Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

В даній роботі розглянуті питання інновацій технологій очищення води, оцінка антрацит-фільтрату, сутність його економічної ефективності, вартість фільтруючого завантаження, розрахунок окупності витрат, розрахунок науково-технічного ефекту антрацит-фільтрату. Дана розробка являється достатньо важливою для підтвердження інноваційних введень фільтрів.

Були розглянуті проблеми вартості нових технологій і заміна старого обладнання на нове. Викладені економічні показники, класифікація фільтрів. Крім того ми дали коментарі до всіх питань, яких ми торкнулися.

В цій роботі наведені приклади роботи деяких технологій очищення води. Після проведення ряду досліджень антрацит-фільтрату, стала очевидної доцільність його використання не тільки для очищення стічних вод, але й для підготовки питної води в різних регіонах України й держав СНД, особливо, з поверхневих джерел водокористування. Науково-технічний ефект дослідження даного завантажувального матеріалу середній, тобто дана технологія знайде застосування в галузі й термін реалізації не перевищує 3-х років.

Зміст

Вступ

1. Поняття інновації

1.1 Класифікація інновацій

1.2 Організаційні форми інноваційної діяльності

1.3 Очищення води фільтруванням

1.4 Висновок

2. Оцінка антрацит-фільтрату

2.1 Характеристика зернистих матеріалів

2.2 Результати досліджень очищення вод антрацит-фільтратом

2.3 Методичні основи оцінки капітальних вкладень і нових технологій

2.3.1 Сутність економічної ефективності

2.3.2 Економічна ефективність і економічний ефект капітальних вкладень і нової технології

2.3.3 Сутність нормативних показників економічної ефективності

2.3.4 Особливості розрахунку економічної ефективності природоохоронних заходів

2.3.5 Визначення ефективності НІОКР

2.3.6 Розрахунок економічної ефективності антрацит-фільтрату у порівнянні з кварцовим піском

2.4 Вартість фільтруючого завантаження

2.4.1 Вартість електроенергії, затрачуваної на промивання фільтруючого завантаження

2.4.2 Вартість води, що витрачає на промивання фільтрів

2.4.3 Фактичні витрати при експлуатації фільтрів з піщаним і антрацитовим завантаженнями

2.4.4 Розрахунок річного позитивного балансу

2.5 Розрахунок окупності витрат

2.6 Розрахунок прибутку

2.7 Визначення госпрозрахункової порівняльної й загальної ефективності капітальних вкладень

2.8 Розрахунок приведених витрат

2.9 Розрахунок коефіцієнта порівняльної ефективності

2.10 Розрахунок терміну окупності додаткових капітальних вкладень

2.11 Розрахунок науково-технічного ефекту антрацит-фільтрату

3. Рекомендації по БЖД

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

При мінімальній забезпеченості водними ресурсами необхідної якості Україна займає провідне місце у світі по питомій кількості стічних вод, що утворяться, (більше 2 ^м3/чол. у добу). Недостатня кількість діючих очисних споруджень, низька ефективність їхньої експлуатації приводять до того, що значна частина неочищених або недостатньо очищених стічних вод надходить у природні поверхневі й підземні джерела.

Основною причиною виснаження й забруднення природних джерел є невиправдано марнотратне їхнє використання як для хазяйновито побутових, так і для промислових потреб.

Проблема забруднення водних ресурсів збільшується тим, що в промислових регіонах (м. Харків, Донецьк, Київ, Запоріжжя й ін.) на очисні спорудження систем комунального господарства скидаються промислові стоки гальванічних виробництв, що містять іони важких металів.

У технології підготовки води для комунального водопостачання фільтрування через зернисті завантаження є визначальним процесом, як по технологічним, так і по економічних параметрах.

У зв'язку зі зростанням обсягів водоспоживання, підвищенням вимог до якості очищення, необхідністю зниження експлуатаційних витрат виникла проблема пошуку й освоєння нових ефективних і промислово доступних фільтруючих матеріалів. Як такий матеріал було запропоноване використання антрацит-фільтрату, виробленого НТФ “Полістік”.

Обмежені запаси великого кварцового піску й економічна недоцільність його транспортування на більші відстані; малі втрати напору й значна енергоємність технології одержання штучних матеріалів викликали підвищений інтерес до застосування фільтруючого завантаження антрациту.

У ході роботи проведений розрахунок економічної ефективності антрациту в порівнянні із кварцовим піском. Проведено порівняльний аналіз ефективності антрацит-фільтрату й кварцового піску, як завантажувальних матеріалів, і визначений науково-технічний ефект антрацит-фільтрату.

1. Поняття інновації

Методологічні засади управління інноваціями ґрунтуються на теорії інновацій.

Інновація і інноваційний процес є двома найважливішими поняттями в теорії інновацій.

Термін інновація походить від латинського слова іnnoуаге, що означає "поновлюватися" або "змінюватися». У відомому тлумачному англійському словнику термін "інновація" трактується як "...нова ідея або метод, що впроваджується на етапі виготовлення чогось..."[44, стор.32]. Згідно з Оксфордським Англійським Словником (ОЕО) (1989, ст. 997-998) загальне поняття "введення новинок" та "представлення чогось нового" беруть свій початок ще у шістнадцятому столітті. Поняття інновації використовувалось також в контексті "політичної революції, повстання чи бунту", проте таке трактування категорії не використовується починаючи з вісімнадцятого століття. ОЕО розглядає визначення інновації з точки зору "комерційного використання", а саме, "діяльність пов'язана із представленням нового товару на ринку; товар, який щойно з'явився на ринку". Отже, поняття інновації безпосередньо пов'язане з поняттям зміни, нового, реформи або ідеї, що розглядається як нова. У світовій практиці існує біля сотні різних визначень терміну "інновація".

В ширшому розумінні, інновація стосується не лише виробників чи розповсюджувачів товарів та послуг, які працюють в комерційному секторі. Організації всіх трьох рівнів влади, а саме: законодавчої, виконавчої і судового права, а також організації освіти, охорони здоров'я і всіх галузей некомерційного сектору також повинні здійснювати нововведення, щоб йти на зустріч умовам, що змінюються, і навіть передбачувати їх.

