Спеціалізований екологічний стан території міста Маріуполь

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

На сьогодні питання забруднення навколишнього середовища є дуже актуальним. Серед різних джерел, що забруднюють ґрунти й рослини важкими металами у місті Маріуполі , головними вважаються підприємства металургійної промисловості, насамперед кольорової, рудники по видобутку поліметалевих руд, теплові електростанції, автомобільний транспорт, засоби хімізації сільського господарства. Особливу категорію забруднювачів становлять осади міських стічних вод і відходів промислового виробництва, що містять поряд з потрібними рослинам речовинами велику кількість важких металів.

Вивченню важких металів у рослинах у цей час приділяється підвищена, але все ж таки недостатня увага. це обумовлене недооцінкою актуальності проблеми.

Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати такі завдання :

· охарактеризувати природні умови території м Маріуполя, дати оцінку екологічного стану різних компонентів навколишнього природного середовища, які зазнають антропогенного впливу;

· узагальнити результати лабораторних досліджень з визначення осередків забруднення в ряді річкових басейнів;

· проаналізувати шляхи просторового розповсюдження вуглеводневого забруднення важкими металами в різних компонентах навколишнього природного середовища;

· запропонувати рекомендації щодо здійснення спостережень за екологічним станом територій, найбільш забруднених важкими металами.

Об'єкт дослідження - рослинна продукція (капуста та морква), що аналізувалася на вміст важких металів (Cd, Co, Cr, Cu, Fe, Mn, Ni, Pb, Zn), ґрунт (чорнозем типовий середньогумусний), на якому вирощувалась дана продукція.

Предмет досліджень - закономірності накопичення важких металів у ґрунтах та рослинній продукції, в залежності від стійкості природних компонентів та ступеню забруднення території.

Основні методи: теоретичні та експерементальні дослідження. Аналітичні дослідження проводилися за методом атомно - абсорбційної спектрофотометрії.

Робота виконана за матеріалами наукової і науко-популярної літератури, довідкових та періодичних видань, фондовими матеріалами, наукових праць, нормативно-правових актів та особистих досліджень. Також були використані матеріали Маріупольської райдержадміністрації, Маріупольської екологічної інспекції. Лабораторні (аналітичні) дослідження зразків ґрунту та овочевої продукції були проведені в акредитованій лабораторії інструментальних методів дослідження Харківського Національного Університету ім. В.Н.Каразіна.

МОДУЛЬ 1 - СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ МІСТА МАРІУПОЛЬ

1.1 Оцінка ступеню забруднення території, що досліджується

1.1.1 Забруднення стаціонарними джерелами

Для міста Маріуполя характерний " український " тип забруднення, коли в періоди з температурною інверсією і циклональною погодою в приземному шарі повітря зосереджується основна маса промислових і транспортних забруднювачів атмосфери, . Шкідливий вплив загазованості і запиленості повітря на рослини, підсилюється частими ґрунтовими й атмосферними посухами.

Місто Маріуполь з майже 600-тисячним населенням має у селітебній зоні більше 50 великих підприємств, у тому числі два металургійних комбінати з повним металургійним циклом, коксохімічний завод, великий машинобудівний концерн та інші, на яких представлено приблизно 5000 стаціонарних джерел викидів шкідливих речовин.

Місто Маріуполь - найбільший індустріальний центр на півдні України. Територія міста складає 157, 6 кв. км . Близькість Донецького кам'яновугільного басейну, зручний морський та залізничний зв'язок з сировинно - видобувничими та топливно- добувичими районами обумовили розвиток міста як з одного з найбільших металургійних центрів країни. Поряд з металургією отримали розвиток машинобудування, промисловість будівничих матеріалів, виробництво товарів народного вживання. На долю металургійних комбінатів припадає близько 90% що виробляються в місті продукції. Найбільшими промисловими підприємствами у Маріуполі являються металургійні комбінати "ім. Ілліча" та "Азовсталь" , коксохімічний завод "Маркохім", машинобудівне підприємство " Азов ". Важливе значення в промисловій інфраструктурі Маріуполя займає Маріупольський торгівельний порт. В теперішній час це найбільший порт в Азовському морі. П'ятнадцять причалів порту приймають до грузо- переробки вугілля, метали, зерно, продовольчі та хімічні вантажі[27].

Основною екологічною проблемою Маріуполя являється високе забруднення атмосферного повітря викидами промислових підприємств. До 1990 року металургійними підприємствами міста виплавлялось 13 млн тон сталі в рік. Викиди в атмосферу від всіх підприємств міста становили 610 тис. тон в рік. К 1996 року у зв'язку з економічною кризою об'єм виробництва знизився і викиди в атмосферу склали 340 тис. тон у рік. У 1997році став помітний деякий ріст металургійного виробництва, викиди в атмосферу також трохи збільшились і склали 350 тис. тон. Основний вклад у загальне забруднення міста вносять підприємства чорної металургії - металургійні комбінати ім. Ілліча, “Азовсталь”, завод Маркохім, викиди яких складають 98% від загальноміських. По забрудненню повітряного басейну Маріуполь відноситься до самих неблагополучних міст Донецької області і всій України. Положення ускладнює дуже невдале розміщення металургійних підприємств на території міста. Більшість вітрів у бік міста збільшують його забруднення викидами комбінату ім. Ілліча , а комбінат ` Азовсталь ' і завод Маркохім розміщені у центральній частини міста. Дані багаторічних спостережень свідчать , що до 1990 року при повному навантаженню металургійних підприємств міста забруднення атмосферного повітря пилкою та газоподібними примішками перевищувало максимально допустимі концентрації ( ГДК ) , що було встановлено природно - захисним законодавством України , в 3 - 5 і більше раз. У теперішній час забруднення атмосфери шкідливими речовинами також перевищує допустимий рівень.

Основними джерелами забруднення є аглофабрики, доменні та мартенівські цехи, коксові батареї, відділення хімкрила коксохімічного заводу, механоскладальні цехи металургійних комбінатів.

Аналізуючи динаміку викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами по місту (таблиця 1) за 2010 рік, слід відмітити, що сумарні викиди зменшились в порівнянні з 2009 роком - 18% усіх викидів по області. Валові викиди забруднюючих речовин від металургійних комбінатів" ім. Ілліча" та"Азовсталь" складають 96,1% від валових викидів по місту[27].

