Екологія річки Луга

· сільськогосподарська освоєність (fс.о.) - частка площі всіх сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, присадибні землі) у загальній площі водозбору, %;

· розораність (fо.р.) - частка сумарної площі ріллі, садів та городів у загальній площі водозбору, %;

· урбанізація водозбору (fу) - частка сумарної площі населених пунктів, об'єкти промисловості, транспорту, зв'язку в загальній площі водозбору, %;

· еродованість - змив ґрунту (fе), т/га за рік [63].

Отримані результати порівнюють з критеріальними значеннями показників використання земельних ресурсів (табл. 2.1) [63].

Позначають оцінку стану за показником лісистості (fл) через U₁, за показником ступеня природного стану - через U₂ і т.д. Стан використання земельних ресурсів за кожним показником оцінюють множиною альтернатив станів басейну річки. При аналізі кожного показника та його ваги в антропогенному навантаженні на басейн встановлено, що множина альтернатив може бути представлена вектором U = (U5, U4, U3, U2, U1) = («незадовільний», «нижче норми», «нормальний», «поліпшений», «добрий») [18, 30, 31].

Таблиця 2.1. Критеріальні значення показників використання земельних ресурсів [63]

Показник fі , %	Клас (оцінка) стану
	незадовільний	нижче норми	нормальний	покращений	добрий
Лісистість, fл	<25	25-35	36-40	41-50	>50
Ступінь природного стану, fп.с.	<50	50-60	61-70	71-75	>75
Сільгоспосвоєність, fс.о.	>60	60-55	55	55-50	<50
Розораність, fо.р.	>35	35-30	30	30-25	<25
Урбанізація, fу	>5	5-4	4	4-2	<2
Еродованість, fе	>8	8-4	4-3	3-2	-

Показник антропогенного навантаження на земельні ресурси (Кз.р.) визначається формулою 2.2.

, (2.2.)

де а_і - ваговий коефіцієнт і-го показника [63].

Стан використання водних ресурсів оцінюється (класифікується) за такими характеристиками:

· Wз - об'єм забору води з річок;

· Wу - об'єм збитків річковому стоку внаслідок забору підземних вод, які гідравлічно пов'язані з річковою мережею;

· Wф - фактичний об'єм стоку річки;

· Wс - об'єм скидних вод у річкову мережу;

· Wз.в. - об'єм скиду забруднених вод у річкову мережу [63].

На основі цих характеристик, за формулами 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. обчислюють такі відносні показники: використання річкового стоку (q₁), безповоротного водоспоживання (q₂), надходження стічних вод до річкової мережі (q₃), скиду забруднених вод (q₄) [63]:

(2.3.)

(2.4.)

(2.5.)

(2.6.)

Стан використання річкового стоку за кожним показником оцінюють множиною логічних альтернатив, які визначають якісну характеристику антропогенного впливу. Вона може бути представлена вектором U = (U5, U4, U3, U2, U1) = («катастрофічний», «дуже поганий», «поганий», задовільний», «добрий») (табл. 2.2.). Оцінку узагальненого впливу критеріїв використання водних ресурсів здійснюють на основі функції, визначають за формулою 2.7 [8, 63].

(2.7.)

Якість води оцінюють за блоком - «Хімічне забруднення», який характеризує якість води і є найважливішим для оцінки (класифікації) антропогенного впливу за комплексом критеріїв.



Таблиця 2.2. Критерії оцінки стану річок та їх басейнів за даними про використання їх водних ресурсів [63]

Показник, %	катастрофічний	дуже поганий	поганий	задовільний	добрий
використання річкового стоку (q1)	>20	20-16	15-11	10	<10
бесповоротного водоспоживання (q2)	>25	25-20	19-11	10	<10
надходження стічних вод до річкової мережі (q3)	>75	75-50	49-16	15-16	<6
скид забруднених вод (q4)	>10	10-6	5-2	1	<1

При класифікації якості води з позиції оцінки її екологічного стану за компонентами хімічного складу виділяють шість класів води: «дуже чиста» (І), «чиста» (ІІ), «незадовільної чистоти» (ІІІ), «забруднена» (IV), «брудна» (V) і «дуже брудна» (VI). Для оцінки якості води за окремими показниками використовують нормативи якості поверхневих вод з екологічних позицій, за додатком В [52, 53].

Позначимо суму відношень фактичних концентрацій і-ої речовини Сi до їхніх гранично допустимих концентрацій (ГДКі) через r, тобто формулою 2.8.

(2.8.)

Оцінка антропогенного навантаження на якість води (Кя.в.) характеризується функцією 3.9.

(2.9.)



При значенні Кя.в.=3, якість води відповідає стану «дуже чиста», Кя.в.= 1, - «чиста», Кя.в.=0, - «задовільної чистоти», Кя.в.=-1, - «забруднена», Кя.в.= -3, - «брудна», Кя.в.=-4, - «дуже брудна» [30, 12].

Розрахунок індукційного індексу антропогенних навантажень (І_КАН) на басейн річки проводять за формулою 2.10.

, (2.10)

де І_КАН - комплексний показник (індукційний індекс) антропогенного навантаження на басейн малої річки; a, b, c, d - вагові коефіцієнти, які у сумі дорівнюють 1,0; Кз.р., Кр.с., Кя.в., Кр. - індекси використання земельних і водних ресурсів, якості води та радіаційного забруднення [24, 63].

2.5 Оцінка якості води на основі «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями»

Екологічна оцінка якості вод річок виконана за даними систематичних спостережень на основі екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України, яка включає набір гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших показників, які відображають особливості складових водних екосистем. Вихідні дані відповідно до «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями» було згруповано в три блоки: сольовий склад води (І₁); трофо-сапробіологічні (еколого-санітарні) показники (І₂); специфічні речовини токсичної дії (І₃) [23, 26, 40].

Оцінка сольового складу поверхневих вод суші та естуаріїв України передбачає:

- визначення галинності;

- визначення класу, групи і типу вод за співвідношенням основних іонів;

- оцінку якості прісних вод за вмістом компонентів сольового складу що відбиває ступінь їх антропогенного забруднення хлоридами, сульфатами та іншими іонами [40, 41, 63].

Трофо-сапробіологічна (еколого-санітарна) оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України дається за такими групами показників:

- гідрофізичні - завислі речовини, прозорість;

- гідрохімічні - концентрація водневих іонів, азот амонійний, азот нітритний, азот нітратний, фосфор, фосфати, розчинний кисень, перманганатна та біхроматна окиснюваність, БСК;

- гідробіологічні - біомаса фітопланктону, індекс самоочищення самозабруднення;

- бактеріологічні - чисельність бактеріопланктону та сапрофітних бактерій;

- біоіндикація сапробності - індекси сапробності за системами Пантле-Бука і Гуднайта-Уітлея [55, 63].

