Правління є виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його діяльністю .

Ревізійна комісія здійснює контроль і перевірку фінансово - господарської діяльності Товариства.

Дирекція Товариства здійснює повне керівництво виробничим процесом випуску товарної продукції, взаємодії між виробничими підрозділами, цехами, відділів, відповідно до прикладеної схеми.

Керівником заводу є генеральний директор, під час відсутності генерального директора перший помічник і заступник. У підпорядкуванні головного інженера перший заступник головного інженера, два заступники головного інженера. У прямому підпорядкуванні головного інженера: зовнішньоторговельна фірма, відділ головного конструктора по тягачах, відділ головного конструктора, відділ обчислювальної і прогресивної техніки, дослідно-експериментальний цех. У веденні першого заступника головного інженера: науково-дослідний відділ, відділ головного технолога, відділ головного металурга, також, модельний цех і фасонолітейний цех №3. Заступник головного інженера начальник Інп, відповідальний за інструментальне виробництво. Заступник головного інженера - начальник управління енергетики.

П'ять заступників генерального директора, що відповідають за визначену ділянку роботи з визначених напрямків:

Замдиректора по маркетингу і збуту начальник Уреетп управління реалізації й експлуатації товарної продукції;

Замдиректора по виробництву начальник виробництва виробничо-диспетчерський відділ, виробництво паливної апаратури, ливарні цехи, ковальський цех, термічний цех, складальні цехи, механообробляючі виробництва, пресово-зварювальне виробництво;

Замдиректора з комерційних питань транспортне керування, відділ матеріально-технічного постачання, відділ зовнішньої кооперації і комплектації, цех комплектації матеріалів, шихтовий цех;

Замдиректора по кадрам і охороні відділ кадрів і технічного навчання;

Замдиректора начальник ВОП відділ охорони праці;

Замдиректора з економічних питань планово-економічний відділ, відділ керування власністю, фінансовий відділ.

Помічник директора по праці і зарплаті відділ організації праці і зарплати.

Головний бухгалтер головна бухгалтерія.

Основні відділи і їх функціональні обов'язки

Керівництво реалізації й експлуатації товарної продукції займається рекламною діяльністю, реалізацією готовою продукцією, запчастин, гарантійним обслуговуванням і ремонтом.

Відділ матеріально - технічного постачання забезпеченням сировиною і матеріалами для виробництва.

Відділ зовнішньої кооперації і комплектації забезпеченням комплектуючими деталями і вузлами.

Відділ головного конструктора конструюванням нової перспективної техніки, модифікацій.

Планово - економічний відділ плануванням виробництва, ціноутворенням.

Таблиця 2.1 - Розміщення акцій

	% від статутного фонду	Терміни проведення
Пільговий продаж	15,36	24.08.95-25.12.95
Аукціон за приватизаційними майновими сертифікатами	12,02	01.02.96-28.02.96
Продаж на українскій фондовій біржі	19,0	01.11.96-02.10.97
Державна власність	53,62

Таблиця 2.2 - Інформація про випуски цінних паперів

Вид акцій	Номінальна вартість (грн.)	Кількість, (шт.)	Сумарна номінальна вартість (грн.)	У % до загального розміру статутного фонду
Прості	0,25	17400280	4350070	100,00
Привілейовані

Таблиця 2.3 - Інформація про власників акцій

Власники акцій	Відсотки
Фізичні особи	27,96
Юридичні особи	18,42
Державні установи	53,62

Відділ керування власністю - питаннями, що стосуються акціонерного товариства.

Фінансовий відділ здійснює забезпечення фінансово - господарської діяльності, фінансами і кредитними ресурсами, виконання фінансових зобов'язань.

Відомості про цінні папери.

Уточнений план розміщення акцій має наступний вигляд: (табл. 2.1-2.3):

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

В даний час у світовій практиці відомі десятки показників, котрі використовують для оцінки фінансово-майнового стану підприємства. Застосування набору тих або інших показників обумовлюється цілями аналізу, інформаційними потребами зацікавлених осіб. У зв'язку з цим склався визначений підхід до їх класифікації. Як правило, виділяють групи показників, що описують:

1) Ліквідність і платоспроможність підприємства. Ці показники відбивають взаємозв'язок між активом і пасивом балансу підприємства.

2) Фінансову стійкість підприємства:

частка власного капіталу в загальній сумі джерел;

частка позикового капіталу в загальній сумі довгострокових пасивів;

коефіцієнти співвідношення позикового і власного капіталу.

3) Рентабельність підприємства.

4) Ділову активність підприємства:

показники оборотності;

фондовіддача.

Розрахунок показників ділової активності

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового становища компанії, оскільки швидкість обороту засобів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів, за інших рівних умов, відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми. На практиці найбільше часто використовуються наступні показники оборотності (ділової активності) [35]:

коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації)

; (2.1)

коефіцієнт оборотності основних виробничих фондів (фондовіддача)

; (2.2)

коефіцієнт оборотності запасів і період одного обороту запасів (днів)

; (2.3)

; (2.4)

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і період погашення дебіторської заборгованості (днів)

; (2.5)

(2.6)

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості і період її погашення (днів)

; (2.7)

; (2.8)

коефіцієнт оборотності обігових коштів і період одного обороту (днів)

; (2.9)

; (2.10)

період операційного та фінансового циклів (днів)

; (2.11)

. (2.12)

Розраховані значення коефіцієнтів за допомогою формул (2.1-2.12) наведені нижче у табл. 2.4.

Розраховані дані свідчать про те, що в 2011 році на одиницю коштів, інвестованих в активи, було отримано на початок року 0,12 грн., на кінець - 0,21 грн., тоді як у 2012 і того менше - в середньому 0,11 грн.

Дані таблиці дозволяють дати наступні висновки. На одиницю основних виробничих фондів припадає від 0,23 до 0,37 грн. у 2011 році, у 2012 - він істотно не змінився. Проте він дуже низький і у такому випадку його рекомендоване збільшувати. Трансформація запасів в грошові кошти здійснюється протягом 192 днів на початку 2011 року, і аж за 305 на кінець 2012 року. Це є дуже негативною тенденцією, бо говорить про істотне збільшення запасів зі всіма не дуже приємними наслідками.

Перевищення періоду погашення кредиторської заборгованості над дебіторською може говорити про те, що у підприємства не вистачає грошей для сплати своєї короткострокової заборгованості.

