Сучасні економічні системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Економічні системи, їх структура та типи

1. Моделі економічних систем

1.1 Суть поняття моделі, її структура та типи

1.2 Ринкова модель економічної системи

1.3 Командно-адміністративна (планова) модель економічної системи

1.4 Традиційна модель економічної системи

1.5 Змішана економічна система

1.6 Перехідна економіка

1.7 Національні моделі економічних систем

1.7.1 Американська модель економіки

1.7.2 Німецька модель економіки

17.3 Шведська модель економічної системи

1.7.4 Європейсько-кейнсіанська модель економіки

1.7.5Японська модель економіки

2.Особливості формування та основні ознаки економічної системи України на сучасному етапі

Висновок

Додаток

Вступ

Проблема економічних систем суспільства, їх генезису, внутрішніх чинників та логіки становлення і розгортання є однією з найактуальніших у сучасній економічній теорії. Це зумовлено як теоретичними, так і практичними аспектами дослідження, а також особливою важливістю глибокого розуміння закономірностей трансформації економічних систем суспільства для відповідного конструювання економічної політики держави. Цивілізаційний вектор сучасних економічних зумовлює значні трансформаційні зміни у всіх складових архітектури суспільного ладу. Набуває нових вимірів демократична організація суспільства , з'являються нові ціннісні орієнтири і переосмислюються вже відомі, а справді докорінні перетворення відбуваються у вирішальній сфері функціонування соціуму - економічній діяльності та економічній системі суспільства в цілому. Це особливо актуалізує проблему людини як головного чинника економічного розвитку.Проблема економічних систем набула особливої актуальності протягом останньої четверті минулого століття, коли економісти-футуристи спробували спрогнозувати подальші зміни в суспільстві. При цьому їх увага була звернена не тільки до країн «третього» світу і до постсоціалістичних, але й до благополучних розвинутих національних економічних систем, які внаслідок об'єктивних процесів засвідчили необхідність перманентного удосконалення правил економічної гри та особливо соціальної політики.

Провідними ідеями вивчення суспільних економічних систем повинні бути ідеї гуманізації сучасної економічної теорії, оскільки зрозуміти генезис, суть, динаміку і перспективи економічних систем, обґрунтувати новітню типологізацію систем, виявити передумови формування національної економічної системи України неможливо без вивчення їх у взаємозв'язку з проблемами місця і ролі людини, її діяльності, економічної культури, соціальних та політичних інституцій, культурно-етнічних процесів у національній економіці та суспільства в цілому.Багатовекторність сучасних економічних систем, ускладнення практичних завдань їх стратегічної трансформації, утвердження нового рівня економічної свідомості та економічної культури зумовлюють необхідність адекватних змін у методології сучасної економічної теорії, теорії економічних систем.

Таким чином усвідомлення необхідності формування методології економічної науки є характерною ознакою нинішнього щаблю розвитку. Численні докази свідчать на користь того, що без належної конструктивної методології вивчення суспільних економічних систем неможливо творити новітню теорію економічних систем, яка відповідала б цивілізаційним вимогам XXI ст.. і лежала б в основі соціально-економічної політики держав, регіонів світу і людства в цілому.

Власне методологічні проблеми дослідження сучасних економічних систем, пошук оптимальної дефініції «економічна система суспільства», спроба проникнути у суть ринкової організації господарської діяльності суспільства, що є «наскрізною віссю» сучасних економічних систем, обґрунтування адекватної новітнім світовим реаліям типологізації систем перебувають у центрі моєї уваги.

1. Економічні системи, їх структура та типи

1. Моделі економічних систем

Моделі в загальному значенні є створюваний з метою отримання та зберігання інформації специфічний об'єкт ( у формі образу, опису знаковими засобами або матеріальної системи), який відображає якості, характеристики та зв'язки об'єкта-оригінала будь-якого походження, вагомі для задачі, що розв'язуэться суб'єктом.

Моделі об'єктів є більш простими системами, з чіткою структурою; точно визначеним взаємозв'язком між складовими частинами, що дає змогу більш детально проаналізувати якості реальних об'єктів та їх поведінку у різних ситуаціях. Таким чином моделювання являє собою інструмент аналізу складних систем і об'єктів.Модель повинна відповідати рядам обов'язкових вимог.

По-перше, модель повинна бути адекватна до об'єкту, тобто як найбільш повно відповідати йому з точки зору обраних для вивчення якостей. По-друге модель повинна бути повною. Це означає, що вона повинна давати можливість за допомогою відповідних засобів та методів вивчення моделі вивчати і сам об'єкт, тобто отримувати деякі підтвердження стосовно якостей, принципів роботи, поведінки в заданих умовах.