Деякі автори розглядають інновацію як загальний процес, який не обов'язково базується на науці, технології чи винаході. Нова ідея, впроваджена в комерційну діяльність, не обов'язково повинна бути технологічною, щоб мати соціальну та економічну цінність. За характером інновація може бути також організаційною та соціальною. Наприклад, інновації дев'ятнадцятого століття, пов'язані з газетою масового тиражу та платою у кредит, суттєво вплинули на розвиток суспільства. В останній декаді двадцятого століття зміни, які спостерігались в американському суспільстві, були також спричинені інноваціями. Інновації можуть мати місце серед товарів, процесів чи послуг, а також в теоріях управління та діях, завдяки яким всі три контролюються в організаціях та розповсюджуються на ринках. В організаціях, як і, в загальному, в суспільстві, інновації повинні бути ясно сформульовані своїми засновниками і описані таким чином, щоб інші змогли зрозуміти і підтримати їх. З іншої сторони, лише поширені по всій організації та суспільству інновації можуть здійснювати значний вплив. Очевидно, що важливим аспектом інновації є зв'язок, завдяки і кому передається інформація про потенційні та запропоновані інновації.

В сучасному розумінні на сьогоднішній день, поняття інновація охоплює не лише нові товари, але й інші досягнення. Тому, інновація - це також зміна в процесах, таким чином старі товари виготовляються новими способами. Новинки, спричинені інноваціями, можуть мати місце в сфері послуг чи в системах управління та маркетингу, завдяки яким товари та послуги створюються та розповсюджуються.

Спираючись на класичну теорію інновації, український і вчений Ю.М.Бажал стверджує: "Інновація як економічна категорія, це не просто поняття, що означає будь-яке нововведення,а нова функція виробництва. Це - зміна технології виробництва, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація становить стрибок від старої виробничої функції до нової, але не кожне нововведення, нове виробництво є інновацією" [2]. Тобто наступною важливою ознакою інновації є її науково-технічна новизна і здатність до виробничого застосування. Ю.Бажал слушно акцентує увагу на здатності інновації матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва.

Відповідно до міжнародних стандартів, які викладені у Керівництві Фраскаті П. «пропонована стандартна практика для обстежень досліджень і експериментальних розробок» редакції від 1993 року, а також у "Методиці збирання даних щодо технологічних інновацій", прийнятих у 1992 році в Осло, існує наступне трактування терміну "інновація" : "інновація - це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході соціальних послуг [64, стор. 30-31]. Орієнтуючись саме на статичний аспект терміну "інновація", вищенаведена дефініція відокремлює продуктові та процесні інновації.

Перша українська економічна енциклопедія пропонує розглядати інновацію як '. новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія здобувають переваги над конкурентами..." [21, стор. 656].

Отже, узагальнюючи можна стверджувати, що термін "інновація" може трактуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають потенціал реалізації та дифузії (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва, комерціалізація та поширення нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Інновація - це використання нових для організації ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управління, якими оперує організація.

Незважаючи на різні підходи у трактування терміну "інновація", всі визначення об'єднує думка, що інновації пов'язані з якісними змінами в економічному процесі, спрямованому на динамічні шляхи зростання.

Термін "інновація" може використовуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи {статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва та комерціалізація нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Для інновації притаманні наступні основні ознаки:

1. науково-технічна новизна;

2. здатність інновації до матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва;

3. здатність до комерціалізації самої інновації і/або результатів її впровадження. Результат науково-технічної діяльності (новація) перетворюється на інновацію з моменту використання на ринку. Багато новацій можуть бути не придатними до впровадження на ринку і тому не мати комерційної привабливості, такі новації не можна вважати інноваціями

Розглянемо основні підходи щодо віднесення „новий товар" до категорії „інновація" чи „нововведення". Ці підходи можуть бути орієнтовані на підприємство; орієнтовані на товар; орієнтовані на ринок; а також орієнтовані на споживача. Підхід, орієнтований на підприємство, визначає новизну товару як перспективу для компанії, що виробляє цей товар, чи просуває його на ринок. Якщо товар є новим саме для цього підприємства, то воно визначає його для себе як „товар-новинку". Але це визначення оминає той факт, чи дійсно цей товар новий для ринку (тобто для конкурентів або споживачів). Слідуючи такому трактуванню, вже існуючі аналогічні товари (або модифіковані) також мають вважатися новими. Не дивлячись нате, що це визначення корисне для виявлення впливу нового товару на підприємство, воно не є достатньо корисним у випадку, коли за мету ставиться усвідомлення того, як споживач сприймає новий товар.

Підхід, орієнтований на товар, або так званий „товарно-орієнтований підхід" зосереджений на якостях, притаманних самому товару та такому виливу, який ці якості можуть справити на покупця, застосовуючи при цьому „ споживчі моделі". Система товарної орієнтації розглядає міру того, на скільки новий товар може змінювати встановлені моделі поведінки споживачів. На основі цього виділяють три типи товарних нововведень:

1.нововведення тривалого сприйняття мас найменший руйнуючий вплив на встановлені моделі. Надається перевага дещо модифікованому товару, а не кардинально новому (наприклад, нові моделі автомобілів, низькокалорійні йогурти);

2.динамічно тривале нововведення - дещо більше „підривне", ніж тривале, але воно ще не змінює загальноприйняті моделі поведінки. Сюди може включатись створення нового товару і спрощений варіант вже існуючого (наприклад, 8- мм. камери, компакт-диски, ручки з чорнилом, що стирається);

3. радикальне нововведення вимушує споживачів прийняти нові моделі поведінки, наприклад, домашні комп'ютери, відеомагнітофони).

Наступне товару - орієнтоване визначення пропонує вимірювати „новизну" товару тим, наскільки його характеристики можуть задовольниш споживача. Так, чим більше споживач стримує задоволення, тим вищу ланку займає продукт у шкалі новизни. Такий підхід веде до кваліфікації продуктів на:

- псевдо інновації;

- товари незначної новизни;

- товари справжньої новизни.

Товари справжньої новизни мають характеристики, що задовольняють споживача і істотно відрізняються від характеристик старого товару. Прикладами нових товарів, що мають достатньо „новизни", щоб вважатися справжньо новими, є: факси, мобільні телефони.

Ринково-орієнтований підхід, визначає новизну продукту відповідно ставлення до нього споживача. Два визначення товарів ринкової новизни часто застосовують у вивченні споживчої новизни такі твердження:

1. товар вважається новим, якщо він був пропонований на невеликій (фіксованій) частині ринку;

2. товар вважається новим, якщо він пробув на ринку порівняно невеликий проміжок часу.

Обидва цих ринково-орієнтованих визначення суб'єктивні, тому що дослідникові самому доводиться встановлювати ступінь «збутового проникнення» поза ринком, який визначає товар як новий (наприклад, перші 5% потенціального ринку для використання нового продукту), або як довго товар може проіснувати на ринку та вважатися новим (наприклад, перші 3 місяці існування товару).

Споживно-орієнтований підхід. Попри те, що всі три визначення є дуже корисними для дослідників споживчої поведінки, зокрема в області впровадження нововведень, деякі знавці вважають споживчо-орієнтоване визначення найбільш прийнятним для визначення нововведення. За цим визначенням, «новий» товар - це будь-який товар, який споживач вважає новим. Іншими словами, новизна базується на прийнятті споживачем продукту більш ніж на товарних характеристиках чи ринковому стані.

Отже, для успішного управління інноваційними процесами необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію. Перш за все, доцільно розрізняти псевдо інновації. тобто несуттєві видозмінення в продуктах і технологічних процесах. По-друге, інновацією є лише те нововведення, що задовольняє певну суспільну потребу і, відповідно, має споживчу вартість і є об'єктом інтелектуальної власності. Новизна інновації оцінюється за технологічними параметрами, а також стосовно ринкових позицій. З врахуванням цього існує багато підходів до класифікації інновацій.

1.1 Класифікація інновацій

Аналізуючи існуючі відомі класифікації інновацій, приходимо до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційною ознакою і виконує певне цільове навантаження. Проведена систематизація існуючих класифікацій інновацій (див. табл. 1.1), з однієї сторони, дозволяє встанови узалежненість кожної з них від змісту задач, а з другої сторони - дозволяє вважати, що певна класифікація найбільш придатна стосовно певного ріння економічного розвитку суспільства.

Таблиця 1.1 Систематизація існуючих класифікацій інновацій

Ознаки класифікації	Види інновацій
1. Рівень новизни інновації	1.1 Радикальні (впровадження відкриттів, винаходів, патентів). 1.2. Ординарні (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції)
2.Стадія впровадження інновацій (етап НТІ1): - наукові - технічні - технологічні - конструкторські - виробничі - інформаційні	2.1 Інновації. які впроваджуються на стадії стратегічного маркетингу. 2.2. Інновації, які впроваджуються на стадії НДДКР. 2 3 Організаційно-технологічна підготовка виробництва 2.4. Виробництво. 2.5. Маркетингова діяльність. 2.6.Сервіс, який здійснює виробник.
3.Масштаб новизни інновацій	З.1. Інновації, нові у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи). 3.2 Нові в країні. 3.3. Нові в галузі. 3.4. Нові для підприємства.
4. Галузь н/г, де впроваджується інновацій	4.1. Інновацій створені (впроваджені) у сфері науки. 4.2. у сфері освіти. 4.3 у соціальній сфері (культура, охорона здоров'я, мистецтво). 4.4. У матеріальному виробництві (промисловість, будівництво, с/г).
5.Сфера застосування інновації	5.1 Інновації для внутрішнього (в межах підприємства). 5.2. Інновації для продажу.
6.Частота застосування інновації	6.1. Разові 6.2. Ті, що повторюються (дифузія).
7.Форма інновації	7.1 Відкриття, винаходи, патенти. 7.2. Раціоналізаторські пропозиції 7.3. Ноу-хау. 7.4. Товарні знаки, торгові марки, емблеми. 7.5. Нові документи, які описують технологічні. виробничі, управлінські процеси, конструкції, структури. методи і т.д.
8.Вид ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації	8 1 Науково-технічний. 8.2. Соціальний. 8.3. Екологічний. 8.4. Економічний (комерційний). 8.5. Інтегральний.
9.Тип інновації(сфера застосування)	9.1. Технічні і технологічні, 9.2. Організаційні і економічні. 9.1 Суспільні (позавиробничі).

Кожна творча ідея організаційного розвитку може бути по-різному втілена в інноваційному процесі. Інновації можуть бути радикальними або частковими, в технічній чи управлінській сфері, можуть стосуватись продуктів або процесій.

Радикальні і часткові інновації. Враховуючи глибину запропонованих змін, інновації поділяють на радикальні (базові); комбінаторні (використання різних поєднань); часткові або модифікаційні (доповнюючі, покращуючі).

Радикальні інновації - це нові продукти чи технології, розроблені організацією, які повністю витісняють продукти і технології, які в даній галузі існували раніше. Часткові інновації - це нові продукти і процеси, що лише модифікують вже існуючі.

Фірми, що застосовують радикальні інновації, повністю змінюють природу конкуренції і взаємодію фірм в економічному середовищі (див. табл. 1.2). Фірми, які впроваджують часткові інновації, не здійснюють фундаментальних змін.

Багато радикальних інновацій були представлені організаціями протягом останніх кількох років.

Наприклад, у галузі звукозапису на заміну платівкам прийшли компакт-диски. В той час, коли радикальні інновації, такі як зазначались вище, відразу звертають на себе увагу, часткові, можливо й не такі подібні, є набагато численнішими. Одним з прикладів є джип фірми Форд. Одночасно декілька компаній виготовляли аналогічну продукцію, Форд же застосував досконале поєднання дизайну і технічних характеристик, що призвело до зростання попиту на спортивні джипи.

Технічні і організаційно-управлінські інновації. Технічні інновації - це зміна зовнішнього вигляду і споживчих характеристик товарів чи послуг, або ж технологічних процесів їх виробництва. Багато найважливіших інновацій протягом останніх п'ятдесяти років були технічними. Наприклад, поступове витіснення вакуумної лампи транзистором, транзистора інтегральними схемами, а останніх - мікрочіпом, що суттєво підвищило потужність, простоту використання, швидкість операцій багатьох електронних приладів. Проте організації запроваджують не лише технічні інновації. Організаційно-управлінські інновації - це зміни в процесі правління, протягом якого продукти і послуги задумуються, виробляються і постачаються споживачам. Управлінські зміни безпосередньо не впливають на зовнішній вигляд чи спосіб виробництва продуктів чи послуг.

Інновації щодо продуктів і процесів. Мабуть, двома найважливішими видами технічних інновацій є інноваційні продукти й інноваційні процеси. Залежно від технологічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесні. Продуктові інновації охоплюють застосування нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих принципово нових продуктів. До процесних інновацій відносять нові методи організації виробництва і збуту (нові технології), а також інновації, пов'язані зі створенням нових організаційних структур в межах підприємства або її трансформацією (реінжинірингом).

Продуктові інновації є змінами зовнішнього вигляду та споживчих характеристик існуючих продуктів чи послуг, або створення цілком нових продуктів чи послуг. Інновації щодо процесів - це зміни у способі виробництва, створення та збуту товарів чи послуг. В той час, як управлінські інновації впливають на всю діяльність організації, інновації в сфері процесів особисто впливають лише на виробничий процес.