Таблиця 2.4 - Розраховані показники ділової активності

Показник	Квартали
	1-й 2011 р	2-й 2011 р	3-й 2011 р	4-й 2011 р	1-й 2012 р	2-й 2012 р	3-й 2012 р	4-й 2012 р
Кт	0,12	0,13	0,16	0,21	0,11	0,13	0,125	0,1
Фо.ф.	0,225	0,227	0,30	0,37	0,20	0,26	0,24	0,19
Ко.з.	0,47	0,47	0,53	0,72	0,38	0,43	0,47	0,30
Чз	192	193	171	125	238	209	191	305
Кд.з.	4,79	5,37	6,23	9,13	3,46	4,04	3,43	2,13
Чд.з.	19	17	14	10	26	22	26	42
Кк.з.	1,18	2,14	2,53	2,47	1,04	1,03	1,04	0,57
Чк.з.	76	42	36	36	87	88	86	158
Ко	0,32	0,32	0,39	0,52	0,27	0,3	0,3	0,24
Чо	281	281	231	173	340	300	306	383
Чо.ц.	211	210	185	135	264	231	217	347
Чф.ц.	135	168	149	99	177	143	131	189

Період одного обороту обігових коштів означає, що середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію становить в межах від 173 днів у 4-му кварталі 2011 року до 383 днів у тому ж періоді 2012 року. Це звичайно не припустимі результати і необхідно покращувати їх. Стосовно операційного циклу, то тут можна лише констатувати, що тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти вельми істотна: від 135 до 347 днів.

Розрахунок показників рентабельності.

Рентабельність це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку). Найчастіше в розрахунках використовується чотири різних показники: валовий прибуток (р. 050 форми 2), операційний прибуток (р.100 форми 2), прибуток до оподатковування (р. 170 форми 2), чистий прибуток (р. 220 форми 2).

У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

рентабельність інвестицій (капіталу);

рентабельність продажів.

У першій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу (ROA). Цей коефіцієнт розраховується наступним чином [35]:

. (2.13)

Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується за формулою:

. (2.14)

Рентабельність продажів. Найчастіше розраховують три показники рентабельності продажів.

Валова рентабельність реалізованої продукції:

. (2.15)

Операційна рентабельність реалізованої продукції:

. (2.16)

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

. (2.17)

Розраховані за формулами (2.13-2.17) значення викладених вище коефіцієнтів буде оформлено табл.2.5, яка розташована нижче.

Таблиця 2.5 - Розраховані показники рентабельності

Показник	Квартали
	1-й 2011 р	2-й 2011 р	3-й 2011 р	4-й 2011 р	1-й 2012 р	2-й 2012 р	3-й 2012 р	4-й 2012 р
RROA	-0,017	-0,018	0,006	-0,037	-0,006	0,1	-0,045	-0,02
RROE	-0,055	-0,034	0,01	-0,065	-0,013	0,17	-0,08	-0,032
RGPM	-0,126	-0,04	0,056	0,023	-0,014	0,017	-0,08	0,007
ROIM	-0,20	-0,12	0,04	-0,14	-0,14	0,71	-0,23	-0,245
RNPM	-0,22	-0,14	0,035	-0,18	-0,06	0,75	-0,36	-0,20

Розраховані показники рентабельності свідчать, що підприємство не тільки не отримує прибутку, але і збиткове. Досить подивитися на дані рентабельності, наприклад, власного капіталу, які свідчать про те, що на одиницю власного капіталу припадає лише в кращому випадку 0,01 і 0,17 грн. у двох кварталах, в інших випадках значення від'ємні.

Показники рентабельності продажів також дають зрозуміти, що лише у декількох кварталах на одиницю виручки припадає низьке позитивне значення прибутку. В інших періодах ці показники мають від'ємне значення.

Розрахунок показників фінансової стійкості. Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Розрахуємо найбільш істотні і відомі показники фінансової стійкості [54].

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності)

. (2.18)

Коефіцієнт фінансової залежності

. (2.19)

Коефіцієнт фінансового ризику

. (2.20)

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

. (2.21)

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень.

. (2.22)

Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування.

коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

; (2.23)

коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

. (2.24)

Обчислені за допомогою формул (2.18-2.24) значення розглянутих коефіцієнтів розміщені нижче у табл. 2.6.

За викладеними показниками можна зробити такі висновки:

1) коефіцієнт фінансової незалежності підприємства має хороше значення, він дорівнює в середньому 0,5. В то й же час коефіцієнт фінансової залежності, котрий обернений до К_авт, в середньому теж має нормативне значення, котре К_зал = 2.

2) коефіцієнт фінансового ризику показує, скільки одиниць залучених коштів приходиться на кожну одиницю власних. Він в більшості періодах має значення близько 1, що відповідає критичному значенню.

3) коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів профінансована зовнішніми кредиторами і впродовж 8-ми періодів коливався в межах від 0,57 в 2011 році до 0,23 в 2012. Збільшення цього коефіцієнта може говорити і про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів, так і про фінансування капітальних вкладень за рахунок довгострокових джерел фінансування, котре є доброю ознакою.

Таблиця 2.6 - Розраховані показники фінансової стійкості

Показник	Квартали
	1-й 2011 р	2-й 2011 р	3-й 2011 р	4-й 2011 р	1-й 2012 р	2-й 2012 р	3-й 2012 р	4-й 2012 р
Кавт	0,509	0,508	0,515	0,489	0,496	0,596	0,566	0,597
Кзал	1,96	1,97	1,94	2,04	2,02	1,68	1,77	1,68
Кф.р.	0,96	0,97	0,94	1,045	1,02	0,68	0,77	0,68
Кман	-0,18	-0,19	-0,14	-0,23	-0,18	0,06	-0,014	-0,005
Кп.д.в.	0,475	0,57	0,54	0,495	0,41	0,32	0,38	0,23
Кд.з.п.к.	0,36	0,40	0,38	0,38	0,33	0,23	0,28	0,19
Кф.н.к.д.	0,64	0,60	0,62	0,62	0,67	0,77	0,72	0,81

4) значення К_д.з.п.к. і К_ф.н.к.д. говорять про досить високу частку власного капіталу, в середньому 0,65-0,75, при чому в динаміці останній показник збільшується, а перший відповідно зменшується.

В результаті аналізу за допомогою 3-х компонентного показника фінансової стійкості в усіх кварталах цей показник мав вигляд 0;0;0, що дає можливість казати, що підприємство знаходиться у кризовому стані і йому для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування.

Розрахунок показників ліквідності.

З метою аналізу ліквідності будемо розраховувати ліквідність балансу за 2011 і 2012 роки та коефіцієнти, що визначають ліквідність тих чи інших активів. Ліквідність балансу визначається, як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність активів визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше час, що буде потрібен, щоб даний вид активу був переведений у грошову форму, тим вище його ліквідність.

Дані про ліквідність балансу наведені у табл.2.7 та 2.8, на основі яких зробимо деякі висновки.

Таблиця 2.7 - Аналіз ліквідності балансу за 2011 рік (тис. грн.)

	Квартали		Квартали
	1	2	3	4		1	2	3	4
Л1	270,3	265,8	1060,0	564,2	П1	20644	14027	13000	16522
Л2	112711	100076	111220	101120	П2	97354	69332	81293	100415
Л3	111050	122167	117579	112713	П3	164768	196741	180068	164309
Л4	346936	343850	333361	332188	П4	293418	289411	291527	269019

Таблиця 2.8 - Аналіз ліквідності балансу за 2012 рік (тис. грн.)

