Зовнішньоекономічні зв’язки України

Безумовно, підхід до організації «прориву України в Європу» має бути обов'язково комплексним. Окремі, навіть самі собою дуже важливі, заходи (як, наприклад, укладення міждержавних договорів з ряду питань) навряд чи здатні принести істотні досягнення. Без системних конкретних перетворень вони здатні лише імітувати певну активність України в згаданому напрямі. Майбутнє покаже, чи здатна Україна піти далі міжнародне-правових декларацій у відносинах з ЄС і створити справді ефективний і взаємовигідний механізм економічної співпраці.

2.3 Зовнішньо-економічні зв'язки з країнами Сходу

Азійський регіон с одним із найдинамічніших за розвитком регіонів планети. Тут сконцентровано до 65 % населення Землі, більше половини відомих покладів мінеральної сировини на суходолі. На цей регіон припадає до 42 % ВВП, що виробляється у світі, та понад половина світового промислового потенціалу. Переважна більшість країн-світових кредиторів, які мають стале позитивне експортно-імпортне сальдо та здійснюють активний експорт капіталу, є азійськими. Водночас Азія - це регіон кричущої бідності, де сотні мільйонів людей мають щомісячний доход менший, ніж еквівалент 20 дол. США, це регіон величезних суперечностей в економіці та політиці, жорстоких конфліктів, релігійного та етнічного екстремізму, неподоланих наслідків колоніальної доби. Саме Азію найтяжче вразила світова фінансова криза 1997--І998 рр., яка. проте, не зупинила загальної тенденції до інтенсивного економічного розвитку регіону.

З огляду на обмежені можливості України щодо збільшення обсягів експорту до розвинутих країн Західної Європи та Латинської Америки розвиток торгівлі з країнами Азії набуває особливого значення. Серед цих країн є давні партнери України з часів існування СРСР, проте з іншими, перспективними з точки зору наших відносних переваг у експорті, країнами зовнішньоторговельні відносини на той час були обмеженими з політичних, ідеологічних та інших міркувань. За роки незалежності України структура її зовнішньоекономічних відносин з цим регіоном зазнала кардинальних змін, проте зберігається й певний невикористаний потенціал.

Найважливішими торговельними партнерами України в Азії тепер є Туреччина, країни Близького Сходу (насамперед країни Аравійського півострова), Пакистан, Китай, країни АСЕАН, Південна Корея та Японія (табл. І). Щодо кожної з цих країн структура зовнішньоекономічних зв'язків України має певні особливості.

зовнішньоекономічний зв'язок конкурентоздатність

Таблиця 2. Зовнішня торгівля України товарами з країнами АТР

Ця країна є одним із найважливіших торговельних партнерів України. З України до Туреччини експортується переважно сільськогосподарська продукція та товари неглибокої переробки, експортерами є здебільшого приватні посередницькі фірми, які виникли в останнє десятиліття на суто комерційних засадах. Зокрема, в І кварталі 1999 р. (тут і далі - дані колишнього МЗЕЗторгу України) на Туреччину припадало до 22 % українського експорту соняшникового насіння, до 53 % загального експорту мінеральних добрив з України, понад 90 % експорту металобрухту. Суттєвою (8-- 12 %) була частка Туреччини в українському експорті прокату чорних металів. Обсяги експорту готової споживчої продукції значно менші, хоча привабливість для нас ринку цієї країни дуже висока.

З Туреччини імпортуються здебільшого товари легкої промисловості, причому імпорт здійснюється переважно каналами малого та середнього бізнесу. Невизначеною залишається ситуація у сфері експорту та імпорту послуг. Останнім часом суттєвий вплив на відносини України з цією країною справляли позаекономічні чинники, зокрема певна політична нестабільність в обох країнах. Перспективність Туреччини як торговельного партнера визначають географічна близькість наших країн та певні традиції сталих зв'язків.

Країни Аравійського півострова Завдяки унікальним покладам нафти та газу ці країни мають значні показники ВВП на душу населення та стале позитивне сальдо платіжного балансу. Обсяги товарообороту між Україною та зазначеним регіоном є недостатніми.