Таким чином високі рівні забруднення атмосферного повітря у Маріуполі зумовлені перш за все значними викидами металургійних комбінатів ім. Ілліча та `' Азовсталь `' , а також заводу `'Маркохім`'.

Таблиця 1.1 - Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферу тис.т/міс у 2010 році [27].

Основні підприємства забруднювачі	Листопад 2009 року	Грудень 2010 року
Валові викиди, тис.т/міс Всього по місту, у тому числі	337,5	333,7
ВАТ „ММК ім. Ілліча”	216	214
ВАТ „ММК „Азовсталь”	109,8	109
ВАТ „Азовмаш”	0,87	0,47
ВАТ „Маркохім”	10,9	10,3

Рисунок 1.1- Забруднені райони Маріуполя [27]

Найбільш гострою проблемою, пов'язаною з забрудненням повітря, є підвищення захворюваності людей. Спостерігається зниження стійкості до повітряно-краплинних інфекцій, підвищення імовірності ракових захворювань і порушень спадкового апарату, що призводить до підвищення частоти каліцтв і загальному погіршенню стану потомства. Економічний збиток складається з витрат на лікування хворих, утрат робочого часу і передчасної смертності.

За оцінками Інституту токсикології ім. Л. І. Ведмедя МЗ України, м. Київ, збиток здоров'ю населення Маріуполя істотно перевищує вартість усього металургійного комплексу разом з очисними спорудами. Генетичний моніторинг, проведений по Маріуполю, показав, що ушкодження спадкових структур статевих клітин, що обумовлено хімічним забрудненням, принаймні, у 2 - 3 рази перевищувало природний темп виникнення мутації. Зрозуміло, утрати здоров'я населення в грошах виміряються уже в другу чергу. Життя і здоров'я людей самі по собі є першорядними цінностями.

Однією з найважливіших проблем є очищення побутових та промислових стоків. Щорічно у водні об'єкти їх скидають 3,5 млрд.м.куб. Нажаль, існуючі методи забезпечують очищення стоків на 95-96%. Однак цього часто недостатньо. А підвищення ступеню очищення різко збільшує вартість очисних споруд. Із стічними водами в навколишнє середовище потрапляють тисячі тон органічних речовин, завислих речовин, а також багато фосфору, амонійного азоту, заліза.

Тверді побутові відходи з м. Маріуполя та прилеглих сіл вивозяться на сміттєзвалище, розташоване у 6 км від м. Маріуполя. Звалище паспортизоване [27].

1.1.2 Забруднення пересувними джерелами

Високий рівень розвитку промисловості і сільського господарства викликає необхідність функціонування транспортних зв'язків. На території міста Маріуполь склалася густа мережа шляхів сполучення, представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом.

Автотранспорт завжди був одним із найзначніших джерел забруднення атмосферного повітря. Його внесок у загальний обсяг викидів великих промислових міст і мегаполісів України з року на рік коливається в інтервалі від 40 до 60 відсотків. [3]

Слід зазначити, що основною причиною інтенсивного забруднення атмосфери автотранспортом є, головним чином експлуатація технічно застарілого автомобільного парку (за деякими оцінками, до 80%), низька якість паливно-мастильних матеріалів, аварійний стан доріг, зменшення кількості контрольно-регулювальних пунктів на підприємствах, невідпрацьовані режими швидкості дорожнього руху, особливо в містах. Особливо це стосується м. Маріуполя та його центральних районів. Схема забудови центральної частини міста, що створена за радіальним принципом, не розрахована на транспортні потоки в великому обсязі, відсутні необхідні лінії «зеленої хвилі», об'їзні маршрути, дорожні розв'язки, підземні пішохідні переходи. Стан доріг не відповідає існуючим нормативам. У результаті велика кількість автомобілів рухається через центральні райони міста з повільною швидкістю та з великою кількістю зупинок, що призводить до надмірного витрачання пального і є причиною понаднормової загазованості атмосферного повітря [28].

Зростає потік автотранспорту, який вже був в експлуатації тривалий час і має значну зношеність двигунів. Автомобільний парк області поповнюється в основному машинами імпортного виробництва, для яких характерні високий ступінь стиску і живлення паливом з високим октановим числом. Екологічний контроль палива, що використовується, проводиться в недостатніх обсягах. Кількість автотранспорту, що використовує для знешкодження вихлопних газів каталізатори, досить незначна.

Різко впала технічна оснащеність АТП, у тому числі контрольно-діагностичною апаратурою, внаслідок чого погіршився рівень організації відомчого екологічного контролю.

Атмосферне повітря переносить забруднення і в якості екологічного фактора впливає на значну частину території області.

Найважливішим видом транспорту за кількістю перевезень є залізничний транспорт.

Особливу небезпеку для навколишнього середовища міста Маріуполя представляють канцерогенні суміші відпрацьованих газів - важкі метали та їх сполуки, які накопичуються в ґрунтах , змиваються водою, абсорбуються рослинами, накопичуються в продуктах харчування. Важкі метали негативно впливають на організм людини та на цілі екосистеми.

Найбільше транспортне навантаження на довкілля спостерігається вздовж автомагістралей з інтенсивним рухом. При цьому спостерігається забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами. Яке на відстані до 50 м часто перевищує ГДК. В атмосферне повітря надходять відпрацьовані і картерні гази та випаровування з паливної системи, які складаються із суміші більше як 200 речовин. Склад їх залежить від виду та якості пального, технічного складу двигуна, відрегульованості паливної апаратури, організації дорожнього руху, якості дорожнього покриття та інших факторів[3].

Встановлено , що важкі метали більш за все забруднюють рослини, які ростуть в придорожній зоні шириною 10 м біля основи насипу автомагістралі. Значне забруднення сільськогосподарських культур, які захищені від дороги насадженнями, розповсюджуються на поля та городи до 20 м , а якщо лісосмуги відсутні вздовж дороги - до 40 м.

Одним з негативних факторів, пов'язаних з масовим використанням автомобілів у сучасному світі, є зростаючий шкідливий вплив.

Джерелами викидів шкідливих речовин є відпрацьовані гази автомобільних двигунів, випаровування з системи живлення, підтікання палива і мастил у процесі роботи та обслуговування автомобілів, а також продукти зношення фрикційних накладок зчеплення, накладок гальмівних колодок, шин. Потрапляючи в атмосферу, водойми, грунт, шкідливі речовини, що викидаються автомобільним транспортом, негативно впливають на біосферу. Найбільшу небезпеку становить забруднення атмосфери відпрацьованими газами автомобільних двигунів.