Японські фірми зазнали успіху, в першу чергу, завдяки інноваціям у сфері процесів. Коли на початку 1960-х японські компанії, такі як Канон і Нікон почали виробляти фотоапарати, на ринку фотоапаратів з об'єктивом 35мм лідирували фірми Німеччини та інших європейських країн. Хоча спочатку японці не могли досягти успіху, вони продовжували здійснювати інвестиції в технологічні процеси, в першу чергу підвищуючи якість і зменшуючи витрати виробництва. На сьогодні японські фірми домінують на світовому ринку фотоапаратів з об'єктивом 35 мм, а німецькі компанії, не здатні витримати темп інноваційних процесів, борються за те, щоб зберегти свою частку ринку і рівень прибутковості.

За масштабом новизни стосовно ринку інновації поділяються на інновації світової новизни (трансконтинентальні); нові в країні (транснаціональні); нові в регіоні (регіональні); нові в галузі (галузеві); нові для підприємства.

За ознакою "місце в системі "(на підприємстві) можна відокремити:

- інновації на вході підприємства (тобто зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, інформації тощо);

- інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація тощо);

- інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної). Враховуючи ефект, який отримується внаслідок впровадження інновацій в життя, останні поділяються на інновації з науково-технічним, соціальним, екологічним, економічним (комерційним) та/або інтегральним ефектами.

Класифікація інновацій за рівнем мільтиплікативності.

Враховуючи здатність інновацій до мультиплікації, можна відокремити чотири типи інноваційних рішень, а саме:

1) інновації у виробі (продуктові інновації), які сприяють виникненню нових галузей і змінюють структуру економіки;

2) інновації у виробі, які не спричиняють виникнення нових галузей і не змінюють структуру економіки;

3) інновації у виробничих процесах (технологічні інновації), які можуть бути використані у всіх існуючих галузях;

4) інновації у виробничих процесах, які можуть бути використані у деяких галузях, зазвичай в традиційних.

Прикладами інновацій першого типу або таких, які сприяють виникненню нових галузей і змінюють структуру промисловості, можуть бути автомобіль, літак, синтетичні волокна, комп'ютер. Всі інноваційні рішення такого типу ініціюють виникнення нових галузей та нових ринків, і можуть бути віднесені до макроінновацій.

Інноваційні рішення другого типу здійснюються у вже існуючих галузях як відповідь на виникаючі суспільні потреби, або у випадку насичення ринку існуючими дотепер рішеннями. З точки зору теорії життєвого циклу товару, мова йде про фазу насичення, яка обумовлює необхідність запровадження заходів для подовження циклу шляхом впровадження нових рішень. Прикладом таких рішень може бути галузь електротехніки та електроніки (наприклад, радіотелевізійна), якій притаманне постійне вдосконалення виробів, що виконують відомі функції, водночас, виконання цих функцій нерідко відбувається на якісно новому рівні. Інноваційна діяльність такого типу не ініціює появу нових галузей промисловості.

Третій тип утворюють технологічні інновації. Вони дають можливість отримувати зростання продуктивності факторів виробництва та/або зниження виробничих витрат на одиницю продукції.

До інновацій останньої категорії запропонованого поділу можна віднести інновації в процесах традиційних галузей, таких як деякі галузі хімії (неорганічна хімія, нафтохімія). Оскільки в цих галузях не відбувається радикальних змін у виробі, нові рішення відрізняються покращанням існуючих виробів шляхом вдосконалення існуючих виробничих процесів.

Враховуючи, що в галузі приладобудування при використанні хімічних (біохімічних) процесів відбувається певне поєднання процесів і продуктів, необхідно додати, що кожен новий виріб потребує нової технології для його виробництва. Водночас, у багатьох найновіших технологіях (біотехнології. атомні технології) нова технологія може створювати новий продукт.

Найдинамічнішим типом інновації є інновації першої групи, які мають найбільший вплив на реструктуризацію цілої галузі. Здатність до такого типу інновацій, подібно як і до всіх решта типів, в значній мірі залежить від економічної ситуації в країні. Іншими словами, залежно від макроекономічних факторів домінують різні типи інновацій. Теоретично базові продуктові інновації, які ініціюють нові галузі, можуть виникати в умовах економічної кризи (стагнації), однак належить відзначити, що здатність до такого типу інновацій спостерігається активніше у фазі економічного пожвавлення, якій притаманне формування інноваційного клімату. На нашу думку, ця здатність буде проявлятись і у фазі сильної кон'юнктури (буму), хоча важко заперечити твердженню, що якщо у попередній фазі з'явились радикальні інновації, то в подальшому потреба в них буде менш необхідною. У фазі кон'юнктури більший попит буде відчуватись на технологічні інновації в традиційних галузях. Доки на ринку не виникне нова потреба у виробах нової генерації, доти погреба у нових радикальних рішеннях не буде актуальною [ 86, стор. 64. ]

Технологічні інновації в існуючих галузях можуть активно з'являтись у фазі кризи, оскільки саме на етапі макроекономічної стагнації найактуальнішими є проблеми запровадження технологічної модернізації задля зниження виробничих коштів. У фазі кон'юнктури технологічні інновації є надзвичайно важливими у зв'язку з проблемою високих виробничих витрат та необхідністю субституції живої праці працею уречевленою. В табл. 1.2 представлені можливі варіанти схильності до інновацій залежно від економічної ситуації на макрорівні.

Таблиця 1.2 Схильність до інновацій в залежності від економічної ситуації

Тип інновації	Економічна ситуація
	криза (стагнація)	пожвавлення	кон'юнктура (бум)	спад
Продуктові інновації базового характеру (нові галузі)	х	хххх	хх	х
Продуктові інновації в існуючих галузях	ххх	ххх	х	х
Технологічні інновації	ххх	х	хх	хх
Технологічні інновації в традиційних галузях	х	хх	ххх	хх

Позначення: х - мала схильність, хх - істотна схильність, ххх - висока схильність

Класифікація інновацій з точки зору підприємства (кон'юнктурна класифікація).

Необхідно відзначити, що не інновації в технологічних процесах, які безперечно покращують рівень якості товару, ініціюють появу нових галузей, а саме продуктові інновації. Ось чому, розглядаючи класифікацію інновацій на рівні підприємства, сконцентруємо увагу саме на продуктових інноваціях.

Важливим аспектом класифікації є визначення, в якій мірі новий товар є новим для виробника, а в якій - для споживача.

З точки зору виробника, інновацією є використання вперше певного технічного рішення. Рівень новизни у цьому випадку може бути оцінений шляхом експертних оцінок за допомогою групи представників виробників або інших незалежних експертів. Більш об'єктивні результати можна досягти, оцінюючи частку нових складових, які використані при технічному рішенні вперше.