	Квартали		Квартали
	1	2	3	4		1	2	3	4
Л1	755,1	1519,7	1169	1152,1	П1	28007	35094	34476	44501
Л2	117996	129748	124721	89299	П2	119528	93032	85787	91145
Л3	110589	112038	104075	109818	П3	135958	99303	117924	69976
Л4	329019	313986	313724	304800	П4	277306	333197	308667	302442

Отримані дані дають можливість сказати, що у підприємства на протязі всього 2011 року спостерігається недостаток найбільш ліквідних активів, в той же час недостаток повільно реалізуючих активів може компенсуватися швидко реалізуючими активами.

Виходячи з отриманих даних за 2012 рік можна сказати, що в 1 кварталі 2012 року була явна нестача активів по першим трьом групам, але вже у 2 кварталі ситуація істотним чином змінилася спостерігалося перевищення швидко- і повільно реалізуючих активів над короткостроковими і довгостроковими пасивами. На кінець 2012 року ситуація знову повторювала стан 1-го кварталу лише з невеликим поліпшенням.

З метою більш детального аналізу ліквідності розрахуємо три показники ліквідності: поточної, швидкої та абсолютної.

коефіцієнт ліквідності поточної

; (2.24)

коефіцієнт ліквідності швидкої

; (2.25)

коефіцієнт ліквідності абсолютної

; (2.26)

Розраховані показники ліквідності містіться у табл. 2.9.

З даних таблиці бачимо, що коефіцієнт поточної ліквідності має дуже гарне значення, тобто говоре про достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності знаходиться на відповідному рівні, тільки у 4-му кварталі 2012 року значення трохи менше за рекомендоване, а коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться на явно недостатньому рівні на протязі усіх двох років, що говорить про нестачу найбільш ліквідних активів і що підприємство не зможе негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Таблиця 2.9 - Розраховані показники ліквідності

Показник	Квартали
	1-й 2011 р	2-й 2011 р	3-й 2011 р	4-й 2011 р	1-й 2012 р	2-й 2012 р	3-й 2012 р	4-й 2012 р
Кл.п.	1,90	2,67	2,44	1,83	1,55	1,9	1,91	1,48
Кл.ш.	0,96	1,2	1,19	0,87	0,80	1,02	1,05	0,67
Кл.а.	0,002	0,003	0,01	0,005	0,005	0,012	0,01	0,01

В цілому можна зробити висновки, що підприємство має погані показники ділової активності, зокрема великі операційний та фінансовий цикли, показники рентабельності мають від'ємне значення, що в свою чергу викликано відсутністю або невеликим розміром прибутку.

Показники фінансової стійкості характеризують підприємство як нестійке, що знаходиться в кризовому стані. Стосовно ліквідності, то тут стан більш - менш нормальний, але спостерігається явна нестача грошових коштів. Для поліпшення стану можна рекомендувати зменшення витрат, зокрема собівартість, бо їх велике значення дає від'ємне значення прибутку. Також необхідно проводити заходи по збільшенню реалізації продукції шляхом виходу до нових ринків збуту, зменшенню дебіторської та кредиторської заборгованості, модернізації і заміні устаткування та ін.

2.3 Аналіз витрат промислового підприємства

Починаючи аналіз витрат виробництва, слід зауважити, що найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції, що виражає її прямий зв'язок із прибутком, є рівень витрат на одну гривню товарної продукції. Саме він буде розраховано по-перше. Цей показник обчислюється шляхом відношення загальної суми витрат на виробництво товарної продукції до її обсягу:

, (2.27)

де Р_в рівень витрат на одну гривню товарної продукції, грн.;

С собівартість одиниці товарної продукції, грн.;

К кількість виробів у натуральних показниках;

Ц ціна одиниці товарної продукції, грн.

Вихідні дані для розрахунку цього показника містяться у калькуляціях фактичної собівартості виробу, а також у зведеній таблиці по цьому виробу.

Обчислені дані цього показника наведені нижче в табл. 2.10.

Таблиця 2.10 - Рівень витрат на одну гривню товарної продукції

Показник	Квартали
	2011 рік	2012 рік
	1-й	2-й	3-й	4-й	1-й	2-й	3-й	4-й
Рв	0,856	0,862	0,807	0,837	0,814	0,844	0,931	0,842

Обчислений показник може одночасно бути і показником рентабельності виробництва. Наприклад, у 2-му кварталі 2011 року він дорівнював 86 коп. на одну гривню товарної продукції, то це свідчить, що рентабельність виробництва становила 14 коп. по відношенню до однієї гривні товарної продукції.

В загалом, на протязі 2-х років вона істотно не змінювалася, лише у 3-му кварталі 2012 року знизилася до 7 коп. Цілком цей показник знаходиться на невисокому рівні і може говорити, що підприємство або має невисокий прибуток, або навіть збиткове.

Також корисним показником, який характеризує зв'язок між операційними витратами і виручкою від реалізації є показник операційних витрат на 1 грн. реалізованої продукції. Вихідні дані для цього аналізу знаходяться у формі № 2 фінансової звітності "Звіт про фінансові результати".

Зазначений показник обчислюється за наступною формулою:

. (2.28)

Обчислені дані за формулою (2.28) наведені нижче у табл. 2.11.

Таблиця 2.11 - Операційні витрати на одну гривню реалізованої продукції

Показник	Квартали
	2011 рік	2012 рік
	1-й	2-й	3-й	4-й	1-й	2-й	3-й	4-й
Операційні витрати на 1 грн. реалізованої продукції	1,11	0,928	1,074	1,243	1,517	1,095	1,038	1,120

Цей показник наглядно демонструє, що у всіх періодах (крім 2-го 2011 року) операційні витрати перевищували виручку від реалізації продукції. Наприклад, у першому кварталі 2012 року операційні витрати перевищували виручку на 31706,8 тис. грн. в натуральних показниках або на 51,7 % у відносних. Це явно свідчить про те, що підприємство не має прибутку, а тобто є нерентабельним.

Наступним кроком аналізу витрат є вивчення структури витрат на виробництво, для чого вивчають витрати по елементах, які характеризують всі витрати підприємства, включаючи витрати на роботи і послуги непромислового характеру. Елементи витрат були розглянуті у теоретичній частині роботи (п. 1.3). Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат за економічними елементами містить форма № 2 в розділі II "Елементи операційних витрат". За цими даними можна визначити, до якого типу виробництва належить підприємство за перевантаженням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо- чи фондомістке). На основі такого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямки зниження собівартості. Порівняння питомої ваги з відповідних елементів витрат за кілька звітних періодів дозволяє виявити зміни рівня витрат.

Структура витрат по економічних елементах за 2011 і 2012 роки наведена в таблиці 2.12 та 2.13.

Таблиця 2.12 - Аналіз структури витрат за економічними елементами в 2011 році

Елементи витрат	Квартали
	1-й	2-й	3-й	4-й
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
1.Матеріальні витрати	65629,7	78,4	49619,1	76,8	75600,7	77,0	78132,3	55,2
2. Витрати на оплату праці	6446,5	7,7	6044,4	9,35	8387,1	8,6	7917,8	5,6
3. Відрахування на соціальні заходи	2338,4	2,8	2179,9	3,35	3039,6	3,1	2823,6	2,0
4. Амортизація основних фондів	4461,7	5,3	3659,9	5,7	5630,7	5,7	4889,8	3,4
5. Інші витрати	4827,5	5,8	3093,3	4,8	5529,9	5,6	47659,2	33,7
Разом	83703,8	100	64596,6	100	98188	100	141422,7	100

Таблиця 2.13 - Аналіз структури витрат в 2012 році

Елементи витрат	Квартали
	1	2	3	4
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
1.Матеріальні витрати	66599,4	71,6	63057,3	77,9	47338,8	66,5	38625,8	72,0
2. Витрати на оплату праці	7710,8	8,3	7686,0	9,5	8673,4	12,2	7688,5	14,4
3. Відрахування на соціальні заходи	2737,8	2,9	2796,0	3,45	3166,2	4,45	2835,3	5,3
4.Амортизація основних фондів	4814,7	5,2	4676,4	5,8	4677,4	6,5	5520,9	10,3
5. Інші витрати	11175,5	12,0	2713,4	3,35	7370,4	10,35	-1056,9	-2,0
Разом	93038,2	100	80929,1	100	71226,2	100	53613,6	100

З приведених даних бачимо, що абсолютні сума усіх витрат на підприємстві в 2011 році збільшилася з 83703,8 тис. грн. на початок року до 141422,7 тис. грн. на кінець року. В 2012 році навпаки, величина витрат зменшилася з 93038,2 тис. грн. у першому періоді до 53613,6 у 4-му кварталі, що пояснюється зниженням випуску продукції в загалом по підприємству і Т-150К зокрема. Також цим можна пояснити і менші за 2012 рік витрати в цілому, ніж у 2011 році.

Розміщені в таблиці дані свідчать про матеріаломісткий характер виробництва: частка матеріальних витрат впродовж 3-х кварталів 2011 року була на рівні 77-78 % , на кінець року вона знизилася і становила трохи більше половини сукупних витрат - 55,2 %. В 2012 році, порівняно з минулим, частка матеріальних витрат істотно не змінювалася: найвище значення було в 2-му кварталі (77,9 % ), а найнижче - в 3-му (66,5 % ).

Витрати на оплату праці в 2011 році становили менш ніж одну десяту сукупних витрат, що говорить про їх невелику долю, а також напевно і про невеликі заробітні плати на підприємстві. На протязі 2012 року заробітна плата збільшувалася і вже у 3-му та 4-му кварталі частка витрат на оплату праці в сукупних витратах становила 12,2 та 14,4 % відповідно.

Відрахування на соціальні заходи у 2012 році порівняно з попереднім до нього збільшилися зовсім неістотно.

Стосовно амортизації, то практично на протязі 2-х років вона становила 5,5-6,5 % від суми витрат в загалом, лише в останньому періоді, порівняно з попереднім, вона зросла і становила 10,3 % від сукупних витрат.

У нас є можливість здійснити аналіз загальновиробничих витрат, котрі у калькуляції викладені в вигляді зносу спецінструменту, утримання устаткування, цехових, а також загальнозаводських витрат. Теоретична сторона цього виду витрат викладена в підрозділі 1.3. Аналіз непрямих витрат проводиться шляхом порівняння їх фактичних величин на одну гривню товарної продукції в динаміці.

З даної таблиці бачимо, що загальновиробничі витрати на одну гривню товарної продукції впродовж 2011 року дорівнювали в межах від 16,36 коп. до 19,28 коп. На протязі 2012 року він (показник) істотно не збільшувався, лише у 4-му кварталі він зріс до 25,1 коп. на одну гривню товарної продукції. В загалом питому вагу цього виду витрат в сукупних витратах можна вважати припустимою.

Відповідний розрахунки представлені у табл. 2.14.

Таблиця 2.14 - Загальновиробничі витрати на одну гривню товарної продукції

Показники	Квартали
	2011 рік	2012 рік
	1-й	2-й	3-й	4-й	1-й	2-й	3-й	4-й
1.Товарна продукція, грн.	84497	83695	87960	82709	91204	89143	90564	97294,5
2.Загальновиробничі витрати, грн.	13821	15351	16964	15130	16123	13719	16691	24425
3.Загальновиробничі витрати на одну гривню товарної продукції, грн.	0,164	0,183	0,193	0,183	0,177	0,154	0,184	0,251

Розраховані показники свідчать, що підприємство має високу питому вагу матеріальних витрат, це більш - менш відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство, але операційні витрати перевищують виручку від реалізації продукції, а обсяг виробництва знижується - це є негативними чинниками.

3. ПОБУДОВА МОДЕЛЕЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

3.1 Теоретичний аналіз моделей

Моделювання витрат виробництва здійснюється тільки для змінних витрат, так як постійні витрати приймаються в плановому періоді не змінними не змінюються у часі та в залежності від обсягів виробництва. В класичній літературі найбільш поширеною моделлю для прогнозування витрат є лінійна функція, однак необхідно зазначити, що при збільшенні обсягів виробництв, темпи збільшення обсягів не пропорційні темпам збільшення змінних витрат, тому необхідно також використовувати нелінійні та виробничі функції.

Першою із запропонованих моделей розглянемо однофакторну лінійну економетричну модель з тієї причини, що вона є найпростішою для використання.

Спостерігаючи статистичний зв'язок між ознаками, можна приблизно представити значення результативної ознаки у виді деякої функції від величини одного або декількох факторних ознак, прагнучи при цьому, щоб дані, що спостерігаються, якнайближче відтворювалися взятою функцією.

Функція, що відображає статистичний зв'язок між ознаками, називається рівнянням регресії. Якщо таке рівняння зв'язує лише дві ознаки, це рівняння парної регресії, якщо воно відображає залежність результативної ознаки от двох або більш факторних ознак, це рівняння множинної регресії 34.

Y = f (х) рівняння парної регресії;

Y = f (x , x ….. х) рівняння множинної регресії.

При відшуканні функції, що зв'язує результативну ознаку з одним фактором, допомагає графічне зображення статистичного зв'язку. Отримана ламана дає досліднику вказівки, яку функцію (лінійну або нелінійну) для відображення зв'язку треба застосувати.

Рівняння регресії метод узагальнення і вивчення дії одного або багатьох факторних ознак на результативну ознаку, метод кількісного вираження впливу відібраних факторів на досліджуваний показник, метод вибору зв'язку між явищами.

Економетрична модель може представлена у вигляді рівняння регресії.

Найбільш простим і розповсюдженим випадком є представлення економетричної моделі у вигляді рівняння парної (або однофакторної) лінійної регресії. Лінійна економетрична однофакторна модель може бути представлена у вигляді

, (3.1)

де Y залежна перемінна;

Х незалежна перемінна;

параметри моделі.

Оскільки лінійний зв'язок між ознаками X і Y теоретичний, то над Y=f(X) ставиться знак ^. Рівняння зв'язку як рівняння прямої застосовується у випадку рівномірного наростання (убування) результативної ознаки Y зі збільшенням факторної ознаки X.

Параметр рівняння визначає місце перетинання прямої Y з віссю ординат, а другий параметр рівняння це тангенс кута нахилу прямої до осі абсцис, котрий визначає, наскільки сильно буде нахилена ця пряма до осі абсцис.

У зв'язку з тим, що в реальності на факторні і результативні ознаки діють різні перешкоди, або випадкові складові, то це і пояснює деяке відхилення реальних (дійсних) значень цих ознак від теоретичних, тобто отриманих по моделі.

Задача полягає в тому, щоб, вибравши зазначену форму залежності, визначити параметри рівняння так, щоб відхилення (реальних) значень ознаки від теоретичних значень були мінімальними. Однак дійсні значення параметрів одержати не можна, тому що ми спираємося на обмежений обсяг інформації і тому одержувані розрахункові значення параметрів є статистичними оцінками дійсних параметрів ₀ і .

Різні методи оцінювання параметрів спираються на різні критерії, що вимірюють ступінь близькості розрахункових і фактичних даних, і, зрозуміло, дають різні значення оцінок параметрів для однієї і тієї ж сукупності спостережень.

Найбільш розповсюдженим для оцінки параметрів регресії є метод найменших квадратів (МНК). Немаловажне і те, що одержувані за допомогою МНК оцінки параметрів мають низку дуже важливих властивостей (незсуваністю, заможністю, ефективністю).

Досить часто між реальними економічними явищами можливі також нелінійні взаємозв'язки. Існує досить великий клас економетричних моделей, за допомогою яких можна вивчати нелінійні зв'язки між різними факторами. Основний прийом, за допомогою якого спрощується процес оцінки параметрів нелінійної моделі, це лінеаризація. Лінеаризація перехід від нелінійних зв'язків (гіперболічної, показової, статистичної, логарифмічної і т.п.) до лінійного зв'язку за допомогою різних перетворень, що дозволяє надалі використовувати звичайний метод найменших квадратів. Для нашої роботи знадобиться модель, що має вигляд

, (3.2)

Де y залежна перемінна, х незалежна перемінна, а₀ і а₁ параметри моделі.

Визначення параметрів а₀ і а₁ можна здійснити за допомогою пакету прикладних програм (ППП) STATISTIСA 5.5 шляхом введення всіх необхідних даних у відповідні графи для визначення статистичного зв'язку між ознаками.

Цей пакет містить багато статистичних методів, підтримуючих розв'язання економетричних задач, вчасності побудову лінійної одно - і багатофакторної моделі, нелінійної регресійної моделі, кореляційний аналіз, аналіз мультіколінеарності. Слід зауважити, що STATISTIСA допускає можливість обслідування власних, нестандартних рівнянь регресії, що робить цей пакет вельми перспективним для економічних додатків. ППП STATISTIСA 5.5 призначений для роботи в середовище Windows (версія 5.5 в середовище Windows 98).

Після визначення оцінок параметрів а₀ і а₁ варто перевірити їх статистичну надійність і істотність. Особливо важливо це для параметра а₁, оскільки в дійсності може виявитися, що фактор Х не впливає на результуючу ознаку Y, що еквівалентно а₁ = 0.

Після того, як розраховані оцінки параметрів моделі, необхідно перевірити ступінь її адекватності, тобто міру відображення реальних властивостей і тенденцій.

Мірою того, наскільки добре модель описує дану систему спостережень, служить коефіцієнт лінійної кореляції R.

Якщо значення лінійного коефіцієнта кореляції статистично істотно і близько до 1, то підібрану модель можна використовувати для прогнозу досліджуваних економічних явищ або об'єктів. Цей коефіцієнт також автоматично розраховується в програмі STATISTIСA і, виходячи з його значення, визначають, можна чи ні використовувати дану систему спостережень для аналізу.

Розглянемо тепер виробничу функцію, основні її властивості і ті показники, який можна визначити на її основі.

Виробнича функція - це економетрична модель, що кількісно описує зв'язок основних результативних показників виробничо-господарської діяльності із факторами, що визначають ці показники. До основних показників можна віднести доход, прибуток, рентабельність, собівартість і т.д.

Перше поняття виробничої функції пов'язано з математичним моделюванням технологічної залежності між обсягом продукції, що випускається, і кількісними характеристиками витрат ресурсів. Звідси і назва функції "виробнича" 49.

Виробнича функція -- це функція, незалежна перемінна якої приймає значення обсягів затрачуваного або використовуваного ресурсу (фактора виробництва), а залежна перемінна -- значення обсягів продукції, що випускається.

У залежності від числа включених у модель факторів розрізняють однофакторні і багатофакторні виробничі функції (ВФ).

У загальному виді однофакторна ВФ представляється, як

Y = f (X,a),

де а -- параметр ВФ, Y -- залежна перемінна (випуск продукції), X -- незалежна перемінна (який-небудь виробничий ресурс).

Багатофакторна ВФ може бути представлена у виді:

Y = f (X₁ , X₂, ..... Х_n ,а), де а -- вектор параметрів ВФ,

X₁ ,X₂, ... X_n -- незалежні перемінні, що відбивають різні фактори виробництва (витрати праці, засоби виробництва і т.д.),

Y -- залежна перемінна (випуск продукції, чистий доход, ВВП і т.п.).

Виробничі функції знайшли широке застосування для аналізу і прогнозування економічних явищ як на мікроекономічному рівні (для підприємств, фірм, галузевих, виробничих комплексів), так і на макроекономічному рівні (для регіону, країни в цілому).

На мікроекономічному рівні витрати і випуск можуть вимірятися як у натуральних, так і у вартісних одиницях (показниках).

На макроекономічному рівні витрати і випуск виміряються, як правило, у вартісних показниках. Вони являють собою вартісні агрегати, тобто сумарні величини добутків обсягів, затрачуваних (або використовуваних) ресурсів і продуктів, що випускаються, на їх ціни.

ВФ y = f(x₁, x₂, ..., х_n, а)

називається статичною, якщо її параметри і значення результативної перемінної не залежать від часу.

ВФ y = f(x₁(t), x₂(t)..., х_n (t),

a(t)) називається динамічною, оскільки її параметри і значення результативної перемінної y залежать від фактора часу, що включений у цю модель як самостійна величина.

При побудові ВФ може бути врахований науково-технічний прогрес за допомогою введення додаткового множника, що залежить від фактора часу.

Вибір аналітичної форми ВФ диктується насамперед теоретичними розуміннями, що повинні явно (або навіть неявно) враховувати особливості взаємозв'язків між конкретними ресурсами (у випадку мікроекономічного рівня) або економічних закономірностей (у випадку макроекономічного рівня), особливості реальних або експертних даних, перетворених у параметри ВФ. Відзначимо, що оцінка параметрів ВФ звичайно проводиться за допомогою методу найменших квадратів (МНК).

Виробничі функції можуть бути представлені як лінійними, так і нелінійними математичними залежностями, одним рівнянням або системою рівнянь.

Виробничі функції можуть бути однорідними функціями ступеня > 0, для яких характерно, що

f(t X₁, t Х₂) = t f(X₁, X₂).

При > 1 з ростом масштабу виробництва в t раз обсяг випуску продукції зросте в t раз, тобто спостерігається зростання ефективності виробництва від росту масштабу виробництва. При < 1 спостерігається падіння ефективності виробництва від росту масштабу виробництва. При = 1 спостерігається постійна ефективність виробництва при рості його масштабу.

Однією з найбільш відомих і широко використовуваних ВФ у макроекономіці виступає функція Кобба-Дугласа, що має такий вигляд:

, (3.3)

де L - витрати праці;

K - обсяг використовуваного основного капіталу (основні фонди);

а₀, а₁, а₂ - параметри моделі;

Y - величина суспільного продукту (ВВП, обсяг виробництва).

Позначимо надалі для спрощення розрахунків x₁ як L (витрати праці), а х₂ як K (основні фонди).

Для оцінки параметрів ВФ КД нелінійну залежність необхідно лінеарізувати:

log y = log а₀ + a₁ log L + а₂ log K.

Потім після оцінки параметрів для такої перетвореної моделі методом найменших квадратів варто провести верифікацію (перевірку адекватності) даної ВФ реальним економічним процесам. Для цього використовують розрахунок коефіцієнта лінійної кореляції.

Якщо модель адекватна, то ВФ КД може бути використана для аналізу і прогнозування макроекономічних представлений.

На основі ВФ КД можна визначити ряд найважливіших характеристик.

1) Середня продуктивність праці, яка показує середню кількість продукції на одиницю витраченої праці, розраховується по формулі:

. (3.4)

2) Гранична продуктивність праці, яка показує, скільки додаткових одиниць продукції приносить додаткова одиниця витраченої праці, виходить відповідно до формули:

. (3.5)

3) Еластичність випуску продукції по витратах праці, яка показує, на скільки відсотків збільшиться випуск продукції при збільшенні витрат праці на 1%, може бути визначена в такий спосіб:

E₁ = E₁ = E₁ = a_1. (3.6)

4) Середня фондовіддача (капіталовідддача), яка показує обсяг продукції в розрахунку на одиницю використовуваних виробничих фондів,

 . (3.7)

5) Гранична фондовіддача (капіталовіддача), яка показує, скільки додаткових одиниць продукції приносить додаткова одиниця основних фондів.

. (3.8)

6) Еластичність випуску продукції по обсягу виробничих фондів, яка показує, на скільки відсотків збільшиться випуск продукції при збільшенні основних фондів на 1%.

E₂ = E₂ = E₂ = a₂. (3.9)

7) Сумарна еластичність по витратах (праці і капіталу):

А = E₁ + Е₂ = a₁ + а₂. (3.10)

Сумарна еластичність по витратах показує ефект одночасного пропорційного збільшення обсягів ресурсів праці і основних фондів.

Виробнича функція дозволяє розрахувати потребу в одному з ресурсів при заданому обсязі виробництва і величині другого ресурсу 34.

Гранична норма заміни i-го ресурсу j-м ресурсом

R_ij = , R_ij = (3.13)

Гранична норма заміни ресурсів R_ij показує, на скільки одиниць збільшаться витрати j-ro ресурсу (при незмінному фіксованому випуску продукції), якщо витрати i-го ресурсу зменшаться на одну одиницю.

Для двохфакторної виробничої функції справедлива рівність

⁼ (3.14)

Еластичність заміщення факторів (ресурсів)

_ij = (3.15)

Еластичність заміщення ресурсів має наступний економічний зміст: вона приблизно показує, на скільки відсотків повинне змінитися співвідношення ресурсів (при незмінному фіксованому випуску продукції), щоб при цьому гранична норма заміщення R_ij змінилася на 1%.

Для виробничої функції можна розрахувати також і фондоозброєність (капіталоозброєність) праці:

 = a₀^{-1/ a} y₀^1/a L^{-1-a /a} (3.16)

Якщо сума показників у ВФ Кобба - Дугласа y = а₀ L^a K^a дорівнює одиниці (а₁ + а₂ = 1), то її можна записати в іншій формі:

= = =a₀ (3.17)

або якщо перейти до нових позначень z = , k = , то одержимо залежність z= a₀ k^a.

Оскільки 0<а₂<1, то із формули випливає, що продуктивність праці z росте повільніше його капіталоозброєності.

Слід зазначити, що в дипломній роботі параметри виробничої функції a₁, a₂, a₃ будуть визначатися шляхом застосування комп'ютерної програми STATISTIСA, як і в раніше розглянутих однофакторних економетричних моделях. Потім отримані оцінки параметрів будуть використовуватися для визначення ряду характеристик на основі ВФ КД і висновків щодо проведеного аналізу.

3.2 Побудова моделей для прогнозування витрат виробництва

Для аналізу витрат виробництва необхідно побудувати три моделі:

1) модель, що відображає залежність собівартості одиниці товару від обсягу виробництва;

2) модель, що відображає залежність загальної собівартості від обсягу виробництва;

3) модель, що відображає залежність обсягів виробництва від витрат виробництва (витрат капіталу та праці).

Побудуємо три типи моделей.

Модель, що відображає залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва.

Першим кроком при побудові економетричної моделі 1 є аналіз спостережень та вибір виду функції для побудови моделі.

Графічне зображення спостережень наведено на рис. 3.1 і в табл. 3.1

Таблиця 3.1 - Початкові дані для побудови моделі

Квартали	Обсяг виробництва, Y(шт.)	Собівартість одиниці продукції, sse (грн.)
1-й 2011 р.	162	85976
2-й 2011 р.	135	86260
3-й 2011р.	138	86223
4-й 2011 р.	129	86340
1-й 2012 р.	81	87397
2-й 2012 р.	53	88897
3-й 2012 р.	69	87891
4-й 2012 р.	17	98091

Рисунок 3.1 - Залежність собівартості від обсягу виробництва

Аналізуючи дані табл. 3.1 та рис. 3.1 можна зробити висновок, що між собівартістю та обсягом виробництва існує гіперболічна залежність, яка має наступний вигляд

(3.18)

де а₀, а₁ параметри моделі;

sse собівартість одиниці продукції Т-150К,

у обсяг виробництва цієї продукції.

Дані для розрахунку цієї моделі наведено в табл. 3.1.

Наступним етап для побудови економетричної моделі є знаходження параметрів моделі і перевірка їх статистичної значущості. Знаходження параметрів моделі здійснюється за допомогою МНК. Перевірка статистичної стачущості - за допомогою критерія Ст'юдента.

Застосувавши для розрахунків програму Statistica, визначимо параметри моделі. Розрахунок параметрів наведенов табл. 3.2

Таблиця 3.2 - Розрахунок параметрів моделі

Параметри	Оцінка	Стандартне відхилення	Значення критерію Ст'юдента	Довірчий інтервал
A0	84555,9	0,185048	456940,4	84555,4	84556,3
A1	230097,3	7,904643	29109,1	230077,9	230116,6

Аналіз значень критерію Ст'юдента дозволяє зробити висновок, що параметри моделі a₀ та a₁ є значущими. Таким чином модель має вигляд:

Третім етапом побудови моделі є перевірка адекватності моделі. Перевірка адекватності здійснюється за допомогою коефіцієнту множинної кореляції, що розраховується за наступною формулою:

(3.19)

Даний коефіцієнт також розраховувався за допомогою ПП Statistica. Він дорівнює 0,999.

Таким чином, побудовану модель можна використовувати для прогнозування собівартості одиниці продукції в залежності від обсягу виробництва. Проведемо аналіз коефіцієнтів даної моделі.

Так як ми прогнозуємо собівартість на одиницю продукцїї, то при збільшенні обсягу виробництва постійні витрати на одиницю продукцї будуть зменшуватись, тобто коефіцієнт а₁ буде характеризувати постійні витрати за кінцевий період часу, а співвідношення - постійні витрати на одиницю обсягу виробництва. Слід зазначити, що загальні змінні витрати при збільшенні обсягу виробництва збільшуються, однак змінні витрати на одиницю обсягу виробництва залишаються незмінними, тобто змінними витратами на виробництво одиниці продукції в побудованій моделі є коефіцієнт а₀. Це висловлювання можна підтвердити якщо знайти ліміт співвідношення , якщо у . Це співвідношення буде прагнути до 0, тобто собівартість одиниці продукції при достатньо великих обсягах виробництва буде прагнути до змінних витрат виробництва.

Модель, що відображає залежність загальної собівартості від обсягу виробництва;

Дані для побудови моделі наведено у табл. 3.3 та на рис. 3.2.

Дані наведені в табл. 3.3 та сображені на рис. 3.2 свідчать, що між загальною собівартістю та обсягом виробництва існує лінійний зв'язок,

Таблиця 3.3 - Початкові дані

Квартали	Обсяг виробництва, Y(шт)	Загальна собівартість виробів, sso (грн.)
1-й 2011 р.	162	13732155
2-й 2011 р.	135	11514834
3-й 2011р.	138	11761203
4-й 2011 р.	129	10593867
1-й 2012 р.	81	7080192
2-й 2012 р.	53	4780748
3-й 2012 р.	69	6094716
4-й 2012 р.	17	1824320

Тобто модель можна представити у наступному вигляді:

sso = a₀ + a₁ y (3.20)

де sso загальна собівартість продукції Т-150К за період,

у обсяг виробництва,

a₀ та a₁ параметри моделі.

Рисунок 3.2 - Залежність загальної собівартості від обсягу виробництва

Використовуючи пакет Статистика було розраховано параметри моедлі та перевірена їх статистична значущість (табл. 3.4).

Розрахувавши по кількості спостережень параметри а₀ і а₁, одержали таку залежність загальної собівартості від обсягу виробництва:

sso = 448026,9+81374,8 y

Таблиця 3.4 - Розрахунок параметрів моделі

Параметри	Значення	Стандартне відхилення	Критерій Ст'юдента	Рівень
а0	448026,9	129290,9	3,46526	0,013381
а1	81374,8	1189,1	68,43255	0,000000

Розрахований коефіцієнт детермінації для даної моделі має значення рівне 0,998, тобто побудовану модель можна використовувати для прогнозу.

Проведемо аналіз параметрів моделі

У даній моделі параметр а₀ const, він відображає постійні витрати в загальній собівартості продукції, що не залежать від обсягу виготовленої продукції; а₁ змінні витрати на одиницю виробу, що знаходяться в прямій залежності від у. В даному випадку, якщо обсяг виробництва у дорівнює 0, то підприємство завжди несе витрати, що дорівнюють постійним, тобто sso = а₀.

Аналіз за допомогою 2-х даних економетричних моделей дозволяє зробити висновок, що в розглянутих залежностях присутній "ефект масштабу", тобто при зростанні обсягу виробництва собівартість одиниці виробу зменшується, а загальна собівартість відповідно росте, і навпаки, при зменшенні обсягу виробництва собівартість одиниці продукції збільшується, а загальна знижується.

3.3 Дослідження витрат за допомогою виробничих функцій

Для вивчення залежностей, що існують між обсягом виробництва продукції, витратами праці і витратами капіталу скористаємося виробничою функцією Кобба-Дугласа, теоретична сторона якої викладена в підрозділі 3.1.

Дані для побудови моделі наведено у табл. 3.5. Графік залежності обсягу виробництва від витрат праці та капіталу зображено на рис. 3.3

Перед тим, як будувати виробничу функцію необхідно визначити, чи впливають витрати труда та капітала на обсяг виробництва. Для цього розрахуємо показник парної кореляції.

Таблиця 3.5 - Дані для побудови виробничої функції Коба-Дугласа

Квартали	Об'єм виробництва Y, шт.	Витрати праці L, грн.	Витрати капіталу К, грн.
1-й 2011 р.	162	156994	322857200
2-й 2011 р.	135	106650	320129200
3-й 2011р.	138	120752	308594500
4-й 2011 р.	129	109650	308171800
1-й 2012 р.	81	74525	302795400
2-й 2012 р.	53	53431	287055100
3-й 2012 р.	69	77970	284268300
4-й 2012 р.	17	18539	283452400

Він розраховується за наступною формулою

. (3.21)

Результати розрахунку наведені у табл. 3.6

Рисунок 3.3 - Залежність обсягу виробництва від труда та капіталу

Таблиця 3.6 - Показники кореляції

Показники	Обсяг виробництва, Y	Витрати праці, L	Витрати капіталу, K
Обсяг виробництва, Y	1,00	0,98	0,93
Витрати праці, L	0,98	1,00	0,87
Витрати капіталу, K	0,93	0,87	1,00

Аналіз табл. 3.6 дозволяє зробити висновок, що між обсягом виробництва та витратами праці і капіталу існує значна залежність.

Таким чином, два незалежні фактори можемо використовувати для прогнозування обсягів виробництва.

За допомогою комп'ютерної програми STATISTIСA було отримано наступні результати (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 - Розрахунок параметрів виробничої функції

Параметри	Оцінка	Стандартне відхилення	T критерій
a0	0,330598	10,43466	0,031683
a1	0,935506	0,20549	4,552451
a2	0,327097	1,62611	4,201153

Так як критерій Ст'юдента задовольняє вимогам, то параметри моделі є значущими, в зв'язку з цим їх можна використовувати в моделі.

Після розрахунку параметрів моделі виробнича функція прийме наступний вигляд:

Необхідно відзначити, що за обсяг виробництва в ми брали дані про обсяги виробництва виробу Т-150К по кварталах за 2 роки. Наші витрати праці це основна і додаткова заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві Т-150К, а також відрахування на соцстрах. Витрати капіталу це залишкова вартість основних фондів. Дані про обсяг виробництва і витрати праці представлені в квартальних калькуляціях собівартості виробу Т-150К. Дані про витрати капіталу утримуються в балансі.