Множину моделей, що застосовується можна класифікувати за наступними критеріями: спосіб моделювання, характер системи, що моделюється, масштаб моделювання. За способом моделювання розрізняють наступні типи моделей: аналітичні (коли поведінка об'єкта моделювання описується у вигляді функціональних залежностей та логічних умов); імітаційні (реальні процеси описуються набором алгоритмів на ЕОМ).

За характером системи, що моделюються, моделі поділяються на детерміновані (всі елементи моделі чітко поділяються на визначені); стохастичні ( моделі включають випадкові елементи управління).

В залежності від фактора часу моделі поділяються на статичні і динамічні. Статичні моделі (схеми, графіки, діаграми) дозволяють описувати структуру системи, що моделюється, але не дають інформації про поточне становище, що змінюється з часом. Динамічні моделі дають змогу описати розвиток в часі процесів, що діють у системі.

Моделі економічних систем використовуються для формалізації та типологізації накопичених уявлень про способи організації господарського механізму. они є спрощеним та узагальненим зразком функціонування економічної дійсності, в залежності від основоположних її складових. Моделі економічних систем допомагають на спрощеному прикладі проаналізувати ефективність того чи іншого господарського механізму, порівняти способи господарювання в різних країнах на основі формалізації даних.

Як відомо уже понад півтора століття учені- економісти предметно сперечаються щодо капіталістичного, ринкового чи інших шляхів розвитку націй та людства в цілому, щодо того, які суспільні економічні системи найкращі, тобто які з них мають вищі показники економічної ефективності, де вищий ступінь соціальної захищеності людини, де більша економічна свобода.

1.2 Ринкова модель економічної системи

За десятиліття свого існування ринкова економіка ( капіталізм) пройшла тривалий час розвитку, що призвело до істотних змін у її сутності та механізмі функціонування. Однак за всієї різноманітності форм ринкової економіки все ж можна виділити дві основні її моделі:

1)ринкова економіка епохи вільної конкуренції;

2) сучасна ринкова економіка розвинених країн;

Ринкова економіка епохи вільної конкуренції характеризується приватною власністю на ресурси і використання системи ринків для координації економічної діяльності та управління нею. У такій системі поведінка кожного його учасника мотивується його особистими , егоїстичними інтересами: кожна господарська одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуально прийнятих рішень. Товари та послуги виробляються , а ресурси пропонуються за умов конкуренції , тобто за умов ініціативних самостійних дій покупців та продавців кожного продукту і ресурсу. У цій системі зовсім або майже відсутнє економічне регулювання з боку держави (планування, контроль тощо), адже воно підриває ефективність функціонування ринкової системи. Роль держави, як правило, зводиться до захисту приватної власності та визначення приватної основи функціонування вільних ринків. Отже, ринкова система ефективне використання ресурсів, стабільний розвиток виробництва і високий рівень зайнятості, швидке економічне зростання завдяки самому ринковому механізму.

Сучасна ринкова ринкова економіка розвинених країн істотно відрізняється від ринкової економіки епохи вільної конкуренції. Вона відбиває ті глибокі зміни, що відбулися у функціонуванні та розвитку народного господарства. На відміну від попередніх часів, коли переважала індивідуальна приватна власність, відбувся перехід до акціонерної форми власності і капіталу, для нинішньої ринкової економіки характерна різноманітність форм власності, коли поряд з індивідуальною приватною власністю існують державна, корпоративна, акціонерна і змішані форми власності. Як уже підкреслювалось, багатоманітність форм власності відбиває і якісно новий рівень розвитку продуктивних сил і потреби їх подальшого зростання в умовах нового етапу НТП.

Дуже важливою рисою сучасної ринкової економіки є істотна економічна роль держави. Арсенал державного регулювання передбачає індикативне планування, державні замовлення, економічне стимулювання.

Іншою принциповою перевагою цієї системи є забезпечення особистої свободи, оскільки ця система ґрунтується на добросовісному співробітництві всіх індивідів та підприємств, вільному підприємництві, вільному виборі економічної діяльності, досягнення власної вигоди .

1.3 Командно-адміністративна (планова) модель економічної системи

Рушійною силою адміністративно-економічної системи (відомої як соціалізм або комунізм) на відміну від прагнення максимізації прибутку за капіталізму стає «задоволення соціальних потреб», жорстокій конкуренції, що вважається рушійною силою економіки та засобом підвищення якості продукції, протиставляється кооперації, ціни регулювалися державою, розподіл засобів виробництва проводився бюрократичним шляхом, тобто нова економічна система виникла як цілковите заперечення капіталістичної системи та приватної власності. Існує кілька визначень соціалізму, і слід розрізняти поняття соціалізму в його застосуванні до уряду Франції та соціалізму як самоназви країн, що ними керуються комуністичні партії, - це колишній Радянський Союз, Китай, Куба, Північна Корея і В'єтнам. Для Заходу ці країни є комуністичними.

Щоб уникнути непорозуміння у марксистській термінології розрізняють дві стадії комунізму. Перша стадія - соціалізм, є перехідною упродовж якої ще зберігаються поодинокі елементи капіталізму. Друга стадія - комунізм - є вищою стадією; їй властиві достаток, розподіл за потребами, відсутність грошей і ринкових відносин, повне знищення ознак капіталізму і відмирання держави.

Соціалізм у немарксистському розумінні - це економічна система, що видозмінює, але не відміняє багато інститутів капіталізму. Одні соціалісти віддають перевагу повній ліквідації приватної власності та заміні її власністю суспільною , інші покладають найбільшу надію на ринковий механізм, доповнений урядовим контролем і плануванням, з метою досягнення бажаних економічних і соціальних цілей.

Сьогоденний соціалізм почали також поєднувати з концепцією соціальної держави, що бере відповідальність за захист своїх громадян від життєвих негараздів через низку розмаїтих соціальних виплат. Згідно з ідеалами соціалізму, право на приватну власність має бути обмежене споживчими товарами, а виробничі цінності, земля і капітал, у принципі мають належати суспільству в цілому. Соціалісти у своїй більшості могли б дозволити приватним особам володіти й управляти невеликими фермами, магазинами, ремонтними майстернями. Тобто сучасні соціалісти не зберігають чистоту ідеалів соціалізму, коли йдеться про право полодіти приватною власністю.

Комунізм в ідеології Маркса вважається заключною стадією економічного розвитку. Це є кінцевий результат розвитку класового суспільства, де держава відмерла і кожен індивід працює за здібностями, а одержує за потребами. Завдання економічного планування в комуністичних країнах було розміщення ресурсів згідно з встановленими центральним органом планування економічними цілями. Раціональним елементом централізованого планування було уникнення марнотратного використання ресурсів, що часто спостерігається в капіталістичній системі. Ймовірно, планування може сприяти кращому використання ресурсів.

За комунізму більшою часткою власності володіє держава. Земля і капітал - теж власність. До праці дещо інше ставлення: вважається, що це єдиний засіб виробництва, здатний створювати вартість. Оскільки засоби виробництва належать державі, то не повинно бути антагонізму між працедавцем і найманими працівниками. Мета державного володіння власністю проста. Серед усіх капіталістичних інститутів приватне володіння власністю розглядалось як інститут, що несе найбільшу відповідальність за вади капіталізму. Приватна власність була відповідальною за поділ суспільства на два ворожі класи - буржуазія і пролетаріат.

1.4 Традиційна модель економічної системи

Традиційна модель- це історично перший і найпростіший тип економічної системи . Вона виникла в період становлення первіснообщинного ладу. В найчистішому вигляді традиційна система існувала в первісної людності, коли вона не знала суспільного поділу праці та обміну продуктами між різними господарствами.

Суттєві риси й особливості традиційної системи полягали в тому, що притаманні цій системі виробництва знаряддя праці були примітивними, недосконалими, праця людей мала колективний характер, власність виступала у формі общинної власності, виробництво було за своїм характером і формою натуральним, панував зрівняльний аналіз розподілу продуктів, не існувало соціального поділу суспільства .Відносини в цій системі групуються на звичаях, обрядах, що передаються з покоління в покоління.

Традиційною називають економіку найменш розвинутих країн, до яких за кваліфікацією ООН, відносять Бенін, Бангладеш, Гаїті, Малі, Танзанію, Сомалі, Чад, Судан, Ефіопію.

Традиційна економічна система має такі ознаки:

1)виробництво, розподіл та обмін базується на звичаях,традиціях;

2) у традиційній економічній системі продукт виробляється для потреб самого виробника, тобто немає суспільного поділу праці;

3) економічний суверенітет виробника в традиційній економічній системі не обмежений зовнішніми умовами, лише обмеженість певних ресурсів може бути чинником, який детермінує дії виробника;

4) у традиційній економічній системі природною формою багатства є натуральний продукт - матеріальні блага, які задовольняють потреби людей;

5) традиційна економічна система є механічною цілісністю, тобто між виробничими осередками немає економічних взаємозв'язків;

6) традиційна економічна система початково ґрунтувалася на общинній власності;

7) для традиційної економічної системи характерне використання найпростіших знарядь праці і кустарного інструменту. Вважається, що три четверті світу проживають в економічно відсталих країнах.

1.5 Змішана економічна система

У другій половині XIX ст. в економіці розвинутих країн відбулися значні зміни, які зумовили виникнення монополій та створення передмов для державного втручання в економіку. З'явилися нові типи ринкових структур, як монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія. Ці форми призвели до суттєвих змін у механізмі конкуренції, відносинах власності , отже унеможливили управління економічною системою на основі принципів моделі Рікардо. На зміну моделі Рікардо прийшла так звана проміжна модель управління, що стала основою сучасної змішаної економіки. Вона називається змішаною, оскільки в ній поєднується і ринкові, і державні механізми регулювання; існує велика різноманітність форм власностіі, відповідно різноманітні типи господарської діяльності; розвиваються процеси соціалізації економіки; принципово нову роль відіграє держава.

Основними причинами активного втручання держави в управліня економічними процесами, стали: ускладнення проблем саморегулювання економічної системи в цілому; відсутність соціальних гарантій, соціальна незахищеність громадян у випадках безробіття, хвороби, старості; усуспільнення та одержавлення частини господарства в національному та міжнародному масштабах, перетворення держави на активний суб'єкт економічних відносин. Основні форми втручання держави є такі: формування довгострокової та середньострокової економічної політики на основі аналізу світової економічної кон'юктури, прогнозування можливих варіантів економічного розвитку національної економіки залежно від економічних реалій, що складаються в народному господарстві; визначення довгострокових стратегічних та короткострокових тактичних цілей економічної політики, серед яких на першому плані знаходяться розвиток економіки, стабільність цін повна зайнятість, зовнішньоекономічна рівновага.

Держава у сучасній ринковій економіці виступає не лише у ролі власника певної частини основних фондів і виробленого продукту, але й у ролі гаранта економічної стабільності всієї економічної системи з позиції збереження та подальшого її розвитку.

Сучасна змішана економічна система характеризується високим рівнем розвитку продуктивних сил; переходом до постіндустріальної стадії розвитку суспільства; різноманітністю існування різних форм власності і типів господарювання. наявністю приватної, колективної і державної власності; існуванням приватного і державного секторів економіки та великих корпоративних основ;орієнтацію економіки на посилення соціальної спрямованості розвитку та певне задоволення матеріальних духовних потреб людини. Для сучасної змішаної економіки з позицій методології «переважання» і з точки зору механізму ефективного розподілу і використання економічних ресурсів, домінуючим механізмом координації дії суб'єктів господарювання виступає ринок і його закони, а також корпоративне регулювання і корпоративна планомірність.

1.6 Перехідна економіка

Розпад СРСР і всієї соціалістичної системи був об'єктивним явищем, зумовлений глибокою системною кризою командно-адміністративної економіки. Виникла необхідність у пошуках шляхів ринкових перетворень для швидкого і безболісного переходу до змішаної економіки. Досвід функціонування цієї економіки у розвинутих країнах дає можливість упевнитись у правильності вибраного шляху, однак жодна, навіть найефективніша модель не може бути «перенесеною» на національний грунт іншої країни.

Як показує досвід функціонування економіки постсоціалістичних країн, існують загальні закономірності перехідної економіки, які проявляються у поступовому вирішенні таких головних завдань: реформування відносин власності (приватизація); роздержавлення; демонополізація; лібералізація цін; макроекономічна стабілізація; формування ринкової інфраструктури; створення системи соціального захисту населення; інституційні перетворення. Процес переходу до нової економічної системи - це завжди болісний і тривалий процес. Є ціла низка характеристик перехідної економіки: нестійкість, невизначеність, висока ризикованість, багатоваріантність, сеперечливий характер, історичність.

У різних країнах існують свої специфічні риси трансформаційних перетворень. Існують навіть національні моделі перехідної економіки: польська модель «шокової терапії», чеська модель «оксамитової революції», «еволюційний» китайський варіант переходу, Українська клаптикова модель, у якій, на жаль, з самого початку не існувало виваженої стратегії переходу і тому довелося періодично змінювати політику перетворень, поєднуючи у ній різні варіанти, запозичені з досвіду інших країн .

1.7 Національні моделі економічних систем

Моделі економічного розвитку окремих країн формуються в межах певної економічної системи, яка є сукупністю всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі певних інституціональних, майнових і фінансових відносин та організаційних форм. В останні півтора-два сторіччя, коли капіталістична формація стала пануючою, у світі діяли різні типи економічних систем: ринкова економіка, що базується на вільній конкуренції (класичний капіталізм), змішана економіка (сучасний капіталізм), і дві неринкові системи - традиційна(натуральна) та адміністративно-командна. У кожній системі вибудовуються національні моделі організації господарства, які кореспондуються з наявним економічним, ресурсним і культурним потенціалом країни, її традиціями, духовністю та ментальністю. Моделі економічного розвитку класифікують за різними критеріями. Залежно від країни впровадження розрізняють американську, японську, шведську та інші моделі, характеристика яких буде наведена нижче.

1.7.1 Американська модель

В економічній системі США домінують три інститути - бізнес. уряд і, меншою мірою, робоча сила. Сполучені Штати не відповідають моделі чисто ринкової економіки. Для США більше пасує назва «модифікована ринкова економіка», де уряд відіграє важливу роль, та все ж він менше втручається в економіку, ніж уряди Німеччини та Японії.

Одним із різновидів інституційних механізмів Сполучених Штатів є велика корпорація. Великі корпорації допомагали модифікувати ринкову систему, а ще частково несли відповідальність за формування двох інших інститутів, що модифікували ринковий механізм, - уряду і професійних спілок.Найважливішої модифікації ринкової системи США було досягнуто завдяки збільшенню ролі державного сектора. Було гарантовано державну освіту, обмежено бізнесові монополії та використано податки й цільові урядові виплати для перерозподілу доходів. Було прийнято чимало урядових постанов метою досягнення різноманітних соціальних цілей, а також з метою запобігання різним анти конкурентним засобам ведення бізнесу. Державні замовлення та товари на послуги роблять істотний внесок у загальний сукупний попит, а сам уряд є єдиним великим працедавцем в економіці Сполучених Штатів. Втручання уряду відбувається через застосування фіскальної та монетарної політик, що їх він використовує у вигляді оподаткування, цільових виплат, замовлень на товари та послуги та контролю з боку федерального резервного фонду за грошовою масою і процентними ставками.

Регламентація і контроль ділової активності - ще одне поле діяльності держави, де вона має міцні позиції. Антитрестове законодавство необхідне для забезпечення ринкової конкуренції через запобігання утворенню таких бізнесових об'єднань, як трести, що спроможні діяти супроти суспільного добробуту. Держава також є соціальною регламентацією бізнесу в таких справах як зайнятість інвалідів, професійна безпека, захист інтересів споживачів, захист довкілля та благодійні акції. Держана власність у промисловості Сполучених Штатів є досить обмеженою, але на всіх рівнях управління держава володіє й керує різноманітними підприємствами .

1.7.2 Німецька модель економіки

Політична система Німеччини подібна до американської: вони обидві є федеральними республіками і мають три рівні управління; обидві федеральні системи мають двопалатні законодавчі органи. На політичній структурі Німеччини позначається те, що свого часу вона була федерацією штатів.

Після Другої світової війни та частина Німеччини, що пізніше стала Західною, довірилась політиці вільного ринку, а не державного регулювання. Головна концепція, покладена в основу цієї політики, отримала назву «соціальне марквіртшафт», тобто соціальна ринкова економіка. Вони були переконані, що політична свобода і максимізація добробуту можуть бути забезпечені тільки через створення і підтримання вільно ринкової конкуренції. Конкуренцію мав би запровадити уряд через відмову від практики обмеження бізнесу, утворення управління у справах монополії для обмеження і могутності картелів та заохочення конкуренції за допомогою різних засобів економічної політики. Сьогодні соціальна ринкова економіка стала означати поєднання ринкової економіки з ретельно опрацьованою і витратною системою соціального забезпечення. Переважна частина видатків на соціальне забезпечення міститься в соціальному бюджеті, що управляється незалежно від федерального бюджету або контролюється федеральним урядом. Структура сучасної податкової системи Німеччини є насамперед наслідком розвитку історичних і політичних процесів.

1.7.3 Європейсько-кейнсіанська модель

Європейсько-кейнсіанську модель іноді називають англійською, хоча сьогодні вона більш чітко виражена у Франції, Італії,Австрії. За цієї моделі значну роль відіграє державний сектор в економіці, який досяг значних розмірів. Незважаючи на високий рівень перерозподілу коштів, питома вага державних соціальних витрат не дуже висока, оскільки бюджет розглядається як засіб впливу на попит, і витрачається певною мірою на інвестиції та структурні зміни. Важливою рисою системи державного регулювання економіки Франції є високий рівень узгодженості заходів, що вживаються. Для цього існує економічна та соціальна Рада, до якої входять представники уряду, підприємців та профспілок. Державні економічні органи Франції розробляються на базі консультацій з економічними суб'єктами індикативні гнучкі узгоджені плани, як загальні, так і спеціальні, цільові. Виконання плану в приватному секторі забезпечується і шляхом держзамовлень, і через податкову, цінову, кредитну політику, тому плани Франції, не будучи імперативними, є активними. Головною метою кейнсіанської моделі є забезпечення максимально ефективного розподілу ресурсів з певним страхуванням від непередбачуваного впливу взаємодії приватних економічних інтересів.

