21

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: „РОЗРОБКА ПОЛІТИКИ РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ НА ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ” (на матеріалах ПП „Колос”)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади політики розподілу та використання прибутку на торговельному підприємстві

1.1 Економічна сутність та джерела формування прибутку в торгівлі.

1.2 Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

1.3 Методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку

Розділ 2. Аналіз політики розподілу прибутку торговельного підприємства ПП „Колос” за 2005-2006 роки

2.1. Загальний аналіз фінансово-господарської діяльності та прибутковості підприємства.

2.2. Аналіз ефективності політики розподілу прибутку ПП „Колос”

2.3. Аналіз показників рентабельності торговельного підприємства ПП „Колос” за 2004-2006 роки.

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості торговельного підприємства ПП „Колос”.

3.1. Розробка стратегії управління розподілом прибутку на наступний період.

3.2. Заходи щодо збільшення прибутковості підприємства та підтримки ефективної господарської діяльності..

Висновки.

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Економіка нашої країни переживає складні процеси реформування та адаптації діяльності суб'єктів господарювання до ринкових відносин. Як свідчить практика, ще багато виробників для себе до кінця не з'ясували, що в цих умовах, коли саме ринок визначає необхідність у тих або інших товарах, диктує вимоги до їх споживчих властивостей, визначальним фактором стабільного розвитку підприємства стає робота на ринок споживача. Тому важливим етапом здійснення господарської діяльності для кожного підприємства є визначення можливого прибутку, який стане результатом діяльності.

Значення прибутку в підприємницькій діяльності полягає в тому, що він по-перше, відображає кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання, по-друге, виконує стимулюючу функцію, так як одночасно є фінансовим результатом і основним елементом грошових потоків, і по-третє, прибуток є важливим джерелом формування дохідної частини бюджетів різних рівнів.

Для підприємця прибуток є орієнтиром, який вказує на ту сферу, де можливо отримати найбільший приріст вартості, і в яку повинні бути вкладені інвестиції.

Політика розподілу прибутку пов'язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду

Тема даної дипломної роботи є досить актуальною. Адже кожне підприємство працює на ринку з метою отримання прибутку, і політика його розподілу, яка досліджується в роботі, є важливим етапом здійснення господарської діяльності фірми в майбутньому.

Метою написання дипломної роботи є визначення ролі та місця прибутку в економіці підприємства, дослыідження політики розподілу прибутку в підприємстві та розробка стратегії управління розподілом прибутку.

Досягнення визначеної мети передбачає вирішення у дипломній роботі таких завдань:

· розглянути економічну сутність та джерела формування прибутку в торгівлі;

· висвітлити методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку;

· провести аналіз прибутку підприємства та показників рентабельності;

· дослідити ефективність політики розподілу прибутку підприємства;

· розробити стратегію управління розподілом прибутку на перспективу;

· розробити заходи щодо збільшення прибутковості підприємства.

Предметом дослідження роботи є фінансовий результат від господарської діяльності торговельного підприємства в умовах ринкових відносин.

Об'єктом дослідження виступає фінансово-господарська діяльність приватного підприємства „Колос” з точки зору політики розподілу прибутку підприємства.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, товарний знак, штампи, бланки документів та інші реквізити. Засновано приватне підприємство „Колос” 14 серпня 1991 року. Підприємство розташоване за адресою: місто Чернівці, вул.Буковинська 41.

Організаційна структура управління підприємства „Колос” є лінійно штабна. Оперативне керівництво діяльністю підприємства виконує генеральний директор, якому підпорядковуються: заступник директора по комерційній діяльності, заступник директора по науковій діяльності, директор МПЗ, головний бухгалтер, Юридичний віддділ, Відділ кадрів та Аналітичний відділ. Заступнику директора по комерційній діяльності та головному бухгалтеру підпорядковуються всі магазини та склади, а заступнику директора по науковій діяльності підпорядковується все сільське господарство. (див. мал.нижче). Організація господарської діяльності на підприємстві проводиться з урахуванням всіх служб і підрозділів котрі є на ньому.

Характеризуючи торгівельну діяльність підприємства слід зауважити, що за останні роки значно покращились фінансові та економічні показники підприємства, не зважаючи на те що у 2003 році в одному із магазинів стався вибух. На ринку підприємство знаходиться досить тривалий час і за цей період воно завювало достатньо споживачів, налагодило зв'язки з іншими підприємствами як з вітчизняними так і з закордонними, щоб відчувати себе впевнено в майбутньому і не боятись конкурентів.

Структура даної дипломної роботи включає в себе вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додатки.

У роботі були використані матеріали фінансової звітності ПП „Колос” за 2004- 2006 роки. Також при написанні роботи були використані різні методи аналізу, серед яких аналіз, синтез, табличний метод, метод індукції, метод дедукції та деякі інші.

Розділ 1. Теоретичні засади політики розподілу та використання прибутку на торговельному підприємстві.

1.1 Економічна сутність та джерела формування прибутку в торгівлі

В умовах ринкової економіки функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання прибутку, його розподілу і використання.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії „витрати виробництва”. Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [38,с.125].

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Суть прибутку визначається його функціями:

Ш По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Його значення в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат;

Ш По-друге, прибуток виконує стимулюючу функцію, тобто одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства, які спрямовуються на фінансування, розширення виробничої діяльності науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працюючих, виплату дивідендів, формування резервів тощо;

Ш По-третє, прибуток є одним з джерел формування доходної частини бюджетів різних рівнів [40,с.98].

Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів.

Економічну сутність терміна „прибуток” в різні часи розуміли по-різному.

Американський вчений Шумістер у праці „Теорія економічного розвитку” розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні піядприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються. Ця різниця становить підприємницький прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвитку [38,с.80].

Першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу був шотландський економіст Адам Сміт.

К.Маркс вважав, що прибуток у торгівлі - це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар.

С.Б.Барнгольц - це вчений, який досліджував економічні терміни в радянські часи. Він вважає, що прибуток - це грошова винагорода, яку отримують підприємства після реалізації продукції та покриття затрат на виробництво [7,с.54].

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин термін „прибуток” - об'єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин, важливий фінансовий синтетичний показник діяльності підприємства, а також джерело фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Бухгалтерський прибуток є різницею між повною виручкою і зовнішніми витратами. З погляду теорії бухгалтерського обліку до витрат мають входити платежі на придбання машин, обладнання, матеріалів на виплату зарплати робітникам, на амортизацію обладнання. Фірма виплачує ці гроші зовнішнім постачальникам ресурсів, тому ці затрати називаються зовнішніми витратами. Зовнішні або бухгалтерські витрати охоплюють тільки грошові затрати.

Також, фірма може використовувати певні ресурси, що належать їй особисто.

Економічний прибуток - це загальна виручка за вирахуванням усіх витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні й нормальний прибуток підприємця).

Коли ж сума грошових надходжень перевищує економічні витрати, то весь залишок нагромаджується у підприємця. Цей залишок (або надлишок) називається економічним або чистим прибутком.

Якщо певне виробництво буде давати підприємцю більший, ніж нормальний (середній) прибуток, то в цю галузь спрямовується капітал з галузей, де прибуток менший від нормального. Це приведе до пониження прибутковості в цій галузі до нормального рівня, якщо попит на товари даної галузі постійний, то більший за масою капітал зможе дати той же прибуток. Отже, прибуток на одиницю капіталу буде падати. У будь-якому випадку прибуток є стимулом для розширення виробництва.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву - чистий прибуток. Він розраховується наступним чином

ЧП = ЗП - Податок на прибуток та інші платежі з прибутку, (1.1)

де ЧП - чистий прибуток,

ЗП -загальний прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаним є поняття валового, маржинального та операційного прибутку [39,с.96].

Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, обчислюється за наступною формулою:

П_о = П_в - В_нев., (1.2)

де П_о - операційний прибуток,

П_в - валовий прибуток,

В_нев. - невиробничі витрати.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

П_м= ЧД - ЗД; (1.3)

ЧД= ВД - П, (1.4)

де П_м - маржинальний прибуток,

ЧД - чистий дохід,

ЗД - сума змінних витрат,

ВД - Валютний дохід підприємства,

П - сума податкових платежів.

Джерела формування прибутку залежать від виду операцій, що проводить підприємство. Таким чином, прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

· продаж (реалізація) продукції (послуг);

· продаж іншого майна;

· позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку відраховують від виручки, тобто

П_р = В_р - С_рнв - С_н, (1.5)

де В_р - виручка віл продажу продукції,

С_рнв - собівартість проданої (реалізовної) продукції за неповними витратами,

С_н - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період [28,с.69].

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають головним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому періоді. Такий вплив може здійснюватись через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції та цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Йог розраховують, як різницю між ціною продажу та балансовою вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж.

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, лізинг, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо. Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу та прийняття господарських рішень. Прибуток розраховується :

П_п.о. = Д_п.о. - В_п.о., (1.6)

де П_п.о. - прибуток від позареалізаційних операцій,

Д_п.о. - сума доходів від позареалізаційних операцій,

В_п.о. - сума витрат від позареалізаційних операцій.

Але треба мати на увазі, що прибуток є об'єктом оподаткування.

У зв'язку з цим державні органи суворо регламентують методику обчислення оподаткування прибутку в нормативних актах. Так, згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”(1997 р.) оподатковуваний прибуток обчислюється за формулою

П_о = Д_в - (В_в + АВ), (1.7)

де П_о - оподатковуваний прибуток,

Д_в - валовий дохід за певний період,

В_в - валові витрати за той самий період,

АВ - сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів [28,с.62].

У роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, є певні націнки: в оптовій торгівлі - це торгівельно-збутові націнки, у громадському харчуванні - це торгові націнки.

За джерелами формування прибутку у розрізі основних видів діяльності підприємства виокремлюють такі види прибутку:

прибуток від операційної діяльності.

Це, власне, основний прибуток, який підприємство отримує як результат основної діяльності.

прибуток від інвестиційної діяльності.

Результати відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій - у вигляді доходів від участі в спільних підприємствах, від володіння цінними паперами і від депозитних вкладів; а частково - у прибутку від реалізації майна, оскільки така реалізація активів має характер дезінвестицій і є предметом інвестиційної діяльності підприємства.

прибуток від фінансової діяльності.

Основні грошові потоки по ньому пов'язані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування, а саме: залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу; емісією облігацій або інших боргових цінних паперів; залученням кредиту в різних його формах, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і відсотків та погашення зобов'язань із основного боргу [45,с.83].

За періодом формування, що розглядається, виділяються:

· прибуток попереднього періоду - тобто періоду, що передував даному (звітному);

· прибуток звітного періоду;

· прибуток планового періоду - це прибуток, що планується у наступному періоді.

За значенням підсумкового результату господарювання розрізняють:

позитивний прибуток - це означає, що прибуток наявний, тобто він отримується підприємством;

від'ємний прибуток - означає збиток, тобто підприємство в такому випадку втрачає вкладені кошти і не отримує винагороду (прибуток) у процесі своєї діяльності [26,с.112].

Таким чином, виділивши лише невелику частину класифікаційних ознак прибутку, можна зрозуміти, наскільки багатогранною є діяльність підприємства в сфері формування, розподілу та використання прибутку.

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі та використанні прибутку підприємств (рис. 1.1).

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а інша -- на створення та поповнення резервного фонду підприємства, розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, соціальні програми.

Рис. 1.1 Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток -- це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

· асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

· неасигнована частина не має конкретного призначення [40,с.128].

Отже, розподіл прибутку, як певний економічний процес на кожному підприємстві, являє собою складну систему розрахунків та вирішення задач, але наслідком цієї нелегкої роботи є ефективна господарська діяльність фірми на ринку.

1.2 Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб:

· по-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку у державний бюджет.

· по-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Роль політики розподілу прибутку у зв'язку з її важливістю для проведення господарської діяльності в наступному періоді визначається таким ознаками:

1. Складність політики розподілу прибутку визначає темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, в першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел.

2. Характер розподілу прибутку здійснює вплив на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбачені до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність із невідкладних фінансових зобов'язанням. При великому обсязі виплат прибутку на потреби споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може суттєво знизитись.

3. Політика розподілу прибутку є основним інструментом впливу на зростання ринкової вартості підприємства. У прямій формі цей вплив здійснюється через забезпечення приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а в непрямій формі вплив забезпечується основними пропорціями цього розподілу.

4. Система розподілу прибутку є однією з форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги та форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації робітників та зростанню продуктивності праці [40,с.106].

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У системі розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного розв'язання якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання підприємствами чистого прибутку здійснюється способом зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства й утримувались ним на час набуття чинності законом про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

1. на виплату дивідендів;

2. поповнення статутного капіталу;

3. створення резервного капіталу.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства.

Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках визначають за формулою

d = (П_д / К_ст) * 100, (1.8)

де d - величина дивідендів,

П_д - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів,

К_ст - статутний капітал підприємства [28,75].

З уведенням у дію в 2004 р. Цивільного кодексу України змінюється регулювання порядку розподілу прибутку акціонерного товариства серед його акціонерів. Так, оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов:

· повна оплата всіх випущених акцій;

· перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу.

Кодексом передбачається також можливість уведення іншими законами України додаткових обмежень щодо розподілу чистого прибутку серед акціонерів.

Відповідно до чинного законодавства статут акціонерного товариства має містити відомості про термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками звітного року [39,с.147].

Це не є загальноприйнятою у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз на півроку або на квартал, рідше -- один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це пов'язано з тим. що очікування майбутніх дивідендів с одним з найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Існують дві основні вимоги щодо виплати грошових дивідендів за залишковим принципом:

o нагромадження чистого прибутку, необхідного для фінансування інвестиційної діяльності -- товариство має нагромадити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідності -- і резервного капіталу) перед нарахуванням дивідендів;

o наявність достатньої суми грошових коштів, що гарантує можливість оголосити і виплатити дивіденди.

За браком необхідної суми наявних грошових коштів акціонерні товариства вирішують проблему виплати дивідендів запозиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.

У зв'язку з розподілом прибутку формуються наступні фонди:

1. фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва, який витрачається на задоволення потреб, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства,

2. фонд коштів для матеріального заохочення, який спрямовується на стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів роботи,

3. фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, який використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:

o будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та об'єктів соціально-культурної сфери;

o утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячі дошкільні заклади, лікарні, будинки і бази відпочинку тощо);

o проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, придбання путівок на відпочинок і лікування;

o інші подібні витрати [38,с.109].

При вивченні розподілу прибутку на підприємстві важливе значення мають фактори, що впливають на даний розподіл. Вони можуть бути внутрішніми (рівень рентабельності діяльності, інвестиційні можливості реалізації високоприбуткових проектів, альтернативні внутрішні джерела формування ресурсів, стадія життєвого циклу підприємства, рівень поточної платоспроможності підприємства), які залежать від фінансово-господарської діяльності і можуть бути врегульовані підприємством, а зовнішні фактори (податкова система, альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів, темп інфляції та ін.), які не залежать від фірми і створюють обмежувальні умови існування підприємства.

Політика розподілу прибутку торговельного підприємства повинна складати певну систему, і тільки тоді, коли всі елементи системи будуть пов'язані між собою діяльність підприємства буде справді ефективною. При розробці системи розподілу прибутку повинні мати місце наступні умови:

· Політика розподілу прибутку повинна бути стабільною. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер;

· Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним;

· Повинна проводитись оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Вона дасть змогу зрозуміти, наскільки правильним є обраний напрямок діяльності підприємства [45с.98].

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв'язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це. Політика розподілу прибутку повинна відповідати загальній політиці управління прибутком підприємства.

Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві є досить складним процесом. Принципову схему використання і розподілу прибутку наведено на рис.1.2

Отже, злагоджена система розподілу прибутку має важливе значення для кожного суб'єкта фінансово-господарської діяльності. Завдяки чітко сформованій політиці розподілу підприємство має можливість не тільки регулювати використання прибутку, але й впливати на його обсяг в майбутньому періоді.

21

Рис.1. 2. Схема розподілу прибутку підприємства.

1.3 Методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку

При розробці політики розподілу прибутку торговельного підприємства важливе місце займають методичні підходи до цього розподілу.

Прибуток від операційної діяльності досліджується за методиками загального і факторного економічного аналізу.

Для ефективнішого аналізу та розподілу прибутків підприємства необхідно проаналізувати весь прибуток і його розподіл. Для цього можна застосувати наступну методику.

На першому етапі аналізу необхідно провести загальний аналіз прибутковості капіталу підприємства для визначення реальних обсягів капіталу, що буде розподілятися. Загальний аналіз прибутку від операційної діяльності є складовою загального аналізу фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування. Виділення загального аналізу прибутку від операційної діяльності в окремий аналітичний блок здійснюється на тій підставі, що він є основною складовою фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства до оподаткування. Загальний аналіз досліджує динаміку фінансових результатів від операційної діяльності за абсолютним розміром, складом і структурою. Для цього необхідно скористатися показниками рентабельності капіталу (табл. 1.1.) [40,с.158].

Таблиця 1.1.

