Автоматизація управління запасами торгівельного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський інститут міжнародної економіки та підприємництва

Факультет Міжнародної економіки (Економічний, Економічної кібернетики, Заочний)

Кафедра міжнародної економіки (економіки підприємства; обліку та аудиту; економічної кібернетики)

Спеціальність: 6.050100 “Міжнародна економіка” (6.050100 “Економіка підприємства”, 6.050100 “Облік та аудит”, 6.050100 “Економічна кібернетика”)

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

ТЕМА: Автоматизація управління запасами торгівельного підприємства

Київ-2008

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницького підприємства

1.1 Задача управління запасами в комерційних підприємствах на сучасному етапі розвитку економіки та наукових досліджень

1.2 Стратегія комерційної діяльності підприємств в галузі управління запасами

1.3 Принципи оптимізації управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницьких підприємств

1.4 Висновки розділу 1

Розділ 2. Комерційна діяльність торгового підприємства «Монолит Пласт» і оптимізація задач підприємства в галузі управління запасами

2.1 Аналіз комерційної діяльності ПП «Монолит Пласт» по оптовим закупкам та збуту сантехнічної продукції

2.2 Загальна постановка задачі управління запасами підприємства ПП «Монолит Пласт» (АВС+XYZ - методологія)

2.3 Оцінка ефективності впровадження проектів автоматизації управління запасами ПП «Монолит Пласт» на базі сполучення АВС та XYZ - аналізів

2.4 Висновки розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

З того моменту, як суспільство пішло від планової економіки й вступило в ринкові відносини умови функціонування підприємств повністю змінилися, тобто щоб вижити, підприємству необхідно проявляти ініціативу, заповзятливість й ощадливість для того, щоб підвищити ефективність

Актуальність досліджень товарної політики та методів управління запасами на торгівельному підприємстві полягає в тому, що в даний час лише деякі торговельні фірми відносяться до формування асортиментної, цінової і збутової політики так серйозно, як це написано в більшості видань. Це дає їм певні переваги - знати ринок, з найбільшою імовірністю пророкувати поведінку попиту, завойовувати покупців і ін. Здобуваючи, таким чином, фінансову міць такі підприємства є серйозною перешкодою на шляху розвитку дрібних оптових фірм, у результаті чого дрібні фірми, що працюють у близькому сегменті, змушені знаходити обхідні шляхи.

Метою роботи є оптимізація управління товарним асортиментом та ефективністю комерційної діяльності підприємства ПП «Монолит Пласт» з використанням автоматизованих систем аналізу асортименту продаж та прогнозу оптимального відновлення торгових запасів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: вивчити теоретичні питання по організації й оцінки ефективності комерційної діяльності на підприємстві, а також розглянути основні шляхи вдосконалення управління запасами в комерційній діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є підприємство - ПП «Монолит Пласт» (Дніпропетровськ).

Предметом дослідження є методологія управління запасами в комерційній діяльності торгівельного підприємства й способи її удосконалення.

Представлена робота складається із двох частин. У першій розглянуті теоретичні питання сутності та алгоритмів управліня запасами в комерційній діяльності торгівельного підприємства. У другому розділі виконана економічна діагностика діяльності підприємства та методи управління запасами, які використаються на вивченому підприємстві. Проаналізована необхідність додаткової автоматизації й представлений проект проведення АВС+XYZ-аналіза товарних асортиментів для оптимізації програми закупок товарних груп продукції згідно статистичним тенденціям попередніх років.

Методи досліджень : проведення горизонтального(індексно-хронологіч-ного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, структурний аналіз товарної номенклатури та її класифікація.

Інформаційно-методологічна база досліджень -- фінансово-статистичні щорічні документи ПП «Монолит Пласт» за 2005-2007 роки та поквартальні журнали реалізації товарів за 2005 - 2007 роки.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що отримані результати висновків та прогнозів автоматизо-ваної системи управління запасами, побудованої на детальному управлінні асортиментними групами товарів, дозволяють ефективно прогнозувати подаль-ші розвиток високоризикованої діяльності ПП «Монолит Пласт» з викорис-танням алгоритмів керівництва закупками асортиментних груп товарної номен-клатури продукції згідно матриці результатів спільного АВС-XYZ -аналізів.

Розділ 1. Сутність управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницького підприємства

1.1 Задача управління запасами в комерційних підприємствах на сучасному етапі розвитку економіки та наукових досліджень

Комерція - це торгівля, тобто всякий збут товарів, як вид промислу, незалежно від того, чи вироблені вони особою, що збуває, або придбані у інших осіб.

Комерційна діяльність - діяльність, направлена на отримання комерційного прибутку [22, c.12]. Це підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і суто фінансових операціях. Поняття комерційна діяльність ширше за поняття торгова діяльність і містить у собі економічне утримання відносин товаровиробників, товарообміну, регульованих у законодавчому порядку [21, c.27].

