Біоценози міста Чернігова
Особливості формування флори та фауни міста. Опис урбанізованих біоценозів. Значення фітомеліорації міського середовища. Розгляд комплексних зелених зон міста. Аналіз відомостей щодо переважаючих видів флори на території парку відпочинку міста Чернігів.
Рубрика | Экология и охрана природы |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.09.2010 |
Размер файла | 473,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Різні фітомеліоративні системи функціонально доповнюють одна одну, тому в кожному великому місті доцільно використовувати всі можливі в даних умовах фітомеліоранти в комбінаціях, що дозволяють максимізувати бажаний ефект.
3.3 Властивості рослин, що використовуються у складі міських і приміських насаджень
Серед різних властивостей видів рослин, що використовуються у фітомеліоративних системах, виділяють наступні характеристики, які мають найбільше значення для досягнення високої ефективності фітомеліоративних заходів:
здатність виростати в широкому діапазоні умов ґрунтового багатства, визначених механічним складом і запасом поживних речовин;
широкий діапазон толерантності до умов ґрунтового зволоження;
у ряді випадків, коли фітомеліоративні системи створюються в специфічних едафічних умовах, для досягнення бажаного ефекту необхідно використовувати рослини, спеціалізовані в виростанні на дуже багатих або, навпаки, дуже бідних місцезростаннях або в умовах одночасного затоплення і засолу; рослини засолених місцезростань проявляють і властивості високої стійкості до газо-аерозольних викидів;
висока стійкість (відповідно, низька чутливість) до промислового газо-аерозольного забрудненням; як правило, листопадні дерева помірних широт і трав'янисті рослини посушливих місцезростань демонструють більш високу стійкість до цього чинника, ніж, відповідно, хвойні рослини і рослини більш вологих місцезростань;
здатність поглинати забруднюючі речовини з атмосфери або водного середовища;
добре виражені фітонцидні властивості;
добре виражена здібність до іонізації атмосферного повітря;
гіллясті крони з густим листям або щільною хвоєю, що є необхідною умовою для використовування рослин з метою шумопоглинання;
високі естетичні якості: рослини з красивими, декоративними кронами, пагонами, квітками, плодами використовуються в архітектурно-планувальній фітомеліорації.
РОЗДІЛ 4. КОМПЛЕКСНІ ЗЕЛЕНІ ЗОНИ МІСТ
4.1 Призначення, структура і статус комплексних зелених зон міст
Ліс -- це тип біогеоценозів, рослинний покрив якого сформований з переважанням дерев, займає площу не менше 0,01 га. із зімкнутою не менше 30%, з особливим мікрокліматом на поверхні і грунтовими умовами, що задовольняють вимогам населяючого його специфічного співтовариства організмів.
Серед територій, зайнятих лісовими насадженнями, особливе місце займають зелені зони міст.
Зелена зона -- територія за межами міської межі, зайнята лісами і лісопарками, що виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення [22].
Лісопарк -- обширний природний ліс поблизу великого міста або усередині нього, пристосований для масового відпочинку, спорту, розваг і задоволення культурних потреб населення.
Ліси і насадження зелених зон покликані виконувати три основні функції: захисну, санітарно-гігієнічну, рекреаційну.
Правовий режим лісів, групи і категорії захищеності, їх господарське використовування визначені Лісовим кодексом України.
За формою господарювання і управління ліси зелених зон відносяться до лісів, що знаходяться у віданні державних органів лісового господарства. міським, закріпленим лісам і лісам заповідників.
Міськими вважаються ліси, що знаходяться в адміністративних межах міста. Лісове господарство в них ведуть підприємства і організації місцевих органів самоврядування.
Закріплені ліси -- це частина лісів державного значення, наданих міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям і установам для виконання покладених на них спеціальних задач -- наукових, учбових, оздоровчих і інших.
До лісів заповідників відносяться ліси, що знаходяться на виділених в установленому порядку ділянках землі, в межах яких є охороняються природні і культурно-історичні об'єкти, що представляють особливу наукову або пізнавальну цінність. Лісове господарство в них ведеться заповідниками як науково-дослідними установами.
Правовою гарантією збереження природоохоронної функції лісів служить встановлення категорій захищеності, тобто розподіл їх на групи.
Категорія захищеності встановлюється для частини лісової фундації і непокритих лісом земель цієї фундації у зв'язку з особливою захисною, водозахисною, санітарно-гігієнічною, рекреаційною, науковою, історичним або іншим спеціальним значенням для використовування переважно в одній з вказаної мети.
До лісів першої групи, що мають санітарно-гігієнічне і оздоровче значення, зокрема, відносяться:
ліси зелених зон міст, інших населених пунктів і промислових підприємстві, у тому числі ліси лісопаркових частин зелених зон;
ліси першого і другого поясів санітарної охорони джерел водопостачання;
* ліси округів санітарної охорони курортів, міські ліси і лісопарки. В лісах першої групи можуть виділятися додатково особливо захисні ділянки з обмеженим режимом лісокористування. Такі ділянки виділяються державними органами лісового господарства областей і Автономної Республіки Крим на підставі матеріалів лісовпорядження або спеціальних обстежень, проведених державними лісовпорядними організаціями, і затверджуються державними обласними адміністраціями і Кабінетом Міністрів АР Крим.
Порядок виділення категорій захищеності лісів має на своїй меті визначення господарської спеціалізації лісів і забезпечення їх необхідної охорони. Разом з цим встановлення обмеженого режиму лісокористування при виділенні відповідних категорій захищеності ставить за мету збереження і інших компонентів природного середовища: вод, ґрунтів і тваринного світу. Категорія захищеності лісів є правовим поняттям екологічної ролі, яку виконують ліси як компонент природного комплексу території, сприяючого підтримці і збереженню ландшафтної і біологічної різноманітності.
4.2 Виділення і визначення розмірів зелених зон міст
Зелені зони міст виділяються на землях державної лісового Фонду, розташованих за межами міської межі з урахуванням площ зон санітарної охорони джерел водопостачання, округів санітарної охорони курортів, захисних смуг уздовж залізних і автомобільних доріг, а також заборонених смуг лісу, що захищають нерестовища цінних промислових риб. Для міст, де відсутні природні ліси і інші насадження, ліси зелених зон створюються штучно на землях, непридатних для ведення сільського господарства. Нормативні розміри загальної площі зелених зон міст встановлюють виходячи з чисельності населення міста, природно-кліматичної зони і загальної лісистості території. Залежно від місцевих санітарних і кліматичних умов допускається зміна розмірів зелених зон не більш, ніж на 15% від нормативно встановлених [21].
Для міст з населенням більше 1 млн. чоловік зелені зони виділяються за окремими проектами, що розробляються науковими і проектними лісовпорядними установами і організаціями.