1.7.4 Шведська модель економіки

Термін «шведська модель» пов'язується з формуванням і зміцненням Швеції у II половині XXстоліття, як однієї з найбільш розвинутих у соціально-економічному аспекті країн, характерною особливістю яких якої є поєднання належного врядування, політичної стабільності, стійкого економічного зростання, високого рівня соціального захисту та гідного рівня добробуту суспільства. При цьому до найвищих позицій у світових рейтингах Швеція пройшла переважно за повоєнний період, демонструючи стійкість позитивної економічної динаміки, послідовність просування на зовнішні ринки та високу адаптивність соціально-економічної системи до високих темпів світового розвитку. Соціальна політика Швеції ґрунтується на ідеях рівності і права людини на гідний рівень життя, що на практиці означає високий, порівняно з переважною більшістю європейських країн, ступінь вирівнювання доходів - за умов високої вартості праці та забезпечення максимальної зайнятості. Поєднання цих умов, по-перше, є запорукою належного рівня добробуту суспільства, по-друге, лише за їх дотримання політика вирівнювання сприяє злагоджуванню соціальних протиріч і зміцненню солідарності суспільства. Саме тому у Швеції таке велике значення надається активній політиці на ринку праці. Державна служба зайнятості Швеції налічує вже понад 100 років і поширює свою діяльність не лише на всю територію країни, але й на інші країни світу.

1.7.5 Японська модель економіки

На зламі 60-70 років минулого століття економіка Японії зробила несподіваний для світу стрибок в коло найрозвинутіших країн капіталістичної формації. За швидкістю трансформаційних перебудов, високою їх результативністю «японське економічне диво» перевершило всі подібні процеси оптимізації економічної системи. Своїми досягненнями Країна Висхідного Сонця має завдячувати раціональному синтезу державного регулювання ринкових відносин і психологічному піднесенню нації, що стало можливим у результаті збігу громадських і особистих інтересів усіх членів соціуму. Винятковість японської економічної моделі полягає насамперед у тому, що для її реалізації та великої віддачі були задіяні всі рушійні підйоми, які в сукупності працювали на досягнення однієї мети. Найголовнішого з них за значенням є широка реалізація людського потенціалу, і в першу чергу інтелектуального, як наймобільнішого капіталу, що особливо актуально для сучасної ринкової кон'юктури. Вдало сформовані гілки влади в Японії стали фактором, що об'єднав усе японське суспільство і налаштував його на творчу віддачу. На мікрорівні здійснювалася політика протекціонізму вітчизняного виробництва. За допомогою «дешевого» кредиту ,податкових стимулів, амортизаційних пільг, премій, моральної і матеріальної заінтересованості стимулювалося винахідництво. Така політика сприяла розвитку прикладної науки на базі ВНЗ, у стінах яких створювалися лабораторії, науково-дослідні сектори, техноцентри. Їх основним завданням було прищеплення студентам навичок до експериментування і творчого втілення набутих знань.

У сучасних умовах Японія успішно використовує свої економічні й технологічні досягнення, змінює приорітети в науково-технічному розвитку, вживає радикальних заходів з метою стабілізації та зміцнення національної валюти, зменшення імпорту і посилення експорту національних товарів, що дає ій реальні шанси стати одним із головних лідерів XXI ст.. на міжнародній арені високорозвинутих країн.

2. Особливості формування та основні ознаки економічної системи України на сучасному етапі

Світовий досвід, стратегічна тенденція економічної еволюції, прагнення десятків нових країн і народів будувати політичну демократію і економічну систему ринкового зразка, включаючи Україну, аргументовано доводять одне, необхідність і перспективність системних суспільних трансформацій, наслідком яких будуть гуманістичне громадянське суспільство, економічна свобода і добробут, що ґрунтуються на функціонуванні ринкового механізму. Україна є п'ятою на європейському континенті за кількістю населення і другою за розмірами території країна. За економічними можливостями, інтелектуальним і науково-технічним потенціалом вона належить до найбільших розвинутих європейських держав. Українське суспільство має й повинне використовувати й реалізувати свої потенційні переваги, знайти своє гідне місце на світовому ринку, посісти провідні позиції в тих сферах економічної діяльності, де вона має для цього умови.

Інтеграційні процеси в українській економіці розпочались із процесами становлення недержавного сектору виробництва - приватизацією, розукрупненням підприємств - і проходили під впливом двох найбільших значущих чинників: структурні зміни у структурі економіки та сучасні тенденції розвитку економічної системи, серед яких вирішальна роль належить глобалізації.

Системний аналіз стратегії, тактики і результативності економічних трансформацій та реформ, проведених у нашій країні з 1992 року, дозволяє стверджувати, що вони на жаль, виявилися неуспішними попри правильність загальної базової парадигми, яка полягала у переході від адміністративно-командної до ринкової системи економіки та господарювання.

На даному етапі світового розвитку немає сумніву, що ринкова модель є більш ефективною за будь-які інші моделі. Щоб упевнитися в цьому розглянемо ВВП у країнах з ринковою економікою та постсоціалістичних країнах за 2009 рік.

Аналіз моделей економічного розвитку, що існують в межах сучасної капіталістичної системи, й тих, які українські вчені вважають прийнятними для нашої країни, дозволяє зробити певні узагальнення і висновки. На наш погляд майже всі вітчизняні дослідники:

1) намагаються вивчити західні моделі економічного розвитку і так чи інакше до них пристосувати якусь із них до українських реалій;

2) обґрунтовують необхідність для України змішаної моделі розвитку економіки, орієнтованої на реалізацію інтересів і держави, і фінансово- монополістичних груп, і дрібного і середнього бізнесу;

3) наполягають на реалізації в Україні такої економічної моделі, яка передбачала б поєднання державного регулювання з ринковою конкурентною економікою;

4) визначаючи, якою має бути частка держави в економіці країни, спираються здебільшого на досвід Росії;

5) відзначають необхідність оптимальної моделі економічного розвитку для України, але не здійснюють ґрунтовної та всебічної розробки такої моделі. Сьогодні в Україні співіснують три моделі економічного розвитку:

1) модель державного соціалізму;

2) модель державно-монополістичного капіталізму;

3) модель народного капіталізму. Кожній моделі притаманні свої атрибути: цілеспрямування; ідеологічне підґрунтя; внутрішній і зовнішні виміри; певна модель влади; характер розвитку; способи , механізми та інструменти реалізації; управлінські інститути; носії і прибічники. Якщо розглядати економіку країни як ціле, то три означені моделі представлені ній певною часткою, яка мала змінні змінну динаміку впродовж періоду незалежного розвитку України. Сьогодні умовно ці частки - моделі можна представити в такій пропорції 20:75:5. Зміна цієї пропорції на користь тієї чи іншої моделі залежить від моделі влади, структури владної верстви та стратегії економічного розвитку, що впроваджується у країні.

Перша модель - модель державного соціалізму - це система економічних відносин, яка базується на державній власності та надмірній ролі держави, що керує всіма соціально-економічними процесами, які відбуваються у країні. Ця модель дісталася нам у спадок від російсько-радянської імперії, складовою якої була Україна. Модель державного соціалізму орієнтована на всебічний розвиток державної власності, державного сектору економіки, існування тотальної адміністративно-командної бюрократичної системи, державної валютної та зовнішньоекономічної монополії, трудових армій, колгоспів і радгоспів. Ідеологічною основою моделі державного соціалізму є комуно-соціалістична ідеологія, а її найбільшими апологетами - представники соціалістичної та комуністичної партії. Суттєвої руйнації модель державного соціалізму зазнала в результаті процесу приватизації, який розпочався в Україні із здобуттям незалежності й триває дотепер. Кількість об'єктів державної власності значно зменшилась. За даними Фонду державного майна України, із початку приватизації на 1 січня 2010 р. реформовано 123026 об'єкти, з яких більше чим три четверті (94625 об'єкти) належали до комунальної форми власності, інші (28401 об'єкти) - до держави Слід зауважити, що в Україні дотепер не сформовано модель розвитку державного сектору економіки, не визначено остаточно його роль у національній економіці, багатьом об'єктам державного сектору властиві низький рівень продуктивності праці та рентабельності, незадовільний стан інвестиційних процесів, збитковість багатьох напрямів господарської діяльності. Друга модель - модель державно-монополістичного капіталізму - передбачає створення замкнутих груп олігархічного спрямування, базується на державно-монополістичній власності та орієнтується на пріоритетний розвиток експортованої та сировинної моделі економіки. За такої моделі вибудовується суспільство пірамідального типу, верхівку якого утворює фінансово - лихварська олігархія ( 5% громадян) - панівні клани та касти, що паразитують на державному секторі та привласнюють монопольну частину суспільного доходу. Середня частина суспільної піраміди складається з двох частин:

1) впливові сили в структурах державного управління і поліцейсько-карний апарат( загалом 10% громадян);

2) середній клас(приблизно 10%), який перебуває в пригніченому стані ; Нижня частина(близько 70 % громадян) - величезна маса злюмпенізованого народу, що має мізерні статки, відірвана від власності, позбавлена будь-яких важелів впливу.

Третя модель - модель народного капіталізму відповідає як національним так інтересам України щодо забезпечення її економічної незалежності так і ментальності українців. Основними параметрами економічної моделі народного капіталізму є:

- усунення умов для розвитку в Україні державно-монополістичної, кланово-олігархічної моделі економічного розвитку; - формування відносин між економічними суб'єктами на принципах вільної конкуренції;- створення великої кількості малих і середніх приватних суб'єктів господарювання, що сприятиме відновленню генетично властивого українській нації тяжіння до приватної власності, зведення самостійних приватних господарств, вільного об'єднання для використання кооперативних форм праці;- зміцнення національної грошової одиниці, введення валютного комітету, що передбачає прив'язку до чотирьох основних валют; - здійснення національної кадрової революції: в уряді, на підприємствах ключові позиції мають займати національно свідомі, економічно підготовлені, високоосвічені, ефективні фахівці, які дотримуються принципів християнської моралі у повсякденному житті; Зовнішній вимір моделі народного капіталізму передбачає перетворення України на потужну центральноєвропейську державу, вона має чимало прихильників серед представників державної влади, громадських організацій і політичних партій України. Таким чином, в Україні відбуваються протилежні з точки зору національних економічних інтересів, домінантні процеси: з одного боку, потужно розвивається державно-монополістичний клановий капіталізм, з іншого - потугами дрібних і середніх приватних власників стихійно формуються фрагменти моделі народного капіталізму, що потребує відповідної системи влади, яка захищала б інтереси її представників і діяла за іншими законами. Сучасна глобальна науково-технологічна, інформаційна, кібернетична та екологічна революція потребує відповідних змін у моделях економічного розвитку. Природно, що вони не можуть функціонувати на засадах авторитаризму, етатизму чи монопополізму. Україна повинна враховувати ці процеси, визнаючи економічну модель свого розвитку. Виходячи із новітніх світових викликів і можливостей, щоб стати конкурентною державою у центрі Європи, Україна має вибудовувати демократичну модель розвитку суспільства, якій повною мірою відповідає економічна модель народного капіталізму.

Висновок

Розглядаючи цікаву і складну тему як «Типи і моделі економічних систем, їх еволюція» намагались визначити зміст економічних систем суспільства, а також методологічні проблеми їх типологізації та порівняння. На основі розглянутих методологічних підходів до трактування змісту економічних систем, а також враховуючи реалії сучасного світу, ми пропонуємо наступні визначення економічної системи суспільства як наукової категорії. На наш погляд, найкоротше зміст цієї категорії можна розкрити так: економічна система суспільства - це система механізмів та інституцій, що забезпечують організацію виробництва й розподілу створених у суспільстві матеріальних і духовних благ. Щоб повніше збагнути зміст економічної системи, необхідно на наш погляд, виявити її елементну структуру. У зв'язку з цим ми вважаємо,що економічна система суспільства, будучи складним системним утворенням, що пронизує всі сфери життєдіяльності суспільства має такі основні складові елементи: 1)панівні цінності; 2)політичний лад;3) правова система; 5) суспільний механізм управління; 6) власне економічний механізм, що опосередковує і забезпечує виробництво, а також розподіл і споживання створених матеріальних і духовних благ;

Підсумовуючи проведений аналіз різних методологічних підходів розуміння економічної системи та її визначення як наукової категорії , хочеться підкреслити, що, не дивлячись на те, що сам термін «економічна система» зобов'язаний своїм народженням і поширенням західній економічній думці,саме українські сучасні вчені запропонували світовій економічній науці найкращі, найвлучніші, найпрогресивніші трактування цього поняття.

Ускладнення структури економічних систем,прискорення науково-технічного прогресу та глобалізації господарського життя знаменують перехід світової економіки до так званої «епохи біфуркацій», за якої глибинні соціально-економічні перетворення зачіпають економіку практично всіх держав світу, посилюючи їх нестійкість та рівновагу. З цим пов'язана низка проблем у сучасній економіці України. Не дуже багато часу пройшло з того моменту, як Україна дістала можливість діяти самостійно та обирати для себе свій власний шлях розвитку. Зараз успішність змін все ж можна прослідкувати, адже основні ринкові інституції вже створені і залишилось тільки налагодити їх ефективне функціонування.

Отже, основною метою стратегії держави в контексті формування інвестиційних основ національного розвитку є створення нової системи організації, координації й управління НТП, який комплексно поєднує розвиток техніки з економічними процесами, з метою прискорення інтенсивного зростання національної економіки й забезпечення її конкурентоспроможності, поліпшення якості життя населення, забезпечення безпеки держави.

економічний система ринковий

Додаток

Показники ВВП, 2009р.( млн.. дол.. США) у країнах з ринковою економікою. Джерело:http//data.worldbank.org/indicator/ NY.FDP.MKTP. CD

Таблиця

Показники ВВП, 2009р.( млн.. дол.. США) у постсоціалістичних країнах.

Таблиця. Джерело:http//data.worldbank.org/indicator/ NY.FDP.MKTP. CD

Размещено на Allbest.ru