Екологічна оцінка якості води поверхневих вод суші та естуаріїв України за специфічними показниками токсичності дається на підставі наявності й вмісту у воді таких інгредієнтів: ртуть, кадмій, мідь, цинк, свинець, хром, нафтопродукти, пестициди, залізо, фториди, ціаніди. Оцінка по важких металах дається за їх загальним вмістом у воді [5, 63].

Розрахунки проводять в межах кожного з трьох блоків (І₁, І₂, І₃) та визначають інтегральну (І_Е) екологічну характеристику за формулою 2.11.

(2.11)

Система екологічної оцінки якості поверхневих вод суші та естуаріїв України має вісім категорій якості води, які базуються на узагальнюючих ознаках: І - відмінна, ІІ - добра, ІІІ - досить добра, IV - задовільна, V - посередня, VІ - погана, VІІ - дуже погана, VІІІ - занадто погана [16, 30].

Категорії якості води відбивають природний стан, а також ступінь антропогенного забруднення поверхневих вод суші та естуаріїв України. За ступенем забруднення категорії якості води характеризуються, як І - дуже чисту, ІІ - чисту, ІІІ - досить чисту, IV - слабко забруднену, V - помірно забруднену, VІ - сильно забруднену, VІІ - брудну, VІІІ - дуже брудну [16, 30].

3. Результати досліджень і розрахунків

3.1 Водокористування в басейні р. Луга

Кількість населення, яке проживає на території басейну р. Луга станом на 01.01.2008 р. становила 96,7 тисяч осіб [39].

Обсяг стоку маловодного року (Q_75%) в басейні р. Луга становить 158,9 млн. м³. Прогнозні запаси підземних вод в Володимир-Волинському Іваничівському та Локачинському районах становлять 153,8 млн. м³, а затверджені запаси - 27,5 млн. м³ [39].

Таким чином, водозабезпеченість на 1 мешканця басейну р. Луга в маловодний рік (з урахуванням використання підземних вод) становить 1,93 тис. м³/рік [39].

До водокористувачів, які розташовані в басейні р. Луга і підлягають державному обліку використання вод станом на 2008 р. належали 53 об'єкти. Загальний забір становив 8,281 млн. м³, в т.ч. підземних вод - 5,813 млн. м³, поверхневих - 2,471 млн. м³. Найбільше поверхневих вод (понад 2 млн. м³) забирається підприємством Сарабуни «Павлівська риба» для наповнення ставків по 3-х дільницях для їх рибогосподарських потреб. У поверхневі водні об'єкти скинуто 3,081 млн. м³ зворотних вод, у вигрібні ями та на рельєф місцевості - 2,63 млн. м³. Найбільшими об'єктами-водокористувачами басейну є спеціалізовані підприємства Володимир-Волинського, Іваничівського, Локачинського комунальних господарств, які здійснюють водопостачання на господарсько-питні та виробничі потреби населених пунктів, підприємств, організацій та установ. Скид стічних вод після очисних споруд повної біологічної очистки м. Володимир-Волинський та споруд механічної очистки (септиків) смт. Іваничі здійснюється безпосередньо в р. Луга, а споруд біологічної очистки смт. Локачі - в її притоку Лугу-Свинорийку [21, 39].

Водопостачання сільських населених пунктів з підземних водоносних горизонтів здійснюється як централізовано, так і з індивідуальних свердловин, які були пробурені в попередні роки. Значна частина свердловин, які перебували у господарствах колишніх колгоспів, на даний час не використовується, є безгосподарською та безконтрольною, подекуди з відсутнім ліквідаційним тампонажем, що в свою чергу може спричинити забруднення підземних водоносних горизонтів. Найбільш поширеним джерелом водопостачання сіл басейну є індивідуальні колодязі, які розкривають верхні водоносні горизонти, деякі з яких є незахищеними від забруднення поверхневими та дощовими стоками [39].

Моніторинг якості води р. Луга здійснюється у трьох створах відділом інструментально-лабораторного контролю державної екологічної інспекції у Волинській області. Також в басейні р. Луга розміщений контрольний створ на р. Луга-Свинорийка нижче очисних споруд смт. Локачі.

3.2 Основні джерела забруднення поверхневих вод

Основними джерелами забруднення поверхневих вод в басейні р. Луга є очисні споруди м. Володимир-Волинського, смт. Іваничі, а також смт. Локачі [21].

Серед промислових підприємств найбільшими забруднювачами є Володимир-Волинський цукровий завод і Павлівський пивзавод [21].

Володимир-Волинське управління водопровідно-каналізаційного господарства засноване 16.07.1992 на базі дільниці по експлуатації споруд водопровідно-каналізаційного господарства згідно рішення Володимир-Волинської міської Ради №13/11 від 26.06.1992 р. На рахунку абонентського відділу УВКГ у 2013 році знаходиться 11690 абонентів споживачів послуг водопостачання та водовідведення (населення) та 415 споживачів (підприємства та організації). Послугами централізованого водопостачання та водовідведення користуються 24800 мешканців міста, що становить майже 65% від всіх мешканців міста [57].

До складу управління ВКГ входять такі виробничі підрозділи, як дільниця водопостачання, дільниця водовідведення, дільницю очисних споруд, ремонтно-транспортну дільницю, дільницю очисних споруд, котра і є джерелом забруднення р. Луги. Дільниця водопостачання міста - це 11 артезіанських свердловин, насосна станція ІІ підйому з вбудованою станцією знезалізнення, резервуари чистої води, хлораторна, 25 км. водопровідних мереж з спорудами на них, та підвищувальна станція [57].

Очисні споруди каналізації збудовано і введено в дію в 1978 році в с. Лобачин. Очисні споруди каналізації знаходяться на південній захід від м. Володимир-Волинський. Перша черга очисних споруд розрахована на 10 т.мі/добу стоків [57].

Система очисних стічних вод на очисних спорудах повна біологічна з доочисткою на біологічних ставках [57].

В склад очисних споруд входять: виробничий корпус з машинним залом, лабораторією, хлораторна, котельня, каналізаційна насосна станція, технологічні споруди з блоком ємностей, мулові майданчики та біологічні ставки [57].

