Проблеми управління прибутковістю та рентабельністю дільничої станції Микитівка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Сучасний розвиток економіки України супроводжується ускладненням економічних процесів, трансформацією власності і середовища господарювання, концентрацією виробництва і капіталу, що зумовлює об'єктивну необхідність забезпечення прибутковості суб'єктів підприємництва для їх виживання і розвитку. Адже однією з головних причин економічних труднощів багатьох підприємств різних форм власності є їхня збитковість чи низька прибутковість.

Результативним елементом прибутковості підприємства є маса і норма прибутку, які становлять потужний важіль динамічного розвитку виробництва. Проблематика прибутковості підприємства охоплює питання виникнення прибутку в процесі виробництва, його формування у сфері обміну і розподілу та використання для нагромадження капіталу (капіталізації прибутку). Особливе значення ці проблемні питання мають для підприємств залізничної промисловості, де протягом тривалого часу прибутковість суттєво не зростала. Для вирішення цієї проблеми необхідно системно дослідити сутність прибутковості підприємств як процесу, складові елементи, їх чітку цілеспрямовану взаємодію для функціонування і розвитку підприємства та забезпечення високого кінцевого результату, сучасні альтернативні стратегії підвищення прибутковості та заходи її забезпечення.

Важливість економічного аналізу таких найважливіших показників, як прибуток і прибутковість підприємства важко переоцінити, адже саме прибуток є кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства, служить джерелом поповнення фінансових ресурсів підприємства.

Тема прибутку особливо гостра для українських підприємств, оскільки затяжна економічна криза, складовими якої є високі податки й неплатежі, значно знецінює одержувані прибутки. До того ж, виявившись із початку реформ в умовах “вільного економічного плавання”, підприємства вже не можуть покладатися на державну підтримку, вони усе більше діють в умовах самооплатності й самофінансування.

Внаслідок вище перерахованого, аналіз прибутку на підприємстві сьогодні стає надзвичайно актуальним. Аналіз прибутку дозволяє виявити основні фактори його росту, ефективного використання ресурсів, потенційні можливості підприємства, а також визначити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на розмір прибутку, порядок його розподілу.

В сучасних умовах підвищення рентабельності підприємств є дуже важливим і складним завданням. Багато підприємств в Україні працюють нерентабельно, тобто вони неприбуткові, або їх рентабельність надто низька. Тому дослідження рентабельності, а також шляхів її підвищення на підприємстві є дуже важливим і актуальним питанням на даний час. Також ця тема заслуговує на значну увагу у зв'язку з тим, що при переході України на нові бухгалтерські стандарти змінилися методи визначення прибутку підприємства: замість балансового прибутку тепер використовується чистий прибуток. А показник прибутку є важливим при визначенні рентабельності підприємства. Тому тема рентабельності підприємства, а також шляхів її підвищення є досить актуальною на даний час в Україні

Дослідженням сутності, природи виникнення прибутку та параметрів його оцінки присвячені роботи зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів: І. Бланка, А. Дайле, Б. Коласа, А. Шеремета, Є. Негашева, Д. Хана, І. Чорної; розробки стратегії управління підприємством: І. Ансоффа, М. Войнаренка, І. Ігнатьєвої, Ф. Котлера, М. Мартиненка, В. Нижника, М. Портера; оцінки ефективності господарської діяльності за показниками прибутковості: А. Бірмана, К. Друрі, П. Самуельсона, В. Хойєра, П. Хейне [13-17]. Проблеми фінансового аналізу, прогнозування і планування фінансових результатів розглядаються в роботах багатьох українських вчених, насамперед: К. Ізмайлової, Л. Костирко, В. Мец, Є. Мниха, О. Орлова, Є. Рясних, О. Терещенка [18-24] та ін. Наукові праці вчених обґрунтовують фундаментальні аспекти системи управління прибутковістю і дозволяють створювати на цих засадах її сучасні методи та інструменти.

Питання пов'язанні із формування та розподілу прибутку, розглянуто в працях багатьох вітчизняних науковців.

З одного боку, прибуткова мотивація є рушійною силою для підприємництва і націлює підприємство на максимізацію доходів та мінімізацію витрат, а з іншого, підприємництво є високоефективним способом прибуткової діяльності, що спонукає підприємство до пошуку дешевого капіталу, раціонального його розміщення та максимізації прибутку. Прибуток відіграє дуже важливу роль як мета підприємництва, дохід власників, критерій ефективності та основне джерело прирощення капіталу і розширення виробництва.

Аналіз співвідношення факторів виробництва та доходів дозволив виокремити прибуток саме із підприємництва (управління капіталом), а не від інших факторів виробництва (праці, використанні капіталу як власності, землі та іншого майна). Хоча прибуток, з одного боку, є формою доходу, яка може проявитись у будь-якій іншій формі (заробітній платі, проценті, ренті), з іншого, форма самозростання капіталу після його інвестування у свій бізнес. Отже, прибуткова діяльність і прибутковість підприємства є рівнозначними поняттями.

Зміст дипломної роботи викладений в трьох розділах.

1. Економічна сутність прибутку підприємства

1.1 Сутність прибутку підприємства, його функції

Ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності організації характеризується її фінансовими результатами. Загальним фінансовим результатом є прибуток, який забезпечує виробничий та соціальний розвиток організації.

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва та реалізованого в галузі обігу, який безпосередньо отримують підприємства. Тільки після продаж продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань із виручки в бюджетні та позабюджетні фонди) та повною собівартістю реалізованої продукції. Це означає, що чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше воно отримає прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням та реалізацією продукції.

Прибуток - багатозначна економічна категорія. Від глибини її вивчення та раціональності використання залежить ефективність комерційного розрахунку, ціноутворення та інших економічних інструментів господарювання. Прибуток є джерелом виробничого та соціального розвитку, тому займає провідне місце в забезпеченні самофінансування підприємств та об'єднань, можливості яких визначаються тим, наскільки доходи переважають над витратами.

Прибуток - це чистий дохід, який отримує організація після реалізації продукції (послуг) у якості винагороди за вкладений капітал та ризик підприємницької діяльності.

Прибуток - позитивний фінансовий результат, збиток-негативний.

Сам по собі прибуток є досить ємним й інформативним показником, що характеризує різні аспекти діяльності організації.

Зокрема, прибуток - це:

- мета виникнення й функціонування бізнесу;

- показник якості бізнесу;

- джерело розвитку організації й росту ринкової вартості (капіталізації) організації;

- показник платоспроможності й кредитоспроможності;

- показник конкурентноздатності;

- показник інвестиційної привабливості [25, с. 211].

Прибуток - найважливіший показник, що характеризує фінансовий результат діяльності організації. Зростання прибутку визначає ріст потенційних можливостей організації, підвищує ступінь її ділової активності. Залежно від розміру прибутку визначаються частка доходів засновників і власників, розміри дивідендів й інших доходів. По прибутку визначається також рентабельність власних і позикових засобів, основних фондів, усього авансованого капіталу й кожної акції.

Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [26, с.90].

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх суспільного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному прибутку вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, прибуток - форма прояву додаткової вартості.

Прибуток є об'єктивною економічною категорією, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту [26, c. 90].

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання,впливає встановлений порядок: визначення фінансових результатів від основної діяльності (обчислення собівартості продукції, робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут), визначення прибутків (збитків) від іншої операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності [27, c 310].

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, являє собою раізницю між загальною сумою доходів и витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаїмодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним знаком. Прибуток як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому [ 28, c. 41].

Значення прибутку полягає в тому, що він є основним джерелом фінан-сування розвитку підприємництва, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку, який є підсумковим показником, результатом фінансово-господарської діяльності підприємства.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств (рисунок 1.1)

Рисунок 1.1 - Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. Своєю чергою, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність. Водночас слід звернути увагу на можливість отримання підприємствами прибутку (збитку) від інших видів діяльності,що може суттєво впливати на загальну суму прибутку.

Так, визначаючи фінансові результати від іншої операційної діяльності, необхідно зважати на: операції, пов'язані з реалізацією оборотних активів, доходи від операційної оренди активів, одержані (сплачені) пені, штрафи, неустойки, нестачі і втрати від псування цінностей та втрати від знецінення запасів.