З позиції споживача, продуктова інновація - це товар, який має нову споживчу вартість в очах споживачів. Рівень новизни в цьому випадку можна оцінити шляхом опитування потенційних споживачі» або групи незалежних експертів.

Можна припустити, що деякі товари, визнані виробником за інновації не будуть оцінені споживачем як товари з новою споживчою вартістю. І навпаки - технічне рішення, яке придасть виробу нових важливих властивостей і тому буде розглядатись споживачами як інновація, не вимагатиме від виробника нових інноваційних підходів і тому виробником не розглядатиметься як інновація. Такі припущення дають підстави до запровадження класифікації продуктових інновацій на чотири групи, а саме:

1) часткові інновації, які передбачають проведення модернізації без змін основних конструкцій і не змінюють споживчу вартість виробу;

2) часткові інновації, які передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу;

3) часткові інновації, які передбачають зміни у споживчих властивостях виробу;

4) радикальні (базові) інновації, фізичні характеристики та характеристики сприйняття яких описуються новими термінами.

Перші три типи інновації мають частковий характер різного рівня новизни. Останній, четвертий тип представляє радикальні інновації, які вносять якісні зміни у людську діяльність. Кожне з представлених рішень може по різному розглядатись виробником і споживачем. Виробник розглядатиме ті параметри виробу, які вміщують елементи новизни з точки зору технічного розвитку, в свою чергу споживач оцінюватиме цей виріб через новизну його споживчої вартості. В деяких випадках оцінки виробника і споживача можуть співпадати, в інших - не співпадати. Графічне зображення класифікації інновацій під кутом зору виробника і споживача показано на рисунку 1.1.

Рівень новизни	З позиції	виробника
Низький	1	2	З точки зору
Високий	3	4	споживача
	Низький	Високий

Рис. 1.1 Типи продуктових інновацій і їх оцінка з позиції виробника і споживача

Ліве верхнє поле матриці (1) вміщує в собі часткові інновації, які передбачають модифікацію виробу без істотних змін у його конструкції. В певній мірі, цим можна стверджував про «косметичні зміни» у виробі. За оцінками західних експертів, більшість інновацій можна віднести саме до цієї категорії |96, с. 67). Товари, що відповідають першому тину інновацій, наближені до існуючих виробів і виконують подібні функції. Використовуючи термін західних економістів, такі рішення можна назвати традиційними, адже вони не потребують від споживачів змін у споживчій поведінці.

Другий тип інновації (верхнє праве поле матриці) характеризується певним рівнем новизни для галузі, до якої відноситься підприємство-виробник Ця новизна полягає, в першу чергу, у змінах фізичних характеристик товару, проте характеристики сприйняття споживачем залишаються без змін. Вони забезпечують вдосконалення існуючих практичних засобів для швидкого задоволення поточних змін. З точки зору виробника, новий товар може вимагати нового технічного рішення, проте споживач цього не відчуває, оцінюючи лише його споживчі вартості, які в свою чергу не змінені. Витрати на такий тип продуктових інновацій можуть бути значними, а гарантії повернення вкладених коштів є невеликі.

До третьої групи (ліве нижнє поле на рис. 1.1) належить піднести інновації, за яких змінені характеристики сприйняття, завдяки чому споживач оцінює ці товари як нові. Інновації такого типу не передбачають нових конструктивних рішень, бо з технічної точки зору використовують все те, що вже відоме. Це досягається різними шляхами:

I. За допомогою маркетингового або логістичного "ноу-хау", зокрема:

- новим позиціонуванням виробу на існуючому сегменті ринку;

- представленням товару на новий сегмент ринку;

- наданням товару додаткових логістичних властивостей;

II. За допомогою застосування у виробничому процесі нових, для цієї галузі, але які використовують в інших галузях або призабутих технологічних рішень.

З точки зору виробника така інновація має низьку оцінку ступені технічної новизни, водночас, для споживача ця оцінка може бути значно вищою. Істотною ознакою такого типу інновацій є той факт, що вони, зазвичай, не вимагають радикальних технічних змін, але в свою чергу, можуть вимагати таких змін на ринку. З економічної точки зору, такі інновації можуть бути надзвичайно ефективні, адже не вимагають значних коштів на проведення НДДКР, натомість можуть здійснити суттєвий вплив на обсяги продаж.

У правом нижньому полі матриці (4) розташовані радикальні інновації, які представляють на ринок принципово нові товари на світовому ринку (наприклад, поява на світовому ринку комп'ютера). Обидві сторони: і виробник, і споживач, усвідомлюють та високо оцінюють новизну інновації. Радикальні інновації відтворюють процес змін в техніці, вимагають змін у поведінці як споживачів, так і продуцентів одночасно. Інновації такого типу вимагають суттєвих коштів на проведення НДДКР, супроводжуються значним рівнем ризику, а в разі комерційного успіху - отриманням прибутків та понадприбутків.

Здійснюючи інноваційну діяльність, підприємство орієнтується на досягнення різних цілей, найпоширеніші з яких такі:

- зростання обсягів продаж;

- отримання конкурентних переваг;

- завоювання нових ринків або певних сегментів;

- зниження виробничих витрат;

- зростання продуктивності праці тощо.

Користь, яку може отримати підприємство внаслідок впровадження інноваційної діяльності, диференціація залежно від типу використання інновацій (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Вплив найважливіших типів інновацій на основні показники економічної діяльності промислового підприємства

Тип інновацій	Вплив на:
	Захоплення ринку	Обсяг продаж	Рівень витрат на НДДКР	Темпи повернення інвестицій	Отримання конкурентних переваг
Часткові інновації, які передбачають модифікацію виробу	Низький	Середній	Низький	Середній	Середній
Часткові інновації, які передбачають конструктивні зміни	Низький	Низький	Значний	Низький	Середній
Інновації, які полягають у зміні споживчих	Середній	Середній	Середній	Значний	Значний
Радикальні інновації	Значний	Значний	Значний	Середній	значний

Часткові інновації, які передбачають лише модифікацію виробу, не можуть характеризуватись високим рівнем економічної ефективності, а це не означає, що не має сенсу запроваджувати інновації такого типу. Якщо взяти до уваги масштаби виробництва продукції, то можна стверджувати, що навіть при незначній її рентабельності виробництво у великих масштабах може принести суттєві прибутки. Використання такого типу інновацій доцільне в наступних випадках:

- за умови зниження інтересу до існуючої продукції на

- ринку;

- якщо перший вихід з інновацією не був прийнятим на ринку за певних причин, то можна спробувати поправити ситуацію, запроваджуючи модернізацію нововведення:

- коли використовується політика втримання лояльних споживачів шляхом постійного оновлення продукції.

Найменш привабливими можна назвати інновації, які передбачають конструктивні зміни, то, зазвичай, є істотним для продуцента і непомітним для споживача. Такі інновації характеризуються високим рівнем капіталомісткості і низькою економічною ефективністю.

Інновації, які полягають у зміні споживчих властивостей виробу, можуть сприяти отриманню стійких конкурентних переваг, активізації продаж та захопленню нових ринків. Витрати на реалізацію такого типу інновацій є відносно не великі,а термін окупності вкладених інвестицій - низький.

Радикальні інновації дають можливість отримати конкурентні переваги "вищого рангу", більшого охоплення ринку та збільшення обсягів продаж. Водночас, вихід на ринок радикальної інновації супроводжується значним рівнем ризику. Витрати на реалізацію інновацій такого типу є значними, що пояснюється необхідністю проведення довготермінових НДДКР. окупність яких, у разі успіху нововведення, може бути швидкою. Дослідження деяких вчених вказують на те, що при успішній інноваційній діяльності (мова йде про радикальні інновації) темпи повернення інвестицій збільшуються із зростанням їх обсягів [80, стор. 72]. Інновації такого типу створюють основу для майбутніх нових інноваційних рішень, в тому числі для інновацій трьох попередніх типів, отже, значно підвищують технічний потенціал підприємства.

Подана класифікація інновацій вимагає дослідження ланок причинно-наслідкових зв'язків в ланцюгу «виробник - споживач» 3 цією метою викладено економічну інтерпретацію складових змін, викликаних впровадженням інновацій.

1.2 Організаційні форми інноваційної діяльності

В умовах формування ринкових відносин і розвитку та встановлення приватної форми власності виникають питання ефективної організації розмірів і форм підприємства. Які ж підприємства та їх організаційні форми дозволяють здійснювати інноваційне підприємництво і активізувати його? Нововведення відсутні, проте необхідно досягти, щоб вони були. За кожним успішним нововведенням стоять конкретні виконавці, організаційні структури.

Сьогодні світова статистика показує, що в результаті викликаних інноваційними процесами змін все більшу роль став відігравати малий бізнес, який спеціалізується на різних стадіях інноваційного циклу. Малі підприємства, створюючи нові робочі місця, що дуже важливо для України у зв'язку з високим рівнем безробіття, відіграють істотну роль в економіці будь-якої країни. Потрібно відмітити, що малий інноваційний бізнес в різних своїх формах існував з моменту появи монополії в економіці. Виділяють три етапи в розвитку малих форм підприємницької діяльності, зокрема інноваційного бізнесу:

1-й етап пов'язаний з формуванням монопольної структури економіки (концентрація виробництва), одночасно появилися малі підприємства, які прагнули не конкурувати з монополією, а співпрацювати з нею в рамках субпідрядних відносин;

2-й етап характеризується ростом ефективності малих підприємств, зумовлений прогресом в техніці і технологіях. Для великих корпорацій вигідніше використовувати досягнення НТП і підприємницьку активність малих інноваційних компаній, ніж поглинати їх;

3-й етап характеризується розвитком індустрії, інформації, технології, що зумовило ріст пріоритетів інтелектуальної власності, дезінтеграцію великих корпорацій і бурхливий ріст малого інтеграційного бізнесу.

Дискусія щодо виявлення оптимального співвідношення між розміром фірми і інноваційною активністю існує дві позиції, основна сутність яких полягає у протиставленні малих форм (досконала конкуренція) і монополії. З одного боку, умови конкуренції стимулюють фірми до пошуку нововведень. При монополії цей стимул має менший вплив, тому рівень інноваційної активності знаходиться в оберненій залежної від ступеня монополізації.

З іншого боку, оскільки діяльність супроводжується високим ризиком, то стимулом до нововведень є можливість одержаним монопольного прибутку, отже, інноваційна діяльність прямо пропорційна ступеня монополізації економіки. Р.Маркхем синтезував ці напрямки:,, До певного розміру інноваційна діяльність зростає швидшими темпами, ніж сам розмір фірми. У великих фірмах ця діяльність не росте і може навіть скорочуватись".

В сучасній економіці таке абстрактне порівняння недостатнє. Для інноваційного процесу можуть використовуватись як великі, так і малі фірми, необхідно лише відзначити, на яких стадіях інноваційного циклу які форми є ефективнішими.

Вища ланка управління, без сумніву, відіграє вирішальну роль у створенні організаційних мов, які сприяють інноваціям. Якщо дослідник сам входить до складу керівництва, ця умова виконується природнім шляхом. Ось чому багато дрібних фірм успішно розробляють та впроваджують нововведення, успішніше ніж їх конкуренти. Водночас, власне, великі компанії витрачають і кошти на розвиток техніки і, власне, вони в силу більш складної організаційної структури потребують створення і свідомого планування клімату, при якому інноваційна діяльність мала би результати.

Таким чином, дослідження інноваційної активності дозволяє стверджувати наступне:

- менш (формальна організаційна структура дає більший простір для індивідуальної ініціативи;

- інновація необхідна для виживання (великі фірми лише утримують позиції);

- вимагається сильна внутрішня мотивація;

- широкий профіль робітників забезпечує потенційний простір для оригінальних інноваційних ідей.

На сучасному етапі, розвиток малого підприємництва пояснюється наступними факторами:

1. технологічний аспект: впровадження у всі сфери економіки мікрообчислювальної техніки, яка не вимагає значних виробничих площ та стартових інвестицій;

2. управлінський аспект: гнучкість і адаптивність малих фірм у зв'язку з невеликою чисельністю працівників до вимог ринку і досягнень НТП;

3. психологічний аспект: підвищення інтелектуального рівня наукових працівників і їх бажання довільної творчості;

4. економічний аспект: більш висока (до 2 разів) ефективність кінцевих результатів інноваційної діяльності та більш швидкою віддачею інвестицій у порівнянні з в великими компаніями.

Ці фактори сприяють активному функціонуванню малих підприємств на вітчизняному ринку. Водночас, існують і фактори, що стримують ріст їх кількості.

1. Правовий та фінансовий аспект:

- відсутність суттєвих пільг у податковому чинному законодавстві;

- відсутність підтримки фінансування ризикового венчурного бізнесу.

2. Великий ризик у зв'язку з малою (або навіть одиничною) номенклатурою продукції.

3. Відсутність необхідного виробничого потенціалу; слабка захищеність фірми.

Ці фактори змушують малі інноваційні підприємства закриватись, розширятись, або об'єднуватись у великі сучасні інноваційні структури.

1.3 Очищення води фільтруванням

Процес очищення води фільтруванням полягає в її пропуску через пористе середовище, на поверхні або в порах якої при цьому відбувається нагромадження часток забруднень, що витягають із очищеної води.

Залежно від якості очищеної води, до необхідного рівня її посвітління й продуктивності установок застосовують фільтри з різним пристроєм пористого фільтруючого середовища.

У фільтрах із зернистим завантаженням як фільтруюче середовище використають шар із зерен різних матеріалів. Як фільтруюче завантаження застосовуються найрізноманітніші природні й штучні матеріали: кварцовий пісок, дроблений антрацит, дроблений керамзит і т.п.

Сітчасті фільтри, у яких як фільтруючий шар використовують сітки із дрібними отворами для затримки зважених часток, що перебувають у воді. Застосовуються різноманітні по конструктивному оформленню сітчасті фільтри, у яких використовуються металеві сітки, тканина, склотканина сітки із синтетичних матеріалів і т.п.

Намивні фільтри, у яких фільтруюче середовище утвориться зі спеціальних порошків, що вводять в очищає воду, що, і, що накопичуються на каркасі фільтра. Як фільтруючі порошки застосовують діатоміт, перліт, деревне борошно, кізельгур та ін.; каркас може бути виконаний із сітки (наприклад, металевої) або з об'ємних пористих елементів (наприклад, з пористої кераміки) [5 ]

Домінуюче поширення в комунальному водопостачанні одержали фільтрувальні спорудження й пристрої із зернистими завантаженнями

У загальному виді схема пристрою фільтра із зернистим фільтруючим середовищем представлене на малюнку 1.1.

Типи фільтруючих споруджень

На станціях водо підготовки найбільше поширення одержали фільтри із зернистим завантаженням класифікований по наступним основним ознакам:

- по швидкості фільтрування - повільні (0,1-0,2 м/г), швидкі (5-16 м/г) і надшвидкісні (25-100 м/г);

- по робочому тиску - відкриті (безнапірні) і напірні;

- по величині фільтруючого матеріалу - дрібнозернисті, середньозернисті грубозернисті;

- по числу фільтруючих шарів - одношарові, двошарові й багатошарові.

Дана класифікація представлена на малюнку 1.2.

Домінуюче поширення зернистих фільтрів у комунальному водопостачанні обумовлено наступними їхніми достоїнствами:

відносною простотою регенерації фільтруючого шару із зернистих матеріалів;

меншим, у порівнянні з іншими типами фільтрів, тиском, необхідним для фільтрації води через зернисте завантаження при одночасному досягненні необхідного ступеня очищення води;

можливістю очищення більших кількостей води.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Класифікація фільтрів із зернистим завантаженням

Повільні фільтри

Швидкість фільтрування в повільних фільтрах 0,1-0,2 м/г.

Повільні фільтри являють собою більші басейни, які залежно від кліматичних умов виконуються відкритими або закритими. У нижній частині цих фільтрів розташовується дренажна система для збору профільтрованої води. Над дренажною системою укладається кілька підтримуючих шарів, виконаних із щебенів, гальки або гравію. Фільтруючий шар виконується із промитого кварцового піску або дробленого антрациту величиною фракцій 0,3-1 мм.

Регенерація повільних фільтрів здійснюється зняттям верхнього шару піску або антрациту шляхом механічного (або гідравлічного) розпушування плівки й змиву забруднень горизонтальним потоком води. Ця досить трудомістка операція займає багато часу.

Основними недоліками, через які обмежується застосування повільних фільтрів, є необхідність (внаслідок низької швидкості фільтрації) відчуження більших земельних площ і висока вартість будівельних робіт.

У цей час повільні фільтри застосовуються тільки для водопостачання невеликих об'єктів.

Швидкі фільтри

Швидкість фільтрування у швидких фільтрах становить 5-16 м/г.

Швидкі фільтри являють собою прямокутні (у плані) залізобетонні резервуари, площею 100-120 м² з підтримуючим шаром гравію. Неодмінною умовою успішної роботи швидких фільтрів є обов'язкова коагуляційна обробка води перед її фільтруванням.

Швидкі фільтри можуть виконуватися як відкритими, так і в напірному варіанті. Максимальна втрата напору у фільтруючому завантаженні відкритих швидких фільтрів приймається рівною 3-3,5 м, а в напірних фільтрах 6-8 м. У відкритих фільтра для забезпечення необхідної питомої продуктивності споруджень розрахункова висота шаруючи над поверхнею завантаження повинна бути не менш 2 м.

Регенерація завантаження швидких фільтрів роблять зворотним промиванням водою або водою з повітрям.

Фільтри АКГ

До швидких фільтрів ставляться двупоточні фільтри, розроблені в Академії комунального господарства ім. К.Д.Памфілова й одержали назву фільтрів АКГ. Швидкість фільтрації для фільтрів АКГ 12-15 м/г.

Сутність роботи фільтрів полягає в поділі потоку освітлюючої води на дві частини, одна з яких направляється у верхню частину фільтра й фільтрується зверху вниз, а інша - подається в нижню частину фільтруючого шару й фільтрується через нього знизу нагору. Таким чином, у фільтрі АКГ відбувається одночасне фільтрування зверху вниз, як у швидких фільтрах, і знизу нагору, що дозволяє істотно підвищити брудоємкість завантаження й підвищити швидкість фільтрування до 12-15 м/г без погіршення якості фільтрату. Від очищеної води на фільтрах АКГ здійснюється за допомогою середнього дренажу, розташованого в товщі фільтруючого шару.

Фільтри АКГ не знайшли широкого застосування через складність виготовлення дренажної системи, розташованої в товщі фільтруючого завантаження, а також ускладнення експлуатації фільтра через необхідність мати додаткову операційну засувку для подачі через середній дренаж додаткової промивної витрати води.

Контактні освітлювачі

До швидких фільтрувальних споруджень відносяться контактні освітлювачі(ДО). Швидкість фільтрування не перевищує 6 м/г. Сутність роботи ДО полягає у використанні висхідного фільтрування й контактної коагуляції води в товщі фільтруючого завантаження, що дозволяє очищати воду з вихідним змістом зважених речовин до 150 мг/л.

У цей час використовуються контактні освітлювачі двох модифікацій ДО-1 і ДО-3.ДО-1 рекомендується застосовувати з безгравійним завантаженням без використання підтримуючих гравійних шарів для освітлення води з помірною мутністю й невеликим змістом планктонів. Промивання завантаження здійснюється водою. При підвищеній концентрації забруднень в воді, варто застосувати ДО-3 із гравійно-піщаним завантаженням і водоповітряним промиванням.

Водоповітряне промивання дає можливість збільшити висоту фільтруючого шару при одній і тій же висоті фільтрувальних споруджень і, таким чином, інтенсифікувати їхню роботу.

Контактні фільтри

Робота контактних фільтрів (КФ) як і контактних освітлювачів заснована на явищі контактної коагуляції, але на відміну від ДО вода в КФ фільтрується, як і у звичайних швидкісних фільтрах зверху вниз. Важливою перевагою КФ є можливість значного підвищення швидкості фільтрування до 20 м/г і вище з одночасним збільшенням корисної віддачі води у водогінну мережу в періоди максимального водоспоживання.

До недоліків КФ варто віднести необхідність пристрою безпосередньо над фільтруючим шаром розподільної системи для скорочення часу контакту коагулянту з водою. На практиці пристрій такої системи викликає серйозні труднощі. Ця обставина, а також необхідність пристрою для збільшення брудоємкості двох і тришарових завантажень, обмежують масштаби застосування контактних фільтрів у комунальному водопостачанні.

Надшвидкісні фільтри

У техніці водо підготовки відомі також і надшвидкісні фільтри системи Г.Н. Нікіфорова, швидкість фільтрування в яких становить 25 м/г і більше. Через більші втрати напору у фільтруючому шарі надшвидкісні фільтри виконуються тільки в напірному варіанті. Фільтрування з високою швидкістю приводить до скорочення тривалості фільтроциклу, тому ці фільтри застосовуються тільки при автоматизованому режимі експлуатації. Однак підвищена швидкість фільтрування не дозволяє отримати високого ефекту очищення води, тобто для одержання води питної якості надшвидкісні фільтри не придатні.

У табл.1.4 представлені описані вище типи фільтрів і їхня технічна характеристика.

Таблиця 1.4 Типи фільтрів і їхня технічна характеристика

Тип, матеріал завантаження фільтра, напрямок фільтрування	Основні технологічні параметри роботи	Ефективність очищення
1	2	3
1 Повільні фільтри
1. Завантаження: (дрібний пісок, дроблений антрацит, гравій або щебені). Подача води на фільтр зверху на рівні піску.	V = 0,2 м/г; З0 = 25 мг/л Один раз за 10-30 доби видаляють верхній шар піску товщиною 15-20 мм воду опускають на 200-250 мм нижче рівня піску й знімають, що видаляє шар. Після 10-15 чищень пісок довантажують до початкової товщини ф.сл.	Эвв = 97,5%
2 Швидкі фільтри
Одношарове завантаження: напрямок руху фільтраційного потоку - зверху - униз

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

дипломная работа "Аналіз ефективності використання антрацит-фільтрату в очисних спорудженнях систем комунального господарства" скачать

Подобные документы

• Проект обладнання для очищення води для теплофонаційної мережі

  Вимоги до хімічного складу води, алгоритм розрахунку її потрібної якості. Обгрунтовання технології очищення води, експлуатація обладнання. Розрахунок об’ємів завантаження іонообмінних смол, дегазатора, основних параметрів фільтру і його дренажної системи.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.10.2011
  

• Очищення води за допомогою озонування

  Методи очищення води від органічних сполук. Хімічні властивості озону. Принципові технологічні схеми та ефективність спільного вживання озону і активного вугілля на водоочисних станціях. Застосування технології озонування і сорбційного очищення води.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 20.11.2010
  

• Технологія попереднього очищення води

  Технологічна схема підготовки та очищення води за допомогою установки ультрафільтрації та коагуляції. Характеристика продукції, сировини, допоміжних матеріалів. Виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Розрахунок екологічних платежів.
  
  дипломная работа [235,1 K], добавлен 06.11.2015
  

• Розробка проекту очищення стічних вод від нафтопродуктів з використанням електрохімічних методів очищення

  Методи потрапляння нафтопродуктів у стічні води. Екологічна небезпека, що пов’язана з цими забрудненнями та їх еколого-економічна оцінка. Основи електрохімічного очищення води. Методика розрахунку тонкошарового о відстійника за протитечійною схемою.
  
  курсовая работа [468,1 K], добавлен 24.04.2014
  

• Аналіз якості питної води міста Херсон

  Хімічний, бактеріологічний и технологічний аналіз води. Методика визначення показників її якості. Стан і використання водних ресурсів Херсонської області. Екологічна оцінка якості питної води і характеристика стану систем водопостачання та водовідведення.
  
  курсовая работа [430,5 K], добавлен 14.05.2012
  

• Вода в промисловості

  Шляхи та способи забезпечення водою промислово-господарського комплексу. Показники якості та методи очищення води, їх техніко-економічна оцінка. Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів. Резерви зменшення витрат води на підприємствах.
  
  контрольная работа [30,4 K], добавлен 28.05.2014
  

• Розробка проекту фільтраційної станції по очищенню сточних вод

  Стадії очищення стічної води. Аналіз існуючих способів і методів утилізації фільтрату. Розробка проекту реконструкції і технологічного переоснащення цеха утилізації фільтрату з розміщенням установки термічної обробки твердих побутових відходів в м. Києві.
  
  дипломная работа [2,7 M], добавлен 17.06.2014
  

• Анаеробне очищення стічних вод

  Технологія анаеробного очищення, реалізація процесу в реакторах за моделями ідеального змішування або витіснення. Робота реактора проточного типу та використання спеціальних інертних носіїв. Поняття про стічні води, джерела їх утворення та забруднення.
  
  контрольная работа [222,1 K], добавлен 25.09.2010
  

• Очисні спорудження промислових вод

  Аналіз природно–кліматичних, грунтових і гідрологічних умов Кіровоградської області. Проектування споруджень для очищення поверхневих і виробничих стічних вод. Розрахунок проточних горизонтальних ставків-відстійників. Гідравлічний розрахунок грат.
  
  курсовая работа [235,2 K], добавлен 16.04.2009
  

• Забруднення водного середовища

  Вода як найбільш поширена неорганічна сполука на Землі. Особливості розподілу на Землі прісної води, основні споживачі. Розгляд основних шляхів забруднення гідросфери: механічний, радіоактивний. Аналіз методів очищення води: хімічний, біологічний.
  
  презентация [13,8 M], добавлен 26.12.2012
  

Другие документы, подобные "Аналіз ефективності використання антрацит-фільтрату в очисних спорудженнях систем комунального господарства"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам