Планування собівартості продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

собівартість економічний планування

В умовах ринкової економіки, коли активізувались питання виживання підприємств у конкурентній боротьбі та забезпечення їх платоспроможності, підвищується роль управління діяльністю підприємств в прийнятті оптимальних рішень, в основі яких зосереджена техніко-економічна інформація щодо випуску продукції, витрат на її виробництво і рівня цін по її реалізації. Тому постає завдання не просто визначити собівартість, а розрахувати таку собівартість, яка в нинішніх умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Становлення ринку неможливе без глибокого знання багатоваріантних аспектів собівартості, яке викликає реальну зацікавленість товаровиробників і підприємців у підвищенні ступеня використання ресурсного потенціалу на основі застосування цих знань для систематичного зниження витрат виробництва.

Дослідження показали, що собівартість продукції значною мірою формується без достатнього врахування економічного змісту, призначення й функціональної ролі кожного з окремих видів витрат, а неодноразові зміни складу собівартості і структури витрат дуже часто здійснювалися без достатнього теоретичного обґрунтування і врахування потреб господарської практики. Виникає необхідність забезпечення оптимальної величина собівартості продукції шляхом методично обґрунтованого розподілу витрат по видах продукції.

Тільки при науково організованому нормуванню витрат можна виявити і використовувати резерви подальшого зниження собівартості продукції. Установлення загальних, єдиних для всіх підприємств правил має важливе значення для правильного планування й обліку собівартості продукції.

Собівартість продукції виділяється із загальної її вартості як особлива економічна категорія, тому що кожне підприємство незалежно від форми власності повинне відшкодовувати ресурси, що витрачаються ним, в межах собівартості, аби мати можливість безперебійно працювати.

1. Суть собівартості продукції та характеристика її видів

Собівартість продукції є одним із важливих економічних показників господарської діяльності підприємства, в якому відображається зростання продуктивності праці та розвиток технічного прогресу.

Вона комплексно характеризує рівень витрат усіх ресурсів підприємства, а таким чином рівень технології та організації виробництва, є основою для формування цінової політики та визначення прибутковості підприємства. Собівартість є об'єктивна економічна категорія. Економічне значення її полягає в тому, що вона показує величину витрат підприємства на виробництво та збут продукції. Кожне підприємство повинно в межах собівартості замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво.

Собівартість тривалий час розглядали як поняття, яке практично використовують здебільшого в плануванні, обліку та аналізі. Такий факт знайшов своє відображення у визначенні собівартості як витрат підприємств, з чим пов'язано розуміння сутності і характерних ознак собівартості, її місця і ролі в системі економічних показників [.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це грошове вираження витрат підприємства пов'язаних з виробництвом та збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Собівартість використовується як основний інструмент управління виробництвом та забезпечення діяльності підприємства на принципах комерційного розрахунку, що передбачає співставлення витрат підприємства з його доходами, собівартості продукції з прибутком, отриманого від її реалізації.

Показник собівартості використовується для оцінки економічної ефективності використання основних і оборотних засобів виробництва, вибору оптимальних варіантів організації управління, внутрішньогосподарських і міжгосподарських економічних зв'язків, при вирішенні питань впровадження нової техніки і технології, підвищення якості продукції тощо.

Планування собівартості продукції для підприємств є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат, що включаються до складу собівартості валової продукції, а також величину витрат, що склалися протягом усього промислового циклу, які включаються до складу собівартості товарної продукції.

Метою планування собівартості є економічно обгрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

По етапах формування витрат залежно від міри готовності, місця їх здійснення і об'єму розрізняють собівартість продукції технологічну, цехову, виробничу і повну.

Технологічна собівартість - це сума витрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за винятком витрат на купувальні деталі і вузли. У технологічну собівартість входять такі витрати: на сировину, матеріали, паливо, енергію; технологічні потреби; заробітну плату виробничих робітників з нарахуваннями; технологічне обслуговування, ремонт і амортизацію устаткування, покупку інструментів і пристосувань, змащувальних, охолоджуючих і обтиральних матеріалів.

Цехова собівартість включає всі витрати цеху на виробництво продукції: технологічну собівартість; вартість напівфабрикатів і послуг інших підрозділів; витрати на купувальні комплектуючі вироби; витрати на управління і обслуговування виробництва в межах цеху.

Виробнича собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво продукції і включає цехову собівартість і загальногосподарські витрати по підприємству (на вміст адміністративно-технічного персоналу підприємства; амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруджень загальногосподарського призначення, їх вміст і ремонт; витрати на охорону праці і техніку безпеки; на дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи; на підготовку кадрів, відрядження; обов'язкові платежі - страхування майна, платежі за забруднення природного середовища і ін.).

Повна собівартість є сумою витрат підприємства на виробництво і збут продукції по видах і відрізняється від виробничої на величину позавиробничих (комерційних) витрат, пов'язаних з реалізацією продукції.

До них відносяться витрати на вивчення ринку, рекламу продукції, тару, упаковку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків і т.д. Повна собівартість обчислюється лише по товарній (реалізованою) продукції. Вона служить базою ціни товару і її нижнім кордоном для товаровиробника.

Професором Ф.Ф. Бутинцем розглядається така класифікація собівартості [1, c. 58 - 60]:

1) за складом витрат:

- технологічна - включає прямі витрати на робочому місці, ділянці; характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій, на виготовлення окремих деталей, вузлів тощо. При порівнянні собівартості окремих деталей можна прийняти рішення щодо власного виробництва чи придбання деталей у постачальника.

- виробнича - технологічна собівартість збільшена на суму витрат, пов'язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію. Характеризує рівень витрат на виготовлення продукції.

- повна - виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних та витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції.

2) за ступенем узагальнення даних

- індивідуальна - характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції.

- фірмова - включає витрати на виробництво та реалізацію продукції по групі підприємств, які входять до об'єднання, фірми, тресту.

- середньогалузева - характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої на підставі індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

3) за ознакою часу

- планова - включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на наступний період.

- фактична - характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію.

2. Методи планування собівартості продукції

Існує багато різних методів планування собівартості. Під методом планування витрат на виробництво і калькулювання собівартості розуміють сукупність прийомів документування витрат і способів відображення їх в обліку за статтями витрат, що забезпечують визначення собівартості як всієї товарної продукції, так і окремих її видів. Визначальними факторами при виборі методу планування собівартості є: галузева належність підприємства, тип виробництва, характер технологічного процесу, номенклатура продукції, що випускається, організаційна структура управління виробництвом.

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції.

Загальна собівартість продукції дорівнює:

Ск = Сз + Сн1 - Сн2,

де Ск - собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий

період, грн.;

Сз - загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн.;

Сн1, Сн2 - собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн. Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться за фактичними (очікуваними) даними, на кінець - розраховується з урахуванням специфіки певного типу виробництва.

Інший метод визначення собівартості кінцевої продукції підрозділу, що є більш адекватним змісту цього показника, передбачає попереднє обчислення собівартості окремих виробів. Собівартість кінцевої продукції є її підсумком [4, с. 24 -26].

де п - кількість найменувань виробів;

М - кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральному виразі;

Соі - виробнича собівартість одиниці і-го виробу, грн.

Планування собівартості окремих виробів займає особливе місце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для обгрунтування цін виробів, визначення їх рентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційних рішень, аналізу тощо.

Виділяють такі основні методи планування собівартості продукції:

1) Метод планування витрат за техніко - економічними факторами. За цим методом собівартість продукції визначається з урахуванням впливу техніко - економічних чинників на витрати підприємства в плановому році в порівнянні з попереднім. Такими чинниками можуть бути:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- поліпшення організації виробництва і праці;

- зміна структурного обсягу виготовленої продукції; підпищення ефективності використання ресурсів підприємства;

- використання матеріальних ресурсів з кращими властивостями.

2) Кошторисний метод - передбачає визначення собівартості за допомогою кошторису витрат, який може складатися як з окремих комплексних статей, так і з усього обсягу продукції; дозволяє пов'язати окремі розділи тактичного плану між собою та узгодити їх з планами окремих підрозділів. На основі кошторисів витрат визначається загальна сума витрат н авиробництво продукції та її реалізацію.

3) Калькуляційний метод. За його допомогою визначається величина витрат на виробництво одиниці продукції, робіт, послуг. Планові калькуляції використовуються для планування собівартості всього обсягу продукції, розробки планових кошторисів витрат. Визначення загальної суми витрат підприємства.

4) Нормативний метод. За даним методом витрати на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) розраховується на основі норм і нормативів. Цей метод застосовується на тих виробництвах, де виробничі операції постійно повторюються, інакше норми визначити буде не можливо. Нормативи витрат встановлюються або за фактичними даними минулих років, або на основі технічного аналізу. Останній метод більш ефективний, так як знижує небезпеку перенесення в планові нормативи помилок та прорахунків минулих років.

3. Аналіз собівартості продукції: зміст, завдання та напрямки

Значення аналізу собівартості продукції залежить від того, що вона становить собою найважливіший якісний показник, що характеризує економічну ефективність виробництва, і лише з урахуванням його всебічного аналізу можна виявити резерви та визначити шляхи збільшення кінцевих результатів при мінімальних витратах трудових, матеріальних й фінансових. Аналіз собівартості дозволяє з'ясувати тенденції зміни цього показника, виконання плану з його рівню, визначити вплив чинників з його приріст і основі оцінку роботи підприємства з використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції - комплексне вивчення й дослідження узагальнюючих показників собівартості продукції та їх трансформації у більш конкретні з метою розв'язання аналітичних завдань: встановлення місця і ролі показника собівартості в оцінці досягнутої ефективності виробництва; розробки принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів зниження собівартості; визначення методів вимірювання факторів і резервів зниження собівартості; встановлення основних напрямів використання виявлених резервів, раціонального використання виробничих ресурсів в поточному і перспективному плануванні собівартості.

Аналіз собівартості, насамперед, покликаний забезпечувати необхідною інформацією управлінський персонал підприємства, що відповідає за планування, при проведенні контролю у господарських операціях й терміни прийняття різноманітних адміністративних рішень. Аналіз собівартості продукції дає дані необхідних управлінських цілей, визначення показників ефективності, прийняття стратегічних рішень щодо ціноутворення, складу продукції, технологічного процесу, розробки виробів.

Основними завданнями аналізу витрат і собівартості продукції є:

- обґрунтованість планових завдань із собівартості продукції;

- загальна оцінка виконання завдань зі зниження собівартості продукції;

- виявлення і дослідження причин відхилень від планового завдання;

- вивчення структури і динаміки витрат за елементами і калькуляційними статтями;

- оцінка впливу окремих факторів на рівень собівартості продукції;

- виявлення і мобілізація резервів зниження собівартості продукції.

Залежно від поставлених завдань випливають різні напрямки аналізу собівартості продукції і витрат на виробництво:

- узагальнюючий аналіз собівартості продукції;

- аналіз собівартості окремих видів продукції (калькуляцій);

- аналіз витрат на одну гривню продукції;

- аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

- аналіз комплексних витрат;

- аналіз накладних витрат.

Отже, аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективність використання матеріальних, трудових і надходження ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту.

Саме, керуючись аналізом, фахівці і менеджери приймають тактичні рішення і дії.

4. Шляхи зниження собівартості продукції

Кожне підприємство будь-якого суспільства прагне отримати якомога більший дохід від своєї діяльності. Будь-яке підприємство намагається як продати свій товар по вигідною високі ціни, а й зменшити витрати виробництво та реалізацію продукції, зниження собівартості продукції. Скорочення витрат спричиняє зростання прибутку, що припадає на одиницю продукції.

Виділяють такі шляхи оптимізації собівартості продукції [19, с. 32 - 34]:

1) Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково - технічних досягнень і передового досвіду. За кожного заходурозраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витратна виробництво. Економія від здійснення заходів визначаєтьсяпорівнянням величини витрат на одиницю продукції до і після впровадженнязаходів та множенням отриманої різниці на обсяг виробництва впланованому році:

Е = (СС - СН) * АН, де Е - економія прямих поточних витрат,

СС - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадженнязаходи,

СН - прямі поточні витрати після впровадження заходу,

АН - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадженнязаходи до кінця планованого року.

2) Вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, форми і методи праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва. При одночасному вдосконаленні техніки та організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо і включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи з цільового характеру заходів або по групах факторів.

3) Зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно - постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури та асортименту продукції, підвищенню її якості. Умовно - постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних витрат визначається заформулою:

ЕП = (Т * ПС)/100, де ЕП - економія умовно - постійних витрат,

ПС - сума умовно-постійних витрат у базисному році,

Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

Відносне зміна амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують за формулою:

ЕА = (АОК/ДО - А1К/Д1) * Д1, де ЕА - економія в зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань,

А0, А1 - сума амортизаційних відрахувань в базисному і звітному році,

К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році,

Д0, Д1 - обсяг товарної продукції базисного та звітного року. Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво.

4) Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відображають вплив природних (природних) умов на величину перемінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

5) Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка та освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. 
Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, з кращими економічними показниками.

Значні резерви закладені в зниженні витрат на підготовку і освоєння нових видів продукції і нових технологічних процесів, в зменшенні витрат пускового періоду по знову, що вводиться в дію цехах і об'єктам [20]. Розрахунок суми зміни витрат здійснюється за формулою:

ЕП = (С1/Д1 - С0/Д0) * Д1, де ЕП - зміна витрат на підготовку і освоєння виробництва,

С0, С1 - суми витрат базисного і звітного року,

Д0, Д1 - обсяг товарної продукції базисного та звітного року.

Вплив на собівартість товарної продукції змін у розміщенні виробництва аналізується тоді, коли один і той же вид продукції проводиться на декількох підприємствах, що мають не однакові витрати в результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунок оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат виробництва і, на основі зіставлення оптимального варіанту з фактичним, виявити резерви.



Висновки

Таким чином можна зробити висновок, що собівартість є особливою економічною категорією, яка включає всі грошові витрати конкретного підприємства, необхідні для здійснення його відтворення, й pізниця між доходом і нею визначає прибуток, величина якого збільшується при її зниженні. За величиною собівартості можна встановити якісні та кількісні зміни в технології виробництва продукції конкретного підприємства, тим самим характеризувати його діяльність як виробника товарів споживчого ринку.

Виділяють багато методів планування собівартості продукції. Серед них такі: метод планування витрат за техніко - економічними факторами, кошторисний метод, калькуляційний, нормативний. Нормативний метод є найбільш ефективний, так як знижує небезпеку перенесення в планові нормативи помилок та прорахунків минулих років.

Собівартість продукції є найважливішим показником, який характеризує економічну ефективність виробництва. І тільки провівши всебічний аналізу можна виявити резерви та визначити шляхи збільшення кінцевих результатів при мінімальних витратах. Існують різні напрямки аналізу собівартості продукції і витрат на виробництво: узагальнюючий аналіз собівартості продукції; аналіз собівартості окремих видів продукції (калькуляцій); аналіз витрат на одну гривню продукції; аналіз прямих матеріальних і трудових витрат; аналіз комплексних витрат; аналіз накладних витрат.

Так як будь - яке підприємство прагне скоротити свої витрати і збільшити прибуток на одиницю продукції існує потреба пошуку шляхів оптимізації собівартості продукції. Виділяють такі основні шляхи оптимізації собівартості продукції: підвищення технічного рівня виробництва, тобто, впровадження нових технологій, механізація і автоматизація виробничих процесів; вдосконалення організації виробництва і праці, а саме: зміни в організації виробництва, вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів та ін.; зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно - постійних витрат; поліпшення використання природних ресурсів; галузеві та інші фактори, тобто, введення і освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв.



Список використаних джерел

1. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В, Малюга Н.М., Чижевська Л. В /
Бухгалтерський управлінський облік - ЖИТОМИР ПП «РУТА» 2002. - 480 с.

2. Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посібник. - Житомир, 2000. - 448 с.

3. Актуальні питання сталого розвитку економіки: Збірник наукових праць з

актуальних проблем економічних наук: у 2-х томах / Наукова організація

«Перспектива». - Х: Видавничий дім «Гельветика», 2012. т. 2. - 280 с.

4. Качалай В.В. Сучасні методичні підходи до калькулювання собівартості продукції // Конкуренція. Вісник антимонопольного комітету України. - 2012. - №1.

5. Тютюник В. Собівартість продукції на різних стадіях виробництва // Справочник економиста. - 2012. - №6.

6. Тютюник В. Відображення підготовчих робіт у собівартості готової продукції // Справочник економиста. - 2013. №8.

7. Шафорост Я.Л. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції як важливий фактор зростання прибутку підприємства // Формування ринкових відносин в Украйні №2 (117) / 2011.

8. Власова Н.О. Фінанси підприємств: навч. посіб. / Н.О. Власова, О.А. Круглова, Л. І. Безгінова. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 271 с.

9. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: навч. посіб. / Б. Є. Грабовецький. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 256 с.

10. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник / Ю.С. Цал-Цалко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 566 с.

11. Андроcова О.Ф. Облік і аналіз собівартості продукції на промисловому підприємству / О.Ф. Андросова, Г.В. Бойченко // Економічний простір. - 2009. - №25. - С. 269-274.

12. Дикий С.С. Удосконалення обліку затрат і калькулювання собівартості продукції лісозаготівель з метою комплексного використання лісосічного фонду / С.С. Дикий // Науковий вісник. - 2008. - №18.1. - С. 85-90.

13. Міценко Н.Г. Собівартість продукції як економічна категорія та її місце серед витрат підприємства / Н.Г. Міценко, С.В. Мизгала // Науковий вісник НТЛУ України. - 2009. - №19.4. - С. 129-132.

14. Оксанич О.Е. Калькуляція собівартості продукції, робіт та послуг. -

навчальний посібник / О.Е. Оксанич, І. А. Волкова, О.О. Миронова -

К.: «Центр учбової літератури», 2013. - 326 с.

15. ЛахтіоноваЛ.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2007.

16. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник._ К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

17. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. Житомир: ЖІТІ, 2006.

18. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 2-ге вид., прероб. І доп. Рекомендовано МОН / Партин Г.О., Загородній А.Г. - К., 2008. - 379

19. Гришин А.С. Собівартість продукції та шляхи її зниження на підприємстві / А.С. Гришин. - М. - 2011. - 46 с.

20. Ковтун Е.О., Мязіна А.Ю. СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ http://intkonf.org/k-e-n-kovtun-e-o-myazina-a-yu-sobivartosti-produktsiyi-ta-shlyahi-yiyi-znizhennya/

Размещено на Allbest.ru