Значний вплив на формування прибутку підприємств можуть справляти доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, отриманих дивідендів, одержаних за облігаціями, а також за кредит і фінансовий лізинг.

Визначаючи фінансові результати від іншої звичайної діяльності, треба враховувати операції, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів [26, c. 91].

Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежних факторів, що впливають на результати діяльності підприємства по-різному: одні - позитивно, інші - негативно. Серед зовнішніх факторів можна виділити такі:

- економічні умови господарювання;

- місткість ринку;

- платоспроможний попит споживачів;

- державне регулювання діяльності підприємства та ін.

Особливе значення має рівень, динаміка і коливання платоспроможного попиту, тому що він визначає стабільність отримання прибутку.

Поряд з перерахованими вище, варто звернути увагу на такі серйозні макроекономічні чинники, як податкова і кредитна політика держави, розвиток діяльності громадських організацій споживачів товарів і послуг, і, нарешті, політична стабільність у державі.

Також, к зовнішнім чинникам, що впливають на прибуток підприємства, відносяться: соціально-економічні умови, ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні і природні умови [29, c. 43].

Зовнішні та внутрішні фактори тісно пов'язані між собою. Але внутрішні фактори прямо залежать від організації роботи самого підприємства.

Внутрішні чинники зміни прибутку діляться на основні і неосновні. Найважливішими в групі основних є: валовий прибуток і дохід від продажу продукції (об'єм продажів), собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції. До неосновних чинників відносяться чинники, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства впливають:

- результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;

- сфера діяльності;

- галузь господарства;

- встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів.[26, c. 98].

На рисунку 1.2 детально зображені чинники, котрі впливають на зміну прибутку.

Прибуток як одна з найважливіших категорій ринкової економіки виконує ряд важливих функцій (рисунок 1.3).

Оціночна функція - полягає в тому, що прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Рисунок 1.2 - Чинники, що впливають на зміну прибутку



Рисунок 1.3 - Функції прибутку підприємства

Прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства.

Іншими словами, сам факт прибутковості вже свідчить про ефективну діяльність підприємств. Однак, цей факт не є достатнім для власника і кредитора, так як підприємству потрібний не будь-який прибуток, а конкретна його величина для задоволення потреб усіх зацікавлених осіб: власників підприємства, його робітників, кредиторів тощо.

Прибуток характеризує економічний ефект, одержуваний у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності оцінити неможливо, саме тому при аналізі виробничо-господарської діяльності підприємства використовується система показників.

Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим, на величину прибутку, його динаміку впливають фактори як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства.
Практично поза сферою впливу знаходиться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість. Тому для пояснення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість ресурсів і витрат, використовуваних у виробництві.

Розподільча функція - її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, одержаний в результаті фінансово-господарської діяльності, на дві частини :

- частина, яка акумулюється у бюджетах у вигляді податку на прибуток;

- частина , яка залишається в розпорядженні підприємства.

Тобто, прибуток виступає джерелом формування доходів бюджетів різних рівнів. Він надходить в бюджети у вигляді податків, а також економічних санкцій, і використовується на різні цілі, визначені видатковою частиною бюджету і затверджених в законодавчому порядку [30, с. 303].

Сутність стимулюючої функції в тому, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом діяльності підприємств, прибуток набуває ключової ролі в ринковому господарстві. Він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, має бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників. За ним закріплюється статус мети, що визначає поведінку господарюючих суб'єктів, добробут яких залежить як від величини прибутку, так і від прийнятого в національній економіці алгоритму його розподілу, включаючи оподаткування.

Крім того, прибуток в ринковій економіці являється джерелом соціальних благ для членів трудового колективу. За рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків, дивідендів та інших необхідних і обов'язкових платежів, здійснюється матеріальне заохоченні робітників і надання їм соціальних пільг, утримання об'єктів соціального призначення [31, с. 39 - 44].

Прибуток є основним джерелом приросту власного капіталу підприємства. Власники і менеджери, орієнтуючись на розмір прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, приймають рішення щодо дивідендної та інвестиційної політики, яку підприємство проводить з урахуванням перспектив розвитку. За умов конкуренції в ринковій економіці прибуток являється рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів.

Розглянувши прибуток як економічну категорію, його сутність, значення і функції, перейдемо до показників прибутку підприємств.

1.2 Показники прибутку підприємства

У теорії аналізу існують різні підходи до класифікації видів прибутку. Зокрема, показники прибутку можна згрупувати за такими ознаками:

Таблиця 1.1 - Класифікація показників прибутку.

Класифікаційна ознака	Вид прибутку
за видами господарської діяльності	- прибуток від основної (операційної) діяльності; - прибуток від інвестиційної діяльності; - прибуток від фінансової діяльності.
за складом елементів, що включають	- валовий прибуток; - прибуток від продажу; - прибуток до оподатковування;- чистий прибуток
за джерелами формування	- прибуток від реалізації продукції й послуг; - прибуток від реалізації майна; - операційний прибуток;- позареалізаційний прибуток.
за характером оподатковування	- оподатковуваний прибуток - не оподатковуваний податком прибуток
за періодичностю	- регулярний прибуток;- надзвичайний прибуток.
за ступенем обліку інфляційного фактору	- номінальний прибуток; - реальний прибуток, скоректований на величину інфляції у звітному періоді.
за економічним змістом	- бухгалтерський прибуток; - економічний прибуток
за характером використання (чистий прибуток):	- капіталізований (нерозподілений) прибуток; - споживаний прибуток.

Розглянемо кожен з видів прибутку більш детально:

1 За видами господарської діяльності:

- прибуток від основної (операційної) діяльності - алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Тобто, прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністративними витратами та витратами на збут [ковальова];

- прибуток від інвестиційної діяльності - характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій по придбанню (спорудженню, виготовленню) і продажу основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів;

- прибуток від фінансової діяльності - характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань по основному боргу тощо).

2 За складом елементів, що включають:

- валовий прибуток (збиток) - розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

- прибуток від продажу - є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору);

- прибуток до оподатковування - різниця між виручкою від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за мінусом непрямих податків (ПДВ, акцизний збір) і витратами підприємства;

- чистий прибуток (збиток) - розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

3 За джерелами формування:

- прибуток від реалізації продукції й послуг - є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «прибуток по основній діяльності». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від реалізації продукції складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року.

- прибуток від реалізації майна - являє собою фінансовий результат, не зв'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відбиває прибуток (збиток) від іншої реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що числиться на балансі підприємства;

- операційний прибуток - сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності.

4 За характером оподатковування:

- оподатковуваний прибуток - це алгебраїчна сума прибутків від основної й фінансової діяльності, а також інших позареалізаційних доходів і витрат;

- не оподатковуваний податком прибуток. Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позицій кінцевого їх ефекту. Склад прибутку, що не підлягає оподатковуванню, регулюється відповідним законодавством.

5 За періодичностю:

- регулярний прибуток - прибуток, який формується регулярно, тобто при ефективній постійній діяльності підприємства;

- надзвичайний прибуток - цей термін широко використовуеться в країнах із розвиненою економікою, і характеризує незвичайне для даного підприємства джерело його формування або дуже рідкий характер його утворення. Прибутком цього виду може бути отримання коштів від продажу одного з філіалів підприємства.

6 За ступенем обліку інфляційного фактору:

- номінальний прибуток - це фактично отримана величина прибутку;

- реальний прибуток - це номінальний прибуток, скоректований на величину інфляції у звітному періоді.

7 За економічним змістом:

- бухгалтерський прибуток - характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 "Непокриті збитки");

- економічний прибуток - це прибуток, який являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються по їх альтернативній вартості. Економічний прибуток підприємства менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

8 По характеру використання (чистий прибуток):

- капіталізований (нерозподілений) прибуток - це частина чистого прибутку, що направляється на фінансування приросту активів організації;

- споживаний прибуток - та його частина, що витрачається на виплату дивідендів власникам організації, персоналу або на соціальні програми підприємства [ 32, c. 283]

Прибуток, як головний фінансовий результат діяльності підприємства, формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та незвичайної діяльності і є системою прибутків і доходів.