Незважаючи на порівняно невелику кількість вихідних компонентів, що утворюються при роботі двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ), відпрацьовані гази містять більш як 200 різних сполук. Основні компоненти та їх вміст у відпрацьованих газах бензинових двигунів і дизелів наведені в таблиці 1.4. Зауважимо, що з наведених у таблиці компонентів азот, кисень, вода і діоксид вуглецю не є токсичними, а решта - токсичні.

В зв'язку з цим, необхідно зосередити зусилля на зменшенні негативного впливу на НПС від забруднення автотранспортом, тому необхідно запроваджувати такі заходи:

впровадження на автотранспортних засобах пристроїв для контролю за кількістю викидів в атмосферу;

забезпечення розвитку пасажирського електротранспорту;

будівництво об'їзних доріг для багатотоннажного перемішення транспорту;

поліпшення стану дорожнього полотна в населених пунктах;

зменшення використання етильованого бензину;

Для зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення автотранспорт переводиться на зріджений і стислий газ, з цією метою збудовано вісім заправочних станцій, планується будівництво ще декількох, поліпшується стан автомобільного полотна, постійно проводяться дорожньо - монтажні роботи.

Таблиця 1.2 - Компоненти відпрацьованих газів автомобільних двигунів[27]

Компонент	Концентрація компонента у ВГ, %
	Бензинові двигуни	Дизелі
Азот	74-77	76-78
Кисень	0,2-8,0	2-18
Водяна пара	3,0-13,5	0,5-10,0
Діоксид вуглецю	5,0-14,0	1,0-12,0
Вуглеводні ( сумарно з перерахунку на гексан)	0,2-3,0	0,01-0,5
Альдегіди	0,0-0,2	0,0-0,05
Оксиди азоту (сумарно)	0,0-0,6	0,005-0,2
Сажа	0,0-100	0,0-2000
Бенз(а)пірен	0,0-25	0,0-10
Оксиди сірки	0,0-0,003	0,0-0,015
Сполуки свинцю	0,0-60	-

Оцінивши об'єми шкідливих викидів у атмосферу від автомобілів, автомотелів, та помноживши середні показники для кожного з головних забруднювачів у вихлопах двигунів автобусів різних марок на число автобусів цього типу.

Щоб зменшити забруднення атмосферного повітря автотранспортом потрібно виконувати заходи щодо зниження токсичності викидів, знешкодження шкідливих речовин, поліпшення стану автомобільного сполучення, вдосконалення технології транспортування.

Таблиця1. 3 - Середні значення викидів забруднюючих речовин при прогріві двигунів, г/хв.

Вид автобусу	Вид палива	CO	CH	NO	SO	P
ПАЗ (5т)	бензин	25,5	4,6	0,25	0,032	0,007
Мерседес, МАЗ (більше 8т)	дизельне	5,5	0,75	0,15	0,13	Сліди

Негативний вплив автомобільних доріг та автотранспорту на навколишнє середовище виявляється у складній взаємодії ряду факторів, які можна поділити на дві групи: дорожні і транспортні. До дорожніх відносять такі: заняття під будівництво автомобільної дороги та її споруд земельних угідь, порушення єдності та цілісності природного комплексу, зміна природних комплексів і рельєфу у період будівництва.

До транспортних факторів належать шум і загазованість повітряного басейну, що виникають внаслідок руху автомобільного транспорту, забруднення прилеглої до дороги смуги шкідливими речовинами, що містяться у відпрацьованих газах автомобілів.

Вплив будівництва дороги на придорожню смугу спричиняє порушення нормальних умов життя тваринного світу, особливо у заповідниках; порушення природної системи поверхневого та підземного водовідводу; забруднення придорожньої смуги.

Метали, які викидаються автомобілями з відпрацьованими газами, негативно впливають на процеси ґрунтоутворення, на розвиток рослин, тварин, що мешкають у придорожній смузі, а через рослинні продукти живлення і на людину.

При порівняно невеликих строках експлуатації доріг забруднення ґрунтів можна визначити тільки за вмістом в них цинку. Свинець і хром зменшують загальну кількість мікроорганізмів у ґрунтовому агарі, зменшують швидкість їх розмноження. Хром токсичніший, ніж свинець, для ґрунтового мікробіоценозу.

Негативний вплив металів змінюється залежно від механічного складу ґрунтів. Свинець, наприклад, активніше діє на піщаних ґрунтах, ніж на глинистих. Вплив важких металів на рослинність проявляється у зменшенні або збільшенні врожайності, зміни вегетаційного періоду рослин, різних захворюваннях.

Серед металів, що забруднюють придорожню смугу, найбільш токсичний свинець. За останні роки під впливом кислотних дощів, половина яких утворюється внаслідок відпрацьованих газів автомобільного транспорту. Прискорилися процеси пошкодження та загибелі лісів[21].

Зростання викидів та нагромадження шкідливих речовин у природних комплексах дуже небезпечне для рослин, тварин та людей.

1.1.3 Забруднення іншими джерелами

Забруднення території міста токсичними та побутовими відходами.

Згідно з державною статистичною звітністю за формою № 1 (токсичні відходи), у 2003 р. в місті утворилося 5,6 тис. тонн токсичних відходів[28].

Виходячи з того, що в процесі промислового виробництва утворюються відходи різних класів небезпеки, для порівняльного аналізу та рангування адміністративних одиниць за обсягами утворення відходів та їх накопичення було використано комплексний показник загального утворення відходів (П_зув) всіх класів небезпеки:

П_зув= 5000*М₁+500*М₂+50*М₃+М₄ (1.2)

де М_1, М₂, М₃, М₄ - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених/накопичених відходів за класами небезпеки (1, 2, 3 та 4 відповідно) [3]. Розмірність П_зув - тонн/рік.

За показником зведеної щільності утворення токсичних відходів у найгіршому стані - Ільічівський район міста .

