Основнi поняття i закони природи, охорона повiтряного баcейну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

забруднюючий викид атмосферне повітря

1. Основнi поняття екологiї

2. Забруднення навколишнього природного середовища як екологiчна проблема

3. Екологiчна обстановка в Українi та в районi дислокацiї вiйськових частин

4. Джерела забруднення (викидiв) атмосферного повiтря

5. Поняття про гранично допустимi викиди (концентрацiї) забрудню-ючих речовин в атмосферу

6. Заходи щодо зниження викидiв шкiдливих речовин в атмосферу

7. Контроль токсичностi вiдпрацьованих газiв автомобiлiв та iншої тех-нiки

8. Вимоги Закону України "Про охорону атмосферного повiтря"

1. Основнi поняття екологiї

Екологiя - наука про взаємовiдносини органiзмiв та навколишнього середовища.

В епоху науково-технiчного прогресу вона перетворюється на науку про взаємовiдносини мiж суспiльством та середовищем свого мешкання. Еколо-гiя визначає поведiнку людини та суспiльства в цiлому у природi. Охорона навколишнього природного середовища (екологiя) є невiд'ємною частиною життєдiяльностi усього людства, в тому числi особового складу ЗС України. Вiдповiдно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 58) вимоги екологiчної безпеки вiйськових, оборонних об'єктiв й вiйськової дiяльностi повною мiрою розповсюджуються i на Збройнi Сили України. Вимоги екологiчної безпеки повиннi дотримуватись у районах розташування вiйськ (сил), проведення вiйськових навчань, манев-рiв i пересування вiйськ.

Охорона навколишнього середовища у вiйськах здiйснюється в процесi виконання основних завдань, поставлених перед вiйськами i полягає у виконаннi комплексу заходiв, законодавчо закрiплених системою соцiально-економiчних, адмiнiстративно-правових, iнженерно-технiчних, санiтарних норм та правил, що забезпечують охорону природи, тобто збереження, вiд-творення, покращення i оздоровлення оточуючого людину природного сере-довища i рацiональне використання її ресурсiв.

Основними завданнями екологiчного забезпечення у вiйськових части-нах є:

екологiчне забезпечення повсякденної дiяльностi вiйськ;

органiзацiя екологiчного забезпечення дiяльностi Збройних Сил України в умовах впливу на них екологiчно-несприятливих антропогенних i природних факторiв;

екологiчний монiторинг Збройних Сил України в системi державного екологiчного монiторингу;

вiдновлення навколишнього природного середовища в процесi повсякденної дiяльностi Збройних Сил України пiсля проведення навчань, випробувань, спецiальних робiт, а також пiсля аварiй та катастроф на вiйсь-кових об'єктах;

вiйськово-наукове cупроводження основних завдань екологiчного за-безпечення Збройних Сил України;

участь в екологiчному забезпеченнi на етапах проектування, будiвництва та експлуатацiї об'єктiв Збройних Сил України, а також на етапах утилiзацiї та знищення ядерного i звичайного озброєння та вiйськової технiки;;

взаємодiя з державними i вiдомчими органами охорони навколишнього середовища та мiжнародне спiвробiтництво;

пiдготовка кадрiв вiйськових екологiв, екологiчна пiдготовка i виховання особового складу Збройних Сил України.

2. Забруднення навколишнього природного середовища як екологiчна проблема

Екологiчний стан територiй, що знаходяться у сферi вiйськової дiяльностi, має стiйку тенденцiю до погiршення: на бiльшостi вiйськових об'єктiв залишаються невиконаними навiть першочерговi природоохороннi завдання, а саме: iнвентаризацiя джерел забруднення навколишнього природного сере-довища, в першу чергу води i атмосферного повiтря, що свiдчить про вiдсут-нicть належного екологiчного контролю як за забруднювачами довкiлля, так i за природокористувачем; введення до ладу запланованих i ремонт наявних очисних споруд у сис-темi водокористування, а також у котельних на твердому паливi i у пiдсобних господарствах вiйськових частин; будiвництво i ремонт систем зливової каналiзацiї, нафтовловлювачiв на рембазах, складах i заправочних станцiях ПММ; впорядкування земле- i водокористування, експлуатацiї лiсових угiдь i господарств.

