Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Житомирпиво" за період 2004–2006 роки

Податкова звітність - декларація про валютні цінності, що знаходяться за межами України, розрахунок бюджетного відшкодування, декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Статистична звітність - звіт про основні показники діяльності підприємства, звіт про експорт (імпорт) товарів, звіт про експорт (імпорт) послуг, звіт підприємства про інвестиції в Україну, звіт про придбання (продаж) товарів для забезпечення життєдіяльності транспортних засобів, потреб пасажирів та членів екіпажу.

Інші джерела - бізнес-план, фінансовий план, управлінська (внутрішня) звітність, матеріали маркетингових досліджень, матеріали ревізій або аудиторських перевірок, результати попередніх аналітичних досліджень.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку. Прогнозний аналіз зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі показників бізнес-плану підприємства (фінансового плану), внутрішньої управлінської звітності, матеріалів маркетингових досліджень.

Важливе значення при виході на зовнішній ринок підприємство повинно приділяти базисним умовам поставки товару, оскільки це впливає на суму понесених витрат і в кінцевому результаті на вартість поставленого товару. Базисними умовами називаються спеціальні умови контракту, які визначають обов`язки продавця і покупця по доставці товару. Вони встановлюють момент переходу зобов`язань по доставці з продавця на покупця, а також розподіляють між ними усі види витрат по доставці. Для спрощення процедури укладання контракту міжнародна торговельна палата розробила міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правила ІНКОТЕРМС). Сьогодні існує 13 видів базисних умов, які були визначені правилами ІНКОТЕРМС 2000 року. Існує 4 групи базисних умов поставок: C, D, E, F.

Група Е має одну базисну умову поставки, вона називається EXW. Ця умова передбачає, що продавець зобов`язаний надати товар покупцю на своєму складі або підприємстві упакованим згідно умов контракту. Всі витрати по доставці до місця призначення несе покупець.

Група F має три базисні умови: франко-перевізник FCA, франко-вздовж борту судна FAS, франко-борт судна FOB. За F-умовами продавець зобов`язаний доставити товар перевізнику, якого йому вкаже покупець. Покупець сам здійснює пошук перевізника і укладає з ним договір перевезення після повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження. FCA, як правило, використовується при сухопутних чи повітряних перевезеннях і передбачає поставку продавцем товару на залізничну станцію, в аеропорт чи автотранспортному перевізнику. FAS і FOB використовуються при морських чи річкових перевезеннях. При умові FAS продавець має розмістити товар на пристані біля судна у визначеному порту відвантаження. При умові FOB продавець додатково оплачує завантаження товару на борт судна.

Група С має чотири базисні умови поставки: вартість і фрахт CFR; вартість, страхування і фрахт CIF; доставка, оплачена до CPT; доставка і страхування, оплачені до CIP. У відповідності з С-умовами, продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного пункту і повідомляє покупця про факт відправлення і можливий час прибуття товару. CFR і CIF використовуються при морських і річкових перевезеннях, а CPT і CIP - при сухопутних і повітряних. При умові CFR і CPT продавець оплачує лише доставку, а при умові CIF і CIP - доставку і страхування.

Група D має п`ять базисних умов поставок: доставка до кордону DAF, доставлено на борту судна DES, доставлено на пристань DEQ, доставлено без сплати мита DDU, доставлено із сплатою мита DDP. При умові DAF продавець поставляє товар у визначений пункт на кордоні. Це може бути будь-який кордон, але до вступу на митну територію України. Умови DES і DEQ передбачають поставку продавцем товару у порт призначення. При умові DES товар передається покупцю не розвантаженим з борту судна, а при DEQ продавець оплачує його розвантаження. Умови DDU і DDP передбачають поставку товару за рахунок продавця на склад або підприємство покупця. Найбільш розповсюдженими в міжнародній торгівлі є умова FOB і умова CIF. Як правило ціна FOB є базисною експортною ціною, а ціна CIF - базисною імпортною ціною.

Інкотермс - офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс - 2000 в договорі купівлі - продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Інкотермс - 2000 враховують поширення зон, вільних від митних зборів, зростання використання електронного зв`язку в ділових угодах і зміни в практиці перевезень, що відбуваються останнім часом. Інкотермс - 2000 пропонують більш простий і чіткий виклад визначень 13 термінів, з яких усі зазнали оновлення. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов`язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

З урахуванням періодичного внесення змін до Інкотермс, необхідно забезпечити, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір інкорпорувати правила Інкотермс у свій договір купівлі-продажу, завжди робилося чітке посилання на чинну у даний час версію Інкотермс. Відсутність посилання на поточну редакцію може потім призвести до спорів щодо того, чи мають сторони інкорпорувати цю саму або ж більш ранню версію Інкотермс до складу їх договору.

Для більш повної характеристики зовнішньоторговельної роботи підприємства експорт (імпорт) товарів і послуг за звітний рік порівнюється з експортом за попередній рік. Метою такого дослідження є встановлення змін, які відбулися в товарній структурі експорту, у розвитку нових видів експорту, його географічній направленості. Дані про експорт за роки, які вивчаються, групуються за країнами, товарами та видами укладених контрактів. З цією метою складаються аналітичні таблиці, наводяться суми експорту (імпорту) по країнах, питома вага цих сум у % до загального підсумку та визначаються відхилення абсолютні і в пунктах структури.

Аналіз динаміки експортних (імпортних) операцій здійснюється в декілька етапів:

вивчається динаміка загального обсягу операцій;

вивчається динаміка операцій у географічному розрізі та в розрізі окремих постачальників;

вивчається динаміка операцій у розрізі основних видів експортної продукції.

Принципами, що зумовлюють застосування вітчизняними підприємствами імпортних основних і оборотних засобів є:

відсутність виробництва необхідних матеріалів (комплектуючих виробів) в Україні або недостатність обсягів їх виробництва;

невідповідність якісних параметрів вітчизняної сировини або матеріалів технічним вимогам;

нижчі ціни на імпортну сировину та матеріали в порівнянні з вітчизняними цінами на аналогічні виробничі запаси;

необхідність застосування імпортних матеріалів і комплектуючих виробів, що передбачена контрактом.

Перші три з перерахованих причин мають об`єктивну природу, а останній притаманний суб`єктивний характер, який може призвести до втрати підприємством значної частки самостійності у прийнятті управлінських рішень. Разом з цим застосування імпортних матеріалів за умовами контракту не можна розглядати лише як негативне явище. Існує ряд операцій, що передбачають застосування лише імпортної сировини, крім того, за браком альтернативних постачальників сировини та матеріалів, ризик припинення виробництва є дуже високим.

Наявність альтернативних постачальників потребує проведення порівняльних розрахунків вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, мита, податків з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Доцільним є також проведення аналізу якості імпортної сировини, матеріалів і комплектуючих виробів. Джерелами для здійснення такого аналізу є вантажно-митні декларації - у разі виявлення кількісної недостачі сировини, матеріалів, товарів; акти, складені в присутності представника торгово-промислової палати, - якщо поставлено неякісні або зіпсовані ТМЦ.

Основним показником при здійсненні аналізу якості імпортної сировини є сума рекламацій, виставлених українським підприємством і задоволених іноземним постачальником. Якщо за результатами аналізу виявлено постачальників, яким виставлено значну кількість або на значну суму рекламацій, то доцільно розпочинати переговори щодо поставок з альтернативними постачальниками.

Контракт купівлі-продажу є основним комерційним документом, що визначає права та обов`язки учасників зовнішньоторговельної операції. Укладаючи контракти купівлі-продажу товарів, підприємство бере на себе зобов`язання стосовно своєчасності постачання товарів, відповідності товарів умовам якості та кількості, вказаних в укладеному контракті. Аналіз рівня виконання зобов`язань за експортними та імпортними контрактами доцільно проводити в трьох розрізах: за строками поставок товарів; за якістю товарів; за кількістю і номенклатурою товарів.

Недотримання термінів експортних поставок спричиняє, як правило, певні обмеження і штрафні санкції. Тому причини, що призвели до порушення термінів поставок, необхідно докладно вивчати і аналізувати. Аналіз дотримання термінів експортних угод проводять як у кількісній, так і у якісній оцінці. За кількісний показник беруть питому вагу прострочених або невиконаних експортних угод у їх загальному обсязі, за якісний - суму сплачених санкцій за порушення термінів виконання угод і питому вагу сплачених штрафних санкцій у загальній вартості контракту.

Якщо протягом звітного року мали місце значні порушення термінів експортних поставок, то додатково необхідно проаналізувати суми пред`явлених і сплачених штрафних санкцій, а також їх вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Результати налізу, своєчасно доведені до виконавців, повинні запобігати таким випадкам у майбутньому завдяки вжиттю застережних заходів (відмова від співпраці з найбільш прискіпливими замовниками). Оцінка рівня виконання зобов`язань є важливою умовою нормальної діяльності підприємства.

Якщо підприємство постачає товари заниженої якості, то іноземний покупець висуває претензії до якості. Вони, як правило, задовольняються, що приносить збитки та підриває конкурентні позиції підприємства як експортера. У якості узагальнюючого критерію оцінки роботи підприємства по якості товарів можна використовувати показник відсоткового відношення суми задоволених рекламацій до вартості поставлених товарів. Крім цього вивчаються і самі рекламації.

Якість товарів, які експортує підприємство визначає конкурентоспроможність товарів, і підприємства в цілому на зовнішніх ринках. Під конкурентоспроможністю товарів і послуг розуміється їх здатність витримати порівняння з аналогічними товарами та послугами інших виробників і реалізовуватися відповідно за цінами не нижчими за середні ринкові.

Рівень конкурентоспроможності товарів і послуг визначається сукупністю різних техніко-економічних факторів: якість і собівартість, форми та методи торгівлі, ціни, умови та строки поставки і транспортування, відповідність вимогам моди та умовам місцевого ринку, види та форми розрахунків і платежів х покупцями, престиж виробника і продавця, престиж товару (товарний знак), ефективність реклами.

Найскладнішим вважається встановлення конкурентоспроможності машин і обладнання. Основний фактор їх конкурентоспроможності - якість, яка визначається багатьма складовими, набір яких складніший і різноманітніший, ніж у товарів інших категорій. У поняття якість машин та обладнання входять продуктивність та універсальність, стандартизація і уніфікація моделей. При цьому продуктивність моделей - не завжди головний фактор; іноді перевага надається низько продуктивному обладнанню, але більш дешевшому та універсальному, простому, безпечному та зручному у використанні. Важливою характеристикою якості машин і обладнання є їх технічна новизна та патентна чистота. Велике значення також мають надійність і тривалість роботи, строк експлуатації до першого капітального ремонту, рівень технічного обслуговування та забезпечення запасними частинами. Рівень конкурентоспроможності машин та обладнання залежить від їх відповідності специфічним вимогам місцевого ринку (пристосованість для роботи в умовах тропічного або полярного клімату, для роботи на місцевій сировині, врахування традицій, звичаїв і смаків місцевого населення). До важливих компонентів конкурентоспроможності машин та обладнання відносять якість оздоблення, пофарбування та інші естетичні властивості відповідно до вимог ергономіки.

Аналіз конкурентоспроможності товарів, що експортуються зовнішньоторговою фірмою, повинен супроводжуватися з її боку розробкою відповідних рекомендацій постачальникам - вітчизняним виробникам товарів, спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності.

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій необхідно на підприємствах передусім організувати їх облік, що забезпечить отримання необхідної достовірної інформації про продаж (купівлю) в абсолютному та натуральному вираженні, а також про витрати та доходи, пов`язані з реалізацією (закупкою) товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

3.2. Розширення напрямів зовнішньоекономічної діяльності підприємства як шлях збільшення прибутковості підприємства

В січні-червні 2007 р. в Україні було вироблено 150,4 млн дал пиво, що на 19,6% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. За оцінкою компанії "Укрпиво", експорт пива в 22 країни світу за чотири місяці поточного року склав 9,546 млн дал, що показує зростання даного показника на 18,4%. В той же час, імпорт пива з 9 країн в січні-квітні 2007 р. зменшився на 14,4%, - до 258,6 тис. дал. Зниження пов'язане з насиченням ринку власною продукцією.

Об'єм виробництво пива в 2007 р. компанія прогнозує на рівні 300-303 млн дал. Об'єм ринку споживання складе 270-272 млн дал. Зокрема, показник споживання пива на душу населення складатиме 58 л в рік.

Як повідомлялося, найбільшим в Україні експортером пива є ЗАТ "Оболонь". За підсумками 6 місяців 2007 р. завод збільшив зовнішні постачання пива на 9,7%, що склало 75,9% в загальному експорті українського пива. Виросла вага компанії і на внутрішньому ринку. Частка компанії "Оболонь" склала 31%. За 6 місяців 2007 р. завод випустив 54,1 млн дав пиво, що на 25,7% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2006 р.

Рис. 3.1. Обсяг ринку пива в Україні за 2000-2007 рр. та прогноз на 2010 р.

У 2008 році виробники прогнозують збільшення експортних поставок ще на 10%. Зокрема, все ті самі 10%, заплановані Оболонню. Про важливість експортного напряму кажуть і в Сарматі. "На сьогодні основні території в експортному каналі збуту -- Росія, Молдова та Грузія. За даними дослідної агенції АС Nielson, у 2006 році в деяких областях Росії ринкова частка "Сармату" сягала 1,5-2%".

Частка імпортного пива останніми роками залишається стабільною і становить близько 1,5%. За даними Держкомстату, торішній пивний імпорт становив $20,3 млн. Левова частка цієї суми припала на пиво "Балтика", вироблене ВВН. Нинішнього року спостерігається зменшення обсягів імпорту, пояснюючи це тим, що з 2006 року "Балтика" виробляється в Україні. До речі, якщо в 2006 році продаж "Балтики" в Україні становив 2,87 млн дал, то цього року у ВВН планують продати вже близько 4 млн дал. Відсутність позитивної динаміки імпорту експерти пояснюють зростаючою з кожним роком лояльністю споживачів до українського пива.

За рахунок імпортованого хмелю підприємство в змозі виробляти пиво високої якості і постійно працювати над її покращенням для підвищення конкурентноздатності пива на внутрішньому, а згодом і на зовнішньому ринках. Лише при умові відповідності пива міжнародним стандартам воно в змозі завоювати прихильність споживачів за межами України. Досягнення цієї мети - виходу на зовнішній ринок зі своїм товаром повинно відбуватися поетапно.

Перш за все необхідно вибрати найбільш ефективний метод виходу на зовнішній ринок, оцінити всі наявні методи і виділити найбільш привабливий з них. Важливим моментом є обрання країни і проникнення на її ринок. Після того як фірма прийняла рішення вступити на міжнародний ринок зі своєю продукцією, їй необхідно вибрати для цього відповідний спосіб, під яким розуміють формально встановлений порядок організації і ведення міжнародної маркетингової діяльності. Вибір стратегії вступу на зовнішній ринок, як правило досить значно впливає на ступінь ефективності подальшого функціонування підприємства за кордоном. Серед основних способів вступу необхідно виділити прямий та непрямий експорт, ліцензування , створення спільних підприємств і пряме інвестування в нові виробничі потужності або в придбання існуючих потужностей.

Однією з основних причин вступу ВАТ "Житомирпиво" на міжнародний ринок є прагнення збільшити об`єми збуту і прибутку при необмежених можливостях розширення діяльності на зовнішніх ринках.

При виході на зовнішній ринок із своєю продукцію ВАТ "Житомирпиво" підстерігає багато небезпек. При прийнятті рішення при виході на зовнішній ринок необхідно перш за все проконсультуватися з кваліфікованими спеціалістами з інших фірм, розглядати підприємство як довгостроковий проект і бути готовому до того, щоб впершу чергу побудувати надійну базу, необхідно основуватись на аналізі привабливості ринку і можливостей компанії, першочергово сконцентрувати зусилля на одній - двох географічних зонах, і тільки закріпившись на них, розширюватися далі.

Необхідно постійно приділяти увагу експортним ринкам шляхом довгострокового підходу до ведення експортного бізнесу, широко використовувати пропозицію про спеціальні знижки, програми стимулювання збуту, спеціальні умови кредитування і рекламні кампанії, необхідно постійно модифікувати товар з метою забезпечення його повної відповідності вимогам покупців і вимогам експортних ринків.

Отже, на даному етапі важливим завданням є зростання конкурентноздатності пива ВАТ "Житомирпиво". Перш за все необхідно шляхом покращити якість пива, а саме - смакових властивостей, подовження терміну зберігання. Важливе значення має розширення асортименту пива, що дозволить завоювати більшу кількість споживачів і в кінцевому результаті - захопити значний сегмент ринку. Вище вказані заходи допоможуть покращити конкурентноздатність пива ВАТ "Житомирпиво".

Запорукою успіху зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво" є активізація заходів служби маркетингу, а саме - дослідження наявних ринків збуту, що включає методику ознайомлення з товарами та товарним асортиментом, дослідження кількості споживачів і покупців. В залежності від вимог нового ринку необхідно зробити висновок про стандартизацію або адаптацію власного товару. Для покращання зовнішньоекономічної діяльності важливе значення має широке використання пропозицій про спеціальні знижки, системи стимулювання збуту, рекламні кампанії, які є запорукою просування товару на ринку і зростання попиту на нього.

На сьогодні для ВАТ "Житомирпиво" перспективним є вихід на зовнішні ринки пива Молдови та Білорусії. Планувати вихід на ці ринки слід з новою маркою світлого пива "Pils". Проведемо розрахунок ефективності реалізації 300 тис. пляшок світлого пива в Молдову. Приведемо результати розрахунків у вигляді таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Розрахунок на перспективну експорту пива марки "Pils"

Показники	2008 р.	2009 р.
1. Контрактна ціна, євро	0,37	0,35
2. Кількість експортованої продукції, тис. пляшок	300	450
3. Курс євро	6,8	6,8
4. Контрактна вартість, тис. грн.	754,8	1071
5. Повні витрати на експорт товару, тис. грн.	606,1	858,9
6. Прибуток до оподаткування, тис. грн.	148,7	212,1
7.Податок на прибуток, тис. грн.	29,74	42,42
8. Чистий прибуток, тис.грн.	118,96	169,68

Аналізуючи таблицю 3.1 можна з впевненістю сказати, що навіть не зважаючи на низьку експортну ціну пива ВАТ "Житомирпиво" отримає 118,96 і 169,68 тис. грн. прибутку від експорту пива в 2008 і 2009 рр. відповідно.

Отже, для того, щоб успішно вийти на міжнародний ринок пива ВАТ "Житомирпиво" повинно дотримуватись наступних заходів:

забезпечення відповідності якості пива стандартам і потребам ринку;

необхідно постійно проводити контроль над якістю пива;

вивчення окремих сегментів ринку;

ознайомлення і дослідження товарів конкурентів, вивчення їх цін;

перед початком експортної діяльності необхідно розробити точний план проведення міжнародних маркетингових досліджень;

необхідно розглядати підприємство як довгостроковий проект і виконати необхідні для експорту фінансові вимоги, таким чином побудувавши надійну базу;

потрібно добре оцінити особисті і професійні якості кожного співпрацівника, що працює з клієнтами;

необхідно основуватись на аналізі привабливості ринку і можливостей ВАТ, першочергово сконцентрувати зусилля на одній - двох географічних зонах, і тільки закріпившись на них розширюватися далі;

постійно налагоджувати партнерські відносини зі всіма партнерами, широко використовувати пропозицію про спеціальні знижки, програми стимулювання збуту.

Отже, лише при застосуванні всіх вище вказаних заходів ВАТ "Житомирпиво" матиме змогу вийти на зовнішній ринок із своїм товаром, а саме - пивом і збільшити обсяг реалізації виробленої продукції і в кінцевому результаті - збільшити прибуток - досягнути своєї поставленої мети.

3.3 Шляхи покращання фінансових результатів діяльності ВАТ "Житомирпиво"

Максимізація прибутку та мінімізація збитку - одна з цілей діяльності будь-якого підприємства. Тому особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку.

Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності. Основними джерелами резервів збільшення прибутку є: збільшення обсягу реалізації продукції; зниження собівартості продукції; підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту.

Резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції - це можливості їх зростання за рахунок покращення використання ресурсів підприємства. Внутрішньовиробничі резерви збільшення обсягу виробництва ВАТ "Житомирпиво":

Ш приріст випуску продукції в результаті створення додаткових робочих місць;

Ш ліквідація втрат робочого часу працівників і обладнання;

Ш підвищення продуктивності праці працівників і обладнання;

Ш покращення структури кадрів, зростання кваліфікації;

Ш покращання структури основних засобів;

Ш зниження норм витрачання матеріалу;

Ш впровадження прогресивних видів сировини та матеріалів.

Важливе значення для зростання обсягів реалізації продукції має оновлення асортименту - це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції.

Основні джерела резервів зниження собівартості продукції і як наслідок зростання прибутковості підприємства і зміцнення його фінансового стану є:

зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок зниження матеріаломісткості продукції: впровадження нових, більш економних видів конструкцій; застосування ресурсозберігаючої техніки та технології, маловідходних технологій, використання прогресивних видів матеріалів, усунення втрат при переробці, зберіганні і транспортуванні матеріалів, посиленню контролю за зберіганням матеріалів, ліквідації браку і втрат матеріалів; вторинного використання матеріальних ресурсів (утилізація відходів, їх регенерація, відновлення збір, заготівля і використання відходів). Зниження матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів;

підвищення продуктивності праці, зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів;

більш ефективного використання виробничого устаткування, зниження витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації та ліквідації непотрібних основних засобів і таких, що не використовуються.

Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту продукції дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибутку. Заходи щодо уникнення негативних тенденцій господарської діяльності ВАТ "Житомирпиво" мають включати в себе:

розробку ефективних заходів маркетингової політики (пошук нових ринків, вивчення ринків конкурентів, вихід на новий ринок);

удосконалення асортиментної політики;

перегляд політики ціноутворення;

продаж або списання непотрібних основних виробничих запасів;

зниження дебіторської заборгованості;

зниження запасів сировини, матеріалів, палива;

контроль поточних активів і зобов`язань;

удосконалення кредитної політики у розрізі контролю за дебіторською заборгованістю.

Покращання фінансового стану ВАТ "Житомирпиво" можна досягти шляхом раціонального використання наявних ресурсів і вдосконалення системи управління. Перші результати покращання фінансового стану підприємства пов`язані з досягненням рівня беззбитковості, коли обсяг продаж дозволяє покрити витрати на виробництво та реалізацію продукції без отримання прибутку.

Відновлення платоспроможності ВАТ може бути досягнуто за рахунок збільшення забезпеченості власними засобами, що можна досягти шляхом: збільшення власного капіталу (досягається отримання прибутку (зменшенням збитків, збільшенням статутного капіталу); зменшення величини необоротних активів, особливо шляхом переведення частини необоротних активів в оборотні, оскільки в цьому випадку буде збільшуватися також і коефіцієнт покриття.

Фінансова стійкість ВАТ "Житомирпиво" може бути відновлена шляхом поповнення джерел формування запасів (збільшення кредитів, позик), оптимізації їх структури, обґрунтованого зниження рівня запасів.

Причинами занадто тривалого терміну обороту активів ВАТ є: недостача грошових коштів для здійснення господарської діяльності, тривалий термін реалізації готової продукції, повільний оборот дебіторської заборгованості. Скорочення тривалості обороту можна досягти за рахунок вдосконалення технології виробництва, що призведе до зменшення терміну протікання технологічного процесу.

Для підвищення швидкості кругообігу підприємства необхідно також вжити заходів щодо скорочення часу реалізації продукції, результатом чого буде збільшення суми прибутку без додаткового залучення фінансових ресурсів, що в свою чергу призведе до покращення показника фінансової стійкості і фінансової незалежності підприємства від зовнішніх інвесторів. Лише при застосуванні всіх вище вказаних заходів ВАТ "Житомирпиво" зможе покращити фінансову стійкість підприємства, що в цілому вплине на його платоспроможність і ділову активність і призведе до покращання фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 4. Охорона праці на ВАТ "Житомирпиво"

4.1 Нормативне забезпечення охорони праці підприємств

У країнах світу, залежно від економічного розвитку та політичного стану, існують закони та нормативні документи, які повністю або частково захищають людину від небезпечних та шкідливих умов праці, забезпечують охорону її здоров`я. Соціальна та законодавчо захищена людина зацікавлена в своїй праці, цінує свою роботу, яка дає їй змогу пристойно існувати, утримувати сім`ю, годувати й виховувати своїх дітей. Умови праці та економічні фактори впливають на продуктивність та якість праці. Отже, охорона праці є категорія економічна. У конституційній державі всі закони та підзаконні акти повинні будуватися і відповідати основному закону держави - Конституції. Конституція України прийнята ВРУ в 1996 р. В ній декларуються права та свободи громадян України.