Очисні споруди м. Володимир-Волинського працюють відносно задовільно. Значних перевищень ГДК не спостерігається. Проте очисні установки фізично і морально застарілі і потребують капітальної реконструкції. Можна відзначити і позитивні моменти, так у 2003 році здійснена реконструкція системи аерації аеротенків з заміною фільтросних пластин. Також в рамках транскордонного проекту Польща-Білорусь-Україна під назвою «Чиста вода на Побужжі - транскордонна система водопостачання Грубешова і Володимир-Волинського», передбачається реконструкція та модернізація очисних і водозабірних споруд м. Володимир-Волинського. Даний проект фінансується спільно Україною та Євросоюзом, при чому перші роботи на очисних спорудах плануються уже цього року. Також у 2012 році за кошти міського і обласного бюджетів на міських очисних спорудах м. Володимир-Волинського придбано і встановлено сучасний турбокомпресор повітря [51, 56, 57].

Очисні споруди Локачинського ВУЖКГ побудовано ще у 70-х роках, з часу їх побудови не проводилася жодна їх реконструкція. Як наслідок, очисні споруди практично повністю втратили свою ефективність. Спостерігається перевищення ГДК по залізу загальному, марганцю, нітратам, нітритам, сульфатам, ХСК, БСК. Інколи концентрація забруднюючої речовини, нижче скиду стічних вод, перевищу ГДК в 5 і більше разів. На сьогодні очисні споруди Локачинського ВУЖКГ працюють незадовільно і є одним з найбільших забруднювачів басейну р. Луга. Проте з 2009 року відбуваються роботи по реконструкції очисних споруд. У 2010 р. розроблено проект реконструкції очисних споруд смт. Локачі., виділяються кошти з обласного бюджету на їх реконструкцію, але на сьогодні питання залишається невирішеним [51].

В смт. Іваничі споруди механічної очистки (септики) технологічно застарілі, їх реконструкція не проводилась, внаслідок чого на протязі останніх років здійснюється відведення недостатньо очищених стічних вод у р. Лугу. Селищні комунальні очисні споруди повної біологічної очистки не були введені в дію через відсутність коштів на їх експлуатацію [21, 33, 35].

Державне підприємство Павлівський пивоварний завод було приватизовано 4 грудня 1995 року із створенням відкритого акціонерного товариства «Павлівський пивоварний завод». Крім виробництва пива товариство займалося виробництвом солоду, а також мінеральної води та інших безалкогольних напоїв [28]. У 2002 році керівництво підприємства прийняло рішення про реорганізацію його структури - на базі активів акціонерного товариства було утворено три товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до напрямів діяльності: ТОВ «Павлівський пивзавод» (випуск пива), ТОВ «Йоданка» (випуск мінеральної води збагаченої природним йодом і фруктових вод), ТОВ «Солод» (виробництво солоду) [19, 20, 28]. Стічні води підприємства, а також стічні води з санаторію-профілакторію шахти №5 потрапляють у притоку Луги - р. Стрипу. Очисні споруди працюють з 1958 року. Стоки проходять тут лише механічну очистку. Проте з часом очисні споруди практично повністю втратили свою ефективність. Розроблена проектно-технічна документація очисних споруд повної біологічної очистки. Частково цей проект вже реалізується. Проте на сьогодні проблема забруднення річки недостатньо очищеними стічними водами залишається відкритою [19].

Володимир-Волинський цукровий завод був зданий у експлуатацію в 1960 році. Потужність заводу сягала 6 тис. т цукрових буряків на добу. В сезон прийому буряка на заводі штат працівників становив 760 чоловік. Для працівників заводу були побудовані багатоквартирні житлові будинки, так зване селище цукрового заводу. Завод мав власні очисні споруди, які приймали стоки і з селища цукрового заводу. ВАТ «Володимирцукор» спеціалізувася на виробництві широкого асортименту цукрів: цукор-пісок, пресований цукор, крупнокристалічний цукор, дрібнокристалічний цукор, природний цукор Як побічний продукт завод виробляв жом свіжий, сухий і гранульований, мелясу(патоку), дефекат як добриво. Завод у свій час був серйозним забруднювачем річки Луга. З початку експлуатації на заводі неодноразово траплялися аварійні скиди стічних вод, що призводили до замору рибу у річці.

Ситуація щодо каналізування селища цукроварів у місті Володимир-Волинський залишається на контролі в обласному управлінні МНС [28].

3.3 Екологічні проблеми у басейні річки Луга

Однією з причин порушення гідрологічного режиму в басейні р. Луга є неправильна експлуатація водосховищ. Каскад водосховищ у басейні р. Луга було побудовано ще у радянські часи для сільськогосподарського і рибогосподарського водокористування. Водосховища на р. Луга знаходяться: с. Колпитів (Локачинський район); на р. Риловиця - с. Бегета (Володимир-Волинський район); р. Луга-Свинорийка - с. Шельфів (Локачинський район), с. Луковичі (Іваничівський район); на р. Стрипа - с. Печихвости (Горохівський район), с. Павлівка (Іваничівський район); р. Свинарка - с. Хорів і с. Конюхи Локачинського району.

Система шлюзів-регуляторів води на водосховищах здебільшого працює незадовільно або ж не працює взагалі. Практично всі водосховища в басейні р. Луга орендовані приватними фізичними чи юридичними особами, в основному для рибогосподарських цілей. Орендарі водосховищ в свою чергу не зацікавлені у регулюванні рівня води на річках, де знаходяться водосховища, тому нижче водосховищ часто спостерігається обміління річок, сповільнення їх течії.

Необхідно відзначити про відсутність контролю за функціонуванням водосховищ і шлюзів-регуляторів води з боку відповідних державних служб.

Засміченість русла річки Луга колодами, гілками дерев та іншими рештками дерев і рослинності спостерігається практично по всій довжині річки, а особливо між с. Хрипаличі та м. Устилуг Володимир-Волинського району.

Внаслідок засмічення русла порушується гідрологічний режим річки, виникають підтоплення територій, як наслідок можливе вимивання ґрунтів, ерозія берегів. Розчистка русла річки, а також берегів від решток дерев і рослинності дозволить покращити гідрологічну ситуацію у басейні р. Луга.

Внаслідок відсутності організованого збору і вивезення сміття в більшості сіл басейну р. Луга, а також низького рівня культури місцевого населення, в долинах рік басейну можна спостерігати стихійні сміттєзвалища різних розмірів, від кількох квадратних метрів до сотень квадратних метрів. Особливо часто сміттєзвалища спостерігаються на крутих, зарослих деревами і кущами, схилах річок. В процесі досліджень, такі сміттєзвалища були помічено у м. Устилуг, с. Тростянка, c. П'ятидні Володимир-Волинського району.

Для вирішення даної проблеми необхідним є складення актів порушення екологічного законодавства представниками державної екологічної інспекції у Волинській області щодо кожного стихійного сміттєзвалища і притягнення органів місцевого самоврядування до відповідальності з подальшою ліквідацією сміттєзвалищ. Також кроком у вирішенні даної проблеми буде запровадження у селах організованого збору і вивезення сміття. Так у 2012 році в Горохівському і Локачинському районі була реалізована програма «Чисте село», яка передбачала встановлення контейнерів для сміття у селах і його вивезення. Проте починаючи з 2013 року програма була згорнута, у зв'язку з неспроможністю місцевих сільських рад організувати оплату населенням послуг збору і вивезення сміття.

Амброзія полинолисла (Ambrosia artemisiifolia L.) вид трав'янистих рослин із родини Айстрових (Asteraceae). Карантинний бур'ян обмежено поширений на території України. Шкодочинність А. artemisiifolia в районах масового поширення винятково велика. Вона складається зі зниження врожайності сільськогосподарських культур, засмічення врожаю сільськогосподарських культур, погіршення якості кормів, зниження продуктивності пасовищ і негативного впливу на здоров'я людей [15].

Амброзія полинолиста - екологічно небезпечний бур'ян. Пилок амброзії викликає у людей захворювання - амброзійний поліноз. У період цвітіння амброзії від цього захворювання страждає величезна кількість населення. У людей втрачається працездатність, опухають слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очі, з'являється нежить і сльозотеча, розвивається астма [15].

Зарості амброзії полинолистої, у процесі досліджень, було зафіксовано у селах Озерці, Колпитів, Кути Локачинського району. Амброзія полинолиста траплялася у вигляді поодиноких рослин вздовж доріг, також у вигляді заростів від декількох квадратних метрів до декількох арів, переважно в долині р. Луга.

Амброзія полинолиста з екологічної точки зору небезпечна високою пристосованістю до різних умов місцезростання, потрапляючи на нові території вона витісняє ендемічні види рослин, тим самим змінюючи фітоценози екосистем [15].

Необхідним є взяття на облік даних уражених ділянок державною фітосанітарною службою у Волинській області, оскільки на карті фітосанітарного стану Волинської області Локачинський район позначений як неуражений амброзією. Також необхідним є вжиття заходів щодо ліквідації амброзії полинолистої на уражених ділянках і попередження подальшого поширення амброзії у басейні р. Луга і по області загалом [15].

3.4 Інтегральна оцінка екологічного стану басейну р. Луга

На території басейну р. Луга склався спектр взаємозв'язків системи «населення-довкілля», який визначає його сучасний стан. Антропогенну навантаженість на басейн р. Луга оцінено за такими категоріями як «використання земельних ресурсів», «використання річкового стоку», «якість води», «радіаційне забруднення» [11, 33].

Вплив сільських і міських поселень на довкілля річкового басейну, його екологічну ситуацію проявляється в декількох аспектах: 1) забруднення повітряного басейну; 2) забруднення поверхневих і підземних вод; 3) промислові та побутові відходи; 4) вилучення земель під забудову тощо [34].

Ступінь поселенського навантаження на річковий басейн визначають за допомогою врахування площ під забудову, розрахунку щільності населення, характеру розселення. Динаміка чисельності населення району досліджень характеризується певною просторовою диференціацією [34]. Найбільша кількість населення спостерігається у Володимир-Волинському районі, а густота - в Іваничівському [34, 59].

У Володимир-Волинському, Іваничівському районах густота населених пунктів становить вісім - дев'ять поселень на 100 км². На території басейну розміщено міста Володимир-Волинський (38768 осіб) та Устилуг (2205 осіб), а також селища Іваничі (6784 осіб) та Локачі (3641 осіб) [34, 59].

Великий вплив на функціонування басейну р. Луга мають осушувальні меліорації. На території басейну розміщено такі меліоративні осушувальні системи: Риловицька, Фалемицька, Лугівська. Після осушення з'являється водна та вітрова ерозія, зсування й опливання відкосів каналів, їх руйнування. Крім того, осушення має значний вплив на властивості ґрунтового покриву шляхом трансформації його фізичних та механічних властивостей: гранулометричний склад, вміст і запаси гумусу, кислотність тощо. Проте на стан і функціонування річкового басейну осушувальна меліорація здійснює незначний вплив [34].

Сільськогосподарське освоєння басейну становить 73,52%, лісистість - 14,66%. У структурі сільськогосподарських угідь переважають орні землі 62%, що зумовлено головним чином рівнинністю території та тривалим часом освоєння регіону. Розчленованість рельєфу створює сприятливі умови для розвитку ерозійних процесів, формування еродованих ґрунтів, яружно-балкової мережі й швидкої трансформації орних земель у несільськогосподарські [34].

Відбувається змив найбільш родючого шару, виніс гумусу, сполук азоту та інших поживних речовин.

Значна частина земель, у тому числі й сільськогосподарського призначення, щорічно вилучається з користування. Це переважно землі, які відведені під видобуток корисних копалин, інфраструктуру населених пунктів, шляхи сполучення. Рекультивація вилучених земель відбувається досить повільно [34].

Оцінювання антропогенного навантаження на басейн р. Луга здійснювалося з використанням індукційного коефіцієнта І_КАН, розробленого А.В. Яциком [63], де враховувались індекси використання земельних і водних ресурсів, якості води та радіаційного забруднення. Згідно з методикою, значення первинних показників індексів використання земельних (fі) і водних (qі) ресурсів трансформовано за шкалою в оціночні бали (від - 4 до +4), надано якісну характеристику кожному з них і розраховано критерії використання цих ресурсів із врахуванням значення кожного показника [9, 34].

Оцінка радіаційного забруднення під час оцінювання антропогенного навантаження на басейн р. Луга не враховувався, оскільки радіоактивних елементів у процесі дослідження виявлено не було. Тому можна відзначити, що радіаційне забруднення задовільне й дорівнює нулю [34].

Для оцінки стану земельних ресурсів використовували такі первинні показники: лісистість басейну річки (fл), ступінь природного стану водозбору (fпс), сільськогосподарське освоєння (fсо), розораність (fор), урбанізація водозбору (fу) [34, 60].

Значення первинних показників, їх оціночні бали та якісну характеристику подано в таблиці 3.1.

Розрахунки показали, що значення індексу використання земельних ресурсів (Кз.р.) становить -0,6, що відповідає третьому класу стану використання земельних ресурсів і характеризується як «задовільний» [34].

Оцінка екологічного стану річки за ступенем використання її водних ресурсів здійснювалась за показниками: а) використання стоку річок; б) показник безповоротного водоспоживання; в) показник надходження стічних вод у річкову мережу; г) показник скиду забруднених вод у річку. Значення первинних показників, їх прості оціночні бали та якісну характеристику подано в таблиці 3.2. На їх основі розраховано індекс використання водних ресурсів (Кр.с.), який становить -0,2, що відповідає третьому класу використання водних ресурсів і оцінюється як «незадовільний» [34].

Якість поверхневих вод визначалася за вмістом хімічних речовин та оцінювалася за індексом забрудненості води Кхім. Залежно від величини індексу забрудненості води встановлювали клас якості води. За компонентами хімічного складу виділено шість класів води (від дуже чистої до дуже брудної) [10].

Таблиця 3.1. Кількісна та якісна характеристика стану використання земельних ресурсів басейну р. Луги [34]

Показник	Кількісна характеристика	Якісна характеристика	Вагові коефіцієнти
	fi, %	у балах
Лісистість	14,66	0	Нормальний	0,3
Природний стан	31,82	0	Нормальний	0,1
Освоєність	73,52	0	Нормальний	0,1
Розораність	62,00	-1	Нижче норми	0,2
Урбанізація	6,24	-4	Незадовільний	0,1

Для р. Луга індекс хімічного забруднення за хімічними показниками становив Кхім.=1,5, що відповідає третьому класу якості води й характеризується станом задовільної чистоти, а комплексний бал якості дорівнює Кяв =0 [34].

Провівши якісне й кількісне оцінювання стану басейну річки за антропогенним навантаженням для окремих чинників визначимо їх спільний вплив [34].

Таблиця 3.2. Оцінка стану використання водних ресурсів р. Луга [34]

Показник	Кількісна характеристика	Якісна характеристика	Вагові коефіцієнти
	gi, %	у балах
Використання стоку річки	14,3	-1	Незадовільний	0,1
Безповоротного водоспоживання	10,8	1	Задовільний	0,2
Надходження стічних вод у річку	4,1	3	Добрий	0,3
Скид забруднених вод	8,7	-3	дуже незадовільний	0,4

Результати оцінювання антропогенного навантаження наведено в табл. 3.3. За величиною індукційного коефіцієнта антропогенного навантаження (І_КАН = -0,22) та за шкалою встановлено, що стан басейну р. Луга відповідає четвертому класу й визначається як «поганий», що свідчить про порушення норм господарювання в басейні річки під час використання земельних і водних ресурсів [34].

Таблиця 3.3. Зведені дані оцінки антропогенного навантаження на басейн р. Луга [34]

Підсистема	Міра	Оцінка
Використання земельних ресурсів	Задовільне	-0,6
Використання річкового стоку	Незадовільне	-0,2
Якість води	Задовільної чистоти	0
Радіаційне забруднення	Задовільне	0
Загальний стан басейну річки	Поганий	ІКАН =-0,22

Таким чином, для покращення екологічного стану р. Луга слід збільшити лісистість басейну до екологічно обґрунтованих норм, площі заплавних луків та сформувати різновид травостою, регламентувати господарську діяльність у межах водоохоронних і прибережних смуг [9, 34].

3.5 Порівняльна характеристика якості води річок Західний Буг і Луга

Екологічна оцінка якості вод річок виконана за даними систематичних спостережень на основі екологічної класифікації якості поверхневих вод суші та естуаріїв України, яка включає набір гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших показників, які відображають особливості складових водних екосистем. Вихідні дані відповідно до «Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями» було згруповано в три блоки: сольовий склад води (І₁); трофо-сапробіологічні (еколого-санітарні) показники (І₂); специфічні речовини токсичної дії (І₃).

За середніми та найгіршими величинами показників трофо-сапробіологічного (еколого-санітарного) блоку (І₂) та блоку специфічних речовин токсичної дії (І₃), якість води майже на всіх пунктах спостереження річок басейнів Західного Бугу в межах Волинської області характеризувалася ІІІ класом якості вод («задовільні», за станом, «забруднені» за ступенем чистоти) [8, 30].

Значення індексів блоку специфічних речовин токсичної дії (І₃) характеризували якість води річок басейну Західного Бугу, в основному, як «задовільні» за станом, «забруднені» за ступенем чистоти (ІІІ клас якості вод) [63].

Значення інтегральних екологічних індексів (І_Е), розрахованих за середніми і найгіршими значеннями блокових індексів в 2001 та 2004 роках складають по річках, відповідно: Західний Буг - 3,4/4,3 та 3,1/3,9; Луга - 3,0/3,6 та 2,7/3,3 [12].

В 2001 р. значення інтегральних екологічних індексів за середніми величинами не виходили за межі 2,73,4, а за найгіршими - 3,54,3, що дає можливість класифікувати якість води зазначених річок як проміжну між 3 та 4 категоріями («добрі» та «задовільні» за станом, «досить чисті» та «слабо забруднені» за ступенем чистоти) ІІ-ІІІ класів якості вод. В 2004 р. якість води річок дещо покращилася [12].

Відповідно, значення інтегральних екологічних індексів за середніми величинами не виходили за межі 2,33,1, а за найгіршими - 2,53,9, що дозволяє класифікувати якість води як проміжну між 2 та 4 категоріями («дуже добрі» та «задовільні» за станом, «чисті» та «слабо забруднені» за ступенем чистоти) ІІ-ІІІ класу якості вод. Таким чином, у 2001, 2004 роках стан якості води річок басейну Західного Бугу залишався незмінним (з незначним покращенням інтегрального екологічного індексу на 0,3 категорії).



Таблиця 3.4. Екологічна оцінка якості води річок Західний Буг і Луга (за найгіршими і середніми значеннями блокових (І₁, І₂, І₃) та інтегрального (І_Е) екологічних індексів [12]

Значення індексів	Басейн р. Західний Буг	Басейн р. Луга	В середньому по басейну Західного Бугу
І1	найгірші	2,3	1,7	2,0
	середні	1,7	1,0	1,3
І2	найгірші	5,4	5,1	5,0
	середні	4,2	4,0	4,1
І3	найгірші	4,0	3,0	4,0
	середні	3,3	3,0	3,3
ІЕ	найгірші	3,9	3,3	3,7
	середні	3,1	2,7	2,9
Клас якості води	найгірші	III	ІІ	ІІІ
	середні	II	ІІ	ІІ
Стан (за класом)	найгірші	задовільний	добрий	задовільний
	середні	добрий	добрий	добрий
Ступінь чистоти (за класом)	найгірші	забруднена	чиста	забруднена
	середні	чиста	чиста	чиста

Екологічна оцінка якості води річок Західний Буг і Луга (за найгіршими і середніми значеннями блокових (І₁, І₂, І₃) та інтегрального (І_Е) екологічних індексів представлена на таблиці 3.4., за найгіршими - на таблиці 3.5. Екологічна оцінка якості води річок Волинської області вцілому за найгіршими значеннями показників за 2001 і 2004 роки представлена на додатках Г і Д [9, 12].

Проаналізувавши дані таблиці 3.4. та. 3.5., а також додатків Г і Д можна зробити висновки щодо впливу басейну р. Луга на басейн Західного Бугу.

Так блокові показники, окрім сольового, а також інтегральний екологічний показник у місці скиду в р. Луга з очисних споруд м. Володимир-Волинського, у порівняння з цими ж показниками вище водозабірних споруд, зростають, так інтегральний екологічний індекс (І_Е) зростає з 3,2 до 3,4, що пов'язано з недостатнім ступенем очистки стічних вод у зв'язку із застарілістю очисних установок, у місці впадіння р. Луга у р. Західний Буг всі показники, окрім сольового, зменшуються, так інтегральний екологічний індекс тут зменшується з 3,4 до 3,3, що пов'язано з частковою само очисткою річкових вод [12, 14].

Таблиця 3.5. Екологічна оцінка якості води річок Західний Буг і Луга за найгіршими значеннями блокових (І₁, І₂, І₃) та інтегрального (І_Е) екологічних індексів [12]

Пункт спостереження	І1	І2	І3	ІЕ
р. Луга вище водозабірних споруд м. Володимир- Волинського	1,7	5,3	2,5	3,2
р. Луга нижче скиду з очисних з споруд м. Володимир - Волинського	1,3	5,4	3,5	3,4
р. Західний Буг у місці впадінні р. Луга	2,3	5,3	3,3	3,3
р. Західний Буг до впадіння р. Луга	2,3	5,9	4,3	4,2
р. Західний Буг після впадіння р. Луга, у місці впадіння р. Неретви	1,3	4,7	2,5	2,8

Проте дані показники по р. Західний Буг до впадіння у р. Лугу значно перевищують показники у місці впадіння (І_Е = 4,2), що вказує на високий рівень забруднення р. Західний Буг ще до впадіння в неї р. Луги. Але уже в місці впадіння р. Неретва в р. Західний Буг, що за 42 км нижче впадіння р. Луга усі показники якості води значно зменшуються, інтегральний екологічний індекс в даному місці становить 2,8, це пов'язано із самоочисною здатністю річкових вод, а також відсутністю джерел забруднення нижче впадіння р. Луга [2, 12].

Отже можна зробити висновок, що попри недостатню очистку стічних вод на очисних спорудах, а також нераціональний сільськогосподарський обробіток земель та інші негативні процеси в басейні р. Луга якість річкових вод за найгіршими показниками за станом (класом) вод в басейні річки Луга характеризується як «добрий» (II клас якості) та за ступенем чистоти характеризується як «чиста», коли стан вод р. Західний Буг, за найгіршими показниками, характеризується як «задовільний» (ІІІ клас якості), а за ступенем чистоти вод - як «забруднена». Дані дослідження вказують на відсутність значного негативного впливу басейну р. Луга на транскордонне забруднення басейну р. Західний Буг [12, 46, 47].

3.6 Карта екологічних проблем в басейні р. Луга

Карту екологічних проблем в басейні р. Луга показано на рис. 3.10. Дана карта була розроблена у результаті проведених досліджень. В основу карти було покладено розподіл земель за функціональним призначенням, розроблений на основі супутникових знімків інтернет-джерела Wikimapia. Так на карті позначено орні землі, ліси, луки і заплави, землі, що не оброблюються, чагарники, сади і парки, а також водойми.

Деякі результати досліджень також були відображені на карті, а саме: території поширення амброзії полинолистої, стихійні сміттєзвалища, засміченість русла, також позначено розташування шлюзів-регуляторів, що працюють незадовільно і місця випуску стічних вод.

Висновки

Басейн річки Луга знаходиться в південно-західній частині Волинської області, лежить в межах Локачинського, Іваничівського, Володимир-Волинського і Горохівського районів. Довжина річки - 93 км, площа басейну - 1351,39 км², середнiй нахил рiчки - 0,47 ‰. Розораність басейну становить 62%, лісистість 14,7%. Кількість населення, яке проживає на території басейну р. Луга станом на 01.01.2008 р. становила 96,7 тисяч осіб. Водозабезпеченість на 1 мешканця басейну р. Луга становить 1,93 тис. м³/рік.

Клімат басейну р. Луга є помірним, вологим, із м'якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, нежарким літом, значними опадами, затяжними весною і осінню. Серед ґрунтів переважають чорноземи (28,9%), сірі опідзолені (27,4%), торф'яно-болотні (21,6%). Басейн р. Луга лежить на межі зони мішаних і широколистяних лісів (Полісся) і лісостепової зони і тому тут характерне видове різноманіття рослин і тварин, типових як для Полісся так і для Лісостепу.

Основними забруднювачами поверхневих вод в басейні р. Луга є очисні споруди смт. Локачі, смт. Іваничі, Павлівського пивзаводу, а також каналізаційні стоки селища цукрового заводу м. Володимир-Волинського. Так, очисні споруди Локачинського та Іваничівського ВУЖКГ, побудовані ще у 70 роках, на сьогодні практично повністю втратили свою ефективність і є одними з найбільших забруднювачів поверхневих вод в басейні р. Луга. Стічні води Павлівського пивзаводу, а також стічні води з санаторію-профілакторію шахти №5 потрапляють у притоку Луги - р. Стрипу. Очисні споруди працюють з 1958 року. Стоки проходять тут лише механічну очистку. Проте з часом очисні споруди втратили свою ефективність. Тому на сьогодні спостерігається скид неповністю очищених стічних вод

У 2012 році ВАТ «Володимирцукор», у зв'язку з банкрутством, припинив свою діяльність. Внаслідок відсутності підключення до міської каналізації, стоки селища цукрового заводу потрапляють на станції перекачки і поля фільтрації непрацюючого цукрового заводу, що потенційно може призвести до потрапляння нечистот безпосередньо до річки, внаслідок переповнення стоками полів фільтрації.

Система шлюзів-регуляторів води на водосховищах у басейні р. Луга працює незадовільно або ж не працює взагалі. Практично всі водосховища в басейні р. Луга орендовані приватними фізичними чи юридичними особами, в основному для рибогосподарських цілей. Орендарі водосховищ в свою чергу не зацікавлені у регулюванні рівня води на річках, де знаходяться водосховища, тому нижче водосховищ часто спостерігається обміління річок, сповільнення їх течії.

Засміченість русла річки Луга колодами, гілками дерев та іншими рештками дерев і рослинності спостерігається практично по всій довжині річки, а особливо між с. Хрипаличі та м. Устилуг Володимир-Волинського району.

В долинах рік басейну можна спостерігати стихійні сміттєзвалища. Особливо часто сміттєзвалища спостерігаються на крутих, зарослих деревами і кущами, схилах річок. Такі сміттєзвалища були виявлені у м. Устилуг, с. Тростянка, c. П'ятидні Володимир-Волинського району.

Амброзія полинолисла - карантинний, екологічно небезпечний бур'ян, була зафіксована у селах Озерці, Колпитів, Кути Локачинського району. Амброзія полинолиста траплялася у вигляді поодиноких рослин вздовж доріг, також у вигляді заростів переважно в долині р. Луга.

Розрахунки антропогенного навантаження на басейн річки показали, що значення індексу використання земельних ресурсів (Кзр) становить -0,6, що характеризується як «задовільний». Індекс використання водних ресурсів (Кр.с.), який становить -0,2, оцінюється як «незадовільний». Індекс хімічного забруднення становить Кхім.= 1,5 і відповідає стану «задовільної чистоти», а комплексний бал якості дорівнює Кяв = 0.

В результаті проведених досліджень визначено індукційний коефіцієнт антропогенного навантаження (І_КАН), який становив -0,22, що відповідає четвертому класу й визначається як «поганий», що свідчить про порушення норм господарювання в басейні річки Луга під час використання земельних і водних ресурсів.

Для порівняння якості вод річок Луга і Західний Буг використовувалась «Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями».

Інтегральний екологічний індекс (Ie) якості води нижче очисних споруд на р. Луга зростає, що пов'язано з недостатнім ступенем очистки стічних вод у зв'язку із застарілістю очисних установок. У місці впадіння р. Луга у р. Західний Буг інтегральний екологічний індекс зменшується, внаслідок часткової самоочистки річкових вод. Проте даний показник по р. Західний Буг до впадіння р. Луги значно перевищує показник Ie у місці її впадіння, що вказує на високий рівень забруднення р. Західний Буг ще до впадіння в неї р. Луги. Але в місці впадіння р. Неретва в р. Західний Буг, що за 42 км нижче впадіння р. Луга, інтегральний екологічний індекс значно зменшується, що пов'язано із самоочисною здатністю річкових вод, а також відсутністю джерел забруднення нижче впадіння р. Луга [7, 4].

Таким чином, якість річкових вод в басейні р. Луга за найгіршими показниками щодо стану вод характеризується як «добрий» (II клас якості) та за ступенем чистоти характеризується як «чиста», тоді як стан вод р. Західний Буг, за найгіршими показниками, характеризується як «задовільний» (IIІ клас якості), а за ступенем чистоти вод - як «забруднена». Дані дослідження вказують на відсутність значного негативного впливу басейну р. Луга на забруднення поверхневих басейну Західного Бугу.

Список використаних джерел

1. Атлас Волинської області / [наук. редкол.: Б.Н. Костюк та ін.]; Комітет геодезії і картографії СРСР - [наук, редкол.: Б.Н. Костюк та ін.]. - М. 1991. - 42 с.

2. Беркович К.М. Развитие русла среднего и нижнего Днестра в условиях интенсивной антропогенной нагрузки / К.М. Беркович, Л.В. Злотина, В.В. Иванов и др. // Экологические проблемы эрозии почв и русловых процессов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - С. 141-165.

3. Вишневський В.І. Про зміни клімату і стоку річок України / В. І. Вишневський // Меліорація і водне господарство. - 1996. - Вип.83. - С. 72-81.

4. Вишневський В. І. Про стан малих річок України / В. І. Вишневський // Меліорація і водне господарство. - 1994. - Вип.80. - С. 47-58.

5. Водне господарство в Україні [За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва]. - К.: Генеза, 2000. - 216 с.

6. Волошин І.М. Еколого-географічні проблеми урбосистем Волинської області / І.М. Волошин, М.І. Лепкий. - Л.: ЛНУ, 2004. - 239 с.

7. Георгиевский В.Д. Оценка влияния возможных изменений климата на гидрологический режим и водные ресурсы рек территории бывшего СССР / В.Д. Георгиевский, А.В. Ежов, А.Л. Шалыгин // Метеорология и гидрология. - 1996. - №11. - С. 89-99.

8. Герасимчук З.В. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник / З.В. Герасимчук, Я.О. Мольчак., М.А. Хвесин. - Луцьк: Надстир'я, 2000. - 364 с.

9. Гопчак І.В. Аналіз динаміки змін якості води головних річок Волинської області / І.В. Гопчак // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Зб. Наук, 2005. - №4 (32). - С. 71-78.

10. Гопчак І.В. Встановлення категорій і абсолютних значень екологічних нормативів якості води для річок Волинської області / І.В. Гопчак // Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво: Зб. наук. пр, 2005. - №30. - С. 64-69.

11. Гопчак І.В. До екологічних нормативів якості поверхневих вод Волинської області: встановлення величин інтегральних показників якості води / І.В. Гопчак // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук., 2005. - №3 (31). - С. 18-23.

12. Гопчак І.В. Порівняння результатів екологічної оцінки сучасного стану якості води річок Волинської області з екологічними нормативами / І. В. Гопчак // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2006. - №9. - С. 148-156.

13. Гопчак І.В. Результати екологічної оцінки та екологічного нормування поверхневих вод Волинської області / І.В. Гопчак // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2006. - №11. - С. 370-374.

14. Гребінь В.В. Гідролого-гідрохімічне районування: історія та сучасний стан / В.В. Гребінь // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2001. - Т.2. - С. 83 - 93.

15. Державна фітосанітарна служба Волинської області - Режим доступу: http://fito.volyn.ua/fitosan_stan/index.php.

16. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. - К.: Мінприроди України. - 1994. - 37 с.

17. Екологія: теоретичні основи і практикум. Навч. посібник / А.Ф. Потіш, В.Г. Медвідь, О.Г. Гвоздецький, З.А. Козак. - Львів: Магнолія плюс, 2006. - 324 с.

18. Єврорегіон Буг: Волинська область [за ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина, В.Й. Лажніка]. - Луцьк: РВВ Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - 448 с.

19. Забокрицька М.Р. Екологічні проблеми транскордонного моніторингу якості вод басейну річки Західний Буг / М.Р. Забокрицька, В. І. Осадчий, В.К. Хільчевський // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2002. - Т. 4. - С. 25-29.

20. Забокрицька М.Р. Характеристика антропогенного навантаження в басейні р. Західний Буг / М.Р. Забокрицька, В. І. Осадчий // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2003. - Т. 5. - С. 218-225.

21. Звіт Західно-Бузького басейнового управління водних ресурсів. - Луцьк. 2008. - 80 с.

22. Зінчук П.Й. Ґрунтознавство. Курс лекцій з ґрунтознавства та географії грунтів [для студентів спеціальності 7070501 «Географія» і 7070801 «Екологія та охорона навколишнього середовища» денної і заочної форм навчання] / П.Й. Зінчук, М.І. Зінчук. - Луцьк: РВВ Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - 124 с.

23. Клименко М.О. Екологічний стан української частини Єврорегіону Буг / М.О. Клименко, Н.М. Вознюк. - Рівне: НУВГП, 2007. - 203 с.

24. Клименко М.О. Моніторинг довкілля: Підручник / М.О. Клименко, А.М. Прищепа, Н.М. Вознюк. - К.: Академія, 2006. - 360 с.

25. Клименко Н.А. Районирование бассейна реки Западный Буг в зависимости от антропогенной нагрузки / Н.А. Клименко, Е.А. Лихо, Н.Н. Вознюк, И.И. Статник, Е.Б. Ефимчук // Материалы VII Междунар. конф. - Варшава, 2005. - С. 201-206.

26. Ковальчук І. Геоекологічний аналіз басейні р. Луга / І. Ковальчук, Н. Єдинак // Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край. Матеріали IX наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20-23 січня 1998 р / [За ред. Г.В. Бондаренко]. Луцьк: Надстир'я, 1998. - С. 257.

27. Лаликін М.В. Гідрологічні та водогосподарські розрахунки / М.В. Лаликін, О.З. Ревера. К - Вища школа, 1973. - 200 с.

28. Малі річки Волині. Мельник В. Охорона природи на Волині / В. Мельник, Р. Мігас. - Луцьк: Твердиня, 2008. - 48 с.

29. Мельник О.В. Оптимізація використання водних ресурсів та покращення стану малих річок і водоймищ Іваничівського району Волинської області / О.В. Мельник // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Луцьк. - 2009. - С. 12-17.

30. Мисковець І.Я. Антропогенні зміни в басейнах малих річок (на прикладі Волинської області) / І.Я. Мисковець. - Чернівці, 2003. - 19 с.

31. Мольчак Я.О. Річки Волині / Я.О. Мольчак, Р.В. Мігас - Луцьк: Надстир'я, 1999. - 176 с.

32. Мольчак Я.О. Річки та їх басейни в умовах техногенезу / Я.О. Мольчак, З.В. Герасимчук, І.Я. Мисковець - Луцьк: РВД ЛДТУ, 2004. - 336 с.

33. Нетробчук І.М. Геоекологічний стан басейну річки Луга // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2011. - №17. - С. 176-182.

34. Нетробчук І.М. Екологічна оцінка сучасного стану якості води річки Студянка / І.М. Нетробчук, М.В. Боярин // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: зб. наук. пр. / відп. ред. Ф.В. Зузук. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. - №5. - С. 31-36.

35. Оптимізація використання водних ресурсів та покращення стану малих річок і водоймищ Іваничівського р-ну Волинської обл. // Науковий вісник ВНУ. - №8. - 2009. - С. 12-17.

36. Паламарчук М.М. Басейновий підхід до управління природокористуванням / М.М. Паламарчук, Н.Б. Закорчевна // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2000. - Т.1. - С. 196-203.

37. Паламарчук М.М. Нове життя малих річок / М.М. Паламарчук, О.З. Ревера. - К.: Урожай, 1991. - 208 с.

38. Паспорт річки Луга / Західно-Бузьке управління водних ресурсів. - Луцьк. - 2008. - 51 с.

39. Пелешенко В.І. Дослідження умов формування стоку хімічних компонентів у басейні малої річки / В.І. Пелешенко, Д.В. Закревський, С.І. Сніжко, В.В. Гребень // Меліорація і водне господарство. - 1990. - Вип.73. - С. 37-42.

40. Пелешенко В.І. Пріоритетні фактори формування хімічного складу води малих річок / В.І. Пелешенко, Д.В. Закревський, С.І. Сніжко // Малі річки України. - Київ: Урожай, 1991. - С. 223-229.

41. Природа Волинської області / [За ред. К.І. Геренчука]. - Львів: Вища школа, 1973. - 147 с.

42. Природно-заповідний фонд Волинської області: / М. Химин. - Луцьк: Ініціал, 1999. - С. 6-10.

43. Ракита С.А. Инженерно-географическое районирование и количественная оценка влияния природных условий на производство / Ракита С.А. // Вопросы географии. - 1975. - Вып. 98. - С. 52-84.

44. Ресурсы поверхностных вод СССР [Под ред. М.С. Каганера]. - Л.: Гидрометеоиздат, 1969. - 884 с.

45. Рыбалова О.В. Комплексний підхід до визначення екологічного стану басейнів малих річок / Рыбалова О.В. // Проблеми охорони навколишнього природного середовища та техногенної безпеки. зб. наук. пр. УкрНДІЕП. Вип. ХХХІІІ. - Харків. - 2011. - С. 88-97.

46. Рыбалова О.В. Метод идентификации бассейнов малых рек с низкой устойчивостью к антропогенной нагрузке / О.В. Рыбалова // Довкілля та здоров'я. - К.: НПЦ. Екологія. Наука. Техніка. Товариства. Знання України. 2004. - №2. - С. 37-48.

47. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.А. Сафранов. - Львів: Новий світ. - 2000, 2003. - 248 с.

48. Сніжко С. І. Еколого-гідрохімічні підходи до вибору репрезентативних показників для гідроекологічного моніторингу / С.І. Сніжко // Географія і сучасність, 2001. Вип. 6, с. 31 - 39.

49. Справочник по водным ресурсам [Под ред. Б.И. Стрельца, А.В. Яцыка, О.З. Ревера, В.Д. Дупляка]. - К.: Урожай, 1987. - 304 с.

50. Стан довкілля області за ІV квартал 2012 року. Державна екологічна інспекція у Волинській області. - Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/opinfo/6361.html.

51. Статник І. І. Визначення рівня антропогенного навантаження на басейн річки Горинь / І.І. Статник // Вісник Рівнен. держ. техн. ун-ту. - 1999. - №2 (1). - С. 88-92.

52. Тімченко З.В. Оцiнка екологiчного стану малих рiчок / З.В. Тімченко // Україна та глобальнi процеси: географiчний вимiр. - Т. 2. - К.; Луцьк: РВВ Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. - С. 317-320.

53. Фоменко Я.А. Водные ресурсы административных областей, эконо-мических районов и республик УССР и МССР в целом / Я. А Фоменко. // Тр. Укр. НИИ Госкомгидромета. - 1987. - Вып. 220. - С. 101-117.