Вплив елементів фіскальної політики на формування бюджету України

Підхід "видатки - обсяг виробництва" ґрунтується на зіставленні сукупних видатків та реального ВВП країни. За відсутності експортно-імпортних операцій та державного сектора рівноважний ВВП (Yе) дорівнює С + І.

С - видатки на споживання; Y - обсяг національного виробництва;

Yе - рівноважний ВВП; I - інвестиції; a - автономні споживчі видатки;

b - гранична схильність до споживання.

Для аналізу цього підходу припустімо, що інвестування автономне, тобто не залежить від реального обсягу виробництва, і щороку становить 10 млрд. грн. Нехай ВВП у сумі 200 млрд. грн. . є точкою нульового заощадження. За такого рівня доходу суспільство надто бідне і заощадження дорівнюють нулю. Припустімо також, що гранична схильність до споживання становить 0,8. На підставі цих припущень заповнимо таблицю 3.3, вважаючи, що ВВП змінюється на 10 млрд. грн. Як свідчать дані таблиці, якщо сукупні видатки та реальний ВВП країни не зрівноважені (п'ять перших та три останніх рядки), виникають незаплановані зміни інвестицій у запаси (стовпець 6). Незаплановані зміни інвестицій у запаси визначаємо відніманням від заощаджень запланованих інвестицій. Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (С + I > Y), відбувається вилучення інвестицій із запасів (їхні зміни є від'ємною величиною). Інакше кажучи, коли запаси зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді пристосовуються до відсутності рівноваги між сукупними видатками і обсягом виробництва шляхом збільшення виробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж реальний ВВП (С + I < Y), інвестиції у запаси зростають (зміна у запасах є додатною величиною). Підприємства пристосовуються до зростання запасів (нерівноваги між сукупними видатками і обсягом національного виробництва) зменшенням виробництва й зайнятості. Тенденції зміни обсягу виробництва й зайнятості відбиває стовпець 7. Лише тоді, коли сукупні видатки та реальний ВВП рівні між собою (С + I = Y), незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це простежується тоді, коли національна економіка досягає рівноважного ВВП, тобто досягається економічна рівновага. Рівноважним у нашому прикладі є реальний ВВП у 250 млрд. грн. За даного обсягу ВВП щорічні прирости виробництва й видатків перебувають у рівновазі. Немає ні надвиробництва, коли запаси зростають, ані надлишку сукупних видатків, унаслідок чого запаси скорочуються. Економічна рівновага досягається тоді, коли сукупні видатки та обсяг національного виробництва рівні між собою.

Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Державні видатки поділяються:

1) За економічною класифікацією (за терміном використання) на:

а) поточні видатки;

б) капіталовкладення.

2) За функціональною класифікацією(за напрямом використання) на:

а) споживання в державному секторі;

б) трансферти приватному сектору;

в) державні інвестиції;

г) проценти по державних боргах.

Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансування бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінансування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду.

У структурі видатків державного бюджету України найвагомішими є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуванням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів щодо ліквщації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Бюджетній кодекс України від 21.06. 2008 р. (№ 2542-Ш) у ст.2 "Визначення основних термінів" дає розмежування понять "видатки бюджету" і "витрати бюджету".

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Видаткову частину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету (наприклад, цільові фонди включені у бюджет на відповідний рік).

Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Фінансування державних видатків - це плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється на основі режиму економії при постійному контролі. Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності.

За новою бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має:

1) функціональну класифікацію видатків; 2) економічну класифікацію видатків; 3) відомчу класифікацію видатків; 4) програмну класифікацію видатків.

Розмежування видатків за економічними ознаками, з точки зору впливу державних видатків на рух сукупного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністерством фінансів України.

Поточні видатки - це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Вони включають:

1) видатки на товари та послуги; 2) оплату праці працівників бюджетних установ; 3) нарахування на заробітну плату; 4) придбання предметів постачання і матеріалів; 5) витрати на відрядження; 6) оплату послуг бюджетних установ; 7) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 8) виплату процентів; 9) трансфертні платежі органам державного управління.