З рiзних, часто вузьковiдомчих причин, не передаються до народного господарства проiнвентаризованi, фактично не потрiбнi для виконання завдань навчально-бойової пiдготовки, землi. Є багато фактiв незаконних порубок лiсу, безконтрольного використання води, самодiяльної органiзацiї звалищ смiття, виробничих i побутових вiдходiв, забруднень нафтопродукта-ми значних площ землi, грунтових i поверхневих вод. Практично припинено роботи по очищенню вiд нафтопродуктiв земель i грунтових вод таких гарнiзонiв як Узин, Бiла Церква, Мокре (Запорiжжя), Миргород, Озерне (Житомир) та деяких iнших. Поряд з об'єктивними (головним чином, фiнансово-економiчного i технiчного характеру) наявнi i суб'єктивнi причини погiршення екологiчної обстановки: органiзацiйно-господарська бездiяльнiсть певної частини керiв-ного складу, в основi якої, як правило, лежить екологiчна безграмотнiсть, природоохоронний та правовий нiгiлiзм, низький рiвень усвiдомлення особистої вiдповiдальностi за стан навколишнього природного середовища i природокористування.

Незважаючи на те, що внесенi у 1993 р. до статутiв Збройних Сил України положення i статтi з охорони навколишнього природного середовища, якi започаткували як обов'язки вiйськовослужбовцiв, так i вiдповiдальнiсть посадових осiб частин i гарнiзонiв, у жодному з них не здiй-снюються природоохороннi заходи, адекватнi дiйсному стану природного середовища. У багатьох гарнiзонах далеко не в повному обсязi наявна не-обхiдна природоохоронна документацiя, занехаяна нормативно-правова пропаганда, є багато фактiв споживацького ставлення до природи, навiть з боку тих посадових осiб, до обов'язкiв яких входить охорона природи.

Для стабiлiзацiї екологiчної обстановки i наступного її полiпшення на об'єктах Збройних Сил України необхiдно: розробити концепцiю екологiчної полiтики у сферi вiйськової дiяльностi, змiцнити органiзацiйну i матерiально-технiчну базу природоохоронну дiяльнiсть та її нормативно-правову базу стосовно до конкретних гарнiзонiв, частин; вжити практичних заходiв щодо лiквiдацiї екологiчної безграмотностi особового складу i пiдвищення персональної вiдповiдальностi керiвного скла-ду усiх рiвнiв за охорону природи i природокористування у вiйськах (силах); на дiлi позбутися надуманої пiд рiзними приводами вiдомчостi в органi-зацiї контролю та оцiнки екологiчного стану вiйськових об'єктiв як джерела необ'єктивностi i поприкращення реального стану екологiчної безпеки на об'єктах Збройних Сил України; розробити i впровадити централiзовану систему екологiчного монiто-рингу у сферi вiйськової дiяльностi як складову частину загальнодержавної системи.

3. Екологiчна обстановка в Українi та в районi дислокацiї вiйськових частин

Внаслiдок погiршення якостi навколишнього природного середовища земля i населення України опинились у незавидному екологiчному станi. В Українi зростає смертнiсть вiд злоякiсних пухлин, захворювань ендокринної системи, хвороб органiв дихання тощо.

На порiвняно невеликiй територiї України десятилiттями вiдбувалось гi-пертрофiчне зростання виробництва без урахування екологiчних факторiв, будувалась найбiльша кiлькiсть атомних електростанцiй (5 АЕС).

У квiтнi 1986 р. внаслiдок вибуху 4 блоку Чорнобильської АЕС, близько 50 тонн ядерного палива iз розтопленої активної зони реактора випарилось i було викинуто в атмосферу у виглядi дрiбних часток дiоксиду урану, висо-корадiоактивних продуктiв розщеплення палива.

В цiлому, в Українi понад 37 тисяч рiзних промислових об'єктiв, якi що-рiчно викидають в атмосферу 10 млн. тонн шкiдливих речовин. Основний внесок у викиди забруднюючих речовин в атмосферу вiд стацiонарних дже-рел постачають пiдприємства енергетики та металургiї.

