Ризики і невизначеність при оцінці ринкової вартості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Ризики і невизначеність при оцінці ринкової вартості підприємства

Зміст

Вступ

1. Фактори, що визначають ринкову вартість підприємства

2. Підходи до управління ризиками на підприємстві

3. Способи обліку ризиків при виведенні ставок дисконту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Потреба в оцінці вартості підприємств виникла в нашій країні з моменту початку економічних реформ і процесу приватизації державних підприємств. Основним замовником оцінки була держава, яка також діяло в якості основного суб'єкта оцінки. У міру становлення ринкової них відносин і розширення сфери оціночної діяльності удосконалювалися теоретичні та методичні засади оцінки майнових комплексів.

Між тим з формуванням ринку власності склалася потреба в оцінці можливості придбання часток у власному капіталі, у проведенні оціночних робіт, які дозволяють визначити ефективність інвестування в той або інший об'єкт, прийняття оптимальних рішень щодо залучення позикового капіталу, змін параметрів політики компанії в області асортименту продукції або послуг з урахуванням підвищених ризиків, властивих реформованої економіці Росії.

Ці обставини актуалізували завдання якісної професійної оцінки не тільки ринкової, але, перш за все, інвестиційної вартості, котра є найкращим критерієм ефективності капіталовкладень, що дозволяє прийняти вірне рішення з урахуванням всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта інвестицій, що зумовлює необхідність розробки теоретичних підходів і методичного інструментарію оцінки інвестиційної вартості підприємств в умовах динамічних змін економічного середовища.

Теоретичні та методичні засади оцінки вартості підприємств досліджувалися багатьма вітчизняними та зарубжнимі вченими. У розробку концепцій вартості, що послужили основою формування теорії вартості підприємств, значний внесок внесли фундаментальні праці П. Буагільбера, Е. Бем-Баверка, Л. Вальраса, У. Джевонса, Дж. Кларка, Т. Мальтуса, Дж. Мілля , Ф. Модільяні, К. Маркса, К. Менгера, А. Мар-шалла, У. Петті, В. Парето, Д. Ріккардо, А. Сміта, Н. Сеніора, Дж. Вільямса, Й. Шумпетера та ін

Слід зазначити, що зазначені дослідники у своїх працях найбільшу увагу приділяють проблемам оцінки ринкової вартості підприємств.

Метою цього дослідження є обґрунтування теоретичних підходів і аналіз методичного інструментарію оцінки ринкової вартості підприємств в умовах ризиків та невизначеності.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних основних завдань:

- дослідити фактори, що визначають ринкову вартість підприємства;

- розкрити поняття ризику, та його вплив на оцінку підприємства;

- обґрунтувати необхідність урахування умов невизначеності та ризику при визначенні ринкової вартості підприємства.

Об'єктом дослідження в даній дисертаційній роботі є ринкова вартість підприємства як особливий вид вартості і економічний зміст процесу її оцінки. невизначеність ризик ринковий вартість

Предметом дослідження служать економічні відносини, що виникають в процесі формування та оцінки ринкової вартості підприємства, а також теоретичні та методичні підходи, необхідні для адекватної оцінки останньої в умовах невизначеності та ризику.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження послужили фундаментальні класичні концепції, представлені в трудах вітчизняних і зарубіжних вчених в області економіки та фінансів.

В основу дослідження поставленої проблеми і рішення задач покладені загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів: діалектичний, системний аналіз, спостереження, порівняння, вимірювання, моделювання.

1. Фактори, що визначають ринкову вартість підприємства

Бізнес - це конкретна діяльність, організована в рамках певної структури. Головна її мета - отримання прибутку. Таким чином, капітал є основою, внутрішнім змістом будь-якого процесу створення продукту або послуги, здійснюваного з метою отримання доходу. Отримання доходу - це мета і кінцевий результат діяльності в багатьох сферах, галузях економіки, тобто мета і результат бізнесу. Будь-який бізнес має свою економіко-організаційну форму у вигляді підприємства.

Бізнес (підприємство) - це особливий вид товару.

Відповідно до економічної теорії товар повинен володіти принаймні двома властивостями: здатністю задовольняти будь-яку людську потребу і бути придатним до обміну.

Власник бізнесу має право продати його, закласти, застрахувати, заповідати. Таким чином, бізнес стає об'єктом операції, товаром зі всіма властивими йому властивостями.

Як всякий товар, бізнес володіє корисністю для покупця. Перш за все, він повинен відповідати потребі в отриманні доходів. Як і у будь-якого іншого товару, корисність бізнесу здійснюється в користуванні. Отже, якщо бізнес не приносить доходу власнику, він втрачає для нього свою корисність і підлягає продажу. І якщо хтось інший бачить нові способи його використання, інші можливості отримання доходу, то бізнес ставати товаром. Все це справедливо і для підприємства, і для фірми [1, с.125].

Здатність товару задовольнити ту або іншу потребу людини складає його споживчу вартість.

Сутність закону вартості полягає в тому, що в товарному виробництві основу пропорцій обмінюваних товарів визначає ринкова вартість, величину якої, в свою чергу, зумовлюють суспільно необхідні витрати праці.

Для створення і підтримки бізнесу (підприємства) також як для будь-якого товару потрібні певні витрати.

Корисність і витрати в сукупності складають ту величину, яка є основою ринкової ціни, що розраховується оцінювачем і яку можна визначити як ринкову вартість.

За стандартами багатьох країн поняття «ринкова вартість» означає найбільш ймовірну ціну, яка складеться при продажу об'єкта власності на вільному конкурентному ринку при дотриманні всіх необхідних для продажу умов, за якими розуміються, в тому числі і такі: покупець і продавець мають усю повноту інформації для прийняття рішень і діють обачно, угода купівлі-продажу не є вимушеною для жодної зі сторін, які беруть у ній участь. Безумовним для цього визначення є оформлення продажу в обмежені терміни і перехід права власності від продавця до покупця на наступних умовах:

1. Стандартна мотивація продавця і покупця.

2. Обидві сторони угоди або добре поінформовані, або проконсультовані про предмет угоди і діють з метою найкращого задоволення власних інтересів.

3. Оплата проводиться готівкою або шляхом вироблення фінансових домовленостей, порівнянних з оплатою готівкою [11, с.87].

Поряд з ринковою вартістю існує поняття «обгрунтована ринкова вартість», під нею розуміється ціна, за якою здійснюється акт купівлі-продажу власності, коли обидві сторони зацікавлені в операції, діють не з примусу, мають досить повною інформацією про умови угоди і вважають їх справедливими.

У визначенні обгрунтованої ринкової вартості передбачається можливість укладення якоїсь гіпотетичної угоди двома не зв'язаними між собою сторонами. Якої-небудь конкретний покупець не мається на увазі. Цей вид вартості служить для обгрунтованої ціни, за якою власність може перейти з рук в руки, якщо обидві сторони готові здійснити операцію. Фактична ціна операції може відрізнятися від обгрунтованої ринкової вартості внаслідок дій таких факторів, як мотивація сторін, їх навички ведення переговорів, а також умови угоди [11, с.95].

Але все ж бізнес (підприємство) товар особливий і має свої особливості як об'єкт оцінки.

По-перше, це товар інвестиційний, тобто товар, вкладення в який здійснюється з метою віддачі в майбутньому. Витрати і доходи роз'єднані в часі. Причому розмір очікуваного прибутку не відомий, має імовірнісний характер, тому інвестору доводиться враховувати ризик можливої ??невдачі. Якщо майбутні доходи з урахуванням часу їх отримання виявляються менше витрат на придбання інвестиційного товару, він втрачає свою інвестиційну привабливість. Таким чином, поточна вартість майбутніх доходів, які може отримати власник, є верхня межа ринкової ціни з боку покупця [4, с.105].

По-друге, бізнес є системою, але продаватися може як система в цілому, так і окремо її підсистеми і навіть елементи. В цьому випадку руйнується його зв'язок з власним конкретним капіталом, конкретною організаційно-економічною формою, елементи бізнесу стають основою формування іншої, якісно нової системи. Фактично товаром стає не сам бізнес, а окремі його складові.

По-третє, потреба в цьому товарі залежить від процесів, які відбуваються як усередині самого товару, так і в зовнішньому середовищі. Причому, з одного боку, нестабільність в суспільстві призводить бізнес до нестійкості, з іншого боку, його нестійкість веде до подальшого наростання нестабільності і в самому суспільстві. З цього випливає ще одна особливість бізнесу як товару - потреба в регулюванні купівлі-продажу.

По-четверте, враховуючи особливе значення стійкості бізнесу для стабільності в суспільстві, необхідна участь держави не тільки в регулюванні механізму купівлі-продажу бізнесу, а й у формуванні ринкових цін на бізнес, в його оцінці [4, с.107].

Виходячи з особливостей бізнесу як особливого об'єкта оцінки розкриємо фактори, що визначають вартість бізнесу (підприємства).

Ринкова вартість - це найбільш ймовірна ціна при здійсненні угоди між типовим покупцем і продавцем. Визначення відображає той факт, що ринкова вартість розраховується виходячи з ситуації на ринку на конкретну дату, тому при зміні ринкових умов ринкова вартість буде змінюватися. На покупця і продавця виявляється зовнішній вплив, і обидві сторони достатньо поінформовані про сутність і характеристиці продаваного майна [6, с.12].

Таким чином, при визначенні вартості оцінювач приймає до уваги різні мікро-та макроекономічні фактори, до числа яких відносяться наступні.

1. Попит.

Під попитом слід розуміти суму товарів і послуг, яку споживачі хочуть придбати в поточному періоді за діючими цінами.

Ринок реагує тільки на попит, підтверджений грошима, тобто попит повинен бути платоспроможним.

В економіці діє закон попиту: чим ціни вищі, тим попит нижче і навпаки, чим ціни нижчі, тим попит вищий. Таким чином, головним фактором, який впливає на попит є ціна [1, с.134].

На попит також впливають нецінові чинники:

1.Доходи

2.налічіе даного товару на ринку (дефіцит).

3.Псіхологія покупок і смаки споживачів.

4.Еффекти очікування: зростання або зниження цін

5.Наличие на ринку товарів-замінників (субститутів).

Так як бізнес це товар, то закон попиту діє також на формування ринкової вартості підприємства як і на ціну будь-якого товару.

Попит визначається перевагами споживачів, які залежать від того, які доходи приносить бізнес власнику, в який час, з якими ризиками це зв'язано, які можливості контролю і перепродажу даного бізнесу.

2. Дохід (прибуток).

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності [1, с.137].

Дохід, який може отримати власник об'єкту, залежить від характеру операційної діяльності і можливості отримати прибуток від продажу об'єкта після використання. Прибуток від операційної діяльності, в свою чергу, визначається співвідношенням потоків доходів і витрат.

3. Час.

Велике значення для формування вартості підприємства має час отримання доходів. Одна справа, якщо власник купує активи і швидко починає отримувати прибуток від їх використання, і інша справа, якщо інвестування і повернення капіталу відокремлені значним проміжком часу [1, с.138].

4. Ризик.

На величині вартості неминуче позначається і ризик як ймовірність отримання очікуваних в майбутньому доходів.

Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, що пов'язано з безліччю умов і факторів, що впливають на отримання і розмір прибутку одержуваної від бізнесу [1, с.139].

5. Контроль.

Одним з найважливіших факторів, що впливають на вартість, стосується ступеня контролю, яку отримує новий власник.

Якщо підприємство купується в індивідуальну приватну власність або якщо отримується контрольний пакет акцій, то новий власник отримує такі суттєві права, як право призначати керівників, визначати величину оплати їхньої праці, впливати на стратегію і тактику роботи підприємства, продавати або купувати його активи; реструктурувати і навіть ліквідувати дане підприємство; приймати рішення про поглинання інших підприємств; визначати величину дивідендів і т.д. В силу того, що купуються великі права, вартість і ціна, як правило, будуть вище, ніж в силу покупки неконтрольного пакета акцій [1, с.140].

6. Ліквідність.

Одним з найважливіших факторів, що впливають при оцінці на вартість підприємства і його майна, є ступінь ліквідності цієї власності. Ринок готовий виплатити премію за активи, які можуть бути швидко перетворені в гроші з мінімальним ризиком втрати частини вартості.

Звідси вартість закритих акціонерних товариств повинна бути нижче вартості аналогічних відкритих товариств [1, с.141].

7. Обмеження.

Вартість підприємства реагує на будь-які обмеження, які має бізнес. Наприклад, якщо держава обмежує ціни на продукцію підприємства, то вартість такого бізнесу буде нижче, ніж у випадку відсутності обмежень [1, с.141].

8. Співвідношення попиту та пропозиції.

Суть теорії попиту та пропозиції зводиться до наступного - вартість, або ціна товару визначається не витраченим на його виробництво працею, а виключно попитом і пропозицією. Відповідно до цієї теорії, якщо попит перевищить пропозицію, то вартість товару підвищиться, а коли збільшиться пропозиція при незмінному попиті, вартість товару зменшиться [1, с.142].

Попит на підприємство разом з корисністю залежить також від платоспроможності потенційних інвесторів, цінності грошей, можливості залучити додатковий капітал на фінансовий ринок. Ставлення інвестора до рівня доходності і ступеня ризику залежить навіть від його віку. молодші схильні йти на більший ризик заради більш високої прибутковості в майбутньому.

Важливим фактором, що впливає на попит і вартість бізнесу, є наявність альтернативних можливостей інвестування.

Попит залежить не тільки від економічних факторів. Важливі також соціальні і політичні фактори, такі, як ставлення до бізнесу в суспільстві і політична стабільність. Ціни пропозиції в першу чергу визначаються витратами створення аналогічних підприємств в суспільстві. Кількість виставлених на продаж об'єктів також впливає на дохід [8, с.204].

Вибір рішення і покупця, і продавця залежить від перспективи розвитку даного бізнесу. Зазвичай вартість підприємства в передбанкрутному стані нижче вартості підприємства з аналогічними активами, але фінансово сталого.

На оцінну вартість будь-якого об'єкта впливає співвідношення попиту і пропозиції. Якщо попит перевищує пропозицію, то покупці готові сплатити максимальну ціну. Верхня межа ціни попиту визначається поточною вартістю майбутніх прибутків, які може отримати власник від володіння цим підприємством. Особливо це характерно для галузі, в якій пропозиція обмежена природними можливостями. Звідси випливає, що в разі перевищення попиту над пропозицією найбільш близькі до максимальної межі ціни на сировинні підприємства. У той же час при перевищенні попиту над пропозицією можлива поява в деяких галузях нових підприємств. У довгостроковому плані ціни на ці підприємства можуть дещо впасти.

Якщо пропозиція перевищить попит, то ціни диктує виробник. Мінімальна ціна, за якою він може продати свій бізнес, визначається витратами на його створення [11, с.132].

При оцінки бізнесу використовуються і інші види вартостей. До них відноситься інвестиційна вартість.

Інвестиційна вартість - вартість фірми для конкретного або передбачуваного власника.

Відповідно методи, використовувані для оцінки фірми в цьому випадку, враховують «ноу-хау» і плани організаційної діяльності передбачуваного власника, економію на витратах, яку він розраховується отримати, і результати проведеного ним аналізу ризику. На відміну від обгрунтованої ринкової вартості тут передбачається долі в угоді конкретного покупця.

Розрізняють також відновну вартість і вартість заміщення. Відновлювальна вартість - це витрати на відтворення аналогічного підприємства або іншого активу.

Вартість заміщення - є виражена у поточних цінах вартість предмета, найбільш схожого за своєю корисності з оцінюваним предметом [9, с.59].

Нарешті, існує і оцінка за даними балансу, тобто балансова вартість. Стосовно до фірми - це різниця між загальною вартістю активів (за вирахуванням вартості зносу, використаних ресурсів і амортизації) та загальною сумою зобов'язань у відповідності з даними балансового звіту.

У разі банкрутства фірми і припинення її діяльності всі її активи оцінюються, виходячи з ліквідації вартості. Ліквідаційна вартість показує, скільки грошових коштів залишиться після реалізації активів і виплати боргів. Вона менше балансової вартості на величину ліквідаційних витрат. До них відносяться витрати по демонтажу обладнання, реалізації завжди нижча ринкової при необхідності швидкої розпродажі.

На Заході існує безліч прийомів для визначення вартості діючої фірми, однак, більшість з них може бути обмежене трьома підходами: прибутковим, витратним і порівняльним. Залишаючись в рамках того або іншого підходу, професійні оцінювачі можуть використовувати один або кілька оціночних методів. Метою використання більше одного методу є досягнення найбільшої обгрунтованості та очевидності висновків оціночного висновку.

Оцінки фірми, отримані в результаті використання різних підходів, будуть відрізнятися за своєю величиною один від одного. У більшості випадків оцінювачі визначають вартість підприємства у вигляді інтервальної оцінки, тобто в інтервалі від мінімальної до максимальної оцінок, отриманих при використанні різних підходів [8, с.127].

Документальним результатом оцінки фірми є звіт про оцінку. У звіті в обов'язковому порядку зазначаються дата проведення оцінки об'єкта, використовується підходи оцінки, цілі та завдання проведення оцінки об'єкта, а також наводяться інші відомості, які необхідні для повного і недвозначного тлумачення результатів проведення об'єктів оцінки, відображених у звіті.

2. Підходи до управління ризиками на підприємстві

Під «ризиком» прийнято розуміти імовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності. Ризики бувають чисті і спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату.

Форсуючи розвиток бізнесу чи приступаючи до реалізації великого, стратегічно важливого для розвитку фірми проекту, необхідно враховувати як внутрішні, так і зовнішні впливи, здатні зробити вирішальний вплив на кінцевий результат. Центральною діючою особою ризик-менеджменту є суб'єкти ризику. У практиці суб'єктами ризику називають тих, хто приймає ризик на себе і(чи) управляє зміною імовірності реалізації чи розміром можливого збитку [1, с.158].

Будь-який бізнес завжди функціонує в умовах певного навколишнього середовища. При цьому під навколишнім середовищем варто розуміти не тільки природні ресурси, але і правове поле, фінансове середовище, нормативну базу і т.д. Невизначеність є як джерелом прибутку для бізнесу, так і джерелом ризику для підприємства, насамперед ризику банкрутства.

Підприємництва без ризику не існує. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Ризик обов'язково повинний бути розрахований до максимально припустимої межі. Як відомо, усі ринкові оцінки носять різноманітний характер. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне - помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку. Менеджер покликаний передбачати додаткові можливості для пом'якшення різких коливань на ринку. Головна мета менеджменту, особливо для умов сьогоднішньої вітчизняної економіки - домогтися, щоб при самому гіршому розкладі мова могла йти тільки про деяке зменшення прибутку, але не в якому випадку не поставало питання про банкрутство підприємства. Тому особлива увага приділяється постійному удосконалюванню управління ризиком - ризик-менеджменту [11, с.162].

Ризик-менеджмент представляє систему управління ризиком і економічними (точніше фінансовими) відносинами, що виникають у процесі цього управління, і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Під стратегією управління маються на увазі напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії [4, с.194].

Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику:

- не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

- завжди треба думати про наслідки ризику;

- позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву;

- не можна ризикувати великим заради малого;

- при наявності сумніву приймаються негативні рішення;

- не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти [4, с.203].

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору їхнього варіанту.

У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила:

- максимум виграшу,

- оптимальна імовірність результату,

- оптимальне коливання результату,

- оптимальне сполучення виграшу і величини ризику [11, с.162].

Центральне місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності. Мається на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

Щоб оцінити імовірність тих або інших втрат, обумовлених розвитком подій по непередбаченому варіанту, слід насамперед знати усі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і вміти заздалегідь обчислити їх кількісно або оцінити їх ймовірність. При цьому природне бажання оцінити кожний з видів втрат у кількісному вимірі і вміти звести їх воєдино, що, на жаль, далеко не завжди вдається зробити. Тут треба мати на увазі одну важливу обставину. Випадковий розвиток подій, що чинить вплив на хід і результати підприємництва, здатний приводити не тільки до втрат у виді підвищених витрат ресурсів і зниження кінцевого результату. Він може викликати збільшення витрат одного виду ресурсів і зниження витрат іншого виду, тобто поряд з підвищеними витратами одних ресурсів може спостерігатися економія інших. Якщо випадкова подія двояко впливає на кінцеві результати підприємництва, має несприятливі і сприятливі наслідки, то при оцінці ризику треба в однаковій мірі враховувати і ті, і інші. Інакше кажучи, при визначенні сумарних можливих втрат варто віднімати з розрахункових втрат супровідний їхній виграш.

Далі ми приведемо основні прийоми зниження ступеня ризику [11, с.171].

Диверсифікованість, що являє собою процес розподілу розміщення коштів між різними об'єктами вкладення капіталу (видами бізнесу), безпосередньо не пов'язаних між собою, з метою зниження рівня ризику і втрат доходів. Диверсифікованість дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності (наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує імовірність одержання ним середнього доходу в п'ять разів і, відповідно, у п'ять разів знижує рівень ризику) [10, c.95].

Придбання додаткової інформації про вибір і результати. Більш повна інформація дозволяє зробити точний прогноз і знизити ризик, що робить її дуже коштовною. Далі ми графічно проілюструємо, яким чином додаткова інформація дозволяє знизити рівень ризику.

На рисунку 1 наведені можливі результати діяльності фірми в залежності від прийнятих рішень в умовах невизначеності.

Крива, зображена на рисунку, показує результати діяльності фірми (одержання чи прибутків збитків) у залежності від того, яке буде обране рішення. Головною проблемою дії фірми в умовах відсутності інформації є те, що вона не знає напевно, які рішення забезпечать їй одержання прибутку, а які потягнуть за собою збитки.



Рис 1. Прибутки та збитки фірми в умовах невизначеності [11, с.279]

У такий спосіб ми можемо сказати, що задача отримання додаткової інформації для досягнення ринкового успіху фірми полягає в тому, що на підставі додаткової інформації фірма повинна чітко визначити границі діапазонів тих рішень, що забезпечать одержання прибутків і границі діапазонів тих рішень, що спричинять за собою збитки. Представимо на графіку вплив результатів отримання додаткової інформації на прийняття ефективних рішень і зниження ризику.

Рис. 2. Результати фірми при отриманні додаткової інформації [11, с.283].

Отримання додаткової інформації дозволяє компанії визначити, що при прийнятті рішень з діапазонів Д1 і Д2 компанія буде одержувати прибутку, а при прийнятті рішень з діапазону Д3 - збитки. Отже, підсумовуючи вищенаведене, ми можемо відзначити, що додаткова інформація повинна застерегти компанію від прийняття помилкових управлінських рішень і підказати ефективні варіанти рішень, що забезпечать їй одержання прибутку і мінімізацію ризику.

Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується банками для зниження рівня ризику при видачі позичок, господарюючими суб'єктами при продажу товарів у кредит, наданні позичок, визначенні сум вкладення капіталу і т.п. [11, с.289].

Одним з найбільш розповсюджених способів управління ризиками - перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати, який реалізується шляхом передачі ризиків страховій компанії, тобто страхування ризиків. Перелік ризиків, які можуть негативно вплинути на фінансові результати будь-якої комерційної діяльності досить широкий і не завжди прогнозований, тому в сучасних умовах страхування стало універсальним засобом захисту майнових інтересів підприємств і організацій усіх форм власності.

3. Способи обліку ризиків при виведенні ставок дисконту

Ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків в єдину величину поточної вартості, що є базою для визначення ринкової вартості бізнесу.

Внаслідок невизначеності або ризику, пов'язаного з отриманням майбутніх доходів, ставка дисконту повинна перевищувати безризикову ставку доходу, тобто повинна забезпечити премію за ризик інвестування в оцінювану фірму, Іншими словами, дисконтна ставка повинна відображати необхідну інвесторам ставку прибутку з урахуванням передбачуваного ризику.

Ставка дисконту або вартість залученого капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох факторів. Перший - наявність у багатьох підприємств різних джерел залучуваного капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації. Другий-необхідність обліку для інвесторів вартості грошей у часі. Третій - фактор ризику. В даному контексті ми визначаємо ризик як ступінь ймовірності отримання очікуваних в майбутньому доходів [10, с.321].

Існують різні методики визначення ставки дисконту, найбільш поширеними з яких є:

для грошового потоку для власного капіталу:

- модель оцінки капітальних активів;

- метод кумулятивного побудови;

- для грошового потоку для всього інвестованого капіталу модель середньозваженої вартості капіталу [10, с.322].

Модель оцінки капітальних активів (CAMP) використовується тільки для компаній, акції яких для компаній на фондовій біржі.

R = Rf + в * (Rm - Rf) + S стр. + S мп, (1)

де R - ставка дисконту,

Rf - безризикова ставка,

в - коефіцієнт бета (є мірою систематичного ризику, пов'язаного з макроекономічними та політичними процесами, що відбуваються в країні);

Rm - середньоринкова прибутковість,

Rm - Rf - премія за ризик,

S стр. - поправка на ризик країни,

S мп - ризик інвестування в мале підприємство [11, с.451].

Коефіцієнт бета розраховується виходячи з амплітуди коливань загальної прибутковості акцій конкретної компанії в порівнянні із загальною прибутковістю фондового ринку в цілому.

Загальна прибутковість розраховується наступним чином:

Загальна прибутковість акції компанії за період = ринкова ціна акції на кінець періоду - ринкова ціна акції на початок періоду + Виплачені за період дивіденди / Ринкова ціна на початок періоду (%) [6, с.425].

Інвестиції в компанію, курс акцій якої, а отже, і загальна прибутковість відрізняються високою мінливістю, є більш ризиковими, і навпаки. Коефіцієнт бета для ринку в цілому дорівнює 1. Стало бути, якщо у якоїсь компанії коефіцієнт бета дорівнює 1, це означає, що коливання її загальної прибутковості повністю корелюють з коливаннями прибутковості ринку в цілому, її систематичний ризик дорівнює середньоринкового. Загальна прибутковість компанії, у якої коефіцієнт бета дорівнює 1,5, буде змінюватися на 50% швидше прибутковості ринку. наприклад, якщо середньоринкова прибутковість акцій знизиться на 10%, загальна дохідність даної компанії впаде на 15%.

Коефіцієнт бета являє собою міру ризику. На фондовому ринку виділяються два види ризику: специфічний для конкретної компанії (несистематичний), і загальноринковий, характерний для всіх компаній, акції яких знаходиться в обігу, званий також систематичним (визначається макроекономічними факторами). У моделі оцінки капітальних активів за допомогою коефіцієнта бета визначається величина систематичного ризику.

Модель оцінки капітальних активів (Самро) заснована на аналізі масивів інформації фондового ринку, конкретно - змін дохідності вільно обертаються акцій. Застосування моделі для виводу ставки дисконту для закритих компаній потребує внесення додаткових коригувань.

Модель кумулятивного побудови використовується для виведення ставки дисконту для підприємств акції, яких не котирується на фондовому ринку.

Ставку дисконту розраховуємо за формулою:

R = Rf + ризики, (2)

де Rf - безризикова ставка [11, с.457].

Внаслідок ризику, пов'язаного з отриманням майбутніх доходів, ставка дисконту повинна перевищувати безризикову ставку і забезпечувати премію за всі види ризиків.

В якості безризикової ставки доходу у світовій практиці використовується зазвичай ставка доходу за довгостроковими державними борговими зобов'язаннями (облігаціями або векселями), вважається, що держава є найнадійнішим гарантом за своїми зобов'язаннями (ймовірність його банкрутства практично виключається).

У моделі кумулятивного побудови робиться поправка на наступні фактори ризику:

1. Ризик розміру компанії.

2. Ризик фінансової структури.

3. Ризик виробничої та територіальної диверсифікації.

4. Ризик диверсифікації клієнтури.

5. Ризик якості керівництва.

6. Ризик прогнозованості доходів.

7. Інші ризики [1, с.177].

Кожен фактор ризику оцінюється в межах від 0 до 5 відсотків.

Фактори ризику оцінюються наступним чином:

1. Ризик розміру компанії.

Для характеристики розміру компанії використовують величину чистих активів підприємства.

Існує кілька варіантів величин за допомогою яких ми могли б охарактеризувати розмір компанії.

- величина всього капіталу за балансовим звітом.

- ринкова капіталізація.

- величина статутного капіталу.

- величина вартості чистих активів.

У сумі розміру загального капіталу по балансу бере участь сума позикових коштів, отже, не можна використовувати дану позицію у визначенні ризику розміру компанії.

Ринкова капіталізація визначається добутком ціни 1 акції на їх кількість. Ринкова ціна акцій може бути як переоцінена, так і недооцінена. Отже і цю позицію не можна використовувати у визначенні ризику розміру компанії.

Залишається тільки четверта позиція - величина вартості чистих активів.

Основні етапи розрахунку:

- Відбираємо п'ять і більше найбільших підприємств галузі, підбираємо бухгалтерські баланси відібраних підприємств.

- розраховує среднею величину чистих активів підприємств даної галузі.

- Розрахуємо ризик розміру компанії за наступною формулою:

X = Xmax * (1 - N / Nmax), (3)

де Xmax - максимальний ризик, який дорівнює 5%,

N - величина чистих активів оцінюваної компанії з балансу,

Nmax - середня величина чистих активів найбільших компаній даної галузі за балансом [11, с.467].

2. Ризик фінансової структури.

Фінансова структура характеризується співвідношенням власних і позикових коштів підприємства.

Підбираємо декілька фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансову структуру компанії. При відборі цих коефіцієнтів потрібно орієнтуватися на ті по яких є нормативні значення.

Рекомендується використовувати такі коефіцієнти: коефіцієнт покриття; коефіцієнт автономії; коефіцієнт поточної ліквідності.

Коефіцієнт покриття розраховується за формулою:

А + (БП - Дл К)

КП = -------------------------, (4)

Кр К + Дл К + Кз

де А - амортизаційні відрахування,

БП - балансовий прибуток,

Дл К - відсотки, що виплачуються за довгостроковими кредитами,

Кр К - відсотки, що виплачуються по короткострокових кредитах,

Кз - відсотки, що виплачуються за кредиторською заборгованістю [11, с.470].

Якщо коефіцієнт покриття дорівнює 1, то джерел коштів ледь вистачає, щоб виплачувати відсотки по кредитах, а про повернення основного боргу мова не йде. Якщо коефіцієнт покриття дорівнює або менше 1, то премія за ризик становить 5%. Якщо коефіцієнт покриття більше 1, то премія за ризик визначається за наступною формулою:

X = Xmax / КП (5)

Коефіцієнт автономії = СК / валюту балансу, (6)

де СК - розмір власного капіталу [11, с.475].

Баланс вважається незадовільним якщо в структурі балансу власний капітал складає 50%. У такому разі ризик фінансової структури буде максимальним (5%).

В інших випадках X = 1 - Кп (10) При наявності декількох величин ризику фінансової структури, виводимо єдину величину, як середньоарифметичну.

3. Наступний ризик, який необхідно визначити - ризик диверсифікації клієнтури.

Рівень диверсифікації визначається не тільки кількістю клієнтів, але і часткою збуту припадає не кожного з них. Чим менше нерівність часткою виручки припадає на конкретних клієнтів, тим за інших рівних умов в меншій мірі компанія залежить від конкретного клієнта.

Існує методика концентрації, розроблена антимонопольним комітетом. Коефіцієнт концентрації показує, яка частка у виручці припадає на певне число споживачів. Антимонопольний комітет рекомендує використовувати такі рівні концентрації:

CR-1 - монополія;

CR-1 - жорстка олігополія;

CR-1 - розпливчаста олігополія;

CR-1 - конкуренція [4, с.307].

Підсумкова величина премії за ризик диверсифікації клієнтури це середньозважена величина.

Ваги надаються з наступної логіки - одного клієнта при інших рівних умовах втратити в 24 рази простіше, ніж одночасно втратити 24 клієнта.

Таблиця1

CR -1	24
CR -3	8
CR - 8	3
CR - 24	1

Коефіцієнти концентрації можуть бути й інші в залежності від специфіки підприємства. Зазвичай рекомендується брати 4 коефіцієнта диверсифікації.

4. Далі розраховується ризик виробничої та територіальної диверсифікації.

Розрахунок даних ризиків проводиться аналогічно один одному, розраховуються одночасно, і потім береться середня величина.

Компанія може вважатися диверсифікованої тільки в тому випадку, якщо грошовий потік отриманий від різних сфер діяльності, порівнянних по своїй величині. Крім того, повинен мати негативну, або слабку кореляцію (тобто ці сфери слабо пов'язані).

Завдання оцінювача полягає в тому, щоб розбити вироблену підприємством продукцію на товарні групи, причому не в обсягах, а в грошових одиницях.

Якщо є статистична інформація за обсягом збуту по кожній групі в грошових одиницях за ряд років або за 1-2 роки, в поквартальною або щомісячною розбивці, то застосовується статистичний розрахунок кореляції.

Кореляцію визначають по відношенню до підгрупи має максимальну частку обсягів. Потім розраховується середньозважене значення кореляції, чим ближче кореляція до нуля, тим краще це для компанії в цілому.

Таблиця 2

Середньозважене значення кореляції	Премія за рзик, %
1	5,0
0,9	4,5
0,8	4,0
0,7	3,5
0,6	3,0
0,5	2,5
0,4	2,0
0,3	1,5
0,2	1,0
0,1	0,5
0	0

Решта ризиків оцінюються експертним шляхом.

У моделі капітальних активів поправка на становий ризик розраховується за методикою фірми Делойд енд Туш, де враховуються такі фактори ризику:

1. Пов'язані з активами (політика експропріації; можливості місцевого фінансування; захист ліцензій, патентів, контрактів).

2. Пов'язані з соціально-економічною ситуацією (політична стабільність; ставлення до іноземних інвестицій; положення про право власності, наявність і вартість робочої сили; ставлення з суміжними державами; вплив організованої злочинності; державне регулювання; загальноправова ситуація; настрой проти приватного сектора).

3. Фінансові ризики (рівень інфляції; процентні ставки; ставки податків; заборгованість державного бюджету; економічне зростання; доступність на ринок СЕС); потреба в іноземному капіталі; конвертованість валюти; стабільність національної валюти).

Висновки

Аналіз, моделювання та управління економічними ризиками підприємства дозволяє здійснити однозначну оцінку різних варіантів його модернізації, які обтяжені певним ризиком і впливають на умови його функціонування у довготривалий період. Якщо ці дії (рішення) збільшують вартість підприємства, то це значить, що вони ефективні і їх треба прийняти, або навпаки.

Важливим чинником оцінки ринкової вартості підприємства є обсяг потоку доходів, які це підприємство приносить своєму власникові. Інвестор вчинить раціонально, вкладаючи свої кошти у підприємства, що приносять найвищий доход (найвищу норму доходу). Слід підкреслити, що, стаючи співвласником підприємства, інвестор діє за умов невизначеності. Розмір прибутку, що є джерелом доходів, не є визначеним (детермінованим), може змінюватися, і той, хто купує акції підприємства, діє за умов невизначеності та зумовленого цим ризику. Якщо припустити, що у прийнятті рішень інвестори керуються лише двома параметрами (сподіваною нормою доходу та ступенем ризику), то одночасно можна стверджувати, що вартість підприємства є важливим критерієм вибору за умов невизначеності та зумовленого цим ризику.

Знаряддям оцінювання різного виду активів (а також підприємств у цілому) може бути формула для обчислення теперішньої вартості потоку майбутніх доходів, які власник цих активів (фактичний чи потенційний) сподівається отримати протягом відповідного періоду.

Список використаної літератури

Балабанова Л.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємства / Л.В. Балабанові, В.В. Холод : навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2006. - 448 с.

Васильченко В.С. Управління трудовим потенціалом : навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2005. - 403 с.

Верхоглядова Н.І. Управління трудовим потенціалом підприємства : монографія. - Д.: Пороги, 2007. - 284 с.

Должанський І.З. Управління потенціалом підприємства : навчальний посібник / [І.З. Должанський, Т.О. Загорна, О.О. Удалих, І.М. Герасименко, В.М. Ращупкіна]. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 362 с.

Іщук С.О. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку : монографія. - Л.: ІРД НАН України, 2006. - 278 с.

Костирко Р.О. Контроль і аналіз в системі управління економічним потенціалом господарюючих суб'єктів: методологя та організація. - Луганськ: 2010. - 728с.

Мойсеєнко І.П. Управління інтелектуальним потенціалом підприємства : монографія. - Л.: Аверс, 2007. - 303 с.

Хомяков В.І. Управління потенціалом підприємства. - Ч.: ЧДТУ, 2005. - 323 с.

Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навчальний посібник / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексію. - К.: КНЕУ, 2006. - 316с.

Шершньова З.Є Антикризове управління : навчально-методичний посібник / З.Є. Шершньова, С.В. Об орська. - К.: КНЕУ, 2007. - 680 с.

Чеботарев Н.Ф. Оценка вартості підприємства (бізнесу): Підручник/ Н.Ф. Чеботарев. - М.: Видавничо-торгівельна корпорація «Дашков і Ко», 2009 - 256с.

Размещено на Allbest.ru