Економічні системи

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14

1. Економічні системи країн СНД

На території колишнього СРСР склалася нова політична й економічна ситуація - колишні союзні республіки стали незалежними країнами, які самостійно визначають власний шлях внутрішнього розвитку та взаємин із світовим співтовариством. Незадовільний в цілому перебіг ринкових реформ також гальмує приєднання цих держав до світової господарської співдружності. Централізоване фінансування економіки республік і таке ж встановлення цін на продукцію у міжреспубліканському обміні, які були характерні для перерозподілу державного бюджету колишнього СРСР, не дають змоги навіть приблизно визначити вихідний стан фінансової системи нових суверенних держав. Значні відмінності відчутні й у життєвому рівні окремих нових незалежних держав. Як зазначалося, до таких загальних особливостей належать насамперед кризові явища, одночасно спричинені двома процесами - переходом до суверенної економічної системи та формуванням її на ринкових засадах.

2. Валютні ринки країн з перехідними економіками

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Тому прискорений розвиток валютного ринку - одне з актуальних завдань країн з перехідними економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний ринок формується надто повільно. Рівноважний обмінний курс, врівноважує попит та пропозиція на валютному ринку ", виконує ще одну дуже важливу функцію, властиву виключно перехідній економіці: він покликаний усунути викривлення у структурі відносних цін, що дісталися в спадок від адміністративно-командної системи, ціноутворення в якій, грунтуючись на нормативних принципах, практично не брало до уваги ринкові механізми - ціни не повідомляли економічним агентам необхідної інформації про ринок і через це не могли служити стимулами високоефективного виробництва. У країнах з перехідною економікою склалася досить парадоксальна ситуація, за якої внутрішні ціни орієнтовані на обмінний курс (а не навпаки, як у промислово розвинених країнах).

3. Зовнішньоекономічні зв'язки східноєвропейських країн

Сучасний розвиток зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських країн бере початок наприкінці 80-х- початку 90-х років, коли ці країни приступили до корінних ринкових реформ національних економік. Зміна моделі соціально-економічного розвитку, істотне перетворення відносин власності, рішучий поворот до формування ринкових основ народних господарств зумовили кардинальну трансформацію зовнішньоекономічної політики країн регіону. Першою й головною особливістю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських держав є відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв'язки, демонтаж планово-адміністративної, жорстко централізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Це знайшло та знаходить виявлення в; демонополізації та приватизації зовнішньоекономічних підприємств та організацій; наданні права зовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам; стимулюванні утворення комерційних посередницьких зовнішньоекономічних фірм. Другою характерною рисою зовнішньоекономічних відносин країн регіону на сучасному етапі є перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15

1. Нестабільні економічні системи постсоціалістичних країн

Політика протекціонізму в Латинській Америці призвела до консервування неефективної виробничої структури, тоді як у НІК сприяла розвиткові сучасного виробничого потенціалу. Це ж стосується експансії державної власності. Зовнішньоторговельна лібералізація дозволила країнам Південно-Східної Азії активно включитися у міжнародний розподіл праці, а у ряді перехідних економік - створювала несприятливі умови для національних виробників. У НІК та Японії пільгове кредитування сприяло структурній перебудові економіки, натомість у постсоціалістичних країнах та Латинській Америці часто виявлялося чинником розкручення гіперінфляції. Широке залучення іноземних інвестицій стало однією з причин фінансової кризи як у Латинській Америці, так і в НІК. Однак у нових індустріальних країнах третьої "хвилі" ці капіталовкладення використовувалися для побудови технологічної бази, а у Китаї - для розвитку національної промисловості. Специфічною рисою нестабільних економік є можливість використання на користь економічного зростання навіть тих чинників, що у стабільних розвинених економіках розглядаються як негативні.

2. Механізм взаєморозрахунків між постсоціалістичними країнами

Розвиток інтеграційних процесів - універсальна закономірність сучасної епохи, що проявляється як у середовищі національних економік, так і в сфері міждержавних відносин, та логічно спричиняється до глобалізації економічного середовища. Слово "інтеграція" в буквальному перекладі з латини означає об'єднання в ціле якихось частин. Розуміння вихідного значення поняття "інтеграція" є принциповим, оскільки вже в ньому закладено основу змісту цього явища, а саме діалектичних і суперечливих взаємин складових і цілого. Для України особливий інтерес становлять принципи утворення зони вільної торгівлі та створення митного союзу. Найпростішою для виконання обов'язків держави формою є інтеграційне об'єднання у вигляді зони вільної торгівлі. Як правило, конкретні угоди про такі зони для вільної торгівлі протягом певної кількості років промисловими товарами передбачають створення ЗВТ шляхом поступової взаємної відміни митних стягнень та скасування інших нетарифних обмежень. У відношенні до сільськогосподарських товарів така лібералізація носить обмежений характер. Створення ЗВТ базується на принципі встановлення взаємного мораторію на підвищення митних тарифів. Митний союз - це форма колективного протекціонізму, створена за угодою двох або більше держав про скасування мит у торгівлі з одночасним установленням єдиного зовнішнього митного тарифу для третіх країн.

3. Пріоритети зовнішньоекономічної стратегії і політики

На сьогодні вироблені деякі пріоритети, до яких належать:

1. Затвердження відкритої економіки. 2. Удосконалення платіжного балансу. 3. Правова основа залучення зарубіжних інвестицій. 4. Повернення в Україну капіталу. 5. Експортоорієнтована стратегія розвитку економіки. 7. Удосконалення регіонального спрямування зовнішньоекономічної діяльності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 16

1. Загальні проблеми та суперечки в системі соціалістичних країн

Соціалістичне змагання -- типово радянський термін на означення різноманітних, переважно позаекономічного характеру, заходів підвищити продуктивність праці, в основу яких покладено не так стимули матеріального зацікавлення, як апеляції до «соц. свідомости» працюючих віддати додаткові зусилля на побудову соціалізму. У 50-ті роки бурхливо розвивалося співробітництво КНР з іншими країнами соціалізму. Будь-яких серйозних чвар у відносинах КНР з соціалістичними країнами не виникало. Виняток становили відносини з Югославією. Пекін звинувачував Югославію в ревізіонізмі, змові з імперіалізмом.

2. Доларизація перехідних економік

Характерною особливістю української економіки, як і багатьох інших перехідних економік, є її суттєва доларизація. Серед причин доларизації слід відмітити: вищу мінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає менш стабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті; стабільніші процентні ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній; прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширює можливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валюті та дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу. У доларизованій економіці, де одночасно іноземна й національна валюта виконують функції грошей, деформується дія каналів трансмісійного монетарного механізму, що суттєво підвищує невизначеність в монетарній сфері, посилює вплив монетарних шоків і ризики боргової кризи:

3. Місце Східної Європи в міжнародному розподілі праці

Під міжнародним територіальним поділом праці (ТПП) розуміється процес концентрації в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншим країнам. Міжнародний ТПП також передбачає розвиток економіки країн з розрахунком на завезення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнами або регіонами не лише торгівельних стосунків, але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв'язків. Після другої світової війни посилилися експортні функції США, Австралії та Канади в Західну Європу, де сільське господарство було занедбано війною. У 50-ті роки країни Західної Європи значно збільшили виробництво сільськогосподарської продукції, утворили Європейське Економічне Співтовариство і перекрили потік сільськогосподарських товарів до цих країн. Більш того, з часом вони стали зазіхати на ринок США, Африки, Латинської Америки та Східної Європи, шукаючи нові країни для збуту своєї продукції. У перспективі на міжнародний поділ праці чекають структурні зрушення, пов'язані як зі зростанням цін на ряд сировинних ресурсів, появою на ринку нових лідерів, так і з загальноекономічними змінами. На світовий ринок дедалі упевненіше виходять країни Східної Європи, зокрема Україна.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17

1. Поняття та сутність економічної інфраструктури

Однією з найважливіших складових сучасного ринкового господарства є його інфраструктура, від рівня розвитку якої залежить ефективність функціонування всіх його елементів та їх загальної взаємодії. Сучасна інфраструктура розвинутих країн є найважливішою підсистемою ринкової економіки за масштабами, обсягами та характером залучених ресурсів, а також за рівнем впливу на динаміку та структуру ВНП, функціонування господарчих систем в цілому, особливо в умовах переходу до постіндустріального суспільства. Під інфраструктурою взагалі розуміють комплекс виробничих та невиробничих галузей, що забезпечують умови відтворення. Під інфраструктурою ринку - установи, фірми, компанії всіх видів власності, що забезпечують взаємодію між суб'єктами ринкових відносин.

2. Стратегії трансформації фінансових систем

Здійснюючи ринкову трансформацію економіки і фінансової системи, Україна насамперед повинна визначитися: на котрий тип фінансової моделі вона орієнтується? Це одне з тих стратегічно важливих питань, без відповіді на яке неможливо забезпечити цілеспрямованість і скоординованість реформ. Важко їх здійснювати, не знаючи чітко, на що вони спрямовані і до якого результату повинні привести. Відсутність чітких стратегічних орієнтирів і тактичних завдань, проте, зовсім не означала, що не змінювалися місце і роль бюджету у фінансовій системі. Рушійним мотивом перетворень стали фінансові труднощі, що змушували державні структури здійснювати постійне реформування бюджету. Навряд чи з цих же причин можливий і перехід до американської моделі -- у значного прошарку населення не буде фінансових можливостей оплатити переважну частину платних соціальних послуг. На наш погляд, найбільш прийнятною за рівнем державної централізації національного продукту для України є сьогодні західноєвропейська модель, що зорієнтована і на доволі високий рівень державних соціальних гарантій, і на розгалужену мережу платних послуг, і на широкий розвиток систем соціального і ме-дичного страхування. За характером реалізації соціальної політики, на нашу думку, найкращим орієнтиром для України може бути німецька модель соціально орієнтованої економіки. Аналізуючи сьогоднішню ситуацію в соціальній сфері України, можна дійти висновку, що вона, хоча й спонтанно, розвивається саме в такому напрямку. Поряд із державними навчальними і медичними установами, виникло і функціонує досить багато приватних. Державні установи також надають широкий спектр платних послуг. Ці перетворення в соціальній сфері ведуть до поступової трансформації і фінансової моделі.

3. Роль перехідних економік у розвитку основних міжнародних ринків

Місце перехідних економік у системі світового господарства визначає цілий ряд суперечливих факторів. З одного боку, це прагнення переважної більшості колишніх соціалістичних держав увійти в політичні, військові та економічні структури Заходу. З другого боку, об'єктивна реальність сучасного етапу розвитку цих країн зумовлює необхідність активної взаємної співпраці країн між собою. Очевидно, що друга група факторів більшою мірою стосується регіону країн СНД. Визначення ролі країн з перехідними економіками у світовому господарстві вимагає врахування того факту, що для розвинених західних країн і нових індустріальних держав досить привабливими є ринки, що з'являються у результаті трансформації економік країн другого світу з їх відносно дешевою але кваліфікованою робочою силою, наявною ресурсною базою, чималим внутрішнім ринком з ненасиченим попитом. Це зумовлює достатньо великі обсяги іноземних інвестицій, спрямовані у регіон постсоціалістичних країн. Водночас із зазначеними вигодами та перевагами, що несе в собі процес відкриття національних ринків міжнародній економіці, потрібно вказати й на його проблемний аспект. Йдеться про уразливість ще несформованих національних господарств більшості постсоціалістичних країн для загальносвітових кризових явищ. Отож, ще раз варто наголосити на тому, що лише послідовні ринкові реформи, економічне зростання, що базується на факторах довготермінової стабільності перехідних економік, можуть стати засадами подальшого поступального розвитку будь-якої з колишніх соціалістичний країн.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18

1. Структура постсоціалістичних систем

Джерела суперечностей перехідної економіки: нестабільність умов господарювання; деформованість економічної структури; невизначеність рушійних сил розвитку; надмірний вплив фактору очікування на поточну економічну ситуацію; неоднорідність мотивації економічної поведінки; дефіцит ресурсів та соціальні обмеження структурної перебудови; несформованість інституційної структури; втрата керованості макроекономічними процесами. До постсоціалістичних країн Євразії у Центральній Європі належать Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія; в Азії - Монголія. В країнах тільки формуються сучасні організаційно-управлінські структури ринкового господарства. У всіх у них розпочалася економічна перебудова на ринкових засадах, і деякі держави вже досягли певних успіхів. Більш вдало зарекомендували себе польська, чеська та угорська моделі економічних реформ. Країни, що розвиваються, відрізняються одна від одної не тільки розмірами територій, кількістю населення, природними умовами, історичними особливостями розвитку, а й структурою господарства, можливостями наукового й технічного потенціалу. Можна виділити досить багато підтипів цих країн. Країни централізовано керованої економіки вдало розв'язують окремі проблеми розвитку господарства, зокрема техніко-економічні питання індустріалізації, для них характерні високий рівень усуспільнення виробництва, широке застосування систем планування.

2. Фінансові системи перехідних економік

Макроекономічні аспекти системної перебудови банківської системи Системна перебудова і економічна стабільність Системна банківська проблема виникає в економіці, коли значній частині банківської системи загрожує банкрутство через нестачу ліквідності або неплатоспроможність. Банківські проблеми можуть мати безліч причин: як правило, це поєднання загальної макроекономічної нестабільності і низької рентабельності виробничого сектора. Проблеми в банківській системі викликають наслідки, що тягнуть за собою великі макроекономічні витрати, до числа яких входить неефективне розміщення вкладів, висока вартість фінансового перерозподілу, високий рівень процентних ставок і позичкової маржі, втручання у розвиток і роботу міжбанківських та інших фінансових ринків, нечітке або нестабільне здійснення грошово-кредитної політики, посилення практики використання іноземних валют. Деякі теорій виділяють роль екзогенних порушень економічної рівноваги, інші приділять особливу увагу психологічним факторам або спекулятивній поведінці, треті розглядають проблеми втручання держави у ринкову економіку Є різні пояснення того, незначні порушення розростаються до розмірів системних, починаючи від психологічних і закінчуючи технічними. Головними причинами неплатоспроможності банків у країнах з перехідною економікою є пагана якість активів, успадкованих від командної економіки, і безперервна видача нових позик. Які не сплачують вчасно.

3. Формування економічних систем нового типу

У процесі перетворень перехідної економіки поступово виявляються і стають все більш стійкими риси та основні ознаки нової економічної системи, національної моделі економіки. Слід виділити два основних напрями перетворень в перехідній економіці - формування ринкової системи і перетворення структури народного господарства. На першому етапі реформування першочерговим напрямом таких перетворень є створення основ ринкової системи або ринкової економіки. Вся структура ринкової економіки розвинених країн, досвід соціалістичних держав показують, що теоретично важливо розрізняти окремі принципи ринкової економіки і наявність реальної ринкової системи відносин. Виділяються три основні елементи становлення ринку: Лібералізація економіки - це система заходів зі звільнення від обмежень одержавленою економіки, направлена на створення умов для вільного руху цін, ринкового обігу товарів і послуг, підприємництва, а також відкритості економіки. Структурні перетворення - це зміни економіки з метою подолання колишньої одержавленою структури, перш за все шляхом перетворення відносин власності через роздержавлення і приватизацію. Інституційні перетворення - це створення умов для дії ринкової системи шляхом перетворення правових інститутів, формування системи нових організацій і установ ринкового типу, створення нової системи управління народним господарством і т. д.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19

1. Еволюція постсоціалістичних систем

В розвитку будь-якої, економічної системи можна виокремити три періоди: період становлення та розвитку, період повної зрілості; період трансформації у нову якість, тобто період відмирання елементів одного типу економіки і народження елементів іншого способу виробництва. З погляду сучасної глобальної еволюції трансформаційні процеси у більшості постсоціалістичних країн поєднують унікальність та концептуальну традиційність. Реалізуючись за сценарієм впливових міжнародних фінансово-економічних організацій, такі трансформації, по суті, "є революційними лише для країн, у яких вони відбуваються, водночас у широкому розумінні вони є більш ніж еволюційними, оскільки працюють за задумом не на знищення, а на зміцнення пануючої у світі традиційної економічної системи"

2. Типи національних економік

Національна економіка - це економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп: національний суверенітет; ресурсно-виробничий потенціал; господарсько-організаційні та товарообмінні процеси. Змішана економіка (англ. mixed economy) -- Економіка, у якій ряд рішень по розподілу ресурсів приймається приватними компаніями та господарствами,-- а деякі приймаються урядом країни. Термін описує сучасну економіку багатьох розвинутих демократичних країн, адже нині немає «чистої» ринкової економіки: більша частина господарства знаходиться у приватних руках. Римнкова економміка -- форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть, а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаються рівнем попиту на товари та їхньою кількістю.

3. Передумови переходу до ринку

Основними передумовами переходу до ринкової економіки є: - роздержавлення і приватизація, створення приватної власності на економічні ресурси; свобода підприємництва і вибору; створення розвиненої грошово-кредитної системи; формування достатньо ємного ринку товарів і послуг. Роздержавлення - ліквідація механізмів прямого державного управління економікою шляхом передачі відповідних повноважень на рівень підприємств без зміни характеру власності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20

1. Поняття ринкової лібералізації

Перехід до ринкових відносин передбачає насамперед лібералізацію економіки, здійснення якої пов'язане з: переходом до вільного ціноутворення; організацією торгівлі на основі використання принципу свободи торгівлі для всіх суб'єктів господарської діяльності; підпорядкуванням діяльності виробників вимогам ринку. Зазначені проблеми охоплюють лише внутрішньоекономічну лібералізацію економіки. Але для повноцінного функціонування ринку цього замало. Необхідно здійснити також лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків. Основними її формами є: створення умов для припливу зарубіжних інвестицій; помірна лібералізація експорту та імпорту; забезпечення конвертабельності національної валюти -- гривні.

2. Етапи перехідної економіки

Перехід до ринкової економіки у змісті перехідного періоду -- більш довгостроковий і масштабний етап порівняно з завданнями подолання кризового стану економіки України. Інакше кажучи, її програма подолання кризи пов'язана з початковим етапом перехідного періоду. Саме тому програма переходу до ринкової економіки характеризує загальний зміст процесу переходу від одної економічної системи до іншої. Країни, що розвиваються, також поступово, але невпинно, просуваються від традиційної економіки до сучасних форм ринкової економіки.Отже, перехідний період передбачає три етапи свого розвитку. Перший, очевидно, найкоротший. пов'язаний з виходом з кризи, подоланням спаду виробництва, стабілізацією економіки, забезпеченням економічного зростання. Другий стан -- це здійснення процесів роздержавлення, приватизації та демонополізації економіки, тобто перетворення адміністративно-командної економіки на ринкову, причому не тільки формальне завершення їх, а й налагодження ефективного функціонування підприємств у руках нових господарів. І нарешті, третій етап -- це структурна перебудова економіки на основі переходу до нового технологічного способу виробництва. Цей етап зароджується у першому і другому етапах, а для свого здійснення потребує, очевидно, не менше двох-трьох десятиліть. Адже це надзвичайно складний процес, який дуже дорого коштує.