Він включає :

- чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- валовий прибуток (збиток);

- фінансовий результат від операційної діяльності (основної діяльності підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими);

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності (будь-якого виду основної діяльності підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її здійснення);

- прибуток від іншої (надзвичайної) діяльності.

Прибуток від реалізації продукції утворюється у процесі розподілу виручки підприємства і може бути розрахований шляхом віднімання від виручки сум непрямих податків та собівартості продукції. Це головна мета основної діяльності (операцій з виробництва та реалізації продукції, послуг чи робіт, що є основною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу) майже будь-якого підприємства.

Валовий прибуток підприємств є загальною сумою прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, так і за її межами, окрім прибутків від реалізації продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових активів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Джерелами отримання валового прибутку є :

1 Основна діяльність, результатом якої і є прибуток від реалізації продукції основного виробництва.

2 Неосновна діяльність. Вона пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей та послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв. Прибуток розраховується аналогічно до основної діяльності;

3 Фінансові інвестиції. Ця діяльність дає змогу отримувати прибутки:

- від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств;

- у вигляді дивідендів на акції інших підприємств;

- у вигляді відсотків на державні цінні папери;

- у вигляді відсотків з депозитних рахунків;

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Тобто, прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністративними витратами та витратами на збут [33, c. 57].

Звичайна діяльність є основним джерелом одержання прибутку на підприємствах різних форм господарювання і власності. Базовими показниками формування прибутку від звичайної діяльності є доходи і витрати підприємства. Доходи від звичайної діяльності класифікують за такими групами: виручка від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт чи надання послуг), інші операційні, фінансові та ін. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається на основі прибутку від операційної діяльності та його коригування на фінансовий результат від участі в капіталі, іншої фінансової діяльності, фінансових та інших витрат, а також як результат вирахування податку на цей прибуток.

Різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток представляють собою кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності [26, c. 76].

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображають відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій.

Якщо на підприємстві виконувалися надзвичайні операцій, у результаті яких було одержано прибуток, то його розмір за вирахуванням податку в сумі з чистим прибутком від звичайної діяльності становить загальний чистий прибуток підприємства у звітному періоді.

Розглянемо порядок формування чистого прибутку (рисунок 1.4).



Рисунок 1.4 - Схема формування чистого прибутку підприємства

Розглянемо арифметично порядок визначення показників прибутку підприємств згідно П(с)БО №3

Валовий прибуток = В - С, (1.1)

де В - Виторг від продажу товарів,продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ, акцизів й аналогічних обов'язкових платежів);

С - собівартість проданих товарів,продукції, робіт, послуг.

У собівартість продукції включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, а також непрямі загальновиробничі витрати. Валовий прибуток є показником результативності роботи виробничих підрозділів організації.

Прибуток від операційної діяльності = ВП - АВ - Вз - ІОВ (1.2)

де ВП - Валовий прибуток;

АВ - Адміністративні витрати;

Вз - Витрати на збут;

ІОВ - Інші операційні витрати.

Прибуток від операційної діяльності є показником економічної результативності основної діяльності організації, тобто виробництва й реалізації продукції.

Прибуток до оподатковування = Под + Дк + ІФД - Вк - ІВ- ФВ, (1.3)

де Под - Прибуток від операційної діяльності;

Дк - Доходи від участі в капіталі;

ІФД - Інші фінансові доходи;

Вк - Витрати від участі в капітал;

ІВ - Інші витрати;

ФВ - Фінансові витрати.

Прибуток до оподатковування це показник економічної результативності всієї господарської діяльності організації.

Чистий прибуток = По - Ппр, (1.4)

де По - Прибуток до оподатковування;

Ппр - Податок на прибуток.

Чистий прибуток звітного року розраховується вирахуванням із прибутку до оподатковування податку на прибуток й іншіих обов'язкових платежів із прибутку (наприклад, штрафи й пені по розрахунках з бюджетом та ін.).