Крiм того, в Українi є 10 тис. колгоспiв та радгоспiв, пiдприємств агро-промислового комплексу, якi iнтенсивно використовують землю, воду, при-роднi ресурси i тим самим завдають екологiчної шкоди навколишньому при-родному середовищу.

Екологiчну обстановку в районi дислокацiї вiйськової частини (пiдпри-ємства), командир (начальник) - керiвник занять доводить до особового складу, виходячи з конкретних джерел забруднення, розташованих на їх те-риторiї.

4. Джерела забруднення (викидiв) атмосферного повiтря

Джерела забруднення атмосферного повiтря можуть бути природними i штучними (антропогенними), головним чином техногенними - вiд рiзних га-лузей господарської дiяльностi людини.

До природних джерел вiдносяться: виверження попiлу i газiв вулканами, лiсовi та степовi пожежi, насиченi солями морськi бризки i тумани, пил з ерозiйних грунтiв i пiщанi бурi пустель, рослинний пилок, мiкроорганiзми, видiлення тварин та космiчний пил. Вони не викликають суттєвих змiн по-вiтряного басейну за винятком катастрофiчних випадкiв.

Забруднення атмосферного повiтря здiйснюється внаслiдок надходження у повiтряний басейн (атмосферу) будь-яких твердих та газоподiбних шкiдли-вих речовин, мiкроорганiзмiв i енергiй у виглядi звукiв, шумiв, електрома-гнiтного i радiоактивного випромiнювання в кiлькостях, якi викликають змi-ни складу та властивостей компонентiв природного середовища, шкiдливо впливають на людину, флору та фауну.

До антропогенних джерел забруднення атмосферного повiтря вiдносяться: джерела вiдозмiнення складу i властивостей атмосфери, викли-канi дiяльнicтю людини, - це забруднення атмосфери шкiдливими викидами промислових, енергетичних i транспортних джерел. Тiльки автомобiлi, а їх в свiтi 300-320 млн. одиниць, щодобово викидають в атмосферу нашої плане-ти близько 0,8 - 1,0 млн. тонн оксиду вуглецю, 130000 тонн вуглеводiв, по-над 50000 тонн оксиду азоту i майже 1000 тонн свинцю. В той же час цi автомобiлi споживають бiльше кисню, нiж все населення Землi.

Усi джерела забруднення атмосферного повiтря подiляються на джерела видiлення i джерела викидiв, якi можуть бути стацiонарними або пересувними.

До джерел видiлення належать технологiчнi пристрої (апарати, котли, установки тощо), в процесi експлуатацiї яких видiляються в атмосферне по-вiтря шкiдливi домiшки.

До джерел викидiв вiдноситься технологiчне обладнання (труби, венти-ляцiйнi шахти, аерацiйнi лiхтарi тощо), за допомогою яких домiшки шкiдли-вих речовин, пiсля вiдсмоктування, викидаються в атмосферне повiтря. Ви-киди в свою чергу подiляються на органiзованi та неорганiзованi.

Органiзований викид потрапляє в атмосферне повiтря через спецiальнi установки (газоходи, повiтропроводи i труби), що дозволяють виконувати очищення шкiдливих речовин, що викидаються, i здiйснювати належний контроль за кiлькiстю та якiстю викидiв шкiдливих речовин в атмосферу пiсля їх очищення.

Неорганiзований викид потрапляє в атмосферу у виглядi неспрямованих потокiв газу внаслiдок порушення герметичностi обладнання по вiдсмоктуванню або неможливостi його застосування (дiдьницi вантажно-розванта-жувальних робiт, зливно-наливнi естакади, резервуари ПММ, викиди вiдпра-цьованих газiв автотранспорту тощо).

Для очищення газiв (шкiдливих речовин), якi вiдходять вiд органiзова-них джерел викидiв, використовуються спецiальнi установки очищення газiв. Вони являють собою комплекс споруд, обладнання i апаратури, призначений для вiддiлення вiд викидiв газу, що надходить з джерела, або перетворення в знешкоджений стан речовин, якi забруднюють атмосферу.

