Інвестиції та інвестиційна діяльність в сучасних умовах

- проведення політики фінансових запозичень у вигляді зайвих коштів міжнародних фінансових організацій;

- формування умов для припливу зовнішніх інвестицій та стимулювання внутрішніх інвесторів.

Традиційні джерела фінансування підприємств в Україні - власні інвестиційні ресурси, кредити банків та державне фінансування - зараз незначні. Розраховувати підприємств на фінансову допомогу або дотації держави є недоцільним на даному етапі розвитку ринкових відносин, оскільки державний бюджет переживає період глибокої кризи. Кредити ж банків в основному короткотермінові - нестабільна макроекономічна ситуація в Україні. Значні темпи інфляції не спонукають банки надавати довготермінові кредити. А високі відсоткові ставки, які існують на вітчизняному фінансовому ринку (80-90% річних в національній валют), роблять вартість позикового капіталу для підприємства не сприйнятливою, якщо банк навіть і згоден надати йому довготермінові кредити. Несприятлива податкова і амортизаційна політика в Україні унеможливлює фінансування інвестиційних проектів підприємств за рахунок власних коштів.

Отже, для підприємств важливим є питання пошуку нових шляхів інвестування їх економічного розвитку. Як свідчить зарубіжний досвід, один із швидких та ефективних шляхів залучення капіталу в підприємств - емісія цінних паперів. Тому досить актуально, є побудова ефективної інвестиційної стратегії на ринку цінних паперів з метою залучення капіталу для фінансувань інвестиційних проектів. Крім того, процеси приватизації викликати об'єктивну необхідність у формуванні підприємствами оптимальної емісійної політики, структури капіталу, дивідендної політики тощо.

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

Розв'язання проблем трансформації національної економіки України на ринкових засадах, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. За оцінками спеціалістів для створення повноцінної експорто орієнтованої економіки Україні необхідно 40-50 млрд. дол. США. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені і залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, яка на сьогодні негативно позначається на всіх інвестиційних процесах.

В нинішніх умовах господарювання практично припинився процес обновлення основних фондів - коефіцієнт їх вибуття становить менше 1%. Знос основних фондів в ряді галузей становить 70-80%. Це свідчить про зниження технічного рівня та конкурентоздатності виробництва. За оцінками фахівців Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння зовнішніх інвестицій у сумі 2-2,5 млрд. дол. США за рік. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. А при орієнтації лише на власні резерви цей процес неминуче триватиме 20 і більше років. Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик із-за неефективного менеджменту. Разом з тим збільшуються шанси застосування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та оборотних коштів в період затяжної кризи.

Таким чином, досліджуючи інвестиційні процеси в економіці України за останні 11 років, аналізуючи ринкові механізми інвестиційної сфери і вивчивши зміст інвестиційного процесу, особливості взаємозв'язків між інвестиціями і структурними зрушеннями в економіці, можна сказати наступне. При формулюванні інвестиційних пріоритетів в економіці України необхідно, насамперед, виходити з того, що становлення економіки України, як складової частини світового господарства, ґрунтується на обов'язковому обліку ряду важливих загальних закономірностей у сфері інвестиційної діяльності. Разом з тим, це породжує нові істотні особливості, обумовлені зміною економічних пріоритетів, розвитком національного ринку. Накопичений світовий досвід у справі регулювання інвестиційної діяльності необхідно використовувати в ході початих в Україні реформ.

Таким чином, інвестиції є найважливішою економічною категорією і відіграють значиму роль, як на мокро -, так і на мікрорівні.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій в Україну. В Україні створена законодавча база в сфері регулювання інвестиційної діяльності, що постійно удосконалюється з метою досягнення більшого припливу іноземних інвестицій і підвищення ефективності їхнього використання. Однак, питання підвищення економічної зацікавленості в інвестуванні у вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшення обсягів інвестицій з усіх можливих джерел та спрямування їх на реалізацію стратегічних цілей економіки України залишаються поки що невирішеними.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту, та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції.

Способи, якими досягаються позитивні результати реформування економіки та вирішення соціальних проблем, суттєво різняться насамперед походженням кредитних та інвестиційних коштів. Активізація інвестиційного процесу - один з найдієвіших механізмів соціально-економічних перетворень. Для України, як і для інших країн з перехідною економікою, важливе завдання - стимулювання інвестиційних процесів. Це передбачає, у першу чергу, формування інвестиційних структур (банків, інвестиційних компаній, спеціалізованих фінансово-кредитних установ.

Головними основами державної інвестиційної політики на найближчу перспективу є: збільшення обсягів капітальних вкладень суб'єктів господарювання (за рахунок прибутку і нової амортизаційної політики); посилення впливу держави на активізацію інвестиційного процесу (через збільшення обсягів бюджетного фінансування капітального будівництва великих інфраструктурних); створення умов для залучення довгострокових кредитів комерційних банків; збільшення інвестиційних ресурсів на фондовому ринку; введення економічного механізму страхування ризиків внутрішніх і зовнішніх інвестицій; утворення відповідних інститутів з питань інтеграції промислового і банківського капіталу, мобілізація фінансових засобів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про інвестиційну діяльність"

2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: стат. зб. [2007] / Держ. Комітет статистики України. - К.: ДП «Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України», 2008 - 361 с.

3. Статистична інформація [Електронний ресурс]

4. Статистична інформація [Електронний ресурс]

5. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. К.: Знання України, 2002.-326с.

6. Леонтьєв Л.І. Досвід стимулювання інноваційної діяльності за кордоном / Л.І. Леонтьєв // Інновації. - 2003. №4. - С.11-13.

7. Парцхаладзе Л. Інвестиційний клімат України: глобальне потепліня // Дзеркало тижня. - 2004. -24-30 лип. (№29) - С.15.

8. Попельнюхов Р.В. / Інвестиційна привабливість економіки України (інвестиційний клімат) // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №21. - с. 24-28.

9. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні",

10. Носова О.В. Інвестиційний клімат в Україні: основні напрями поліпшення / О.В. Носова // Стратегічні пріоритети. - 2011. - №1 - С. 59-65.

11. Вінгаровський А.М. Структура і джерела фінансування видатків розвитку місцевих бюджетів / А.М. Вінгаровський // Стратегічна панорама. - 2010. - №1. - С. 98-106.

12. Шутюк С.В. Моделювання системи взаємовідносин великих компаній з регіонами: [монографія] / С.В. Шутюк. - М.: ВІНІТІ РАН, 2010. - 336 с.

13. Луніна І. Бюджетні доходи та податкові повноваження місцевих органів влади / І. Луніна, Н. Фролова // Економіка України. - 2011. - №6. - С. 37-48.

Размещено на Allbest.ru