Впродовж 2009 р. найбільшу кількість токсичних відходів за комплексним показником було утворено на підприємстві ММК "Азовсталь", та ММК "ім. Ілліча"

Номенклатура утворення різноманітних промислових відходів обумовлена галузевою структурою промисловості області, до складу якої входять електроенергетична, машинобудівна, металообробна, цементна та харчова промисловості. На цей час зареєстровано 469 видів відходів з визначеними хімічним складом та фізичними властивостями, у тому числі для 130 видів відходів визначено підприємства (виробництва) щодо їх утилізації.

Підприємства області неспроможні використати або знешкодити всю кількість відходів 1 та 2 класів небезпеки, що утворюється за рік. Так, для 32 визначених відходів 1 класу, які утворюються на підприємствах області, тільки для шести визначено підприємства або виробництва з їх утилізації. Для токсичних відходів 1 та 2 класів небезпеки в області не визначено місця їх безпечного поховання.

В місті існує 2 відомчих полігонів промислових відходів, які займають площу 7 га. Протягом 2003 року на вказані діючі полігони було видалено 57 тис. тонн відходів. Основною екологічною проблемою наявних полігонів є відсутність моніторингу стану підземних та поверхневих вод в місцях їх розташування.

На виконання Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами протягом 2009 року в області проводився комплекс заходів щодо організації безпечного поводження з токсичними відходами.

Ситуація в сфері поводження з відходами в місті з кожним роком ускладнюється. Якщо раніше найбільші обсяги відходів утворювалися на державних підприємствах-велетнях, які знаходилися під жорстким контролем відповідних екологічних, санітарних, прокурорських та інших служб, і на цих підприємствах щорічно розроблялися і виконувалися плани та природоохоронні заходи щодо зниження відходів, проводилося лімітування, то на сьогодні ситуація змінилася.

У зв'язку з бурхливим і не завжди підконтрольним розвитком сфери приватного бізнесу - торгівлі, медицини, побутової хімії - зростання відходів, що утворюються при цьому, набуває помітного значення. Очевидно, що в подальшому необхідно звернути увагу на цю проблему.

Тверді побутові відходи (ТПВ) є одним із небезпечних джерел забруднення, перш за все бактеріологічного, поверхні землі, поверхневих і підземних водних ресурсів та атмосфери. Забруднення ґрунтів внаслідок розміщення ТПВ є одним з основних джерел інфекційних захворювань людини[3].

Із загальної кількості полігонів твердих побутових відходів можна охарактеризувати як критичний. Вони знаходяться в таких гідрогеологічних умовах, що за відсутності вчасно розроблених та впроваджених заходів з локалізації впливу інфільтрату та забрудненого поверхневого стоку найближчим часом будуть збільшуватися масштаби забруднення підземних вод.

На більшості полігонів відсутні паспорти, не ведеться або тільки розпочато облік відходів. На багатьох полігонах разом з ТПВ накопичуються і промислові відходи, виходячи з офіційно дозволеного за санітарно-гігієнічними нормами прийому на розміщення відходів 3 та 4 класів небезпеки.

Однак фактично справи значно гірші. Тверді побутові відходи утворюються всюди, де живе людина. В тих населених пунктах, де відсутня централізована система збору та вивозу твердих побутових відходів, населення вивозить сміття та інші продукти життєдіяльності на несанкціоновані звалища ТПВ, які стихійно утворюються в багатьох населених пунктах, в тому числі в містах обласного підпорядкування, періодично ліквідуються та утворюються на новому місці.

1.2 Визначення природно-техногенного (екологічного ризику) території що досліджується

1.2.1 Метеорологічний потенціал

Клімат Маріуполя помірно континентальний, з тривалою, але не суворою зимою, з помірно теплим, іноді печенею влітку. Відповідно до географічного положення територія Маріуполя протягом року одержує значну кількість сонячної радіації. Фізичною основою формування мікроклімату міста є особливості в змінах складових теплового балансу.

Клімат Азовського моря значно впливають навколишні його степові простори Південної України, Передкавказзя і Криму з їх досить сухим кліматом. У Приазов'ї середні температури липня коливаються від + 22 до + 24 °С, температури січня від 0 до +6 ⁰С[6].

Восени збільшується імовірність випадання опадів, однак їх кількість у порівнянні з літнім періодом зменшується і складає 124 мм. Зменшується і кількість злив, починають переважати опади у вигляді мряки та дощів. Наприкінці осені опади можуть випадати у вигляді снігу.

У Маріуполі протягом року домінують вітри східного, південно-східного напрямків. Це сприяє розповсюдженню забруднюючих речовин, що надходять у атмосферне повітря міста від стаціонарних та пересувних джерел забруднення у західні райони міста протягом року.

Рисунок 1.3 - Середньорічна «роза вітрів»[6]

Проаналізувавши кліматичні умови, можемо розрахувати метеорологічний потенціал атмосферного повітря, що характеризує переважання процесів накопичення або розсіювання протягом року на території Маріуполя і визначається за формулою (1.1):

Розрахунок метеорологічного потенціалу атмосфери здійснювали за формулою (1.1) :

К_м = (Р_ш + Р_т)/(Р_о + Р_в), (1.1)

Де К_м - метеорологічний потенціал атмосфери;

Р_ш - повторюваність днів з швидкістю вітру 0-1 м/с, %;

Р_т - повторюваність днів з туманами, %;

Р_о - повторюваність днів з опадами 0.5 мм і більше, %;

Р_в - повторюваність днів з швидкістю вітру 6 м і більше, %;

Для міста Маріуполя та його околиць: Р_ш - 25 днів, тобто 6,84%, Р_т - 45 днів (12,3%), Р_о - 30 дня (8,21%), Р_в - 102 дня (27,9%). Метеорологічний потенціал для цієї території становить:

К_м = (6,84 + 12,3)/(8,21 + 27,9) = 0.52.

Такі показники використовуються тому, що саме вони можуть адекватно оцінити спроможність атмосфери самоочищуватись. Ті параметри, що стоять у чисельнику погіршують екологічну ситуацію, а ті, що в знаменнику -покращують.

В цілому, з екологічної точки зору, кліматичні умови міста Маріуполя сприятливі. Але під впливом антропогенної діяльності у навколишньому середовищі створюються особливі мікрокліматичні умови, які відрізняють клімат урбанізованої території від природного (внаслідок забруднення атмосфери пилом і газами відбувається послаблення прямої сонячної радіації (на 10-17%), особливо її ультрафіолетової, найбільш біологічно активної частини; а також відбувається підвищення вмісту вуглекислого газу в атмосфері, що сприяє поступовому підвищенню температури повітря).

