На успіх "Біоли" вплинуло одразу ж декілька чинників. І зручність малогабаритної упаковки, яку можна використовувати будь-коли, далеко не останній із них. Крім цього, на думку експертів, майже 50 % такого успіху залежить від добре узгодженої дистрибуції. Зокрема, рекламна кампанія і технічна база - "Ерлан" вже не перший рік займається виготовленням безалкогольних газованих напоїв у ПЕТ.

Наскільки жорстка конкуренція на ринку соків України?
Як мінімум між чотирма виробниками соків існує достатньо жорстка конкуренція. При цьому, на позиції будь-якого з лідерів готові наступати дрібніші гравці. Гостра конкурентна боротьба на сьогоднішній день не прогноз, але реальність сокового ринку. Вірогідність появи нових крупних гравців ніколи не варто недооцінювати, але вона все ж таки невелика.

Так, в українському роздробі з'явилися соки й нектари Rich виробництва Coca-Cola у новій для національного ринку картонному впакуванню CombiFit Premium виробництва SIG Combibloc. Нове асептичне картонне впакування для  товарів премиум-класу були розроблені компанією SIG Combibloc. Першим продуктом, зробленим в Україні в такому впакуванні стали соки й нектары «Rich».

Форма й функції впакування CombiFitPremium, за словами розробників, «підкреслюють ідею високої якості, преміальности продукції. Вузьке впакування зі скошеним верхом виділяються своєю елегантністю, високою якістю й функціональністю...» . На думку представників компанії-виробника, соки «Rich» в упакуванні CombiFitPremium не тільки будуть виділятися на  магазинних прилавках. Форма верхньої частини впакування заважає розбризкуванню продукту при наливанні, що створить додаткові зручності споживачеві.

Злиття і поглинання компаній в галузі виробництва соків - процес характерний для України.

08.06.2007 - Компанія Pepsi, другий по величині виробник безалкогольних напоїв у світі, заплатила за 80% української «Сандори» $542 млн. Для порівняння, найбільший український телекомунікаційний оператор «Укртелеком» коштує біля $920 млн.

Покупець також взяв на себе борги української компанії по кредитах. Їхня сума - кілька десятків мільйонів гривень.

Переговори про продаж «Сандори» велися півроку. Основними претендентами були Coca-Cola і Pepsi. У процесі закритих торгів власники зуміли вторгувати майже на $100 млн. більше від стартової ціни.

Зараз «Сандора» випускає 47% вітчизняної сокової продукції. До цього часу частка Pepsi на українському ринку безалкогольних напоїв становила всього 2,1%. В той час як основний конкурент, Coca-Cola, зумів завоювати понад 20% ринку.

Фінансові можливості Pepsi дозволять збільшити частку «Сандори» на ринку до 51-52% до кінця 2007 року. Головним інструментом в реалізації цього плану будуть ефективні маркетингові стратегії однієї з найбільших у світі продуктових компаній з обігом $35 млрд. в рік.

Український ринок соків показує високі темпи росту, і в портфелі брендів Pepsi є успішна сокова марка Tropicana з річним обігом $1 млрд. Однак аналітики вважають, що виробництво соків в Україні буде для Pepsi другорядним. Основні зусилля компанії направляться на ринок солодкої газованої води. В свій час Pepsi упустила український ринок і тепер узялася надолужувати втрачене.

В той же час конкуруюча міжнародна компанія Coca-Cola купує „Вінніфрут” (Вінницька область). Переговори між Coca-Cola та вітчизняною соковою компанією Вінніфрут вийшли на фінішну пряму.

Акціонери „Вінніфрут” закінчили скупку у міноритаріїв 7,47% акцій і таким чином консолідували у своїх руках понад 80% акцій. Компанія Вінніфрут "готова продати всі свої активи".

Те, що Coca-Cola і Вінніфрут близькі до завершення угоди, підтвердили і в конкуруючий компанії „Сандора” (група Pepsi-Cola) . Самій “Сандорі”, за інформацією компанії, поглинути конкурента не дозволив Антимонопольний комітет.

Активні пошуки стратегічного покупця „Вінніфрут” розпочав ще в грудні 2008 року. Цьому сприяв й погіршившийся фінансовий стан підприємства. Приміром, на початок 2009 року борги „Вінніфрут” досягли 170 мільйонів гривень.

Американська компанія Coca-Cola вже давно заявляла про бажання розширити свою присутність на українському ринку, купивши виробника соків і соковмісних напоїв. Однак поки що їй це не вдавалося. У 2007-му Coca-Cola була претендентом на купівлю найбільшого в галузі виробника - „Сандори”. Але тоді її обійшов головний конкурент - американська PepsiCo, що купила Сандору за 542 мільйони доларів.

Тепер Coca-Cola спробує не упустити угоду. По-перше, активи Вінніфрут впали в ціні. А по-друге, обидві сторони угоди вже давно співпрацюють. На потужностях Вінніфрут виробляються соки під торговими марками Rich та Добрий, які належать Coca-Cola (раніше ці торгові марки належали Мултон - другому за обсягами виробнику в Росії).

Зацікавленість „Вінніфрутом” виявила компанія Mergermarket, яка спеціалізується на інформаційному супроводі угод злиття і поглинання. Серед клієнтів цієї компанії і Orangina Group. Остання аж ніяк не новачок на українському ринку. Ще в 2007 році Orangina Group купила 99,7% акцій ВАТ Київський завод безалкогольних напоїв Росинка.

Цікавим є і той факт, що, за даними вітчизняних ЗМІ, і Orangina Group, і Coca-Cola активно цікавилися можливістю придбання контрольного пакета акцій ЗАТ Ерлан (ТМ „Біола”).

6. Аналіз діяльності ВАТ „Одеський консервний завод дитячого харчування” (м. Одеса) концерну VITMARK(Україна-Кіпр)

6.1 Види бізнесу (диверсифікованість компанії) ВАТ „ОКЗДХ” та конкурентоспроможність на ринку виробництва соків в Україні

Холдинг (група компаній) "Вітмарк" працює на національному ринку соків більше 10 років, і є одним з його лідерів.

До складу Холдингу входять: СП "Вітмарк-Україна" ТОВ (Одеса), ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" (ОКЗДХ) (Одеса), Кучуранський завод, Рахнянсько-Лісовий Консервний Завод

У травні 1995 року з виробничої лінії зійшов перший пакет соку в сучасному багатошаровому упакуванні. За даними офіційного сайта "Вітмарк" Хол-динг одним з перших в Україні став випускати сокову продукцію в упакуванні європейського стандарту.

На підприємствах функціонують комплексні технологічні лінії з виробництва готової продукції: 14 ліній Тетрапак, одна лінія з розливу в склопляшку, дві лінії з виробництва дитячого харчування, а також цілий ряд ліній з виробництва пюреоподібних та концентрованих напівфабрикатів. Холдинг самостійно робить усі види концентрованих соків і пюре з місцевих сортів овочів і фруктів, купуючи тільки тропічну сировину. Одеський консервний завод дитячого харчування - одне із найбільших підприємств на території СНД.

Холдинг налагодив тісні партнерські відносини з великими сільськогосподарськими підприємствами України. Під контролем підприємства знаходиться вирощування і збір вітчизняних овочів і фруктів. Постачальники тропічної сировини мають сертифікати якості ISO-9000. До країн-постачальників входять Бразилія, Таїланд, Еквадор, Індія, Ізраїль, Греція, Іспанія, Італія, Китай, Чилі, ПАР та ін.

Холдинг має власну мережу торговельних філій у восьми містах України: Одесі, Києві, Львові, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополю. У всіх обласних центрах і великих райцентрах функціонують торговельні представництва (загальна кількість - 30). У містах-мільйонниках дистрибуція здійснюється прямими командами, а в обласних центрах - фокусними командами. Крім того, у великих містах працюють пріоритетні команди, що обслуговують мережі Ho-Re-Ca, гіпермаркети, гурт, а також корпоративних замовників.

Експорт здійснюється в 15 країн світу. З країн СНД - у Росію, Білорусь, Молдову, Азербайджан, Казахстан та інші. З країн далекого зарубіжжя постачання здійснюються в Румунію, США, Ізраїль, Австралію.

Холдинг веде активну інноваційну політику, створюючи нові рецептури, продукти, торговельні марки.

На сьогоднішній день компанія випускає сокову продукцію під наступними торговельними марками:

"Jaffa" - класична серія соків і нектарів у картонному упакуванні.

"Jaffa Select" - серія соків і нектарів преміум-якості в новому форматі упакування - TetraPrisma 1л.

"Jaffa Grand" - елітні соки в порціонному скляному упакуванні. "Соковита" - серія соків і нектарів, в основі яких - вітчизняні фрукти й овочі.

Сік одеського консервного заводу дитячого харчування в білому пакеті - соки з вітчизняних фруктів і овочів (самостійний проект Одеського консервного заводу дитячого харчування).

Холдинг «Вітмарк» - це найбільший український виробник соків, нектарів, сокомістких напоїв, дитячого харчування, пюреобразних і концентрованих напівфабрикатів.

· Рік заснування - 1994.

· Частка Холдингу на ринку СНН - 25%.

· Обіг компанії в 2007 році склав 724 млн. грн.

Основною виробничою базою компанії «Вітмарк-Україна» є Одеський консервний завод дитячого харчування. Вибір саме цього заводу був обумовлений його унікальними виробничими можливостями, а висока репутація заводу - лідера ринку Радянського Союзу в області виробництва дитячого харчування - підтвердили правильність вибору. Завод має в своєму розпорядженні власну сировинну базу, що знаходиться в екологічно чистій зоні Одеської області в районі річки Кучурган. Для того, щоб сировина задовольняла всім стандартам, що застосовуються до дитячого харчування, вже багато років, згідно спеціального рішення Ради Міністрів України, угіддя в цьому районі заборонено удобрювати будь-якими штучними добривами.

Величезні асептичні місткості, розташовані в кучурганському філіалі, дозволяють зберігати свіжовіджатий сік, виготовлений із зібраних на місці екологічно чистих плодів, без використання консервантів протягом року. Соки виготовляються також на Рахнянсько-Лісовому консервному заводі (с.Рахни-Лісові, Вінницька область), де виготовляють також яблучний концентрований сік і пюреобразні напівфабрикати.

Одеський консервний завод дитячого харчування був заснований у 1867 році як приватна консервна фабрика.

За часів Радянського Союзу завод забезпечував близько 60% потреб СРСР в дитячому харчуванні. Декілька поколінь радянських людей виросли на продукції «Рум'яні щічки» Одеського консервного заводу дитячого харчування. Крім того, за спеціальним замовленням, на заводі виготовлялося харчування для радянських космонавтів.

У 90-і роки завод виходить на новий етап розвитку - компанія «Вітмарк-Україна» реконструює завод, оснащує його новітнім західним устаткуванням і починає підготовку до виробництва високоякісних соків під торговою маркою «Jaffa».

А в травні 1995 року з лінії сходить перший пакет соку «Jaffa». Це виявилося справжньою сенсацією, оскільки до цих пір жоден виробник в Україні не випускав соки в картонній упаковці.

У цей же час продукція компанії починає продаватися на всій території пострадянського простору і в країнах далекого зарубіжжя, таких, як: США, Ізраїль, Америка, Австралія, Канада і Туреччина.

У 2002 році компанія випускає сік під назвою «Сік Одеського консервного заводу дитячого харчування». Унікальність його полягала в тому, що він випущений в аскетичній упаковці білого кольору, що істотно виділяє даний продукт серед інших соків. Економія на дизайні упаковки дозволили зробити його високоякісним соком за прийнятною ціною.

У січні 2006г. компанія випускає нову серію соків і нектарів преміум-якості «Jaffa Select» у форматі упаковки - Tetra Prisma 1л, яка до цього була характерна тільки для дорогих соків.

20 грудня 2006 р. ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» виводить на галузевий ринок новий продукт - овочеві і фруктові соки та пюре для дитячого харчування.

До кінця 2006 року компанія «Вітмарк-Україна» зробила споживачам несподіваний подарунок, запропонувавши абсолютно новий продукт у своїй продуктовій лінійці - консервовані фрукти в легкому сиропі “Jaffa Selected fruit”.

В середині червня 2007 року на виробничому майданчику компанії «Вітмарк-Україна» в с. Степанівка (Одеської області) введений в експлуатацію новий виробничий комплекс по розливу соків в ПЕТ упаковку, потужністю понад 200 млн. одиниць продукції в рік.

У липні 2007 року компанія виступила із соціальною ініціативою - створенням Хартії виробників дитячого харчування «За здорове дитяче харчування в Україні» і закликала приєднатися до цієї ініціативи всіх вітчизняних виробників дитячого харчування. Згідно декларації Хартії всі підприємства, що вже приєдналися, добровільно беруть на себе зобов'язання випускати продукцію для дітей тільки найвищої якості, з високоякісної сировини, без додання консервантів. Ініціатива отримала резонанс в суспільних кругах і викликала активний відгук серед виробників - більшість компаній вирішили приєднатися до цієї соціальної ініціативи.

У жовтні 2007 року почався випуск дитячого харчування під ТМ «Чудо-Чадо» в упаковці TetraPack. Це - унікальна пропозиція на ринку України. Соки «Чудо-Чадо» рекомендовані Мінохоронздоров'я і НДІ Харчування для дітей від 5 місяців, вони не містять консервантів, ароматизаторів і фарбників.

У грудні 2007 року компанія отримала офіційне членство у Глобальному Договорі Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, компанія ухвалила рішення про те, що в своїй діяльності вона і надалі дотримуватиметься норм соціальної відповідальності бізнесу, задекларованих у Глобальному договорі ООН.

Продукція «Вітмарк» сьогодні експортується до 15 країн світу, розташованих на 3 континентах (Євразія, Північна Америка, Австралія).

Протягом 12 років компанія проводить програму з розвитку виробничих потужностей Одеського консервного заводу дитячого харчування. Завод вже оснащений італійським, фінським, шведським і німецьким устаткуванням.

У 2007 році підприємство відзначило 140-річчя з моменту заснування Одеського консервного заводу дитячого харчування.

У компанії працюють сильні енергійні люди, закохані в свою справу, які прагнуть до успіху і професійного зростання. Великий дружний колектив компанії налічує більше 3000 чоловік.

Успіх компанії залежить, перш за все, від того, чи задоволений покупець продукцією, запропонованою виробником. Об'єми продажів, що постійно зростають, і поступове завоювання все більшої частки на ринку (2-е місце в Україні) свідчать про зростаючий попит на продукцію.Смакові якості соків торгової марки «Jaffa» гідно оцінили не лише споживачі, але й професійні члени дегустаційних комісій багатьох міжнародних виставок та престижних журналів.

6.2 Сфера діяльності ВАТ „ОКЗДХ”

У 2008 році Одеський сік ВАТ „ОКЗДХ” отримав своє власне ім'я - ТМ „НАШ СІК”.

«Наш Cік» - це 100% натуральний продукт, який повністю відповідає нормам здорового харчування, тому що виготовляється з фруктів та овочів, які вирощуються спеціально для ОКЗДП в екологічно чистому районі півдня Одеської області. «Наш сік» багатий на вітаміни й корисні речовини. Він не містить жодних консервантів. «Наш сік» - це абсолютна природа, турботливо збережена, щоби зберегти здоров'я тим, кого любиш.

Cоки від ОКЗДХ змінюють зовнішній вигляд, покращують рецептуру та додають до свого асортименту улюблені смаки екзотичних фруктів

6.3.Організаційна структура ВАТ „ОКЗДХ”

Вiдкрите акцiонерне товариство "Одеський консервний завод дитячого харчування" засновано у вiдповiдностi з Рiшенням регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Одеськiй областi (наказ вiд 11.01.1996 р. №19) шляхом перетворення державного пiдприємства "Одеський ордена "Знак Пошани" дослiдного консервного заводу iм. Ленiна". Приватизацiя пiдприємства здiйснювалася згiдно Декрету Кабiнету Мiнiстрiв вiд 17.05.1993 р. №51-93 та Наказу Президента України вiд 19.01.1995 р. №66/95 "Про прискорення приватизацiї майна в агропромисловому комплексi". Iсторiя пiдприємства бере свiй початок з 1867 р.

ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" має виробничу фiлiю, розташовану у с.Степанiвка Роздiльнянського району Одеської областi. Фiлiя здiйснює випуск готової продукцiї та первинну обробку сировини, її зберiгання для подальшого виготовлення консервiв. В звiтному роцi фiлiєю надавались послуги з оренди примiщень.

На заводi є три основнi технологiчнi цехи:

- овочевий;

- фруктовий;

- фабрикатний

Допоміжні та обслуговуючі підрозділи:

- тарний цех;

- транспортний цех;

- ремонтно-механічний цех;

- холодильник;

- котельня

6.4 Структура власності на заводі ВАТ „ОКЗДХ”

Основними власниками ВАТ „ОКЗДХ” є (табл.6.1):

- Спiльне пiдприємство "Вiтмарк-Україна"(Україна) в формi ТОВ -86,6%;

- Приватна компанiя з вiдповiдальнiстю учасникiв в межах належних їм акцiй "ДеСокко Лiмiтед" (Кіпр) -18,5%;

Таблиця 6.3

Склад акціонерів ВАТ „Одеський консервний завод дитячого харчування”

7. Розвиток галузі виробництва соків в Україні

7.1 Прибутковість, рентабельність підприємств галузі виробництва соків в Україні

В табл. 7.1 наведені результати аналізу динаміка фінансових показників діяльності 3-х підприємств України по виробництву соків у 2006 - 2008 роках (Інтернет- сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України - http://www.smida.gov.ua):

- Одеський КЗДХ компанії ""VITMARK";

- Дніпропетровський завод "Біола" компанії "Ерлан;

- Берегівський завод компанії "Нідан+" (Закарпаття);

Як показує спільний порівняльний аналіз, прибутковість та рентабельність діяльності сокових виробництв України є офіційно низькою, тобто основний прибуток від перепродажу соку кінцевому споживачу зосереджений у посередників в торгівельній мережі.

За результатами 2008 року тільки Одеський КЗДХ компанії ""VITMARK" отримав позитивний чистий прибуток від діяльності з мінімальною рентабельністю власного капіталу в +2,5%, два інших сокових завода мають надзвичайно високий рівень збитків:

- Дніпропетровський завод "Біола" компанії "Ерлан” на рівні -47% власного капіталу;

- Берегівський завод компанії "Нідан+" (Закарпаття) на рівні -160% власного капіталу, тобто цей завод знаходиться в стадії банкрутства.

-

Таблиця 7.1

Динаміка фінансових показників діяльності 3-х підприємств України по виробництву соків у 2006 - 2008 роках

7.2 Якість соків, виробляємих в Україні, та перспективи розвитку технологічного процесу виробництва соків в Україні

Український ринок соків за останні декілька років істотно змінився - підвищилася якість продукції, розширився асортимент, покращилася упаковка. Сік не відноситься до товарів першої необхідності, але, як стверджують експерти, категорія соків сьогодні має найбільш високу динаміку зростання серед інших сегментів ринку безалкогольних напоїв, поступаючись за темпами розвитку лише фасованій воді. В той же час, на відміну від інших "безалкогольних" сегментів, ринок соків, нектарів і соковміщуючих напоїв ще далекий від насичення.

Однією з найбільш актуальних проблем галузі є дефіцит вітчизняної сировини для виробничих потреб. Тільки у 2006 році, у зв'язку з аномально несприятливими погодними умовами зими 2005/06, компанії переробили значно менше місцевої сировини фруктової групи, ніж в попередні роки. Особливо це стосується кісточкових культур. Та і яблук, за прогнозами, було перероблено на 20% менше, ніж планувалося. Але справа не тільки в погодних катаклізмах. Щорічно площі садів в Україні зменшуються і, вже через якихось півдесятка років Україна може практично позбутися власного виробництва яблук, груш, слив і персиків.

За таких умов українські виробники соків і нектарів орієнтуватимуться переважно на імпортну сировину, а це приведе до подорожчання кінцевої продукції, що, у свою чергу, може відбитися на купівельній спроможності рядового споживача. Необхідна соціальна державна програма розвитку садівництва й овочівництва, участь законодавчої і виконавчої влади у вирішенні проблем галузі, зокрема, з розробки і просування проектів нормативно-правових актів, регулюючих виробництво продукції і функціонування ринку сокової продукції.

Також важливою проблемою є відсутність можливості представлення і захисту інтересів українського виробника сокової продукції на міжнародному і регіональному рівнях. Українські виробники не мають можливості брати участь у формуванні концепцій розвитку світового сокового ринку, виробленні міжнародних і регіональних стратегій і вимог, а це - потенційний програш на світовому і регіональних ринках. Крім цього, відсутні відпрацьовані підходи до захисту внутрішнього ринку на даний момент і після вступу до Всесвітньої торгової організації (ВТО), а також зі зміцнення позицій української продукції на ринках інших країн. Зокрема нормативна база не повною мірою відповідає сучасним вимогам.

На сьогоднішній день виробники сокової продукції працюють за стандартами, які частково застаріли, тому що багато з них були розроблені і введені в дію ще в часи Радянського Союзу. Виробники також стикаються з тим, що національні стандарти щодо тих чи інших питань, які розроблені різними організаціями, містять в собі суперечливі або недостатньо чіткі і одноманітні вимоги до продукції, її виробництва. Крім того, вимоги і норми вітчизняних стандартів не узгоджені з міжнародними стандартами.

Кажучи про якість сировини, слід зазначити саме проблему значної кількості на ринку дешевої низькоякісної продукції. Заходи із виправлення цієї ситуації дуже ресурсо- і наукоємні. Вкладати засоби одному виробникові невигідно. Нові ідеї у виробництві і сфері якості не можуть ефективно упроваджуватися на підприємствах, оскільки не мають серйозної наукової і експериментальної бази. Наприклад, абсолютно не розвиваються наукоємні напрями нових технологій, нового вигляду упаковки і ін. Також відсутня популяризація серед населення здорового способу життя, формування стійкої звички до споживання соків.

Зараз споживач "виховується" рекламою продуктів далеко не корисних, але споживання яких є ознакою престижності серед певних категорій населення, особливо молоді. Щоб його переорієнтувати з безалкогольних і слабкоалкогольних напоїв на соки, потрібні спільні дії всіх виробників.

72

7.3 Державно-галузева політика в галузі виробництва соків в Україні

При виробництві соків, нектарів та соковмісних напоїв використовується як вітчизняна, плодова (фруктова, ягідна та овочева) сировина, так і плодова сировина, яка виходячи з природно-кліматичних умов в Україні не вирощується.

Як приклад, можна порівняти основні фізико-хімічні показники тропічного фрукту - банана - з одним із основних компонентів вітчизняної плодоовочевої продукції - яблуком (з розрахунку на 100 грамів).

Таблиця 7.2

Назва плоду	Яблуко	Банан
Вміст білків, г	0,4	1,5
Вміст вуглеводів, г	9,8	21,0
Вміст вітамінів, мг
А	0,03	0,12
В1	0,03	0,04
В2	0,02	0,05
В3	0,07	0,25
В6	0,08	0,38
С	16,0	10,0
Е	0,63	0,4
РР	0,3	0,6
Вміст макроелементів, мг
Залізо	2,2	0,6
Калій	278	348
Кальцій	16	8
Магній	9	42
Натрій	26	31

Саме тому існує гостра необхідність у застосуванні імпортних плодових компонентів (концентрованих соків, плодових пюре, подрібненої натуральної плодової м'якоті), сировина для виробництва яких не вирощується в Україні, а саме: апельсин та інші цитрусові, ананас, банан, гуава, пассіонфрут, манго та багато інших, в яких є великий вміст клітковини, мікроелементів та інших незамінних складових.

Однак, ставка ввізного мита при імпорті вказаної сировини в Україну є високою.

Імпорт концентрованих соків: апельсинового (коди УКТЗЕД 2009 11 19 10, 2009 11 99 10, 2009 19 19 10, 2009 19 99 10), грейпфрутового (коди УКТЗЕД 2009 20 19 10, 2009 20 99 10), інших цитрусових (коди УКТЗЕД 2009 30 19 10, 2009 30 39 10) та ананасового (коди УКТЗЕД 2009 40 19 10, 2009 40 99 10) обкладається ввізним митом у розмірі 2 %, але не менше 0,05 ЄВРО за літр.

А соки тропічних фруктів гуави, манго, мангостана, папайї, плодів тамариндового дерева, плодів дерева акажу, личі, джекфрута, пасіфлори, саподілі, карамболі, патайї не диференціюються на соки натуральні й концентровані. Відповідно до Митного тарифу України вони класифікуються по коду 2009 80 97 00 і обкладаються ввізним митом у розмірі 30 %, але не менше 0,5 ЄВРО за літр, незалежно від того, чи ввозяться вони готовими до вживання, чи підлягають подальшій переробці в готову продукцію, що є нелогічним.

На інші види імпортованої тропічної сировини: фруктові пюре-напівфабрикати (підгрупа 2007), подрібнені фрукти, їх частки, плодову масу та ін. (підгрупа 2008) встановлені ставки ввізного мита в розмірі 2,0 ЄВРО/кг. При таких ставках сума мита в 2, а то й в 3 рази вища вартості самої сировини, внаслідок чого стає практично неможливим її імпорт.

Як приклад можемо порівняти, у скільки обійдеться виробнику соку в Росії й Україні ввезення 20000 кг (або 16 000 літрів при щільності 1,25 г/см3) соку манго концентрованого вартістю 20 000 доларів США.

Таблиця 7.3

Тарифне регулюванні імпорту сировини для виробництва соків та нектарів в Україні

	Російська Федерація	Україна
Код	2009 80 360 1	2009 80 97 00
Ставка мита	5%	30%, але не менше 0,5 євро за 1л
Платежі:
мито	1000 дол. США	6000 дол. США , але не менше 0,5х16 000=8000 Євро
ПДВ	(20 000+1000)х20%=4200 дол. США	(20 000+8000)х20%=5600 дол. США
РАЗОМ	1120+4600 = 5720 доларів США	8000+5600 = 13600 доларів США

Різниця в тарифному регулюванні імпорту сировини для виробництва соків та нектарів в Україні, у порівнянні з Російською Федерацією, тягне за собою такі наслідки:

1. Внаслідок більш низького ввізного мита продукція в РФ має нижчу собівартість, і при ввезенні в Україну без сплати ввізного мита (у відповідності до укладеної міждержавної угоди) ціни на готові соки, нектари, напої та дитяче харчування, вироблені в Російській Федерації, виявляються більш конкурентноспроможними порівняно з українською продукцією.

2. Зростання імпорту продукції з деяких країн СНД призводить до обмеження інтересів українських виробників, змушених скорочувати обсяги виробництва. Це призводить також і до скорочення ввозу імпортної сировини та, відповідно, зменшення надходження мита, податків та зборів у бюджет, скорочення обсягів виробництва та робочих місць.

Таким чином, високі ставки ввізного мита на імпортні напівфабрикати плодів, які не вирощуються в Україні, завдають великої шкоди державі.

Розбіжність у тарифному регулюванні ввозу фруктових та овочевих напівфабрикатів в Україну призводить до:

- неконкурентоспроможності цін на українську продукцію;

- обмеження інтересів українських товаровиробників;

- збільшення імпорту в Україну готових соків, нектарів, соковмісних напоїв та дитячого харчування російського виробництва;

- спаду виробництва соків, нетарів, соковмісних напоїв та дитячого харчування в Україні;

- скорочення обсягів ввозу імпортних напівфабрикатів;

- зменшення надходжень у бюджет від сплати ввізного мита та ін.

Доцільно також встановити різні ставки ввізного мита в залежності від призначення соків, які ввозяться. На сьогоднішній день встановлено єдине мито на соки іноземних виробників, які ввозяться в упаковці місткістю 0,2 - 2,0 літри, призначені для реалізації в оптово-роздрібній мережі, та на свіжовижаті соки, призначені для подальшої переробки вітчизняними виробниками, що ввозяться в бочках, цистернах, флексі-танках місткістю не менше 190 кг. Встановлення більш низьких ставок ввізного мита на свіжовижатий асептичний (заморожений) сік, який ввозиться з метою подальшої переробки і розфасовки, стимулювало б товаровиробників на освоєння цього, популярного в світі, виду продукції (соки NFC - Not From Concentrate).

7.4 Державне регулювання галузі виробництва соків в Україні

На сьогоднішній день на Україні діють наступні нормативні документи, які регламентують виготовлення сокових продуктів:

ДСТУ 2074-92 “Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення”;

ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»;

ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги»;

РСТ УССР 1726-83 “Сік березовий натуральний. ТУ”;

РСТ УССР 1963-85 “Консерви. Напій з шипшини. ТУ”;

ДСТУ 2138-93 “Консерви. Соки та напої дієтичні. ТУ”;

ДСТУ 4008-2001 “Консерви. Соки фруктові,овочеві та овоче-фруктові для дитячого харчування. ТУ”;

ДСТУ 4066-2002 “Соки плодово-ягідні спиртовані. ТУ”;

ДСТУ 4701:2006 “Соки плодово-ягідні зброджені. ТУ”;

ГСТУ 15.3-16304966-002-2002 “Соки-напівфабрикати фруктові і ягідні, консервовані хімічними консервантами. ТУ”;

ГСТУ 46.023-2002 “Консерви. Соки плодові і ягідні купажовані, натуральні і відновлені. ТУ”;

ГСТУ 46.025-2002 “Консерви. Напої фруктові. ТУ”;

ГСТУ 46.087:2004 “Сік виноградний концентрований неосвітлений. ТУ”;

СОУ 15.3-37-223:2005 “Консерви. Сік березовий купажований. ТУ”;

ГОСТ 656-79 “Соки плодовые и ягодные натуральные. ТУ”;

ГОСТ 657-79 “Соки плодовые и ягодные с сахаром. ОТУ”;

ГОСТ 937-91 “Консервы. Сок томатный. ТУ”;

ГОСТ 16366-78 “Соки плодовые и ягодные с мякотью. ТУ”;

ГОСТ 18192-72 “Соки плодовые и ягодные концентрированные. ТУ”;

ГОСТ 18193-72 “Соки из цитрусовых плодов. ТУ”;

ГОСТ 25892-83 “Сок виноградный натуральный. ТУ”;

ГОСТ 29135-91 “Соки фруктовые. ОТУ”.

З 01.08.2007 року почала діяти на території України остаточна редакція основного національного стандарту сокового виробництва ДСТУ 4283:2007.

Цей документ, який пройшов тривалий термін апробації на виробництві (пробний стандарт ДСТУ-П-4283:2004 вперше був введений з 01.09.2004), складається з двох частин:

- ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»;

- ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги».

Документ розроблений на відповідність Кодексу Аліментаріусу та Дирек-тиви ЄС 2001/112/УС від 20.12.2001, який регламентує міжнародні та європейські вимоги до фруктових соків. ДСТУ 4283 розроблений Технічними комітетами Держспоживстандарту України (ТК 154 “Соки та соковмісні продукти” та ТК 24 “Продукти із овочів і фруктів та обладнання для їх переробки), до складу яких входять представники провідних підприємств - виробників сокової продукції).

Погіршує ситуацію одночасна дія декількох стандартів стосовно сокових продуктів з додаванням цукру, а саме: ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять» та застарілого ГОСТ 657-79 “Консервы. Соки плодовые и ягодные с сахаром. Общие технические условия”. В ДСТУ 4283.1:2007 відсутній термін та визначення поняття “Сік з цукром”, а сокові продукти до складу яких входить цукор в кількості більше 15г/дм³ та в залежності від виду та вмісту фруктової частини можуть називатися “Сік з мякоттю” або “Нектар” (“Коктейль”, “Морс”, “Напій соковий”), а не “Сік з цукром”, як то передбачено ГОСТ 657-79.

Для того щоб сокова продукція українських виробників була конкурентоспроможною, необхідно відповідне законодавче підґрунтя.

Діючими міжнародними нормами щодо правових основ виробництва, оцінки якості та продажу соків у державах-членах Світової організації торгівлі (СОТ), до якої у 2008 р. приєдналась Україна, сьогодні є:

- фрагментарні стандарти Codex Alimentarius;

- відповідні технологічні вимоги щодо виробництва соків, методи аналізу і перелік дозволених харчових добавок, технологічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і забруднювачів, затверджених Комісією СА ФАО/ВООЗ;

- методи фізико-хімічного і мікробіологічного аналізу Міжнародної феде-рації виробників фруктових соків (International Union of Fruit Juice Producers, IFU).

Окрім цього, в окремих державах (групах держав) існують свої регламентуючи документи, наприклад, Директива Ради 2001/11/ЄС від 20 грудня 2001 року щодо фруктових соків та деяких подібних продуктів, призначених для споживання людиною (далі -- Директива). Ця Директива визначає задачі дер-жав-членів ЄС, відтворює координовану європейську правову систему, яка формує єдиний внутрішній ринок Європи.

У якості стандарту для оцінки фруктових і овочевих соків в ЄС використовується Code of Practice. AIJN -- Звід правил для оцінки якості фруктових та овочевих соків Асоціації сокової промисловості Європейського Союзу (A.I.J.N.) (далі -- Звід правил) та ін.

В Україні також поступово формується фундаментальна підтверджувальна база для ідентифікації сокової продукції, однак і сьогодні в державі відсутній нормативний документ, який би регламентував визначені показники якості фруктових та овочевих соків та їх значення. Такі показники повинні визначатися методами, встановленими відповідними стандартами. Саме Звід правил, що встановлює критерії фізико-хімічного складу для конкретних видів фруктових та овочевих соків і пюре, і є вдалим прикладом такого документу європейського рівня.

Висновки

В Україні діє 78 підприємств-виробників сокової та соковмістної продукції. 6 з них займаються виготовленням сокової продукції дитячого харчування, 2 - виготовленням концентрованих соків, 1 - сухих фруктових концентратів, 69 - сокової продукції загального призначення.

При загальносвітовому обсягу ринку виробництва соків у 2008 році - 30 млрд.літрів/рік обсяг виробництва соків в Україні у 2007 -2008 роках перейшов риску у 1,0 млрд.літрів/рік, тобто сокова підгалузь харчової промисловості України - це вагома частина національної економіки.

Біля 92% українського ринку зосереджено в руках трьох консорціумів. Залишившийся сегмент ринку розділяють між собою декілька десятків гравців (імпортери в тому ж числі), які оперують більш як півсотнею “соковитих” марок. 68% виробництв соку в Україні є власністю іноземних інвесторів, які поступово викупають та модернізують сокові виробництва. Серед іноземних інвесторів боротьбу за сокові виробництва України ведуть дві компанії США - “Coca Cola” (власниця південних заводів компанії „Сандора” та власних заводів в Київській області) та “Pepsi Cola” (власниця “Вінніфрут”, Берегівського СЗ, перспективна власниця ТМ „Біола” концерну „Ерлан”).

ТОВ “Сандора” (Миколаїв) - безумовний соковий лідер, контролюючий 47 % сокового ринку. Найбільш відомі бренди: “Сандора Ексклюзив”, “Сандора Морс”, “Сандора Мультиактив”, “Сандора Класика”, “Сандорик”, “Садочок”, “Дар”.

СП “Вітмарк-Україна” (Одеса)- другий гравець в ринковому табелі рангів, який займає 23% сокового ринку України. Найбільш відомі бренди: “Джаффа”, “Соковита” та “Чудо Чадо”.

Частка ЗАТ “Ерлан” (ТМ “Соки Біола” (Дніпропетровськ) тримається в межах 20 %.

Спільна частка компаній “Рідна марка” (Київська обл.), “Вінніфрут” (Вінницька обл.) та “Нідан +” (Закарпаття) складає близько 7%.

Іноземна конкуренція виробництву соків в Україні практично створюється трьома країнами - Росією, Білорусією, Молдавією.

Основа іноземної конкуренції - це перенесення виробництва на територію України на викуплених підприємствах з концентрованих соків, які виготовляють міжнародні сокові корпорації в країнах походження фруктів та перепродають з великим прибутком в країни, які відновлюють концентрати на контролюємих міжнародними соковими корпораціями виробництвах.

Загальна частка прямого імпорту соків вУкраїну не перевищує 10% від обсягу загального споживання та складається з:

- гранатового соку;

- айвового соку;

- соку екзотичних фруктів (папая, кокосовий та інш.)

Деякі соки не можуть бути вироблені в Україні без імпортної сировини, готового концентрату чи поставки вже готового та упакованого соку (гранатовий сік, сік айви) за відсутністю фруктів - апельсини, мандарини, лимони, ананаси, екзотичні фрукти тропічного клімату.

Українські виробники соків переходять на випуск більш дешевої продукції. Дивлячись на низьку прибутковість чи збитковість діяльності, виробники соків не є привабливими до стратегічних інвесторів. Чи є шанс виправити становище?

До кризи 2008 -2009 рр. ринок соків України стрімко розвивався, демонструючи ріст виробництва на 29%, збільшення експорту на 45% і зниження імпорту на 43% . Українці надавали перевагу сокам замість кольорових газованих напоїв. Зростання доходів населення у більшій мірі позитивно відобразилося на споживанні соків, ніж інших безалкогольних напоїв. Для прикладу, якщо у 2003 році наші співвітчизники вживали 4,85 літрів соків у рік, то у 2007 році - уже 13 літри. Цей рівень «підбирається » до середини середньоєвропейського показника - 30 літрів на людину в рік. Хоча нам навряд чи вдасться за споживанням догнати США- американці в середньому випивають 60 літрів соків у рік на людину.

Головною проблемою ринку залишається дефіцит сировини. Навіть в урожайні роки потреби виробників цієї продукції забезпечуються місцевою сировиною не більше, ніж на 25%. В Україні просто відсутні промислові посадки абрикосів, айви, вишні, персиків та ін. Основними постачальниками являються приватні господарства, яких не можна вважати надійною сировинною базою. В структурі собівартості продукції сировина складає біля 60%. Ціни   на деякі її види  останнім часом зросли у 1,5-3 рази.Це відбулося у значній мірі внаслідок суттєвої девальвації гривні, що, у свою чергу, спричинило здорожчання кінцевого продукту для споживачів, де ріст цін склав 10-20%

За даними Держкомстату, обсяг виробництва соків за січень-червень 2009 року у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го року скоротився більш ніж на 30% і склав 361 тис. тон. Падіння споживання соків може навіть перевищувати цю цифру.На обсяги виробництва безпосередньо вплинуло зниження купівельної спроможності населення, що, у свою чергу, відобразилось на уподобаннях українців. При цьому скорочення споживання в низькому ціновому сегменті усе ж менше, ніж у сегменті дорогих соків. Продажі соків ціною понад 6 грн.(таких марок як «Садочок», «Соки України», а також Миколаївського КЗ, Одеського КЗ та ін) впали менше за інших. У 2008 році і на початку 2009 року ринок не продемонстрував прогнозованого експертами росту перш за все з тієї причини, що соки в умовах кризи не являються товаром першої необхідності.

Друга, не менш важлива проблема виробників соків полягає у системі дистрибуції. Історично біля 65% продукції збувалося через торгівельні мережі, 20%- через кіоски і павільйони, продукція, що залишилась- через середні і невеликі магазини. Мережі, зіткнувшись з падінням продажів, стали затримувати платежі постачальникам. У результаті на балансах виробників значно збільшилась дебіторська заборгованість, що призвело до серйозних проблем з оборотними коштами.

Конкуренція на ринку соків досить висока. Тут представлені коло 20 великих і 400дрібних виробників. Четвірка лідерів займає біля 85% ринку.

Українці надають перевагу сокам місцевого виробництва,  частка імпорту складає приблизно 10%. Для того, щоб продавати на українському ринку, перш за все потрібно розуміти  внутрішнього споживача. Багато західних компаній не змогли обрати правильну стратегію і змушені були залишити ринок. У той же час лідери галузі роблять спроби різними способами відвоювати частку ринку  у своїх конкурентів. Для прикладу, Pepsi, яка придбала «Сандору» за $679 млн, уже інвестувала в її модернізацію $35 млн, таким чином збільшивши виробництво на 10%. Компанія почала забезпечувати торгові точки фірмовим обладнанням, відкривати нові філії прямих продажів, модернізувати наявне обладнання та ін.. Така агресивна політика змусила активізуватись інших гравців. Для прикладу, «Вітмарк» випустив новинку (100%-ий фруктовий газований напій).

Перспективи ринку.  У 2009 році очікується падіння обсягів сокового ринку більш ніж на 10% у порівнянні з минулим роком. Буде спостерігатись перехід з дорожчих продуктів на соки і нектари масового сегменту. У підсумку багато інноваційних проектів буде призупинено.

У період кризи купівельна спроможність населення падає, тому багато компаній будуть змушені скоротити виробництвою Дрібні підприємства з маловпізнаваними брендами, певніш за усе, залишать ринок. Торгові мережі зацікавлені у відомих торгових марках, оскільки вони краще продаються. Як тільки торгові підприємства зможуть вчасно розраховуватись з виробниками, у них з'явиться оборотний капітал для відновлення і збільшення виробництва(за умови зростання попиту).Ті компанії, які не втратять частку ринку і вийдуть з кризи з мінімальними втратами, залишаться у виграші.

Інвестиційна привабливість галузі.  У зв'язку з суттєвим збільшенням собівартості, що супроводжується зменшенням обсягів продажів, а також із затримками грошових поступлень від торгових мереж практично усі підприємства знаходяться у складному фінансовому становищі.Але якщо одні, що входять у склад ФПГ (наприклад, «Біола», «Ерлан») або лідери(«Сандора»), почуваються більш-менш комфортно, то багато інших мають значно більше фінансових проблем. У ряді випадків це обумовлено колосальним борговим навантаженням. Так, наприклад, частка позичкового капіталу «СП «Вітмарк україна» складає 96%, «Нідан+» - 86%, «Вінніфрут»- 53%, «Пфаннер Бар»- 84%..

Перебуваючи у такому становищі, ці та ряд інших компанії на сьогодні не цікавлять стратегічнго інвестора за багатьма параметрами. Перш за все, через борги, які , до того ж, деякі виробники уже не обслуговують. Для прикладу, «Вінніфрут» довгий час не здійснює погашення відсотків за пози-ками, не кажучи уже про тіло кредиту, тому його продаж компанії «Соса Соla” буде природним і ще одна велика сокова компанія України буде поглинута міжнародним концерном.

Якщо говорити про злиттях і поглинаннях у галузі, то вони також не прогнозуються. Найголовніша угода уже відбулася - Pepsi придбала лідера ринку «Сандору». Невеликі ж регіональні виробники не будуть цікаві великим гравцям, оскільки вони не володіють добре налагодженою дистрибуційною мережею. Більше того, у великих компаній у зв'язку з падінням продажів обладнання працює не на повну потужність.

Єдиним виходом для підприємств, що опинились у період кризу такому скрутному фінансовому становищі, є залучення інвестицій з фондів прямого інвестування. Реалізувавши схему заміщення боргу капіталом, такі фонди зможуть надати компаніям можливість уникнути банкрутства і вижити під час кризи. Більше того, завдячуючи коштам із фондів прямих інвестицій до моменту росту ринку ці підприємства будуть приносити прибутки. А їх вартість практично буде рівна кризовій.

Список літератури

1. ДСТУ 4283.1:2007 „Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять”;

2. ДСТУ 4283.2:2007 „Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги”;

3. ГОСТ 657-79 „ Соки плодовые и ягодные с сахаром. ОТУ”;

4. ДСТУ 2074-92 «Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення»;

5. ДСТУ 4518:2006 «Продукти харчові. Споживче маркування. Загальні правила»

6. ДСТУ 4283.2:2007. Соки та сокові продукти [Текст]. - К. : Держспожив-стандарт України, 2007. - 15с.

7. ДСТУ 4150:2003. Соки, напої сокові, нектари плодово-ягідні та з баштан-них культур [Текст]. - К. : Держспоживстандарт України, 2003. - 15 с.

8. ГОСТ 28562-90. Продукты переработки плодов и овощей. Рефрактомет-рический метод определения растворимых сухих веществ [Текст]. - Вза-мен ГОСТ 8756.2-70 в части разд. 4; введ. 1991-07-01. - М. : Изд-во стан-дартов, 1990. - 15с.

9. ГОСТ 25555.0-82. Продукты переработки плодов и овощей. Методы определения титруемой кислотности [Текст]. - Взамен ГОСТ 2555.0-70; введ. 1983-01-01. ? М. : Изд-во стандартов, 1983. - 4с.

10. Технологическая инструкция по производству плодовых и ягодных соков [Текст] // Сб. технолог. инструкций по производству консервов. - М. : Консервплодоовощ, 1992. - Т.2, ч.1. - С. 149- 223.

11. Найченко, В. М. Технологія зберігання і переробки плодів та овочів [Текст] / В. М. Найченко, О. С. Осадчий. - К. : Школяр, 1999. - 502 с.

12. Огляд виробництва плодоовочевих консервів в Україні [Текст] // Агроог-ляд: овочі та фрукти. - 2006. - №31. - С. 12-16.

13.Поддубный В.И. Долгий путь PepsiCo в Украину прошел через "Сандору" // Фондовый рынок. - 2007. - №27. - С. 18 - 23.

14. Портна К. Соковижималки //Контракти. - 2007. -  №14. -  С. 44-45.

15. Самсонова, А. Н. Фруктовые и овощные соки [Текст] / А. Н. Самсонова, В. Б. Ушева. - М. : Агропромиздат, 1990. - 281 с.

16. Сонячна, М. «Золотий» сік [Текст] / М. Сонячна // Агробізнес сьогодні. - 2007. - №19. - С. 11.

17.Чернявська И. Соковый бум //Инвестгазета. - 2007. - №24. - С. 38 -39.

18. Черкесова Елена. О рыночных баталиях и сочных реалиях// Напитки+, № 7. 2005. - С. 31-34.

19. Черкесова Елена. О рыночных баталиях и сочных реалиях// Напитки+,№ 8. 2005. - С. 32-36.

20. Шобингер І. (ред.) Фруктовые и овощные соки : научные основы и технологии / пер. с нем. Под общий научный ряд. А.Ю. Колеснова, Н.Ф. Берестеня и А.В. Орещенко. - СПб: Профессия, 2004 - 640 с.

21.Шмідт Т. В собственном соку //Бізнес. - 2006. - №13. - С. 121- 124.

22. Шуманн Г. Безалкогольные напитки: сырье, технология, нормативы. - Пер. с нем. - СПб: Профессия, 2004 - 256 с.

23. Эрл М., Эрл Р., Андерсон А. Разработка пищевых продуктов. - Пер. с англ. - СПб: Профессия, 2004 - 420 с.

24. http://www.ukrstat.gov.ua - Офіційний Інтернет- сайт Державного комітета статистики України

25. http://www.smida.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України

26. http://www.sandora.ua/ - Офіційний Інтернет-сайт компанії „Сандора”