Коефіцієнт множинної кореляції становить 0,98. В зв'язку з цим побудовану модель можна використовувати для прогнозу і аналізу. Крім того можливість використання побудованої моделі підьверджує наступний графік (рис. 3.4).

Залишки отримані на основі моделі наведено в табл. 3.8.

На основі виробничої функції Кобба-Дугласа можна визначити ряд найважливіших характеристик. Визначати всі нижчевикладені показники будемо, використовуючи квартальні дані по L, K і Y, щоб потім можна було порівняти дані в динаміці і представити їх графічно.



Рисунок 3.4 - Графік розподілу залишків

Таблиця 3.8 - Залишки моделі

№ спостереження	Реальні дані	Теоретичні дані	Залишки
1	13732155	14566284	-834129
2	11514834	10116573	1398261
3	11761203	11227764	533439
4	10593867	10254494	339373
5	7080192	7104336	-24144
6	4780748	5113890	-333142
7	6094716	7259623	-1164907
8	1824320	1891902	-67582

Відповідно з формулами з п. 3.1 розрахуємо основні характеристики на основі виробничої функції.

Отримані результати представлені нижче в табл. 3.9.

Таблиця 3.9 - Основні розраховані показники на основі виробничої функції

Квартали	AL (грн.)	AK (грн.)	ML (грн.)	MK (грн.)
1-й 2011 р.	92,783	0,045	86,799	0,015
2-й 2011 р.	94,858	0,032	88,741	0,010
3-й 2011 р.	92,983	0,036	86,986	0,012
4-й 2011 р.	93,521	0,033	87,489	0,011
1-й 2012 р.	95,329	0,023	89,181	0,008
2-й 2012 р.	95,711	0,018	89,538	0,006
3-й 2012 р.	93,109	0,026	87,104	0,008
4-й 2012 р.	102,051	0,007	95,469	0,002

Отримані дані дозволяють сказати, що середня продуктивність праці (A_L) коливається в межах від 92,783 до 102,051 грн., що показує середню кількість продукції в грн. на одиницю витраченої праці. Необхідно зазначити, що найбільша середня продуктивність праці та гранична продуктивність праці були у 4 кваорталі 2012 року (відповідно 102,051 грн та 95,469 грн.). В той же час найбільша середня та гранична фондовіддача спостерігалися в 1 кварталі 2011 року (відповідно 0,045 та 0,015). Це пов'язано з тим, що в кожному кварталі випуск продукції постійно зменшувався, а величина основних фондів лишалася постійною, тому показники, пов'язані з використанням основних фондів з часом зменшувались.

Гранична продуктивність праці (M_L), представлена в таблиці, свідчить про те, що кожна додаткова одиниця праці приносить менше додаткових одиниць продукції. Наочно це можна представити у вигляді 2-х діаграм, зображених на рис. 3.5.

Рисунок 3.5 - Середня і гранична продуктивність праці

Динаміка середньої та граничної фондовіддачи зображена на рис. 3.6.



Рисунок 3.6 - Середня і гранична фондовіддача

Крім показників віддачі витрат виробництва необхідно проаналізувати граничні норми заміни праці капіталом (R_LK) і капіталу працею (R_KL), що дозволить ефективно здійснювати заміну одного ресурсу іншим (формула 3.11)

Результати розрахунку наведено в табл. 3.10.

Таблиця 3.10 - Граничні норми заміни

Квартали	RL/K	RK/L
1-й 2011 р.	5881,626	0,0001700
2-й 2011 р.	8583,812	0,0001165
3-й 2011 р.	7309,099	0,0001368
4-й 2011 р.	8038,116

Подобные документы

• Мікроекономічний аналіз динаміки витрат на виробництво продукції і резерви їх зниження

  Поняття й склад витрат виробництва. Коротка характеристика підприємства. Аналіз структури й динаміки витрат виробництва ВАТ "Севастопольський морський завод", а також основні проблеми підприємства та методи впливу, які воно застосовує до їх вирішення.
  
  курсовая работа [217,9 K], добавлен 22.02.2011
  

• Обґрунтування виробничої програми підприємства

  Елементи формування, показники та ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, її місце у системі планів господарсько-фінансового розвитку. Складання кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції. Визначення точки беззбитковості.
  
  курсовая работа [587,4 K], добавлен 05.06.2013
  

• Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції

  Економічна сутність витрат підприємства на виробництво продукції. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку. Удосконалення організації та автоматизація аналізу витрат на виробництво на основі використання інформаційних технологій.
  
  курсовая работа [222,8 K], добавлен 23.11.2014
  

• Аналіз витрат та прибутку на підприємстві ПП "Будівник"

  Сутнісна характеристика витрат підприємства. Поняття про собівартість продукції. Характеристика кошторису витрат та статей калькуляції. Обґрунтування "точки беззбитковості" та "зони безпеки". Аналіз прибутку та рентабельності підприємства "Будівник".
  
  дипломная работа [550,2 K], добавлен 11.05.2014
  

• Витрати виробництва, їх критерії та класифікація

  Економічна сутність витрат, їх класифікація (за елементами, місцем виникнення, способом віднесення на собівартість, призначенням). Формування витрат на підприємствах України, джерела їх фінансування. Планування витрат на виробництво та обіг продукції.
  
  курсовая работа [119,3 K], добавлен 05.12.2013
  

• Дослідження глобальних моделей виробництва та споживання

  Побудова та опис двогалузевої макроекономічної моделі. Визначення параметрів виробничої функції першої галузі. Дослідження моделі "витрати-випуск" Леонтьєва. Аналіз моделі міжгалузевого балансу виробництва та розподілу продукції та моделі Солоу.
  
  курсовая работа [166,6 K], добавлен 24.04.2012
  

• Аналіз виконання плану з собівартості продукції підприємства

  Поняття собівартості продукції, її види. Економічний зміст витрат на виробництво їх склад, класифікація. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами. Собівартість за калькуляційними статтями витрат. Аналіз шляхів зниження собівартості.
  
  курсовая работа [52,4 K], добавлен 30.11.2010
  

• Оцінка ефективності витрат на виробництво та реалізацію продукції

  Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) як інструмент управління витратами. Динаміка показників собівартості та факторів їх зміни. Аналіз структури витрат за елементами та статтями. Особливості аналізу прямих та непрямих витрат.
  
  контрольная работа [66,9 K], добавлен 23.12.2015
  

• Аналіз витрат на виробництво ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи"

  Теоретичні основи витрат підприємства. Особливості та шляхи вдосконалення формування витрат на виробництво у ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи", а також аналіз його внутрішніх резервів економії матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.
  
  курсовая работа [97,7 K], добавлен 12.07.2010
  

• Собівартість продукції як показник ефективної роботи підприємства

  Економічна сутність, види і форми витрат виробництва. Формування та концептуальні засади управління собівартістю продукції підприємства. Оцінка рівня витрат виробництва в компанії ТОВ "Аланс"; шляхи їх зниження та вплив на підвищення ефективності.
  
  курсовая работа [131,9 K], добавлен 05.05.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам