- інформація про постачальників і підрядчиків;

- інформація про продукцію і т.п.

Документація повинна легко читатися, бути датованою ( з вказівкою дати перегляду), такою, що легко ідентифікується, підтримуватися належним чином і зберігатися протягом встановленого терміну.

Етап 4. Впровадження системи управління навколишнім середовищем

Для впровадження розробленої системи управління навколишнім середовищем на підприємстві можна запропонувати наступний порядок дій:

- перевірити повноту і наявність робочої документації системи управління навколишнім середовищем (по приналежності) у всіх працівників, в т.ч. екологічної політики;

- провести інструктажі всіх працівників підприємства;

- призначити і навчити призначених працівників для проведення внутрішніх аудитів;

- скласти графік і програму внутрішніх аудитів на рік. Програма аудитів повинна охоплювати: види діяльності і ділянки, що підлягають аудиту; частоту проведення аудиту; обов'язки, пов'язані з управлінням і проведенням аудиту; передачу відомостей про результати аудиту; компетенцію аудитора; способи проведення аудиту;

- провести внутрішній аудит (по підрозділах). Виявити наявні невідповідності;

- розробити і здійснити коректующі заходи;

- скласти акт впровадження СУНС;

- вибрати орган по сертифікації, подати заявку. Налагодити інформаційний зв'язок з органом по сертифікації для проведення аудитів системи управління навколишнім середовищем. Погоджувати план і програму здійснення сертифікаційних аудитів [1].

2. Сертифікація систем управління навколишнім середовищем

2.1 Загальні відомості про екологічну сертифікацію

Екологічна сертифікація - це незалежне підтвердження відповідності об'єкту (продукції, процесу, послуги) належним екологічним вимогам, встановленим в законодавстві і в нормативно-правових документах.

Екологічна сертифікація сприяє рішенню ряду найважливіших проблем у сфері забезпечення раціонального використання природних багатств, охорони навколишнього середовища від шкідливої дії екологічно потенційно небезпечної продукції (виробництв, послуг) [11]:

- розробці, впровадженню виробництв (робіт, послуг) і технологічних процесів, що задовольняють встановленим екологічним вимогам;

- виробництву продукції, що робить найменший негативний вплив на навколишнє середовище, підвищенню її якості і конкурентоспроможності;

- економному використанню матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів;

- екологічно безпечному поводженню з відходами;

- попередженню ввезення в країну екологічно небезпечних технологій, продукції, відходів;

- попередженню забруднення;

- захисту споживача від несумлінності виробника (продавця, виконавця).

Екологічна сертифікація може проводитися в обов'язковій і добровільній областях. Обов'язковій сертифікації в Системі УкрСЕПРО підлягають об'єкти, які відповідно до чинного законодавства повинні відповідати вимогам з довкілля охорони, забезпеченню екологічної безпеки і збереженню біологічної різноманітності [6]. Добровільній сертифікації можуть бути піддані інші об'єкти з урахуванням міжнародної і зарубіжної практики, що склалася, відповідно до ст. 16, 17 Закону України “Про підтвердження відповідності” [14].

Об'єкти обов'язкової екологічної сертифікації [6]:

- системи управління охороною навколишнього середовища, що регламентуються міжнародними стандартами, що розробляються в ISO/TС207 “Управління охороною навколишнього середовища”, в якому Україна бере участь;

- продукція, шкідлива для навколишнього середовища, включаючи озоноруйнуючі речовини і продукцію, що містить їх, передбачувані до ввезення до України і вивозу з України, а також товари, що ввозяться на митну територію України;

- екологічно шкідливі технології, включаючи ті, що ввозяться на митну територію України і використовуються на промислових і дослідно-експериментальних об'єктах підприємств і організацій оборонних галузей промисловості;

- відходи виробництва і споживання, включаючи небезпечні та інші відходи, що є об'єктом трансграничного перевезення, і діяльність у сфері поводження з відходами;

- види тварин і рослин, їх частини або дерівати, що потрапляють під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення, здобуті у відкритому морі судами, плаваючими під прапорами України.

З викладеного вище видно, що поняття екологічної сертифікації охоплює як аспекти екологічного аудиту, так і екологічної маркіровки. Екологічна сертифікація функціонує в багатьох країнах світу, що говорить про її ефективність в справі забезпечення охорони навколишнього середовища.

В даний час за ініціативою Держспоживстандарта ведуться роботи із створення системи екологічної сертифікації в Україні. У зв'язку з цим розглядаються питання реформування законодавства України (природоохоронного, підтвердження відповідності, санітарно-епідеміологічного), підготовки переліку продукції (процесів, послуг), яка повинна підлягати екологічній сертифікації у обов'язковому порядку, розробки технічних регламентів, що встановлюють екологічні вимоги, розробки правил акредитації органів по екологічній сертифікації, підготовки аудиторів по сертифікації СУНС.

2.2 Загальні принципи сертифікації СУНС

За останні роки сформувалося нове розуміння «якості життя». Особливе значення набуло бажання масового споживача одержувати інформацію про «екологічність» продукції, що придбавається, і екологічної обстановки.

Політика нашого уряду спрямована на вступ до Всесвітньої Торгової Організації, а це означає, що час сертифікації СУНС на вимоги міжнародних стандартів ISO серії 14000 прийшов.

Для багатьох категорій продукції наявність сертифікату являється свого роду перепусткою на внутрішні і, що дуже важливо, на зовнішні ринки.

У чому ж полягає позитивна сторона процесу сертифікації? Які переваги можуть одержати різні підприємства і фірми від сертифікації СУНС?

- підприємства можуть захотіти одержати сертифікат насамперед тому, що сертифікат являється однією з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках.

- наступний момент полягає в тому, що сертифікація необхідна для поліпшення системи управління підприємством. При сертифікації СУНС визначаються всі тонкі місця в управлінні підприємством, кожен працюючий добре уявляє свої функціональні обов'язки, підвищується відповідальність за результати праці.

- ще один момент - визначаються заходи щодо зниження ризику і виникнення аварійних ситуацій і їх наслідків.

- сертифікація дозволяє економити енергію і ресурси, зокрема спрямовані на природоохоронні заходи. Відбувається це за рахунок ефективнішого управління ними.