Порядок розрахунку показників рентабельності капіталу підприємства

№ з\п	Показник	Джерела інформації та порядок розрахунку
1	Чистий прибуток, тис. грн.	Звіт про фінансові результати (220, 225 р)
2	Середня сума загального Капіталу	Баланс (280 р)
3	Середні сума оборотного капіталу	Баланс (260 р)
4	Середня сума власного капіталу	Баланс (380 р)
5	Прибутковість загального капіталу	Рядок 1 / Рядок 2
6	Прибутковість оборотного капіталу	Рядок 1 / Рядок 3
7	Прибутковість власного капіталу	Рядок 1 / Рядок 4
8	Виручка від реалізації	Звіт про фінансові результати (010 р)
9	Прибутковість реалізації	Рядок 1 / Рядок 8

Далі аналіз необхідно продовжити за допомогою факторного аналізу прибутковості загального капіталу. Факторний аналіз спрямовано на кількісну оцінку впливу різноманітних чинників на зміну фінансових результатів діяльності підприємства. В основі факторного аналізу лежить використання методичного прийому елімінування, який дозволяє відокремити вплив кожного чинника на зміну результативного показника, що відбулася в звітному періоді.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності передбачає побудову факторних моделей для характеристики зв'язку між чинниками та результатами. Залежно від форми цього зв'язку моделі можуть бути детермінованими або стохастичними.

В основу детермінованого моделювання факторної системи покладено можливість послідовного перетворення первісного алгоритму результативного показника відповідно до теоретично передбачених функціональних зв'язків цього показника з чинниками.

Факторний аналіз надзвичайно важливий для визначення резервів зростання прибутку підприємства.

Важливо також систематично аналізувати поріг прибутку підприємства.

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня прибутковості діяльності широко використовується в країнах з регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозв'язку між обсягом виробництва, собівартістю та прибутком. В основу такого аналізу покладено класифікацію витрат на змінні та постійні.

Собівартість продукції планується тільки в частині змінних виробничих витрат. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду - маржинального доходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Інакше кажучи, прибуток у сумі з постійними витратами - це маржинальний дохід підприємства. Цей метод у зарубіжній практиці називається директ-кодом.

Факторний аналіз операційного прибутку підприємства здійснюється за структурно-логічною моделлю факторної системи, яку побудовано на основі класифікації чинників за ознакою черговості їх впливу на операційний прибуток.

Методика проведення факторного аналізу, який передбачає розрахунок впливу різних факторів на зміну обсягу операційного прибутку наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Основні фактори впливу на прибуток

Фактор	Порядок розрахунку	Пояснення
Зміна обсягу реалізації продукції	?Р1=Р0ЧК1,2-Р0 ?Р2= (К1,2-1) ЧР0 К1=О1р,0/О0р К2=S1,0/S0	Р0 - прибуток базисного періоду чи за планом; К1,2 - коефіцієнти зміни обсягу реалізованої продукції; О1р,0 - фактичний обсяг реалізованої продукції за звітній рік у цінах базисного року; О0р - обсяг реалізованої продукції; S1,0 - собівартість звітного року в цінах базисного року; S0 - собівартість базисного року.
Зміна у структурі і асортименті продукції	?Р2= Р1,0-Р0Ч К1,2	Р0 - фактична реалізація в цінах базисного року;
Зміна собівартості реалізованої продукції	?Р3= S1- S1,0	S1-фактична собівартість; S1,0-фактична собівартість,перерахована на базисний рік
Зміна рівня цін на продукцію(товари, роботи, послуги)	?Р4= О0р ЧО1р,0

Наступним етапом аналізу розподілу прибутку є аналіз формування прибутків підприємства. Управляти процесом аналізу формування прибутків - означає управляти обсягом реалізації продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

Дані такого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутку, урахування цих резервів у процесі планування та прогнозування прибутку підприємства, його розподілу, використання чистого прибутку на нагромадження та споживання [51,с.60].

Завершальним етапом аналізу розподілу прибутку є безпосередній аналіз його використання на конкретні напрямки.

Методологія політики розподілу прибутку є досить різноманітною. Кожне підприємство вибирає ті методи розподілу, які максимально задовольняють інтереси власників, інвесторів та працівників підприємства. Торговельні підприємства, розробляючи політику розподілу прибутку, використовують ті методи, які забезпечують:

Ш максимальний ефект від розподілу прибутку насамперед для здійснення діяльності в майбутньому;

Ш стабільність розвитку підприємства;

Ш методи, які відповідають загальноприйнятим нормам по галузі, в якій працює підприємство;

Ш потреби власників та працівників тощо.

Після введення в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку (2000 р.) процес розрахунку чистого прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, послуг);

2. Визначення валового прибутку (збитку);

3. Визначення фінансових результатів від операційної діяльності;

4. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

5. Визначення фінансових результатів від звичайної діяльності після оподаткування;

6. Визначення надзвичайного прибутку (збитку);

7. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду [26,с.125].

Удосконалення фінансової діяльності підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичної оцінки в динаміці формування, розподілу та використання прибутку підприємства, аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку.

Для того, щоб ефективно здійснювати політику розподілу прибутку необхідно систематично аналізувати рух капіталу підприємства. На основі цього аналізу можна зробити висновки щодо отримання чи неотримання прибутку в майбутньому періоді. Для цього використовують наступні критерії:

· відношення оборотного капіталу до короткострокових зобов'язань та коефіцієнт критичної оцінки, тобто відношення ліквідних активів до суми боргових зобов'язань;

· оборотність дебіторської заборгованості та запасів;

· відношення доходів до поточних активів;

· оборотний капітал;

· відношення оборотного капіталу до чистого прибутку;

· відношення суми готівки та цінних паперів, що легко реалізуються, до короткострокової заборгованості;

· відношення оборотного капіталу до загальної заборгованості;

· відношення високоліквідних активів до річних витрат готівки;

· відношення вартості збуту продукції, податків та операційних витрат до середніх поточних активів;

· відношення обсягів продаж до рахунків кредиторів;

· відношення чистого прибутку до обсягу продаж;

· відношення вартості основних засобів до короткострокових зобов'язань;

· індекс ліквідності, котрий показує час (у днях), необхідний для перетворення поточних активів на готівку [38,с.93].

Таким чином, можна зробити висновок, що процес розподілу прибутків - це частина економічної стратегії підприємства. Він спрямований на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку в майбутньому. Для того, щоб отримати очікуваний результат процес управління розподілом прибутків підприємства має містити такі послідовні етапи:

1. Збір інформації, створення інформаційної бази для прийняття

2. управлінських рішень.

3. Аналіз прибутку підприємства в перед плановому періоді.

4. Оцінка і прогнозування кон'юнктури ринку.

5. Розрахунок планової суми прибутків підприємства та напрямків використання.

Розділ 2. Аналіз політики розподілу прибутку торговельного підприємства ПП „Колос” за 2005-2006 роки

2.1 Загальний аналіз фінансово-господарської діяльності та прибутковості підприємства

ПП „ Колос” є м'ясопереробним підприємством, предметом діяльності якого є:

1. виробництво м'ясоковбасних виробів;

2. торгівельна діяльність;

3. вирощуванння, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

4. надання послуг.

Метою діяльності підприємства є підприємницька діяльність для одержання відповідного прибутку.

Структура підприємства є наступною:

· м'ясопереробний завод;

· мережа магазинів (7 магазинів);

· ферми по розведенню свиней;

· склади та офісне приміщення.Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, товарний знак, штампи, бланки документів та інші реквізити. Засновано приватне підприємство „Колос” 14 серпня 1991 року. Підприємство розташоване за адресою: місто Чернівці, вул. Буковинська 41.

Організаційна структура управління підприємства „Колос” є лінійно- штабна. Оперативне керівництво діяльністю підприємства виконує генеральний директор, якому підпорядковуються: заступник директора по комерційній діяльності, застпник директора по науковій діяльності, директор МПЗ, головний бухгалтер, Юридичний віддділ, Відділ кадрів та Аналітичний відділ (рис.2.1).

21

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПП „Колос”

Підприємство торгової мережі намагається використовувати досвід як вітчизняних так і закордонних колег, тому постійно вивчається попит споживачів, розширюється асортимент товарів у відділі самообслуговування в якому у повному асортименті виставлена продукція власного виробництва з найбільшим коефіцієнтом використання площ в торговому залі. Проводяться різні акції та знижки. Закуповується сучасне обладнання.

ПП „Колос” реалізує свою продукцію по цінам і тарифам, які встановлює самостійно або на договірній основі, а в випадках, передбачених законодавством, -- за державними фіксованими та регульованими цінами.

Досліджуване підприємство здійснює фінансовий (бухгалтерський), податковий, статистичний та інший облік відповідно до чинного законодавства України.

Фінансовий рік підприємства співпадає з календарним роком. Перший фінансовий рік підприємства починається з дня його державної реєстрації і закінчується 31 грудня поточного року. Підприємство веде бухгалтерський облік за допомогою програми „1С Підприємництво”.

Підсумки господарської діяльності відображаються в річному звіті та балансі підприємства.

Дохід (прибуток), який залишається у підприємства після оподаткування та інших обов'язкових платежів надходить в повне його розпорядження. Керівництво ПП „Колос” розподіляє цей прибуток в різні фонди та на різноманітні цілі, які в майбутньому принесуть бажаний результат діяльності.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складником виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання)таких.

Для того, щоб зробити загальний аналіз фінансово-господарської діяльності та прибутковості , проаналізуємо порядок формування прибутку підприємства.

Таблиця 2.1

Формування прибутку ПП „Колос” за 2005-2006 р.р.

(тис.грн.)

Показник	2005	2006	Відхилення
			Сума	% до минулого року (+;-)
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	77832.4	110732.2	32899.8	29.7
ПДВ	12972.1	18455.4	5483.3	29.7
Акцизний збір	10.0	11.6	1.6	13.7
Чистий дохід	64850.3	92265.2	27414.9	29.7
Собівартість реалізованої продукції	59434.7	78410.8	18976.1	24.2
Валовий прибуток	5415.6	13854.4	8438.8	61
Інші операційні доходи	21643.3	5647.3	-15996	-26.09
Адміністративні витрати	1478.9	3064.3	1585.4	51.7
Витрати на постачання	4286.9	8575.6	4288.7	50
Інші операційні витрати	19935.2	4994.4	-14940.8	-25.05
Фінансовий результат від операційної діяльності	1357.9	2867.4	1509.5	52.6
Дохід від участі у капіталі	120.0	43.7	-76.3	-57.2
Інші фінансові доходи	340.5	-	-340.5	-100
Фінансові витрати	296.3	-	-296.3	-100
Витрати від участі у капіталі	120.0	20.9	-99.1	-82.6
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	1402.1	2890.2	1488.1	51.4
ПДВ від звичайної діяльності	300.2	1050.2	750	71.4
Фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування	1101.9	1840.0	738.1	40.1
Чистий прибуток підприємства	1101.9	1840.0	738.1	40.1

Горизонтальний аналіз свідчить про приріст у 2006 році проти 2005 року всіх складових прибутку підприємства. Дохід від реалізації продукції (як і чистий прибуток від реалізації) збільшився на 29,7 %. Прибуток від операційної діяльності збільшився на 52,6% , що свідчить про запровадження підприємством принципово нових заходів щодо виготовлення та реалізації продукції. Фінансовий результат від звичайної діяльності збільшився на 51.4 % (до оподаткування).

Завдяки тому, що підприємство вийшло на новий рівень розвитку, підвищилась якість та конкурентоспроможність продукції, чистий прибуток збільшився на 40.1 %.

Вертикальний аналіз структурних складових прибутку свідчить про наступне: чистий дохід від реалізації становив у 2006 році 92265.2 тис. грн. (у 2005 році - 64850.3 тис. грн.).

Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ПП „Колос” за 2005-2006 роки, видно, що дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2006 році збільшився, порівняно з 2005 роком. Якщо в 2005 році він становив 77832.4 тис. грн., то в 2006 році він вже становить 110732.2 тис. грн. Це пов'язано з тим, що керівництво підприємства покращило якість та конкурентоспроможність продукції, запровадило нові методи управління процесом виробництва, налагодило зв'язки з споживачами.

У 2006 році збільшились адміністративні витрати та витрати на збут. Якщо в 2005 році адміністративні витрати становили 1478.9 тис. грн., то в 2006 році - 3064.3 тис. грн. Витрати на збут в 2005 році були на рівні 4286.9 тис. грн., а в 2006 році вже 8575.6 тис. грн. Але при цьому інші операційні витрати в 2006 році порівняно з минулим роком значно зменшились. В 2005 році вони становили 19935.2 тис. грн., а в 2006 році - 4994.4 тис. грн.

Важливе значення має структура доходів підприємства. Вона зображена на рис. 2.2.

Аналізуючи рисунок 2.2, зрозуміло, дохід від реалізації продукції в 2005 році становив 66,39 %, а в 2006 вже 78,24%. Тобто він збільшився на 11,85%.

Інші операційні доходи в 2005 році становили 33,61%, а в 2006 р. - 21,76%.

Рис.2.2 Структура доходів ПП „Колос” за 2005-2006рр.

При аналізі розподілу прибутку визначення рівня прибутковості підприємства є першим і дуже важливим етапом. На даному етапі формується загальне враження про прибутки підприємства, що в подальшому визначає основні стратегічні напрямки його використання (розподілу). Тому зараз ми проводимо аналіз прибутковості оборотного капіталу ПП „Колос” за 2005 - 2006 роки. Визначивши основні джерела прибутків підприємства можна буде вирішити на котрі конкретні напрямки слід використати прибутки підприємства.

Аналіз прибутковості оборотного капіталу ПП „Колос” представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Аналіз прибутковості оборотного капіталу ПП „Колос” за 2005 - 2006 роки

(тис. грн.)

Показники	2005	2006	Відхилення
			Абсолютне	Відносне %
Чистий прибуток	1101.9	1840.0	738.1	40.1
Середня сума оборотного капіталу	28745.7	31109.5	2363.8	7.6
Прибутковість оборотного капіталу	0.038	0.059	0.021	35.6
Прибутковість реалізації	0.014	0.016	0.002	12.5

Як видно з результатів розрахунків у 2006 році у підприємства зростає чистий прибуток. Темп його приросту в 2006 році склав 40.1%, або 738,1 тис. грн. Середня сума оборотного капіталу збільшилась на 7,6 %. Це дало змогу підприємству розширювати свою діяльність. Прибутковість реалізації продукції підприємства зросла на 12,5%.

Як бачимо з проведеного аналізу керівництво ПП „Колос” в 2006 році суттєво покращило становище підприємства на ринку, підвищило прибутковість підприємства, збільшило його балансову вартість, покращило структуру майна товариства, зміцнило конкурентну позицію фірми.

Наступним етапом аналізу йде факторний аналіз за допомогою якого можна буде визначити вплив різних факторів на прибутковість діяльності підприємства протягом аналізованого періоду.

На зміну суми прибутку підприємства протягом останніх двох років вплинуло декілька факторів, основними з яких є:

Ш зміна цін на продукцію та послуги;

Ш зміна обсягу продукції та послуг;

Ш зміни в структурі реалізації;

Ш зміни витрат на виробництво послуг та продукції.

Розглянемо вплив на зміни обсягів прибутку основних факторів - зміни обсягів затрат, податку на добавлену вартість, а також зміни обсягів реалізації підприємства. Розрахунок валового прибутку виглядає наступним чином:

ВП = Вр. - Затр. - ПДВ (2.1)

де: Вр - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

Затр - затрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

ПДВ - податок на додану вартість.

При даному типі моделі результативного показника доцільно застосувати метод детермінованого факторного аналізу.

Таблиця 2.4

Показники формування прибутку ПП „Колос”

(тис. грн.)

Показники	Умовні позначення	2005	2006	Відхилення
Виручка від реалізації, тис.грн.	Х	77832,4	110732,2	32899,8
Витрати на виробництво (раелізацію) послуг та продукції	Y	39434,7	78410,8	38976,1
Податок на добавлену вартість	Z	12972,1	18455,4	5483,3
Балансовий прибуток	Р	5415,6	13854,4	8438,8

Розрахуємо вплив кожного фактора на збільшення прибутку ПП „Колос” за методом пайової участі.

Д Рx = (ДР/ (ДХ + ДY + ДZ)) * ДХ = (8438,8 / (32899,8 + 38976,1 + 5483,3) * 32899,8) = 3618,9.

Д Рy = (ДР/ (ДХ + ДY + Д Z)) * ДY = (8438,8 / (32899,8 + 38976,1 + 5483,3) * 38976,1) = 4287,3.

Д Рz = (ДР/ (ДХ + ДY + Д Z)) * Д Z = (8438,8 / (32899,8 +38976,1 + 5483,3) * 5483,3) = 603,1.

Таким чином, загальна зміна обсягу прибутку за рахунок цих факторів становить:

Д Р = 3618,9 + 4287,3 + 603,1 = 8509,3.

Найбільший вплив на збільшення обсягу прибутку справило зростання витрат на виробництво на 38976,1 тис. грн. за рік протягом двох років. За рахунок впливу цього фактора прибуток ПП „Колос” збільшився на 4287,3 тис.грн. За рахунок виручки від реалізації прибуток збільшився на 3618,9 тис.грн; за рахунок впливу ПДВ прибуток збільшивсяна 603,1 тис.грн.

Отже, аналізуючи фінансово-господарську діяльність та прибутковість ПП „Колос”, зрозуміло, що підприємство отримує прибуток, є досить конкурентоспроможним та утримує стабільну позицію на ринку. Загалом зростання прибутковості позитивна тенденція, у підприємства є можливість направити кошти на розвиток важливих секторів в своїй діяльності, збільшити розміри обігових засобів, покращити якість продукції, зміцнити конкурентну позицію, а також використати кошти в інших цілях, які забезпечать успіх в майбутньому.