Визначення рівноважного ВВП (умовні дані, млрд. грн). Таблиця 3.3

На основі підходу "видатки - обсяг виробництва" економічну рівновагу можна визначити й за допомогою графічної моделі (рис.3.4). Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вертикальній - споживання та інвестиції. Відповідно до наших табличних даних проведемо лінію сукупних видатків (С + І). Ця лінія зображається графічно як функція споживання С = a +b(Y - Т), яка перемішена угору на величину. Лінія сукупних видатків є висхідною, бо вищий рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому й вищий рівень запланованих видатків. Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (МРС), котра, як відомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо дохід збільшується на одну грошову одиницю. Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записати у такому вигляді:

Фактичні видатки = Заплановані видатки (Y = АЕ)

Лінія під кутом 45° на рисунку 3.4. відображає точки, в яких виконується умова економічної рівноваги. Рівновага досягається в точці Е, де лінія запланованих видатків перетинає лінію 45°. Цей графік називають "кейнсіанським хрестом".

Як національна економіка досягає стану рівноваги у короткостроковому періоді? Важливу роль у цьому процесі, як уже зазначалося, відіграють запаси. Припустімо, наприклад, що на рис.3.4. реальний ВВП перебуває на рівні 270 млрд. грн., який перевищує рівноважний. У цьому разі заплановані видатки у сумі 266 млрд. грн. менші за обсяг виробництва, що становить 270 млрд. грн., тож Рис.3.4. "Кейнсіанський хрест" фірми продають менше, ніж виробляють. Тому запаси фірм збільшуються: непродані товари враховуються як запаси. Незапланований приріст запасів спонукає фірми звільняти працівників і скорочувати обсяг випуску, що зменшує ВВП. Процес падіння обсягу виробництва триває доти, доки цей обсяг не знизиться до рівноважного рівня. Нехай тепер ВВП перебуває на рівні 230 млрд. грн., що нижчий за рівноважний (рис.3.4). У цьому разі заплановані сукупні видатки у сумі 234 млрд. грн. перевищують обсяг національного виробництва, який дорівнює 230 млрд. Рівень продажу фірм зростає, вони продають більше, ніж виробили. Запаси скорочуються, і фірми наймають додаткових працівників і збільшують виробництво. ВВП зростає, і національна економіка прямує до стану рівноваги. Оскільки лінія сукупних видатків (С + I) побудована на підставі даних таблиці 3.3, то точці Е відповідає той самий рівень рівноважного ВВП - 250 млрд. грн. Усі інші рівні ВВП не є рівноважними, оскільки сукупні видатки є або більшими (частина лінії С + І вліво від точки Е), або меншими (вправо), ніж рівноважний ВВП. Якщо не відбудеться змін у положенні лінії сукупних видатків, рівень ВВП, що дорівнює 250 млрд. грн., підтримуватиметься необмежено довго.

Мультиплікатор державних витрат (m G)

Якщо державні втрати зростають на (?G), то крива планових витрат (AD1 = C + I + G + NE) зсувається вгору на таку ж величину (рис.3.5), а рівноважний обсяг виробництва зростає з Y1 до У2 на величину. ?Y = ?G * m G

де m G - мультиплікатор державних витрат.

Мультиплікаційний процес починається, коли витрати зростають на ?G і збільшують дохід на ту ж величину, що призводить до зростання споживання на величину c'* ?G. Це зростання споживання знову збільшує витрати і дохід, що знову приводить до зростання споживання на величину с'* ?G (c'(c' * ?G)) і т.д.

Таким чином маємо:

?Y = ?G (1 + c' + c'+ c'….), де c' < 1

Планові витрати.

Рис.3.5. ?G * m G

Мультиплікатор державних витрат (mG) обчислюється за формулою:

mG = ?Y

?G

Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових податків (тобто Т = Т(Y) * (Y) мультиплікатор державних витрат визначатиметься за такою формулою: mG = 1________

1 - c' (1 - t)

де t - частка податків у сукупних доходах.

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки зміняться сукупні доходи (?Y) при зміні державних витрат (?G) на 1.

Загальний ефект від зміни витрат визначається за формулою: ?Y = mG * ?G

де ?Y - зміна сукупних доходів;

?G - зміна державних витрат;

mG - мультиплікатор державних витрат.