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. Розподіл прибутку являється складовою та невід'ємною частиною загальної системи розподільних відносин підприємств. Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються з розвитком суспільного відтворення і з зміною задач і цілей, що стоять перед економікою. Кожний етап в взаємовідносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу.

Розглянемо порядок розподілу прибутку.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються економічні санкції [26, c. 104]

Розподіл цієї частини прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку.

На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат

Розглянемо процес розподілу прибутку підприємства на рисунку 1.5:

Рисунок 1.5 - Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку

Із загального прибутку сплачується податок; решта коштів поступає у повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1. Прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток).

2. Прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).

Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів [34, c. 452].

Розподіл прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в звітній політиці. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в уставі підприємства. В відповідності до уставу чи до рішення керуючого органу на підприємстві можуть створюватися такі фонди: фонд нагромадження, споживання, соціальних потреб та інші. Якщо ж фонди не створюються, то в цілях забезпечення планових витрат коштів складаються кошториси витрат на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, матеріальне заохочення робітників і благодійні цілі [35, c. 182].

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства.Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

- на виплату дивідендів;

- на поповнення статутного капіталу;

- на створення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби [26, c. 106].

В цьому розділі було розглянуто класифікацію показників прибутковості підприємства, а також порядок формування чистого прибутку та принципи і порядок його розподілу. Відносним показником прибутковості є рентабельність, сутність якої розглянемо в наступному розділі.

1.3 Сутність та поняття рентабельності

Незважаючи на те, що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником, однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання.

Об'єктом оцінки рентабельності є будь-яке підприємство, а суб'єктами можуть виступати як працівники підприємства, так і сторонні для підприємства аналітики.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках [26, c. 103].

На рисунку 1.6 розглянемо класифікацію показників рентабельності.

Рис.1.6 - Класифікація показників рентабельності

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг) може обчислюватися на підставі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича), собівартість продукції за винятком матеріальних витрат (новостворена вартість),вартість продукції в цінах виробника(вартість за мінусом непрямих податків).

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, враховуючи вплив таких факторів:

зміна структури та асортименту продукції;

зміна собівартості продукції;

зміна відпускних цін на продукцію [30, c. 250].

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності.

При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал)

При визначенні рентабельності підприємства важливе значення має врахування темпів інфляції, відповідно до яких потрібно скоригувати бухгалтерську звітність.

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Показники рентабельності характеризують фінансові результати й ефективність діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємств. Тому вони обов'язкові при проведенні порівняльного аналізу й оцінці фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використаються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення.

Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

При цьому в розрахунку більшості показників рентабельності як отриманий ефект виступає показник чистого прибутку, однак може використатися прибуток від продажу продукції, прибуток до оподатковування й ін. На практиці найбільше поширення одержав перший з них.

Як витрати можуть виступати різні показники, зокрема, середня величина активів, власного капіталу, собівартості продукції, виторгу й ін.

Крім наведених показників розраховують також коефіцієнти рентабельності по всій продукції й окремих її видах.

По своєму економічному змісті всі показники ефективності являють собою відношення результату до витрат або до ресурсів:

Існує два підходи до оцінки економічної ефективності - ресурсний, орієнтований на економію ресурсів і витратний, орієнтований на мінімізацію поточних (операційних) витрат.

Залежно від того, що приймають як ефект функціонування організації - обсяг виробництва (реалізації) продукції або фінансовий результат, - розрізняють показали виробничої ефективності й показники фінансової ефективності.

У теорії й практиці аналізу застосовують різні показники рентабельності, що розрізняються як цілями застосування, так й методикою їхнього розрахунку й інтерпретації:

1 Показники, що характеризують рентабельність продаж.

2 Показники, що характеризують рентабельність діяльності.

3 Показники, що характеризують рентабельність ресурсів [30, c.252].

Систему показників рентабельності продукції можна представити у такий спосіб:

- рентабельність реалізованої продукції визначається за формулою

(1.5)

Рентабельність продукції визначається на всю продану продукцію і за окремими її видами.

