Лізинговий кредит

1. Прийняття рішення про отримання обладнання в лізинг

Спочатку клієнт (потенційний лізингоодержувач) з'ясовує свою потребу в обладнанні. При наявності цієї інформації він повинен визначити, чи є лізинг найкращим механізмом та найкращим рішенням його ситуації. Якщо відповідь на ці питання позитивна, необхідно розібратись, яка компанія та на яких умовах змогла б виконати таке замовлення.

2. Заявка на лізинг

В якості першого кроку співробітництва більшість лізингових компаній пропонує клієнту заповнити заявку на лізинг.

Заявка складається в довільній формі, але обов'язково має містити назву підприємства, технічні характеристики, кількість одиниць обладнання, його економічні параметри, назву підприємства-виробника (постачальника) об'єкта лізингу, пропозиції щодо сплати та інш.

До заяви додаються:

Копії установчих документів.

Бізнес план.

Довідка з банку (про гривневі та валютні рахунки, виписка з історії руху коштів на рахунку підприємства).

Баланс підприємств (Ф1) та розшифровка статей балансу.

Звіт про фінансові результати та їх використання (Ф2).

Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (Ф3).

Довідка державної податкової інспекції про взяття на облік.

Декларація про прибуток підприємства на останню звітну дату.

Техніко-економічне обґрунтування і аналіз ефективності угоди.

Стисла характеристика складу і кваліфікації персоналу [18, c. 612].

Однак, не всі компанії розробляють та ведуть облік таких заявок. Належною є практика існування та реєстрації таких заявок лізингодавцем, оскільки аналіз інформації, яку містять заявки, надасть відповідь на питання, чи допоможе обладнання клієнту генерувати грошовий потік, необхідний для сплати лізингових платежів, та чи можна такому клієнту взагалі надати обладнання.

3. Належна оцінка інформації, що міститься в заявці

Належна оцінка інформації, що міститься в заявці, є корисною як для лізингодавця, так і для лізингоодержувача. На основі заявки спеціалісти лізингодавця зроблять попередній розрахунок лізингових платежів по майбутньому договору та мінімізують ризики неналежного виконання зобов'язань лізингоодержувачем, побудувавши графік сплати лізингових платежів в залежності від фінансових можливостей клієнта. Лізингоодержувач зможе збалансувати свої потреби в обладнанні зі своїми можливостями сплати коштів за користуванням ним.

4. Укладення договору лізингу

За умови, що заявка на лізинг схвалена лізингодавцем, останній може запропонувати клієнту укладення лізингового договору.

Договір між суб'єктами лізингу укладається в письмовій формі або як багатостороння угода за участі лізингодавця, лізингоодержувача та продавця майна. Загальні умови типового лізингового договору наведені у додатку В.

У статті 6 Закону «Про фінансовий лізинг» міститься перелік істотних умов договору лізингу, якими є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Слід зазначити, що на відміну від законодавства інших країн, Закон України в частині визначення істотних умов договору лізингу є прогресивним та містить лише перелік тих умов, які вважаються обов'язковими для даного виду договору [41]. Відсутність будь-якої з таких умов в договорі тягне визнання договору недійcним.

Оскільки для реалізації комплексу майнових відносин між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) необхідне укладання щонайменше двох договорів (крім договору лізингу, договір купівлі-продажу предмета лізингу), то спірним є питання про те, який із цих договорів потрібно укласти насамперед. На нашу думку, слід обрати такий варіант, коли насамперед укладається договір лізингу між лізингоодержувачем і лізингодавцем. На підставі цього в останнього виникає зобов'язання, яке він виконує шляхом укладення договору купівлі продажу предмета лізингу з відповідним продавцем.

Цей варіант цілком кореспондує з положенням законодавства України про лізинг і є класичним для практики оформлення договірних відносин між учасниками лізингових відносин [26, c. 30-31].

Важливим є те, що лізингоодержувач цілком усвідомлює свої права та обов'язки за договором до його підписання.

5. Авансовий платіж

Переважна більшість лізингодавців вимагає сплати авансового платежу під час підписання лізингового договору. Такий платіж є своєрідною гарантією лізингодавцю щодо отримання обладнання в лізинг. Чим вищий розмір авансового внеску, тим менший розмір коштів необхідно залучити лізингодавцю, та тим швидше лізингоодержувач відшкодує вартість обладнання. Таким чином, прибуток лізингодавця залежить не тільки від суми лізингових платежів, але й від терміну їх отримання. Як правило, розмір авансового платежу складає від 10 до 30% вартості обладнання, що надається в лізинг [34, c. 14].

6. Замовлення і поставка обладнання

Як тільки лізингоодержувач здійснив сплату авансового платежу, лізингодавець зможе замовити обладнання у постачальника. Під час здійснення такого замовлення важливим є інформування лізингодавцем постачальника про те, що обладнання необхідно доставити лізингоодержувачу.

За загальним правилом придбання обладнання здійснюється на ім'я лізингодавця, а поставляється безпосередньо лізингоодержувачу. Є гарною практикою присутність представників лізингодавця під час здійснення перевірки та приймання обладнання лізингоодержувачем. Така присутність представників лізингодавця в майбутньому зменшить ризики скарг на погану якість та пошкодження обладнання тощо [34, c. 14].

7. Реєстрація та страхування обладнання

Придбання майна, як правило, не потребує державної реєстрації. Проте таке майно, як нерухомість та автомобілі, повинно бути обов'язково зареєстровано на ім'я нового власника, яким у випадку операції лізингу є лізингодавець.

Деякі з лізингових компаній під час укладення договору фінансового лізингу вже реєструють предмет лізингу та ім'я лізингоодержувача, щоб уникнути повторної реєстрації майна в майбутньому під час переходу до останнього права власності на таке майно.

Загальноприйнятою практикою є страхування лізингових відносин. Майно, передане в лізинг, страхується на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежних ризиків або стихійних явищ, а також на випадок знищення, пошкодження або втрати (викрадення), заподіяних третіми особами.

Під час здійснення операції лізингу можливим є страхування не тільки самого предмету лізингу, але й страхування ризиків несплати лізингоодержувачем лізингових платежів, страхування відповідальності перед третіми особами, страхування життя тощо

Найчастіше механізм лізингового кредитування здійснюється за участі як прямих, так і непрямих учасників відносин. (рис. 2.6). Так, лізингодавець згідно із замовленням лізингоотримувача знаходить виробника або продавця продукції, а також банк, який видасть кредити для її купівлі. На підставі договору купівлі-продажу власником продукції стає лізингодавець, який тепер на підставі договору лізингу передає її лізингоотримувачу. Страхова компанія страхує лізингову угоду: страхувальником стає лізингодавець, а застрахованою особою - банк. Останнє означає, що договір страхування укладається на його користь й у випадку несплати лізингових платежів страхова компанія сплачує їх банку замість лізингоотримувача [36, c. 131].

Зазвичай пошук страхової компанії та страхування здійснюється безпосередньо лізингодавцем, а лізингоодержувач компенсує лізингодавцю витрати, пов'язані зі страхуванням, у складі лізингових платежів. Після настання страхового випадку та виплати страховою компанією лізингодавцю визначених сум, останній вирішує, чи буде вигідніше замінити обладнання, чи досить просто здійснити його ремонт.

8. Гарантійне обслуговування та підтримка обладнання в належному технічному стані

У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачі сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне забезпечення переданого в лізинг майна [17, c. 68].

56

Рис. 2.6. Схема лізингової операції та її страхування за участі чотирьох учасників [36, c. 130-131]

На практиці лізингодавець сам піклується про належне використання обладнання. Більше того, він дуже зацікавлений в його підтримці в належному технічному стані, оскільки обладнання повинно постійно зберігати ринкову вартість, яка в свою чергу повинна залишатись вищою за вартість несплачених лізингових платежів. Неналежне використання обладнання зменшує його ринкову вартість.

У зв'язку з цим поширеною є практика включення до обов'язків лізингодавця обов'язку щодо догляду за обладнанням, за його технічним станом, заміни мастил тощо. Можливою є розробка додатку до договору лізингу з характеристикою обладнання та графіком догляду за ним.

9. Контроль за операцією лізингу

Належною є практика, коли лізингодавець здійснює регулярний контроль (моніторинг) за обладнанням, яке він надав у лізинг. Невід'ємною частиною такого контролю є регулярні візити до лізингоодержувача, навіть якщо останній справно сплачує лізингові платежі. Під час моніторингу лізингодавець повинен впевнитись, що бізнес лізингоодержувача продовжується та стан обладнання є задовільним.

10. Сплата лізингових платежів

Аналіз зарубіжних і вітчизняних методик визначення лізингових платежів свідчить, що їх основні складові - вартість обладнання й комісійна винагорода лізингодавця - є незмінними. Змінюються компоненти комісійної винагороди: процентна ставка за користування кредитом банку, розмір прибутку, який закладається лізинговою компанією, і накладних витрат орендодавця (транспортування, оформлення документів, зберігання, податки і відрахування, затрати на утримання лізингової компанії і додаткових послуг лізингодавця [30, c. 5-8].

Суму лізингових платежів пропонуємо встановлювати, спираючись на визначений Законом України «Про фінансовий лізинг» перелік складових лізингових платежів, до яких належать:

сума, якою відшкодовується частина вартості предмета лізингу;

платіж як винагорода за отримане у лізинг майно;

компенсація відсотків за кредитом;

інші витрати лізингодавця, пов'язані з виконанням договору лізингу

Амортизаційні відрахування мають істотну питому вагу в лізингових платежах, впливаючи на дохід користувача. Розрахунок величини амортизаційних відрахувань при рівномірній амортизації за i-рік угоди (Аi) проводиться за формулою:

Аi = Бi Ч Hi / 100

де Бі - балансова вартість майна на початок і-року угоду;

На - норма амортизаційних відрахувань згідно із законодавством, %.

Плата за користування кредитними ресурсами за і-рік договору (Пкі) визначається шляхом перемножування процентної ставки за користування кредитними ресурсами на залишкову суму кредитної заборгованості на початок

Пкі = Зкi Ч Ск / 100

де Зкі - залишкова сума заборгованості за кредит на початок і-року, грн.;

Ск - ставка за користування кредитними ресурсами, %.

Величина процентної винагороди лізингодавця за кожен і-рік угоди (Плі) визначатиметься за формулою:

Плі = Цп Ч Сві / 100

де Цп - первісна ціна майна, грн.;

Сві - договірна ставка комісійної винагороди, встановлена на і-рік угоди, %.

Слід підкреслити, що стимулом для розвитку лізингового кредитування в країні є саме розмір процентної винагороди лізингодавця. Саме від цього показника залежить зацікавленість лізингової компанії в укладанні лізингової угоди.

Страхування об'єкта є необов'язковим при фінансовому лізингу, Ала є необхідним при лізингу оперативним. Витрати на страхування за і-рік (Всі) можна розрахувати як:

Всі = Цз Ч Сс / 100

де Цз - залишкова ціна майна, грн.;

Сві - ставка за користування страховими послугами, %.

До додаткових витрат (Вді) лізингодавця входять передбачені договором лізингові послуги й витрати на утримання лізингової компанії:

Вді = (В1 + В2 + В3) / t

де В1 - сервісні витрати, грн.;

В2 - витрати на утримання лізингової компанії, грн.;

В3 - інші, не враховані у формулі, види витрат, грн.;

t - кількість років угоди.

Отже, враховуючи всі платежі користувача, формула лізингового платежу матиме такий вигляд [c. 56-58]:

Л і= Аі + Пкі + Плі + Всі + Вді

де Лі - лізингова плата за і-рік угоди, грн.;

Аі - амортизаційні відрахування за і-рік угоди, грн.;

Пкі - плата за користування кредитними ресурсами за і-рік угоди, грн.;

Плі - винагорода лізингодавця за і-рік угоди, грн.;

Всі - страхові платежі за і-рік угоди, грн.;

Вді - додаткові витрати лізингової компанії та інших суб'єктів угоди за і-рік, грн. [32, c. 57-58].

Доцільним також є складення графіку сплати таких платежів, щоб як для лізингодавця, так і для лізингоодержувача було очевидним, коли та які суми повинні бути сплачені.

11. Закінчення дії лізингового договору

Дія лізингової угоди припиняється по закінченню строку лізингової операції або у випадках порушення її умов. По закінченню строку лізингового договору лізингоодержувач перераховує банку суму лізингових платежів, що не були сплачені, та придбаває лізингове майно за залишковою вартістю, після перерахування якої в банк документально оформлюється перехід прав власності на майно лізингоодержувача [18, c. 614].

Визначення механізму лізингового кредитування дозволить не тільки визначити прийоми і методи, за допомогою яких здійснюються лізингові операції, а й побудувати уявлення про зв'язки, що виникають між його учасниками.

Розділ 3. Перспективи розвитку лізингових відносин в Україні

3.1 Особливості лізингового кредитування. у зарубіжних країнах

Сучасна лізингова індустрія зародилась на початку 50-х років ХХ ст. у США і послідовно поширювалася на всі континенти, так, що у 80-ті роки охопив більшість країн світу (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Структура світового ринку лізингових послуг у 1989 р. [17, с. 40]

За ці роки світовий ринок лізингових послуг пережив багато потрясінь, зокрема, роки бурхливого розвитку (80-ті роки), роки спаду (перша половина 90-х років). Сучасний лізинг - це проста та ефективна фінансова схема, яка поєднує інтереси власників капіталу і виробників.

Головною причиною стрімкою розвитку лізингу у США стали податкові пільги: пришвидшена амортизація та інвестиційна податкова пільга (до 10% вартості нових інвестицій вираховувалося із суми податку). У період стабілізації економіки, у 80-х роках податкові пільги не розглядалися більше я інструмент стимулювання капіталовкладень. Реформа податкової системи у США обмежила використання податкових пільг (скасування інвестиційної пільги та зміна профілю амортизації). Зі зниженням прибутковості лізингу його розвиток не призупинився, що пояснюється більшою гнучкістю лізингових угод порівняно з банківською позикою. Лізингові компанії є операторами ринку вищої кваліфікації, ніж банківські установи в сенсі ефективного використання обладнання - об'єкта лізингу, оскільки є спеціалізованими установами. Останніми роками в США помітне збільшення частки угод зворотного лізингу. Найбільшими американськими компаніями є Bank Amerilase Group, Golodefz Trading Corp., Security Pacific Consider Corp. [22, c. 109-110].

Лізинговий бізнес у Великобританії став розвиватися завдяки створенню в 1960 році за ініціативою американської лізингової фірми «Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн» на основі англійської компанії «Макентайл кредит К» (80% капіталу) першої лізингової компанії. За десять років було створено 14 лізингових фірм, які об'єдналися в британську асоціацію лізингу устаткування [20, c. 10]. Розвиткові лізингу сприяли розпочаті в економіці Великобританії процеси оновлення промисловості, і, перш за все, на денаціоналізованих підприємствах. Але бурхливого розвитку цей бізнес набув після 1970 року, коли були введені податкові пільги, за якими компанії могли вираховувати 100% інвестицій із оподатковуваного прибутку за рік, протягом якого вони здійснювалися.

Надані пільги поступово зменшувалися, і зараз початкова знижка при купівлі машин і устаткування складає 25%. Крім того, було здійснено зниження корпоративного податку з 52% до 35%. Тому англійські економісти вважають, що приріст обсягу лізингових контрактів найближчим часом становитиме приблизно 15% щорічно [17, c. 46-47].

У Франції великого поширення набув такий вид лізингу, як «креди-бай». У 1967 році було засновано першу французьку лізингову компанію «Локафранс». Прийнятий у 1967 році закон, який регулює лізингові відносини, надав істотні податкові пільги лізинговим компаніям СІКОМІ (товариства операцій з нерухомості у сфері промисловості та торгівлі) на 85% зниження податку на прибуток, пришвидшена амортизація тощо [22, c. 110]. Сьогодні французькі фірми в преважній більшості спеціалізуються на таких видах діяльності, як лізинг окремих видів машин і устаткування, лізинг нерухомості та лізинг на замовлення державних установ Франції.

Законодавством Німеччини передбачен опціон, який призводить лізинг до угоди купівлі-продажу у розстрочку особливого типу, коли у випадку лізингу володарем майна залишається лізингодавець, а у випадку купівлі-продажу у розстрочку право володіння переходить до лізингодавця у момент оформлення угоди. [15, c. 176]. У Німеччині існує велика кількість лізингових компаній, 57 з яких входять до німецької лізингової асоціації. Серед них з найбільшим статутним капіталом слід виділити «Мітфінанц Гмбх» та «Гефа-лізинг Гмбх».

Цікавим є досвід Японії. Лізинг у цій країні з'явився як джерело кредитування і був спрямований в найпередовіші галузі: електроніку, виробництво розмножувальних апаратів, робототехніку. Першою спеціалізованою компанією в Японії стала «Міжнародна лізингова компанія», теперішня «Японська лізингова компанія», створена на кошти американського бізнесу в 1968 році. З 1961 по 1969 роки створені основні лізингові компанії, котрі об'єднали торгівельні підприємства, банки, виробників, юридичні служби, які зразу включилися в процес інвестування японського бізнесу. Допомогу в їх створенні надали фінансові центри США і Західної Європи. Лізингове фінансування відіграло значну роль у появі « японського економічного чуда», коли країна зайняла перше місце в світі за темпами приросту ВВП.

Нині в Японії діє Японська лізингова асоціація - JLA, створена в 1971 році, кілька сот фірм, для яких лізингова діяльність є однією з основних (на них припадає приблизно 80% всіх лізингових операцій в країні), але крім них лізингом займаються ще майже 2000 компаній [23, c. 54-56]. Найбільшою лізинговою компанією залишається - “Gentury leasing system”, яка має філії в Гонконгу, Сінгапурі, Великобританії.

Сьогодні лізинговий кредит відіграє важливу роль у економічному зростанні світової економіки (таблиця 3.1). Завдяки своїй зручності, у багатьох країнах лізинг поступово стає одним із найпопулярніших видів фінансування.

Таблиця 3.1

Співвідношення річних обсягів лізингових операцій та валового внутрішнього продукту (%) [42]

Країна	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Середньозважений показник	1,53	1,56	1,67
У тому числі:
Естонія	4,83	5,15	5,17
Чеська республіка	3,75	4,98	4,74
Угорщина	3,96	4,65	4,66
Словенія	2,32	3,48	4,41
Словаччина	4,39	4,59	4,25
Південна Африка	2,67	3,12	4,25
Німеччина	2,00	2,07	2,29
Канада	1,42	1,73	2,11
Швеція	2,45	2,16	2,00
Італія	1,88	1,69	1,99
США	1,95	1,91	1,91
Польща	1,27	1,43	1,82
Японія	1,56	1,62	1,73
Велика Британія	1,22	1,09	1,57
Франція	1,55	1,56	1,55
Росія	0,55	0,87	1,46
Австралія	1,32	1,47	1,46
Нідерланди	1,11	1,10	1,21

Так, у розвинених країнах за допомогою лізингу капітальні інвестиції у виробництво здійснюються значною мірою. У країнах ЄС, за даними Світового банку, через лізинг здійснюється 15-30% інвестицій в основні фонди, а в країнах, що розвиваються - до 15%.

Упродовж останніх 25 років компанія «London Financial Group Ltd» регулярно проводить дослідження стану розвитку світового ринку лізингу. Здійснює цю дослідницьку роботу спеціальний підрозділ компанії -- «Global Leasing Report». Результати аналізу свідчать, що обсяги ринку лізингу та відносні показники його розвитку постійно зростають.

Зокрема, за період з 1985-2004 років річний обсяг лізингових угод в цілому у світі зріс більше, ніж у чотири рази -- зі 138,1 млрд. дол. США до 579,1 млрд. дол. США.

Global Leasing Report розраховує два відносні показники, які характеризують, так би мовити, глибину проникнення інвестиційного механізму лізингу в економіку тієї чи іншої країни (leasing penetration rate): частка лізингу в інвестиціях в основний капітал (машини, обладнання. транспортні засоби тощо) i співвідношення річного обсягу лізингу та валового внутрішнього продукту (ВВП).

Перший з цих показників певним чином засвідчує наскільки лізинг є результативнішим у порівнянні з іншими формами фінансування основного капіталу. Другий показник є макроекономічним і, відображаючи економічну активність в країні в цілому, свідчить про те, (таблиця 3.2) які з країн є більш зрілими щодо лізингу,

Таблиця 3.2

Динаміка лізингових угод (млрд. дол. США) [42]

Регіон світу	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Північна Америка	272,4	254,1	216,0	223,9	240,7
Європа	131,0	140,0	162,1	192,5	229,8
Азія	78,3	67,7	70,7	77,7	85,2
Південна Америка	8,1	5,6	3,3	4,0	7,5
Австралія та Нова Зеландія	5,3	5,5	5,8	7,6	8,1
Африка	3,9	3,8	3,7	5,6	7,9
Разом	498,9	476,6	461,6	511,3	579,1

або (таблиця 3.3) в яких країнах інвестиційний механізм лізингу є складовою державної стратегії фінансування інвестицій. Там, де цей показник вище, можна з впевненістю говорити, що лізинг має підтримку з боку держави і позитивно впливає на темпи економічного зростання країни в цілому [40].

Таблиця 3.3

Частка лізингу в інвестиціях в машини, обладнання та транспортні засоби [42]

Країна	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
США	31,7	31,0	31,1	31,1	29,9
Японія	9,1	9,2	9,3	8,7	8,7
Німеччина	14,8	13,5	9,8	21,7	15,7
Корея	2,4	5,1	н/д	7,8	5,6
Велика Британія	13,8	10,4	12,9	15,4	9,4
Франція	9,2	14,4	15,3	7,6	9,0
Італія	12,3	13,7	8,8	14,2	11,4
Бразилія	11,4	5,2	3,6	6,7	7,7
Канада	22,5	22,0	20,2	22,0	23,3
Австралія	20,0	7,1	3,6	20,0	20,0
Швеція	12,9	9,2	9,4	6,3	12,7

Таким чином, аналіз світового досвіду показав, що вирішальну роль для більшості країн світу у системі лізингових відносин відіграє нормативно-правова база і державне регулювання, які покликані на забезпечення розвитку лізингового кредитування в умовах глобалізації і інтеграції національної економіки.

3.2 Напрями вдосконалення системи лізингових відносин в Україні

Головним стимулом для розвитку лізингового кредиту є існування в країні стабільного правового поля та сприятливого податкового середовища, які дозволяють мінімізувати ризики інвесторів. Лише за цих умов будь-яка країна може очікувати на стрімкий розвиток національного ринку лізингових послуг побудованого на засадах здорової конкуренції [10].

Так, успішному формуванню лізингових відносин в Україні перешкоджає низка проблем, зокрема:

несформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив розвитку лізингового кредиту;

запровадження з 01.01.2004 року Закону України «Про фінансовий лізинг» визначило лише правові рамки для операцій з фінансового лізингу. Угоди з оперативного лізингу нині трактується як оренда, що не відповідає природі лізингу та призводить до певних ускладнень у податковому обліку.

надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюється до його продажу в момент передачі;

низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва;

низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів;

нотаріальна реєстрація договорів лізингу, з одного боку, захищає права лізингодавців, а з іншого - зазнає фінансового навантаження - вартість нотаріальної послуги (державне мито) сьогодні становить 5 % від суми операцій за договором [22, c. 112-113].

Розвиток ринку лізингових послуг в Україні може стати доступним фінансовим механізмом та каталізатором розвитку капіталомістких галузей економіки, особливо машинобудування, а також малого та середнього бізнесу.

З цією метою, Українським союзом промисловців і підприємців за участі фахівців - представників промисловості та експертів з питань лізингу розроблено та внесено на розгляд Верховної Ради проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення необхідних передумов використання лізингу" від 16.02.06 № 9118 (проект внесено народним депутатом України IV скликання - членом Фракції Партії промисловців і підприємців України В. Гуреєвим) [25, c.7-8].

Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про фінансовий лізинг” та деяких інших законодавчих актів” розроблено з метою усунення існуючих у чинному законодавстві розбіжностей у визначенні поняття “лізинг”, удосконалення механізмів здійснення операцій лізингу, створення необхідних умов для залучення через механізм лізингу інвестицій в оновлення техніки та технології. Основні зміни викладено у додатку Г.

На думку депутата, розвиток ринку лізингу через прийняття запропонованого законопроекту дозволить:

здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави;

прискорити розвиток малого та середнього бізнесу, в тому числі підприємств аграрно-промислового комплексу;

збільшити обсяги інвестицій у національну економіку;

підвищити обсяги реалізації нового обладнання;

поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку [6].

Іншим кроком до регулювання лізингових відносин стала запропонована Ю. Єхануровим Програма розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років, яку було розглянуто та схвалено 15 червня 2006 р. у Держфінпослуг на засідання членів Комісії. Зміни, що пропонуються Законопроектом, торкаються значного кола питань. Це не тільки усунення протиріч між Законами України, але й покращення вже існуючих норм. Наприклад, пропонується:

визначити роль та місце продавця (постачальника) в лізинговій операції шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про фінансовий лізинг";

покращити саме визначення поняття "фінансового лізингу";

надати можливість здійснення вторинного лізингу, під яким розуміється випадок, коли предмет договору лізингу, що залишається у власності лізингодавця у випадку припинення або розірвання договору лізингу, передається у володіння та користування лізингоодержувачу;

запровадження механізму використання лізингодавцем судового наказу для прискореного повернення предмету лізингу у разі неплатежів лізингоодержувача та інші зміни.

У Програмі велика увага приділяється і ролі держави. Політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні має бути спрямована на: дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства, забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу і створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг, сприяння інтеграції лізингу в європейський та світовий ринки.

З боку державних органів влади має бути активізовані такі заходи, як:

ведення державного реєстру фінансових установ та ведення обліку юридичних осіб, які не є фінансовими установами й мають можливість за законом надавати фінансові послуги;

розробки та затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу;

нагляду за діяльністю лізингодавців;

застосування уповноваженими державними органами заходів впливу за порушення чинного законодавства з питань лізингу [7].

Таким чином, запропоновані проекти позитивно вплинуть на розвиток ринку лізингу та сферу виробництва, усуваючи існуючі у чинному законодавстві суперечності. Прийняття їх посилить роль виробників на ринку фінансового лізингу, сприятиме створенню для них умов оподаткування стимулюючого характеру, зниженню вартості лізингових послуг, наданню можливості підприємствам оновити свої основні фонди, а також реконструювати старі та створити нові виробничі потужності.

Висновки

Таким чином, лізинговий кредит за своєю сутністю є синтезом відомих форм фінансування капіталовкладень, перспективним інструментом активізації інвестиційного процесу країни. Класичний лізинговий кредит є універсальною та гнучкою формою угод, здатною використовувати пільги в оподаткуванні, механізм страхування та інвестицій.

Класичними суб'єктами лізингових відносин залишаються виробник, лізингодавець і лізингоодержувач, проте можливою є участь і фінансових посередників. Найпоширенішими видами лізингу є фінансовий та оперативний, різниця між якими головним чином полягає в сумі нарахованої амортизації та праві одержати об'єкт лізингу у власність при фінансовому лізингу.

В Україні лізингові відносини регулюються на рівні цивільного, господарського та податкового законодавства України, зокрема важливим кроком у визначенні поняття лізингового кредиту став Закон України «Про фінансовий лізинг», в якому задекларована свобода договірних відносин, більш чітко окреслені права й обов'язки учасників договору фінансового лізингу та його основні умови.

Механізм надання лізингового кредиту проходить складний шлях від звернення лізингоодержувача до лізингодавця з проханням придбати необхідне йому обладнання у постачальника до припинення дії лізингової угоди у разі отримання об'єкта лізингу у користування лізингоодержувачем. Важливими етапами є подання заявки лізингоодержувача до лізингової компанії та оформлення акту купівлі-продажу, здійснення платежів, забезпечення гарантійним обслуговуванням та страхуванням об'єкта лізингу від ризиків.

В Україні підприємства майже всіх галузей економіки невідкладно потребують оновлення технологічного парку. Середній рівень зносу обладнання в країні складає майже 50 відсотків. Лише за умов широкого застосування ефективних фінансових механізмів, одним з яких є лізинг, можна очікувати зростання конкурентоспроможності національної економіки України. Проте на сьогоднішній день процес активізації лізингових послуг знаходиться на початковому рівні.

Світовий досвід показав, що механізм лізингу відіграє важливу роль у стимулюванні залучення інвестицій для придбання нових та оновлення існуючих виробничих фондів підприємств. В країнах-учасницях Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) лізинг складає 15-30% всіх інвестицій в основні фонди, а в країнах, що розвиваються, - до 15%. Зазвичай підприємства у країнах, що розвиваються, та в країнах з перехідною економікою не мають достатньо коштів для придбання необхідного обладнання, а одержання довгострокових банківських кредитів є проблематичним. Завдяки своїй зручності, у цих країнах лізинг поступово стає одним із найпопулярніших видів фінансування.

Так, вирішальну роль для більшості країн у системі лізингових відносин відіграє нормативно-правова база і державне регулювання, які покликані на забезпечення розвитку лізингового кредитування в умовах глобалізації і інтеграції національної економіки.

В Україні на шляху розвитку системи лізингового кредитування стоїть низка проблем, серед яких надто жорстка система оподаткування лізингових операцій, наприклад, низький попит на товари вітчизняного товаровиробництва, низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів тощо.

Запропоновані Програма розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років і проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про фінансовий лізинг” та деяких інших законодавчих актів” мають позитивно вплинути на розвиток ринку лізингу та сферу виробництва, усуваючи існуючі у чинному законодавстві суперечності. Прийняття їх посилить роль виробників на ринку фінансового лізингу, сприятиме створенню для них умов оподаткування стимулюючого характеру, зниженню вартості лізингових послуг, наданню можливості підприємствам оновити свої основні фонди, реконструювати старі та створити нові виробничі потужності.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723/97 - ВР.

2. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. № 1381-IV.

3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. №283/97 - ВР.

4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. N 436-IV.

5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

6. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення необхідних передумов використання лізингу" від 16.02.06 № 9118.

7. Програми розвитку лізингу в Україні на період 2006-2010 років.

8. Газман В.Д. «Лизинг: теория, практика, комментарии». - М.: ЮНИТИ. - 1997 г. - 328 с.

9. Василенко Д., Капроні Р. та інші. Лізинг в Україні. // Підготовлений проектом з розвитку лізингу МФК за фінансової підтримки Агентства Міжнародного Розвитку. - К. - 2004 р. - 142 с.

10. Днєпров В. Лізинг по-українськи - гроші без повернення? // Дзеркало тижня. - 2002 р. - 37 (412)

11. Івасів Б. С., Савлук М. І., Ющенко В. А. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль. Карт-бланш, 2000. - 510 с.

12. Коваленко Н. И., Човнюк Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська справа. - 2000 р. - № 6 (36).

13. Кузьмінський В. Формування інвестиційних ресурсів фінансово-промислових груп на засадах фінансового лізингу // Банківська справа. - 2003 р. - № 3. - с. 72-73.

14. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібн. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання" -2001. -215с.

15. Лещенко М. И. Основы лизинга: Учеб. Пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 336 с.: ил.

16. Меренгс Е. Стан лізингу в Україні // Лізинг в Україні. - 2006 г. - №1. - с. 1-4.

17. Міщенко В. І., Луб'янський О. Г., Слав'янська Н. Г. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія «Бібліотечка банкіра». - К.: Товариство «Знання», КОО, 1997. - 138 с.

18. Міщенко В. І. Слав'янська Н.Г. Банківські операції: Підручник / За ред. В. І. Міщенка. - К.: Знання, 2006. - 727. - (Вища освіта ХХІ століття).

19. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. Ф. Банківські операції: Підручник. - 2ге вид., випр. і доп. / За ред.. д-ра екон. наук, проф.. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002 р. - 476 с.

20. Мосійчук В. М. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми її впровадження в Україні //Економіка України. - 1995 р. - №3. - с. 10.

21. Наумець І. Життя напрокат // Контракти. - 2006. - №13 - с. 6-8.

22. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси України. - 2005 р. - № 7. - с. 106-113.

23. Оробець Л. Лізингові асоціації - переваги від об'єднання // Лізинг в Україні. - 2005 р. - №2. - с. 16-17.

24. Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.. А. М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

25. Пономаренко Т. Через системне регулювання лізингових операцій до створення високотехнологічних виробництв // Лізинг в Україні. - 2006. - 3. - с. 7-8.

26. Різник В. Загальні положення укладення договорів лізингу у сфері банківської діяльності // Вісник НБУ. - 2006 р. - квітень. - 28-31.

27. Різник В. Поняття лізингу в законодавстві України // Лізинг в Україні. - 2005 р. - № 2. - с. 11 - 12.

28. Рязанова Н. Податок на прибуток підприємств та лізинг в Україні // Лізинг в Україні. - 2006. - 2. - с. 11-15.

29. Столяров В. И. Экономические аспекты составления банковских договоров // Донецкий Кряж. - 2001 г. - №7. - с. 14-17.

30. Сурнина Е.С. Лизинг - нюансы законодательства //Налоги и бухгалтерский учет. - № 20. - 2002г. - с. 5-8

31. Черваньов Д. М., Рейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. - С. 284]

32. Черемисові Т. Розрахунок складових елементів лізингового платежу з урахуванням інфляції та попиту на лізингові послуги в Україні // Вісник НБУ. - 2006 р. - серпень. - 56-58.

33. Човнюк Ю. В. Мужук Н. І. Створення лізингових компаній комерційними банками // Фінанси України. - 2004. - 1. - с. 83-90.

34. Шевчук Ю. Операція лізингу та практичні аспекти її здійснення // Лізинг в Україні. - 2005 р. - № 2. - с. 13 - 15.

35. Шевчук Ю. Термінологія та класифікація лізингу //Лізинг в Україні - № 5. - 2006 г. - с. 5-6.

36. Шумелда Я. П, Білик І. В., Федірко М. М. Страхування лізингових операцій // Фінанси України. - 2000 р. - № 5. - с. 129 - 133.

37. www.dfp.gov.ua - за даними МФК

38. www.cfin.ru - Принципы построения лизинговых отношений / Малявина А.В., Попов С.А., Пашина.

39. www.leasing.org.ua - Публікації / Огляд ринків / Загальні відомості про лізингові компанії.

40. www.leasing.org.ua - Публікації / Огляд ринків / Показники розвитку лізингу в інших країнах.

41. www.leasing.org.ua - Публікації / Огляд ринків / Цивільно-правове регулювання лізингу.

42. www.leasing.org.ua - за даними World Leasing Yearbook 2006.