- і, звичайно ж, сертифікація необхідна для виконання вимог контракту, і щоб утримати рівень конкурентоспроможності.

Важливим залишається питання: чи буде сертифікація відповідності являтися лише красивим документом або стане шляхом розвитку і отримання конкретних результатів?

А залежить це від того, на скільки вище керівництво підприємства дійшло розуміння реальних можливостей і необхідності впровадження і сертифікації СУНС на своєму підприємстві.

Оперативно - СУНС орієнтована на критерії економічного успіху, в більшості випадків у формі річного успіху.

Стратегічно - СУНС служить для того, щоб побудувати і розвивати потенціали успіху, отже, вона орієнтується на передумови майбутнього успіху.

Процес сертифікації спричиняє собою неабиякі витрати для підприємств. Це часто являється гальмом в процесі сертифікации. Але ж підприємство може вибрати варіант використання стандарту в одному конкретному підрозділі, а не в обсязі всього виробництва. Такий підхід до впровадження СУНС вже свідчить про початок якісних змін в вирішенні екологічних проблем.

Затрати і бюрократи - ось основні перешкоди сертифікації, особливо малих підприємств.

Порядок проведення сертифікації системи управління навколишнім середовищем аналогічний процесу сертифікації систем управління якістю на відповідність стандартам ISO серії 9000.

Основними об'єктами перевірки при сертифікації СУНС є:

- діяльність по забезпеченню, управлінню і поліпшенню охорони навколишнього середовища в організації (на підприємстві) відповідно до вимог ДСТУ ISO 14001;

- технологічні етапи виробництва, при яких можливо поява продуктів, що викликають забруднення або що надають шкідливі дії на навколишнє середовище безпосередньо своєю появою або за рахунок збільшення концентрації викидів (скидань) за певний інтервал часу;

- екологічність продукції на етапах маркетингу, розробки, виготовлення, споживання і утилізації.

В даний час технічними комітетами ISO TС176 і ТС207 підготовлений стандарт по проведенню сумісної (одночасної) сертифікації систем управління якістю і СУНС [15].

Проблема інтеграції двох систем виникла відразу після виходу в 1996 році стандартів ISO серії 14000. У зв'язку з цим, в рамках ISO була створена Технічна консультативна група, метою якої було вивчення сумісності стандартів цих двох систем. Основний висновок, зроблений цією групою, свідчить: “Не слід змішувати стандарти серії 9000 і 14000 в одну сім'ю стандартів, але слід збільшити їх сумісність настільки, наскільки це потрібно для полегшення впровадження і подальших перевірок в організаціях” [9].

Інтегрована система може бути охарактеризована як система управління виробництвом, орієнтована на виготовлення якісної продукції (послуг) за умови виконання вимог екологічних нормативів і законодавства.

Інтеграція систем забезпечує єдиний підхід до їх розробки, впровадження, а також проведення аудитів, що спричиняє за собою зниження трудових і матеріальних витрат підприємства.

У стандартах ДСТУ ISO 14001 [2] і ДСТУ ISO 9001 [13] приведені таблиці відповідностей між цими двома стандартами. Організації можуть застосовувати діючу систему управління якістю як базу для своєї системи управління навколишнім середовищем. Введений в дію ДСТУ ISO 19011:2003 [15] складений по ISO 19011:2002, який замінив наступні стандарти: ISO 10011-1, ISO 10011-2, ISO 10011-3, ISO 14010, ISO 14011, ISO 14012.

3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВОДООЧИЩЕННЯ

3.1 Виробництво та сертифікація питної води

Вода - джерело життя на Землі, без води людина не може прожити: нестача води в організмі небезпечніше за голод, без їжі людина може прожити більше місяця, без води - декілька днів. Для забезпечення нормальної життєдіяльності дорослої людини необхідно в середньому 2,5 л води на добу, з них 1,2 л приходиться на питну воду, 1 л - на воду, що надходить з їжею, 0,3 л - на воду, що утворюється в організмі з основних харчових речовин у результаті обмінних процесів. Добове споживання води може складати від 2,5 до 6 л залежно від кліматичних умов і характеру діяльності людини. Рівень грамотності споживачів зростає, вже мало хто має сумнів, що водопровідну воду не можливо вживати без ризику для здоров'я. Таким чином, виробництво питної води є дуже привабливим для підприємців.

В даному розділі розглянемо докладніше процеси виробництва і сертифікації питної води та пов'язані з цим проблеми.

Асортимент питних вод, такий: мінеральні води, питні очищені води, штучно мінералізована вода. Мінеральні, штучно мінералізовані та питні очищені води в герметичній тарі підлягають в Україні обов'язковій сертифікації. Двадцять три підприємства-виробники сертифікують цю продукцію в органі з сертифікації продукції (ОС) ДЦСМС [16].

Традиційно популярною у споживачів є мінеральна вода. Мінеральна вода, що виготовляється в Україні, повинна відповідати вимогам стандарту ДСТУ 878-93 [17]. В основному підприємства випускають мінеральну воду, яка згідно з класифікацією, наведеною в вище згаданому стандарті, відноситься до природних столових з мінералізацією менше 1,0 мг/дм³. Мінеральні природні столові води придатні для повсякденного вживання як столовий напій. Найбільш популярні води - «Березовська» та «772». Вода «Березовська» видобувається з 1832 року. Вексель на цю воду був виданий першому господарю заводу пану Нейфельду, німцю, який почав варити на цій воді пиво. Раніше вода била ключами на поверхні, зараз її видобувають із глибини близько 200 м.