Таким чином, на території Маріуполя та його околиць значення метеорологічного потенціалу атмосфери сприяє процесам самоочищення атмосферного повітря від забруднюючих речовин.

1.2.2 Стійкість водних об'єктів

У результаті виробничої діяльності нафтогазовидобувних та переробних підприємств відбувається також забруднення поверхневих і підземних вод.

Вуглеводневе забруднення води водних об'єктів може призводити до: порушення газо- та водообміну між атмосферою і поверхнею води; зміни температурного режиму вод; пригнічення та загибелі водних організмів внаслідок отруєння; появи неприємного запаху і смаку води, погіршання смакової якості риби; злипання пір'я у водоплавних птахів; розчинення жиру на поверхні шкіри тварин, що призводить до їх загибелі від переохолодження[1].

Бурові розчини, що потрапляють до водних об'єктів можуть порушувати екологічну рівновагу та створювати загрозу для водних організмів.

Вуглеводневе забруднення води водних об'єктів впливає на інтенсивність процесів самоочищення і залежить від багатьох чинників: хімічного складу нафтопродуктів (вмісту ароматичних та поліциклічних вуглеводнів); кількості нафтопродуктів; леткості компонентів (леткі фракції з t⁰ кип. <200⁰ С - високотоксичні, але швидко випаровуються); питомої густини;стійкості.

Для визначення здатності поверхневих водойм до самоочищення використовуємо стійкість водних об'єктів, що розраховується за формулою [1]:

(1.2)

де, В - стійкість поверхневих водойм до антропогенного навантаження;

Б - біотична складова стійкості;

h - коефіцієнт стоку.

Рівень кольоровості води в основному зумовлений концентрацією гумінових і фульвокислот. Вони здебільшого надходять до водних об'єктів шляхом виносу з ґрунтів. Концентрація їх пропорційна збільшенню кольоровості води. Отже, температурний режим і кольоровість води суттєво впливають на біотичну складову потенціалу стійкості водних об'єктів.

Біотичну складову стійкості поверхневих водоймищ визначаємо за формулою:

(1.3)

де А - кількість днів протягом року з температурою води понад 16?С;

J - індекс кольоровості води.

Висота шару стоку (y) - це висота прошарку води, який отримаємо якщо об'єм стоку води за рік рівномірно розподілити на усю площу басейну. Вона визначається за формулою(1.4):

y = W / F * 10⁶ (1.4)

де, W - сумарний багаторічний об'єм стоку, м³;

F - площа басейну річки в межах території дослідження, км².

Сумарний багаторічний стік - це об'єм води, що протікає через створ річки за певний проміжок часу.

W = Q * T, (1.5)

Де, Q - середні багаторічні витрати води, м³/с;

Т - час за рік, 31.54 * 10⁶ с.

Розрахунок стійкості буде проведено для річки Кальміус ,середні багаторічні витрати води для якої становлять 8,25 м³/с .

W = 8,25 * 31.54 * 10⁶ = 260,2 * 10⁶ м³/с

Площа басейну р. Кальміус становить 5070 км².

y = 260 * 10⁶ / 5070 * 10⁶ = 0,051 = 51 мм

Середня кількість опадів, що випадає на території міста та його околиць, за даними обласного центру з гідрометеорології становить 567 мм.

k = 51 / 567 = 0.08

Використовуючи ці показники розраховуємо природний потенціал самоочищення поверхневих вод до антропогенного навантаження:

Б = (230/365)*1 =0.63.

Помножуючи біотичну складову стійкості на коефіцієнт стоку, отримуємо стійкість р. Кальміус до антропогенного навантаження:

В = 0.63 * 0.08 = 0.05

Таким чином, в межах міста Маріуполь та його околиць р. Кальміус має високу природну здатність до самовідновлення.

1.2.3 Стійкість ґрунтів міста Маріуполя та його околиць

Отже, важливим фактором збереження ґрунтів є їх стійкість. Вона характеризує властивість ґрунтів зберігати нормальне функціонування і структуру незалежно від різноманітних фізичних, хімічних та біологічних впливів.

Внаслідок інтенсивного господарського використання земельним ресурсам Маріуполя та його околиць завдано відчутного збитку в результаті відчуження родючих земель, розробки корисних копалин, затоплення і підтоплення водоймищами, меліоративних заходів і недосконалості застосовуваної агротехніки, що не враховує екологічних вимог. Такі проблеми як дегумифікація, ерозія, дефляція, забруднення ґрунтів пестицидами та ядохімікатами широко поширені на території області[2].

Внаслідок сконцентрованості великих нафтогазовидобувних та переробних підприємств на території Маріуполя виникла гостра проблема забруднення ґрунтів вуглеводнями[8].

Погіршення стану ґрунтів відбувається внаслідок несанкціонованого розміщення відходів, через випадки забруднення земель нафтопродуктами. У 2003 р. на території області зафіксовані два випадки аварійного забруднення земель внаслідок самовільної врізки до конденсатопроводу.

Стосовно ступеню зволоження, то найбільшою стійкістю характеризуються природні комплекси, що мають нормальне зволоження, тобто свіжі та вологі місця. При зміні вологості як у сторону її збільшення, так і у сторону зниження стійкість природних комплексів знижується. Відбувається це внаслідок зменшення складності структури фітоценозу та погіршення для рослин водного та повітряного режимів ґрунту. [2]

Стійкість ґрунтів до забруднення - властивість ґрунтів зберігати нормальне функціонування і структуру під впливом різноманітних фізичних, хімічних і біологічних чинників[17]. Стійкість переважно визначається в залежності від крутизни схилів; кам'янистості; питомого опору; структурності; механічного складу ґрунтів; типу водного режиму; вмісту гумусу; кислотності ґрунтів; залісненості території; ємності поглинання; інтенсивності біогенного кругообігу; господарської освоєності земель.

Для визначення стійкості ґрунтів були обрані лучні середньосуглинкові середньоглибокі ґрунти. Це пов'язано з тим, що саме ці ґрунти є одним з об'єктів дослідження роботи, незважаючи на незначну площу, яку вони займають мають велику роль для супераквальних ландшафтів і процес їх відновлення внаслідок антропогенного порушення надзвичайно складний і повільний[2].