3. Реструктуризація ресурсного потенціалу

Необхідні цілеспрямовані зусилля в усіх напрямах фінансової політики на основі обґрунтованої стратегії і тактики реструктуризації і розвитку фінансової системи. За основу фінансової стратегії економічного зростання в Україні необхідно взяти дворазове збільшення протягом 10 років рівня ВВП на душу населення, тобто досягнення показника, який був у середині 90-х років (близько 1500 дол. США). Це досить складне завдання, оскільки передбачає дуже високі темпи економічного розвитку -- 6--7 % щорічно. Його розв'язання потребує відповідного ресурсного забезпечення. Проте в даний час обсяги внутрішніх фінансових ресурсів дуже обмежені -- близько 90 млрд дол. США, або 100 млрд євро. На подібній фінансовій основі забезпечити протягом десяти років такі високі темпи економічного зростання практично буде неможливо.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21

2. Сутність політики національно-економічного зростання

Підвищення добробуту населення України проголошується важливим політичним пріоритетом держави. Утім, механізм впливу добробуту на економічне зростання проаналізований недостатньо і на теоретичному, і на емпіричному рівнях. Тому дослідження добробуту як фактора зростання економіки країни сприятиме підвищенню ефективності державної соціально-економічної політики.

3. Стратегія структурних перетворень

Перервно-послідовна антикризова стратегія структурних перетворень передбачає, що за час (період структурної перебудови) підприємство може вкладати додаткові кошти в нові товари або бізнес, тобто диверсифікувати свою діяльність. Внаслідок цього через деякий час починає зростати системо-утворювальні параметри - доходи, обсяг продажів, прибуток. Отримані від диверсифікаційного розвитку кошти повинні покрити витрати на структурну перебудову підприємства, тому часто підприємство починає отримувати чистий прибуток лише через тривалий час. Безперервно-послідовна антикризова стратегія структурних перетворень передбачає попередній аналіз можливих негативних тенденцій розвитку підпри-ємства в конкурентному середовищі з тим, щоб своєчасно спрямувати кошти на реконструкцію бізнесу і реструктуризацію системи управління підприємством. Запасу часу для перебудови підприємства немає, отже, всі перетворення та антикризові заходи повинні здійснюватися безперервно в поточному режимі. Паралельну антикризову стратегію структурних перетворень застосову-ють, коли необхідна швидка модифікація товару. У результаті сумарні обсяги продажу не встигають суттєво зменшитися, підприємству гарантується стабіль-ність і конкурентоспроможність на ринку. Паралельно-поетапна антикризова стратегія структурних перетворень використовується, коли паралельний перехід на нові товари неможливий, бо це вимагає великих додаткових витрат і підприємство змушене тимчасово засто-совувати перехідну модель з метою поліпшення свого фінансового стану.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

1. Перспективи і тенденції входження до світової економічної системи

Бурхливий розвиток міжнародної торгівлі був притаманний середині двадцятого століття. Суттєво активізувалась інвестиційна та бізнесова діяльність, світовий ринок товарів та послуг відчув значне піднесення. На сьогоднішній день, система світової економіки не може стабільно розвиватись без втілення у життя спільних дій та механізмів співпраці для усіх країн світу. Саме це стало причиною утворення цілого ряду міждержавних економічних організацій та інституцій, орієнтованих, окрім інших завдань, на спостереження за світовим економічним розвитком. Однією із таких організацій у сфері міжнародної торгівлі та інвестиційного розвитку є Світова організація торгівлі. Переваги вступу - Вступ України до Світової організації торгівлі має стати потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів та послуг. Вступ України до Світової організації торгівлі буде означати припинення антидемпінгових розслідувань щодо експортної вітчизняної продукції, котрі щорічно коштують нашій країні величезних фінансових витрат. Українські товаровиробники отримають кращі умови доступу на ринки інших країн, оскільки уряди цих країн будуть зобов'язані запровадити режим найбільшого сприяння щодо української продукції. Недоліки - буде заблоковано цілу низку інструментів її традиційної економічної політики, а саме: пільги, звільнення від оподаткування, мита, платежів; стимулювання національних виробників засобами державних закупівель…

2. Поняття економіки інверсійного типу

Слід зазначити, що процеси первісного нагромадження капіталу, що відбуваються в економіці України та інших пострадянських країнах з початку 90-х років, не мають загального коріння з класичним типом капіталізації. Одні вчені схильні називати дане явище звичайним процесом перерозподілу державної власності, інші - інверсійним типом первинного процесу капіталізації, що викликаний переходом "від панування директивно-планової форми господарювання до ринкових відносин в умовах уже сформованого індустріального суспільства".

Питання розвитку капіталізації інверсійного типу в умовах вітчизняної економіки залишається невирішеним та потребує більш детальнішого дослідження, оскільки прискорення цих процесів може суттєво поліпшити рівень конкурентоспроможності України та її рівень інвестиційної привабливості.

3. Сутність економічних законів

Економічні закони, їх об'єктивний характер. У загальному вигляді відносини економічної власності, як уже зазначалося, виражають сутність системи виробничих відносин. Водночас сутність економічної власності розкривається в системі економічних законів. Це сутність більш глибокого порядку. Сутність, як і закон, розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні форми зв'язку. Тому явище багатше, ніж закон, бо у ньому відображаються також випадкові, нестійкі зв'язки, форми вияву закону. Сутність, а отже й закон, всебічно можуть бути досліджені лише через всі інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форму, ціле й частину тощо), насамперед через категорію суперечності, взаємодію її протилежних сторін. Сутність -- комплекс необхідних, глибинних зв'язків і відносин, які визначають основні риси, особливості й тенденції розвитку певної матеріальної системи.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 23

1. Сутність закону господарської збалансованості

Господарський механізм -- це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава) додержується об'єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретної ситуації в народному господарстві. Разом з тим господарський механізм, як й економічні відносини, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, і надбудови -- з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.Таким чином, даний механізм тісно пов'язаний з соціальними, політичними відносинами, конкретною формою реалізації їх активної ролі щодо виробництва.

2. Сутність дії закону товарообміну

До економічних законів належать закон товаровиробництва (проявляється через зростання продуктивної сили чинників виробництва, обсягу виробництва, доданої вартості і зниження затрат виробництва), закон товарообміну (виявляється через співвідношення товарної і грошової маси та обмінні процеси, суттю яких є оборотність грошової маси і привласнення товарів і послуг через їх купівлю). Економічні закони вимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективного використання живої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів; комплексного розміщення продуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного і соціального розвитку окремих регіонів.

3. Основи приватизації в Україні

Приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває в загальнодержавній і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Мета приватизації - сформувати багатоукладну економіку як матеріальну основу розвитку товарно-грошових відносин і ринку, а також передати реальні рушійні сили економічного розвитку від держави конкретним субектам господарювання. Процес приватизації майна державних підприємств регулюється Законами України «Про приватизації майна держ підпри» від 6 березня 1992р.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 24

1. Особливості дії фондової біржі як елементу ринкової інфраструктури

Ринкові, біржові ціни на облігації різних організацій і випусків, так само як і на акції, схильні коливанням, викликаним безліччю факторів. Насамперед ці коливання зв'язані зі зміною ринкових процентних ставок на кредити. Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції. Фондова біржа України грунтується на безприбуткових засадах і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових утрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль: засобу залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами; засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних шарів населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності. Фондові біржі - є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже знаходяться в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує якого-небудь прибутку від їхніх продаж. Також існують вторинні ринки для різних інших фінансових активів.

2. Сутність закону товаровиробництва

До економічних законів належать закон товаровиробництва, закон товарообміну. Економічні закони вимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективного використання живої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів; комплексного розміщення продуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного і соціального розвитку окремих регіонів.

3. Особливості накопичення капіталу у перехідний період

Поступове накопичення ринкових елементів дає змогу країні переходити до сучасних форм господарювання без великих соціальних потрясінь і масового зубожіння населення, минаючи історичний період дикого, розбійницького первісного нагромадження капіталу. Цей період у нинішніх країнах розвиненої ринкової економіки тривав у минулому кілька століть. Його головним історичним завданням, з одного боку, було відокремити безпосереднього працівника від засобів виробництва і перетворити його на юридич-но вільного продавця своєї робочої сили, а з іншого -- зосередити засоби виробництва і кошти у незначного прошарку великих підприємців.Головною проблемою економічної політики перехідного періоду є співвідношення та взаємодія між приватною, колективною та державною формами розвитку економіки. Об'єктивною реальністю перехідного періоду від командної до ринкової економіки є протиріччя між державним і приватним секторами економіки. Розв'язати це протиріччя можна тільки шляхом підтримки і достатнього розвитку колективної і приватної форми власності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 25

1. Поняття внутрішніх ринків та їх структура

Важливою стороною сутності глобалізації є утворення і швидкий розвиток наднаціональних структур у світовій економіці. Наявність транснаціонального капіталу утруднює, а то й робить неможливим автономне регулювання внутрішніх ринків. Це означає, що жодна країна сьогодні не може планувати свою економіку без огляду на світову економічну ситуацію і не може не зважати на стратегічну політику транснаціональних корпорацій. На внутрішньому ринку - виробник товару одночасно був і його продавцем, а покупець - одночасно і кінцевим споживачем товару, одразу забирав та оплачував товар. Формуванню національних ринків сприяла спеціалізація внутрішніх ринків (ринки праці, капіталу, гуртові тощо), частина з яких з самого початку була орієнтована на іноземних покупців (н-д; на ринку праці - работоргівля.

2. Сутність етапу перехідної економіки - реструктуризації

Час від початку реформування попередньої соціалістичної економіки до формування стійких та ефективних ринкових відносин називають перехідним періодом. Економіка цього періоду зазвичай має назву перехідної. За своєю сутністю вона являє собою такий стан розвитку економіки, коли у цей конкретний історичний момент суспільство (країна) переходить від однієї цілісної системи до іншої. Головна мета такого розвитку -- не просто формування ринку. Ринкова економіка виступає лише як засіб досягнення ефективнішої економічної системи. Досвід провідних країн світу стверджує, що такою системою, яка забезпечує високу ефективність господарювання, динамічний розвиток і високу якість життя, є соціально орієнтована ринкова економіка, тобто змішана. Природно, що економічна трансформація є органічною складовою глибоких принципових змін у суспільстві -- в політичному, державно-адміністративному устрої, а також в ідеології, внутрішній та зовнішній політиці.

3. Поняття пропозиції на виробничих ринках, її структура

Пропозиція - сума товарів, вироблених для збуту на ринку та реалізації товарних запасів. Співвідношення попиту і пропозиції зумовлює ринкову ціну на товар. Основними ціноутворюючими факторами є ціна виробництва товару, співвідношення попиту і пропозиції на ринку товару, механізм регулювання цін (наприклад, фіксування рівня цін, "заморожування" цін, державний контроль цін, встановлення меж допустимих змін цін з фіксуванням верхнього і нижнього рівнів їх коливань). На світові ціни на товар впливає стан грошової сфери - зміни купівельної спроможності національної грошової одиниці, валютних курсів, інфляція (знецінювання валюти) та ін.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 26

1. Поняття зовнішніх ринків та їх структура

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг. За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги. За ступенем монополізації та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такі типи його структури: - монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів); - олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти); - атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринки текстильних, швейних товарів та ін). За характером торговельних угод та взаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового ринку: закритий, відкритий та пільговий ринок товарів. До основних сегментів (фундаментальних елементів) закритого сектора світового товарного ринку належать внутріфірмові постачання, тобто товарообіг між філіалами головних та дочірніх підприємств великих монополій або ТНК; Відкритий сектор світового товарного ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежних продавців та покупців - малих і великих фірм, аутсайдерів, монопольних об'єднань, державних і приватних підприємств. Вільний" ринок - це сектор відкритого ринку вільної конкуренції виробників та постачальників товарів.

2. Сутність глобалізації національних економік

Глобалізація- складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем - Глобалізація - тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв'язання глобальних проблем людства; складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв'язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів. Причини формування глобалізаційних процесів: процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності; загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації;

3. Особливості внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції

Основними видами конкуренції є вільна (або чиста, досконала) та монополістична (або недосконала). Вільна конкуренція. У ході вільної (або досконалої) конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам за сучасних умов відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. На тривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспільно необхідних витрат виробництва. Вільна конкуренція набуває форми внутрігалузевої та міжгалузевої. Внутрігалузева конкуренція. Внутрігалузева конкуренція - боротьба між товаровиробниками, які працюють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному підприємстві встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже й індивідуальна вартість виробництва. Але ціни на ринку залежать від витрат на підприємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому наслідком внутрігалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість. Міжгалузева конкуренція - конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Через різні умови виробництва підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу прибутку. Тому в епоху вільної конкуренції товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де прибуток був вищий.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 27

2. Елементи ринкової інфраструктури

Інфраструктура - це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв'язків об'єктів і суб'єктів певної відносно самостійної системи й оптимізують їх взаємодію. У макроекономічному розумінні ринкова інфраструктура носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо всієї економіки країни. Тому, в макроекономічному розумінні, ринкова інфраструктура - це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв'язків між господарчими суб'єктами; оптимізує рух товарно-грошових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо економіки країни. Ринкова економіка - це товарно-грошова економіка. Забезпечення просування товарно-грошових потоків здійснюють відповідні інститути загального та спеціального призначення. Вони утворюють інституційний елемент ринкової інфраструктури. Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як із кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів. У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність діяти за правилами і закономірностями функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

3. Порядок вступу до СОТ

Підписання протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі та повноцінна інтеграція до СОТ відкривають широкі можливості для розвитку національної економіки. Проте вступ до СОТ, створюючи потенційні можливості, не містить інституційних механізмів їх практичної реалізації. Відтак, завдання реалізації потенціалу позитивного впливу членства України в СОТ на національний соціально-економічний розвиток повною мірою належать до сфери відповідальності національної економічної політики. У записці запропоновано низку стратегічних завдань, вирішення яких має сприяти реалізації позитивного потенціалу набуття Україною членства в СОТ у сферах: формування дієздатної системи підтримки експортної діяльності; удосконалення інфраструктурного забезпечення експортної діяльності; надання інформаційно-методичної та правової підтримки просування продукції національних виробників на зарубіжних ринках; забезпечення належної якості імпортної продукції. У цілому доцільно виокремити три основних групи чинників, які мають позитивно впливати на національний соціально-економічний розвиток: збільшення обсягів експорту за рахунок покращення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних підприємств; поліпшення інвестиційного іміджу країни внаслідок адаптації національного регуляторного законодавства з міжнародно визнаними нормами; підвищення добробуту споживачів за рахунок посилення конкуренції між імпортними та вітчизняними товарами, яке повинно привести до підвищення якості та зниження цін продукції.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28

1. Види конкурентної боротьби на ринку

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками певної галузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринки збуту, витрати виробництва, якість товарів і послуг, "портфелі" замовлень, рекламу. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи. Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, фірмами) різних галузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигідніше вкладення капіталу.

2. Типи монополії

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об'єднань - картелі та синдикати. Картель - це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, які зберігають за собою і виробничу і комерційну (діяльність)самостійність, а домовлюються про ринки збуту і ціну. Синдикат - це невелике за обсягом об'єднання однієї галузі, де учасники зберігають виробничу, але втрачають самостійну діяльність. Трест - це об'єднання підприємств однієї галузі або декількох галузей, при якому часники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаються акції на вкладений капітал. Концерн - багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100 підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністю об'єднано, а головна фірма здійснює контроль за всіма ними (над іншими учасниками об'єднання).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

1. Структура валового внутрішнього продукту

ВВП-- це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП. Валовий внутрішній продукт складається із суми валових доданих вартостей (ВДВ) за галузями економіки та чистих податків на прибутки за виключенням субсидій на продукцію. Чисті податки на прибутки включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості і вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих суб'єктами господарювання. Валова додана вартість розраховується як різниця між випуском продукції та проміжним споживанням.

2. Експортна спеціалізація, її показники

До основних показників рівня міжнародної спеціалізації галузі ставляться коефіцієнт спеціалізації галузі щодо експортної спеціалізації (КОЭС) і експортна квота у виробництві галузі. КОЭС визначається по формулі До = Эо/Эм, де Эо - питома вага товару (сукупності товарів галузі) в експорті країни; Эм - питома вага товару (товарів-аналогів) у світовому експорті. Експортна квота свідчить про те, у якому ступені національна промисловість, окремі її галузі орієнтуються на зовнішні ринки, і одночасно показує міру відірваності останніх від національного ринку. Збільшення експортної квоти у виробництві свідчить про інтенсифікацію міжнародних зв'язків промисловості в одному напрямку - до іноземних споживачів і про підвищення конкурентоспроможності международно-спеціалізованої продукції.

3. Реструктуризація основного капіталу

Якщо зупинитися на формувані приватної власності і подивитися, як іде процес нагромадження капіталу, то ми побачимо, що в приватній власності цей процес відбувається не за рахунок капіталізації прибутків і зростання цих прибутків, а за рахунок власне процесу приватизації. Тобто відсутній ефект дійсного економічного розвитку, ефект заміщення основного капіталу, а без сербозної реструктуризації і поновлення основного капіталу досягнення економічного розвитку не є можливим.

1. Поняття ринку робочої сили

У сучаснiй економiчнiй лiтературi неможливо знайти однозначне трактування поняття ринку працi, як i ринку взагалi. Зауважимо, що існують близькi за значенням поняття «ринок працi», «ринок робочої сили», «ринок трудових ресурсiв», «ринок зайнятості. Відповідно до цієї думки поняття «ринок робочої сили» дещо ширше, тому що воно охоплює вiдносини не тiльки щодо зайнятих, а й щодо незайнятих членiв суспiльства, якi активно шукають роботу, тобто охоплює зайнятих і безробiтних. Поняття «ринок трудових ресурсів» уявляється ще більш широким, тому що характеризує трудові ресурси суспільства. Отже, згідно з цією думкою, ринок робочої сили розширює горизонти соцiально-трудових вiдносин до масштабiв економiчно активного населення i в вузькому розумiннi поняття «ринок робочої сили» можна використовувати для характеристики вiдносин стосовно безробiтних. Короткий аналiз визначень ринку працi або ринку робочої сили показав, що в рiзних формулюваннях виокремлюються такi його аспекти: охоплення стадiй процесу вiдтворення робочої сили; узгодження попиту i пропозицiї робочої сили; державний характер регулювання ринку працi; характер вiдносин і механiзм взаємодiї мiж роботодавцями та найманими працiвниками.