В експорті з України переважає продукція чорної металургії. Так. у І кварталі 1999 р. на Саудівську Аравію припало 16 % українського експорту феросплавів, на ОАЕ -- 5 % українського експорту прокату та 4,7 % експорту труб для нафто- та газопроводів. Значно меншими є обсяги експорту продукції машинобудування, щоправда, тут спостерігаються позитивні зміни, зокрема у сфері поставок обладнання для добувної промисловості, військової техніки та озброєнь.

Імпорт із регіону до України нафти, нафтопродуктів та природного газу є вкрай недостатнім, особливо якщо взяти до уваги стратегічну важливість для нашої країни диверсифікації джерел постачання енергоресурсів. На перешкоді цьому стають не тільки (і не стільки) досить високі ціни, за якими країни регіону продають стратегічну сировину, скільки їх жорсткі умови до платіжної дисципліни та неврегульованість проблеми транспортування енергоресурсів до України. Певні зрушення у цьому можливі лише після створення відповідної транспортної інфраструктури.

Країни Аравійського півострова є перспективними партнерами України у сфері експорту та імпорту послуг. Зокрема, вони заінтересовані в отриманні ремонтно-будівельних послуг, проектно-конструкторських розробок, послуг іі транспортування тощо. Вже с приклади плідної співпраці, зокрема залучення міжнародного консорціуму "Морський старт", у якому бере участь і Україна, до програми запуску низки геостаціонарних супутників зв'язку для Саудівської Аравії та інших країн цього регіону (перший такий запуск було успішно здійснено ракетою "Зеніт--3SL" у жовтні 2000 р.). Деякі з країн Аравійського півострова (передусім ОАЕ) спеціалізуються з виставково-маркетингової діяльності, надання торговельно-посередницьких послуг, що с важливим для нашої держави.

Пакистан, Індія та Бангладеш З країн Індостану традиційним партнером України за часів СРСР була Індія. За допомогою українських проектних установ та промислових підприємств у цій країні побудовано великі заводи та комбінати з чорної металургії, хімії, важкого та транспортного машинобудування тощо. В останні роки українсько-індійські торговельні зв'язки значно скоротилися, натомість розширилася торгівля між Україною і Пакистаном. Розширенню товарообороту з цією країною сприяло успішне виконання "танкового контракту" заводом ім. Малишева у Харкові. Проте у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією у Пакистані та змінами в його зовнішній політиці у військово-технологічному співробітництві між нашими країнами можуть виникнути певні проблеми.

Велике значення мають країни Індостану як ринок збуту продукції хімічної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Стрімке зростання їх населення, з одного боку, та орієнтація на скорочення критичного імпорту продовольства -- з іншого, зумовлюють необхідність інтенсивного розвитку сільського господарства в цих країнах.

Нині на Індію припадає близько 10 %. а на Пакистан -- близько 7 % українського експорту мінеральних добрив, і ця частка може бути істотно збільшена. Зберігається і потенціал поставок у цей субрегіон українського продовольства та іншої продукції АПК. Слід згадати, що на початку 70-х років, у перші роки своєї незалежності, за даними ВООЗ, Бангладеш задовольняла до 25 % власних потреб у продовольстві за рахунок поставок з Радянського Союзу, передусім українських продуктів харчування. Слід, проте, зазначити, що такі внутрішньо регіональні чинники, як украй низький платоспроможний попит більшості населення цих країн, обмежена конвертованість їх національних валют та згадані тенденції до імпортозаміщення, зменшують можливості експорту продукції АПК.

Китай Ця країна з найбільшою чисельністю населення та однією з найдинамічніших економік світу є привабливим ринком для України. Незважаючи на значну відстань, за обсягами товарообороту Китай входить до першої десятки наших торговельних партнерів. Основу українського експорту до Китаю становить продукція чорної металургії та хімічної промисловості, за цими видами продукції Китай посідає чільне місце серед країн далекого зарубіжжя. У 1999 р. на Китай припадало від 40 % до 65 % усього експорту різних видів прокату та труб з України до країн далекого зарубіжжя. Значною була частка цієї країни в експорті мінеральних добрив та хімічних напівфабрикатів. Експорт до Китаю продукції машинобудування с дуже перспективним, особливо якщо взяти до уваги прискорений розвиток та технічне переоснащення у цій країні чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості.

Китай нині є одним із провідних світових виробників продукції легкої промисловості, побутової радіотехніки, хімічних волокон та пластмасових виробів. У цьому напрямі с можливості не тільки до збільшення обсягів його експорту в Україну, але й для нарощування кооперації між нашими країнами.

Японія Ця країна є одним із світових лідерів в інноваційному розвитку з величезним технічно-технологічним потенціалом. Товарооборот між Україною і Японією останніми роками мав тенденцію до зростання, хоча ані його величина, ані структура не відповідають об'єктивним потребам. Серед головних статей експорту з України до Японії у 1999 р. були феросплави (34 % загального українського експорту до країн далекого зарубіжжя) та первинний алюміній (24 % загального експорту). Водночас надзвичайно малу частку становила високотехнологічна продукція, хоча с приклади співробітництва і в цьому напрямі. Це. зокрема, зварювальні та спецметалургійні технології (Інститут електрозварювання ім. С. О. Патона НА НУ), роботи з вирощування монокристалів з наперед визначеними фізичними властивостями, виконані в Харківському інституті монокристалів, участь Інституту кібернетики НАНУ у проектуванні телекомунікаційних мереж, розробки з генної інженерії тощо.

Слід зазначити, що нині Японія концентрує інтелектуальні, фінансові та інші ресурси на таких пріоритетних напрямах інноваційного розвитку:

* прикладна інформатика, у тому числі розвиток обчислювальної техніки, методики її застосування, створення глобальних систем телекомунікацій та інформаційного обміну;

* робототехніка, точна механіка та інші прецезійні технології з широким використанням комп'ютерних систем управління:

* матеріалознавство і створення нових технологій виготовлення та обробки конструкційних матеріалів:

* біотехнології і нові методи в біології та медицині;

* дослідження Світового океану, космічного простору та ін.

Практично з усіх цих напрямів в Україні е певний потенціал і ще збереглися дієздатні наукові школи, проектно-конструкторські та технологічні організації. Цей потенціал, безумовно, слід ширше використовувати у співробітництві з Японією, особливо якщо зважити на те, що чинники відстані та вартості перевезень не будуть суттєво впливати на обмін товарами та послугами у високотехнологічній сфері. Особливо привабливим є співробітництво в аерокосмічній сфері, де Японія ще не досягла кількісних і, певною мірою, якісних показників провідних країн, тому заінтересована в доступі до сучасних технологій.

Південна Корея Співробітництво з цією країною позначене певними здобутками і прора-хунками, прикладами успішного використання можливостей партнерів та виникненням проблем там, де їх можна було уникнути. Активна участь держави в економічних процесах, швидке економічне зростання Кореї на початку 90-х років та відкритий характер її економіки сприяли розвиткові українсько-корейських відносин.

Корейські бізнесмени добре вивчили "правила гри" на нашому ринку, що дало їм змогу подеколи успішно використовувати вади нашої системи управління у своїх інтересах. Типовим прикладом є проект "АвтоЗАЗ-ДЕУ". З одного боку, завдяки його реалізації було суттєво розширено виробництво на одному з найбільших підприємств України в дуже скрутний час, створено нові робочі місця. З іншого -- для здійснення проекту довелося пожертвувати деякими здобутками на шляху європейської інтеграції. До речі, можна було б обійтись і без цієї жертви. Ті ж самі завдання обмеження імпорту в Україну держаних іноземних автомобілів могли б бути вирішені за допомогою нетарифних обмежень, передбачених документами ГАТТ/СОТ та правовими нормативами ЄС. Це -- технічна сертифікація з метою гарантування безпеки використання у попередньо непередбачених умовах (наші автошляхи за своїми параметрами відрізняються від європейських, на які були розраховані ці автомобілі), екологічні обмеження тощо. Надання податкових пільг, якщо їх неможливо було уникнути, мало бути пов'язане з зобов'язаннями партнерів щодо обсягів виробництва та реалізації продукції. Були й певні стратегічні прорахунки. зумовлені хибною оцінкою стану світового та внутрішнього ринків зазначеної продукції.

Головний висновок, який можна зробити з історії цього проекту -- це з одного боку, перспективність співробітництва з потенційно впливовими фірмами світу, а з іншого -- необхідність чіткого визначення при цьому своїх національних інтересів та їх послідовного відстоювання.

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньо-економічних зв'язків України

Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед іншого визначається відношенням обємів експорта и імпорта. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним превищенням експорта над імпортом. В Україні, в силу обєктивних причин перехідного періоду, поки спостеріється зворотня тенденція.

Зовнішньоекономічним зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні експорті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сягають 40%.Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у развинутих країн - 70-80%. Така ситуація тяне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глубокого кризису. Любе небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства.

Товарна структура основною складовою українського експорту, як i ранiше, є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному роцi 34,9%. Однак структура експорту чорних металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки, сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв - "брудне" виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегiю реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi (насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi товарiв в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39,5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального об'єму). Бартер у зовнiшньоторговельному оборотi питома вага бартеру з року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 роцi вiн складав 43%, у 1995 р. - 31%, у 1996 р. -20%, то торiк - менше 10%. За пiдсумками 9 мiсяцiв ц.р. питома вага бартерних операцiй у загально у обсязi експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі iмпорту -6,3%.

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують зростання українського експорту :

· помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

· значно ускладнений вихід на світові ринкі для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн позахисту власних ринків;

· низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;

· недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

· відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;

· розрив традиційни виробничих та коопераційних зв'язків з підпрємствами країн СНД та з Східної Європи;

· низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;

· критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метоюіноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні обсягів відтичизняного експорту є також такі чинники : низька ефективність вробництва, висока енерго та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничх фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції , машин та устаткування, невиправданне ввезення багатьох споживчих товарів, фактичнк відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі необхідні докорінна перебудова структури зовнішньої торгівлі , удосконалення всієї системи зовнішньоекономічної діяльності країни, як одного з вагомих важелів її успішного розвитку.

Висновки

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної діяльності.

Купівля-продаж товарів і послуг на світовому ринку має свої особливості залежно від існуючого механізму регулювання торгівлі між країнами або їх угрупованнями, специфіки взаємодії суб'єктів торгівлі - продавців (експортерів) і покупців (імпортерів) - та об'єктивних характеристик конкретного товарного ринку, що визначають механізми торгівлі, форми угод, торговельні традиції тощо. Так, торгівля сировинними товарами може здійснюватися за режимом найбільшого сприяння та на компенсаційній основі або за преференційним торговельним режимом та на основі виробничої кооперації, або за звичайним торговельним режимом на традиційних умовах взаємовідносин продавця і покупця.

Форми міжнародної торгівлі доцільно класифікувати за такими критеріями:

- регулювання торговельно-економічних відносин між країнами (групами країн);

- специфіка торговельно-економічної взаємодії суб'єктів торгівлі - експортерів та імпортерів;

- особливості предмета торгівлі.

Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країни до торговельно-економічних відносин з іншими країнами, а форми торгівлі за специфікою взаємодії торговельних партнерів - відображенням операційного аспекту міжнародної торгівлі. Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. Такі країни у взаємній торгівлі будуть обкладати товари, що ввозяться, максимальним митом (за умови використання складного митного тарифу).

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення. Деякі показники, наприклад індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в міжнародних зіставленнях, інші - для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі тощо). Велика кількість показників може бути використана для оцінювання та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі фірми.

За результатами проведеного аналізу визначено, що загальний обсяг експорту України у 2000-2002 рр. має тенденцію до зростання в період 2000-2001 рр. і тенденцію до зниження в період 2001-2002 рр., причому з країн СНД для експорту в Узбекистан спостерігається постійне зниження експорту, а в Азербайджан, Вірменію, Казахстан і Молдову - постійне зростання. Найбільша частина експорту з країн СНД приходиться на Російську Федерацію, а найменша - на Киргизстан.

Обсяги експорту в країни Європи протягом 2000-2002 рр. мають загальну тенденцію до зростання - у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг експорту зріс на 22,24%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 13,89%, тобто темпи зростання уповільнилися. Найбільша частина експорту в 2000 році приходиться на Німеччину, а у 2001-2002 роках - на Італію.

Протягом 2000-2002 рр. спостерігається стійка тенденція щодо зростання обсягів експорту України в країни Азії, так у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг експорту зріс на 15,48%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 27,64%, тобто темпи зростання збільшуються. Всі три роки спостереження найбільша частина експорту приходиться на експорт в Турцію.

В 2000 році Україна експортувала найбільшу кількість товарів (за вартістю) в Алжир, а у 2001 та 2002 році - в Єгипет. Слід зауважити, що у 2000 році Єгипет за обсягом експорту України мав друге місце та незначне відрізнявся від Алжиру.

Найбільшу частину в загальному обсязі експорту України в розрізі товарних груп в період 2000-2002 рр. займають неблагородні метали та вироби з них.

Загальний обсяг імпорту України у 2000-2002 рр. має загальну тенденцію до зростання, причому з країн СНД для імпорту з Азербайджану і Білорусії спостерігається постійне зниження імпорту, а з Грузії, Таджикистану і Туркменістану - постійне зростання.

Найбільша частина імпорту з країн СНД приходиться на Російську Федерацію, а найменша - на Киргизстан.

Обсяги імпорту з країн Європи протягом 2000-2002 рр. мають загальну тенденцію до зростання - у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг експорту зріс на 15,54%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 15,44%, тобто темпи зростання незначно уповільнилися. Найбільша частина імпорту в 2000-2003 роках приходиться на Німеччину.

Протягом 2000-2002 рр. спостерігається стійка тенденція щодо зростання обсягів імпорту України з країн Азії, так у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг імпорту зріс на 16,68%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 17,59%, тобто темпи зростання збільшуються. В 2000 році найбільша частина імпорту приходиться на імпорт з Туреччини, а у 2001-2002 роках - з Китаю.

Найбільшу частину в загальному обсязі імпорту України в розрізі товарних груп в період 2000-2002 рр. займають мінеральні продукти.

Список використаної літератури

1.Ю. В. Ніколенко - Основи економічної теорії / Підручник / Київ ЦНЛ 2003

2.http://www.ebk.net.ua/Book/OsnEkTeor/Oet16-23/52302.htm

3.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність« Верховна Рада УРСР; Закон від 16.04.1991 № 959-XII. Редакція від 07.08.2011.

4.Господарський кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV. Редакція від 19.01.2012.

5.Господарське право України. За ред. В. М. Гайворонського , В. П. Жушмана. Харків, Право. 2005 р. -- 453 с.

6.http://refs.co.ua/53567_Osnovnye_formy_vneshneekonomicheskih_svyazeiy_Ukrainy.html

7.Зовнішньоекономічна діяльність. Організація і техніка зовнішньотоварових операцій/ Ю. Н. Грачев - М. Бізнес-школа "Інетл-синтез", 2001.

8.Регіональна економіка - Манів З.О.

9.http://pidruchniki.ws/1963091438854/rps/ekonomichni_zvyazki_ukrayini_krayinami_snd

10.Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д.

11.http://pidruchniki.ws/17190512/politologiya/spivrobitnitstvo_ukrayini_krayinami_baltiyi

12.Україна і світове господарство - Філіпенко А.С.

13.http://pidruchniki.ws/18540516/ekonomika/svitogospodarski_zvyazki_ukrayini_krayinami_aziysko-tihookeanskogo_regionu

14.http://ua.textreferat.com/referat-9488-2.html

15.Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи. - 2010 рік

- Размещено на Allbest.ru