Стійкість ґрунтів до антропогенного навантаження залежить від багатьох чинників, головними з яких є крутизна схилів, кам'янистість, питомий опір, механічний склад ґрунтів, залісненість території, ємність поглинання, інтенсивність біогенного кругообігу та господарська освоєність земель. Стійкість ґрунтів визначається за формулою[17]:

(1.6)

деС - оцінка стійкості земельної ділянки до техногенного впливу, %;

с - бали по кожному показнику;

Q - максимально можлива сума балів (у нашому дослідження 53)

Таблиця 1. 4 - Значення показників стійкості, бали [16]

Показники	Бал	Показники	Бал
1	2	1	2
Крутизна схилів, град.:		Механічний склад:
- плоскі (1-3)	3	- середньо суглинистий	3
Кам'янистість, м:		Ґрунти за вологоємністю середньої гумусності (потужність шару 0-100 см):
- практично відсутня (до 2)	4	- середньосуглинисті	3
Питомий опір, кг/см2:		Вміст гумусу, %:
- вище середнього ( 0,66 - 0,79)	3	- високогумусні (більше 6)	3
Структурність (вміст фракцій розміром 0,25-10 мм, %):		Кислотність (рН сольове):
- середня (36-50)	2	- слабокислі або слабо лужні	2
Лісистість території (% до оптимальної):		Господарська освоєність земель (% до загальної площі області):
- дуже мала (12)	0	- висока (77,1)	1
Ємність катіонного обміну, мг-екв/ 100г:		Розораність земель, % від загальної площі області:

Розрахунки показали наступне:

С = 100*(3+4+3+2+0+2+3+3+3+1+1+3)/50 = 3000/50 = 60 %.

За класифiкацiєю екологічної стiйкостi грунтiв до забруднення , можна зробити висновок, що ґрунти Марiуполя та його околиць за узагальненою оцінкою відносяться до середньостійких[17].

1.2.4 Біотичний потенціал

Рослинність Приазов'я дуже різноманітна. До зональної рослинності відносяться типчакові - ковилові степи, а також степові чагарники та псамофіті ( піщані ) різнотравно - типчаково - ковилові степи. Типчаково - ковилові степи збереглися на схилах балок, ярів. Домінують в рослинному покриві щільно кущові злаки, а саме - види ковилів ( українська, Лесінга, волосиста, костриця васіліська, калерія гребінчаста ). На схилах балок, степових подах та уздовж берега річки Кальміус зустрічаються чагарникові зарості терену степового, бобчука, видів шипшини тощо[21].

На вапнякових відслоненнях сформувалась своєрідна рослинність, що розташовується мозаїчно по схилах балок, ярів, або річок. Значні площі займає синантропна рослинність, яку утворюють рослини, життя яких пов'язане з діяльністю людини. Але найбільшу площу в районі займають агрофітоценози, які розташовані на місці розораних степів. Вони представлені полями, садами, городами, лісовими смугами.

Територіальний аспект біотичного потенціалу можна деякою мірою дослідити за допомогою гідротермічного потенціалу продуктивності фітомаси (K_р). За методикою В. А. Барановського для території м. Маріуполя та його околиць було розраховано K_р [21]:

(1.7)

деW - середньорічне продуктивне зволоження, мм;

Р - середній річний радіаційний баланс, ккал/см² в рік;

Т_в - період вегетації, декади.

Для міста Маріуполя K_р було розраховано, виходячи з наступних даних:

W=440 мм в рік;

Р=39,4 ккал/см² в рік;

Т_в =16 декад.

Отже, гідротермічний потенціал продуктивності фітомаси для Маріуполя становить [21]:

K_р корелює з фактичним приростом фітомаси в різних типах ландшафтів ця залежність має лінійний характер [21]:

(1.8)

деx - значення K_р;

y - приріст фітомаси даної екосистеми.

Фактичний приріст фітомаси для степового ландшафту Маріупольського району становить :

Отримані значення гідротермічного потенціалу продуктивності фітомаси - 4,96 та фактичного приросту фітомаси - 109,04 є типовими для Степового ландшафту, до якого і належить місто Маріуполь . Проте, внаслідок антропогенного, техногенного та рекреаційного впливу частина знаходиться в незадовільному санітарному стані. Антропогенний вплив на степ призводить до зміни вікової та породної структури насаджень, їхнього санітарного стану та стійкості, співвідношення і насаджень, що вирощуються з степових культур . Більша частина площі тепових культур, особливого на степових ділянках району, створена на землях, що не використовуються в сільському господарстві, раніше безлісих, переданих для залісення в держлісфонд. Все вище перераховане, в свою чергу безпосередньо впливає на значення біотичного потенціалу. Оскільки, чим вище біологічна розмаїтість рослинного світу, тим більше значення біотичного потенціалу.

Таким чином, першочергові заходи, які необхідно провести на території Маріуполя та його околиць для підвищення біотичного потенціалу є збереження та охорона рослинного світу лісових та степових ділянок ландшафту;. Також необхідне проведення заходів по боротьбі з несприятливими процесами та явищами: садіння дерев і кущів на пісках, садіння полезахисних лісових смуг, садіння захисних насаджень на ярах.

Охорона окремих видів рослин і тварин - найважливіша складова частина охорони навколишнього середовища. Важко відділити охорону рослин і тварин або, в широкому розумінні, генофонду природної флори й фауни, від проблем охорони довкілля.

1.2.5 Несприятливі природно - антропогенні процеси

На стан навколишнього природного середовища впливають як природні, так і антропогенні фактори, в результаті впливу яких порушується стан природних компонентів. Такі порушення викликають погіршення екологічної ситуації та становлять загрозу для життя та здоров'я населення. Найбільш негативний вплив на екологічний стан району чинять такі несприятливі природно - антропогенні процеси та явища як, ерозія (водна та вітрова), зсуви, підтоплення території. Таким чином високі рівні забруднення атмосферного повітря у Маріуполі зумовлені перш за все значними викидами металургійних комбінатів ім. Ілліча та `' Азовсталь `' , а також заводу `'Маркохім`'[27].

На території району набула великого поширення водна та вітрова ерозія, зокрема це характерно для крутих схилів балок, ярів, річкових долин (р.Кальміус ,р.Кальчик та інші). Розораність земель Маріупольського району становить 51,2 %, що є нижчим за середнє її значення по області - 60 %. Ступінь еродованості с/г угідь району складає 82 %, а еродованість ріллі досягла 42 %, річний змив ґрунтів досягає 18,0 т/га (табл. 1.5) .

