Екологізація техніки та технологій в місті Донецьк

Важливість ощадливого й раціонального використання природних ресурсів, як і охорона навколишнього природного середовища, не вимагає обґрунтувань. У світі безупинно росте потреба в сировину, виробництво якого обходиться усе дорожче. Значно уникати утворення відходів або, принаймні, істотно їх скорочувати вже на стадії первинної обробки природної сировини. Будучи міжгалузевою проблемою, розробка маловідходних і безвідхідних технологій і раціональне використання вторинних ресурсів вимагає прийняття міжгалузевих рішень.

Не менш пильна увага необхідно приділяти й впровадженню технологій використання вторинних матеріальних ресурсів (ВМР). Вторинні матеріали й ресурси - відходи виробництва й споживання, які на даному етапі розвитку науки й техніки можуть бути використані в народному господарстві як на підприємстві, де вони були утворені, так і за його межами. ДО ВМР не ставляться поворотні відходи виробництва, використовувані повторно як сировина технологічного процесу, у якому утворяться.

В умовах сучасної української економіки особливу важливість набувають питання удосконалення процесу ресурсозбереження, що пов'язано з високою ресурсоємністю вітчизняної економіки, недосконалістю виробничої структури, значним ступенем залежності від поставок закордонних енергоресурсів. Проведення широкомасштабних та ефективних заходів з ресурсозбереження потребує розробки системи управління ресурсозбереженням на різних господарських ланках з залученням досягнень багатьох наукових напрямків. Серед перспективних напрямків досліджень процесу ресурсозбереження значний потенціал мають суспільно-географічні дослідження, які завдяки комплексному просторовому аналізу надають якісно нову інформацію щодо прийняття управлінських рішень. Під ресурсозбереженням розуміємо метод господарювання, який охоплює комплекс технічних, економічних, організаційних заходів, що направлені на раціональне використання ресурсів та забезпечення потреб в них, головним чином, за рахунок економії. Ресурсозбереження - безперервний процес, який характеризується набором факторів, які об'єднані в три великі групи: конструкційні (витрати матеріалів на одиницю продукції та її якість), технологічні (використання нового обладнання та передових технологій), організаційно-планові (організація матеріальних потоків, удосконалення управління на всіх рівнях). Для отримання кількісних показників, які характеризують ресурсозбереження використовують дві групи методів. До першої групи відноситься аналіз показників матеріалоємності та енергоємності. Другу групу складають показники рівня безвідходності виробництва, які основані на аналізі досконалості техногенних циклів речовини. В числі основних напрямків ресурсозбереження слід вказати впровадження нетрадиційних видів матеріалів та використання альтернативних джерел енергії, застосування майже безвідходних технологій, комплексну переробку сировини та матеріалів, розширення використання вторинних ресурсів.

Енергозбереження, впровадження нових технологій, що потребують менших затрат енергії, має бути основним напрямом подальшого розвитку народного господарства. За розрахунками вчених, зниження питомої енергомісткості національного доходу України вдвоє збереже споживання енергії в 2000 р. у порівнянні з сьогоднішнім рівнем. І це завдання цілком реальне. Наприклад, у США завдяки великій увазі, як було приділено енергозбереженню після нафтової кризи 1973р споживання енергоресурсів за десять років після кризи зменшилося на кілька відсотків порівняно з рівнем 1973 р., валовий же суспільний продукт країни за цей період зріс на 25%.

Проте до останнього часу заклики до дбайливого, господарського використання сировини, енергоресурсів, які періодично лунали в нас із шпальт преси, у виступах вчених тощо, не давали бажаних результатів при соціалістичному ладові, коли все було "наше" й нічого "мого", коли виробник був відчужений від власності, і у нього не було жодних стимулів економити ресурси, матеріали, сировину. Доки земля та все, що є на ній, не матиме справжнього хазяїна, доти заклики до економії ресурсів залишається "голосом волаючого в рустелі".

А між тим ми маємо величезні резерви для економіки. Наведемо деякі приклади. Так, в більшості країн світу на освітлення витрачається близько 13% виробленої електроенергії, що йде на світло, у 1,5 рази вищі, ніж в західних країнах. Причина полягає в тому, що у нас переважають дуже неекономічні джерела світла - лампи розжарення, які перетворюють на світло лише 5 - 8% енергії. В розвинених же країнах переважають люмінесцентні лампи, корисна віддача яких 20%, а найновіших типів - до 30%. Розрахунки свідчать що масове впровадження таких ламп заощадило б майже 70% електроенергії.

Надзвичайно багато енергії споживає наша побутова техніка. Якби вітчизняні телевізори, пральні машини, пилососи тощо мали такі ж показники, як найкращі зразки світової побутової техніки, економіка електроенергії була б такою, що Україна могла б відмовитися від 8 до 10л бензину на 100 км., тоді як у більшості зарубіжних легкових автомобілів цей показник становить від 4,3 до 5,9л, а шведська компанія "Volvo" розробила модель, що споживає всього 3,6л на 100км. Неважко уявити , яку економію дефіцитного пального мала б наша країна, якби наблизила характеристики своїх автомашин до цих показників.

Україна дістала у спадщину від СРСР надзвичайно неефективну, енергоємну й матеріалоємну промисловість. Наприклад, для отримання 1т цементу ми витрачаємо 274 кг умовно палива, а японці - 142. Питомі затрати енергії у чорної металургії Японії на 20 -30% нижчі, ніж у нас, причому, як не парадоксально - головним чином за рахунок впровадження таких передових технологій, як безперервна розливка сталі, сухе гасіння коксу, утилізація тепла газів доменних печей. Ці технологій були розроблені у нас, японці придбали ліцензії на їх застосування і мають із цього неабияку вигоду, а у вітчизняній металургії вони майже не впроваджені.

Крупним споживачем енергії є сільське господарство. Такі незграбні "мастодонти", як трактор К-700, не лише пожирають велику кількість пального, а й сильно порушують ґрунти. Дуже багато пального споживають наші зернозбиральні комбайни, які до того ж втрачають дуже багато зерна. Щоб отримати 1кг засобів хімічного захисту рослин, треба затратити близько 4л умовного пального. На гектар саду за існуючих норм опалення витрачається понад 1т пального. А між тим селекціонери сьогодні вивели сорти яблунь та інших плодових дерев, стійкі до грибкових захворювань. Сад із таких яблунь потребує лише профілактичної обробки та у три рази менше хімікатів.

Інший аспект цієї проблеми - морально-етичний. Наше марнотратне ставлення до енергетичних і матеріальних ресурсів багато в чому викликане ставлення до природи та її багатства як до чогось такого, що призначене задовольняти наші потреби й примхи. Мало хто з людей замислюється над доцільністю такого стану речей, коли ми, не відчуваючи жодних докорів сумління, викидаємо на смітник ще зовсім справні речі заради більш модних чи таких, що мають кращий дизайн. Ми оточуємо себе безліччю маловживаних, а то й зовсім не вживаних речей Але ж на їх виготовлення витрачають дорогоцінні ресурси , енергію. Вся система реклами побудована на цих споживацьких інстинктах: нас настирливо закликають купувати все нові "престижні" моделі одягу, автомобілів, зубної пасти тощо. І багато хто весь сенс свого життя вбачає в гонитві за новими й новими "благами". Ніяка економія ресурсів і енергії не допоможе якщо людина не усвідомить необхідність Самообмеження матеріальних потреб і задоволення натомість потреб духовних, запитів, гідних імен гомосапієнс. Коли видатного астронома, вченого й мудреця В.А.Амбарцумяна якийсь недоброзичливець запитав на лекції: "А для чого взагалі потрібна ваша астрономія?" той відповів спокійно: "Людина відрізняється від свині тим, що інколи піднімає голову вгору й дивиться на зорі"

Діяльність людини відбувалася у межах правил антропоцентричного гуманізму, тобто ідеї підкорення людині всього, що є в природі, ідеї панування над природою. Як показало життя, ця ідея виявилась хибною. Загальнолюдський інтелект разом з найсучаснішою технікою, незважаючи на всю могутність, нині не в змозі штучно керувати і підтримувати нормальне функціонування тисяч екосистем біосфери, мільйони видів живих істот в якій протягом сотень тисячоліть революційно виробляли свої складні численні взаємозв`язки (через обмін речовин, енергії та інформації) для гармонійного співіснування. Доведено, що людина ще не може створити екологічно чистих господарств, ідеальної глобальної соціосистеми з регульованою народжуваністю, економічною й соціальною стабільністю. Сучасні технології стали потужними інструментом, за допомогою якого людина споживає значно більше, ніж природа може продукувати, а також викидає і довкілля таку кількість відходів, яку природа не в змозі знешкодити.

У нас час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.

Розділ 5. Екологічність техніки і технологій в м. Донецьк

Ріст обсягів виробництва відбувся майже за всіма основними видами промислової діяльності. У добувній промисловості одержано приріст 6% (в Україні -4,1%), нафтогазовидобувні підприємства збільшили видобуток нафти на 3,3%, але скоротили видобуток газу на 12,4%. У хімічній та нафтохімічній промисловості випуск продукції збільшився на 4,4% (в Україні - 14,4%), у машинобудуванні - на 11,6% (в Україні-28%).

На підприємствах харчової та переробної промисловості виробництво зменшилось на 5%, на підприємствах легкої промисловості - зниження виробництва на 4,4%. Підприємства енергетичної галузі збільшили обсяги виробництва на 10,3%, в той же час як по Україні цей показник має тенденцію до зниження (-1,1%).

За результатами 2009 р. 134 підприємства (53%) наростили обсяги промислового виробництва в порівнянні і минулим роком, 81 підприємство їх скоротило.

У 2010 р. на 5 підприємствах області впроваджена система управління якістю продукції відповідно до міжнародних стандартів ISO 9000, а всього в області її впровадили 16 підприємств.

Протягом року в промисловості впроваджено 57 нових прогресивних технологічних процесів (за 2009 р. - 35), проте кількість освоєних нових видів продукції зменшилась проти минулого року на 38,5% і склала 205 найменувань, з них 73 - нові види техніки (у 2009 р. - 64).

В аграрному секторі усіма категоріями господарств вироблено валової продукції (у порівняних цінах) на суму 2192 млн. грн., що на 10% більше, ніж у 2009 р., у т. ч. в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності - на 23%, у господарствах населення - на 2%.

Валовий збір зернових культур склав майже 1,3 млн. тонн, що на 476 тис. тонн більше, ніж у попередньому році, у т. ч. сільськогосподарськими підприємствами зібрано 1,1 млн. тонн. Збільшення виробництва зерна відбулося за рахунок розширення посівних площ на 66,1 тис. га (14,9%) та підвищення врожайності на 6,9 ц/га (37,9%).

Незважаючи на здійснені заходи по нарощуванню виробництва вигідних в економічному плані культур кукурудзи та цукрового буряку, в області не вдалося досягти очікуваних результатів. Зерна кукурудзи зібрано менше, ніж у минулому році, на 7%, цукрового буряку - на 6%.

Спостерігається негативна динаміка і в розвитку галузі тваринництва. Поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці зменшилося в порівнянні з минулим роком відповідно на 7%, 7,4%, 0,1%.

