торгових партнерів України, Держстандарт України перший серед країн СНД підготував для безпосереднього запровадження міжнародні стандарти ISO серії 14000.

Появу ISO 14000 серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри (об'єм викидів, концентрації речовин і т.п.) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимогу використовувати «якнайкращу доступну технологію»). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають в тому, що в організації повинні дотримуватися певні процедури, підготовлені певні документи, призначені відповідальні за певні області екологічно значущої діяльності.

Стандарти серії ISO 14000 не містять ніяких «абсолютних» вимог до дії організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі (екологічній політиці) повинна оголосити про своє прагнення відповідати національному природоохоронному законодавству і національним стандартам.

Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні вторгатися в сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є «організаційні» підходи до якості продукції, (наприклад, концепція «загального управління якістю»), згідно яким, ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції і послуг.

Рішення про розробку ISO 14000 з'явилося результатом Уругвайського раунду переговорів за Всесвітньою торговою угодою і зустрічі на вищому рівні в Ріо-де-Жанейро в 1992 році по навколишньому середовищу і розвитку. Переговори були організовані під егідою ООН. У них взяли участь представники більш ніж 170 країн світу [12].

Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної організації із стандартизації (ISO) з урахуванням міжнародних стандартів, що вже зарекомендували себе, по системах управління якістю продукції (ISO 9000).

Базовим стандартом ISO серії 14000 є стандарт ISO 14001 “Environmental management system. Specification with guidance for use.”. Він є єдиним офіційним міжнародним документом, що встановлює вимоги до системи управління навколишнім середовищем, і може використовуватися для створення і сертифікації СУНС на підприємстві [7].

Різні організації все більш зацікавлені в досягненні екологічної ефективності своєї діяльності. При цьому слід контролювати дію результатів діяльності, продукції або послуг на навколишнє середовище з урахуванням своєї екологічної політики і цілей у області екології. Чиниться це при посилюванні законодавства, в умовах розвитку економічної політики і інших заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, а також в умовах загального зростання заклопотаності зацікавлених сторін питаннями навколишнього середовища, включаючи стійкий розвиток [8].

Багато організацій проводять екологічний “аналіз” або “аудит”, щоб оцінити свою екологічну ефективність. Проте самі по собі ці “аналізи” і “аудити” недостатні для того, щоб забезпечити організації упевненість в тому, що її екологічна ефективність не лише відповідає, але і надалі відповідатиме вимогам, які передбачені законом і її екологічною політикою. Щоб бути дієвими, ці “аналізи” і “аудити” повинні проводитися в рамках системи менеджменту і об'єднуватися в єдине ціле із спільним менеджментом.

Міжнародні стандарти, що розповсюджуються на менеджмент навколишнього середовища, призначені для забезпечення організацій елементами ефективної системи менеджменту навколишнього середовища, які можуть бути об'єднані з іншими елементами менеджменту з тим, щоб сприяти організаціям в досягненні екологічної і економічної мети.

Ці стандарти, так само як і інші міжнародні стандарти, не призначені для використання в цілях створення нетарифних бар'єрів в торгівлі або для посилювання або зміни зобов'язань, що накладаються на організації законодавством.

Стандарт ISO 14001 встановлює вимоги до системи менеджменту навколишнього середовища. Його можуть застосовувати різні організації з різним географічним положенням, культурними і соціальними особливостями.

Успіх системи залежить від зобов'язань, узятих на себе на всіх рівнях і всіма підрозділами організацій, особливо вищим керівництвом. Система дає організації можливість встановити процедури і оцінити їх ефективність, що дозволяють сформулювати екологічну політику і встановити цільові екологічні показники, добитися відповідності цій політиці і цільовим показникам і продемонструвати цю відповідність іншим. Його вимоги можуть розглядатися або переглядатися у будь-який час [2].

Існує важлива відмінність між стандартом ISO 14001, що містить вимоги до сертифікації (регістрації) та/або самостійної заяви організацією про її систему менеджменту навколишнього середовища, і не затвердженими офіційно керівними вказівками, призначеними для надання допомоги організації в питаннях впровадження або вдосконалення системи менеджменту навколишнього середовища. Менеджмент навколишнього середовища охоплює весь діапазон проблем, включаючи проблеми, що стосуються стратегії і конкурентоспроможності.

Демонстрація успішного впровадження стандарту ISO 14001 може бути використана організацією для того, щоб зацікавлені сторони упевнилися в наявності у неї належної системи менеджменту навколишнього середовища.

Тобто, цей стандарт не просто пропонує до використання деякі рекомендації в області екологічного управління, а являється єдиним офіціальним міжнародним документом, який включає в себе вимоги, виконання яких може бути перевірене при проведенні аудиту зовнішньою організацією з метою сертифікації [10]. Таким чином, стандарт ISO 14001 дозволяє створити систему управління охороною навколишнього середовища, придатної для незалежної оцінки та документального підтвердження відповідності певним критеріям з видачею сертифіката, який підтверджує наявність належної (побудованої за відомими принципами та правилами) системи управління охороною навколишнього середовища на підприємстві.