До основних техногенних факторів появи зсувів віднесено:

· перевантаження схилів будівлями і спорудами;

· підрізка і оранка схилів, що призводить до порушення їх стійкості;

· динамічні навантаженя вздовж доріг, які викликають вібрацію схилів та провокують зародження зсувів.

Забруднення ґрунтів відбувається різним шляхами, надходження забруднювачів з: атмосферними опадами, з ґрунтовими водами, внаслідок хімізації сільського і лісового господарства, за рахунок комунальних стоків, відвалів, звалищ будівельного сміття і т.д.

У зв'язку з особливостями геологічної будови території та зі збільшенням техногенного навантаження на компоненти природи, до найбільш небезпечних екзогенних геологічних процесів в районі відносять зсуви, підтоплення і заболоченя. З підвищенням рівня ґрунтових вод пов'язана активізація зсувних процесів. Основними причинами підтоплення є: розташування населених пунктів на понижених ділянках місцевості, в заплавах річок, на рівнинних ділянках зі слабким природним стоком; та техногенні причини: порушення умов стоку поверхневих вод в результаті замулення русел річок, засипання природних елементів стоку, будівництво дамб, гідротехнічних споруд та інше [3].

Таблиця1. 5 - Характеристика ерозійно-небезпечних земель господарств Маріуполя та його околиць [3]

	Рілля, га	Багаторічні, га	Сіножаті, га	Пасовща, га
Дефляційно небезпечні. З них:	671,0	38,0	124,0	679,0
1.слабо	543,0	38,0	88,0	564,0
2.середньо	128,0	0,0	31,0	104,0
3.сильно	0,0	0,0	5,0	11,0
Вражені водною ерозією З них:	25088,0	2193,0	66,0	8014,0
1.Слабоеродовані	22058,0	1839,0	54,0	2415,0
2.Середньоеродовані	2872,0	309,0	12,0	3519,0
3.Сильноеродовані	158,0	45,0	0,0	2080,0

Важливим напрямком зменшення інтенсивності розвитку ерозійних процесів, подальшої деградації агроландшафтів і ґрунтового покриву є виведення з обробітку малопродуктивних ерозійно небезпечних земель, за рахунок середньо - та сильноеродованих і інших деградованих і малопродуктивних ґрунтів під кормові угіддя, лісонасадження та тимчасову консервацію. В умовах Маріупольського району необхідно зменшити площу ріллі на 29 % .

В цілому існує нагальна необхідність виведення з сільськогосподарського використання малопродуктивних земель та використання їх під пасовища, заліснення, інтенсивне травосіяння і сіножаті. З метою захисту ґрунтів від ерозії і підвищення їх родючості необхідно проводити комплекс фітомеліоративних заходів, а саме, залуження. Таким чином ґрунтовий покрив Маріупольського району потребує комплексу меліоративних заходів по відтворенню, підвищенню і охороні родючості ґрунтів[3].

Окрім еродованості ґрунтів, не менш поширеними є такі несприятливі геологічні процеси, як підтоплення території та зсуви. [24]

Підтоплення являє собою багатофакторний процес. В межах міської і промислової забудови м. Маріуполя - район залізничного вокзалу формування ділянок підтоплення відбувається в результаті дій таких техногенних факторів:

- витоків води з комунікацій;

- порушення стоку ґрунтових і поверхневих вод;

- конденсація вологи поблизу фундаментів і під асфальтовим покриттям;

- накопичення атмосферних опадів у будівельних котлованах і виїмках.

У результаті замулювання річок і відповідного зниження їхньої дренажної спроможності на території району підтоплена велика кількість сільських населених пунктів розташованих на заплавах і перших надзаплавних терасах, а також значні площі сільськогосподарських угідь (27 % від загальної площі району). Важливим фактором підтоплення є будівництво ставків і водоймищ, яке проводиться без достатнього інженерно - геологічного обґрунтування і прогнозу. Зараз в районі у підтопленному стані знаходиться більше 5 тис.га забудованих територій (35%). Підтоплення ґрунтовими водами території Маріупольського району є однією з причин погіршення екологічного і санітарного стану, умов експлуатації житлового фонду та інженерних мереж забудованих територій.

Досить значні порушення ґрунтового покриву внаслідок таких поширених на території району процесів, як зсуви. У місті Маріуполі такі процеси відбуваються майже в усіх прибережних районів. Основними типами зсувів на території району є зсуви видавлення та зсуви течії. В районі нараховується 18 зсувних ділянок, серед яких 5 - активні. Основними факторами утворення зсувів є: рельєф (крутизна схилів), геологічна будова, гідрокліматичні особливості (характер і кількість опадів, модуль стоку та інші) та інженерно - господарська діяльність людини.

На території району має місце і заболочування ґрунтів - біля річки Кальміус та Кальчик, що складає 3,1 % від загальної площі району. Внаслідок підйому рівня ґрунтових вод, в селищах вода заливає льохи, стан питної води значно погіршується.

Мають місце також такі процеси, як періодичне затоплення територій, засолення ґрунтів, але у досить незначній мірі.

Забруднення ґрунтів відбувається різним шляхами, надходження забруднювачів з: атмосферними опадами, з ґрунтовими водами, внаслідок хімізації сільського і лісового господарства, за рахунок комунальних стоків, відвалів, звалищ будівельного сміття і т.д.

Аналіз стану природно-техногенної безпеки Маріуполя підтверджує, що зсувні процеси та підтоплення території ґрунтовими водами є найбільш небезпечними фізико-географічними процесами, що загрожують життєдіяльності населення.

Зважаючи на все вище сказане, на території Маріупольского району необхідно провести комплекс заходів спрямованих на ліквідацію несприятливих природно - антропогенних процесів.

1.3 Еколого-економічна оцінка витрат на захист, стабілізацію та оздоровлення території (об'єкту) міста Маріуполь та його околиць

рослинний забруднення природний ґрунт

1.3.1 Оцінка економічної та екологічної ефективності природоохоронних заходів

Територія міста Маріуполя потерпає від антропогенного тиску, основними джерелами забруднення компонентів довкілля району є автотранспорт та стаціонарні джерела забруднення. Якщо викиди автотранспорту з року в рік зростають через постійне збільшення автомобільного парку та підвищення строку їх експлуатації, то викиди та скиди стаціонарних джерел забруднення знижуються в останні роки.

