Управління товарними запасами на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Комерційна робота в торгівлі являє собою велику сферу оперативно-організаційної діяльності торгових організацій і підприємств, спрямованої на здійснення процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту населення й отримання прибутку.

Товарні запаси є значною складовою комерційної діяльності. Управління товарними запасами в роздрібній ланці припускає їхнє нормування, оперативний облік і контроль за їхнім станом, а також їхнє регулювання в залежності від кон'юнктури ринку. Вони повинні формуватися у відповідності з попитом, а їхній рівень повинен забезпечувати безперебійне задоволення потреб кінцевих споживачів. Успішна робота по управлінню товарними запасами дозволяє приймати своєчасні комерційні рішення по їх нормалізації, уникаючи при цьому уповільнення оборотності товарів і збільшення витрат, зв'язаних з їх збереженням.

Проблемою курсової роботи є формування й підтримка товарних запасів, їх величини повинна бути на такому рівні, який би дозволив забезпечити безперебійну торгівлю кожним товаром за умов мінімальних витрат, тому визначена проблема є актуальною.

Організацієїю комерційної діяльності з управління товарними запасами займалися такі відомі люди як О.Б. Казакова, І.М. Зубкова, Н.О. Голошубова, А.П. Дашков, В.В. Апопій, І.П.Міщук.

Метою курсової роботи є розкриття теоретичних основ управління товарними запасами підприємства та проведення практичного аналізу управління товарних запасів на прикладі діяльності приватного підприємства „П.П. Сисоєв С.М.”.

Об'єктом даної курсової роботи є організація комерційної діяльності з управління товарними запасами.

Предметом курсової роботи є управління товарними запасами на підприємстві „П.П. Сисоєв С.М.” роздрібної торгівлі не продовольчими товарами.

У відповідності з виділеною метою об'єктом та предметом курсової роботи визначено такі завдання курсової роботи, а саме:

- дослідити теоретичні основи комерційної діяльності підприємств: сутність комерційної діяльності, історія, основні принципи комерційної діяльності, законодавче підґрунтя комерційної діяльності;

- розглянути сутність організації роздрібної торгівлі: сутність торговельної діяльності, роздрібної торгівлі, функції роздрібної торгівлі, ознаки роздрібної торгівлі, організація роздрібної мережі, класифікація роздрібної мережі;

- виявити управління товарними запасами як складова комерційної діяльності: зберігання товарів в магазині, сутність товарних запасів, формування товарних запасів, визначення цілей формування товарних запасів, ефективність управління товарними запасами;

- надати загальну характеристику підприємства ПП Сисоєв М. С. магазин „Ітака”: сутність роботи магазину, визначення основних товарних груп, обладнання в магазині, виявлення конкурентів;

- визначити управління товарними запасами на підприємстві ПП Сисоєв М. С. магазин „Ітака”: зберігання товарів в торговому залі, закупівля товарів, постачальники з якими співпрацює магазин;

- розробити рекомендації щодо покращення комерційної діяльності.

Структура курсової роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, 5 додатків. При виконанні курсової роботи використано 33 інформаційних джерел з них - на рос. 11, загальний обсяг тексту курсової роботи - 55 сторінок.



РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМИ ЗАПАСАМИ НА ТОРГІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ РОЗДРІБНОЙ ТОРГІВЛІ

1.1 Теоретичні основи комерційної діяльності торговельного підприємства

Комерційна діяльність є однією з найважливіших галузей людської діяльності, що виникли в результаті поділу праці. Вона полягає у виконанні великого комплексу взаємозалежних торгово-організаційних операцій, спрямованих на здійснення процесу купівлі-продажу товарів і надання торгових послуг з метою одержання прибутку.

3 переходом до ринку все більшого значення набуває комерційна діяльність торговельного підприємства. Вона є неодмінною умовою його ефективної діяльності і розвитку.

Термін „комерція” у перекладі з латинської означає „торгівля”, проте ототожнювати комерцію з торгівлею можна лише у зв'язку значенні слова.

Тлумачний словник живої великоросійської мови В.И. Даля визначає комерцію як „торгівля, торгові обороти, купецькі промисли”. Інакше кажучи, ці поняття припускають здійснення актів купівлі-продажу з наміром купити дешевше, а продати дорожче. У широкому змісті під комерцією часто розуміють будь-яку діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

Однак таке широке тлумачення комерційної діяльності не погодиться з раніше викладеним підходом до комерції як торговим процесам по здійсненню актів купівлі-продажу товарів.

Комерційна діяльність - це організація і управління комерційними процесами та операціями, пов'язаними з товарно-грошовими обміном. Кінцевою метою комерційної діяльності є здійснення купівлі продажу товарів, послуг і отримання прибутку [1, c.6-7].

Комерційна діяльність ви Бейц Б.А Бейцникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. В цей час розвивається Шумерська цивілізація, в якій визначне місце отримали закони комерції і обмінні процеси [29].

Отже, комерційна діяльність є однією з головних видів людської діяльності, що складається з трьох напрямків - виробництво продукції, торгівля, комерційне посередництво.

З розвитком комерційної діяльності монопольне положення гільдій стало гальмувати процес розвитку економіки, тому в кінці XVII-XVIII ст. гільдії були скасовані і з цього часу почали зростати організаційні структури комерції, такі як окремі фірми, торгові будинки, акціонерно-пайові товариства, торгові палати.

Найбільшого поширення в цей час набули торгові палати як форма статутних об'єднань підприємців. Торгові палати активно сприяли розвитку комерційних відносин з іноземними країнами.

В 1908 р. були організовані Російсько-Англійська, Російсько-Німецька і Російсько-Бельгійська торгові палати. Існування цих палат привело до активізації зовнішньоекономічної діяльності Росії.

На початку ХХ ст. існувало два основних типи торгових палат: повні товариства і товариства на довірі.

Повні товариства формувались із осіб, які несли повну відповідальність за діяльність торгової палати. В формуванні товариств на довірі брали участь особи, які несли відповідальність в межах внесених ними внесків.

Крім торгових палат, в Україні існували всі види монопольних об'єднань, які, як правило, входили в збутові синдикати.

Розвиваються ярмарки: Харківський, Київський, Сорочинський. Ярмарки представляли широке поле для здійснення контрактів і активізації діяльності як приватних підприємців, так і юридичних осіб.

Однак розвиток вітчизняного підприємництва на початку ХХ ст. уповільнювався великою питомою вагою іноземного капіталу, який був гальмом для вільного обміну на внутрішньому ринку.

Тому наприкінці ХХ ст. виникла об'єктивна необхідність появи нової економічної політики, основною метою якої було виведення держави з кризи і підвищення народного добробуту. Для досягнення цієї мети урядом були вжиті такі заходи:

-- встановлення еквівалентного обміну між містом і селом;

-- введення госпрозрахунку для всіх комерційних структур;

-- створення твердої валюти і розвиток кредитно-банківської системи;

-- стимулювання зацікавленості працівників у результатах праці;

-- розвиток різноманітних методів стимулювання [9].

Отже, комерційна діяльність виникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. і до сьогодні.

В книзі автор В.В.Апопій наполягає, що комерційна діяльність спосіб реалізації комерційних процесів як послідовного використання операцій, що забезпечують організаційні, економічні, соціальні, правові аспекти товарно-грошового обміну [31].

Основними принципами комерційної діяльності є: вільний вибір підприємцем видів комерційної діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільне наймання підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд [26].

Окремо слід відзначити законодавче підґрунтя комерційної діяльності на Україні. Згідно з юридичною силою комерційне законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання комерційної діяльності. В ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є комерційне законодавство, що ґрунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні комерційної діяльності.

Другий блок становлять комерційні закони, їх можна класифікувати як:

- загальні (Закон України „Про власність”; Цивільний кодекс, який регулює основні види комерційних відносин і договорів);

- закони про види і правовий статус господарюючих суб'єктів (Закони „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство” тощо);

- закони про окремі види господарської діяльності (Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України);

- закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний процесуальний кодекс України).

Ще один блок нормативних актів комерційного законодавства становлять так звані законодавчі акти:

- постанови Верховної Ради України з господарських питань, які приймаються як акти поточного законодавства;

- Декрети Кабінету Міністрів з господарських питань, які приймалися Кабінетом Міністрів України на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому Верховною Радою України.

Основою комерційного законодавства є система статусних, або компетенційних законів, тобто таких, які визначають правове становище суб'єктів комерційної діяльності (законодавчий інститут суб'єктів комерційної діяльності). Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні” поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Вони визначають види і організаційні форми підприємств, порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові умови діяльності, порядок припинення діяльності підприємств. До загальних законів цієї групи належить Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який визначає умови та порядок визнання підприємств (юридичних осіб) банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів.

Крім загальних законів до статусних (компетенційних) відносять закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. Зокрема, це Закон України „Про господарські товариства”, яким визначаються поняття, види, умови створення і діяльності господарських товариств, тобто підприємств, які утворюються і діють на договірних умовах шляхом об'єднання майна і комерційної діяльності їх учасників. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” враховує особливості правового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Ще один приклад - Закон України „Про режим іноземного інвестування”, в якому розділ IV „Підприємства з іноземними інвестиціями” врегульовує особливості правового становища підприємства з іноземною інвестицією. Аналогічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: виробничих кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств та ін. [15, c. 328].

Отже, теоретичне дослідження сутності комерційної діяльності дозволяє визначити наступне: Комерційна діяльність -- це комплекс операцій по забезпеченню процесу закупівлі і збуту на основі взаємодії господарюючих суб'єктів з метою отримання ними прибутку, а також кінцевим споживачам максимальної вигоди. Комерційна діяльність виникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. і до сьогодні. Окремо слід відзначити законодавче підґрунтя комерційної діяльності на Україні. Згідно з юридичною силою комерційне законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. До законів комерційної діяльності відносяться такі як: Закон „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство” тощо. Подальшого дослідження потребує вивчення організації комерційної діяльності на прикладі діючого підприємства.

Таким чином, різні тлумачення комерційної діяльності визначаються її багатоаспектністю.

Для того, щоб обмін відбувся, необхідно здійснити взаємозалежні, вибудовані у визначеній послідовності дії, що забезпечують організаційні, економічні, соціальні і правові аспекти процесу, що носять комерційний характер: вивчити ринок і визначити потребу в товарах, знайти постачальників, укласти договір, забезпечити його виконання і так далі. Через комерційну діяльність установлюються зв'язки виготовлювачів товарів з їхніми споживачами і здійснюється керування обміном. Операції, чинені в процесі цієї діяльності, носять комерційний характер і впливають на кінцеві результати роботи торгових організацій. Тому, комерційна діяльність завжди припускає обмін (купівлю-продаж).

Будь-яка діяльність, у тому числі і комерційна, має визначену спрямованість і організується для досягнення поставлених цілей, які можна назвати цілями функціонування. Будучи атрибутом ринку, комерція формується на його принципах, що служать неодмінною умовою її розвитку. Ринок виступає, як система економічних відносин між продавцями і покупцями, основою яких є купівлі - продаж товарів, тобто комерційна діяльність. Її мета-збільшення доходів у торгівлі за умови задоволення попиту покупців.

1.2 Сутність, організація роздрібної торгівлі

Торговельна діяльність в Україні на сьогодні є однією з найпоширеніших форм підприємництва. У статутних документах будь-якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля [10].

Торговельна діяльність - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток. Торговельна діяльність підприємств забезпечує безперервний процес руху активів у формі товарів від виробничих підприємств різних форм власності до безпосередніх споживачів. Для забезпечення торговельної діяльності підприємства здійснюють операції купівлі-продажу товарів, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат торговельних підприємств [30].

Торговельна діяльність може здійснюватися громадянами України, громадянами інших держав, які не обмежені в правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку; юридичними особами всіх форм власності.

Нормативно - правова база, що регулює торгівельну діяльність складається з Конституції України, Законів України „Про захист прав споживачів”, „Про захист економічної конкуренції”, „Про ліцензування деяких видів господарської діяльності”, Кримінального кодексу України, Господарського кодексу України та інших документів .

До органів що проводять державне регулювання торгівельної діяльності відносять Кабінет міністрів України, Міністерство Економіки розвитку і торгівлі України, Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади.

У зв'язку з тим, що торгівельна діяльність є господарською діяльністю, то вона підлягає ліцензування згідно з Законом „Про ліцензування деяких видів господарської діяльності”.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі розробило законопроект „Про внутрішню торгівлю”.

Цей документ спрямований на розвиток малого та середнього підприємництва на засадах конкуренції та рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Законопроектом передбачене визначення засад проведення торговельної діяльності:

- визначення термінів;

- планування розвитку внутрішньої торгівлі;

- здійснення обліку об'єктів торгівлі, моніторинг реалізації і цін на соціально значущі товари [24].

Таким чином, внутрішня торгівля України регламентується великою кількістю нормативно-правових актів, які повинні забезпечити їй відносно стабільне функціонування та розвиток. Проте не має єдиного джерела інформації, в якому б висвітлювались всі питання стосовно внутрішньої торгівлі. Та це залишається не є єдиною проблемою. Часто закони просто на просто ігноруються в силу того, що покарання в більшості випадків є доволі незначним, порівнюючи з прибутком, що можна отримати в разі порушення цього закону, чим не рідко користуються на території України.

Завершальною фазою товарного обігу, під час якої здійснюється передання товару кінцевому споживачеві для задоволення його потреб в обмін на гроші, є роздрібна торгівля. Роздрібна торгівля є стартовим майданчиком для нового циклу виробництва і обігу, оскільки товар перетворюється на гроші. При роздрібній торгівлі товари переходять зі сфери обігу у сферу колективного, індивідуального, особистого споживання, тобто стають власністю споживачів. Покупці через роздрібну торгівлю оптимально задовольняють свої потреби, а роздрібна торгівля, враховуючи в своєму асортименті побажання покупців, може більше продати товарів і забезпечити собі комерційний успіх.

Н.О. Криковцева підкреслила те, що роздрібна торгівля -- це одна із форм господарсько-торговельної діяльності, яку здійснюють суб'єкти господарювання, і водночас, форма організації товарного ринку. Вона є невід'ємною складовою внутрішньої торгівлі.

Під роздрібною торгівлею розуміють підприємницьку діяльність з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Діяльність роздрібного торговельного підприємства пов'язана з реалізацією продукції кінцевому споживачеві що, є завершальним етапом її просування зі сфери виробництва. Предметом роздрібної торгівлі є не тільки продаж товарів але й торговельне обслуговування та надання додаткових послуг покупцям. Для покупця торговельне обслуговування визначається іміджем підприємства, зручністю і мінімальними витратами часу на здійснення покупки. Послуги що надаються, супроводжують покупкою товару і після продажним сервісним обслуговуванням реалізованих товарів [14, c. 217].

С.Г. Федосенко зазначає, що роздрібна торгівля -- це діяльність щодо продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі в ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарської діяльності.

Отже, роздрібна торгівля - це підприємницька діяльність з продажу товарів кінцевим споживачам для їх власного не комерційного використання незалежно від форми розрахунку.

Для роздрібної торгівлі характерні такі ознаки:

- вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діяльністю юридичних осіб та громадян з метою отримання прибутку;

- головним змістом торговельної діяльності є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи й надаватися різноманітні послуги. До супутніх робіт належать фасування, пакування, підгонка тощо. Послуги роздрібної торгівлі доволі чисельні, наприклад догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок тощо;

- товари реалізуються безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання;

- товари реалізуються за готівку або іншими, прирівненими до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перерахування з рахунків вкладників банків тощо);

- у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певного асортименту (продовольчі та непродовольчі товари, горілчані та тютюнові вироби, лікарські засоби та вироби медичного призначення, деякі хімічні речовини, транспортні засоби та номерні агрегати, ювелірні вироби, окремі види зброї, боєприпасів і спеціальних засобів, деякі інші товари). Цей асортимент вужчий, ніж в оптовій торгівлі, але набагато ширший, ніж у сфері громадського харчування;

- для роздрібної торгівлі важливим є наявність торгового місця. Під торговим місцем розуміють відокремлене, спеціально обладнане місце для здійснення роздрібного продажу товарів з обов'язковим дотриманням чинних правил торговельного обслуговування населення та порядку розрахунків із покупцями;

- роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законодавчими та нормативно-правовими актами;

- договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають публічний характер. Публічним є договір, в якому одна сторона -- підприємець перебрала на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору однакові для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не передбачено законом. Він також не має права відмовитися від укладання публічного договору за наявності в нього можливості надання споживачеві відповідних товарів (послуг). Пропозиція укласти договір (оферта) надходить від продавця, який демонструє товар або оголошує про його продаж і вказує продажну ціну. Ця пропозиція (так звана публічна оферта) адресується всім і кожному, а угода досягається лише у разі, коли покупець став на цю пропозицію, або коли сторони в належній формі досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору;

Цивільним кодексом України та спеціальними законодавчими і нормативно-правовими актами про захист прав споживачів визначені додаткові правові можливості фізичних осіб -- покупців, не передбачені в загальних правилах купівлі-продажу: отримання гарантій належної якості та безпеки товарів; необхідної, доступної та достовірної інформації про якість, кількість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих неякісними товарами тощо [18].

Роздрібна торгівля реалізується з вирахувань тому І.М. Зубкова виділяє такі функції роздрібної торгівлі:

- задоволення потреб населення в товарах;

- доведення товарів до покупців шляхом організації просторового їх переміщення і подачі до місць продажів;

- підтримка балансу між пропозицією та попитом;

- вплив на виробництво з метою розширення асортименту і збільшення обсягу товару;

- удосконалення технологій торгівлі і поліпшення обслуговування покупців.

Реалізувавши товари й отримавши заданий прибуток, торговельне підприємство досягає своєї мети. За своїм економічним змістом витрачений капітал, що залучається як оборотні засоби, повинен компенсуватися продажем товарів [11, c. 9].

Роздрібний продаж товарів є найважливішим елементом комерційної діяльності, що має безпосередній вплив на кінцевий результат роботи торгової організації.

Комерційна діяльність з організації роздрібного продажу спрямована на збільшення обсягу продажів і забезпечення прибутковості торговельних організацій шляхом активного впливу на цей процес за допомогою формування і стимулювання попит на товари [4, c. 274].

При цьому підпорядковані крамниці працюють на умовах внутрішнього госпрозрахунку, тоді як незалежні об'єднуються в організації на асоціативних засадах. Своєю чергою, торговельні організації можуть бути складовими елементами таких більш складних ієрархічних утворень, як концерни, корпорації, групи тощо.

Класичними прикладами роздрібної торговельної організації можуть бути галузеві роздрібні торговельні об'єднання (РТО) і госпрозрахункові роздрібні торговельні підприємства (ГРТП) в системі споживчої кооперації, які організовують роздрібний продаж продовольчих або непродовольчих товарів через мережу відокремлених магазинів на території всього чи частини сільського адміністративного району. Натомість у міській роздрібній торгівлі приватної та колективної форм власності сьогодні активно впроваджуються такі види організацій, як роздрібні торговельні мережі під єдиною торговою маркою. Вони володіють розгалуженою інтернаціональною, національною або регіональною мережею крамниць з уніфікованою технологією організації роботи аж до єдиного оформлення екстер'єру й інтер'єру [27].

Кількісні та якісні витрати часу продавця на активні продажі залежать насамперед від типу товарів, пропонованих роздрібної організаційної. Призводять наступну класифікацію товарів: товари повсякденного попиту, бажані товари, вибирані товари, товари особливого попиту, товари пасивного попиту.

Товари повсякденного попиту - порівняно дорогі товари, що купуються регулярно, без особливого обмірковування покупки, оскільки покупці впевнені у якості товару, його призначення і властивості. Приклади - молоко, яйця, хліб, туалетний папір, пакувальна плівка, миючі засоби для підлоги та інші побутові товари, якими користуються постійно, у загальному, не замислюючись про певної марки. Покупець зазвичай купує товари повсякденного попиту в супермаркеті або магазині, що спеціалізується на таких товарах, допомоги продавця він не потребує, хоча його можна спонукати купити товари у великій кількості або з супутніми товарами, якщо запропонувати і нагадати. Наприклад, у доповненні до хліба можна запропонувати кекси або пироги, до молока - вершки або сир, можна ненав'язливо повідомити покупця про спеціальну пропозицію при купівлі товару у великій кількості або про те, що дві упаковки товари продаються за ціною однієї.

Бажані товари - порівняно недорогі товари, які набувають регулярно, не надто замислюючись, демонструючи розумною відданість певної марки, найменшою впевненість у бажаних властивостей товари. У цю категорію потрапляють такі товари, як чай. Кава, сигарети, безалкогольні напої та шампуні, зазвичай придбані в продуктових магазинах товарів повсякденного попиту. З часом відданість марці може виникнути в результати рекламної діяльності, наприклад просування товару або в рекламі ЗМІ, - відома марка робить такий товар особливо помітним в магазині. І знову таки продавця майже не потребує допомоги при виборі та купівлі, хоча можна запропонувати нові товари тієї ж марки, супутні або альтернативні товари.

Вибирані товари - більш дорогі, зазвичай більш складні товари, які покупець порівнює з конкуруючими або взаємопов в одному або різних магазинах. Зазвичай покупець цілком впевнений у властивостях, як і призначення цих товарів, але не дотримається даного бренду, а потім „приценятися” - порівнює характеристики і ціни. На вибір таких товарів покупці охоче витрачають час, але не завжди готові здійснювати поїздки заради можливості порівнювати товари. Обрані товари часто купують у дрібних спеціалізованих торговельних точках. У цю категорію входять одяг, взуття, аксесуари, листівки. Продавець може допомогти покупцеві пройняти рішення, надавши інформацію про порівняльні характеристики, переваги, як і ціною.

Товари особливого попиту - більш дорогі і складні товари, наприклад електронні. Покупці не впевнені у властивостях, як і призначення таких товарів, але готові витратити на покупку час і сили, у тому числі охоче здійснюють поїздки, щоб зробити покупку в спеціалізованих магазинах. Продавці відіграють важливу роль - допомагають зробити вибір і прийняти рішення про покупку.

Товари пасивного попиту - зазвичай дорожчі і складні товари, про придбання яких не замислюються, а потім виявляють меншу впевненість, коли мова заходить про властивості, і не дотримуються певної марки. Багато товари пасивного попиту пропонують рознос, методом „від дверей до дверей” хоча останнім часом вони все частіше зустрічаються у традиційних торговельних точках. Приклади - страховки, вікна, теплиці, устаткування для кухні. Продавці грають порівняно важливу роль, допомагаючи покупцеві прийняти рішення про покупку. Іноді в категорію товарів пасивного попиту також потрапляють найменш популярні товари повсякденного попиту і бажані товари. У цьому випадку допомогти покупцеві прийняти рішення про покупку можна за допомогою рекламної ціни або надавши інформацію про товар. В обох випадках процесу прийняття рішення допомагають політика гарантій та повернень товару.

Наведена вище класифікація - узагальнена, продавці повинні розуміти, як цільові групи покупців сприймають різні товари. Іноді на сприйняття покупців впливають вік, рівень доходу, добробуту і досвід покупок. Одні покупці мають виражені переваги у категорії товарів повсякденного попиту, інші сприймають вибирані товари як товари особливого попиту. Безпосереднє спілкування покупця і продавця дозволяє швидко з'ясувати яка саме допомога потрібна в кожному конкретному випадку [32, c. 267-269].

Роздрібна торгова мережа є основною складовою частиною інфраструктуру товарного ринку. І якщо першою умовою розвитку роздрібного товарообороту є наявність товарів і послуг, які відповідають попиту покупців за асортиментом, якістю і ціною, то другою, не менше важливою, умовою є наявність широко розгалуженої, сучасно обладнаної та з високим рівнем обслуговування покупців роздрібної торгової мережі.

Продаж товарів населенню здійснюється через різні види об'єктів торгівлі, сукупність яких і складає в цілому роздрібну торгову мережу. Крім магазинів, які є основним каналом роздрібного продажу товарів, функціонує різноманітна мережа по магазинних пунктів роздрібної торгівлі. До них належать перш за все дрібно роздрібна торгова мережа та ринки. [7, с. 7-8].

Роздрібна торговельна мережа -- це загальна сукупність стаціонарних, на-нестаціонарних, пересувних, віртуальних суб'єктів роздрібного продажу товарів і послуг, об'єднаних за територіальною ознакою.

Під узагальненим поняттям суб'єктів роздрібної торгівлі розуміють тих учасників даної підгалузі, що функціонують на споживчому ринку в загальних організаційних формах -- як організації, підприємства, одиниці тощо.

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів-стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонар ну і пересувну. Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем сталості місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється над тривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонар на може бути без особливих затрат сил і засобів оперативно переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, -- посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Роздрібна торгова мережа класифікується по наступних ознаках: стаціонарності і товарно-асортиментному профілю.

За стаціонарністю роздрібна торгова мережа розділяється на:

- стаціонарну (магазини);

- на пів стаціонарну (павільйони, намети, ларьки, кіоски);

- пересувну.

По товарно-асортиментному профілю роздрібна торгова мережа розділяється на:

- змішану (торгуючими товарами однієї чи двох-трьох чи груп комплексів);

- спеціалізовану (торгуючими окремими підгрупами і видами товарів);

- універсальну (торгуючою всією чи групами продовольчих чи непродовольчих товарів).

за формою власності:

- незалежний роздрібний торговець (розташовує тільки одним магазином і пропонує персональне обслуговування, зручне місце розташування і безпосередній контакт зі споживачами);

- ланцюг торговців (спільне володіння поруч роздрібних крапок з використанням системи централізованих закупівель і прийнятті рішень; характеризується спеціалізацією, стандартизацією і складною системою керування);

- роздрібні франшизи (контрактні угоди між виробником, оптовою і сервісною організацією і роздрібними крапками; дозволяють здійснювати визначену господарську діяльність під добре відомою маркою і відповідно до набору правил);

- орендований відділ (це відділ у роздрібному магазині звичайно універсальному або магазині знижених цін);

- кооператив (створюється роздрібною торгівлею або споживачами, роздрібний магазин належить його членам, що вносять гроші, одержують сертифікати про володіння, вибирають посадових осіб, керують і поділяють прибуток; ціль - більш низькі ціни для членів).

За структурою стратегії роздрібної торгівлі:

- за часом роботи - черговий магазин (звичайно являє собою зручно розташований магазин з обмеженим асортиментом і з тривалим часом роботи);

- по асортименті обслуговування:

- звичайні універсами (супермаркети - продовольчі магазини з поруч відділів, сполучать великий обсяг збуту, низькі ціни, імпульсивні покупки в одному місці);

- супермагазини (дивірсифікований супермаркет, у якому продається різноманітний асортимент продовольчих і непродовольчих товарів);

- спеціалізовані магазини (концентруються на продажі якої-небудь однієї товарної групи, наприклад, високоякісної побутової техніки);

- магазини різноманітного асортименту (торгують широким набором товарів по низьких і середніх цінах: канцтоварами, простими побутовими виробами, предметами жіночого туалету, посудом, іграшками);

- універмаги (продається різноманітний асортимент товарів: одяг, білизна, меблі, радіо, побутова техніка і т.д.);

- повно асортиментні магазини знижених цін (характеризуються низькими цінами, відносно широким колом товарів, самообслуговуванням, розташуванням у місцях з низькою орендною платою, фірмовими товарами);

- за зниженими цінами (виставки каталогів товарів; товари зберігаються в службових приміщеннях, і їхній асортимент досить обмежений) [12, c. 8-9].

Таким чином, роздрібна торгівля займає особливе місце в організації торгівельної діяльності, її економічне значення складається в прискоренні руху і реалізації товару, в збереженні його кількості і якості на всьому шляху від виробництва до споживача

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поділяти їх на роздрібних, дрібно-роздрібних і віртуальних. У складі мережі підприємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і палатки, тоді як до дрібно-роздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформаційної системи.

Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, мас торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання ново-отриманих товарів.

Особливим типом роздрібних торговців є електронний віртуальний магазин -- квазі-інститут торговельного обслуговування, що існує віртуально, умовно, поєднуючи реальних, але територіально роз'єднаних продавців і покупців. Сучасна віртуальна торгівля -- це відкрита електронна комп'ютерна мережа з необмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персонального комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля -- особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з дальшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

В розвинутих країнах значну роль відіграє так звана „торгівля вдома”. Її частка оцінюється в розмірі 3-6% від загального обсягу продажу товарів у роздрібній торгівлі. Набув продаж товарів за каталогами через пошту, по телефону та за допомогою телебачення. Наприклад у США на продаж товарів за каталогом через пошту припадає біля 5% усіх роздрібних продажів. Значна кількість споживачів (понад 50 млн.) в цій країні має доступ до торгових телемереж і теж можу здійснювати покупки, не виходячи з дому. На цих телеканалах 24 години на добу рекламуються різні товари. Вибравши товар здійснюється кредитними картками. Товар доставляється протягом 24 годин [2, c. 59].

За характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців поділяється на декілька типів: павільйони, торговельна палатка, торговельний кіоск, ятка, торговельний автомат, засоби пересувної торгівлі, .

Торговельним павільйоном вважається пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, мас невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка -- це невеликий об'єкт дрібно-роздрібної торгової мережі напівстаціонарної або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної зали для покупців.

Торговельний кіоск -- це дрібний об'єкт дрібно-роздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відособлене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покупців і без підсобного приміщення.

Ятка -- це напівстаціонарна або збірно-розбірна конструкція найпростішого типу, призначена для дрібно-роздрібної реалізації товарів переважно на ринках, а також у виїзній торгівлі.

Торговельний автомат -- це автоматичний механічний пристрій, що здатний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці масового скупчення покупців.

Засоби пересувної торгівлі -- це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних засобів з механічним приводом (автомагазини, моторо-звозки, гужові й ручні візки). Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями-реалізаторами вручну.

Торгове місце -- відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями.

До торговельно-сервісних систем, що мають складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за формами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (масового) харчування, побутового обслуговуваний, фармації тощо.

Мережа торговельних суб'єктів громадського харчування включає: стаціонарні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари); дрібно-роздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо) і пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

Підприємства й одиниці побутового обслуговування і фармації практично завжди влаштовуються тільки в капітальних спорудах, адже вони більшою мірою залежні, з одного боку, від механізмів і пристроїв, що створюють і надають послуги, а з другого -- від особливих вимог до режиму зберігання медикаментів [16]. За рівнем роздрібних цін магазини характеризують: дисконтний магазин, комісійний магазин, магазин „Секонд хенд”, бутик.

Дисконтний магазин - здійснює продаж товарів зі знижкою власникам спеціальних дисконтних карток, які можуть бути поіменні та на придячника.

Комісійний магазин - магазин, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних та фізичних осіб на комісійних засадах. Власник товару, що здав його у магазин, отримує заздалегідь обумовлений відсоток від його вартості після реалізації. Вартість товару встановлюється з згоди продавця.

Магазин „Секонд хенд” - реалізує зовсім дешеві не продовольчі товари, що були раніше у вжитку. Основний контингент споживачів - люди з низькими доходами.

Бутик - це спеціалізований магазин. Який реалізує модні товари відомих марок або товари рідкого попиту за високими цінами. Якщо магазин такого напрямку торгує товарами однієї торгової марки, то його називають монобутик. В бутиках якісні товари з відомими марками вимагають підвищеного рівня сервісу і престижу торговельної точки. Покупки здійснюють переважно покупці з високими доходами. Бутики які займаються цим бізнесом і бажають представити вишуканий асортимент, намагаються вкласти ексклюзивні договори з власниками популярних західних марок для їх постачання у магазин [5, с. 282-283].

Вчені вказують, що найбільш перспективним є розвиток інтерактивної електронної торгівлі. Особливого розвитку набуває продаж товарів через мережу Інтернет. Як вважає Forrester Research, у найближчі роки очікується бум інтернет-комерції. Великі електронні магазини типу eBay або Amazon закінчили 2002 рік з рекордними прибутками. Найближчим часом буде вдосконалено системи розрахунків і електронного захисту, що дасть змогу цьому виду бізнесу набрати додаткових обертів.

Інтернет-магазини в Україні мають певні особливості, які відрізняють їх від зарубіжних аналогів. На відміну від США та Європи, де в список провідних онлайн-магазинів часто входять філіали реально існуючих, в Україні найбільшою популярністю користуються повноцінні віртуальні ресурси електронної комерції. Як приклад, відомий монстр роздрібної торгівлі в Україні - „Фокстрот” - у світовій павутині не входить навіть у десятку найбільших магазинів. А рейтинг найпопулярніших торгових онлайн-ресурсів очолює супермаркет Rozetka.

Стрімко розширюється й аудиторія клієнтів. У 2009 р. вже понад 80% користувачів Інтернету здійснили хоча б одну он-лайн-покупку, тоді як у 2008 р. ця цифра не перевищувала 2/3. Зважаючи на те, що місячна аудиторія глобальної мережі впевнено перевищила 10 млн. осіб, мова може йти про величезний потенціал.

Об'єктом купівлі в минулому році стали не лише товари (комп'ютери, побутова техніка, квитки на концерти і транспорт), а й різноманітні послуги - реклама, хостинг, он-лайн-ігри. Водночас, дещо впала частка книг, фільмів, музики на CD і DVD носіях, медикаментів, спортивних товарів. Маркетингові дослідження показують, що купують в Інтернеті переважно товари середньої цінової категорії. Продукти не користуються попитом, оскільки мають властивість швидко псуватись. А надто дорогі речі просто побоюються купувати через світову павутину. Середній розмір однієї покупки суттєво варіюється. Вартість чека в середньому коливається в межах 100 - 200 доларів. Проте спостерігається чітка тенденція до його збільшення. Все більше покупців зважується на здійснення дорогих покупок, тоді як кількість дрібних падає.

З метою чіткішого виявлення інтересів он-лайн-покупців, їм було задане питання: „Що ви купуєте в Інтернеті”. При цьому допускались кілька варіантів відповідей. Згідно проведеного дослідження, структура покупок в українському Інтернеті виглядає наступним чином [25].

Отже, основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля продуктами харчування та предметами першої необхідності. Таким чином, роздрібна торгівля - найважливіший вид економічної діяльності у свері товарного обігу. Здійснюючи купівлю-продаж товарів безпосередньо кінцевому споживачу для особистого, сімейного і домашнього використання. Сучасна роздрібна торгівля здійснюється в різноманітних формах, які змінюються й доповнюються під впливом розвитку науково-технічного прогресу, впровадження новітніх засобів обчислювальної техніки, інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж.

Для роздрібної торгівлі характерні такі ознаки: вона є самостійною, ініціативною, здійснюваною на власний ризик діяльністю юридичних осіб та громадян з метою отримання прибутку; головним змістом торговельної діяльності є продаж товарів, при цьому можуть виконуватися супутні роботи й надаватися різноманітні послуги. До супутніх робіт належать фасування, пакування, підгонка тощо. Послуги роздрібної торгівлі доволі чисельні, наприклад догляд за дітьми, подарункове оформлення покупок, доставка покупок тощо; товари реалізуються безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання; товари реалізуються за готівку або іншими, прирівняними до неї платіжними засобами (кредитні картки банків, перерахування з рахунків вкладників банків тощо); у роздрібній торгівлі можуть продавати лише товари певного асортименту (продовольчі та непродовольчі товари, горілчані та тютюнові вироби, лікарські засоби та вироби медичного призначення, деякі хімічні речовини, транспортні засоби та номерні агрегати, ювелірні вироби, окремі види зброї, боєприпасів і спеціальних засобів, деякі інші товари). Цей асортимент вужчий, ніж в оптовій торгівлі, але набагато ширший, ніж у сфері громадського харчування; для роздрібної торгівлі важливим є наявність торгового місця. Під торговим місцем розуміють відокремлене, спеціально обладнане місце для здійснення роздрібного продажу товарів з обов'язковим дотриманням чинних правил торговельного обслуговування населення та порядку розрахунків із покупцями; роздрібна торгівля ґрунтовно регламентована законодавчими та нормативно-правовими актами; договори купівлі-продажу в роздрібній торгівлі мають публічний характер.

1.3 Управління товарними запасами як складова комерційної діяльності

управління товарний запас магазин

Головними етапами комерційної діяльності є закупівля товарів, формування асортименту, зберігання товарів, формування запасів товарів на підприємстві тощо.

Правильна організація зберігання товарів, збереження їх кількості та якості забезпечує максимальне залучення в реалізацію товарів, які заводяться в роздрібну торгову мережу, зниження матеріальних витрат і затрат праці, підвищення рентабельності торгівлі.

Процес зберігання товарів у магазині пов'язаний з виконанням таких технологічних операцій, як переміщення товарів у визначені для цього приміщення, їх розміщення та укладання в місця зберігання, створення оптимального режиму зберігання, дотримання встановлених термінів зберігання товарів, нагляд за станом товару під час зберігання і забезпечення роботи необхідного технологічного обладнання, підтримання чистоти в приміщеннях магазину, поточний догляд за товарами тощо.

Короткочасне зберігання товарів є вимушеною необхідністю для роздрібних торговців, оскільки вони повинні гарантувати покупцям стабільне і безперешкодне придбання товарів традиційного для даного торговця асортименту. Здійснюючи зберігання товарів, роздрібні торговці перебирають на себе додаткові видатки, яких натомість не несуть покупці, уникаючи потреби самостійно створювати запаси товарів, знаючи, що ці товари у будь-яких час можна придбати в роздрібній торговельній мережі [19, c. 432].

Зберігати товарами в магазинах потрібно з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей, термін зберігання та реалізації, черговості надходження в магазин і подавання в торговий зал, додержуючи правила товарного сусідства з тим, щоб не допускати шкідливих впливів одних товарів на інші (передавання запаху, вологості).

Зберігання товарів у магазині необхідно організувати так, щоб при цьому забезпечувалась чіткість і швидкість виконання всіх наступних операцій технологічного процесу, ефективність використання площі приміщень для зберігання товарів та місткості торгово-технологічного обладнання, виділеного для цієї мети, і створювались оптимальні умови праці для торгового персоналу. Відповідальність за збереження кількості та якості товарів у процесі зберігання їх у магазинах покладається на матеріально відповідальних осіб.

Основними факторами, які впливають на ефективність організації операцій зберігання, є стан МТБ роздрібної торгівлі, рівень організації торгово-технологічного процесу в магазині, склад і кваліфікація торгового персоналу, рівень його знань щодо особливостей та умови зберігання окремих товарів тощо.

При організації зберігання товарів у магазині необхідно врахувати його особливості, а саме: у магазинах зберігається широкий асортимент товарів багатьох товарних груп, які потребують різних (інколи специфічних) умов зберігання; загальний обсяг партій товару, що зберігається в магазині є відносно невеликим, а самі товари зберігаються, як правило, у розпакованому вигляді; у магазині можуть одночасно зберігатися товари одного найменування, але з різними цінами; запаси товарів у магазинах характеризуються порівняно швидкою оборотністю та оновлюваністю; частина товарів зберігається безпосередньо в торговому залі. У підприємстві роздрібної торгівлі товари зберігаються у формі резервного запасу, розташованих у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях, та у формі робочого запасу, який зберігається безпосередньо в торговому залі магазину.

Організація зберігання товарів у магазині забезпечується шляхом виконання комплексу заходів організаційного, технічного і санітарно-гігієнічного характеру. Організаційні заходи включають визначення матеріально-відповідальних осіб та заходів щодо охорони товарно-матеріальних цінностей, складання графіків завезення товарів з урахуванням ритму їх продажу, визначення оптимальних розмірів завезення товарів, розробку карт розміщення товарів у магазині, забезпечення протипожежних заходів. Технічні заходи зі зберігання товарів передбачають вибір і встановлення у відповідних приміщеннях необхідного обладнання, придбання спеціального інвентарю та інструментів, визначення режиму й умов зберігання товарів, здійснення контролю за ними, проведення робіт щодо розширення застосування тари-обладнання. Санітарно-гігієні заходи охоплюють організацію санітарного нагляду, профілактичних і попереджувальних заходів по недопущенню втрат і псування товарів, підтримання температури і вологості повітря, забезпечення встановленої кратності повітрообмінну та ін. [23, c. 22].

У технологічному процесі зберігання товарів у магазині виділяють 4 основні операції: розміщення товарів на зберігання; укладення їх у місцях зберігання; створення оптимального зберігання товарів; спостереження і поточний догляд за товарами.

Операція розміщення товарів на зберігання здійснюється в процесі внутрішньо магазинного переміщування товарів способом доставки товарів в місця зберігання їх у магазині. Для виконання цієї операції використовуються такі технічні засоби, як ручні візки, вантажні ліфти, конвеєри, роликові доріжки та ін.