Законодавча база охорони праці України намічає ряд законів, основними з яких є Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать закони України : "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров`я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії й радіаційну безпеку", "Про дорожній рух", "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти - це стандартні інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов`язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Закон "Про охорону праці", прийнятий ВРУ 14 жовтня 1992 року, був переглянутий та затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 року. Складається з преамбули та 9 розділів. У розділі I "Загальні положення" наводяться визначення понять: "охорона праці", "роботодавець", "працівник" та окреслюється дія цього закону, який поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб. У статті 3 йдеться про те, що при укладанні міжнародних договорів, на обов`язковість яких надала згоду ВРУ, в яких встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору. Основними принципами державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя та здоров`я людини перед будь - якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних та здорових умов праці, шляхом соціального контролю та ін.

У розділі II "Гарантії прав громадян на охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівника про умови праці, виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці чи в разі смерті; забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань; відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові на виробництві; письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг, забезпечувати спецодягом, засобами індивідуального захисту; зафіксовано право працівника відмовитись від виконання робіт, якщо це загрожує його здоров`ю та життю та ін. У законні є статті про охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

У розділі III "Організація охорони праці" йдеться про те, що роботодавець обов`язково створює органи управління охороною праці на підприємстві. В розділі наведені обов`язки працівників, адже саме вони несуть безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У статті 15 йдеться про створення на підприємстві служб охорони праці при кількості працюючих 50 і більше осіб, при меншій чисельності - очолює службу охорони праці сумісник або сторонній спеціаліст на договірних засадах. Служба охорони праці підпорядковується роботодавцю. Ліквідація служби охорони праці можлива лише у разі ліквідації підприємства. Для допомоги служби охорони праці на підприємстві, згідно з Типовим положенням, може бути створена комісія з питань охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці та правил надання першої медичної допомоги.

У статті 19 говориться, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Для підприємств, незалежно від форми власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять 0,5 % від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів, на охорону праці передбачаються витрати не менше 0,2 % від фонду оплати праці.

У розділі IV "Стимулювання охорони праці" йдеться про економічне стимулювання працівників за активну участь та ініціативу у запровадженні заходів щодо підвищення рівня безпеки праці, яке здійснюється згідно з колективним договором, угодою та законодавством.

Розділ V - "Нормативно - правові акти з охорони праці". До них належать правила, норми, регламенти, положення, стандарти та інші документи, обов`язкові для виконання. Вони переглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на десять років.

Розділ VI - "Державне управління охороною праці" - визначає органи державного управління охороною праці та їх компетенцію - Кабінет Міністрів; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади; влада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення, яку очолює віце - прем`єр - міністр України.

Розділ VII - "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці". Державний нагляд здійснюють: спеціально уповноважений державний орган із питань радіаційної безпеки - Державний комітет України із ядерної та радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки - Управління пожежної охорони МНС України, Санітарно - епідеміологічна служба МОЗ України.

Розділ VIII - "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці". За порушення законодавства про охорону праці передбачено штраф, максимальний розмір якого становить 5 % місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю. Кошти від штрафів нараховуються до Державного бюджету.

Розділ IX - "Прикінцеві положення". Закон набирає чинності з дня його опублікування, а частина четверта статті 19 - з першого січня 2003 р.

Одним із головних документів, який передбачає чітке використання службових обов`язків працівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП), він трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні й регулює трудові відносини всіх працівників. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих. У главі I "Загальні положення" викладені основні трудові права та обов`язки працівників, особливості міжнародних угод та договорів з питань трудового законодавства, також додаткові пільги, які можуть бути їм надані.

Глава II містить закон про колективний договір. В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці - ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов`язкові для виконання та дотримання усіма підприємствами та установами.

Одним із документів, який регулює відносини у сфері охорони праці є колективний договір, який укладається у відповідності із законами України "Про охорону праці", "Про колективні договори та угоди". Колективний договір - найважливіший документ у системі нормативного регулювання взаємовідносин між власниками і працівниками з першочергових соціальних питань.

Колективний договір укладається на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Умови колективного договору є обов`язковими до виконання для працівників, які уклали договір.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують, порівняно з законодавством, становище працівників, не є дійсними і забороняється включати їх до договорів і угод. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компентенцій.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин:

зміни в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форми, системи розмірів оплати зарплати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участь трудового колективу в формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства;

режим роботи тривалого робочого дня і відпочинку;

умов охорони праці;

забезпечення життєво - побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційного співвідношення в оплаті праці.

Положення колективного поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того чи є вони членами профспілки і є обов`язковими як для власника підприємства так і для працівників підприємства. Укладанню колективного договору повинні передувати колективні переговори, які розпочинаються за три місяці до закінчення строку дій попереднього договору. Цьому підготовчому періоду відповідає вивчення пропозицій працівників, аналіз результатів атестацій робочих місць, стану виробничого травматизму, професійної та виробничої обумовленої захворюваності, розробку найбільш активних заходів щодо поліпшення безпеки і умов праці у виробничих підрозділах підприємства, проведення відповідних спеціальних економічних розрахунків, визначення обсягів робіт, порядку їх фінансування. Визначаючи загальні принципи формування двох сторонніх зобов`язань з охорони праці, вони не повинні суперечити законам та іншим нормативним актам України.

Працівниками передбачається: надання додаткових відрахувань за несприятливі умови праці, додаткового спецодягу, обладнання додаткових санітарно - побутових приміщень, встановлення додатково оплачених перерв санітарного призначення або скорочення тривалості робочого часу.

4.2 Аналіз стану охорони праці ВАТ "Житомирпиво"

Управління завжди здійснюється для досягнення відповідної мети. Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров`я та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємопов`язаних видів, що здійснюються суб`єктами управління цілеспрямовано на об`єкт управління.

Управління охорони праці на підприємстві - це сукупність дій службових осіб, здійснюваних на підставі постійного аналізу інформації про стан охорони праці на всіх робочих місцях для його поліпшення або підтримки на певному рівні відповідно до заданих вимог. Управління охороною праці здійснюється реалізацією наступних функцій:

прогнозування та планування заходів щодо забезпечення безпеки праці;

створення організаційної структури;

кількісна оцінка рівня безпеки праці;

збір та оформлення вихідної інформації про стан умов та безпеки праці;

розробка та формування переліку управлінських впливів;

стимулювання роботи щодо безпеки праці.

Відповідальність за здійснення управління охороною праці в галузі та підрозділах покладається на їх керівників в межах їх посадової компетенції. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства й прирівнюється до основних виробничо - технічних служб. Зобразимо схематично структуру системи управління охороною праці ВАТ "Житомирпиво" (Додаток А).

На ВАТ "Житомирпиво" виділена посада інженера по охороні праці, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства. В його обов`язки входить забезпечення виконання правових організаційно - технічних, санітарно - гігієнічних, соціально - економічних, лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Інженер по охороні праці:

опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

здійснює оперативно - методичне керівництво роботою з охорони праці;

складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці;

проводить для працівників увідний інструктаж з питань охорони праці;

бере участь у розслідування нещасних випадків та аварій, що виникли на підприємстві;

розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці;

готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці;

контролює всі процеси, пов`язані з охороною праці.

На ВАТ "Житомирпиво" усі працівники при прийнятті на роботу і процесі роботи проходять інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Одним з документів, який регулює відносини у сфері охорони праці є колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом ВАТ, схваленим загальними зборами трудового колективу. У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівника соціальних гарантій у галузі охорони праці, комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці.

В організації охорони праці на ВАТ "Житомирпиво" беруть участь керівник підприємства, його заступник, головні спеціалісти, керівники виробничих підрозділів. Основним завданням організації охорони праці є створення здорових, безпечних умов праці. Така організація базується на принципах теорії управління, основними з яких є: системність, оптимальність , динамічність, наступність та стандартизація.

Директор ВАТ "Житомирпиво" забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби, призначає посадових осіб; розробляє за участю сторін колективного договору та реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів, підвищує рівень охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки, техніки, засобів механізації, вимоги економіки, позитивний досвід з охорони праці; забезпечує належне утримання будівель, споруд, виробничого обладнання; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного обладнання, атестацію робочих місць; розробляє та затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють в межах ВАТ; здійснює контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження зі станками; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим у разі виникнення аварій.

Фінансування та економічне стимулювання охорони праці розглядається як одна з найважливіших частин управління охороною праці. Фінансування заходів з охорони праці проводиться у відповідності з такими нормативними документами: Закон України "Про охорону праці" (2002 р.), Положення про державні, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств, Інструкція про порядок перерахунку, обліку та витрачання коштів державного, галузевого, регіонального фондів охорони праці та фондів охорони праці підприємств.

Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню. У ВАТ "Житомирпиво" працівникам видається спеціальний одяг (халати), взуття, мило. До працівників підприємства застосовуються будь - які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Обсяг матеріального заохочення диференціюється залежно від ролі службової особи та міри її впливу на безпеку праці.

Механічні та фізичні фактори переважно викликають травми, теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання. Отже, аналіз виробничого травматизму є важливим показником стану охорони праці на підприємстві. Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженим Постановою КМУ травми поділяють на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

під час виконання трудових обов`язків ( у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;

на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту перед початком або після закінчення роботи;

під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором, а також на власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;

під час аварій, їх ліквідації на виробничих об`єктах;

на транспортному засобі, стоянці, порту, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку;

у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі, або який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов`язана з переміщенням між об`єктами обслуговування;

під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завдання власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення або відрядження.

Метою аналізу виробничого травматизму є розробка заходів щодо попередження нещасних випадків. Для цього необхідно систематично аналізувати і виявляти причини, що їх зумовлюють. Проведемо аналіз витрат планових (фактичних) на охорону праці на ВАТ "Житомирпиво" (табл. 4.1).

Аналізуючи дані таблиці 18 можна зробити висновок, що на ВАТ щорічно виділяють 0,5 % від суми реалізованої продукції (1573,9 тис.грн, 1348,2 тис. грн. і 1866,5 тис. грн. в 2004 - 2006 рр. відповідно) на покращання умов охорони праці. Так в 2004 р. сума витрат на охорону праці становила 7869,5 грн., а в 2006 р. - 9332 грн.

Таблиця 4.1 Аналіз витрат на охорону праці на ВАТ "Житомирпиво"

Вид витрат	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Зміни (+)
	план	факт	план	факт	план	факт	план	факт
- лікувально - профілактичне харчування спецодяг медогляди витрати на оздоровлення працівників Всього, грн на 1 працівника, грн	2323,3 1016 1350 3180,2 7869,5 100,9	2300 1600 1500 3344 8744 112,1	1923 1000 1250 2568 6741 80,25	2000 1110 1300 2555 6965 82,9	2570 1350 1560 3852 9332 90,6	2600 1400 1670 3730 9400 91,3	246,7 334 210 671,8 1463 -10,3	300 300 170 386 656 -20,8

Зростання значення цього показника за три роки зросло на 1463 грн, що є позитивним зрушенням діяльності підприємства, що говорить про покращення умов і безпеки праці працівників, оскільки зросли витрати на лікувально - профілактичне харчування, спецодяг ( на 334 грн), медогляди (210 грн), витрати на оздоровлення працівників.

Зростання витрат на вище вказані заходи говорить про піклування підприємства про своїх працівників, що в кінцевому результаті призводить до зменшення рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності.

Проведемо аналіз побутового травматизму та загальної захворюваності за період 2004 - 2006 рр. на ВАТ "Житомирпиво" (табл. 4.2), що дасть можливість оцінити кількість виробничого травматизму, травм в побуті і рівень загальної захворюваності на підприємстві.

Таблиця 4.2 Аналіз побутового травматизму та загальної захворюваності на ВАТ "Житомирпиво"

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Зміна (+)
Середньооблікова чисельність працівників, чол. Виробничі травми, кількість Травми в побуті: кількість випадків на 1 працівника Всього захворювань: кількість захворювань на 1 працівника Кількість днів непрацездатності: всього на 1 працівника	78 0 25 0,31 284 3,64 1988 25	84 0 20 0,23 276 3,28 1932 23	103 0 18 0,17 271 2,63 1897 18,4	-21 - -7 -0,14 -13 -1,01 -91 -6,6

Отже, з даних таблиці 19 видно, що за період 2004 - 2006 рр. на ВАТ "Житомирпиво" не було жодної виробничої травми, що говорить про створення безпечних умов праці на підприємстві. Кількість днів непрацездатності за цей період зменшилася на 91 день, зменшився також показник рівня захворюваності, що є результатом турботи інженера з охорони праці про підвищення рівня витрат на оздоровлення працівників, медогляди, лікувально - профілактичне харчування.

4.3 Висновки і пропозиції

Вивчивши і проаналізувавши стан охорони праці на ВАТ "Житомирпиво" можна зробити висновок про те, що на підприємстві щорічно здійснюють і впроваджують заходи щодо покращення загального рівня охорони праці. Доказом цього є постійне проведення інструктажів раз в три місяці, а в разі нещасного випадку проводиться позаплановий інструктаж, в якому акцентується увага на причинах нещасного випадку, можливих шляхах його попередження, а також на загальних правилах техніки безпеки на виробництві. На ВАТ досить значна увага приділяється проведенню інструктажів та заходів щодо попередження нещасних випадків, результатом чого є відсутність нещасних випадків протягом 2004 - 2006 рр. Щорічно працівники проходять медогляд в результаті якого медкомісія дає оцінку здоров`я працівників та вносить пропозиції щодо підвищення існуючого рівня охорони праці. Крім того видається також спецодяг і спецхарчування. Витрати на охорону праці становлять 0,5 % від суми реалізованої продукції, їх значення щороку зростають, що має позитивне значення для підтримання рівня охорони праці і його покращення.

Основні заходи, які приведуть до поліпшення стану охорони праці на ВАТ "Житомирпиво":

обов`язково підтримувати запланований та зарегламентований в колективному договорі фонд охорони праці в розмірі 0,5 % від суми реалізованої продукції;

удосконалити засоби захисту працівників при різних шкідливих виробничих умовах;

більш ретельно провести роботу з поточного ремонту;

спрямувати частину коштів на санаторно - курортне лікування;

постійно підвищувати культуру охорони праці.

Вище наведені пропозиції призведуть до покращення рівня охорони праці на ВАТ "Житомирпиво".

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи зроблені розрахунки і проведений аналіз фінансового стану і фінансових результатів здійснення зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "Житомирпиво" можна зробити висновок, що фінансовий стан підприємства незадовільний і бажає негайного покращення. Про нездоровий фінансовий стан ВАТ говорить коефіцієнт покриття, який дорівнював в 2006 р. 0,6, що підтверджує неплатоспроможність підприємства погасити поточні зобов`язання перед інвесторами. Підприємство лише на 20 % в 2006 р. здійснювало фінансову діяльність за рахунок власних коштів, що говорить про слабку фінансову стійкість підприємства. Зниження ділової активності ВАТ підтверджує зменшення коефіцієнту обертання оборотних засобів за період 2004 - 2006 рр. на 0,6, що є доказом зменшення ефективності використання оборотних активів.