Так як зазвичай виробництвом води займаються малі та середні підприємства, то основні проблеми - це велика кількість ручної праці та необхідність забезпечення належного рівня контролю технологічного процесу та якості готової продукції. З 12 підприємств, що виготовляють мінеральну воду, лише три не мають власних лабораторій і проводять контроль у компетентних лабораторіях, акредитованих у встановленому порядку. Тільки за умови забезпечення необхідного санітарно-гігієнічного стану виробництва, що підтверджується висновком санітарно-гігієнічної експертизи СЕС, та вирішенні всіх питань з забезпечення стабільного виготовлення продукції належної якості ОС ДЦСМС видає сертифікат відповідності на продукцію, що виготовляється серійно. Трапляються і випадки відмови у виданні сертифікату відповідності: у 2002 році було відмовлено підприємству через неможливість забезпечення відповідності продукції вимогам [17] за мікробіологічними показниками. Необхідно сказати також про сам нормативний документ, що встановлює вимоги до мінеральних вод - стандарт [17]. Велика кількість змін (на даний час їх 20) зробила документ важким для розуміння, давно назріла необхідність його перевидання. На даний момент внесення до стандарту нової мінеральної води займає дуже багато часу та гальмує виробництво.

Останнім часом дуже активно розвивається виробництво такої категорії води, як питна очищена - це додатково очищена відповідно до вимог ГОСТ 2874-82 [18] вода з централізованих систем водопостачання чи артезіанських свердловин, яка являє собою чисту воду, придатну для пиття та приготування їжі.

Чотирнадцять підприємств які виготовляють фасовану доочищену питну воду, отримали сертифікат відповідності в ОС ДЦСМС. Вони застосовують різні технології доочищення та знезараження питної води. Це й мембранні установки оборотного осмосу, і багатопрофільні системи очищення га пом'якшення води, обробка ультрафіолетовими променями, озоном, солями срібла тощо. Деякі артезіанські води звільняються тільки від механічних домішок і солей жорсткості та проходять УФ-опромінення (вода природна столова «Криниця» виробництва ТОВ «Балта»), деякі проходять глибоке очищення та озонування, загальна жорсткість таких вод становить менше 1 мг.екв/дм³; (вода питна «Аква-Фонтана» виробництва ТОВ «Аква-Фонтана»). Споживач, використовуючи інформацію на етикетці, може вибрати воду, яка задовольняє його смак чи підходить за станом здоров'я.

Нормативні документи, що встановлюють вимоги до додатково оброблених питних вод - це технічні умови, розроблені самими підприємствами-виробниками чи придбані за договорами, узгоджені та зареєстровані у встановленому порядку. Державні санітарні правила для підприємств, що обробляють та розливають питні води, існують тільки у вигляді проекту, виданого у 2000 році. В основному підприємства забезпечують належний рівень показників якості продукції, стабільність останніх підтверджується під час проведення технічних наглядів за сертифікованою продукцією.

Вода Аквель високої якості, високоочищена, спеціально підготовлена з введеним збалансованим мінеральним складом, який є необхідним мінімумом корисних для організму людини речовин. Така вода рекомендується для щоденного вживання. Випускається вода штучно-мінералізована «Аквель» у відповідності з вимогами ТУ У 15.9-00377511-001-2001. Вода схвалена Центральною дегустаційною комісією з оцінки якості мінеральних вод, сиропів і концентратів. Води штучно-мінералізовані відносяться до напоїв безалкогольних, вимоги до яких встановлюються ДСТУ 4069:2002 [19]. На даний час діють правила [20], де у тексті є посилання на неіснуючий ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови», вимоги до продукції, встановлені у розділі 14 цього документу, повністю суперечать встановленим у [19] і навіть вимагають щорічного контролю штучно-мінералізованих вод в Українському НДІ медичної реабілітації і курортології. У цей же час на напої безалкогольні, до яких і відносяться води штучно-мінералізовані, поширюються вимоги правил [21].

Реалії сьогоднішнього дня такі, що підприємства-виробники відмовляються від пакування води в скляні пляшки через відсутність попиту на таку продукцію. Вся вода, яка випускається в регіоні пакується в ПЕТ пляшки різного об'єму. ПЕТ пляшки виготовляються самими підприємствами та проходять приймальний і періодичний контроль. Нормативні документи - технічні умови, що встановлюють вимоги до ПЕТ-пляшок, розробляються в основному самими виробниками чи купуються за договорами, узгоджуються та реєструються в установленому порядку. В основному лабораторії підприємств спроможні виконати приймальний контроль ПЕТ-пляшок та вхідний контроль ПЕТ-преформ і акредитовані на даний вид випробувань. Періодичний контроль, встановлений технічними умовами та гігієнічними висновками на виробництво ПЕТ-пляшок, - визначення міграції токсичних речовин згідно з правилами СанПин 42-123-4240-86 [22]. Такі випробування проводяться на базі СЕС лабораторією полімерних матеріалів. Під час проведення сертифікації фасованої води ОС ДЦСМС вимагає наявності необхідного контролю за виробництвом ПЕТ-пляшок та наявності необхідних дозвільних документів на виробництво.

Культура споживання води з кожним днем стає все більш актуальною проблемою. І, в першу чергу, відповідальність за її підвищення несуть виробники, які зобов'язані постачати на ринок виключно високоякісний продукт [16].

На прикладі підприємств водоочищення видно, що виробництво питної води - це прибуткова для підприємців та необхідна для споживачів галузь. На даний момент ведуться роботи по сертифікації продукції підприємств водоочищення та на них впроваджені системи управління навколишнім середовищем. Але слід також зауважити, що досі у підприємств водоочищення існує дуже багато проблем пов'язаних, насамперед, з відсутністю чіткої законодавчої бази.

3.2 Порядок проведення сертифікації СУНС

Розглянемо порядок проведення сертифікації СУНС на підприємстві водоочищення далі - підприємство.

Підприємство подає в акредитований в Системі УкрСЕПРО орган по сертифікації заявку. У разі відсутності на момент подачі заявки акредитованого в Системі органу по сертифікації заявка подається в національний орган України по сертифікації.

Орган по сертифікації СУНС розглядає заявку і посилає заявнику підприємства:

- опитну анкету для проведення попереднього обстеження СУНС підприємства;

- перелік початкових матеріалів, які повинне подати підприємство в орган по сертифікації для проведення попередньої (заочної) оцінки СУНС і стану виробництва.

Заявник підприємства заповнює опитну анкету, готує всі необхідні початкові матеріали і подає їх в орган по сертифікації.

Процес сертифікації СУНС складається з таких етапів [6]:

1. Попередня (заочна) оцінка СУНС.

2. Завершальна перевірка і оцінка СУНС.

3. Оформлення результатів перевірки.

4. Технічний нагляд за сертифікованою системою якості протягом терміну дії сертифікату.

1. Попередня (заочна) оцінка СУНС.

Попередня (заочна) оцінка СУНС здійснюється з метою визначення доцільності продовження робіт по сертифікації СУНС підприємства і, у разі встановлення такої доцільності, розробки, програми перевірки.

Попередня оцінка здійснюється комісією органу по сертифікації шляхом проведення аналізу документів і початкових матеріалів, одержаних від підприємства. До складу комісії повинен бути включений хоч би один аудитор, атестований в Системі.

Орган по сертифікації призначає головного аудитора, який формує комісію з компетентних фахівців для проведення аналізу одержаних матеріалів і підготовки попередніх висновків. Комісія здійснює аналіз всіх матеріалів, одержаних від підприємства для попередньої (заочної) оцінки його готовності до сертифікації СУНС.

Паралельно з аналізом матеріалів, одержаних від підприємства, комісія організує збір і аналіз додаткових відомостей про навколишнє середовище підприємства, щодо якого проводяться роботи по сертифікації СУНС, від незалежних джерел (дані територіальних органів Держстандарту України, товариств споживачів, інформація від окремих споживачів та ін.).

Попередня (заочна) оцінка СУНС завершується підготовкою письмового висновку про доцільність або недоцільності проведення завершальної перевірки і оцінки СУНС. Висновок готується в двох екземплярах: один залишається в органі по сертифікації, інший передається заявнику підприємства.

У разі позитивного рішення орган по сертифікації посилає заявнику висновок і просить господарський договір на проведення завершальної перевірки і оцінки СУНС. У разі негативного рішення за наслідками оцінки у висновку приводять причини такого рішення і всі невідповідності СУНС, що перевіряється, вимогам відповідних нормативних документів. Всі невідповідності повинні бути усунені до відвідин підприємства комісією. Після обліку всіх зауважень комісії підприємство може подавати документи на повторну попередню оцінку СУНС. Повторну попередню оцінку підприємство оплачує окремо.

2. Завершальна перевірка і оцінка СУНС.

Перевірка здійснюється комісією, що проводила попередню оцінку, або іншою комісією, до складу якої обов'язково входять експерти, що виконували попередню оцінку. До складу комісії обов'язково включають фахівця експерта з розробки і (або) технології виробництва відповідної продукції.

На основі результатів аналізу матеріалів, що поступили від заявника підприємства на етапі попередньої оцінки, комісія розробляє програму (план) завершальної перевірки СУНС (з урахуванням специфіки підприємства, продукції, що випускається, вимог споживачів і ін.), програми і методики перевірки і оцінки стану виробництва і готує необхідні робочі документи.

Програма (план) перевірки в загальному випадку повинна містити: мету і область перевірки; склад комісії по перевірці; дату і місце проведення перевірки; перелік документів, на відповідність яким здійснюється перевірка; перелік структурних підрозділів, що перевіряються; назва елементів СУНС, що підлягає перевірці, розподіл перевірки елементів СУНС; орієнтовні терміни проведення кожного з основних заходів програми; вимоги щодо забезпечення конфіденційності інформації, що є комерційною таємницею; перелік організацій і осіб, яким представляється звіт про перевірку.

Для реалізації програми (плану) перевірки і відображення її результатів щодо конкретних розділів програми у разі потреби розробляють форми таких робочих документів:

- переліки контрольних питань, які використовуються для оцінки елементів СУНС;

- форми для реєстрації спостереження під час перевірки;

- форми для документування допоміжних даних, підтверджуючих виведення аудиторів.

Робочі документи розробляють аудитори під керівництвом головного аудитора і ці документи не повинні обмежувати проведення додаткових заходів щодо перевірки, необхідність в яких може бути виявлена на основі інформації, одержаної під час перевірки.

Перевірка включає такі процедури:

- проведення попередньої наради;

- проведення обстеження;

- проведення завершальної наради;

- підготовка звіту про перевірку.

Попередню нараду організовують і проводять підприємство і головний аудитор. У ній беруть участь члени комісії і персонал підприємства, призначений для участі в проведенні перевірки. Під час попередньої наради:

- рекомендують членів комісії керівництву заявника підприємства;

- інформують учасників наради про мету і завдання перевірки, програму, методи і процедури перевірки;

- встановлюють офіційні способи спілкування між аудиторами і персоналом підприємства;

- погоджують дату проведення завершальної наради і проміжних нарад (у разі виникнення необхідності їх проведення);

- складають графік перевірки підрозділів і виробництв підприємства;

- з'ясовують всі незрозумілі питання програми перевірки.

За наслідками попередньої наради складається і підписується головним аудитором протокол, а також розподіл обов'язків між аудиторами, який є додатком до протоколу.

Під час обстеження збирають необхідні дані про систему якості шляхом опитів, вивчення спостережень і здійснення спостережень на ділянках, що перевіряються. Ознаки, що вказують на можливість виникнення невідповідностей, повинні фіксуватися і окремо обстежуватися.

Обстеження включає роботи по оцінці стану виробництва, аналізу фактичного матеріалу і підготовки попередніх висновків для завершальної наради.

Аналіз фактичного матеріалу здійснюється з метою встановлення відповідності або невідповідності елементів СУНС підприємства вимогам стандарту на СУНС. Аналіз проводиться відповідно до програми і контрольних питань по перевірці і оцінці СУНС.

На основі результатів аналізу фактичного матеріалу готують попередні висновки про відповідність або невідповідність СУНС в цілому вимогам нормативних документів.

Після обстеження комісія повинна провести завершальну нараду з керівництвом підприємства і особами, відповідальними за об'єкти перевірки. Основна мета наради - надати керівництву підприємства зауваження, складені за результатами перевірки і оцінки, а також зробити попередні висновки щодо можливості (або неможливості) видачі сертифікату відповідності СУНС підприємства вимогам нормативних документів.

Проведення наради оформляється протоколом, який підписують всі члени комісії. З протоколом знайомиться керівництво підприємства, візує його і погоджує з комісією термін підготовки звіту про перевірку. Один екземпляр протоколу зберігається в органі по сертифікації, що здійснював перевірку, інший надається підприємству.

Звіт про перевірку готує комісія під керівництвом головного аудитора. При цьому кожен аудитор подає звіт про стан тих елементів СУНС підприємства, які він перевіряв. Звіт підписують всі члени комісії. Головний аудитор затверджує звіт і несе відповідальність за його достовірність і повноту.

Звіт повинен містити:

- загальні відомості про заявника (назва, адреса, банківські реквізити) підприємства і про орган по сертифікації (назва, адреса, банківські реквізити, реєстраційний номер атестата акредитації органу);

- відомості про експертів, про підстави для проведення перевірки, мету, завдання і масштаби перевірки;

- перелік основних документів, на відповідність яким здійснювалася перевірка;

- зведення про програму перевірки;

- результати попередньої оцінки і висновок по ним;

- характеристика фактичного стану об'єктів перевірки;

- зауваження щодо невідповідностей;

- висновок комісії про відповідність або невідповідність СУНС вимогам нормативних документів;

- вказівки про конфіденційність інформації, використаної в звіті;

- висновок про можливість або неможливість видачі сертифікату;

- відомості про організації і осіб, яким надається звіт.

Термін підготовки звіту - протягом місяця після завершальної наради.

3. Оформлення результатів перевірки.

В результаті перевірки і оцінки СУНС можливі такі основні висновки:

- система повністю відповідає нормативним документам на СУНС, на відповідність яким здійснювалася перевірка;

- система в цілому відповідає нормативним документам на СУНС, на відповідність яким здійснювалася перевірка, але виявлені деякі незначні невідповідності щодо окремих елементів системи, які можуть бути усунені достатньо швидко (в строк до шести місяців);

- система має серйозні невідповідності, які можна усунути лише в результаті доопрацювання протягом достатньо тривало тривалого часу.

У разі позитивного висновку комісії орган по сертифікації оформляє сертифікат встановленого зразка, реєструє його в Реєстрі Системи, видає підприємству і відправляє копію органу по сертифікації.

Термін дії сертифікату визначає орган по сертифікації, але він не може перевищувати п'ять років.

У другому випадку, якщо підприємство в строк, встановлений органом по сертифікації, усуне зауваження і поводитиметься з повторною заявкою на сертифікацію, робота по сертифікації може здійснюватися по повній або скороченій схемі, коли перевіряються лише ті елементи СУНС, щодо яких були зроблені зауваження. У разі позитивного рішення за наслідками цієї роботи підприємству видається сертифікат.

У третьому випадку оцінка СУНС підприємства здійснюється повторно в об'ємі всіх робіт і етапів, встановлених цим розділом, по повній схемі.

4. Технічний нагляд за сертифікованими системами якості.

Технічний нагляд за сертифікованою СУНС підприємства впродовж всього терміну дії сертифікату здійснює орган по сертифікації.

За пропозицією органу по сертифікації до технічного нагляду на основі відповідних угод повинні притягуватися державні центри стандартизації, метрології і сертифікації. Об'єм, порядок і періодичність нагляду встановлюються органом по сертифікації під час проведення сертифікації СУНС.

За наслідками технічного нагляду орган по сертифікації може припинити або відмінити дію сертифікату у випадках:

- виявлення невідповідності СУНС вимогам стандартів на систему якості;

- наявність обґрунтованих претензій;

- виявлення неправильного використання сертифікату;

- виявлення порушення правил або процедур, встановлених органом по сертифікації.

4. РЕЗУЛЬТАТИ СЕРТИФІКАЦІЙНИХ ВИПРОБУВАНЬ ПИТНОЇ ВОДИ

4.1 Контроль за якістю води

Установи та організації, у веденні яких знаходяться централізовані системи господарсько-питного водопостачання і водопроводи, що використовуються одночасно для господарсько-питних і технічних цілей, постійно контролюють якість води на водопроводі в місцях водозабору, перед подачею до мережі, а також в розподільчій мережі у відповідності до вимог ГОСТ 2874-82 [18].

Для цього проводиться лабораторно-виробничій контроль в місцях водозабору; перелік показників узгоджується з органами санітарно-епідеміологічної служби з врахуванням місцевих природних і санітарних вимог.

На водопроводах з підземним джерелом водопостачання аналіз води протягом першого року експлуатації проводять не рідше чотирьох разів (по сезонам року ), в подальшому - не рідше одного разу на рік в найбільш несприятливий період за результатами спостережень першого року. На водопроводах з джерелом водопостачання, що знаходиться на поверхні, аналіз води проводять не рідше одного разу на місяць.

Лабораторно-виробничій контроль якості води перед потраплянням до мережі проводять по мікробіологічним, хімічним та органолептичним показникам. Мікробіологічний аналіз проводять по показникам, встановленим в ГОСТ 2874-82 [18].

При контролі обеззаражування води хлором і озоном на водопроводах з підземними та поверхневими джерелами водопостачання концентрацію залишкового хлору та залишкового озону визначають не рідше одного разу на годину. Вміст залишкового хлору в воді після резервуарів чистої води повинно знаходитися в межах, вказаних в ГОСТ 2874-82 [18].

При озонуванні води з метою знезараження концентрація залишкового озону після камери зміщення повинна бути 0,1 - 0,3 мг/дм³ при забезпеченні часу контакту не менше 12 хвилин. За необхідністю боротьби з біологічними обростаннями в водопровідній мережі місця введення і дози хлору узгоджуються з органами санітарно-епідеміологічної служби.

Лабораторно-виробничій контроль за залишковими кількостями реагентів та речовин, що вилучаються, при обробці води на водопроводах спеціальними методами проводиться в залежності від характеру обробки у відповідності до графіку, узгодженого з санітарно-епідеміологічною службою, але не рідше одного разу у зміну.

Органолептичні показники, вказані у ГОСТ 2874-82 [18] визначають при аналізі усіх проб (за виключенням проб на залишковий хлор і озон), що відбираються на водопроводах з підземних та поверхневих джерел.

Лабораторно-виробничій контроль в розподільчій мережі проводять за наступними показниками: колі-індекс, загальне число мікроорганізмів в 1 см³, мутність, кольоровість, запах, смак і присмак води.

Хімічний аналіз води проводять по показникам, встановленим в ГОСТ 2874-82 [18]. При цьому одним з основних являється водневий показник, який вимірюється з допомогою рН-метра будь-якої моделі з скляним електродом з похибкою вимірювань, що не перевищує 0,1 рН. Згідно з ГОСТ 2874-82 [18] норматив водневого показника складає 6,0 - 9,0 рН.

Нижче наведена обробка результатів вимірювання водневого показника.

4.2 Статистична обробка результатів прямих багаторазових вимірів водневого показника з незалежними рівноточними спостереженнями|

За допомогою рН-метра зі скляним електродом були експериментально отримані результати серії спостережень фізичної величини водневого показника постійного розміру. Позначимо її Х_і i=, де n=20 - число спостережень в серії.

Методика обробки результатів серії спостережень наведена нижче.

1. З результатів спостережень Х_і неможливо виключити систематичні складові похибки, тому їх відносять до невиключених систематичних похибок або до невиключених залишків систематичних похибок. Аналізують серію результатів спостережень на наявність промахів. У даній серії результатів спостережень промахів немає, тому всі результати спостережень піддаються подальшій обробці.

2. Перевіряють відповідність експериментального закону розподілу результатів спостережень Х_і нормальному.

Для цього використовують різні критерії згоди, серед яких найбільш широке застосування знайшов складений критерій. Складений критерій згоди включає два незалежні критерії, їх позначають I і II. Перший з цих критеріїв (критерій I) забезпечує перевірку відповідності розподілу експериментальних даних нормальному закону розподілу у центрі виборки, а другий критерій (критерій II) - на краях виборки. Якщо при перевірці не задовольняється хоч би один з цих критеріїв, то гіпотеза про нормальність розподілу результатів спостережень відкидається.

Для перевірки гіпотези про нормальність розподілу вихідної серії результатів спостережень за критерієм I обчислюють параметр (показник) d, що визначається співвідношенням

; (4.1)

; (4.2)

, (4.3)

де - середнє арифметичне результатів спостережень X_і, i=

- зміщена оцінка СКВ результатів спостережень X_і.

Результати спостережень X_і вважаються розподіленими за нормальним законом, якщо виконується умова:

< d < , (4.4)

де , - квантилі розподілу параметра d. Їх знаходять по таблиці, наведеній в додатку 4 “Значення ?-процентних точок розподілу показника (статистики) d” за заданим обсягом вибірки n і прийнятому для критерію I рівню значущості б₁.

Рівні значущості б₁ (для критерію I) і б₂ (для критерію II) вибираються з умови, щоб рівень значущості складеного критерію б (б=l-P) при одних і тих же експериментальних даних не перевершував суми рівнів значущості б₁ і б₂, тобто бб₁+б₂. В даному випадку для першого критерію був обраний рівень значущості б₁=0.02, а для другого - б₂=0.05, тобто 0.05<0.02+0.05

Розрахунки, необхідні для визначення параметру d наведені у таблиці 4.1

Таблиця 4.1

№	Xi, pH	,pH	,pH	№	Xi с, pH
1	6,888	-0,011	0,00011	1	6,881
2	6,910	0,011	0,00013	2	6,884
3	6,901	0,002	0,00001	3	6,886
4	6,904	0,005	0,00003	4	6,888
5	6,913	0,014	0,00021	5	6,889
6	6,900	0,001	0,00000	6	6,891
7	6,906	0,007	0,00005	7	6,891
№	Xi, pH	,pH	,pH	№	Xi с, pH
8	6,894	-0,005	0,00002	8	6,894
9	6,886	-0,013	0,00016	9	6,896
10	6,902	0,003	0,00001	10	6,9
11	6,881	-0,018	0,00031	11	6,901
12	6,903	0,004	0,00002	12	6,902
13	6,884	-0,015	0,00021	13	6,903
14	6,889	-0,010	0,00009	14	6,904
15	6,909	0,010	0,00011	15	6,906
16	6,919	0,020	0,00041	16	6,906
17	6,906	0,007	0,00005	17	6,909
18	6,891	-0,008	0,00006	18	6,91
19	6,896	-0,003	0,00001	19	6,913
20	6,891	-0,008	0,00006	20	6,919
Сума	137,973	0,17570	0.00207

;

;

.

Скористаємося інтерполяцією і розрахуємо , .

Формула в загальному вигляді виглядає так:

Х1	Х	Х2
Y1	Y	Y2

. (4.5)

1. Для квантилі при об'ємі виборки n=20 та рівні значущості б₁=0,02:

16	20	21	n
0.9137		0.9001	d

.

2. Для квантилі при об'ємі виборки n=20 та рівні значущості б₁=0,02:

16	20	21	n
0.6829		0.6950	d

.

Підставимо отримані дані у нерівність (4.4):

0.6925<0.8604<0.9109.

Отже, критерій I про нормальність розподілу виконується.

Відповідно до критерію II результати спостережень Х_i, належать до нормального закону розподілу, якщо не більше m різниць |X_i| не перевершили значення ,

де - верхня квантиль розподілу інтегральної функції нормованого нормального розподілу, що відповідає довірчій ймовірності Р₂;

- незміщена оцінка СКВ результатів спостережень Хi.

; (4.6)

рН.

Значення m і Р₂ знаходять по числу спостережень n і рівню значущості б₂ для критерію II по таблиці, наведеній в додатку 6.

В даному випадку m=1, б₂=0,05, а Р₂=0.98.

Потім обчислюють і по таблиці, наведеній в додатку 1 “Інтегральна функція нормованого нормального розподілу (або таблиця інтегралу ймовірностей)” знаходять , відповідне обчисленому значенню функції .

; (4.7)

.

За допомогою інтерполяції знаходимо

0.9895	0.99	0.9901	Ф(z)
2.57		2.58	z



рН.

В даному випадку результати спостережень Х_і належать нормальному закону розподілу, оскільки жодна різниця |Х_і| з результатів спостережень не перевершила значення .

3. Проводять перевірку грубих похибок результатів спостережень або, по-іншому, оцінку анормальності окремих результатів спостережень. Для цього:

а) складають впорядкований ряд результатів спостережень Х_іс, розташувавши вихідні елементи у порядку зростання і виконавши їх перенумерацію (таблиця 4.1);

б) для крайніх членів (результатів спостережень) впорядкованого ряду Х₁ і Х₂₀, які найбільш віддалені від центру розподілу (визначуваного як середнє арифметичне цього ряду) і тому з найбільшою ймовірністю можуть містити грубі похибки, знаходять модулі різниць |Х₁-|, |Х₂₀-| і для більшого із них обчислюють параметр t₁

, (4.8)

де max(|Х_і-|) - найбільше значення |Х_і-| при і=. В даному випадку max (|X₂₀-|)=0.02.

;

в) по таблиці,наведеній в додатку 7 “Значення параметра t_T для різних значень величин n і ? (або P)”, входом якої є число елементів вибірки n і задана довірча ймовірність Р (або рівень значущості б), знаходять теоретичне або граничне значення параметра t_Т і порівнюють його з обчисленим фактичним значенням параметра t₁.

t_Т=2.623.

Критерієм анормальності результату спостережень Х_і являється умова t_lt_T. Тому, якщо опиниться, що t_lt_T, то даний елемент вибірки Х_і (Х₁ або Х₂₀) повинен бути виключений з подальшої обробки як той, що містить грубу похибку.

В результаті одержуємо, що t_l<t_T. Значить, X₂₀=6.919 pH не є анормальним (грубим) результатом спостережень. Отже, остаточне значення середнього арифметичного (= 6.899 pH), одержане для ряду без анормальних (грубих) результатів спостережень, представляє найбільш достовірне значення вимірюваної величини, а значення незміщеної оцінки СКВ ( pH) цього ряду спостережень використовують для обчислення довірчого інтервалу випадкової складової погрішності багатократних спостережень.

4. Обчислюють незміщену оцінку СКВ результату вимірювання відповідно до виразу

, (4.9)

де - значення незміщеної оцінки СКВ результатів спостережень Xi вичислене для об'єму вибірки n', що не містить анормальних (грубих) результатів спостережень (n'<n).

pH.

5. Визначають довірчі межі випадкової складової похибки вимірювань з багатократними спостереженнями залежно від числа спостережень n у вибірці, що не містить анормальних результатів. Межі довірчого інтервалу обчислюють по одній з наступних формул:

- при n>30 по формулі

, (4.10)

де z знаходять по таблиці інтегральної функції нормованого нормального розподілу (додаток 1) відповідно до заданої довірчої ймовірності Р;

- при n30 по формулі

t_s, (4.11)

де t_s - коефіцієнт Стьюдента, що визначається на підставі розподілу Стьюдента (додаток 3) по заданій довірчій ймовірності Р або рівню значущості б і числу степенів свободи К_s=n-1.

В даному випадку n=20, тому скористаємося формулою 4.11.

t_s=2.093;

pH.

6. Визначають довірчі межі сумарної невиключеної систематичної складової похибки результату вимірювань з багатократними спостереженнями по формулі

=, (4.12)

де .

рН.

7. Визначають довірчі межі сумарної (повної) похибки вимірювань з| багатократними спостереженнями.

Обчислення засноване на співвідношенні між СКВ випадковою складовою і довірчими межами невиключеної систематичної складової похибки вимірювань з багатократними спостереженнями. При цьому можливі три випадки:

а) при / систематичною складовою похибки вимірювань нехтують і вважають, що = ;

б) при нехтують випадковою складовою похибки вимірювань і приймають =;

в) при довірчі межі сумарної похибки вимірювань з багатократними спостереженнями визначають по формулі

. (4.13)

У формулі використано рекомендоване ГОСТом припущення про те, що, якщо закон розподілу невиключеної систематичної похибки вимірювань невідомий, то він приймається рівномірним (звідси СКВ невиключеної систематичної погрішності ).

В даному випадку підходить третій випадок, оскільки /. Тому

рН.

8. Записують результат вимірювань з багатократними спостереженнями.

P=0,95; (4.14)

рН; Р=0,95.

Таким чином, у ході статистичної обробки результатів вимірювання водневого показника з незалежними| рівноточними спостереженнями було виявлене найдостовірніше значення показника та розрахована похибка вимірювання.

5. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ НДР «СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВОДООЧИщення»

5.1 мета й призначення досліджень

навколишнє середовище сертифікація водоочищення

Метою даної роботи є сертифікація систем управління навколишнім середовищем на підприємстві водоочищення.

У результаті проведення НДР були розглянуті основні принципи та порядок проведення сертифікації систем управління навколишнім середовищем та наведена обробка результатів вимірювання водневого показника.

За допомогою отриманих результатів можна визначити відхилення значень водневого показника від норми.

Результати НДР можуть бути застосовані в організаціях, що займаються виробництвом та сертифікацією питної води та на інших підприємствах водоочищення в Україні та закордоном.

5.2 Розгляд проблеми

Зростаючі екологічні вимоги та одночасно гостра конкуренція на світових ринках примушують компанії займатися охороною навколишнього середовища та шукати шляхи для демонстрації свого переймання екологічними цінностями. Саме потреба бізнесу у досягненні економічної мети з врахуванням природоохоронних вимог та формування сприятливого екологічного іміджу на основі загальновизнаних підходів до оцінки діяльності в області охорони навколишнього середовища визначили доцільність підготування міжнародних стандартів спеціальної серії, які пропонують до використання уніфіковані процедури управління охороною навколишнього середовища, які можуть бути інтегровані до загальної діяльності у сфері адміністративного управління підприємством та гарантувати певний рівень споживання природних ресурсів, що не перевищує певні кордони, і вплив на оточуюче середовище.

5.3 Розрахунок кошторисної вартості й ціни НДР

Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Це один з основних економічних показників підприємства, і це обумовлює необхідність однозначного визначення методики його розрахунку не залежно від того, де буде використовуватися показник виробничої собівартості.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення розміру витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва кожного виду й всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам по її якості.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне й достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, вирахування фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, а так само контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Витрати, що включають у собівартість продукції (робіт, послуг) групуються по наступних економічних елементах:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

5.3.1 Матеріальні витрати

До складу елемента «Матеріальні витрати» включають витрати на сировину й матеріали у виробничій діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей і сприяння у виробничому процесі.

Розрахунок ведеться по формулі:

, (5.1)

де - норма витрати -го матеріалу на одиницю продукції;

- ціна одиниці -го матеріалу;

- кількість видів матеріалу.

Матеріальні витрати наведені в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1- Витрати на матеріали й покупні вироби

Перелік матеріалів і покупних виробів	Кількість	Ціна одиниці, грн.	Вартість грн.
1. Дискети	4шт.	2.50	10.00
2. Картридж для принтера	1шт.	43.00	43.00
3. Папір А-4	150 аркушів.	25.50	25.50
Разом:			78.50

5.3.2 Витрати на оплату праці

До складу цього елемента включається: заробітна плата по окладах і тарифам, надбавки й доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбаченим чинним законодавством; премії й заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплату відпусток і іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці персоналу, зайнятого безпосередньо на виконанні конкретної теми (науковці, науково-технічний, науково-допоміжний персонал і виробничі робітники).

Таблиця 5.2 - Розрахунок заробітної плати

Посада	Оклад, грн. /міс.	Кількість місяців	Участі на паях, %	Сума, грн.
Керівник теми	473.00	4	20	378.40
Інженер	267.00	4	80	854.40
Разом 1232.80

5.3.3 Додаткова заробітна плата

Вона включає доплати й надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах передбачених чинним законодавством; премії й заохочення робітникам, керівникам, фахівцям і іншим службовцям за виробничі результати і інші витрати на оплату праці. Додаткову заробітну плату приймаємо в розмірі 10% від .

; (5.2)

З_доп = = 123.28.

5.3.4 Відрахування на соціальні заходи

До складу елемента “Відрахування на соціальні заходи” включаються:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування - 32% від :

; (5.3)

З_пенс = (1232.80 + 123.28) = 433.95 грн.;

- відрахування на обов'язкове соціальне страхування - 2,5% від :

; (5.4)

З_{соц.стр} = (1232.80 + 123.28) = 33.90 грн.;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнятості - 2,5% від :

; (5.5)

З_фзп = (1232.80 + 123.28) = 33.90 грн.;

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства - 1% від :

; (5.6)

З_{инд.стр} = (1232.80 + 123.28) = 13.56 грн.

5.3.5 Витрати на оренду устаткування

Витрати на оренду устаткування представлені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Витрати на оренду устаткування

Вид обладнання	Кількість	Вартість оренди, грн.	Тривалість оренди, міс.	Сума, грн.	Примітка
ПЕВМ	1	30	3	90	Для обробки результатів вимірювань
принтер	1	20	1	20	Для документування
Разом:				110

5.3.6 Витрати на машинний час

Ці витрати розраховуються по формулі:

, (5.7)

де - кількість днів у місяці;

- години роботи на ПК;

- вартість машино-години, грн.

З_маш = = 220.00 грн.

5.3.7 Накладні витрати

Допоміжні витрати по управлінню підприємством, амортизаційні відрахування по діючих нормах, витрати на охорону праці, опалення, освітлення, послуги сторонніх організацій. Накладні витрати розраховуються як 25% - 30 % .

; (5.8)

З_накл = 1232.80*0.25 = 308.20 грн.

5.4 Калькуляція на проведення НДР «Сертифікація систем управління навколишнім середовищем на підприємстві водоочищення»

Калькуляція на проведення даної НДР наведена у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 - Калькуляція на проведення НДР

Найменування статей калькуляції	Сума, грн.
1. Сировина й матеріали	78.50
2. Основна заробітна плата	1232.80
3. Додаткова заробітна плата	123.28
4. Відрахування на соціальні заходи - відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування - відрахування на обов'язкове соціальне страхування - відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на фонд зайнятості - відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства 5. Орендна плата	433.95 33.90 33.90 13.56 110.00
6. Витрати на машинний час	220.00
7. Накладні витрати	308.20
8. Кошторисна вартість	2588.09
9. Прибуток	647.00
10. Ціна продажу	3235.09

5.5 Економічна ефективність НДР

Специфічною особливістю проведення розрахунків економічної ефективності НДР є їхній прогнозний характер, а також наявність невизначеності в галузі застосування й об'ємах використання результатів НДР, у рівні витрат на виробництво, в оцінці впливу приладів на характеристики більш складних систем.

Економічну ефективність даної НДР розрахувати неможливо через наявність великої кількості невизначеностей. Тому приведемо якісний опис соціально-економічної ефективності НДР.

Визначимо коефіцієнт науково-технічного ефекту НДР по формулі

, (5.9)

де r_i - вагарні коефіцієнт i-го ознаки науково-технічного ефекту;

k_i - кількісна оцінка i-го ознаки науково-технічного ефекту.

Значення коефіцієнтів вагомості ознак представлені у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 - Коефіцієнти вагомості ознак

Ознака науково-технічного ефекту НДР	Значення вагового коефіцієнта
Рівень новизни	0,6
Теоретичний рівень	0,4
Можливість реалізації	0,2

Згідно методики рівень новизни будемо оцінювати в 7 балiв, що відповідає характеристиці “нова”, тому що результати досліджень систематизують і узагальнюють наявні відомості, визначають шляхи подальших досліджень, знайдений зв'язок між відомими факторами, відомими об'єктами, у результаті чого знайдене ефективне рішення; розроблені більш прості способи для досягнення колишніх результатів; проведена часткова раціональна модифікація із ознаками новизни. Теоретичний рівень оцінимо в 6 балів, що відповідає рівню отриманих результатів у вигляді “розробка способу”. Кількість балів по ознаці можливість реалізації приймемо виходячи з того, що час реалізації становить у перебігу перших чотирьох років 10 балів, масштаби реалізації - “народне господарство” 10 балів.

Коефіцієнт науково-технічного ефекту НДР дорівнює:

Н_т=0,6• 7+0,4• 6+0,2• (10+10)=10,6 бали.

Максимальне значення узагальнюючого показника науково-технічного ефекту - 12 балів.

Розрахуємо економічний ефект НДР по формулі:

Э %; (5.10)