Шкiдливi домiшки в газах, що вiдходять вiд джерел викидiв можуть бу-ти у виглядi аерозолей, або в газоподiбному (пароподiбному), або пилепо-дiбному станi, тому для їх очищення застосовуються газоочиснi або пиле-вловлюючi установки.

5. Поняття про гранично допустимi викиди (концентрацiї) забруднюючих речовин в атмосферу

Нормування викидiв забруднюючих речовин в навколишнє природне се-редовище здiйснюється шляхом визначення гранично допустимих викидiв (ГДВ) шкiдливих речовин в атмосферне повiтря вiдповiдно до "cанiтарних

правил та норм з охорони атмосферного повiтря". ГДВ - це маса викидiв шкiдливих речовин за одиницю часу вiд даного джерела або загальної кiль-костi джерел забруднення атмосфери населеного пункту з врахуванням пер-спективи розвитку промислових пiдприємств i розсiювання шкiдливих речо-вин в атмосферi, що створює приземну концентрацiю, яка не перевищує їх гранично допустимих концентрацiй (ГДК) для населення, рослинного i тваринного свiту, якщо немає iнших, бiльш суворих екологiчних вимог (обмежень).

Для оцiнки стану атмосферного повiтря встановлюються нормативи ГДВ забруднюючих речовин i рiвнiв фiзичного впливу на атмосферу. Гранично до-пустима концентрацiя шкiдливої речовини в повiтрi робочої зони проми-слового майданчика та атмосферного повiтря, яка протягом тривалого часу впливає на органiзм людини i не викликає патологiчного впливу на її здо-ров'я.

Кожне пiдприємство, вiйськова частина повиннi розробляти норми гра-нично допустимих викидiв шкiдливих речовин в атмосферу, тобто повиннi розробляти узаконений рiвень забруднення, внаслiдок своєї виробничої дiя-льностi. Показники ГДВ є основою для планування i проведення екологiчної експертизи щодо попередження забруднення атмосфери.

Якщо на шкiдливу речовину не встановлена гранично допустима концен-трацiя, тодi на цю речовину вводиться орiєнтовно безпечнi рiвнi впливу (ОБРВ), або орiєнтовно допустимi рiвнi (ОДР).

6. Заходи щодо зниження викидiв шкiдливих речовин в атмосферу

Заходи щодо зниження викидiв шкiдливих речовин в атмосферу вклю-чають: дотримання Закону України "Про охорону атмосферного повiтря"; оформлення (одержання вiд мiсцевих природоохоронних органiв Мiнi-стерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпе-ки України) дозволу на викид котельними (iншими джерелами викидiв) шкiдливих речовин в атмосферу i на використання атмосферного повiтря; дотримання гранично допустимих викидiв пилу, аерозолей, оксиду азоту, оксиду вуглецю, сiрчаного ангiдриду та iнших забруднюючих виробничих вiдходiв у навколишнє природне середовище джерелами викидiв; здiйснення заходiв щодо скорочення шкiдливих викидiв в атмосферу, устаткування обладнання (систем, установок) для вловлювання та зне-шкодження викидiв в атмосферу; контроль за роботою газоочисних i пилевловлюючих установок (ПГУ) з метою їх безперебiйної та ефективної експлуатацiї; вжиття заходiв щодо зниження токсичностi вихлопних газiв бойової та iншої вiйськової технiки, контроль за налагодженою роботою двигунiв технiки, що виходить з парку (обладнання в парках постiв з газоана-лiзаторами i димомiрами).

Шляхом пiдвищення технiчної культури експлуатацiї технiки (агрегатiв, установок, апаратiв, технiчних систем) з врахуванням вимог екологiчної без-пеки є можливiсть значно скоротити викиди забруднюючих речовин у нав-колишнє природне середовище в мiсцях дислокацiї вiйськ без значних мате-рiальних витрат. Цього можна досягнути за рахунок:

органiзацiї повного збирання i наступної регенерацiї усiх без винятку вiдпрацьованих мастильних матерiалiв, розчинникiв гiдравлiчних та iнших рiдин, рiзноманiтних хiмiчних реагентiв та їх розчинникiв (виробничих вiд-ходiв);

пiдтримання у справному технiчному станi рiзноманiтної запiрної та розподiльчої арматури, мiсткостей для зберiгання ПММ, спецпалива, ток-сичних рiдин та речовин;

запобiгання випадкiв аварiйних викидiв (скидiв) забруднюючих речовин як з технiчних причин, так i внаслiдок порушення або неуважного виконання працiвниками своїх обов'язкiв.

Правила i порядок збирання, знешкодження, утилiзацiї (ПММ, розчини кислоти, агресивнi рiдини, ртуть, свинець, хром тощо) повиннi бути викладенi в iнструкцiї з експлуатацiї технiчних систем (агрегатiв, приладiв, установок) i вивiшенi на робочих мiсцях. При проведеннi iнструктажу осо-бового складу перед початком роботи керiвник повинен нагадати цi прави-ла, вказати порядок конкретних дiй пiдлеглих i перевiрити наявнiсть на робочих мiсцях обладнання для збирання, знешкодження (утилiзацiї) забруднюючих речовин. Категорично забороняється викидати на звалища смiття - вiдпрацьованi люмiнiсцентнi (ртутнi) лампи, при виявленнi в смiттi залишкiв ртутних ламп - все воно вiдноситься до першої категорiї токсичностi.

У вiйськових частинах (пiдприємствах) на джерелах викидiв шкiдливих речовин в атмосферу повиннi застосовуватись газоочиснi (пилевловлюючi) установки (апарати, обладнання).

7. Контроль токсичностi вiдпрацьованих газiв автомобiлiв та iншої технiки

Основним забруднювачем атмосферного повiтря у вiйськах є бойова, спецiальна i автомобiльна технiка, яка внаслiдок експлуатацiї викидає у повi-тряний простiр вiдпрацьованi гази (дими) - продукти згорання палива.

Паливом для двигунiв внутрiшнього згорання технiки в основному слу-жить бензин i дизельне паливо (важке моторне паливо). Хiмiчний склад про-дуктiв згорання i ступiнь забруднення ними атмосфери залежить вiд якостi палива, наявностi в ньому токсичних домiшок, вiд технiчної досконалостi двигунiв, систем запалювання i наявностi очисних пристроїв (каталiзаторiв), а також вiд рiвня технiчної експлуатацiї технiки. Основнi iнградiєнти вiд-працьованих газiв - оксид вуглецю, азоту, вуглеводи, альдегiди, свинець та ряд iнших домiшок, у т.ч. канцерогенних. Досконалий легковий автомобiль протягом години викидає в атмосферу близько 60 кубометрiв, а вантажний автомобiль понад 120 кубометрiв вiдпрацьованих газiв. Вихлопнi гази двигунiв внутрiшнього згорання поряд з продуктами повного згорання (пари води, дiоксиду вуглецю) мiстять продукти неповного згорання палива (оксид вуглецю, азоту, вуглеводи, бенз-а-пiрен), а також ре-човин, що залежать вiд типу палива (сiрчаний газ, свинець, попiл). Усього у вiдпрацьованих газах виявлено близько 200 рiзних речовин, бiльшiсть з них має токсичнi властивостi. Велику небезпеку для здоров'я людей становить використання етильованого бензину. Так, вмiст свинцю, що додається для усунення детонацiйного горiння, в 1 кг цього бензину досягає 0,5 г. Практично весь свинець у виглядi аерозолю викидається в атмосферу з продуктами горiння.

При згораннi 1 тонни бензину, дизельного палива в атмосферу викида-ється тiльки оксиду вуглецю 200-800 кг. Технiка з бензиновим двигуном ви-кидає в повiтряне середовище стiльки шкiдливих речовин, скiльки викидає 30 автомобiлiв з дизельними двигунами. Найбiльшу небезпеку для навколишнього природного середовища становлять оксид вуглецю, азоту, вуглеводи, бенз-а-пiрени та аерозоль свинцю. Вмiст основних забруднювачiв повiтря у вiдпрацьованих газах двигунiв тех-нiки з встановленими для них значеннями гранично допустимих концентрацiй (ГДК) в населених пунктах приведенi в таблицi 1.