Комерційна діяльність - широке й складне поняття. Це комплекс прийо-мів і методів, що забезпечують максимальну вигідність будь-якої торговельної операції для кожного з партнерів при врахуванні інтересів кінцевого спожи-вача.

Головна мета комерційної діяльності - одержання прибутку через задо-волення купівельного попиту при високій культурі торговельного обслугову-вання. Ця мета рівною мірою важлива як для організацій і підприємств, так і для окремих осіб, що здійснюють операції купівлі-продажу на ринку товарів і послуг .

Зміст основ комерційної діяльності включає такі напрямки:

? закупівля матеріально-технічних ресурсів промисловими підприємствами й товарів оптово-посередницькими й ін. торговельними підприємствами;

? планування асортиментів і збуту продукції на промисловими підприємствами;

? організація збуту продукції підприємствами - виготовлювачами;

? вибір найкращого партнера в комерційній діяльності;

? організація оптового продажу товарів і комерційне посередництво;

? роздрібна торгівля, як форма комерційно-посередницької діяльності.

Комерційні відносини можуть розвиватися в умовах економічної волі суб'єктів ділових відносин, що припускає володіння капіталом й уміння управляти фінансами. Так само, це передбачає орієнтацію на витяг максимально можливого для складних умов прибутку й найбільш вигідні способи її капіталізації, уміння управляти комерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатні пристосовуватися до мінливих умов, сприйнятливість до змін у потребах ринку, повна рівноправність партнерів. У той же час не можна вважати економічною волею в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дій суб'єктів ринку, оскільки в ряді випадків для досягнення яких-небудь стратегічних цілей необхідний компроміс із діловими партнерами. Крім того, воля комерційних взаємин може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницею й іншими об'єктивними факторами.

Для досягнення поставлених задач необхідно керуватися наступними основними принципами:

? нерозривний зв'язок комерції із принципами маркетингу;

? гнучкість комерції, її спрямованість на облік постійно мінливих вимог ринку;

? уміння передбачати комерційні ризики;

? виділення пріоритетів;

? прояв особистої ініціативи;

? висока відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань по торговельних угодах;

? націленість на досягнення кінцевого результату - прибутку.

Виділення пріоритетів у комерційній діяльності не менш важливо, ніж у виробництві. Реалізація цього принципу припускає постійне вивчення й знання всіх деталей комерційної діяльності.

Згідно стандарту [6] запаси - це активи підприємства, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Відомо, що ресурси підприємства і вимоги рентабельної роботи деякою мірою обмежують маневрування як асортиментом товарів, так і цінами на них. Але саме орієнтація на попит покупців і його активне формування повинні виз-начати використання наявних ресурсів. Успішна реалізація товарів забезпечує ефективність роботи підприємства.

Таблиця 1.1

Система показників оцінки комерційної роботи підприємств торгівлі [14]

Напрямок комерційної діяльності	Показник ефективності комерційної роботи
Асортимент товарів і його формування	Широта асортименту Глибина асортименту Коефіцієнт відновлення асортименту Коефіцієнт стійкості асортименту
Планування товарної пропозиції і забезпечення товарами	Індекс росту товарообігу Приріст (скорочення) часу обертання товарів Ступінь відповідності товарних запасів нормативові Індекс виконання плану закупівель Ступінь виконання договірних зобов'язань постачальниками Ритмічність надходження товарів по асортименті Коефіцієнт припустимого рівня якості товарів Індекс валового доходу
Формування і стимулювання попиту	Відповідність обсягу і структури товарної пропозиції обсягові і структурі купівельного попиту Ступінь відновлення асортименту Коефіцієнт завершенности покупки Обсяг і структура незадоволеного попиту Рентабельність рекламних заходів
Економічна ефективність комерційної діяльності	Приріст валового доходу від комерційних операцій Приріст прибутку від комерційної діяльності Співвідношення доходів і витрат по закупівлі і реалізації товарів

Серед інструментів управління запасами комерційної діяльності торго-вельного підприємства асортиментна політика займає особливе місце.

Перший блок у системі оцінки комерційної діяльності -- «Асортимент товарів і його формування» -- складається з чотирьох показників. Коефіцієнт відновлення асортименту свідчить про розвиток і характер господарських зв'яз-ків торгівлі як з вітчизняними, так і закордонними партнерами, а також про ро-боту підприємств по відновленню асортименту. Коефіцієнт стійкості асорти-менту характеризує видовий склад пропонованих товарів у товарній групі (під-групі). Цей блок особливо важливий для оцінки роботи підприємств, що реалі-зують товари передбаченого асортиментного переліку.

У ринковій економіці формування асортименту є прерогативою самих торговельних підприємств. В основу діючих у магазинах асортиментних пере-ліків покладена виробничо-технічна ознака угруповання товарів, що не дозво-ляє з достатньою повнотою врахувати комплексність попиту, взаємну допов-нюваність товарів, сезонні особливості розвитку попиту й інші умови.

Другий блок показників -- «Планування товарної пропозиції і забез-печення товарами» -- складається з восьми показників, що відбивають плано-ваний ріст товарообігу підприємств, зміна в його структурі на основі товарної пропозиції, обсяг планованого валового доходу, товарних запасів, товарообо-ротність, якість товару. Ці показники складають основу планів закупівлі това-рів, вибору постачальників, визначення умов постачання, асортименту, термі-нів, партіонности постачання, цін і розрахунків з постачальниками і т.д. Чим вище індекси цих показників, тим ефективніше господарські зв'язки. Тут зна-чення мають долгосрочность, ступінь сталості господарських зв'язків і, особ-ливо, виконання договірних зобов'язань.

Групу показників третього блоку -- «Формування і стимулювання по-питу» -- доцільно використовувати при оцінці відповідності обсягу і структури попиту товарній пропозиції. Пропоновані показники розраховуються по під-приємству виходячи з асортименту, його широти, даних про попит населення і факторів, що впливають на ступінь завершенности покупок.

Це напрямок комерційної діяльності нерозривно зв'язано з блоками, що характеризують планування товарної пропозиції і формування асортименту то-варів. Саме в результаті пропозиції товарів споживачеві формується попит, а в результаті аналізу попиту населення здійснюється закупівля товарів і визна-чається асортиментна і цінова політика. У цьому блоці важливе місце належать рекламній роботі торговельних і виробничих підприємств.

Четвертий блок -- «Економічна ефективність комерційної діяльності» -- характеризує результативність керування комерційною роботою як конкрет-ного підприємства, так і сукупності підприємств на визначеній території. Ці по-казники завершують і узагальнюють оцінку комерційної діяльності.

Економічну эффективность комерційної діяльності варто оцінювати за економічними результатами, що характеризує роботу підприємства в цілому: узагальнюючим економічним показникам (товарообіг, витрати, прибуток, ціни); показникам використання ресурсів (вироблення, товарооборотність); якості торговельного обслуговування (широта, стійкість і відновлювальність асорти-менту); якості товарів.

Ефективність керування торгівлею оцінюється насамперед з позиції якос-ті торговельного обслуговування і рентабельності підприємств. Складової ефек-тивності керування багато в чому залежать від організації комерційної діяльн-ості і її результатів, тому що при здійсненні комерційних операцій формуються товарообіг, доходи підприємства, асортимент товарів, перевіряється їхня якість.

Оцінка ефективності комерційної діяльності підприємств необхідна при плануванні господарської діяльності, виявленні причин невиконання планових завдань, вишукуванні резервів підвищення ефективності роботи підприємства, визначенні стратегії його розвитку. Оцінка комерційної діяльності дає предс-тавлення про адаптацію підприємства до ринкових умов, дозволяє не тільки виробити стратегію і тактику поводження торговельних підприємств, але і під-вищити ефективність керування ними на рівні території. Її застосування дозво-ляє суб'єктам визначати слабкі і сильні сторони торговельної діяльності і скон-центрувати всі умови на напрямках, що є найбільш перспективно-дохідними.

За нестабільного економічного середовища, несвоєчасного виконання прийнятих рішень, помилок в обґрунтуванні оптимального рівня планів тощо виникає істотний (навіть катастрофічний) рівень ризику. У зв'язку з цим ме-неджерам доцільно вживати відповідних заходів, створюючи резервні фонди (фонди ризику) для страхування несприятливих наслідків, зниження ступеня ризику.

Управління запасами пов'язане з проблемою досягнення оптимальної рівноваги між двома конкуруючими чинниками: мінімізацією капіталовкладень у запаси та максимізацією рівня надійності обслуговування споживачів продук-цією даного підприємства.

До запасів, крім предметів і продуктів праці, належать запаси виробничих потужностей, основних фондів і оборотних коштів, незавершене будівництво, кваліфіковані кадри тощо.

Матеріальні запаси можна умовно розподілити на три види [13]:

1. Перший вид -- страховий запас готової продукції на складі, призна-чений для компенсації коливань попиту на ринку. Враховуючи, що ринок у на-шій країні перебуває в стадії формування і характеризується суттєвими і важко передбачуваними коливаннями попиту, підприємства (фірми) змушені форму-вати страхові запаси готової продукції для компенсації цих коливань, тобто для зниження ступеня ризику. Запаси позитивно впливають на стимулювання попи-ту, оскільки дилери впевнені, що в будь-який момент вони швидко одержать необхідний обсяг певного товару. Проте необхідно враховувати і негативний вплив запасу на фінансовий стан фірми (підприємства), бо в запасах підприєм-ство фактично «заморожує» частину засобів, вилучаючи їх з обороту.

Другий вид -- страховий виробничий запас сировини, матеріалів і комп-лектуючих виробів.

Під страховим виробничим запасом розуміють запас, призначений для запобігання ризику раптової зупинки виробництва внаслідок несвоєчасної дос-тавки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

Обсяг цього запасу залежить лише від того, наскільки гарантованим і ста-більним є забезпечення підприємства.

Третій вид -- динамічний виробничий запас, що являє собою запас мате-ріалів і комплектуючих виробів, який формується з певною періодичністю і в певних обсягах.

Головною метою створення динамічно формованих запасів є зниження прямих виробничих затрат (збитків) при стабільному забезпеченні виробництва необхідним обсягом сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

На ефективність формування запасів впливають два різноспрямованих випадкових чинники: зростання вартості матеріалів і комплектуючих виробів (інфляція на змінні затрати); зростання вартості капіталу (оборотних засобів).

Якщо придбати матеріали і комплектуючі в запас на всю виробничу прог-раму, скажімо на початок року, і використовувати їх у виробництві продукції за «старими» цінами, то в запасах будуть «заморожені» великі кошти, попит на які вимагатиме одержання кредиту в банку під значний відсоток. Необхідність обс-луговувати цей борг значно збільшить загальні (постійні) витрати, котрі можуть бути обтяжені значним ризиком.

Отже, важливо об'єктивно оцінити стратегію формування запасів, вико -ристовуючи їх обсяги і періодичність поповнення як змінні параметри.

Різновиди задач управління запасами та їх складність зумовили створення великої кількості математичних моделей, ефективне використання яких немож-ливе без застосування економіко-математичних методів та ЕОМ. Моделі управ-ління запасами відрізняються багатьма компонентами залежно від характеру змі-ни величин, що до них входять. Найістотнішим чинником, що його необхідно враховувати при розробці моделей управління запасами, є час. Статичні моделі управління запасами лише наближено відповідають реальним умовам. Більш точний розв'язок може бути одержаний на базі використання динамічних моде-лей, що враховують час та відповідні залежності. Слід зазначити, що в багатьох моделях управління запасами одним з головних припущень є те, що, наприклад, попит є заздалегідь відомою детермінованою величиною. Однак в переважній більшості реальних задач попит є випадковою величиною, розподіл імовірності якої може бути як відомим, так і невідомим. У зв'язку з цим виникає економічний ризик, зумовлений невизначеністю, стохастичністю щодо величини попиту.

Величина ризику може бути визначена як відхилення потреб у запасах від середньої (сподіваної) величини.

1.2 Стратегія комерційної діяльності підприємств в галузі управління запасами

Для більш ефективного визначення необхідних обсягів товарно-матеріальних запасів вітчизняним підприємствам доцільно взяти на озброєння досвід зарубіжних фірм, що полягає в складанні моделі найекономічнішого обсягу замовлень, створенні комп'ютеризованої системи управління запасами.

Оптимальне управління запасами полягає у виборі таких обсягів і моментів на поповнення запасів, щоб сумарні витрати на організацію системи постачання набували мінімального значення.

Вибір стратегії управління запасами, який є найбільш відповідальним моментом при складанні математичних або імітаційних моделей, повинен грун-туватися на ретельному аналізі систем постачання та реалізації. Вирішення за-дачі управління запасами спочатку слід знаходити у просторі стратегії управ-ління, а потім, згідно з вибраною стратегією - у просторі її параметрів [18].

Вивчення та аналіз літературних джерел і практичних розробок з даної проблематики показує, що на даний час розглянуто і досліджено значну кількість моделей управління запасами, які, однак, не вичерпують всієї множини можливих варіантів. Таке різноманіття моделей управління запасами, що відображає можливі варіанти виробничих ситуацій, не завжди дає змогу використовувати готові рішення, а спонукає формулювати нові постановки задач управління запасами й розробляти для їх реалізації обчислювальні методи, зокрема, за допомогою засобів імітаційного моделювання.

Стратегія управління запасами в комерційній діяльності торгівельного підприємства спирається на моніторинг оптимального рівня накоплення товар-ної продукції для реалізації для систем з нестійким попитом на реалізуємі товари, що характерно в умовах ринкової економіки.

Імовірнісний характер керованої системи, викликаний нестійкістю попи-ту, а також вимоги до стабільності ряду показників і наявність певних можли-востей маневрування зумовлюють необхідність дослідження адаптивних влас-тивостей рівня реалізації. 3 метою покращення техніко-економічних показни-ків використовують резерви продукції та ресурсів. Розрізняють два види ма-теріальних резервів:

- прямі резерви, що являють собою запас (надлишок) матеріальних ресурсів, які є особливо дефіцитними при коригуванні рівня продаж;

- непрямі резерви, що являють собою такий обсяг допоміжних матеріаль-них ресурсів, узгоджених з рівнем накоплення товарної продукції для реалі-зації, які необхідні для його утримання, транспортування та реалізації.

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів. Товарний запас - це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють плато-спроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; харак-теризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропо-зиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва; необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю утворення страхових резервів, іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

При обліку і плануванні товарних запасів використовуються абсолютні і відносні показники. Абсолютна величина товарних запасів може бути вислов-лена в натуральних або в вартісних одиницях. Абсолютна величина товарних запасів не постійна. Вона весь час змінюється в залежності від надходження і продажу товарів. Тому при аналізі і плануванні велике значення має спів став-лення товарних запасів із товарообігом. З цією метою товарні запаси познача-ються в днях. Цей показник - відносний, він характеризує величину товарного запасу, що знаходиться на підприємстві торгівлі на певну дату, і показує, на скільки днів торгівлі вистачить товарних запасів.

Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної вели-чини запасів (на певну дату) на середньоденний товарообіг відповідного періоду [23]:

Vз = З * Т / О (1.1)

де Vз - рівень товарних запасів, дні обороту;

3 - сума товарних запасів;

О - обсяг товарообігу;

Т - число днів в періоді.

Розміри товарних запасів безпосередньо зв'язані зі швидкістю обігу това-рів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів приз-водить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення оборотності вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів або час, за який реалізуються товарні запаси, розраховується за формулою [23]:

Д = Зср *Т / О (1.2)

де Д - швидкість обігу товарів

Зср - середній товарний запас (розраховується як середня хронологічна)

О - об'єм товарообороту

Т - кількість днів в періоді

Швидкість обігу товарів може висловлюватися і числом оборотів [23]:

С = О / Зср або С = Т / Д (1.3)

де С - число оборотів;

О - обсяг товарообігу;

3ср - середній товарний запас;

Т - число днів в періоді;

Д - швидкість обігу товарів, дні.

Прискорення часу обігу товарів має велике значення - підвищує еконо-мічну ефективність всього суспільного виробництва, впливає на темпи відтво-рення, являючись водночас важливою умовою підвищення рентабельності торгової діяльності підприємства.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення всієї торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає глибокого розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних запасів.

1. Фактори, що впливають на розмір товарних запасів та їх оборотність.

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників. Одні з цих чинників прискорюють швидкість обігу товарів і завдяки цьому об'єк-тивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швид-кість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, мож-на виявити резерви прискорення оборотності запасів підприємства, знизити вит-рати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні.

Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення - одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2.Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асорти-менту, як правило, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

3.Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів, що швидко псуються.

Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.

Ритмічність надходження товарів на протязі кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

Існують два основних способи реалізації: робота на замовлення й робота на вільний ринок [24].

Робота на замовлення. При цьому способі підприємство працює на заздалегідь відомий ринок. Випуск продукції здійснюється відповідно до наявного портфеля замовлень, укладеними контрактами, підрядами й попередніми згодами про поставки виробленої продукції й надання послуг. Заздалегідь обговорюються строки, технічні характеристики товарів, обсяги поставок продукції, ціни.

Робота на вільний ринок. При цьому способі підприємство випускає продукцію на вільний ринок без заздалегідь установлених обмежень щодо кількісних і якісних характеристик товарів. Завдання реалізації товарів включають пошуки можливих ринків збуту (з огляду на їх географічне розташування), вибір конкретних форм реалізації, визначення припустимого рівня цін. Реалізація продукції на вільний ринок здійснюється через оптову й роздрібну торгівлю.

Маркетингова товарна політика - це комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовують як основні інструменти досягнення цілей фірми [24].



Рис.1.1. Складники і цілі маркетингової товарної політики [24]

Рішення, які приймає компанія щодо маркетингової товарної політики:

- рішення щодо створення нових товарів (властивості, дизайн, марочна назва, упаковка, сервіс, гарантії, тощо);

- рішення щодо модифікації товарів;

- рішення щодо товарного асортименту (ширина, глибина);

- рішення щодо товарної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність);

- рішення щодо припинення випуску товарів.

Товарний асортимент - це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципів функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін.

Рішення щодо товарного асортименту стосуються сукупності марок пе-вного товарного асортименту. Чітких правил визначення товарного асортимен-ту не існує. Обсяг і структура асортименту характеризуються показниками: глибина і широта асортименту.

Глибина асортименту - кількість моделей, розмірів або відтінків смаку, кількість різновидів товару певного товарного асортименту.

Широта асортименту - різноманітність товару в асортименті (або кіль-кість асортиментних груп). Розширення товарного асортименту означає вихід за його межі, зазвичай у суміжні товарні категорії.

І під час поглиблення, і під час розширення асортименту головний ризик для компанії - "канібалізм". Нові марки, які зазвичай нічого не доповнюють нового, можуть призвести до такої ситуації, коли компанія почне зазнавати витрат, пов'язаних зі збільшенням асортименту, не збільшуючи продаж.

Компанії можуть пропонувати не одну, а кілька асортиментних груп товарів, які створюють товарну номенклатуру.

Товарна номенклатура - сукупність усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, які компанія пропонує покупцям. Товарній номенклатурі компанії властиві чотири важливі характеристики: широта, насиченість, гли-бина та гармонійність [25].

Широта товарної номенклатури - кількість асортиментних груп, які випускає компанія.

Насиченість товарного асортименту - загальна кількість окремих товарів, які становлять асортимент.

Глибина товарної номенклатури - кількість варіантів виконання кожної торгової марки (товару) в межах асортиментної групи.

Гармонійність товарної номенклатури - ступінь схожості між товарами різних асортиментних груп з погляду їхнього кінцевого використання, умов виробництва, каналів розповсюдження або інших показників.

Характеристики товарної номенклатури можуть слугувати базовими орі-єнтирами для розробки стратегії товару. У компанії може бути чотири способи розширення діяльності: створення нових асортиментних груп товарів і таким чином розширення товарної номенклатури; компанія може розширити вже на-явні асортиментні групи, щоб отримати статус компанії з невичерпним асорти-ментом; компанія може збільшити кількість варіантів кожного з уже наявних товарів; компанія може прагнути більшої (або меншої) гармонійності товарів різних асортиментних груп.

Стратегія маркетингу марки або товарного асортименту змінюється впро-довж циклу життя товару, тобто стадій, які він проходить від розробки і появи на ринку до зростання, зрілості і занепаду. Життєвий цикл товару складається з п'яти чітко виражених етапів [27].

Розробка - упродовж цього періоду компанія знаходить і втілює в життя нову ідею. Тоді ж обсяг продажу дорівнює нулю, а обсяги інвестицій зростають разом із наближенням до завершальної стадії етапу.

Виведення на ринок починається з першої появи товару на ринку. Завоювання ринку потребує часу, тому обсяг продажу зростає повільно. Прибутки на цьому етапі від'ємні чи невисокі через незначний обсяг продажу чи високі витрати на маркетингові заходи. Витрати на просування товару порівняно високі, оскільки необхідно проінформувати покупців про новий товар і надати їм можливість випробувати його.

Зростання - якщо новий товар користується попитом, він переходить на етап зростання. Зростає обсяг продажу товару. На цьому етапі відбувається постійне зростання прибутку, оскільки витрати на просування співвідносяться з дедалі більшими обсягами продажу, а витрати виробництва на одиницю продукції знижуються. Головним завданням реклами стає не ознайомлення споживачів з товаром, а підтримка прихильності до товару та рішення про купівлю, в певний момент компанія може знизити ціну, щоб залучити нових покупців. На етапі зростання у компанії виникає необхідність шукати компроміс між великою часткою ринку та високим поточним прибутком. Витрачаючи великі кошти на вдосконалення товару, просування та розподіл, компанія може завоювати панівне становище на ринку. У цьому разі, однак, вона відмовляється від максимального поточного прибутку, сподіваючись повернути його на наступному етапі.

Зрілість - зростання обсягу продажу сповільнюється, оскільки основна маса потенційних покупців уже придбала товар. Рівень прибутку залишається незмінним чи знижується внаслідок збільшення витрат на маркетингові заходи, спрямовані на захист товару від конкурентів. Етап зрілості триває довше, ніж попередні етапи. Уповільнення темпів зростання обсягів продажу відбувається внаслідок появи багатьох виробників і великої кількості товару.

Занепад - зниження обсягів продажу та скорочення прибутків. Зменшення обсягів продажу може пояснюватися багатьма причинами, такими як технічний прогрес, зміна смаків споживачів, посилення конкуренції. Компанії можуть припинити свою діяльність на ринку після того, як обсяги продажу та прибутку почнуть зменшуватися. Ті, що залишаються, можуть скоротити бюджет просування, знизити ціни або відмовитися від менших сегментів ринку і другорядних каналів збуту. Підтримка слабкого товару може бути для компанії надто дорогою.

Рис.1.2. Зміна обсягів продажу та прибутку впродовж життєвого циклу товару

Позиція товару - це місце, яке займає певний товар у свідомості спожи-вачів порівняно з аналогічними конкуруючими товарами. Позиціювання товару - спосіб, відповідно до якого споживачі ідентифікують той чи інший товар за його найважливішими характеристиками. Позиція товару - це цілий набір пог-лядів, вражень і відчуттів, що формується у споживача під час порівняння пев-ного товару з товарами-конкурентами. Формування позитивного ставлення спо-живачів до товару компанії - наслідок дій її стратегії позиціювання. Особливе місце в цьому процесі займає політика маркетингових комунікацій. Наприклад, завдяки рекламі може бути створено певний імідж марки товару. Хоча престиж-ність товару підтримується також рівнем ціни, місцем продажу та ін. Вибір по-зиції товару повинен грунтуватися на реальних перевагах товару (послуги). Не-обхідно враховувати позицію, яку займають у певному сегменті ринку конку-ренти, а потім визначати найкращу позицію.

Конкурентні переваги - це сильні сторони товару. Споживачі можуть здійснювати позиціювання самостійно або за допомогою маркетологів. Проте маркетологи розробляють маркетингові програми для зайняття таких позицій, які б забезпечили товарам компанії найбільшу перевагу на визначеному цільовому ринку.

Маркетингова стратегія планування товарного портфелю підприємства охоплює наступні питання [22]:

- який товар вводять на ринок, за якою ціною і на якого споживача він розрахований;

- які умови необхідні для продажу товарів на запланованому рівні, через які канали й у яких обсягах буде проходити реалізація;

- якими засобами доцільно впливати на попит і стимулювання продажів;

- яким повинне бути сервісне обслуговування і хто буде його проводити;

- які будуть отримані результати і які для цього будуть потрібні витрати.

Основним фактором формування товарного портфелю виробничо-торго-вельного підприємства є асортимент продукції - сукупність її видів, різноманіт-ність та сортамент, які об'єднані конкретною ознакою [22].

Формування асортименту продукції на підприємстві є складним проце-сом, який здійснюється з урахуванням дії цілого ряду факторів. Ці фактори по-діляються на загальні та специфічні. До загальних факторів відносять спожив-чий попит та виробництво товарів. Специфічними факторами є умови товаро-постачання, чисельність та спеціалізація підприємств або склад населення, яке обслуговується, транспортні умови, наявність інших конкурентних підприємств в зоні діяльності.

Споживчий попит є основним фактором, який впливає на формування асортименту, і направлений на максимальне задоволення попиту споживача і разом з цим - на активний вплив на попит в сторону його розширення.

Формування асортименту та споживчий попит в своєму розвитку взаємо-зв'язані. Суттєві зміни в попиті повинні відбиватися в сформованому асорти-менті.

При формуванні асортименту продукції (товарів), враховуються деякі особливості попиту. Попит на непродовольчі товари менш стійкий ніж на про-довольчі товари, яким притаманна висока степінь стійкості, а в окремих випад-ках - консервативність. Споживач звикає до конкретних видів продукції, тому важливо досягнути стабільності в формуванні асортименту таких товарів, за-безпечуючи їх безперебійний продаж.

При формуванні асортименту товарів, треба враховувати фактор взаємної заміни. У випадку відсутності у продажі потрібного товару покупець, як прави-ло, не відкладає покупку, а буде шукати йому заміну.

На формування асортименту впливає також характер попиту. Розрізняють попит стійкий, альтернативний та імпульсивний.

Суттєвим фактором формування асортименту являється ціна товару. По-купець обов'язково визначає для себе граничну ціну, або діапазон цін в грани-цях якого він збирається заплатити за покупку. Тому одним із критеріїв раціо-нального формування асортименту продукції є забезпечення співставлення про-дукції з різною ціною.

Від складу та своєчасного оновлення асортименту продукції на підпри-ємстві, в значній мірі, залежить степінь задоволення попиту, витрати населення, які пов'язані з покупкою товарів, кількісні та якісні показники господарської діяльності підприємства. Відсутність в пропозиції окремих товарів, їх вузький, нестабільний або не відповідаючий запитам покупців асортимент, породжують незадоволений попит, збільшуючи витрати часу споживача на пошук необхід-ної продукції, негативно відбивається на економічній ефективності діяльності підприємства. Тому при формуванні асортименту товарів важливою вимогою являється максимальне задоволення попиту споживачів при мінімальних витра-тах часу на пошук та здійснення покупки і забезпечення найбільшої ефективної роботи підприємства.

Процес формування асортименту продукції (товару) складається з 3-х етапів.

На першому етапі фірма встановлює груповий асортимент продукції. Ця робота проводиться на основі маркетингових досліджень в області цільового ринку. В залежності від цього визначаються місце та роль підприємства в загальній системі цільового забезпечення та обслуговування споживача.

На другому етапі формування асортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту, визначаються кількісні співвідношення ок-ремих груп товарів. Структура групового асортименту встановлюється з ура-хуванням того сегменті що займає підприємство, його територіальне розміщен-ня та багато інших факторів.

На третьому - заключному етапі визначається внутрішньогруповий асор-тимент, здійснюється підбір конкретних видів продукції в границях кожної гру-пи. Це найбільш відповідальний етап, і від того, наскільки вірно сформовано тут ассортимент продукції, залежить задоволення попиту покупців цільового ринку.

На кінцевому етапі робота по формуванню асортименту ведеться з ураху-ванням очікування змін в попиті споживача, а також виходячи із наявних ви-робничих потужностей, складських та торгових площ, розрахункових показ-ників товарообігу, контингенту споживачів що обслуговується та інших факто-рів.

Формування асортименту залежить від асортиментного переліку продук-ції підприємства. Отже, розробка кожним конкретним підприємством асорти-ментного переліку продукції та здійснення контролю за його дотриманням веде до кращого обслуговування споживачів цільового ринку та створення стійкого асортименту. У випадку виявлення відсутності в продажі товарів, які передба-чені асортиментом, підприємство повинно приймати міри по їх виготовленню та пред'явлення для реалізації споживачу.

Наявність асортиментного переліку дозволяє не тільки раціонально регу-лювати асортимент товарів, але і систематично контролювати його повноту та стабільність.

Формування товарного портфелю підприємства в умовах ринку пов'язана в основному, з трьома групами ризику: забезпеченням пропорції рівня попиту, тобто необхідністю виробництва та закупівлі тільки тих товарів, на які буде попит та які будуть реалізовані; оптимізацією товарних запасів (забезпеченням задоволення попиту через мінімальні товарні запаси); діяльністю конкурентів (досягнення переваг, які дозволяють підтримувати і розширювати частку ринку, завоювати нові сегменти ринку).

Впровадження маркетингових досліджень в діяльність підприємства пов'язано насамперед з використанням маркетингової інформації, що є осно-вою для ефективного управління формуванням асортименту товарів. Успішно реалізувати цю проблему дозволяє створення товарних систем на основі авто-матизації операцій торгово-технологічного процесу.

Автоматизована товарна система охоплює розрахунки із споживачами: аналіз руху товарів (закупку і реалізацію); ринкові дослідження кон'юктури ринку, товарів та споживачів; оцінку роботи виробничого персоналу та їх про-дуктивності. Ця система може також включати і виробництво товару (продук-ції), оскільки працює на зворотній зв'язок з виробництвом товарів.

Пошук шляхів підвищення ефективності управління формуванням товар-ного портфелю на підприємстві повинен проводитися по всіх її елементах.

Насамперед:

- вивчення ринку, торговельної кон'юнктури, прогнозування попиту на товари;

- вивчення та пошук можливих джерел закупки товарів (сировини або напівфабрикатів для виробництва);

- використання власних можливостей або створення додаткових джерел для поновлення товарних ресурсів;

- здійснення товарообмінних операцій;

- закупка товарів на біржах;

- проведення політики тактичного ціноутворення, яке залежить від попи-ту та пропозиції товарів;

- проведення рекламних заходів;

- застосування прогресивних форм реалізації товарів;

- сервісне обслуговування споживачів;

- використання кредитних ресурсів для розширення комерційної діяль-ності тощо.

1.3 Принципи оптимізації управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницьких підприємств

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп'ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня. Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двохсекторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами - це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на схемі рис 1.3.

Рис.1.3. Система управління запасами [13]

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

- Реальної оцінки поточного стану запасів;

- Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

- Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

- Визначення необхідного обсягу страхових запасів;

- Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану.

Системи контролю рівня запасів

Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

Однім з розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох секторах - робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора вичерпані, включаються два процесу - поповнюється робітничий сектор за рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп - А, В, і С, в залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, - біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання. Принцип класифікації запасів на групи за їх важливістю для підприємства наведений в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація запасів (АВС system) [15]

Групи запасів	Доля в об'ємі товарообороту в грошовому вимірі	Доля в об'ємі запасів в натуральному вимірі	Чи варто використовувати складні кількісні методи управління
1. Група А	70%	10%	Так.
2. Група В	20%	20%	В деяких випадках.
3. Група С	10%	70%	Не варто.

Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time ("просто вчасно"). Цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому світі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення розміщуються з інтервалом 3-4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

Управління більшістю торговельних компаній розвинених країн заснова-не на використанні комп'ютерної технології. Системи управління включають автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальни-ків. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодуван-ня, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматично розміщувати замовлення через комп'ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надто-дить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модель-ного інструментарію.

Базова модель оптимального рівня запасів.

Ідея використання базової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity), тобто, моделі оптимального рівня запасів, полягає в визначенні такого рівня запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними. При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов'язані з формуванням запасів і витрати, що виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 3 більш детально подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня запасів на поведінку витрат кожної групи.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності (пряма А на рис.1.4), бо росте обсяг капіталу, імобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.

Рис.1.4. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів.

На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду (крива В на рис. 1.4).