Рентабельність продукції можна обчислити також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовують в зарубіжній практиці;

у фінансово-економічному аналізі досить широкого застосування набув показник рентабельності продукції, який визначається так:

(1.6)

Рентабельність продукції показує, скільки припадає чистого прибутку на одну гривню реалізованої продукції. Тобто цей показник характеризує доходність від реалізованої продукції;

рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації визначається за формулою:

(1.7)

Ця формула показує, скільки прибутку від реалізації припадає на одиницю виручки від реалізації продукції, тобто частку прибутку в виручці.

Також важливе значення мають показники рентабельності інвестованих ресурсів (капіталу). Вони обчислюються в кількох модифікаціях:

- рентабельність активів;

- рентабельність власного капіталу;

- рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів відображає розмір чистого прибутку в одній гривні активів. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до вартості всіх активів підприємства. Коефіцієнт рентабельності активів характеризує ефективність використання активів підприємства. Він обчислюється за наступною формулою:

(1.8)

Обчислюючи цей показник враховують наступне: якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації), то в цьому випадку поряд із рентабельністю всіх активів визначають рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Наведемо формулу обчислення рентабельності позаоборотних активів:

(1.9)

де Рпа - рентабельність позаоборотних активів, %;

Рентабельність оборотних активів розраховується за формулою:

(1.10)

де Роа - рентабельність оборотних активів, %;

Ефективність діяльності організації значною мірою може бути охарактеризована показниками ефективності використання активів, що розраховують як відношення отриманого прибутку до величини використовуваних ресурсів.

При розрахунку показників рентабельності активів необхідно вибрати спосіб розрахунку величини активів. Розрахунок можна проводити по даним про стан активів на конкретну дату (кінець звітного періоду) або шляхом визначення середньої величини за період. Більш доцільним є використання середньорічної величини активів, тому що при цьому враховуються всі зміни в процесі формування активів протягом усього аналізованого періоду й,отже, розрахунок буде більше точним.

Крім того, необхідно вибрати показник прибутку, що буде використовуватися в розрахунку коефіцієнта рентабельності активів.

Для цього можна використати наступні показники прибутку:

- валовий прибуток;

- прибуток від продажів;

- прибуток до оподатковування;

- чистий прибуток;

За допомогою даного показника можна зробити оцінку загальноекономічної ефективності використання активів організації.

Економічний зміст даного показника полягає в тому, що він характеризує величину прибутку, що одержує організація на одиницю сукупного капіталу, вкладеного в активи, для всіх зацікавлених сторін.

Показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентноздатності організації. Рівень конкурентноздатності визначається за допомогою порівняння рентабельності активів організації зі середньогалузевим коефіцієнтом.

Загальна сума прибутку, зароблена для себе й для кредиторів й віднесена до загальної суми активів, на думку багатьох західних економістів й аналітиків, є найкращим показником, що відображає ефективність діяльності організації. Він характеризує прибутковість всіх активів організації незалежно від джерела їхнього формування.

Деякі економісти пропонують при розрахунку рентабельності активів із загальної суми активів виключати непрацюючі активи (надлишкові основні засоби й запаси, нематеріальні активи, витрати майбутніх періодів й ін.). Даний підхід корисний при використанні показника рентабельності капіталу в якості інструмента внутрішнього керування й контролю й не годиться для оцінки ефективності організації в цілому.

Багато хто з аналітиків при розрахунку рентабельності активів використовують показник чистого прибутку:

(1.11)

Методологія факторного аналізу показників рентабельності передбачає розкладання вихідних формул розрахунку показника по всіх якісних і кількісних характеристиках інтенсифікації виробництва й підвищення ефективності господарської діяльності. Наприклад, для аналізу загальної рентабельності (рентабельності активів) можна використати трьох- або п'ятифакторну модель.

Рентабельність чистого оборотного капіталу:

(1.12)

де Рчок - рентабельність чистого оборотного капіталу, %;

ЧОК - середня величина чистого оборотного капіталу за розрахунковий період (ЧОК = оборотні активи - короткострокові зобов'язання).

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства:

де Рвк - рентабельність власного капіталу, %.

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції і показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю статутного капіталу:

(1.14)

де Рак - рентабельність акціонерного капіталу, %.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу відображає величину прибутку, що доводиться на кожну гривню власного капіталу й дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками, і зрівняти цей показник з можливим одержанням доходу від вкладення цих засобів в інші види діяльності.

На думку багатьох аналітиків при розрахунку коефіцієнта рентабельності власного капіталу доцільно використати показник чистого прибутку. Це порозумівається тим, що рентабельність власного капіталу характеризує рівень прибутку, які одержують власники на одиницю вкладеного капіталу. Тому з точки зору власників найкращою оцінкою результатів фінансово-господарської діяльності організації і якості роботи її менеджменту є наявність чистого прибутку, що представляє той кінцевий фінансовий результат, що залишається в розпорядженні власників на вкладений капітал.

Проводити аналіз рентабельності власного капіталу по прибутку від продажів або прибутку до оподатковування недоцільно, оскільки має сенс співвідносити з величиною власного капіталу тільки той прибуток, що залишилася власникові після розрахунків з державою по податках і із кредиторами по відсотках. Якщо ж до власному капіталу віднести всю суму прибутку, зароблену для всіх зацікавлених сторін, то показник рентабельності власного капіталу виявиться явно завищеним.

Крім того, для більше поглибленої оцінки ефективності використання власного капіталу доцільно використати коефіцієнт стійкого росту, що представляє відношення суми капіталізованого прибутку у звітному періоді до величини власного капіталу на початок року:

Даний коефіцієнт показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок результатів фінансово-господарської діяльності організації й росте економічний потенціал організації.

При проведенні факторного аналізу рентабельності власного капіталу використають різні моделі й способи аналізу.

Використовуючи деякі вищезгадані показники рентабельності капіталу, можна розрахувати інтегральний показник рентабельності (доходність) власного капіталу через виробничу ефективність, ефективність використання активів і фінансовий важіль. Таке вираження рентабельності власного капіталу називають рівнянням Дюпона (від назви корпорації Du Pont).

За рівнянням Дюпона рентабельність власного капіталу залежить від показників:

- виробничої ефективності - вимірюється рентабельністю продажу (Чистий прибуток / Обсяг продажу);

- ефективності використання активів - вимірюється оборотністю активів (Обсяг продажу / Вартість активів);

- фінансового важеля або питомої ваги позичених коштів у капіталі - вимірюється коефіцієнтом власного капіталу (Активи / Вартість власного капіталу).

Різниця між рентабельністю активів і рентабельністю власного капіталу відображає використання фінансування за рахунок позичених коштів або фінансового важеля.

Рентабельність власного капіталу за рівнянням Дюпона (Рвк) розраховують так (одна із різновидностей формули) [34, с. 47]:

(1.15)

З даних співвідношень можна визначити, якими факторами викликані зміни прибутковості власного капіталу - прибутковістю активів, чи способом фінансування підприємством своєї діяльності (фінансування за рахунок власного чи залученого капіталу).

Таким чином, в першому розділі роботи було розглянуто економічну сутність багатозначної категорії «прибуток», проведено теоретичне дослідження управління прибутком підприємства та факторів, що на нього впливають, розглянуті також питання, пов'язанні із формуванням та розподілом прибутку. Крім того, було виявлено, що з прибутком та прибутковістю підприємства безпосередньо пов'язане таке поняття як рентабельність. В першому розділі була розглянута класифікація показників рентабельності та порядок їх визначення. Підсумовуючи результати роботи в першому розділі, можна зробити вмсновок, що прибуток та рентабельність - це пов'язані між собою поняття, але не тотожні за своїми аналітичними можливостями. Як об'єктивна економічна категорія, рентабельність характеризує рівень прибутковості, доходності, фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

2. Аналіз та оцінка формування та використання прибутку на ДС- Микитівка

2.1 Економічна характеристика підприємства - дільничої станції Микитівка

Станція Микитівка є відокремленим виробничим структурним підрозділом «Державного підприємства «Донецька залізниця», який здійснюючи використання державного майна,забезпечує організацію перевезень пасажирів,вантажу,вантажобагажу та пошти,а також взаємодію та координацію виробничого процесу з іншими господарськими підрозділами залізниці,а також підприємствами і організаціями,які мають колії примикання до станції Микитівка.