Вмiст основних забруднювачiв повiтря у вiдпрацьованих газах двигунiв

8. Вимоги Закону України "Про охорону атмосферного повiтря" вiд 16.11.1992 р.

Цей Закон спрямований на збереження сприятливого стану атмосфер-ного повiтря, його вiдновлення i полiпшення для забезпечення екологiчної безпеки життєдiяльностi людини, а також вiдвернення шкiдливого впливу на навколишнє природне середовище.

Ст. 6. У галузi охорони атмосферного повiтря встановлюються такi нормативи:

нормативи екологiчної безпеки атмосферного повiтря;

нормативи гранично допустимих викидiв забруднюючих речовин в атмо-сферне повiтря i шкiдливого впливу фiзичних та бiологiчних факторiв стацiо-нарними джерелами;

граничнi нормативи утворення забруднюючих речовин, якi вiдводяться в атмосферне повiтря при експлуатацiї технологiчного та iншого обладнання, споруд i об'єктiв;

нормативи використання атмосферного повiтря як сировини основного виробничого призначення;

нормативи вмiсту забруднюючих речовин у вiдпрацьованих газах пере-сувних джерел та шкiдливого впливу їх фiзичних факторiв.

Ст. 8. Нормативи гранично допустимих викидiв забруднюючих речовин в атмосферне повiтря i гранично допустимих шкiдливих впливiв фiзичних та бiологiчних факторiв на нього встановлюються для кожного стацiонарного джерела викидiв або iншого шкiдливого фiзичного та бiологiчного впливу на атмосферне повiтря i по кожнiй iз забруднюючих речовин та фактору фiзич-ного чи бiологiчного впливу.

Проекти нормативiв гранично допустимих викидiв забруднюючих речо-вин в атмосферне повiтря вiд стацiонарних джерел розробляються пiдпри-ємствами, установами та органiзацiями i затверджуються органами Мiнi-стерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної без-пеки України i Мiнiстерства охорони здоров'я України. Цi проекти погод-жуються з мiсцевими органами державної виконавчої влади та органами мi-сцевого самоврядування.

Ст. 12. Пiдприємства, установи i органiзацiї, дiяльнiсть яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повiтря, шкiдливим впливом фiзичних та бiологiчних факторiв на нього, зобов'язанi:

здiйснювати органiзацiйно-господарськi, технiчнi та iншi заходи щодо забезпечення виконання умов i вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та iнший шкiдливий вплив;

вживати заходiв щодо зменшення обсягiв викидiв забруднюючих речо-вин i зниження шкiдливого впливу фiзичних та бiологiчних факторiв;

забезпечувати безперебiйну ефективну роботу i пiдтримання у справ-ному станi споруд, устаткування i апаратури для очищення викидiв та змен-шення рiвнiв iншого шкiдливого впливу;

здiйснювати контроль за обсягом i складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повiтря i рiвнями iншого шкiдливого впливу та вести їх постiйний облiк;

мати заздалегiдь розробленi спецiальнi заходи щодо охорони атмо-сферного повiтря на випадок аварiйних ситуацiй i несприятливих метео-рологiчних умов та вживати заходiв для лiквiдацiї причин i наслiдкiв забруднення атмосферного повiтря.

Виконання заходiв щодо охорони атмосферного повiтря не повинно призводити до забруднення грунтiв, вод та iнших природних об'єктiв.

Ст. 13. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря стацiонар-ними джерелами можуть здiйснюватись тiльки за дозволами, якi видаються органами Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Обсяги цих викидiв визначаються на основi нормативiв гранично допустимих викидiв забруднюючих речовин в атмосферне повiтря.

Ст. 17. При виникненнi таких надзвичайних екологiчних ситуацiй керiв-ники пiдприємств, установ i органiзацiй зобов'язанi негайно встановленим порядком повiдомити про це органи, якi здiйснюють державний контроль у галузi охорони атмосферного повiтря i вжити заходiв щодо охорони атмосферного повiтря та лiквiдацiї причин i наслiдкiв його забруднення.