За цільовим призначенням зелені зони міст територіально підрозділяються на дві частини -- лісопаркову і лісогосподарську. Лісопаркова частина виділяється з тих, що входять в зелену зону міста лісів з естетично цінними ландшафтами. Розміри лісопаркової зони встановлюються залежно від чисельності населення міста (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 Визначення розміру лісопаркової частини зеленої зони міста
Чисельність населення міста, тис. чол. |
Розмір лісопаркової частини зеленої зони, га/1000 чол. |
|
Понад 500 до 1000 |
25 |
|
Понад 250 до 500 |
20 |
|
Понад 100 до 250 |
15 |
|
До 100 |
10 |
В лісостеповій і степовій рослинних зонах при лісистості 2% і нижче лісопаркову частину складає вся площа лісів зеленої зони міста. Ліси і інші зелені насадження, що входять в зелену зону міста, повинні бути відмежований природними рубежами або просіками зі встановленими граничними стовпами.
4.3 Охорона і використовування лісів зелених зон міст
Охорона і використовування лісів зелених зон міст повинна ґрунтуватися на комплексній системі лісокористування. Така система включає лісовідні, біотехнічні і протипожежні заходи, впорядкування території для забезпечення оздоровчих і середовищезахисних функцій лісу і організації відпочинку міського населення, а також передбачає обмеження побічного користування лісом. Виконання цих задач повинне забезпечувати:
в лісопарковій частині -- збереження і формування довговічних стійкостей і естетично привабливих насаджень, придатних для організації відпочинку населення;
в лісогосподарській частині -- формування високопродуктивних насаджень, сприяючих очищенню і оздоровленню повітряного басейну міста, створенню резерву для подальшого розширення лісопаркової частини міста, задоволенню потреб в деревині і продуктах побічного користування лісом.
Територіальна організація зелених зон міст передбачає:
виділення місць відпочинку населення;
виділення ділянок, що особливо охороняються, "зон спокою" для тварин, що забезпечують підтримку нормального функціонування лісних екосистем;
розміщення зон розвитку лісогосподарської діяльності.
Заходи з лісоведення включають систему рубок і лісовідновлювальних робіт. Система рубок в лісах зелених зон передбачає:
в лісопарковій частині -- рубки, направлені на формування ландшафту, і санітарні рубки;
в лісогосподарській частині -- рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновлювальні рубки, рубки реконструкції малоцінних лісових насаджень і рубки, направлені на формування естетично-цінного ландшафту [15].
Вік насаджень лісогосподарської частини зелених зон міст, намічаних для лісовідновлювальної рубки, визначають з урахуванням стану насаджень, але не нижче за клас віку, встановлений для лісів першої групи.
Лісовідновлювальні роботи повинні проводитися на лісотипологічній основі з місцевих порід дерев з урахуванням ландшафтних особливостей території, по можливості відновлюючи корені насадження, як найстійкіші до рекреаційних навантажень, а також сприяючи природному лісовідновленню.
Поблизу промислових підприємств, що виділяють в атмосферу пил і шкідливі гази, створюються лісові культури з підвищеними газостійкістю і пиловловлюючими властивостями.
Ліси зелених зон міст забезпечуються також системою протипожежних заходів.
Біотехнічні заходи включають:
фітопатологічний і ентомологічний захист лісу і профілактику атак шкідників і хвороб шляхом здійснення лісопатологічного нагляду і використовування засобів захисту лісу, безпечних для людини і тварин;
збереження і регулювання чисельності тварин за допомогою системи щорічних обліків, заходів щодо охорони і регулювання чисельності, пристрої штучних кубел для птахів і рукокрилих, введення в деревостой плодово-ягідних дерев і чагарників створення системи "зон спокою", мікрозаповідників і мікрозаповідників для залучення господарсько-цінних організмів, підтримання високої надійності функціонування лісових екосистем.
Для регулювання чисельності тварин, що завдають шкоди лісовим насадженням, допускається їх відлякування, вилов і відстріл з дотриманням заходів безпеки відпочиваючих [20].
Сінокосіння допускається тільки на спеціально відведених ділянках. В лісах лісопаркової частини не допускаються такі побічні види лісокористування, як випас худоби, промислова заготівка лікарських трав, збір красиво квітучих рослин, деревних соків, грибів, ягід, плодів, горіхів, технічної сировини, а також охота.
РОЗДІЛ 5. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕВАЖАЮЧИХ ВИДІВ РОСЛИН МІСЬКОЇ ФЛОРИ
5.1 Видовий склад деревних рослин парку м. Чернігова
На території парків м. Чернігів зустрічається значна кількість видів деревних рослин, які належать в переважній більшості до представників таких родин: Соснові, Кипарисові (відділ Голонасінні); Розові, Цезальпінієві, Бобові, Рутові, Симарубові, Самшитові, Сумахові, Липові, Гіркокаштанові, Березові, Букові, Бігнонієві, Вербові, Маслинкові (відділ Покритонасінні) (табл. 5.1).
Таблиця 5.1 Видовий склад деревних рослин міського парку
Відділ |
Родина |
Рід |
Вид |
|
Голонасінні -- Pinophyta |
Соснові-- Pinaceae Link. |
Ялина -- Picea Dietr. |
Ялина звичайна, європейська -- Picea abies (L.) Karst. |
|
Рід Сосна -- Pinus L. |
Сосна звичайна -- Pinus sylvestris L. |
|||
Кипарисові -- Cupressaceae Neger. |
Туя -- Thuja L. |
Туя західна -- Thuja occidentalis L. |
||
Відділ Покритонасінні -- Magnoliophyta. |
Розові -- Rosaceae Juss. |
Горобина -- Sorbus L. |
Горобина звичайна -- Sorbus aucuparia L |
|
Черемха -- Padus Mill. |
Черемха звичайна -- Padus racemosa Gilib. |
|||
Черемха пізня -- Padus serotina Agardb. |
||||
Цезальпінієві - Caesalpiniaceae Taub |
Гледичія -- Gleditschia L. |
Гледичія триколючкова, звичайна -- Gleditschia triacanthos L. |
||
Бобові -- Fabaceae Lindl |
Робінія -- Robinia L. |
Робінія псевдоакація, біла акація -- Robinia pseudoacacia L. |
||
Липові -- Tiliaceae Juss. |
Липа -- Tilia L. |
Липа серцелиста, дрібнолиста -- Tilia cordata Mill. |
||
Клен -- Acer L. |
Клен гостролистий -- Acer platanoides L. |
|||
Клен ясенелистий -- Acer negundo L. |
||||
Клен польовий -- Acer campestre L. |
||||
Гіркокаштанові - Hippocastanaceae |
Гіркокаштан, каштан кінський -- Aesculus L. |
Гіркокаштан звичайний, каштан кінський звичайний -- Aesculus hippocastanum L. |
||
Березові - Betulaceae S.F.Gray. |
Рід Граб -- Carpinus L. |
Граб звичайний -- Carpinus betulus L. |
||
Береза повисла -- Betula pendula Roth. |
||||
Букові -- Fagaceae A.B.R. |
Дуб -- Quercus L. |
Дуб звичайний, черешчатий -- Quercus robur L. |
||
Дуб червоний -- Quercus rubra L. |
||||
Вербові -- Salicaceae Ljndl. |
Верба -- Salix L. |
Верба біла, срібляста -- Salix alba L. |
||
Тополя --Populus L. |
Тополя біла -- Populus alba L. |
|||
Тополя тремтяча, осика -- Populus tremula L. |
5.2 Короткий опис переважаючих видів Чернігівського міського парку
Відділ Голонасінні -- Pinophyta
Родина Соснові -- Pinaceae Link.
Рід ялина -- Picea Dietr.
Ялина звичайна, європейська -- Picea abies (L.) Karst.
Дерево до 50 м заввишки і до 1 м в діаметрі. Стовбур червоно-бурий або сірий. Крона конусоподібна, гостропірамідальна, гілки кільчасті із припіднятими кінцями, однак є міжкільчасті гілки. Хвоя чотиригранна, гостра, темно-зелена, блискуча, завдовжки до 2,5 см, живе 3-5 років.
Шишки видовжено-циліндричні, до 15 см завдовжки і до 4 см у діаметрі, добре виділяються на фоні крони. Недозрілі шишки світло-зелені, темно-фіолетові, дозрілі -- світло-бурі, червонувато-бурі.
Досить поширена в Європі, доживає до 300 -- 500 років. Тіньовитривала, морозостійка, відносно теплолюбна, вибаглива до родючості ґрунту, поселяється переважно на свіжих, глибоких супіщаних і суглинкових ґрунтах, вибаглива до вологості ґрунту і повітря, але не витримує перезволожених ґрунтів. Потерпає від забруднення повітря пилом, кіптявою, газами.
Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних посадок, живих огорож і високих формованих стін та масивів [6].
Рід Сосна -- Pinus L.
Сосна звичайна -- Pinus sylvestris L.
Дерево до 40 м заввишки і 70 -- 90 см у діаметрі зі струнким стовбуром, вкритим грубою, темною, з тріщинами корою знизу і гладенькою золотисто-жовтою -- у верхній частині. Крона у молодих дерев конічна, у старих -- широка, округла або у вигляді парасольки. Хвоя зібрана в пучки по 2 шт., сіро-зелена, сиза або темно-зелена, завдовжки до 7 см, по краях зазубрена, живе 2 -- 3 роки. Шишки поодинокі або зібрані по 2 -- 3 шт., яйцеподібно-конусоподібні, видовжені або короткозагострені, до 7 см завдовжки і 2 -- 3,5 см у діаметрі, дозрівають на другий рік.
Природно поширена майже по всій Європі до 70° північної широти та в Азії. На півдні України поширена у вигляді окремих острівців. У молодому віці росте швидко. До родючості ґрунтів не вибаглива. Може рости на сухих, вапнякових і заболочених ґрунтах, морозо-, посухо- і вітростійка. Міські умови витримує незадовільно, оскільки чутлива до забруднення повітря димом і газами, погано переносить ущільнення ґрунту. Доживає до 300--400 років.
Рекомендується для створення великих парків і лісопарків, поодиноких і групових посадок.
Родина Кипарисові -- Cupressaceae Neger.
Рід Туя -- Thuja L.
Туя західна -- Thuja occidentalis L.
Дерево заввишки до 30 м з короткими гілками та пірамідальною кроною. Кора стовбура червонувата або сіро-коричнева, відокремлюється поздовжніми смужками, пагони сплющені, горизонтально розміщені, хвоя лускоподібна, оберненояйцеподібна, близько 4 мм завдовжки і 2 мм завширшки, на деревах зберігається 2 -- 4 роки. Шишки видовжені, завдовжки 10 -- 12 мм, на коротких черешках.
Природно поширена в приантлантичній частині Північної Америки. Широко культивується в Україні, росте повільно, досить морозо-, посухостійка, до родючості ґрунту не вибаглива, витримує надмірне зволоження ґрунту, але краще розвивається на свіжих суглинкових, супіщаних .і вологих піщаних ґрунтах. Досить стійка проти шкідливих атмосферних викидів -- кіптяви, диму, газів. Виділяє фітонциди. Живе 100 років і більше.
Туя західна -- дуже цінний матеріал для садово-паркового будівництва.
Рекомендується використовувати для створення багатих ландшафтних композицій, регулярних посадок, вічнозелених живих огорож, бордюрів, узлісь, як солітерів, елементів партерів і квітників, улаштування підліска в лісопарках. Низькорослі форми можна використовувати для внутрішнього озеленення приміщень різного призначення.
Рід Горобина -- Sorbus L.
Горобина звичайна -- Sorbus aucuparia L.
Дерево заввишки до 15 (20) м або високий кущ з розлогою, рідкою кроною. Листки непарноперисті, до 25 см завдовжки, мають 9 -- 15 (17) листочків. Квітки до 1 см в діаметрі, зібрані в щитки діаметром 10 -- 15 см, зі своєрідним запахом. З'являються в травні -- червні. Плоди кулясті, червоні, 1,5 см в діаметрі, починають достигати в липні, на рослині дуже декоративні [10].
Природно поширена в лісовій і лісостеповій зонах Європи, в Сибіру, на Далекому Сході. Зимостійка, але не витримує сухості повітря та ґрунту. Краще плодоносить на відкритих місцях. До родючості ґрунтів не дуже вибаглива. Чутлива до забруднення повітря димом і газами.
Рід Черемха -- Padus Mill.
Черемха звичайна -- Padus racemosa Gilib.
Дерево заввишки 10 (15) м або великий кущ з широкою, густою кроною, повислими гілками. Кора гладенька, матова, чорнувато-сіра, на молодих пагонах оливкова або вишнево-червона з іржаво-бурими або білими сочевичками. Листки видовжено-еліптичні, яйцеподібно-ланцетні, до 10 (15) см завдовжки, на верхівці загострені, по краях гостропилчасті, зверху темно-зелені, знизу сизуваті. Квітки білі, до 1,5 см у діаметрі, дуже пахучі, зібрані в китиці, цвітуть у травні впродовж 7 -- 12 діб зразу після розпускання листя. Плоди чорні, кулясті, 0,8 см в діаметрі, солодкі, їстівні, достигають у вересні [6].
Природно поширена в Європі, Середній і Малій Азії на Далекому Сході. В Україні в дикорослому стані трапляється по всій території. Повсюди зимостійка, тіньовитривала, вологолюбна, найкраще росте на свіжих і вологих ґрунтах, але в парках росте і на досить сухих ґрунтах. Чутлива до загазованості повітря, пошкоджується хворобами і шкідниками. Міські умови витримує задовільно.
Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, узлісь, підліска, невеликих алей та в долинах річок
Черемха пізня -- Padus serotina Agardb.
Дерево заввишки до 25 (30) м з широкопірамідальною кроною. Кора гладенька, темно-вишнева. Листки широколанцетні, 6 -- 12 см завдовжки, загострені, зверху темно зелені, блискучі, знизу світлі, восени червоні. Квітки білі, без запаху, до 1 см в діаметрі, зібрані в китиці до 14 см завдовжки. Цвіте в травні -- червні, на 2 -- 3 тижні пізніше, ніж черемха звичайна. Плоди до 1 см в діаметрі, чорні, їстівні, дозрівають у серпні -- вересні. Починає цвісти та плодоносити з п'яти років.
Природно поширена на сході Північної Америки. Широко культивується в Україні. Повсюди росте добре, морозостійка, витримує засухи, задимлення повітря, пісні, піщані та засолені ґрунти, міські умови та обрізування.
Рекомендується для створення поодиноких, групових, рядових посадок та алей у всіх районах країни.
Родина Цезальпінієві -- Caesalpiniaceae Taub
Рід Гледичія -- Gleditschia L.
Гледичія триколючкова, звичайна -- Gleditschia triacanthos L.
Дерево заввишки до 45 м з плоскорозлогою ажурною кроною. Гілки і стовбур мають тверді, прості або гіллясті, часто трійчасті колючки завдовжки до 15 см. Листки двічіперистоскладні, темно-зелені, блискучі, до 30 см завдовжки. Квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в китиці завдовжки до 8 см, з приємним запахом, з'являються в червні після розпускання листя. Плоди червоно-бурі, блискучі, завдовжки до 50 см, звисають, дозрівають у вересні -- жовтні, на дереві залишаються до середини зими.
Природно поширена в Північній Америці. Широко культивується в Україні. Росте швидко на багатих ґрунтах, але може рости і на сухих пісних ґрунтах. Зимо-, посухо- і вітростійка, світлолюбна, добре витримує ущільнення ґрунту, в молодому віці -- стриження.
Рекомендується для створення поодиноких, ажурних, групових посадок, алей, живих огорож у всіх районах країни.
Родина Бобові -- Fabaceae Lindl.
Рід Робінія -- Robinia L.
Робінія псевдоакація, біла акація -- Robinia pseudoacacia L.
Дерево заввишки до 30 м з прямим стовбуром, укритим товстою, темною, з глибокими борозенками корою. Крона розлога, ажурна, часто неправильної форми. Пагони голі, зеленувато-сірі, з прилистками. Листя завдовжки до 25 см, непарноперисте, світло-зелене. Квітки до 2 см завдовжки, білі, пахучі, зібрані в повислі китиці завдовжки 10 --20 см. Цвіте в травні -- червні, іноді спостерігається повторне цвітіння. Плід -- біб завдовжки 5 -- 10 см, дозріває у вересні -- жовтні.
Природно поширена в Північній Америці. Давно і широко культивується в Україні. Росте швидко, особливо до 10 -- 15 років. До ґрунтових умов не вибаглива, але надає перевагу легким, добре аерованим, суглинковим ґрунтам з домішкою вапна. Може рости на сухих, не дуже засолених, пісних піщаних ґрунтах. Досить морозо-, жаро-, посухо-, вітростійка.
Родина Липові -- Tiliaceae Juss.
Рід Липа -- Tilia L.
Липа серцелиста, дрібнолиста -- Tilia cordata Mill.
Дерево заввишки до 30 м і до 1,5 м в діаметрі з широкоокруглою, компактною, правильною кроною. Кора стовбура товста, до 40 -- 50 років гладенька, темно-сіра. Листя 3 -- 6 см завдовжки, серцеподібне на верхівці загострене, зверху зелене, знизу сизо-зелене, з бурими волосками в кутах жилок, восени -- світло-жовте. Квітки жовтувато-білі, до 1 см в діаметрі, зібрані в суцвіття по 5 -- 7 (10) шт. Цвітуть у червні. Плід -- кулястий, овальний горішок, до 0,8 см в діаметрі, бурий, достигає у серпні -- вересні.
Природно поширена майже по всій Європі, росте на півдні Західного Сибіру. В Україні в дикорослому стані -- на Поліссі, в Лісостепу та в горах Криму. В Україні повсюди зимо-та відносно посухостійка, достатньо газо- і димостійка, середньовибаглива до родючості ґрунту, витримує тимчасовий надлишок зволоження, на пісних ґрунтах не росте, добре витримує формування крони. Доживає до 400 (600) років.
Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних посадок, паркових композицій, живих огорож, високих зелених стін, для складного фігурного формування.
Рід Клен -- Acer L.
Клен гостролистий -- Acer platanoides L.
Дерево заввишки до 30 м, зі струнким стовбуром, густою широкоокруглою кроною. Молоді пагони червонувато-сірі, кора на дорослих деревах буро-сіра з неглибокими поздовжніми тріщинами. Листки великі, 5 -- 7-лопатеві, завдовжки до 18 см, лопаті загострені, зверху темно-зелені, знизу світліші. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в щитки, з'являються в квітні -- травні. Плоди -- зеленуваті, двокрилатки, 3,5 -- 5 см завдовжки, достигають у вересні -- жовтні.
Природно поширений майже по всій Європі, однак у південно-східній частині України та в Криму в дикорослому стані немає. Вибагливий до родючості, вологості та засолення ґрунту, росте швидко, тіньовитривалий, холодо- та жаростійкий, витримує морози до мінус 40 °С, пізніми весняними приморозками не пошкоджується, стійкий у вуличних насадженнях, задимленість повітря витримує погано, стійкий проти вітрів, добре витримує пересаджування до 10 -- 15 років. Доживає до 300 років.
Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних, вуличних посадок та масивів у лісопарках.
Клен ясенелистий -- Acer negundo L.
Дерево заввишки до 20 (25) м, часто з кривим стовбуром і розлогою широкою кроною. Кора стовбура жовтувато-зелена, ясенелистий сіра. Пагони зелені, зеленувато-червоні з сизим нальотом. Листки мають 3 -- 5 (7) листочків. Квітки з'являються до розпускання листя. Чоловічі квітки зібрані у повислі пучки, жіночі -- у повислі китиці. Плоди -- крилатки, дозрівають у серпні -- вересні.
Природно росте у Північній Америці. У культурі трапляється по всій території України. Морозо- і посухостійкий, до родючості ґрунтів невибагливий, може рости на солонцях. На глинистих і вапнякових ґрунтах росте повільно, зарані спостерігається суховершинність. У міських умовах на вулицях починає відмирати у віці 25 -- 30 років, пошкоджується газами, але швидко відновлюється, добре витримує обрізування. Доживає до 80 -- 100 років [6].
Рекомендується для створення поодиноких і групових посадок та залісення схилів у всіх районах країни.
Клен польовий -- Acer campestre L.
Дерево заввишки до 15 м з густою, округлою кроною та з буро-сірою корою на стовбурі. Молоді пагони коричнево-жовті або буро-сірі. На гілках бувають коркові нарости. Листки три-п'ятилопатеві, шкірясті, до 7 см завдовжки. Квітки дрібні, жовто-зелені, зібрані в стоячі, багатоквіткові щитки, зацвітають у квітні -- травні. Плоди - плоскі крилатки, розходяться під кутом 180°, дозрівають у серпні -- вересні.
Природно поширений у лісостеповій і степовій зонах Середньої та Східної Європи. Росте в заплавних лісах, на схилах балок та на узліссях. Досить тіньо- та посухостійкий, відносно морозостійкий, сухість і засолення ґрунту витримує краще, ніж клен гостролистий. Добре переносить міські умови, стриження, обрізування і пересаджування в дорослому віці.
Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, другого ярусу в лісопарках, стрижених живих огорож та стін у всіх районах країни.
Родина Гіркокаштанові -- Hippocastanaceae Torr. et Gray
Рід Гіркокаштан, каштан кінський -- Aesculus L.
Гіркокаштан звичайний, каштан кінський звичайний -- Aesculus hippocastanum L.
Дерево заввишки до 30 м з густою, широкоокруглою, яйцеподібною кроною. Стовбур часто багато-верхівковий, кора темна, сіро-бура, тріщинувата, пагони товсті, голі, світло-бурі, бруньки великі, бурі, клейкі. Листки на довгих черешках мають 5 -- 7 сидячих, оберненояйцеподібних листочків з клиноподібною основою. Квітки білі з рожевими цяточками, зібрані в прямостоячі волоті завдовжки до 30 см, з'являються в травні. Плоди великі, кулясті, до 6 см в діаметрі, з шипами, достигають у вересні -- жовтні.
Природно поширений на Балканах, на півночі Греції. Широко культивується в Україні як красиве декоративне дерево. Особливо багато каштанів кінських у Києві. Досить зимо- і морозостійкий, тіньовитривалий вид. Найкраще росте і розвивається на глибоких, пухких, глинистих або супіщаних, достатньо, але не надмірно зволожених ґрунтах. Витримує сухі чорноземні ґрунти у степовій зоні, але не витримує засолення ґрунту. Чутливий до суховіїв, що виявляється в обпаданні та підгорянні листя, сповільненні росту. Міські умови витримує добре, але потерпає від жари, задимлення та загазованості повітря. Коренева система добре розвинена, на кореневих волосках живуть бактерії, які засвоюють азот з повітря. У сприятливих умовах доживає до 300 років.
Рекомендується для створення поодиноких, групових та алейних посадок.
Родина Березові -- Betulaceae S.F.Gray.
Рід Граб -- Carpinus L.
Граб звичайний -- Carpinus betulus L.
Дерево заввишки 20 -- 25 м з яйцеподібною, а на відкритих місцях розлогою кроною. Стовбур дещо скручений, ребристий, кора темно-сіра, довго не розтріскується. Листки видовжено-овальні, загострені, 5 -- 15 см завдовжки, зверху темно-зелені, знизу світліші, по краю двічіпилчасті. Тичинкові сережки завдовжки 4 - 6 см, жіночі - 7 - 15 см. Цвіте в травні - червні. Плоди - горішки з трилопатевою обгорткою, зелені, а після достигання у вересні - жовтні буро-жовті. Природно поширений у західних районах Білорусі південніше Мінська, Могильова, в Прибалтиці та Західному Поліссі, в Лісостепу України, острівцями трапляється на Донбасі, Дніпропетровщині, в гірській частині Криму та Кавказу. Відносно теплолюбний, тіньовитривалий. До родючості ґрунту вибагливий, віддає перевагу свіжим, багатим на гумус ґрунтам. Добре витримує міські умови та стриження. Доживає до 150, іноді до 250 років.
Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, живих огорож, різних стрижених фігур, високих щільних стін, другого ярусу в насадженнях лісопарків.
Береза повисла -- Betula pendula Roth.
Дерево заввишки до 25 м з ажурною, неправильнояйцеподібною кроною, повислими гілками. Кора біла, у молодих рослин гладенька, з віком у нижній частині розтріскується, стає майже чорною. На нерозтрісканій частині стовбура відокремлюється тонкими поперечними пластинками -- березовим лубом. Пагони голі, покриті смолистими бородавками. Листки трикутно-ромбічні, яйцеподібні, по краю двічігострозубчасті, завдовжки 3 -- 7 см, у молодому віці світло-зелені, липкі, пізніше темно-зелені. Квітки зібрані в сережки, з'являються в травні. Плоди дозрівають у липні -- серпні, після чого розсипаються [10].
Природно поширена майже по всій Європі, в Західному Сибіру, на Алтаї. Належить до світлолюбних деревних видів, зимо- і посухостійка, невибаглива до ґрунтових умов. Може рости на болотах, змитих ґрунтах, пісках, супісках, суглинках, чорноземах, гравійно-кам'янистих ґрунтах, але погано витримує засолені та дуже пісні піщані ґрунти. Не дуже стійка проти забруднення повітря димом і газами. Недовговічна, доживає до 80 -- 100 років.
Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, алей, гаїв, обсадженнч водойм.
Родина Букові -- Fagaceae A.B.R.
Рід Дуб -- Quercus L.
Дуб звичайний, черешчатий -- Quercus robur L.
Дерево заввишки до 40 (50) м із розлогою, рідкою кроною. Стовбур до 1,5 м в діаметрі, прямий, кора товста, у старих дерев тріщинувата, буро-сіра. На відкритих місцях крона шатро-подібна і починається низько над землею. Листки шкірясті, оберненояйцеподібні, завдовжки до 15 см, зверху темно-зелені, блискучі, восени жовто-бурі. Чоловічі квітки зібрані в сережки завдовжки 3 - 6 см, жіночі - по 2 - 3 шт., з'являються в травні на молодих пагонах. Плід -- жолудь із мисочкою, яка його охоплює на 1/3 довжини, дозріває у вересні -- жовтні.
Природно поширений у Європі. На півночі заходить до Санкт-Петербурга, на сході -- до Уралу, на півдні -- до Чорного моря. Відносно морозостійкий, досить світлолюбний, затінення верхівки витримує лише у віці до п'яти років. Росте повільно, найбільший приріст у висоту спостерігається у віці до 20 років. Найкраще розвивається на глибоких, родючих ґрунтах, але може рости і на сухих кам'янистих, вапнякових, піщаних, сухих степових, світло-каштанових, супіщаних ґрунтах і ґрунтах з деяким засоленням. Незадовільно росте на солонцях та солончаках, де недовговічний. Надмірного зволоження не витримує навіть 20 діб. Посухо- і жаростійкий. Доживає до 1000-1500 років.
Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, алей, гаїв, масивів у відповідних умовах у всіх районах країни.
Дуб червоний-- Quercus rubra L.
Листопадне, струнке дерево заввишки 25 (30) м з густою кулястою кроною. Гілки великі, косо спрямовані вгору або відходять майже перпендикулярно до стовбура. Кора стовбура сіра, тонка, у старих дерев потріскана. Листки оберненояйцеподібні, із загостреними лопастями, до 25 см завдовжки, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світло-зелені, восени яскраво-червоні. Цвіте у травні. Плоди -- жолуді, кулясті або яйцеподібні, коричневі, 1 -- 1,5 см завдовжки, на 1/3 довжини оточені мисочкою, дозрівають у вересні [13].
Природно поширений на сході Північної Америки. Широко культивується в Україні. Росте швидко. Відносно морозостійкий, але на стовбурах іноді з'являються морозобоїни, посередньо тіньовитривалий, до родючості ґрунту не дуже вибагливий. Найкращі для його вирощування ґрунти -- чорноземні супіски та лісові суглинки. Вибагливий до вологості ґрунту. Стійкий проти попелюхи або борошнистої роси. Добре витримує пересаджування.
Рекомендується для створення поодиноких, рядових посадок на бульварах і вулицях, алей, груп, невеликих масивів у садах і парках у відповідних умовах.
Родина Вербові -- Salicaceae Ljndl.
Рід Верба -- Salix L.
Верба біла, срібляста -- Salix alba L.
Дерево заввишки 20 -- 25 м, стовбур діаметром до 3 м, з широкою шатро-подібною кроною. Кора у старих дерев з глибокими тріщинами, молоді пагони сріблясто-опушені, старі -- голі, блискучі, від жовтого, оливково-бурого до червоно-бурого забарвлення. Листки ланцетні або довгасто-ланцетні, 5 -- 10 (12) см завдовжки і 1 -- 3 см завширшки, по краю дрібнопилчасті, молоді, з обох боків сріблясто-шовковисті, пізніше зверху голі, темно-зелені. Сережки з'являються одночасно з розпусканням листя в квітні -- травні. Плід -- коробочка завдовжки до 0,5 см, дозріває наприкінці травня або в червні.
Природно поширена майже по всій Європі, в Західному Сибіру, Казахстані, Малій Азії, Ірані, Китаї. Росте швидко. До 20 років щороку може приростати у висоту на їм. До ґрунтових умов та вологи відносно невибаглива, але краще росте і розвивається на глибоких пухких річкових наносах. Зимостійка, світлолюбна, витримує незначне засолення, газо-і димостійка. Добре витримує обрізування. Доживає до 100 років і більше [6].
Рекомендується, особливо повисла жовта форма, для поодиноких і групових посадок, обсадження доріг і водойм, швидкого озеленення новобудов, для створення контрастних композицій у відповідних умовах у всіх районах України.
Рід Тополя --Populus L.
Тополя біла -- Populus alba L.
Дерево 30 -- 35 м заввишки, до 2 м у діаметрі, з широкою гіллястою розлогою кроною. Кора стовбура білувато-сіра, у старих дерев тріщинувата. Молоді пагони білувато-повстисті. Листки округлояйцеподібні, по краях виїмчасто-зубчасті або туполисті, зверху темно-зелені, блискучі, голі, знизу білуваті, повстисті. Чоловічі сережки 3 -- 7 см завдовжки, з червоно-бурою оцвітиною та пурпуровими, а пізніше жовтими пиляками. Жіночі сережки завдовжки 10 -- 12 см. Цвіте в квітні -- травні, одночасно з розпусканням листя. Плоди дозрівають у червні.
Природно поширена в Європі, Західному Сибіру, Середній Азії у заплавах річок на родючих вологих ґрунтах. Найчастіше росте поодиноко. Витримує невелике засолення ґрунту та тривале затоплення. Росте на пісках. Димо- і газостійка. Обрізування витримує незадовільно. На місцях зрізу гілок часто утворюються дупла.
Рекомендується для створення поодиноких і групових посадок, монументальних композицій зелених насаджень, особливо декоративна на полянах великих парків та лісопарків по всій території країни, крім сухих степів і Криму.
Тополя тремтяча, осика -- Populus tremula L.
Дерево заввишки 25 (35) м і до 1 м в діаметрі, з яйцеподібною, широкоокруглою, неправильною, рідкою кроною. Кора стовбура зеленувато-сіра, світло-зелена, сіра, довго не розтріскується. Розтріскана кора темно-сіра, майже чорна. Пагони голі, і блискучі, червонувато-бурі. Листки округлі, округло-ромбічні з тупою верхівкою, по краю з нерівними, тупими зубцями, сіро-зелені, зі сплюснутим черешком, на вітрі тремтять. Квітки зібрані в сережки, чоловічі сережки завдовжки 7 -- 10 см з пурпуровими тичинками, жіночі коротші, з пурпуровими приймочками, з'являються до розпускання листя. Плід -- коробочка з великою кількістю насіння, дозріває в травні.
Природно поширена по всій Європі та в Азії. В Україні у дикорослому стані трапляється повсюди, за винятком Крайнього Півдня. Росте у заплавних та долинних лісах. Краще розвивається на свіжих, родючих суглинках, може рости на відносно пісних та сухих супісках і пісках. Морозо- та досить посухостійка, не боїться приморозків, світлолюбна, стійка проти забруднення повітря пилом і газами, витримує ущільнення ґрунту. Обрізування крони витримує погано. Живе 60 -- 100 років.
Рекомендується для створення поодиноких посадок, великих груп, масивів у парках і лісопарках
Таблиця 5.2. Співвідношення видового складу деревних рослин Чернігівського міського парку
Відділ |
Родина |
Відсоток, % |
|
Голонасінні -- Pinophyta |
Соснові-- Pinaceae Link. |
10 |
|
Відділ Покритонасінні -- Magnoliophyta. |
Розові -- Rosaceae Juss. |
13 |
|
Цезальпінієві - Caesalpiniaceae Taub |
3 |
||
Бобові -- Fabaceae Lindl |
5 |
||
Липові -- Tiliaceae Juss. |
20 |
||
Гіркокаштанові - Hippocastanaceae |
3 |
||
Березові - Betulaceae S.F.Gray. |
10 |
||
Букові -- Fagaceae A.B.R. |
15 |
||
Вербові -- Salicaceae Ljndl. |
21 |
Співвідношення видового складу деревних рослин Чернігівського міського парку
5.3 Особливості географо-кліматичних умов території парку м. Чернігів
Територія міського парку має досить вдале розташування. Міський парк має досить вдале розташування. Він розміщений з правого боку від центральної частини міста. Досить вдале розташування парку пояснюється рельєфними особливостями місцевості. Продовженням парку є Кордівка. На території парку є природні стоячі невеликі водойми, які сприяють достатньому зволоженню паркової флори. Для естетичного оформлення парку споруджені фонтани.
Рис. 4. Територіальне розміщення Чернігівського міського парку
За природними умовами територія парку характеризується теплим, легким з достатньою кількістю вологи кліматом.
Щорічно мінімальна температура буває - 15 і нижче. В порівнянні з лютим в березні температурний режим в середньому підвищується на 50С. Майже такий же ріст температури від березня до квітня.
Більш інтенсивний ріст температури відбувається в травні. Це пов`язано зі зменшенням хмарності, збільшенням світлової частини доби і висоти сонця над горизонтом. Різниця в середніх температурах за літні місяці невелика і складає 1 - 2 0С.
Найтепліший місяць року - липень. Середня температура складає 19,5 - 22,8. в 75 - 80 % років в літній період можлива температура 30 і вище. В літній період в районі переважають західні і північно-західні вітри.
Річна сума опадів становить від 45,7 до 55,4 мм. Протягом року опади розподіляються нерівномірно. Біля 70 % всієї кількості їх випадає в теплий період, тільки 30 % припадає на холодну пору року.
На тривалість періоду вегетації фітомеліоративних культур впливають заморозки. В середньому по району парку в повітрі вони припиняються в третій декаді квітня, а осіння починаються в кінці вересня - 1 декада жовтня. Середня тривалість без морозного періоду в повітрі складає 153 дні.
В цілому кліматичні умови району міського парку за кількістю тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування переважної більшості деревних порід рослин.
На території міського парку ґрунтовий покрив в переважній більшості представлений такими основними видами ґрунтів: ясно-сірі та сірі опідзолені, деревно-слабопідзолисті, темно-сірі.
Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти утворилися під змішаними і широколистими лісами. Від дерново-підзолистих ґрунтів відрізняються темно-бурим забарвленням ілювіальних горизонтів завдяки високому вмісту тут гумусу. Характерним для цих ґрунтів є менш чітко виражений перехід між горизонтами.
Ясно-сірі опідзолені ґрунти відрізняються від сірих меншою глибиною гумусового горизонту, який становить 14 -- 15 см, та більш чітко вираженими елювіальним і ілювіальним горизонтами.
Гумусово-елювіальний горизонт сірих опідзолених ґрунтів має глибину 30 -- 32 см. Нижче нього залягає безгумусний горизонт червонувато-бурого кольору, який містить велику кількість присипки SіО2 і має тонкоплитчату структуру. Глибше він переходить у червоно-бурий ілювіальний горизонт,
Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти належать до ґрунтів з невисокою природною родючістю. Верхні шари цих ґрунтів дуже бідні на органічні і мінеральні колоїди, мають розпилену структуру, запливають від дощів з утворенням корки.
Для поліпшення фізичних властивостей цих ґрунтів, збагачення їх на поживні речовини і зменшення кислотності необхідно вносити органічні добрива у вигляді торфокомпостів та перегною.
Темно-сірі опідзолені ґрунти і тим більш чорноземи опідзолені за морфологічними ознаками різко відрізняються від дерново-підзолистих ґрунтів як глибиною генетичних горизонтів, так і характером переходу горизонтів.
Темно-сірі опідзолені ґрунти поєднують у собі ознаки чорноземів і дерново-підзолистих ґрунтів. Ознаки чорноземів проявляються в добре розвиненому гумусовому горизонті (Не), що має глибину 30 -- 32 см, у глибокому забарвленні профілю гумусом (Не+Ні становить 45 -- 55 см) і в наявності кротовин у підорному шарі. Підзолистість виявлена наявністю у верхній частині ґрунтового профілю рясної борошнистої крем'янкової присипки та ілювіального горизонту. Темно-сірі опідзолені ґрунти на відміну від чорноземів опідзолених мають більш глибокий ілювіальний і дещо менший гумусовий горизонти.
Темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені більш забезпечені поживними речовинами, ніж ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти. За характером поживного режиму іони подібні до ґрунтів чорноземного типу ґрунтоутворення. Проте під дією процесу опідзолювання, що супроводиться руйнуванням вбирного комплексу, верхні їх шари збіднені на колоїди, мають кислу реакцію та знижену суму ввібраних основ.
Дерново-слабопідзолисті ґрунти мають невелику глибину гумусового горизонту, який часто дорівнює глибині орного шару - 15-25 (30) см. В цих ґрунтах майже нема цільних прошарків, які могли б затримувати вологу і поживні речовини близько до кореневої системи рослин, профіль їх пухкий - він обумовлює незадовільний водний режим, високу аерацію.
Зніс гумусу в дерново-слабопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах у верхньому шарі (0-2,0 см) незначний і становить в середньому 0,85 з незначними відхиленнями в той і інший бік. Вбирна здатність цих ґрунтів невисока, вони ненасичені основами. Реакція ґрунтового розчину кисла: рН сольової витяжки 4,0-3,9, гідролітична кислотність 1,7-2,5 міліеквівалента на І00 г ґрунту, сума ввібраних основ 1,5-5,0 м.-еквівалентів, ступінь насиченості основами невисокий - 15-60%. За ступенем забезпеченості поживними речовинами належать до слабозабезпечених.
Негативним явищем у цих ґрунтах є ґрунтові посухи, які можуть виникати при затримці у випаданні опадів у період вегетації рослин, внаслідок чого відбувається пригнічення чи, навіть, загибель значного проценту рослин.
На території міського парку представлені ґрунти, які без зайвих на них навантажень можуть бути використані для вирощування деревних рослин.
ВИСНОВКИ
1. Рослинні та тваринні угруповання відіграють значну роль в житті міських біоценозів. Флора міста виконує певні функції: санітарно-гігієнічну, лікарську, естетичну.
2. Всі види, що перебувають у взаємодії на території міста входять до складу і за допомогою взаємозв'язків формують складну мозаїку біотичних співтовариств (біоценозів) урбоекосистеми.
3. Фітомеліорація це напрям прикладної екології, що полягає в дослідженні, прогнозуванні і використовуванні рослинних систем для поліпшення геофізичних, геохімічних, біотичних, просторових і естетичних характеристик оточуючої людину середовища, проектуванні і створенні штучних рослинних угрупувань з високими перетворюючими фізичне середовище властивостями.
4. На території міських біоценозів створюються зелені зони, вони створюються з метою посилення захисних та санітарно-гігієнічних функцій і є місцем відпочинку населення.
5. Територія парку має досить вдале розташування відносно рельєфного та естетичного аспектів.
6. Характеризуючи особливості міської флори нами було встановлено, що на території парків м. Чернігів зустрічається значна кількість видів деревних рослин, які належать в переважній більшості до представників таких родин: Соснові, Кипарисові (відділ Голонасінні); Розові, Цезальпінієві, Бобові, Самшитові, Липові, Гіркокаштанові, Березові, Букові, Вербові (відділ Покритонасінні).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Андриенко Т.Л. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - К., 1983.
2. Губко В. А. Нові заповідні території та об'єкти Чернігівщини // Національні та регіональні традиції в системі навчання та виховання студентів та школярів: Матеріали регіональної науково-методичної конференції 22 - 23 жовтня 1996 р.: Редколегія Т. В. Гринь - Ч. 1996 - 80 с
3. Гордієнко М.І., Бойчук А.Ф., Гордієнко Н.М. Штучні ліси в дібровах. - Житомир: Полісся, 1999. - 592 с.
4. Гостев В.Ф., Юскевич Н.Н. Проектирование садов и парков .- М.: Стройиздат, 1991. - 340 с.
5. Дмитрієва В. І. Грунти Чернігівської області. К.: Урожай, 1969. - 62 с.
6. Един Ю. А. Рослини наших лісів. - К.: Радянська школа, 1979. -238 с.
7. Заверуха Б.В. Охраняемые растения Украины. - К., 1983.
8. Заверуха Б. В. У світі рослин - К.: Урожай, 1991. - 253 с.
9. Закревська Г.І. Геологічний та геоморфічний нарис Чернігівського Полісся. - К., 1936.
10. Жизнь растений, т.5. / под ред. М.В. Горленко. - М.: "Просвещение", 1976. - 475 с.
11. Калінін М.І. Лісові культури. - К.: НМК, 1991. - 149 с.
12. Карпенко Ю. О., Графін М. В. Загадковими стежками "Ялівщини". - Чернігів, 2002. - 40 с.
13. Карпенко Ю.О. Лукаш О. В. Охорона рідкісних видів на Чернігівщині в природі та їх введення в культуру // Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі - К., 1997 - С. 14-18.
14. Кимишев Н.С. Введение в фитоценологию. - Воронеж: Изд. Воронеж. Ун-та, 1986. - 204 с.
15. Комплексное озеленение мест. К.: Будівельник, 1964. - 48 с.
16. Кучерявый В.А. Природная среда города. Львів: Вища школа, 1984. - 142 с.
17. Кучерявый В.А. Фитомелиорация. - М.: НТО "Информация", 1991. - 288 с.
18. Кучерявий В.П. Урбоекологія. - Львів: Світ, 2001, 390 с.
19. Лукаш О., Чорний Я. Дендрарій Чернігівского Педуніверситету: заснування та перспективи. // Укр. бот. .журнал. - 1999. № 3. - С. 45 - 46.
20. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. - К., 1970.
21. Матвеева Г.В., Тарабрин А.Д. Ботаника - 3-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1989. 286 с.
22. Мир растений. В 7 томах / под ред. М.В. Горленко. - М.: "Просвещение", 1991. - 475 с.
23. Мороз І.В., Гришко-Богмако Б.К. Ботаніка з основами екології: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1994. - 259 с.
24. Марчак А.В. Ліс і довкілля. - Вінниця, ВДСТІ, 1998, - 199 с.
25. Машинский Л.О. Город и природа. - М.: Стройиздат, 1973. - 227 с.
26. Методические рекомендации по технологии создания лесных насаждений на эродированныхг орных склонах Крыма. - Харьков: НДИЛГи АМ, 1982. - 52 С.
27. Основи лісової радіоекології . - К.: УкрНДІ лісового господарства та агро меліорації, 1999. - 592 с.
28. Определитель высших растений. - К., 1992.
29. Пойкер Х. Культурный ландшафт: формирование и уход. - М.: ВО "Агропромиздат", 1987. - 176 с.
30. Пряхи В.Д., Николаенко В.Т. Пригородные леса. М.: Лесная промышленность, 1981. - 248 с.
31. Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі - К., 1997 - 320 с.
32. Таран И.В., Агапова М. Пейзажные группы для рекреационного строительства. - Новосибирск, 1981. - 240 с.
33. Ткач В.П. Заплавні ліси України. - Харьків: Право, 1999. - 368 с.
34. Фурдичко О.І.,бондаренко В.Д. Першопостаті українського лісництва. - Львів: ВАТ „Бібльос", 2000. - 372 с.
35. Хейретдинов А.Ф. Повышение продуктивности рекреационных лесов Фжного Урала. - Уфа: Башкирское книжное хозяйство, 1990. - 276 с.
36. Симонов Г.П. Лесные растения. - Минск : "Выш. школа", 1980. - 370 с.
37. Родионова А.С., Барчукова М.В. Ботаника. - Л.: Агропромиздат, 1990 - 302 с.
38. Терлецький В.К. Саду мого дивосвіт. - Львів, 1990.
39. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника 2-е издание доп. и перераб. - М.: Агропромиздат - 1988. - 382 с.
40. Яковлєв Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника - М.: Высш. шк.. - 1990. - 366 с.
41. Экология города: Учебник. - К.: Либра, 2000. - 464 с.
ДОДАТОК А
Рис. 5. Місце антропогенних ландшафтів і ландшафтній сфері Землі (за Мильковим)
ДОДАТОК Б
Рис. 6. Напрямки меліорації (за Кучерявим, 1999)
ДОДАТОК С
Таблиця 5. Встановлення площі зеленої зони міста, га/1000 чол.
Лісорослинна зона |
Лісистість, % |
Міста з населенням, тис. чол. |
||||||
Зверху 500 до 1000 |
Зверху 250 до 500 |
Понад 100 до 250 |
Понад 50 до 100 |
Понад 10 до 50 |
До 10 |
|||
Змішаних лісів |
> 25 |
200 |
165 |
125 |
105 |
70 |
55 |
|
20-25 |
160 |
130 |
100 |
85 |
55 |
45 |
||
15-20 |
135 |
110 |
85 |
70 |
50 |
40 |
||
10- 15 |
90 |
75 |
55 |
50 |
30 |
25 |
||
5-10 |
60 |
45 |
35 |
30 |
20 |
15 |
||
< 5 |
30 |
25 |
20 |
17 |
11 |
10 |
||
Широколистяних лісів |
> 25 |
220 |
180 |
135 |
120 |
80 |
65 |
|
20-25 |
175 |
140 |
110 |
95 |
65 |
50 |
||
15-20 |
145 |
120 |
90 |
80 |
55 |
45 |
||
10- 15 |
100 |
80 |
60 |
55 |
35 |
30 |
||
5- 10 |
65 |
50 |
40 |
35 |
25 |
20 |
||
< 5 |
35 |
30 |
20 |
19 |
13 |
10 |
||
Лісостепова і степова |
> 15 |
160 |
130 |
100 |
85 |
60 |
45 |
|
10- 15 |
110 |
90 |
70 |
60 |
40 |
30 |
||
5-10 |
70 |
55 |
45 |
35 |
25 |
20 |
||
3-5 |
40 |
30 |
25 |
20 |
14 |
11 |
||
< 3 |
25 |
20 |
16 |
14 |
9 |
7 |
Подобные документы
Аналіз еколого-ландшафтних особливостей та природної цінності територій Кордівки. Основні шляхи та особливості формування флори та фауни міста, фітоландшафтні особливості міського середовища, формування та природна цінність комплексних зелених зон міста.
курсовая работа [406,3 K], добавлен 21.09.2010Огляд досліджень хімічного складу атмосферних опадів. Особливості утворення поверхневого стоку міста. Забруднюючі компоненти поверхневого стоку на урбанізованих територіях. Порівняльний аналіз фітотоксичності талих і дощових вод на території м. Черкаси.
дипломная работа [803,5 K], добавлен 18.07.2014Формування зеленого каркасу міста та характеристика екологічної проблеми. Планувальна структура міста і його функціональне зонування. Аналіз методів та способів вирішення проблеми озеленення міста Суми. Екологічні та економічні проблеми озеленення міст.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 13.03.2019Значення біоценотичних угруповань рослин в житті міських біоценозів. Етапи розбудови та формування ландшафтно-архітектурних систем Києва, ландшафтна структура територій. Характеристика комплексних зелених зон міста і ландшафтно-архітектурних рис покриву.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 21.09.2010Теоретико-методологічні основи вивчення несприятливих та небезпечних фізико-географічних процесів, методи їх моніторингу. Антропогенні зміни компонентів природи в межах урбанізованих територій. Характеристика природних умов території міста Чернівці.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 10.04.2014Морфологічно-просторова характеристика міста, його територія, населення, щільність забудови, озеленення, інженерна інфраструктура. Динаміка простору системи міста, побудова моделі розвитку. Вплив антропогенних чинників, комфортність міського середовища.
курсовая работа [72,8 K], добавлен 03.06.2010Характеристика шляхів та особливостей формування флори міста. Вивчення ролі рослинного світу в урбоекосистемі і житті міського населення. Властивості рослин, що використовуються у складі міських і приміських насаджень. Екологічні основи інтродукції.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 21.09.2010Аналіз закономірностей накопичення важких металів у ґрунтах та рослинній продукції в залежності від стійкості природних компонентів та ступеню забруднення території. Огляд стійкості ґрунтів міста Маріуполя та його околиць, ступеню забруднення території.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 15.03.2012Алергенна флора й захворюваність полинозом в світовому просторі. Еколого-біоморфологічні особливості пилку алергенних рослин. Характеристика алергенної флори міста за ступенем небезпеки. Профілактика полинозів та заходи боротьби з ними в урбоекосистемі.
дипломная работа [4,0 M], добавлен 26.12.2012Вивчення міста, як типового зміненого ландшафту. Характерні особливості клімату у містах та причини їх виникнення: радіаційний та температурний режими, вологість повітря та опади, режим блискавок. Рекомендації щодо оптимізації мікроклімату м. Черкаси.
реферат [28,2 K], добавлен 04.12.2010