У порівнянні з 2009 р. тваринницькою галуззю області вироблено 502 тис. тонн молока (+1%), 336 млн. шт. яєць (+3%), 98,2 тис. тонн м'яса (-5%).

Відповідно до завдань, визначених програмами енергозбереження, в області продовжується робота по збільшенню виробництва власних енергоносіїв та підвищенню ефективності енергоспоживання. У результаті реконструкції Артемівського ТЕЦ та введенню в дію трьох установок на ЗАТ "Донецьксталь" атласні генеруючі потужності по виробництву електроенергії збільшились з 50 мВт у 2009 р. до 143 мВт у 2010 р. Процес паспортизації енергоспоживаючих об'єктів відбувається повільно. Станом на 01.01.10 р. в області зареєстровано 638 енергопаспортів, або 74% підприємств, що підлягають паспортизації, з них у цьому році зареєстровано лише 28.

У 2009 р. завершено будівництво та реконструкцію 42 котелень закладів освіти, у т. ч. збудовано 22 енергозберігаючи міні - котельні. Розширюється впровадження дахових та блочних котелень і в житловому секторі - їх збудовано 17. Протягом року на 95 котлоагрегатах, що працюють на природному газі, проведені режимно-налагоджувальні еколого-теплотехнічні роботи.

Прокладено понад 18 км тепломереж з використанням попередньо ізольованих пінополіуретаном труб, у т. ч. 2,5 км у 2009 р. За рік встановлено 87,4 тис. одиниць по квартирних приладів обліку холодної води та 52,4 тис. один, гарячої води. Рівень оснащеності житлового фонду області по квартирними приладами обліку досяг 35,8%.

Діяльність в галузі охорони навколишнього природного середовища булла направлена на реалізацію державної екологічної політики та впровадження системних методів управління відповідно до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища Донецької області до 2015 p., яка передбачає комплексний системний підхід до вирішення екологічних проблем у сферах поводження з відходами, управління водними та земельними ресурсами, розвитку екомережі та стратегії охорони, використання і відтворення біоресурсів.

Виконання першочергових заходів Комплексної програми та аналіз екологічних показників компонентів довкілля дозволяє характеризувати екологічний стан області як стабільний і керований.

Аналіз обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в порівняти з минулим роком свідчить про їх незначне збільшення з 27,8 тис. т у 2009 р. до 30,2 тис. т у 2010 p., що обумовлено стабілізацією роботи промислових підприємств, збільшенням обсягів виробництва. Одночасно в області проведений цілий ряд природоохоронних заходів, що дало змогу скоротити викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел. Щільність викидів від стаціонарних джерел по області складає 1,2 т на 1 км2 (по Україні - більше 6 т на 1 км2), у розрахунку на душу населення - 24,3 кг/рік.

Розділ 6. Заходи по екологізації м. Донецьк

Географія. Географічні координати Донецька: 48°00' пн.ш. 37°48' сх.д. [1]. Часовий пояс -- UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Загальна площа Донецька -- 385 км?. Місто з півночі на південь простягається на 28 км. Зі сходу на захід -- 55 км. Разом з найближчими містами Донецьк входить у склад Донецької агломерації. Місто знаходиться в центральній частині Донбасу на південь від Донецького кряжу. Донецьк знаходиться в степовій зоні, у верхів'ях річки Кальміус та оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. За 95 км на південь від Донецька знаходиться Азовське море. В Донецьку знаходиться 2 водосховища -- Нижньокальміуське водосховище (62+38 га, на річці Кальміус) та Донецьке море (138 га). Через місто тече 4 річки: Кальміус, Асмоловка (13 км), Черепашкіна (23 км), Скоморошка.

Клімат в Донецьку -- помірно-континентальний. Ізотерма січня ?5 °C та червня +18 °C. Взимку переважно північно-східні та східні вітри, влітку -- північно-західні та західні вітри. Швидкість вітру сягає 20-30 м/сек. Опадів випадає до 556 мм на рік. Тепла погода встановлюється з кінця квітня, тримається близько 160--170 днів. Літо в Донецьку характеризується високою температурою повітря, засухою та різкими вітрами. Перші холоди трапляються в жовтні, листопад з заморозками та снігом. Взимку панує Азійський антициклон. Клімат нестабільний, оскільки рівнинна місцевість дозволяє вільно рухатись атлантичним, арктичним та континентальним повітряним масам, морози часто змінюються потеплінням. Середня температура повітря взимку: мінус 10-15 °С

Населення. Донецьк входить в п'ятірку найбільших міст України. В 1979--2006 роках чисельність населення Донецька становила більш 1 мільйона мешканців, що робить місто мегаполісом

Транспорт. В Донецьку широко розвинена мережа міського автомобільного транспорту та електротранспорту. Для забезпечення належного перевезення пасажирів в місті функціонує 4 автобусних парки, в яких знаходиться більше ніж 600 автобусів; 2 тролейбусних і 2 трамвайних депо з парком рухомого складу більше ніж 480 одиниць. Загальна протяжність по місту автомобільних шляхів - 180 км; тролейбусних колій - 188 км; трамвайних колій - 130 км. Також будується метрополітен. В місті знаходиться залізнодорожний вокзал та аеропорт міжнародного сполучення. Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької і Луганський, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України. До складу магістралі входять п'ять Дирекцій по залізничних перевезення. Експлуатаційна довжина залізниці - 2927,6 км. В рік по ній перевозиться більше 75 млн. пасажирів. Вантажні перевезення складають біля 18 % всіх перевезень по Україні( 33, 4 млрд. тонно-км).

Промисловість. Промисловий потенціал Донецька займає 2-е місце в області за обсягом промислового виробництва (після Маріуполя) і 1-е місце за темпами росту. На території міста знаходиться одна з найбільших за обсягами інвестицій вільних економічних зон ("ВЕЗ") "Донецьк". Характерною рисою господарчого комплексу Донецька є багатогалузева спеціалізація промисловості, поєднана з розвинутим транспортним та фінансовим господарством міста. В промисловості представлені майже всі галузі господарства, проте, переважає металургійна, вугільна, хімічна (в тому числі коксохімічна) промисловість та важке машинобудування.

Чорна металургія: Донецький металургійний завод, ЗАТ "Донецьксталь"-металургійний завод, Донецький металопрокатний завод, Кольорова металургія: Завод"Донвторцветмет", Коксохімія: "Донецьккокс", Донецкуглеобогащение (у складі ГП Донбассуглеобогащение): брикетна фабрика "Донецька" (Петровский район Донецька), ЦОФ "Київська" (Київський район Донецька), ЦОФ "Моспинская" (місто Моспино Пролетарський район Донецька), ЦОФ "Чумаковская" (Пролетарський район Донецька),ЦОФ "Кальмиусская" (перебуває на території міста Макіївка), Донецьквугілля: шахта імені Горького, шахта імені Скочинского, шахта "Кировская", шахта "Куйбишевська, шахта "Лидиевка", шахта "Моспинская", шахта "Трудовская", шахтоуправління "Червона Зірка", шахтоуправління "Жовтневе", o шахтоуправління імені Газети "Правда", шахта "Панфиловская", шахта "Мушкетовская", шахта № 9 "Капітальна", шахта № 12 "Похила", шахта № 6 "Червона Зірка", Донуголь: o шахта імені 60 років Радянської України, шахта імені Абакумова, o шахта імені Калініна шахта імені Челюскинцев, o шахта "Жовтневий рудник", шахтоуправління "Донбас", шахта "Заперевальна", Петровская (шахта), Шахта "Бутовка-Донецкая", Шахта імені Засядько, Шахта № 17-17біс, Машинобудування Донецький завод холодильників "Nord", "Донбасскабель", "Донецкгормаш" (Донецький машинобудівний завод імені Ленінського Комсомолу УРСР), Донецький завод високовольтних опор, Донецький завод гірничорятувальних апаратур "Респіратор", "Донецкуглеавтоматика", Завод "Продмаш", Завод "Точмаш", Досвідчений завод "Еталон", АТ "Буран", НПО "Респіратор", Завод "Коксохимоборудование" Завод металоконструкцій, Досвідчений завод прецизійного оснащення, Об'єднання "Взрывозащитное електроустаткування", Об'єднання "Газоаппарат", Донецький досвідчений електромеханічний завод, Донецький энергозавод, Донецький рудоремонтный завод,Ремонтно-механічні заводи: будівельних матеріалів, "Донбассэнерго", ГП "Донецкуголь", ГП "Донецкуглеобогащения", будівельної механізації, харчового машинобудування та ін.

Хімічна промисловість: Донецький завод хімреактивів, Донецький хімічний завод, Донецький акумуляторний завод "Виват", Донецький казенний завод хімічних виробів, "Донпластавтомат", Донецький завод ізоляційних матеріалів,Донецький завод мінеральної вати й конструкцій, Донецький завод пластмас.

Виробництво будматеріалів Донецький завод залізобетонних виробів, Донецький завод великопанельного домобудівництва, Донецький домобудівний комбінат № 1, Донецький заводо-будівельний завод, Донецький асфальтобетонний завод № 1, Донецький асфальтобетонний завод № 2, Донецький завод "Доржелезобетон", Завод залізобетонного шахтного кріплення, Донецький камінолеварний завод, Донецький завод, що камінообробний, Донецький дослідно-експериментальний завод, Донецький завод будівельних матеріалів, 3 заводи "Буддеталь" Донецький завод теплоізоляційних виробів.

Деревообробка Донецька меблева фабрика "Донецкмебель", Рутченковский деревообробний комбінат, Донецький меблевий комбінат.

Харчова промисловість Донецький пивоварний завод "Сарматів", Рутченковский пивоварний комбінат, Донецький м'ясокомбінат, концерн "АВК", "Киев-Конти", Донецький маргариновий завод, Донецький молочний завод, Донецька макаронна фабрика, Донецька харчосмакова фабрика, Донецький виноробний завод, Донецький консервний завод, Донецький лікеро-горілчаний завод, Об'єднання "Донецкрыба", Донецькі хлібозаводи: 11 хлібозаводів, булочно-кондитерський комбінат, 3 хлібокомбенату, 2 комбінати хлібопродуктів,

Легка промисловість Донецький бавовняний комбінат, Донецький завод іграшок, Взуттєва фабрика "Контур", Донецька камвольно-прядильна фабрика, Донецька фабрика художніх галантерей, Донецька швейна фабрика "Донбас", Швейне об'єднання "Донбас", Донецька трикотажна фабрика, Донецьке виробниче швейне об'єднання "Донсукно".

Донецьк, будучи "столицею" шахтарського краю України, разом із прилягаючими до нього містами та селищами міського типу (Авдіївка, Макіївка, Ясиновата та ін.) утворить Донецьку індустріальну агломерацію.

У самому Донецьку експлуатуються 22 вугільні шахти, терикони (штучні насипи порожніх порід) яким розташовуються в безпосередній близькості від житлових кварталів. У центральній частині міста перебуває великий металургійний завод. Є підприємства хімічної (виробництво пластмас, хімреактивів) і коксохімічної промисловості. Викиди підприємств міста, сконцентрованих на порівняно невеликому просторі, разом з підприємствами Донецької агломерації формують досить стійкий смог, що практично темно-фіолетовим серпанком висить над всім мегаполісом.

Повітря. Високе забруднення повітря в Донецьку частково компенсуються достатком зелених насаджень і квітників. Під зеленими насадженнями зайнято більше половини загальної площі міста. Поліпшенню мікроклімату сприяють і 30 ставків і водоймищ загальною площею понад 600 га, створених у межах міської риси й на околицях міста.

Вода. Дуже гострою проблемою для Донецька є водопостачання. Розташування міста на вододілі басейнів р. Сіверський Донець і Азовське море географічно визначає маловодність цієї території. Видобуток вугілля, що ведеться в цьому регіоні майже два сторіччя, привела до повного його зневоднювання. Зневоднювання території є неминучим наслідком масштабного розвитку гірничодобувної промисловості. При прокладці шахт і пристрої кар'єрів для видобутку корисних копалин відбувається перетинання підземних водоносних обріїв. Потік підземних вод спрямовується в порожнину, що утворилася. Порушений гірським виробленням підземний водоносний обрій поступово виснажується. Слідом за цим відбувається виснаження поверхневого водотоку, гидравлічно пов'язаного з порушеним водоносним обрієм. Відбувається в такий спосіб зневоднювання всієї території. Щоб запобігти затопленню простору, необхідного для витягу корисної копалини, улаштовується шахтний або кар'єрний водовідлив, що діє цілодобово. Шахтні (кар'єрні) води, забруднені домішками гірської породи й звичайно високо мінералізовані, відкачуються на поверхню. Скидання цих вод у поверхневі водотоки приводить до їхнього сильного забруднення. Тому шахтні води акумулюються у водоймах, спеціально організованих на численних балках. Тут відбувається їхній відстій і посвітління. Проясненими й розведені атмосферними опадами, ці води стають згодом придатними для використання в рекреаційних цілях, для риборозведення й обмежено для цілей зрошення. Через високу мінералізацію й часто значного змісту іонів важких металів шахтні води непридатні для питного й технічного водопостачання. Вони можуть використатися тільки для поповнення оборотних циклів водопостачання збагачувальних фабрик. З ростом видобутку вугілля, інтенсивним розвитком підприємств металургійного, хімічного й машинобудівного комплексів проблема водопостачання в Донбасі загострюється усе сильніше. У той же час на багатьох підприємствах Донецької агломерації вода використається вкрай нераціонально. У ріки скидається велика кількість неочищених і недостатня очищених стічних вод, які могли б багаторазово використатися в системах оборотного водопостачання. Більшість підприємств Донецька, побудованих у довоєнний і післявоєнний період, працюють по застарілих технологіях, вимагають технічного переоснащення в напрямку екологізації технологічних процесів з метою більше повної переробки сировини, впровадження оборотних і замкнутих систем водопостачання, зменшення викидів в атмосферу.

Відходи. Для Донецька актуальна проблема переробки твердих виробничих відходів, яких за двохсотлітню історію промислового розвитку міста нагромадилося сотні мільйонів тонн. У Донецьку в результаті порушення гідрогеологічного режиму при вуглевидобутку, осіданні на поверхні на прироблених ділянках під впливом додаткового статичного навантаження від твердих виробничих відходів відбулося підтоплення й часткове заболочування зразкове третьої частини міської території. Крім того, на окремих ділянках спостерігаються провали земної поверхні. Такі проблеми характерні для міст і селищ усього Донбасу.

Розділ 7. Технологічне забезпечення підприємств по екологізації

Для реалізації пріоритетних напрямків екологічної політики міською радою наприкінці кожного року приймається "Програма природоохоронних заходів місцевого значення міста Донецька" на наступний календарний рік. Ця програма має назву "Охорона навколишнього природного середовища" і виходить у вигляді соціально-економічного розвитком Донецька на поточний рік, основною метою якої є виконання заходів щодо охорони навколишнього середовища по наступних напрямках:

- охорона атмосферного повітря;

- охорона та раціональне використання водних ресурсів;

- охорона та раціональне використання земель;

- охорона та раціональне використання природних рослинних ресурсів;

- збереження природно-заповідного фонду;

- раціональне використання, збереження відходів виробництва та побутових відходів;

- наука, інформація та утворення, залучення громадськості до природоохоронної діяльності;

- моніторинг і керування в області охорони навколишнього природного середовища.

У результаті реалізації екологічної програми очікується зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферу й скидань стічних вод у водні об'єкти, збереження й відновлення природних рослинних ресурсів, скорочення утворення несанкціонованих смітників відходів виробництва й споживання, у результаті створення спеціальних місць складування цих відходів, а також збільшення обсягів утилізації промислових і побутових відходів, створення сучасної системи екологічного моніторингу, планується щорічна публікація "Доповіді про стан навколишнього природного середовища м. Донецька", висвітлення екологічної тематики в ЗМІ та ін.

Заходи по забезпеченню екологізації м.Донецька на 2009-2015р.:

1. Охорона та раціональне використання водних ресурсів:

- будівництво напірного колектора господарськопобутових стічних вод від підключення КНС-8 до Донецьких очисних споруджень;

- будівництво побутової й зливової каналізації в Калінінському районі II і III етапи (залізобетонний каналізаційний колектор D2000 мм);

- розчищення 1-го горпруда у Ворошиловском районі м.Донецька;

- розчищення 2-го міського ставка у Ворошиловском районі м.Донецька;

- розчищення 3-го міського ставка в Ворошиловском районі м.Донецька;

- розчищення струмка від ставка №3/4 до впадання в р.Грузская в м.Моспино Пролетарського району м.Донецька;

- розчищення русла р.Осиковая в Петровському районі м.Донецька.

2. Охорона та раціональне використання земель:

- розробка проекту прибережних захисних смуг;

- охорона й раціональне використання природних рослинних саджанців дерев, чагарників і троянд для озеленення об'єктів благоустрою м.Донецька;

- придбання насіння газонних трав, насіння квітів, ємностей для розсади, добрив, квіткової розсади та ін.;

- збереження природно-заповідного фонду, розробка проекту по створенню ландшафтного парку на території м. Донецька;

- раціональне використання,збереження відходів виробництва та побутових відходів;

- розробка проекту реконструкції спеціалізованого полігона ТБО в Петровськом районі м. Донецька;

- придбання та установка вагового встаткування в рамках проекту реконструкції спеціалізованого полігона ТБО в Петровськом районі м. Донецька;

- виконання комплексу робіт із приведення Ларинського полігона промислових відходів в екологічно безпечний стан;

- будівництво заводу по утилізації автошин ;

- розробка проекту організації площадки для переробки будівельних відходів.

Наука, інформація,творення, залучення громадськості до природоохоронної діяльності.

Видання поліграфічної та відео - продукції з екологічною тематикою, обмін досвідом у сфері охорони навколишнього природного середовища. Розробка нової версії Донецького екологічного порталу з метою більше ефективного інформування громадськості про екологічні проблеми міста Розробка та публікація посібника для студентів і школярів "Геологія, екологія, клімат".

Організація та участь в акціях, конкурсах, семінарах, конференціях, організація виставок, фестивалів, проведення суспільних слухань і інших заходів, спрямованих на пропаганду охорони навколишнього природного середовища Розробка та публікація Доповіді про стан навколишнього природного середовища м.Донецька в 2011р.

Підписка на обласну масову газету "Наш край".

Моніторинг і керування в області охорони навколишнього природного середовища.

Впровадження та супровід системи екологічного моніторингу навколишнього природного середовища м.Донецька.

Моніторинг якості ґрунту, води та повітря в районі дії полігона промислових відходів у сел.Ларино та полігона ТПО №4 у Петровском районі м.Донецька. Розробка стратегії реалізації міської екологічної політики до 2020 року.

Розділ 8. Пропозиції по екологізації конкретної діяльності в м. Донецьк

Екологічних наслідках реконструкції схеми завантаження вуглевмісного порошку в силос електросталеплавильної печі ЭСПЦ ЗАТ "ММЗ "ИСТИЛ" (УКРАЇНА).

Площадка реконструкції ділянки завантаження розташована на території діючої промплощадки підприємства в Ленінському районі м. Донецьк.

Для досягнення нормативних санітарних умов на робочих місцях і скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проектними рішеннями передбачена зміна схеми завантаження вуглевмісного порошку з використанням системи пневмотранспорту з і монтажем аспіраціонної системи з рукавним фільтром.

Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря при провадженні робіт практично не очікується, тому що використання рукавного фільтра забезпечить концентрацію зважених речовин у викидах очищеного аспіраціонного повітря не більше 20 мг/м3.

У технологічному процесі реконструкції ділянки вода не використається.

Утворення додаткових видів і обсягів виробничих відходів у порівнянні з існуючою схемою не передбачається, уловлений у системі пило очистки вуглевмісний порошок повертається в виробництво.

ЗАТ "ММЗ "Истил" (Україна) бере на себе зобов'язання по реалізації погоджених проектних рішень, а також дотриманню діючого природоохоронного законодавства при реконструкції та експлуатації ділянки завантаження.

Висновок

Середовище насичується техногенними утвореннями, що заміщують природні, а це призводить до деградації географічного середовища та скорочення її соціальних функцій, до погіршення умов життєдіяльності суспільства. Остаточно усунути протиріччя між суспільством і природою неможливо, але необхідне і можливе його пом'якшення, мінімізація, що можна забезпечити за умов раціональної організації обміну речовин між природою та соціальною сферою через раціоналізацію природокористування та екологізації господарської, виробничої діяльності. Завдання екологізації виробництва постають і розв'язуються в умовах конкретних виробництв. Отже, потрібний комплекс заходів, які треба здійснювати за спеціальною довготерміновою програмою ізводити до двох пов'язаних між собою напрямів: раціонального використання природних ресурсів та власне екологізації виробництва. Проте внутрішні поєднання у них настільки сильні, що їх здебільшого не роз'єднують. Максимальне збереження природних комплексів у зоні техногенного впливу -- одне з головних і найскладніших завдань екологізації виробництва, що безпосередньо пов'язано з розміщенням продуктивних сил. Ефективним засобом екологізації добувних виробництв є їхнє кооперування й комбінування на основі комплексного використання територіальних поєднань природних ресурсів. У результаті глибокої переробки видобутих ресурсів з'являються різні технологічні відходи. Найефективнішим засобом запобігання руйнівному техногенному впливу переробних виробництв є створення маловідходних технологій та використання відходів. Тому в екологізації переробної фази велике значення має розвиток спеціалізації, що є чи не найефективнішим засобом зниження матеріаломісткості виробничих процесів, та комбінування, що здійснюється на основі глибокої послідовної переробки сировини та використання відходів. Екологізація виробництва є складовою частиною екологічної політики держави. Крім перетворень у виробничій, технологічній сфері, екологічна політика передбачає комплекс заходів з правничого та економічного регулювання. До них належить плата за користування природними ресурсами й за забруднення навколишнього середовища; розрахунок ресурсів -- надзвичайно важливий важіль раціонального природокористування. В Україні, як і в деяких інших, є спеціальні фонди охорони навколишнього середовища, які формуються за рахунок обов'язкових платежів і добровільних внесків. Заходи та об'єкти природоохоронного характеру користуються пільгами в оподаткуванні й кредитуванні. У США, наприклад, запроваджена стовідсоткова амортизація основних фондів очисних споруд за п'ять років, держава дає на ці справи чималі кошти. Основи екологічної політики України визначені "Законом про охорону навколишнього природного середовища". Врахування екологічного фактора в розміщенні продуктивних сил виявляється також у таких ситуаціях. Недопустима концентрація шкідливих видів виробництва (завеликими викидами забрудників) у населених пунктах і регіонах з високою щільністю населення. Щодо цього Донбас і Середнє Придніпров'я є класичним негативним прикладом. Зосередження кількох металургійних велетів у Дніпропетровську, Запоріжжі, Маріуполі створює небезпечну екологічну ситуацію у цих містах. Те саме можна сказати про Донецьк.

Екологічно збалансований розвиток курортних територій і туристичних центрів сприятиме реалізації прав громадян на охорону здоров'я, медичну допомогу, відпочинок, безпечне для життя і відпочинку довкілля, з іншого боку, слугуючи вагомим чинником стабілізації та структурної перебудови економіки, підтримання екологічної безпеки, поглиблення процесів глобалізації, інтелектуалізації та інформатизації суспільства.

Без належної оцінки екологічної ситуації та господарської ємності біосфери виникають регіональні центри з надмірною концентрацією промислових виробництв, що характеризуються підвищеним забрудненням довкілля та інтенсивним використанням природних ресурсів, у тому числі рекреаційних (Донецько-Придніпровський комплекс, наприклад, посідає одне з перших місць у Європі за рівнем забруднення, з іншого боку, Донецька область знаходиться на другому місці після АР Крим за кількістю санаторно-курортних закладів та оздоровлених в них осіб); спостерігається усталення тенденції до перенесення екологічно небезпечних виробництв з країн ближнього зарубіжжя до України.

В умовах сучасної української економіки особливу важливість набувають питання удосконалення процесу ресурсозбереження, що пов'язано з високою ресурсоємністю вітчизняної економіки, недосконалістю виробничої структури, значним ступенем залежності від поставок закордонних енергоресурсів. Проведення широкомасштабних та ефективних заходів з ресурсозбереження потребує розробки системи управління ресурсозбереженням на різних господарських ланках з залученням досягнень багатьох наукових напрямків. Серед перспективних напрямків досліджень процесу ресурсозбереження значний потенціал мають суспільно-географічні дослідження, які завдяки комплексному просторовому аналізу надають якісно нову інформацію щодо прийняття управлінських рішень. Під ресурсозбереженням розуміємо метод господарювання, який охоплює комплекс технічних, економічних, організаційних заходів, що направлені на раціональне використання ресурсів та забезпечення потреб в них, головним чином, за рахунок економії. Ресурсозбереження - безперервний процес, який характеризується набором факторів, які об'єднані в три великі групи: конструкційні (витрати матеріалів на одиницю продукції та її якість), технологічні (використання нового обладнання та передових технологій), організаційно-планові (організація матеріальних потоків, удосконалення управління на всіх рівнях). Для отримання кількісних показників, які характеризують ресурсозбереження використовують дві групи методів. До першої групи відноситься аналіз показників матеріалоємності та енергоємності. Другу групу складають показники рівня безвідходності виробництва, які основані на аналізі досконалості техногенних циклів речовини. В числі основних напрямків ресурсозбереження слід вказати впровадження нетрадиційних видів матеріалів та використання альтернативних джерел енергії, застосування майже безвідходних технологій, комплексну переробку сировини та матеріалів, розширення використання вторинних ресурсів.

Енергозбереження, впровадження нових технологій, що потребують менших затрат енергії, має бути основним напрямом подальшого розвитку народного господарства. За розрахунками вчених, зниження питомої енергомісткості національного доходу України вдвоє збереже споживання енергії в 2000 р. у порівнянні з сьогоднішнім рівнем. І це завдання цілком реальне. Наприклад, у США завдяки великій увазі, як було приділено енергозбереженню після нафтової кризи 1973р споживання енергоресурсів за десять років після кризи зменшилося на кілька відсотків порівняно з рівнем 1973 р., валовий же суспільний продукт країни за цей період зріс на 25%.

Проте до останнього часу заклики до дбайливого, господарського використання сировини, енергоресурсів, які періодично лунали в нас із шпальт преси, у виступах вчених тощо, не давали бажаних результатів при соціалістичному ладові, коли все було "наше" й нічого "мого", коли виробник був відчужений від власності, і у нього не було жодних стимулів економити ресурси, матеріали, сировину. Доки земля та все, що є на ній, не матиме справжнього хазяїна, доти заклики до економії ресурсів залишається "голосом волаючого в рустелі".

А між тим, ми маємо величезні резерви для економіки. Наведемо деякі приклади. Так, в більшості країн світу на освітлення витрачається близько 13% виробленої електроенергії, що йде на світло, у 1,5 рази вищі, ніж в західних країнах. Причина полягає в тому, що у нас переважають дуже неекономічні джерела світла - лампи розжарення, які перетворюють на світло лише 5 - 8% енергії. В розвинених же країнах переважають люмінесцентні лампи, корисна віддача яких 20%, а найновіших типів - до 30%. Розрахунки свідчать що масове впровадження таких ламп заощадило б майже 70% електроенергії.

Надзвичайно багато енергії споживає наша побутова техніка. Якби вітчизняні телевізори, пральні машини, пилососи тощо мали такі ж показники, як найкращі зразки світової побутової техніки, економіка електроенергії була б такою, що Україна могла б відмовитися від 8 до 10л бензину на 100 км., тоді як у більшості зарубіжних легкових автомобілів цей показник становить від 4,3 до 5,9л, а шведська компанія "Volvo" розробила модель, що споживає всього 3,6л на 100км. Неважко уявити , яку економію дефіцитного пального мала б наша країна, якби наблизила характеристики своїх автомашин до цих показників.

Україна дістала у спадщину від СРСР надзвичайно неефективну, енергоємну й матеріалоємну промисловість. Наприклад, для отримання 1т цементу ми витрачаємо 274 кг умовно палива, а японці - 142. Питомі затрати енергії у чорної металургії Японії на 20 -30% нижчі, ніж у нас, причому, як не парадоксально - головним чином за рахунок впровадження таких передових технологій, як безперервна розливка сталі, сухе гасіння коксу, утилізація тепла газів доменних печей. Ці технологій були розроблені у нас, японці придбали ліцензії на їх застосування і мають із цього неабияку вигоду, а у вітчизняній металургії вони майже не впроваджені.

Крупним споживачем енергії є сільське господарство. Такі незграбні "мастодонти", як трактор К-700, не лише пожирають велику кількість пального, а й сильно порушують ґрунти. Дуже багато пального споживають наші зернозбиральні комбайни, які до того ж втрачають дуже багато зерна. Щоб отримати 1кг засобів хімічного захисту рослин, треба затратити близько 4л умовного пального. На гектар саду за існуючих норм опалення витрачається понад 1т пального. А між тим селекціонери сьогодні вивели сорти яблунь та інших плодових дерев, стійкі до грибкових захворювань. Сад із таких яблунь потребує лише профілактичної обробки й у три рази менше хімікатів.

Інший аспект цієї проблеми - морально-етичний. Наше марно тратне ставлення до енергетичних і матеріальних ресурсів багато в чому викликане ставлення до природи та її багатства як до чогось такого, що призначене задовольняти наші потреби й примхи. Мало хто з людей замислюється над доцільністю такого стану речей, коли ми, не відчуваючи жодних докорів сумління, викидаємо на смітник ще зовсім справні речі заради більш модних чи таких, що мають кращий дизайн. Ми оточуємо себе безліччю маловживаних, а то й зовсім не вживаних речей Але ж на їх виготовлення витрачають дорогоцінні ресурси , енергію. Вся система реклами побудована на цих споживацьких інстинктах: нас настирливо закликають купувати все нові "престижні" моделі одягу, автомобілів, зубної пасти тощо. І багато хто весь сенс свого життя вбачає в гонитві за новими й новими "благами". Ніяка економія ресурсів і енергії не допоможе якщо людина не усвідомить необхідність Самообмеження матеріальних потреб і задоволення натомість потреб духовних, запитів, гідних імен гомо сапієнс. Коли видатного астронома, вченого й мудреця В.А.Амбарцумяна якийсь недоброзичливець запитав на лекції: "А для чого взагалі потрібна ваша астрономія?" той відповів спокійно: "Людина відрізняється від свині тим, що інколи піднімає голову вгору й дивиться на зорі".

Діяльність людини відбувалася у межах правил антропоцентричного гуманізму, тобто ідеї підкорення людині всього, що є в природі, ідеї панування над природою. Як показало життя, ця ідея виявилась хибною. Загальнолюдський інтелект разом з найсучаснішою технікою, незважаючи на всю могутність, нині не в змозі штучно керувати і підтримувати нормальне функціонування тисяч екосистем біосфери, мільйони видів живих істот в якій протягом сотень тисячоліть еволюційно виробляли свої складні численні взаємозв`язки (через обмін речовин, енергії та інформації) для гармонійного співіснування. Доведено, що людина ще не може створити екологічно чистих господарств, ідеальної глобальної соціосистеми з регульованою народжуваністю, економічною й соціальною стабільністю. Сучасні технології стали потужними інструментом, за допомогою якого людина споживає значно більше, ніж природа може продукувати, а також викидає і довкілля таку кількість відходів, яку природа не в змозі знешкодити.

У нас час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії - період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.

Добробут людей тісно пов`язаний зі збільшення кількості населення, розвиток господарства й станом довкілля. Усі ці фактори тісно пов`язані між собою й жоден із них не може бути змінений незалежно від інших. Важко точно визначити, що таке добробут людини, але прийнято вважати, що найважливішим його складовим є здоров`я й матеріальне забезпечення. Незаперечним фактом не лише для вчених, але й для широких мас населення є те, що наш добробут, наше здоров`я повністю залежить від здатності природи і природного середовища, в якому ми проживаємо, від якості повітря, яким ми дихаємо, їжі і води, які ми споживаємо, від здатності природи самоочищуватись і самовідновлюватись. Тому збереження чистого довкілля, активно функціонуючої біосфери - це гарантія нашого здоров`я, здоров`я наших нащадків, гарантія добробуту.

Список використаних джерел

1. http://doneco.org.ua

2. http://ru.wikipedia.org

3. Клименко Л. П. Техноекологія посібник "Таврія", 2000. - 526 с.

4. Гиршфельд В.Я., Морозов Г.Н. Тепловые электростанции: Учебник. - М.: Энергия, 1973. - 248 с.

5. Экономические основы экологии: Учебник. - СПб.: Специальная литература, 1997. - 304 с

6. Дрейер O.K. Экология и устойчивое развитие. - М.: УРАО, 1997. - 223 с

7. Энергетика и природа / Под ред. В.Б.Козлова - М.: Мысль, 1982. - 94 с

8. Антропогенные проблеми экологии / А.И.Коблева. - Днепропет¬ровск: Проминь, 1997. - 144 с

9. Защита атмосферы от промышленных загрязнений: Справочник. -

М.: Металлургия, 1988. - 710 с.

10. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.

11. Иванов А.П. Комплексное развитие жилищно-коммунального хозяйства городов и сел. - М.: Стройиздат, 1988. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru