Таким чином, резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів реалізації складає 5577,665 тис. грн.

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

Впровадженням організаційно-технічних заходів

Зменшення чисельності працівників -- захід, який може забезпечити економію за багатьма напрямами через те, що він передбачає:

збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою чисельністю працівників;

зміну трудомісткості продукції;

більш повне використання фонду робочого часу.

3. Економія коштів на оплату праці за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу (зниження трудомісткості)

Зменшення прямих матеріальних витрат.

Зниження умовно-постійних витрат, яке може спостерігатися у зв'язку із зростанням обсягу випуску продукції.

Підвищення якості продукції -- значний резерв збільшення прибутку, що дає змогу збільшити обсяги реалізації та відповідно прибуток підприємства [31].

Використання цих резервів можливе за допомогою розробки системи оперативних заходів.

3.2 Удосконалення методики аналізу прибутку підприємства

На сьогоднішній день вагомого значення при визначенні фінансового результату господарської діяльності підприємства набуває нормативно-правова база, адже саме вона регулює методику визначення фінансових результатів від різних видів діяльності, прямо впливає на величину кінцевого прибутку. Нормативно - правова база є ще досить неврегульованою тому, що існує істотний розрив між податковим та фінансовим обліком. Це насамперед проявляється, коли питання доходить до визначення прибутку для оподаткування (майже ніколи не співпадає сума прибутку за цими обліками

На сьогоднішній день все більше вчених досліджують проблеми аналізу та аудиту фінансових результатів з критичної сторони, тобто визначають певні проблеми даних двох напрямків наукового пізнання дійсності фінансових результатів в нормативно-правовій базі України.

Під методом економічного аналізу розуміють діалектичний підхід до вивчення й оцінки результатів і динаміки економічного розвитку підприємства, об'єднання, фірми, організації й узагальнення впливу факторів на досягнуті результати шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації.

Об'єктивну оцінку тому чи іншому показнику, економічному явищу, процесу можна дати лише за умови розгляду їх у взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими показниками діяльності підприємства.

При цьому кожен з показників, явищ, процесів розглядається як система, як сукупність багатьох елементів, пов'язаних між собою.

У процесі вивчення показників аналіз забезпечує вимір впливу окремих факторів на результати діяльності.

Після вивчення окремих ділянок діяльності підприємства проводиться узагальнення результатів аналізу.

Для того, щоб усебічно оцінити діяльність підприємства, необхідно розробити та використати відповідну систему показників.

Таким чином, основними рисами економічного аналізу є: розробка та використання в аналізі системи показників, оцінка цих показників у взаємозв'язку та взаємозалежності, системний підхід до вивчення об'єктів аналізу, узагальнення матеріалів аналізу.

Виходячи з цього, метод економічного аналізу - це системне, комплексне вивчення, оцінка та узагальнення впливу факторів на економічний розвиток підприємства шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації для підвищення ефективності виробництва.

Оскільки підприємство - це складна система, то об'єктивні висновки щодо характеру досліджуваних економічних явищ, показників, процесів можливі лише за умови врахування всіх взаємопов'язаних чинників. Не всі з них і не завжди можна кількісно оцінити. Тому для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності управління підприємством, швидшої адаптації до ринкових умов виникає потреба висувати альтернативні рішення, а потім проводити їх аналіз для вибору найбільш оптимальних.

Слід зазначити, що поставлену перед аналізом проблему не завжди вдається вирішити відразу. Тому можливе неодноразове проходження стадій системного аналізу. Враховують помилки попередніх проходжень, готують наступне, аж до одержання бажаного результату дослідження.

Щодо методики проведення аналізу фінансових результатів з використанням в певній послідовності системи аналітичних показників аналізу, то на першому етапі доцільно визначити абсолютні показники доходів та витрат підприємства в розрізі видів діяльності.

На другому етапі доцільно застосувати горизонтальний та вертикальний аналіз до кожної статті доходів та витрат, тобто розглянути дані економічні категорії в структурі та динаміці.

Наступним етапом дослідження методики аналізу формування прибутку підприємства є проведення факторного аналізу впливу факторів на величину операційного прибутку.

Визначивши вплив основних факторів на величину прибутку, можна аналізувати економічні показники (рентабельності, фінансового стану, ділової активності) в розрахунок яких ми беремо фінансовий результат та дослідження впливу зміни останнього на загальну зміну даних показників.

Підводячи підсумок, можна сказати, що аудит фінансових результатів- це важлива частка аудиторської перевірки діяльності підприємства, тому що від правильності визначення фінансового результату залежить ряд розрахованих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, що носять важливе значення для зовнішніх користувачів, а їх аудиторське підтвердження надає їм ще більшої правильності та неупередженості.

Щодо аналізу фінансових результатів, то за досліджувані роки спостерігається значне коливання системи показників, що пояснюється економічною ситуацією в якій функціонує підприємство. Для покращення загальної ситуації економічна політика підприємства повинна бути спрямована на пошук резервів підвищення доходів та зниження витрат.

Як правило, у якості першого етапу аналізу прибутку підприємства віддається перевага оцінюванню динаміки його складу і структури, тобто вертикальному і горизонтальному аналізу на підставі даних фінансової звітності. При цьому необхідно зважати на дві головні обставини, нехтування якими у процесі аналізу фінансових результатів може призвести до викривлення інформації про реальну прибутковість комерційної організації і, як наслідок, до прийняття помилкових управлінських рішень.

По-перше, за сучасних умов господарювання прибуток, що відображається у бухгалтерській звітності вітчизняних підприємств, є невиправдано завищеним. Ситуація пояснюється наступним чином: в умовах інфляції оцінка активів підприємства, зазначених у балансі, не свідчить про їх реальну вартість, оскільки основні засоби і товарно-матеріальні запаси штучно занижуються у порівнянні з їх реальною вартістю. Заниження вартості активів балансу призводить до заниження відповідних витрат, у тому числі амортизації, а відповідно, до викривлення собівартості реалізованої продукції та прибутку. Внаслідок цього у підприємства вилучається частина необхідного продукту у вигляді податкових платежів і тим самим порушується нормальний процес відтворення. Зазначимо, що для отримання більш об'єктивних результатів аналіз звітності і подальший розрахунок показників прибутковості повинен базуватись на співставних даних, скоригованих на вплив інфляційних процесів.

По-друге, фінансові результати підприємства залежать від обраної фінансової політики, що забезпечує можливість маневрувати розподілом затрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом, списання витрат майбутніх періодів, створення оціночних резервів. При співставленні фінансових результатів за декілька суміжних періодів необхідно враховувати зміни методологічного обліку і складання звітності, а також діючу на підприємстві облікову політику.

Методика розрахунку показників рентабельності нині є одним із дискусійних питань серед вітчизняних і зарубіжних дослідників в області економічного аналізу та фінансового планування. Спрощений алгоритм обчислення основного критерію ефективності (рентабельності) зводиться до співвідношення економічного ефекту (прибутку) з витратами (ресурсами), що вимірюється у відсотках. У якості економічного ефекту визнається будь-яка складова фінансового результату підприємства залежно від цілей аналізу та цільових груп користувачів. Російський вчений В.В. Бочаров пов'язує процес вибору відповідної складової прибутку для розрахунку ефективності діяльності організації з необхідністю розрізнення показників економічної і фінансової рентабельності [18, с. 175]. Перші розглядаються ним як параметри, обчислені на підставі величини прогнозного (потенційного) прибутку, що відображається у бізнес-плані інвестиційного та інноваційного проекту. Другі розраховуються на базі реального прибутку, зазначеного у фінансовій звітності підприємства.

Сучасні ринкові реалії породжують варіативність у методичних підходах щодо визначення даного показника. В економічній літературі найчастіше зустрічається таке групування показників рентабельності: показники рентабельності продукції, показники рентабельності капіталу (активів) і показники, розраховані на основі потоків грошових коштів [6, 10 та інші].

Доцільно побудувати оптимальну систему показників результативності в управлінні прибутком підприємств з урахуванням діючого методичного забезпечення та науково обґрунтованих пропозицій щодо їх коригування. При цьому вибір показників результативності повинен бути зорієнтованим на використання системного підходу. Це дозволить отримати об'єктивну та комплексну інформацію для розробки альтернативних варіантів прийняття управлінських рішень щодо максимізації величини фінансових результатів відповідно до інтересів визначеного кола суб'єктів та цілей управління.

Основним недоліком більшості розглянутих методик оцінки ефективності управління прибутком є ототожнення і змішування показників операційної та стратегічної ефективності. Необхідно розділити показники прибутковості не за традиційними ознаками, а з точки зору відображення ними операційної і стратегічної ефективності. У якості головного аргументу на користь цього можна навести той факт, що у всіх критеріїв ефективності різні користувачі, які приймають рішення на різних рівнях управління. Показники, що характеризують операційну ефективність (рентабельність продажів, окремих видів продукції, виробництва тощо), повинні контролюватись на рівні керівників фінансових служб організації.

Висновки

- прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства;

- прибуток є якісним показником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обертання;

- поняття “максимальний прибуток” пов'язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого - розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток;

На сьогоднішній день прибуток - одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку.

Саме прибуток визначає для підприємницької діяльності рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати і для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування прибутку - політику планування, організації, аналізу і контролю витрат і доходів в середині підприємства. Дослідження формування прибутку, рентабельності підприємства, витрат звертання, валових доходів, є найважливішим чинником при прийнятті організаційних і господарсько-управлінських рішень, створення сприятливих умов для реалізації планів і програм по нарощуванню прибутку. Іншими словами підприємства повинні чітко уявляти резерви збільшення прибутку, від чого він залежить і які основні параметри впливають на його величину.

Всі чинники можна розділити на основні, що впливають найбільшим чином на суму і рівень прибутку, та другорядні, вплив яких можна нехтувати. Крім того, всю сукупність чинників можна розділити на внутрішні та зовнішні. Вони тісно пов`язані між собою.

До внутрішніх чинників, що впливають на прибуток і рентабельність належать: ціноутворення, собівартість, обсяг виробництва, якість продукції й т.д.

До зовнішніх - державна економічна та соціальна політика, стан економіки, розвиток інфраструктури та ін.

Що стосується невиробничих факторів, то до них відносять постачальницько-збутову і природоохоронну діяльність, соціальні умови праці і побуту.

В умовах ринкових відносин значну роль відіграють показники рентабельності. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

ТОВ «Обербетон Інвест» - це будівельна компанія, яка пропонує широкий спектр залізобетонних виробів ЗБВ всіх розмірів і конфігурацій, згідно державних стандартів, а також за індивідуальним замовленням

Усі витрати зростають. Витрати на оплату праці збільшилися у 2013 році відносно 2012 року на 29,8 тис. грн. або на 0,18%, у 2014 році зросли на 600,0 тис. грн. або на 3,62%. Відповідно збільшуються і витрати на соціальні заходи. Зростання амортизація досить несуттєве, так у 2013 році вона збільшилася відносно 2012 року на 96,2 тис. грн. (3,29), а у 2014 році відбулось зниження на 109,0 тис. грн. (3,72%).

Чистий дохід від реалізації продукції у 2013 році порівняно з 2012 роком збільшився на 20166,60 тис. грн., або на 20,76%, у 2014 році порівняно з 2013 роком збільшення склало 33467,10 тис. грн., або 28,53%. Інші доходи від операційної діяльності у 2013 році порівняно з 2012 роком зменшуються на 2947,20 тис. грн., або на 65,7№%, у 2014 році відбувається зростання цього показника на 1013,00 тис. грн., або на 65,94%. Інші фінансові доходи зменшуються протягом аналізованого періоду у 2013 році на 195,20 тис. грн., або на 78,14%, у 2014 році на 39,8 тис. грн., або на 72,9%. Інші доходи мають тенденцію до зниження. У 2013 році на 40,58%, у 1011 році ця стаття доходів відсутня. Сума доходів підприємства у 2012 році склала 100397,40 тис. грн., у 2013 - 119113,80 тис. грн., у 2014 році - 153332,70 тис. грн. У 2013 році порівняно з 2013 роком сума доходів зросла на 18,64%, у 2014 році - 28,73%. До складу загальних доходів підприємства входить чиста виручка від реалізації, інші операційні доходи, інші фінансові доходи, інші доходи.