Простеживши зміну у динаміці обсягів викидів найбільш шкідливих речовин (оксид азоту, оксид вуглецю, сірки діоксид) до атмосфери промисловими підприємствами міста Маріуполя з 2004 по 2010 рр., необхідно відмітити, що найбільше забруднення атмосферного повітря відмічалося у 2004 - 2005 рр. (522,55; 530,37; 480,9 тонн відповідно). Загалом спостерігається подальше зменшення обсягів викидів [27]. Зменшення викидів стаціонарними джерелами забруднення обумовлено зменшенням обсягів роботи потужних промислових підприємств та пов'язано з впровадженням природоохоронних заходів спрямованих на охорону та покращення екологічного стану території.

Ефективність природоохоронних заходів доцільно розрахувати згідно з Тимчасовою типовою методикою визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінка економічного збитку, нанесеного народному господарству забрудненням навколишнього середовища [4].

Економічна ефективність природоохоронних заходів визначається шляхом встановлення загальної та порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат та чистого економічного ефекту природоохоронних заходів. В якості додаткових до показників загальної економічної ефективності природоохоронних витрат використовуються показники їх екологічної та соціальної ефективності.

Екологічна ефективність природоохоронних витрат визначається шляхом віднесення величин екологічних результатів до затрат, що викликані ними. Екологічні результати розраховуються за різницею показників негативного впливу на навколишнє природне середовище і за різницею показників стану навколишнього середовища до та після проведення заходів.

До природоохоронних заходів відносяться всі види господарської діяльності, спрямовані на зниження і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, покращення і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни. На території міста Маріуполя здійснюють наступні природоохоронні заходи:

Ш уловлювання та знешкодження шкідливих речовин, які забруднюють атмосферне повітря;

Ш очищення стічних вод;

Ш утилізація і знешкодження відходів виробництва та побутових відходів;

Ш охорона та збереження природно-заповідного фонду.

Для розрахунку екологічної ефективності застосування природоохоронних заходів на території Маріуполя використано дані обласного управління статистики за 2009 - 2010 рр[4]..

Для розрахунку екологічної ефективності природоохоронних заходів використовують формулу (1.12):

(1.9)

Де ДВ - зниження обсягів забруднення навколишнього середовища, т

В₁ - обсяги забруднення до впровадження заходів, т

В₂ - обсяги забруднення після впровадження заходів, т

С - річні експлуатаційні витрати на утримання та обслуговування

основних фондів природоохоронного характеру, що викликали екологічний ефект, грн.

К - капітальні вкладення в ці фонди, грн.

Е_н - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень природоохоронного характеру. Е_н = 0,12.

У 2010 р. витрати на проведення природоохоронних заходів становили 55000 грн. [4].

До впровадження природоохоронних заходів, спрямованих на охорону атмосферного повітря, у 2009 р., обсяги викидів складали - 337,500 т, після впровадження заходів, у 2010 р., обсяги викидів склали - 333,700 [27].

Розрахуємо екологічну ефективність природоохоронних заходів, спрямованих на охорону атмосферного повітря:

Результат розрахунку свідчить про те, що 1 гривня витрачена на покращення стану атмосферного повітря в Маріуполі забезпечує зниження викидів на 6,9 кг в рік.

Такі показники екологічної ефективності є незадовільними. Заходи по зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що здійснюють підприємства, установи, організації, не забезпечують високого рівня екологічної ефективності. Тобто зниження викидів є досить незначним та не призведе до помітних позитивних змін у навколишньому середовищі.

1.3.2 Економічний збиток від забруднення навколишнього природного середовища

Забруднення середовища може негативно впливати на реципієнтів, що виявляється в підвищенні захворюваності населення, зниженні їх працездатності, погіршенні умов життя населення, прискореному зношуванні техніки.

Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення двох видів затрат у народному господарстві: витрат на попередження впливу забруднюючого середовища на реципієнтів (коли таке попередження частково чи повністю технічно можливе) і витрат, що викликані впливом на них забруднюючого середовища. Останні виникають, коли повне попередження такого впливу неможливе чи якщо витрати на повне попередження впливу виявляються більшими, ніж сума витрат обох типів при частковому запобіганні впливу забрудненого середовища на людину та інші об'єкти. Оскільки при викидах забруднень в навколишнє середовище подібні ситуації виникають досить часто, вказані витрати зазвичай виникають одночасно [4].

Екодеструктивні зміни в довкіллі спричиняють негативні процеси в економічних системах. Ці процеси, що призводять до виникнення економічних збитків нерозривно пов'язані з екологічними збитками. Економічний збиток від порушення природного середовища (еколого-економічний збиток) визначається суспільно необхідними витратами, що виникають внаслідок екодеструктивного впливу. Фактично, збиток характеризує зміну інтегральної еколого-економічної оцінки (збільшення витратної оцінки чи зменшення результатної) комплексу природних факторів (екосистеми) або якогось природного блага внаслідок погіршення його стану. Дія еколого-економічного збитку втілюється через погіршення економічного стану конкретних суб'єктів господарювання: в одному випадку зростають витрати отримання ними певних господарських результатів (доходу, прибутку), в іншому випадку знижується вигідність (ефективність) виробничої діяльності, тобто за тих самих витрат рівень доходу падає. Таким чином, під економічним збитком від порушення природного середовища слід розуміти виражені у вартісній формі фактичні і можливі втрати, заподіяні економічним суб'єктам внаслідок екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків [4].

Збитки виникають внаслідок:

Зміни кількості та якості природних ресурсів та(або) інших зовнішніх умов технологічних процесів і як наслідок - зменшення обсягів використання природних факторів у виробництві - екологічні збитки.

Погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану - соціальні збитки.

Наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків - економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.

На сьогодні економічний та екологічний збитки окремо не розглядають і об'єднують в еколого-економічні збитки. Процес формування еколого-економічних збитків є складним явищем, до якого не можна підходити з позицій простого підсумування можливих наслідків.

Економічна оцінка збитку, що спричиняється річними викидами забруднень в атмосферне повітря, для окремого джерела визначається за формулою (1.13) [4]: