Охорона природних кормових угідь

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОХОРОНА ПРИРОДНИХ КОРМОВИХ УГІДЬ

2. ОХОРОНА ТА ВИКОРИСТАННЯ ДИКОРОСЛИХ РОСЛИН, ЩО МАЮТЬ ХАРЧОВЕ, ЛІКАРСЬКЕ, МЕДОНОСНЕ, ДЕКОРАТИВНЕ ЗНАЧЕННЯ

3. ОХОРОНА РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ РОСЛИН, РОСЛИННИХ УГРУПУВАНЬ

4. ВИДИ РОСЛИН, ЗАНЕСЕННІ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Рослини або рослинні організми - живі істоти, одна з форм життя на нашій планеті. Рослинам властиві ріст і розвиток, обмін речовин, розмноження, спадковість, мінливість та інші. Елементарною одиницею рослинного життя є індивід, окремий екземпляр чи особина.

Значення рослинного світу у біосфері було екологічно важливим протягом усіх геологічних періодів її еволюції. Характерною рисою зелених рослин є те, що вони для свого існування самі створюють сприятливе екологічне середовище. Виділяють наступні функції рослинного світу у біосфері: космічну, газову, грунтотворчу, економічну, екологічну, суспільно -корисну.

Космічна функція зелених рослин полягає в тому, що вони, транспортуючи променеву енергію сонця, є сполучною енергетичною ланкою між Космосом і Землею.

Газова функція зелених рослин мала вирішальне екологічне значення для зміни фізичного стану земної оболонки й одночасно для покращення життєвих умов на суходолі, в атмосфері, гідросфері.

Незамінна у біосфері грунтотворча функція рослин. Ґрунтовий покрив є загально планетарним акумулятором органічної речовини й унікальним екраном, що затримує найважливіші хімічні елементи - азот, фосфор, кальцій, запобігаючи їх вилуговуванню.

Основне економічне значення рослинного світу полягає у продукуванні харчової, кормової та технічної сировини.

Опосередковане екологічне й суспільно-корисне значення рослинного світу полягає в його потенційній здатності підтримання екологічно-збалансованого стану природних і окультурених ландшафтів, оптимізації життєвих умов суспільства.

1. ОХОРОНА ПРИРОДНИХ КОРМОВИХ УГІДЬ

Кормові угіддя, земельні ділянки, рослинний покрив яких використовується на сіно, сінаж, силос, трав'яну муку і для випасу худоби. До них відносяться природні сінокоси і пасовища, включаючи лісові і покращувані, оленячі пасовища, поклади, тимчасово використовувані для кормових цілей, ділянки під чагарником, болота і ін., а також культурні пасовища .

Природні кормові угіддя в Україні займають площу 5,4 млн. га. З них на Поліссі -- 1,4 млн. га, в Лісостепу -- 1,5 млн. га і в Степу 2,6 млн. га, а їх частка в структурі сільськогосподарських угідь відповідно до зон складає 30%, 18,7%, 13,9%. Найбільшу площу в структурі сільськогосподарських угідь сіножаті і пасовища займають в зоні Полісся. У кожній з ґрунтово-кліматичних зон залежно від рельєфу, зволоження, ґрунтів, складу рослинності природні кормові угіддя дуже різноманітні. В основному вони поділяються на лугові (заплавні, низинні, подові, суходільні, гірські), степові (вигони), болотні сіножаті та пасовища (осушені і неосушені).

Природні кормові угіддя є важливим джерелом забезпечення свійських і диких тварин зеленими кормами та сіном. Природний травостій - повноцінний корм, багатий на вітаміни, мікроелементи та мінеральні солі.

За даними Інституту ботаніки АН України, середня врожайність сіна природних кормових угідь в Україні не перевищує 17,5 ц/га. Розрахунки показують, що при дотриманні елементарних вимог раціонального використання природних кормових угідь можна одержувати врожай травостою в 3-5 разів вищий. Тому одне з головних завдань раціонального використання природних кормових угідь - підвищення їх урожайності шляхом організації на пасовищних територіях зрошуваного або богарного кормовиробництва, впровадження поверхневого та докорінного способу поліпшення природних кормових угідь з підсівом урожайних багаторічних трав, збагачення пасовищ цінними дикорослими кормовими рослинами, застосування регульованого використання природних кормових угідь з раціональним випасом худоби та введенням пасовищезмін.

Головний напрям охорони і раціонального використання природних кормових угідь - поліпшення структури лучного фонду шляхом трансформації земель, цільове використання кормових угідь, підвищення продуктивності і поліпшення їх якості, створення багаторічних культурних пасовищ, охорона природної лучної рослинності. Для підвищення врожайності природних кормових угідь застосовують поверхневе та докорінне поліпшення.

Поверхневе поліпшення проводиться на сіножатях і пасовищах, у травостої яких є цінні кормові трави, навіть якщо вони перебувають у пригніченому стані. При цьому природну рослинність не знищують, а лише поліпшують, різними агротехнічними заходами: очищенням лук від чагарників, купин, поліпшенням і регулюванням водного режиму шляхом осушення або зрошення кормових угідь, боротьбою з бур'янами, застосуванням боронування, дискуванним з підсіванням багаторічних трав і дальшим коткуванням, внесенням макро- і мікродобрив, проведенням вапнування на кислих ґрунтах і гіпсування - на солонцях і солонцюватих ґрунтах. Поверхневе поліпшення природних кормових угідь сприяє росту і розвитку наявного травостою і значно підвищує урожайність.

При докорінному поліпшенні природних сіножатей і пасовищ наявний травостій знищують як низькопродуктивний і на його місці створюють сіяні угіддя. Докорінне поліпшення кормових угідь включає такі заходи: осушення та регулювання водного режиму, очищення від чагарників і купин, переорювання лук і сівба суміші багаторічних трав (прискорене залуження), а також однорічних культур у відповідних лукопасовищних сівозмінах. Цей спосіб поліпшення кормових угідь забезпечує різке підвищення продуктивності лук і пасовищ (у 3-5 разів).

Щоб значно підвищити врожайність природних кормових угідь і поліпшити забезпеченість худоби високоякісним сіном та зеленим пасовищним кормом, треба широко запроваджувати, крім поверхневого, й докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ. Застосування того чи іншого способу поліпшення кормових угідь значною мірою залежить від травостою на цих угіддях.

Ефективною формою використання кормових угідь є створення багаторічних культурних пасовищ. У лісостеповій та степовій зонах високу ефективність культурні пасовища дають після зрошення. Раціональне використання пасовищ значною мірою залежить від організації їх територій: закріплення за фермами, розбивка на ділянки, розміщення літніх таборів та ін. Продуктивність, довговічність і ботанічний склад травосуміші культурних пасовищ значною мірою залежить від режиму їх використання.

Головне в охороні пасовищ - не допускати їх надмірного випасання. Для підтримання високої продуктивності пасовищ потрібно щорічно змінювати строки випасання із скошуванням, впроваджувати пасовищезміни.

Таким чином, охорона і поліпшення природних кормових угідь складається з багатьох заходів. Це й осушення заболочених земель, вапнування, внесення добрив, підсів трав, відповідна зміна складу травостою та ін. Охорона природних кормових угідь передбачає правильний пасовищний оборот, який регулюватиме випас.

2. ОХОРОНА ТА ВИКОРИСТАННЯ ДИКОРОСЛИХ РОСЛИН, ЩО МАЮТЬ ХАРЧОВЕ, ЛІКАРСЬКЕ, МЕДОНОСНЕ, ДЕКОРАТИВНЕ ЗНАЧЕННЯ

Серед основних природоохоронних проблем на Україні охорона рослин привертає до себе постійну увагу спеціалістів різних галузей. Проте протягом останніх десятиліть країна зазнає все більших втрат від людської діяльності.

Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 - науковою медициною. Найбагатшими на лікарські рослини є райони Полісся та лісостепу, а також Карпати.

До дикорослих рослин, які мають харчове, лікарське, медоносне і декоративне значення відносяться:

Асфоделіна жовта - багаторічна трав'яниста рослина з потовщеним жоржинноподібним кореневищем. її можна зустріти в Криму. Рослина декоративна. Кореневища містять значну кількість вуглеводів і їх можна використовувати для їжі. Прекрасний медонос. Забороняється збирання квітів на букети. Охороняється в Ялтинському гірсько - лісовому заповіднику та Кримському заповідно мисливському господарстві;

Виноград лісовий - багаторічна дерев'яниста ліана понад 9 метрів заввишки. На Україні росте переважно в Карпатах і в Криму, рідше в інших районах. Стиглі ягоди винограду лісового за смаком подібні до ягід культурних форм, їстівні. Завдяки наявності в плодах вітамінів В1,В2,С мають дієтичні лікувальні властивості;

Глід турнефора (бояришник) - невеликий кущ 2 - 2,5 метри заввишки. Рослина декоративна, медоносна, плодова і лікарська. Із плодів готують узвари, киселі і джеми. Квітки і плоди застосовують при неврозах і функціональних хворобах серця. Молоде листя можна використати як сурогат чаю;

Еремур кримський - багаторічна трав'яниста рослина з кореневищем, що має веретеноподібні корені. Поширений лише в Криму на південному узбережжі. У природі і культурі розмножуються насінням. Еремур кримський декоративна і медоносна рослина. Кореневища використовують у медицині і для виготовлення високоякісного клею. Всі надземні органи рослини містять фарбники і фарбують шовк і вовну в золотистий колір. Охороняється в Ялтинському гірсько - лісовому заповіднику;

Білотка альпійська - багаторічна шерстисто -- білоповстиста рослина з висхідним стеблом 5-25 см заввишки. На території України - тільки в Карпатах: хребет Свидовець на вершинах гір Близниця, Драгобрат, хребет Мармароські Альпи на горі Невеска. Це декоративна рослина. У Закарпатській області прийнято рішення про заборону зривання рослин і торгівлю ними;

Бузок східнокарпатський - рослина, яка сягає до 4 метри заввишки. На Україні трапляється тільки в Карпатах - у верхів'ях річок Латориці, Стрия та Ужу. Рекомендується швидше впроваджувати його для озеленення робочих міст;

Булаткав - великоквіткова багаторічна гола рослина. Місцезнаходження в Полтавській області та в Криму. Охороняється в Поліському, Карпатському та Ялтинському гірсько- лісовому заповідниках;

Півонія вузьколиста - волохато- рудувато-волосиста рослина. Місцезнаходження - Херсон і Запоріжжя. Декоративно -лікарська рослина. Настої трави використовують як серцево - судинно-гіпотензивні і сечогінний засоби. Створено Переяслав - Хмельницький заказник;

Вовчі ягоди пахучі (бугун пушистий) - вічно зелений кущ до 30 см заввишки. Цю рослину можна побачити на Поліссі, Волинно - Подільській та Придніпровській височинах, в листянних і мішаних лісах Карпат. Охороняється в Русло-Полянському заказнику Черкаського лісгоспзагу. Галенові препарати цих ягід застосовують як болетамувальний, протинаривний і відтяжний засіб, при невралгіях, ревматизмі, радикуліті, подагрі, паралічах, діатезах, пухлинах горла і стравоходу, золотусі, водянці.

Беладонна звичайна (бішена ягода, красавка, ненависник, німиця)-багаторічна трав'яниста рослина. Росте в лісах Карпат, окрім того, її вирощують для фармацевтичної промисловості. Для медичних цілей заготовляють листя і коріння. Листя збирають під час цвітіння рослини, сушать на горищах. Препарати беладонни мають спазмолітичну дію, знижують секрецію слюнних, шлункових і потових залоз, розширюють зіницю ока, підвищують внутрішньоочний тиск, викликають параліч акомодації ока, понижують тонус бронхів, послаблюють перистальтику кишечника, прискорюють роботу серця. Використовують при бронхіальні астмі, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічному гіперацидному гастриті, печінковій та нирковій коліках, вегетативних розладах нервової системи, хворобі Паркінсона;

Горобина звичайна (воробина, рябина дика, робина, рябка) -дерево до 10 м заввишки. Росте по чагарниках, на високих піщаних і кам'янистих берегах річок. Вирощують як декоративну рослину. З лікувальною метою заготовляють зрілі плоди, а також квіти. Галенові препарати горобини звичайної мають послаблюючу, жовчогінну, гіпохолестеринемічну, кровоспинну, естрогенну, протизапальну дію.

Тирлич жовтий (горчанка жовта, лиходій, лихоманник, маточник, розмай зілля) - багаторічна трав'яниста рослина. Росте в Карпатах на полонинах, у заростях вільхи зеленої. Препарати тирличу покращують функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, печінки; збуджують апетит, стимулюють секрецію залоз шлунка, посилюють моторику кишечника, мають антисептичну, протизапальну, жовчогінну дію, посилюють скорочення серця.

Ялівець звичайний (божевельник, боровиця джарап, джарапин) -вічнозелений кущ або невелике, до 6 м заввишки дерево. Росте у підлісках хвойних лісів Карпат, його культивують як декоративну рослину. Препарати яловцю підвищують діурез, дезинфікуюче діють на сечовидільні шляхи, посилюють виділення шлункового соку та жовчі, підвищують тонус і перистальтику шлунково-кишкового тракту, розріджують і сприяють відходженню харкотиння, проявляють протизапальну дію.

Деревій звичайний (білоголовник, кровник, крячка, маточник) трав'яниста багаторічна рослина. Росте на галявинах, луках, біля доріг. Галенові препарати цієї рослини мають кровоспинну, протизапальну, бактерицидну, седативну, сечогінну, гепатопротекторну, дію.

Звіробій звичайний (божа крівця, кривавник) - багаторічна трав'яниста рослина. Звіробій звичайний росте на відкритих сухих місцях, на схилах, по чагарниках. Галенові препарати звіробою звичайного мають бактеріостатичну, в'яжучу, протизапальну, спазмолітичну, ранозагоювальну дію.

3. ОХОРОНА РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ РОСЛИН, РОСЛИННИХ УГРУПУВАНЬ

Часто на сторінках книг про охорону природи можна зустріти термін „вимираючий вид", який ототожнюють із значенням зникаючого, проте це не зовсім так. Вимирає вид через несприятливі природні умови і його консервативні біологічні властивості, а зникає, як правило, під тиском господарської діяльності людини, хоча і має прогресивні дані: швидко росте і розвивається, репродукує велику кількість насіння, легко розмножується насінням і вегетативно.

Основна мета індивідуальної охорони природи полягає в тому, щоб зберегти весь генетичний фонд флори, особливо рослин, що зникають, оскільки наука поки що безсила відновити будь-який вид, на створення якого еволюція витратила мільйони років.

Для здійснення охорони рідкісних, зникаючих видів рослин застосовують адміністративні, законодавчі, організаційні, науково-дослідницькі, виховно-пропагандистські заходи.

Адміністративним шляхом влаштовують і створюють заповідники різних рангів. Заповідники - надійний метод охорони рідкісних рослин, проте через дефіцит територій неможна здійснювати безмежно, а тому частина рідкісних видів завжди залишається поза межами охоронних земельних ділянок. На території України створені такі заповідники: біосферні: Асканія Нова, Чорноморський, Карпатський, Дунайський; природні: Кримський, Канівський, Український степовий, Луганський, Поліський, Ялтинський гірсько-лісовий, Мис Мартьян, Карадаський, Розточчя, Медобори, Дніпропетровсько-Орільський, Єланецький степ, Горгани, Казантипський, Опукський, Рівненський, Черемський.

До організаційних заходів відносять перспективне і щорічне планування зборів лікарських рослин, у місцях їх природного зростання вводять ліцензії на їх заготівлю, забороняють збір рідкісних рослин приватним особам і продажі їх поза межами державних торговельних організацій.

Створення „Червоної книги України" і затвердження обласних списків по охороні зникаючих рослин належить до законодавчих актів. Широка пропаганда знань по охороні рідкісних видів шляхом публікацій у періодичній пресі, проведення лекцій і передач по радіо і телебаченню має виховний характер. Вести спостереження за зникаючими рослинами у природі дозволяється установам АН України, університетам та інститутам біологічного профілю.

Ботанічні сади та науково-дослідницькі станції здійснюють заходи по введенню рідкісних рослин у первинну культуру. Зараз ботанічні сади зацікавлені в тому, щоб рідкісні види рослин частіше вирощували при озелененні міст і сіл, а також на присадибних ділянках. Отже, ботанічні сади можуть не тільки збирати, зберігати та відновлювати рідкісні та зникаючі види рослин місцевої флори, а й охороняти їх шляхом введення в культуру, залучаючи до цієї справи населення.

рослина охорона червоний книга

4. ВИДИ РОСЛИН, ЗАНЕСЕННІ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони, наводять в так званих Червоних книгах.

Червона книга України - основний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

Другий том Червоної книги України - «Рослинний світ» вийшов з друку у 1996 році. Він складається з 5 розділів, що включають статті про 541 вид (підвид, різновидність, форма) рослин і грибів. В залежності від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин, рослин та грибів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

зниклі (0) - види, про які після неодноразовий пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх перебування в дикій природі;

зникаючі (І) - види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан.

вразливі (II) - види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що виливають на їх стан.

рідкісні (III) - види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека.

невизначені (IV) - види, про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазначених категорій вони відносяться, -- відсутня.

недостатньо відомі (V) - види, які можна було віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним.

відновлені (VI) - види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

Червона книга України про кожний із видів рослин містить такі відомості: категорія; поширення; основні місця знаходження; чисельність у природі; відомості про розмноження або розведення в штучних умовах; заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони; джерела інформації; картосхеми поширення на території України; фотографії.

До „Червоної книги України" занесені такі рослини: адіант венерин волос, айстра альпійська, аконіт бессера, шафран банатський, гвоздика південнобузька, волошка несправжньоблідолускова, ендем, тис ягідний, тюльпан Шренка, анакамптис пірамідальний, асфоделіна жовта, виноград лісовий, глід турне фора, еремур кримський, білотка альпійська, брандушка весняна, білоцвіт весняний, булаткав, горицвіт весняний, вовчі ягоди пахучі та інші.

Ведення Червоної книги України покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Ведення Червоної книги України фінансується за рахунок Державного бюджету України.

ВИСНОВКИ

Природні кормові угіддя забезпечують свійських і диких тварин зеленими кормами та сіном. Кормові угіддя поділяють на лучні (заплавні, низинні, суходільні, гірські), степові, болотні сіножаті та пасовища. В Україні вони займають площу 6,65 млн. га. Середня врожайність сіна становить 17,5 ц. га. За умови дотримання вимог раціонального використання природних угідь врожай травостою може бути в 3--5 разів вищим. Цього можна досягти організацією на пасовищах зрошуваного або богарного кормовиробництва, впровадження підсіву багаторічних урожайних трав, збагачення пасовиськ цінними дикорослими кормовими рослинами, застосування регульованого використання угідь з раціональним випасанням худоби та введенням пасовищезмін.

Охорона і поліпшення природних кормових угідь складається з багатьох заходів. Це й осушення заболочених земель, вапнування, внесення добрив, підсів трав, відповідна зміна складу травостою та ін. Охорона природних кормових угідь передбачає правильний пасовищний оборот, який регулюватиме випас.

Для збереження біологічної стійкості агроекосистем рекомендується серед великих площ оброблюваних земель залишати ділянки природної рослинності (зарості чагарників, групи дерев, трав'янисті угруповання як регулятори ландшафтного балансу) та створювати штучні лісосмуги.

Стан природних ресурсів більшості цінних дикорослих лікарських рослин вимагає законодавчого затвердження норм та правил їх використання, розвиток науково-дослідницьких робіт по введенню в культуру цінних, рідкісних та зникаючих видів, пошук резервів лікарських рослин офіційної медицини з наступною організацією угідь спеціального використання на території виявлених природних масивів лікарських рослин. Передача природних угідь в оренду, під садово-городні ділянки, під забудову тощо має проводитися тільки на основі експертної оцінки вартості вилучених природних рослинних ресурсів на території даних угідь.

В міжнародній практиці з метою наукового узагальнення інформації про охорону популяцій окремих видів рослин з 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію по охороні зникаючих видів рослин і тварин, а згодом ? Міжнародну Червону книгу, куди заносилися всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання. В Україні закон “Про Червону книгу України” був прийнятий 1982 р.

Червона книга України - основний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у країні, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і тваринного світу; є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

Одним із заходів охорони рослинного світу є розширення заповідних об'єктів і покращення їх структури. Разом з формою охорони закритого типу (заповідники) доцільно розвивати мережу об'єктів напіввідкритого напівфункціонального типу ? природні національні парки із зонами абсолютної заповідності, виділені зони помірної охорони і рекреації.

Ефективним шляхом збереження рідкісних видів і генофонду рослинного світу є створення їх живих колекцій у ботанічних садах, використання в озелененні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998. - 249с.

2. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. - 238 с.

3. Антонюк Н.Є., Бородіна P.M., Собко В.Г. Рідкісні рослини флори України в культурі. - К.: Наук.думка, 1988 - 215с.

4. Чопик В.І. Рідкісні рослини України. - К.: Наук. Думка, 1990 - 187с.

5. Собко В.Г. Стежинами Червоної книги. - К.:Урожай, 1999 - 1-9с.,42-118с.

6. Назарук М.М. Основи екології. - Львів, 1997.- 133с, 198с.

7. Білявський Г.О., Фурдуй P.C., Костіков І.Ю.Основи екології. - К.: Либідь, 2004-335с.

8. Охорона природних кормових угідь. - Режим доступу: http://childflora.org.ua

Размещено на Allbest.ru