Валовий прибуток підприємства зростає у 2013 році порівняно з 2012 роком на 2765,80 тис. грн., або на 11,25%, у 2014 році зростання склало 8683,60 тис. грн., або 31,75%. Прибуток від операційної діяльності на ТОВ «Обербетон Інвест» зростає протягом 2012 - 2014 років. У 2013 році зростання склало 1145,10 тис. грн., або 36,08%, у 2014 році - 7038,40 тис. грн., або 162,97%. По таким показникам як прибуток від фінансової діяльності та прибуток від іншої діяльності підприємство має від'ємний результат, тобто збиток протягом аналізованого періоду. У 2012 році збиток від фінансової діяльності складає 1582,00 тис. грн., у 2013 році збиток знижується до 202 тис. грн., у 2014 році знову зростає до 3139 тис. грн. Від іншої діяльності збиток складає у 2012 році 1269,00 тис. грн., у 2013 році збиток від іншої діяльності знижується до 358,60 тис. грн., у 2014 році складає 385,60 тис. грн. Збитки по зазначеним статтям виникають через перевищення витрат від фінансової та іншої діяльності над доходами по цим статтям.

Чистий прибуток підприємства зростає у 2013 році на 2576,63, або більш ніж в 10 разів, у 2014 році - на 3212,30 тис. грн., або на 113,96%. Зростання чистого прибутку підприємства відбувається за рахунок операційної діяльності ТОВ «Обербетон Інвест».

У структурі прибутку основна частина - прибуток від операційної діяльності, який складає більше 100% протягом 2012 - 2014 років, оскільки по іншим складовим підприємство має збиток. При цьому при формування прибутку від операційної діяльності залучаються такі показники як валовий прибуток, інші операційні доходи, адміністративні витрати та витрати на збут, а також інші операційні витрати. Причинами збитку підприємства по таким статтям як фінансовий результат від фінансової діяльності та фінансовий результат від іншої діяльності є перевищення витрат по цим статтям над доходами.

Аналізуючи розподіл чистого прибутку у фонди спеціального призначення, необхідно знати фактори формування цих фондів. Основним фактором є

1) чистий прибуток,

2) коефіцієнт відрахувань прибутку.

Коефіцієнти відрахувань прибутку були встановлені менеджерами підприємства і погоджені з власником підприємства - керівництвом ТОВ «Обербетон Інвест».

Отже, методику проведення аналізу прибутку можна визначити як сукупність специфічних аналітичних процедур, об'єднаних у відповідну логічну послідовність. Удосконалення методології, необхідність підвищення якості проведення аналізу висувають якісно нові вимоги до наукового обґрунтування його методики. Організації із високим рівнем аналітичної роботи у сфері управління прибутком на перспективу є здатними до своєчасного розпізнавання кризових ситуації, що виникають в процесі господарювання, оперативного реагування на динамічні ринкові зміни, з більшою вірогідністю можуть зменшити ступінь ризику та досягти поставлених стратегічних цілей.

Дослідження методичних основ оцінки ефективності управління фінансовими результатами з огляду на необхідність їх адаптації до сучасних умов ведення бізнесу дозволяє визначити проблемні сторони цього питання і сформувати основні напрями їх удосконалення:

- на сьогоднішній день практично неможливо чітко виокремити прийоми, способи та методи як властиві виключно фінансовому аналізу внаслідок взаємопроникнення та взаємозв'язку наукових інструментаріїв різних економічних наук. Таким чином, в рамках фінансового аналізу прибутку необхідно чітко визначити методологічну базу, критерії та індивідуальні умови вибору того чи іншого методу;

- динамічний розвиток ринкових відносин, поява нових для вітчизняної економіки господарських операцій сприяє розширенню цілей аналізу та кола цільових груп, зацікавлених у певних показниках фінансових результатів, що вимагає їх систематизації. Це дозволить отримати об'єктивну інформацію для розробки альтернативних варіантів прийняття управлінських рішень щодо максимізації прибутку відповідно до інтересів визначеного кола суб'єктів та цілей управління;

- доцільно побудувати оптимальну систему показників результативності в управлінні прибутком з урахуванням вже існуючих методик та науково обґрунтованих пропозицій щодо їх коригування;

- активне впровадження у методичне забезпечення управління прибутком прогресивних інформаційних технологій та сучасних програмних засобів суттєво підвищить якість і практичну значущість аналітичних досліджень;

- більшість розглянутих методик практично не враховують дію зовнішніх факторів макросередовища на прибуток підприємства і спрямовані, переважно, на ефективне поточне (оперативне) управління ним. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває стратегічний аналіз фінансових результатів, що зумовлює потребу у встановленні його інформаційної бази, основних напрямків та методично-методологічних принципів.

Список використаної літератури