Метою стандарту ISO 14001 заявлена підтримка мір в області охорони навколишнього середовища та попередження її забруднення при збереженні балансу з соціально-економічними потребами. Дійсно, успішна реалізація вимог стандарту може сприяти більш обізнаному використанню природних ресурсів та цілеспрямованій роботі з відходами виробництва [7]. Крім того, в стандарті є пряма вимога про обов'язковість виконання норм національного природоохоронного законодавства тієї країни, у якій знаходиться підприємство.

Особливо слід відмітити вимогу стандарту ISO 14001 щодо розробки та реалізації процедур підготовки до аварійних ситуацій, що в поєднанні з тотальним екологічним контролем може забезпечити попередження серйозних екологічних інцидентів з тяжкими наслідками. При цьому система екологічного менеджменту використовує широко розповсюджений в інших сферах управління процесний підхід, який сприяє укріпленню всієї системи адміністративного управління на підприємстві, посиленню відповідальності персоналу за свої вчинки, підтримці високого рівня виробництва та підвищенню технологічної і виконавчої дисципліни [8]. Тому в розвинених країнах підприємства нерідко запроваджують системи екологічного менеджменту або їх окремі елементи виключно для внутрішніх цілей вдосконалювання адміністративного управління.

Разом з тим не можна заперечувати, що екологічні задачі, розв'язанню яких сприяє запровадження стандарту ISO 14001, можуть бути розв'язані й іншими методами, тим більш що в самому стандарті вказано, що його прийняття саме по собі не гарантує оптимальних результатів [10].

Перша версія стандарту ISO 14001 була опублікована в 1996 році. Його метою була заявлена підтримка заходів у області охорони навколишнього середовища і запобігання її забрудненню при збереженні балансу з соціально-економічними потребами.

В даний час стандарт ISO 14001:1996 [2] переглянутий і замінений другою версією ISO 14001:2004 [3], опублікованою 15 листопада 2004 року. Міжнародний Форум по Акредитації IAF визначив 18-місячний перехід на нову версію стандарту до 15 травня 2006 року.

Друге видання ISO 14001 направлене на розвиток першого, докладніше роз'яснення вимог стандарту і збільшення сумісності з ISO 9001:2001 [13].

Стандарт ISO 14001:2004 заснований на методології, відомій як “Плануй - Роби - Перевіряй - Коректуй” (ПРПК). Стисло ПРПК може бути описана таким чином.

Плануй: встановити цілі і процеси, які повинні дати результат відповідно до екологічної політики організації.

Роби: упровадити процеси.

Перевіряй: здійснювати моніторинг і вимірювати процеси по відношенню до політики, цілей, завдань, законодавчих і інших вимог, і повідомляти результати.

Коректуй: робити дії по постійному вдосконаленню результативності системи менеджменту навколишнього середовища.

Багато організацій управляють своїми операціями за допомогою системи процесів і їх взаємодій, яка називається “процесний підхід”, що відповідає вимогам ISO 9001. Оскільки ПРПК застосовний до всіх процесів, обидві методології сумісні.

Нижче приведені особливості нової версії стандарту ISO 14001. Вона передбачує наступну термінологію.

Навколишнє середовище - середовище, в якому функціонує організація, включаючи повітря, воду, грунт, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також взаємозв'язки між ними.

Екологічний аспект - елемент діяльності, продукції або послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем.

Дія на навколишнє середовище - будь-яка зміна в навколишньому середовищі, шкідлива або корисна, яке повністю або частково викликане екологічними аспектами організації.

Система управління навколишнім середовищем (СУНС) - частина загальної системи управління організації, використовувана для розробки і впровадження її екологічної політики і управління її екологічними аспектами.

Екологічна мета - загальна екологічна мета діяльності, що узгоджується з екологічною політикою, яку організація сама встановлює для досягнення.

Екологічна результативність - вимірні результати управління організацією своїми екологічними аспектами.

Екологічна політика - загальні наміри і напрям діяльності організації у області її екологічної результативності, офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Екологічне завдання - витікаюча з екологічних цілей деталізована вимога до результативності, застосовна до організації або до її частини, яке необхідно встановити і виконати для досягнення цієї мети.

Внутрішній аудит - систематичний, незалежний і документований процес отримання свідоцтв аудиту і об'єктивного їх оцінювання з метою встановлення ступеня виконання встановлених організацією критеріїв аудиту системи управління навколишнім середовищем [3].

Відповідно до змін, що знайшли своє віддзеркалення в ISO 14001:2004, організація повинна визначити і документувати області розповсюдження СУНС. Екологічна політика організації не повинна перевищувати область розповсюдження. Вона тепер повинна бути ширше чисто екологічного законодавства і може включати, наприклад, законодавство по охороні праці і інші вимоги, прийняті організацією, якщо вони пов'язані з екологічними аспектами.

ISO 14001:2004 встановлює, що екологічні аспекти повинні бути документовані і охоплювати види діяльності, послуги і продукти з урахуванням планованих або нових розробок, нового або модифікованого вигляду діяльності, продуктів і послуг.

Згідно ISO 14001:2004, організація повинна забезпечити компетентність будь-якої особи, що працює для організації або за її дорученням, а не тільки персоналу. Нова вимога передбачає навчання субпідрядників, фахівців з продажу, співробітників, що працюють удома, якщо вони ще не навчені.

Відповідно до ISO 14001:2004 потрібно більше документів СУНС, але менше документованих процедур, необхідних тільки відносно операційного контролю, коли їх відсутність може привести до відхилення. Тепер потрібні наступні нові документи: “Область застосування”, “Екологічні аспекти”, “Рішення про зовнішні повідомлення”, документування інформації для відстежування результативності, відповідних заходів управління операціями і відповідності екологічним цілям і завданням організації. Документи повинні оновлюватися в міру необхідності. Тепер не обов'язково періодично переглядати їх. Зміни в документах повинні бути ідентифіковані.

У ISO 14001:2004 наголошується, що організація повинна періодично аналізувати свою готовність до аварійних ситуацій, реагувати на них і попереджати або пом'якшувати пов'язані з ними шкідливі дії на навколишнє середовище.

Організація повинна також встановити і виконувати процедури періодичного оцінювання відповідності не тільки законодавчим, але і іншим вимогам, які вона прийняла, і вести записи результатів оцінки.

ISO 14001:2004 формулює нові вимоги по розробці і впровадженню процедур для дослідження причин невідповідності і аналізу результативності зроблених коректуючих і застережливих дій. Зважаючи на з сумісністю з ISO 9001:2000, вказана зміна забезпечує чіткі послідовні вимоги.

По аналогії з ISO 9001:2000 нова версія ISO 14001 вносить вимоги до зберігання, захисту, пошуку і вказівки терміну зберігання записів, необхідних для доказу відповідності СУНС даному стандарту.

ISO 14001:2004 відзначає, що вибір аудиторів і виконання внутрішніх аудитів повинні забезпечити об'єктивність і безсторонність процесу аудиту.

Сумісність з ISO 9001:2000 виражається також в докладному списку вхідних даних для аналізу СУНС з боку керівництва. До них відносяться: оцінка відповідності законодавчим і іншим вимогам; повідомлення від зацікавлених сторін; екологічна результативність організації; статус коректуючих і застережливих дій; дії, що послідували за попередніми аналізами з боку керівництва.

Аналіз розглянутих змін стандарту ISO 14001 говорить про те, що нова версія враховує інтереси компаній з упровадженою системою управління якістю по ISO 9001:2000, особливо малих і середніх організацій.

Екологічні норми і вимоги стають сьогодні одним з найбільш важливих інструментів взаємовідносин між країнами, загострення боротьби за ринки збуту продукції, екологічними бар'єрами для обмеження ввезення в країну багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції.

З метою підготовки національних підприємств і організацій до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім середовищем може стати невід'ємною частиною вимог торгових партнерів, Україна першою серед країн СНД підготувала для безпосереднього впровадження міжнародні стандарти ISO серії 14000.

До 15 травня 2006 року в Україні діють як національні наступні стандарти, які встановлюють вимоги і вказівки по управлінню навколишнім середовищем:

- ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління навколишнім середовищем. Склад і опис елементів, керівних вказівок по їх застосуванню;

- ДСТУ ISO 14004-97. Системи управління навколишнім середовищем. Загальні керівні вказівки за принципами управління, системами і засобами забезпечення;

- ДСТУ ISO 14020:2003. Екологічні маркіровки і декларації. Загальні принципи;

- ДСТУ ISO 14021:2002. Екологічні маркіровки і декларації. Екологічні самодекларації. (Екологічна маркіровка типу II);

- ДСТУ ISO 14024:2002. Екологічні маркіровки і декларації. Екологічна маркіровка типу I. Принципи і методи;

- ДСТУ ISO/TR 14025:2002. Екологічні маркіровки і декларації. Екологічні декларації типу III;

- ДСТУ 2195-99. Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, зміст, виклад і правила внесення змін;

- ДСТУ 3910-99. Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів. Порядок застосування відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій;

- ДСТУ 3911-99. Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і надання інформаційних даних про відходи. Загальні вимоги.

Під поняттям “екологічна маркіровка”, “екологічна декларація”, згідно стандартам ISO серії 14020 [5], мається на увазі твердження, в якому вказані екологічні аспекти певної продукції або послуги. Ці твердження можуть бути представлені у вигляді формулювань, символу або зображення на етикетці, що прикріплюється до продукції або упаковки, а також можуть міститися в документації на продукцію, технічних бюлетенях, в рекламних матеріалах і т.п.

Метою екологічних маркіровок і декларацій є сприяння, шляхом передачі інформації про екологічні аспекти продукції або послуги, розширенню попиту на ту продукцію або послугу, яка найменшим чином впливає на навколишнє середовище.

Рішення про застосування екологічної маркіровки ухвалюється товаровиробником добровільно.

Введення екологічної маркіровки, як показує світова практика, є одним з інструментів екологічної споживчої політики. Покупець, при певному рівні добробуту і екологічної свідомості, що сформувався, реально дістає можливість вибирати той або інший товар, віддаючи перевагу “екологічно чистому”. При цьому сам факт існування на ринку товарів з екологічною маркіровкою вже є могутнім елементом мотивації, переконання, підвищення екологічної свідомості суспільства, стимулом для споживачів - купувати, а виробників - проводити таку продукцію.

У ряді країн екологічна маркіровка є одним з об'єктів підтвердження відповідності. В результаті споживач одержує з боку держави додаткову позитивну інформацію про продукцію.

Окрім розглянутих стандартів Україна прийняла як національний стандарт ДСТУ ISO 19011:2003, що об'єднав аудит систем управління якістю (СУЯ) і екологічний аудит. Рекомендації стандарту необхідні для проведення аудитів СУЯ або СУНС незалежно від того, інтегровані вони чи ні. Цей стандарт застосовується для проведення комбінованих аудитів - одночасно по СУЯ і СУНС.

Екологічні аудити дозволяють визначити, чи правильно застосовується і обслуговується СУНС і чи відповідає вона встановленим вимогам. Згідно Закону України “Про екологічний аудит”, “екологічний аудит - це документально оформлений системний незалежний процес оцінки об'єкту екологічного аудиту, що включає збір і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім середовищем і інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища і іншим критеріям екологічного аудиту.”

Об'єктами екологічного аудиту є:

- підприємства, установи і організації, їх філіали і представництва або об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти;

- системи управління навколишнім природним середовищем (СУНС);

- інші об'єкти, передбачені законом.

Разом з переліченими вище міжнародними стандартами ТС 207 розробив ще ряд стандартів екологічного менеджменту, зокрема:

- ISO 14015. Екологічна оцінка цехів і підрозділів;

- ISO 14031. Оцінювання екологічної ефективності. Загальні вимоги;

- ISO 14040. Оцінка життєвого циклу. Принципи і структура;

- ISO 14041. Оцінка життєвого циклу. Цілі, сфера і аналіз;

- ISO 14042. Оцінка життєвого циклу. Оцінка впливу;

- ISO 14043. Оцінка життєвого циклу. Інтерпретація;

- ISO 14050. Терміни і визначення;

- ISO Guide 64. Керівництво по включенню екологічних аспектів в стандарти продукції.

Міжнародні стандарти ISO серії 14000 повністю враховують потреби промисловості, уряду і суспільства.

Підприємства зацікавлені в збільшенні прибули і ринковій вартості акцій, в підвищенні довіри з боку клієнтів, партнерів, інвесторів і акціонерів.

Основні завдання уряду пов'язані з охороною навколишнього середовища, дотриманням законів, запобіганням негативним наслідкам для торгівлі, розширенням ринків збуту, в підвищенні довіри з боку інших держав.

Суспільство хвилює такі питання, як охорона навколишнього середовища, достовірні екологічні звіти і безпека продукції.

Сертифікація на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії 14000 - це засіб підвищення конкурентоспроможності на зовнішньому ринку і зміцнення ринкових позицій.

Проведені дослідження показують, що до головних стимулів для впровадження систем управління навколишнім середовищем відносяться дотримання законодавства щодо навколишнього середовища, виконання експортних вимог, відповідність обов'язковим вимогам стандартів і задоволення вимог міжнародних домовленостей у області природоохоронної діяльності, бажання зберегти конкурентоспроможність на спільному ринку.

У 1997-1998 роках Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку завершила дослідження, яке показало, що 70% компаній країн, що розвиваються, і країн з економікою перехідного періоду вважають, що дотримання вимог стандарту ISO 14001 може відкрити можливості у області торгівлі і укріпити положення на ринку [9].

Стандарти ISO серії 14000 забезпечують організаціям всіх типів - як в державному, так і в приватному секторі - структуру, методологію і засоби для управління наслідками їх діяльності для навколишнього середовища. Вони призначені для ініціативних керівників, які не задоволені лише простим дотриманням законодавства і володіють достатньо широким кругозором, щоб розуміти, що застосування стратегічного підходу може принести прибуток на капітал, інвестований в заходи, пов'язані з охороною навколишнього середовища [8]. Перевагами цього системного підходу є:

- мінімізація дії на навколишнє середовище;

- економія енергії і матеріалів;

- зниження витрат, пов'язаних з управлінням відходами;

- зниження ризиків виникнення аварійних ситуацій;

- вища корпоративна репутація серед органів регулювання, споживачів і громадськості;

- усунення бар'єрів в торгівлі, зокрема з іншими країнами.

Прийняття і систематичне виконання вимог до системи менеджменту забезпечать оптимальні результати для всіх зацікавлених сторін. Однак, застосування стандартів ISO серії 14000 не гарантує оптимальних результатів, пов'язаних з охороною навколишнього середовища. Для досягнення цільових екологічних показників система менеджменту навколишнього середовища повинна стимулювати організації на впровадження прогресивної технології, виходячи з доцільності, економічної і екологічної ефективності [7].

1.2 Модель, принципи та вимоги до СУНС

Склад та опис елементів системи управління навколишнім середовищем, і настанови щодо їх застосування регламентовані ДСТУ ISO 14001:97 [2], а загальні настанови щодо принципів управління систем та засобів забезпечення - ДСТУ ISO 14004:97 [4]. Згідно з цими нормативними документами модель системи має такий вигляд (рис. 1.1).

Модель системи дає загальне уявлення про організацію, яка визнає наведені нижче принципи.

Принцип 1. Екологічна політика. Організація має визначити свою екологічну політику і гарантувати виконання прийнятих зобов'язань щодо системи.

Принцип 2. Планування. Організація має скласти план реалізації своєї екологічної політики.

Принцип 3. Запровадження і функціонування. Для ефективного впровадження організація має створити можливості та засоби забезпечення, необхідні для реалізації своєї екологічної політики, цілей та завдань.

Рисунок 1.1 - Модель системи управління навколишнім середовищем

Принцип 4. Перевірки. Організація має вимірювати, здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики.

Принцип 5. Аналіз зі сторони керівництва. Організація має аналізувати і постійно вдосконалювати свою систему з метою поліпшення загальних екологічних характеристик.

Виходячи з наведених вище принципів, система управління навколишнім середовищем має бути організаційною структурою, яка шляхом постійного моніторингу і періодичного аналізу має підтримувати ефективність функціонування з урахуванням змін внутрішніх і зовнішніх чинників. А кожний працівник організації повинен усвідомити свою відповідальність за поліпшення екологічних характеристик.

Згідно з ДСТУ ISO 14001:97 [2] до процесів СМД пред'являються викладені нижче вимоги.

Екологічна політика. Вище керівництво організації має визначити екологічну політику і забезпечити, щоб вона:

- відповідала характерові, сфері та величині впливу на навколишнє середовище діяльності, продукції чи послуг організації;

- включала заходи щодо постійного вдосконалення і запобігання забрудненню;

- включала зобов'язання щодо дотримання вимог відповідно до законодавства та інших вимог щодо навколишнього середовища, які прийняла організація;

- передбачала наявність організаційної структури з визначення і перегляду екологічних цілей і завдань;

- була документально оформлена та відома всім працівникам, здійснювалася та мала ресурсну підтримку;

- була доведена до відома громадськості.

Планування. Під час планування організацією мають бути розроблені та враховані:

- екологічні аспекти, розроблені та підтримувані в робочому стані з урахуванням останньої інформації методики визначення екологічних аспектів своєї діяльності, продукції чи послуг, які організація може контролювати і регулювати;

- законодавчі та інші вимоги, розроблені та підтримувані в робочому стані з урахуванням останньої інформації методики визначення законодавчих та інших вимог, які організація зобов'язана виконувати та які застосовуються до екологічних аспектів її діяльності, продукції чи послуг;

- екологічні цілі та завдання на всіх ієрархічних та функціональних рівнях системи мають бути визначені з урахуванням законодавчих вимог, екологічної політики, технологічних параметрів, фінансових, функціональних, господарських потреб та думки зацікавлених сторін;

- програма управління навколишнім середовищем повинна бути розроблена та підтримувана в робочому стані програма досягнення цілей і завдань, які мають містити визначення та розподіл відповідальності за досягнення цілей і завдань на кожному відповідному ієрархічному і функціональному рівні організації, а також засоби і період часу, необхідні для досягнення цих цілей.

Запровадження і функціонування. В цій групі процесів структури системи необхідно розробити такі питання:

- організаційна структура та відповідальність. Функції і повноваження мають бути визначені, документально оформлені і доведені до посадових осіб з метою сприяння ефективному управлінню навколишнім середовищем; апарат управління повинен забезпечувати потреби в ресурсах (кваліфікований персонал, технологія, фінанси) для впровадження системи і функціонування системи; вище керівництво організації має призначити свого спеціального представника, який би, незалежно від своїх обов'язків, виконував визначені функції, ніс відповідальність і мав повноваження для забезпечення розроблення, впровадження та підтримання в робочому стані системи, а також звітування перед вищим керівництвом про функціонування системи, що створювало б основу для її аналізу, оцінювання і вдосконалення;

- підготовка, обізнаність та компетентність. Організація має встановити рівень компетентності для персоналу, який виконує завдання, що можуть мати значний вплив на навколишнє середовище, провести необхідне його навчання. Також вона має розробити і підтримувати в робочому стані методики ознайомлення працівників із важливістю відповідності їхньої праці екологічній політиці, методикам та іншим вимогам системи, впливові їхньої праці (існуючому або потенційному) на стан навколишнього середовища і вигодами від вдосконалення роботи; ознайомлення з їхніми функціями, обов'язками і відповідальністю щодо досягнення відповідності екологічній політиці й існуючими

- методиками. Персонал має знати й інші вимоги системи, включно з вимогами щодо готовності до аварійних ситуацій та реагування на них, можливими наслідками від вимог спеціальних робочих методик;

- зв'язки. Відповідно до екологічних аспектів і вимог системи, організація має розробити і підтримувати в робочому стані методики щодо забезпечення зв'язків і координації внутрішніх взаємодій між різними ієрархічними та функціональними рівнями організації, а також реєстрації отриманих повідомлень і запитів від зацікавлених сторін із зовні та надання адекватних відповідей на них, виходячи з того, що підтримання зовнішніх обов'язків належить до її суттєвих екологічних аспектів;

- документація системи. Мають бути створені та підтримувані в робочому стані необхідна документація та інформація (на паперових, електронних чи інших носіях), призначені для регламентації найсуттєвіших елементів системи, їхньої взаємодій та забезпечення управління відповідною документацією;

- управління документацією. Мають бути розроблені та підтримувані у робочому стані методики управління всіма документами системи з метою забезпечення встановлення їхнього місцезнаходження, періодичних перевірок, аналізу, перегляду (за необхідністю). В організації на всіх ділянках, де проводяться роботи, повинні бути чинні видання, відповідні документи, необхідні для ефективного функціонування системи. Має проводиться оперативне скасування документів, що втратили актуальність; належна ідентифікація скасованих документів, що зберігаються з юридичних причин або для інформації;

- управління процесами. Мають бути визначені види діяльності та заплановані роботи, пов'язані з суттєвими екологічними аспектами стосовно політики, цілей та завдань організації; розроблені та підтримувані в робочому стані документально оформлені методики для ситуацій, де їхня відсутність могла б призвести до відхилень від екологічної політики, цілей та завдань; застосування в методиках операційних критеріїв; розроблені та підтримувані в робочому стані методики, пов'язані суттєвими екологічними аспектами купованої продукції і отримування послуг, а також процеси ознайомлення постачальників та підрядників із відповідними методиками і вимогами;

- готовність до аварійних ситуацій та реагування на них Необхідно розробити і підтримувати в робочому стані методики ідентифікації можливих нещасних випадків, аварійних ситуацій та схеми реагування на них, а також методики запобігання їм та зменшення впливів на довкілля, які можуть бути пов'язані з цими випадками та ситуаціями. Організація за необхідності має перевіряти і переглядати, свою готовність до аварійних ситуацій; мають бути встановлені схеми реагування, особливо після того, як мали місце нещасні випадки або аварійні ситуації.

Перевірки. В цій групі процесів структури системи потрібно розробити такі питання:

- моніторинг та вимірювання. Мають бути розроблені та підтримувані в робочому стані документально оформлені методики регулярного моніторингу і вимірювання основних параметрів процесів і робіт, які можуть мати суттєвий вплив на навколишнє середовище, супроводжувані записом отриманої інформації на електронні чи інші носії. Повинен проводитися оперативний контроль, узгоджений з екологічними цілями і завданнями організації; контрольна апаратура повинна бути відкаліброваною і підтримуватися у робочому стані;

- невідповідність, коригувальні та запобіжні дії. Для вживання заходів щодо пом'якшення наслідків шкідливих впливів на навколишнє середовище, а також для підготовки і здійснення коригувальних та запобіжних дій мають бути розроблені та підтримувані в робочому стані методики визначення відповідності та повноважень для проведення розслідування в разі невідповідності;

- інформаційні документи. Повинні бути розроблені та підтримувані в робочому стані методики ідентифікаційних документів (протоколів, записів), що стосуються навколишнього середовища, а також даних з підготовки та результатів аудитів чи інших перевірок; вони мають бути чіткими, давати можливість ідентифікувати та простежувати діяльність, продукцію чи послуги, про які йдеться; має бути забезпечена їх легка відтворюваність у разі пошкодження, зношеності або втрати;

- аудит системи. Мають бути розроблені та підтримувані в робочому стані програма і методики для періодичного проведення її аудитів.

Аналіз з боку керівництва. Вище керівництво організації повинно зі встановленою періодичністю проводити аналіз системи для підтвердження та гарантування того, що вона залишається придатною, адекватною і ефективною. Процес аналізу з боку керівництва має передбачати перевірку системи і збирання необхідної інформації, яка б давала можливість керівництву проводити відповідне оцінювання. Процедури аналізу та його результати повинні бути документовані.

Аналіз з боку керівництва має охоплювати встановлення можливої потреби в зміні політики, цілей та інших елементів системи, а також результати її аудитів, обставини, що змінюються, та зобов'язання щодо постійного вдосконалення.

Постійне вдосконалення. У систему повинен бути закладений механізм її постійного вдосконалення, який передбачає постійне оцінювання екологічних характеристик організації на відповідність її екологічній політиці, цілям та завданням для визначення можливостей вдосконалення.

Процес постійного вдосконалення має включати:

- визначення тих сфер, де є сприятливі можливості для вдосконалення системи, що веде до поліпшення екологічних характеристик;

- виявлення корінних причин невідповідностей чи недоліків;

- розроблення та впровадження плану коригувальних та запобіжних дій стосовно цих корінних причин;

- перевірку ефективності коригувальних та запобіжних дій; документальне оформлення будь-яких змін, що вносять до процедур у процесі вдосконалення;

- зіставлення з цілями та завданнями.

Успіх системи залежить від обставин, прийнятих всіма рівнями організації, особливо вищим керівництвом. Такий підхід дає організації можливість встановити екологічну політику, цілі і процеси для досягнення відповідності стандарту, скласти план реалізації своєї екологічної політики. Для ефективного впровадження СУНС організація повинна створити відповідні можливості і засоби забезпечення. Вона повинна вимірювати, здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики. Керівництво повинне періодично аналізувати СУНС, ухвалювати рішення по її удосконаленню. Кожен працівник організації повинен усвідомлювати свою відповідальність за поліпшення екологічних характеристик.

1.3 Порядок розробки і впровадження системи управління навколишнім середовищем

Відповідно до вимог стандарту ДСТУ ISO 14001-97 [2] для розробки і впровадження системи управління навколишнім середовищем організація повинна:

- визначити відповідну екологічну політику;

- ідентифікувати екологічні аспекти, що витікають з результатів минулих, справжніх або планованих видів діяльності, продукції або послуг з метою визначення дії на навколишнє середовище;

- ідентифікувати відповідні вимоги законодавчих актів і норм;

- ідентифікувати пріоритети і встановити відповідні цільові і планові екологічні показники;

- розробити організаційну схему і програму(и) для реалізації політики і досягнення цільових і планових екологічних показників;

- сприяти плануванню, управлінню, моніторингу, коректуючим діям, аудиту і аналізу для забезпечення виконання зобов'язань політики і підтримки відповідності системи менеджменту навколишнього середовища;

- забезпечити здатність адаптуватися до обставин, що змінюються.

- Виконання перерахованих видів діяльності доцільно вести поетапно.

Етап 1. Організаційна робота

Призначити відповідальних за розробку системи управління навколишнім середовищем:

- фахівця (для підприємств з чисельністю до 50 чіл.);

- робочу групу (для підприємств з чисельністю до 1000 чіл.);

- координаційна рада (для підприємств з чисельністю понад 1000 чіл.), також можливо створення робочих груп по окремих видах виробництв або структурних підрозділах;

- визначити повноваження відповідальних і встановити терміни по виконанню робіт і завдання з підготовки плану розробки системи управління навколишнім середовищем.

Провести навчання координаційної групи, можливо, із залученням консультантів.

Визначити завдання по проведенню первинного екологічного аналізу підприємства і порівняльного аналізу діючої системи з вимогами до системи управління навколишнім середовищем по ДСТУ ISO 14001 [2].

Аналіз охоплює наступні області:

- вимоги законодавчих актів і регламентів і інших вимог, прийнятих організацією;

- ідентифікацію важливих екологічних аспектів;

- вивчення існуючих екологічних практичних підходів і процедур, включаючи ті, які пов'язані із закупівлями і підрядом;

- оцінку попередніх надзвичайних ситуацій і аварій.

Аналіз може також включати контрольні переліки, інтерв'ю, безпосередні перевірки і вимірювання, результати попередніх аудитів або інших аналізів залежно від характеру діяльності організації.

В процесі ідентифікації важливих екологічних аспектів, пов'язаних з діяльністю функціональних одиниць, розглядаються:

- викиди в повітря;

- скидання у воду;

- скидання в ґрунт;

- використання сировини і природних ресурсів;

- використання енергії;

- виділення енергії, наприклад, тепло, радіація, вібрація;

- відходи і побічні продукти;

- фізичні характеристики, наприклад, розмір, форма, колір, зовнішній вигляд.

Необхідно відкоректувати структуру підприємства відповідно до цілей по впровадженню системи управління навколишнім середовищем.

Організувати проведення зборів (нарад) в колективі (колективах) для роз'яснення цілей і завдань по розробці системи управління навколишнім середовищем.

Призначити відповідального (відповідальних) за проведення навчання з питань экоменеджмента і вивченню вимог стандартів ISO серії 14000.

Наказом керівника підприємства призначити уповноваженого представника керівництва, відповідального за розробку і функціонування системи управління навколишнім середовищем. У наказі визначити його повноваження і відповідальність.

Етап 2. Підготовча робота

На цьому етапі, як правило, робочою групою виконується наступне.

Проводиться первинний екологічний аналіз, основною метою якого є виявлення невідповідностей національному природоохоронному законодавству. Допомогою для цієї роботи служить стандарт ДСТУ ISO 14004.

Організовується навчання (за участю компетентних консультантів) по застосуванню і впровадженню стандартів ISO серії 14000 в групах, в які можуть входити:

- керівники підприємства, головні фахівці і начальники структурних підрозділів;

- лінійний адміністративний персонал (майстри, технологи і т.п.);

- працівники структурних підрозділів;

- обслуговуючий персонал.

Складається план розробки і впровадження системи управління навколишнім середовищем відповідно до стандартів ISO серії 14000. Проект плану повинен бути обговорений в колективах підприємства, допрацьований по зауваженнях і пропозиціях працівників і затверджений керівником підприємства. План повинен включати терміни і ресурси (фінансові, людські, технологічні). План вводиться в дію наказом керівника підприємства.

Розробляються і обговорюються в колективах положення екологічної політики, основні цілі. Документується і підписується вищим керівництвом екологічна політика підприємства.

Складається перелік і план розробки документації системи управління навколишнім середовищем.

Переглядаються або розробляються положення про структурні підрозділи.

Розробляються (уточнюються) схеми отримання внутрішньої і зовнішньої інформації.

Етап 3. Розробка документації системи управління навколишнім

середовищем

Як правило, система управління навколишнім середовищем зачіпає всі види діяльності, пов'язані з виробничими процесами, послугами і продукцією, і взаємодіє з ними. Вона охоплює всі стадії життєвого циклу продукції і процесів, починаючи з вхідних продуктів (сировина, енергія, транспорт, вода, повітря і т.д.) і закінчуючи вихідними (продукція, включаючи упаковку, відходи виробництва і т.д.). На цій підставі і розробляється документація системи управління навколишнім середовищем. При цьому склад і об'єм документації слід обмежувати лише необхідними документами.

Справжній етап завершується обговоренням документів (по приналежності) в колективах. Вносяться зміни, доповнення.

Документи узгоджуються зі всіма зацікавленими особами, після чого затверджуються керівництвом підприємства [11].

Документація, необхідна відповідно до ISO 14001, може бути розділена на чотири рівні (рис. 1.2):

Рисунок 1.2 - Рівні документації системи управління навколишнім середовищем

Рівень 1. Керівництво по СУНС. Дає описи по організації і структурі СУНС. Визначає підходи і відповідальність. Включає екологічну політику організації.

Рівень 2. Методики по СУНС. Визначають хто, що, коли виконує. Описують діяльність по управлінню навколишнім середовищем на рівні підрозділів.

Рівень 3. Робочі і посадові інструкції. Описують, як виконується робота на робочих місцях.

Рівень 4. Інша документація. Забезпечує записи по СУНС з використанням відповідних форм реєстрації (у друкарській та/або електронній формі) у вигляді протоколів. Звичайно визначаються менеджерами з питань екології.

Розглянемо вказані рівні докладніше [10].

Рівень 1. Керівництво по системі управління навколишнім середовищем

Основним призначенням керівництва за системою управління навколишнім середовищем є загальний опис системи управління навколишнім середовищем. Керівництво містить екологічну політику, яка встановлює напрям і визначає принципи діяльності організації, визначає загальну мету щодо необхідного рівня відповідальності організації за стан навколишнього середовища. Екологічна політика доводиться до зведення всіх працівників підприємства.

Керівництво за системою управління навколишнім середовищем виконує роль довідника за змістом і функціонуванню системи, підтримці її в робочому стані і вдосконаленню. Керівництво по СУНС повинне описувати зміст і перелік всієї документації, включаючи процедури і, якщо необхідно, посадові інструкції. Керівництво по СУНС пишеться вищим керівництвом і менеджерами з питань екології.

Типова схема керівництва по СУНС:

- екологічна політика;

- організаційна структура;

- опис діяльності в рамках системи управління навколишнім середовищем;

- опис відповідальності і повноважень;

- список розповсюдження контрольних екземплярів;

- опис системи управління навколишнім середовищем;

- перелік методик;

- перелік форм (повністю включений або посилання на нього).

Рівень 2. Документовані методики системи управління навколишнім середовищем

Це основна частина документації системи управління навколишнім середовищем, яке охоплює всі застосовні елементи системи управління навколишнім середовищем по ДСТУ ISO 14001.

Методики доцільно будувати і оформляти за уніфікованими правилами. Завдяки цьому користувачі набуватимуть досвіду узгодженого підходу до регламентації кожної вимоги, збільшивши тим самим вірогідність відповідності цих вимог стандарту на систему управління навколишнім середовищем.

Методики розробляються керівниками підрозділів и/или менеджерами із питань екології. Методики звичайно описують діяльність на рівні підрозділів і їх зв'язок з діяльністю організації в цілому. В деяких випадках методики (2-й рівень) і посадові інструкції (3-й рівень) можуть бути скомбіновані.

Типова схема викладу (зміст) методик:

- мета/задача методики;

- опис/область застосування (що охоплює методика, а що ні);

- визначення основних термінів і скорочень;

- посилання (на всі документи, зачеплені методикою);

- відповідальність (хто несе відповідальність за певні завдання і дії);

- процедури (опис дій і завдань, які повинні бути виконані, хто їх виконуватиме і в якій послідовності);

- документація (які необхідні документи і записи).

Основні методики, наявність яких вимагає стандарт ДСТУ ISO 14001, перераховані нижче:

- ідентифікація значущих екологічних аспектів і пов'язаних з ними дій;

- визначення законодавчих і інших вимог;

- підготовка, обізнаність і компетентність персоналу;

- координація внутрішніх взаємодій;

- підтримка зв'язків із зацікавленими сторонами;

- моніторинг значущих екологічних аспектів;

- ідентифікація аварійних ситуацій і схеми реагування на них;

- коригуючі і застережливі дії;

- планування і проведення внутрішнього аудиту;

- управління документацією.

Рівень 3. Робочі і посадові інструкції.

Робочі і посадові інструкції описують, як виконується робота. Можливо, на підприємстві вже є інструкції для більшості видів діяльності. Їх необхідно лише відкоригувати і доповнити. Для розробки даного рівня документації рекомендується:

- розглянути наявні/нові робочі інструкції на відповідність встановленим вимогам по управлінню навколишнім середовищем;

- переконатися, що наявні робочі інструкції дійсно описують відповідну діяльність. Якщо ні, відкоригувати їх;

- оцінити і відкоригувати посадові інструкції;

- використовувати робочі/посадові інструкції як основу для навчання.

Рівень 4. Інша документація.

До даного рівня документації відносяться всі форми або контрольні документи (у друкарському та/або електронному вигляді), що є «інформаційними документами» згідно ISO 14001. Збором використовуваних форм займаються керівники середньої ланки і менеджери з питань екології.

Інформаційні документи несуть в собі зареєстровані екологічні дані. До таких документів можуть відноситися:

- звіти і протоколи аварійних ситуацій;

- записи про претензії і рекламації;

- відомості про профілактичне обслуговування;

- протоколи екологічних нарад;

- перелік заходів, направлених на недопущення аварійних ситуацій;

- протоколи внутрішніх аудитів;