Ст. 18. Пiдприємства, установи i органiзацiї, вiдповiдно до мiжнародних угод, зобов'язанi скорочувати i в подальшому повнiстю припинити вироб-ництво i використання хiмiчних речовин, що шкiдливо впливають на озоно-вий шар, а також скорочувати викидити дiоксиду вуглецю та iнших речовин, накопичення яких в атмосферному повiтрi може призвести до негативних змiн клiмату.

Ст. 19. Виробництво та експлуатацiя транспортних та iнших пересувних засобiв i установок, в яких змiст забруднюючих речовин у вiдпрацьованих газах перевищує нормативи або рiвнi шкiдливого впливу фiзичних факторiв, забороняються.

Ст. 20. Пiдприємства, установи та органiзацiї, а також громадяни зобо-в'язанi додержуватись правил транспортування, зберiгання i застосування засобiв захисту рослин, стимуляторiв їх росту, мiнеральних добрив та iнших препаратiв, щоб не допустити забруднення атмосферного повiтря.

Ст. 22. Складування, зберiгання або розмiщення виробничого, побутового смiття та iнших вiдходiв, якi є джерелами забруднення атмосферного повiтря пилом, шкiдливими газоподiбними речовинами та речовинами з непри-ємним запахом або iншого шкiдливого впливу, допускається лише при наяв-ностi спецiального дозволу на визначених мiсцевими органами державної виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування територiях у межах встановлених ними лiмiтiв з додержанням нормативiв екологiчної безпеки i при можливостi їх подальшого господарського використання. Не допускається спалювання зазначених вiдходiв на територiї пiдприємств, установ, органiзацiй i населених пунктiв ... Власники або уповноваженi ними органи управлiння пiдприємств, установ i органiзацiй зобов'язанi забезпечувати пе-реробку, утилiзацiю та своєчасне вивезення вiдходiв, якi забруднюють атмос-ферне повiтря, на пiдприємствах, що використовують їх як сировину, або на спецiальнi звалища.

Ст. 26. При визначеннi мiсць забудови, проектуваннi будiвництва i рекон-струкцiї пiдприємств, споруд та iнших об'єктiв, що впливають на стан атмосферного повiтря, проводиться погодження з органами, якi здiйснюють державний контроль у галузi охорони атмосферного повiтря та iншими ор-ганами вiдповiдно до законодавства України.

Ст. 27. Забороняється будiвництво та введення в експлуатацiю нових, реконструйованих пiдприємств, споруд та iнших об'єктiв, якi не вiдповi-дають вимогам щодо охорони атмосферного повiтря.

Ст. 30. Використання атмосферного повiтря як сировини основного виробничого призначення здiйснюється пiдприємствами i органiзацiями вiдповiдно до розроблених ними нормативiв на пiдставi дозволiв, що видаються Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Ст. 31. Використання атморсферного повiтря як сировини основного виробничого призначення з перевищенням встановлених обсягiв забо-роняється.

Ст. 34. Лiмiти викидiв забруднюючих речовин в атмосферне повiтря встановлюються для пiдприємств органами Мiнiстерства охорони навколи-шнього природного середовища та ядерної безпеки України у формi видачi дозволiв на викиди. Гранично допустимi рiвнi шкiдливого впливу фiзичних та бiологiчних факторiв на атмосферне повiтря встановлюються органами Мiнi-стерства охорони здоров'я України.

Ст. 35. Платежi за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря та iншi шкiдливi впливи на нього стягуються з пiдприємств, установ i орга-нiзацiй. Стягнення платежiв не звiльняє вiд вiдшкодування збиткiв, заподiяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повiтря.

Ст. 38. Контроль у галузi охорони атмосферного повiтря спрямовується на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону i викорис-тання атмосферного повiтря усiма державними органами, а також пiдпри-ємствами, установами, органiзацiями та громадянами.

Ст. 39. Державний контроль у галузi охорони i використання атмос-ферного повiтря здiйснюється:

мiсцевими органами державної виконавчої влади;

Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища та ядер-ної безпеки України i його органами на мiсцях;

Мiнiстерством охорони здоров'я України та його органами на мiсцях у частинi додержання нормативiв екологiчної безпеки (гранично допустимi концентрацiї забруднюючих речовин в атмосферному повiтрi, гранично до-пустимi рiвнi акустичного, електромагнiтного, радiацiйного та iншого шкiд-ливого впливу) та iнших правил i нормативiв, спрямованих на попе-редження негативного впливу на здоров'я людей;

державною автомобiльною iнспекцiєю Мiнiстерства внутрiшнiх справ України та її органами на мiсцях у частинi додержання нормативiв вмiсту забруднюючих речовин у вiдпрацьованих газах та шкiдливого впливу фiзич-них факторiв, встановлених для вiдповiдного типу автомобiльного транспорту та сiльськогосподарської технiки;

iншими державними органами, а також органами мiсцевого само-врядування вiдповiдно до законодавства України.

Ст. 40. Виробничий контроль за охороною атмосферного повiтря здiйс-ється пiдприємствами, установами, органiзацiями, iншими органами в про-цесi їх господарської та iншої дiяльностi, якщо вона шкiдливо впливає або може вплинути на стан атмосферного повiтря.

Ст. 42. Державному облiку пiдлягають:

об'єкти, якi шкiдливо впливають або можуть вплинути на стан атмос-ферного повiтря;

обсяги атмосферного повiтря, що використовуються як сировина основ-ного виробничого призначення;

види i обсяги шкiдливих речовин, що викидаються в атмосферне по-вiтря;

види i розмiри шкiдливого впливу фiзичних та бiологiчних факторiв на атмосферне повiтря.

Ст. 44. Правопорушенням у галузi атмосферного повiтря є:

порушення прав громадян на екологiчно безпечний стан атмосферно-го повiтря;

перевищення лiмiтiв та нормативiв гранично допустимих викидiв за-бруднюючих речовин в атмосферне повiтря;

перевищення нормативiв гранично допустимих рiвнiв шкiдливого впливу фiзичних та бiологiчних факторiв на атмосферне повiтря;

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря та використання атмосферного повiтря як сировини основного виробничого призначення без спецiально уповноважених на те державних органiв;

здiйснення незаконної дiяльностi, що негативно впливає на погоду i клiмат;

впровадження вiдкриттiв, винаходiв, рацiоналiзаторських пропозицiй, нових технiчних систем, речовин i матерiалiв, а також закупiвля в зарубiж-них країнах i експлуатацiя технологiчного устаткування, транспортних за-собiв та iнших об'єктiв, якi не вiдповiдають встановленим вимогам щодо охорони атмосферного повiтря;

порушення правил складування i утилiзацiї промислових та побутових вiдходiв, транспортування, зберiгання i застосування засобiв захисту рослин, стимуляторiв їх росту, мiнеральних добрив та iнших препаратiв, що спри-чинило забруднення атмосферного повiтря;

проектування i будiвництво об'єктiв з порушенням норм i вимог щодо охорони i використання атмосферного повiтря;

невиконання розпорядження та приписiв органiв, якi здiйснюють дер-жавний контроль у галузi охорони та використання атмосферного повiтря;

вiдмов вiд надання своєчасної, повної та достовiрної iнформацiї про стан атмосферного повiтря, джерела забруднення, а також приховування або перекручення вiдомостей про стан екологiчної обстановки, яка склалася вна-слiдок забруднення атмосферного повiтря.

Особи, виннi в порушеннi законодавства про охорону атмосферного повiтря, несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до актiв законодавства України.

Ст. 45. Пiдприємства, установи, органiзцiї та громадяни зобов'язанi вiд-шкодувати збитки, заподiянi порушенням законодавства про охорону атмосферного повiтря, у порядку та розмiрах, встановлених законодавством України.

Список використаної лiтератури:

1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" вiд 25.06.91 р.

2. Закон України "Про охорону атмосферного повiтря" вiд 16.11.92 р.

3. Навчальний посiбник "Охорона природного середовища у вiйськах".

4. Нацiональна доповiдь про стан навколишнього природного середови-ща в Українi. 1994 р.

5. Наказ Мiнiстра оборони України № 171 вiд 04.07.95 р. "Про заходи щодо органiзацiї екологiчного забезпечення Збройних Сил України".

Размещено на Allbest